Kiprijono Nezabitausko žodyno autorius

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVI (1996) LIETUVIŲ KALBA: TYRĖJAI IR TYRIMAI Огляди. Рецензії. Примітки Opinions. Reviews. Observations Überblicke. Rezensionen. Anmerkungen Giedrius SUBAČIUS АВТОР СЛОВНИКА КІПРІЙОНО НЕЗАБІТАУСКА Ще з XIX ст. триває традиція вважати Каетона Незабітаускаса автором рукописного словника, що згорів у Варшаві під час Другої світової війни, «Žodinikas // Letuwiszkaj—Žemaitiszkas // yr // Lenkiszkaj yszrozitas [...] tom I-szy // od Lit. A do I wlasznie — // przez // Kajetana Niezabitowskiego // Żmuidina» (назва за Вінцасом Мацюнасом, Mūsų senovė, 1940, т. 3, № 1(10), с. 142). У 1963 і 1967 рр. А. Каупуж у Literatūra, т. 6 і т. 10, опублікував багато листів Івана Лобойка, канцлера графа Миколая Румянцева та Кіпріоноса Незабітаускаса, з яких безперечно видно, що «справжнім автором словника був Кіпріонас Незабітавскіс», старший брат Каетона*. Однак і сьогодні нерідко сумніваються, чи не Каетона написав цей словник (пор. Зінкявічюс З. Lietuvių kalbos istorija. V., 1990. T. 4. P. 128; Жукас В. Nezabitauskis—Zabitis Kajetonas Rokas. — Tarybų Lietuvos enciklopedija. V., 1987. T. 3. P. 212 та ін.). Не повторюючи очевидних аргументів А. Каупуж на користь авторства Кіпріоноса, слід зважити на аргументи, чому автором і досі вважають Каетона. 1. На титульній сторінці зазначене авторство Каетона. Одразу зауважимо, що титульну сторінку, мабуть, написали значно пізніше, ніж сам текст словника (дифтонги aj, ej, uj у заголовку написані через j, а так почали ширше писати лише в четвертому десятилітті XIX ст.; у самому ж тексті їх, здається, позначено через y — Atkakbintgirey, як і могло бути написано 1823 р.). Коли брат Кіпріонас після повстання 1831 р. емігрував до Парижа і заочно був засуджений до страти, Каетона вже міг без остраху вписати своє прізвище на титульний аркуш братового словника. 2. Інші джерела XIX ст. згадують словник литовської мови, написаний (або розпочатий) Каетонасом (Kurjer Polski, 1830, № 64; Dykcyonarz Biograficzny powszechny. Warszawa, 1851). Однак ці видання, імовірно, черпали інформацію від самого Каетона, який тоді працював у Варшавському цензурному комітеті. Також сам Каетона в листах- * Див.: K a u p u ž A. Kai kurios papildomos žinios apie Lietuvos kultūros veikėjus XIX amž. pradžioje Vilniaus Universiteto prof. I. N. Loboiko laiškuose. Literatūra 6, 1963, p. 207—222; K a u p u ž a A. XIX a. pradžios Lietuvos kultūros veikėjai pagal prof. I. N. Loboikos susirašinėjimą su N. P. Rumiancevu, muziejaus steigėju. — Literatūra 10, 1967, p. 165—199. (red. p.) 212 ...х листах професорові з Кракова Вишневському та Симонасу Даукантасу він казав, що написав словник жемайтсько-литовської мови. Але в цих листах є неправда. Вишневському Каетона вихвалявся, що сам підготував книжечку про бджіл (1823 р.), тільки під ім’ям брата Кіпріоноса (хоча мовний аналіз підтверджує авторство Кіпріоноса, а не Каетона), що канцлер Н. Румянцев дякував йому за той переклад (насправді дякував Кіпріоносу), що надрукував книжечку Rozmyślania wieśniaka rolnika (але замовчав її автора Діонізаса Пошку), що Dziennik Wileński опублікував опис його подорожі Жемайтією (хоча там описано лише «Баублис» Пошки), — на ці два останні випадки вже звернув увагу В. Мацюнас. У листі до С. Даукантаса Каетона, перелічуючи свої заслуги, більше не згадував ані перекладу книжечки про бджіл, ані Rozmyślania wieśniaka rolnika — мабуть, він відчував, що Даукантас міг знати їхніх справжніх авторів. Також в обох листах Каетона каже, що завершив свій словник, хоча згорілий рукопис був написаний лише до початку літери K (В. Мацюнас). А, як видно з листів І. Лобойка, словник лише до літери K написав Кіпріонас. Отже, важко заперечити, що Каетона любив вихвалятися чужими працями. Крім того, важливо, що Каетона був однодумцем Д. Пошки й водночас суперником Кіпріоноса. Пошка писав: «я не бачив кращої орфографії, ніж [...] у букварі Каетона Незабітаускаса». З іншого боку, поки Кіпріонас іще працював над своїм словником (березень 1825 р.), Пошка теж узявся писати конкуруючий словник, тобто змагатися з Кіпріоносом у створенні й упровадженні писемної жемайтсько-литовської мови. Якби автором був Каетона, навряд чи його друг Пошка не підтримав би його працю й наважився б змагатися з ним, а не допомагати. Отже, навіть за відсутності рукописів численні аргументи свідчать, що Каетона, який любив вихвалятися й звеличувати себе, також хотів привласнити незавершений братом Кіпріоносом словник литовської мови. Тому, як уже зазначала А. Каупуж, автором цього словника слід вважати Кіпріоноса Незабітаускаса. КНИГА ПРО БАЛТСЬКІ МОВИ У Німеччині, що має давні традиції дослідження балтійських мов, останніми роками з’явилися нові праці, важливі для балтістики. Одна з них — книга «Балтійські мови. Вступ», написана німецькою мовою трьома мовознавцями й видана 1994 року.1 Гарно оформлена поліграфічно книга обсягом 416 сторінок складається з чотирьох основних розділів. Автор досить широкого (с. 15—70) вступного розділу — мовознавець Райнер Еккерт, який багато зробив для балтійського мовознавства та його популяризації. Дуже стисло, можна сказати, енциклопедично, він подає найважливіші відомості про всі балтійські мови й народи, їхні назви та історію, розглядає зниклих прусів, судовів, ятвягів, куршів, земгалів і селів, асимільованих іншими народами. Зрозуміло, найбільше місця тут відведено історії двох сучасних балтійських народів — литовців і латишів: згадано найважливіші події, що супроводжували ці народи від 1 E c k e r t R., B u k e v i č i ū t ė E.-J., H i n z e F. Die baltischen Sprachen. Eine Einführung. Langenscheidt. Verlag Enzyklopädie. Leipzig, Berlin, München, 1994. 213