Deapeliatyviniai asmenų pavadinimai pagal kilimo, buvimo bei gyvenamąją vietą

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXII (1993) BALTŲ ONOMASTIKOS TYRINĖJIMAI MILDA NORKAITIENĖ НАЗВИ ОСІБ ЗА МІСЦЕМ ПОХОДЖЕННЯ, ПЕРЕБУВАННЯ ТА ПРОЖИВАННЯ, УТВОРЕНІ ВІД ЗАГАЛЬНИХ НАЗВ Деапелятивними називаємо назви осіб за місцем походження, перебування та проживання, утворені не від власних, а від загальних іменників, що позначають місце проживання чи непроживання, прикметників із просторовим значенням, а також прислівників місця й простору, наприклад: daubiškis: daubą, girininkas: girią, kaimietis: kaimas, šėtonietis: šėton, toliūtis: toli; tolis, užupis: už- +upė, vandenis: vanduo. Такі похідні називають не лише осіб, а й різноманітних персоніфікованих міфологічних істот (наприклад: giryškštis «дух лісу, лісовик», medeinė «богиня лісів», namininkas «домовик», pragaris «чорт»), вітри (pietąšis, rytis, šiaurūnėlis, vakaris) або евфемістично називають вовків (laukinis, laukininkas), змій (pãlaũžė), жаб (pamatinė). До цієї групи похідних належали б і десубстантивні атрибутивні назви з локативним значенням1, що позначають ознаку чогось, визначену за місцем (наприклад: заєць л і с о в и й, пташки р а к ш т у н е л я й, коник л у г о в и к). Формування лексико-семантичних груп слів частково пов’язане зі словотвором, його категоріями й типами. Десубстантивні атрибутивні назви з локативним значенням і назви осіб (персоніфікованих істот) за місцем походження, перебування та проживання за своєю природою мають доволі прозору мотивацію та спільне категоріальне словотвірне значення: «той, хто пов’язаний із місцем, позначеним твірним словом». Крім того, у творенні і перших, і других виявляються ті самі способи та форманти. Головна мета статті — розглянути характерні словотвірні особливості та специфіку деапелятивних назв осіб за місцем походження, перебування та проживання, оскільки дотепер дещо докладніше їх було оглянуто лише у праці «Литовська мова ¹ Атрибутивні назви, найчастіше вживані у фольклорних творах, характеризують персонажа за різними ознаками: за його зовнішністю (дуб ш і м т а л а п и й, кінь ш і р в і н и к), за виконуваною дією (берізка с у й т р у о н е л и с, пташечки ч і у л б у ж е л я й), за місцем перебування: (рак п а к е р и с) — останні також розглянемо тут — або за іншими ознаками. 114 граматиці”2. Зібраний матеріал (близько 700 прикладів) свідчить3, що згадані назви найчастіше утворюються способом деривації, рідше — способом композиції. Саме в такому порядку ми й розглянемо їх далі. Суфіксальні похідні Насамперед слід звернути увагу на неоднакову продуктивність суфіксів. Найпродуктивніший суфікс -inis, -ė (за його допомогою утворюються назви осіб і від іменників, і від прикметників): 83 приклади (170 випадків уживання), або 24,63% усіх похідних: Anapusinis, -ė LKŽ I 129 (rš): anà pusė. Anašalinis, -ė LKŽ I 130: anà šalis. Ну вже тут той чоловічок з останніх сил влаштував весілля, запросив навколишніх BsP III 205. Навколишні люди все знають LKŽ I 246 (J.Jabl). Навколишні вже й обмолотили, а в нас іще не все звезено LKŽ I 246 (Srv). Зібралися навколишні люди LKŽ I 246 (Ds): aplinkà. Тут церковні люди йдуть LKŽ I 700 (Pln). Церковні так довго не повертаються LKŽ I 701 (Skr). Вона дуже церковна LKŽ I 701 (Tvr). Чи вони тепер церковні люди? LKŽ I 701 (Gs): bažnyčia. З людьми з околиці не зрівняєшся, у них і без роботи все добре росте LKŽ II 142 (Krok): būklė, būklės. Якби не хуторяни, ми б так швидко не зібрали жита Slv: butelis «хата, хатинка». Добре відомий тутешній нирець LKŽ II 115 (rš): čion, čionai. Місцеві люди трохи знають і литовську LKŽ II 221 (Rš). Це місцевий — стільки землі має, то й задирає носа LKŽ II 221 (Rdm): daiktas «господарство, садиба». Мої діти ще малі, тільки дитсадківські LKŽ II 306 (Jrb): darželis «дошкільний дитячий заклад». Ті, що мають городи, завжди завалені капустою LKŽ II 308 (Rdm): daržas «річ, садиба». Жителі низин і гір Шепучі LKŽ II 310 (Pgr): daubà; kalnas. Де чудові одежинки — панночок, де рум’яні личка — ледарок LKŽ II 938 (Plš): dvaras. Дівчата з околиці приходили льон вибирати LKŽ III 68 (Pg). Швежда, той, що з краю, — дай йому, Боже, небес, наказував йому самому сіятися M.Katk. І крайній Йонас приходив LKŽ III 68 (Alv). Ті крайні восени дошкуляють, коли вже стемніє, поки не виберуться на шосе LKŽ III 68 (Dbk): galas «початок, кінець села; край поля». Лісові мешканці LKŽ III 342 (Gs). Лісові не бояться змій, уміють із ними дати раду LKŽ III 342 (Ss). Як довго 2 Див. Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T.1. P. 411—414. 3 Матеріал для статті зібрано з «Lietuvių kalbos žodynas» (далі — LKŽ). V., 1956—1986. T. 1—14 та його картотеки, зі «Šiaurės rytų dunininkų šnektų žodynas» V.Vitkauskas (V., 1976), «Lazūnų tarmės žodynas» J.Petrauskas і A.Vidugiris (V., 1985), «Druskininkų tarmės žodynas» G.Naktinienė, A.Paulauskienė, V.Vitkauskas (V., 1988), з різних писемних джерел, а також за спеціальною анкетою. Скорочення — як у «Lietuvių kalbos žodynas». 115 лісові не повертаються додому LKŽ III 342 (Skr). Прийшли, кажуть, уночі, вівці винесли з хліва лісові духи Pžrl. Хіба не боїшся їхати самому через ліс, раптом лісовий (лісовий розбійник) нападе? LKŽ III 342 (Srj). Сам Гервас дуже був схожий на лісового духа girinį rs. Прийшов лісовий чортисько (чорт) — не обважився LKŽ VIII 990 (Šv). Є змії: конопляна, строката, чорна, лісова, болотяна, мідянка LKŽ III 367 (Plv): giria. З односельцями легше знайти раду, ніж із міськими LKŽ V 56 (Alk). Не думай, що селянин обдурить міщанина LKŽ V 56 (Srv). Селянки з дрібними шляхтичками не водилися LKŽ V 56 (Gs). Сільські люди добре живуть LKŽ V 56 (Gs): kaimas. Гірський божок. Гірська богиня K I 210. Цього року сіно доконало й гірських LKŽ V 148 (Skr). Гірський Пожеле LKK IV 177. Тут усі мужики стали гірськими, отримавши землю від маєтку LKŽ VI 48 (Skr): kalnas. Чи живе біля цвинтаря Банайтіс? LKŽ V 234 (Pc): kapai. Коли їхав на весілля за свата, взяв чоловіка з двору за свата LKŽ V 753 (Dv). Хоч і сусід із того самого двору, але не перебирай ним LKŽ V 753 (Dv). Коли дівчина з того самого села, то треба йти разом додому LKŽ V 753 (Dv). Зустріну товариша з того самого села LKŽ V 753 (Arm). Де ти свого односельця крадеш? DrskŽ: kiemas. Ми самі були крайніми (у селі) DrskŽ: kraštas «край». Дзіньк — підлогу розламав, шукає коренів LKŽ VI 699 (Krtn). Кущова колосина, або стигла колосина LKŽ VI 699 (IM 1864,7). Кущова (змія) LKŽ VI 699 (Kls): krūmai. Обидва були в таборах — і знайшли табірну LKŽ VII 11 (Str): lāgeris. Жодної дівчини з містечка немає — усі сільські LKŽ VII 182 (Ad). Коли село поділили, з’явилися ті, що живуть у полі LKŽ VII 182 (Lnkv). Ми були польовими в Ґедурі, переселившись туди Pš. Може, вже повернулися польові люди (ті, що працювали в полі)? LKŽ VII 182 (Grš). Польовий (вовк) цієї ночі роздер моє лоша LKŽ VII 182 (J). Не тримай коней у полі — польовий може зарізати лоша LKŽ VII 182 (Užp). Польовий (вовк), собака, живіт бурчить LKŽ V 427 (J). Ночі довгі — польовий (вовк) може заблукати LKŽ VII 182 (Dbk): laukas. Одна (змія) строката, інша — ліщинова LKŽ VII 213 (Dv): lazda «ліщина». Lobinis, -ė LKŽ VII 637 (Drsk). Lóbinis Paukštė, kálninis Paukštė Dglš: lóbas; kálnas. Морський розбійник LKŽ VII 859 (R 324): marios. Вони були лісовими людьми LKŽ VII 988 (Lz). Лісовий (охоронець звірів, бог) LKŽ VII 987 (rš): medė, medis, medžias «ліс, пуща». Сільські люди живуть усе гірше за міських LKŽ VIII 155 (Gs). Міські люди LKŽ VIII 155 (Grv): miestas. Жителів Заувентіска ми (мешканці Відсодіса) називаємо лісовими LKŽ VIII 290 (Užv). Лісові все збиралися спати до самої ночі Švnč. Розповідає [Лапінас] про лісовиків, що живуть у болотах, блукають лісами й паморочать людині голову V.Krėv. Лісові люди, рудобороді Grdm. Не плач, бо прийде лісовик і забере тебе LKŽ VIII 290 (Ldk): miškas. Живе поруч із Молтубіне Гечене, Ципаріус 116 Nmš: mólduobė. Коли людина помирає, домашні плачуть невідомо як LKŽ VIII 533 (Pls). Часто сварюся з домашніми LKŽ VIII 533 (Ck). Домашній брат ще неодружений, тільки в місті парубкує LKŽ VIII 533 (Trgn). Не домашні, сходяться з села, не дозволяють молодим сидіти за столом (на весіллі) DrskŽ. Та [дочка] залишилася вдома (жити при батьках), інша пішла за невістку LKŽ VIII 533 (Brb). Тут домашні онуки Mrs. Тим домашнім батькам найбільше й залишили Srj. Він справжній домашній LKŽ VIII 533 (Tvr). Не домашня (прийшла з іншого місця) невістка LKŽ VIII 533 (dz.). Ой, брате, брате, братику мій, навіщо ти застрелив голубочка, домашню пташечку? LKŽ VIII 533 (LTR(Ds). Визнали, що це він, домашній, його (коня) їздець LKŽ VIII 533 (LTR(Tvr). Коли настає вечір, дітям зовсім біда: їм усе ввижається, що домашній схопив їх за ногу, щойно вони звісять її з лави V.Krev. Вона балакуча жінка, а ми такі домашні люди LKŽ VIII 895 (Ms): namas, namai, nūmas, nūmai. Мої овечки, мої голубоньки нагодовані, ти, болотяна, ти, крайова, гей, гей, додому! (п.) LKŽ IX 197 (Dgls): pabalys; pakraštys. Там було двоє Мантвілай: один з-за лісу, інший з-за озера LKŽ IX 66 (Gs): pagirys, pagirė; paežerė, paežerys. Бувало, на зиму той, що з-за лісу, виганяв корів пастися в ліс LKŽ IX 85 (Ad). Ті, що з-за лісу, тут лише палять дьоготь LKŽ IX 85 (Ig). Ці, що з-за лісу, пасуть худобу в лісі LKŽ IX 85 (Kps): pagirys, pagirė. Пранцкус — гірський і підгірський LKŽ IX 147 (Šts): kalnas; pakalnė, pakalnis. Кутовий (народжений у закутку) той хлопець, дівчина DrskŽ: pakampė, pakampės. Коли під’їду до першого придорожнього чоловіка, зайду напитися LKŽ IX 165 (Žvr): pakelė. Pakurinis, -ė LKŽ IX 218 (Skdv): pakūra. Лише ті, що живуть за полем, не мали чим засвітити LKŽ IX 243 (Rdm): palaukė. Фундаментні (ропухи) здебільшого живуть під фундаментами LKŽ IX 285 (Lbv). Жодного мешканця за лісом не лишилося — усі переселилися до поселення Er. Ті, що живуть за лісом, частіше ходять по гриби LKŽ IX 302 (Rd). Мешканці за лісом: матимуть більше сіна LKŽ IX 302 (Er). Картоплю тих, що живуть за лісом, майже всю викопали на зиму LKŽ IX 302 (Všn). Мешканці за лісом не беруться ночувати LKŽ IX 302 (Lkv). Розпусницю, що жила за лісом, за словами Йоне, називали Текле J.Avyž: pamiškė. Паплентина Шютрікене вже вдова LKŽ IX 372 (Gs). Перша війна пройшла по шосе, ті, що жили при шосе, постраждали LKŽ IX 372 (Grd): paplentė. Папрудський Куйзінас LKŽ IX 382 (Db): paprūdė. Іди до тих, що живуть за болотом, вони розкажуть тобі про чортів LKŽ IX 396 (Al): paraistė. Parapijinis, -ė M: parapija. Прикордонник був поліцейським Sdb: parubežys. Той світовий ходить по світу LKŽ IX 456 (Ldyn). Я був такою світовою людиною, тому про все розповідаю LKŽ IX 456 (Vlkv): pasaulis. Мешканців пограниччя вигнали (з господарств) LKŽ IX 467 (Gs): pasienis. Із цієї дитини виросте тільки той, хто житиме під мостом LKŽ IX 619 (Trgn): patiltė. Прибережні більше 117 сіна мають LKŽ IX 652 (Žal). Усіх прибережних переселили до селища Er. Прибережні мешканці — хоч риби досхочу їдять LKŽ IX 652 (Šn): paupys. Амбразайчяї — придорожні LKŽ IX 693 (Jrb): pavieškelė. Чорний, як пекельний (чорт) LKŽ IX 752 (Krok): peklą. Піду до сусіда за полем і дістану LKŽ IX 838 (Prng): perlaukė; perlaukiai. Підемо надвечір до господарів із-за поля LKŽ IX 1090 (Svd). Стара гуляє зі своєю невісткою, з дружиною онука LKŽ IX 1094 (Str). Ця людина — наша сусідка LKŽ IX 1094 (Kb): pirkia, pirkėlė. Так велося у світі, коли підземні (чорти) ще мали справи з людьми LKŽ X 480 (TDr VI 182): požemis. Тепер води чисті, пекельних (чортів) немає LKŽ X 500 (Skr): pragaras. Вона виховує прийомну LKŽ X 635 (VšR): prieglauda. Мешканці провінції NdŽ: provincija. Заманить болотяних (чорт) у кущі LKŽ XI 61 (Švn). Почув ті люди й пішов, мов болотяний DrskŽ: raistas. Ось уже й районні приїхали LKŽ XI 97 (Mrp): rajonas. Прикордонний сусід LKŽ XI 852 (K I 64): rubežius. Йому тільки спало на думку, що опівдні полями ходить житній дух, і його аж морозом пройняло LKŽ XI 888 (Mš). Житня відьма LKK XII 140 (Grv): rugiai. Острів'янин LKŽ XII 80 (Aps). Острів'янин-зять прийшов LKŽ XII 80 (Aps). Острів'янин Юозас — страшний щипальник LKŽ III 447 (Švn). Острів'янський хлопчик — теля з містечка LKŽ XII 80 (Ml). Вона (вчителька) цілий день як острівна дівчина — усе працює: і копає, і танцює з нашими хлопцями LKŽ XII 353 (Lz): salą; selà «ділянка суші, оточена водою з усіх боків; село, хутір». Прикордонні [козаки] мали прив'язані до ременів кинджали LKŽ XII 526 (Dr). Мав під пахвою сіно, не міг утекти від прикордонників (прикордонників) Plng: siena. До підвальних ще далеко LKŽ XII 1000 (Vrn): sklėpas. Так робили, сподіваючись отримати допомогу від порогової та інших домашніх богинь, які мали звичай жити в кутках LKŽ XII 1211 (M.Valanč): šlenkštis. Та й піщані не орють, а ми оратимемо? LKŽ XII 153 (Trgn): smėlis. Межа була споконвіку, та господарі сварилися LKŽ XIII 274 (Vl). Тут виросли — так не виростають, як місцеві LKŽ XIII 274 (Gs). Із місцевим не зрівняєшся — у нього все збіжжя, мов мур LKŽ XIII 274 (Br): sodyba. Сільський чоловік LKŽ XIII 277 (Dr): sodà «село, хутір». Приїхав сусід із села LKŽ XIII 277 (Jrb): sodas. Тут з'явилася чужоземна баба на прізвисько Правда (прізвисько) LKŽ XIV 330 (Brt): svetimžemė. Чужа людина не пояснить стільки, скільки своя LKŽ XIV 451 (Vv): šalis. Змієподібна джерельна, іди в кущик, іди в ліска, білих голубів не чіпай LKŽ XIV 486 (LMD(Ml): šaltinis. Північна людина LKŽ XIV 723 (K II 94): šiaurė. Лісових, або борових, чортів називають «лісовими чоловічками» — «башилінями й буками LKŽ XIV 788 (BsMt I 26(Brt). Часто траплялося, що навесні не одному лісовикові бракувало хліба LKŽ XIV 788 (V. Krev). Вона схожа на лісову, з тих, що збирають гриби та ягоди, — дуже моторні, ходять, мов бджоли Dg. Їхні 118 чоловік, так виходить, лісовий Dg: ліс, ліси. Бічний, -а Pmn: бік «край, сторона». Людина з вулички одужує без лікаря, без помічників Dgš: вуличка. У лісах бачимо, як у рослинах і струмках зазвичай уночі при місячному світлі з'являються всілякі духи — німфи, лісові, лісові істоти, річкові: річка. Зарічани ще не скосили жита Ig. Адже там місток, щоб зарічанину переїхати Pnm: заріччя. [Священник] побачив, як із Жуйжеських озер чоловік вибирається і весь час кричить: — Уже час, а людини нема. [...] Той водяник, припинивши згаданий вище крик, сказав священникові: — Ти вчинив недобре BsV 372. Водяник почув, змилувався над чоловіком, виніс йому з річки золоту сокиру BsV 373: вода, знах. відм. одн. vánden-į. Янкаускіс — місцевий чоловік Žlb. Серед місцевих будуть злодії, купувати не доведеться DrskŽ: місце. З погляду семантики похідні з суфіксами -inis, -ė неоднозначні. Як видно з прикладів, вони можуть позначати особу (або осіб): 1) ту, що постійно, безперервно живе або залишилася там само, поруч із кимось чи чимось, постійно мешкає разом із кимось або тимчасово оселилася в місці, названому твірним словом, чи поблизу нього; 2) ту, що походить, переселилася, переїхала, прибула, повернулася або з'явилася з місця, названого твірним словом (від нього), жила, перебувала або була (знайдена) в цьому місці чи поблизу нього; 3) ту, що часто відвідує (любить відвідувати) або переховується в місці, названому твірним словом, чи поблизу нього, або прямує туди чи прибула туди; ту, що бере участь разом з іншими в заході, який відбувається в цьому місці. Щоправда, тут слід додати, що, крім згаданих відтінків значення, траплялися й похідні з індивідуальним значенням і зневажливим відтінком: Околишні (нікчемні) гості LKŽ I 248 (KlvŽ). Околишні (недорослі, незрілі хлопці) уже до дівчат підбираються LKŽ I 248 (Ggr): apluokas «загін біля дому для випасу худоби; клуння, загорожа». Ну, коли вже бенкет, то бенкет: куди не підеш — усюди валяються, усі п'яні, тільки «žiogriniai» (п'янички, що об'їлися біля тину) ще стовбичать PP 17: žiogr-iai. Суфікс -inis, -ė часто сприяє утворенню похідних із суфіксами -ėitis, -ė (7 прикладів, 18 уживань, 2,08% усіх прикладів) і -(i)ukas, -ė (8 прикладів, 10 уживань, 2,37% усіх прикладів), коли безпосереднє поєднання твірної основи із суфіксом неможливе з морфонологічних причин, а також через очевидну семантичну неоднозначність (пор.: krūminaitis, laukinaitis і krūmėtis, laukūtis; miškinukas, šiaudinukas і *miškukas, šiaudukas), наприклад: Хлопці-околишні — тут чоловік одружився LKŽ I 246 (LzP): aplinką «околиці». Лісовичок, -чка J, лісовичок, -чка Š, RŽ, Kv. Якби лісовичок заблукав у лісі, що б сталося LKŽ III 341 (Ll). Лісовичі стають містянами LKŽ III 341 (Vaižg). Усі лісовички — дівчата LKŽ VII 232 (Vdk). Ми живемо сто років, бо ми лісовики з: giria. Кущові діти (діти, зачаті в кущах, позашлюбні) LKŽ VI 699 (Kal): krūmai. Польовики живуть у полях, а лісовики — у лісах LKŽ VII 181 (J). Польовики завжди тужать за деревами LKŽ VII 181 (Krtv). Він до польових 119 живуть, а ми — ближче до лісів LKŽ VII 180–181 (Gr). Л а у к і н а й ч я й у віжок кори немає, тож носять у козубках LKŽ VI 759 (Vl): поле, поля. Березову смолу з берести ті м і ш к і н а й ч я й колись наварять LKŽ VIII 289 (Pp). М і ш к і н а й ч я м дерев не бракує LKŽ VIII 281 (Krtv). Груджі — laukiniekčiai, šakyniškiai — м і ш к і н а й ч я й LKŽ VII 181 (Skn): ліс. Ш а л і н а й т і с, той, хто з іншого боку LKŽ XIV 447 (J). Забіжи до якогось ш а л і н а й ч я у й запроси ще людей LKŽ XIV 447 (Rs): šalis «місцевість, край; бік». З суфіксом -áitis, -ė трапилося лише одне похідне слово: Хто живе на пагорбі, той к а л в а й т і с LKŽ VI 164 (J). К а л в а й т і с BŽ 100, RŽ: пагорб. Похідних із суфіксом -(i)ūkas, -ė також небагато: Я був сином д в а - р у к а, знаєте, усякого довелося побачити Vlkv: dvaras. Напевно, сюди п р и є - г л а у д у к у с привели, бо всіх одягли в однаковий одяг LKŽ X 635 (Jrb): prieglauda. Трохи більше похідних утворюється за допомогою суфіксів -ėnis, -ė, -ėlis, -ė: Та ж знаєш, Петрас — д і л г і н і у к а с (позашлюбний) LKŽ II 550 (Krk): кропива, кропив'яник. Тільки зв'яжися з г і р і н і у к а й с, то й лайку та прокльони вивчиш LKŽ VII 854 (Lks). А короткоживуча чарочка, щоправда, говорила, а бондарик г і р і н у к а с за піччю стогнав (д.) Lp: ліс. К а р к л і н і у к а с (дитина, знайдена в лозняку) взяла палицю й пішла шукати смадка (пс.): верби, верболіз. М і ш к і н у к а с зрозумів, що дідусь, шукаючи його, обійшов половину лісу з: ліс. Ця дитина — ш і а у д і н у - к а с (позашлюбна) Alvt: солома. Ж е м е л і у к а с M. Жемайти, відрізавши по шматочку, кидали в кути хати ж е м е л і у к е м с, або дернині, тобто великим шматкам, що вкривають землю S.Dauk: земля. Для цих похідних насамперед характерне зменшувальне значення; ними найчастіше називають дітей. Однак, як було зауважено і в «Граматиці литовської мови», такі утворення можна розглядати вже не лише як демінутиви зі значенням молодості, а й як похідні зовсім іншого типу, що мають значення походження та належності⁴. Чимало деапелятивних назв осіб — 73, 133 випадки вживання, близько 21,66% усіх прикладів — утворюється за допомогою одного з найпродуктивніших суфіксів -(in)inkas, -ė та його варіантів -nykas, -ė, -(en)inkas (-enyklas), -ė: A n ó š a l i n y k a i тепер жнивуватимуть жито LKŽ I 151 (Lš). A n ó š a l n y k a i на базарі вже мали цьогорічну картоплю LKŽ I 151 (Srj). Батькові не сподобалося, що хлопець був a n ó š a l n y k a s Mrs: anà šalis. Á p r u b i n i n - k a s, -ė LKŽ I 256 (Slnt): âprubas, âpruba «земля одного господаря в межах одного масиву». Земля а у к ш т і н і н к а й K II 98: aukštuma «височина, гора». Я сьогодні хочу піти до церкви. — От бач, який ти ц е р к о в н и к LKŽ I 700 (Kv). Ц е р к о в н и к и вже повертаються LKŽ I 700 (Kpl). Ти ц е р к о в н и к, ⁴ Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965 T. I. P. 266. 120 що ти чув у церкві? LKŽ I 700 (Bsg). Моя церковниця повертається LKŽ I 700 (Bsg). Уже повертаються й церковники LKŽ I 701 (Grg). Пообідали б, та ще не всі церковники повернулися LKŽ I 701 (Š). Церковники вже повертаються додому K. Церковники весь ячмінь витоптали LKŽ I 701 (Grž): церква. Ще звечора з'їхалися халупники LKŽ I 1121 (Ėr): халупа. Там у тих маленьких халупах жили хатники LKŽ I 1123 (J): халупа. Хатники мають лише невеличку ділянку землі під город і маленьку хатинку для житла LKŽ I 1213 (Skr): хатинка. Будучи хуторянином, не задирайся LKŽ I 1222 (Up). Візьми, бідолахо, собі за дружину хуторянку-донечку LKŽ I 1222 (rš): хутір. Хто має хату з городом, але без поля, той городник LKŽ II 307 (J). Та були ще й городники, але всі пішли до селища Kbr. Тут жив городник, мав чотири всього: Lž: город. Він — хуторянин, має цілу садибу LKŽ II 782 (Šd): duba «окреме господарство, садиба». Вбирається в різні одежини LKŽ II 937 (Gs): dvarelįs. Озерянин, -ка Rž. Озерянин, -ка LKŽ II 1169 (K, Š): озеро, озера. Люди тоді повертаються гуртом вільних, огородників LKŽ III 122 (Bs): gardas «місто». Вуличанин, -ка LKŽ III 157 (Vaižg): вулиця. Під вечір приїхав якийсь лісник і привіз повний віз віників LKŽ III 341 (Žvr). Наші старі лісники тримали рої бджіл LKŽ III 341 (A 1884, 234). Лісники-то хоч живуть у теплі, дрова в них під боком LKŽ III 341 (Slv). Худоба лісників улітку дуже потерпає від ґедзів LKŽ III 341 (Ss). Я випустив лісників до лісу рубати LKŽ III 341 (J). Добре пам'ятала [Жемайте] повстання 1863 р.; сама працювала, носячи звістки й харчі лісникам (повстанцям, які перебували в лісі) LKŽ III 341 (Vaižg). Того лісника кулею пронизало, наче гілля BsP III 14 (Nm). Я вийшла заміж у той лісницький край LKŽ III 345 (Snt): ліс. Добрий житляр, де гарне житло LKŽ III 368 (J): gyvatà «населене місце, садиба, господарство». Хатинник, -ця LKŽ III 621: хатинка. Ґрунтник, -ця M: ґрунт «глинистий ґрунт». У кожного сусіда були вівці DrskŽ. Для багатих господарів-сусідів час щасливий, а для нас, молодих хлопців, велика скрута LKŽ V 56 (Krkn): káimas «село». Гірянин, -ка LKŽ V 148. Гірянин, -ка K I 490: гора. Горянин, -ка LKŽ V 166: пагорб. Буде де й ярмарковим заїхати край дороги LKŽ IX 163 (Jnšk): ярмарок. Хоч і не всі подвір'яни все це бачили, але всі чули (Bs V 120). І мені, і дворові будуть ті десятини DrskŽ: двір. Коли збирач соснової смоли кидає рукавицю на лід і вона тримається, то й сам він піде LKŽ VI 348 (Kin). Приморці та копинники складають свою рибу в купи й везуть продавати Prk, N: піщані дюни. Невже стукаєш об краї столу, якщо не оббиті краї стільниці LKŽ VI 444 (Sab): край «кут». Чагарникар, -ка LKŽ VI 699 (J). Голоси пернатих мешканців чагарників так мило линули крізь людські серця Mit I 72: кущі. Холодно, змерзлі сидять, перебираючись із кутка в куток 121 DrskŽ: курорт. Кутінінінкас, -е LKŽ VI 1005 (Bru): kūtė «хатинка». Лангінінкас людина — це ближче до гуски, тільки й ходив під вікнами, щоб щось підслухати LKŽ VII 124 (Kls): langas. Вони були ланкінінкаї, жили на луках, а ми жили серед села LKŽ VII 129 (Pgg). Великі ланкінінкаї — це люди, які осушили землю LKŽ VII 129 (Ktc). Мій коник — ланкінінкас, а я сам молодий мергінінкас LTR (Pgg): lanką. Лаукенінкас, -е LKŽ VII 179 (Mit V 47, 119). Хто живе без лісу, того називають лаукінінкас LKŽ VII 181 (J). Нам біля лісу легко з дровами, а лаукінінкам, яким треба їхати в ліс за п’ять-шість миль, — біда LKŽ VII 181 (Šn). Через дрова не сушили собі голови, бо довкола були державні ліси. Тут люди не з глушини Upn. Як повернув лаукінінкас (вовк), то аж п’ять овець убив LKŽ VII 181 (Arm): laūkas. Вона йде берегом моря, дивиться — пливе корабель; махнула хусткою, марінінкаї під’їхали й забрали її (казка) LKŽ VII 859 (Brt): marios. Лаукінінкаї не мають грибів, медінінкаї — хліба LKŽ VII 181 (Vlk): mędžas «ліс». Містелнінкас нас сварить LKŽ VIII 155 (KlvD 277): miestelis. Містінінкас, -е LKŽ VIII 155 (K T 128): miestas. Теперішні мішкінінкаї живуть краще: гарніше вдягаються й ситніше їдять LKŽ VIII 290 (Eiš). Мішкінінкаї (мішкіняй) ще не з’явилися DrskŽ: miškas. Припливло й багато мугінінкаї, які розставили рядами навіси за містечком LKŽ VIII 382 (рш): mugė. Хто живе у власному домі, той — намінінкас LKŽ VIII 532 (J). А що мені й з намінінке — я краще влаштувався LKŽ VIII 532 (Tgn). Домашня дівчина весь час чекає на сватів-домосідів LKŽ VIII 532 (Prng). Домосідка вийшла заміж за ґрителняка LKŽ VIII 532 (Tsk). Від домашньої все дізнаєтеся і довідаєтеся DrskŽ. Я з іншого місця, а він тутешній намінінкас LKŽ VIII 532 (Dv). Що буде, як усі підемо жати? Кого залишимо за намінінка? LKŽ VIII 532 (Arm). Ей, брате, брате, братику мій, навіщо ти застрелив вивільгу, пташку-домосідку? LKŽ VIII 532 (JD 85). А той горобець-домосід не несе гнізда в комин LTR (Kp). Якщо домовик (айтварас) носив би зерно до іншої людини, треба, наповнивши засік, перехрестити його LKŽ VIII 532 (Rgv): namai. Приморським мешканцям усі родини висохли через ту спеку на білому піску LKŽ IX 136 (Dr). Приморські жителі пасли кіз у дюнах — таким великим було утискання людей під час воєн LKŽ IX 136 (Plng): pajūris. О, з нього добрий пакямпінінкас, від нього нікуди не сховаєшся LKŽ IX 149 (Rod): pakampės. Батько був пакемнінкас (любив заходити до сусідів), і дитина не відстає LKŽ IX 171 (Sdb). Він справжній пакемнікис, його ніколи не знайдеш удома LKŽ IX 171 (Klov): pakėmýs «околиці села»; подвір’ями. Живе біля лісу такий пакрумнікас LKŽ IX 206 (Ėr). Навіть якщо заблукаєш, завжди знайдеш якогось пакрумнікаса, щоб спитати дорогу LKŽ IX 206 (Ėr): pakrūmė. Парубежінінкас, -е LKŽ IX 436 (N, K): parubežys. То вам боярин худобу в хліві зачиняти, грабіжники, патілтінінкаї! LKŽ IX 619 (рш): patiltė. Паупінінкас (-інінкас M), -е LKŽ IX 652 (Ndz): paupys. Пелкінінкаї міняли ріпу на 122 зерно LKŽ IX 771 (Dov): pėlkė. Вонішку pievininkai належать і нам LKŽ IX 936 (Plk): pieva. Пілінінкас, -е LKŽ IX 985 (M): pilis. Згадай його та прізвище того пірктенінкаса LKŽ IX 1097 (S I 339): pirktėlė. Піртінінкас, -е LKŽ X 33 (NdŽ): pirtis. Прагарнінінкас, -е LKŽ X 500 (SD 247): pragaras. Ротужнінкас, -е LKŽ XI 843 (Šts): rotūžė. Рубежінінкас, -е LKŽ XI 852 (MŽ, N, K). Рубежінінкас — сусід K I 430. Рубежінінкая ловлять і приводять LKŽ XI 852 (Eiš). Був відомим рубежнінкасом, тобто носив прусські куплені товари через кордон LKŽ XI 853 (TS 1901,2–3): rubežius. Усе розповідають про море..., ніби вони були марінінкаї або салінінкаї LKŽ XII 80 (LT II 540 (Bs). Салінінкас, -е M: salą. Ці осілі мешканці... не витіснять [нас] із нашої землі, якщо тільки матимемо стільки розуму LKŽ XII 288 (TS 1902,12b): sėdyba. Від ласого до меду ведмедя в давнину так ховали свої запаси скенімінінкаї та мешканці лісистих місць LKŽ XII 900 (sp). Ця земля була відвойована в лісі предками-скенімінінкаями LKŽ XII 900 (rs): skynimas. Ми, смелінякаї, запрягаємо коней і йдемо на перегони LKŽ XIII 153 (Sug): smėlis. Смілтінінкаї всі жили біля моря (із моря) LKŽ XIII 185 (Klp): smiltis, smiltynas. Тепер багато злодюжок-седіняків LKŽ XIII 276 (Ėr): sodas. Садівники вже посадили картоплю LKŽ XIII 276 (Ažr). Нам, саджінінкам, краще, коли дощить LKŽ XIII 287 (Srj): sodą, sodžius. Гості повертаються додому, добряче підпивши LKŽ XIV 331 (Ggr): svečiai. Хто стоїть збоку, той шялінінкас LKŽ XIV 450 (J): šalis. Він узяв останню поштову посилку північних мандрівників LKŽ XIV 723 (Vr): šiaurė. Шілінінкас, який живе в лісах LKŽ XIV 788 (J.Jabl (Ilg): šilas, šilai. Шіурінінкас, -е LKŽ XIV 950 (A 1884,221): šiūrė. Господиня уважно стежила, щоб якогось широконогого не посадили біля дверей, на порозі, де садять мешканців хатинок та інших приблуд J. Balt: trobėlė. Тургінінкас, -е M. І все [Блунджюс] розповість не так, як говорить кожна людина, а з жартами, з перченим прислів’ям, від якого торгінінкаї хапаються за животи J. Balt: turgus. Уличинякас, -е M: ūlyčia. Упінінкас, -е RŽ: upė. Ужмарінінкас, -е rs: užmarės. Ужупінінкас, -е KŽ: užupis. [Abu] сім’я мешкала серед інших мешканців окремих хуторів J. Balt: vienkiemis. Звідки ви знали, що я місцева? Rmč: vieta. Ти дитина землевласника? J.Pauks: žemė. З погляду значень похідні з суфіксом -(in)ininkas, -ė нічим не відрізняються від похідних із суфіксом -inis, -ė, хіба що за допомогою цього суфікса частіше утворюються деапелятивні назви осіб третьої семантичної підгрупи (див. с. 9), тісно пов’язаної за значенням із назвами осіб за місцем їхньої роботи (словотвірна категорія nomina professionalia, пор.: paštininkas, -ė «поштовий службовець», vaistininkas, -ė «працівник аптеки»). Серед загальних назв місця зафіксовано 35 назв осіб (65 випадків уживання) із суфіксом -iškis, -ė. Вони становлять 10,38% усіх похідних. 123 Ано̄галішки вже скосили LKŽ I 150 (Grg). Ануогалішкіс — сусід, тобто з того кінця села LKŽ I 180 (J): той кінець. Біржішкіс, -е LKŽ I 851 (Vaižg): biržė «березовий гайок, березнячок». Де̄дамас вирушив у подорож між небожителями, показав небіжчикам, куди він піде за ними LKŽ II 257 (A. Baran): небеса. Даубішкіс, -е LKŽ II 310 (N, K): daubà. Дідмієстішкіс, -е LKŽ II 484 (K I 568): велике місто. На бенкет були запрошені всі двірські, знатні й прості люди BsP III 22. Невдовзі всі двірські й міські виконали наказ Йонаса BsP III 50: двір. Хто стоїть на краю, той галішкіс LKŽ III 70 (J). Там — галішкії з села LKŽ III 70 (Vkš): galas «початок або кінець села». Хто прийшов із лісу, той гірішкіс LKŽ III 342 (J): ліс. Ка́їмішкії садять тютюн LKŽ V 57 (Vl). Бач, уже й куїмішкес переймають цю моду LKŽ V 57 (Skr). Лауксаргіс, один із селян, призначений наглядати за полями BM 233. Усіх селян скликали на сход LKŽ V 57 (Kltn). Уміння лагодити коси здавна шанували серед селян M.Katk. Селяни-гості розподіляють між собою по підводі M.Katk. Селяни — справжні язичники, обклали мене тяжкими словами JD 778: káimas. Прийшов гірський чоловік, тобто той, хто живе на горі LKŽ (J). Калнішкіс, -е K I 209: гора. Кіємішкіус запрошували, кого хотіли Rsn. Одні воїни несли здобич до човнів, інші вже грабували приголомшених людей із двору rs: двір. Лаукшкіс, -е LKŽ VII 183 (K): поле. Діти з Ме̄дседжів відлупцювали дітей із села! LKŽ VII 991 (Kal): Ме̄дседжі. Місталішкії відразу оточили господиню, що в’їхала до містечка LKŽ VIII 155 (Šts): місталіс. Прийшов і один містішкіс LKŽ VIII 155 (Šil). Землевласники й містяни LKŽ VIII 155 (Grg). Чоловіків не пускають самим на базар: містяни її обдурять, а ми все віддамо за пів ціни LKŽ VI 957 (Šts). Хотів би затягнути тих містян у село End: місто. Усі домашні сіли за стіл і затягнули пісню про хлопців LKŽ I 768 (Vvr). Гості розійшлися, домашні сіли їсти LKŽ XII 931 (Šts). Та дівчина не домашня, прийшла в гості LKŽ VIII 896 (Klm). Цієї неділі я побуду домашнім, а наступної — ти LKŽ VIII 896 (Šlnt). Я нічого не боюся, можу бути домашнім LKŽ VIII 896 (Nt). В одного господаря було троє домашніх вовків LKŽ VIII 896 (Lpl): namai, numai. Прибережні мешканці прагнуть користуватися звичними морськими багатствами LKŽ IX 136 (J.Jabl). Прибережний чоловік K I 723: узбережжя. Пакалнишікіс, -е LKŽ IX 147 (R, K): підгір’я. Пакапішкіс, -е LKŽ IX 152 (rš): pakapė, pakapys. Діти з-під печі витріщено дивилися LKŽ IX 205 (Žem): pakrósnis. Приморський чоловік LKŽ IX 283 (K I 723). «Нехай він навіть із самої подалії, аби тільки не з приморських», — подумала Грете I. Simon: примор’я. Па̄медішкії патіршлішкії так називаються, бо біля містечка Тіркшляй стоїть великий ліс LKŽ IX 290 (Šts): pamedė «узлісся». Паміесталішкіс, -е LKŽ IX 297 (Šts). Паміестелішкіс, -е LKŽ IX 297 (rš): pam iestalis, pamiestėlis. 124 Шермаї обчищають картоплю для папушинішків LKŽ IX 390 (Mžk): папушинис. Церква могла б багато розповісти про радощі й страждання людей, які тут жили й живуть, її парафіян LKŽ IX 404 (I. Simon): парафія. За Таураге шість кілометрів — так називають прикордонців LKŽ IX 436 (Pgr): прикордоння. Кожному доведеться вклонитися: небожителям, земним і пекельним LKŽ X 501 (A.Baran): небеса; земля; пекло. Невдовзі князя з усіх боків оточили придворні LKŽ XI 954 (rš). Не базікай, як придворний говорить LKŽ XI 954 (SkrT): палац. Салішкіс, мешканець острова LKŽ XII 81 (K I 666). Салішкіс-хлопець дуже працьовитий: часто оре борозни — повні клуні (d.) LKŽ XII 81 (Tvr): острів, «ділянка суші, оточена з усіх боків водою; село, хутір». Салінішкії того кутка воювали із салінішкіями іншого кутка LKŽ XII 80 (Kel 1863, 106): салініс. Сленішкіс, -е NdŽ: долина. Через селян цукор не вдається розтопити LKŽ VIII 475 (Lš). Сільським дівчатам знову кожній сватався Тупікіс, але домашня сіль несолона: вони тільки й робили, що насміхалися з його слів і з нього самого Žem. До міста зібралося багато селян LKŽ XIII 283 (Šauk). Почули, як селяни співають LKŽ XIII 287 (Brb): соджіус, соджіаус. Стотішкіс, -е rš: станція. Ми були мешканцями соснового бору Pgg: сосновий бір. Маю приклади мешканців Прішмантів і цих іонішків, що задерли носа, вважаючи себе кращими рибалками rš. Увесь час тривали суперечки між рибалками-іонішкіями й нами, приїжджими rš: шейон. Ні прикметникові, ні вже субстантивовані назви осіб із суфіксом -iškis, -ė семантично нічим не відрізняються від похідних із раніше розглянутих суфіксів. Їхню схильність до субстантивації відзначено й у «Граматиці литовської мови»5, проте не можна погодитися з твердженням, що похідні на -iškis «мають значення місця проживання або якогось іншого місця»6. Щоправда, далі зазначається, що вони «вказують, де хто (виділено мною — M. N.) живе, звідки хто походить»7, отже, визнається, що похідні називають особу за місцем, а не саме місце. Зафіксовано 35 похідних із суфіксом -ietis, -ė (54 випадки вживання). Це становить 10,38% усіх утворень. Аугалічяї першими виходять у поле LKŽ I 127 (Srv): той кінець. Мешканці околиць, бувало, приходять збирати яблука LKŽ I 214 (Trgn): околиця. Тут усі навколишні беруть, багато того суперфосфату йде LKŽ I 245 (Svn). Коли весілля, приходять і мешканці околиць Krč: околи́цю «околиця». Дварієтіс, -е LL 27: двір. Аме̄галічяї, мабуть, краще знають Ps: край «початок, кінець села». Прийшов до багатого сусіда лісовик, зовсім зголоднілий LKŽ III 341 (Blv): ліс. Міський мешканець зазвичай не може уявити життя і працю селянина rš. Усі селяни зібралися 5 Lietuvių kalbos gramatika. V.,1965.T.1. P.574. 6 Там само. 7 Там само. 125 LKŽ V 55 (J). Селяни, за що б не бралися, усі починають разом, прагнучи закінчити разом M.Katk: село. Степовики (мешканці степів) — темно засмаглі, широкоплечі й темноокі. Горяни вищі, світліші rš. Я зустріла невістку горянина — журилася, що чоловік сам був Ч: гора. Селянин — найщасливіша людина LKŽ V 751 (Sem). Що робитиме селянин у місті? LKŽ V 751 (Vvs): подвір’я — «село, хутір». Прибережани дуже боялися розливу Німану LKŽ VI 425 (rš): берег. Він жив у бідній мансарді в одного селянина з села Кеменай LKŽ VIII 180 (rš). І селяни також брали [цукор] із крамниць LKŽ VII 180 (Brž). Сільські мешканці живуть у селах LKŽ VII 181 (Žg). Ґрузджяйці — селяни, сакіняйці — лісові мешканці LKŽ VII 181 (Skn): поле. Співучість пасувала повільному норову рівнинця rš: рівнина, рівнинна місцевість. Жодної містечкової жінки немає — усі сільські LKŽ VIII 155 (Ad). Містечкові жінки все нарікають, що хліб поганий LKŽ VIII 155 (Mž). Містечкові жінки не стояли в черзі: штовхалися, щоб проскочити Mž. Що тут із цими містечковими мешканцями говоритимеш — вони все одно співатимуть свою пісню LKŽ VIII 155 (Srv): містечко. Думала про тих містечкових жінок: навіщо вони сиплють собі борошно на ніс? LKŽ VIII 831 (Šauk). У зазначені 1862 року сірники з’явилися в крамницях, і ними користувалися містяни, але й ті користувалися обережно M.Katk: місто. Щороку вовки забирали у лісовиків по якихось 10 голів худоби LKŽ VIII 290 (Sln): ліс. Коли домашні сіяли, я й навчилася LKŽ VIII 531 (Šlčn): дім. Ми, відлюдники, нічого не знаємо LKŽ VIII 959 (Grž): відлюддя. Приморець, -ка LKŽ IX 136 (J): примор’я. Підгірець, -ка NdŽ: підгір’я. Попроси на толоку польовиків LKŽ IX 243 (Sln): передполе. Я виросла б морською панною, невісткою прибережан LKŽ IX 233 (NS 1184): помор’я. Кому з Радзивіллів дісталося, чи мешканцям узлісся? LKŽ IX 302 (Ar). Ви, мешканці узлісся, маєте горіхи LKŽ IX 302 (Trs): узлісся. Прикордонець, -ка DŽ: прикордоння. Священник не мав землі, парафіяни привозили йому [продукти] Pn: парафія. Надрічанин, -ка NdŽ. Ви, надрічани, часом надто пнетеся, задираєте носа, а чи є з чого? rš: надріччя. З’їхалося чимало чоловіків-польовиків і сусідів LKŽ IX 838 (LTR(Lnkv). Гість — мешканець за полем, не з того самого села LKŽ IX 838 (Skp): заполе; заопілля. Маю таку сопілочку: як на ній заграю, то постають усякі високі стіни, замок із гарматами та замковими мешканцями (ps.) LKŽ IX 983 (Brt): замок. Південець, -ка DŽ: південь. До галасливого сусідського норову приміський мешканець давно звик і знав, що інакше не буде rš: передмістя. Мандрівник був східняком rš: схід. Нам неймовірно щастить: навіть синиця острів’ян не гавкає rš: острів — «ділянка суходолу, з усіх боків оточена водою». Для сухопутників це була цікава подія LKŽ XII 226 (rš): суходіл. Малейшяйці — мешканці долини, де була моя батьківщина LKŽ XII 1210 (Vaižg): долина. До садиби не пішов, а такої, якої хотів, мабуть, не взяв LKŽ XIII 274 (Brž). Садибних мешканців великий Раполас любив Vaižg. Дівчата із садиби, вони небагатослівні LKŽ XIII 274 (NS „, 126 367): садиба, село. Північанин, -ка DŽ: північ. Кожен таїжник сам собі майстер rš: тайга. Іди до дядька-запільця, нехай дасть дерева на міст Ad. Коли прийдуть запільці, починають різати сало Vj. Запільці за річечкою — ні хліба, ні окрайця (д.) Tvr: заріччя. Західняк, -ка DŽ¹: захід. Суфіксам -ietis, -ė у назвах осіб особливо властиві значення першої семантичної підгрупи (див. с. 9), тоді як похідні з цими суфіксами зовсім не мають значень третьої підгрупи. Те саме можна сказати й про похідні із суфіксом -ėnas, які нечисленні: 18 прикладів (19 випадків уживання), 5,34% усіх дериватів. Коров’ярі майже не тримають корів у самому хліві LKŽ III 121 (Bs): хлів — «місто». Лісовик, -ця LKŽ III 335 (V.Kudir, K): ліс. Мало хто вдома вчиться писати по-мішанськи, бо мало є вчених батьків і селян LKŽ VIII 332 (A 1884,86): село. Наче лавина вічного снігу, з гір ринули горяни A.Vien: гора. Мешканці того краю (жмудини), польовики й селяни, любили мед LKŽ V 56 (S.Dauk): поле, поля; село. Молодь шляхтичів і містян завзято воювала LKŽ VIII 155 (A.Janul): місто. Містечкових мешканців не хотіли й бачити поблизу LKŽ VIII 155 (Sg): містечко. На ночівлю просяться до тих самих давно знайомих мешканців над озером LKŽ IX 66 (rš): надозер’я. Ті мешканці поблизу лісу добре знають лісове життя LKŽ IX 84 (SmIn): узлісся, пагір’я. Приморець, -ка LKŽ IX 136 (BŽ 250, NdŽ): примор’я. Підгірець, -ка LKŽ IX 147 (K): підгір’я. Ні, і поморяни мають визнати, що Ґрете випало неймовірне щастя I. Simon: помор’я. Усі прикордонці вміли говорити литовською LKŽ IX 436 (Žgč): прикордоння. Не отримавши відповіді з Пиле̇нів, хрестоносці склали біля стін замку багаття й, коли подув сприятливий вітер, підпалили його MLTE I 585: замок. Приїжджі й від’їжджі острів’яни — усі знайомі LKŽ XII 76 (rš): острів. Як упізнати сільського мешканця — відразу по одягу Eiš. Люди із села залишилися й повиносили Eiš : село — «село». Зарічанин S.Dauk: заріччя. Похідних із суфіксами -(i)ōnas, -ė та -(i)ōnis, -ė, -(i)onis, -ė відомо не так уже й багато. Їм також властиві значення першої семантичної підгрупи (див. с. 9): Я вже зовсім не селянин, а лише поміщикLKŽ II 938 (Vaižg). З панночками вона розмовляла, з панами-паничамиLKŽ II 939 (KlvD 290): маєток. Зозуля в лісі кує, брат оплакує сестричокLKŽ III 346 (NS 1169): ліс. Кеміонас, -ėJ: двір «село». Усі кулійони дмуть в одну трубуLKŽ VI 831 (Slnt): кулія «місце, де багато каменів, кам'янистий ґрунт». Може, знаєте, що він не містянин: ходить, роззираючисьLKŽ VIII 153 (Vgr): місто. Чиї діти бешкетніші: містян чи парафіян(сільських жителів) LKŽ VIII 983 (Kltn): парафія. У священника зібралися парафіяниLžŽ: парафія. Небожителі відчинили йому небесні воротаLKŽ II 257 (Als): небо. Петрас ґіріоніс, або пустельникLKŽ III 342 (S. Dauk): ліс. Кеміо- 127 … — той, хто живе в садибі, а не в місті LKŽ V 753 (J). Це тут наш садибник LKŽ V 753 (Vv). Садибниця-баба LKŽ V 753 (J). Я гостював у садибника LKŽ V 751 (J): kiemas «село, хутір». Сільський мешканець LKŽ VII 183 (S.Dauk): laukas. Коли згорів Купішкіс, міщани переселилися в поля LKŽ VIII 153 (Kp). Смаколики, міщанчуки такі слабенькі, та ще й мішки хвороб DūnŽ. Усі мешканці Вайни повтікали на острови LŽŽ. Стали міщанами — тротуари підмітають Krs: miestas. Приморський мешканець LKŽ IX 283 (G 101): pamarys. Ім’я Крізо не було згадане, але багато парафіян шепотіли його вустами P.Cvir: parapija. Відколи вже мешканці, що живуть у передмісті, називаються мешканцями замку LKŽ IX 985 (S.Dauk). Якийсь дурник із Блеберієм волає, бо мешканці замку щодня весело наїдаються, а міщани без турбот стрибають у місті K. Donel: pilis (її територія). Тепер усі селяни взялися копати картоплю Vkš. Я селянин, ти міщанин Vkš: sodžius; miestas. Загалом засвідчено 15 похідних із суфіксами належності -(i)onas, -ė та -(i)onis, -ė (26 уживань). Це становить 4,45% усіх похідних. Варто зазначити, що виникнення більшості з них, таких як dvaronas, kūlijonas, miesčionas, miesčionis, parapijonas, можна було б пояснити запозиченням зі слов’янських мов: «відповідні слов’янські слова мали приголосну основу; пор. давньослов. дв. graždane “міщани” тощо. [...] Але, з іншого боку, це не є обов’язковим: деякі запозичення цього типу могли отримати суфікс належності -oni- і за зразком литовських похідних, пор. kiemionž: kiemionas “сільський житель” Jž II 108, kiemonas (ar kiemionas) “господар” Lex 25 тощо»⁸ Значення, характерні для першої та другої семантичних підгруп, мають похідні із суфіксами -ykštis, -ė (6 похідних, 9 уживань, 1,78% усіх похідних) та -ūnas, -ė (4 похідні, 4 уживання, 1,18% усіх похідних): Čionykštis, -ė RŽ. Усе це — праця тутешніх людей LKŽ III 115 (Grš). Поклич тутешніх людей LKŽ III 115 (Vv): čion. Giry kštis LKŽ III 341 (BŽ 235): giria. Бажаючи втихомирити своїх дворових, староста казав: «Діти, постережіться тих чортенят» LKŽ V 751 (BsMt II 135): kiemas. Людина-противник — це свої, домашні LKŽ VIII 532 (SP II 186): namai. Teny kštis, -ė Š, RŽ. Тому тамтешні люди й називають кам’янисту місцевість «Чортовим мостом» Bs V 384: ten. Žvaigždýkštis S.Dauk: žvaigždė, žvaigždės. Людина, що завжди в маєтку, буде маєтчанином LKŽ II 940 (J): dvaras. Донечки домашні донечки, бережіть матусю (д.) LKŽ VIII 537 (Grk): namai. Ви, малята заростеві пташенята, чого ви щебечете так рано-вранці? (д.) LKŽ XI 110 (Nč): rakštumynas «густі зарості». Šiaurūnėlis RŽ: šiaurė. Із суфіксом -ūtis виявлено 5 похідних (10 уживань). Це становить лише 1,48% усіх прикладів. 8 Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. P. 275. 128 Ті сусіди все розповідають Rd. Щойно почули крик, усі сусіди збіглися LKŽ I 322 (Rd). Він пішов до сусідів, що мешкають поблизу LKŽ I 322 (Krk): artis: arti. Ми зупинилися в того крайнього жителя, щоб попастися LKŽ III 74 (Ėr). Житель — крайній LKŽ III 76 (Mrc). Крайній сусід прийшов LKŽ III 76 (J): galas; galius. Lankūtis KK II 225: lanką. Та пташечка низинна несла звите гніздо, відкладе яйце завбільшки з сито (огірок) LTsV 488 (Pn): pažemys. Tolūtis Drsk: toluš; toli. Трапилося 12 (3,56%) поодиноких похідних рідкісного творення, які з погляду значення не мають особливих рис: -einė. Розум дикої людини вигадав нічних духів, айтварасів, каукасів і лісових істот LKŽ VII 983 (J.Jabl): medė, medis «ліс». -eišis. Nameišis (той, хто завжди буває вдома) LKG I 361: namai. -ienas, -ienis, -ienius. Užupienas KŽ. Užupieniai Rtr: užupis. Karklienius LKŽ V 293: karklai «зарості верболозу». -yna. Шанували багатьох духів: Лайму, Земінеле, лісового духа LKŽ VIII 290 (rš): žemė. -inas, -a. Локунес залишила, норюнас пірнув, застрелив я голубонька, дворову пташечку StnD 20: kiemas. Mėdinas, -a RŽ: medė, medis «ліс». -ona. Була богиня лісів — лаждона LKŽ VII 214 (prš): lazdą «ліщина». -ūkas. Усякі листячка — пташки цвірінькають, гудуть LKŽ VII 157 (Skr): lapai «листя». -ūnis. Жив собі, як польовик LKŽ VII 189 (S.Dauk): laukas, laukai. -ūvis, -uvys. Pietuvis, pietuvys (південний вітер) rš: південь. Префіксальні деривати Дев’ять (2,67%) префіксальних дериватів семантично найближчі до першої підгрупи значень (див. с. 9): an-. Ankalnis LKŽ I 142 (J): an(t)- + пагорб. pa-. Pagirnis (злий дух, що мешкає під жорнами) LKŽ IX 87 (NdŽ): pa- +girnos. Vėžys pakerėys gaudo žuvis vandeny (д.) LKŽ IX 168 (Grk): pa- +kėras. Коли не хочуть вимовляти слово «змія», кажуть pālaužė, gimbate LKŽ IX (Šts): pa- +laužas. per-. Один парубок з нашої вулиці, а інший перелаукіс ходив до тієї самої дівчини LKŽ IX 838 (Švnč). Невдовзі повні вечірні перелаукі з’їхалися LKŽ IX 838 (Rgv): per-(par-) +laukas. už-, už-, užuo-. Užupiai KŽ. Užupiai K: už-, už- + річка. Užuožeris rš: užuo- + озеро. 129. Суфіксальні деривати Суфіксальні деривати нечисленні (їх виявлено 14, тобто 4,15%), нових відтінків значення вони також не виражають. -as. Який тут ба́лас (чорт) сьогодні з худобою, що не п’є! LKŽ I 587 (Trgn): bala. -ė. Вандене̇ (казкова водяна істота, русалка) LKG I 367: vanduo, a. sg. vanden-į. -is. Балі (чорти) знають — чи тут ростиме жито, чи ні LKŽ I 596 (Ėr): bala. Лаукіс (вовк) LKŽ VII 183 (JJ): laukas. Кішкмішкі, хто тобі сказав? (пс.) LKŽ VIII 291 (Mc): miškas. П’єтвіс дме LKŽ IX 935 (Als): pietūs. Прагаріс (чорт) LKŽ X 501 (Rš): pragaras. Вакаріс Š: vakarai. Водяним люди восени приносили в жертву буханець хліба — його кидали у воду rs: vanduo, a. sg. vanden-į. -ys, -ė. Налетить і південний вітер дощовий, заради сухого сіна LKŽ IX 932 (J): pietūs. Дме північний вітер, дме південний вітер, дме східний вітерець JV 290. І північний вітер пообіцяв знову прилетіти нас лякати K.Donel. Кавонай (кавуни) на полях виростають, їх цілими північними годують LKŽ XIV 722 (rš): šiaurė. -ius. У дощові роки калніям добре жити LKŽ V 148 (Bgt): kalnas. Колись якісь змії, моховики, мешканці лісів, поклонялися LKŽ XII 90 (MTt III 145 (Pl). Ідучи до лісу, щоб не заблукати, зупинившись на узліссі, промов так: «Лісовичку-моховичку, я лісочків не калічу, гніздечок не руйную, пташок не вбиваю, не заступай мені дороги, не води мене лісом, не перешкоджай повернутися додому» LKŽ XII 90 (TŽ IV 508): samanà, samanos. -ūs. Галус, -į LKŽ III 75 (J): galas. Складні слова Складних назв осіб, утворених від апелятивів і пов’язаних із місцем походження та проживання, траплялося небагато — 3,56%. Це іменники, другим компонентом яких також є іменник, а першим компонентом виступає: 1) іменник, 2) прикметник або 3) займенник. У лексичному плані складні назви осіб означають те саме, що й похідні слова: 1) Вийшла заміж за галамишкіса LKŽ II 53 (Ck). Південний вітер обернувся LKŽ IX 935 (Kl). І заговорив вітерець зі сходу LTR (Mžk). Відугіріс rš; 2) Чужоземець з чужини SD 32. Дивляться на нас, бідолашних, як чужинець безсоромно вигрібає гроші просто з-під їхніх ніг LKŽ XIV 326 (V.Kudir). Чужокраїнець, -ка KŽ. Чужоземець людина з чужої землі LKŽ XIV 328 (SD6). Привіз якусь чужоземку LKŽ XIV 330 (BsP IV 181 (Brt); 3) Šiandien mūsų pirtyje buvo ir anągalių LKŽ I 127 (Ldk). Anągaliai jam mėsla vežė LKŽ I 127 (Kkl). Davėm tiem anašaliam LKŽ I 130 (Ldk). Parsivežė boba iš anąšalių LKŽ I 130 (Ldk). Anuogalio laučiaus karvė pastipo LKŽ I 130 (Sv). Ką pasakys 130 люди з того краю, коли ми без їхнього відома вирубаємо ліс LKŽ I 180 (Ds). Тут не сусідам ребії ревли, кидали каміння LKŽ V 903 (rš). Щоб самі теплогалі увечері помирилися, людей з того боку не просили Ds. Уже немає теплогалій добрих дівчат LKŽ XIV 924 (Ds). Висновки 1. Аналіз словотвірної опозиції дає підстави стверджувати, що в творенні назв осіб за місцем походження, перебування та проживання використовують дещо обмежений набір твірних слів (як із морфологічного, так і з лексичного погляду). З морфологічного погляду — це різноманітні іменники на позначення місця (переважно номенклатурні терміни), прикметники зі значенням простору (artūs, galūs, tolūs) і прислівники зі значенням місця-простору (arti, čion, pakemiąs, perlaukiai, ššion, ten, toli). З лексичного погляду — це група основ, від яких можна утворити похідні слова за допомогою кількох словотвірних формантів, наприклад: gĩr-, kaim-, kaln-, kiem-, lauk-, mar-, med-, miest-, mišk-, nam-, sal-, sod-, šil-, up-. 2. Найпродуктивніші суфікси: -inis, -ė, -(in)inkas, -ė, -iškis, -ė, -ietis, -ė, -ėnas. Найменш продуктивні суфікси — -aitis, -ė, -(i)ukas, -ė, -(i)onas, -ė, -(i)onis, -ė, -ykštis, -ėnas, -ė, -utis, -ė, -ienas, -ienis, -ienius та ще кілька рідкісніших. Префіксальних, флексійних похідних і складних назв осіб небагато. Численність похідних із суфіксом -inis, -ė зумовила його універсальність: 1) під час творення назв осіб із цим суфіксом зазвичай не виникає морфонологічних труднощів (цього не можна сказати про похідні із суфіксами -aitis, -ė, -utis, -ė і частково -ietis, -ė, а творенню похідних із суфіксом -ukas, -ė особливо часто перешкоджає морфонологічний вузол); 2) похідними із цим суфіксом можна виразити значення всіх трьох семантичних підгруп, які стисло можна визначити як перебування особи а) де, б) походження звідки (відкіля) і в) переміщення куди. Численність похідних із другим за продуктивністю суфіксом -(in)inkas, -ė могла бути зумовлена тим, що за його допомогою утворюється переважно похідні третьої семантичної підгрупи. За допомогою третього за продуктивністю суфікса -iškis, -ė утворюється переважно похідні другої семантичної підгрупи, а за допомогою -ietis, -ė — першої. Помітно меншає похідних із суфіксом -ėnas: зазвичай із ним утворюються лише назви осіб чоловічого роду. 3. Варто зазначити, що чимало назв осіб, утворених від апелятивів і пов’язаних із місцем походження, перебування та проживання, мають тенденцію переходити до класу власних назв, пор.: лісовий житель, мн. лісові жителі > лісовики > Лісовики (назви місцевостей, що виникли від назв осіб за особливостями місця проживання — Girininkai, Lankininkai — П. Йонікас назвав назвами жителів9). Легко знайти паралелі з прізвиськами та прізвищами, наприклад: Galinis, Lankutis, Pakalniškis, Tolutis тощо. Ця особливість назв осіб, утворених від апелятивів, свідчить про необхідність їх подальшого дослідження. 9 Žr. J. o n i k a s P. Asmenvardžiai ir vietovardžiai // Lietuvių enciklopedija. T15: Lietuva. V., 1990. P. 564—565. 131 АПЕЛЯТИВНІ НАЗВИ ОСІБ ЗА МІСЦЕМ ПОХОДЖЕННЯ, ПЕРЕБУВАННЯ ТА ПРОЖИВАННЯ Резюме Апелятивні назви осіб за місцем походження, місцем перебування та проживання утворюються шляхом деривації, рідше — словоскладанням із іменників (термінів номенклатури), просторових прикметників і прислівників місця та простору. За базові слова править група основ (gir-, kaim-, kaln-, kiem-, lauk-, mar-, med-, miest-, miš k-, nam-, sal-, sod-, sil-, up-), яким властива тенденція переходити до класу власних назв. Якщо розглядати деапелятивні назви осіб за місцем походження, місцем перебування та проживання як лексико-семантичну словотвірну парадигму, то сукупність її значень можна схарактеризувати як 1) перебування особи десь, 2) походження особи з якогось місця, 3) переміщення особи до якогось місця. 132