Lietuvių kalbos nomina agentis istoriniai ryšiai su deminutyvais

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIX (1991) SAULIUS AMBRAZAS ІСТОРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЛИТОВСЬКИХ NOMINA AGENTIS ІЗ ДЕМІНУТИВАМИ Назви носіїв дієслівної ознаки (nomina agentis, далі — NAg) є однією з найдавніших словотвірних категорій. Однак із індоєвропейських формантів творення NAg у литовській мові, здається, збереглося лише закінчення -as. Усі інші словотворчі афікси, за допомогою яких нині творяться NAg у литовській мові (а їх понад 190), виникли на балтійському мовному ґрунті. Більшість із них розвинулася з формантів *-lo-, *-no-, *-to-, *-ro-, *-uo-, *-jo- внаслідок субстантивації дієслівних прикметників. Інші суфікси запозичено з таких словотвірних категорій: дієслівних абстрактів, назв знарядь, назв носіїв іменної ознаки та демінутивів. У цій статті розглянемо NAg із суфіксами демінутивного походження. NAg і демінутиви близькі не лише формою, а й значенням; чимала частина NAg, особливо утворених від дієслів стану, має зневажливий відтінок значення, властивий і демінутивам (пор. численні NAg із суфіксом -ėlis: išp̌akėlis, suskrėtėlis, susnūdėlis тощо). Похідні із суфіксами -ikas, -ikis Із суфіксом -ikas (як і з суфіксом -ėjas) у сучасній литовській мові від первинних дієслів утворюють назви діячів (Urbutis, 1965, 320—321). Похідні цього типу найхарактерніші для західноавкштайтського діалекту, а у східних авкштайтів трапляються дещо рідше (LKA III Žemėl. Nr. 114). Із словника К. Сирвіда видно, що так було і в XVII ст.: тут знаходимо лише одну похідну цього типу lojikas (kundel, szczekacz) SD1 57; SD3 141. У західноавкштайтському діалекті Малої Литви NAg із суфіксом -ikas було дуже багато. У збереженій частині німецько-литовського словника Й. Бродовського похідних цього типу лише трохи менше, ніж NAg із суфіксом -ėjas (їхнє співвідношення — 22: 29). У литовсько-німецькому словнику Ф. Куршайтіса NAg із суфіксом -ikas значно переважають похідні із суфіксом -ėjas (їхнє співвідношення — 167:133). Продуктивність NAg із суфіксом -ikas у західноавкштайтському діалекті Малої Литви засвідчують численні рідкісні похідні. 9 Похідні цього типу відомі лише зі словника Ф. Куршайтіса: bružikas (wer scheuert)1, cypikas, kuukikas, klykikas, knaisikas, kvėpikas (der Haucher), likikas (wer zurückblät), plėlikas (wer züchtigt, prägelt), virtikas (wer fällt). 1 Німецькі та іншомовні відповідники наведено лише для тих литовських похідних, значення яких неясне з їхньої словотвірної структури. Також задля економії місця не зазначено сторінки словників Ф. Куршайтіса та деяких інших словників, які легко знайти за заголовними словами (похідні із суфіксами Ф. Куршайтіс подає здебільшого при відповідних дієсловах: -ojas, -ėjas і -ikas). 4 52 NAg із суфіксом -ikas зафіксовано вже у словнику А. Куршайтіса. Більшість із них утворено від безпрефіксних первинних дієслів: avikas (той, хто взуває), bėrikas, cirpikas, gynikas (той, хто жене (худобу)), gnybikas, gobikas, gremždikas, griejikas, grumzdikas, gujikas (мисливець або погонич), kimšikas, kišikas, kleipikas, knarkikas, košikas, kreikikas, krypštikas, maukikas, merkikas (той, хто замочує), miežikas, mojikas, movikas, pliekikas, rėkikas, riekikas, siekikas, smeigikas, sosikas (той, хто мучить), spendikas, splėtikas (той, хто розстеляє, розкладає), šlamštikas, šleikikas, šliejikas, trenkikas, trieškikas (той, хто розчавлює або тисне), žengikas, žergikas, žėrikas, žindikas, žvelgikas. Два такі похідні утворено від префіксальних дієслів: apvilkikas, atkirti-kas, а 3 похідні — від дієслів змішаного типу: bildikas, blazgikas, čiulbikas. У писемних пам’ятках Малої Литви трапляються NAg також із парадигматичним варіантом суфікса -ikas — -ikis, -ė. 4 похідні цього типу знаходимо у словнику Ф. Куршайтіса: kulikis (молотник) (також Kin – LKŽ VI 831), paganikis, -ė (хлопчик або дівчинка на побігеньках) (також C I 952; N 256), pagunikis «те саме»², pjovikis (той, хто ріже) (те саме: R I 106; N 303; RD 142; BR 1 Sam 7, 12), пор. також lopikis (старий латальник) C I 77, lupikis (розбійник) C II 268; (шахрай) N 378. Невідомо, чи від прикметника skubùs, чи від дієслова skubėti утворено похідне skubikis «той, хто працює поспіхом» B 387; Kal. Один NAg із суфіксом -ikis знаходимо в Постилі М. Дауки — siuvikis (кравець) 142₃, 378₂₁, 582₄₉. У латиській мові вживається лише кілька NAg із відповідним суфіксом -ikis (очевидно, від давнішого -ikas), наприклад: minikis «той, хто топче» (пор. лит. mynikas), lāpikis «той, хто латає» (пор. лит. lopikas, lopikis, див. Endzelīns, 1951, 358). Прямі відповідники литовських NAg із суфіксом -ikas (відповідно -ikis) є у прусській мові: mynix (Gerwer) E 511 (пор. лит. mynikas), schwuwikis (Schuhwert) E 496 (пор. siuvikas, siuvikis). На підставі дієслівного абстракта widekausnan (Gezeūgnis) I 5₂₁ реконструюється NAg *widikas «той, хто бачить, свідок»: пр. widdai (sahe) III 113₃. В. Мажюліс (1974, 215—217) вважає, що NAg (не димінутивом) може бути також пр. genix (Specht) E 742 (пор. лит. genėti). Зважаючи на те, що найпродуктивніші суфікси NAg балтійських мов *-tāio-, *-ēio- (докладніше про них див. Ambrazas, 1989) у пам’ятках прусської мови представлені лише двома похідними: artoys (Ackermann) E 236 і gewineis (Knecht) E 191, можна припустити, що NAg із суфіксом *-iko- у прусській мові був не менш поширеним, ніж у західноаукштайтському діалекті литовської мови. У балтійських мовах споріднені NAg із суфіксом *--ик виявляються у слов’янських мовах. Із суфіксом -ьсь (< *-ико-) утворено близько 20 праслов’янських NAg (Wojtyła-Świerzowska, 1974, 82—87). Деякі з них мають точні відповідники в балтійських мовах. Особливо давнім є лит. siuvikas, якому відповідає не лише пр. schuwikis, а й похідне *šьvьcь⁴, наявне в усіх слов’янських мовах; пор. також лит. mynikas, латв. minikis, пр. mynix і слов. *mьnьcь, лит. badikas і слов. *bodьcь, лит. ėdikas і слов. *ědьcь, лит. paganikas і слов. *gonьcь⁵. 2 Dėl darbovos žr. Būga, 1959, 277; Skardžius, 1943, 131; Otrebski, 1965, 277. 3 Endzelins, 1943, 49, 273; Mažiulis, 1981, 70. 4 Brugmann, 1906, 490; Būga, 1958, 275; Trautmann, 1923, 86; Endzelynas, 1957, 88 ir kiti. 5 Trautmann, 1923, 185; Wojtyła-Świerzowska, 1974, 82, 83, 84—85, 88; Мартынов, 1973, 30. 5 Kai kuriose slavų kalbose yra NAg ir su priesaga -bč (< *-ik̑io-, žr. Sławskį, 1974, 102), atitinkančia lie. -ikis, plg. lie. paganikis ir ukr. погонич, serb.-chorv. погонић (Мартынов, 1973, 31). Використання суфікса *-iko- (відповідно *-ik̑io-) для творення NAg є спільною інновацією балтійських і слов’янських мов. Однак досі не з’ясовано, з якої словотвірної категорії запозичено цей суфікс. У давньоіндійській, грецькій, латинській та деяких інших індоєвропейських мовах за допомогою суфікса *-iko- утворюються відсубстантивні прикметники, наприклад: давньоінд. vār-sikah «дощовий», гр. ἱππικός «кінський», лат. patricus «батьківський» тощо. К. Brugmann (1906, 488–490) та деякі пізніші дослідники⁶ стверджували, що й NAg балтійських і слов’янських мов (а також назви носіїв іменної ознаки) із суфіксом *-iko- є субстантивованими прикметниками. Якщо прийняти це припущення, довелося б вважати, що вони субстантивувалися в дуже далекому минулому, оскільки ні в балтійських, ні, очевидно, у слов’янських мовах прикметники від іменників за допомогою суфікса *-iko- не утворюються. Тому це припущення не видається переконливим. Найімовірніше, суфікс *-iko- увійшов до словотвірної парадигми NAg із категорії демінутивів. Нині в литовській мові демінутиви із суфіксом -ikas дуже рідкісні. J. Gerullis і Ch. Stangas (1933, 25) навели два такі похідні слова з діалекту рибалок Малої Литви: puodikas «горщечок», staldikas «маленька стайня». З інших місцевостей можна навести ще такі: bernikas «підліток» Vlk (LKŽ I² 769), brolikas, brolykas (Bruders Sohn) Lex 401; B 295; N 346; [K] («підліток» V. Kud ir. – LKŽ I² 1070), karalikas (Neßelkönig) B 944; (Zaunkönig) R I 54; N 179; K II 367, stirnikas (Rehbock) N 502; [K], tarnikas (слуга) DP 160₃₂, žandikas «жандармчик» N 538; пор. також дальші похідні bernikūtas «хлопчисько», paršiūkūtas «поросятко» Zt (Vidugiris, 1969, 151). Колись демінутиви із суфіксом -ikas були поширеніші. Про це насамперед свідчить його парадигматичний варіант -ikė, за допомогою якого демінутиви й нині регулярно утворюються в жемайтському діалекті та суміжних західноаукштайтських говірках (LKA III Žemėl. Nr. 116). У діалекті Зієтели для цього вживається інший варіант суфікса -ikas — -yka (Vidugiris, 1969, 149–150). У західній частині латвійського діалектного ареалу демінутиви іноді утворюються за допомогою суфікса -iķis (Rūķe-Draviņa, 1959, 300–305). Ще виразніші й порівняно численні відповідники литовських демінутивів із суфіксом -ikas (відповідно -ykas) є в прусській мові: наз. мн. brātīkai (Brüder) III 89₅ (: brote «брат» E 173), знах. одн. gannikan (Frewlein) III 105₂₅ (: genno «жінка, тобто дружина» E 187), знах. одн. madlikan (Gebetlein) III 79₁₀ (: madla «молитва» III 47₁₄), malnijkix (Kindlein) III 113₆ (: malnijks «дитина» III 115₂₃), stūndix (Stündlein) III 56₉ (пор. вок. Stunde), знах. одн. vijrikan (Menlein) III 105₂₄ (: wijrs «чоловік» III 87₂). Імовірно, демінутивне значення колись мали й такі похідні слова: dellijks (Artickel) III 39₁₆, знах. одн. dellikans (Stück) III 65₈ (пор. лит. dalýkas, яке в давніх писемних пам’ятках і деяких діалектах зберегло значення «частина» LKŽ II² 243), grandico (Bole) E 632 6 Hirt, 1927, 284; Skardžius, 1943, 130; Wojtyła-Świerczowska, 1974, 89; Vaillant, 1974, 301; Сазненко, 1974, 181 та інші. 6 (пор. лит. grandis), instix (Dume, тобто Daumen) E 114 (пор. лит. діал. inkštys, латв. inkstis «великий палець») і, можливо, menig (Monde) E 8, яке V. Mažiulis (1981, 288) реконструює як *meniks і вважає демінутивом, утвореним від давнього індоєвропейського слова *mēnes-; пор. лит. mėnukas «місяць» Prn; Gs; Ktė (LKŽ VII 20): mėnuo. У слов’янських мовах відповідний суфікс -ькъ (відповідно -ьсь) є одним із найважливіших засобів творення демінутивів⁷. V. Ivanov пов’язує з суфіксом *-iko- тохарське -śke (< *-kik-, пор. слов. -čikъ), широко вживане в B-діалекті для творення демінутивів (Иванов, 1958). Похідні із суфіксом *-iko-/-ikā- (< i + *-ko-/-kā-), що мають демінутивне або близьке до нього значення, трапляються також в індоіранських⁸, грецькій⁹ та інших індоєвропейських мовах (Ewald, 1924); пор. лит. діал. avikė, avẏka «овечка» і слов. *ovьca, давньоінд. avikāh, avikā «вівця», можливо також валлійське ewig «вівцематка»; слов. *děvica і давньоінд. devikā- «богиня», галльський антропонім Divico, слов. *myšьka і давньоінд. mūṣikah, mūṣikā «муха»¹⁰. Отже, суфіксом *-iko- здавна утворювали не лише прикметники, а й демінутиви. Загалом усі форманти демінутивів індоєвропейських мов (*-ko-, *-lo-, *-to-, *-no-, *-jo-) збігаються з формантами прикметників. Отже, очевидно, були часи, коли той самий формант уживали для творення і демінутивів, і прикметників (пор. Doroszewski, 1928, 239). Зі зміцненням демінутивної функції суфікса *-iko- в балтійських (як і слов’янських) мовах за його допомогою почали утворювати назви носіїв іменної ознаки: a) від іменників, наприклад: лит. kaukarikas «потилиця» Sb. (: kaũkaras «пагорб, горб; вершина гори; чоло; потилиця» LKŽ V 420), kaukorikas «дитина з великою головою» Šmn (: kaũkoris «горб, купа» Klvr – LKŽ V 424), tarpikas «середина клуні між торцями, місце в стодолі для проїзду» Pl; Slnt; Brs (: tárpas, див. Skardžius, 1943, 127, латв. namikis «садівник» (: nams «будинок»), прус. preiksiks (Feindt) III 79₂₀ (пор. лит. priešas «ворог» і priešininkas «противник»); b) від прикметників, наприклад: лит. didikas (: didis «великий»), naujikas (nowak, nowatny) SD³ 226 (також K.; Vaižg.; «новосел» J; Kik; Vkš – LKŽ VIII 587: nau̇jas «новий»), raudonikas «рудий» (: raudõnas «червоний»), šventikas (: šveñtas «святий»), прус. знах. мн. swintickens (Heyligen) III 133₈–₉ (: swints «святий» III 39₁₀), латв. melnikis «чорний (кінь)» (: melns «чорний») (Endzelynas, 1957, 89). Про те, що назв носіїв іменної ознаки такого типу в балтійських мовах мало бути чимало, свідчить суфікс -inykas (у деяких західних литовських діалектах набув форми -ininkas, див. LKA III Žemėl. Nr. 115), який виник унаслідок приєднання суфікса *-iko- до прикметникового суфікса *-ino-. Суфікс -inykas має чіткі відповідники в прусській і слов’янських мовах¹¹. Оскільки за допомогою суфікса *-iko- NAg утворювали вже в прабалтійській мові, важко встановити, чи потрапив цей суфікс до словотвірної парадигми NAg безпосередньо з категорії демінутивів… 7 Vondrák 1924, 620 tt.; Doroszewski, 1928; Бошкович, 1984, 206–245. 8 Edgerton, 1911; Wackernagel, Debrunner 1954, 311–318; Герценберг, 1972, 247. 9 Chantraine, 1933, 385–386; 1966; Risch, 1937, 149–150. 10 ЭСРЯ III 116; Mayrhofer 1956, 59; 1963, 668; Wackernagel, Debrunner, 1954, 313; Slawski 1974, 95; ЭССЯ V 19–20. 11 Leskien, 1891, 520–521; Vondrák, 1924, 630 tt.; Endzelīns, 1943, 49–50; Endzelynas, 1957, 90; Skardžius, 1943, 140; Vaillant, 1974, 306–310; Slawski, 1974, 90–91 ir kiti. 7 категорії (як її спорідненість — суфікси -(i)ukas, -okas), або через категорію назв носіїв іменникової ознаки (як згаданий суфікс -inykas, за допомогою якого нині в діалектах утворюють не лише назви носіїв іменникової ознаки, а й NAg)12. Розглянувши розвиток суфікса *-iko-, бачимо, що у слов’янських мовах зафіксовано його давніший стан: а) у слов’янських мовах і нині суфіксом *-iko- часто утворюють демінутиви; б) у слов’янських мовах значно більше й інших іменникових похідних, утворених за допомогою цього суфікса; в) NAg із *-iko- у слов’янських мовах (на відміну від балтійських мов) порівняно небагато, і майже всі вони утворилися у праслов’янській мові. Очевидно, NAg із суфіксом *-iko- почали утворювати в західних діалектах балтійських мов, звідки ця інновація поширилася до слов’янських мов. Похідні із суфіксом -eika Суфікс -eika (відповідно, -eikas, -eikis) є апофонічним варіантом суфікса -ikas (відповідно, -ikis), пор. jauneikà Lnkv; O (LKŽ V 306) і jaunikis, jüodeikis Kitn; Ut та jüodikis «кров’яна юшка, зварена з кислим молоком» Dglš (там само, 399, 401), д.-сл. agnьcь: агньсь (Būga, 1959, 99)13. У балтійських мовах цей суфікс мають переважно власні назви (особові імена, топоніми, гідроніми, наприклад: Gedeikas, -à, Noreikas, -à тощо)14. Загальних слів із суфіксом -eika утворено дуже мало. Серед них є кілька NAg. Найбільш поширене серед них похідне mušéika (mušeika LKŽ VIII 446). Інші трапляються дуже рідко, наприклад: audeikà «ткачка» B 865; N 14; LTR (Grl) (LKŽ I² 456), čiupéi-ka «той, хто хапає» Vkš (II² 164), kabeikà «той, хто чіпляється до всіх» Brt (V 12), lindeikà «волоцюга, пройдисвіт» On (Skardžius, 1943, 159), pagiréika «хвалько» Grv (LKŽ IX 84), pluveikà «той, хто дуріє, дурник» Žl (Skardžius, 1943, 160). Деякі з наведених похідних мають експресивний відтінок, властивий демінутивам. Похідні з суфіксами -(i)ukas, -(i)ūkas Суфікс -(i)ukas виник, коли формант *-ko- приєднався до кінцевого голосного основи u, пор. лит. žmogiùkas: žmogùs, слов. *synъko «синочок»: *synъ «син», *sladъkъ (пор. лит. saldùs), давньоінд. tanukah «тонкий, дрібний»: tanus «тонкий; плаский; дрібний; незначний, слабкий, малий» (Brugmann, 1906, 491; Ewald, 1924, 26–27). У литовській мові давніх зменшувальних утворень із суфіксом -ikas доводиться шукати зі свічкою, тоді як із суфіксом -(i)ukas вони утворюються досить регулярно майже в усіх литовських діалектах (особливо в південних аукштайтських, див. LKA III, карта № 116). З іншого боку, NAg із 12 Наприклад, у давньоруській мові деякі NAg із суфіксом -ць-, -а (зокрема й успадковані з праслов’янської) словотвірно співвідносилися не лише з дієсловами, а й з іменами, напр. гонѣц: гонь, ёдща: ёдъ (Варбот, 1969, 82). І лит. lopìkas може здавна бути пов’язане не лише з lõpyti, а й з lõpas, bėgìkas – не лише з bėgti, а й із bėgùs тощо. 13 Тут можна також пригадати, що литовському суфіксу -inykas (< -inas+-ikas) у латиській мові відповідає суфікс -(i)nieks (< -inas+-eikas), у якому міститься суфікс -eikas (Endzelīns, 1951, 361–365; Vaillant, 1974, 310; Sławski, 1974, 91). 14 Būga, 1958, 140–142; Trautmann, 1925, 171 tt.; Endzelīns, 1943, 49; 1951, 301; Skardžius, 1943, 159–160; Vanagas, 1970, 107–110. 8 Похідних із суфіксом -(i)ukas значно менше, ніж із -ikas, і більшість із них зберегла відтінок зменшувального значення, наприклад: atžindūkas «дитина, яку відлучили від грудей, а через деякий час знову годували грудьми» Užp; Srv (LKŽ I² 454), badžiūkas «ґудзичок лопуха, реп’ях» Vik (I² 553), burzdūkas «неспокійна, дуже рухлива дитина» Ut (I² 1206), drėbūkas «той, хто тремтить» Nč (II² 674), grabštūkas «злодюжка» Rm; Srv; Mrj; Er; Pn (III 495), kiščūkas «пустун» Ob (V 880), klausūkas «той, хто любить підслуховувати» Aln (VI 9), laižūkas «підлабузник, інтриган» Nč (VII 80), mitūkas «підросле дитинча тварини» Ut (VIII 300), murmūkas «дитина, що бурмоче» Ank (VIII 428), purkštūkas «той, хто фиркає, легко гнівається» Švnč; Rm (X 961), rinkūkas «жебрак» Kal (XI 649), skundūkas «донощик» Vilkv; Žvr; Alk; Jrb; Rs (XII 1131), snaūdūkas «той, хто дрімає» Drsk; Azr (XIII 244), spirdūkas «той, хто брикається» Alk (XIII 420) та інші (див. також Skardžius, 1943, 136—137; Urbutis, 1965, 328). Кілька NAg із суфіксом -ucis (спорідненим із лит. -ukas) зафіксовано в латиській мові, напр.: rāpučis «маленька дитина, що повзає»: rāpt «повзати» (Endzelīns, 1951, 360). У слов’янських мовах із суфіксом -ъkъ також утворюють не лише зменшувальні слова, а й NAg. Останні особливо поширені були в давньопольській мові (Doroszewski, 1928, 28—31). Деякі з них реконструюються і для праслов’янської, напр.: *godъkъ «той, хто видає неприємні звуки», «той, хто грає на музичному інструменті»: *gosti «грати», *svědъkъ «свідок»: *svěděti «свідчити» (Wojtyła-Świerzowska, 1974, 70—79). Суфікс -(i)ūkas у литовських діалектах має варіант -(i)ūkas, за допомогою якого також утворено кілька NAg, напр.: ėjūkas Plng (LKŽ II² 1113), klabūkai «маленькі санчата» Lp; Lš; Kb; Drsk; Švnč, klabūkas «якась погана річ, тварина» Vilkv; Ig; Bgt; Gž; Rdm; Pns «вигин леза коси» Pls; Rod (V 940), pakarūkas «той, хто висить» End (IX 157), slapūkas «той, хто уникає людності, ховається» Tt; Kv; Užv; Up; Kltn; DūnŽ (LKŽ XII 1195—1196), verčiūkas «той, хто перекручує мову» Kv; Als; Šts (Skardžius, 1943, 139). Суфікс -(i)ūkas походить від того самого форманта *-ko-, приєднаного до довгого (або подовженого) кінцевого голосного основи ū15, пор. слов. *kamykъ і *kamy «камінь», *(i)ęzykъ та прус. insuwis (Czunge) E 94 (< *en-ghū-16, давньоінд. madhūkāḥ «бджола»: madhu «мед» (Brugmann, 1906, 498). Дієслівні (або іменні, згодом пов’язані з дієсловами) похідні з суфіксом *-ūko- існують і в інших споріднених мовах, напр. слов. *vol-dyka «володарка»: *volsti «володіти»17, лат. cadūcus «той, що падає»: cado «падаю», 15 Крім іменних утворень чоловічого роду з основою на u, в індоєвропейських мовах були також іменні утворення з основою на ū (переважно жіночого роду). Найбільше їх збереглося у слов’янських, індоіранських і грецькій мовах, напр.: слов. svekry, давньоінд. śvaśrū «свекруха», слов. *ljuby «любов», давньоінд. tanūṣ «тіло», гр. ζῶς «напрям, погляди» тощо (Brugmann, 1906, 209—210; Specht, 1932, 217—221; Wackernagel, Debrunner, 1954, 491—498; Бернштейн, 1974, 220—241 та ін.). У балтійських мовах довга основа на ū злилася з парадигмою основ на u і цілком зникла (Specht, 1935, 255—257; Kazlauskas, 1968, 218—220). Про існування основи на ū тепер свідчать лише суфікси -ūkas, -ūtas (< ū + *-to-), -ūstas (< ū + *-sto-), -ūnas (< ū + *-no-) тощо. 16 Brugmann, 1905—1906, 382; Specht, 1935, 257; Топоров, 1980, 55—59; ЭССЯ VI 74—75; IX 140. 17 Похідне *voldyka, імовірно, утворено від зниклого дієслівного абстракта з основою на ū *voldy (Brückner, 1927, 626; Отрембски, 1962, 63—64; інакше див. ЭСРЯ I 327 з літ.). 9 mandūcus «ненажера»: mando «пожирає», давньоіндійське jaipūka- «безперестанку бурмотливе (молитва)»: jañpyate «бурмоче» (Osthoff, 1896, 38–39; Brugmann, 1906, 498; Wackernagel, Debrunner, 1954, 498). Похідні з суфіксом -(i)okas Суфікс -(i)okas виник із форманта *-ko-, приєднаного до основи на ā, пор. лит. stirniōkas: stirna, слов. *rybako: *ryba, давньоіндійське bhikṣā́kah «той, хто просить милостиню»: bhikṣā «прохання милостині», лат. fugāx «той, хто тікає»: fuga «втеча» (Brugmann, 1906, 498–501; Ewald, 1924, 21–22; Wackernagel, Debrunner, 1954, 266–267). Із цим суфіксом у деяких литовських діалектах (особливо східних і південних аукштайтських) досить часто утворюють демінутиви, що позначають предмети середнього розміру або живих істот18. Певний відтінок демінутивного значення зберегла й більшість NAg із суфіксом -(i)okas, засвідчених від XVI ст. У Біблії Й. Бреткуна знаходимо рідкісне похідне rijokas «той, хто багато їсть, ненажера» Mt 11, 19 (також J). Й. Бродовський у своєму словнику навів два похідні цього типу: поширений і нині NAg viliokas «обманщик» 243, 846, а також властивий лише писемним пам’яткам Малої Литви penokas «aukietinis» 976 (також R II 277; MŽ II 371; N 284; [K]). У сучасних діалектах уживається ціла низка NAg із суфіксом -(i)okas, наприклад: bliūvokas «той, хто реве» Vlk (LKŽ I² 932), brūžiokas «той, хто шкрябає» Šv (I² 1105), ejokas «той, хто прудко ходить» Kv (II² 1113), gerōkas «добрий чоловік» Mrk (III 261), grajokas «той, хто нишпорить, шукає, хоче схопити» Lkv (III 507), klaidōkas «блукач, мандрівник» Brb (V 943), kraustōkas «той, хто оглядає всі речі» Žvr (VI 476), mušōkas «той, хто любить битися» Ds; Ut; Sdk (VIII 453), plyšōkas «той, хто галасує, кричить» Ut (X 247), sapaliōkas «той, хто говорить дурниці» VIkv; KĮvr; Alk (XII 141), sėjokėlis «сіяч» Onš (XII 317), sketrōkas «плівка» Dkš (XII 851), strapaliōkas «strapaila» Šn; Alkr (XIII 936), stumōkas «грубий кінь» Mrc; «неповоротка, лінива людина» Alv; Švn; Lzd; Kps; Nmn; Lp; Al; Pns (XIII 1038), svajōkas «волоцюга, ледар» Dkš (XIV 269), šaipōkas «той, хто насміхається» Sdb; Lnkv (XIV 395). Відповідним суфіксом -akъ (відповідно -’akъ < *-(i)āko-) NAg утворюються в деяких слов’янських мовах, наприклад: слов. *pros’akъ «той, хто просить, жебрак»: *prositi, старослов. težakъ «землероб»: težati «працювати», чеськ. žebrak «жебрак»: žebrati «жебракувати». Ще поширеніший у слов’янських мовах парадигматичний варіант цього суфікса -ačъ (< *-ākio-) — один із основних засобів творення NAg19. Однак у слов’янських мовах демінутиви з суфіксом *-āko- утворюються рідше. Отже, у слов’янських мовах цей суфікс увійшов до словотвірної парадигми NAg не з категорії демінутивів (як у литовській мові), а з назв носіїв ознаки, утворених від іменників, які у слов’янських мовах досить часто творяться за допомогою суфікса *-āko-. Таким чином, NAg із суфіксом *-āko- у литовській20 і слов’янських мовах є результатом паралельного розвитку. 18 Skardžius, 1943, 133–134; Urbutis, 1965, 279–280. Deminutyvų su priesaga -āks yra ir kai kuriose latvių kalbos tarmėse (Endzelīns, 1951, 360–361; Rūķe-Draviņa, 1959, 289–294). 19 Vondrák, 1927, 609–611; Wojtyła-Świerzowska, 1974, 66–74; Vaillant, 1974, 321–324: 326–329; Slawski, 1974, 89–90. 20 У латиській і прусській мовах NAg із цим суфіксом не виявлено. 10 Похідні з суфіксами -utis, -utas, -uta, -ūtas У значній частині литовських діалектів (особливо на південному заході та півдні Литви, див. LKA III, карта № 118) досить часто утворюються демінутиви21. Від демінутивів походять також NAg із суфіксом -utis, -ė. У писемних пам’ятках XVI—XVII ст. був поширений похідний іменник truputis, який найчастіше мав тепер рідкісне значення «крихта» (наприклад: pripilė dwilika pintiniu trupuczu VlnE 59₁₉; Surinkite kurie liko trupučius adunt ne pražutu SP II 78₁₆), а значно рідше — звичне нині значення «невелика кількість чогось» (наприклад: patruputi imtu VlnE 58₂₀). У «Постилі» М. Дауґши знаходимо унікальний похідний іменник gintutis (uporny) 533₂₅. У поясненнях, доданих наприкінці Нового Заповіту С. Б. Хілінського, — žydutė (herba) 414₁. У словнику К. Ширвіда зафіксовано досить рідкісний NAg abejutis (wątpliwy) SD¹ 190 (також Ch¹ Mt 14,31; C II 1107; Gšč; Aln, пор. прикметник abejūtis, -ė «посередній; нестійкий; ненадійний; хитрий» LKŽ I² 6). У словнику Й. Бродовського, крім згаданого truputis, знаходимо ще три поширені й нині похідні цього типу: barškutis, skambutis 797, sukutis 821; у словнику Ф. Куршайтіса — NAg tarškūtis, žibutė та рідкісний похідний іменник treškutis (ein Schatterer, Pläpperer) K (також C II 407; Q 457; N 112; J; NdŽ; LTA(Rkš); Ds — LKŽK). Нині в діалектах уживаються кілька десятків NAg із суфіксом -utis, -ė, утворених від безсуфіксних дієслів, наприклад: blaškūtis «той, хто метушиться, вітрогон» Mrk (LKŽ I² 890), burkūtis «голуб» J; Brž (I² 1192), čiauskūtis «той, хто щебече, цвірінькає» Rs; Vl; Čk; Nm (II² 98), čiulbūtis «щебетун» Gr; Všn; Kp (II² 148), davūtis «той, хто дає» J; Vkš; Užv (II² 343), draskūtis «той, хто швидко рве одяг; нахаба» Brt; Alvt (II² 648), gaišūtis «той, хто затримує» SmI (III 44), gaudūtis «така іграшка, дзиґа» Pln (III 167), ieškūtis «шукач» Gs (IV 18), keikūtis «лайливець» Kps (V 489), klegūtis «брязкальце»: той, хто любить галасувати» Lnkv; Sd; Br; Varn; kne būtis «сутулий, зігнутий» J; Skr (VI 212), krapštūtis «той, хто працює повільно» Ig (VI 439), kvarkūtė «качка» Skr (VI 1054), pražūtė «та, що випрошує» PnmA (X 574), purškūtis «той, хто швидко гнівається» Alk; Vlkv; Skr (X 975), spindūtė «блискітка» Ply (XIII 412), sudžiūtis «висохла людина» Jrb (XIV 47) та інші (див. також Skardžius, 1943, 362—364; Urbutis, 1965, 324). У деяких південних говірках верхньолитовського діалекту демінутиви утворюються також із давнішим парадигматичним варіантом суфікса -utis, -ė — -utas, -a (< u + *-to-), наприклад: langūtas «langutis», kiškūtas «kiškutis», mergutà «дівчинка» (LKA III, карта № 118). Можливо, демінутивного походження також дуже рідкісні NAg із суфіксами -utas: abejūtas «той, хто постійно сумнівається» Jz; Kair; Kp; Svn; Bsg (LKŽ I² 6, пор. abejūtis), -uta: varguta «бідолаха, нужденник» GDK 14, 47, 159, vėkuta «meknys» Antr (Skardžius, 1943, 362). Як суфікс -ukas має варіант -ūkas, так і суфікс -utas має варіант -ūtas, за допомогою якого утворено кілька NAg, наприклад: šikūtas «нікчемна людина» Jnšk (пор. šikūtė «сідниці» Plng; Klt; Tvr; Arm; TDr IV 301 (Rš), šikūtis «слабак» Vrn — LKŽ XIV 777). 21 Демінутиви із суфіксом -utis мають відповідники в латиській, прусській (Endzelīns, 1943, 52; 1951, 386, Rūķe-Draviņa, 1959, 243—244) і, мабуть, слов’янських мовах (Belić, 1901, 183; Отрембский, 1968, 137; Мартынов, 1973, 43—44). 11 Висновки 1. Для утворення NAg у литовській мові вживаються такі суфікси демінутивного словотворення: -ikas (відповідно -ikis), -eika, -(i)ukas (відповідно -(i)ūkas), -(i)okas, -utis (відповідно -utas, -uta, -ūtas). 2. Із них найраніше до словотвірної парадигми NAg увійшов суфікс -ikas. Це сталося ще в прабалтійській мові. NAg із суфіксом *-iko-, найімовірніше, почали утворювати в західних діалектах балтійських мов. Звідси ця інновація поширилася на інші діалекти балтійських мов і на слов’янські мови, які зберегли давніший стан суфікса *-iko-: із ним і нині в слов’янських мовах утворюють багато демінутивів (у балтійських мовах збереглися лише релікти), тоді як NAg із суфіксом *-iko- дуже мало, і майже всі вони утворені в праслов’янській мові. Можливо, суфікс *-iko- потрапив до словотвірної парадигми NAg не безпосередньо з демінутивів, а через категорію назв носіїв ознаки, вираженої іменником. 3. Більшість NAg з іншими суфіксами демінутивного походження мають відтінок зменшувального або зневажливого значення і є значно новішими. NAg із суфіксом -ukas споріднені з латиськими NAg із суфіксом -ucis, тоді як литовські NAg із суфіксами -eika, -(i)okas, -utis не мають відповідників в інших балтійських мовах. Щоправда, NAg іноді утворюються із суфіксами *-uko- (відповідно * -ūko-), *-(i)āko- і в слов’янських мовах. Однак ці суфікси, найімовірніше, були включені до словотвірної парадигми NAg паралельно в балтійських і слов’янських мовах. СКОРОЧЕННЯ BR — Biblia, Tai esti: Wissas Szwentas Rāsżtas, Seno ir Naujo Testamento… Nū kel- lū Mokytojų Lietuwoj’ Lietuwiszkay pérstatytas … Karaláučzuje, 1755. GDK — Giwatas Didžiųjų Karwaidų senowės surasze łotyniszkay Kornelius Nepos. Iszgulde… I. Dewinakis… Petropilie, 1846. IF — Indogermanische Forschungen. Strassburg etc. KZ — Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen, begr. von Kuhn. Berlin etc. LKA III — Lietuvių kalbos atlasas / Ats. red. Morkūnas K. V., 1991. T. 3. LKK — Питання литовського мовознавства. LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas. V., 1968–1986. T. 1–14. ZfSl — Zeitschrift für Slawistik. Berlin. ЭСРЯ — Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М., 1986–1987. Т. 1–4. ЕССЯ — Етимологічний словник слов’янських мов. Праслов’янський лексичний фонд / Ред. Трубачев О. Н. М., 1974–1987. Вип. 1–14. Інші скорочення такі самі, як у великому словнику литовської мови. LITERATŪRA Ambrazas S. Priesagų -tojas ir -ėjas vedinių raida // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. Serija A, 1989. T. 2. P. 105–112. Belić A. Zur Entwicklungsgeschichte der slavischen Diminutiv- und Amplifikativsuffixe // Archiv für slavische Philologie, 1901. Bd. 23. S. 134–206. Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków, 1927. Brugmann K. Varia // IF, 1905–1906. Bd. 18. S. 381–382. Brugmann K. Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen. Strassburg, 1906. Bd. 2. T. 1. Būga K. Rinktiniai raštai / Par. Zinkevičius Z. V., 1958–1963. T. 1–3. 12 Chantraine P. La formation des noms en grec ancien. Paris, 1933. Chantraine P. Finales Mycéniennes en -iko // Proceedings of the Cambridge colloquiums on Mycenaean studies / Ed by L. R. Palmer, J. Chadwick. Cambridge, 1966. P. 161–179. Doroszewski W. Monografie słowotwórcze. Formacje z podstawowym -k- w części sufiksalnej // Prace Filologiczne, 1928. T. 13. Eckert R. Zu den nominalen -i- Stämmen im Altpreussischen // ZfSl, 1974. Bd. 19. S. 221–240. Edgerton F. The -k- suffixes of Indo-Iranian. Part I: The k- suffixes in the Veda and Avesta // Journal of the American Oriental Society, 1911. Vol. 31. P. 93–150, 296–342. Endzelīnas J. Baltu kalbų garsai ir formos. V., 1957. Endzelīns J. Senprūšu valoda, Rīga, 1943. Endzelīns J. Latviešu valodas gramatika. Rīga, 1951. Gerulis J., Stang’as Ch. Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose. K., 1933. Hirt H. Indogermanische Grammatik. Heidelberg, 1927. Bd. 3. Kazlauskas J. Lietuvių kalbos istorinė gramatika. V., 1968. Leskien A. Die Bildung der Nomina im Litauischen. Leipzig, 1891. Mayrhofer M. Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch des Altindisches. Heidelberg, 1956–1976. Bd. 1–3. Mažiulis V. Altpreußische Etymologien // ZfSl, 1974. Bd. 19. S. 212–220. Mažiulis V. Prūsų kalbos paminklai. V., 1981. T. 2. Osthoff H. Griechische und lateinische Wortdeutungen // IF, 1896. Bd. 6. S. 1–47. Otrębski J. Zwei Etymologien // Die Sprache, 1962. Bd. 8. Otrębski J. Gramatyka języka litewskiego. Warszawa, 1965. T. 2. Risch E. Wortbildung der homerischen Sprache. Berlin, 1937. Rūķe-Draviņa V. Diminutiven im Lettischen. Lund, 1959. Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. Sławski F. Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego // Słownik prasłowiański. Wrocław etc., 1974. T. 1. S. 44–141. Specht F. Die Flexion der n-Stämme im Baltisch-Slavischen und Verwandtes // KZ, 1932. Bd. 59. S. 213–298. Specht F. Zur baltisch-slavischen Spracheinheit // KZ, 1935. Bd. 62. S. 248–258. Trautmann R. Baltisch-Slavisches Wörterbuch. Göttingen, 1923. Trautmann R. Die altpreußische Personennamen. Göttingen, 1925. Urbutis V. Daiktavardžių daryba // Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T. 1. P. 251–473. Vaillant A. Gramaire comparée des langues slaves. Paris, 1974. T. 4. Vanagas A. Lietuvos TSR hidronimų daryba. V., 1970. Vidugiris A. Zietelos tarmės daiktavardis // LKK, 1969. T. 11. P. 147–182. Vondrák W. Vergleichende slavische Grammatik. Göttingen, 1924. Bd. 1. Wackernagel J., Debrunner A. Altindische Grammatik. Göttingen, 1954. Bd. 2. T. 2. Wojtyła-Świerzowska M. Prasłowiańskie nomen agentis. Wrocław etc., 1974. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков: Чередования. Именные основы. М., 1974. Бошкович Р. Из сравнительной грамматики славянских языков. М., 1984. Варбот Ж. Ж. Древнерусское именное словообразование. М., 1969. Герценберг Л. Г. Морфологическая структура слова в древних индо-иранских языках. Л., 1972. Иванов Вяч. Вс. Тохарская параллель к славянским уменьшительным формам // IV Международный съезд славистов: Славянская филология. М., 1958. Т. 2. Мартынов В. В. Праславянская и балтославянская деривация имен. Минск, 1973. Отрембский Я. С. (Ред.:) Stang Ch. S. Vergleichende Grammatik der baltischen Sprachen// Вопросы языкознания, 1968. № 4. С. 135–140. Савченко А. Н. Сравнительная грамматика индоевропейских языков. М., 1974. Топоров В. Н. Прусский язык: Словарь (I–K). М., 1980. 13 С. АМБРАЗАС ИСТОРИЧЕСКИЕ СВЯЗИ NOMINA AGENTIS С ДИМИНУТИВАМИ В ЛИТОВСКОМ ЯЗЫКЕ Резюме Для образования названий носителей профессионального признака (nomina agentis, в дальнейшем – НП) в литовском языке используются следующие суффиксы диминутивного происхождения: -ikas (resp. -ikis), -eika, -(i)ukas (resp. -(i)ūkas), -(i)okas, -utis (resp. -utas, -uta, -ūtas). Суффикс *-iko- был включен в словообразовательную парадигму НП уже в прабалтийскую эпоху. Вероятнее всего, что очагом зарождения данной инновации были западно-балтийские диалекты, откуда она распространилась в восточно-балтийские, также и в славянские языки, в которых зафиксировано более древнее положение суффикса *-iko-, чем в балтийских языках: во многих славянских языках с суффиксом *-iko- и в настоящее время широко образуются диминутивы (в балтийских языках от диминутивов данного типа остались лишь реликты), а НП с *-iko- немногочисленны, большая часть их образована в праславянскую эпоху. Возможно, что суффикс *-iko- в словообразовательную парадигму НП был включен при посредстве категории названий носителей качественного признака. Многие НП с другими диминутивными суффиксами в литовском языке до сих пор сохранили оттенок ласкательного или пейоративного значения и являются более поздними по происхождению. Литовские НП на -ukas родственны латышским НП на -ucis, а литовские НП на -eika, -(i)okas, -utis не имеют соответствий в других балтийских языках. НП с соответствующими суффиксами *-iko- (resp. *-īko-) в славянских языках, видимо, являются результатом параллельного развития балтийских и славянских языков.