Dėl frazeologizmų pateikimo „Lietuvių kalbos žodyne“

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIX (1991) КЛЕМЕНТИНА ВОСИЛІТЕ ПРО ПОДАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У «СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ» У «Словнику литовської мови» (далі — LKŽ) окремо (після знака ◊) подаються сталі словосполучення, так звані фразеологізми. Уважніший читач Словника, безперечно, помічає тут і певні непослідовності та неточності. Деякі з них згадала Z. Jonikaitė у своїй статті «Фразеологізми у „Словнику литовської мови“», опублікованій у IV томі «Питань литовського мовознавства» (V., 1961). У цій статті авторка хотіла звернути увагу на інші поширеніші непослідовності й неточності та обговорити, як їх слід уникати. У статті переважно використано приклади з XIII і XIV томів LKŽ, а за потреби — й з інших томів. 1. Велику групу становлять фразеологізми, що позначають дію. Основним словом граматичної структури таких фразеологізмів (граматичною домінантою) завжди є дієслово. У заголовку цих фразеологізмів, як і належить, зазвичай подається неозначена форма дієслова, напр.: į kojas spáusti «швидко йти, поспішати»; į akis (ant akių) spjáudyti «принижувати, зневажати»; į barzdą spjáudyti «не звертати уваги»; ugnim spjáudyti «лихословити, блюзнірствувати»; ant sprándo jodinėti (jóti) «експлуатувати; мучити, виснажувати»; kojas atsiūkti «померти»; akuotą (ešerį) šiaušti «пишатися, пиндючитися»; širdį lenkti (palenkti, prilénkti) 1) «вплинути, прихилити», 2) «намагатися змусити покохати». Час від часу непослідовності трапляються і тут. Наприклад, правильно подано заголовкову форму фразеологізму, що позначає дію, sprandą lenkti (palenkti) «навчати покори, смирення», але поруч у фразеологізмі подібної граматичної структури й тотожної функції подано вже не неозначену форму дієслова, а 3-тю особу теперішнього часу, напр., į sprandą muša (nėmuša) «змушує (не змушує)». Ще один очевидний приклад непослідовності. У XIII томі подано фразеологізм po šikną smagenų ieško «чіпляється, прискіпується», а в XIV томі цей фразеологізм уже має іншу заголовкову форму — po šikine smagenų ieškóti «розпитувати про щось незрозуміле, невідоме, прискіпуватися». Оскільки всі ці фразеологізми позначають дію, у їхньому заголовку дієслова слід подавати в неозначеній формі. Отже, заголовкові форми згаданих фразеологізмів мають бути такими: į sprandą mušti (némuši); po šikine smagenų ieškóti. 2. Іншу велику групу становлять фразеологізми, що позначають стан. Форма деяких із них збігається зі структурою двоскладного речення. Напр.: akys stója stulpu «стає страшно»; akys iš kaktos išsprūko (про велике здивування); akys [iš kaktõs] sprógsta (1) кажуть, дивуючись, 2) кажуть, коли важко щось робити); akys slýsta «гарно, приємно дивитися, не можна намилуватися» 208 ; akys svyla «стає соромно»; akmuo slenka nuo širdies «стає легше, спокійніше»; ašaros sukasi akyse «стає зворушливо»; ausys svyla (1) кажуть, коли дуже спекотно), 2) «соромно слухати (кажуть, слухаючи нісенітниці, жахливі оповіді)»; (чиї) blūsos stintpa «дуже боїться»; mólio bùlys sprógo «запалювалася велика дружба»; nustaugė dieglióji (що) «щось зникло»; galva sprógsta [наполовину] «обтяжують важкі думки»; káilis (kúodas) šiaúšiasi «охоплює страх»; kél nės nusmùko «зубожів»; kójos smirdi grabù «дуже постарілий»; kójos į žémę sménga «немає сил, слабкість»; kráujas stingsta (sustingo) gýslose «стає страшно, моторошно»; liežùvis stója(si) kuolù «не вдається говорити»; liežùvis (liežùvis) atsistójo kuolù «важко заговорити»; liežùvis išmìlko (nusmìlko) «набридло говорити»; pádai (kójos, kùlnai, pa-uodegỹs, pėdėlės) svyla «стає небезпечно, неспокійно комусь»; pakáušis svyla (про велике занепокоєння); ragai atslūgo «зникло бажання»; на sprándo kába rýkštė «загрожує прочухан»; smagenai nèveda «недоумкуватий»; smėgenys suminkštė́jo (išdžiūvo) «ослаб розум»; smėlis byra (про того, хто постарів); smertis žiūri (vė́izi) į akis «смерть близько»; smilga dėga «турбує, охоплює страх, що треба поквапитися»; snarglỹs ištišo (1) про уважне слухання, 2) кажуть, довго чекаючи); stálas (stalaĩ) lūžta «дуже багато (страв)»; strangai trūko «здоров’я похитнулося, не витримало»; sùbinė raukos «охоплює страх»; šerỹs státosi «охоплює гординя»; šerỹs pasistátė «розсердився»; šešėlis krìnta «виникає підозра»; širdis nusmégo «стало страшно, моторошно»; širdis smaigstosi «неспокійно»; širdis stingsta «стає страшно, моторошно»; tulžis sprógo «вибухнув гнів»; vėjai sukasi galvoje «дуже легковажний»; žemė slysta iš po kojų «стає непевно». Також подаються порівняльні фразеологізми, що позначають стан і форма яких збігається зі структурою двоскладного речення, напр., kaip akmuo nusmùko «минув тягар, відлягло»; lyg kálnas nuslì nko «значно полегшало»; kaip slūogas nuslūgo «значно полегшало, стало спокійно»; kaip šiupinỹs vèrda «десь шумно». Як видно з наведених прикладів, фразеологізми, структура яких така сама, як у двоскладного речення, у заголовку подаються в такій формі: іменники — у називному відмінку однини або множини, дієслова недоконаного виду — у 3-й особі теперішнього часу, а дієслова доконаного виду — у 3-й особі простого минулого часу. До речі, слід пам’ятати, що вид не завжди визначається префіксом. Миттєві та моментальні дієслова також мають доконаний вид, напр., sprogti, trūkti тощо. Отже, цілком правильно подано вже згадані заголовки фразеологізмів: mólio bùlys sprógo, а не mólio bùlys sprógsta; strangai trūko, а не strangai trūksta. Проте й під час подання фразеологізмів цього типу іноді не вдається уникнути непослідовностей. Передусім граматичну домінанту — іменник — не завжди подано в називному відмінку, а дієслово — у 3-й особі теперішнього або простого минулого часу, напр., pilvui prie strėnų pridžiūti (prikėpti, prilipti) (про дуже голодного, худого); sūbinei užrūkti «жити скромніше». Заголовкові форми цих фразеологізмів мали б бути такими: pilvas prie strėnų pridžiūvo (prikėpė, prilipo); sūbinė užrūko «почав жити скромніше». Не завжди дотримано й видових форм дієслова, напр., akys atšlenka «стає зрозуміло»; plaukai (káilis) pašiúrpsta «охоплює страх» (правильно подано — plaukai šiurpsta [ant galvós]); smėgenys atsisuka «стає зрозуміло»; širdis atslūgsta «минає гнів, неспокій»; širdis pasmógsta ir širdis pasmóksta «стає слабко, ну- 209 чогось міцнішого, смачнішого» (добре — širdis smōgsta ir širdis smōksta); širdis nu(si)smōksta; чорт закрутився (про необдуманий вчинок). Ці фразеологізми слід подати так: akys atslinko «стало зрозуміло»; plaukai (kailis) pasišiaušo «охопив страх»; smegenys atsisuko «стало зрозуміло»; širdis atslūgo «минув гнів, неспокій» (до речі, при слові širdis саме так і подано); širdis pasmōgo ir širdis pasmōko «стало зле, хочеться чогось міцнішого, смачнішого»; širdis nu(si)smōko (при слові širdis уже саме так і подано); velnias įsisūko. Фразеологізми, що позначають стан, за формою можуть збігатися зі структурою словосполучення або односкладного речення. Головним словом їхньої граматичної структури є вже не іменник, а дієслово. Оскільки й ці фразеологізми позначають не дію, а стан, у заголовній формі слід подавати не інфінітив дієслова, а для недоконаного виду — 3-тю особу теперішнього часу, для доконаного виду — 3-тю особу простого минулого часу. У більшості випадків так і роблять, наприклад: akis spiria (кому) «дуже важко»; ant krūtinės stōvi «неприємно, ніяково»; ant smegenų sūkasi (кажуть, коли щось забуте вдається трохи пригадати); ant širdies sūkasi (1) кажуть, коли не вдається пригадати добре відому річ, 2) «постійно пам’ятає»; galvą sōpa «турбує»; galvą išsopėjo «довго турбувало»; gėrvės (gegūtės) pieno stinga (кажуть, коли всього вдосталь); penkto balkio stinga «нерозумний»; (робота) iš rankų slysta «не вдається (працювати)»; skersai (galė) gerklės stōja «не лізе, не хочеться їсти»; smilgos sūdegė (про батька позашлюбної дитини); (у кого) stulgėje nevērda «недоумкуватий»; sūbinėje gieda «невідомо де, зник»; širdį (sielą) sōpa «турбує»; širdį nusopėjo; širdį pērsopejo; širdį prasopėjo; širdį smelkia «неспокійно»; širdžiai (ant širdies) pasūnko «стало неспокійно, охопила тривога»; vieno stipino trūksta «трохи дурнуватий». До цієї групи належать також порівняльні фразеологізми, наприклад: kaip ant dė́lno stōvi «ясно, очевидно»; tarytum kiaurai (skradžiai) žēmės prasmēgo; tarytum (kaip) į žēmę (žēmėn) prasmēgo «раптом, несподівано зник» тощо. Подання фразеологізмів, що позначають стан і за формою збігаються зі структурою словосполучення або односкладного речення, особливо часто варіюється й не є послідовним. Наприклад, подано ant gālo liežūvio atsistōjo (кажуть, коли не вдається швидко пригадати добре відому річ), а на тій самій сторінці — ant liežūvio atsistōti «пригадати» (слід було б — ant liežūvio atsistōjo «пригадалося»), а при дієслові stovėti — ant liežūvio (liežūvio) gālo stovėti (слід було б — ant liežūvio (liežūvio) gālo stōvi). У гнізді слова širdis також нерідко непослідовно подано дієслова фразеологізмів, наприклад: ant širdies plūddūruoja (plūdura) (кажуть, коли не вдається пригадати добре відому річ), з тим самим значенням ant širdies stōvi; ant širdies sūkasi, але там само — ant širdies skriūdėti (skriūpso, slūgo) «не давати спокою, турбувати». Слід подати ant širdies skriūdi (skriūpso, slūgo). При слові skrūpso­ti подано širdis (širdį, ant širdies) skrūpso, а при дієслові skriūdėti — ant širdies skriūdėti (слід було б — ant širdies skriūdi). У гнізді дієслова susukti форми дієслів фразеологізмів також наведено непослідовно, наприклад: dūšią susuka (susūko) ir sielą susūkti. Слід подавати такі форми цих фразеологізмів: dūšią susūko «стає зле, нудить»; sielą susuko «стало зле». При дієслові šaldyti подано фразеологізм ні šildo, nei šaldo (кого що) «не діє, не турбує», а в тому самому томі при дієслові šildyti уже інакше, непослідовно — nei šildyti, nei šaldyti. 210 Слід уточнити заголовну форму й деяких інших фразеологізмів, що позначають стан. Наприклад, слід подавати не ant kėlio stovėti, а ant kėlio stovi 1) «готовий кудись вирушити», 2) «є перешкодою чиємусь задуму, діяльності, заважає»; не galvoje stovėti, а galvoje stovi 1) «постійно в думках», 2) «здається»; не į galvą užsisukti, а į galvą užsisuko «охопила якась думка»; не į širdį digčioti, а į širdį digčioja «відчуває сердечний біль, неприємність»; не kaulu (kieta ašaka) įstrigti gerklėje, а kaulu (kieta ašaka) įstrigo gerklėje «є нестерпним»; не skersai gerklę atsistoti, а skersai gerklę atsistojo «дуже набрид»; не ožiu smirdėti, а ožiu smirdi (про старого парубка); не širdį spáusti, а širdį spáudžia 1) «сумно, тужно, боляче», 2) «завдає клопоту»; не širdį suspausti, а širdį suspaudė «засмутив», не uodegą išūdyti, а uodegą išūdė «потрапив до в’язниці» тощо. 3. Визначаючи заголовну форму фразеологізму, дуже важливо звернути увагу на його синтаксичні зв’язки в реченні й з’ясувати, чи має він (зазвичай, чи мають деякі його компоненти) парадигматичні форми, тобто чи змінюється. Парадигматичні форми фразеологізму зазвичай залежать від його функції в реченні. Парадигматичні форми мають фразеологізми, що виконують функцію дієслова й іменника. Часто їх не мають фразеологізми, що виконують функцію прислівника (іноді мають форми числа або роду), вигуків, звуконаслідувальних і модальних слів. Наприклад, iki paskutinio šiaudo «дуже ретельно (шукає, перетрушує)»; stačia galva 1) «прямо вниз», 2) «дуже швидко, стрімголов»; stačiais dantimis «неохоче (їсть)»; stačiomis akimis «не бачачи». Парадигматичні форми фразеологізмів, що виконують функцію прикметника, зазвичай виражаються лише родом і числом (наприклад, не з kelmo spirtas «здібний, тямущий, спритний»), а іноді їх узагалі немає (наприклад, to paties molio «такий самий, однієї вдачі»; košto molio «гарний»). Ці фразеологізми, подані в LKŽ, не мають парадигматичних форм, наприклад: mešką nusišiktų galvą; velnias nusišuktų koją (про великий безлад у приміщенні); nors į pirštą kąsk; nors į ugnį šok; nors į žemę lįsk (кажуть, потрапивши у скрутне, безвихідне становище); nors prie žaizdos dėk (про дуже лагідну, послужливу людину); tik akis užspausk (про дуже слабкого, виснаженого); sudie, Rūtkau, su spirgais! (кажуть, втративши щось). У LKŽ, однак, трапляються випадки, коли фразеологізми, що не мають парадигматичних форм, подано так, ніби вони їх мають. Наприклад, фразеологізми smilga pérdurti «дуже худий, тонкий» і žemę badyti šubine «дуже старатися» проілюстровано такими реченнями: Tai priganė karves — smilga perdurtai Vlk. Neparkalbėsi tu jos, koc šubine žemę badyk Sml. Ілюстративні речення показують, що ці фразеологізми не можна відмінювати чи змінювати за особами, отже, їхні заголовні форми мають бути такими самими, як у реченнях, тобто smilga pérdurtum (pérdur tai); koc šubine žemę badýk. 4. Деякі фразеологізми, особливо ті, що виконують функцію прислівника, пов’язані зі словами певної семантичної групи, тобто мають стале оточення зі словами визначеного лексичного значення й граматичної категорії. Ступінь визначеності значень слів оточення зазвичай неоднаковий. В одних фразеологізмів слова оточення мають дуже вузьке, індивідуальне значення, в інших оточення утворюють слова певних категорій із ширшим, загальнішим значенням. Завдяки визначеному оточенню фразеологізми, що виконують функцію прислівника, набувають сталого узагальненого значення, яке передається синонімами відповідних частин мови. Ці синоніми 211 зазвичай має дуже загальне значення, тоді як значення фразеологізму насправді конкретне, визначене. Визначеність значення окреслюється зазначенням оточення. Оточення не є частиною значення фразеологізму, а становить чинник, що дає змогу точно його визначити. У «Словнику литовської мови» (LKŽ) визначення значення фразеологізмів, які виконують функцію прислівника, варіюється, воно непослідовне. Нерідко навіть необхідне фразеологічне оточення взагалі не зазначено; іноді його подано після заголовного слова перед поясненням значення або в дужках при поясненні значення фразеологізму. У словниках інших мов (наприклад, «Фразеологический словарь русского языка», М., 1967) необхідне фразеологічне оточення виносять у заголовок фразеологізму, виокремлюючи шрифтом або дужками. На нашу думку, у LKŽ найзручніше подавати фразеологічне оточення не при заголовному слові фразеологізму, а при поясненні значення, оскільки елементи оточення деяких фразеологізмів мають порівняно широке значення, яке часто неможливо окреслити одним словом. Крім того, фразеологізм може мати не одне, а кілька значень. Фразеологічне оточення кожного значення зазвичай різне. Зрештою, у LKŽ фразеологічне оточення найчастіше й зазначається при поясненні значення. Наприклад: lyg pasvįlęs «багато, усюди (бігає)»; snukiu irdamas «п’яний (іде)»; su užlūžusia spira «стурбований (бігає)»; uodegą pasvįlęs «багато, постійно (бігає)». Ці фразеологізми мають оточення з вузьким, індивідуальним значенням. Слова оточення з ширшим, загальнішим значенням важко перелічити, тому зазвичай його характеризують у дужках петитом лише загальною семантичною характеристикою. Наприклад, kaip nustovi 1) «скільки вміщається, скільки витримує під час наливання (про мірку, посудину)», 2) «усього (про кількість)» Однак і тут подання дуже різноманітне. Нерідко оточення взагалі не зазначено, наприклад: nė spįktės «аніскільки» (не зазначені слова оточення — negavo, nėra); stačia galva 1) «прямо на землю», 2) «дуже швидко, стрімголов» (не зазначено оточення — 1) gruvo, davėsi; 2) lekia, neria тощо); stačiu kąsniu «жадібно, не пережовуючи» (не зазначено слово оточення — ryja). Якщо словом необхідного оточення є дієслово, у LKŽ його слід подавати так: для дієслів недоконаного виду — 3-тю особу теперішнього часу, для дієслів доконаного виду — 3-тю особу простого минулого часу, наприклад: kaip šieną pjovęs «жадібно (їсть)»; kaip šikinė 1) «невідомо куди (поклав, запхнув)», 2) «марно (пішло)». Іноді без потреби подають інфінітив дієслів оточення, наприклад: kaip šieną «удосталь, багато (вживати)»; ir šilto, ir karšto «усього — і доброго, і поганого (пережити, побачити)»; kaip šilta vėlnia «дуже приємно (прийняти)». Для цих дієслів оточення слід подавати такі форми: vartoja; patyrė, matė; priėmė. Трапляється, що дієслово оточення вживається лише в майбутньому часі, наприклад, kaip savo ausis «тільки напевно («побачиш», тобто не побачиш, не отримаєш)». Так зазвичай уживаються фразеологізми, що виконують функцію модальних слів. 5. Синтаксичні зв’язки фразеологізму в мовленні не обмежуються лише лексичною сполучуваністю. Як і окремі слова, фразеологізми в реченні пов’язані різними синтаксичними зв’язками: узгодженням, керуванням і приляганням. У фразеологічних словниках ці зв’язки зазвичай намагаються зазначати. У LKŽ синтаксичні зв’язки фразеологізмів також іноді зазначаються, наприклад: akis spiria (кому) «дуже важко»; ant (чий) sprando; ant sprando (кому) 1) «на біду (про тягар, експлуатацію, злидні)», 212 2) «експлуатуючи, гноблячи»; (чиїми) ašaromis springti «зазнавати невдач, зробивши щось погане»; nustaugė dieglioji (що) «щось зникло»; sparnai platūs (чий) «багатий»; vandens lašas neprasisunkia (між ким) (про дуже близьку дружбу, злагоду). Однак синтаксичні зв’язки фразеологізмів у LKŽ зазначаються дуже рідко й непослідовно. Їх особливо слід зазначати при фразеологізмах, що виражають стан. Синтаксичні зв’язки слід зазначати хоча б для таких фразеологізмів: akys iš kaktos išsprūko (кому); pėčius persprogo (кому); šiaudų galva (чия); širdis sprūgsta [pusiau] (у кого, кому). 6. У одних фразеологізмів порядок слів завжди однаковий, незмінний, а в інших він може змінюватися, варіюватися. У заголовку фразеологізму має бути такий порядок слів, у якому його вживають у мовленні. Якщо порядок слів не є суворо усталеним, компоненти фразеологізму слід подавати в найхарактернішому, найуживанішому порядку. Не можна довільно змінювати порядок слів у фразеологізмі. На жаль, у LKŽ такі випадки трапляються. Наприклад, подано čemerýs nesūks, тоді як ілюстративні приклади свідчать, що вживається лише nesūks čemerýs. Подано mešką nusisuktų galvą; velnias nusisuktų koją, тоді як приклади свідчать, що вживається лише meška galvą nusisuktų; velnias koją nusisuktų. Подано nė (nei) šiaudo pakrapštyti dančiui, тоді як у мовленні вживається лише nė (nei) šiaudo dančiui pakrapštyti. У LKŽ наведено snąpą galąsti; snąpą [pa]kaišioti; snąpą kýštelėti; snąpą kišti; snąpą nunešti; snąpą pravérti, тоді як із прикладів видно, що слід було б подати: galąsti snąpą; [pa]kaišioti snąpą; kýštelėti snąpą; kišti snąpą; nunešti snąpą; pravérti snąpą. 7. У мовленні одні фразеологізми завжди мають однакову структуру, інші відрізняються формальними варіантами деяких фразеологізмів. Наприклад, фразеологізми можуть варіювати відмінком іменної частини та прийменниковою конструкцією: kaip (lyg) karvė ant ledo (ledi); kaip (lyg) maišų (su maišu). Крім того, щоб заощадити місце, нерідко разом подають компоненти, що варіюються у фразеологізмах із компонентами-синонімами, наприклад прийменникові конструкції з іменниками: kaip už dūtką (už dvylekį, už trečioką) agurkás; kaip kiaulė apie debesį (apie lietų). Оскільки формальні варіанти або компоненти, що варіюються у фразеологізмах із компонентами-синонімами, можуть бути прийменниковими конструкціями або іменними формами без прийменників, у дужках усі варіантні прийменникові конструкції необхідно подавати з прийменниками. Наприклад: ant akių (į akį, į akis, ant galvos) šikti; ant dantų (ant liežuvio) atsistoti; ant galvos (ant sprando) užsodinti; kaip medumi (su sviestu) tepti per širdį; nòrs prie širdies (į širdį) dèk; [nuo] próto (nuo galvos, nuo išminties, nuo ražumo) atstóti; su átbula (su átakala, su átkarą) širdimi; nuo šaukšto (nuo lėtenų) nuslysti. Випадки в LKŽ, коли варіантні прийменникові конструкції в дужках подано без прийменників, можуть вводити читача в оману, наприклад: prieš ákštiną (ákštinus, ákštiną) spárdyti; nuo lėtenų (narių) nusprūsti; ant atminties (galvós, liežuvio [gálo], mintiės, minčių, pómėties) sukasi. За такого подання читач може зрозуміти, що існують також фразеологізми на кшталт: ákštinus spárdyti; narių nusprūsti; galvós sukasi тощо. Отже, варіантні компоненти фразеологізмів у заголовку слід подавати так: prieš ákštiną (prieš ákštinus, prieš ákštiną) spárdyti; nuo lėtenų (nuo narių) nusprūsti; ant atminties (ant galvós, ant liežuvio [gálo], ant mintiės, ant minčių, ant pómėties) sukasi. 213 8. У LKŽ немає послідовності в наголошуванні структурних компонентів фразеологізмів — деяких займенників, прийменників, часток, сполучників. Здається, не повинно бути сумнівів, що ні в заголовку фразеологізму, ні в ілюстративному реченні не слід наголошувати ті структурні компоненти, які прилягають до наголошеного слова й утворюють із ним одну акцентуаційну одиницю, тобто проклітики та енклітики. У LKŽ так часто й робиться, напр.: akių nėra kur pasukti; be soties; iš rankų slysta; žemė slysta iš po kojų; nuo šaukšto (nuo lėtenų) nuslysti; ką ten smalą; kad tave smalas; kad (tu) smegtum (smegtai); nors į šopulį dėk; nors spjaudyk ir gaudyk; nors į žemę įsme(k); tik smer ties pakviesti (pasisiūsti); net padai nusmuko; smurgai do ašaros; smūrgiai ir ašaros; spindi ir spragčioja; kiški su snukiu; tik akis užspausk; ne toliai spirtas; ne iš kelmo (iš grumsto) [šunies, zuikio] išspirtas; šonai vos nesprogsta iš juoko; kreiva koja (ne ant tos kojos) atsistoti [iš patalo]; nei eiti (bėgti), nei stovėti; šė [tai] tau; šė [tai tau] kad (jei) nori. Проте досить часто проклітичні та енклітичні компоненти фразеологізмів без жодних підстав наголошують. Напр.: apie (aplink) ausį sukti; giltinė suka [apie uodegą]; nėra kur apsisukti; negali nė pasisukti; nei šė, nei diok; kaip smaigas; kaip kokioj smaloj; iki (lig, ligi) kaulų (kaulo) smegenų; iki (ligi) snapo; nė snapo nekiši; anė (nė) spakt; čia spaudžia, čia nevarva; nei nuspjauti, nei nuryti; nei traukt, nei stumt; nė pastumt, nė patraukt; nors širdį rodyk; nei šildo, nei šaldo. 9. І в інструкції до LKŽ, і у вступі зазначено, що фразеологізми подаються за абеткою. На жаль, деякі редактори не зважають на інструкцію та цю традицію, особливо останнім часом. Оскільки ми вважаємо фразеологізми самостійними одиницями мовної системи з усіма особливостями їхньої форми, узагальненого значення та вживання, то й під час їх подання необхідно це враховувати, тобто їх не можна розкладати на окремі компоненти чи робочі форманти. Характерним прикладом такого розкладання є подання у XIV томі фразеологізмів зі словом širdis. Розподіляючи ці фразеологізми за абеткою, не зважали ні на закінчення іменників, ні на дієслівні префікси. Скажімо, навряд чи кожен легко зрозуміє, за яким принципом розташовано такі фразеологізми: širdį (širdyje) duria; širdis atsidūrė kulnyse; širdį džiovinti (išdžioventi); širdis džiūsta (sudžiūvo). Лише добре поміркувавши, можна зрозуміти, що ці фразеологізми подано за абеткою відповідно до кореня дієслова, без урахування префіксів і закінчень іменника širdis. Постає питання, як можна морфологічно розкладати, наприклад, фразеологізм širdis atsidūrė kulnyse, якщо його дієслово взагалі не вживається без префікса. Адже в литовській мові немає фразеологізму širdis dirė kulnyse. Отже, такий принцип подання суперечить самій суті фразеологізмів, а тому є неприйнятним. Фразеологізми можна було б подавати й за іншими критеріями, скажімо, за граматичною домінантою тощо. Оскільки роботу над LKŽ добігає кінця, змінювати принципи подання фразеологізмів уже не варто. Важливо, щоб усі, хто укладає та редагує Словник, дотримувалися інструкції й усталених традиційних принципів, тобто подавали фразеологізми суворо за абеткою. 214 К. ВОСИЛИТЕ ПРО ПРИНЦИПИ РОЗТАШУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У «СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ» Резюме У статті звертається увага на деякі неточності й непослідовність у розташуванні та лексикографічному опрацюванні фразеологізмів у «Словнику литовської мови» (далі — СЛЯ). 1. У заголовку словникової статті граматична домінанта — дієслово фразеологізмів, що позначають дію, подається в неозначеній формі, напр., į kojas spáusti «швидко йти, поспішати». 2. Форма фразеологізмів, що позначають стан, може ототожнюватися зі структурою двоскладного чи односкладного речення або словосполучення. Власне форма фразеологізмів, структуру яких ототожнюють зі структурою двоскладного речення, має такий вигляд: іменник — в однині чи множині, у називному відмінку; дієслова недоконаного виду — у 3-й особі теперішнього часу, а дієслова доконаного виду — у 3-й особі минулого часу. Так само подано форми дієслів і у фразеологізмах, форма яких, своєю чергою, ототожнюється зі структурою словосполучення або односкладного речення, напр., akis spiria (кому) «дуже важко»; ant krūtinės stóvi «неприємно»; gálvą sópa «гнітить (пригнічує) турбота (кого)». 3. Визначаючи власне форму фразеологізму, важливо звернути увагу на його синтаксичні зв’язки в реченні та з’ясувати, чи має фразеологізм парадигматичні форми (як правило, вони або обмежені, або зовсім відсутні). 4. Нерідко обов’язкове фразеологічне оточення вказується не повністю, а іноді його й указано, проте подано по-різному. Обов’язкове фразеологічне оточення у СЛЯ за традицією завжди наводиться там, де подано тлумачення значення (у дужках), напр., lyg prisvilęs «багато, всюди (бігає)». 5. Синтаксичні зв’язки фразеологізмів у СЛЯ вказуються дуже рідко й непослідовно. Ці зв’язки особливо важливо зазначати в лексикографічному описі фразеологізмів, що позначають стан, напр., åkys iš kaktos išsprūko (кому); širdis sprógsta pušìau (кого, кому). 6. У заголовку словникової статті фразеологізму має бути такий самий порядок слів, який спостерігається в мові. Якщо порядок слів ще не усталився, компоненти фразеологізму розташовують у тому порядку, який є характернішим і трапляється частіше. 7. Нерідко в заголовку словникової статті в дужках наводяться варіантні компоненти компонентних синонімів фразеологізмів. Усі варіантні прийменникові конструкції вживаються з прийменниками, напр., ant galvós (ant spráindo) užsodinti; kaip medumi (su sviestu) tepti per širdį. 8. У компонентах фразеологізмів, що прилягають до наголошеного слова й утворюють із ним акцентуаційну одиницю, тобто проклітиках та енклітиках, наголос не ставиться, напр., iš rankų slysta; net pàdai nusmilko. 9. Оскільки фразеологізми вважаються самостійними одиницями мовної системи з усіма особливостями їхньої форми, узагальненого значення та вживання, то й під час їх подання не можна розчленовувати їх на окремі компоненти або похідні форманти. І в інструкції до СЛЯ, і у вступі до нього зазначається, що фразеологізми подаються в алфавітному порядку. Тому дуже важливо, щоб СЛЯ укладався й редагувався у суворій відповідності до інструкції та усталених традиційних принципів, тобто в алфавітному порядку. 215