O charakterze związków języka litewskiego z gwarami rosyjskimi i polskimi

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXX (1993) PERIFERINĖS LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS Ірида GREK-PABISOWA, Ірена MARYNIAKOVA ПРО ХАРАКТЕР ЗВ’ЯЗКІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ З РОСІЙСЬКИМИ ТА ПОЛЬСЬКИМИ ГОВІРКАМИ Предметом розгляду будуть питання литовських впливів на слов’янські говірки на підставі кількох груп говірок. У коло нашої уваги входять — по-перше: а) російські говірки з територій, розташованих поблизу литовського етнічного ареалу, а саме псковські говірки та б) говірка російських старообрядців у Польщі, переселенців із територій Псковщини, які оселилися тут у зоні впливу місцевих литовських пунських і сейненських говірок; — по-друге: північно-східні польські говірки: а) околиць Сейнів і Сувалок, а також б) на території Литви та литовсько-білоруського пограниччя. Ареал псковських говірок охоплює територію сучасної Псковської області разом із прилеглими до неї Холмським повітом Новгородської області та Торопецьким повітом Калінінської області на сході й Сланцевським повітом Ленінградської області на півночі. На заході Псковщина межує з півночі на південь з Естонією та Латвією, а від південного заходу аж до Смоленської області — з Білоруссю. Це найзахідніша частина російського етнічного ареалу. З етнічною Литвою ця територія не межує. Натомість історично вона прилягала до територій, що перебували під литовським впливом за часів Великого князівства Литовського та пізніше. Старообрядці, які переселилися до Польщі, походили з південно-західної частини округу Великі Луки. Ці землі, хоча ніколи й не входили до складу Великого князівства Литовського, перебували в безпосередньому сусідстві з ним, у сфері впливу західної культури, що поширювалася з Польщі та Литви. Докази знаходимо в мові. Як у пам’ятках, так і в сучасних говірках наявні західнослов’янські й литовські елементи. Відповідний матеріал зафіксовано у «Словнику псковських говірок»1. Там наведено полонізми не лише з псковських пам’яток, а й такі, що збереглися донині в живих говірках. У перших п’яти томах цього словника, виданих на цей час, на літери А, Б, В І. Grek-Pabisowa виявила 40 полонізмів або слів, запозичених через польське посередництво2. 1Псковский областной словарь с историческими данными. Вып. 1-5. Л., 1967-1983. 2 Grek-Pabisowa I. Полонізми у псковських говірках // Мова та її різновиди в аспекті 54 Також кількість литуанізмів, попри щільний мовний бар’єр, є значною. Їх зібрала J.Laucziutie у праці "Leksičeskije bałtizmy w pskowskich goworach"3 і повторила з доповненнями у словнику балтизмів у слов’янських мовах4. Загалом вона оцінює кількість лексичних балтизмів у псковських говірках у 60 одиниць. Слід вважати, що більшість із них — литуанізми. Литовські впливи на псковські говірки опрацьовано передусім на рівні лексики. Псковські говірки, безперечно, характеризуються певними мовними явищами — фонетичними, синтаксичними, — які можна було б визначити як результат литовських впливів, але автори, що їх описують, зазвичай не заглиблюються в походження цих явищ або шукають їхнє пояснення у внутрішньому розвитку говірки. Із псковських земель, з округу Великі Луки, наприкінці XVIII століття на захід переселилася група росіян-старообрядців і оселилася в Речі Посполитій у Сувальському та Сейненському повітах. Вона принесла із собою говірку з усіма мовними особливостями, зокрема й литуанізмами. На новому місці старообрядці опинилися в польському мовному оточенні, але й мова місцевого населення не була вільною від литовських впливів, особливо в Сейненщині5. Старообрядці становили замкнену соціальну групу, яка неохоче контактувала з оточенням. Утім, тут були села зі змішаним населенням, де старообрядці жили поруч із литовцями. Майже через пів століття життя в Сувальсько-Сейненщині частина старообрядців продовжила мандрівку й у 1830–1832 роках оселилася на Мазурах, у колишньому Ольштинському воєводстві. Дещо пізніше в Августовщині виникла третя група поселень старообрядців, що складалася переважно з мешканців різних давніших поселень. Так утворилися три осередки російського населення, які нині дещо різняться певними мовними особливостями. Роз’єднання старообрядців дає змогу спостерігати, як збереглися литуанізми в їхній говірці. Умови, в яких опинилися старообрядці на Мазурах, а надто сувора мовна ізоляція, спричинили те, що їхня говірка є найархаїчнішою порівняно з іншими. Саме тут збереглося найбільше давніх литуанізмів, перенесених ще з псковської території, зокрема таких, що вийшли з ужитку в інших осередках старообрядців у Польщі, як-от al’úga, g’irsá, k’iz’úk, kl’ómpy, nar’ést (і похідні nar’éstavát’, nar’éstaván’ie), sk’irdá, šugát6, šurbáty. Ми порівняльному. Праці зі слов’янознавства. № 53. Варшава, 1986. С. 183–194. 3 Лексические балтизмы в псковских говорах // Kalbotyra, 1971, T. 22(2). C. 77-92. 4 Лау... Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках. Л., 1982. 5 Див. Zdancewicz T., Litewskie elementy słownikowe w gwarach polskich okolic Sejn // Lingua Posnaniensis, 1960. Т. 8. С. 333–352; він же: Gwary powiatu sejneńskiego na tle procesów osadniczych // Materiały do dziejów ziemi sejneńskiej. Білосток, 1963. С. 231–266; він же: Litewskie i ruskie zasięgi słownikowe na Białostocczyźnie // Z polskich studiów slawistycznych, Варшава, 1967. Серія 2. С. 287–310; він же: Wpływy litewskie i wschodniosłowiańskie w polskich gwarach pod Sejnami // Acta Baltico-Slavica, I, 1964. С. 227–246; Gołąbek A., Wpływy litewskie w polskich gwarach sejneńskich // Acta Baltico-Slavica, XVIII, 1987. С. 181–191. 6 Слово šugát у говірці старообрядців означає «кинути швидким рухом», наприклад to my śt ółk’i l’ešč of f trav u šugál’i. Ймовірно, походить із литовської. В.В. Мартинов вважає його балтизмом 55 У всіх трьох осередках збереглася певна кількість лексичних литуанізмів, відомих не лише в псковських говірках, а й на ширшій території на схід і захід від Псковщини, наприклад barkán, buč, k’in’d’úk, r’onk’il’, v’ent’er та інші. Водночас у сувальсько-сейненському осередку засвідчуємо наявність нових литуанізмів, які, мабуть, з’явилися завдяки місцевим контактам із литовськими говірками вже після переселення на польські землі, але, ймовірно, після відокремлення мазурської групи. Адже цих слів немає ні в архаїчному мазурському осередку, ні в новішому августовському. Це: głumnoi «дурний» < лит. glùmas «дурість, отупіння», brukavát’ «воркувати — про голубів» < лит. brukúoti, lúnk’i «отвори в льоду для встановлення рибальської сітки» — пор. лит. liúnas «болотисте місце», rampátyi «покритий віспинами» < лит. raupai, rauplėtas «віспа, покритий віспинами», str’épúl’icsa «гучно впасти, завалитися» — пор. лит. treñpti «сильно тупнути ногою», sp’ilugát’ «придушити, зневажити» < лит. spiļgti «бути заглушеним, бути в тіні», šk’vyr’icsa «сваритися, сперечатися» < литовська пунська говірка kiviřčytis, kiviřčas «ts» та ще кілька. У праці про балтизми в псковських говірках J.Lauczutie зазначає, що в окрузі Великі Луки балтизмів менше, ніж у регіонах, розташованих далі на захід. Найбільше їх поблизу Себежа — 19 лексем, найменше — поблизу Великих Лук, 9 лексем. Натомість у говірці старообрядців, які, як відомо, прибули до Польщі саме з Великолуцького округу, їх разом із похідними понад 50. Якщо відняти ті, що могли з’явитися вже на сейненській землі, кількість лексичних литуанізмів у словниковому складі, принесеному з Псковщини, є значною7. Отже, з одного боку, ізоляція говірки старообрядців на Мазурах сприяла збереженню архаїзмів, зокрема литовських запозичень, а з іншого — контакти з місцевими литовськими говірками в Сувальсько-Сейненщині впливали і на збереження та закріплення давніх запозичень, і на появу нових. Окрім лексичних запозичень, у говірці старообрядців виявляємо литовські впливи на інших мовних рівнях. Можливо, як литовський вплив слід розглядати втрату в багатьох словах початкового γ, наприклад ac el’, aftka, arfa, ektar тощо. З такою вимовою стикаємося переважно в старообрядців на Мазурах, тобто там, де маємо найбільше архаїзмів. До найнадійніших свідчень належить уживання дієприслівника минулого часу як доповнення до системи часових форм дієслова, наприклад vy nai eś’is’ v nas i agat, v Varšavu pr’ii ed’it’e búd’et’e nai eśy; žonku máiīt gd’e to tam astáfsa; aná s’eičás vyjexacy v Ras’eiu, m’éha i білоруське слово гаварыць < лит. šáuti, šáunu «швидко бігти» і латиське šaut, šaunu «зробити швидкий рух». Див. Мартьянов В.В. Типы лексических балтизмов в белорусских диалектах // Acta Baltico-Slavica, IX, с. 92. 7 Ці розбіжності викликають подив. Їх можна тлумачити двояко: або насиченість говірки литуанізмами в окрузі Великі Луки була більшою, або говірка старообрядців запозичила їх уже в перший період перебування на польських землях, по сусідству з литовськими селами. 56 Також наявне вживання безприйменникових конструкцій родового відмінка типу — my pryvišy par’atku. Сюди можна було б додати зафіксовані, хоча й досить рідко та в мовленні найстаршого покоління, складені числівники типу: polp’āta, poltr’ét’a, polčetvértasta. Ці явища зберігаються в говірці всіх осередків, що свідчить про їхню давність. Перейдімо тепер до зауваг про литовські впливи на польські говірки. Як уже згадувалося у вступі, нас цікавлять польські говірки в Литві та на литовсько-білоруському пограниччі, а також сейненські й сувальські говірки. Щоб зосередитися на усному мовленні, тобто діалектах, ми не розглядаємо в цій праці ґрунтовно опрацьовану ономастичну тематику, спираючись на інші праці, до яких мусимо звернутися докладніше. Литовські впливи в польських сейненських і сувальських говірках описано в кількох працях Т. Зданцевича8 та А. Голомбек9. Найсильніший вплив литовської мови спостерігаємо в лексиці. Зданцевич наводить понад 200 лексем із різних тематичних груп словника. Ступінь насиченості литуанізмами в описуваних говірках неоднаковий. За згаданими авторами, найбільше лексем литовського походження є в польському мовленні литовців, менше — у говірках без мазуріння поблизу Сейнів. У сувальських говірках із мазурінням, попри невелику відстань, кількість литуанізмів зменшується. Системних литовських запозичень небагато. Обидва автори серед фонетичних явищ згадують заміну x на k, а також g замість d, застерігаючи, що це можуть бути випадкові збіги. Спільними для балтійських і слов’янських мов вони вважають суфікси -uć < лит. -ūtis, -un < лит. -ūnas і -uk < лит. -ūkas у словах типу raguć, xamuć, kyšun, gaduk «балакун», skaptuk «долото», які принаймні в литовських лексичних запозиченнях мають саме таке походження10. У сейненських говірках зафіксовано випадки зміни граматичного роду іменників середнього роду на чоловічий або жіночий. У синтаксисі під впливом литовської широко вживаються дієприкметникові форми на -(v)šy, а також конструкція агенса без прийменника при пасивному дієприкметнику типу obras opaskuźony muxof. На цьому тлі польські північноокраїнні говірки (вільнюські говірки) постають дещо інакше. Важливість литовського елемента в польських вільнюських говірках першою оцінила й описала Г. Турська 11. Її опис дуже ґрунтовний і докладний. Окрім поширених рис, вона розглядає також менш помітні риси або ті, що мають локальний ареал. Не вдаючись у подробиці, загалом слід сказати, що у фонетиці Турська вбачала литовський вплив у 8Zdancewicz T. Litewskie elementy...; tenże: Wpływy litewskie...; tenże: Gwary powiatu sejneńskiego...; tenże: Mazurzące gwary suwalskie. Cz. 1. Warszawa-Poznań, 1980. 9Gołąbek A. Op. cit. 10 Див. Gołąbek A. Op. cit. С. 185. 11Turska H. O powstaniu polskich obszarów językowych na Wileńszczyźnie // Studia nad polszczyzną kresową. T. 1. Ossolineum, 1982. S. 86-121. 57 схильності до дифтонгічної вимови голосних і пом’якшення приголосних (особливо наявності м’яких t’, d’, r’) — у депалаталізації приголосних у певних позиціях, а також у незначному редукуванні голосних як сліду литовських кількісно-інтонаційних відношень. Крім того, до литовського впливу вона зараховувала спосіб інтонування висловлень, унаслідок чого вони набувають своєрідної мелодики. Щодо словотвору вона зазначає, що утворення нових слів за допомогою литовських морфем є рідкісним явищем. Натомість тут маємо справу з модифікованими литовськими суфіксами, то наближеними до польських, то до білоруських. Лише після модифікації такі суфікси набувають продуктивності. Так виникають змішані утворення. Turska наводить документальні свідчення вживання різних типів складних слів, утворених за литовським зразком або калькованих. Вона також говорить про часті демінутиви й експресиви. Наявність численних експресивних утворень, поштовх до творення яких слід шукати в литовській і білоруській мовах, на сучасному матеріалі підтверджує B.Dubicka12. Про вплив литовського чинника на морфологію та синтаксис можемо говорити лише на підставі загальнішої інформації, наведеної H.Turska13, а також згадок у працях сучасних діалектологів. Імовірно, архаїзмом, що походить із литовської мови, є пом’якшення закінчення першої особи множини дієслів теперішнього часу -m’i14, наприклад xcem’i, v’em’i, mam’i тощо. Під час нашого обстеження ми також записували такі форми, наприклад, prośt zamacym’i [len] o na łonka, v’onżem f snopk’i i stav’am’i po ćtery snopk’i. Це закінчення зберігається в мовленні репатріантів, колишніх мешканців Віленського округу. Про це пише K.Tekielski15. Із синтаксичних явищ слід назвати часте вживання дієприслівника минулого часу на -(v)šy у функції присудка, а також пасивних форм на -no, -to. Ці дієприкметникові форми в подібній функції в сейненських говірках уживаються так само широко, як і на Віленщині. Приклади вживання обох форм ми записували останнім часом у польських говірках Віленського округу. Отже, як бачимо, ситуація на розглянутій території вкотре підтверджує відоме правило: у мовах, що контактують, найчисленнішими є передусім взаємні несистемні впливи. Значно меншою мірою до впливів піддаються фонетика й синтаксис. Найстійкішою до змін під дією зовнішніх чинників виявляється морфологічна система, хоча в 12 Dubicka B. Деякі словотвірні особливості віленського варіанта польської мови // Studia nad polszczyzną kresową. Т. 4. Ossolineum, 1986. С. 71-79. 13 Turska H. Польська мова на Віленщині // Studia nad polszczyzną kresową. Т. 2. Ossolineum, 1983. С. 21-22. 14 Пор. Otrębski J. Граматика литовської мови. Т. 3. Warszawa, 1956. С. 185. Про вживання цього закінчення в польських говірках Латвії див. Напуева Ю. М. Глагол в польской речи жителей деревни Дарвинец Мадонского района Латвийской ССР // Польские говоры в СССР. Ч. 2. Минск, 1973. С. 105-106. 15 Tekielski K. Говіркова польська мова околиць Подбродзя й Неменчине на Віленщині // Język Polski, LXII. З. 4-5. С. 282-293. 58 У розглянутих говірках виразно виокремлюється словотвір. Що стосується російських говірок, то на території Псковщини лексем литовського походження менше, ніж у говірці старообрядців у Польщі, де додатковим чинником був тісніший мовний контакт. Однак це не спростовує загального принципу. Проілюструємо наші міркування простою схемою, що показує зони впливу литовської мови на розглянуті говірки. Контакт литовської мови та її говірок із польськими й російськими говірками ми поділили на три зони. До першої зони відносимо ті говірки, які перебувають у безпосередньому контакті з литовською мовою та її говірками. Сюди належать віленська польська мова в Литві й на литовсько-білоруському пограниччі, а також польські говірки Сейненщини. З наведеного раніше матеріалу бачимо, що литовські впливи в межах цієї зони діють на багатьох мовних рівнях, але передусім і найширше — у лексиці. Наявні дослідження дають змогу зробити певні висновки. Точні дані T.Zdancewicza і A.Gołąbek свідчать про 200–230 литовських лексичних запозичень у говірках Сейненщини. Це число значно завищене, оскільки тут разом підраховано литуанізми, що трапляються в польському мовленні литовців, і литуанізми в мовленні поляків із Сейненщини. Проте навіть з огляду на цей факт слід визнати, що наявні тут запозичення численні. Натомість таких точних даних про словникові литуанізми з території 59 Литви та литовсько-білоруського пограниччя немає. У матеріалі K.Nitscha і H.Turskiej відсутні конкретні числа, наведено лише приклади. У лексичному розділі своєї книги A.Zdaniukiewicz не виокремлює литуанізмів у говірці села Лопатівщина поблизу Турґелі16. За нашими приблизними підрахунками, їх близько 50. Під час власних польових досліджень ми час від часу фіксували словникові литовські запозичення, зокрема й такі, яких не згадують дотеперішні праці17. Можна стверджувати, що словникові литуанізми на цій території трапляються в багатьох сферах, імовірно, частіше, ніж у говірках Сейненщини, хоча вони дуже мало зачіпають нову суспільно-політичну лексику, оскільки тут поширюються радше русизми. У фонетиці найбільше впливів зазнали польські віленські говірки. На інших мовних рівнях, крім словотвору, впливи значно менші. Для цих говірок H.Turska наводить чимало литовських фонетичних і словотвірних рис, лише частина з яких повторюється в говірках Сейненщини. До другої зони належать польські сувальські говірки та російська говірка старообрядців, які оселилися тут близько двохсот років тому. Порівняно з першою зоною литовські впливи на польську говірку звужені. Проникли лексичні запозичення, дещо меншою мірою, а також синтаксичні. Що стосується говірки старообрядців, то в ній також маємо численні лексичні запозичення, оскільки тут зосередилися давні запозичення, перенесені з батьківських земель, і нові, що виникли внаслідок локальних контактів, хоча й доволі обмежених через замкнений характер цієї релігійної групи. До третьої зони належать російські псковські говірки, які є батьківськими говірками польських старообрядців. Як ми вже писали, вони не контактували безпосередньо з литовськими говірками, проте впливи, особливо лексичні, виявилися дуже стійкими; про це, зокрема, свідчить той факт, що їх зберегла й досі переселена та тривалий час ізольована говірка групи старообрядців на Мазурах. Як у російській говірці, так і в сувальських говірках збереглася синтаксична конструкція дієприкметника на -(v)šy. До третьої зони ми також відносимо польську мову сіл поблизу Вільнюса, переселену в межі нашої держави. Вже кілька десятиліть вона позбавлена контакту з литовською мовою, а також із білоруською — носієм литуанізмів. У цій переселеній польській мові також найчисленнішими й найдовше зберігаються лексичні литуанізми. K.Tekielski18 виявляє в мовленні колишніх мешканців околиць Підбреззя та Немежина (лише на двох ділянках 16 Zdaniukiewicz A. Gwara Łopatowszczyzny. Fonetyka, fleksja, słownictwo. Ossolineum, 1972. Дослідження говірки Лопатівщини автор провів у 1956–1959 роках уже на території Польщі серед колишніх мешканців цього села на Віленщині. Можна припустити, що від часу виїзду з Литви в мовленні інформантів не відбулося істотних змін. 17 Окрім згаданих вище праць, ідеться про такі статті: Лаучюте Ю. О словах литовского происхождения в польском языке // Kalbtyra, 1971. T. 22(2). V. C. 93-104; Grinaveckienė E. Lietuviškos kilmės leksika Aukštadvario lenkų šnektoje // Lietuvių kalbotyros klausimai, 1977. T. 17. P. 136-145. 18 Текельський К. Лексичні литуанізми в говірці околиць Подбрезє та Неменчина // Acta Baltico-Slavica, XIII, 1980. С. 67-72. 60 семантичних «сільське господарство» і «людина») — аж 45 литуанізмів. Ознаки, запозичені з литовської мови на інших мовних рівнях, тут іще зберігаються в мовленні старшого покоління, у молоді ж зникають. Говірка групи мазурських старообрядців, розташована в цій самій зоні, також є перенесеною говіркою, відокремленою від литовських впливів і опосередкованих впливів білоруських говірок. Вона зберігає архаїчні лексичні литуанізми, навіть такі, яких ми вже не фіксуємо у старовірів сувальсько-сейненського регіону. Вона також зберегла конструкції з дієприкметником на -(v)šy і -no, -to. Звичайно, як ми знаємо, вплив литовської мови не обмежується говірками зон, які ми назвали. Усюди, куди на захід сягало Велике князівство Литовське, і досі трапляються слова литовського походження. Одні лексичні литуанізми мають вужче, інші — ширше поширення. Наприклад, такі слова, як kulša, kump'ak, kurpi та ін., виходять за межі Ломжі19. Частина з них, за Cz. Kudzinowski, є балтизмами, реліктами мови ятвягів20. Водночас слід зважати й на думку Z. Zinkiewiczus, який вважає більшість лексем, наведених Kudzinowski, литуанізмами21. Говорячи про вплив литовської мови на польські й російські говірки, слід враховувати й належно оцінювати роль білоруської мови, що співіснувала в цих регіонах. Чимало литовських лексем і мовних ознак литовського походження увійшли до польської та російської мов завдяки посередництву білоруської. Більше литовських ознак мають польські вільнюські говірки, оскільки тут діяв як безпосередній литовський вплив, так і вплив через білоруську мову. Польська мова в регіонах, віддаленіших від етнічної Литви, як і псковські говірки, зберегла передусім давні впливи, головно лексичні запозичення, спираючись на близьку білоруську мову. Професорка Turska назвала інтонацію висловлювань і речень однією з ознак, що характеризують вільнюську польську мову. Ця інтонація надає мовленню поляків із північно-східних кресів особливої мелодійності. Ця ознака поширена на значній території, сягаючи Підляшшя. Вона є приємним реліктом тривалих контактів сусідніх народів. 19 Zdancewicz T. Литовські й руські ареали... 20 Kudzinowski Cz. Jaćwięgowie w języku // Acta Baltico-Slavica, I, 1964. S. 217-225. 21 Zinkeviius Z. Про балтійський субстрат у Білостоцькому воєводстві /у Польщі/ // Baltistica, 1975. Т. 11(2). С. 149-153. 61 ПРО ОСОБЛИВОСТІ ЗВ’ЯЗКІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ З ГОВІРКАМИ ПОЛЬСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ Резюме У статті розглядається вплив литовської мови та її периферійних діалектів на такі слов’янські діалекти та їхні групи: польські діалекти Віленського краю й околиць Сейнів, діалект російських старообрядців, перенесений на територію Польщі з околиць Пскова. Враховуються також діалекти поляків, вихідців із Віленського краю, у сучасній Польщі. Після аналізу прямих і непрямих зв’язків згаданих діалектів із литовською мовою та їхніх контактів із білоруською мовою (посередницею в передаванні литуанізмів) установлено ступінь впливу литовської мови (див. схему). У статті використано матеріали, зібрані самими авторами, а також праці інших польських і зарубіжних учених. 62