Mokslo kalbos užuomazgos „Keleivyje“

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIX (1991) ANGELĖ KAULAKIENĖ ЗАРОДКИ НАУКОВОЇ МОВИ В «KELEIVIS» 1.1. Промисловий переворот, що розпочався в Європі в четвертому десятилітті XIX ст., мало зачепив Малу Литву. Цей аграрний край розвивався так званим прусським шляхом. Розвиток суспільного, політичного й економічного життя значно прискорила буржуазно-демократична революція у Німеччині 1848—1849 рр. У Малій Литві вона виявилася в повстаннях робітників і селян, активності демократичних верств міського населення. Створювалися демократичні клуби, поширювалася вільна преса. Саме тоді з’явилися перші світські литовські періодичні видання (Kaunas, 1987, 55). Kaip nurodo A. B. Klaipėdiškis (Klaipėdiškis, 1914, 69—70), pirmasis Prūsijos lietuvių mėnesinis laikraštis pradėjo eiti 1832 m. sausio mėn. Tilžėje, o nuo liepos mėn. Karaliaučiuje. Šio laikraščio („Nusidavimai apie evangelijos prasiplatinimą tarp žydų ir pagonių“) redaktorius ir leidėjas buvo Fr. Kelch’as. Antrasis Prūsijos lietuvių laikraštis buvo savaitinis ir ėjo nuo 1849 m. balandžio mėn. ketvirtadieniais Klaipėdoje. Tai „Lietuvininkų prietelis, arba Klaipėdos ceitungos“. Šio laikraščio redaktorius buvo kunigas Zippel’is, o leidėjas spaustuvininkas F. W. Horch’as. Tais pačiais metais liepos 2 d. pradėjo eiti trečiadieniais Karaliaučiuje oficiozinis laikraštis „Keleivis iš Karaliaučiaus broliams lietuvininkams žinias parnešąs“. Šio savaitinio laikraščio redaktorius ir leidėjas buvo Fr. Kuršaitis. „Keleivio“ sumanytoju buvo generolas von Plehve. Jis, prisibijodamas, kad 1848—1849 m. siautusios Vokietijos buržuazinės demokratinės revoliucijos dvasia neužkrėstų ir lietuvių, liepė Fr. Kuršaičiui valdžiai ištikimą laikraštį leisti. Valdžia duodavo „Keleiviui“ kasmet 450 markių pašalpos. „Keleivį“ Fr. Kuršaitis leido ir redagavo iki 1880 m. vasario mėn. pabaigos (Klaipėdiškis, 1914, 70), po to jį perdavė redaguoti mokytojui A. Einoriui iš Klaipėdos. А. Ейноріс назвав «Keleivis» «Новим мандрівником» і почав видавати його щотижня в Тільзі з 1 квітня 1880 р. Як зазначає А. Б. Клайпедішкіс (Klaipėdiškis, 1914, 75), зміст цієї газети такий самий, як і колишнього «Keleivis» Фр. Куршайтіса, лише дещо більш національний. «Новий мандрівник» видавався до 18 листопада 1883 р. Деякий час він мав додаток «Gaspadorystės laiskas». У 1883 р. «Новий мандрівник» було перейменовано на «Тільзеський мандрівник», після чого А. Ейноріс відновив старий «Keleivis», який щотижня видавався в Рагніті, а згодом у Клайпеді під старою назвою «Keleivis broliams lietuvininkams žinias parnešąs» (Klaipėdiškis, 1914, 76). У «Keleivis», який видавав Фр. Куршайтіс, основне місце посідали недільні проповіді, за ними йшли політичні новини. Цікаві для суспільства теми друкувалися 80 у рубриках «Закони», «Повчання», «Бережіться!», «Найсвіжіша новина», «Різні короткі новини», «Різні новини» тощо. У «Keleivis» друкувалися також науково-популярні статті з астрономії, ботаніки, фізики, географії, історії, медицини, метеорології, техніки, ветеринарії, зоології та інших галузей. Ось деякі з них: «Голчаста рушниця» (104, 150)1, «На нашій залізниці» (55, 139), «Про рух повітря у вугільних копальнях» (57, 163), «Про величезного вужа» (26, 193), «Про супутника нашої землі» (йдеться про місяць, 261, 182–184), «Про коників» (149, 194–195), «Електрично-магнітний далекомір, або телеграф» (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), «Падіж худоби» (68, 11), «Моровиця худоби» (5, 153; 77, 79), «Лелеки» (81, 111–112), «Парова машина, або парова машина» (15, 94–95; 16, 98–99; 20, 118–119), «З язичництва» (39, 139), «Як подолати хворобу картоплі?» (32, 72), «Хто вигадав порох?» (205, 11), «Лишайник» (215, 189–190), «Холерна хвороба» (42, 159; 56, 160; 144, 146), «Комети» (92, 59), «Лавина» (71, 47), «Дещо про вірменські йони» (93, 66; 94, 70), «Нова залізниця» (53, 112), «Погода» (45, 191), «Повітряна куля» (102, 128), «Гармати» (йдеться про гусінь, 67, 116), «Винищувачі гармат» (84, 127), «Павич» (106, 179), «Проти п’явок, що з’являються на сходах» (102, 128), «Проти сказу у собак» (54, 131), «Проти гусені, або гармат, що поїдають капусту» (36, 111), «Проти хвороби картоплі» (31, 75; 33, 75), «Румунія» (230, 181), «Сонячне затемнення» (20, 120), «Сонце затьмариться» (18, 112), «Мураха» (21, 146–148), «Новий спосіб виготовлення цегли» (142, 139), «Телефон, або голосопередавач» (239, 100–101; 240, 107–108), «Далекомір» (9, 38–39), «Трихіни» (135, 74), «Рух потягів на нашій новій залізниці» (116, 106), «Турки» (51, 49), «Павук» (95, 6), «Вужі» (25, 190–191), «Землетруси в Америці» (151, 18) тощо. Отже, «Keleivis» обрано з кількох причин. По-перше, це була одна з перших литовських газет, появу якої можна вважати початком усіх інших литовських періодичних видань як у Малій Литві, так і в Литві. По-друге, її редактор Фр. Куршайтіс був добрим знавцем литовської мови, тому мова «Keleivis» своєю чистотою і правильністю відрізнялася від мови інших тогочасних видань. По-третє, у «Keleivis», мабуть, було найбільше науково-популярних статей, у яких можна виявити зародки певних елементів наукової мови. 1.2. Зазвичай наукове пізнання ґрунтується на теоретичних та експериментальних методах. Ці методи частково визначають і своєрідність наукової мови, що виявляється у точному формулюванні тверджень і висуненні гіпотез, їх обґрунтуванні, аргументації, систематичному, логічному, об’єктивному викладі, розгляді й доведенні тієї чи іншої проблеми. Отже, наукова мова характеризується певними властивостями: абстрактністю, ясністю, логічністю, модальністю, точністю, стислістю тощо, які зумовлені такими чинниками. По-перше, термінологією. До неї належать слова, що вживаються в науковій мові у звичайному значенні, семантично трансформовані слова загальної мови (тобто термінологізовані слова або словосполучення), а також спеціальні слова чи словосполучення (тобто терміни). Терміни зазвичай однозначні, стилістично нейтральні, системні. По-друге, номінацією, яка в науковій мові 1 Див. список джерел. Перший номер указує рік і номер «Keleivis», другий — сторінку. 6. Lietuvių kalbotyros klausimai 29 t. 81 у мові виражається словом або словосполученням. По-третє, стереотипи конструкцій і порядку слів у реченнях (наприклад, дієслівні та прикметникові словосполучення з іменниками, пасивні конструкції, безособові речення тощо) (Pikčilingis, 1971, 314–323; Labutis, 1973, 3–12; Денисов, 1970, 52–90; Митрофанова, 1976, 27–55), одиниці з різними модальними відтінками — від можливості й необхідності до проблематичності та нереальності (Gaivenis, 1986, 98). У цій статті розглядаються саме зародки елементів наукової мови у статтях із популяризації фізики, опублікованих у «Keleivis» у 1848–1880 рр. У цих статтях читачів знайомлять із, мабуть, найважливішими відкриттями фізики кінця XVIII — початку XIX ст. (електромагнітною індукцією, законом збереження енергії, явищами магнетизму тощо), новими поняттями, а також новими приладами й устаткуванням, як-от парова машина, телефон, телеграф, термометр тощо. Із посиленням зв’язку фізики й техніки тогочасна фізика стала немовби теоретичним підґрунтям техніки. Тому в статтях із популяризації фізики в «Keleivis» чимало термінів, які можна віднести і до фізичної, і до технічної термінології. 2.1. За походженням термінологія статей із популяризації фізики в «Keleivis» дуже різноманітна. Більшість становлять питомі литовські слова-терміни, наприклад: alkūnė (16, 98), anglinis, -ė (159, 132; 195, 194; 242, 142), anglys (13, 64; 57, 163; 75, 68; 148, 192; 184, 20), apskritumas (10, 43; 19, 115; 202, 185), ašis (16, 98), bėgis (130, 52), garas (15, 94; 27, 200; 29, 12; 45, 192; 64, 52; 90, 184; 159, 132; 182, 206; 194, 161; 195, 194; 217, 32; 232, 27; 242, 142; 246, 177), gintaras (157, 98), greitumas (10, 43; 138, 120; 201, 130), kibirkštis (10, 42–43), oras (2, 24; 45, 191; 162, 188; 177, 190), saulė (153, 63), spindulys (34, 96), srovė (10, 43; 12, 50; 55, 140), šiluma (10, 42; 142, 139; 241, 130), trinkis (100, 59; 168, 28; 191, 94; 201, 145; 223, 133), trintis (10, 43; 16, 98), tviskėjimas (139, 128), žaibas (80, 107; 159, 132; 239, 102) тощо. У статтях із популяризації фізики в «Keleivis» є також чимало запозичених слів-термінів, наприклад: baterija (12, 50), elektriškas, -a (10, 42), jodas (75, 68), komet(a)s (92, 59), kompasas (11, 47), magnetas (10, 42; 11, 46), magnetiškas, -a (12, 50), minuta (113, 80), minutas (151, 181), puška (104, 150), syla (12, 50; 158, 103), sylė (12, 50; 257, 125), telefon(a)s (239, 100–101; 240, 107), telegraf(a)s (100, 59; 173, 158; 228, 203; 229, 213), telegrafinis, -ė (137, 112) тощо. Частина цих слів-термінів запозичена з німецької, слов’янських та інших мов (наприклад: dampšėpis (130, 53; 253, 105; 254, 109), пор. нім. Dampfschiff, lokomotyve (236, 68), пор. фр. locomotive, natrum (134, 66), пор. араб. natrum, pustas (100, 59; 101, 72; 108, 8; 117, 132; 126, 27; 136, 88; 232, 28), пор. нім. Post, syla (12, 50; 158, 103), sylė (12, 50; 257, 125), пор. рос. сила, šėpis (8, 28; 17, 104; 19, 116; 20, 118; 30, 32; 61, 28; 65, 56; 66, 94; 74, 64; 254, 109), пор. нім. Schiff тощо), інші мають латинське або грецьке походження (наприклад: elektrystė (10, 42; 12, 50), elektriškai (10, 42), elektriškas, -a (10, 42–43), пор. гр. ēlektron, elektromagnetiškas, -a (65, 56), пор. гр. ēlektron + magnētis, komet(a)s (92, 59), пор. гр. komētēs, magnetystė (11, 46), пор. гр. magnētis, minuta (113, 80), minutas (151, 181), пор. лат. minutus, petrolia(e) (146, 184; 160, 172; 223, 134), пор. лат. petrol(eum) тощо). Останні в згаданих статтях становлять більшість запозичених термінів. Мабуть, численність слів-термінів грецького чи латинського походження в тогочасній періодиці зумовлювалася кількома чинниками. По-перше, довгий час надзвичайно велику увагу приділяли античній культурі й класичним мовам. 82 По-друге, тривалий статус латинської мови як міжнародної мови науки в Західній Європі та інших країнах (Keinys, 1980, 85). У статтях із популяризації фізики є також чимало слів-термінів, утворених як кальки з інших мов: orpušė (174, 168), пор. нім. Luftballon, geležinis kelias (6, 168), geležies kel(ia)s (164, 198; 166, 8), geležinysis kelias (1, 88), gelžkelis (14, 92; 34, 95; 43, 168; 69, 24; 88, 156; 127, 32; 226, 165; 229, 213), gelžkelýs (52, 104), пор. рос. железная дорога, нім. Eisenbahn, фр. chemin de fer, tolkalbys (239, 100; 240, 107), пор. гр. tėlė+phōnē, tolrašis (9, 38; 10, 42; 12, 50; 65, 56; 192, 116; 231, 13), пор. гр. tėlė+graphō, tolžiūris (96, 40), пор. нім. Fernrohr тощо. Мабуть, їхня поява частково була зумовлена й тією обставиною, що в XIX ст. загалом дуже багато кальок було перекладено з інших мов. У той час, коли прискорився розвиток капіталістичних відносин, зростання сільського господарства, промисловості й торгівлі, посилилася класова диференціація та пожвавилося культурне й політичне життя загалом, з’явилося чимало нових предметів, явищ і понять, із якими наш народ раніше не стикався, а тому не мав відповідних назв (Palionis, 1959, 21). Отже, для найменування такої великої кількості понять уже не можна було обійтися лише словником народної мови. У статтях із популяризації фізики в «Keleivis» є також деякі напівзапозичення, наприклад: garšėpis (16, 98; 69, 24), gromatnešis (188, 64), pustvežimis (99, 56; 132; 108), turfpelkė (140, 132) тощо. Отже, з погляду походження тогочасна фізична термінологія складається з таких шарів: питомих литовських слів-термінів, запозичень, кальок і напівзапозичень. Із розглянутих 245 слів-термінів 71% становлять литовські слова, 21% — запозичення, 5% — кальки, а 3% — напівзапозичення. Отже, на початковому етапі формування фізична термінологія спиралася на литовську лексику. Безперечно, це зумовлювалося кількома чинниками. По-перше, позицією редактора «Keleivis» Fr. Kuršaitis, який в одному з номерів «Keleivis» зазначає: «Я дуже уникаю й остерігаюся самостійно утворювати нові слова в литовській мові, але іноді так трапляється, що без них я не можу обійтися; особливо це стосується розмов про нові й незвичні речі, які досі були невідомі литовцям і тому не мали жодної литовської назви, як-от залізниця, garšėpis та подібні речі. Що ж мені тепер робити, коли доводиться говорити про такі речі? Не бажаючи засмічувати нашу мову німецькими словами, я, говорячи про нові речі, мушу утворювати нові слова, але ніхто не зможе довести мені, що таке слово, створене мною, не є суто литовським і утворене за суто литовським зразком…» «Але іноді мені трапляється вживати й таке слово, яке мені дуже знайоме, яке я ще дитиною, живучи серед литовців, багато разів чув із уст литовців» (Kuršaitis, 1864, 174). Цю позицію Fr. Kuršaitis відзначив і J. Palionis, який, розглядаючи прусські гілки літературної мови, зазначає, що в «Keleivis», який видавав добрий знавець литовської мови, запозичень менше; крім того, тут часто вживається живе народне слово чи вислів, нетрафаретна народна синтаксична конструкція (Palionis, 1979, 152). З іншого боку, майже в усіх виданнях середини XIX ст. у Малій Литві ще зберігалася давня тенденція до очищення літературної мови; діяли граматики литовської мови XVIII ст. 6* 83 ir žodynų norminamąjį įtaką (Palionis, 1979, 152). Todėl visai natūralu, kad ne tik lietuvių fizikos, bet ir technikos terminijos užuomazgos rėmėsi lietuviška leksika. Pavyzdžiui, L. Gastila ir A. Žitkutė, aptardami lietuvių technikos terminijos pradmenis, nurodo, kad iš 169 metų technologijos ir mašinų gamybos terminų, užfiksuotų XVIII a. Rytų Prūsijos leidiniuose, lietuvių k. kilmės žodžių yra 73%, slavizmų 9%, germanizmų 12%, neaiškios kilmės žodžių 2%, pusiau skolinių 4% (Gastila, Kruopas, Žitkutė, 1969, 34–36; Gastila, Žitkutė, 1969, 20–21). Be abejo, dėl kalbos gryninimo tendencijos „Keleivio“ fizikos populiarinimo straipsniuose atsirado ir tokie terminai, kaip antai: gintarystė (Daiktas, apie kurį mes dabar kalbam ir dabar dar vokiškai Electricität (t. y. Elektrizität. – A. K.) vadinamas. Pagal tikrą lietuviškąją kalbą mes tą todėl galėtumim gintaryste vadinti…; 10, 42), tolkalbys (Telefons arba tolkalbys yra, kaip jau žinote, ta pernai išrasta priprava, kurią pasinaudodami mes ir su daug mylių atstu esančiais susikalbėti galime; 239, 100), tolrašiš (O tuomi jie yra tolrašių išsimisliję, kurie vokiškai pagal graikiškąją kalbą telegrafai, tai pagal mūsų kalbą kaip sakyta „tolraščiai“ arba „rašėjai iš tolo“ vadinami; 9, 38), tolžiuris (Šaujantieji su tolžiuriais (Fernrohr) veizdėti turėję; 96, 40) ir pan. Šie pavyzdžiai rodo, kad terminijos purizmo tendencija buvo pastebima XIX a. antrojoje pusėje ir ypač ryškiai iškilo aikštėn XX a. pr. kraštotyrininko A. Vireliūno raštuose (Palionis, 1979, 268, 280). Більшість термінів, проаналізованих з погляду походження, наведено в академічному словнику (Lietuvių kalbos žodynas) або включено до картотеки цього словника. Однак частини з них не знаходимо ні в «Lietuvių kalbos žodynas», ні в його картотеці, наприклад: elektrystė (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), elektriškai (10, 42), elektromagnetiškas, -a (65, 56), galvaniškas, -a (10, 43), gariškas, -a (15, 94), gar-maliūnas (11, 46; 23, 168), gelžkel-tiltis (114, 99), gelžvežimis (98, 52; 186, 34; 249, 20), gintarystė (10, 42), magnetystė (11, 46), magnetspilgė (11, 46), voltaiškas, -a (10, 43) тощо. 2.2. Найбільше термінів із лексики статей «Keleivis» з популяризації фізики утворено за допомогою суфіксів -imas/-ymas, -inis, -ė, -iškas, -a, -umas, наприклад: [сонця] aptėmimas (18, 112; 20, 120), [блискавок] iššaudymas (140, 132), iššėmimo įtaisymas (112, 72), [крізь тіло] grįovimas (122, 7; 162, 188), šildymas (133, 64), telegrafiera-vimas (181, 204), [блискавок] tviskėjimas (139, 128); adatine [рушниця], akmeni-nės [вугілля], anglinis [пара], garinė [паровий екіпаж] (20, 118; 74, 64; 135, 76; 163, 195; 199, 60), garinis [залізниця] (98, 52), [паровий екіпаж] (156, 88; 172, 68), [віз] (16, 98–99; 20, 118–119; 29, 12; 131, 88; 153, 62), puslinė [куля] (213, 168), telegrafine [дріт] (137, 112; 144, 147), [мотузка] (152, 39; 161, 180; 180, 204), tolra šinė [дріт] (137, 112; 144, 147), [мотузка] (152, 39; 161, 180), vielinis [пустас] (229, 213), žaibinis [пустас] (100, 59; 101, 72; 108, 8; 117, 132; 126, 27; 136, 88; 232, 28); elektriška [іскра] (10, 42), elektriškoji [течія] (10, 43; 12, 50), elektriškasis [тертя] (10, 42–43), elektromag-netiškas [телеграф] (65, 56), galvaniškoji [батарея], [котушка], [сила] (12, 50), galvaniškasis [стовп] (12, 50), gariškasis [віз] (15, 94), magnetiško-ji [сила] (12, 50), magnetiškasis [телеграф] (10, 42), voltaiškasis [стовп] (10, 43); aps-kritumas (10, 43; 19, 115; 202, 185), gilumas (202, 185), greitumas (10, 43; 138, 120; 201, 130), platumas (167, 16), tolumas (175, 169; 226, 166) тощо. 84 Дещо менше (іноді лише по одному) наведено термінів, утворених за допомогою інших суфіксів, наприклад: із суфіксом -ybė: šviesybė (10, 42; 13, 64), із суфіксом -ynė: padarynė (15, 94–95; 16, 98–99; 20, 118–119), із суфіксом -ininkas, -ė: žvaigždininkas (252, 89), із суфіксом -ystė: elektrystė (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), gintarystė (10, 42), magnetystė (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), із суфіксом -ulys: spindulys (34, 96), із суфіксом -uma: šiluma (10, 42; 241, 130), šilima (142, 139), із суфіксом -ūnas: [паровий] malūnas (82, 120; 183, 18; 224, 142), із суфіксом -tojis, -ė: lydėtojis (261, 182–184). У статтях з популяризації фізики наведено дуже мало похідних із флексією, наприклад: [електрики] apibėgis (12, 50), [сонця] bėgis (130, 52), [грому] šūvis (109, 28), а похідних із префіксами немає зовсім. Крім похідних, у статтях «Keleivis» з популяризації фізики наведено чимало складних слів, які можна поділити так: 1) складні слова з іменниковою другою основою (gar-malūnas (11, 46; 23, 168), gar-vežimis (16, 98–99; 38, 128; 62, 40), gelžkelis (14, 92; 34, 95; 43, 168; 69, 24; 88, 156; 127, 32; 226, 165; 229, 213), gelžkellys (52, 104), gelžkel-tiltis (114, 99), gelžkelvežimis (186, 34), orkul kė (16, 99; 36, 112; 120, 196), orpuslė (174, 168), šiauršviesė (154, 68; 198, 51) тощо); 2) складні слова з дієслівною другою основою (gromatnešis (188, 64), tolk albys (239, 100; 240, 107), tolrašis (9, 38; 10, 42; 12, 50; 63, 56; 192, 116; 231, 13), tolžiūris (96, 40) тощо). Більшість згаданих термінів, особливо тих, що утворені за допомогою суфіксальних і флексійних похідних, можна розподілити на певні словотвірні категорії: назви дій (похідні із суфіксами -imas/-ymas), назви ознак (похідні із суфіксами -ybė, -ystė², -uma, -umas), назви результату дії (похідні із суфіксом -ulys, флексіями -as, -is), назви діячів і носіїв дієслівної ознаки (похідні із суфіксами -tojis, -ė), назви носіїв ознаки, вираженої іменником (похідні із суфіксами -ininkas, -ė), назви знарядь, машин, приладів або просто засобів (більшість складних слів). Такими словотвірними категоріями зазвичай описують і категорії самих термінів. У згаданому випадку можна виокремити категорії дій, ознак, явищ, предметів, професій, пов’язані з деякими аспектами номінації термінів. 2.3. Оцінювання стандартних компонентів афіксів, афіксоїдів і складних слів та інших елементів термінотворення загалом, варіювання номінації, виникнення вторинної номінації (Даниленко, 1986, 12–13) та інші подібні питання, пов’язані з номінацією, можливі тоді, коли накопичено майже всю термінологію відповідної галузі науки. У цьому випадку, коли фізична термінологія лише починає формуватися, можна говорити тільки про деякі зародкові прояви номінації термінів із фізики (часто також із техніки). Одна з них — варіювання назв понять, наведених у статтях «Keleivis» з популяризації фізики. Ці варіантні назви можна згрупувати так: 1) коли поняття називають складеною та однослівною назвою, наприклад: petrolija або akmens aliejus (146, 184), elektrystės apibėgis або takas (12, 50–51), elektriš- ² Похідні із суфіксами -ybė, -ystė можна віднести до категорії назв ознак у цьому випадку лише формально, оскільки похідними з цими суфіксами називають явище або навіть результат дії (šviesybė (10, 42; 13, 64) – šviesa, magnetystė (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51) – magnetizmas, elektrystė (10, 42) – elektra). 85 коли магнітний телеграф або телеграф (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), телеграф або дротовий телеграф (228, 203), телеграф або дротовий телеграф (229, 213), блискавичний телеграф або телеграф (100, 59; 101, 72; 108, 8; 117, 132; 126, 27; 232, 28), паровий пристрій або парова машина (15, 94–95; 16, 98–99; 20, 118–119), залізничні рейки (53, 112; 148, 191), залізні рейки (233, 31) і залізничні колії (233, 31), залізний шлях (6, 168), залізниця (1, 88), залізна дорога (164, 198; 166, 8) і залізниця (14, 92; 34, 95; 43, 168; 69, 24; 88, 156; 127, 32; 226, 165; 229, 213), залізничний шлях (52, 104), шовкова куля або повітряна куля (119, 188); 2) коли поняття називають складеною, описовою та однослівною назвою, наприклад: пароплав (20, 118; 74, 64; 135, 76; 163, 195; 199, 60), паровий корабель (156, 88; 172, 68), корабель на парі (8, 28), парова машина (66, 94) і пароплав (130, 53; 253, 105; 254, 109), пароплав (16, 98–99; 69, 24), млин, що приводиться парою (20, 118; 243, 146) і паромлин (23, 168), паровий віз (15, 94), паровий віз (16, 98–99; 20, 118–119; 29, 12; 131, 88; 153, 62), паровий віз (16, 98–99), віз, що приводиться парою (16, 98–99; 62, 40) і паровоз (16, 98–99; 38, 128), залізничний локомотив (186, 34), паровоз (98, 52; 235, 57; 249, 20; 257, 126), поїзд (34, 96; 44, 172; 49, 40; 55, 139; 85, 143; 116, 106; 124, 16; 125, 24; 154, 68; 213, 168; 227, 179; 235, 57). Останні дві назви утворюють ще інші складені відповідники того самого поняття: паровоз (98, 52), паровозний поїзд (235, 57; 257, 126), поїзд вагонів (34, 96; 44, 172; 124, 16; 125, 24; 154, 68; 213, 168; 227, 179) (докладніше див. Klimavičius, 1974, 16–30). Отже, варіювання номінації виявляється двояко. По-перше, коли в різних статтях поняття називають по-різному, наприклад: залізничні рейки (53, 112; 148, 191), залізні рейки (233, 31), залізничні колії (233, 31), пароплав (20, 118; 74, 64; 135, 76; 163, 195; 199, 60), паровий корабель (156, 88; 172, 68), корабель на парі (8, 28), парова машина (66, 94), пароплав (130, 53; 253, 105; 254, 109), пароплав (16, 98–99), північне сяйво (203, 214), північне сяйво (154, 68; 198, 51) тощо. По-друге, коли в одній статті подано дві назви поняття, з’єднані сполучником «або», наприклад: петролія або кам’яна олія (146, 184), напіввапно або мергель (225, 154), вольтівський стовп або гальванічна батарея (10, 43) тощо. Частина таких складених, описових і однослівних назв морфологічно пов’язані між собою. Вони утворюють морфологічні варіанти, які можна поділити на дві групи: 1) складений або описовий термін і однослівний термін, утворений шляхом універбації, наприклад: залізничні рейки (53, 112; 148, 191), залізні рейки (233, 31) і залізничні колії (233, 31), залізний шлях (6, 168), залізниця (1, 88), залізна дорога (164, 198; 166, 8) і залізниця (14, 92; 34, 95; 43, 168; 69, 24; 88, 156; 127, 32; 226, 165; 229, 213), залізничний шлях (52, 104), паровий віз (16, 98–99; 20, 118–119; 29, 12; 131, 88; 153, 62), паровий віз (16, 98–99), віз, що приводиться парою (16, 98–99; 62, 40) і паровоз (16, 98–99), далекоглядний прилад і телеграф (9, 38); 2) варіантний компонент складеного терміна, яким виступає: а) прикметник із суфіксом -ний або родовий відмінок іменника (пари вугілля (27, 200; 29, 12; 194, 161) і вугільна пара (159, 132; 195, 194; 242, 142), паровий котел (15, 94) і парний котел (221, 85)); б) прикметник із суфіксами -ний або -ський (паровий віз (16, 98–99; 20, 118–119; 29, 12; 131, 88; 153, 62) і паровий віз (15, 86 94)); в) означений або звичайний прикметник (електрична іскра (10, 42–43) і електричний струм (10, 43; 12, 50), електричне тертя (10, 42–43), військовий корабель (17, 104; 19, 116; 30, 32; 61, 28) і військовий корабель (65, 56)). Інша частина згаданих варіантних назв пов’язана між собою семантично. Вони є своєрідними синонімами, найчастіше поєднаними сполучником «або», наприклад: електричний обіг або коло (12, 50–51), електромагнітний телеграф або телеграф (10, 42–43; 11, 46–47; 12, 50–51), телеграф або дротовий телеграф (229, 213), блискавичний телеграф або телеграф (100, 59; 101, 72; 108, 8; 117, 132; 126, 27; 232, 28), паровий пристрій або парова машина (15, 94–95; 16, 98–99; 20, 118–119), телефон або телефонний апарат (239, 100–101; 240, 107–108) тощо. Отже, внаслідок варіювання номінації виникають варіантність і синонімічність. Ці особливості є неминучими на початковому етапі формування термінології. 2.4. Компоненти згаданих складених і описових термінів пов’язані між собою певними відношеннями. Найчастіше ці відношення є атрибутивними. Вони виражені: а) узгодженим означенням (електрична іскра (10, 42), електричний струм (10, 43; 12, 50), електричне тертя (10, 43), електромагнітний телеграф (65, 56), гальванічна котушка (10, 43), гальванічна сила (12, 50) магнітна сила (12, 50), сила притягання (158, 103), вольтівський стовп (10, 43), вольтівська батарея (10, 43)); б) неузгодженим означенням (електричний обіг (12, 50), електрична іскра (10, 43), удар пострілу (191, 94), постріл гармати (89, 180; 99, 56) тощо). Отже, вже тоді існувала потреба розрізняти видові та родові терміни. З деяких таких термінів можна утворити навіть видові групи, наприклад: вугілля: кам’яне в. (13, 64; 57, 163; 148, 192; 184, 20), чорне кам’яне в. (75, 68), буре кам’яне в. (75, 68); предмети: відбілювальні п. (134, 67), неприймальні п. (10, 42), приймальні п. (10, 42); пари: кам’яні п. (45, 192), вугільні п. (159, 132; 195, 194; 242, 142), горючі п. (64, 52; 90, 184; 182, 206; 217, 32), пари горючого вугілля (246, 177), дров’яні п. або торф’яні п. (45, 192); сила: гальванічна с. (12, 50), магнітна с. (12, 50), сила притягання (158, 103) тощо. Через цю потребу іноді утворювали навіть граматичні гіпернормалізми. Наприклад, прикметники з суфіксом -ний, -на вживалися в означеній формі (блискавичний телеграф (136, 88), південний кінець магніту (11, 46), північний кінець магніту (11, 46), залізничні рейки (53, 112; 148, 191), залізниця (1, 88), дієприкметники теперішнього часу активного стану (плавучий міст (215, 192; 220, 70; 228, 203)). Часто абсолютизувалося вживання суфікса -ський, -ська (електричний струм (10, 43; 12, 50), паровий віз (15, 94), вольтівський стовп (10, 43) замість електричного струму, парового воза, стовпа Вольти, гальванічна батарея (10, 43), магнітна сила (12, 50) замість гальванічна батарея, магнітна сила тощо. Часто видову ознаку намагалися виділити також додатковим описовим способом, наприклад: паровий корабель, оббитий сталевою лускою (255, 117), військовий пароплав, оббитий сталевою лускою (256, 121), лускатий корабель, оббитий залізною лускою (135, 76) тощо. З іншого боку, значний вплив на появу таких описових термінів мала й німецька мова, наприклад: пароприводний млин, де пиляють дошки (243, 146), паровий млин для розпилювання дощок. Млин нім. Mühle, лісопильня нім. Sagemühle. Оскільки в німецькій мові назву лісопильні утворено від слова «млин» 87 назви, тому й у литовській мові замість «лісопильні» з’явилися згадані назви, створені на основі німецької термінології. Усі ці речі свідчать про самий початок формування термінології фізики (і техніки), коли ще не усталилися не лише терміни, а часто й поняття; наприклад, термінами elektrystė, gintarystė, elektrystės macis, elektriškasis trintis позначали і електрику, її заряд, струм, а також загалом дію електрики. Ось кілька прикладів. Згідно зі справжньою литовською мовою ми могли б називати це gintaryste, але поки що залишимо назву, яку цьому предметові дали вчені, і називатимемо його Elektricität (тобто Elektrizität — A. K.), або, краще, elektryste, відповідно до нашої вимови. Говорячи про електрику, ми матимемо справу з багатьма речами, а також повинні зважати на те, що не всі предмети однаково elektrystę мають або приймають (10, 42). Деякі предмети, як-от скло, бурштин, сірка, котяча шкіра, шовк, смола тощо, містять у собі elektrystę (10, 42). Щойно тепер поскребеш край цієї жерстяної коробочки, як elektrystės macis, прослизнувши дротами до сусіднього телеграфу, робить магнітною дзвіночкову пластинку, що в ньому міститься… (240, 118). …усі ці тисячі зібраних людей водночас відчувають той elektriškąjį trintį (10, 43). 2.5. Аналіз зародків наукової мови «Keleivis» можна підсумувати такими спостереженнями: 1) найвиразніший елемент наукової мови — творення термінології; терміни утворювалися спорадично, несистемно, проте спиралися на міцний фундамент — литовську лексику; 2) для варіювання термінів найхарактерніші синонімія та морфологічна варіантність; на ці явища часто впливали інші мови (особливо німецька); 3) намагалися створювати не лише терміни, а й їхні визначення, відрізняти видові терміни від родових. ŠALTINIAI Keleivis iš Karaliaučiaus broliams lietuvininkams žinias parnešąs3. 1. 1849, Nr. 22. 2. 1850, Nr. 6. 3. 1850, Nr. 33. 4. 1850, Nr. 36. 5. 1850, Nr. 41. 6. 1850, Nr. 42. 7. 1850, Nr. 43. 8. 1851, Nr. 7. 9. 1851, Nr. 10. 10. 1851, Nr. 11. 11. 1851, Nr. 12. 12. 1851, Nr. 15. 13. 1851, Nr. 16. 14. 1851, Nr. 23. 15. 1851, Nr. 24. 16. 1851, Nr. 25. 17. 1851, Nr. 26. 18. 1851, Nr. 28. 19. 1851, Nr. 29. 20. 1851, Nr. 30. 21. 1851, Nr. 37. 22. 1851, Nr. 39. 23. 1851, Nr. 42. 24. 1851, Nr. 43. 25. 1851, Nr. 48. 26. 1851, Nr. 49. 27. 1851, Nr. 50. 28. 1852, Nr. 2. 29. 1852, Nr. 3. 30. 1852, Nr. 8. 31. 1852, Nr. 10. 32. 1852, Nr. 18. 33. 1852, Nr. 19. 34. 1852, Nr. 24. 35. 1852, Nr. 27. 36. 1852, Nr. 28. 37. 1852, Nr. 29. 38. 1852, Nr. 32. 39. 1852, Nr. 35. 40. 1852, Nr. 37. 41. 1852, Nr. 39. 42. 1852, Nr. 40. 43. 1852, Nr. 42. 44. 1852, Nr. 43. 45. 1852, Nr. 48. 46. 1852, Nr. 53. 47. 1853, Nr. 2. 48. 1853, Nr. 5. 49. 1853, Nr. 10. 50. 1853, Nr. 11. 51. 1853, Nr. 13. 52. 1853, Nr. 26. 53. 1853, Nr. 28. 54. 1853, Nr. 33. 55. 1853, Nr. 35. 56. 1853, Nr. 40. 57. 1853, Nr. 41. 58. 1853, Nr. 42. 59. 1853, Nr. 44. 60. 1854, Nr. 5. 3 Toliau laikraščio pavadinimas nekartojamas, pateikiami tik metai ir numeris. 88 61. 1854, Nr. 7. 62. 1854, Nr. 10. 63. 1854, Nr. 11. 64. 1854, Nr. 13. 65. 1854, Nr. 14. 66. 1854, Nr. 21. 67. 1854, Nr. 29. 68. 1856, Nr. 3. 69. 1856, Nr. 6. 70. 1856, Nr. 10. 71. 1856, Nr. 12. 72. 1856, Nr. 14. 73. 1856, Nr. 15. 74. 1856, Nr. 16. 75. 1856, Nr. 17. 76. 1856, Nr. 18. 77. 1856, Nr. 20. 78. 1856, Nr. 23. 79. 1856, Nr. 25. 80. 1856, Nr. 27. 81. 1856, Nr. 28. 82. 1856, Nr. 30. 83. 1856, Nr. 31. 84. 1856, Nr. 32. 85. 1856, Nr. 36. 86. 1856, Nr. 37. 87. 1856, Nr. 38. 88. 1856, Nr. 39. 89. 1856, Nr. 45. 90. 1856, Nr. 46. 91. 1856, Nr. 52. 92. 1857, Nr. 15. 93. 1857, Nr. 17. 94. 1857, Nr. 18. 95. 1859, Nr. 2. 96. 1859, Nr. 10. 97. 1859, Nr. 11. 98. 1859, Nr. 13. 99. 1859, Nr. 14. 100. 1859, Nr. 15. 101. 1859, Nr. 18. 102. 1859, Nr. 32. 103. 1859, Nr. 36. 104. 1859, Nr. 38. 105. 1859, Nr. 44. 106. 1859, Nr. 45. 107. 1859, Nr. 46. 108. 1860, Nr. 2. 109. 1860, Nr. 7. 110. 1860, Nr. 15. 111. 1860, Nr. 17. 112. 1860, Nr. 18. 113. 1860, Nr. 20. 114. 1860, Nr. 25. 115. 1860, Nr. 26. 116. 1860, Nr. 27. 117. 1860, Nr. 33. 118. 1860, Nr. 36. 119. 1860, Nr. 47. 120. 1860, Nr. 49. 121. 1862, Nr. 1. 122. 1862, Nr. 2. 123. 1862, Nr. 3. 124. 1862, Nr. 4. 125. 1862, Nr. 6. 126. 1862, Nr. 7. 127. 1862, Nr. 8. 128. 1862, Nr. 10. 129. 1862, Nr. 12. 130. 1862, Nr. 13. 131. 1864, Nr. 22. 132. 1864, Nr. 52. 133. 1865, Nr. 16. 134. 1865, Nr. 17. 135. 1865, Nr. 19. 136. 1865, Nr. 22. 137. 1865, Nr. 28. 138. 1865, Nr. 30. 139. 1865, Nr. 32. 140. 1865, Nr. 33. 141. 1865, Nr. 34. 142. 1865, Nr. 35. 143. 1865, Nr. 36. 144. 1865, Nr. 37. 145. 1865, Nr. 43. 146. 1865, Nr. 46. 147. 1865, Nr. 47. 148. 1865, Nr. 48. 149. 1865, Nr. 49. 150. 1865, Nr. 51. 151. 1869, Nr. 5. 152. 1869, Nr. 10. 153. 1869, Nr. 16. 154. 1869, Nr. 17. 155. 1869, Nr. 20. 156. 1869, Nr. 22. 157. 1869, Nr. 25. 158. 1869, Nr. 26. 159. 1869, Nr. 33. 160. 1869, Nr. 43. 161. 1869, Nr. 45. 162. 1869, Nr. 47. 163. 1869, Nr. 49. 164. 1869, Nr. 50. 165. 1869, Nr. 51. 166. 1870, Nr. 2. 167. 1870, Nr. 4. 168. 1870, Nr. 7. 169. 1870, Nr. 8. 170. 1870, Nr. 11. 171. 1870, Nr. 14. 172. 1870, Nr. 17. 173. 1870, Nr. 48. 174. 1870, Nr. 53. 175. 1870, Nr. 54. 176. 1870, Nr. 57. 177. 1870, Nr. 64. 178. 1870, Nr. 67. 179. 1870, Nr. 68. 180. 1870, Nr. 70. 181. 1870, Nr. 71. 182. 1870, Nr. 72. 183. 1871, Nr. 9. 184. 1871, Nr. 10. 185. 1871, Nr. 16. 186. 1871, Nr. 17. 187. 1871, Nr. 21. 188. 1871, Nr. 26. 189. 1871, Nr. 28. 190. 1871, Nr. 31. 191. 1871, Nr. 33. 192. 1871, Nr. 39. 193. 1871, Nr. 42. 194. 1871, Nr. 50. 195. 1871, Nr. 58. 196. 1871, Nr. 59. 197. 1872, Nr. 6. 198. 1872, Nr. 13. 199. 1872, Nr. 15. 200. 1872, Nr. 16. 201. 1872, Nr. 36. 202. 1872, Nr. 46. 203. 1872, Nr. 53. 204. 1873, Nr. 2. 205. 1873, Nr. 3. 206. 1873, Nr. 12. 207. 1873, Nr. 13. 208. 1873, Nr. 15. 209. 1873, Nr. 16. 210. 1873, Nr. 17. 211. 1873, Nr. 19. 212. 1873, Nr. 24. 213. 1873, Nr. 42. 214. 1873, Nr. 44. 215. 1873, Nr. 48. 216. 1876, Nr. 3. 217. 1876, Nr. 8. 218. 1876, Nr. 13. 219. 1876, Nr. 15. 89 220. 1876, Nr. 16. 221. 1876, Nr. 19. 222. 1876, Nr. 27. 223. 1876, Nr. 29. 224. 1876, Nr. 31. 225. 1876, Nr. 34. 226. 1876, Nr. 37. 227. 1876, Nr. 39. 228. 1876, Nr. 46. 229. 1876, Nr. 48. 230. 1877, Nr. 45. 231. 1878, Nr. 3. 232. 1878, Nr. 6. 233. 1878, Nr. 7. 234. 1878, Nr. 8. 235. 1878, Nr. 12. 236. 1878, Nr. 14. 237. 1878, Nr. 17. 238. 1878, Nr. 21. 239. 1878, Nr. 22. 240. 1878, Nr. 23. 241. 1878, Nr. 29. 242. 1878, Nr. 32. 243. 1878, Nr. 33. 244. 1878, Nr. 38. 245. 1878, Nr. 40. 246. 1878, Nr. 41. 247. 1879, Nr. 1. 248. 1879, Nr. 2. 249. 1879, Nr. 5. 250. 1879, Nr. 7. 251. 1879, Nr. 9. 252. 1879, Nr. 22. 253. 1879, Nr. 26. 254. 1879, Nr. 27. 255. 1879, Nr. 29. 256. 1879, Nr. 30. 257. 1879, Nr. 31. 258. 1879, Nr. 32. 259. 1879, Nr. 37. 260. 1879, Nr. 42. 261. 1879, Nr. 44. LITERATŪRA Gaivenis K. Nespecifinė modalumo raiška lietuvių mokslo kalboje. // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija. 1986. T. 4(97). P. 98–104. Gastila L., Kruopas J., Žitkutė A. Techninės literatūros ir terminijos pradininkas // Mokslas ir technika. 1969. Nr. 11. P. 34–36. Gastila L., Žitkutė A. Lietuviškosios techninės terminologijos pradmenys XVIII a. Rytų Prūsijoje // Mokslas ir technika. 1969. Nr. 4. P. 20–21. Kaunas D. Mažosios Lietuvos bibliotekos. V., 1987. Keinys S. Terminologijos abėcėlė. V., 1980. Klaipėdiškis A. B. Prūsų lietuvių laikraščiai // Draugija. 1914. T. 23. Nr. 89–90. P. 69–82. Klimavičius J. Nuo garvežio ir sunkvežimio iki elektrovozžio ir pienvežio // Kalbos kultūra. V., 1974. Sąs. 26. P. 16–30. Kuršaitis Fr. Atsiliepimai // Keleivis iš Karaliaučiaus broliams lietuvininkams žinias parnešas. 1864. Nr. 44. P. 174. Labutis V. Apie mokslinį stilių // Kalbos kultūra. V., 1973. Sąs. 25. P. 3–12. Lietuvių kalbos žodynas. V., 1956–1986. T. 1–14. Palionis J. J. Jablonskio kalbiniai taisymai. – Kn.: J. Jablonskis. Rinktiniai raštai. V., 1959. T. 2. P. 5–55. Palionis J. Lietuvių literatūrinės kalbos istorija. V., 1979. Pikčilingis J. Lietuvių kalbos stilistika. V., 1971. T. 1. Даниленко В. П. Актуальные направления лингвистического исследования русской терминологии // Современные проблемы русской терминологии. М., 1986. С. 5–24. Денисов П. Н. Еще о некоторых аспектах изучения языков науки // Проблемы языка науки и техники. Логические, лингвистические и историко-научные аспекты терминологии. М., 1970. С. 52–90. Митрофанова О. Д. Научный стиль речи: проблемы обучения. М., 1976. С. 27–55. A. KAULAKENE ЗАЧАТКИ ЯЗЫКА НАУКИ В ПЕРИОДИЧЕСКОМ ИЗДАНИИ „КЯЛЕЙВИС“ Резюме На основе физико-технических научно-популярных статей, опубликованных с 1849 по 1880 г. в „Кялейвисе“, первом литовском периодическом издании Восточной Пруссии, был проведен анализ зачатков языка науки. Зачатки языка литовской науки в данном издании проявились следующим образом. 90 Во-первых, наличием основного элемента языка науки, т. е. терминологии. Термины, как правило, создавались спорадически, не обладали систематичностью, однако основывались главным образом на литовской лексике. Во-вторых, наличием значительного варьирования терминов. Данное варьирование проявилось синонимичностью и морфологической вариантностью. В-третьих, ощущением попытки выделить как родовые, так и видовые термины и создать их дефиниции. 205