Dvibalsio „ui“ kilmė skoliniuose iš vokiečių kalbos

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994) LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI Nijolė ČEPIENĖ ПОХОДЖЕННЯ ДИФТОНГА ui У ЗАПОЗИЧЕННЯХ ІЗ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У литовських запозиченнях із німецької мови в деяких словах замість кореневого u вживається ui. Ці слова з ui записані вже від XVII ст. у словниках литовців Східної Пруссії та побутують у сучасних західних литовських говорах. Дослідники вважали появу дифтонга ui нез’ясованою або сумнівалися у вставному характері звука. К. Бузі¹ було незрозумілим ui у запозиченні rùkis «спідниця». Він пояснював, що жмудини отримали це слово з німецької через куршів. У куршській мові мало бути *rukis, а литовське rùikis виникло через вставлення i. Й. Отрембський² сумнівався щодо ui у запозиченні rùimas «простір, вільне поле». Щодо походження ruimas та похідних від нього сумнівався й К. Алмінаускіс³. Він вважав, що ruimas могло виникнути під впливом дієслова ruimuoti «звільнити місце», що походить зі східнопрусського німецького raime «те саме», або ж звук į вставився в литовській мові. Е. Френкель⁴ пояснював, що ui у слові luituoti «грати на канклес» виникло внаслідок звуконаслідування або народної етимології, за аналогією з литовським luituoti «замазувати, покривати (глиною)». Мета цієї статті — спробувати пояснити, чому в запозиченнях із німецької мови поряд із формами з ū у корені є також форми з ui. Крім запозичення rūmas у значенні «великий, пишний будинок», уживаного в західних, а в значенні «житловий будинок» — у східних литовських говорах⁵, існує слово з тим самим коренем і з ui: rùimas (ruìmas) «просторе вільне місце; приміщення, кімната», зафіксоване в писемних пам’ятках литовців Східної Пруссії від XVII ст. та вживане в західних говорах (Prk, Mrj, Trg, Lkč, Snt, Ktc). У східнопрусській нижньонімецькій мові знаходимо форми з ā та uə [uí], які, мабуть, і потрапили до литовської мови; пор. східнопрусське німецьке rūme⁶ «рівне поле» та ruəm⁷ 1 Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1958–1959. T. 1. P. 302. T. 2. P. 304. 2 Otrębski J. Gramatyka języka litewskiego. Warszawa, 1958. T. 1. S. 178. 3 Alminauskis K. Die Germanismen des Litauischen. Teil 1: Die deutschen Lehnwörter im Litauischen /toliau — Alm/. K., /1934/. S. 113. 4 Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Göttingen, 1962. Bd. 1. S. 389. 5 Пор. rūmai «великі, пишні будинки», засвідчене в писемних пам’ятках (Bb² Mr 15, 16, S. Dauk.), уживане в говорах і літературній мові. Скорочення — як у великому «Словнику литовської мови». 6 Mitzka W. Ostpreussisches Niederdeutsch nördlich vom Ermland /toliau — Mitzka 1919/ //Deutsche Dialektgeographie. Heft 6. Marburg, 1919. §48. 7 Natau O. Mundart und Siedelung im nordöstlichen Ostpreußen /toliau — Natau/. Königsberg und Berlin, 1937. §42. 158 «приміщення, простір, місце», новонідерландське ruim8 «приміщення, вільне місце». У литовській мові зафіксовано також дієслова того самого кореня з ū та ui, пор. rūmyti «звільняти місце» J, prarūmyti «звільнити місце» Psl, Grž, Krj, surūmyti «умістити» Pš, Krp, prarūminti «звільнити місце» Grž і išruimyti «звільнити місце» BB1 Mak 10, 32, ruim(ū)oti «т.с.» Q, K, N, J, atruim(ū)oti «спорожнити, звільнити» R II 37, K I 113, N, LC 1887, 15, išruim(ū)oti «звільнити місце, спорожнити; очистити» R II 287, MŽ II 383, N, K, K. Donel., Prk. Найімовірнішим їхнім джерелом є західнонижньонімецьке rumen9 «звільнити місце, піти», ruimen10. Поряд із формами rūlis11, rūlys «валок», поширеними в північних і західних говірках, уживаються також форми з ui: rūilis (rūlis) «валок, коток для вирівнювання землі» Y1, Ms, Akm, Brs, Lž, Žg, Krp. Навіть у тому самому місці (Ялакіяй) записано слово з u та ui. Щодо походження пор. прусське німецьке rul «коліщатко, вал, котушка, пральні качалки» (Alm (PrW)), західнонижньонімецьке rulle «коліщатко, вал, рулон (паперу)» (Mnd. W. III 526). Крім форми būlius «племінний бик», від XVI ст. у писемності та говірках литовців Східної Пруссії вживається також форма būilis /K/, S. Dauk., M. Valanč., Mit. I 51, Kel. 1881, 198, Grg. Ці слова запозичені з прусського німецького Bull, Boll «т.с.» (Fr 94), bol «т.с.» (Mitzka 1919, 125), пор. західнонижньонімецьке bulle «т.с.». Форми з ui, найімовірніше, не виникли в литовській мові, а так вимовляли німці. A. Lasch (Lasch 43), досліджуючи середньонижньонімецьку мову в пам’ятках писемності, стверджувала, що в XVI ст. після тривалої перерви на саксонській землі в працях деяких авторів знову з’явилося ui. У бранденбурзькій говірці були звуки ū, ūe, які, на думку W. Mitzka, можна пояснити впливом нідерландської мови12. У сучасній нідерландській мові є ui, у фризькій — звуки ua, oa13. Як відомо, у Східній Пруссії оселилися нідерландці14. Більшість німців Східної Пруссії розмовляла нижньонімецькою мовою. У східній частині Східної Пруссії звук ū у німецькій мові перед носовими, сонорними приголосними та w у закритому складі дифтонгізувався в ūa15. У писемних пам’ятках ə могло також не писатися. Цей німецький ūa міг вимовлятися як [ui]. У середньонижньонімецькій мові ua і ui не розрізнялися16. Тому так само, як литовські слова rūimas (rūimas), rūimyti, для яких знайдено вихідні форми німецької мови з ua /ui, так і слова rūilis (rūilis), būilis з ui могли бути запози- 8 Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin, 1957. S. 587. 9 Schiller K., Lübben A. Mittelniederdeutsches Wörterbuch /toliau — Mnd. W./. Bd 3. Bremen, 1875. S. 528. 10 Lasch A. Mittelniederdeutsche Grammatik /toliau — Lasch/. Halle (Saale), 1914. §46. 11 Rūlis і rūilis уживаються також в інших значеннях, див. LKŽ XI 911—912, 945—946. 12 Mitzka W. Deutsche Mundarten. Heidelberg, 1943. S. 65. 13 Кузьменко Ю. К. Фонологическая эволюция германских языков. Ленинград, 1991. С. 92, 96. 14 Ziesemer W. Die ostpreussischen Mundarten. Breslau, 1924. S. 102, 108, 117; Mitzka W. Deutsche Mundarten. S. 72—73. 15 Natau, §3, 40, 42, 50. 16 Lasch, §22. 159 …походити з німецьких говірок Східної Пруссії, у яких після u перед носовим або плавним приголосним вставлялося o [i]. Однак у литовських запозиченнях знаходимо вставне i після u не лише перед плавними чи носовими, а й перед іншими приголосними, наприклад: крім mūže «рідка каша, борошняна юшка; каша з манної крупи» N, KŽ, Prk, Šlu, mūžė R II 84, є також форма muižė «те саме», записана в писемних джерелах литовців Східної Пруссії від XVII ст. і вживана в говірках (Prk, Rg). Як бачимо, в одному й тому самому місці (Прекуле) записано слово і з u, і з ui. Основою цих запозичень є східнопрусське нім. mūs «кисіль, пюре, борошняна юшка» (Fr II 80), пор. середньо-, новонідерландське moes (Kluge 494). Крім форми šliužė «шлюз» Q 451, засвідчено також форми šliužė «те саме» C, Q, R II 311, MŽ II 416, N, K, KŽ, šliužės, мн. Klp, Prk, які походять зі східнопрусського нім. šlūse «те саме». У деяких запозиченнях німецьке ū передається лише дифтонгом ui, наприклад: luitas «цитра» NdŽ, luituoti «грати на цитрі» NdŽ, FrnW. Щодо походження цих слів пор. середньонижньонімецьке lute «лютня (такий різновид цитри)» (Mnd. W. II 754). Імовірно, Е. Френкель помилявся, пов’язуючи появу ui у слові luituoti «грати на цитрі» з наслідуванням звуків або народною етимологією, пристосованою до литовського luituoti «замазувати, замазувати глиною». Запозичення rūkis (rūkis), поширене в жемайтських говірках у значенні «під’юбник із клоччя (зазвичай короткуватий, зі складками)» Kv, Žr, Sg, Šv, Žv, Šlu, «груба тканина з клоччя» D. Pošk., J, Up, Vdk, імовірно походить зі східнопрусського німецького жемайтського rook «спідниця» (Mitzka 1919, 123), пор. середньонижньонімецьке rock «верхній одяг», нововерхньонімецьке Rock «спідниця, піджак». Чи не помилявся К. Бюга, пояснюючи, що ruikis запозичено з куршського *rukis, із вставленням i в литовській мові? Можливо, звук i вставлявся після u не лише перед носовими й плавними, а й перед іншими приголосними. Крім того, у східнопрусських німецьких жемайтських говірках u в закритому складі вимовлялося як u або o. Зазвичай перед nd, nt, b, k (< kk) вимовлялося u; перед l також переважно u. Звуки o, ō могли дифтонгізуватися в oə [oi]¹⁷. Та сама людина могла вимовляти і монофтонг, і дифтонг. Міщани під впливом верхньонімецької зазвичай вимовляли монофтонг. Особливо легко вставлялося o[i] в односкладових словах, що закінчуються на приголосний. У правописі XIX ст. не було знака для oə. Однак незрозуміло, чи схильність до дифтонгізації виникла пізніше, як можна припустити з огляду на неоднакову вимову звука, чи ранніші автори не позначали діакритичний знак. У східнопрусських німецьких говірках замість oə могло вимовлятися uo [ai]. З литовських писемних джерел XVI ст. відоме запозичення stuirė «кермо корабля» BB Jok L 3, 4, основою якого є середньонижньонімецьке stūr, sture «те саме» (Mnd. W. IV 452). У словах деяких німецьких говірок Східної Пруссії перед r у закритому складі після ū іноді з’являвся перехідний звук ə. Порівняймо слова східнопрусських німецьких жемайтських говірок: brūari «пивоварня» (Natau 23), būərə «селянин» (Mitzka 1919, 133). Отже, литовське stuirė могло походити з німецької діалектної форми з uə у корені. Отже, у згаданих запозиченнях дифтонг ui з’явився не внаслідок того чи іншого впливу литовської мови; його вимовляли німці Східної Пруссії, з чиїх говірок ці слова потрапили до литовської мови. 17 Mitzka 1919, §28, 33, 45, 52, 195; Natau, §3, 15, 27, 40, 47. 160 ПОХОДЖЕННЯ ДИФТОНГА ui У ЗАПОЗИЧЕННЯХ З НІМЕЦЬКОЇ Підсумок У литовській мові є німецькі запозичення з u та ui у корені, наприклад: mūžė, mūžė und muižė, muižė «кисіль, рідка каша, борошняна юшка», rūmas, rūmai «великий ошатний будинок, палац» і rūimas (ruīmas) «просторе, вільне місце; простір, кімната», rūmyti und rūimyti «розчищати», rūlis und rūilis «вал, коток», būlius und būilis «бугай». Форми з u та ui трапляються в литовських писемних джерелах XVII ст., укладених на території колишньої Східної Пруссії. У сучасних західних говірках також є запозичення з ui. Обидва варіанти трапляються навіть в одному населеному пункті, наприклад: mūžė, muižė (Прекуле), rūlis, rūilis (Ілакяй). Деякі запозичення мають у корені лише ui: luītas «цитра», luītuoti «грати на цитрі», stuirė «кермо (корабля)». Мовознавці (K. Büga, K. Alminauskis, J. Otrebskis) вважали походження звука i нез’ясованим або й сумнівалися в його вставленні. Однак після дослідження німецьких вихідних слів було встановлено, що в деяких німецьких говірках Східної Пруссії у корені також були ū та u̯o [u̯i]. У східній частині ū у закритому складі дифтонгізувалося в ū̯o перед носовими, плавними та w. У деяких говірках перед r у відкритому складі після ū міг також з’являтися перехідний звук ə [ʔ]. Несправжній дифтонг виникав також після o, тому литовське запозичення rūikis (ruīkis) «спідниця» могло походити з нижньопрусського rod̄k. Отже, можна стверджувати, що ui виникло в німецьких говірках Східної Пруссії, а не в литовській мові. 161