Klaipėdos krašto oikonimija (leksinės ir struktūrinės ypatybės)

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXI (1994) KALBOS NORMALIZACIJOS KLAUSIMAI MARYTĖ RAZMUKAITĖ1 ОЙКОНІМІЯ КЛАЙПЕДСЬКОГО КРАЮ1 Лексичні та структурні особливості Останнім часом, зі зростанням уваги до Малої Литви, її проблем, її історії та культури, варто звернути увагу й на назви населених пунктів цього краю, більшість жителів якого завжди становили литовці (близько 90%). Ідеться про своєрідну територію, що тривалий час була відокремлена від Литви адміністративними кордонами і сформувалася в ході історії, — Клайпедський край. До Версальського договору 1919 р. він був частиною Малої Литви (з 1525 р. належав Прусському герцогству, а згодом — Прусському королівству); у 1923 р. його приєднали до Литви. У деяких аспектах ця територія утворює ніби окрему географічну одиницю: на заході — море, на сході — Жемайтійська височина, на півдні — Німан. Це, як стверджує і Р. Валсонас у книжці «Клайпедська проблема»2, край, що пережив тривалий період ізоляції, справами якого мало цікавилася навіть сама прусська влада. Про це свідчать і слова відомого архівіста та історика Клайпедського краю Й. Зембрицького: «[...] насправді місто Клайпеда майже не мало зв’язків із тією провінцією Пруссії, до якої належало. Упродовж тривалого часу — від осені до весни, коли через дощі чи сніг дороги ставали ще менш проїзними, ніж зазвичай, [...] воно залишалося наодинці із собою та своєю долею. Добробут міста завжди залежав від вугілля та росіян, а саме — від закупівлі якісного льону в Росії [...]»3. Сполучення з цим краєм також було поганим: до початку минулого століття не існувало жодної придатнішої дороги з Пруссії до Клайпедського краю, тож тривалий час користувалися старим шляхом воєн самбів і жемайтів із хрестоносцями — з Клайпеди до Кенігсберга через Куршську затоку4. З іншого боку, можливо, саме тому цей край зазнав меншого ступеня германізації та німецької колонізації, ніж південна частина Малої Литви. Історичні джерела свідчать, що Орден, задумавши відокремити самбів від жемайтів, які під час боротьби з хрестоносцями підтримували одне одного, 1252 р. заснував Мемельбург на згаданій території проживання прибережних балтів. 1253 р. король Литви Міндовг 1 Кілька десятиліть тому (1973 р.), під час підготовки до конференції, присвяченої п’ятдесятиріччю приєднання Клайпедського краю до Литовської Республіки (1923—1973 рр.), готувалася також доповідь про ойконімію цього краю, тобто назви населених пунктів. Конференція не відбулася — тодішня влада не дала на неї дозволу, — і матеріали доповіді залишилися в шухляді. Тож ця стаття — спроба повернути борг цьому своєрідному краю. 2Див.: Valsonokas R. Klaipėdos problema. K., 1932. P. 35—42. 3 Žr. Sembritzki J. Geschichte der königlich preussischen See- und Handelsstadt Memel. 2. Auflage. Memel, 1926. T. 2. S. 54—55. 4Див.: Valsonokas R. Min. veik. P. 38. 152 За угодою з тевтонцями цю територію передали Лівонському ордену. Для колонізації цієї тоді малонаселеної території німецька адміністрація використала самих місцевих жителів — куршів і жемайтів. А. Саліс у дисертації про жемайтський діалект стверджує, що в околицях Клайпеди до приходу Ордену (XIII ст.) жили курші, і лише згодом на цій території з’являються прибульці: приблизно у XIV ст. — з Лівонії, а приблизно у XVI ст. — колоністи з Литви5. К. Буга припускає, що давні курші жили на згаданій території вже приблизно у VII ст.: «На узбережжі Клайпеди й Паланги литовці вже не знаходять фінів, бо їх, імовірно, відтіснили ще до приходу литовців на північ курші, які навряд чи досягли узбережжя Балтійського моря раніше VII століття. Скандинавські джерела починають згадувати куршів лише з IX століття»6. Обидва згадані автори підтверджують ці свої міркування також прикладами назв місцевостей куршського походження на цій території, зафіксованих в історичних документах. Крім того, як самостійну балтську племінну спільноту, що жила на узбережжі, куршів згадують до кінця XVI ст. Про це свідчить і те, що 1544 року герцог Альбрехт видав наказ призначити до Русне священника, який володів би куршською та литовською мовами7. Попри особливості цього краю, сформовані як ізоляцією згаданої території, так і змішуванням етносів, найчисленнішим тут залишився шар жемайтських топонімів, який значно поширився й розрісся у XVI ст., коли прибула хвиля колоністів із Литви (приблизно після 1500 року). Ці нові топоніми — на це вказують і лексеми — (переважно особового походження, тобто утворені від множини особового імені (pluralia tantum) або за допомогою суфіксів ойконіми) — відображають також загальну ситуацію пізніших століть в ойконімії всієї Литви. За походженням ойконімія Клайпедського краю неоднорідна. Вона складається з кількох шарів: 1) куршського, 2) литовського (жемайтського) і 3) дуже незначного прусського (лише в нижній течії Німану). Однак за структурою ці ойконіми досить подібні — у них можна виявити ті самі структурні та словотвірні моделі. У цій статті їх і прагнемо розглянути, звертаючи увагу насамперед на найхарактерніші риси словотвору ойконімії краю. До повоєнного періоду в Клайпедському краї функціонувало близько 600 ойконімів. За сучасним адміністративним поділом8 — це назви населених пунктів із нинішніх околиць Аґлуоненай, Довілая, Гаргждай, Кретінгале, Прекуле, Сендвяріса, частини Анткопчяй і Лапяй Клайпедського району; околиці Жальгіріса Кретингського району; околиць Йонайчяй, Юкнайчяй, Катичяй, Кінтай, Наткішкяй, Пагегяй, Рамбінаса, Саугоса, Стонішкяй, Вілкішкяй, частини Ґайдамо, Інкакляй, Швекшна та Жемайчю-Науместіс Шилутського району; околиць Лауксарґяй і частини Сартінінкай Таурагського району, а також околиці Вішвіле Юрбаркського району. I. Лексеми ойконімів. Частина ойконімів краю утворена від апелятивів, частина — від власних назв (особових імен або інших топонімів). Із загальних слів, або 5 Žr. Salys A. Die žemaitischen Mundarten. Teil I: Geschichte des žemaitischen Sprachgebiets: Inaugural-Dissertation. K., 1930. S. 27 u. a. 6 Žr. Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1961. T. 3. P. 745. 7 Žr. Salys A. Min. veik. P. 126. 8 Žr. Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. V., 1974. D. 1; 1976. D. 2. 153 Ойконімів, що походять від апелятивів або утворені від них, у Клайпедському краї небагато (приблизно 13—14%). Це переважно ойконіми, утворені від назв фізико-географічних і геоботанічних термінів, тварин, місцевостей тощо. Серед ойконімів, що походять від інших власних назв або утворені від них, як уже зазначалося, найчисленнішою є група назв місцевостей, утворених від особових імен (становить близько 67%). Іншу групу ойконімів, похідних від власних назв, утворюють гідронімні ойконіми — утворення від назв річок та озер. І третю, невелику групу становлять похідні від інших ойконімів. II. Лексичний склад ойконімів Клайпедського краю докладніше виявляється під час аналізу їхньої словотвірної структури. Сама структура ойконімів та способи їхнього творення певною мірою відображають стан усієї Литви, особливо її західної та південно-західної частин, однак мають і специфічні риси. Крім ойконімів у переважних формах pluralia tantum, на яких докладніше не зупинятимемося (вони поширені по всій Литві), слід згадати суфіксальні й префіксальні похідні цього регіону (приблизно 24%) та складні утворення (приблизно 12%). Первинних ойконімів тут дуже мало — вони становлять лише близько 5%. 1. Первинні ойконіми виникли: a) від апелятивів: Алка с. Шлу⁹ < алка «колода, ставок» або алка «місце на горі, де спалювали жертви»¹⁰; Апшрутай с. Jrb < *Апушрутай — може бути діалектною формою від *Апшріотай < *Апушріотай (тут пор. пояснення А. Ванаґаса щодо назви річки Апшріуотіс¹¹): лит. апушротас «зарослий осиками»; Дерцек ляй*¹² с. Klp: дарцепліс (< лат. дарва «смола, дьоготь» і лат. цепліс «піч». — A. Sal. 127) «смолокурня, піч для випалювання смоли»; Кадагінас с. Klp < кадагінас; Кьокяй* с. Klp: лат. какіс «шипшина» (A. Sal. 127); Куляй с. Klp: лит. жмуд. куліс, куліс «камінь»; Кулінай с. Шлу: лит. кулінас «кам’янисте місце»; Медаляй с. Шлу: демін. медаліс «лісочок», пор. жмуд. меде «ліс, діброва»; Науйєна кол. с.¹³ Jrb, F 146 < науйєна «новина, щойно зорана земля, цілина»; Паліджяй частина с. Шилінінкай Шлу: лит. палідис «полонина»; Пемпіне с. Шлу < пемпіне «погане, купинясте місце»; Плейне с. Шлу < плейне «рівнина»; Пурвінас частина м. Ніди < пурвінас; Скруздінас частина м. Ніди < скруздінас; Шилай частина с. Барздунай Шлу: лит. шилас; Ужбаляй с. Шлу: лит. ужбаліс; Ужкопіс частина с. Клішу Klp: лит. ужкопіс «місце за дюною, дюнами»; Ужлікняй с. Шлу: лит. ужлікніс тощо; 9 Подається скорочення назви місцевості (району чи околиці, або колишнього повіту чи волості); список скорочень — наприкінці статті. 10 Загальновживані слова литовської мови з поясненнями в лапках узято з академічного «Словника литовської мови» (томи I—XIV) та його картотеки або зі «Словника сучасної литовської мови» (V, 1972 р.). 11 Žr. Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. V., 1981. P. 45—46 (toliau tekste — A. Van. ir puslapis). 12 Зірочкою праворуч від назви місцевості у статті позначено назви місць курського походження — ті, які курськими вважають K. Būga та A. Salys (пор. Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1961. T. 3. P. 231—245 (далі в тексті — K. Būga і сторінка); Salys A. Die zemaitischen Mundarten. Teil. I. P. 127—129 (далі в тексті — A. Sal. і сторінка). 13 Нефункціонуючі ойконіми — «колишнє с.» — узято з картотеки Власних назв Інституту литовської мови та інших джерел, а саме: Fenzlau W. Die deutschen Formen litauischen Orts- und Personennamen des Memelgebiets. Halle / Saale, 1936 (у тексті — F і сторінка) та Kalvaitis V. Lietuviškų vardų klėtelė. Tilžė, 1910 (далі в тексті — V. Kalv. і сторінка). 154 б) від гідронімів: Атмата кол. с. Шлу, F 139 < Атмата р. Rsn; Дітува с. Klp < *Дітува (> Дітупе14) р. Prk; Древерна с. Klp < Древерна р. Prk; Екете (|| Екечяй — K. Būga 234) кол. дв. Klp < Екете р. Klp; Мінія с. Шлу < Мінія р.; Опланкіш с. Trg < Опланкіш оз. Pgg; Пакалне кол. с. Шлу, F 10, 22, 140 < Пакалне р. Rsn; Рушне с-ще Шлу < Рушне р. Rsn; Скірвите кол. с. Шлу < Скірвите р. Rsn; Смелте окол. Клайпеди < Смелте р. Klp; Шиша с. Шлу < Шиша р. Шлу; Вешвиле с-ще Jrb < Вешвиле15 р. Vš; Ворушне кол. с. Шлу, F 43, 138 < Ворушне р. Rsn тощо. До цих, очевидно, слід було б зарахувати й назву Ніда Копуського церковного маєтку, яку мовознавці пов’язують зі словами зі значенням «течія, струм» від кореня іє. *heid-, *hnid- «текти»; це підтверджують і інші позатериторіальні назви Литви з цим коренем: прус. Nyda, Neyde р., лат. Nida с. і болота, Niedin-ezers оз. (пор. K. Būga 241, A. Van. 230 тощо); c) від особових імен: Bruzdeilýnas с. Klp < Bruzdeilýnas16; Külberkis колишнє с. Šlu < Külberkis; Klaipėda місто < *Klaipėda17, пор. *Klaipėdaitis (Klaipėdatis, Kleipa, Kleipėdžus — V. Kalv. 12), крім того, Kleipėdžiai колишнє с. парафії Gastų. 2. Похідних назв населених пунктів цього краю значно більше, ніж первинних ойконімів (близько 25%). Суфіксальних утворень небагато: a) від апелятивів: Išlužė колишнє с. Šlu: лит. išlužà «те, що зламане, поламане, вітровал»; Karklė с. Klp: лит. karklas «верба»; Muižė* с. Šlu: латв. muiža «маєток»; Pryčmai* с. Šlu < Priečimai: латв. prieca «щастя; щаслива подія, випадок» (пор. A. Sal. 128; також пор. особове ім’я Prec-aitis — V. Kalv. 15); Stragnai* с. Klp: латв. stragna, stragnis «трясовина» (A. Sal. 129; K. Būga 241); Žagatai* с. Šlu: латв. žagata «сорока» (A. Sal. 129); Žardė с. Klp, який K. Būga також вважав куршським (< Sarde — K. Būga 284): лит. žardis «обгороджене місце для худоби», žardas «загорожа з жердин», латв. žards «загорожа з жердин» (також пор. особове ім’я Žard-ininkas із Klp та ін.); b) від гідронімів: Aukštumalai* с. Šlu: Aukštumala р. Šlu; Birbintai колишнє с. Pgg: Birbintė р. Pgg; Gilándžiai колишнє с. Trg: Gilándė р. Pgg; Grābupiai с. Šlu: Grābupė р. Šlu; Lankupiai с. Klp: Lankupė р. Prk; Srebālės колишнє с. Klp: Srebālė р. Klp тощо. Щодо суфіксальних утворень можна стверджувати, що вони відображають, як уже зазначалося, словотвірні моделі західної частини Литви¹⁸. 14 Див. Vanagas A. Min. veik. P. 88. 15 A. Salys зазначає, що ця форма топоніма є новішою, виникла пізніше від давньопрус. Wawswille (див. Salys A. Min veik. P. 121); щодо форми з Vieš-, яку пов’язують із лит. viešmuo «рукав, струмок», див. A. Van. 378—379. 16 Особові імена, для яких не зазначено джерела, взято зі «Словника литовських прізвищ» (V., 1985. D. 1; 1989. D. 2). 17 Таке походження цього топоніма пояснює і P. Skardžius — див. Skardžius P. [Rec.:] M. Durys. Kalbos mokslo pagrindai // Archivum Philologicum. 1930. T. 1. P. 207—208. Є й інші пояснення походження цього ойконіма: K. Būga вважав топонім Klaip-ėda складним словом — із курш. klāips «буханець хліба» та -ėda (від ėsti, ėda «їсти») (див. K. Būga 209); J. Endzelīns також вважав топонім складним словом: Klai-pėda, пов’язуючи його з латв. klajs «рівний» і гр. pedōn «земля» (див. Mülenbach K. Latviešu valodas vārdnīca. Rīga, 1925—1927. T. 2. P. 209). 18 Пор. Razmukaitė M. Būdingesnės Lietuvos TSR oikonimų darybos priesagos // Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A ser. 1989. T. 3(108). P. 139—141, 145. 155 a) Ойконіми із суфіксом -ėnai тут здебільшого утворені від гідронімів: Agluon-ėnai с. Klp: Agluonà р. Prk; Báltup-ėnai с. Šlu: Báltupis р. Pgg; Bit-ėnai с. Šlu: Bitė р. Pgg; Kazik-ėnai с. Jrb < Kasikėnai F 8: Kašikas р. Vš; Kreiv-ėnai с. Trg: Kreivė р. Pgg; Lump-ėnai с. Šlu: Lumpė р. Pgg; Piktup-ėnai с. Šlu: Piktupė р. Pgg тощо; трапляються й окремі похідні від апелятивів: Sod-ėnai с. Šlu: лит. sodà «селище»; Šil-ėnai с. Klp: лит. šìlas; b) із суфіксами -iškė, -iškiai — переважно від особових імен: Berčait-iškė колишнє с. Klp: Berčaitis; Brač-iškė колишнє с. Prk, F 91: Brãčas; Bübl-iškė с. Šlu: Büblỹs; Dump-iškė колишнє с. Klp: Dumpỹs; Jogut-iškė с. Klp: Jogùtis; Jōn-iškė колишнє с. Klp, F 42, 121: Jōnas; Kálvait-iškė колишнє с. Klp: Kálvaitis; Klēm-iškė с. Klp: Klēmas; Rùmp-iškė колишній хут. Klp, F 10, 36, 121: Rùmpis; Žiōbr-iškė колишнє с. Klp: Žiōbris; Adōm-iškiai с. Šlu: Adōmas; Beinor-iškiai с. Klp: Beinoras; Endr-iškiai с. Šlu: Endrỹs; Gaigal-iškiai колишнє с. Klp: Gaigalas; Gail-iškiai селище Šlu: Gailius; Joč-įškiai колишнє с. Prk, F 91: Jočỹs; Jōn-iškiai колишнє с. Prk, F 12: Jōnas; Kāspar-iškiai с. Klp: Kāsparas; Mōc-iškiai с. Šlu: Mocỹs, Mōcius; Mazūr-iškiai с. Klp: Mazūras; Vēver-iškiai колишнє Vēver-iškiai¹⁹ с. Klp: лат. vēveris «ткач» (A. Sal. 129), пор. лит. особове ім. Veverys тощо; трапляються й окремі утворення від гідронімів: Akmen-iškiai с. Šlu: Akmenà р. Rsn; Eisrav-iškiai с. Šlu: Eisrava р. Pgg; Vilk-yškiai¹⁹ містечко Šlu: *Vilkija > Vilka р. Pgg; c) із суфіксом -ininkai — від апелятивів²⁰: Bėrš-tininkai с. Šlu < *Beržt-ininkai: лит. beržta «березовий ґрунт, де ростуть берези»; Gránd-ininkai || Grénd-ininkai колишнє с. Šlu: лит. grandà «підлога», grìndas «настил мосту; дерев'яна підлога» (пор. grénd-ymas, прус. гідрон. Grindos, латис. гідрон. Grynde)²¹; Kūpst-ininkai колишнє с. Tlž: лит. kūpstas; Lāuž-ininkai с. Trg: лит. lāužas «стара, перекошена хата»; Pēlk-ininkai колишнє с. Šlu: лит. pēlkė; Pēmp-ininkai колишня частина м. Клайпеда: лит. pēmpė; Rag-ininkai колишнє с. Šlu: лит. rãgas (лат. rags) «вузька ділянка землі, що виступає в море...»; Rūpūž-ininkai колишнє с. Klp: лит. rūpūžė; Smal-ininkai місто й с. Jrb: лит. smalà; Šak-ininkai с. Šlu: лит. šakà «рукав річки або озера»; Šil-ininkai с. Klp, Šlu: лит. šìlas; Trāk-ininkai с. Šlu: лит. trākas; Versm-ininkai с. Šlu: лит. versmė «джерело»; Vēž-ininkai с. Šlu: лит. vēžỹs «водяна тварина, вкрита панциром і з клешнями» тощо; від назв річок: Bãukšt-ininkai с. Klp: Bãukštė р. Klp; Gēg-ininkai с. Šlu: Gēgė р. Pgg; Verž-ininkai с. Šlu: Vēržas р. Pgg тощо. 19 Щодо такого тлумачення — Vilk-yškiai: *Vilkija > Vilka р. див. Razmukaitė M. Присуфіксальні назви населених пунктів Литовської РСР, утворені від гідронімів // Дослідження литовської ономастики: Питання литовського мовознавства. 1981. Т. 21. С. 203. Є й інше тлумачення — Vilk-yškiai: Vilkija містечко — див. Vanagas A. Jotyškiai, Rikỹškiai, Vilkỹškiai, Zapyškis // Культура мови. 1967. Вип. 12. С. 52. Див. також Skardžius P. [Рец.:] M. Durys. Основи мовознавства // Archivum Philologicum. 1930. Т. 1. С. 209. 20 За допомогою цього суфікса (пор. також -ėnai) ойконіми тут утворені насамперед для позначення самих мешканців за заняттям, місцем проживання, а саме за територіальними, фізико-географічними та іншими ознаками — пор. Razmukaitė M. Апелятивні ойконіми Литовської РСР, утворені суфіксальним способом // Праці Академії наук Литовської РСР. Серія A. 1988. Т. 3(104). С. 89. Див. також Grinaveckis V. Karklė ir Karklininkai // Культура мови. 1965. Вип. 8. С. 54. 21 Див. також Vanagas A. Зазначена праця. С. 122. 156 З іншими суфіксами зафіксовано по одному похідному: із -ava (від гідронімів): Jūr-ava с. Jrb: Jūra р. Trg; із -ainys: Opst-ainys (|| Opst-ainiai с. < *Apstanys) с. Šlu: Apstà р. Pgg²²; із -ija (від особових імен): Luž-ija колишнє с. Klp: особове ім. Lužà; Šiepar-iją колишнє с. Klp: Šieparỹs, пор. Šeparis (див.); -inė, -utė (від апелятивів): Graũm-inė (|| Griaũm-inė) с. Klp: лит. graumuõ «глибина лісу, хащі; темне, заболочене місце в лісі»; Smuk-utė с. Šlu: лит. smukùs «крутий, грузький», Šil-utė місто й с. Šlu: лит. šìlas; d) Ойконіми із суфіксами -alė, -eliai, -ėliai утворюються від інших ойконімів: Kreting-alė с. Klp — пор. Kretingà місто; Strazd-ėliai с. Šlu — пор. Strazdaĩ с. Šlu; Triuš-ėliai колишнє с. Klp — пор. Triušiaĩ с. Klp; Dėkint-ėliai с. Šlu — пор. Dėkintaĩ с. Šlu; Gibĩš-ėliai с. Klp — пор. Gibĩšiai колишнє с. Klp; Opstain-ėliai с. Šlu — пор. Opstainỹs || Opstainiai с. Šlu; Pilvar-ėliai колишнє с. Šlu — пор. Pilvariaĩ колишнє с. Šlu; Sakūt-ėliai с. Šlu — пор. Sakūčiaĩ с. Šlu; Šėlen-ėliai с. Klp — пор. Šėlenai с. Klp; Žagmant-ėliai с. Šlu — пор. Žagmantai с. Šlu тощо. 3. Похідних із префіксами тут дуже мало; характерно, що майже всі вони утворені від гідронімів: Ant-leičiai (|| Ãnt-leičiai — F 123) с. Šlu, Pã-leičiai с. Šlu: Leitė р. Šlu та префікси ant-, pa-; Ãnt-šyšiai с. Šlu, Pã-šyšiai с. Šlu: Šyšà р. Šlu та префікси ant-, pa-; Ãnt-švenčiai с. Jrb: Šventóji (> *Šventa) р. Smalininkai та префікс ant-; Pa-gėgiai місто й с. Šlu: Gėgė р. Pgg та префікс pa-; Pã-geldyniai с. Šlu: Gėldynė оз. Pgg та префікс pa-; Pã-kamonai с. Šlu, Ūž-kamonai с. Šlu: Kãmona р. Pgg та префікси pa-, už-; Pa-luñpiai с. Šlu: Luñpė р. Pgg та префікс pa-; Pã-šalteikiai — частина с. Dvylai, Klp: Šalteikė р. Šv та префікс pa-; Pã-šusčiai с. Šlu: Šùstė, Šùstis р. Šlu; Pa-vilkiai с. Šlu: Vìlka, Vìlkė р. Pgg та префікс pa-; Ūž-bi čiai колишнє с. Šlu: Bitė р. Pgg та префікс už-; Ūž-kulmeniai колишнє с. Šlu, F 143: Kulmenà р. Pgg та префікс už-; Ūž-pirdžiai колишнє с. Šlu: Pìrdė р. Pgg та префікс už- та ще кілька інших. 4. Для цієї території характерні ойконіми, утворені способом складання (з двох компонентів, основ). Компоненти різноманітні й поєднуються по-різному: 1) обидва компоненти — власні назви: Kamš-vilkiai колишнє с. Klp, F 145 < *Kamšt-vilkiai, яке походить від *Kamšt-pav ilkiai (пор. нім. Kamspowilken), тобто від ойконімів Kamščiai та Pavilkiai (пор. F 145); 2) один із компонентів — власна назва (особове ім'я, топонім), інший — апелятив (найчастіше назва місця): a) перший компонент — особове ім'я або назва особи: Būdel-kiemis с. Klp: *Budelis (пор. Budel-skis), особове ім'я Būdelis (пор. також лит. būdelis «чорт, біс; опудало, пугало») та лит. kiẽmas; Mediš-kiemiai с. Šlu: *Medišius або *Medišis (пор. Mediš- aũskas) особове ім'я та kiẽmas; Svarait-kiemis с. Šlu: особове ім'я Svaraitis та kiẽmas; Žemait-kiemis с. Šlu: особове ім'я Žemaitis або етнонім žemaitis та kiẽmas; Kirkut-viečiai с. Šlu: особове ім'я Kirkutis та лит. vietà; Mėtrik-viečiai (|| Mėtrik-viečiai) с. Šlu: особові імена Mėtrikas, Mėtrikis. 22 Щодо такого співвідношення пор. Vanagas A. Зазначена праця. С. 44. 157 і місце; Skers-viečiai с. Šlu: Skersỹs, Skersìs²³ антропонім і місце; Kurš-laukis колишнє с. Klp: Kuršis, Kuršỹs антропонім або етнонім kuršis, kuršỹs та лит. laĩkas; Meiš-laukiai с. Šlu: Meišis антропонім і laũkas; Šereit-laukis < Šereik-laukis²⁴ (пор. Szereiklaukis — V. Kalv. 59) с. Šlu: Šeréika, Šeréikis і laũkas; Nėmir-seta* с. Klp: Nemỹra антропонім і латв. sãta «двір, маєток, садиба» (A. Sal. 128), лит. Nemirà антропонім — пор. Nemirai с. Šk, Nėmer-kiemis с. Gumbinė; Lūž-galiai с. Klp: Lūžà і gãlas; Dañž-giriai колишнє с. Pgg: Dañžas, Dañžis і girìà; Ridel-kalnis с. Jrb: Ridelis, Rýdelis і kálnas тощо; б) перший компонент — гідронім: Leit-giriai с. Šlu: Leĩtė р. Šlu і girìà; Šyš-giriai с. Šlu: Šyšà р. Šlu і girìà; Bit-meškiai колишнє с. Tlž, F 28 < *Bit-miškiai (пор. Bitmiszkei — V. Kalv. 28): Bitė р. Pgg і mìškas; Vilk-medžiai колишнє с. Šlu: Vilka, Vilkė р. Pgg і mẽdė, mẽdis «ліс, пуща»; Meldik-laukiai с. Trg: *Meldikis р. > Meldik-upė²⁵ Trg і laũkas; Šyš-krantė || Šyš-krantà (|| Šyšõs krantà) колишнє с. Šlu, F 146; Šyšà р. Šlu і krántas, жмуд. kránta «берег»; Gilánd-viršiai с. Šlu || Gilándvir-žiai F 85: Gilándė р. Pgg і vìršus «верхня частина» або viržiai (пор. F 85); 3) перший компонент — прикметник, другий — назва місцевості: Aukšt-vilkiai с. Trg: áukštas і Vilka, Vilkė р. Pgg; Auž-kýkiai с. Šlu < *Aukšt-kykiai (пор. Auksztykkei — V. Kalv. 26): áukštas і *Kykai (пор. Kykuczei с. — V. Kalv. 42), антропонім Kikas, Kikūtis; Kykutis (V. Kalv. 13); Nau-stremėniai с. Šlu < *Nauj-stremėniai: naũjas і Stremėniai с. Šlu; Naũ-stubriai с. Šlu < *Nauj-stubriai: naũjas і Stubriai с. Šlu тощо; 4) обидва компоненти — апелятиви: а) перший компонент — прикметник, другий — загальний іменник: Aukšt-kiemiai с. Klp: áukštas і kiẽmas; Aukšt-a-gãlis²⁶ частина Smalininkai Jrb: áukštas і gãlas; Auš-giriai с. Šlu < *Aukšt-giriai (пор. Auszgirei || Auksztgirei — V. Kalv. 26): áukštas і girìà; Did-šil̃ai с. Šlu: dìdis і šìlas; Druñ-šil̃ai с. Šlu: drunùs «похмурий, нудний» і šìlas; Plýn-šilė частина с. Dercekļi Klp: plýnas і šìlas; Šlãp-šilė с. Klp: šlãpias і šìlas; Juod-krantė с. Šlu: júodas і krántas, жмуд. kránta; Juod-pjauniai частина Šilutė: júodas і pjaunỹs «косовиця на заболоченій місцевості, зарослій чагарниками,...» (пор. Pjauniai р. NmŽ); Meln-rãgė* колишнє с., нині передмістя Klaipėda (< Mel(n)raga): латв. melns «чорний» і латв. rags «ріг» (A. Sal. 128); Nauj-ã-dvaris колишнє с. і маєток Klp, Naũ-dvaris с. Jrb: naũjas і dvãras; Naũ-malūnis хут. Jrb < *Nauj-malūnis: naũjas і malūnas; Naujã-pieviai с. Šlu: naũjas і pieva; Raudón-dvaris с. Šlu: raudónas і dvãras; Žal- 23 Але пор. Skersvietaitis (< *Skersvietis) антропонім; це вказувало б на можливе походження ойконіма від антропоніма Skersvietis. Тут також пор. інші назви місцевостей регіону: Būd-viečiai с. Klp — пор. антропонім Būdà, але також антропонім Būd-vietis; Din-viečiai с. Klp — пор. антропонім Dinius, але також антропонім Dinvietis; Šiaud-viečiai || Šiaud-vyčiai с. Šlu — пор. антропонім Šiaud-aitis, але також антропонім Šiaudvytis, що дає підстави припускати, що ці ойконіми можуть бути не складними назвами, а формами pluralia tantum, утвореними від множини відповідних прізвищ (хоча можна припустити й те, що ці двоосновні складні прізвища є вторинними, виниклими пізніше від ойконіма). 24 У старих джерелах зафіксовано форми Sarecka (XIII ст.), Schreygklauc (1540 р.), Sareibe (1344 р.) — «ist natürlich Sareike zu lesen» (A. Sal.) 121. 25 Пор. Vanagas A. Min. veik. P. 209. 26 Переважають два способи складання — зі сполучним голосним і без нього. 158 -ių-pieviai с. Šlu: зелений і луг тощо; б) обидва компоненти — загальні іменники: Griež-pelkiai с. Trg: griežė «коростель» і pélkė; Kov-giriai с. Šlu: kóvas «птах родини воронових» і ліс; Miš-galiai (|| Mišk-u-galiai) || Mėž-galiai колишнє с. Šlu, F 140: лит. miškas, латв. mežs «ліс» і gālas: Pur-maliai* с. Klp (< * Purv-maliai): латв. purvs «болото, трясовина, драговина» і латв. mala «берег, край, окраїна» (A. Sal. 128, але пор. лит. антропонім Purmalis); Stumbr-a-giriai с. Šlu: stùmbras і ліс; Strazd-a-baliai колишнє с. Tlž, F 146: strázdas і balà; Vaid-baliai колишнє с. Rg, F 146: (?) vaidas «привид, примара, марево» і balà (пор. Vaid-balė с. біля Svedasai — A. Van. 358); Taur-a-laukis || Taūr-laukis с. Klp: taūras (пор. також антропонім Taūras) і поле; Vilk-daubis с. Jrb: вовк і daubà; Žagát-purviai* с. Šlu: латв. žagata «сорока» і латв. purvs «трясовина, болото» (A. Sal. 129); Smal-a-daržis хут. Jrb: smalà (але пор. smālis, smalÿs «чорт, нечистий», лит. антропоніми Smalÿs, Smālis, Smalius < smālius «смоляр») і сад; Žārd-viečiai с. Šlu: лит. žārdas «копиця, зроблена з жердин», латв. žārds «копиця» (пор. також антропонім Žārd-ininkas з Klp) і місце тощо. До складних назв належать також кілька ойконімів із другим компонентом var-: Leit-variai колишнє с. Šlu (: Leitė р.); Pil-variai (|| Pil-varai) колишнє с. Šlu (пор. pilvė «болото, багнище», але пор. антропонім Pilwarys — V. Kalv. 15); Plauš-variai с. Šlu (колишнє Plauszware — V. Kalv. 52) (пор. plaušà, plaušos «осока, осоки»). Можливо, ці ойконіми пов’язані з назвами лугів; щодо другого компонента пор. Vārės луг Pgg і численні інші мікротопоніми з коренем var- з усієї Литви, найімовірніше пов’язані з лит. vāras «жердина для спорудження огорожі» (пор. також A. Van. 362). 5. Серед уже згаданих ойконімів, утворених від множини особових імен — так званих форм pluralia tantum, можна звернути увагу на ті, що походять від особових імен, зафіксованих лише в цьому регіоні: 1а) із суфіксом -aitis²⁷: Endrikaičiai с. Šlu: Endrikaitis; Kálvaičiai с. Šlu: Kálvaitis; Mantviláičiai с. Šlu: Mantvilaitis; Piklučiai с. Šlu: *Piklaitis, пор. Piktatis (V. Kalv. 15); Sokáičiai с. Šlu: Sokáitis; Šeputáičiai с. Šlu: Šeputaitis; Vėláičiai с. Šlu: Vėlaitis тощо; 1б) з іншими, менш характерними суфіксами особових імен (-ūnas, -ėnas, -elis, -ulis, -utis (-ūtis)²⁷): Barzdūnai с. Šlu: Barzdūnas; Kuršėliai с. Klp: Kuršėlis (або етнонім-демінутив kuršėlis); Anduliai колишнє с. Klp: Andulys, латв. Andulis; Endruliai колишнє с. Šlu: Endrulis; Ginduliai с. Klp: Gindulis; Jogučiai колишнє с. Klp, F 129: Jogūtis; Raukučiai колишнє с. Šlu: Raukutis; Sakūčiai с. Šlu (|| Sakuočiai — F 45): *Sakūtis, пор. Sakuotis, Sakūtis тощо; 2) від давніх двоосновних особових імен: Dovilāi с. Klp: Do-vilas; Domantai колишнє с. Klp, F 41: Dō-mantas; Minjotai с. Šlu: Min-jotas; Sudmantai с. Klp: Sūd-mantas; 3) від інших складних особових імен: Klausmýliai с. Klp: *Klaus-mylius < Klausas і Mylius F 149, пор. Milius, Milis; Labōtakiai колишнє с. Klp, F 134: Labōt-akis; Laukžemiai с. Klp: Lauk-žemis, Lauk-žemÿs; Macmožūrai колишнє с. Klp, F 43, 132: *Mac-mozūras < Māčas, Macÿs і Mozūras (або етнонім mozūras); Macviėliai с. Klp (давня назва с. Vaidaugai): *Mac-vielius < Māčas, Macÿs і Vielius (пор. F 132), пор. Mac-vilas; Miš- 27 Про поширеність цих суфіксів особових імен див.: Maciejauskienė V. Lietuvių asmenvardžių priesagų paplitimas XVII a. // Lietuvių arealinės lingvistikos klausimai: Lietuvių kalbotyros klausimai. 1977. T. 17. P. 159—168. Див. також Fenzlau W. Op. cit. S. 112, 114—120. 159 Петряй кол. с. Шлу, F 125: *Міш-петріс, пор. Мішпетеріс V. Kalv. 14 < Мішас і Пе̇трас (або Пе̇теріс); Окслінджяй с. Шлу: *Оксл-ліндіс < *Оксл-інджюс < Оксас і Лінджюс, Лінде; Пиктожяй с. Клп: *Пікт-ожис < Піктіс і Ожис, ще пор. Піктуйжис; Рупкалвяй с. Шлу: Руп-калвіс, Руп-калвис; Саусгалвяй с. Шлу: *Саус-галвіс, *Саус-галвис < саусас і галва, пор. особове ім’я Саусис, Саускоюс; Шунпетряй кол. с. Клп: *Шун-петріс, пор. Szun-petris V. Kalv. 18; Шілмейжяй с. Шлу: *Шіл-мейжис, пор. Szil-meižis V. Kalv. 17; Траксе̇джяй²⁸ с. Шлу: *Трак-се̇діс, *Трак-се̇дис, пор. Traksedys V. Kalv. 18, Trakys; Вайженчяй кол. с. Шлу, F 125 (|| Waidženczei — V. Kalv. 63): *Вайд-жентіс < Вайдас і Жентіс (або жентас) тощо; 4) різних інших зафіксованих тут одноосновних особових імен: Анужяй с. Шлу: Анужис, Анужис; Барвай с. Шлу: Барва; Блушяй кол. с. Клп, F 134: Блушис, Блушис; Бобяй кол. с. Клп, F 42: Бобис, Бобис; Бірбінчяй с. Клп: Бірбінчюс; Де̇ккяй кол. с. Клп, F 126: Де̇ккис; Дрейжяй с. Клп: Дрейжюс; Двиляй с. Клп: Двилюс; Ґібішяй кол. с. Клп: Ґібішас; Ґібізе̇ V. Kalv. 10; Ґробштай с. Клп: Ґробшта; Кенкляй кол. с. Шлу, F 134: Кенклис; Кірлікай с. Шлу: Кірлікас; Кюошяй кол. с. Клп, F 69: Кюошис; Кюпеляй с. Шлу: Кюпеліс; Клумбяй кол. с. Шлу: Клумбис; Краулейджяй с. Шлу: Краулейджис; Ламшоджяй* с. Шлу: *Ламсотіс, пор. Lamsatis V. Kalv. 13; Лапинай с. Шлу: Лапі-нас; Мартінай с. Клп: Мартінас; Пакаморяй с. Клп: Пакаморе, Пакаморіс; Рейжгяй с. Шлу: Рейжгис; Рубокай с. Шлу: Рубокас; Рубуляй с. Krtn: Рубуліс, Рубулис; Ругаляй с. Шлу: Ругаліс; Русляй с. Клп: Руслис; Сайгос с. Шлу: Сауга; Скродляй с. Шлу: Скродлис; Сле̇нгяй* с. Клп: Сленгис (< лат. slenġis «ледар» — A. Sal. 128); Сварай частина с. Шлу Вижю: Све̇рас; Шакімяй с. Клп: Шакініс; Шатряй с. Клп: Шатрис; Шепотай кол. с. Клп, F 136: Ше̇потас; Шнаукштяй с. Клп: *Шнаукшта, пор. Sz­naugsta V. Kalv. 18, Šniaukšta; Тімсряй с. Шлу: Тімсрис; Трюшаяй с. Клп: Трюшіс; Жейгяй* с. Клп: Жейгис; Жіобряй с. Клп: Жіобрис тощо. III. 1. Повертаючись до ойконімів Клайпедського краю куршського походження, які функціонують і донині, слід зазначити, що деякі з них литуанізовані, тобто набули литовських словотвірних та інших рис. Деякі з них А. Саліс пов’язував із куршськими особовими іменами або назвами осіб (пор. A. Sal. 127—129): Армаленай с. Шлу < Ермаленай (нім. Hermannlöhen): Hermanni Lell особове ім’я: латв. liel̦s «великий»; Блумчяй (|| Мацблічяй)* с. Шлу: *Блумчіс < *Blųžmacis, пор. литовське особове ім’я Blýžà (латв. Blīda, лит. Blinda — A. Sal. 128) і особові імена Mācas, Mačys; Лабренцишке с. Klp: литовське особове ім’я Lābrencas, латв. Labrencis A. Sal. 127; Летукай с. Klp < Лейтукай: латв. leitis «литовець»; Ляунай с. Klp. < Ляунейяй: латв. Jauns «злий, злий дух, нечистий»; Ліверяй с. Klp: латв. līveris «волоцюга, бродяга» (пор. литовські особові імена Lỹveris, Lyverys); Прекуле с. Klp: особове ім’я Lucas Prekoll (пор. також латвійський топонім Priekule — містечко в Дузарському краї); Сувернай с. Шлу < Suwehnen: особове ім’я Suwens: латв. 28 К. Буга вважає цей топонім складним: Трак-седяй; щодо другого компонента -sėdei, відомого не лише в жемайтському, а й у латвійському куршському ареалі, — куршського походження (див. K. Būga 418). Щодо етимології назви (коренів trākas + sėd-) див. також Vanagas A. Dėl kai kurių Lietuvos vietų vardų etimologijų // Lietuvių kalbotyros klausimai. 1963. T. 6. P. 331. 160 suvēns «кнур» (пор. також латв. Suwene, Swenen річка29); Сценчеле с. Klp — литовською було б *Шванкеле (A. Sal. 129) або *Швенкеле (K. Būga 245) та ін.30 - Перебування куршів на цьому литовському узбережжі засвідчують також ойконіми, утворені за допомогою етноніма kuršis, kuršys, kuršiai: Куршяй колишнє с. Klp, A. Sal. 129, Куршеляй с. Klp, Курш-лаукіс колишнє с. Klp, а також колишні назви сіл Шилутського повіту Matz-kuhren (нині Мацкай), Stepon-kuhren (нині Стонішкяй) (пор. A. Sal. 129). 2. Із так званого прусського, точніше — скальвського мовного субстрату, виявленого в нижній течії Німану, А. Саліс у згаданій дисертації навів зі старих джерел лише кілька ойконімів: Плейкішкяй колишнє с. Тільж, F 54 < давн. Plekisken (пор. лит. plėikė «ділянка… недоросла, гола, порожня», лит. особові імена Pleik(is), Pleikỹs, латв. pleikis «лисий, лисина»); уже згадані раніше Шерейт-лаукіс (< *Шерейк-лаукіс) с. Шлу (пор. с. 158) і Вешвіле містечко, Jrb (пор. с. 155). IV. Після огляду ойконімії Клайпедського краю та її характерніших лексичних і структурних особливостей можна зробити такі висновки: 1. За походженням лексем виокремлюються: а) лексеми, що утворюють апелятивні ойконіми, найчастіше пов’язані з назвами різних типів місцевості: bala «болото», lieknas «мокра лука», pelkė «трясовина», латв. purvs «багнисте місце, болото», rāgas (латв. rags) «вузька ділянка суші, що виступає в море,... півострів,...», trākas «лісиста місцина», šilas «сосновий бір», žardis «обгороджене місце для худоби» (або žārdas, латв. žards «стіг») та ін.; б) частина своєрідних особових імен, поширених лише в цьому регіоні. 2. За словотвором — якщо не брати до уваги переважні, поширені по всій Литві форми pluralia tantum, — характерними є афіксальний (суфіксальний і префіксальний) та складний способи творення ойконімів. Останній — спосіб складання слів — свідчив би, зокрема, і про помітний вплив німецької (а можливо, прусської?) мови, де словоскладання є переважним способом творення назв місцевостей31, на ойконімію краю. СКОРОЧЕННЯ Grg — Гаргждай (околиці, колишня волость) Rsn — Русне (околиці, колишня волость) Kin — Кінтай (околиці, колишня волость) Šk — Шакяй (район) Klp — Клайпеда (район, колишній повіт) Šlu — Шилуте (район, колишній повіт) Krtn — Кретинга (район) Šv — Швекшна (околиці) Nmž — Жемайчю Науместіс (околиці) Tilž — Тільзіт (колишня волость) Pgg — Пагегяй (околиці, колишня волость) Trg — Таураге (район, колишній повіт) Prk — Прекуле (околиці, колишня волость) Vš — Вешвиле (околиці, колишня волость) Rg — Рагніт (колишня волость) 29 Див. Vanagas A. Min. veik. С. 321. 30 Куршськими К. Буга вважав також чимало інших ойконімів цього краю: Eketė, Gargždai, Grėž-pėlkiai, Kalotė, Minija, Žardė тощо; за словами А. Саліса, усі назви цих місцевостей жемайтського походження, що мають відповідники в латвійській частині Старої Курляндії (див. A. Sal. 29). 31 Žr. Никонов В. А. Славянский топонимический тип // Географические названия. М., 1962. С. 20. 11. Lietuvių kalbotyros klausimai, XXXI 161 ОЙКОНІМІЯ КЛАЙПЕДСЬКОГО КРАЮ (МЕМЕЛЬСЬКОГО КРАЮ) Резюме У статті досліджується ойконімія Клайпедського краю; розглядаються лексико-структурні особливості та найважливіші риси творення ойконімів. Найвиразніші випадки творення ойконімів: a) суфікси -ininkai, -ėnai для ойконімів суфіксального творення; b) спосіб складання (з кількох лексем).