Būdvardžių abstraktų semantika

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIX (1991) РІТА ШЕПЕТИТЕ СЕМАНТИКА АБСТРАКТНИХ ІМЕН ПРИКМЕТНИКІВ 0.1. Детальний аналіз семантики та вживання абстрактних імен прикметників не є метою цієї статті — для цього знадобилася б монографія. Абстрактні іменники, утворені від іменників і дієслів, становлять складну сферу семантики мови, у якій переплітаються елементи лексичної, дериваційної та синтаксичної семантики. Досі її мало досліджували, оскільки найпопулярніші сучасні методи дослідження лексичної семантики більше пристосовані до аналізу конкретної лексики, ніж до абстрактів «невловимої» семантики. Дослідники синтаксичної семантики частіше звертають увагу на абстрактні іменники, утворені від дієслів. У дослідженнях словотвору абстрактні іменники прикметників як похідні зазвичай аналізують або принаймні обговорюють, зазначаючи, що вони мають транспозиційне словотвірне значення, тобто не надто «цікаві» з погляду дериватології («Якщо словотвір насамперед розуміють як номінацію, надання назви певному (новому) змісту, то роль транспозиції у словотворі може вважатися лише другорядною, адже вона надає наявному змісту, який уже має в мові свою назву, граматично відмінного вираження» (Urbutis, 1978, 167). Однак, хоча абстракти й не є рівноцінними одиницями номінації порівняно з іншими лексичними групами, досліджувати їхню семантику необхідно вже хоча б тому, що їх подання у тлумачних словниках є одним із найскладніших завдань лексикографії. 0.2. Різноманітність словотвірних типів абстрактних імен прикметників у литовській мові, здається, суперечить принципу мовної економії. «Граматика литовської мови» наводить кілька, щоправда, різних за продуктивністю словотвірних типів абстрактних імен прикметників: із суфіксами -umas, -ybė, -ystė, -enybė, -uma, -ovė, -ulys, -atvė, -atis, -yba, -astis, із закінченнями -is, -a, -as (LKG, 306—312, 315—316). Ілюстративний матеріал «Словника литовської мови» (LKŽ) свідчить, що деякі з них є різночасовими й різнодіалектними, тобто властиві різним періодам розвитку мови й не тим самим діалектам. У «Словнику сучасної литовської мови» (DŽ) також чимало абстрактних імен прикметників. Напр., aklybė і aklumas подано у словниковій статті прикметника aklas без пояснення значення (про це йдеться у «Вступі» до словника (с. XII)); aklatis уже має пояснення: «1. сліпота, відсутність зору 2. перен. духовне засліплення, темрява» (без ілюстрації); aklystė — «1. становище сліпої людини: Найбільше лихо — сліпота. 2. перен. духовне засліплення»; tamsybė, tamsumas — у словниковій статті прикметника tamsus, а tamsenybė — «темрява, темна барва», tamsis — «темрява, темінь» — окремо й пояснені словами, значення яких не розтлумачено (метатонія, властива абстрактам із закінченням -is, не такий уже вагомий аргумент, щоб виокремлювати їх в окремі словникові статті, тим паче що їхнє пояснення по суті є повторенням пояснень абстрактів із суфіксами -umas чи -ybė). 128 0.3. Мета цієї статті така: по-перше, проаналізувати семантичні відмінності найпоширеніших словотвірних типів абстрактних імен прикметників (із суфіксами -umas, -ybė, із закінченням -is), про які згадано в «Граматиці литовської мови» (LKG, 306, 308, 316) та в праці П. Скарджюса «Словотвір литовської мови» (Skardžius, 1943, 65, 97—98); по-друге, дослідити зв’язок між типом абстракта та семантикою твірного прикметника. З LKŽ було відібрано понад 200 твірних прикметників, що належать до різних семантичних груп, і відповідні абстракти від них. Зрозуміло, словник може й не фіксувати всіх абстрактних імен прикметників, однак саме фіксація є аргументом на користь реальності слова. 1.0. Абстракти із суфіксом -umas утворюються від усіх первинних (і не лише первинних) прикметників, навіть від тих, які зазвичай не мають ступенів порівняння, напр., pėsčias — pėstumas, raitas — raitumas, basas — basumas тощо. Абстракти двох інших словотвірних типів (із суфіксом -ybė і закінченням -is) уже утворюються (або принаймні не зафіксовані в LKŽ) не від усіх без винятку первинних прикметників. Абстрактів із суфіксом -ybė не мають прикметники gaivus, gulščias, basas, bukas, dryžas, dubus, griežtas, keršas, kraupus, liaunas, pėsčias, rainas, palšas, sartas та ін.; абстракти із закінченням -is не зафіксовані поряд із прикметниками silpnas, senas, smagus, šaunus, šlapias, ramus, prastas, ėdrus, gležnas, klaikus, laisvas, aklas, aštrus, luošas, garsus, smalsus, markus, gobšus, gudrus, naujas, paikas, linksmas та ін. Чи зумовлений такий стан потребами номінації, чи його визначають семантичні або якісь інші особливості твірного слова? Адже, як видно з прикладів, твірні прикметники належать до дуже різних семантичних груп. Очевидно, якщо відкинути різночасовість і різнодіалектність, словотвір абстрактних імен прикметників із суфіксами -ybė, -umas та закінченням -is слід вважати регулярними словотвірними типами, тим паче що це по суті відображено й у «Словнику сучасної литовської мови». Проте готові похідні, належачи до тієї самої категорії абстрактів, різняться за номінаційною потенцією та ступенем лексикалізації. Ця диференціація пов’язана зі словотвірним типом і семантикою твірного прикметника. З іншого боку, значний вплив мають також тенденції до уніфікації та інтеграції, зазвичай властиві розвитку літературної (загальноприйнятої) мови. 2.0. Абстракти із закінченням -is утворюються лише від первинних прикметників (додаткова ознака цього словотвірного типу — подовжений голосний кореня та метатонія). Похідні цього словотвірного типу схильні до лексикалізації й мають досить виразну номінативність. Це особливо помітно нині, коли наукова термінологія розростається й систематизується. «Було домовлено перші (довші) терміни (із суфіксом -umas. — R. Š.) вживати для називання загальних понять (властивостей), а другі (із закінченнями -is, -a. — R. Š.) — для позначення певної вимірюваної величини, виміру понять, напр., aukštis 12 metrų, talpa 10 litrų» (Brazdžiūnas, 1977, 5). Однак визнається, що таку систему «повністю впровадити й досі не вдалося» (там само). Мовознавці також сумніваються, що це можливо (Kruopas, Kaulakienė, 1971, 11). Хай там як, прагнення називати параметри в науковій термінології абстрактами із закінченням -is є обґрунтованим. Аргументом може слугувати те, що лише один з абстрактів, утворених від прикметників, які становлять антонімічні пари, має номінаційну силу, тоді як другий зазвичай залишається у сфері власне абстрактів. Маю на увазі такі пари абстрактів, як storis — plonis, plotis — siauris, sunkis — lengvis, tankis — retis, dydis — mažis, greitis — lėtis, 9. Lietuvių kalbotyros klausimai 29 t. 129 довжина — *короткість. Ця властивість абстрактів із закінченням -is частково відображена у тлумаченнях «Словника литовської мови». Напр., sunkis 3. фіз. «величина, що характеризує силу тяжіння Землі або іншого небесного тіла» і lengvis «легкість»; greitis 2. «ступінь, величина швидкості руху» і lėtis «повільність»; storis 1. «відстань між обома поверхнями ширини предмета», storis 2. «обхват, товщина» і plonis 1. «тонкість», plonis 2 «стрункість», plotis 1. «довжина діаметра» і siauris «вузькість»; ilgis 1. «розмір предмета між двома його найвіддаленішими точками» (DŽ) і *trumpis: aukštis 1. «висота від низу до верху» (у LKŽ до цього значення наведено приклади, що ілюструють як чистий абстракт: Kas per aukštis to medžio! Vvr, так і міру властивості: Kiek aukščio turi trikampis? Z. Žem.) і *žemis. Абстракти із закінченням -is, утворені від прикметників, що не характеризуються виразною антонімією, не мають такої чіткої поляризації. 2.1. Кілька абстрактів із закінченням -is мають значною мірою лексикалізоване значення, напр.: karštis (karštis 1. «спека, жар», karštis 2. «підвищена температура тіла (під час хвороби); тепло»); šaltis (šaltis 1. «холодне повітря з низькою температурою (стан атмосферних умов)»); lygis (lygis 1. «висота підйому», lygis 2. «ступінь якості, величини, розвитку»); skystis (skystis 1. «рідка речовина», skystis 2. «підлива»), pyktis «вороже ставлення через заподіяну кривду; злість, роздратування, гнів» (DŽ) та ін. 2.2. Більшість інших абстрактів із закінченням -is тлумачаться через абстракти із суфіксом -umas, напр.: baltis «білизна», pygis «дешевизна», pilkis «сірість» тощо, і, судячи з ілюстративного матеріалу, наведеного в LKŽ, їх часто вживають як синоніми, напр.: Kokio dailaus margumo karvikė Skr і Abu veršiukai vieno margio Gs або Kas veido do baltis, kas lūpų raudonis Kltn і Netur jokio raudonumo, geltonas į geltonas Pvn. Однак не можна не помітити (або принаймні не відчути) певної різниці. Абстракти із закінченням -is придатніші для вираження параметра властивості, ніж абстракти із суфіксом -umas. Особливо очевидно це на прикладі абстракта skonis. Цей абстракт уже не є синонімом до skanumas. Saldūs, kartis, rūgštis, sūris, імовірно, позначали б варіанти смаку. Подібно geltonis, raudonis, baltis, juodis та ін. позначали б варіанти кольору. Напр., сполука pipirų kartis означає «смак (гіркий), який мають перці», тоді як сполука pipirų kartumas уже означає модифікацію цього смаку й ніби вимагає продовження, пояснення, який саме цей гіркий смак (незвичайний, жахливий, ну, і … і т. д.). Pienių geltonis означає колір, властивий кульбабам загалом, а pienių geltonumas означає (або принаймні може означати) варіант цього кольору тощо. Ці гіпотетичні міркування можна узагальнити так: абстракти із закінченням -is часто є семантичними інваріантами щодо абстрактів із суфіксом -umas (пор. також grožis — gražumas, gėris — gerumas). Тому в термінології для називання параметра певної властивості (як семантичного інваріанта) слід уживати абстракти із закінченням -is (або інші форми), але не абстракти із суфіксом -umas. 3.0. Абстракти із суфіксом -ybė семантично прозоріші. Вони мають ознаки, які досить добре відрізняють їх від інших абстрактів. «Найхарактерніша відмінність полягає в тому, що похідні із суфіксом -ybė особливо охоче вживають тоді, коли позначувану властивість потрібно сильніше підкреслити, інтенсифікувати, інакше кажучи, коли йдеться про дуже виразну, сильно виявлену властивість» (LKG, 308), «… іноді похідні із суфіксом -ybė» 130 «позначають уже не стільки абстраговану властивість, скільки сам предмет, що має цю властивість...» (LKG, 308). Значення інтенсивності частково відображене в тлумаченнях LKŽ (smailybė 1. «велика гострота»; statybė «велика стрімкість»; plokštybė «дуже велика пласкість»; šlapybė «велика вологість»); лексикалізовані значення зафіксовано в словниковій статті багатьох абстрактів, напр.: retybė 2. «рідкісний предмет, рідкість»; rūgštybė 2. «дуже кисла страва чи напій»; šlykštybė 1. «огидний, бридкий предмет, річ»; sunkybė 2. «важкий предмет, тягар»; bjaurybė 1. «потворний, огидний предмет»; baisybe 3. «страшна річ», baisybe 4. «опудало, привид»; smailybė 2. «гострий предмет» тощо. Однак далеко не кожен абстракт із суфіксом -ybė має лексикалізовані значення, так само як не всі мають значення інтенсивності. Це, очевидно, пов’язано із семантикою твірного прикметника. Лексикалізоване значення «місце, що характеризується властивістю» мають абстракти, утворені від прикметників aukštas, artus, platus, ankštas, tolus, gilus, а також šlapias, sausas, slidus, тобто від прикметників, які самі можуть об’єднуватися в групу з семою vieta в основі. Слід сказати, що значення місця найчастіше відображається формою множини абстрактів, напр., Mes... žiūrime... į mėlynąsias jūros plat ybes J. Balč, Tauta turi visokių pasakų apie aukštybių dvasias rš. Ці абстракти є синонімічними до утворень із суфіксом -uma. Значення «предмет, що характеризується властивістю» мають абстракти, утворені від прикметників на позначення смаку (kartus, rūgštus тощо), а також від прикметників smailas, lengvas, sunkus, bjaurus, gražus, šlykštus, baisus, retas; згадане значення зафіксовано у словникових статтях відповідних абстрактів із суфіксом -ybė; імовірно, потенційно це значення могли б набути й інші абстракти з цим суфіксом. До речі, точніше було б визначити його як «предмет, що характеризується інтенсивністю властивості». 3.1. Велика група абстрактів із суфіксом -ybė є синонімічною до абстрактів із суфіксом -ystė, яким властиве, за словами П. Скарджюса, значення «стану, зумовленого властивістю». Це абстракти, утворені від прикметників, що позначають зовнішні або внутрішні якості людини: drąsybė, dosnybė, gudrybė, gobšybė, girtybė (girtybė 2. «звичка, схильність уживати алкогольні напої; пияцтво»), raišybė, puikybė, luošybė, kurtybė тощо. Ними називають наявність властивості (стан володіння нею). Варто зазначити, що абстракти із суфіксом -ybė часто вживають для називання властивості. Вони втрачають своє транспозиційне значення і переходять, можна сказати, до розряду конкретних іменників, тобто змінюються за числами, напр.: Jis turi daug silpnybių, trys dorybės, keletas šnektų bendrybių тощо. Абстракти із суфіксом -ybė є, по суті, найбільш «іменниковими» серед абстрактів розглянутих тут типів словотворення. 4.0. Найбільш «абстрактними, транспозиційними, синтаксичними» є абстракти із суфіксом -umas. Ця їхня властивість відображена й у словниках — їх не тлумачать, а лише пов’язують із твірними прикметниками (DŽ — подаючи у статті відповідного прикметника, LKŽ — в окремій статті, але не пояснюючи значень, а лише відсилаючи до значення твірного прикметника). З одного боку, це полегшує роботу лексикографів, з іншого — не розкриває особливостей семантики абстрактів. Скажімо, транспозиційне словотвірне значення обмежує номінативну здатність абстракта, однак, як і кожен іменник, він її має. Тому слід принаймні спробувати відмежувати суто транспозиційне, синтаксичне вживання (і значення) абстрактів із суфіксом -umas від номінативного (називання ознаки). Напр., абстракт строкатість у LKŽ описано так: строкатість → строкатий: 1. Від строкатості квітів аж в очах рябіло rš. Строкатість кольорів різала око rš. Курка яструба 9* 131 строкатості Šts. Якої барвистої строкатості теличка Sk. У перших двох ілюстративних реченнях є виразна транспозиція, абстракти тут виступають засобом формування речення; в останніх двох абстракт виконує функцію називання ознаки. Транспозиція (номіналізація предикативного словосполучення) часто спричиняє двозначність, наприклад, речення мені не подобається його хитрість можна тлумачити двояко: мені не подобається те, що він хитрий і мені не подобається те, наскільки він хитрий. 4.1. Звісно, слід було б докладно дослідити, які синтаксичні структури номіналізують (транспонують) абстракти із суфіксом -umas, утворені від основних прикметників. Однак це не є метою цієї невеликої статті. Розглянемо два випадки. По-перше, зміст предикативного словосполучення «X є дуже Y» (X — суб’єкт, виражений іменником, Y — ознака, виражена прикметником) транспонується у суб’єктне словосполучення (абстракт відповідного прикметника та родовий відмінок іменника), наприклад: Такий уже бридкий той пес — і на подвір’я не впускають Rm, Тупість шила — навіть гнилої шкіри не може проколоти! Ér. Та що з твоїм і сліпотою — стоїть перед очима й не бачиш Gs тощо. Така транспозиція дуже поширена в розмовній народній мові, оскільки у випадках, коли йдеться про негативні ознаки, вона виконує також евфемістичну функцію, тобто вислів От же дурість твоя! не такий образливий, як Ти дуже дурний. По-друге, дуже широко вживається транспозиція змісту речень типу «X є Y, але Z» (X — суб’єкт, Y і Z — приписувані йому ознаки) за допомогою структури, у якій ознака Y виражена двічі — родовим відмінком відповідного абстракта та називним відмінком прикметника, тоді як вираження ознаки Z у поверхневій структурі факультативне. Мається на увазі таке вживання абстрактів: Щодо доброчесності вона доброчесна, але нетямуща Pn, Щодо веселості — тут місце веселе Skr, Щодо старості він не дуже старий, тільки вже не сильний Rm тощо. У них абстракти прикметників виконують емфатичну функцію. 4.2. Лексикалізація абстрактів із суфіксом -umas, до речі, менша, ніж абстрактів із суфіксом -ybė, і також пов’язана із семантикою основних прикметників. Наприклад, абстракти, утворені від прикметників зі значенням смаку, означають «страва, що має (якийсь) смак»: skanumas 4. «смакота, ласощі», rūgštumas 3. «кисла страва, кислятина», saldumas 2. «солодка річ, солодощі» тощо; абстракти, утворені від прикметників, об’єднаних семою «простору», можуть набувати значення місця, наприклад: smailumas 3. «див. smailuma 2»: На тій горі, на тому ж верхів’ї є яма Skr, statumas 2. «круте місце», lygumas 4. «див. lyguma 1» тощо. Більшість абстрактів може набувати значення «предмет (річ), що має ознаку», наприклад, kvailumas 2. «щось, що не узгоджується зі здоровим глуздом», piktumas 3. «зло, лихо», bjaurumas 2. || Їсть усякі гидоти, аби тільки швидше видужати Ds тощо. Лексикалізовані абстракти часто вживаються у формі множини (множину деяких абстрактів подано в LKŽ як окремі слова, наприклад, skystumai, riebumai). У «Граматиці литовської мови» зазначено, що «абстракти із суфіксом -umas схильні набувати дещо конкретнішого значення тоді, коли вживаються їхні форми множини» (LKG, 306). Насправді все навпаки: лише набувши конкретнішого значення, вони набувають властивої конкретним іменникам особливості — відмінювання за числами. Саме вживання множини може бути не показником конкретності значення, а стилістичним засобом, наприклад: Ой, яка краса, яка новизна в твоєї хусточки! Vb, І яка ж вона тендітна — ледь відкусила той шматочок м’яса! Slm. Така біла — сорока на хвості принесла б! Sl. 132 5.0. Порівняння семантичних відмінностей розглянутих абстрактів показує, що за номінативною силою ближчими є абстракти із суфіксом -umas та закінченням -is. За характером лексикалізації ближчими є абстракти із суфіксом -umas та -ybė. У деяких позиціях усі ці типи абстрактів можуть уживатися синонімічно. Однак не можна не помітити й такої тенденції: абстрактами із закінченням -is називаються параметричні ознаки; абстрактами із суфіксом -ybė називається наявність ознаки, тоді як абстракти із суфіксом -umas, крім називання ознаки, виконують функцію засобу синтаксичної транспозиції. Ця системна тенденція через дію різноманітних асистемних чинників (наприклад, евфонії) не завжди виразна. СКОРОЧЕННЯ DŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. V., 1972. LKG – Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T. 1. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas. V., 1956–1986. T. 1–14. LITERATŪRA Brazdžiūnas P. Fizinės lietuviškosios terminijos kūrimas // Kalbos kultūra. V., 1977. Sąs. 44. P. 4–8. Kruopas J., Kaulakienė A. Dėl būdvardžių abstraktų su priesaga -umas ir galūnėmis -is, -a diferencijavimo terminijoje // Kalbos kultūra. V., 1971. Sąs. 21. P. 8–11. Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. Urbutis V. Žodžių darybos teorija. V., 1978. Р. ШЯПЯТИТЕ СЕМАНТИКА ДЕАДЪЕКТИВНЫХ АБСТРАКТОВ Резюме 1. На материале многотомного „Словаря литовского языка“ и „Словаря современного литовского языка“ рассматриваются различия в семантике словообразовательных типов деадъективных абстрактов с суффиксами -umas, -ybė и окончанием -is. Практически не имея деривационных ограничений со стороны мотивирующего слова (прилагательного), абстракты, принадлежащие к определенным словообразовательным типам, различаются своим значением, а также степенью лексикализации и номинативной потенцией. 2. Несмотря на определенную гетерогенность абстрактов вышеуказанных типов, а также взаимопроницаемость их семантики, из взаимозаменяемости в некоторых контекстах, прослеживается тенденция использовать в языке абстракты с окончанием -is для именования параметрических качеств предмета, абстракты с суффиксом -ybė для именования качества, свойства как такового, отвлеченного от его носителей, а абстракты с суффиксом -umas, как наименее лексикализованные, — в качестве средства текстообразования и синтаксического варьирования.