Lietuvių kalbos priežastinių ir parūpinamųjų veiksmažodžių leksikografinis pateikimas

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI Гертруда Савічюте-Нактинене ЛЕКСИКОГРАФІЧНЕ ПОДАННЯ ПРИЧИННИХ І КАУЗАТИВНИХ ДІЄСЛІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ 1. Причинні й каузативні дієслова становлять значну частину групи перехідних дієслів литовської мови1. Це похідні утворення, що мають специфічні форми морфологічного вираження (суфікси -(d)yti, -(d)inti та/або чергування голосних кореня), а також певні семантичні ознаки. Під час подання цих дієслів у «Словнику литовської мови»2 та в трьох виданнях «Словника сучасної литовської мови»3 керуються аналізом конкретного мовного матеріалу, висновками теоретичних досліджень і лексикографічними традиціями системного подання дієслів цього типу, що сягають ще німецько-литовських і литовсько-німецьких словників Ф. Куршайтіса4. 2. Автори першого видання «Словника сучасної литовської мови» вперше взялися систематично розрізняти каузативні дієслова та дієслова зі значенням спонукання до дії. З огляду на характер і обсяг словника було здійснено відбір: «Дієслова зі значенням спонукання до дії подаються лише тоді, коли вони звичніші й характерніші, оскільки їхнє творення та значення зрозумілі самі собою»5. Так само чинили й у ДЖ1 та ДЖ2. У ЛКЖ подано всі відомі з діалектів, словників, художньої, наукової та публіцистичної літератури причинні й каузативні дієслова. Їх розмежування створює чимало труднощів для укладачів словників. Дієслова зі значенням спонукання до дії, утворені від причинних, мають (1) ті самі суфікси -(d)inti, -(d)yti, (2) ту саму поверхневу структуру речення, наприклад: Вона змушує дитину їсти (кауз.) — Вона тче покривало (каузатив.), (3) семантичну подібність до причинних дієслів, що виражають непряму (переважно вербальну) каузацію, у яких значення каузованої дії збіга- 1Lietuvių kalbos gramatika 2, Vilnius, 1971, 265; Jakaitienė E., Laigonaitė A., Paulauskienė A. Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius, 1976, 110; Paulauskienė A. Gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio kategorijos, Vilnius, 1979, 12; Paulauskienė A. Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius, 1994, 286; Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius, 1994, 284. 2Lietuvių kalbos žodynas 3—16, Vilnius, 1956—1995; II leid. 1—2, 1968—1969 (toliau—LKŽ). 3Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius, 1954 (toliau — DŽ), II leid. 1972 m. (toliau DŽ1), III leid. 1993 m. (toliau DŽ2). 4Deutsch-littauisches Wörterbuch von Friedrich Kurschat, Halle, 1870; 2, 1874, Littauisch-deutsches Wörterbuch von Friedrich Kurschat, Halle, 1883. 5Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, 1954, X. 129 … із значенням дії суб’єкта-посередника каузативних і каузативно-факультативних дієслів «піклуватися» — «наказувати, просити, умовляти, кликати, дозволяти, давати тощо», наприклад: Ateždink (кауз.), тобто накажи прийти J (LKŽ II 1056) — Nėšinu (кур.) капусту з городу, тобто наказую іншому нести J (LKŽ VII 708). Ці подібності є основними причинами змішування каузативних і каузативно-факультативних дієслів, через що іноді трапляються неточності в їх поданні. Розрізняючи ці дієслова, автори й редактори LKŽ тривалий час практично дотримувалися погляду, що каузативні дієслова утворюються від неперехідних, а каузативно-факультативні — лише від перехідних дієслів. Критерій формальних засобів вираження (каузативно-факультативні дієслова найчастіше мають суфікси з формантом -d-) не вважався достатнім. Згодом почали використовувати запропонований А. Якулене критерій відношення дії до об’єкта, згідно з яким об’єкт дії каузативного дієслова водночас є суб’єктом дії його базового дієслова, наприклад, гасити свічку — свічка гасне. Дія каузативно-факультативних дієслів спрямована на той самий об’єкт, що й дія їхніх базових дієслів, наприклад, замовити пошиття сукні — шити сукню6. Спираючись на праці Й. Яблонскіса та інших авторів, а також на опис каузативних і каузативно-факультативних речень через перифразу «робити так, щоб...», з’ясувалося, що каузативно-факультативні дієслова передбачають наявність посередника-суб’єкта7 (1) на г л и б и н н о м у, а в рідкісних випадках і (2) на п о в е р х н е в о м у рівні. Наприклад: (1) За дітей служила — замовила пошити ватник Pvn (LKŽ XII 590) — «[Я зробила так, що» + «[к р а в е ц ь (-чиня?)] зробив так, що» + «[мені] пошили ватник»; (2) Багатий чоловік ніяк не міг знайти к р а в ц я, щоб обшити одяг S.Dauk (LKŽ XII 589). Було помічено певні семантичні обмеження щодо суб’єкта дії посередника (підмета), дії посередника (вираженої суфіксом), дії, що доручається (вираженої коренем каузативно-факультативного дієслова, який збігається з коренем базового дієслова), об’єкта каузації (прямого додатка); розглянуто конкретні випадки неточного розмежування каузативних і каузативно-факультативних дієслів8. Точніше розмежувати каузативно-факультативні дієслова й каузативні може допомогти комплексне застосування всіх цих критеріїв. 3. Способи лексикографічного подання — це не лише питання техніки укладання словника. Вони відображають також теоретичний підхід до проблем, розмежування чи нерозмежування слів у межах певної лексико-граматичної групи, показують зміну деяких значень, словотвірний і семантичний зв’язок, а також виокремлюють із низки варіантів основне, найпоширеніше чи найбільш рекомендоване слово. У теоретичних працях каузативні й каузативно-факультативні дієслова… 6 Я к у л е н е А. Критерії розмежування каузативних і каузативно-факультативних дієслів. — Мовознавство 26 (1), 1975, 81. 7 Я б л о н с к і с Й. Вибрані твори 1, Вільнюс, 1957, 289; Я к а й т е н е Е., Л а й г о н а й т е А., П а у л а у с к е н е А. Там само, 110. Докладніше див. С а в і ч ю т е Г. Семантика каузативно-факультативних дієслів. — Питання литовського мовознавства 24, 1985, 236—251. 8 С а в і ч ю т е Г. Там само. 130 Зазвичай їх трактують як такі, що утворюють опозиції з твірними словами, наприклад: (a) gyduti: gyti, (b) siūdinti: siūti. Тому й у згаданих словниках граматичними позначками (DŽ — prž., prp.; LKŽ — caus., cur.) їх пов’язують із твірними словами. У вступі до 2-го видання 1-го тому LKŽ сказано: ”Причинні, каузативні... дієслова описово не пояснюються, а лише позначками caus., cur. відсилаються до тих первинних дієслів, від яких вони походять і від яких отримали нові граматичні значення, наприклад: lõdyti, -o, -ė caus. loti; mėgzdinti, -ina, -ino cur. megzti”9. Також коротко цю проблему розглянуто в інструкції10, не наводячи докладніше складніших випадків. Однак у тих, хто пише й редагує текст LKŽ, виникає більше проблем, ніж можна було передбачити. Тому й формальні способи лексикографічного подання дещо різняться. 3.1. І словотвірний, і походжувальний, і семантичний аспекти найточніше відображає найчастіше обраний спосіб подання, за якого кожне значення граматичними позначками пов’язується з відповідним значенням твірного дієслова, наприклад: 1 lakdinti позначкою cur. відсилається до lėkti 1 (LKŽ); 1 šiur̃pinti значення 1—3 позначкою caus. — до значень 1—3 дієслова 1 šiur̃pti, 4, як лексично змінене, пояснюється окремо (LKŽ), šviesdinti значення 1—3 позначкою caus. — до значень 2, 10 і 11 дієслова šviesti (LKŽ), taikydinti значення 1—2 позначкою cur. — до значень 2 і 8 дієслова taikyti (LKŽ); taisydinti значення 1—5 позначкою cur. — до значень 1, 13, 17, 19 і 27 дієслова taisyti (LKŽ). Іноді не вдається вказати точне значення твірного дієслова, оскільки джерела, з яких узято слово, його не зазначають; наприклад, taikindinti у K, NdŽ позначкою cur. відсилається до taikinti, хоча це дієслово має 7 значень (LKŽ). 3.2. Пояснення дієслова перифразами ”робити (так), щоб...” або ”робити яким” також указує на твірне слово: у першому випадку — на дієслово самостійної дії, у другому — на прикметник, наприклад: blizginti 1. tr., intr. ”робити так, щоб блищало” (DŽ¹, DŽ², LKŽ), gėlinti ”робити гірким” (DŽ, DŽ¹, DŽ², LKŽ), šviešinti ”робити світлим” (DŽ, DŽ¹), ”робити світлим, світлішим” (DŽ² значення 1, LKŽ — значення 3) тощо. У першому випадку перифраза, що замінює граматичну позначку, допомагає укладачам словника уникнути труднощів, зазвичай пов’язаних із поданням твірного дієслова; крім того, вона широко використовується в лінгвістичній літературі для опису причинних і каузативних дієслів. У другому випадку перифраза є єдиним показником причинних дієслів прикметникового походження11, хоча в інструкції їх і не названо цим терміном: ”Прикметникові дієслова, що позначають дію, унаслідок якої об’єктові надається властивість, виражена цим прикметником, пояснюються формулою ”робити яким””12. 9 Словник литовської мови 1, 1968, XII. 10 Інструкція до ”Словника литовської мови”, Вільнюс, 1980, 34, 67, 69. 11 Я к а й т е н е Э. Суффиксальные глаголы современного литовского языка. Автореф. дисс.... канд. филол. наук, Вильнюс, 1968, 11. 12 Інструкція до ”Словника литовської мови”, 65. 131 3.3. Посилання на базове дієслово або перифраза каузації іноді доповнюється синонімами чи уточнюється поясненням. Такий спосіб подання стає у пригоді в тих випадках, коли потрібно показати певну лексичну зміну причинового або пермісивного значення чи принаймні точніше його пояснити. Напр.: bildinti «робити так, щоб гриміло, стукати» (LKŽ); bimbinti «робити так, щоб дзижчало, гудіти» (LKŽ); 3 liędinti пох. 2 lieti 1; «робити, щоб щось відливали з розплавленого металу» (LKŽ); 1 maldinti пох. malti 1; «молоти» (LKŽ); apmušdinti пох. apmušti. 1. «оббивати» (LKŽ) тощо. Деякий час автори LKŽ мали схильність уточнювати відсилкове подання пермісивних дієслів, описуючи семантику дії того, хто спонукає, дієсловами rūpintis, liepti, leisti, duoti тощо або перифразою «робити (так), щоб...». Напр.: imdinti пох. imti. 1. «подбати, щоб хтось узяв» (LKŽ); įmušdinti пох. įmušti; «дати, наказати втиснути, надряпати» (LKŽ); meči­dinti пох. mečioti: «дозволити кидатися, блукати, бути не на своєму місці» (LKŽ); plėsdinti пох. plėsti. 1. «робити так, щоб дерли, розривали» (LKŽ) тощо. 3.4. Іноді в DŽ, а особливо в попередніх томах LKŽ, обирають спосіб подання, за якого граматична ремарка ставиться в заголовку, а значення пояснюються лексично як самостійні. «Коли значення пояснюваного слова відрізняються від значень слова, на яке зроблено посилання, або не збігається порядок їх подання, посилання (воно лише вказує на словотвір і походження слова) зазвичай подають перед усіма значеннями, які пояснюються описово або синонімами чи додатково окремо відсилають до відповідного тотожного значення. Напр.: (...) kaldinti пох. 1 kalti. 1. тесати (камінь). 2. пох. 1 kalti 10. 3. пох. 1 kalti 11»13. Цей спосіб подання не зовсім підходить тоді, коли є відповідні значення базового дієслова. Напр., apdeginti1 і в DŽ2 можна було б граматичною ремаркою точно відсилати до значень дієслова apdegti. Його обирають, коли через специфіку самого дієслова не зовсім зрозуміло, які значення можна вважати причинними або пермісивними. Досить часто в таких випадках трактування дієслова в різних словниках відрізняється. У DŽ, DŽ1 і LKŽ дієслово šutinti не вважається причинним, у DŽ2 його вже подано з граматичною ремаркою prz. у заголовку, із посиланням на базове дієслово šusti, а значення пояснено окремо: 1. «варити; тушкувати насухо», напр.: Шутити картоплю, капусту (в горщику); 2. «нагрівати», напр.: Сонце сильно припікає; Від застуди треба парити ноги у воді; 3. «гноїти», напр.: Лишайники псують дах; 4. «вибілювати», напр.: Сонце вибілює одяг; 5. «робити щось дуже інтенсивно», напр.: Шутити сало (їсти з апетитом). Найімовірніше, причинними можна вважати значення 1, 3, 4, оскільки вони мають відповідні значення базового дієслова šusti, а також випадок другого ілюстративного речення значення 2, тоді як значення 5 не може бути причинним. Як показує аналіз розглядуваних дієслів, а також практика укладання й редагування словника, такий спосіб подання має неточності. (1) Причинними та пермісивними вважаємо ті дієслова, які мають відповідник не лише за формою, 13 «Інструкція до Словника литовської мови», 70. 132 але й щодо семантики, тобто якщо їх можна пов’язати з певним значенням твірного дієслова. (2) Згадані формальні ознаки цих дієслів можуть указувати також на ітеративність дієслова, або їхні значення можуть бути лексично змінені, тоді як лексичні каузативи цими позначками не маркуються ані в LKŽ, ані в DŽ. (3) Найчастіше незрозуміло, які значення укладачі словника вважають каузативними чи пермісивними, а які — самостійними або лексично зміненими. Цей спосіб подання вважається особливо неточним тоді, коли наявні відповідні значення твірного дієслова. Наприклад, apdeginti у DŽ1 і DŽ2 можна було б граматичною позначкою точно віднести до всіх значень твірного дієслова apdegti. 3.5. Каузативне чи пермісивне дієслово, позначене скороченням «див.», відсилає до основного варіанта в ряду варіантів, який зазвичай уживається ширше або частіше, має більше значень чи є звичнішим для носіїв літературної мови. Наприклад: значення 1–4 дієслова šokdinti у LKŽ скороченням «див.» відсилаються до значень 1, 2, 4 і 5 дієслова šokinti, які, своєю чергою, граматичною позначкою caus. відсилають до значень 1, 2, 5 і 18 дієслова šokti; значення 3 пояснюється окремо, значення 1 і 4 мають відтінки значень; 2 švilpinti скороченням «див.» відсилається до švilpdyti, яке граматичною позначкою cur. пов’язується зі значенням 1 дієслова 1 švilpti: «видувати губами або інструментом високий, пронизливий звук» (LKŽ); tėkdinti (-yti) у LKŽ скороченням «див.» відсилається до 4-го значення дієслова 1 tėkinti, яке пояснюється як «віддати заміж» (позначка caus. стоїть у заголовку). Цей спосіб подання, хоч і не дуже зручний для укладачів словників і читачів, не суперечить загальній настанові DŽ і LKŽ показувати варіантність слів. 4. Трапляються розбіжності в поданні DŽ і LKŽ деяких типів каузативних дієслів. Найточніше подано похідні із суфіксами -(d)inti, -(d)yti, які пов’язуються з первинними дієсловами з тим самим коренем, наприклад: auginti: augti, blukinti: blukti. 4.1. Подання похідних із суфіксами, пов’язаних із дієсловами, що мають різні ступені чергування голосних14, дещо варіює. У DŽ, DŽ1, DŽ2 і LKŽ каузативними вважаються (подаються з граматичним посиланням або перифразом каузації) daiginti: dygti, gramzdinti: grimzti, laipinti: lipti, maršinti: miršti, skandinti: skęsti, slankinti: slinkti тощо. Зміни значень показано за допомогою розгорнутих перифразів у поданні 1 lakinti: lėkti, lėkyti: lėkti. Дієслово brandinti: bręsti у DŽ2 і LKŽ вважається каузативним, а в DŽ і DŽ1 тлумачиться лексично. Лексично тлумачаться dalbinti: delėti, grasinti: grėsti, maitinti: mėsti, marinti: mirti, markinti: mirkti, sloginti: slėgti та ін. 14 Про їхні словотвірні зв’язки див.: J a k a i t i e n ė E. Deverbatyviniai dabartinės lietuvių kalbos veiksmažodžiai su priesaga -inti. — Baltistica 4(2), 1968, 226—227. 133 Отже, серед цих похідних багато дієслів, що мають спільні зміни значення словотвірного типу. 4.2. Найбільше варіюється подання безсуфіксних дієслів, оформлених різним ступенем чергування голосних. Автори DŽ не вважають каузативними lėkti, plėšti, plėšti, versti; 1-ше значення дієслова tėkšti пояснюється каузативною перифразою «робити так, щоб хлюпало», а дієслово laužti уже пов’язується з lūžti: у другій статті вжито позначку prž., а значення пояснюються окремо. Проте автори DŽ¹ і DŽ² діють значно систематичніше — майже всі дієслова цього типу, зокрема й префіксальні, вважаються каузативними, наприклад: įlaužti prž. ilūžti 1, įlenkti prž. įlinkti, laužti 1. prž. lūžti 1, lenkti prž. linkti (значення 1–3), nulaužti prž. nulūžti 1, nutėkšti 1. prž. nutikšti 1, nuversti 1. prž. nuvirsti 1, pagriauti prž. pargriauti, parversti prž. parvirsti, prilenkti 1. prž. prilinkti тощо. Посилання у 1-му значенні дієслова versti доповнено поясненням: versti 1. prž. virsti 1; «класти, валити набік, на землю». Автори DŽ¹, наслідуючи DŽ, пояснили дієслово tėkšti перифразою «робити так, щоб хлюпало», а автори DŽ граматичною позначкою prž. відсилають його 1-ше значення до 1-го значення tikšti. У DŽ¹, DŽ² та LKŽ граматичну позначку дієслів plėšti, plėšti подано в другій статті, пов’язавши їх із plisti, plūsti, а значення пояснюються окремо. Так само в LKŽ подано дієслово laužti, тоді як значення 1 дієслів ilaužti ir nulaužti, на відміну від DŽ, DŽ¹ та DŽ², пояснюються уточненими каузативними перифразами: ilaužti 1. «робити так, щоб трохи надломилося», nulaužti 1. «робити так, щоб відламалося, відокремити від чогось». На відміну від DŽ, DŽ¹ та DŽ², дієслово pagriauti у LKŽ пояснюється синонімом «повалити», а дієслова lenkti, įlenkti, prilenkti ir tėkšti, nutėkšti граматичними позначками не пов’язуються з linkti, įlinkti, prilinkti ir tikšti, nutikšti. Таке варіативне подання свідчить, що теоретичне трактування дієслів цього типу остаточно не усталилося. Й. Яблонскіс охарактеризував дієслова цього словотвірного типу як каузативні: «Значення каузативних дієслів не завжди виражається певними закінченнями слова. Слова: beriu, keičiu, krečiu, kreipiu, laužiu, miešiu, šviečiu (šveičiu), verčiu («роблю так, щоб щось birtų, kistų, kristų, kryptų, lūžtų, mištų, švistų, virstų») є, власне кажучи, каузативними дієсловами щодо слів: birti, kisti, kristi, krypti, lūžti, mišti, švisti, virsti, тільки їхня каузативність не виражається закінченнями слова -yti, -dyt»¹⁵. Дієслова bėrti: birti ir kelti: kilti у DŽ, DŽ¹ та DŽ² не вважаються каузативними, а в «Граматиці литовської мови» наводяться як приклади каузативних дієслів¹⁶. А. Паулаускене називає каузативними не лише похідні на -inti, -yti, а й прості дієслова, ілюструючи їх прикладами keisti, dabti, skleisti, veisti17. Відсутність каузативного суфікса, мабуть, і є основною причиною того, що дієслова цього типу… 15 J a b l o n s k i s J. Min. veik., 289. 16 Граматика литовської мови 2, 25. 17 P a u l a u s k i e n ė A. Морфологія литовської мови, 286—287. 134 причина різного трактування дієслів. «Вважається, що чергування голосних кореня не має самостійної ролі у творенні форм, однак воно є формальним вираженням опозиції каузативної та каузованої дії. Оскільки ця семантична опозиція повністю збігається з опозицією транзитивності-інтранзитивності, то й її формальні показники мають суміжні функції зміни каузативності та транзитивності»18. С. Криницька, досліджуючи категорію транзитивності-інтранзитивності, схильна не називати ці дієслова каузативними. Тип versti-virsti вона характеризує як найдавніший пласт категорії транзитивності-інтранзитивності19. Подібно йдеться і в «Граматиці сучасної литовської мови». У ній серед каузативних зовсім не наведено дієслів без суфікса, з іншим ступенем чергування голосних20. Тож словникарям не раз доводиться сумніватися, як кваліфікувати конкретні похідні цього типу. 4.3. Досить часто варіюється подання тих дієслів, які за словотвірною будовою можна пов’язати і з іменем (зазвичай прикметником, рідше — іменником), і з дієсловом. Про це писав П. Скарджюс. Наприклад, каузативне дієслово alsinti він пов’язував не лише з įlsti, а й з іменником alsą21. Можливість невизначеності щодо походження визнається і в «Граматиці литовської мови»: «Значення дієслів, утворених від прикметників за допомогою суфікса -inti, дуже близьке до значення каузативних дієслів із цим суфіксом. Іноді неможливо визначити, від чого утворене дієслово, наприклад: džiuginti (: džiugus, -i, džiūgti), sveikinti (: sveikas, -a, sveikti), šlapinti (: šlapias, -ia, šlapti)22. Проте автори «Граматики литовської мови» вважають, що більшість дієслів цього типу утворено від прикметників, наприклад: bendrinti, bloginti, dailinti, dvigubinti, gėrinti, ilginti, lengvinti, piginti, pik­tinti, retinti, skaidrinti, tvirtinti, vienodinti23. Невизначеність спричиняє також те, що багато цих дієслів пов’язані й із похідними із суфіксом -ėti. А. Паулаускене наводить схему співвідношень між дієсловами та прикметником, яка показує, що дієслова як із суфіксом -inti, так і з суфіксом -ėti утворені від прикметників: ¹⁸ П а у л а у с к е н е А. Gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio kategorijos, 26. ¹⁹ К р и н и ц к а й т е С. Класифікація дієслівних опозицій за перехідністю / неперехідністю в литовській мові. — Проблеми синтаксису і структури слова, Москва, 1979, 42—53.; пор. також K r i n i c k a i t ė S. Про причинні дієслова литовської мови. — Baltistica 17(2), 1981. 190—192. ²⁰ Граматика сучасної литовської мови, 285—286. ²¹ С к а р д ж ю с П. Словотвір литовської мови, Вільнюс, 1941, 543—544. ²² Граматика литовської мови 2, 264. ²³ Там само. ²⁴ П а у л а у с к е н е А. Морфологія литовської мови, 269. 135 На відміну від цього, у «Граматиці сучасної литовської мови» зв’язок дієслів цього типу з прикметником не показано. Під час класифікації їх описано так: «Похідні дієслова із суфіксом -ėti, протиставлені відповідним похідним із суфіксом -inti, наприклад gražėti: gražinti»25. Отже, лексикографам іноді доводиться шукати компроміс. Наприклад, у статті словника LKŽ дієслово slūdinti подано з указівкою на його можливий зв’язок із slūsti та slūdūs: 1. caus. ковзати; «робити слизьким (слизькішим)». Дієслово séndinti у LKŽ подано в заголовку з граматичною позначкою caus. та з відсиланням до sénti, а в тлумаченні значення 1 його пов’язано з прикметником sénas за допомогою каузативної перифрази «робити когось яким». Розширення перифрази у тлумаченні значень 2 і 4 указує на лексичну зміну, а тлумачення значення 3 не вказує на каузативність: 1. «робити старим», наприклад: Metai nelaukia, visus lygiai sendina rš; 2. «надавати старшого, старішого вигляду», наприклад: Juokas žmogų jaunina, pyktis séndina Snt; 3. refl. «додавати собі років», наприклад: Séndinos kiti vyrai po karo Grd; 4. «робити так, щоб хтось старів, не дозволяючи одружитися», наприклад: Kam séndini mergą, lai teka J. Подання цього дієслова, імовірно, ускладнювалося також тим, що його значення пов’язані лише зі значенням 1 дієслова sénti «ставати старим» і значенням 1 прикметника sénas «той, хто має багато років, досяг старості, немолодий (про людей, тварин); довго росте (про рослини); протилежне — молодий». Інших значень причинного дієслова séndinti, пов’язаних з іншими значеннями дієслова sénti або прикметника sénas, не зафіксовано. У DŽ та DŽ1 це дієслово подано без граматичної позначки, з тлумаченням за допомогою перифрази й синоніма «робити старим, старити», а в DŽ2 — лише за допомогою перифрази «робити старим». На таке подання цього дієслова, імовірно, вплинула також аналогія зі способом подання антоніма jáuninti у IV томі LKŽ. Jáuninti у заголовку пов’язано з jaunėti із використанням позначки tr. caus.; значення 1 пов’язане з прикметником jáunas за допомогою каузативної перифрази та демонструє її лексичну зміну, тоді як значення 2 і 3 тлумачаться як самостійні: 1. «робити молодим; повертати сили молодості», наприклад: Kvėpavimo judesys jaunina kraują ir tuo visą kūną Vd; 2. «оживляти; оновлювати», наприклад: Labai senų vaismedžių jauninti (sužadinti jaunų augalėlių augimą) не рекомендується rš; 3. «намагатися виглядати молодшим; приховувати, зменшувати свій вік», наприклад: Aš savo vyrą dar jauninnu (aprengiu gražiai, kad jaunas atrodytų) Lp. Значення дієслова Jáuninti пов’язані лише зі значенням 1 прикметника jáunas «який має небагато років; недавній», причинних значень, пов’язаних з іншими чотирма значеннями прикметника, не зафіксовано. Значення 1 дієслова Jáuninti можна було б пов’язати зі значенням 1 дієслова jaunėti «молодшати, молодшати», а значення 3 — зі значенням 3 зворотного вживання «вважати себе молодим; молодитися». У трьох виданнях DŽ це дієслово подано без граматичної позначки prž.: 1. «робити молодим, повертати сили та здоров’я молодості»; 2. «надавати вигляду молодого (давати — DŽ1, DŽ2)»; 3. «приховувати, зменшувати свій вік». Дієслово rétinti у LKŽ подано в заголовку з відсиланням до значення 1 дієслова retėti, а його значення 1 пов’язане з прикметником rétas: «робити рідким, рідшим (проріджувати паростки, вирубувати ліс тощо)». Тлумачення інших трьох значень не вказує на каузативність. 25 Граматика сучасної литовської мови, 286. 136 У всіх виданнях DŽ це дієслово пов’язується лише з прикметником. Лише до дієслова giedrėti у LKŽ відсилають дієслово giedrinti, яке в усіх виданнях DŽ виводиться тільки від прикметника giedras. У DŽ, DŽ¹ та LKŽ дієслово tobulinti пов’язують із прикметником tobulas «робити досконалим, досконалішим». У LKŽ це тлумачення доповнено синонімом gėrinti. На відміну від цього, автори DŽ² пов’язують його лише з дієсловом tobulėti. Автори як DŽ, так і LKŽ пов’язують деякі дієслова цього типу лише з твірними прикметниками, наприклад: drūtinti, gárdinti, gaivinti, plóninti, riebinti, stó­rinti, svárinti, svél­ninti тощо. Дієслова, словотвірно пов’язані з іменниками, хоча й мають ті самі суфікси, що й дієслівні похідні, мають дуже слабкий відтінок причинності, наприклад laiminti: laimė, slovinti: šlovė тощо.²⁶ У LKŽ і DŽ їх зазвичай не вважають причинними. Проте й тут трапляються неточності. Іменникові похідні із суфіксом -inti, що мають значення причинності²⁷ та пов’язані з назвами національностей, подано неоднаково: gūdinti (лише в LKŽ), lātavinti, lénkinti, lietuvinti, rūsinti, vokietinti. Укладачі DŽ і LKŽ майже завжди пов’язують їх із твірним іменником, наприклад: lietuvinti «робити литовцем, надавати литовського вигляду» (LKŽ), «робити литовцем; надавати литовської форми» (DŽ, DŽ¹, DŽ²); lātavinti «перетворювати на латиша» (LKŽ), «робити латишем; надавати латиської форми» (DŽ), «робити, перетворювати на латиша; надавати латиської форми» (DŽ¹, DŽ²) тощо. Лише vókietinti у DŽ і DŽ¹ вважається причинним і з позначкою prž. відсилає до похідного на -ė́ti vokietėti, наприклад: Klaipėdos krašte lietuviai buvo vókietinami. На відміну від цього, у DŽ² від цієї відсилки відмовилися, а дієслово тлумачать як «перетворювати на німця; надавати німецької форми». Однак скорочення prž. додано до префіксального дієслова suvókietinti, хоча в DŽ¹ його тлумачили як «зробити німцем; надати німецької форми». 4.4. Переважно, але з винятками. У DŽ і LKŽ причинними вважають дієслова, пов’язані з похідними на -ėti, що означають самостійну дію. У «Граматиці литовської мови» серед прикладів причинних дієслів наведено drėbinti (: drebėti), dūlkinti (: dulkėti), jūdinti (: judėti)²⁸, а в «Граматиці сучасної литовської мови» — vaŕvinti: varvėti²⁹. Ці похідні з причинним значенням утворені від основи теперішнього часу твірного дієслова, наприклад blizginti (: blizgėti, blizga, -ėjo) тощо.³⁰ У DŽ, DŽ¹, DŽ² і LKŽ багато дієслів цього типу вважають причинними (багато з них — звуконаслідувальні слова), наприклад: brázdinti: brazdėti, brazda, -ėjo, girgždinti: girgždėti, girgžda, -ėjo, klė̃pinti: klegeti, klėga, -ėjo, krūtinti: krutėti, kruta, -ėjo, lažginti: lazgėti, lažga, -ėjo, mirginti: mirgėti, 26 P a u l a u s k i e n ė A. Дієслово сучасної литовської мови, Вільнюс, 1971, 9. 27 J a k a i t i e n ė E. Словотвір дієслів (суфіксальні похідні), Вільнюс, 1973, 21—22. 28 Граматика литовської мови 2, 25. 29 Граматика сучасної литовської мови, 287. 30 J a k a i t i e n ė E. Девербативні дієслова сучасної литовської мови із суфіксом -inti. — Baltistica 4(2), 1968, 223. 137 mirga, -ėjo, plazdinti: plazdėti, plazda, -ėjo, skrebinti: skrebėti, skreba, -ėjo, šlaminti: šlamėti, šlama, -ėjo, siūgždinti: siūgždėti, siūgžda, -ėjo, šnarinti: šnarėti, šnara, -ėjo, šnekinti: šnekėti, šneka, -ėjo, tikinti: tikėti, tiki, -ėjo тощо. Буває важко визначити, з чим пов’язувати каузативний похідний дієслівний утвір, коли в мові збереглися первинні дієслова з тим самим коренем, наприклад: burzgenti (: burzgti ir burzgėti), kiogždinti «робити пухким, розпушувати» (: kiogžti ir kiogždėti) «пухнути», kižinti «мнити» (: kižti ir kižėti), klibinti (: klibti ir klibėti), kliukinti «лити, наливати» (: kliūkti ir kliukėti) тощо.31 Розбіжності в поданні трапляються й у деяких інших випадках. Дієслово lašinti у DŽ і LKŽ тлумачиться як «капати краплями», у DŽ¹ і DŽ² пов’язується з lašėti. Аналогічно подано й префіксальне sulašinti. Triūškinti в усіх виданнях DŽ вважається каузативним, у LKŽ не пов’язується з triuškėti, а його 4 значення тлумачаться лексично. Čiužinti у DŽ, DŽ¹, DŽ² і LKŽ пов’язується з čiūžėti і вважається каузативним. Інакше подано префіксальне sučiūžinti: у LKŽ, на відміну від DŽ¹ і DŽ², його каузативних значень не зафіксовано. На відміну від DŽ¹ і DŽ², у LKŽ каузативним не вважається tviškinti, яке тут не пов’язується з tviškėti. 4.5. У всіх трьох виданнях DŽ наведено небагато паративних дієслів, оскільки й у літературній мові їх збереглося мало. У DŽ, DŽ¹, DŽ² наведено лише похідні із суфіксом -dinti, які граматичною позначкою пов’язуються з базовими перехідними, рідше — каузативними дієсловами (наприклад, veršdinti пов’язується з каузативним veršti), які позначають (1) дії, що потребують певних умінь або ремесла, (2) інші активні дії. Наприклад: (1) dirbdinti прп. dirbti, kaldinti прп. kalti, kašdinti (DŽ), kašdinti (DŽ¹, DŽ²) прп. kasti, kiršdinti прп. kirsti, kūldinti прп. kulti, maldinti прп. malti, megzdinti (DŽ), megzdinti прп. megzti, rašydinti прп. rašyti, siūdinti прп. siūti, statydinti прп. statyti, šaudinti прп. šauti, verpdinti прп. verpti; (2) gabėndinti прп. gabenti, nešdinti прп. nešti, risdinti прп. risti, rišdinti прп. rišti, siūdinti прп. siūti, skelbdinti прп. skelbti, skėldinti прп. skėlti, varydinti прп. varyti, veždinti (DŽ), veždinti (DŽ¹, DŽ²) прп. vežti тощо. Є й розбіжності в поданні. Дієслова áusdinti, veršdinti (наприклад, veršdinti apsiaustą) у DŽ вважаються каузативними, а в DŽ¹, DŽ² і LKŽ з огляду на систему вже подаються як паративні. У DŽ¹ і DŽ² відмовилися від дієслів imdinti прп. imti, наприклад: Stogą imdinti (DŽ), nešinti, названого в DŽ каузативним (але його слід вважати паративним, як у LKŽ), проте введено ілюстроване фольклорними прикладами sėgdinti 1. прп. segti 1, наприклад: Sėgdinsu rūtų vainikėlį (пісн.), 2. діал. прп. segti 4, наприклад: Bėrą žirgą sėgdinu (пісн.). Дієслово esdinti, яке в DŽ, DŽ¹ і DŽ² вважається паративним, насправді є лише каузативним, як його й трактують у LKŽ, наприклад: Ne kinkyk, ale esdink dar arklį J (LKŽ), Сірчана кислота застосовується для травлення металів перед лудінням rš (LKŽ); édinti прп. ėsti 1, наприклад: Ar žirgelį édmai, tymo balną vėdinai? (пісн.) (DŽ, DŽ¹, DŽ²) є каузативним, як і valgydinti прж. valgyti (DŽ, DŽ¹, DŽ²). У DŽ подано 31 Jakaitienė E. Там само, 223. 138 як дієслово з каузативним значенням landinti «змушувати лізти», DŽ¹, DŽ² і LKŽ оцінюють як каузативне, наприклад: Landink šunį par tvorą J (LKŽ). Kildinti у DŽ, DŽ¹, DŽ² вважається дієсловом із пермісивним значенням, у LKŽ — каузативним; у всіх цих словниках показано зміну значення: «виводити щось із чогось», наприклад: Kildinti žodį iš kurios kalbos (DŽ), «вказувати, знаходити походження» (DŽ¹, DŽ², LKŽ). Як дієслово з пермісивним значенням класифіковано spausdinti «змушувати тиснути», наприклад: Knygą spausdinti, išspausdinti (DŽ); через зміну значення в інших місцях воно вже не пов’язується з твірним словом і тлумачиться як «множити (збільшувати (DŽ²)) текст за допомогою набірних друкарських літер» (DŽ¹), 1. «виготовляти текст за допомогою набірних друкарських літер» (LKŽ). Šauklinti у DŽ, DŽ¹, DŽ² пояснюється через дієслова з пермісивним значенням «сповіщати, скликати». Друге значення Vės­dinti — «змушувати вести 10», наприклад: Šunų vės­dinti (DŽ¹, DŽ²) слід вважати каузативним, оскільки семантичний зв’язок і вживання слів vės­dinti та vėsti такі самі, як у tėkinti «видати заміж», яке в LKŽ вважається каузативним, і tekėti, teka, -ėjo, наприклад: Tėkino dukterį, vestuves kėlė (DŽ²). У LKŽ подано значно більше й різноманітніших дієслів із пермісивним значенням. Згадані семантичні типи таких дієслів відображені докладніше. (1) У ньому знаходимо árdinti, kirpdinti, lópydinti, mazgódinti, nérdinti, skaldydinti, taisgydinti тощо. (2) У великій кількості подано дієслова з пермісивним значенням, пов’язані з дієсловами активної дії, наприклад: dėdinti, kráudinti, mės­dinti, nešiódinti, praúšdinti, rakindinti, ráudinti, riškdinti. Похідні із суфіксом -dinti можуть пов’язуватися не лише зі звичайними перехідними та каузативними дієсловами, а й, у поодиноких випадках, з ітеративними дієсловами, наприклад: pjáustydinti «змушувати різати», пор. pjaustyti; plésydinti «змушувати рвати», пор. plėšyti 1; raikydinti «змушувати нарізати скибками», пор. raikyti 1 тощо. Поряд із похідними із суфіксом -dinti у LKŽ трапляються також похідні із суфіксами -inti і -dyti, наприклад: rėginti і regėdinti пов’язуються з regėti, lėsdinti і lėšdyti — з lėšti тощо. У LKŽ знаходимо складні похідні із суфіксом -dinti, пов’язані з похідними на -inti, наприклад, raugindinti пов’язується з каузативним rauginti (пор. rauginti 1. «змушувати киснути, квасити» (DŽ¹), яке в LKŽ подано як перехідне. Іноді вони пов’язуються зі звичайним дієсловом, як і похідні на -inti, наприклад, kašindinti пор. kasti 1 і 1 kašinti (kašinti) «змушувати копати», пор. kasti 1, або відсилають до іншого дієслова з пермісивним значенням, наприклад, nešindinti див. nešdinti. Подання цих рідкісних і складних дієслів становить значні труднощі для укладачів словників. Часто нелегко знайти їхнє твірне слово, зрозуміти значення й уживання, належним чином упорядкувати ряд варіантів. ВИСНОВКИ 1. У трьох виданнях «Словника сучасної литовської мови» та в «Словнику литовської мови» намагаються систематично розрізняти каузативні дієслова й дієслова з пермісивним значенням. Керуються критеріями: (1) формальних засобів словотворення, (2) перехідності-неперехідності твірного дієслова, (3) відношення дії до об’єкта, (4) аналізу глибинного рівня речення, (5) семантичних обмежень компонентів поверхневого та глибинного рівнів речення. 2. Словотвірний, генетичний і семантичний зв’язок виявляється (1) граматичними 139 значення причинового або каузативного дієслова позначають через відповідні значення твірного дієслова; (2) описують перифразами «робити (так), щоб…», «робити якимось». Показують загальні зміни значення дериваційного типу; (3) посилання або перифрази розширюють лексичним поясненням чи синонімами; (4) граматичну вказівку подають у заголовку, а значення пояснюють окремо. Основне слово в ряду варіантів виокремлюють (5) за допомогою скорочення «див.». 3. Спосіб подання деяких типів причинових дієслів варіюється. Найбільше несистемності, мабуть, трапляється серед безсуфіксних дієслів, оформлених лише чергуванням голосних, наприклад, kélti: kilti; дещо менше — серед дієслів, оформлених чергуванням голосних і суфіксом, наприклад: brandinti: bręsti, -ta, brendo. Чимало проблем виникає під час опису дієслів, словотвірно пов’язаних із прикметником або дієсловом, іменником або дієсловом, наприклад: jauninti: jaunas, jaunėti, vokietinti: vokietis, vokietėti; вони трапляються і під час опису дієслів, пов’язаних із похідними на суфікс -ėti, наприклад, lašinti: lašėti. 4. Розглянуті проблемні випадки подання причинових і каузативних дієслів свідчать не лише про (1) недостатню усталеність їхнього теоретичного трактування, а й про (2) труднощі, зумовлені реальним уживанням мови: (а) не завжди чіткі відмінності від перехідних дієслів; (б) певне віддалення деяких причинових або каузативних дієслів чи окремих їхніх значень від загального значення дериваційного типу. Необхідно якомога системніше подавати в словниках певні лексико-граматичні групи слів, хоча розмаїття формальних засобів вираження мови, її вживання та семантики не дає змоги все точно уніфікувати й формалізувати. ЛЕКСИКОГРАФІЧНЕ ПОДАННЯ ПРИЧИНОВИХ І КАУЗАТИВНИХ ДІЄСЛІВ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Резюме Причинові та каузативні дієслова становлять значну частину литовських перехідних дієслів. Під час їх подання у трьох виданнях Словника сучасної литовської мови (DŽ) і в Словнику литовської мови (LKŽ) орієнтувалися на аналіз конкретних мовних засвідчень, теоретичні дослідження та лексикографічні традиції. Докладають зусиль, щоб якомога точніше розмежувати причинові та каузативні дієслова між собою і з іншими перехідними дієсловами. За допомогою кількох способів лексикографічного подання визначають належність причинового або каузативного дієслова до лексико-граматичної групи слів, його словотвірні, етимологічні та семантичні зв’язки з відповідними твірними дієсловами або прикметниками; відображають лексико-граматичні зміни значення й виокремлюють головне слово з ряду варіантів. Подання деяких типів деривації причинових дієслів є неоднаковим. Найбільша несистемність спостерігається серед безсуфіксних дієслів, утворених чергуванням голосних (kélti: kilti), менша — серед дієслів, утворених чергуванням голосних і суфіксом (brandinti: bręsti, -ta, brendo). Чимало проблем виникає під час опису дієслів, словотвірно пов’язаних із прикметником або дієсловом, іменником або дієсловом (jáuninti: jáunas, 140 jaunėti; vókietinti: vókietis, vokietėti), вони трапляються у статтях про дієслова, пов’язані з утвореннями із суфіксом -ėti (lašinti: lašėti). Задля систематизації подання певних лексико-граматичних груп у словниках різноманітність формальних засобів вираження, випадків уживання та семантики не дає змоги цілком суворо уніфікувати й формалізувати такі групи. 141