Recenzija – kritikos alfa

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) KAZIMERAS AMBRASAS-SASNAVA РЕЦЕНЗІЯ — АЛЬФА КРИТИКИ Виправляючи мовні вади, Й. Балчиконіс не раз торкався різних недоліків перекладів. Ось, скажімо, рецензуючи книжку, перекладену Л. Валкунасом із грецької мови1, він добряче перебирав чималу кількість лексичних негараздів, помилок у відмінках та інших хиб2. Не раз і самому авторові цієї статті доводилося червоніти й соватися на стільці, мов на жаровні, коли професор, уже лежачи на ліжку тяжкохворого, брав мою перекладену книжку й спокійно, переконливо та повільно закреслював слова, вислови, речення, які не відповідали його смаку, духові мови й вимогам рідної мови3. Навіть слова проти вимогливого рецензента я не наважувався промовити — міг лише, киваючи головою, в усьому погоджуватися. Така постійна увага професора не лише до оригінального, а й до перекладного слова спонукала придивитися ближче до рецензій на наші перекладні книжки, які сьогодні часом (а скільки перекладних, навіть чудових праць залишаються без такого оцінювання!) стають єдиною нагодою познайомитися з критичним словом цього різновиду в пресі. Не так давно Р. Гамзатов писав: «Переклад — це не те, що можна створити лише руками, без душі, без серця; потрібні щирість, індивідуальність»4. То що ж казати про критичні праці, а насамперед — про рецензію? Тут потрібно вдвічі більше уважності, щирості й індивідуальності. Адже певною мірою в цьому разі оцінюється праця не однієї, а кількох осіб — учасників комунікаційного процесу: автора, перекладача, редактора та інших. То яка ж насправді наша рецензія на перекладні книжки? Перекладну літературу можна аналізувати й оцінювати по-різному. Науковець чи критик може досліджувати її з літературознавчого або суто мовного, семіотичного чи структурного погляду. Цікавим міг би бути навіть критичний аналіз у філософському аспекті: чи збережено, скажімо, філософську концепцію5. З літературного погляду: чи точно передано образи оригіналу, характеристики персонажів, усю атмосферу твору, індивідуальний стиль автора, його світосприйняття6. Кожен рецензент може знайти такі ракурси оцінювання, які, на його думку, найважливіші для того чи іншого перекладу, — 1 Longas. Dafnis ir Chlojė / Iš graikų k. vertė L. Valkūnas. — V., 1958. — 191 p. 2 Balčikonis J. Rinktiniai raštai. — V., 1978, t. 1, p. 331—332. 3 Особливо уважно й дбайливо Й. Балчиконіс підкреслював олівцем і вголос указував на численні мовні «тріски та листя» в книжці Д. Дарелла «Перевантажений корабель» (Переклав К. Амбрасас. — В., 1967). Шкода, що тоді я не записав цих виправлень, а подаровану ним книжку з правками десь загубив. Тепер вони були б безцінною реліквією й наочним спогадом про вимогливого рецензента. 4 Тамзатов Р. Высокие звезды. — Литературная газета, 1983, 24 авг. 5 Prustas M. Prarasto laiko beieškant. Svano pusėje. — V., 1979. 6 Dantė A. Dieviškoji komedija. Skaistykla. — V., 1970. 83 ти, які, на його думку, найактуальніші для того чи іншого перекладу. Тому особливо кортить придивитися до праць тих, хто якраз готовий до такої роботи. У рецензії «Від витоків до сьогодення»7 читача знайомлять з американськими новелами8. Тут прагнули якомога повніше й об’єктивніше наголосити на принципах добору, яких дотримувалася укладачка збірки Л. Ванагене, у ширшому контексті американської літератури розглянути ідейно-тематичне призначення перекладених новел, виявити їхні суттєві риси. Натомість про якість перекладу чи їхню художню цінність не сказано зовсім нічого. Й. Кунчінас пише про книжку, перекладену Т. Четраускасом9. Із 186 рядків лише п’ять присвячено перекладу: «Залишається сказати, що перекладач Т. Четраускас добре впорався з нелегким перекладом, у якому йому довелося мати справу і з розмаїттям стилів, і з диференційованою лексикою, і з багатою термінологією». Справді, не одному читачеві, мабуть, буде цікаво дізнатися деякі факти біографії автора роману, короткий зміст цього твору, характеристики персонажів, ідейне значення твору. Написані рядки задовольнять і тих читачів, які кілька десятиліть тому в «Літературі й мистецтві» писали: «Жодна з рецензій на нові перекладні книжки, надрукованих у “Перемозі”, не поглиблювала й не розширювала тих вражень, які ми, звичайні читачі, безпосередньо отримували від прочитаної книжки. Ми майже нічого не дізнавалися про автора, про місце твору в радянській літературі, про вагу художніх досягнень книжки. Очевидно, що ні редакція, ні рецензенти не дбають про глибший, серйозніший розгляд нової перекладної книжки. З цих холодних рецензій, написаних байдужим тоном, з яких не з’ясовується навіть зміст книжки, видно, що писати про перекладні книжки для редакції журналу — обов’язок третьорядної важливості»10. У якому напрямі розвивалися рецензії цього типу за два-три десятиліття? Оцінюючи латвійські оповідання11, рецензент пише: «як із тим попереднім настроєм — чи справдився він і чи виправдав себе, чи почувався ти затишно, чи розумно провели тебе Латвією, її думками, людьми й станами, чи зачепило тебе щось із професійного погляду?»12 Майже на трьох журнальних сторінках ці питання розжовуються. Якби внизу сторінки не було примітки з назвою видавництва та роком видання, можна було б подумати, що йдеться про оригінальну книжку, адже автор навіть самого слова «переклад» не згадав. Тут зіставляються латвійські й литовські твори, теми та проблеми, підкреслюються цікавіші думки, згадуються переваги й недоліки добору, кількома словами окреслюється значення твору, що увійшов до литовської літератури. Сьогодні литовська періодика, більш-менш, начебто розмежовує сфери своєї діяльності: «Нові книжки» пропагують і рекламують продукцію наших видавництв, «Література й мистецтво» разом із «Перемогою» розглядають її з тематично-ідейно-критичного погляду, а для перекладних книжок хіба що вряди-годи в «Нашій мові» влаштовують такий собі мовний «чесальний цех». 7 Plg. Kuosaitė-Jašinskienė E. Nuo ištakų ligi nūdienos. – Pergalė, 1981, Nr. 7, p. 176–178. 8 Amerikiečių novelės. – V., 1980, 520 p. 9 Kunčinas J. Tarp realybės ir fikcijos. – Pergalė, 1981, Nr. 3, p. 178–179 (Rec.: Andersas A. Vinterspėltas. – V., 1980, 419 p.). 10 Krasauskas V., Jurevičiūtė J. Rimtą recenziją verstinei knygai. – Literatūra ir menas, 1950, gruod. 10. 11 Žaliosios iliuzijų burės. – V., 1983, 517 p. 12 Aputis J. Amalas Latvijos pusėje. – Pergalė, 1983, Nr. 8, p. 182–184. 84 Однак жодна газета чи журнал не приділяє перекладам постійної критичної, об’єктивної, заслуженої, фахової оцінки та пильної уваги. Тому тепер, прочитавши якусь книжку критики оригінальної літератури, мимоволі зіставляєш її з рецензією на перекладну книжку. Аналізуючи літературні процеси, творчі зиґзаґи оригінальних творів, знаходиш цікаві передумови, змістовні зіставлення, проникливі й сміливі висновки, очевидні показники літературного зростання, характерні риси суті мистецьких пошуків, свіжість абстракцій думки й узагальнень, переконливу синтетичність і аналітичну стислість. Адже саме тут виявляються широта кругозору рецензента, переконливість власної думки, інтелект тощо.13 Зовсім інший підхід до перекладної книжки: дрібка біографічних фактів, невеличкий розділ про сюжет, шматочок аналізу характерів персонажів і композиції, а якщо ще додати місце твору в літературному розвитку, ідейно-художній зміст чи крихти взаємодії літературних зв’язків — то це й уся амплітуда рецензії. Усе це, звісно, потрібне, багатьом, мабуть, навіть цікаве, але не слід повторювати те саме рік у рік, десятиліття за десятиліттям. Щиро кажучи, трапляються й рецензії, гідні свого призначення та мети. Одна з таких — стаття J. Lebedys про переклад «Metai» Donelaitis німецькою мовою14. Вона вирізняється з-поміж звичних рамок традиційної, стандартної рецензії конкретністю та фаховістю. Тут коротко, але точно розповідається історія перекладу твору, згадуються й об’єктивно оцінюються попередні переклади «Metai», викладається теоретичний погляд перекладача на переклад і його принципи. «Мистецькість і творчість поряд із точністю — найважливіше прагнення Budenzigas», — визнає рецензент. Він чітко наголошує на проблемі адекватності: не пропущено жодного рядка, збережено національну своєрідність оригіналу, індивідуальність автора, багато образних дієслів, досить досконало передано ідейно-тематичний зміст, характеристики панів, найхарактерніші особливості мови Donelaitis. Не забуто й суттєвих недоліків: не збережено ліризму оригіналу, є певні просодичні незграбності, неточності в гіперболах і порівняннях, а особливо — лексичні, семантичні, коректурні та інші помилки. Зрозуміло, це не ідеал рецензії, але вже справді серйозна оцінка перекладної книжки, за значенням зіставна з іншою подібною рецензією на переклад «Faustas»15. Вона починається не з литовського, а з латвійського початку подорожі Фауста. Одразу видно, що рецензент має намір не просто нашвидкуруч задовольнити допитливого читача, а ширше поглянути на цей твір: показати, чому праця Goethe переступила наш поріг значно пізніше, ніж латиською, російською, українською, фінською, вірменською, грузинською, сербською та іншими мовами. Тут обачно оглянуто перші спроби перекладу, критичні думки, вплив твору німецького поета на литовську літературу й авторів, названо навіть причини, через які величезні професійні праці перекладача A. Churginas, виконувані протягом кількох десятиліть, не наважувалися об’єктивно оцінювати. V. Kubilius проблемно підходить до перекладу. Рецензент не обмежується однобічною оцінкою праці перекладача — 13 Zalatorius A. Menant Borutos mįslę. — Pergalė, 1981, Nr. 4, p. 167–171; Girdzi-jauskas J. Brandi teorinė mintis. — Pergalė, 1981, Nr. 6, p. 167–171. 14 Lebedys J. Новий переклад «Пір року» К. Донелайтіса німецькою мовою. — «Перґале», 1966, № 10, с. 120–129; У лінгвістичних студіях. — В., 1972, с. 48–61. 15 Kubilius V. „Faustas“ keliauja į Lietuvą. — Pergalė, 1980, Nr. 3, p. 133–154; Susitikimas su J. V. Gėte. — Kn.: Lietuvių literatūra ir pasaulinės literatūros procesas. V., 1983, p. 220–256. 85 а розглядає переклад у контексті всієї амплітуди оригінальної поетичної творчості A. Churginas, її настроїв і шкали переживань ліричного «я». Це один із найплідніших, але водночас і найскладніших методів аналізу перекладу, який не так часто зустрічається в рецензіях і навіть монографіях¹⁶. Зважаючи на попередні переклади A. Churginas, V. Kubilius влучно й обачно оцінює професійно виконані праці: хоч їх створила людина з величезним досвідом, феноменальною пам’яттю й талантом, перекладачеві не скрізь вдалося зберегти індивідуальне мислення персонажів, передати психологію дійових осіб та інтелектуальну напругу; подекуди надмірно підкреслено грубість Mefistofelis, а гучне слово «здригає» ніжність Margaritos. На думку рецензента, навіть основні лейтмотиви філософського твору виходять за канонічні береги, — у литовському «Faustas» уже немає стихійності, сміливості й простоти розмовної німецької мови. У перекладі виразно відчутна печать поетики класицизму та способу мислення модерної європейської лірики. Зіставляючи творчість двох видатних поетичних особистостей — Adomas Mickevičius і V. Mykolaitis-Putinas, — I. Kostkevičiūtė написала самобутню, легку й водночас проникливу рецензію¹⁷. Рецензентка з чуйною душею та жвавим розумом зуміла на одній сторінці тижневика представити сплав творчої взаємодії двох поетичних особистостей крізь призму перекладу. Тут не бракує ані прикладів, ані розгляду проблеми адекватності, ані конкретного аналізу того, наскільки вдало Putinas переклав твори Mickevičius. Напевно, небагато хто здатен так тонко, літературно, чуйно й водночас обережно та фахово аналізувати й оцінювати творчість великих талантів. Мабуть, не кожному вдасться писати так, як J. Lebedys, V. Kubilius чи I. Kostkevičiūtė. Та передусім варто пам’ятати, що латинське слово recensio означає оцінювання, перегляд, перевірку. Отже, у рецензії слід найбільше дбати не про поверхові констатації та коментарі, а про оцінку й критичність. Критичні праці цього жанру варто значно урізноманітнити. Не слід дотримуватися усталених за стільки років і тріумфально кочуючих сторінками тижневиків та журналів нав’язливих, шаблонних висловів і некритичних критеріїв. Як пропонує чеський професор і перекладач нашої літератури чеською E. Parolekas, варто зважати на те, чи з’ясував перекладач, «які оцінки змодельованої дійсності — естетичні й етичні — знаходимо у творі автора. Що він любить і чого не терпить, що підносить як красу, а що естетично дискредитує, до чого ж байдужий. Іноді сам автор коментує й відверто говорить про своє ставлення, але найчастіше робить це опосередковано, натяками»¹⁸. Одні називають цю змодельовану дійсність ключем до твору, інші — настроєм, треті — духом твору. По суті, як зазначає згаданий чеський науковець, щоб відчути й з’ясувати ставлення автора до дійсності, не обов’язково ретельно вивчати ані рукописи, ані мемуари, ані листи чи інші архівні матеріали письменника або поета. Ці сигнали можна знайти в самому творі: різні епітети, узгоджені й неузгоджені означення, повторювані лейтмотиви та багато інших деталей, внутрішніх емоційних, моральних і естетичних оцінних сигналів 16 Егиазарян А. Поэт и перевод. – Ереван, 1979. 17 Косткявічюте І. Путінас і Адам Міцкевич. – «Література і мистецтво», 23 серп. 1969. (Рец.:) Міколайтіс-Путінас В. Твори. – В., 1968, т. 9. 18 Паролекас Е. Евокація художньої моделі світу в перекладі (Про те, що насправді перекладається). – «Перґале», 1981, № 24, с. 148–157. 86 свідчить про те, як автор оцінював довкілля, персонажів, події та іншу дійсність, описану у своєму творі. Саме в рецензії Ю. Лебедиса знаходимо таку оцінку: «Буденциг відтворює до найдрібніших нюансів народний світогляд поеми, трактування людей, довкілля та природи. Те, що засуджується й зневажається в оригіналі, так само засуджується й зневажається в перекладі, а те, що звеличується, — відповідно звеличується, причому намагаються зберегти ту саму міру, ступінь, відтінок»19. Якщо комусь із перекладачів довелося б перекладати німецькою, англійською, іспанською чи іншою мовою повість В. Ясукайтите «Балада про ту, що стоїть на мосту»20, варто було б уважно її перечитати й відчути улюблені письменницею повторювані лейтмотиви: «Я щаслива. Я щаслива, я щаслива і можу ще раз повторити: я щаслива». Отже, ці повтори свідчать про те, що письменниця, вирвавшись із буденності, змальовує дійсність романтично, якимись абстрактними спалахами. Її розуміння світу — незвичне, наче відірване від нудьги й побутовості. Саме тут і полягало б особливе завдання перекладача, а для критика — ключ до рецензії. Щоб не довелося визначати, якою сьогодні має бути рецензія на перекладну книжку, варто ще раз пригадати слова В. Красаускаса і В. Юревічюте: «Потрібна ґрунтовна рецензія на перекладну книжку, яка розкривала б і ідейний зміст книжки, і значення твору, і особливості його думки. Потрібна рецензія, написана запальним стилем, чистою мовою; потрібна мистецька рецензія». Тут слід погодитися з А. Мерките, яка, бажаючи показати, як не варто рецензувати книжки, була змушена написати цілу статтю — антирецензію — навіть про одну рецензію21. Тут висувається одна важлива думка: «Рецензія — це, мабуть, не лише демонстрація ерудиції, винахідливі цитати й на кожному кроці нагадування про науку перекладознавства, а й серйозне ставлення до текстів оригіналу та перекладу, конкретний їх аналіз і щире прагнення підвищувати загальний рівень наших перекладів». Отже, щоб праці наших перекладачів отримували належну, фахову оцінку, редакціям було б корисно ретельно не лише добирати рецензентів, а й навчати та виховувати їх, оголошувати конкурси рецензій, ширше організовувати в пресі дискусії, а за допомогою спеціальних анкет соціологічно досліджувати, які рецензії найбільш потрібні, які читають найохочіше та які найактуальніші для сьогодення. РЕЦЕНЗІЯ — АЛЬФА КРИТИКИ Резюме У цій статті робиться спроба оцінити стан рецензій на перекладні книжки. На підставі вивчення статей Ю. Лебедиса, В. Кубілюса, І. Косткявічюте та інших висуваються вимоги і до інших статей, що публікуються в періодиці й не вирізняються різноманітністю та науковістю. У статті пропонується ґрунтовно поліпшити якість опублікованих рецензій, організувати конкурс на найкращу рецензію перекладу, соціологічно дослідити актуальність рецензій та інші питання. 19 Лебедис Ю. Новий переклад «Пір року» К. Донелайтіса німецькою мовою. — У кн.: У царині лютуаністики, с. 50—51. 20 Jasukaitytė V. Baladė apie stovinčiąją ant tilto. — Pergalė, 1981, Nr. 6, p. 12—57. 21 Petrauskas V. Prusto pusėje. — Pergalė, 1981, Nr. 4, p. 126—142. 22 Мерките А. Шлях до Пруста. — Перемога, 1981, № 10, с. 150—160. 87