Lietuvos augalų genčių ir rūšių pavadinimai

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV(1985) II KAZIMIERAS GAIVENIS НАЗВИ РОДІВ І ВИДІВ РОСЛИН ЛИТВИ 1. Вступні зауваги 1.1. У 1980 році завершено видання узагальнювальної шеститомної праці «Флора Литовської РСР». У ній описано рослини 129 родин, які ростуть у Литві або можуть тут рости, але ще не були виявлені. Предметом розгляду цієї статті є литовські назви 724 родів і 2153 видів рослин, наведені в зазначеній праці. Це більш-менш унормована термінологія, яку в 1966—1972 роках обговорювала Комісія ботанічного словника під керівництвом проф. Й. Дагіса. У статті розглядаються лише основні терміни систематики рослин і не зачіпаються синоніми, наведені окремо в описах деяких видів рослин. У «Флорі Литовської РСР» рослини класифіковано за філогенетичною системою класифікації А. Енглера, з дотриманням вимог кодексів ботанічної номенклатури. Кожен описаний у цій праці вид рослин має латинську, литовську та російську назви. Оскільки деякі роди рослин литовською називають двома-трьома термінами, назв родів у «Флорі Литовської РСР» на кілька десятків більше, ніж самих родів. Усі назви родів однослівні, за винятком єдиного фразеологічного терміна — водяна лілія (Nymphaea) III 3441. Назви видів майже всі двослівні, за винятком кількох десятків однослівних, добре відомих народних назв, наприклад: осика (Populus tremula) III 22, козолист (Salix caprea L.) III 48, аґрус (Ribes uva-crispa) IV 49, кінський біб (Vicia faba L.) IV 499, лохина (Vaccinium uliginosum) V 119, перцева м’ята (Mentha × piperita) V 299 та ін. У дуже рідкісних випадках той чи інший вид рослин названо двома литовськими назвами, наприклад: їстівна, звичайна сочевиця (Lens culinaris) IV 502, звичайний (посівний) пастернак (Pastinaca sativa) V 89 тощо. Найменші систематичні одиниці, описані у «Флорі Литовської РСР», — форми, різновиди2 та гібриди — і деякі проміжні одиниці (наприклад, під- 1Римська цифра біля терміна вказує на том «Флори Литовської РСР», а арабська — на сторінку. 2 У «Флорі Литовської РСР» деякі різновиди названо одно- та двослівними термінами (наприклад: Brassica oleracea L. var. acephala DC.— листкова капуста, Brassica napus var. oleifera DC.— ріпак, олійна бруква тощо), проте такі назви неприйнятні для систематичної термінології й суперечать постанові Комісії ботанічного словника. 165 роди, підроди) зазвичай не мають литовських назв, тому в цій статті про них і не згадується. 1.2. Литовські назви видів і родів рослин у цій статті розглядаються синхронно, переважно з погляду термінології та словотвору. До етимології та словотвору латинських термінів звертаємося лише тією мірою, якою вони іноді допомагають пояснити творення литовських відповідників. Мета цієї статті — висвітлити сучасний стан литовської термінології назв родів і видів рослин та надалі її вдосконалювати. 2. Назви родів 2.1. У «Флорі Литовської РСР» назви родів рослин подано у формі називного відмінка однини. Терміни цієї групи можуть бути двох типів: власне запозичення та внутрішньомовні запозичення (з інших мов або з наших діалектів і літературної мови), а також похідні утворення (складні слова, суфіксальні, префіксальні та флексійні похідні). Перші можна назвати первинними термінами, а другі — вторинними. Для найменування родів рослин уживається порівняно небагато міжнародних термінів — близько 16,7%. Більшість із них запозичено з латинської номенклатури й морфонологічно лише трохи адаптовано до литовської мови, наприклад: cūga (Tsuga) I 110, taksodis (Taxodium) I 166, tuja (Thuja) I 169, rupija (Ruppia) II 79, kaldezija (Caldesia) II 99, elodėja (Elodea) II 110, zizania (Zizania) II 138, kelerija (Koeleria) II 212, bekmanija (Beckmannia) II 272, tulpė (Tulipa) II 532, scylė (Scilla) II 534, jacintas (Hyacinthus) II 536, leukoja (Leucojum) II 550, karija (Carya) III 88, kočija (Kochia) III 247, portulaka (Portulaca) III 267, erantis (Eranthis) III 371, adonis (Adonis) III 442, šizandra (Schizandra) III 458, lobuliarija (Lobularia) III 542, rapistras (Rapistrum) III 561, konringija (Conringia) III 567, hamamelis (Hamamelis) IV 20, tilėja (Tillaea) IV 22, bergenija (Bergenia) IV 37, egzochorda (Exochorda) IV 63, sorbarija (Sorbaria) IV 65, neilija (Neillia) IV 69, stefanandra (Stephanandra) IV 69, arunkas (Aruncus) IV 92, valdšteinija (Waldsteinia) IV 156, prinsepija (Prinsepia) IV 325, gledičija (Gleditsia) IV 333, klad्रastis (Cladrastis) IV 337, termopsis (Thermopsis) IV 339, amorfa (Amorpha) IV 357, visterija (Wisteria) IV 360, sferofiza (Sphaerophysa) IV 365, ptelija (Ptelea) IV 593, ailantas (Ailanthus) IV 594, šeferdija (Shepherdia) IV 687, aktinidija (Actinidia) IV 692, klarkija (Clarkia) IV 771, godecija (Godetia) IV 773, astrancija (Astrantia) V 33, erika (Erika) V 128, forzitija (Forsythia) V 159, facelija (Phacelia) V 237, melisa (Melissa) V 314, monarda (Monarda) V 366, nikandra (Nicandra) V 382, skopolija (Scopolia) V 386, petunija (Petunia) V 401, nemezija (Nemesia) V 423, katalpa (Catalpa) V 490, veigelė (Weigela) V 519, koniza (Conyza) VI 46, rudbekija (Rudbeckia) VI 69, galinsoga (Galinsoga) VI 80 тощо. Це переважно назви родів інтродукованих декоративних рослин, які 166 багатьох видів. Деякі з цих рослин набули широкого поширення в Литві лише в останні десятиліття. Серед литовських назв родів чимало непохідних назв — давніх питомих (балтійських і навіть індоєвропейських) та запозичених, наприклад: lęšis (Lens) IV 501, vikis (Vicia) IV 470, žirnis (Pisum) IV 528, dobilas (Trifolium) IV 438, klevas (Acer) IV 606, liepa (Tilia) IV 653, agurkas (Cucumis) IV 740, builis (Anthriscus) V 42, kmynas (Carum) V 55, krapas (Anethum) V 72, barštis (Heracleum) V 90, aguona (Papaver) III 464, krienas (Armoracia) III 505, kopūstas (Brassica) III 550, ridikas (Raphanus) III 564, agrastas (Ribes) IV 43, avietė (Rubus) IV 100, kriaušė (Pyrus) IV 229, obelis (Malus) IV 232, erškėtis (Rosa) IV 117, slyva (Prunus) IV 295, morka (Daucus) V 96, viržis (Calluna) V 129, uos(is) (Fraxinus) V 153, brantas (Cuscuta) V 228, dasis (Satureja) V 315, notra (Stachys) V 335 тощо. Загалом первинних назв родів значно менше (близько 31%), ніж назв, утворених різними способами словотвору. 2.2. Межа між первинними та вторинними назвами родів рослин не цілком чітка. Дослідження словотвору назв родів особливо ускладнюють кілька обставин: 1) назви деяких родів рослин перенесено з синоніміки назв інших рослин, тому основне слово таких похідних утворень іноді може відображати характерні ознаки не цієї, а іншої рослини. Наприклад, термін gaivenis (Bupleurum) V 50 є похідним від дієслова gaivinti за допомогою суфікса -enis (пор. також прим. 4 цієї статті), але оскільки раніше словом gaivenis називали рослину не роду Bupleurum, а роду Spinacia (шпинату), дієслово gaivinti уже не може пояснити мотивацію назв рослин роду Bupleurum; 2) назви деяких родів рослин є очевидними похідними утвореннями, але до термінології систематики рослин вони увійшли вже як запозичення з народної мови; інакше кажучи, у термінології це вже не похідні утворення, наприклад: ašarėlės (Briza) II 218, auskarėliai (Dicentra) III 470, klumpaitė (Cypripedium) II 570, kurpelė (Aconitum) III 384, katilėlis (Campanula) VI 12, saulutė (Bellis) VI 36, smaugikas (Celastrus) IV 636, lipikas (Galium) V 190, miegėlė (Succisa) V 536, snaudalė (Leontodon) VI 198 тощо; 3) словотворення назв деяких родів рослин неясне: вони мають формальні словотвірні ознаки, однак поруч із ними вже неможливо знайти слова, від яких вони могли б походити (або якщо такі слова й існують, то мотивація похідного утворення цілком незрозуміла), наприклад: prožiklė (Neslia) III 584, plauretis (Gymnadenia) II 605, slepišerė (Isoëtes) I 80, bereinis (Chamaedaphne) V 115, kimbara (Cruciata) V 212, šalpusnis (Tussilago) VI 128, švitriėšis (Ficaria) III 406, liaudiga (Chaiturus) V 333 тощо. Ці останні терміни — переважно своєрідні новотвори Й. Пабрежі, Л. Івінскіса та П. Матуліоніса. 2.3. За кількістю (близько 33% усіх похідних утворень) складні назви родів поступаються лише суфіксальним похідним. Серед них переважають давні народні назви, новотворів небагато. Назви родів цього типу передусім 167 Цю класифікацію визначають за тим, які частини мови виступають компонентами складного терміна. 2.3.1. У значної частини складних термінів, утворених із двох іменників, другим компонентом є -medis або -žolė, наприклад: diemedis (Artemisia) VI 115: die(vas), pupmedis (Laburnum) IV 350: pupa, riešutmedis (Juglans) III 77: riešutas, šeivamedis (Sambucus) V 525: šeiva, šilkmedis (Morus) III 130: šilk as, vynmedis (Vitis) IV 645: vynas, žirnmedis (Caragana) IV 368: žirnis; dantažolė (Dentaria) III 515: dantis, jonažolė (Hypericum) IV 695: Jonas, kardažolė (Onopordium) VI 163: kardas, karpažolė (Euphorbia) IV 580: karpa, kraujažolė (Achillea) VI 92: kraujas, linažolė (Linaria) V 423: linai, maražolė (Tunica) III 330: maras, melžolė (Isatis) III 526: mėlis, monažolė (Glyceria) II 238: monas, narytžolė (Triglochin) II 89: naryčia «певна хвороба вимені», ožiažolė (Pimpinella) V 56: ožys, petražolė (Petroselinum) V 52: Petras, pienažolė (Glaux) V 139: pienas, raktažolė (Primula) V 145: raktas, sidabražolė (Potentilla) IV 159: sidabras, sukažolė (Leonurus) V 331: sukatos «сухоти, туберкульоз», šunažolė (Dactylis) II 221: šuo, trindažolė (Comarum) IV 157: trindė «болотиста місцевість», trūkažolė (Cichorium) VI 179: trūkis «така хвороба», zubražolė (Hierochloë) II 146: zubras «зубр» тощо. Деякі терміни цього типу, очевидно, є напівкальками, оскільки їхні перші компоненти окремо не вживаються, наприклад: būksmedis (Buxus) IV 639, ginkmedis (Ginkgo) I 82, kukmedis (Taxus) I 87, maumedis (Larix) I 128 тощо. Трапляється також окремий термін зі своєрідною або неясною будовою, наприклад: saldymedis (Glycyrrhiza) IV 384. Будову останнього слова К. Būga і П. Скарджюс, спираючись на слово saldyžolė, пояснюють так: saldymedis< <saldybmedis: saldybė ir medis. П. Скарджюс додає до цього, що «якщо тільки saldybžolė, своєю чергою, за saldybę не є переробленим із *saldydžolės». Цей сумнів, мабуть, обґрунтований, адже маємо також слова saldymėšis, saldyledis. Крім того, поряд із прикметником saldžiarūgštis маємо і його варіант saldyrūgštis. Усі ці приклади свідчать, що словотвір слова saldymedis можна було б пояснити і дещо інакше, а саме: saldym(as) + medis. Уживається порівняно багато складних назв родів рослин типу «іменник + іменник», у яких другим компонентом є назва якоїсь рослини, наприклад: avinžirnis (Cicer) IV 469: avinas ir žirnis, blužniapap artis (Athyrium) I 47: blužnis ir papartis, bobramunis (Anthemis) VI 84: boba ir ramunė, jonpapartis (Struthiopteris) I 30: Jonas ir papartis, kalnarūtė (Asplenium) I 44: kalnas ir rūta, kiškiagrikis (Luzula) II 491: kiškis ir grikis, kiškiakopūstis (Oxalis) IV 539: kiškis ir kopūstas, liūnm eldis (Bolboschoenus) II 320: liūnas ir meldas, ožiarūtis (Galega) IV 358: ožys ir rūta, ožkarožė (Epilobium) IV 755: ožka ir rožė, pelėžirnis (Lathyrus) IV 504: pelė ir žirnis, perkūnropė (Sempervivum) IV 23: perkūnas ir ropė, smiltlendrė (Ammophila) II 180: smiltis ir lendrė, šluotsmilgė (Deschampsia) II 190: šluota ir smilga, šunobelė (Rhamnus) IV 642: šuo ir obelis, šunramunis (Matricaria) VI 100: šuo ir ramunė, šunvyšnė (Atropa) 168 V 385: šuo ir vyšnia, zuiksalotė (Mycelis) VI 249: zuikis ir salota тощо. І лише зрідка трапляється складний термін на позначення роду рослин, перший або обидва компоненти якого є назвами рослин, наприклад: rugiaveidė (Leymus) II 298: rugys ir veidas «вигляд», viksva meldis (Scirpus) II 314: viksva ir meldas. Особливу групу становлять складні метонімічні назви родів типу «іменник + іменник», наприклад: auksašaknė (Hydrastis) III 360: auksas ir šaknis, bitkrėslė (Tanacetum) VI 107: bitė ir krėslas, biedgaurė (Nardus) II 274: briedis ir gauras, driežlielė (Ophioglossum) I 20: driežas ir liežis «язик», jūrasmiltė (Honkenya) III 290: jūra ir smiltis, katpėdė (Antennaria) VI 51: katė ir pėda, mėnuliasėklis (Menispermum) III 450: mėnulis ir sėkla, muskrėslė (Pulicaria) musė ir krėslas, saulašarė (Drosera) III 592: saulė ir ašara, skiautalūpis (Epipactis) II 584: skiautė ir lūpa, šunlielė (Cynoglossum) V 262: šuo ir liežis «язик», varnakojė (Coronopus) III 573: varna ir koja, varnalesė (Arctium) VI 146: varna ir leša(s) «лист?», vilkakojė (Lycopus) V 303: vilkas ir koja, žiognagė (Geum) IV 149: žiogas ir nagas тощо. Терміни цієї групи часто є не оригінальними, а кальками з класичних мов, наприклад: driežlielė ← Ophioglossum, mėnuliasėklis ← Menispermum, šunlielė ← Cynoglossum тощо. 2.3.2. Похідні утворення з прикметника та іменника трапляються порівняно рідко, наприклад: baltagalvė (Leucanthemum) VI 105: balta ir galva, baltašaknė (Polygonatum) II 543: balta ir šaknis, ilgalūpė (Corallorhiza) II 578: ilga ir lūpa, juodgrūdė (Nigella) III 372: juodas ir grūdas, kietagrūdis (Lithospermum) V 240: kietas ir grūdas, kietavarpe (Cynosurus) II 223: kieta ir varpa, plikšaknė (Gymnocladus) IV 335: plika ir šaka, sauskrūmis (Sarothamnus) IV 356: sausas ir krūmas, sausmedis (Lonicera) V 514: sausas ir medis, šaltalankis (Hippophaë) IV 686: šaltas ir lankas³ «луб», žila-krūmis (Elaeagnus) IV 688: žilas ir krūmas тощо. Є лише один зворотний дериват (з іменника та прикметника) — gegužraibė (Orchis) II 610: gegužė ir raibas. 2.3.3. Утворення з іменника та дієслова приблизно так само поширені, як і похідні утворення з прикметника та іменника, наприклад: akišveitė (Euphrasia) V 466: akis ir šveisti, blakėžudė (Cimicifuga) III 378: blakė ir žudyti, gaurometis (Chamaenerion) IV 766: gaurai ir mesti, kraujalakė (Sanguisorba) IV 146: kraujas ir lakti, rasakila (Alchemilla) IV 192: rasa ir kilti, saulėgrąža (Helianthus) VI 70: saulė ir gręžti(s), siendrie kū (Thladiantha) IV 733: siena ir driektis, uolaskėlė (Saxifraga) IV 38: uola ir skelti, vaisgina (Ajuga) V 280: vaisius ir ginti, vilkžolė (Nonnea) V 245: vilkas ir želgti тощо. Ці утворення також часто є не оригінальними, а кальками з інших мов, наприклад: kraujalakė ← Sanguisorba, uolaskėlė ← Saxifraga тощо. Проблематичну словотвірну будову можуть мати складні терміни з компонентом -sargis або -sargė: kalnasargis (Selinum) V 78, krūmsargė (Cucubalus) 3 Вважаємо, що П. Матулйоніс помилково визнав цей термін діалектним і безпідставно відновив його. 169 III 325, liūnsargė (Scheuchzeria) II 91, vandensargė (Zannichellia) II 81, а також vandenplūkis (Hydrocharis) II 111, vynvytis (Parthenocissus) IV 650. Можна було б припустити, що другим компонентом усіх цих складних термінів є дієслово. Інші складні утворення рідкісні. Наприклад, є ще кілька назв родів, утворених зі числівника та іменника: dviguonė (Listera) II 580: dvi і guonia «голова», tridantė (Sieglingia) II 209: trys і dantis, vienadienė (Hemerocallis) II 509: viena(s) і diena, тобто «один» і «день», тощо. 2.4. Серед похідних переважають суфіксальні терміни. За кількістю терміни, утворені цим способом, значно перевершують похідні з флексіями та префіксами. Наприклад, самих лише похідних із суфіксом -en- більше, ніж похідних із флексіями та префіксами разом. Суфікс -en- має два варіанти: 1) -enė: dantenė (Circaea) IV 774: dantis, drėgmenė (Sium) V 61: drėgmė, dumblenė (Limosella) V 408: dumblas, griovenė (Hottonia) V 148: griojus, gumbenė (Phlomis) V 345: gumbas, kalkenė (Vaccaria) III 332: kalkės, morkvenė (Astrodaucus) V 46: morkva, raistenė (Hydrocotyle) V 29: raistas, ravenė (Leersia) II 140: ravas «канава», rykštenė (Solidago) VI 34: rykštė, smilgenė (Aira) II 188: smilga, sultenė (Valerianella) V 533: sultys, unksmenė (Blechnum) I 45: unksmė, vandenė (Elatine) IV 730: vanduo, žemenė (Sagina) III 289: žemė; і 2) -enis: akenis (Ballota) V 334: akis, dirvenis (Ononis) IV 413: dirva, garždenis (Lotus) IV 393: garždas, kaulenis (Cotoneaster) IV 256: kaulas, kirvenis (Hedysarum) IV 407: kirvis, laiškenis (Mercurialis) IV 577: laiškas, plukenis (Najas) II 85: plukė, pūšlenis (Physocarpus) IV 66: pūslė, raženis (Coronilla) IV 404: ražas, rūtenis (Corydalis) III 472: rūta, saidrenis (Pycreus) II 304: saidras «осоку», saulenis (Helianthemum) IV 727: saulė, skarenis (Libanotis) V 66: skara, šiaudenis (Anthericum) II 506: šiaudas, tujenis (Thujopsis) I 168: tuja, varpenis (Botrychium) I 21: varpa, viksvenis (Blysmus) II 322: viksvą, vikšrenis (Schoenus) II 336: vikšris, žagrenis (Rhus) IV 602: žagrė тощо. Усі ці похідні із суфіксом -en- утворені від іменників. Значно рідше трапляються похідні від прикметників (а) та дієслів (б), наприклад: а) laibenis (Alyssum) III 538: laibas, kartenė (Cardamine) III 508: kartus, margenis (Coleus) V 288: margas, skraistenis (Pyrethrum) VI 111: skraistus, vairenis (Arabidopsis) III 516: vairus «гарний»; б) gaivenis (Bupleurum) V 50: gaivinti⁴, klėstenė (Scleranthus) III 295: klėsti «буяти, добре рости», skendenis (Utricularia) V 498: skęsti, tryškenis (Ecballium) IV 738: trykšti тощо. У деяких слів із цим закінченням словотвір не цілком зрозумілий, наприклад: artvenis (Sherardia) V 190, bandenis (Echinops) VI 177, gebenė (Hedera) V 22, pastenis (Malachium) III 279, patvenis (Swertia) V 179, praujenė (Callitriche) V 266. Для одних із цих термінів твірного слова вже зовсім неможливо знайти, а для інших його можна пов’язати з кількома словами. Наприклад, слово gebenė, можна вважати ⁴ Цей термін можна також пов’язати з прикметником gaivus «життєздатний, сильний; веселий, жвавий». 170 утвореним від іменника geba «рокитник» (Genista) або від дієслова gebti/gebti «обіймати, оточувати; обвивати» тощо. Суфікси -ūn-, -ut- і -uol- майже однаково продуктивні: з їхньою допомогою утворено по кілька назв родів рослин: 1) -ūnas, -ūnė: від іменників: balandūnė (Atriplex) III 240: balanda, česnakūnė (Alliaria) III 524: česnakas, dobilūnė (Lespedeza) IV 412: dobilas, gegūnė (Dactylorhiza) VI 290: gegė, girūnė (Sanicula) V 31: giria, guaizdūnė (Zinnia) VI 79: guaizdė «Armeria», kraštūnė (Littorella) V 512: kraštas, kregždūnė (Vincetoxicum) V 187: kregždė, lendrūnas (Calamagrostis) II 172: lendrė, nend-rūnė (Scolochloa) II 237: nendrė, pūkūnė (Filago) VI 47: pūkai, rožūnė (Lavatera) IV 670: rožė, vilnūnė (Holcus) II 185: vilna, žvaigždūnė (Scabiosa) V 539: žvaigždė; від прикметників: dygūnė (Torilis) V 45: dygus, puikūnas (Mimulus) V 407: puikus, skudrūnas (Pleurospermum) V 49: skud-rus «той, що добре росте, буйний»; від числівників: šimtūnė (Centunculus) V 143: šimtas; 2) -utė, -utis: від іменників: blužnutė (Chrysosplenium) IV 41: blužnis, dalgutis (Erodium) IV 564: dalgis, ežerutė (Hydrilla) II 106: ežeras, pakalnutė (Convallaria) II 546: pakalnė, vaistutis (Arabis) III 518: vaistas, vakarutė (Hesperis) III 530: vakaras; від прикметників: dryžutis (Typhoides) II 143: dryžas; від дієслів: barškutis (Rhinanthus) V 478: barškėti, varputis (Agropyron) II 282: varpyti тощо; 3) -uolė: від іменників: avižuolė (Arrhenatherum) II 204: aviža, dirvuolė (Agrimonia) IV 139: dirva, lizduolė (Neottia) II 582: lizdas, smilguolė (Apera) II 182: smilga, snieguolė (Galanthus) II 551: sniegas, viks­vuolė (Cyperus) II 302: viksva; від прикметників: drėgnuolė (Berula) V 63: drėgnas, kartuolė (Aristolochia) III 150: kartus, mažuolė (Aphanes) IV 224: mažas, rusvuolė (Cypripedium) II 570: rusvas тощо. Термінів із менш очевидним та індивідуальним словотвором трапляється лише в першій групі, наприклад: peletrūnas (Artemisia) VI 115, dumplūnė (Physalis) V 388. Перший із цих термінів, імовірно, має спільний корінь із терміном pelynas (Artemisia absinthum), а другий неможливо пов’язати зі словом dumplas «мул», оскільки це декоративна рослина, яку вирощують у квітниках; квітки білі, зеленувато-жовті або фіолетові. Похідних з іншими суфіксами для називання родів рослин уживається дуже мало. Наприклад: -ainė, -ainis: буожайнє (Knautia) V 535: буожа, дуглайнє (Pyracantha) IV 261: дуліс, каштайніс (Castanea) III 113: каштан, маргайніс (Sil-bum) VI 162: строкатий; -aitė: мілтінайте (Berteroa) III 536: мілтінас, смілгайте (Catabrosa) II 236: смілга; -einis: ežeinis (Echium) V 241: ežys, šatreinis (Diplotaxis) III 547: šat-ras «прут», žioveinis (Antirrhinum) V 428: žiovoti; -eivė: платейве (Coeloglossum) II 600: широкий; -eklė: džioveklė (Orobanche) V 492: džiovinti (паразитуючи), gelteklė (Scorzonera) VI 191: gel­tas; 171 -екшніс: бруслина (Euonymus) IV 631: козел, крушина (Frangula) IV 644: холодний; -еліс: шпажник (Gladiolus) II 563: меч, ситничок (Isolepis) II 334: ситник; -еліс: мітлиця (Alopecurus) II 156: розчісувати, материнка (Origanum) V 305: червоний; -ена: гейхера (Coronaria) III 319: пожежа (Lychnis), ряска (Lemna) II 462: рдесник (Potamogeton), огірок (Sicyos) IV 747: витися, струганка (Myosurus) III 405: струга (Brachypodium); -есас: клекес (Globularia) V 489: тріскатися; -іке: семерик (Trientalis) V 138: сім; -іліс: гіркокорінь (Pioris) VI 201: гіркий; -інас: затінник (Adoxa) V 528: затінок; -инас: ліщина (Corylus) III 106: палиця; -іне: суштиця (Luronium) II 100: сушити, грицики (Capsella) III 585: гойдатися; -інге: кулінге (Trichophorum) II 312: куліс «камінь»; -інінкас: лісовик (Baldellia) II 101: сосновий ліс; -інис: гіллячок (Melandrium) III 321: гілка, шорстник (Lappula) V 261: шорсткий «шорсткий, твердий»; -інука: піщаночка (Minuartia) III 288: пісок; -ішіус: нетреба (Xanthium) VI 76: колючка, дрогішіус (Oxytropis) IV 381: метелик; -уте: башточка (Turritis) III 517: башта, запашниця (Anthoxanthum) II 144: запашник, ведмежатко (Symphoricarpus) V 520: ведмідь, ратайниця (Gratiola) V 405: ратайник «приплюснута кулька», щетинка (Setaria) II 133: щетина; -(i)ukas, -(i)ukė: režukras (Nasturtium) III 506: rėžis, sidabriukė (Goodyera) II 596: sidabras, smaliukė (Viscaria) III 306: smala; -yuė: ankstyvė (Erophila) III 546: ankstus; -lė: tuklė (Pinguicula) V 497: tukti; -okas: šilokas (Sedum) IV 27: šilas; -okė: linokė (Chaenorrhinum) V 430: linas; -окле, -оклі: пінник (Saponaria) III 342: пінитися, плакун (Lythrum) IV 751: плакун, виткий (Convolvulus) V 223: обвиватися «обвивати», обвивниця (Calystegia) V 226: обвиватися, низькоросла (Moneses) V 108: низький; -okslė: putokšlė (Polygala) IV 596: putoti; -otis: gyslotis (Plantago) V 504: gysla; -tukas: skėstukas (Odontites) V 476: skėsti; -ulis: godulis (Lycopsis) V 249: godus; -uoklė: garduoklė (Myrrhis) V 43: gardus, žibuoklė (Hepatica) III 392: žibėti; -uonė: plaumuonė (Nymphoides) V 181: plaumuo (Yucca); uodeguonė (Hippuris) IV 785: uodega; 172 -оте̇: членистка (Polycnemum) III 218: член, пальчастка (Digitaria) II 128: палець; -vė: žalvė (Puccinellia) II 244: žalti, žalias. 2.5. Суфіксальні похідні для найменування родів рослин уживаються нечасто, проте в термінології цієї галузі вони все ж популярніші за префіксальні похідні. Їх утворюють від іменників, прикметників і дієслів. Напр.: Похідні із закінченням -a: ankšta (Draba) III 543: ankštus, atvaisa (Chaenomeles) IV 226: atvaisyti, gaisra (Lychnis) III 318: gaisras (за кольором квіток), gaiva (Lapsana) VI 251: gaivus, užgina (Orthilia) V 100: užginti; Похідні із закінченням -as: pataisas (Lycopodium) I 70: pataisyti; Похідні із закінченням -ė: agurklė (Borago) V 248: agurklas «огірок», aklė (Galeopsis) V 354: aklas, blizgė (Lunaria) III 533: blizgėti, druskė (Salsola) III 251: druska, gelsvė (Levisticum) V 83: gelsvas, geltė (Serratula) VI 165: geltas, glindė (Pedicularis) V 461: glinda, maurė (Spirodela) II 462: mauras, melsvė (Hosta) II 507: melsvas, miglė (Poa) II 224: migla, pienė (Sonchus) VI 203: pienas, plautė (Pulmonaria) V 242: plaučiai, raganė (Clematis) III 402: ragana, raugė (Agrostemma) III 304: raugti, smiltė (Arenaria) III 292: smiltis, sprakšė (Cystopteris) I 29: sprakšėti, šilingė (Lysimachia) V 135: šilingas, taukė (Symphytum) V 246: taukai, tūbė (Verbascum) V 409: tūbas, vanagė (Hieracium) VI 209: vanagas, visgė (Trisetum) II 194: visgėti, žiemė (Vinca) V 183: žiema, žilė (Senecio) VI 135: žilas, žiomenė (Dracocephalum) V 325: žiomenys, žliūgė (Stellaria) III 272: žliūgas, žvirgždė (Acinos) V 317: žvirgždas; Похідні із закінченням -is: gailis (Ledum) V 112: gailus, guržėdis (Chaerophyllum) V 36: guržėdėti, kietis (Artemisia) VI 115: kietas, šaukštis (Senecio) VI 135: šaukštas, šiurpis (Sparganium) II 24: šiurpti, vikšris (Juncus) II 467: vikšras; Похідні із закінченням -(i)us: pentinius (Delphinium) III 380: pentinas, pūšlius (Colutea) IV 366: pūslė. Деякі назви родів рослин цього типу мають недостатньо ясну словотвірну структуру, напр.: suidrė (Lolium) II 277, rieskė (Holosteum) III 286, kurklė (Batrachium) III 409, guostė (Cnidium) V 73 та ін. Імовірно, твірним словом для похідного suidrė є дієслово suidruoti «хитатися» або іменник suidras «шовк». Термін guostė, мабуть, слід пов’язувати зі словом guostas «пучок, жмут». Назву рослини kurklė, найімовірніше, слід пов’язувати зі словом kurkliai «пуголовки». Від того самого кореня походить іще більше народних назв рослин, напр.: kurkulės «плакунці», kurkuškos «лепеха» та ін. Усі вони — водні рослини. 2.6. Префіксальних похідних є лише кілька: Префікс ant-: antbarzdė (Epipogium) II 595: barzda; Префікс be-: begalis (Laserpitium) V 92: galas, beragis (Aceras) II 627: ragas; 173 Префікс po-: pocūgė (Pseudotsuga) I 103: ялиця, povaizė (Helictotrichon) II 201: овес, posmilgė (Eragrostis) II 216: мітлиця, posmiltė (Spergularia) III 301: піщанка, poraistė (Naumburgia) V 137: болото; префікс pro-: progailis (Anagallis) V 140: вероніка, prožirnis (Genista) IV 348: дрік. 3. Назви видів 3.1. Литовські назви видів — двослівні складені терміни. Основний (другий) компонент указує на рід, а залежний (перший) — на вид. Отже, загальна структура литовських назв видів відрізняється від структури латинських і російських видових термінів. Винятком слід вважати лише литовські складені терміни з прикладкою, у яких означення виражене іменником, наприклад: asiūklis ožkabarzdis (Equisetum pratense) I 59, pataisas šarkakojis (Lycopodium clavatum) I 75, aviža netikšė (Avena strigosa) II 197, viksvatrainė (Carex panicea) II 428, aguona birulė (Papaver rhoeas) III 466, rūgtis gyvatžolė (Polygonum bistorta) III 206, beržas keružis (Betula nana) III 102, gluosnis virbis (Salix pentandra) III 72, viršūnė serpentinė (Carex microglochin) II 416 тощо. Однак у «Флорі Литовської РСР» такі терміни подано непослідовно, адже трапляються також окремі терміни цього виду з іншою структурою, наприклад: vėjalande šilagėlė (Pulsatilla patens) III 394 тощо. Термінологія систематики рослин дещо відрізняється від термінології інших галузей науки суворою однорідністю таксонів. Тут немає значущих (категоріальних) і малозначущих (другорядних) понять: типологічно всі поняття однакові. Наприклад, терміни aviža (Avena) II 197 і povaizė (Helictotrichon) II 201 називають непідпорядковані поняття. До деяких родів належить досить багато видів. Наприклад, рід лободи налічує 16 видів, глоду й рдесту — 26, манжетки — 24, нечуйвітру — 34, осоки — аж 67. Ці види розрізняють за десятками або навіть кількома десятками відмінних ознак. Видові назви можуть також утворювати класифіковані за логічною ознакою групи рослин, наприклад: велика, середня, мала цирцея (Circaea lutetiana, intermedia, alpina) IV 775 тощо. 3.2. Видові назви можуть бути двох типів: одні вказують на характерну відмінну ознаку рослини (a), інші — на відношення виду до інших видів (b), наприклад: a) чебрецелиста піщанка (Arenaria serpyllifolia) III 292, жовтецеволистий частуховник (Baldellia ranunculoides) II 102, клен ясенелистий (Acer negundo) IV 619, вика горохолиста (Vicia pisiformis) IV 478, глід сливоволистий (Crataegus prunifolia) IV 293, ірга вільхолиста (Amelanchier alnifolia) IV 255, спірея березолиста (Spiraea betulifolia) IV 83, пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius) IV 67, берізколистий повій (Ipomoea hederacea) V 223, кминолистий жабриця (Selinum carvifolia) V 78, мелісолиста медунка (Melittis melissophyllum) V 330 тощо; b) звичайна жеруха (Lepidium ruderale) III 572, звичайний жерушник (Nasturtium officinale) III 506, звичайна суріпиця (Barbarea vulgaris) III 497, звичайний ряст (Corydalis solida) III 474, звичайний барбарис (Ber- 174 beris vulgaris) III 448, звичайний водяний жовтець (Batrachium aquatile) III 412, звичайна сон-трава (Pulsatilla vulgaris) III 398, звичайна купальниця (Trollius europaeus) III 370 тощо. Видові назви (перші компоненти словосполучення) за походженням також поділяються на два типи: готові термінологізовані слова літературної мови (a) і новотвори, спеціально утворені для цієї мети (b); наприклад: a) пажитниця лікарська (Trigonella foenum-graecum) IV 422, талабан польовий (Thlaspi arvense) III 577, гірчак малий (Polygonum minus) III 200, спаргула велика (Spergula maxima) III 298, жовтець язиколистий (Ranuncullus lingua) III 416, пухирник жовтуватий (Utricularia ochroleuca) V 503, глід пухнастий (Crataegus pubescens) IV 288; b) кипарисовик горохоплідний (Chamaecyparis pisifera) I 180, шоломниця стрілолиста (Scutellaria hastifolia) V 380, яблуня часточковолиста (Malus sieboldii) IV 242, гліцинія китайська (Wisteria sinensis) IV 360, береза паперова (Betula papyrifera) III 100, лобода смердюча (Chenopodium botrys) III 225 тощо. Дослідниця російської термінології систематики рослин Н. Забінкова зауважує, що в номенклатурі цієї галузі порівняно багато (близько 20%) означень, утворених від власних і географічних назв5. У литовській термінології назв цього виду також чимало — близько 15%. Для позначення місця походження рослини зазвичай уживають прикметниковий видовий компонент (a), а для називання відкривача чи описувача виду — видовий компонент у родовому відмінку (b), наприклад: a) ялиця кавказька (Abies nordmanniana) I 102, модрина японська (Larix leptolepis) I 130, шавлія австрійська (Salvia austriaca) V 374, неілія тибетська (Neillia thibetica) IV 69, троянда французька (Rosa gallica) IV 135, яблуня маньчжурська (Malus mandshurica) IV 241, глід канадський (Crataegus canadensis) IV 283, слива уссурійська (Prunus ussuriensis) IV 303, дрік німецький (Genista germanica) IV 350, липа монгольська (Tilia mongolica) IV 660, рдест литовський (Potamogeton lithuanicus) II 74, щавель тянь-шанський (Rumex tianshanicus) III 168, місячник даурський (Menispermum dahuricum) III 450; b) ялиця Віча (Abies veitchii) I 94, ялина Енгельмана (Picea engelmannii) I 118, сосна Мюрея (Pinus murrayana) I 157, чебрець Маршалла (Thymus marschallianus) V 311, підмаренник Рупрехта (Galium ruprechtii) V 204, спірея Генрі (Spiraea henryi) IV 81, троянда Юндзілла (Rosa jundzillii) IV 131, манжетка Ліндберга (Alchemilla lindbergiana) IV 209, черемха Макка (Padus maackii) IV 323, витокшар Вольфганга (Polygala wolfgangiana) IV 599, перстач Кранца (Potentilla crantzii) IV 178, чемерник Лобеля (Veratrum lobelianum) II 502, роговик Біберштейна (Cerastium biebersteinii) III 286, гвоздика Борбаса (Dianthus borbasii) III 336, жовтець Стевена (Ranunculus stevenii) III 431 та ін. Проте ці терміни все ж не цілком уніфіковані, оскільки трапляються терміни першого типу (a) з іншими суфіксами (наприклад: vaisenburgiškė 5 Забінкова Н. Н. Терміни та номенклатурні слова в ботанічних словниках.— У кн.: Проблематика визначень термінів у словниках різних типів. Л., 1976, с. 94. 175 срібляста перстач — Potentilla leucopolitana IV 171, литовська смілка — Silene lithuanica III 311) і прикметникових термінів другого типу (b) (наприклад: геранієвий журавець — Geranium robertianum IV 563, фіалка Рівіна — Viola riviniana IV 714) тощо. У російській і латинській номенклатурах цей тип творення видових термінів, однак, продуктивніший, наприклад: осока Буксбаума (Carex buxbaumii, рос. осока Буксбаума) II 410, гостра осока (Carex buekii, рос. осока Буека) II 401, сизий комиш (Schoenoplectus tabernaemontani, рос. камыш Табернемонтана) II 318, тонколиста мітлиця (Agrostis syreistschikovii, рос. полевица Сырейщикова) II 163, вузьколистий частуха (Alisma gramineum, рос. ластуха Лезели) II 98, солончаковий ситник (Juncus gerardi, рос. ситник Жерара) II 478, садовий тюльпан (Tulipa gesneriana, рос. тюльпан Геснера) II 534 тощо. 3.3. Система видових назв у «Флорі Литовської РСР» не така струнка, як система назв родів. Цю систему ще можна вдосконалити. Уточнюючи видові терміни систематики рослин, слід звернути увагу на такі розбіжності й непослідовності в унормуванні цієї термінології, що трапляються у «Флорі ЛРСР»: 1. Трапляються мовно невдалі видові терміни, наприклад: кришталевий (=кристалічний) мезембріантемум (Mesembrianthemum crystallinum) III 264, бородавчастий (=бородавкуватий) ситняг (Eleocharis mamillata) II 330, хвостатий (=хвостоподібний) амарант (Amaranthus caudatus) III 258, двороздільна (=двороздільна) смілка (Silene dichotoma) III 310 тощо. 2. Для вираження тієї самої видової розрізнювальної ознаки без потреби вживаються терміни різних типів, наприклад: жовтоцвітий люпин (Lupinus luteus) IV 344, але жовтий нарцис (Narcissus pseudonarcissus) II 554, чемерник Лобеля (Veratrum lobelianum) II 502, але геранієвий журавець (Geranium robertianum) IV 563 тощо. 3. Для назв видів одного роду не слід уживати семантично близькі означення, пов’язані відношеннями підпорядкування, наприклад: польова конюшина (Trifolium aureum) IV 443 і пасовищна конюшина (Trifolium campestre) IV 444, дзьобата осока (Carex rostrata) II 452 і довгодзьоба осока (Carex rhynchophysa) II 450, шорсткий хвощ (Equisetum hiemale) I 66 і гострозубий хвощ (Equisetum trachyodon) I 69 тощо. 4. Слід уникати образних і важких для ідентифікації видових означень, наприклад: куляста осока (Carex globularis) II 420, чорнозуба астрагал (Astragalus danicus) IV 376, кільчаста уруть (Myriophyllum verticillatum) IV 781 тощо. 5. Незручні рідкісні запозичення, що не відображають жодних розрізнювальних ознак, наприклад: сарептська гірчиця (Brassica juncea) III 551, сіткинська ялина (Picea sitchensis) I 125, гіннальський клен (Acer ginnala) IV 613, нутканський кипарисовик (Chamaecyparis nutkaënsis) I 180, кашубська вика (Vicia cassubica) IV 482 тощо. Крім того, описуючи рослини в тексті, слід уживати литовські, а не ро 176 …ні назви видів, наприклад: Cornus mas (=дерену справжнього) ягоди їстівні V 16. Pyrola media (=грушанка середня) є окремим видом, а не гібридом V 107. Andromeda polifolia (=підбіл звичайний) трапляється також у відкладах міжльодовикових періодів V 113. Росте в сухих піщаних місцях разом із Thymus serpyllum (=чебрецем повзучим), Artemisia campestris (=полином польовим), Corynephorus canescens (=булавоносцем сивим) IV 34 тощо. 4. Висновки 4.1. Огляд назв 724 родів і 2153 видів рослин, систематизованих і описаних у шеститомнику «Флора Литовської РСР», показує, що система назв родів термінологічно узгодженіша за систему назв видів. Литовські назви родів краще відповідають вимогам міжнародних кодексів систематики рослин. Міжнародні терміни (близько 16,7% усіх назв родів) найчастіше використовують для найменування нещодавно інтродукованих рослин. Близько ⅓ усіх назв родів — давні литовські (відповідно, балтійські) слова, що потрапили до систематичної термінології з нашої літературної мови та діалектів. 4.2. Близько 69% литовських назв родів мають ознаки словотвірної похідності. Деякі з цих назв (близько 5—8% усіх назв родів) можна було б розкласти на дериваційні морфеми, однак у нашій мові вже неможливо знайти слова, від яких вони походять як похідні. Найпоширеніші назви родів — суфіксальні похідні. Найпродуктивніші суфікси новотворів — -enė, -ūnė, -uolė. З їхньою допомогою утворено по кілька десятків назв родів. Непродуктивні суфікси -eivė, -esas, -ylis, -ingė, -ininkas, -yvė, -okšlė, -otis, -ulis та інші. За їхньою допомогою утворено лише по одній назві роду. За поширеністю на другому місці — складні назви родів. Більшість із них утворено з двох іменників. Другими компонентами таких термінів особливо часто є -medis або -žolė (понад 30 назв). Похідні, утворені від прикметника й іменника, а також від іменника й дієслова, приблизно однаково продуктивні. Серед похідних із закінченнями найпродуктивніші похідні із закінченням -ė (25 назв родів). Непродуктивні похідні із закінченнями -as і -(i)us. З їхньою допомогою утворено лише по 1—2 назви родів. Найменш поширені префіксальні похідні (10 назв родів). Дещо частіше трапляються лише похідні з префіксом po-. Характерною особливістю словотвору назв родів рослин є також те, що назви рослин часто виступають твірними словами для похідних усіх типів і одним із компонентів складних слів. 4.3. У «Флорі Литовської РСР» шкала назв видів широка: найбільше видів мають цілі роди (67), а найменше (по 1 виду) — досить багато рослин (кілька десятків). Видові означення бувають кількох типів: одні вказують на відмітну ознаку рослини, а інші — на її зв’язки з іншими видами. Терміни першого типу продуктивніші. 12 Užsak. Nr. 1007 177 4.4. Для подальшого вдосконалення литовської термінології систематики рослин потрібно: 1) усувати або виправляти мовно хибні терміни; 2) уніфікувати мовне вираження тих самих відмітних ознак; 3) не використовувати для назв видів одного роду семантично близькі означення, пов’язані відношеннями підпорядкування; 4) уникати образних і важко ідентифікованих видових означень тощо. РОДОВІ Й ВИДОВІ НАЗВИ РОСЛИН ЛИТВИ Р е з ю м е 1. У 1980 р. завершено видання великої наукової праці — шеститомника «Флора Литовської РСР» (1959—1980). У ній систематизовано й науково описано 724 роди та 2153 види рослин, що ростуть на території Литви. Усі ці таксони мають литовські назви. Цю термінолексику протягом кількох років (1966—1972) обговорювали на засіданнях Ботанічної термінологічної комісії під головуванням проф. І. Даугиса. Цю статтю присвячено стислому аналізу та подальшому вдосконаленню цієї системи термінолексики. 2. Понад 50% усіх назв родів рослин становлять давні литовські (балтійські) слова, що потрапили до систематики рослин із литовської літературної мови та діалектів. 16,7% термінів цієї групи — іншомовні слова. Близько 8% термінів — неологізми, створені протягом останніх 2—3 десятиліть, наприклад: atvaīsa (Chaenomeles) «хеномелес», avinžīrnis (Cicer) «нут», dyglainė (Pyracantha) «піраканта», dobilinė (Lespedeza) «держи-корень» та ін. Близько 69% литовських назв родів рослин мають словотвірні ознаки. Найпоширеніші терміни — суфіксальні утворення. Продуктивні суфікси -enė, -ūnė, -uolė. На другому місці за продуктивністю — складні терміни. Серед цих назв порівняно багато термінів (близько 30), у яких другим компонентом є слово medis «дерево» або žolė «трава», наприклад: diemedis (Artemisia), purmedis (Laburnum), riešutmedis (Juglans), šeimamedis (Sambuchus), šunažolė (Dactylis) та ін. Серед флективних утворень поширеніші утворення із закінченням -ė (25 назв), наприклад: druskė (Salsola), maurė (Spirodela), plautė (Pulmonaria), raugė (Agrostenia), smiltė (Arenaria), tuklė (Pinguicula), visgė (Trisetum), žliūgė (Stellaria) та ін. Зовсім непоширені в цій термінолексиці — префіксальні утворення (10 назв). 3. Назви видів рослин можна поділити на дві групи: в одних атрибути вказують на основні відмінні ознаки рослин, а в інших — на зв’язок і відношення видів до інших видів. Атрибутивні компоненти складених видових термінів найчастіше виражаються складними прикметниками та прикметниками із суфіксом -inis. Особливістю термінолексики цієї групи слід вважати те, що у видових термінах не використовуються загальні іменники в родовому відмінку та пасивні дієприкметники теперішнього часу. 4. Система родових назв рослин досконаліша, ніж система видових назв. Удосконалюючи систему видових назв рослин, потрібно: 1) усунути терміни, не цілком правильні з погляду словотвору, наприклад: uodeguotasis (=uodegotasis) burnotis (Amaranthus caudatus), dvīšakinė (=dvīšakė) našlaitė (Silene dichotoma); 2) уніфікувати мовне вираження відмінних ознак, наприклад: geltonžiedis lubinas (Lupinus luteus), але geltonasis narcizas (Narcissus pseudo-narcissus); 3) усунути надто образні, малозрозумілі та такі, що вводять в оману, терміни, наприклад: snapuotoji viksvā (Carex rostrata) і ilgaspārė viksvā (Carex rhyncho-physa) тощо. Такі терміни становлять 2—3% усіх досліджених нами термінів.