Formos „tei“ klausimu

Назву житлового приміщення для старих людей pryšinė уживають південні жемайти: Син привів невістку — ми живемо в pryšinėl[e] Grd (LKŽ X 696). Слово priešininkas з таким самим значенням уживає і письменник, який не є жемайтом, — Вайжгантас: А собі від сина дістане добру частку й житиме паном у priešinin ke LKŽ X 698. У своєму словнику це слово наводить і А. Юшка: «Другий кінець хати називається priešinin kas, де стоїть челядь». Тут воно має вже інше значення — «кімната наймитів, приміщення для челяді». Північним і західним жемайтам відоме також слово pryšininkis «передпокій, сіни». Окремо згадаємо ще кілька назв, уживаних у верхньолитовському діалекті: priešinė, priešinė. Одне зі значень слова priešinė, наведених у «Словнику литовської мови», — «будинок, хата» X 695. У виданні «Tauta ir žodis» К. Буга опублікував знайдений у рукописах А. Косаржевського список слів невідомого діалектолога жемайтсько-литовського діалекту. Один його рядок такий: «Priešinė — gryčia». Якщо тут маємо жемайтське слово, то має бути pryšinė, ne priešinė. Спираючись на цей список, К. Буга у праці «Kalba ir senovė» стверджує: «Жемайтське priešinė — те саме, що верхньолитовські gryčia і pirkia» II 48. Звідси в «Словнику литовської мови» з’явилося згадане раніше значення слова priešinės. К. Буга зовсім не мав цього на увазі. Він порушував питання, чи може priešinė означати вітальню, яку один критик, вважаючи чужим словом, замінив у творах Вайжгантаса словом priešinė. У Валкінінкаї вживають вислів priešiniai dantės, який «свідчить, що priešinė радше означає „передню“ [передпокій], а не вітальню», — пише К. Буга (II 49). У жодному діалекті цим словом не називають будинок чи хату. Немає сумніву, що priešinė — назва приміщення. Зіставлення «priešinė — gryčia» не означає, що порівнюються дві назви житлового будинку. У литовських говорах словами gryčia, troba, pirkia називають не лише селянські житлові будинки, а й найважливіші приміщення в них. Ось ще одне твердження К. Буги: «Шляйя [житловий будинок] складається з таких частин: 1) gryčia = жем. troba, 2) seklyčia = жем. pryšininkė [щодо цього відповідника К. Буга сумнівається в тій самій праці „Kalba ir senovė“], 3) pringis = жем. preimenė» (K. Būga. Rinktiniai raštai. V., 1959. T. 2. P. 316–317). Що означає верхньолитовське priešinė? Як ми згадували, у південних верхніх литовців це назва найкращої, гостинної частини хати. Крім того, для деяких південних верхніх литовців і західних верхніх литовців-каунасців це слово (у каунасців також priešinė) означає «передпокій і приміщення для зберігання речей, комора», наприклад: У priešinė двері відчинені, і вітер задуває Krok. Чого стоїш у priešinė, іди в хату! Ig. Винесіть капусту в priešinė, бо вже заквасилася Al. Цього року картопля дрібна — і половини priešinė не насипали Vv (LKŽ X 696). Ще кілька споріднених слів: priešnė «передпокій» іноді вживають в Алвітасі поряд із назвою gõnkos; а в Кайрю відоме слово priešinys «передпокій» (LKA 39, 40). Gražina Smalinskienė ПРО ФОРМУ TEI У жемайтських говорах (Тришкяй, Ейгірджяй, Рауденай, Папіле, Акмене, Кельме, Ужвентіс, Павандене, Шаукенай, Падубисіс, Пашіле, Вайгува) зафіксовано форму tei «це» (вказівний займенник, який може сполучати також частини речення або речення). Наприклад: t’ei 226 pas'ut'l'n väkä- «це навіжені діти» (Raudėnai); daba- t'ei. m'ė.ršt «тепер це вмирає» (Užventis, DunŽ); a t'ei täp, a t'ei tüoksä- ėsl'i «чи це так, чи це такий ти є» (Paplė); g'ėr'i vaikä- / t'ei. g'ėrä- / uo je kuökl'i. rūpüržes / t'ei. g'ėrlau visä- n'ėr'ėi.k «хороші діти — це добре, а якщо якісь жаби, то краще зовсім не треба» (Kuršėnai, DunŽ), t'ėi tu n'ė'sl'i (Pašilė), t'ėi bõ.va l'iŋks'm'ė läikä- / t'ėi šuõkuom (Tryškiai), t'ėi. büs d'id'ėli d'ī-va- / ka n'eb'g'ė.rs s'v'iec (Kurtuvėnai) тощо. Це факти з окремих жемайтських говірок. За даними А. Валецкене, такі займенники та сполучники трапляються у старих писемних пам’ятках, особливо в Біблії Хилінського, а також у західноаукштайтських говірках уздовж усього Неману (Valeckienė, 1977, 62, 69; Valeckienė, 1984, 216), але ці дані непереконливі; можливо, вони походять лише з варнішкського перекладу «Margaritos teologiškos» Вайшнора. tei у перекладі Біблії Хилінського вирване з цілісної фонетичної системи; пор. наведені там pateysimo «виправлення», Ch¹347, pateykuney «підлабузники», Ch¹ 334, waykei «діти», Ch¹302, 361, tej «тими», Ch¹ 237, 349, ilgey «довго», Ch¹360, 370, dienej «день», Ch¹193; пор. також grežus «гарний», Ch¹355 тощо. Це пов’язано з редукцією першого компонента дифтонга ai у південноаукштайтських (західнодзукських) говірках; її й тепер можна спостерігати в цих або сусідніх говірках: maišai «мішаєш», rai.kšt'ė. «райкште» — Druskininkai, vaikai «діти» — Veisiejai тощо. Там трапляється і заміна ai дифтонгом ei: be'likc «закінчити», d'eiri'cas «озиратися» та ін. У західноаукштайтських говірках, зокрема в Eižvilkas і Gau̇rė, tei є варіантом teip, що виник унаслідок випадіння приголосного p: t'ei. n'egal'u / t'ei. n'es'veika / ka võs kõjes pav'elku VI, tai t'ei iž'dl'k'ė / tai t'ei pas'ut'ė / ka t'ig diõk tõ'klus ir vä.l'g'it n'ėduok Jd; tä- väika ji t'ėi i tarač'k'ima v'lsur su säv'im Jrb (записала Е. Ґрінавецькене); kas t'ėi s'ėks t'ei to'l'i VdŽg; t'ei. sä'k'i / aš tik pä.rsakau VI; š'it'ėi š'it'ėi / vaik'ai / t'ėi. ir ž'inut / kai ž'v'ir'b'l'ėi Jd тощо. Такі приклади наводив К. Юркшайтіс у своїх записах фольклору з Прусської Литви: Kasydamas galvą dūmojo šiai ir tei’, ką dabar reiktų daryt Jrk 70. Звідки взялося це жемайтське tei? (Аукштайтська частка походить від teip унаслідок випадіння p, як і v'īsäi «всяк» Jrb, VI, Jd та ін., šiai «сяк» Jd, š'it'ei «отак» Jd, VdŽg.) А. Валецкене стверджує, що tei виникло з teip (Valeckienė, 1984, 219). Можна лише сказати, що в багатьох говірках, де вживають цю займенникову форму tei, кажуть тільки täp: Akm, Rdn, Pp, Krš, Krtv, Užv. Внутрішня система говірок не дає підстав так стверджувати. Це явище слід пояснювати зовсім інакше — відповідно до фонетичної системи цих говірок. У всіх цих говірках є чимало слів, що не мають міцних зв’язків зі спорідненими словами та коренями, у яких ai замінено дифтонгом ei (іноді це нове для говірок слово, запозичене з літературної мови). Напр.: d'ein'ū «співає» Krš (d'ein'ū· Pvn), d'ein'ųškä Krš «пісенька» (d'ein'ųškä Eig, Ub, Rdn), g'ei.žūs «гарний» Krš (g'ei.žõs Vds, Rdn), ž'ė.ips «блискавка» Krš, ž'ėibüt'l'i «блискати» Krš (ž'ėibū't'ę Vkšn, Pvn), pävei.žūs Vrp (хоча väi.žūs), p'ė.it'v'iet'l's «дорікати» Vds (в інших місцевостях pä.it'v'iet'l's || pä.it'v'iet'l's), gal rei.bul'ū Krš (r'ėibol'ū· Pvn та ін.), gr'ėib'i't'ę «грабати» Rdn, Trš (gr'ėib'i't'l Krš, Šauk), t'r'ėin'ijė «частина колеса» Krš (поряд із частішим train'ijė Krš), пор. також ž'ėiš't'l nj. «грати» Krš, Krtv, Šauk (ž'ėis't'ė Rdn, Trš: väkä. ž'ėid graž'ė Pp), eikš't'ė nj. «площа» Krš; ž'ėi.zdä nj. «рана» Krš тощо. Слід звернути увагу на чергування ai || ei у варіантах слів: kaip't'i || k'ėip't'i, išvaizda || išveizda || išv'ėiza, knaibä's'i't'ė || kn'ėibäsi't'ė, lai (рідко) || l'ėi (часто) «хай», pädrai-kūs || pädr'ėikūs «той, хто розпатланий», pakrä.imų || pakr'ė.imų «розсипаних», švä.ipa || 227 š'v'ė.ipa (Luōke) та ін. Пор. також tarnā.ut'i (tarnā.ut'e) || t'ernā.ute (t'ernā.ut'e), tā.rnc (але род. мн. t'ernū'n «слуг»). Таке ai || ei чергування в окремих словах, імовірно, спричинило появу також займенникової форми (сполучника) t'ei. Це може бути й дещо давніший факт (пор. деякі факти в MT). Форма tai у говірках явно не пов’язувалася з tas (особливо в жемайтських говірках, де занепали так званий середній рід і його форми), тому дифтонг ai було замінено на ei; він навіть не був монофтонгізований за законами говірок. Пов’язувати його з teip не дають змоги система говірок і факти лексичного вжитку. Це додатково підтверджує й форма tai, що іноді вживається поряд із нею, DūnŽ 544, а також частки š'įta || š'ėta- «саме це, ось», tātā «ото», ūštatā || ūštatā «тому», tiktā || tēktā «тільки». Отже, появу слів і часток слід пояснювати внутрішніми закономірностями та нюансами говірок, а не випадковою подібністю слів, уживаних у різних діалектах. LITERATŪRA Valeckienė A. Forma tai ir jos variantai lietuvių kalbos tarmėse // Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1977. T. 17. P. 55–74. Valeckienė A. Lietuvių kalbos gramatinė sistema. V., 1984. Santrumpos kaip LKŽ. Vytautas Vitkauskas