Vidžių apylinkių baltarusių šnektos lituanizmai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI Elena GRINAVECKIENĖ ЛИТУАНІЗМИ В БІЛОРУСЬКОМУ ГОВОРІ ОКОЛИЦЬ ВІДЗІВ Під час діалектологічної експедиції 1991 року в околицях Відзів (Браславський район Вітебської області, Білорусь) у радіусі приблизно восьми кілометрів навколо Відзів — у селах Відзішкі, Пакулнія, Лайбуни, Падрукса, Мешкелі, Ішдегелі, Ейтмени, Снегішкі, Ажубалі, Лаукішкі, Багджюни, Тракішкі, Вілкенішкі (біл. Vidžiški¹, Pakūlnia, Laibūny, Padrūksa, Maškėli, Ždęgeli, Jacmiány, Snėgiški, Ažūbali, Lóukiški, Bagdžiūny, Trakiški, Vilkianiški) — литовців, які розмовляють литовською, вже не виявилося. Тут, як проникливо зазначає Зінкявічюс (Ryt. Liet. 187, рис. 15), місцеві старожили тепер розмовляють білоруською (не рахуючи мешканців містечка — представників інших народів, див. LKK 32, 21), хоча багато хто з них згадував, що їхні дідусі й бабусі (а декого навіть батьки) здавна розмовляли литовською. Про те, що досліджувана місцевість справді колись була литовською, добре свідчать уживані тут топоніми литовського походження (див. LKK 32, 21—33). Отже, порівняно недавно через соціальні чинники, несприятливі для литовської мови в цьому краї, місцеві литовці досить швидко асимілювалися, а їхній східнодзукський говір асимілював білоруський говір. Сільські жителі знають російську, дехто — польську; цими мовами вони переважно спілкуються з прибулими сюди зазвичай представниками влади, немісцевими людьми, а нерідко й зі своїми дітьми, які втратили литовську. Дослідження всіх рівнів місцевого білоруського говору виявило чимало мовної спадщини асимільованого литовського говору — виразних елементів його субстрату, які за певними специфічними ознаками відрізняють його від інших (навіть сусідніх) білоруських говорів (див. Baltistica 1979, 52—65). Найбільше впадають в око лексичні литуанізми говору Відзів, яких тут порівняно багато. Одні з них поки що зафіксовано лише в цьому говорі (можливо, згодом їх буде виявлено й в інших говорах), інші вживаються також в інших білоруських прикордонних говорах і вже опубліковані, проте тут нерідко відрізняються то формою, то наголосом, а часом і значенням. Щоб було відомо про всі вже записані в говорі 1Слов’янські слова у статті подано латинськими літерами. Їхні звуки, яких немає в литовській мові, передано так: голосний e після твердого приголосного залишено слов’янським — э, їхнє ы передано литовською y, складотворче у — литовською ū, білоруський фрикативний g — литовською h, гемінатний n литовського походження перед k, g — литовською n із подовженою правою частиною. М’якість приголосного позначає кома високо праворуч від приголосної літери. Твердість приголосного l у групі приголосних перед голосним переднього ряду позначено як тверде польське ł. Місце наголосу в слові позначає акут над голосною. В ілюстративному реченні наголошено лише литуанізм. Загалом фонетику ілюстративних речень діалекту максимально наближено до литовської вимови. 32 Кількість литуанізмів у статті подано за абеткою разом з ілюстративними реченнями, які розкривають значення кожної лексеми; наведено всі записані тут слова литовського походження (а також їхні варіанти), пояснені загальновживаними словами, зазначено можливе джерело їхнього походження, споріднені з ним литовські слова та безпосередні литовські відповідники. Щоб уникнути повторів, для литуанізмів білоруських говорів, уже опублікованих у наших попередніх статтях, литовські відповідники подано без обґрунтувань. aciūža ’озноб, гидота’: Noh ne vidacca, aciūža robica ’ніг не видно, мороз бере’, пор. лит. atšiūžus ’моторошний, гидкий, страшний, огидний’, atšiūžu ’мене морозить’, šiūžas ’той, що викликає мороз’, šiūžu ’мене морозить’ (LKŽ I 440; 14 976). Слово виразно префіксальне (префікс at-, корінь — šiūž-), а африката c, що виникла на межі його морфем, безперечно, походить від č (t+š); можливо, це сталося й на ґрунті литовського говору. У тому самому значенні aciūža ми раніше записали в білоруському говорі Ашо (с. Юоделенай, Браславський район — SBG I 136), але тоді не змогли визначити його литовське походження. adlíga ’відлига’: adlíga, pajedzym na zaicy ’відлига, їдьмо полювати на зайців’, пор. лит. atlygà ’те саме’; ákat/akóta ’ость, остюк’: ák atų ū jačmenia į pšanicy; ne daj Boh, jak u hlas ákat papad zec’, hliad zec’ ne možna; akóty poisavali ’ости ячменю й пшениці; не дай Боже, якщо остюк потрапить в око, не можна розплющити очі; остюки вичісували’. Форма akóta уживається також у значенні ’риб’яча кістка’: u ščuki šmat akótau ’у щуки багато кісток’. Обидві форми, можна сказати, вживаються паралельно, лише ákat звичніше для старшого покоління. Це безпосередні відповідники лит. ākuotas/akūotas, змінені внаслідок фонетичного пристосування лит. uo > до біл. a, o (пор. LKBil. 125—127). áliary ’аїр’: korni áliarau — jak žyvakosta; áliary talsciny jak paliac ’коріння аїру — як живокосту; аїр завтовшки з палець’. Лексема є безпосереднім відповідником славізму aliarai, литуанізованого в білоруській мові. Див. також LLTP 53. aliarýn ’зарості аїру’: kački ū aliarýne ’качки в заростях аїру’, пор. лит. діал. aliarỹnas ’зарості аїру’, див. також áliary. arúody/harúdy ’засіки’: arúody ū svirne dlia aūsa, jačmenia; u harúdy naūdu sypali ’засіки в коморі для вівса й ячменю; зерно зсипали в засіки’. Друга форма лексеми частіше трапляється в мовленні молодших людей і більше зазнала слов’янського впливу, пор. лит. arúodai. ášaki/asáki ’остюки’: rybnyje ášaki vostryje; ášaki ad ziarna astajucca ū rešace; asáki jos’c’ u rybe ’риб’ячі остюки гострі; остюки від зерна залишаються в решеті; у рибі є остюки’, пор. лит. ášakos. Перша форма литуанізму характерніша для старших людей. Вона ближча до литовської форми й зберегла властиве їй місце наголосу. Друга форма більш ослов’янена. На це вказує як її наголос, так і перехід лит. š у слов’янське s. atádur ’відлюдник’: hэty ū davec — atadur neūdaly: ne lučycca i da svajich ’той удівець — невдалий відлюдник: уникає навіть своїх’. Збережено форму литуанізму, характерну для східноаукштайтських говорів, пор. лит. діал. atadūras ’той, хто опирається, упертюх’. atáduram ’відлюдницьки’: tak i žyli jany atáduram pry lese ’так і жили вони відлюдниками біля лісу’. І форма цієї лексеми також дуже близька до свого джерела, 33 пор. лит. діал. atādūrom «мляво». atasý/atósy «відсівки»: atasý dzeržuc’ pavarot; atósy kalia ahblobli «відсівки регулюють поворот; відсівки біля лісу»; пор. лит. діал. atãsijos. Морфологію обох лексем пристосовано до системи білоруської мови; форма atasý надійніше виводиться з литовського *atasajė, пор. atsajė (LKŽ I 419), а також пор. LLTP 59. atóžaly/atóžalki/atóžyly «пагінці»: ū atóžaly pašla bul’ba; atóžalki rastuc’, a jablania sasocha; jablački z atóžalkau; jažmin atóžyly daušy «картопля пішла в бадилля; пагони ростуть, а яблуня засохла; яблучка з пагонів; жасмин пустив пагони», пор. лит. діал. atãžala «те саме», atãžėla «пагін», а також пор. LLTP 59. Отже, форма atóžyly у білоруській говірці, можливо, могла розвинутися з atãžėla, коли їхнє ə опинилося в ненаголошеній позиції. baldavėška «палиця з потовщеним кінцем для відлякування риби»: baldavėškai bjoš pa vadze, i ryba liacic’ u brodzen’ «палицею вдариш по воді, і риба тікає у брід». Беручи до уваги паралельне існування у литовських говірках тих самих слів із кореневими голосними a та u, спричинене, найімовірніше, переходом голосного a у ряді чергувань до ряду u (наприклад, salėti/sulà, stãbaras/stùburas — пор. Vitkauskas 204—207; аналогічний закон властивий і білоруським говіркам, наприклад, balavėška/bulavėška «потовщення палиці» — Tlum. Sl. I 329, 418), маємо певні підстави вважати, що лексема baldavėška може бути фонетичною родичкою литуанізму buldavėška, див. LLTP 55—56. balundã «звичайний пісний суп»: balundý nachliubalsia i ne sytna «баланди наївся, і не сито», пор. лит. діал. balundã «лобода», а також LLTP 55—56. bažėlka «голова ціпа»: bažėlka da capa pryvazana «голова прикріплена до ціпа». Лексема походить від лит. buožėlė «голова ціпа» та слов’янського суфікса -ka. Через лит. uo > біл. a, див. LKBil. 125—127. biáral «берал»: piakli chleb z biárala — hata douhaja pesnia «хліб пекли з бералу — це довга пісня», пор. лит. bėralas «невіяне зерно». bizdelka/bizauka «ґедзик»: bizdelki nasadziac’ hnidau; bizdelka zvinic’ što pčala, natta bajacca karovy; bizdelki apanavali, karovy chvasty kručkom i pašli; bizauki kusajucca, ne možna padajic’ karovu «ґедзики нападають на худобу; ґедзик дзижчить, як бджола, корови дуже його бояться; ґедзики обліпили, корови задерли хвости й побігли; ґедзики кусаються, корову неможливо подоїти». Друга форма цього литуанізму звукописного походження характерніша для середнього покоління носіїв говірки. Як і перша, вона має слов’янський суфікс. Пор. LLTP 55. bónda/bóndačka/bundščka «буханець, булочка»: mama spekla bóndu chleba; mama vyskrabic’ dzešku i spekioc’ bóndačku; bundščki val’cavanyja «мама спекла буханець хліба; мама вишкребла діжу й спекла булочку; булочки з борошна тонкого помелу». Третя форма литуанізму зберегла фонетику східнолитовських пунктинників, пор. лит. діал. bundà «банда». braždžėc’ «шарудіти, скрипіти»: myšy braždžác’ za scianoi «миші шарудять за стіною». Це звуконаслідувальний литуанізм, литовським джерелом якого могло бути незафіксоване дієслово *braždėti. Слов’янізуючись у білоруському мовному середовищі, воно перетворилося на braždžėc’, а це слово внаслідок прогресивної асиміляції — на braždžėc’. Що литовців 34 У мові можливість існування дієслова *braždėti насправді засвідчують споріднені дієслова braždinėtis ’ходити’, bražėti ’брязкати, шарудіти’, пор. також brąžginti ’брязкати’, а також bližgėti ’блищати’, blýžgurti ’мерехтіти’ та ін. (LKŽ I 938, 1026). brazgulí/brazgúlki ’дзвіночки на кінській збруї’: свати ū braz-guliách pajechali da maladói; brazgúlki naložana kaniu na šeju ’свати з брязкальцями поїхали до молодої; брязкальця надіті коневі на шию’. Це звуконаслідувальне литуанізм, що походить від лит. brazgūliai ’те саме’, brazgūnai ’те саме’, brazgėti ’говорити незрозуміло й швидко, торохтіти’, LT 167. Друга його форма вже має слов’янський зменшувальний суфікс -ki, що свідчить про втрату суфіксом зменшувального значення brazgúl’ -ul. bryzgúli ’дзвіночки на кінській збруї’: bryzgúli našyvalis’ na rəmə-niu, ane mednyje ’бризгули пришивали на ремінь, вони були мідні’. Цей звуконаслідувальний литуанізм походить від лит. brizgūliai ’дзвіночки’, пор. також bryzgėti/briz-gėti ’дзеленькати’, bryzgėlė ’торохтіння’, brūžinti ’брязкотіти’ та ін. Лексема насправді споріднена з brazgulí через якісне чергування голосних кореня. brýndy ’мережива, обтріпані краї’: da nažutački batastavai pryšyvalis’ brýndy; spadnica ababiúšys’, brýndy baltajucca kruhom ’до батистової кофтинки пришивали мереживні оздоби; спідниця розтріпана, мережива звисають довкола’. Литовське походження лексеми обговорюється в LKK 30 115, 119. brynt ’гепнутися’: brynt da hary i pomer ’гепнувся навзнак і помер’. Це білорусизований литовський вигук brinkt. bródnik/bródzen ’бродень’: baldaveškai rybu honic’ u bródnik; bród-niam rybu loviac’ u dvajch ’балтами рибу заганяють у бродень; у бродень рибу ловлять удвох’, пор. лит. bradìnyš, brádninkas ’те саме’. bruntki/ bruntóčki ’дерев’яні ґудзики старовинного типу’: bruntki pryšyta dzeraūnyja; narabili bruntkóu i pryšyli da kažucha; bruntóčki pry-šyvali da frənča ’дерев’яні ґудзики пришиті до сорочки; наробили ґудзиків і пришили до кожуха; ґудзики пришивали до піджака’. Bruntki — очевидний литуанізм, утворений шляхом метатези (перестановки kt) з brunktý < лит. діал. brunktā~ branktaí ’дерев’яні ґудзики’. Форма bruntóčki — уже демінутив зі слов’янським суфіксом -očki, утворений від слов’янізованого bruntki. Поряд із bruntki тут уживається також інший недемінутив цього кореня brúntka ’брандтка’: brúntku pryviazyvajec’ da barany ’брандтку прив’язують до борони’, що походить від лит. діал. bruñkta(s) тим самим шляхом метатези kt. būrbaki/búrbypki ’бульбашки’: búrbaki iduc’, jak kamen’ u vadu kinuc’; ziavajec’ ryba, búrbalki iduc’; búrbypki pa vadze ras došč’ lijec’ ’бульбашки піднімаються, якщо кинути камінь у воду; риба хапає ротом повітря, бульбашки піднімаються; бульбашки йдуть по воді, коли падає дощ’. Форма búrbypki тут могла утворитися внаслідок прогресивної асиміляції або редуплікації кореня. Обидві можливості стали можливими після розриву зв’язку лексеми з литовською мовною системою. burbuliáć ’булькати, плести нісенітниці’: jon burbuliájec’ nevarōuna ’він необачно базікає’, пор. лит. burbuliuoti ’те саме’. У говірці вживається литуанізм цього кореня з аналогічним значенням і префіксом na- (: набурбулі́аў anton 35 …йому «Антонас йому наплів»). Із префіксом za- похідне від цього кореня слово тут уживається у значенні «скиснути» (: zaburbuliāuši sup «скислий суп»). buč’ «бучюс»: buč’ — jak torba, z nitak plautuc’: adzin kanec bučā vuski «бучюс, як мішок, в’яжуть із ниток; один кінець бучюса вузький», пор. лит. bučius. būrni у вислові būrni viaščī «муркотіти»: kotka būrni viadzeć’ kalia pečki «кішка муркоче біля печі», пор. лит. burniōti, būrnyti, burniuōti «бурмотіти». burtý «купи»: burtý kartoški zasypany «насипано купи картоплі», пор. лит. būrta «купа». Про можливе походження такого литуанізму див. LKK 30 120. У говірці є також дієслово з цим коренем burtavác’ «складати в копи»: kalhazniki burtūjuć’ navoz u kapcy «колгоспники складають гній у копи», пор. лит. būrti «накопичувати, складати в купу». capt «цьоп»: mama capt mne papirosku z ruk «мама цьоп — вихопила в мене з рук цигарку». Це повторення литовського вигука cāpt у білоруській говірці. cinavót «синявода»: cinavót — trava takaja, kalia harodaŭ rascec’, krasiva cvicić’ «синявода — така трава, росте біля городів, гарно цвіте», пор. литовське діал. cinavādas «те саме» (LKŽ 2 33). В інших місцевостях Білорусі цієї форми не зафіксовано. cýncal’ «обривок, клапоть»: adarvi cýncal’ što visic’; skolki cýncaliau baltajecca — niracha takaja «обірви клапоть, що звисає; скільки клаптів теліпається — така вже нечупара». Слово походить від східнодзуцької діалектної форми cūncelis~tīntelis «обривок», пор. також tīntalis «те саме», tīntaliuoti, tīntiliuoti «звисати». čiōpčacca «мацатися»: čiōpčajecca čalavek — niklimiažy taki «людина мацається — такий невдаха», пор. лит. čiupną, čiupą, čiōpis, čiōpėlė «той, хто мацається», čiupčiōti «мацатися». čūnki «капці»: čūnki zvāli tapački bez kablukou «чунками називали капці без підборів», пор. лит. čiunkė «капці з полотна або ниток». dōki «строкаті доріжки, покривала»: trapki drali i dōki rabyja tkali, nakryvali paścél’ «роздирали ганчір’я і ткали строкаті покривала, стелили на ліжка». В інших місцевостях Білорусі цієї лексеми не зафіксовано. Вона також уживається в білоруській говірці околиць Даугавпілса (Латвія), що сформувалася в місцевостях, заселених литовцями (SBG 2 116). А можливо, цей литовський германізм є білоруським полонізмом. dōšry/dōšəry «ведера»: dōšry piakuć’, krup tedy, sa skvarkam, krōujem — čornyja što sviniačaje haūno; dōšəry kartofel’nyja i krupianvja; najelisia dōšərau «ведера печуть, кладуть крупу, шкварки, кров — чорні, як свинячий гній; ведера картопляні й круп’яні; наїлися ведер», пор. лит. dėšros «ведера», dėšeros «те саме». dōšərny «товстий, ведерний (про кишки)»: dōšərnyja kiški tōustyja «ведерні кишки товсті», див. dōšry. drabéc’ «тремтіти»: my ūsie drabéli, jak jaho sustreli; s pudu stali jamu mohi drabéc’ «ми всі тремтіли, коли його зустріли; від переляку в нього почали тремтіти ноги». drágac’ «бити»: mialkai dziaraūnoi jon pačau drágac’ u dzvery «дерев’яним товкачем він почав бити у двері», пор. лит. drāgoti «те саме». 36 gab «в’яз»: gab jaščo cviardzeišy jak il’ma, chilicca palozy na sani «в’яз іще твердіший, ніж в’яз, гнеться для полозів саней», пор. лит. guóbas. gagúl «шия»: jak dãu jamu ū gagúl’, jon da hary i pavaliusia «коли дав йому по шиї, він і перекинувся горілиць». Обидва проривні (не фрикативні) g дають підстави підозрювати, що ця лексема небілоруського походження. Можливо, вона походить від литовського слова, спорідненого з guoglys «людина з довгою шиєю», пор. також gõgas «шия» та ін. gákty «гакти»: gákty ū saniach «гаки саней». gášta/gáštauka/gáštva/góšta «така городня рослина»: gášta bela-ru- žavaty kvitnic’, ot pladavity; gáštauka — cvety ū vidze pučka; kalia plota gáštva rascec’; góšty sami rastuc’, ich sejac’ ne treba «гашта з біло-рожевими квітами, вона плодовита; квіти гаштаушки — як грона; біля паркану росте гаштва; гошти ростуть самі, їх не треба сіяти». Як бачимо, лексема має чимало варіантів. Усі вони містять нетипове для слов’янських мов сполучення -št-, що дає певні підстави вважати їх литовського походження. Однак і в нашій мові назва цієї рослини має багато різних варіантів, наприклад, gáštauta, góštauta(s), góstelka, góštalka, góštauka, góštauta(s), gõštelka, góžtautas, góžtelta та ін. К. Буга пов’язує назву цієї рослини з прізвищем Gos-tauta(s) (Būga RR I 212), Непокупний реконструює її форму як лит. *gošta (Nepokupnyj 185). Лаучюте підтримала цю думку (Laučiūtė 44), а білоруси, маючи поряд із gášta, gáštauka, gáštva (SBG I 437–438) назву цієї рослини gárštva, що, найімовірніше, має зовсім інший корінь (garš-va) (SBG I 431), навряд чи обґрунтовано виводять ці, на нашу думку, неспоріднені корені (gášta і gárštva) з одного й того самого литовського джерела garšvà (ESBM 3 67). Такі розбіжні етимологічні зауваги, правильно визнаючи литовське походження цих лексем, ще не розкривають усієї істини. Тому спробуємо поміркувати, яке литовське джерело цих назв було б найпереконливішим. Назва рослини gárštva, записана лише в білоруській говірці Даугавпілса, найімовірніше, є спотвореною або випадковою назвою gáštos, що виникла внаслідок контамінації назв двох різних рослин — garšvós і gáštos, після того як їхня семантика стерлася. А джерело походження gášta та її споріднених форм, мабуть, інше. Розглянувши всі варіанти назви цієї рослини в литовській мові та у Видзькій й інших білоруських говірках, ми вважаємо, що найдавнішою серед них, мабуть, є gáštva. Від неї, мабуть, утворилися й усі інші. Gáštva, своєю чергою, можливо, має давній корінь *gãž- (із довгим ā, з якого згодом сформувалося наше o), пов’язаний із дієсловом *gãžti > gõžti «заглушати, затуляти, вкривати» (ця рослина справді дуже розлога й затіняє, пригнічує інші рослини; пор. gožtelta gožia, suauga ir kitas žoles smelkia — LKŽ 3 488). Решта gaštvos — tva — могла виникнути лише з суфікса -tuva (пор. Bartva «назва річки в Литві» > Barta у Латвії, обидві < з Bartuva; Mitva «назва річки біля Юрбаркаса» < Mituva, лат. leitvis < leituvis > leitis «литовець»). Форма gáštauka зберегла в корені давнє довге ā (досі властиве східним говіркам східноаукштайтського діалекту) і вже має слов’янський суфікс. Інші варіанти цієї назви новіші (тут кореневе ā вже перейшло в o). На подальше творення цих форм — приєднання різних суфіксів — найбільше, мабуть, вплинули слов’янські мови. 37 gigėl/gigeliók «хвощ польовий»: gigėl’ na posnaj ziemli jak jolačka; gigelki — šyšački takija; gigelióm bul’ba zarošsy «на неродючій землі гігел росте, наче ялинка; гігельки — такі шишечки; картопля заросла гігелями», пор. лит. gigėlis «те саме». givélka «чибіс»: givélka s čupkom, rábėl’ka — bela s čiornym «чибіс із чубчиком, строката — біла з чорним», пор. лит. діал. gyvė, gyvūtė «чибіс». Суфікс -ka — уже слов’янський, доданий до демінутива gyvėlė. girsá «полба»: girsá — jak i žyta «полба — як і жито», пор. лит. діал. girsės «полба». Лексема, потрапивши до білоруської говірки, уже позначає видове значення за слов’янською моделлю формою називного відмінка однини. girsúca «полбиця» жін.: z girsúcai žyta dali «дали полб’яного жита». Girsúca, імовірно, нерегулярно розвинулася з литовського girsūtė, можливо, також через бажання іронізувати слово (через кривду колгоспникові). girslivy «полб’яний»: girslivy chleb čorny «полб’яний хліб чорний», пор. лит. діал. girsė та слов’янський суфікс. girsiány «полб’яний»: girsiánaje žyta «полб’яне жито», пор. лит. girsė та слов’янський суфікс. gizavác’ «об’їдатися ґедзями»: letam karovy gizújuc’ «влітку корови об’їдаються ґедзями», пор. лит. gyzúoti «те саме». gizlivy «нервовий, дратівливий»: ja gizlívaja, koc’ i nie staraja — trudnaja žyznia «я нервова, хоч і не стара — важке життя», пор. лит. gižlùs «нервовий» та слов’янський суфікс - ivy. gnižéc’ «кишіти»: gnižác’ čarviaki z čornymi halou̯kami «кишать черв’яки з чорними голівками», пор. лит. gnižėti «те саме». gógisy «непрохані гості»: ’na vasle gógisy prosiac’, kab što dali «на весіллі непрохані гості просять, щоб щось дали», пор. лит. gúogis «непроханий весільний гість». Варто звернути увагу, що в цьому випадку білоруське відмінкове закінчення додається до всієї литовської форми називного відмінка однини. grabiásty/grabiázdy «рейки, прибиті до крокв»: grabiásty klali na dachu; grabiázdy prybyli «рейки укладали на дах; рейки прибили». Обидві форми запозичені зі східноаукштайтського діалекту, де e переходить в a після твердого r; пор. їхнє grabėstai < grebėstai. У говірці живо вживаються й інші литуанізми того самого кореня з різними слов’янськими суфіксами: grabiasciná «рейка» (: prybijavecca adna grabiasciná «прибивається одна рейка»), grabiastóūka «рейки» (: grabiastóūku poūna nalažyli «рейки всі поклали»); grabiastaváne «обрешечування» (: grabiastaváne strapil «обрешечування крокв»), nagrabiastavác’ «прибивати рейки» (: nagrabiastaváli chatu «обрешетили хату»), grəbezdác’/grəbezdavác’ «обрешечувати» (: trəba chatu grəbezdác’, laty grəbezdújuc’ «треба обрешетити хату; обрешечують рейками»). Трапляються тут і деякі похідні цього кореня зі значенням близько звучного омоніма grebezdótis «дертися нагору», наприклад zagrabiastácca «видертися» (: jana zagrabiastálasia tedy «вона видерлася туди»). gug/gúga «ґуля, шишка, палиця із загнутим кінцем»: gúgam bili hlyžy hlimianyja na pole; gúga tak jak malatok, tolki dzeráunaja «гугою розбивали грудки глини на полі; гуга — як молоток, тільки дерев’яна». 38 у полях; «гюга така, як молоток, тільки дерев’яна», пор. лит. gūgas, gugà «те саме», а також kūkis «дерев’яний молот, ціп». Фонетика можливого в усіх балтійських мовах чергування g з k і навпаки в словах того самого кореня досі незрозуміла. gūšta «гніздиться»: kura sidzic’ u gūščė; gūštu adnyja ū pamidorach «курка сидить у гнізді; у помідорах одні гнізда». jaglénec «ялина»: jaglénec dobra pačhnec’ «ялина приємно пахне». Корінь лексеми збережено литовський, пор. ėglis і біл. jadlénec, а решта її частини — слов’янська. jaglenćóvy «ялини»: trəba jaglenćóvyja jahady pic’ «треба пити ягоди ялини», див. jaglénec. jāūra «болотиста земля»: jāūra — drənaja ziamlia, ničaho ne rascec’ na jāūre «яура — погана земля, на яурі нічого не росте», пор. лит. jāūra. jazm «жасмин»: jazm atozýly daušy «жасмин пустив пагони», пор. лит. діал. jāzmas «жасмин». jūdрыca «юдра, така бур’янина»: zioraski žóutyja na jūdрыcy «насіння юдри жовте». Корінь лексеми литовський, пор. лит. judrà, jūdrė «те саме». У говірці поряд уживається й ближча до литовської форма цієї лексеми з метатезою приголосних dr → rd: jūrda — jak lion, niby wychodzic’ z lionu i spliatuc’ «юдра — як льон, наче виростає з льону й обвивається». kamél’ «костриця, стебла льону»: kamli liona «стебла льону». Білоруські етимологи (ESBM 4 221) відносять лексему kamél’ до прибалтійського ареалу й виводять її зі слов’янського кореня kom та литовського зменшувального суфікса -ėlis. Однак для сумнівів у цьому є підстави. Kamél’ не має ані зменшувального значення, ані литовського суфікса, який його виражав би. Гадаємо, що хоча корінь kam- і може бути спільного зі слов’янами походження, проте в говірці вся форма kamél’ найімовірніше походить від литовського kamblys, яке насамперед слід пов’язувати з дієсловом kembti (інший ступінь чергування голосних кореня, пор. kamblỹs/kemblys), у якому сусідні приголосні mb, будучи обидва губними, уподібнюються й зливаються в один m, пор. klimpti>klimti тощо. Отже, джерелом лексеми, мабуть, є литовське -l--суфіксальне kamblys<kamblys. kanópi «коноплі»: kanópi — jak bizuny «коноплі — як батоги». Джерелом запозичення, мабуть, є литовський славізм kanāpės (вплив польської мови, до речі, лише літературної, тут пізній і слабкий). kárklis «верба»: karzinki pliatuć’ z kárklisau «кошики плетуть із верб». До всієї литовської форми називного відмінка однини додається білоруське відмінкове закінчення. karščė «пекти»: stary chryć užo saūsiom karščė «старий зовсім пече», пор. лит. karšėti «те саме». karník «бортний вулик, вулик, підвішений на дереві»: karník u dzerave dliny, abrūčki byli «бортний вулик на дереві довгий, дуги були». Говіркове karník має певні підстави пов’язувати з литовським словом того самого значення karinỹs/korinỹs «вулик, підвішений на дереві», а також із дієсловами karėti, karóti «висіти». Отже, його корінь kar-, можливо, литовський, а закінчення -nik — або результат слов’янського перетворення слова karinỹs (випадіння -i- і додавання -k у кінці слова, щоб пристосувати його до системи білоруської мови), або слов’янський суфікс. Таким чином, говіркове karník і білоруське karaniók 39 «невеликий вулик із колоди» та karaník «стоячий вулик із колоди» могли бути й різного походження. З іншого боку, пояснення походження karaniók та karaník білоруськими етимологами (ESBM 4 264) — також лише здогади. kasnik у говірці відоме у значенні «стрічка, те, що схоже на стрічку»: u kosach zaplecianya kasniki; parvau usio ū kasniki adnya; aliar vypuskau kasniki «стрічки, вплетені в коси; усе порозривав на самі клапті; вільхи випустили листя». Лексема пов’язана з лит. діал. kasnykas, яке, безперечно, виникло з *kasinykas унаслідок синкопи. kerápla «незграба»: jak keráplá robic’, usio z ruk hacic’ «у незграби все валиться з рук». ketúrka «розріз спереду чоловічих штанів»: zašpili ketúrku «застебни ширінку», пор. лит. ketùrka «т. с.» kimsá «купина, купина, поросла мохом»: kimsý — hɛta kupiny takija na baloce; tam adnyja kimsý; hadziuha sela na kimsū «купини — самі купини на болоті; змія згорнулася на купині». Лексема зберегла фонетику східноавкштайтського діалекту (em>im). kásty «ясла»: karova jesc’ s kastau «корова їсть із ясел». Лексема — литовський германізм kástes (< нім. Kasten). kindziúk/kindzícók/klundziúk «сальтисон»: kindziúk nada zlazyc’; kindzícók visic’ u komine; oi, klundziúk smačny byū: miasa tam lažyli, vesili na leta «начинятимемо сальтисон; сальтисон висить біля димаря; ой, сальтисон був смачний, набитий м’ясом, повішений на літо». Лексеми, можливо, походять від лит. діал. *skilundziùkas, пор. ESBM 5 68. Про їхнє формування на білоруському ґрунті див. LLTP 56—58. Форма kindzícók пізніша й указує на те, що зменшувальне значення kindziúk уже не відчувається. kípcy «кігті»: karšuna kípcy bal’syja; schvaciū kípciami kuru; klianovy žuk kípciami abdziareć’ «у яструба великі кігті; схопив кігтями курку; хрущ кігтями подряпав». Лексема пов’язана з литовським коренем kib-ti, пор. також kìbčioti «чіплятися», kìbčius «той, хто чіпляється», kìbis «лопух». kirlėc’ «чахнути, занепадати»: stary kirlėjic’ kirlėjic’ i skirlėjic’ «старий занепадає, занепадає і зникає (помирає)», пор. лит. kirlėti «чахнути, занепадати». kivíly/kivílki «пуголовки»: s kivílau vodziacca žaby; kivílki gnižac’ u baloce «з пуголовків з’являються жаби; пуголовки кишать у болоті». Лексема звукописного походження, пов’язана з вигуком kìvìl kìvìl «стриб-стриб», пор. також kìvilìotis «іти нерівно, зигзагами», kìviliai «покручені колеса», kìvilas у вислові kìvilo nèšti «нести дитину, посаджену верхи на шию», а також kivýna «пуголовок». Kivýna слід вважати спорідненим із kivílo. Адже слово звукописного походження зазвичай не завжди має чітко незмінну морфологію (словотвірну будову). Тому один його формант легко може замінитися іншим. Форма kivílki уже має слов’янський зменшувальний суфікс. klíkaty/klíkatany/klíkatni «дерев’яні черевики»: klíkaty zhibalis’, dzeraūnaja padèšva byla; u klíkataniach chadzili ū kasciol; klíkatni liochkija na nahu, cioplyja «клікати гнулися, підошви були дерев’яні; у клікатанах ходили до костелу; клікатни легкі на нозі, теплі». Лексеми звукописного походження, пов’язані з лит. 40 вигуками kliklakla, kliklekle «шкутильгає, кульгає», пор. також klikščiota «шкутильгати», klekčioti «човгати, шкутильгати». Форма klikatanų іноді може бути цілком литовською, klikatai — закінчення слов’янське. klýmza/klýnda «кульгавець»: jon klýmza taki; nu i vyšla za klýmzu; stary idziec’ i kul’hajec’ — klýnda taki «він такий кульгавець; ну й вийшла заміж за кульгавця; старий іде, накульгуючи, — такий кульгавець». Лексеми, найімовірніше, слід пов’язувати з лит. klimbis «той, хто йде, накульгуючи, шкутильгаючи», klimba «кульгава корова», klimbuoti «кульгати». Щодо можливого фонетичного чергування кореневих m/n у цих лексемах пор. kleṃšti/kleńšti «важко йти», kreṃta/kreńta «падає», а також klémka/klénka «дверна ручка». Відмінність суфіксів лексем можна пояснити також впливом різних морфологічних систем (литовської або білоруської). kóukšņuc’ «дати по голові, вдарити»: jon kóukšnuu jei pa pal’cam «він гепнув їй по пальцях». Лексема пов’язана з литовським дієсловом (ap)káukšnoti «(по)бити, (по)вдарити». koūš «ківш»: kaušóm začėrpni; koūš — heta kruša z ručkai; koūš — pavaraška draūnianaja, bal’šaja loška dlia karoū miakinu i sviniam davac’; vialikaja jak koūš «зачерпни ковшем; ківш — це кухоль із ручкою; ківш — дерев’яна посудина, велика ложка, щоб давати коровам полову й свиням; велика, як ківш». krátacca «труситися, трястися, рухатися»: krátajus’ pavoľna, pavaračyvajus’ «трушуся потроху, перевертаюся». Лексема могла виникнути як від литовського кореня kret- (унаслідок ствердіння r > krat-), так і від krat-. Це цілком можливо з огляду на чергування голосних кореня (пор. krėčia: kràto). Отже, семантично й словотвірно близькими до неї є литовські лексеми kreténti «повільно йти, тремтячи, здригаючись», kretėti «важко йти, тремтячи», а також kratūtis «той, кого трусить від старості». Пов’язати її з лит. krutėti (ESBM 5 114—115) важче, оскільки тут уже інший ступінь чергування кореневого голосного. Крім того, хоча семантика дієслів kretėti і krutėti іноді досить подібна (пор. куди тій старій бабі вже йти; розвалений, уже ледь живий, ледве плентається, і треба вже рухатися додому; від лихоманки людина тремтить), утім словотвір kret-/krat- у цьому разі значно ближчий. krǫtpol’ka «шалена полька»: i ja jaščė tancėvala krǫtpol’ku «і я ще танцювала шалену польку», пор. лит. krètpolka «те саме». kryvalúpy «криворотий»: kryvalúpy jon uradziušia «він народився криворотим». Не лише другий компонент складної лексеми (lúpy), а й, найімовірніше, вся вона має литовське походження, пор. лит. kryváila «той, хто кривий», kryvaliuóti, kryvalióti «кривитися». krókly «крокви»: trǝba kró kly pastavic’ «треба поставити крокви». Лексема виникла з лит. krek­là, krėklas «кроква» внаслідок переходу голосного кореня -e- після -r- у литовській говірці, що існувала раніше, в a. krópki «цяточки»: kró pki belyja, a halouka krasnaja — muchamory «цяточки білі, а шапочка червона — мухомори». Лексему слід пов’язувати з лит. kruõpos «невеликий шматочок чогось» і слов’янським зменшувальним суфіксом -ki; пор. також kruopetas ’kanapėtas’, kruopalėtas, kruopelėtas «вкритий крупинками». krupénia «круп’яна юшка»: jeli krupéniu i byhi zdarovyja «ми їли круп’яну юшку» 41 і здорові були», пор. лит. kruopienė «круп’яний суп, каша». Уся лексема — чистий литуанізм, її корінь є спільним для балтійських і слов’янських мов. krúšnia/chrúšnia «кру́сніс»: u krúsniach ptuski vialis’; chrúsniu nalažyli kamnej «у кру́снісах птахи вивелися; наклали купу каміння». Джерело лексем — лит. krúsnis. Початковий ch у формі chrúsnia виник під впливом типової для слов’ян фонетики; пор. зворотне явище: біл. cháta «хата» в білоруських говірках, що межують із Литвою, під впливом литовської мови вимовляється káta тощо. kubólniki «ті, хто перевозить придане»: kubólniki prydane vazili «ті, хто перевозить придане, возили придане». Це прямий відповідник лит. kubílnykai. kùbezdal’ «димар»: kùbezdal’ dymic’ «димар димить». Слово пов’язане з лит. діал. kùbez­dalis «те саме». kúka «дерев’яний молот»: dzerauňymi kúkami na pole kamy razbijali «дерев’яними киями розбивали грудки на полях». Це лит. kukà з тим самим значенням; пор. також gúga. kúksa/kúksačka «відрубана нога, частина руки»: kúksa astaušys’; jon s kúksai: adarvana paľ’cy; kúksačka takaja astalas’ «кукса залишилася; він із куксою: пальці відрубані; тільки така кукса й залишилася». Це лит. kuksà із тим самим значенням. Суфікс другої форми слов’янський. kukúta «поросятко»: meju mnoha kukútau; kukuta maja, malenačkaja «у мене було багато поросят; поросятко моє, маленьке», пор. лит. kūkùtis «те саме». kul’ «ку́лис»: kúli trasli za viarchi; kúliam smoliac’; kul’ byvajeć’ i pud, i poúpuda «ми били ку́лі, ухопивши за колосся; ку́лями смалить; ку́лис буває і пуд, і півпуда». Тут уживається й інша лексема цього кореня — kuliavý «ку́лявий, ку́лієвий»: kuliavája saloma «солома з ку́лія» < лит. kùlys і слов’янського суфікса -avy. kul’šá «стегно»: z načy balic’ kul’šá «від ночі болить стегно», пор. лит. kùlšis/kùlšė. kumpiák «окіст»: jichnyja kumpiaki adbili; kumpiák atležáu; kumpiaki ležac’, jany hęta znali; kumpiák slony «їм відбили стегна; я відлежав стегно; окости лежать, вони це знали; солоний окіст», пор. лит. kùmpis. kúpra «горб, спина»: babulia s kúprą; jag dam pa kúprą «бабуся з горбом; як дам тобі по спині», пор. лит. kuprà. Лит. kuprà зі слов’янським суфіксом -aty дала говірці також прикметник kupráty «горбатий» (: kupráty čala­vek «горбатий чоловік»). kurmél’ «пічкур, така риба»: nalapau kurmelióu; toūsty jak kurmél’; maly jak kurmél’ «наловив пічкурів; товстий, як пічкур; малий, як пічкур». Лексема пов’язана з дієсловом kùrm­tis «ри́тися», kùrmis; пор. також LKSp. L. 191. kúrstacca «розпалюватися»: čuc’ kúrstajecca pečka «піч ледь розпалюється», пор. лит. kùrstuti «стежити, щоб вогонь горів, класти паливо у вогонь». Із префіксом pra-, який, імовірно, також литовський, тут є й інший литуанізм цього кореня — prakúrstac’ «розтопити» (: prakúrstala baniu «розтопив лазню»), пор. також лит. prakurai. kurniáu «квоктав»: kurniáu kurniáu, košačka «квоктав, квоктав, кицю». Це звуконаслідувальний литуанізм. 42 kurčúk «така хвороба язика у худоби»: kurčúk budzic’ ad jačmenai miakiny, jazyk dziuravy, lečyc’ — sala i soli i popialu, i naciarajuc’ «kurčūkas виникає від ячмінної полови, язик шорсткий, лікують салом, сіллю та попелом і натирають», пор. лит. kurčiūkas «те саме», див. також LLTP 58. labiák «лобеліс, низина, западина, підніжжя схилу»: labiák kalia rẽčki, tam i travy mnoha «лобеліс біля річки, там багато трави». Це похідне від лит. lóbās «западина, підніжжя схилу» та слов’янського суфікса - iak. lagiasý «легесіай»: lagiasý sabirali sviniam, i karovy jaduc’ «легесіай збирали для свиней, і корови їх їдять», пор. лит. діал. lagėsiai «легесіай». lalóúniki «ла́лаунінкай»: lalóúniki chadzili i spiavali na pervy dzen’ Velikadnia «ла́лаунінкай ходили й співали першого дня Великодня», пор. лит. діал. laláūnykai «те саме». lapanósý «широконосий»: lapanósý taki: unis nos paspliaskany «такий широконосий, ніс униз розплесканий», пор. лит. lapanósis «те саме». ESBM 5 231 така етимологія дещо сумнівна через невизначену лінгвістичну географію слова, проте фіксація у Відзах, на нашу думку, цілком підтверджує його литовське походження також і з погляду лінгвістичної географії. lepéza «незграба, той, хто неповороткий»: sidzic’ jak lepéza jakaja pryšoušy na viačarynku «сидить, як якась лепеза, що прийшла на вечорниці», пор. лит. lepėza «те саме». М’якість фонеми l у лексемі перед e (і незміна e на a — це властиво східноаукштайтським говіркам) свідчить про її звуконаслідувальне походження; пор. звуконаслідувальне слово lėpt «клац, ляп», lėpt’ (на позначення незграбної ходи), від якого походить лексема. А в звуконаслідувальних словах і похідних від них слів фонема l перед e у східноаукштайтських говірках м’яка. liapšúk «гриб-парасолька, такий гриб»: liapšukí miahkija — tušyc’, pažaryc’ ukusna «гриби-парасольки м’які — тушковані, смажені смачні». liáuki «залози, така хвороба горла»: liáuki schvacili sviniu; liáuki — nekija huzy byvajuc’ kalia horla; liáuki zadavili, kali na polu pascili «свиня захворіла на залози; залози — це якісь ґулі в горлі; залози задушили, коли пасли в полі». liun «трясовина»: liuný na vadze kalysúcca jak idzẽš; hdze liun, abaisci nada «трясовина у воді, коли йдеш, хитається (просідає); там трясовина, треба обійти навколо». lukšt’1. калюжниця, 2. латаття»: lukšt u rẽčkie: žóutym cvici’; lūksty belyja i žóutyja «калюжниця біля річки: жовті квіти; білі та жовті латаття», пор. лит. lūkštai «те саме». lúpa «губа»: lúpu atstaviúšy nižniuju «відстовбурчивши нижню губу». Тут уживається також похідне від цього кореня зі слов’янським суфіксом -aty — lupáty «з великими губами» (: lupáty maliac, necharošy; taki lupáty, hubasliop «дитина з великими губами, негарна; такий губатий»). maklák «зад, хвіст»: karova vykrucila maklák i chramajic’ «корова вивихнула зад і шкутильгає». Слово, безперечно, споріднене з лит. діал. maklėkas «баранячі яєчка» (Лауку́ва), пор. також mãkas «яєчко бугая»; «хвіст сітки»; «шкіряний мішечок для тютюну». makliák «розмоклий пень у річці»: makliák vyciahnul z raki «витягнув із річки розмоклу колоду», пор. лит. maklėkas «мокре підгниле дерево». 43 meičúk «хлопчик»; meičúk — hęta vylažany parsiučok «хлопчик — це кастрований порося», пор. лит. meiččiukas «невеликий кабанчик, порося». miŋgirýkšč’/miŋgirýkšča «веселка»: miŋgirýkšč’ rasec’ u balóce; miŋgirýkšča vysokaja bela-rudavata cvicic’, jak prakvitnic’, jak rabina, buket u viarchu «веселка росте в болоті; веселка висока, цвіте червонувато, коли розпускається, мов горобина, суцвіття спрямоване вгору». Лексема походить від лит. vingiarykštė, vingiarykštis, тільки початковий губний v останніх тут замінено іншим губним m (така зміна загалом трапляється в говірках), найімовірніше, через втрату семантики слова, внаслідок ізоляції. mírhnuc’ «мружитися, подавати знак підморгуванням»: jon mírhnic’ mne hlazam, jak što drənaje «він мені підморгне, якщо щось не так», пор. лит. mirglinėti «мружитися», mirglinti «іти, мружачись», mirkčioti «подавати знак підморгуванням». miartúl’/viartúl’/mirtúk «калатало»: miartulióm dobra raugeniu raz-bivac’; viartul’ — što bul’bu pamyc’; mirtuk — što bliny miašac’ «калаталом добре збивають закваску; калатало — ним миють картоплю; калатало — ним мішають млинці». Хоча фонетика лексем істотно змінилася, miartúl’ походить від лит. mentùris з тим самим значенням, імовірно, внаслідок метатези. Від mentùrio як чужого й уже невідомого говірці слова тут збереглися лише приблизне литовське звучання та семантика. Miartúl’, надалі змінюючись, замінило початковий губний m іншим губним v і утворило новий варіант viartúl’. Імовірно, miartúl’ сприяло також виникненню форми mirtúk: miartúl’ + iuk > miartuliúk > mirtuliúk > mirtúk (унаслідок гаплології -ul-). З іншого боку, фонетично цілком можливе походження mirtúk від діалектного mintùkas < mentùkas з того самого кореня за зразком miartúl’. múmy «воші»: múmy ū halave «у волоссі воші», пор. лит. mūmas «воша». muróc’ «мукати»: krova pačala muróc’ «корова почала мукати», пор. лит. muróti «мукати». načóūka «ночовка, корито»: lipavaja načóūka — jak poliš, miakina liacic’ «липове корито — коли вітер, летить полова». У білоруських говірках načóūka як живе слово трапляється переважно на литовському прикордонні (SBG 3 197). Говірка могла запозичити його звідти. Носович зовсім не наводить його (Nos.). У їхній літературній мові як порівняно рідкісне слово воно зафіксоване лише у двох літературних творах (Tlum. Sl. 3 340). Етимологи не з’ясували його походження (ESBM 7 287). Nočva Даль указує, що це слово є також у російській мові (Dal’ 3 557), але наводить його без ілюстрації та намагається вивести від nosit’. Фасмер припускає, що рос. nočva могло походити від праслов. *nъkъty і пов’язує його з грецьким дієсловом νίπτω «обмивати» (покійника) — Fasm. 3 86. Ця та подібні гіпотези, які, однак, залишають відкритим питання про походження лексеми, дають змогу запропонувати й іншу можливість, підкріплену семантикою слова: біл. načóūka можна вивести від лит. niekóčia, nakóčia унаслідок перестановки приголосних k- і č- (метатези): nakóčia, niekóčia > načóka > načóūka. Отже, біл. načóūka, як і лит. niekóčia, можна пов’язати з литовським дієсловом niekóti «ві́яти». Адже первісне значення цих назв якраз найтісніше пов’язане з віянням, а не з миттям чи пранням. Це безсумнівно- 44 доводить значення niekóčios і načóuka, уживаного в білоруських прикордонних говірках. Згодом, коли первісний спосіб обробки зерна виходив з ужитку, призначення načóuka змінювалося залежно від використання для інших господарських потреб (прання одягу, соління м’яса, зберігання стільників тощо). Звідти, а також із сусідніх білоруських говірок načóuka, далі слов’янізуючись і змінюючи форму та значення, могло поширитися й на інші слов’янські території. nastrýkac’ «нарвати, накосити»: nastrýkaju nętráu «нарву кропиви». Лексему можна пов’язати з лит. pri-strýkioti «багато виготовити» (саме лит. strýkioti вважають германізмом). naštá/nóšta «ноша»: naštú vialikujų pritašcyla; nóšta sena, salomy «велику ношу привезла; ноша сіна, соломи», пор. лит. naštà. У другій формі сильніше відчувається слов’янський вплив. náuda «зерно»: náudu ū humny zlažyli «зерно склали в клуні», пор. лит. naudà «зерно». némni «немунес, такі гриби, опеньки»: némni kustami rastuc’ «немунес ростуть купками», пор. лит. nemùnės «те саме». У процесі слов’янізації лексема втратила свій короткий -u-, який відповідав слов’янському єру (редукованому голосному ъ). nerúm «неспокій»: nerúm biaręc’; u nerúmie jana «тривога бере; вона непокоїться», пор. лит. neramùmas «те саме». Його склад -am- випав унаслідок гаплології заради полегшення вимови. Джерело форми засвідчує також її наголос. nótry «кропива»: nótry indykam dobra «кропива індикам корисна». Джерело лексеми — лит. діал. nãtrės «кропива». Тут давній литовський довгий циркумфлексний ā, утративши свою інтонацію, перетворився також на задній, але вже звужений, редукований слов’янський ə; пор. аналогічні випадки, коли слов’яни з тієї самої причини вимовляють лит. gerai, vaikai тощо як geręi, vaikęi тощо. niurčáč’ «бурчати»: niurčýc’ pad nosam što-ta «бурмоче щось собі під ніс». Лексема звуконаслідувального походження; пор. вигук niùri, niùry (для позначення ходи понурої людини), а також niuróti «бурчати». У говірці збереглася її литовська основа — корінь niur-. Усе інше — слов’янське. pačupáila «той, хто хапає, мацає»: pačupaila takaja — čiopčajecca «такий собі хапайло — мацає». Це лит. pačiupáila «те саме» у цілком незміненому вигляді. Литуанізмом є й наведене тут дієслово čiòpčacca, пор. лит. čiòpa, čiòpėlė, čiòpis «хапає», čiòptelėti «мацатися». pakrẽmsac’ «розкришити, покусати; погано зорати (наче покусати)»: razve həta parana — pakrẽmsana pakrẽmsana «хіба це зорано — покусано-покусано», пор. лит. kramsóti, kramsėti «жувати», kramsnóti, krámsčioti, krámčioti «потроху жувати, гризти». Литовський наголошений кореневий -am- у процесі слов’янізації редукувався, перейшовши в -əm-. Така вимова узагальнилася й у ненаголошеній позиції. pákuly «пакля»: pákuly krapčėsiyja byli i za kužal’ «пакля міцніша й за льон», пор. лит. pãkulos. Іноді тут лексема вживається також зі слов’янським зменшувальним суфіксом - ki, проте зменшувального значення не має: mama byūšy nabiraūšy pákulki z lionam «мама була обметала паклю з льоном». Тут трапляється й споріднене слово pákulnik «пакляна тканина». parlóvy/piarlóvy «берелинний»: parlóvy chlep piakli ū tuju vainu; piarlóvy 45 chleb neūkusny «берелинний хліб пекли під час тієї війни; берелинний хліб несмачний». Лексема є похідним від лит. bėralas (див. bī́ral) зі слов’янським суфіксом -ovy. Її початкове -b- у процесі слов’янізації говірки замінилося губним p- через те, що значення слова стерлося. Семантика не дозволяє пов’язувати це з польським perlowy «ячмінний». paršiūk «поросятко»: paršiūk niski na nohi; paršiuká koliac’ na paūnace i na viatašku «у поросяти короткі ноги; порося ріжемо на молодик і на останню чверть», пор. лит. paršas. Лексема набула зменшувального суфікса -iuk (але не зменшувального значення) у процесі слов’янізації. pavažyniác’/pavažiniác’ «покататися»: pavažyniái menia; pavažiniác’ mahli nas «покатай мене; могли нас покатати», пор. лит. pavažinėti. Друга форма лексеми слов’янізувалася більше (тут лит. -ž- уже вимовляється по-слов’янськи як -z-). pelėspia «місце під дахом»: ū pelė́pie stanovica pry daždž «на горищі стають, щоб сховатися від дощу», пор. лит. діал. pelėpė~pelėpė «горище, місце під дахом із зовнішнього боку». Лексема суто литовська, діалектна — зберегла твердий -l- перед ę, а її префікс pa- у говірці вимовляється діалектно як pe- piaršć «пекти»: piaršyć ’naha «пече нога», пор. лит. peršėti «те саме». pímpy «чибіси»: pímpy užo prylaceli, kryćac’ givi givi «чибіси вже прилетіли, кричать „живі, живі“», пор. лит. діал. pímpės «чибіси». Трапляється й зменшувальна форма вже зі слов’янським суфіксом — pímpački, pímpiańki «чибісики». pipiliók/pipiliúk «дитячі статеві органи»: jalo pipiliók baltajicca; schavai svoi pipiliúk «у нього теліпається піпіська; сховай свою піпіську», пор. лит. pipelis «те саме». Обидві лексеми литовські. pirst «пердь»: ja jamu pa bakach, a jon pirst pirst «я йому по боках, а він — пердь-пердь». plaskani/plaskuóni «флокси»: z plaskaniou palacency, nastolniki samyja krasivyja, bliaščyc’ jak šouk; u plaskaniou nima zerkau; plaskuóni — hdze cviciac’ «із флоксів рушники, скатертини — найгарніші, блищать, мов шовк; у флоксів немає насіння; флокси там, де цвітуть», пор. лит. діал. plaskānė «флокс». póisavac’ «підчищати»: póisajuc’ vusy, vokat u jaćmenia «підчищає вуса, колоски ячменю», пор. лит. paisýti. Поряд уживається й споріднене з póisavac’ vypóisac’ «вичистити», уже зі слов’янським префіксом. pósar «корм»: pósar u rǝzgni ach, hǝta karmy dlia kania «корм у в’язанках — то їжа для коня». Тут є також pašarný «кормовий»: viksa pašarnāja «кормова осока». prydúracak/prydúrak «прибудова»: prydúrak taki; muravau prydúracak; prydurkau jakich, kamorkau narabiu «вимурував таку прибудову; прибудови, якихось комірок понабудував», пор. лит. pridurkas «те, що до чогось додають», priedūra «прибудова». Перша форма, хоча й має слов’янський зменшувальний суфікс, фактично не має зменшувального значення. На нашу думку, це лише початковий етап слов’янізації слова. pryvakác’ «приволокти, притягти»: ja jaje siuda pryvakuju «я її сюди приволоку», пор. лит. vokúoti «перевозити, тягнути». 46 pukačý «щетинки»: pukačý talsciny jak paliac «щетинки завтовшки з палець», пор. лит. pūkė, pūkónas «щетинка». pukčác «підніматися, бродити, булькотіти»: cesta pukčýc’, pašlo chadzic’; jak zakisnic’, pukčýc’ piva; bliny užo pukčác’ «тісто бродить, почало підніматися; коли перебродить, пиво булькотить; млинці вже піднімаються», пор. лит. pukščióti «те саме». pumpuci «підпалини»: kuny vylinili, iše ū pumpuciách «кури перелиняли, усі в підпалинах». Джерело лексеми — литовське діалектне pumpučiai~pampučiai «опухлості, припухлості, прищі, нариви». pumpurýna «калюжниця»: pumpurýna žōuta cvicic’, usiudy jaje chvatajec’, dzie mokra «калюжниця цвіте жовтим, скрізь її повно там, де мокро», пор. лит. діал. pumpurýnas «те саме». pūnia «прибудова біля клуні»: pūnia kala humna sena zlažyc’ dastaūlena; u pūni sena skladyvajec’ «пунія прибудована біля клуні для складання сіна; у пунії складають сіно», пор. лит. pūnia «те саме». pútal’/putaliánka/puteliánka «густа страва з вівсяного борошна»: mama pútal’ varyc’; putaliánka z aūsa na kvasnym malake raščenena; puteliánki najeūsia «мама варить путель; вівсяний путель, замішаний на кислому молоці; я наївся путелю», пор. лит. pùtelis «те саме». Суфікс двох останніх форм слов’янський. pútra «суп»: pútra — kartoška, krupa i tady kisla što-nibudz’ ulažyc’ «путра — картоплю, крупу, а потім додати щось кисле», пор. лит. putrà «густий молочний суп». puzlák «пушля»: puzlakí dziarucca ad grabli «пушлі труться об граблі», пор. лит. pūžlỹs «маленька м’яка капустяна голівка», pūžas «жмут розкуйовдженого волосся», pūžinti «одягати тепло», а також pūšliokas «товстун». ramát «ревматизм»: u ramáce liažyc’ «лежить скручений ревматизмом», пор. лит. діал. ramãtas «те саме». ragóža «рогощ, жердина з розгалуженнями для підвішування горщиків»: na ragóžy bačanki vešali «на рогощах підвішували діжечки», пор. лит. ragõžius «те саме». razgrabiazdácca «видиратися»: razgrabiazdáĭasia jana na dachu «вона видерлася на дах», пор. лит. grebezḋótis «видиратися». raskiarášcycca «розсістися»: raskiarášcyušysia sidzic’ «сидить, розсівшись», пор. лит. skerýčia «той, хто розсівся». raūgénia «заквас»: raūgénia z žytnej muki smačnaja «заквас із житнього борошна смачний», пор. лит. raugiẽnė «те саме». Цей литуанізм тут уживається також зі слов’янським зменшувальним суфіксом -ka- — raugénka (: raugénki najelašia «я наївся заквасу»), який, однак, як видно, не надає похідному значення зменшеності. rėzgini «резгині»: rėzgini — dzve duški, jany razložacca «резгині — дві дуги, вони розсуваються», пор. лит. rėzginės. rupéc’ «турбувати»: rúpic’ mne, jak mama «мені не байдуже, як мама», пор. лит. rūpėti. ruplívy/rúpny «турботливий»: ruplívy čalavek jon; jana rúpniaja «він турботлива людина; вона турботлива», пор. лит. rūplus, rūpnùs «те саме». samánica «зарослі папороті»: jon pašou ū samanicu «він пішов у зарослі папороті», пор. лит. samanyčia «зарослі папороті». 47 scimbir «стебло»: adzin sćimbir astaũsia, a cvet adarvali «залишилося одне стебло, а квітку зірвали», пор. лит. stimbiras «те саме». Тут уживається також зменшувальна форма цього литуанізму зі слов’янським суфіксом -iok — scimbiriók (: scimbiriok tonenki «тоненьке стебельце»). scirta «стирта»: scírta sena, salomy «стирта сіна, соломи», пор. лит. stìrta. sęit/sę́ita «решето, сито»: karova pry svajom sęice i jes’c’ z kastaũ; na sęitach use karovy stajali; na sęice karova ne davicca; tpru da sęity «корова біля сита їсть із ясел; на ситах стояли всі корови; біля сита корова не душиться; тпру сита», пор. лит. sėitas «те саме». Цей литуанізм тут відомий також у значенні «амулет, що захищає від чар»: ū aptekach pakupali rɔpacku belien’kuju i zaviazali kak puhavicku i pamiš rahou karove, i heta sėitam na-zyvali «в аптеці купували білі таблетки й одну прив’язували в проміжку між рогами корови, і це називали сейтом», пор. також лит. seitas у цьому значенні. skíba «скиба, шматок»: skíba chleba «скиба хліба», пор. лит. skibà «те саме». skvjarstúli «весілля»: skvjarstúli niasli, ciaper moda vyšla «носили на весілля, тепер мода минула», пор. лит. sker̃stuvės. Нерегулярні фонетичні зміни цього білоруського запозичення, найімовірніше, виникли внаслідок стирання значення слова. slásty «сласті»: u slásty i šaškou loviac’; u sláštach myša sidzic’ «сластями й тхорами ловлять; у сластях сидить миша», пор. лит. slástai. slis’c’ «ковзати»: pras kanaũku slis’c’, i maja ruka baltajecca «ковзати через рів, і моя рука зламалася (повисла)», пор. лит. slýst. smágly «швидкий»: smágly, charošy, udaly kon’ «швидкий, добрий, вдалий кінь», пор. лит. smagùs «те саме». Тут уживається й прислівник цього кореня smágla «швидко»: smágla pulia idzec’; smágla parasiata rastuc’; sama smagléi vutka rascəc’ «куля швидко летить; поросята швидко ростуть; найшвидше ростуть качки», пор. лит. smagiai, див. також LKK 30 122. smilgá «осока»: adna smilgá rascəc’ «ростуть самі осоки», пор. лит. smìlga. шмаркач «шмаркач»: z nasa paciok snárgli «з носа тече шмаркач», може бути й шмаркач, а може й шмаркач (якщо нежить). Тут уживається і родовий відмінок цього спорідненого слова шмаркача «шмаркача» (: ach ty snárglia. «о ти шмаркачу»), пор. лит. snãrglius, а також дієслово обшмаркуватися «обшмаркуватися» (jon apsnargliaũsia i chodzic’ «він ходить обшмарканий»). stabarki/stabaróčki «стебельця рослин, стебельця»: stabarki kvitnuc’ «стебельця цвітуть»: rudzen’kaje siemiano na stabaróčku «коричневе насіння на стебельці», пор. лит. stábaras «те саме». Зменшувальні суфікси лексем слов’янські. stýńka «корюшка»: u stýńki nijakai kostački nima «у корюшки зовсім немає кісточок», пор. лит. діал. stìnta. stóci «стоячий, прямий»: stóci kaũnerok frənča «комір піджака стоячий», пор. лит. stáčias. Крім того, є споріднений прикметник stóčənki «стоячий» (: frənč sa stóčənkim kaũnerom «піджак зі стоячим коміром»), у якому слов’янський зменшувальний суфікс -nki не має зменшувального значення. Інші споріднені слова — прислівники: stačkóm «стоячи» (: stačkóm ja kušaju «я їм стоячи»), stóć, stócia «стоячи» (: stóć halavoi paliaceu «впав сторч головою; ми косили 48 статі’). stávy «стійки, ткацький верстат»: stávy stajali ū chace i tkali na nich «верстат стояв у хаті, і на ньому ткали», пор. лит. stōvai «те саме». Литовське stōvai пов’язують із дієсловом stovėti (Būga RR 2 387, 389, 592); пор. також численні інші похідні цієї родини: stōvas «пристрій для встановлення чогось», «підставка», stovėliai «дерев’яний пристрій для намотування ниток», stovėlis «сидіння прядки» тощо. Білоруські говірки та їхня літературна мова мають власне слово krósny, а stávy уживається лише в говірках на пограниччі з Литвою (SBG 4 561) і як регіональне слово наводиться у творах Купали (Tlum. Sl. 5 296). Отже, лінгвогеографія stávy, а також його фонетика, акцентуація й словотвір свідчать, що це, найімовірніше, литуанізм. stolp «стовп»: stulpý na razvilku «стовпи на перехресті». Це очевидний литуанізм (пор. лит. stulpas), у якому з литовської запозичено збережене -l- замість очікуваного звичайного для них ū- і кореневе -p- замість слов’янського -b-. suktýnia «сукутіс, такий танець»: suktýniu i ja tancavala «сукутіс я теж танцювала», пор. лит. suktinis. svir «важіль»: svir kala studni «важіль біля криниці», пор. лит. svirė «жердина, довбня», svirkšnis, svirkštis «важіль». svíran/svírsen «клуння»: u sviran žyta «складали; svíərən novy pastavili «у клуню складали жито; нову клуню поставили». šakalė’ i šakalai»: šakalióu narabiu i natapiu «наробила трісок і розпалила», пор. лит. šakalỹs. Тут уживається також дієслово našakaliác «наробити трісок» (: našakaliau šakaliou «наробила трісок»). šarsný «шершні»: šarsný rudýja, bal’šyja, jak žarnic’, ciarpec’ ne možna «шершні руді, великі, як жар, терпіти їх неможливо». Šarsný походить від лит. širšnai на білоруському ґрунті таким шляхом: širšinai > širšenai > šeršný > šarsný. šašók «тхір»: šašók dliny, tonki, krasivy, halouka nebal’šaja «тхір довгий, тонкий, гарний, голівка невелика», пор. лит. šeškas. Поряд уживається і šaščýcha «самка тхора» (вже зі слов’янським суфіксом); інші похідні цього кореня: vyviala šaščýcha svajich šaščianiát «самка тхора привела тхоренят». šlúnka «стегно»: kumpiak i šlúnkai zovic «окіст і стегном називають», пор. лит. šlaunis. Щодо лит. au > білор. u див. Baltistica 1989 77-78. šúly «шула»: šúly staviać’ u humne, u saraju «шули ставлять у клуні, у повітці», пор. лит. šūlas. š kliut/škliut «скліутас»: škliut taki šyrki, jaho i škliutóm nazývajeć’ «скліутас широкий, його й називають скліутом», пор. лит. skliūtas, skliūtas. Чергування початкового s- з š- є закономірним явищем і в самій литовській мові. šlén ga «одвірок»: šlén gi dzve akno apsažyvajuc’ «два одвірки тримають вікно», пор. литовський германізм šlénge «одвірок» (< нім. Schlenge), що потрапив до Видзької говірки з наших говірок. šurpáty «шорсткий»: rapuhi šurpátyja, nepavartolivyja sidziac’ «жаби шорсткі, незграбні сидять», пор. лит. šiurpa «той, хто скуйовджений, розпатланий». šùščėc’ «шуміти, шелестіти»: šùščýc’ sciana ad makraty «стіна шелестить від вогкості», пор. лит. šiūšėti «рухатися». švárka «напівпальто»: švárka tkanaja svajei raboty «сва́рка ткана, домашньої роботи», пор. лит. švarkà «те саме». 49 tópel’ «тополя»: tópel’ — duhi chilic’ u pavosku «тополя для гнутих обручів воза», пор. лит. діал. tópelis «те саме». trýbradz’ «тризубець»: trýbradz’ — bradzic’ dlia trajich «тризубець для трьох, щоб ловити рибу», пор. лит. tribradis «те саме». trylápnik «бобівник трилистий»: trylápnik — listy kruhlenkija, horki «листя бобівника трилистого кругле, гірке», пор. лит. trilápis «те саме». várža «верша»: u váržu žyvujú rybu zahaniajec’; varža sa setki zvita «живу рибу запускали у вершу; верша сплетена з сітки», пор. лит. várža. viápla «вайло»: viápla idzec’ «вайло йде». Джерело лексеми — лит. діал. vėpla «вайло». viarpiáta «вихор»: jeski parsiuk: viarpiáta na spine «ненажерливе порося: вихор на спині», пор. лит. verpetà «те саме». vijún «в’юн, така риба»: vijún, piškūn — jak chočas; soli jak nasypać’ «в’юн, пискун — як хочеш; коли насипати солі, в’юн пищить; в’юнів мало», пор. лит. vijūnas. viksvá/viksá «вівсюг»: malodzen’kuju viksvu jaduc’ karovy, jak nima lepšaha; viksá pašarnaja «молоденьку вівсюг їдять корови, коли немає кращого; кормовий вівсюг», пор. лит. viksvà. Друга форма лексеми через втрату прозорості значення та легкість вимови втратила протетичне -v-. ziáuny «зябра»: vialikija žiauny dzikich svinei «у диких свиней великі зябра», пор. лит. žiaunos «те саме». zarapėúšy «зарослий (жовтцем)»: kab zarapėúšy ušy u karovy, žyrnaje malako «якщо в корови вуха заросли жовтцем, молоко жирне», пор. у говірці литовців з Юоделеная (сусідня апсаська околиця) ažrapėji aũses~ažropėjė aũses «вуха, зарослі жовтцем», а також лит. rópės (у вислові aũsys juodžiausios — gali ropes sėti). zgóisac’ «мандрувати, рушати»: davai zgóis aem u les «ходімо, рушаймо до лісу», пор. лит. gaišioti «швидко піти, шмигнути». žagarý/žagiary/žagárčyki/žǝgáry/žygáry «хмиз»: žagarý jalovyja ili sasnovyja; nada žagiaróu pryciahnuc’; žagárčyki dobra hariac’; žǝgáry krǝpka sukavatyja; žygárami tapilasia pečka «вербовий або сосновий хмиз; треба притягти хмизу; хмиз добре горить; хмиз дуже гіллястий; хмизом топили піч». Джерело лексем — лит. žagarai. Перші дві форми назви вживають старші носії говірки. Вони зберегли також литовський наголос. Дві останні форми слова частіше вживають молодші мовці. Для них ці лексеми вже значно рідші й відомі здебільшого з чужих слів, тому, мабуть, вони й спотворені через незнання значення слова. Третя лексема вже має слов’янський зменшувальний суфікс. žǝgini «жердини для стогу»: u žǝgini skladyvajem sena; žǝgini — sukau try sasta vi ac’ i ložac’ kleviar «сіно складаємо на жердини; жердини — це три поставлені разом гілки, на які кладуть конюшину», пор. лит. žaiginiai, žaginiai «те саме». žǝrgac’ «переступати»: žǝrgai praz plot «переступай через паркан», пор. лит. žergti «те саме». Тут уживається і префіксальне похідне від цього кореня apžǝrgac’ «переступити через» (: abžǝrgala pamiš noh, aplupila i dobra «переступила через коник, обмолотила й добре»). 50 žəlki ’паростки, відростки’: bul’ba ū žəlkách byla, jak sadzili, no menša mnoha za našaju ’картопля вже була з паростками, коли садили, але значно меншою за нашу (теперішню)’, пор. лит. želkai ’паростки, що з’явилися не в землі’, а також žəlkti ’зеленіти, проростати’. žylvíca ’вербичок’: žylvíca cvicic’ rȧna viasnoi, listy blistiaščyja, pradaū-havatyja ’вербичок цвіте ранньою весною, листя блискуче, видовжене’, пор. лит. žilvitis. žlúkta ’замочена білизна; замочений одяг’: poūny cəbar žlukta nalažyla ’повну діжечку білизни замочила’, пор. лит. žlúgtas ’те саме’. Тут уживаються й інші похідні від цього кореня (переважно з префіксами na- і vy-): nažlúkčic’ ’замочити’ (:nažlúkčila ū načouke kašulu ’замочила сорочку в ночвах’), vyžlúkčic’ ’випрати’ (: vyžlúkčila ūsiu bializnu ’випрала всю білизну’), vyžlúkčicca ’промокнути’ (: vyžlúkčilisia na daždže ’промокли під дощем’). žvir ’гравій’: žvir taki, bul’ba nie ūradzila ’такий гравій, картопля не вродила’; пор. лит. žvỹras. Записані у видзькій білоруській говірці та наведені тут слова литовського походження — це лише невелика частина вживаних у ній литуанізмів, яку ми встигли за тиждень із лишком записати з уст місцевих білорусів старшого покоління. Зрозуміло, що в їхній говірці таких слів набагато більше — адже досліджувана говірка є живим, рухливим організмом, її система злагоджена, лексичні багатства значні, однак інформанти не згадують усього цього відразу, щойно зустрівшись із дослідником, не розповідають і не пригадують усе, не відкривають і не виявляють раптово та швидко. Тому є підстави, зокрема, сподіватися, що майбутні дослідження доповнять перелік її литуанізмів, які досі не були зафіксовані. Проте й цей корпус литуанізмів уже дає чимало матеріалу, що висвітлює деякі риси мовної системи говірки та напрям її розвитку. Поряд із литуанізмами говірки, тотожними або близькими за формою та значенням до тих, що раніше були опубліковані в наших дослідженнях і вживаються в інших білоруських говірках на межі з Литвою (пор. LKBil. 123—131; LKK 30 113—133; LKSp.L. 182—204; LLTP 47—64; LT 163—195), тут є й зовсім недавно почуті слова, уперше записані взагалі в білоруських говірках. Серед них слід назвати: aciūža, čópčacca, drabéc’, giévelka, gógisy, kárkisy, (s)kirlec’, krįtpol’ka, krópki, kubálniki, labiák, lepéza, nastrykac’, nэ́try, pelépia, pipiliūk, pūtal’, zarapéušu, žəlki, вигуки-наслідування brint, capt, pirst, slis’ тощо. Фактично вони давніші за саму білоруську говірку цієї території й насамперед збільшують кількість литуанізмів у білоруських говірках загалом; на нашу думку, найбільше вони сприяють поясненню субстратних явищ і розв’язанню проблеми формування та закріплення в них елементів субстрату. Серед новозаписаних литуанізмів є також литовські терміни — запозичення зі слов’янських і германських мов, уживані у формі, пристосованій до системи литовської мови, наприклад, áliary, stulpý, dźki, kásty, sléngi тощо. Вони певною мірою показують, як формувалася термінологія досліджуваної говірки та як вона поповнювалася через литовську мову. Фонетика й морфологія запозичених лексем нерідко свідчать, що вони сформувалися цілком відповідно до фонетики й морфології суміжних говірок. У них збережено: a) вимову литовських давніх довгих ā, ē (літ. o, ė): gášty, nэ́try, zarapéušu, viápla; b) перехід дифтонгів an, em у un, im: brunčki, bundэčka, kimsy, pimpa; c) африкату c (літ. č) перед задніми голосними, що зазнали переднього зсуву: aciūža; d) перехід e в a після l (якщо слово не звуконаслідувального походження: lagiasý, але lepéza); e) префікс 51 ata-: atádūr тощо. Отже, джерело їхнього походження не викликає сумнівів. Наведений нами матеріал показує, що литуанізми отримали, потрапивши до білоруської говірки, і як вони в ній змінювалися. Формування семантичних кальок, імовірно, стало першим поштовхом, що спричинив початок руйнування семантики литовської мови та (передусім) закріплення слов’янських префіксальних похідних. Так, замість литовських префіксів ap-, pri- (apgrėbėstuoti, pristrykoti) з’явився слов’янський префікс na- (nagrabestáć, nastrýkać), а замість литовського iš(si)- (išžlugti, iškrámsoti, išsikė tóti) — префікси pa-, ras-, vy- (pakręmsac’, raskiręčyc’, vyžlúkćic’) тощо. Ослаблення функцій литовської семантики зумовив також перехід до слов’янського суфіксального словотвору. Цей процес особливо вартий уваги. Зменшувальні суфікси тут найчастіше додаються до цілого литовського слова, значення його складових частин уже не усвідомлюється. Скажімо, buoželė, brazgūliai — це зменшувальні слова, проте, слов’янізуючись, вони отримують ще по одному зменшувальному суфіксу (bažál-ka, brazgúl-ki). Отже, значення литовських суфіксів тут уже нейтралізоване. Одним із найважливіших наслідків слов’янізації литуанізмів у говірці є зникнення акцентних інтонацій, яке, на нашу думку, спричиняє або стимулює редукцію довгих наголошених складів, пор. akóta, bažálka, harudý, kóukšnuć’, nǝtry, póisavać’ тощо. Редукція довгих наголошених складів трапляється й у деяких дзукських говірках, однак і там загалом акцентні інтонації нівельовані (пор. Zinkevičius LD 33—34; Kazlauskas 5). Литуанізми говірки розкривають також фонетичні й фонологічні зв’язки між литовською та білоруською мовами, які досі не були констатовані й визначені. Зокрема, вони свідчать, що найвиразніше зближення фонетичної та фонологічної систем литуанізмів із білоруськими говірками полягає у втраті фонологічного значення литовськими довгими й короткими голосними, їхній повній нейтралізації. Через це такі голосні, легко чергуючись без зміни значення, заступають один одного; нерідко слова з різними значеннями за звучанням уподібнюються між собою й звучать як слова одного походження. З цієї причини, скажімо, форма grǝbeźdáć’, що означає ’обробляти граблями’, сформувалася в говірці від grebezdóti ’стукати, грюкати’, а zagrabiastáć’ ’тупотіти, стукати’ — від grebėstuoti ’бити граблями’. Це явище сприяє зіставленню фонетичних і фонологічних систем литовської та білоруської мов. Через послаблення функцій литовської семантики литуанізми у видзькій білоруській говірці нерідко зазнають спорадичних, невпізнанних змін, подібно до багатьох незвичних запозичень у наших діалектах, пор. miartúl’/viartúl’ ’мітлик’, miłǝgrišk’ ’райдуга’, piarlóvy ’перлинний’ тощо, а також kaklėtas ’котлета’, maciklėtas ’мотоцикл’, talerkà ’тарілка’ тощо. Сукупність наведених литуанізмів видзької говірки свідчить, що їхні форми тут іще змінюються й не набули сталого вигляду. Отже, формування цієї білоруської говірки ще триває. Матеріал статті важливий для діалектології, фонетики й фонології, морфології обох мов, для дослідження балто-слов’янських мовних контактів і проблеми субстрату. СКОРОЧЕННЯ Baltistica 1979 — G r i n a v e c k i e n ė E. J., M a c k e v i č Ju. F. Nekoto- 52 ryje neobyčynje mikrosistemy v dialektnoi strukture belorusskogo govora okrestnostei O psa. — Baltistica 15 (1), 52—65. Baltistica 1989 — Grinaveckienė E., Mackevič Ju. Відповідники вокалізму lie. (i) au в білоруських литуанізмах. — Baltistica 3(1) Додаток, 70—80. Būga RR — Būga K. Вибрані твори 1—2. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1958, 1959. Dal’ — Dal’ V. Tolkovyj slovar’ živago velikaruskago jazyka 3, S.Peterburg-Moskva: Izdanije knigoprodavca — tipografa M.O. Wolfa, 1882. ESBM — Etymalagičny sloŭnik belaruskaj movy 1—7, Minsk: Navuka i technika, 1978—1991. Fasm. — Fasmer M. Etimologičeskij slovar’ russkogo jazyka 3, Moskva: Progress, 1971. Kazlauskas — Kazlauskas J. Lietuvių kalbos istorinė gramatika, Vilnius: Mintis, 1968. Laučiūtė — Laučiūtė Jū. A. Slovar’ baltizmov v slavianskich jazykach, Leningrad: Nauka, 1982. LKBil. — Grinaveckienė E., Mackevič J. Деякі фонетичні особливості білоруських литуанізмів. — Lietuvių kalbotyros klausimai 27, Литовська мова та білінгвізм, 1988, 123—131. LKK 30 — Grinaveckienė E. Литуанізми говірки околиць Камояїв (Поставський район Білорусі). — Lietuvių kalbotyros klausimai 30, Периферійні діалекти литовської мови, 1993, 113—132. LKK 32 — Grinaveckienė E. Топоніми литовського походження в околицях Відзів. — Lietuvių kalbotyros klausimai 32, Дослідження балтійської ономастики, 1993, 21—33. LKSp.L. — Grinaveckienė E. Лексика литовського походження в білоруських говірках литовського прикордоння. — Lietuvių kalbotyros klausimai 22, Спеціальна лексика литовської мови, 1983, 182—204. LKŽ — Словник литовської мови, Вільнюс: 3—6 Видавництво політичної та наукової літератури, 7—9 Mintis, 10—15 Mokslas, 1956—1991; 2-ге вид. 1—2 Mintis, 1968—1969. LLTP — Grinaveckienė E. Литуанізми польської говірки околиць Буйвідзів (Вільнюський район). — Lietuvių kalbotyros klausimai 29, Проблеми литовської лексики та термінології, 1991, 47—64. LT — Grinaveckienė E., Mackevič Ju. F., Romanovič J. M., Čeberuk J. I. Побутова лексика литовського походження в Західній Білорусі. — Lietuvių kalbotyros klausimai 16, Литовська термінологія, 1975, 163—195. Nepokupnyj — Nepokupnyj A. P. Балто-північнослов’янські мовні зв’язки, Київ: Navukova dumka, 1976. Nos. — Nosovič I. I. Sloŭnik belaruskaj movy. Minsk: Belaruskaia saveckaja encyklapedyja imia Petrusia Broŭki, 1983. SBG — Sloŭnik belaruskich gavorak: paŭnočna-zachodniaj Belarusi i jaje pagraničča 1—5, Minsk: Navuka i technika, 1979—1986. Tlum.Sl. — Tlumачal’nyj sloŭnik belaruskaj movy 1, 3, 5, Minsk:Belaruskaia saveckaja encyklapedyja imia Petrusia Broŭki, 1977, 1979, 1983. Vitkauskas — Vitkauskas V. Ekskliuz yviniai žodžių variantai su balsiais a ir u. — Lietuvių kalbotyros klausimai 29, Lietuvių leksikos ir terminologijos problemos, 1991, 204—207. Zinkevičius LD — Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis, 1966. Zinkevičius Ryt. Liet. — Zinkevičius Z. Rytų Lietuva praeityje ir dabar, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993. 53 Слова литовського походження у білоруській говірці Відзівського краю Резюме У цій статті проаналізовано понад 230 слів литовського походження, що вживаються в білоруській говірці Відзівського краю (Браславський район, Білорусь). Вони становлять нові лінгвістичні дані, які виявляють своєрідність цієї білоруської говірки та розмаїття її виражальних засобів. Досить значну частину аналізованих лексем раніше в цій говірці не фіксували. Вони збільшують кількість слів литовського походження в білоруських говірках загалом і сприяють розв’язанню проблеми формування субстратних явищ та їх закріплення в мові. Серед слів литовського походження є терміни, що проникли в мову через литовські говірки. Вони демонструють, як твориться й розвивається термінологія. У багатьох випадках слова литовського походження зберегли литовські, діалектні фонетичні й морфологічні особливості, подібні до особливостей сусідніх литовських говірок (:biáral< bēralas~ bēralas ’невіяне зерно’, brunktí< brunktý< brunktai~branktai ’дерев’яні ґудзики’, aciūža<aciūža< atsūža ’здригання’, lagiesy<lagēsiai~legēsiai ’жовті будяки’, atáduram<atádūrām~atódūrom ’стояти осторонь’). Факти, на яких ґрунтується стаття, показують, як місцева литовська говірка, асимілюючись, перетворилася на субстрат, як передусім розпалася її семантична система й увійшли у вжиток слов’янські семантичні кальки, а також як литовські префіксальні дієслова невдовзі були замінені слов’янськими префіксами. Послаблення семантичних функцій слів литовського походження зумовило перехід до слов’янського суфіксального словотворення та нейтралізацію значення окремих частин литовського слова. Основними наслідками дедалі більшого набуття литовськими словами слов’янських рис є зникнення наголосу, що, на нашу думку, спричиняє або стимулює скорочення довгих складів, а також утрата, повна нейтралізація фонологічного значення литовських довгих і коротких голосних. Ці особливості слів литовського походження важливі для зіставлення фонетичної та фонологічної систем литовської й білоруської мов. Слова литовського походження у Відзівській говірці свідчать, що вони ще не набули сталих форм і досі перебувають у процесі змін, а отже, формування говірки також іще не завершилося. Наведені у статті мовні факти важливі для діалектології, фонетики, фонології та морфології обох мов, а також для дослідження контактів балтійських і слов’янських мов та проблеми субстрату. 54