Varenavo rajono oikonimų slavinimas

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989) KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS ЛАЙМА ГРУМАДЕНЕ СЛОВ’ЯНІЗАЦІЯ ОЙКОНІМІВ ВАРЕНАВСЬКОГО РАЙОНУ Дослідження мовного субстрату може дати багато нового матеріалу, але насамперед потрібно встановити правила реконструкції субстратної мови, тобто способи очищення від нашарувань суперстрату. Мовні факти реконструюють тоді, коли їх уже неможливо перевірити. У ситуації двомовності можна спробувати відновити мовні факти, легше виявити найзагальніші закономірності, за якими елементи однієї мови пристосовуються до іншої. Так можна зрозуміти механізм взаємодії мов, простежити обмін мовними елементами. Ономастика — один з об’єктів дослідження субстрату. Особливості слов’янізації литовської ономастики вже неодноразово розглядалися. Варто згадати ґрунтовні праці, підкріплені великим фактичним матеріалом, К. Бюги (1958), К. О. Фалька (1963), Я. Отрембського (1963), Я. Принца (1968) та інших. У них спираються на письмові джерела, тому значну увагу приділено інвентарю графем, умінням і настановам писарів, великою мірою враховано діахронні мовні відносини. Найзагальніші закономірності вже вдалося встановити, але винятки або навіть прояви суперечливих тенденцій зазвичай доводиться усувати або пояснювати екстралінгвістичними чинниками. Мова — надзвичайно досконала система, вона «працює як годинник», якщо мови справді взаємодіють, а не іншомовний писар записує слова екзотичної для нього мови. Зовсім інша річ, коли двомовні люди передають добре зрозумілі їм слова однієї мови іншою мовою, якою вони також добре володіють і відчувають її арсенал. Об’єкт цього дослідження — взаємодія мов. Безцінних мовних фактів для цієї мети багато в так званих периферійних острівцях і на окраїнах литовських говірок. Матеріал для цієї праці збирався в 1984–1987 роках під час експедицій у Варенавському районі БРСР. Загальну соціолінгвістичну ситуацію в районі досить докладно описано (Чекмонас 1988). Останнім часом особливо активізувалися дослідження периферійних литовських говірок: продовжує роботу А. Відуґіріс, К. Ґаршва, а власну ідею широкомасштабної соціолінгвістичної діалектології в цих краях втілює В. Чекмонас разом з учнями (А. Вайчуляте-Романюк, Т. Вайшните та інші)1. Дослідження субстрату на матеріалі живого мовлення людей — нечасте явище в лінгвістичній практиці, тому варто обговорити деякі методологічні засади. Насамперед комплексно слід досліджувати всі мови й говірки, що співіснують. Граматичні описи та словники потрібно укладати так, щоб у них відображалося, за яких обста- 1Щиро дякую В. Чекмонасу за саму ідею праці, а також усім згаданим тут постійним учасникам експедицій за взаємодопомогу. 84 одними користуються однією мовою, іншими — іншою. Інакше кажучи, досліджуючи взаємодію та взаємозв’язок мов, слід намагатися знайти осередки інновацій. Отже, другий аспект — необхідність соціолінгвістичного підходу до об’єкта дослідження: хто, коли, де, з ким і як розмовляє. Про значний вплив соціолінгвістичних чинників свідчить той факт, що слов’янізація ойконімів 15 околиць Варанавського району, які розглядаються, істотно відрізняється. Наприклад, в околицях Балчишків, Гірків, частково Руднї, меншою мірою — Жирмунів литовська мова ще доволі недавно була живою, хоча тепер вона значно занепала; в околицях Місевичів і Ажубалісів — уже давно, а тепер, імовірно, ніхто литовською не розмовляє. Усе це зумовило особливості слов’янізації ойконімів: білінгви зазвичай пояснюють семантичний і формальний зміст ойконімів засобами іншої мови, вдаючись до таких суфіксів і префіксів іншої мови, які найточніше його передають, тоді як ті, хто забув мову (зорієнтовані на польську), найчастіше застосовують до всього польські суфікси й закінчення. У таких місцях субстратна мова вкривається особливо товстим нашаруванням суперстрату. Про колишній потужний осередок полонізації найнадійніше свідчить перенесений за правилами польської мови наголос, місце якого може бути приховане безповоротно. Подібні явища відбуваються й на інших мовних рівнях. По-третє — збираються всі можливі мовні факти, фіксуються деталі, які можуть впливати на походження назви (рельєф, географічне розташування тощо). Для етимологізації можуть бути дуже важливими й навколишні мікротопоніми, поширені антропоніми. Основою ойконімів частини досліджуваної території є прізвища, пор. Surkantai ~ Сурканты Blč, Vilbikai ~ Вильбики Blč, але, звісно, можливий і зворотний процес: Kულiai ~ Кули Grk і прізвище людей із тих місць Кулейч. Корисно знати, що Saltoniškės ~ Солтаниуки Grk — єдине село, що глибоко врізається в лісові масиви. Це значно підкріплює гіпотезу про пов’язання гідронімів із коренем salt- зі словами ѕлата «залоза в горлі тварини; сало на кишках»; saltas «чорний згусток у салі» тощо (пор. Vanagas 1981, 289). Село Pėncin iškės ~ Пѣнцынюки Rod, як і Plikiai ~ Плики Žrm, розташоване на відкритій місцевості, тому його назву можна пов’язати зі словом pėntis «п’ята». Такі основні завдання соціолінгвістичного дослідження субстратних явищ. Першими досліджувати наслідки взаємодії мов у Білорусі в цьому аспекті взялися представниці периферійних литовських говірок Т. Вайшніте (Войшниц 1986) та А. Романчука (1989). У цій статті описано лише ойконіми — 148 назв сіл, записаних у 1984–1987 рр. від місцевих двомовних або багатомовних (не одномовних) жителів Варанавського району. Це найнадійніше джерело для встановлення закономірностей взаємодії мов: наявні «винятки» є наслідком дії інших закономірностей, випадковостей тут немає. Фіксуються сучасні литовські та білоруські (по-просту) форми ойконімів. У писемних джерелах різного характеру й часу виявлено польські та російські форми багатьох досліджуваних ойконімів, але тут чітко розмежовуються факти живої мови (які передбачають білінгвізм) і письмові факти. Наприклад, назву села Zalieckių в околиці Жирмунів, яка, імовірно, походить від прізвища Zalieckių, носії якого й досі живуть у тих околицях, тепер знаходимо записаною російською як Залеские, тобто на основі народної етимології пояснено, що це село нібито розташоване за 85 лісом. Тому краще обмежити обсяг досліджуваного матеріалу, але зробити його якомога одноріднішим, а отже автентичнішим. Ще одне методологічне зауваження. У 3–4 десятиліттях XX ст. у згаданих краях відбувався короткий, але досить інтенсивний рух за відродження литовськості, організований товариством «Ритас». У багатьох селах засновані читальні залишили до наших днів чимало людей, які вивчили литовську не від батьків (хоча ті часто ще володіли литовською, але дітей уже не навчали), а від учителів у читальнях. Записані від таких людей (вони розмовляють недіалектною або напівдіалектною мовою) назви місцевостей можуть бути гіперкоректними, пор. *Gaivūnai ~ гаўёўны Rod, але тут є Aivūnai (у говірці ai < ei на початку слова), пор. Эйтūны (Лідський район), а також діалектну форму Aišiškės ~ Эйшыўки. Лише усне мовлення (оскільки на письмі це не відображається) може показати, де в субстратних формах був /g/, а де його додано: алофон [g] у білоруській формі вказує, що й у субстратній мові споконвіку був /g/, тоді як [ɣ] зазвичай свідчить про його додавання, пор. yaŭyūnīuki Ben. [ɣ] на початку слова дає змогу поступово реконструювати основу дієслівного кореня ei- і в цьому ойконімі. Розглянувши принципи збирання й добору матеріалу, далі розглянемо правила перенесення ойконімів з однієї мови в іншу та класифікуємо за ними всі зібрані приклади. За вихідний пункт узято методологічні принципи Я. Принца, частково також К. О. Фалька: виокремлювати й вилучати з фонетичного аналізу ті приклади, які передаються іншою мовою шляхом перекладу та тлумачення (останній спосіб Я. Принц називає Deutung). Перекладом вважається така заміна, за якої семантика ойконіма передається словом іншої мови, фонетично з ним не пов’язаним, а тлумаченням — добір відповідників іншої мови з метою досягти максимальної фонетичної подібності. Приклад перекладу — Aukštūjai ~ Высокія Grk, а тлумачення — Bilōnys ~ Біланы Žrm. Переклад. Безсумнівних прикладів перекладу небагато. Наприклад, такий слов’янський ойконім Бярбазаўка Ažbl дає підстави підозрювати переклад, але це може бути й слов’янське село, адже іншої форми не зафіксовано. Інша річ, коли відомо, що Aukštūjai ~ Высокія Grk, що Piliakalnis ~ уападіўша Rod, що Lietuva ~ Литвіца Bnk або Ažūbalis | Žūbalis ~ Забалаць | Заболаць Ažbl, Bnk — навіть рід змінюється, хоча під час передавання балтійських ойконімів білоруською (і польською) мовами намагаються зберегти і той самий рід, і число. Звісно, одразу виникає бажання трактувати як переклади також ойконіми Залешаны Msv, Ažbl, Заречане Msv, а також запідозрити переклад суфіксів у Дайнавічка (*Dainavėlė) Msv, адже поруч є Dainavā. Kýbelčiki Msv можна уявити як субстратну форму Kubiliėlių, але ці припущення не підтверджені мовними фактами. Без основного слова перекладаються й окремі компоненти складених назв місцевостей: Senėji Smilginiai ~ Старыя Смільгіны Rod. Тлумачення. Тлумачне передавання назв місцевостей — найпоширеніший спосіб. Можна розрізнити два його підтипи: коли шукають і смислової, і морфологічної подібності та коли послуговуються переважно морфологічними засобами. Одну групу становили б збірні назви місцевостей, основою яких є назва особи за заняттям або професією та відповідні їй слов’янські відповідники, дуже подібні через давні балто-слов’янські зв’язки та запозичення: Bajōrai ~ Баяры Žrm, Ulonai ~ Ула- 86 nú Grk, Kavòliai ~ Kaválʹki Grk. Виникнення суфікса -ki у цьому випадку, можливо, було зумовлене потребою передати збірне значення, тому суфікс з’являється там, де його й не було. Другий спосіб пояснювальної передачі — нове осмислення, що виникає на основі омонімії: Zaliečiai ~ Зале́й(с)кія Žrm, пор. прізвище з тих околиць Зале́йкій. Отже, за основу збірного топоніма береться прізвище й утворюється (а не лише передається закінчення -(i)ai > i) за моделлю: від прізвища на -ėkių — ойконім на -ėkią. Так із Зале́йкі виникає «зрозуміліше» Зале́йкіа, а це вже омонім (або майже омонім) зі значенням «залесские» — «за лісом». Третій спосіб пояснення — коли замінюються всі морфеми слова й місце наголосу, — це майже переклад, але все ж основа слова досить подібна: Babriņykai ~ Бабрау́нікі Ažbl, Beržuonà ~ Березна́ Žrm (пор. відповідну назву річки), Várniškės ~ Варо́нічы Msv. Четвертий спосіб міг би полягати в тому, що «за інерцією» кінцівку литовської форми ойконіма ототожнюють із відповідним литовським суфіксом зі збірним значенням, і передають уже останній; пор. Paliūnai ~ Паліўцы Rod (назва села, розташованого в болотах у верхів’ї Дітви, імовірно, походить від апелятива liūnas та pa-). Отже, тут суфікс -ūnai трактовано гіперкоректно. До такого способу словотворення, мабуть, належали б усі ойконіми непрізвищевого походження, семантика яких на перший погляд неочевидна. Отже, діють формально, коли кінець слова звучить подібно до суфікса. У цій праці четвертий спосіб вважається потенційним, але без спеціального семантичного аналізу топонімів його не можна належно застосовувати. Як зазначалося, пояснювальна передача може ґрунтуватися лише на морфологічних еквівалентах (або напівеквівалентах), тобто префіксах, суфіксах і закінченнях. Це основний спосіб слов’янського оформлення ойконімів. Префіксальних топонімів небагато, тому може здатися, що це непродуктивний спосіб. Із 6 виявлених литовських ойконімів із префіксами 1 було перекладено (Ažūbalis | Žūbalis ~ Забола́ць | Забола́ць Ažbl, Bnk), а в одного перекладається лише польська форма (оскільки литовський і білоруський префікси збігаються): Pravožà ~ Праваса́ц ~ Pžóvóžá Ažbl; до речі, це також назва річки. Для інших 2 ойконімів, пов’язаних з апелятивами mēdžias «ліс» і valkà «калюжа, болото», а також 1 ойконіма, пов’язаного з назвою річки Ditvà, утворених із префіксом pa-, добирається дуже подібний білоруський префікс По-; пор. Padzitvė | Padzicývys ~ По́дзімба Blč, Pamedė ~ По́мяд(з)ь Blč, Pavalakė ~ По́ва-лака Blč. Те, що це не фонетична передача, а заміна префікса, засвідчує також факт, що білоруське По- притягує наголос. І навпаки, наголошений префікс у литовській формі Pārodūnė у білоруській Параду́нь Dčk стає ненаголошеним. Передача суфіксів — найскладніший зі способів морфологічної адаптації. Приклади показують, що суворо дотримуються такого правила: голосні литовських суфіксів отримують у білоруських суфіксах вдало дібрані фонетичні відповідники, але інші елементи суфікса вже узгоджуються за морфологічними, а не фонетичними критеріями (шукають відповідник для передачі збірного значення). Здається, чергування a та o регулюють інтонаційні характеристики: литовські a та o з падаючою інтонацією залишаються незмінними, а литовські a зі зростаючою інтонацією переходять в o і навпаки, проте цю закономірність іще не встановлено остаточно. Тривале мирне співіснування мов 87 (коли жодну мову не пригнічують і не витісняють іншою, престижнішою) сприяє вибору розглянутого способу передачі, тобто свідомої адаптації, а не лише заміни фонетичної оболонки. Наведемо приклади пояснювального тлумачення суфіксів. -ėnai ~ -ėhė: Dvarčėnai ~ Дварчане Ažbl, Kazlėnai ~ Казляны(a) Ažbl, Zaprudėnai ~ Запрудзяны Ažbl; -iniai ~ -інцы: Dubiniai ~ Дубіныцы Grk (у Балчишкес є Дубинський ліс). Можливо, -інцы, що позначає збірне значення, у цьому випадку вжито гіперкоректно? -inykai ~ iki: Druskinykai ~ Дру́сініки Blč, тут протікає струмок Druskėlė. Вибір суфіксів -аніцы та -яны залежить від твердості останнього приголосного кореня: після твердого вживається -аніцы, після м’якого — -яны; -(i) ónys ~ -(я) ány: Bilónys ~ Біляны Žrm, Kivónys ~ Ківяны Dčk, Leliōnys|Liuliōnys ~ Ліляны | Люляны Grk, Mickónys ~ Міцканы Nč, Miežónys|Mieziónys ~ Межяны | Мізяны [Grk, Pavilionys ~ Павіляны Dčk, Pereigónys ~ Пере(й)ганы Prg, Skaldónys ~ Складаны Rod, Ramaškónys ~ Рамашканы Prg, Tišmonys ~ Тишмяны Bnk, Vigónys ~ Віганы Rod. Збірний характер деяких із цих ойконімів неочевидний, тому міг діяти чинник фонетичної аналогії. -ūnai ~ -ўнуцы: Aivūnai ~ пайўнуцы Rod, Lipkūnai ~ Липкуныцы Grk, Mačiūnai|Mičiūnai|Miciūnai ~ Мачуныцы Dčk, Nekraščiūnai ~ Някřашчуныцы Nč, Piliūnai|Piliūnys ~ Пілюны Blč, Pocelūnai ~ Пацелуны Rod, Sapūnai ~ Сапуны Grk (є прізвище Сапка, струмок Сапунка), Tolkūnai ~ Талкуныцы Rod, Vaikūnai|Vaikūnony­s|Vaikūnys ~ Вайкуныцы Rod. Найближчою до фонетичного способу передачі є пояснювальна передача закінчень; іноді ці явища навіть важко розрізнити. Ця підгрупа найчисленніша. Варто зазначити, що в більшості випадків місце наголосу зберігається, трапився лише один виняток: Ramūčiai ~ Рамучы Bnk. Закінченню -ai відповідає -i або -ы: Adėvर्नykai ~ Адэ́рнікі Rod, Balčinykėliai ~ Бальчынікелі Bnk, Balkūnai ~ Балькуны Klš, Bartašiūnai ~ Барташу́ны Prg, Bastūnai ~ Бастуны Bst, Biliai ~ Бі́лі Klš, Biržiniai ~ Біржыны Bnk, Budrėvičiai ~ Будрэвічы Žrm, є прізвище Будрэ́віч, Draguciai ~ Драгучы Blč, є прізвище Драгучы, Džietkai ~ Дзе́ткі Ažbl, Geštautai ~ Гештаўты Blč, Ginėliai ~ Гінелі Nč, Gudėliai ~ Гудэлі Žrm, Hánevičiai ~ у́аніцэвічы Žrm, є прізвище у́аніцэвіч, Jančiai ~ Янчы Dčk, Jotutai ~ Ятаўты Rod, Juciūnai ~ Юцюны Rod, Jurāliai ~ Юрэлі Dčk, Kargaudai ~ Каргаўды Grk, Kemeišiai ~ Кемейшы Rod, Kerbedziai ~ Кербедзі Žrm, є прізвище Ке́рбедзь, Klaišiai ~ Клайшы Grk, Klóniai ~ Клоні Ažbl, Kukliai ~ Куклі Blč, Kulidž ~ Кулі Grk, є прізвище Куле́іч, Kużiai ~ Кузьцы Bnk, Leliušai ~ Лялюшы Grk, Lauciūnai ~ Лаўцу́ны Bst, є село Лаўцы Klš, Lebedūnykai ~ Лебеднікі Dčk, є річка Lebeda, Lūnkiai ~ Лункі Grk, є прізвище Лунке́іч, Nasavičai ~ Насавічы Rod, є прізвище Но́савіч, Navikai ~ Навікі Grk, є прізвище Но́вік, Norkūnai ~ Наркӯны Ažbl, Dčk, є прізвище Наркӯн, Mažėi-kiai ~ Мажэйкі Rod, є прізвище Мажэйка, Mėdžiušai ~ Мядзюшы Rod, Minykai|Mnykai ~ Мніхі Žrm, Mogūnai ~ Магуны Žrm, Padaikai ~ Па- 88 džiūki Ažbl, Papiškiai ~ Папіўкі Rod, Petrašiūnai ~ Петрашўны Žrm, Pliškiai ~ Плікі Žrm, Poškai ~ Пашкі Ažbl, Pusiavárai ~ Пусаўары Rod, Rač-kūnai|Račkūnai ~ Рачкуны Bst, Rod, є прізвище Рачка, Radžiūnai ~ Радзюны Dčk, є прізвище Радзголь, Ramučiai ~ Рамуыці Bnk, Sakalai ~ Сакалы Bst, Scilgūnai ~ Сцилгўны Vrn, Skireikiai ~ Скірэйкі Rod, Sidurūkai ~ Сяўрукі Blč, є прізвище Сяўрук|Саўрук, Smilginiai ~ Смільгіни Nč, Rod, Ažbl, Stračiūnai ~ Страчуны Rod, Stukai ~ Стукі Žrm, Surkantai ~ Сурканты Blč, Šalčiniai ~ Шальчыны Žrm, Ševerdókai ~ Шевердакі Žrm, Šaurai|Šiauriai ~ Шаўры Nč, Taukiniai ~ Таўкіни Žrm, Traigiai ~ Трайзі Ažbl, Trakėliai ~ Тракэлі Bst, Vaišniai ~ Вайшні|Воўшні|Воўшня Bnk, остання форма є прикладом перекладу, а в корені наголос припадає на голосний під впливом адстрату польської мови; є прізвище Ваўшніс|Воўшніс, Varėliai ~ (В)Орлі Rod, Vaškėliai ~ Вашкелі Rod, є прізвище Вашкелоўць, Zapasnykai ~ Запаснікі Ažbl, є прізвище Занаčnik, Žirmūnai ~ Жырмўны Žrm. Ойконіми із закінченням -ės при адаптації до білоруської мови отримують закінчення -i: Abrōmiškės ~ Абрамішкі Ažbl, Alekšāškės ~ Алякшышкі Nč, Ambražiškės ~ Амбражышкі Plc, є прізвище Амбражык, Ažėliškės ~ Ажэлішкі Žrm, Balčiškės|Balčiškės ~ Больышкі Blč, є прізвища Бальціч, Balčius, Bartašīškės ~ Барташышкі Rod, є прізвище Бартось, Daugėlįškės ~ Даўгелішкі Rod, є прізвища Даўгяла, Даўгелеч, Daugirdziškės ~ Даўгірдзишкі Rod, Dōčiškės ~ До̄цішкі Dčk, Gudziniškės ~ Гудзінішкі Ažbl, Jūotkiškės|Jūotkos ~ Ёмкішкі Bnk, є прізвища Ëdic, Ямкевіч, Kūrkes ~ Кўркі Rod, Lapōčiškės ~ Лапаўшкі Prd, Bst, Nāniškės ~ Но̄нішкі Žrm, Padvariškės ~ Падва-рыўшкі Bnk, Pėneniškės ~ Пēнūнішкі Rod, Sališkės ~ Салішкі Rod, поблизу є ліс Salà, Šaltoniškės ~ Со̄лтанішкі Grk, Serbeniškės ~ Се̄рбенішкі Nč, Sūšyškės ~ Сўшыўшкі Dčk, Taičiškės ~ То̄ўшкі|То̄ўшішкі Grk, Trumpiškės ~ Трӯмнішкі Prd, Valdōtiškės|Valdotiškės|Valdonai ~ Валдо̄тышкі|Во̄лда-жышкі Blč, Vanagiškės ~ Ванагішкі Grk. Закінчення -i в білоруській мові мають також ойконіми із закінченням -os: Berýlos ~ Бя-рылы Plc, Girkos ~ Гіркі Grk, є прізвище Гіріс, поблизу, у Navikuose, ліси називаються Гipa, Гіро̄ць, у Paloskose джерело Гіркі, Mikūtos ~ Мікūты Blč, є прізвище Мікūць, Palōškos ~ Палаўкі Grk, Taločkos ~ Тало̄чкі Ažbl, є прізвище Тало̄чка, Valaišos ~ Вале̄йшны, є прізвище Вале̄йшна. У статті розглянуто способи семантичного й морфологічного відтворення граматичного роду литовських ойконімів білоруською мовою (простонародною). Фонетичні правила відтворення тут не розглядаються. Огляд ойконімів Вороновського району, записаних зі слів місцевих жителів-білінгвів, свідчить, що можливі кілька способів відтворення, однак наведені результати поки не дають змоги з’ясувати, чому обирається саме той, а не інший спосіб: наприклад, чому в одному випадку перекладається суфікс, а в іншому аналогічному — лише закінчення? Можна припустити, що в таких випадках багато що визначає ціннісна мовна орієнтація, але це вже тема іншої статті. 89 СКОРОЧЕННЯ Ažbl — Ažubalio Blč — Balčiškių Bst — Bastūnų Bnk — Benekainių Dčk — Dočiškių Grk — Girkų Klš — Kauleliškių Msv — Misevičių Nč — Nočios Plc — Palečkiškių Prd — Парадна Prg — Перейгоні Rod — Родуніос Vrnw — Варенаво Žrm — Жирмуни LITERATŪRA Būga K. Apie lietuvių asmens vardus // Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1958. T. 1. P. 201–269. Falk K.-O. Ze studiów nad slawizacją litewskich nazw miejscowych i osobowych // Skandoslavica. Copenhagen. 1963. T. 9. S. 87–103. Otrębski J. Slawizacja litewskich nazw wodnych i miejscowych // Z polskich studiów slawistycznych. Seria 2: Językoznawstwo. W-wa. 1963. P. 267–286. Prinz J. Die Slavisierung baltischer und die Baltisierung slavischer Ortsnamen im Gebiet des ehemaligen Gouvernements. Suwałki; Wiesbaden. 1968. 320 P. (Rec.: Urbūtis V. Baltistica. 1969. T. 5(2). P. 210–217; Vanagas A. LKK. 1970. T. 12. P. 194–200). Romančiuk A. Mikrotoponimų funkcionavimas daugiakalbėje aplinkoje // Jaunųjų filologų darbai. V., 1989. T. 3. Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. V., 1981. 289 P. Войшниш Т. А. Ономастический тезаурус Переганцевского с/с Вороновского р-на БССР: диплом. работа. Вильнюс: ВГУ, 1986. 87 с. Чекмонас В. Н. Функционирование языков и билингвизм // LKK. 1988. Т. 27. С. 37–54. СЛАВЯНИЗАЦИЯ ОЙКОНИМОВ В ВОРОНОВСКОМ РАЙОНЕ Резюме Приводятся результаты исследования ойконимии Вороновского р-на БССР, функционирующей в литовской и белорусской формах и записанной от местных жителей билингвов. Устанавливаются правила грамматически осознанного переноса форм одного языка в другой. Определены следующие его типы: 1) семантический перевод: Aukštūjojai ~ Высокія Grk, Ažūbalis ~ Забалаць Bnk, Ažbl, Sentėjų Smilginiai ~ Старые Смилыгини Rod; 2) объяснение при помощи подбора соответствующих морфологических элементов белорусского диалекта: а) родственных корней: Beržūnai ~ Березня Žrm, Varnìškės ~ Вароничи Msv; б) приставок: Pavalakė ~ Повалка Blč; в) суффиксов: Dvarčėnai ~ Дварчане Ažbl, Vigōnys ~ Виганцы Rod; г) окончаний: Ažėliškės ~ Ажэлишки Žrm. Делается заключение об относительно высокой регулярности соблюдения данных правил, а также предположение (без доказательств) о наличии процесса переосмысления правил переноса под влиянием адстрата (в данном случае – польского языка).