Lietuviški įrašai viename „Knygos nobažnystės“ egzemplioriuje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994) LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI З архівів З архівів Zigmas ZINKEVIČIUS ЛИТОВСЬКІ ЗАПИСИ В ОДНОМУ ПРИМІРНИКУ «КНИГИ НАБОЖНОСТІ» В одному примірнику «Книги набожності» (1653 р.), що зберігається у Вільнюській бібліотеці імені Мартінаса Мажвідаса й має шифр A 1/653, міститься рукописний текст двох молитов литовською мовою. Я коротко згадав про нього у IV томі своєї «Історії литовської мови» 1. Власне, мовознавці досі не обговорювали його докладніше й не досліджували. Наведено його фотокопію та транскрипцію 2: 1 Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija, IV: Lietuvių kalba XVIII—XIX a. Vilnius: Mokslas, 1990, p. 186—187. 2 Через технічні перешкоди друку замість літери z із перекресленою ніжкою друкується ž. 166 I 1 Слава на висотах Богу, а мир на землі. Людям добра воля. Прославляємо, звеличуємо й величаємо Тебе, великий Боже, Сину вічний, вічного Отця, Пане Ісусе Христе, бо з престолу Отця на цю землю заради нас зійшов і [з нами через Духа святого, від Діви Марії народився, [поєднавшись і наші гріхи грішникам [усім дарував. Дай 10 Спасителю наш дорогий, щоб ми, будучи вдячними, так великодушно [Тебе прославляючи, Тебе щиро любили, Тобою величалися, Тобі правдиво служили, за Тобою старанно [йшли, Тобою 15 у житті й смерті нашій [вірно спиралися; Ти сам є Господом, Главою, Пастирем, Правителем, Наглядачем, Спасителем, Посередником і Заступником, 167 нам, недостойним слугам, даруй досконалість твою, з Отцем твоїм і з Духом. З Богом на віки віків прославлений. Амінь. II 1 Пане Ісусе Xste Спасителю наш. Досконала праведносте наша, дякуємо тобі від усього серця, що на цей убогий світ із небесної височіні зволив прийти й з нами зрівнятися: прийнявши тіло і кров нашу, грішників, не заради себе, бо мав славу в Отця свого ще до того, як було покладено початок світу, а заради нас, щоб у наших злиднях вірно допомагав нам і щоб загиблих наших овець шукав та міг закликати нас, грішників, до покаяння. Просимо тебе заради твого приходу у світ: зроби нас учасниками своїх заслуг, що спокутують гріхи; спаси нас від гріха, усякого зла, сили сатани й вічної погибелі. О великий Священнику вічного завіту Божого, Пане Ісусе, зодягни нас у Божу праведність, щоб нас зарахували до праведних і щоб ми могли жити у Царстві Божому на віки. Амінь 5 10 15 Примірник «Knygos nobažnystės» із молитовними записами потрапив до бібліотеки Мажвідаса з Вільнюського євангелічно-реформатського синоду. Про це свідчать кілька печаток синоду й запис на звороті титульного аркуша (іншою рукою): Bibl. Synodi Evang.-Reform. Viln. Cat. I. D. №. 777. q. На тій самій сторінці, здається, ще однією рукою польською написано: Od Ksiądża Kielmeńskiego Zboru Konstantego Thumasa. 1880 r. 15 dnia Marca Kielmy. Отже, 15 березня 1880 р. Вільнюський синод отримав книжку від реформатського пастора з Кельме Костянтина Тума (Тумаса? 1877—19033). Тексти обох молитов записано наприкінці книжки, на чистих аркушах, переплетених разом із нею. Примірник має й інші чисті аркуші: перед друкованим текстом їх дев’ять (на звороті першого аркуша хтось щось написав — схоже на фрагмент змісту, однак діалект там інший, і писала не та сама особа, що записала молитви; є й інші короткі записи, але польською), після друкованого тексту — аж 39 чистих аркушів. Молитви записано на перших двох аркушах після друкованого тексту. Обидві молитви написані однією особою. Їх написано чорнилом, яке тепер уже значно вицвіло. Правопис тексту досить архаїчний, пор. літери ſ, ſs (= s), ſz (= š), ey, wy (=ei, ui). Текст написано східноаукштайтським діалектом. Народномовні сполуки типу an звужено, наприклад, unt I 1, 2, 6, 20, II 3, 19 ‘ant’, brungus I 10 ‘brangus’, род. відм. одн. жін. р. brungiausios II 13 ‘brangiausios’, Dunguiiejżkos II 3—4 ‘dangiškos’; umżinas I 4 ‘amžinas’, род. відм. одн. чол. р. umżina I 4, II 15, 16 ‘amžino’, род. відм. мн. umżiu I 20, II 19 ‘amžių’; giwint II 19 ‘gyventi’, 2-га ос. одн. наказового способу apding 3 Grūzewski B. Kościół Ewangelicko-reformowany w Kielmach. Warszawa, 1912, p. 421. 168 II 17 ‘apdenk’. Однак: idant I 10, II 8, 10, 18, род. відм. одн. чол. р. paſkandinima II 15—16 ‘paskandinimo’. Кінцеві ą, ę та -a, -e, < *-ą, *-ę не перейшли в -ų, -į відповідно -u, -i, наприклад, знах. відм. одн. garbą II 6 ‘garbę’, Tewą II 6—7 ‘tėvą’, Sprową I 7 ‘dalyką, reikalą’, наз. відм. одн. чол. р. gimes I 8 ‘gimęs’; оруд. відм. одн. Gatwa I 17, teysibe Diewiſzka II 17—18, місц. відм. одн. Žiwate I 15 ‘gyvenimas’. Це вказує на місцевості північно-східної Литви між Пасвалісом і Вашкаями. Такому висновку не суперечать, а, навпаки, підтверджують його, тверде t перед вокалізмом типу e (a), ненаголошене закінчення -a < *-ā замість літературного -o та наявність довгого ā в наголошених односкладових словах поряд із ненаголошеним закінченням -os (b), а також асиміляція компонентів двозвука з циркумфлексом та позначення їх літерами ey (c), наприклад: a) 2-га ос. одн. умовного способу galetumey II 11 ‘tu galėtum’, 1-ша ос. мн. miletumim I 12 ‘mes mylėtume’; b) род. відм. одн. чол. р. kuna II 5 ‘kūno’, grieka II 14 ‘nuodėmės’, wiſa pikta II 15 ‘viso pikto’, warga I 8 ‘vargo’ і ta II 3 ‘to’, але жін. р. brungiausios II 13 ‘brangiausios’; c) patsey I 16 ‘patsai’, tikrey I 13 ‘tikrai’, dukſingey I 15—16 ‘dūksingai, su viltimi’, оруд. відм. мн. чол. р. nuodelnikejs II 13 ‘dalyviais’, наз. відм. мн. чол. р. paskeytiti II 18 ‘paskaityti, palaikyti’. Пор. також знах. відм. мн. mums II 11, 14 ‘mus’. У тексті є архаїчні форми, які тепер не вживаються ні в зазначеному краї, ні загалом у Литві, наприклад, дав. відм. мн. Žmonemus I 2 ‘žmonėms’, алат. одн. pakutosp II 11, адес. одн. Tawimp I 12—13, род. відм. одн. жін. р. Danguieįzkos II 4, 2-га ос. одн. умовного способу padetumbey II 9, 1-ша ос. мн. galetumbim II 19. Вони вказують на XVI—XVII століття. Над текстом першої молитви є польський заголовок (див. фотокопію), який слід читати так: Modl(itwa) V na B(oż)e Narodzenie. Отже, ця молитва має номер п’ять (римською цифрою). У молитовнику «Knygos nobažnystės» під номером 5 стоїть зовсім інша молитва, отже, записана тут молитва не є її перекладом східноаукштайтським діалектом. У «Knygoje nobažnystės» взагалі немає молитви, що відповідала б рукописному тексту. Однак нашу увагу привертають від руки вписані в цьому примірнику нові номери молитов, серед яких немає номера 5. Очевидно, текст походить з іншої збірки молитов, зміст якої перелічено за номерами молитов. Перевіривши ширші збірки молитов, видані євангеліками-реформатами 1781 і 1845 рр.⁴, виявлено молитву під номером 5 — ту саму, що записана в «Knygoje nobažnystės». Правопис також подібний: уживається літера ſ (= s), замість ſz (= š) тут β, замість ż — ź; літери ay, ey, uy, якими позначаються дифтонги, є лише у виданні 1781 р., а у виданні 1845 р. пишуть aj, ej, uj. Форми умовного способу з -b- наявні тільки у виданні 1781 р., а у збірці 1845 р. написано miletumim, dukſetumim, tarnauutumim. Мова характерна для середнього варіанта мови наших давніх писемних пам’яток, отже, у тексті цих видань пишуть ant, brangus, amžinas, amžių, tikray тощо. Текст переписано (замінивши діалект!), не всюди дослівно; трапляються зміни, найважливіші з яких такі: ⁴ Maldos krikszczioniszkos, Wiſokioj Reykmej prigulinčzios...Karálaucʒuje... MDCCLXXXI (=1781 m.). Використано примірник бібліотеки Вільнюського університету, сигн. Lᴿ 965. А для видання 1845 р. — примірник бібліотеки Вільнюського університету, сигн. Lᴿ 695. 169 У збірці 1781 р. (видання 1845 р. відрізняється лише правописом): Людям добра прихильність, Пане наш Ісусе Христе, щоб від Твого небесного Престолу на землю, а біди й тягарі людей-грешників [всі] до Тебе справді [принесли], Тебе щиро [шанували], Тобою єдиним [жили] досконалим життям У рукописі: Людям добра воля, Пане Ісусе Христе, щоб від Твого небесного Престолу на землю і тягарі наших грішників [усі] до Тебе принесли, Тебе старанно [шанували], Тобою самим жили досконалим життям Другу молитву в переглянутих реформатських молитовниках зовсім не виявлено. Не можна бути певними, що записувач молитов у «Knygos nobažnystės» користувався саме зазначеними виданнями. Найімовірніше, існував ще якийсь інший, не збережений молитовник, можливо, рукописний, написаний східноаукштайтським діалектом, із якого й було переписано текст. Як свідчать наведені нижче дані, найімовірніше, це зроблено наприкінці XVIII або в першій половині XIX ст. Наявні архаїчні форми, не властиві мові того часу, могли бути просто переписані зі старішої збірки. Серед рукописів XVIII—XIX ст. келмеських реформатів, що зберігаються в бібліотеці Варшавського університету, 5 виявлено проповіді, написані тією самою рукою 6. Правопис і мова (діалект) варшавського тексту 7 такі самі, як у молитов, що нас цікавлять. І тут ужито літери ł, ſ (ſ = š), ſz (= š), ey, uy (= ei, ui). Звужуються народноетимологічні сполуки типу an, наприклад, unt ‘ant’, род. в. одн. Dungu ‘dangų’, присл. prideruncziey ‘priderančiai’, ſziendien ‘šiandieną’, але idant. У закінченнях ą, ę та -a, -e < *-ǭ, *-ę збережено -ų, į, відповідно -u, -i, наприклад, знах. в. одн. gatwą, prieſz Sostą, ape atpirkimą, su meyłą ‘su meile’, місц. в. одн. žiwate ‘gyvenimas’. Твердий l перед голосними типу e: ſekle ‘sėkla’ (характерно для північних східних аукштайтів!), meyte ‘meilė’, Guteja ‘gulėjo’, умовн. способу 3 ос. мн. galetumim ‘galėtume’. Розподіл голосних ā та o у вказаних формах такий самий, пор. род. в. одн. чол. р. Diewa ‘Dievo’, ſwieta ‘pasaulio’, ant zienkla ‘ant ženklo’ і ta ‘to’, ja ‘jo’ поряд із закінченням -ios. Пор. також позначення циркумфлексного ai: kursey ‘kursai’, sztey ‘stai’, dayktey ‘daiktai’, su wyſtikleyſ ‘su vystyklais’, Labey ‘labai’... Чимало архаїчних форм: дав. в. одн. чол. р. kuriamay ‘kuriam’, адесив одн. Diewiep, алатив одн. Tewop, множ. musump, наз. в. мн. чол. р. Danguieſzki ‘dangiški’, місц. в. мн. Dunguieſzkose, te eſt ‘tebenie’, присл. Todrin ‘todėl’, nesang ‘nes’... Немає сумніву, що варшавський текст написала та сама особа, яка вписала обидві молитви до «Knygos nobažnystės». Встановити, ким була ця особа, не вдалося. Серед авторів варшавського збірника келмеських реформатів зазначений Aleksandras Močiulskis. Найімовірніше, це 5На них увагу автора статті звернула історикиня Ingė Lukšaitė. Вона дозволила скористатися зробленими нею виписками та мікрофільмами. Щиро їй дякую! 6 Tai patvirtino LTSR Teismo ekspertizės mokslinio tyrimo institutas 1981.10.16 pažyma Nr. 11—1280. 7Із збірки під назвою «Zbiór kazań polskich i litewskich z lat 1742—1812 i niedatowanych», стара сигнатура 1148, нова — 1268. 170 Відомий упорядник видань євангеліків-реформатів Александрас Раполас Мочульскіс (1790—1866), народжений у Кельме, де він певний час працював. Я схилявся до думки, що текст, найімовірніше, належить саме його руці 8. Однак студент Варшавського університету Павел Вуйцік, який у 1992/1993 навчальному році стажувався у Вільнюському університеті, на моє прохання перевірив варшавську збірку рукописів і не знайшов у ній даних, що підтверджували б таку думку 9. У збірці є тексти, написані Александрасом і Адомасом (найімовірніше, Адомасом Якобасом, 1749—1832) Мочульскісами, а також Александрасом Мешкаускасом (Mieszkowski), але почерк усіх цих авторів відрізняється від почерку варшав’янина, який нас цікавить (як і від почерку тексту молитов, записаних у «Knyga nobažnystės»). Так чи інакше, молитви до «Knyga nobažnystės» записав чоловік, який працював у Кельме або принаймні був пов’язаний із громадою євангеліків-реформатів у Кельме. Священники цієї громади часто прибували з Біржая або вирушали служити до Біржая (в обох місцевостях працювали згадані Александрас Раполас і Адомас Якобас Мочульскіси), тож східноаукштайтський діалект Біржайського краю в рукописах реформатів із Кельме не має нас дивувати. На початку XIX ст. реформати використовували діалект Біржайського краю, видаючи релігійні тексти. Про це свідчать обидві книжечки Міхаласа Цераскіса 10, народженого близько 1754 р., найімовірніше, у Немунеліо Радвілішкісі, який від 1784 р. до смерті (1824 р.) працював у Біржаї: «Kozonis padėkavonės» і «Senas katekizmas», видані 1803 р. у Мітаві. Основу першої книжечки повністю становить діалект, який нас цікавить (із традиційними домішками тогочасної писемної мови), наприклад, wundeni «у воді», ſwenti «святі», ka «чого», ta «того», weykey «діти», tie linksmus paukszcziey «ті веселі птахи» (lińksmūs). По суті, тією самою мовою написано й вступ до другої книжечки, але мова молитов та інших частин катехізису в ній традиційна, що продовжує середній варіант писемної мови XVI—XVII ст. У бібліотеці М. Мажвидаса є ксерокопія невідомої авторської рукописної книжки «Būdas apie vakarienę (rašo vakarine) pono mūsų Jezuso Christuso» (без дати); діалект її тексту такий самий, як у М. Цераскіса, наприклад, wundo «вода», pinkiu «п’яти», ku «що», stalu «стіл», giesmi «пісню», ta «того», prastus «погані» (prastūs), rejki «потрібно». Написав її не М. Цераскіс (почерк інший), а ще одна особа. У ній також багато архаїзмів, наприклад, nesang «бо», betaig «але», kiekwienamuy «кожному», idant turetumbime «щоб ми мали». Юозас Тумеліс має у Вільнюсі збірку проповідей і гімнів (отриману 1968 р. від Леонаса Гудайтіса), яку художник Казіс Шимоніс у 1925—1940 рр. уклав в одну збірку; ті рукописи він придбав у Біржаї в збирача старожитностей Штрейтенаса (Штрейтонаса?). Це чимала збірка рукописних текстів реформатів XVIII—XIX ст., обсягом 284 сторінки. Найдавніший датований текст походить із 1726 р. Можливо, є й давніші недатовані тексти. Автори невідомі, за винятком автора тексту 1813 р. — уже згаданого М. Цераскіса. Багато текстів цієї збірки написано традиційною 8 Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija, IV, p. 187. 9 Висловлюю подяку P. Wójcik’ui за докладені зусилля та надані додаткові копії текстів. 10 Вважають, що справжнім прізвищем було Vaškys; предки переклали його латинською як Ceraski, а наші бібліографи перетворили його на Cerauską. 171 мова писемних пам’яток, але з дуже численними елементами східноаукштайтського діалекту. Чимало особливостей (і в самих найдавніших текстах) вказують на північну частину басейну річки Муша, особливо на околиці Біржай, наприклад, ja ‘його’, ta ‘того’, re(j)ki ‘потрібно’, pawerči ‘перетворює’, sekte ‘насіння’, trumpus ‘короткі’ (= trumpūs), kitas asz ira ‘я інший’. Багато домішок давньої писемної мови, наприклад, nopikontontoy ‘у ненависті’, dewintam liekam paguldime ‘у дев’ятнадцятому розділі’, zwetamu ‘святому’, kunigamus ‘священникам’, poniep, mu|impi, dangueie|zkas ‘небесний’, butumbim ‘ми були б’. Очевидно, принаймні частину цих текстів було переписано зі старіших рукописів або друкованих видань, невідомих нам. 1948 року в Каунасі, гортаючи примірник постили Мяркунаса реформаційної церкви, що зберігається в бібліотеці Університету Вітовта Великого, я звернув увагу на його дивну оправу: корінець був обклеєний клаптиками старого литовського рукопису. Мова тексту в них нагадувала східний варіант писемної мови. Я виписав такі слова: umži ‘віку’, baysas ‘страшний’, teyp ‘так’, kayp ‘як’, niey ‘ніж’. Шкода, що тепер дослідити мову тих клаптиків уже неможливо: примірник потрапив до бібліотеки Вільнюського університету (нова сигнатура — Lᴿ 1620) і був відреставрований, а старих клаптиків з корінця більше немає. Як відомо, у Великому князівстві Литовському в XVI—XVII ст. книжки видавалися двома варіантами писемної мови: так званим середнім (початок якому поклав діалект тогочасних рівнин середньої Литви — Кедайняйського краю) і східним (що походив із діалекту Вільнюса та його найближчих околиць). Католицькі книжки видавалися обома варіантами: написані першим призначалися для Жемайтійського єпископства, а написані другим — для потреб Вільнюського єпископства. Реформати ж видавали книжки лише середнім варіантом. Не існує ані жодної книжки, ані навіть рукописного тексту реформатів XVI—XVII ст., написаного східним варіантом писемної мови. Ця обставина неабияк дивує, адже прихильники реформатської (кальвіністської) віри жили тоді не лише в західній і центральній Литві (Жемайтійському дистрикті), а й у східній Литві, у Вільнюському та Занерському 11 (Біржай, Паневежис, Науяместіс, Папіліс, Укмерге, Утена, Зарасай...) дистриктах. Усі наведені в цій статті дані змушують принаймні частково переглянути погляд, згідно з яким реформати здавна користувалися лише середнім варіантом писемної мови. Очевидно, вони писали й східним варіантом, просто книжок, написаних ним, не видавали або видані не збереглися. Matyt, ne be reikalo XIX a. pirmojoje pusėje Biržų reformatų mokyklos mokytojas Kazimieras Kristupas Daukša (gimęs apie 1795 m., miręs 1865 m.) savo rankraštinėje lietuvių kalbos gramatikoje (pirmoji lietuviškai parašyta gramatika!) ”Trumpa kalbamokslie liežuvių lietuviško” pagrindu paėmė rytų aukštaičių tarmę, beje, daugiausia rėmėsi būtent Biržų krašto (pats iš ten kilęs) šnekta. Jis kūrė savitą rytų aukštaičių bendrinę rašomąją kalbą 12. Ją, pakoregavęs ir supaprastinęs rašybą, vartojo ir Kazimiero Kristupo sūnus Edvardas Jokūbas Daukša (1836 — apie 1890). Matyt, rytų aukštaitiška buvo dar prieš 1860 m. parašyta, bet dingusi Biržų reformatų kunigo Karolio Литва Завилейська. Щодо терміна й території див.: Wojtkowiak Z. Litwa Zawilejska w XV i pierwszej połowie XVI w., Poznań, 1980. 12 Plačiau žr. Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija, IV, Vilnius, 1990, p. 190—192. 172 Nerlicho (1808 – 1860) gramatika. Taigi rytų aukštaičių tarmė reformato raštijoje yra atlikusi kur kas didesnį vaidmenį, negu paprastai manoma. ЛИТОВСЬКІ НАПИСИ В ОДНОМУ ПРИМІРНИКУ «KNYGA NOBAŽNYSTĖS» Анотація У статті аналізується рукописний текст двох молитов, знайдений у примірнику «Knyga nobažnystės», що зберігається в бібліотеці імені М. Мажвідаса у Вільнюсі. Встановлено, що напис зробив священник-євангеліст-реформат, уродженець Біржайського краю, який працював у Кельме. Тексти, написані тією ж особою, можна знайти у збірці рукописів реформатів Кельме в бібліотеці Варшавського університету. Імовірно, ці тексти було переписано з якогось старого молитовника кінця XVIII або початку XIX століття. Текст написаний східноаукштайтським діалектом литовської мови. Лінгвістичні особливості Біржайського краю чітко помітні. Наведені факти свідчать, що східноаукштайтський діалект відігравав у писемності реформатів набагато важливішу роль, ніж вважалося раніше. ЧОТИРИ ЛИСТИ К. БУГИ ДО ТОРЕ ТОРБЬОРНССОНА У травні–червні 1992 року я працював у бібліотеці та архіві славіста й балтиста Т. Торбьорнссона, розташованих на кафедрі славістики Лундського університету (Швеція). Тут я познайомився з колишнім працівником цієї кафедри Георгом Яугелісом, який під час однієї розмови сказав, що переписав чотири листи К. Буги до Т. Торбьорнссона, маючи намір їх опублікувати. Оригінали листів російською мовою разом з іншою кореспонденцією та рукописами певний час зберігалися в архіві Т. Торбьорнссона. Г. Яугеліс передрукував листи на машинці, розставив діакритичні знаки, відтворив підкреслення. Незаписаним залишився лише ять (ь), якого не було на друкарській машинці, та латинська літера z у деяких російських словах. Через хворобу, яка надовго прикувала Г. Яугеліса до ліжка, він не встиг завершити вичитування. Після повернення з лікарні виявилося, що оригінали листів десь зникли (після ретельного перегляду архіву Т. Торбьорнссона та каталогу рукописного відділу бібліотеки Лундського університету мені також не вдалося їх знайти). Оскільки оригінали так і не знайшлися, листи залишилися незавершеними для друку й неопублікованими. Хоча копії листів не були повністю підготовлені до публікації, їм можна довіряти (щодо одного-двох сумнівних моментів див. Примітки). Г. Яугеліс вважався одним із найкращих коректорів і редакторів видань Інституту славістики; крім того, він зразково підготував чималу добірку листів російських письменників до лундських славістів (див. Slavica Lundensia, 1973. Vol. 1, p. 115–140; 1974. Vol. 2, p. 7–116). Хотів би подякувати Г. Яугелісу за дозвіл скопіювати копії листів і опублікувати їх у литовській пресі. * Про бібліотеку та архів Т. Торбьорнссона див.: Stundžia B. Lituanistika Lundo universitete // Gimtoji kalba, 1992, Nr. 11. P. 21–25. Наукову роботу в згаданих бібліотеці та архіві за посередництва Шведського інституту (Svenska Institutet) фінансувала Північна рада міністрів (Nordic Council of Ministers), а валютну частину витрат на поїздку оплатив Фонд Відкрита Литва. 173