Лингвистическое упорядочение белорусской научной терминологии и проблемы интернационализации терминологической лексики

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV(1985) I ЛЮБОВ АДАМОВНА АНТОНЮК ЛІНГВІСТИЧНЕ УПОРЯДКУВАННЯ БІЛОРУСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ Лінгвістичний аспект упорядкування термінології, що забезпечує правильність мовного оформлення термінів, тісно пов’язаний із поняттям норми в термінології та поняттям культури наукового тексту загалом. Ступінь нормативності термінології визначається насамперед відповідністю способів і моделей творення термінів способам і моделям словотворення національної мови та основним тенденціям розвитку термінологічної лексики. Найважливішою умовою унормування термінологічної лексики є перетворення практичного термінотворення, значною мірою стихійного, на керований процес, свідоме регулювання варіантних словотвірних пар. У білоруській науковій термінології це варіантні пари із суфіксами -льнік/-цель: узмацняльнік — узмацніцель «підсилювач», напаўняльнік — напаўніцель «наповнювач»; -льнік/-чык (-щик): пагрузальнік — пагрузчык «навантажувач»; -льнік/-нік: аднаўляльнік — адноўнік «відновлювач» тощо. Розрізняючи сферу фіксації (словники, збірники рекомендованих термінів, термінологічні стандарти) і сферу функціонування наукових термінів (наукові монографії, статті, тези, реферати, доповіді, науково-популярні та навчальні видання), зазначимо, що найбільше порівняно короткий період активного розвитку білоруської термінології та бурхливий розвиток наук в епоху науково-технічної революції позначаються на мовному оформленні термінів у сфері функціонування, тобто у сфері їх практичного використання в різних жанрово-стилістичних різновидах наукових текстів. В умовах стрімкого термінотворення білоруським науковим текстам властивий високий ступінь синонімічності термінів: стойкасць — устойлівасць «стійкість»; знешні — вонкавы — знадворны «зовнішній»; назапашванне — назапашэнне — накопление «накопичення»; раскладанне — разлажэнне — распад «розкладання»; утрыманне — змяшчэнне «утримання»; араматычныя вуглевадароды — водарныя вуглевадароды «ароматичні вуглеводні»; адбіццё — адлюстраванне «відображення». 5 Не менш частими є випадки словотвірної варіативності: цепланосбыт — цепланасіцель «теплоносій»; выпрамяненне — выпрамянанне «випромінювання»; адкладанні — адклады «відкладення»; рэзальныя — рэзучыя «різальний» тощо. Часто трапляються випадки розбіжностей у фонетичній та морфологічній адаптації запозичених термінів: цітрацыя — цытрацыя — цітраванне — цытраванне — тытрацыя — тытраванне «титрування»; дыацылаты ртуці — дыяцылаты ртуці «діацилати ртуті»; дэфарміраванне — дэфармаванне «деформування». Оптимального вибору термінологічного варіанта можна досягти лише з урахуванням продуктивності словотвірних моделей у системі словотворення загальнолітературної мови, тенденцій розвитку термінологічної лексики, тяжіння суфіксів до певних типів основ, словотвірних можливостей термінів тощо. Так, зважаючи на продуктивність у білоруському словотворенні суфікса -льнік, слід визнати перевагу термінотворчих варіантів із цим суфіксом перед варіантами з малопродуктивним суфіксом -цель для називання пристроїв, механізмів, речовин, наприклад: адбівальнік «відбивач», засцерагальнік «запобіжник», паглынальнік «поглинач», паскаральнік «прискорювач», размеркавальнік «розподільник», узмацняльнік «підсилювач». Визнаючи перевагу цієї термінотворчої моделі, слід, однак, враховувати специфіку термінів, запозичених із російської термінології із суфіксом -цель, на зразок глушыцель тощо. Окрім урахування продуктивності термінотворчих моделей, лексичних і словотвірних закономірностей конкретної мови, мовне оформлення наукових термінів національних мов (так звана внутрішньомовна лінгвістична впорядкованість) у сучасних умовах активної міжнародної наукової співпраці та обміну науковою інформацією має здійснюватися з урахуванням міжнародного контексту мови науки. Ця вимога пов’язана насамперед з урахуванням процесу інтернаціоналізації та зближення наукової термінології, що відбувається, а також із необхідністю міжнародної уніфікації термінологічної лексики. Як зазначають багато радянських фахівців, уніфікація термінології та міжнародна координація термінологічної роботи мають стати одним з актуальних завдань мовної політики1. Основний напрям розвитку термінології кожної мови — добір лексичних засобів національної мови та їх формалізація, перетворення на терміни. Цей напрям, здавалося б, найменше пов’язаний із процесом міжнародного зближення й уніфікації і, мабуть, 1 Азимов И. А., Денериев Ю. Д., Никольский Л. Б., Степанов Г. В., Швейцер А. Д. Современное общественное развитие, научно-техническая революция и язык.— ВЯ, 1975, № 2, с. 5. 6 саме тому не розглядався дослідниками в запропонованому аспекті. Однак він не повинен залишатися поза дослідженнями саме з цього погляду. По-перше, тому що термінологізація загальнолітературної лексики національної мови є основним способом термінотворення у мовах світу; по-друге, тому що в цьому основному напрямі розвитку термінології простежуються певні закономірності, властиві всім мовам, а отже, їх можна використовувати як інструмент міжнародної уніфікації термінів. Це насамперед загальні термінотворчі закономірності, такі як структурна й семантична мотивованість похідних термінів, спеціалізація термінотворчих морфем тощо. Наприклад, вивчення термінів із загальним значенням дії, способу виробництва показує, що в мовах флективного типу домінантне становище серед таких термінів посідають одиниці одного словотвірного типу — віддієслівні іменники; пор. рос. сверление, біл. свідраванне, англ. boring, нім. Bohrung; рос. выжигание, біл. выпальванне, англ. burning, нім. Ausbrennung тощо. Це явище цілком закономірне, оскільки терміни — іменники віддієслівного типу — зазвичай реалізують значення, категоріально властиві дієслову, у цьому випадку — значення дії, способу виробництва. Отже, оскільки більшість похідних термінів структурно й семантично мотивовані вихідними одиницями, зіставне вивчення механізму їх творення на основі кореляції відповідних семантико-синтаксичних конструкцій у різних мовах є актуальним завданням сучасної термінології і, зокрема, завданням дослідження у сфері міжнародної координації термінотворення. На думку дослідників, «у кожному однослівному терміні, похідному чи складному слові має бути терміноелемент, який указував би, до якої категорії понять належить поняття, що термінологізується»2. Такий терміноелемент, який інакше можна назвати диференціювальним словотвірним формантом, у сукупності з мотивувальною основою утворює новий термін. У цьому плані в мові науки і, зокрема, у термінології цілком доречний часто наведений лінгвістами приклад, у якому дібрано беззмістовні з погляду змісту «слова», однак зі збереженням певних морфологічних форм і граматичних зв’язків слів у реченні, унаслідок чого носій мови може з достатньою точністю встановити загальний зміст фрази. Так само будь-яка людина, яка має уявлення про граматичну систему російської, 2 Канделаки Т. Л. Об одном типе словаря международных терминоэлементов. — ФН, 1967, № 2, с. 38; см. также: Даниленко В. П. Русская терминология/Опыт лингвистического описания. — М.: Наука, 1977, с. 95 и др. 7 білоруської, англійської, німецької та інших мов зможе зрозуміти загальний зміст наукової фрази (тим більше якщо він фахівець у цій галузі знання, а певна частина термінології є інтернаціональною). Саме тому нам неодноразово доводиться чути, що фахівець, який недостатньою мірою володіє певною мовою, розуміє загальний зміст прослуханої цією мовою наукової доповіді. Якщо оцінювати цілком справедливу думку про наявність у кожному похідному чи складному слові терміноелемента, що вказує на категорію понять, до якої належить терміноване поняття (так званого диференціювального форманта), з погляду зіставного вивчення термінологічного словотвору для позначення певних категорій понять у різних мовах, то в цьому плані безсумнівний інтерес становить виявлення загальних закономірностей співвідношення таких диференціювальних формантів та їх упорядкування в різних мовах. Напр., для певної частини термінів зі значенням дії, способу виробництва характерне таке співвідношення диференціювального словотвірного форманта: рос. -ние (сверление, выжигание), біл. -нне (свідраванне, выпальванне), англ. -ing (boring, burning), нім. -ung (Bohrung, Ausbrennung) тощо. У цьому разі відповідні терміни кожної з перелічених мов містять еквівалентні форманти -ние, -нне, -ing, -ung. Отже, і на цьому рівні простежується відзначена в книзі З. Стоберського тенденція інтеграції термінології у мовах світу3. Актуальним завданням міжнародної координації у сфері термінотворення є вивчення цієї тенденції та перетворення її на цілеспрямовано керований процес, на принцип термінотворення. Вивчення закономірностей співвідношення диференціювальних формантів у групі термінів віддієслівних іменників різних мов (волочение, точение, долбление, резание, сгибание, пробивание, опрыскивание, фрезерование, вальцевание, азотирование, науглероживание тощо) могло б дати багатий матеріал для типологічного дослідження та міжнародної уніфікації термінів. Не можна не згадати при цьому про велике практичне значення рубрики «Міжнародна наукова термінологія. Неологізми в напрямі уніфікації», яка публікується в журналі «Бабель». Паралельне розміщення в ній термінологічних еквівалентів багатьма мовами дає змогу не лише встановити ступінь міжнародності неологізму, а й уніфікувати його оформлення з урахуванням міжнародного контексту. Так, за наявності в російській і білоруській мовах двох словотвірних варіантів термінів на -ация і -ирование (рос. декальцификация — декальцифицирова- 3 Stoberski Z. Międzynarodowa terminologia naukowa. Problemy. Postulaty. Oczekiwania.— Warszawa, 1982. 8 ння, інгібація — інгібування; біл. дэкальцыфікацыя — дэкальцыфіцыраванне, інгібацыя — інгібіраванне тощо) урахування переважного вживання в інших мовах міжнародного терміноелемента -ация (англ. -ation, фр. -ation, іт. -azione, ісп. -ación, серб.-хорв. -acija, словац. -acia тощо) дає підстави визнати цей терміноелемент переважним порівняно з елементом -ирование. Першочергове значення для міжнародної співпраці вчених та обміну науковою інформацією має свідоме формування інтернаціонального шару термінологічної лексики. Увага діячів науки, техніки й культури до проблеми інтернаціональної термінології з кожним роком зростає, що зумовлено, з одного боку, дедалі більшою потребою в міжнародному обміні інформацією, а з другого — багатомовністю сучасного світу. Традиційні засоби подолання мовного бар’єра — вивчення мов і переклад (зауважмо при цьому, що обсяг перекладу в наш час щороку збільшується на 15—20%) — не можуть цілком задовольнити потреби міжнародної наукової співпраці в умовах розширення спільної розробки багатьох наукових проблем і безпосередніх наукових контактів учених різних країн. Цю ситуацію слід брати до уваги під час упорядкування терміносистем національних мов і оцінювання того чи того терміна не лише з огляду на внутрішньосистемні чинники, а й з позицій інтернаціонального контексту мови науки. Помічено, що деякі терміни, цілком відповідні внутрішньомовним вимогам, з міжнародного погляду можуть виявитися неоптимальними, тоді як те, що видається не зовсім виправданим в окремій мові, може бути виправданим у співвідношенні з іншими мовами. Значних результатів в організації роботи з формування міжнародного шару наукових термінів у різних галузях знання досяг Міжнародний комітет уніфікації термінологічних неологізмів (МКУТН). Зокрема, дієвим засобом уніфікації термінології є постійна рубрика «Міжнародна наукова термінологія. Неологізми в напрямі уніфікації», яку готують переважно члени МКУТН і яка публікується в журналі «Бабель» — виданні Міжнародної федерації перекладачів, за підтримки ЮНЕСКО. Вважаємо, що сам принцип роботи цієї рубрики (оперативне розсилання списків нової термінології певних галузей знання однією з робочих мов МКУТН його членам із країн — членів ЮНЕСКО та отримання еквівалентів цих термінів відповідними мовами) можна назвати не лише позитивним досвідом роботи в цій галузі, а й оптимальним способом збирання та поширення інформації такого роду. 9 Слід також зазначити назрілу потребу в уніфікації дуже великої кількості міжнародних термінів, які не є «чистими» інтернаціоналізмами (тобто словами, що стали інтернаціональними без істотних змін), а складаються з інтернаціональних морфем. Прикладом може бути значна кількість термінів зі значенням дії, процесу, виробництва в російській і білоруській мовах, до складу яких входять запозичені кореневі морфеми, що є інтернаціональними (принаймні в європейському ареалі). Це переважно деривати від безпрефіксних дієслів: дорнование (від нім. Dorn «металевий шип, дорн») — «продавлювання з деяким натягом сталевого стрижня (дорна) або кульки крізь попередньо оброблений отвір з метою калібрування, зміцнення та зменшення шорсткості поверхні отворів деталей»; плакирование (від фр. plaquer «покривати») — «нанесення на поверхню металевих листів тонкого шару іншого металу»; хонингование (англ. honing, від hone «хонінгувати», букв. «точити») — «обробка поверхні заготовок спеціальним інструментом — хонінгувальною головкою»; шабрение (від нім. Schaber, від schaben «шкребти») — «чистова обробка поверхні шляхом зняття тонкої стружки шабером»; шевингование (англ. shaving, від shave «голити, шкребти») — у машинобудуванні «чистова обробка бокових поверхонь зубчастих коліс» тощо.4 Білоруською мовою відповідно дарнаванне, плакіраванне, ханінгаванне, шабрэнне, шэвінгаванне. 4 Визначення термінів узято з кн.: Политехнический словарь/Под ред. акад. И. И. Артоболевского.— М.: Сов. энциклопедия, 1976.— 607 с.