Senųjų dvigarsių „an“ (>„ą“), „en“ (>„ę“), „in“ (>„į“), „un“ variantai tam tikrų žodžių šaknyse ir formose

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994) LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI Vytautas VITKAUSKAS СТАРОДАВНІ an (>ų), en (>ę), in (>į), un ВАРІАНТИ В КОРЕНЯХ І ФОРМАХ ПЕВНИХ СЛІВ Своєрідною загадкою є заміна другого компонента цих дифтонгів голосними i, u та сонантами l, r (пор. LD 137, Zinkevičius, 1957, 78). Зрозуміло, це не якийсь твердий і послідовний фонетичний закон; таке явище спостерігалося в наведених випадках. 1. Давні дифтонги an, en, un переходять у двоголосні ai, ei, ui: brūnšė «вид риби: ялець, краснопірка» — західножмуд. brū:n'čė Vn, Kv, Pj, Grg (пор. LKŽ I² 1094) → bróišė Prk, Šll, Jdr, brūiš Sdr (пор. LKŽ I² 1079), bruišinis BzF 102, bruišis Cll224, Plng, LKA I 154 (82 жмуд.) зафіксовано bruiša, bruišė, bruižė, brunčė, brunšė, brunšas (див. також Urbutis, 1981, 164–167). drąsčis — західножмуд. drancīs Vn, Vdk, Pgr, drūn.čis Krš, drō:nčōs Trš, Rdn, dra’sūs Jrb тощо → draisūs Dkš, Mrj (Labutis 107). drėžti «дерти, шматувати, розривати» — західножмуд. dr'e.n'č'ti Bt, Skdv, Grd, dr'e.n'č'ė Rdn, dr'en'.č'ti Klm, Krš, dr'e:s'ti Grz (висок.) → drežti «марнувати час, зволікати, розривати, розривати зволікаючи, тинятися» Krš, Ll, Užv, Pvn (пор. LKŽ II² 679), пор. речення: dr'e:ižė e sū dr'e:izė rũg'ūs / kā.m tūok'i n'et'e.kus'i kombā.ina pal'e.ida Rdn. geląsti «гострити» — західножмуд. g'elū:sc Drsk, Rtn, Vs, Rdm → наказовий спосіб, одн. g'elā:isk «гостри» Drsk, Lzd, Rdm, Rtn, Vs, Krkš. grūžtas — західножмуд. gran.čc Nmk, Vdk, grūn.čc Krš, grō:nčc Rdn → grai.stas, graišt'e:lis Mrj, Dkš (Labutis 107–108). gręsti — західножмуд. gr'e:n'č'ti Krš, Krtv, Ll, Vdk, gr'e:ist'ė Akm, Skd, Plng, gr'e:st'ė Pln, Plt, gr'e:st'ė||gr'e:st' західновисок. → gr'e:isli ŽTP 9 (Tovė, Įšė, Nemunynas). gręžioti «часто свердлити» — західножмуд. gr'endž'uot' Krš, Krtv, Šauk, gr'endž'uotė Pj, gr'indž'uotė Rdn, Pvn, gr'e:ž'o't західновисок. → sugr'eiz'o't Pšl. kąsnis — західножмуд. kā.n'ch'īs Vdk, Ll, Vn, Pgr, kūn'ch'īs Krš, kū.n'ch'is Rdn, Tl, Pvn → kā.is'h'is Zt, ŽTP 11 (Tovė, Įšė, Nemunynas). kąsti — західножмуд. kā.n'č'ti Vdk Ll, Bt, Vn, kūn'č'ti Krš, kō.n'č'tė Trš, Rdn, Tl, Lkv → kāisti (Vārną pakāisti PrL) Zt, ŽTP 11 (Tovė, Įšė, Nemunynas). mažtūti «здогадуватися, міркувати» J — західножмуд. mōn'č't'ė Janapolė, Užv, mūstyti I (у деяких рукописах його писали також žūsi) → sumaistyti Jrb (LKŽ VII 745), maištyti Erž, Skr (там само). 107 rážytis — закономірно: ró.n'džit'ėis Trš, ró.n'dži't'i·s Pvn, rá.n'dži·t'i·s Ll, Vdk, rá·ži't'is Škn, Grz → ráižytis K, Lkš, Ig, Plv, KzR, Vrb, Srd (пор. LKŽ XI 96). rėšė «такий птах» — закономірно: r'ė.n'č'i Krš, Ll, Ldv, r'ė.n'č'e Rdn, Pj, Kv, Rt (пор. LKŽ XI 480) → rėišė J.Jabl (LKŽ XI 213). rėžtis — закономірно: r'ė.n'č't'i·s Krš, Vdk, Gr, r'ė.n'č't'ėis Rdn, Trš, r'ė·št'is Žg, Btg → rėižti K, Žvr, įsirėižti Gs, Jrb, Žvr, KzR, Jrb (пор. LKŽ XI 401—402), įsirėižimas Alk, įsirėižimas K (LKŽ XI 401), пор. також r'ėiž'et'is «різати» Mrj, Dkš, Brt, Lp (LKŽ XI 401). slástai — закономірно: slá·stai Jd, Šl → slá·istai, slaistukai ŽTP 11 (згадані місцевості). spǵstai — закономірно: spá.nctai Vdk, Nmk, spūncta· Krš, spó.nctá· Rdn, Tl, Pj → spáistai Mrj, Dkš (Labutis 107). spėsti — закономірно: s'p'ė.n'č't'i Krš, Šauk, Krtv, s'p'ė.n'č't'e Užv, Varn, Trš, Eig → spė.isi ŽTP 9. spręsti — закономірно: s'p'r'ė.n'č't'i Krš, Šauk, Ll, Pgr, s'p'r'ė.n'č'e Rdn, Tl, Lkv, s'p'r'ė·s't'i Škn, Šl, Btg → sprė.ist ŽTP 9 (там само), s'p'r'ė.ist Dkš, Pjv, Kbr. žąslai — закономірно: žūncla Krš, Šauk, žá.nclai Prg, Vdk, Ldv, žó.nclâ· Rdn, Eig, Lkv, Vn, žá·slai Škn → žá.islà Sg, žá.isla(i) Rsn, žá.islai Kbr, Pjv, Plv, Mrj (Labutis 107), пор. žais[flai MŽ II 348, C II 1032, Ns 1826, I,8 тощо. Префіксальні утворення з sg-: sąmežinis — закономірно: sá.n'm'iežin'is Vn, sá·m'ė· žin'is Pjv, Kbr, Jrb → saim'ėžin'i Pgr, Žgč (пор. LKŽ XII 149, LD 1366, sá.l'm'iežin'is Pgr. sąnaryš — закономірно: sǫ·nar'is Rdn, Eig, sū·nar'i·s Krš, sá·nar'ė·s Vdk, Gr, Vn → sáinaris Gilija (LKŽ XII 14). sąspara — закономірно: sūncpara Krš, sǫ.ncpara Žr, Rt → sáispara Gilija, Vkv, Kbr, Pjv (пор. LKŽ XII 14, LD 137). Займенникові форми: báltąji — закономірно: bá.ltun'ji Krš → bá.ltūni Pgr, Vn «білого», bá.ltąji Krš, Krtv (сонант n випав без подовження попереднього голосного), bá.ltaine «білу» Pgr; jeñ.je → jei.ne «її» Pgr, Vn; baltam'ė.n'je Pgr, Vn → baltam'ė.n'je Žv → baltam'ė.n'ie «білому» Pgr, Vn, baltam'ė·jie(ei>e') Šv, baltam'i·jie Krš, baltam'ė·jie Trš, Rdn, Pp), baltǵsias — закономірно: baltá.n'č'es Vdk, Ll, Šauk, Krš, baltó.n'č'es Tl, Lkv, anás, tás Jrb, Jd → anáis, táis, geráisias, baltáisias, didžúusias тощо Mrj (Labutis 107), Kbr, Pjv, Alvt, Žvr, Lzd, Trs, graž'ė·is'es, sal'dž'ė·is'es ŽTP 41 (згадані місцевості). Чи не пов'язана з цим явищем форма однини орудного відмінка sų tá·i Krš, Krtv, Šauk, Klm, Tt (пор. також Labutis 107), але sų túoje Krš, Krtv, sǫ tūo·je Rdn тощо. Чи походить це від сполучення -an-j-? Про різні перероблені займенникові форми південножемайтського говору див. PgrT 51—52; Zinkevičius 1957, 30, 78 тощо. 2. Компонент дифтонга n замінюється іншими сонантами l, r. 108 батько ”худий” — закономірно t'ė.nus Krš, Krtv, t'ė.nus Tl, Eig, Varn, Lkv → t'ė.lus Jn (Kv), Pj. gėšė — закономірно g'ė.n'l'č'ė Rt (пор. g'ė.n'dž'i Krš) → gėršė K, K I 709; RB, MŽ, Kel 1881, 238 (пор. LKŽ III 78). tįsoti — закономірно t'incuoti Krš, t'incuot'ė Rdn, Varn → t'irso·t Ss, Šn (село Tursučiai). vąsas — закономірно ų̃.čas Krš, õ̃·nčas Eig, Rdn, Trš, vọ̃·nčas Pvn, Vds, Pj; vā·sas Škn, Žg, Btg → õ·r̃šos Mžk, Plt, Štk, Brž (1947 року у Варняй M.Untulis записав форму vā·išas — там тепер кажуть майже тільки ų̃·nčas. Можливо, це також давня заміна дифтонга -an- дифтонгом -ai-?). 3. Другий компонент змішаного дифтонга n в окремих словах змінюється по-різному — на i, u, r (так виникло чимало синонімів у різних місцевостях Західної Литви та Жемайтії). ąžuolas — закономірно õndžū·ls Rdn, Trš, ú·ndžū·ls Pj, úndžū·ls Krš, á·nžū·ls Vdk, Nmk, Vn → aižuolas PrL (LKŽ I² 48), áržuolas Dks, Mrj, Vlkv, Kbr, Pvj, Nm, Šil (пор. LKŽ I² 324, LKA II 63, žem. 44), áužuolas K; RD 62, Cp (пор. LKŽ I² 518). Так само вимовляються й похідні слова: aržuolýnas LKŽ I² 324 (запис J.Šlapelis), aržuolinis Gs, Kbr, Pjv (пор. LKŽ I 324), aržuolravis BsMt II 138, aržuolýnas K, Pvj, Kbr; R 111 (LKŽ I² 519), aužuolinis K, Pjv; R, RD107, aužuolynė K I 333, aužuolinis R. pasąža ”скалка, заноза” — закономірно pašūndža Krš, pašõ.ndža Lk, Trš, Eig, Pvn, pašá.ndža Pašilė (біля Kražiai) → pašá.iža Up, (pašá·ža) Šv, Nmk (LKŽ IX 549—550), pašarža Št, Krkn, Rd (LKŽ IX 559), pašáuža J, Krtv, Pd (LKŽ IX 560, пор. kaũ̃<kañ ”що, taũ̃<tañ ”те”, kàtrau<katran ”яка” Pd, Krtv). Ще один цікавий факт: у дослідженій A.Jonaitytė місцевості Шакінської говірки вимовляють і pašá·ža, і pašá.iža (Žagarė — pašá.iža||pašá·ža). sąšlavos — закономірно šų̃nčlavas Krš, šá·nčlavas Krtv, Pd, Šln, šọ̃·nčlavas Rdn, Trš, sá·slavas Škn, Žg, Jd → sá·ršlavas Trg, Vn (пор. LKŽ XII 167), sá išlavos Rdm, Bd; Bs Mt I 114 (Brt) (LKŽ XII 15), šáišlavos Gilijà (LKŽ XIII 395). Причини. Незручність вимови, тому на великій території литовської мови так звані носові голосні були замінені — попередній голосний подовжено. Наведені тут приклади можуть свідчити про те, що це явище заміни, яке не зникло, відбувалося давно, навіть перед an, en, in, un > a·, e·, i·, u·. Географія вказує, що це відбувалося в західній частині Литви. Отже, західна частина Литви — Жемайтійське князівство та прилеглі до нього території — у певних випадках замінювала сполуки n+s, š, ž, j, v на i, u, l, t, r, s, š, v, ž, j, а не подовжувала попередній голосний. Як показують акустичні дослідження «Граматики литовської мови» (LKG I 81, 83, 85, 86), під час вимови сполуки n+s, š, j, ž, v язик має змінити положення на діаметрально протилежне. Можливо, тому багато західноаукштайтських (Grinaveckienė, 1957, 168, 179) і жемайтських говірок загалом після n не можуть вимовити s, š, z, ž, а вимовляють c, č, dz, dž і таким чином 109 Уникається важке вигинання язика; можливо, тому давні так звані носові голосні збереглися навіть у шяулянському говорі (пор. Karaliūnas, 1992, 77). Šį reiškinį A. Salys (1992, 190) yra pastebėjęs gana seniai ir laikęs kombinaciniu fonetikos dėsniu — epenteze, vadinasi, tuo pačiu tarimo sklandumo, patogumo vardu. Така нерегулярна заміна n іншими сонантами й голосними була нестабільною, варіювала навіть в одному говорі (згадане pašąžà ir pašáižà в околицях Шакіни й Жагаре). Можна навіть припустити, що m'ęncà → m'ė'sà || m'ėisà варіювало в одному якомусь говорі (у Паюрі, Вайнюті, Лаукуві), відкинувши думку А. Гірденіса про неетимологічне походження сонанта n у m'ėnsà || m'ęncà → m'ė'ncà — n, втиснуте в запозичення зі слов’янських мов, як у g'í.ncła, baž'n'i.nč'e тощо (Girdenis, 1992, 44). Поряд із пруським menso, латиським miesā «тіло» чудово узгоджується жемайтське m'ęncà, поширене серед тих, хто межував зі скальвами (або ж потрібні якісь додаткові докази й факти). Цей випадок епентези (?) є важливим явищем, що показує, як формувалася певна закономірність, але сформувалася інакше (як компенсаторне подовження голосного), тоді як інші «спроби» збереглися як фонетичні релікти. Загалом на те, що відбувалася певна заміна дифтонгів і складових сонантів (яка залишила незначні релікти), ніби вказують такі приклади (пор. Karulis, 1992, 242): baigti (beigti vak. dz., Pn) → beṅgti (ž.), Urbutis, 1981, 95—104. steigti «старатися» жем. → stelgti «те саме» жем., sténgti «те саме» жем. і східноаукштайтське. tálžyti (захід Литви; жем., зах. аукштайт.) → tãžyti Pgr, Bt (пор. LKŽ XV 732) télžti «важко брести, грузнути в багнюці» (LKŽ XV 1185) → tėižti «те саме» Skdv, Grd, Gr (пор. LKŽ XV 1098). Vėržas «назва поля» Pgg, Plšk → Vėižas Ktč, Pgg, Šlu, Rsn, Vlkš. LITERATŪRA Girdenis A. Simono Stanevičiaus rašyba ir jo tarmės fonologinė sistema // Aitvarai V., 1992, Nr. 3. P. 34—50. Grinaveckienė E. Mituvos upyno tarmės fonetika // Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 1. V., 1957. P. 119—180. Karaliūnas S. Kalbotyros pastabos // Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 29. V., 1991. P. 65—79. Karulis J. Latviesu etimoloģijas vārdnīca. T. 1—2. Rīgā, 1992. Labutis V. Marijampoliškių epentezinis i (j) // Kalbotyra. T. 42(1). 1993. P. 107—108. Salys A. Raštai. T. 4. Roma, 1992. Urbutis V. Baltų etimologijos etiudai. V., 1981. Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių istorijos bruožai. V., 1957. Visi sutrumpinimai kaip LKŽ paskutiniuosiuose tomuose, išskyrus ŽTP = Gerullis J., Stangas Chr. Žvejų tarmė Prūsuose. K., 1933. 110 ON THE VARIANTS OF DIPHTONGS an (>ą), en (>ę), in (>į), un IN THE INDIVIDUAL ROOTS AND FORMS Summary That diphtongs are substitute of diphtongs ai, al, ar, au, er, it, ir, ui irregular: kásti (< kánsti) → káisti “bite off”, spręsti (< spręnsti) → spręisti “solve”, ąžuolas (< ánžuolas) → aĩžuolas, ážuolas, ážuolas “oak”, gerásias (< geránsias) “best” (pl.: acc.: f.) → geráisias and other. This phonetic phenomenon is archaic and occur in that time, when Lithuanian Western dialects search of the combination n — s, n — š, n — z, n — ž, n — j, n — v. It is the irregular facts, because phonetic law had been unformed. 111