Leksiniai Šaltinių šnektos savitumai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXI (1994) KALBOS NORMALIZACIJOS KLAUSIMAI ЕЛЕНА ГРІНАВЕЦЬКЕНЕ ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОВІРКИ ШАЛЬЧИНІНКАЙ Говірка Шальчинінкай, розташована в околицях Дівенішкес Шальчинінкайського району, будучи перехідною між східними й західними дзуками (Lipsk., Vidug., 187), є найбільш периферійною (східною околицею села проходить державний кордон Литви й Білорусі; вона є частиною маргінальної зони литовських говірок Дівенішкес, яка в минулому була досить цілісною і простягалася порівняно далеко за межі нинішньої республіки, до Білорусі (Gauč., Vidug., 38—39 tt., 48—49 tt.; Kviklys, 264—270). Вона оточена місцевою білоруською говіркою, територіально ізольована від інших говірок литовської мови, а також від литовських говірок маргінальної зони Дівенішкес (за даними наших досліджень, із 21 села околиць Дівенішкес лише в 9 — Шальчинінкай, Мачючай, Казюлай, Жижмоше, Версеке, Сенмошяй-Межоніс, Скрайчюнай, Дварішкес і Дівенішкес — можна знайти старих місцевих жителів, які говорять литовською). Отже, для носіїв говірки Шальчинінкай характерне почергове вживання литовської та білоруської говірок. З одного боку, досліджувана говірка є резерватною територією архаїзмів литовської мови, з іншого — зоною вторинних лексичних і семантичних інноваційних явищ та адстратних елементів, а також типовим ареалом контамінаційних явищ. Через своє особливе становище останніми роками ця територія привернула особливо великий інтерес не лише фахівців-мовознавців і дослідників духовної та матеріальної культури — фольклористів, етнографів, архітекторів, — а й культурологів, соціологів та інших, які невтомно й різнобічно досліджують цей унікальний регіон однієї й тієї самої етнічної культури. Констатуючи складну мовну ситуацію цього краю, насамперед важливо наголосити, що місцева литовська говірка, вживаючись у замкненому мовному колективі (7 із 13 родин села Шальчинінкай спілкуються між собою литовською), є неофіційною, не канцелярською і не адміністративною (литовських шкіл тут немає, бо немає дітей шкільного віку), повсякденною побутовою мовою людей. Останнім часом у ній виразно проявляється співіснування двох семіотичних систем: місцеві мешканці, які говорять литовською, у повсякденному житті поперемінно вживають і білоруську говірку. Таким чином, обидві мовні системи — литовська та білоруська — від самого дитинства звучать поруч для людей і добре ними засвоюються. Постійно впливаючи одна на одну (зазвичай більшою мірою стихійно, але чималою мірою до занепаду литовської мови тут сприяла і царська національна політика), вони сформували повне литовсько-білоруське двомов’я, яке останнім часом уже стає однобічним: система литовської мови тут поступово наближається до системи білоруської мови. Отже, місцева литовська говірка, яка в минулому здебільшого була донором (пор. старі литуанізми, отримані з неї й досі активно вживані в білоруській говірці села: 8. Lietuvių kalbotyros klausimai, XXXI 113 лінгвістичні запозичення: berlóukal ‘січка’, brandúl ‘ядро’, brúńkta ‘бранка’, dúlka ‘пил, потерть’, gil ‘глибина’, grabiázdzie ‘гребти граблями’, gúlta ‘лежанка’, gúšta ‘гніздо’, gungli ‘грудки засохлого гною на боках корови’, kerša ‘ряба корова’, krumpli ‘кісточки пальців’, krušnia ‘груда’, paliáuki ‘паліауки, хвороба поросят’, mencia ‘лопатка, гладилка’, pliúsnia ‘лупа’, pundák ‘пуголовок’, slásty ‘пастки’, scimbúr ‘стебло’, vińkšny ‘вінкшни, частина полозів саней’, žágary ‘прутики, хмиз, вербові гілки для плетіння’, тепер стає лише реципієнтом, і процес її асиміляції майже досягає апогею. Литовська говірка цього села вже майже втратила свій захисний бар’єр, і до неї стрімко проникають структурні елементи білоруської мови, що руйнують її систему, як-от жвирбліс менша̀сніс варно:с ‘горобець менший за ворону’, джі.рба пасвойе́ти ‘робить по-своєму’, кас ман’ дахо́дзіц’ ‘що мене обходить’, рукі:мас ман прі-ві́чка ‘палити я звик’ тощо; інакше кажучи, у говірці формується своєрідний периферійний її варіант. Паралельне вживання згаданих тут говірок в одній і тій самій мовній сфері й ситуації є настільки звичним і усталеним явищем, що, наскільки ми помітили, не вимагає від мовця жодних інтелектуальних чи психологічних зусиль. На нашу думку, це найбільше залежить від того, що все місцеве мовне середовище як цього села, так і сусідніх околиць більш-менш і досі залишається однорідним — із тією самою духовною та матеріальною культурою (згадаємо однакове, як і в інших місцях Південної та Східної Литви, будівництво житла, візерунки тканин, приготування страв), веде такий самий, можна сказати, замкнений спосіб життя, дотримується тих самих звичаїв, є досить консервативним; а вживана тут білоруська говірка, як і литовська, є лише домашньою, непрестижною мовою. За словами людей, гудаї (так тут називають місцевих білорусів) — це ті самі прості литовці, лише ті, хто вже забув мову своїх предків і не вміє говорити литовською². Однак необхідно визнати, що білоруська говірка в повсякденному житті тут уживається частіше, оскільки місцеві жителі-білоруси стверджують, що не вміють говорити литовською, а 1 Наголос у білоруських прикладах позначено знаком акута. Литовські діалектні приклади у статті подано спрощеною фонетичною транскрипцією. У ній не позначено: а) відтінок o першого компонента дифтонга au з циркумфлексною інтонацією; б) неповне монофтонгування дифтонгів ie, uo (коли другий компонент ослаблений і вимовляється нечітко. У такому разі їх позначено довгими i:, u:); в) довготу окремих компонентів наголошених довгих голосних, дифтонгів і складних голосних. Її зазвичай показує знак інтонації. Виняток становить позначення першого компонента складних голосних з акутовою інтонацією i, u+ l, m, n, r та ui, який нашому слуху видається подовженим до напівдовгого (пор. LKT, 256, 258): крапка праворуч унизу від літери. Довготу ненаголошених довгих голосних позначено двокрапкою праворуч від літери, напівдовготу голосних — там само крапкою внизу; г) закономірну велярну вимову приголосного n перед g, k; д) твердість приголосних перед ė (відповідає літ. літературному e), e (відповідає літ. літературному ė), a (відповідає літ. літературному короткому e), а також незначну твердість перед i. М’якість приголосних (також і в білоруських прикладах) позначено знаком пом’якшення (комою) високо праворуч від літери. М’якість групи приголосних, якщо її не вдалося точно встановити, не позначено (за винятком м’яких l і pj). Інші особливості транскрипції — як у LKT, 10–14. 2 Беручи до уваги це справді живе в устах людей того краю значення литовського слова gūdas (на нашу думку, є підстави визнати його справжнім, пор. лит. gudėti ‘починати говорити іншою говіркою’ — LKŽ 3 693), важко виправдати тенденцію називати всіх білорусів гудами, а їхню республіку — Гудією. 114 Литовцям вона теж не чужа. Так, поступово ставши вже меншістю, литовці й далі пристосовуються до ситуації, легко звикли добре розмовляти білоруською, перестали цуратися цієї мови; засвоювати її. Як уже згадувалося, навіть розмовляючи литовською, вони легко користувалися структурними особливостями білоруської говірки, поволі самі пришвидшуючи процес асиміляції. Цей процес, зокрема, підтримує й активізує досить очевидне згасання почуття національної свідомості в деяких молодших литовців. Окрім білоруської говірки, місцевим литовцям не чужа й церковна мова цього краю — польська. Нею читають молитви (зауважено, що польською моляться й старші литовці з вищою освітою), сповідаються, хрестяться. Однак у повсякденному вжитку вона не є звичною. Литовця чи білоруса, якого просять говорити польською, після кількох сказаних цією мовою фраз одразу починає розповідати білоруською. Мовою-посередницею цього регіону є російська. Нею місцевих мешканців опитують різні урядовці, здебільшого прибулі з інших місць, однак помічено, що людина, до якої звертаються російською, майже завжди відповідає білоруською. Вплив дистанційних контактів (польської, російської мов) на говірку незначний. Незважаючи на складну мовну ситуацію в цьому регіоні та досить активний асиміляційний вплив мов, Шальчинська литовська говірка й донині залишається литовською, образною, живою, самобутньою. Із понад 2000 слів цієї говірки, записаних нами під час експедиції 1990 року, 74% є суто литовськими, 18,5% — запозичення (переважно з білоруської), 7,5% — семантичні кальки (більшість із них — дієслова; найчастіше вони теж білоруського походження). Вважаємо, що наведені відсотки приблизно відображають увесь лексичний склад Шальчинської говірки. Численні литовські дрібні назви місцевостей цього села — bažnič’avietė: ‘Bažnyčiavietė’, dzirvėlės: ‘Dirvelės’, gėrviškis: ‘Gerviškis’, kraš-čimis laukas ‘Kraštinis laukas’, kūdra: ‘Kūdra’, lapėlų: kalnas „Lapelių kalnas’, margelūkai ‘Margelukai’, pul’kino: kalnas „Pulkino kalnas’, sėdzimo:s ‘Sėdimosios’, sūntakis ‘Santakis’ та багато інших виразно свідчать, що Шальчини з усіма довколишніми землями за своїм корінням — литовський край. Важливо й те, що місцеві білоруси часто добре знають і активно вживають литовські форми цих топонімів, навіть не слов’янізовані. Особливої уваги вартий давній пласт лексики говірки, передусім той, якого досі не зафіксовано в інших наших діалектах чи писемних пам’ятках або який тут є цілком самобутнім. Цей пласт складається переважно з лексичних архаїзмів, слів, що доповнюють систему словника нашої мови новими значеннями, розширюють ареал уживання слів, повертають окремі лексеми старих писемних пам’яток до живого мовлення, а також з інновацій. а. Серед наявних у говірці литовських слів (або слів із литовським коренем), не зафіксованих в інших діалектах литовської мови чи писемних пам’ятках, варто згадати: ápin astrė (1) «apin astris»: árk’l’o: нову apinastrė: ažmáuta ‖ bikšderti, -na, -ėjo ‘цокнути’: bitė bigzderna ir nuveina ‖ brazdžiánka (1) гібр. ‘картопляна запіканка з тертої картоплі’: brazdžánku: kėpam púodi ar blėkoj ‖ čiurštumà (3ᵇ) ‘осад, гуща’: g’urós (= giros) cik č’ūrštumà liki. ‖ Слово, безсумнівно, походить від čiurštas←čirštas←tįrštas. Її кореневе iu після č- є таким самим 8° 115 походження, як і в інших наших говірках šil'ma ‘тепло’, ž’uburis ‘світильник’ тощо; див. також Zink., 67—68. gelčius (2) ‘остання чверть місяця’: gel’č’um skēisc’ gerēi; jau gel’č’us — kap pjautuvas ligdo:si mēnas|| Фонетичним шляхом (із d-→g-) слово виникло з delčius ‘остання чверть місяця’. Закономірного переходу d→g нині в говірці Шалтініс нам зафіксувати не вдалося, хоча в сусідніх говірках його згадують дослідники (Lipsk., Vidug., 190). geltonkà (4) гібр. ‘жовтяниця’: mà jí.nkstai nesveiki nōg geltonkõs|| gėmdyti, -o, -ė ‘народжувати’: atėį laikas gėmdži:c’ ir gėmdo: vaikùs|| Кореневий варіант -em- (gėmdyti), найімовірніше, давніший за -im- (gimdyti) в інших говірках. Це, можливо, могло б підтвердити й зафіксоване тут gėmstančiai (→gėmsta) ‘народжуються’ (Lipsk., Vidug., 210). giurà (4) ‘брага; закваска’: ažgēr’au šaltõs g’urõs ir dùr’a kr’u:cinēn; rugìnė: g’urà būvo: pì.rmas gė:rimas, vāl’gėm g’urõs, ažgėrc’ dãvė:|| Наявність переднього u в корені замість i, найімовірніше, має те саме походження, що й у говірковому слові čiurštumà. kepsnė △ kraujų kepsnė ‘страва зі свіжої смаженої крові’: kùšni: kviečinù: mi.l-tu: taukù, kraujò: ir kepi in skarvadõs — ir kraujų kepsnė — gardù sbl³ diònu|| kokiaĵdien ‘коли’: ko:k’ūojdzien ānas būvo: atēji.|| Це прислівникова форма, що виникла внаслідок прислівникового вживання однини орудного відмінка займенникової форми складного питально-відносного займенника. Варто також відзначити невідому деінде в Литві словотвірну модель цих займенникових прислівників (у говірці є й інші її приклади, див. нижче), а також їх уживання та значення. У цьому випадку, як видно з речення, займенникова форма не має означального значення. На нашу думку, це реліктовий прислівник, який, зокрема, свідчить і про наслідки зникнення займенникових означених форм у цій говірці. krimšliùkas (kremsliùkas?) (2) ‘хрящовий кінчик хвоста’: kãrvė: gerà, kap vuodegõs krimsl’ùkas temp’a žam’au kėl’u:|| пор. krimslỹs, kremslė ‘хрящ’. kušlėtyna (1) ‘птах із пір’ям на ногах (зазвичай про курей)’: akùš tu kušlėtina|| Слово є спорідненим із kušlas ‘зарослий’ і має зневажливий суфікс -yna (пор. LKG 1 403). Скорочення ненаголошеного суфіксального -y- є нерегулярним. Подібні випадки трапляються в говірці й далі, наприклад, ricikšči:s→rytykštis ‘ранковий’, ausisa ‘у вухах’, s’tužblkėlė:→sožilkėlė (також пор. čiurštumà) ‘маленький ставок’ тощо. Kušlėtynę запозичили й місцеві білоруси. lalautojas (1) ‘учасник великодніх обходів’: lalàuto:jai gieda per vėlkas giesmì: vėsõlinu: links-mà dżienà|| похідне слово (принаймні його суфікс), найімовірніше, новіше; пор. також інше, тут ще зовсім нове похідне з цим суфіксом dainuotojas (1) ‘співак’: ragi — čiej vyrai dainùoto:ju. jieško:ja|| lańktytis, -osi, -ėsi ‘гойдатись’: reik’a kad lańki:tu:si ir šo:kinė:tu: lo:pšys|| mažùl’ka (1) 1. ‘маленька’: kab bū.l’bo:s nùder’a, būna ir dzidel’ũ, o: t’ėp mažù.l’-ko:s; 2. ‘менша’: bū.l’bo:s mažù.l’ko:s ir dzidelė:s; 3. ‘тонка’: mažùl’kas žarnas ackiri. verč’am|| Крім цього похідного слова, маємо ще два: didžiùl’ka (1) ‘товста’: nõg žarnų dziaž’ùl’ku: reik’a taukai aprińke’;storùl’ka (1) ‘товстуха’: iš puš’ų sto:rù.l’ku: dãro: pirci palo:tàs, kad galėt sto:vēc’; ùtė:lė:s sto:rù.l’ko:s kap ãrkė:s; odzina (= gy- 3 Голосний прийменників (і префіксів) až(u-), su(-) u, найімовірніше під впливом слов’янських мов, закономірно перетворився на ъ. 116 vatė) sto:rù.l’ka pažadaro:, pašpùc’a, kap inlaidži ariėlkoni|| Це рідкісні похідні з двома демінутивно-пестливими суфіксами, що мають два морфологічні значення — видільно-підсилювальне та займенникове (пор. LKG 1 582—583). Прикметники цінні тим, що позначають замінники займенникових прикметників, які зникають або вже зникли в говірках Східної Литви й більше ніде не згадуються. Другий їхній суфікс — найімовірніше, запозичений зі слов’янських мов. padabarýkščia гібр. «як тепер»: не знаю, як зараз сказати; жінка каже: padabarišk’ų, ãno:s neprañta|| pagėmdyti, -o, -ė «народити»: настав час, і народила другого|| пор. gėmdyti. pasauji «по жмені»: вона роздає льон по жмені|| pietùmiškis, -ė (1) «південний»: південне молоко в криниці|| У сусідній литовській говірці поблизу Армонішкес уживається дуже рідкісний прикметник pietùmis «південний» (LKŽ 9 933). Безсумнівно, від нього й утворено pietùmiškis. panešdinėlti, -ja, -jo «перенести ближче, поносити»: льон вона переносить потроху, бере за в’язку|| pérpažinti, -žista, -žino «здогадатися, зрозуміти»: вона вже зрозуміла: «мене хапає короста»|| plaskáinia (pleskáinia?) (1) «лусковиння»: ростуть великі лусочки й уже сохнуть|| Слово вживають і місцеві білоруси. pliusnia (2) «луска»: з голови сиплються лусочки|| одна лусочка|| голова вся в лусочках|| Пор. споріднені слова plùškė «луска; те, що сплющилося, пласке», plùškata «луската кірка», plùškatuotas «лускатий», plùškotis «лущитися» (LKŽ 10 283, 364, 366). Pliusnią вживають також місцеві білоруси. popusiáu «пополам»: розпиляли навпіл і кинули — згнило|| póviršu (póviršiu?) «поверхнею, зверху»: часто не ллємо на той камінь (=синій камінчик), тільки зверху|| priešė (1) «передня частина»: у рака хвіст позаду, а перед — передня частина|| перед рака — очі|| іди вперед|| priešžiem «перед зимою»: скракждуте перед зимою, бо боїться морозів — тікає|| pumpliùkas (pampliùkas?) (2) «котик верби, вербовий цвіт»: котики пухнасті розпускаються на вербі, білі, наче білі|| пор. pumpis «роздутий», pumplỳs «товстун», pumpolė «картоплина»; pámpa «пихатість, ґуля», pámpė «товста, пихата людина», pamp-liùkas «дріжджовий млинець», pámp’ti «пихтіти» (LKŽ 9 306, 308, 311, 312; 10 908, 909). pundỳla (2) «пампушка, товстуха (про жабу, ропуху)»: товста ропуха — pundzila|| Суфікс похідного слова -yla має зневажливе значення (LKG 1 333, 359), пор. споріднені pundagálvis, pundòkas, pundžiùs «пуголовок», pùndza «пампушка, товстун», pùndzinti «ходити (про товстуна), перевалюватися» (LKŽ 10 913, 914, 915, 917). Слово вживають місцеві білоруси. purkštimai (2) «розпилюваний дихлофос або інша отрута»: пацюки не здихають від того обприскування|| Це новий похідний утвір від дієслівної основи з конкретним значенням. rušutys3b ‘горіх’: ãuga rušucis|| rušut’ù kėkė:| brundulis| lùkštas|| пор. rušù-tynas ‘горішник’ (LKŽ 11 1032). sáulagrėžtė (1) ‘соняшник’: sáulagrì:štė:s padzigo: visos|| gražai ãuga|| sáula-gri:št’ù: gãvo:s dzidžùle:s|| 117 slidick|as, -à (3ᵇ) ‘слизький’: kap išverdzi kazlėku:| slidžickas paždaro:|| У говірці вживається й більше похідних із цим суфіксом: báltick|as, -à (3ᵇ) ‘білий’: kazlėkas báltickas kap àplupi|| mažick|as, -à (3ᵇ) ‘малий’: jū mažbcku: mo.mà paliko:|| siaūrick|as, -à (3ᵇ) ‘вузький’: kar̀klu: lăpai jilgi, s’auricki|| stiprick|as, -à (3ᵇ) ‘твердий, міцний’: jăunas makavýkas scìprickas|| tỹkick|as, -à (3ᵇ) ‘тихий, спокійний’: cìkickas to:kis bernáicis|| Це похідні без зменшувального значення (пор. LKG 1 580), із суто литовськими видільно-підсилювальними значеннями (báltickas вважається гібридом — LKŽ 1 614?). Від деяких із них утворюються прислівники з формантом -ai: tykičkai ‘тихо, спокійно, повільно’: ci:kickai sbžar’a pautùs lizdai ir so:dzina vištu:|| žemickai ‘низько’: skragždùtė:s in li:taūs žamickai iżbe:gdzinėja|| sparnà (4) ‘крило’: spainò:s i:rā pre būc’o:|| sulaš|ti, -o, -ė ‘накапати’: kõl’ sulašō: vâistus| soíš:li|| šùstis (1) 1. ‘розсіл’: ko:pūstu: daũk sù.l’scies; 2. ‘розсіл для засолювання’: bro: lienė: sù.lsci: nõg me:sõs pìl’a mà daržàn|| susigamž|dyti, -o, -ė ‘не вилягтися’: sblzgamždziji. linai laikò:si dar reik’a láukc’|| svirsnià (2): ‘важіль’: svirsn’à — ku: laidz’asi šul’nin|| tãjdien ‘тоді’: ko:k’uojdzien iżgirsi varlàs krāk’anc’, tuojdzien reik’a cibul’as so:dži.nc’|| Щодо діалектного закінчення першого компонента цього складного прислівника орудного відмінка пор. говіркове sbl tuój mergu, щодо значення прислівника — kokiájdien. tẽną, tẽnuo ‘там’: ti:nà kvìetku: daũk priso:dzini. anà|| su:nùs dar tìnuo turėj kétvertu: vaikū|| tesimas (2) ‘нарив, гнійник’: ti:simas sbssuka vidūj ir prašmuša pūl’ai túojkart ‘тоді’: kap bitẽ inkù.nda| túojkart sópal túojkart žárno:s tvirtėsnė:s| kap nedùodam vakarì ėsc’|| užvalka (1) ‘комір (про гриб)’: in grìbo: ko:tùko: užvalka|| ir višč’ùkė:s| ir mus’òmer’ai turi užvalku:|| viralai (3ᵇ) ‘овочі’: ìto:s žòle:s daržusà pre viralū augù| viralai šie mėtai prasci| li:tūs nelijo: iš pavásar’o:|| vók|is, -ė (1) ‘німець’: mar’còs mo:mà vóké: iš rùsnė:s| o: tėvas ar vókis| ne-žnaũ||Ці два слова, мабуть, є найдавнішою лексичною архаїкою, зафіксованою нині в цій говірці й загалом у всій литовській мові. Досі була відома лише споріднена з ними назва Vokia, Vokė ‘Німеччина’. Її згадують давні писемні пам’ятки Й. Бреткунаса, М. Даукши та ін., а також давніші словники П. Ругіса, Chr. G. Milkes, G. H. F. Neselmano, Fr. Куршайтіса та ін. Докладніше назву Vokią досліджував К. Буґа (RR 1 228, 515; 2 226—228). žuž|yti, -ija, -ijo 1. ‘наспівувати’: anas cik’ai tu: giesmãiti: žùžlija; 2. ‘товкти’: reik’a grūdus miežùn’us žùžl: c’| vi.rsim|| У тих самих значеннях це слово відоме й місцевим білорусам, а в значенні ‘стогнати’ воно як запозичення з литовської (ЭСБМ 3 349) вживається також у сусідній білоруській говірці поблизу Ошмян (СБГ 2 330). žilàinė (2) «земля біля схилу»: žbllainė: tam lauki| o: kitam — kùmpas žbllainė:s|| Хоч це справді милозвучне литовське слово з правильним словотвором, найімовірніше, це калька з білоруського слова sivák того самого значення. 118 b. У говірці записано також кілька слів, відомих досі зі старіших писемних пам’яток і таких, що не мали позначеного наголосу. Тепер чітко встановлено місце наголосу й інтонацію. Серед таких слів варто згадати: išrūgęs (1) «сироватка»: išru:ges milėdavom |o: kat šviež’o:s |tai ir pageri|| krąk|ti, -ia, -ė «квакати»: varlė:s o: krãk’a o: krãk’al pradėj varlė:s krãkc’l dar išgirsi varlàs krãkanc|| smilginė (3ᵇ) «скроня»: kaktōn smilginė |o: kab dzvi — smilginė:s|| raižiūkas (2) «шрам»: raižūkai in ragū ró:dž’a |kiek kárve: mėtu: |pirmas raižūkas tris metai |o: paskū |kiek raižūku: |ciek mėtu:|| Raižas у цьому значенні досі відоме лише зі старих писемних пам’яток (LKŽ 11 92). (su)|stipti, -stimpa, -stipo «(за)стигнути»: jau taukai scimpa || pradėj taukai scipc’ àpil’a šaltu vanden’u |kat taukai sūscipt || jau taukai sūscipi. (пор. LKŽ 13 812). c. Факти говірки свідчать, що в ній є чимало слів, уживаних також в інших значеннях, ніж деінде в Литві, наприклад: (ap)|svilti, -svela, -svilė «(об)палити»: k’aūlbl: svėlam iš kūl’o:|| svildamì |ražo:-dzinam |kad išėidžitu: garai iš vidaus|| ir blãškaz gerėi àpsvela| kap kūl’o: nèrà|| kap k’aūlbl: nūsvęlam | plãunam|| Первинне дієслово svilti у говірці вживається в причинному значенні, незвичному для нашої мови в цьому випадку (пор. LKŽ 14 353—354, 358—359). ažačia (3ᵇ) «інший кінець»: kasōs ažac’à sto:rā |kitā pusīs žiemōs būš šaltà|| пор. LKŽ 1 533. ažuveik|ti, -ia, -ė «заробити, заслужити»: pardavė: árkli: ir ažbiveikė: piñkezdešimt rubl’u:|| див. картотеку LKŽ. drėplō|tis, -jasi, -josi «крутитися, викручуватися»: atāšijo:s — kad nezdrē:pl’ōt jieno:s šōnuosna|| пор. LKŽ 2 689—690. bakanėlis гібр. (2) «шкварки»: bakanėli: sūkam iš taukū|| ko:pū:stuosna bakanėl’o: andedzi |ko:kis kvãpas| пор. LKŽ 1 573. geluonė (3ᵇ) «жало»: bitēz geluonē ir odžino:s geluonē|| bitē geluoni: pãmeta (= залишає, не витягає) і помирає|| пор. LKŽ 3 228. gūdas (4) «простолюдин місцевого білоруського походження, не з шляхти, який не вміє говорити литовською»: gudai itai mū:si žmonės pras’čōkai | lietuviškai nemōka koc’ ir gi:rēna lietuvōi|| пор. LKŽ 3 692. guld|ytis, -osi, -ėsi «бути розстеленим»: stōvu: juosto:sna (= на поперечинах) ažvari-nėjam kli:nukūs |kat s’ūlai lig’ai gul’dzitu:si|| пор. LKŽ 3 707—708. гунклис (4) «грудка засохлого гною із соломою»: гункл’ай тру:шу придж’ūvi. карвей ін шо̄ну:|| нулупінеям віенус гункл’ūs |кіці пріскранта|| пор. LKŽ 3 732. довжина (3ᵃ) «довжина»: скільки довжини кліну: | стільки треба стовпів: (=стовпів)|| пор. LKŽ 4 54. на чотири частини «на чотири частини»: на чотири частини ріжемо лашбн’и|| спершу «спершу»: спершу накладаємо снопи | а потім перевертаємо|| пор. LKŽ 4 194. молодик (2) «молодий місяць»: молодик добре видно на небі | поки кістки навхрест не зійдуться|| як молодик зійде | треба привітати || пор. LKŽ 4 308. молод|ий, -а (2) «молодий»: той молодий малий глянув || рогий — молодий як молода свиня|| пор. LKŽ 4 309. 119 планка (1) «поперечина ткацького верстата»: у стояках планки знизу дві, а зверху | щоб стояло міцно | довго стояти || ті планки клинцями закріплюють || пор. LKŽ 4 424—426; LKA 1 110, 130—131, 140, карта №=48, 64. блискуч|ий, -а (2) «блискучий (про залізну змію)»: залізна змія пласка | блищить || пор. LKŽ 7 224. лити, ллє, лив «наливати в молочарню»: від двох корів одна стільки молока ллє, скільки ми від однієї || пор. LKŽ 7 438—439. танути, тане, танув «танути»: у теплу погоду й у відлигу теплішає | щоб тануло || Первинне lyti тут уживається в незвичному для нашої мови каузативному значенні. липк|ий, -а (4) «липкий»: ви дуже липкі | треба розчесатися || пор. LKŽ 7 518. підвіси (1) «жердини для бубів, накриття»: підвіси комори для мішків || пор. LKŽ 9 157. ангіна (3ᵇ) «ангіна»: коли з’являється ангіна | кладуть щось холодне || пор. LKŽ 9 255—256. гланди (3ᵇ) «хвороба шиї поросят»: у наших поросят гланди | гулями розповзаються по шиї || пор. LKŽ 9 256. поодинці «по одному»: по дві шкварки або поодинці мама давала || пор. LKŽ 9 691. пер|итися, -иться, -илося «качатися»: уже скоро курочки вилупляться | вже чути тільки || пор. LKŽ 9 821—822. «навиворіт», -à (4) «зворотний бік»: навиворіт одягнена: сторона гарніша: як добре || пор. LKŽ 9 255—260. палець (2) «гілка нитки»: два пальці: нитка тоненька || пор. LKŽ 10 28—29. простолюдин (2) «місцевий білорус не шляхетського походження»: простолюдини: взяли і самі подивилися: простолюдин | литовською не говорить він | і діти || простолюдини — наші люди | тільки зовсім литовською не говорять || пор. LKŽ 10 543—544. пташеня (2) «пташеня, дитинча будь-якого птаха»: коли в тяжчі роки курка виведе пташенят, а коли в кращі — качок; і кошенята, і воронята, і гуси, і совенята, як маленькі пташенята || пор. LKŽ 10 879—880. брунька (pamputỹs?) (4) «пуп’янок»: усі півонії обірвали пуп’янки: тільки один пуп’янок залишився: більше немає || у пуп’янках півонії || пор. pampu-tys «здуття, пихатість» LKŽ 9 316, pumputis «якась м’яка пухка річ» LKŽ 10 912—913. шпаківня (2) «шпаківня»: для шпаків робимо будиночки й підвішуємо біля дерев || у шпаківні вже чути пташенят шпаків || пор. LKŽ 12 1075. трясовина (2) «провалля в болоті»: йшли тією трясовиною | боялися | щоб корова не провалилася || пор. LKŽ 14 194. стримувати, -ує, -ував «стримати, втримати»: не могла стримати сліз || пор. картотеку LKŽ. шипіти, -ить, -ів 1. «шуміти»: дощ шумить | так і ллє || 2. «гарчати»: не йди | собака вже гарчить | може вкусити || пор. картотеку LKŽ. розділятися, -ється, -ився «розходитися, ділитися»: як свиня жирна: сало від кишок саме відділяється: а як худенька, то потрібен ніж || пор. картотеку LKŽ. 120 Žagaras (3ᵇ) 1. «урожай»: із жниварки: жниварки робить такі кривульки: і в них є скалка || жниварним прутом маля черево чистить || 2. «гілка дерев, що коливаються»: верби пускають прути в землю || 3. «пагін»: груша вимерзла. пускає пагони знизу || 4. «верба для плетіння»: чим тонший прут | цілий кошик сплетеш | а так переплетеш || як плетеш, кожен прут треба брати коротший || пор. картотеку LKŽ. г. У записаному багатому матеріалі є чимало старих слів, які розширюють відомі досі ареали їхнього вживання або значень, наприклад: apriėсти, -čia, -tė «накинути»: накинута нитки для ткання: || пор. LKŽ 11 563. aslà (2) «основа печі»: у печі з ліжбиною запалюють дрова в основі || пор. LKŽ 1 327. bližgėti, -a, -ėjo «блищати»: ялинове листя блищить і сяє || окіст блищить, як лід || пор. LKŽ 1 938. branktėlis (2) «дерев’яний ґудзик»: усе застібають дерев’яними ґудзиками || пор. LKŽ 1 1003. galin|iuotis, -iuojasi, -iāvosi «боротися»: діти надвечір борються || від ранку, як почав боротися, | так цілий день і боровся || пор. LKŽ 3 69. ingiryḱštis (1) «райдуга»: райдуга — як перед дощем || пор. LKŽ 4 111. juostelėt|as, -a (1) «смугастий»: гарні вуха не вміла ткати | а ось ті смугасті вже ткала || пор. LKŽ 4 426. kultuvė (3ᵇ) «товкач для головок льону»: льон оббивають товкачем || пор. LKŽ 6 859—860. kušļas, -ā (4) «із зарослими ногами»: у куцого півня ноги обросли пір’ям || пор. LKŽ 6 994. laṅkena (1) «вигнута кора для гоління»: кору з дерева голили вигнутою корою || пор. LKŽ 7 128, 342. menčia (4) «точильний брусок із дерев’яною ручкою»: усі бруски — з жорстви | а точильний брусок — з дерева | скільки ним точать жорна | там, де роблять бруски || пор. LKŽ 8 7. mergystė (2) «онука»: мені допомагає онука: | їй уже чотирнадцять минуло || пор. LKŽ 8 31. milin|is, -ė (2) «вовняний»: моїй доньці не потрібна вовняна шапка | а мамі кращої немає || пор. LKŽ 8 192. pākuralas (3ᵃᵇ) «розпалка»: тріски для розпалювання || пор. LKŽ 9 218. pasidraibst|yti, -o, -ė «непокоїтися, крутити»: pōru: ōdzinu mat’au | pazdraipsti. gulēj || ōdzina pazdraipsto: pazdraipsto: ir nusramina || пор. LKŽ 2 626. pupojys (3ᵇ) «бобівник»: pupo:jai nōg apecito: || пор. LKŽ 10 941. rūklš (4) «трухлявина»: ru:klis kap pre’ bit’ū eini || ānas iš puvės’o: verbōs mēdz’ago:s || пор. LKŽ 11 928. spjāudulas (3ᵃ) «плювок; схожа на піну слина на траві»: spjaudulai in žo:lēs būna | gal ti gēguže:s prisipjaudo: || пор. LKŽ 13 460. stov|ėti, -i, -ėjo «жити»: ti sto:vėjom | o: c’a pastātēm pir’k’u: || пор. LKŽ 13 903. straublė (4) «веселка»: straublė vōndeni: trauk’a | būs li:taūs || straublė gelto-na mē:lina žal’ā || пор. LKŽ 13 940; LKA 1 182, ž. 105. šekai (4) «осоки (найімовірніше)»: še:kai — būna žo:lēs | arkļ’am pjōvēm | laidz’a stōras kasās | bāloj kupsc’ukais āuga || пор. LKŽ 14 615. 121 šėrkšnas (2) «тверда кірка снігу»: šárkšnas in sniego: | možna eic’ | šárkšnas lai-ko: || пор. LKŽ 14 655. vyzdėti, vėima, vyzdėjo «шукати»: kap paduódzi válgi:c’ | ánas vis mė:šos kur pre kaulúko: vėima || ánas netúri kantrībė:s vėima | pavėima ir mėta || pavi:zďėk mán’ šáukštu: aš nerandu || pasvi:zďėk sà skri:nėlej ir atrasi || пор. картотеку LKŽ. e. Хоча місцеві литовці малограмотні й майже не читають газет, проте через телебачення та своїх дітей, які приїжджають допомагати їм на вихідних, вони чують нашу літературну мову й зазнають певного її впливу. Звісно, він незначний і проявляється переважно на найбільш сприйнятливому рівні — у лексиці. Так, поряд зі звичними giesminýkas, balnyčia, cierply-vastis, grabeniai, paūtas, kavõlis, lopinýs, mẽdžias, nedėlia, pilvas (vėdarūkas), pristupas, ãlyčia, altõjus тощо тут уже доволі часто можна почути й dainúotojas (: dainúoto:jus vėžė: vi.l’n’au), ligóninė (: ligóninèn vo:l’ójau dẽšimt dzienų), kantrýbė (: reik’a daug kantrībė:s káp jūma rasakinej), šepetėčiai (: šápecais linùs šukúojam), kiaũšis (: vãmo:s cig gẽr’a k’úušus || vištu: k’aušai balci | bit’ú raũkon priso:dzìnta k’aušų), kalvýs (: kal’vīs neko:kis | pajūodi. | piktas), skarėlė (: san’au lo:pin’ai | o: dar skarėlė:s), miškas (: preg dzievėniškiem miškelis), savaitė (: saváiti: prasvol’ójau namušà), skranãdžius (san’au pilvas | vė:darūkas | o: dar skranãdž’um vadzinam), priepuolýs (: mán’ nøg išgu:sc’ú: pre:pu:l’ai paždãrė:), kãimas (: šal’čin’ai — mažas kãimas), tinginýs (: visa anà daro: | ánas cinginýs) тощо. Ці та багато інших слів Шалтінської говірки, які нині по-новому влилися до скарбниці нашої мови, — лише невелика крапля в морі слів литовської мови, однак, повернене до нового життя, це надбання заслуговує на те, щоб його цінували, і є важливим її скарбом. Воно показує, наскільки актуально й у наші дні ретельно досліджувати ще живі периферійні говірки, у яких досі приховані не записані мовознавцями литовські слова — найкращі свідки життєздатності народу, яким загрожує швидке забуття. LITERATŪRA Būga RR — Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1958. T. 1; V., 1959. T. 2. Gauč., Vidug. — Г а у ч а с П., В и д у г и р и с А. Этнолингвистическая ситуация литовско-белорусского пограничья с конца XVIII по начало XX в. // Geografija. V., 1983. T. 19. Kviklys — Kviklys B.ūsų Lietuva. V., 1989. T. 1. Lipsk., Vidug. — Lipskienė J., Vidugiris A. Dieveniškių tarmė // Lietuvių kalbos gramatinė sandara. V., 1967. LKA — Lietuvių kalbos atlasas. V., 1977. T. 1. LKG — Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T. 1. LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas. V., 1968. T. 1; V., 1969. T. 2; V., 1956. T. 3; V., 1957. T. 4; V., 1959. T. 5; V., 1962. T. 6; V., 1966. T. 7; V., 1970. T. 8; V., 1973. T. 9; V., 1976. T. 10; V., 1978. T. 11; V., 1981. T. 12; V., 1984. T. 13; V., 1986. T. 14 ir jo kartoteka. Zink. — Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. V., 1966. СБГ — Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. Мінск, 1980. Т. 2. ЭСБМ — Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. Мінск, 1985. Т. 3. 122 ЛЕКСИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛИТОВСКОГО ГОВОРА ДЕРЕВНИ ШАЛЬТЯНЯЙ Резюме Периферийный литовский говор деревни Шальтяняй Девянишкского языкового ареала (Шальчинский р-н) является не официально-административным языком, а языком домашнего общения. В зависимости от языка собеседника носитель данного говора свободно переходит с литовского говора на белорусский, и наоборот. Таким образом, в деревне наблюдаем полный односторонний литовско-белорусский билингвизм. При обращении местных литовцев в официальные учреждения они воспринимают русскую речь, но отвечают по-белорусски. Языком костела для них является польский. Тем не менее, влияние русского и польского языков на структуру литовского говора незначительно. Исследуемый литовский говор является малоизученным богатым резерватом литовской архаичной лексики и зоной вторичных лексических и семантических явлений, возникших вследствие адстрата. В самом начале совместного сосуществования литовского и белорусского говоров литовский говор по существу являлся ощутимо дающим, о чем свидетельствует обилие литуанизмов, употребляемых носителями местного белорусского говора, напр., брунду́ль ‘зерно ореха’, гунглі ‘куски гною, присохшие к бокам коровы’, крумлі ‘суставы пальца’, палёукі ‘горловое заболевание поросят’, менці ‘брусок для косы с деревянной ручкой’, пунду́к ‘головастик’, сласны ‘мышеловка’, сімоўр ‘ресница хвоста’, вінкины ‘поперечины саней’ и др. С течением времени при постоянном ассимилятивном влиянии местного белорусского говора литовский говор стал по существу берущим, почти лишился своего оборонительного барьера, вследствие чего в его систему свободно стали проникать элементы белорусского говора, непосредственно разрушающие самобытность языковой структуры последнего. К числу таких элементов следует отнести конструкции: dārom to:li ne tēp (ср. белор. робім далёка не так), so:pēj gālvū: gerei (ср. белор. добра балела галава), dzī:rba pa-svōjemu (ср. белор. па-сваёму робім), kas man’ dachōdzic’ (ср. белор. што мне даходзіць) и др. Несмотря на сложную ситуацию данного языкового ареала, исследуемый литовский говор в своей основе является чисто литовским, образным, живым, богатым. Из 2000 слов и словоформ, записанных нами во время экспедиции 1990 г., 74% составляют чисто литовские слова, 18,5% – относятся к заимствованиям (в основном из белорусского), 7,5% являются кальками (также белорусского происхождения). В связи с этим мы предполагаем, что приведенные проценты иллюстрируют приблизительное состояние всей лексики исследуемого литовского говора. Богатые микротопонимы говора – стержневой элемент древней литовской территории и речи – все литовские, напр., bažiūc’avietē: | dzivūlēs: | gērvīškis | kraščinis | laikas | kūdra | lapēl’u: kalnas | margelkai | pulkinō: kalnas | sēdzimo:s | sintakis | varučiskis и др. Важно также отметить, что данные микротопонимы местное белорусское население употребляет в почти литовской форме (лишь у некоторых из них славянизированы окончания). Обращает на себя внимание пласт архаичной лексики говора, до сих пор не зафиксированного как в других литовских говорах, так и в древних письменных памятниках литовского языка, напр., vōkis ‘немец’, vōkē: ‘немка’, kušlēcina ‘кто мохноногий’, pietūniškis ‘обеденный’, priešē: ‘передняя часть’, pundzi:là ‘головастик’, rūšcis ‘орех’, sū.lscic ‘сок; рассол’, ti:simas ‘нарыв’ и мн. др. Впервые в литовском языке зафиксированы и аблативные сложные наречия, первым компонентом которых служит местоименное местоимение, лишенное своего местоименного значения, напр., ko:k’iojdzien~kokiojdzien ‘когда’, tūojdzien~tōjdien ‘тогда’, tūojkart~tōkart ‘тогда’. Данные формы безусловно являются исключительно редкими рудиментными остатками – своеобразными заменителями исчезнувших местоименных форм говора. 123 В лексике говора наличествуют также редкие слова — узкие регионализмы, до сих пор известные лишь по древним письменным памятникам, напр., krāke ‘квакать’, raižikas ‘рубец (на рогах коровы)’, smilginė ‘висок’ и др. Некоторые имеющиеся в говоре лексемы здесь употребляются в новых, до сих пор неизвестных значениях, напр., bakanelis ‘сальник’, gūdas ‘обелорусевший местный литовец, не умеющий разговаривать по-литовски’, jauniklis ‘новолуние’, jauniklis ‘жених’, ladzinis ‘блестящий’, lieč ‘отдавать (молоко) в приемный пункт’, limpūš ‘приветливый, ласковый’, palaukė ‘ангина’, pakartuvai ‘жердяной потолок клети’, perečis ‘вылупляться’, pirštas ‘ветвь нитки’, pul’ūkas ‘птенчик’, supi:klà ‘зыбун’, šnipc ‘рокотать; урчать’, vōžčis ‘отделаться’, žagaras ‘пруток для вдеваия нитки в бедро; пруток для чистки кишек; ветвь чернотала; побег; корневой отросток’ и др. Некоторые имеющиеся в говоре древние лексемы уточняют и расширяют ареалы своего употребления, напр., aslà ‘под (дно) печи’, brunktelis ‘деревянная пуговица’, ingiri:kščis ‘лабазник’, kūšlas ‘мохноногий’, milinis ‘шерстяной’, pazdraipseic ‘покидаться (о змее)’, šė:kai ‘осока’, šarkšnas ‘наст’, vizdėc ‘искать’ и др. Приведенные и другие обнаруженные и исследуемые нами в статье слова, влившись в фонд литовского языка, и тем самым воскреснув для дальнейшей жизни, представляют собой неисчерпаемое богатство разговорного языка. Они являются вызовом времени, и доказывают необходимость постоянного фиксирования и сбора сокровищ периферийных говоров и тщательного их исследования. При отсутствии должного внимания к подобным своевременным исследованиям можно безвозвратно потерять многое, еще никем не зафиксированные, ценные устные богатства родного языка.