Языковые процесы в этнически смешанных семьях

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989) KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS ЯКОБАС ТРИФОНОВАС МОВНІ ПРОЦЕСИ В ЕТНІЧНО ЗМІШАНИХ СІМ’ЯХ Однією з найважливіших особливостей радянського суспільства є його багатонаціональність. Вона характеризує найрізноманітніші соціуми — від найбільших, як-от населення окремої республіки, краю, області, міста, до найменших — виробничий, навчальний колектив тощо. Постійна активізація демографічних та етнічних процесів у нашій країні призводить до того, що ця особливість дедалі більше охоплює і найменшу одиницю людського суспільства — сім’ю. Це зумовлено постійним зміцненням і розвитком економічних та культурних зв’язків між народами нашої країни, що веде, з одного боку, до внутрішньої консолідації націй і народностей та міжетнічної інтеграції, з іншого (Вайнштейн 1977, 122). Конкретним проявом такої „інтеграції“ є зростання кількості міжнаціональних шлюбів, а отже, і етнічно змішаних сімей. Так, за найновішими даними, приблизно кожна шоста сім’я нашої країни об’єднує осіб різної національності (Уманский, Шаболдин 1987, 290). У нашій республіці лише за період з 1970 по 1978 р. кількість таких сімей зросла майже на 3%, а кількість дітей, народжених у них, становила 13,9% усіх новонароджених (Gaučas 1981, 28). Об’єднання в одній сім’ї представників різних національностей і, як правило, носіїв різних мов створює специфічні умови для розвитку мовних процесів. Особливо велике значення це має для формування мовної біографії дітей у таких сім’ях. Найважливішими соціально-суспільними характеристиками людини є її національність і рідна мова. Юридичне оформлення національної належності громадян у нашій країні здійснюється після досягнення ними 16-річного віку та за їхнім власним вибором. Але національна самосвідомість індивіда починає формуватися значно раніше, і найважливішу роль у цьому процесі відіграє мова спілкування в сім’ї, яка в переважній більшості випадків стає і рідною мовою цього індивіда. Метою статті є спроба виявити певні закономірності, що характеризують вибір дітьми з етнічно змішаних сімей рідної мови, а згодом і національності. Вивчення мовних біографій 59 інформантів — дітей середнього та старшого шкільного віку, народжених і вихованих у змішаних сім’ях, більшість яких (близько 80%) проживає в місті, виявило 149 дуже складну картину, що являє собою переплетіння та взаємодію різних чинників. Мова спілкування в сім’ї визначається головним чином мовою батьків, яка, своєю чергою, як правило, збігається з національністю. Найчисленнішу групу серед досліджених етнічно змішаних сімей становлять сім’ї, утворені представниками корінної (основної) національності цієї території та росіянами (50% усіх змішаних сімей). На другому місці за чисельністю опинилися російсько-українські сім’ї (близько 17%), хоча в спеціальних дослідженнях такі сім’ї належать до третьої за чисельністю групи, а до другої групи — сім’ї представників корінної національності та інших національностей (крім російської). Однак кількість таких сімей у дослідженій сукупності значно менша не лише за кількість сімей третьої, а й четвертої групи, до якої зазвичай належать сім’ї росіян із представниками інших (крім названих у першій і третій групах) національностей цієї республіки (Ганцкая, Терентьева 1977, 481), становлячи лише десяту частину всіх сімей. А третьою за чисельністю виявилася четверта група (11,9%). В окрему групу виділяються сім’ї, утворені представниками української та білоруської національностей, з одного боку, та інших національностей (крім корінної й російської) — з іншого; їхня кількість така сама, як і в другій групі (див. табл. 1). Найбільший вплив на вибір мови спілкування в сім’ї, а отже, і рідної мови дітей, має рідна мова матері. У трьох із п’яти виділених груп відсоток збігу цих показників становить від 60 до 100. У першій групі такий вибір підтримується також мовою навчання, але й за відсутності такої підтримки в другій групі третина інформантів обирає як рідну мову мову матері. Другим за значущістю чинником, що впливає на вибір мови спілкування у змішаній сім’ї, є мовне оточення. Так, у переважної більшості інформантів першої групи, які від народження проживають у межах Литви, переважає литовське мовне оточення. Це зумовлено самим характером сімей цього типу: 73,3% сімей об’єднують російських чоловіків, переважно з-поміж російських старожилів Литви, та литовок. Як довели низка дослідників (Немченко 1960; Михальченко 1984; Сивицкене 1979 та ін.), російське старожильське населення характеризується високим рівнем російсько-литовського білінгвізму, що в окремих мовних колективах сягає 92—98% (Трифонас, 1978, 221), а також широким використанням литовської мови в різних сферах спілкування — виробничій, діловій, культурній. Усе це сприяє формуванню позитивного ставлення до проникнення цієї мови і в сімейну сферу, чому значною мірою сприяє різке розширення литовського мовного оточення за рахунок родичів, знайомих, співробітників дружини. Вибір російської мови як мови сімейного спілкування визначається впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників білінгвізму (Михальченко 150 1984, 108). Так, за даними останнього перепису населення, заснованого на самооцінках, тобто на суб’єктивному чиннику двомовності, у м. Шяуляй російське населення становить 11%, але в окремих мовних колективах російська мова є функціонально першою, наприклад, у школах із російською мовою навчання, у залізничних організаціях, військових частинах. Крім того, російська мова часто є засобом загальнорадянської та світової культури, засобом спілкування між людьми різних національностей. Ці та інші об’єктивні чинники виявляються вирішальними під час вибору мови сімейного спілкування в тих групах змішаних сімей, у складі яких немає представників корінної національності республіки, а також у другій групі сімей, де російська мова постає переважно як засіб міжнаціонального спілкування. Велике значення для вибору цієї мови в цих групах має й те, що російська мова виконує функцію мови навчання. Формування етнічної самосвідомості дітей у змішаних сім’ях завершується вибором національної належності. Цей процес зумовлений впливом багатьох чинників, найважливішими з яких є ступінь етнокультурної близькості, тривалість міжетнічних контактів національностей, до яких належать батьки, мовна ситуація, традиції, що склалися в сім’ї, та багато іншого. Унаслідок дії цих чинників переважна більшість інформантів першої групи (90%) вважають себе литовцями. При цьому спостерігається досить високий відсоток збігу національності дітей із національністю матері (81,5%), що підтверджує таку саму закономірність під час вибору рідної мови. Оскільки у другій групі дія цих чинників значно слабша (особливо другого), певне переважання однієї національності визначається чинниками приватного характеру, такими як місце народження або бажання батьків. У третій групі вибір національності цілком відповідає традиційному: за межами УРСР діти з Т а б л и ц я 1. Співвідношення рідної мови інформантів із мовою батьків і мовою навчання Тип сім’ї Кількість інформантів Рідна мова інформантів % Зокрема збігається з мовою матері батька Мова навчання Литовсько-російські 30 литовська; російська 83,3; 16,7 84; 40 16; 60 70; 30 Литовсько-українські, білоруські 6 литовська; українська; російська 16,7; 16,7; 66,6 100; 100; — —; —; — —; —; 100 Російсько-українські 10 російська; українська 100; — 60; — 40; — 100; — Російсько-інших національностей 7 російська; ін. нац. 100; — 28,6; — 71,4; — 100; — Укр., білор.-інших національностей 6 російська 100 — — 100 151 Таблиця 2. Співвідношення національності інформантів із національністю батьків Тип сім’ї Кількість інформантів Національність інформантів % зокрема збігається з національністю матері батька Литовсько-російські 30 литовці; росіяни 90; 10 81,5; — 18,5; 100 Литовсько-укр., білор. 6 литовці; українці; білоруси 33,3; 50; 16,7 50; —; 100 50; 100 Російсько-українські 10 росіяни; українці 80; 20 75; 100 25; — Таблиці складено на підставі статистичної обробки даних, зібраних автором на основі опитування за анкетою соціології мов, підготовленою Групою російської мови при Інституті литовської мови та літератури АН Литовської РСР у 1983 р. таких семей чаще избирают русскую национальность (Ганцкая, Терентьева 1977, 480). В четвертой группе также преобладает русская национальность, а в последней одинаково представлены все национальности, что, по-видимому, также обусловлено влиянием частных факторов. Узагальнюючи аналіз дослідженого матеріалу, можна припустити, що розвиток мовних і міжетнічних процесів на обстеженій території (у м. Куршенай, Шяуляй і Шяуляйському р-ні) загалом спрямований на зближення представників російської національності з корінним населенням республіки, а представників інших національностей — на подібну взаємодію з росіянами. ЛИТЕРАТУРА Вайнштейн С. И. Социально-экономические предпосылки и факторы этнических процессов в СССР // Современные этнические процессы в СССР. 2-е изд. М., 1977. С. 105–122. Ганцкая О. А., Терентьева Л. Н. Межнациональные браки и их роль в этнических процессах // Современные этнические процессы в СССР. 2-е изд. М., 1977. С. 460–483. Gaičas P. Dabartiniai etniniai procesai Lietuvoje // Mokslas ir gyvenimas, 1981. Nr. 3. P. 27–28. Михальченко В. Ю. Проблемы функционирования и взаимодействия литовского и русского языков. Вильнюс, 1984. Немченко В. Н. Говор русских старожилов Йонавского района Литовской ССР: Дис.... канд. филол. наук. Вильнюс, 1960. Сивицкене М. К. О двуязычии сельского русского населения Литовской ССР // Socialinės lingvistikos problemos. V., 1979. P. 59–66. Трифонова Я. С. Функционирование и взаимодействие русского и литовского языков в Литовской ССР: Дис.... канд. филол. наук. М., 1978. Уманский Л. А., Шаболдин С. С. Годы труда и побед. 1917–1987. М., 1987. 152