Kaimo vardas „Stabaunyčius“

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVI (1996) LIETUVIŲ KALBA: TYRĖJAI IR TYRIMAI Aleksandras VANAGAS СІЛЬСЬКА НАЗВА СТАБАУНІЧЮС У Каунаському районі, в околицях Бабтів, є село, офіційна назва якого — Stabaunyčius. Нинішня нормативна форма, ймовірно, не давня — саме її було рекомендовано у 1974 і 1976 рр. (1:90; 2:287). Ця рекомендація, своєю чергою, ґрунтується на тому, що наприкінці четвертого десятиліття в укладеній справі топонімів Бабтської волості Каунаського повіту її було записано саме так: Stabaunyčius. Звідки взято цю останню форму, невідомо, оскільки в алфавітній картотеці топонімів, зібраних із живої мови, такої форми немає (3). У довоєнній книзі протоколів нормування й упорядкування топонімів її також не виявлено (4:107; 5:100). В анкеті топонімів 1935 р. записано Stabaunyčios kaimas, а видання «Населені місця Литви» подає форму родового відмінка Stabaunyčios km. (6:61). Перший офіційний повоєнний список населених пунктів подає те саме — Stabaunyčios km. (7:935). Б. Квікліс пише Stabaunyčios kaimas, Stabaunyčios kalno (7:352—353). У живій мові ще 1960 р. було записано форму Stabaunyčios kalnas (3). Дані історичних документів порівняно пізні: Stabownica — 1784 р. (9), Stabownica — 1854 р. (10:161), «Stabownica, поселення над Нев’янжею... за 2 версти вище Бобта, пристань на Нев’янжі» — 1890 р. (11:170), Стабовница — 1892 р. (12:33), Stabaunica (siehe Stabownica) — 1918 р. (9). Отже, є підстави вважати, що первісна форма, найімовірніше, була жіночого роду — Stabaunyčia чи подібна до неї. Походження топоніма намагався пояснити Б. Квікліс. Він писав: «За 2,5 км на південь від Бабтів, на лівому березі Невежиса, розташоване село Stabaunyčios. Його назва походить не від слова «ідол», а від пристані: stabauti означає затримувати кораблі. Колись тут був порт, яким користувалися також неманські байдаки» (8:353). Це єдина відома мені гіпотеза про походження цієї назви. Вона не цілком неможлива, але викликає чимало сумнівів. Тож доводиться шукати інше, переконливіше пояснення. Слово stàbas, згадане Б. Квіклісом, при уважнішому розгляді може виявитися не зовсім випадковим. Сам Б. Квікліс наводить дуже цікаву інформацію: «На полях колишнього маєтку Бабтинас (Бабцинас) було два величезні цегляні стовпи, приблизно за 1 км один від одного; третій такий самий стовп стояв на іншому березі Невежиса, на горі Стабаунічя, біля старого Каунасько-Ризького шосе. Усі стовпи були однакові, [...] збудовані з великої цегли, з тинькованою верхівкою, увінчаною цегляним завершенням у формі даху... Не збереглося відомостей про те, хто і коли поставив ці пам’ятні стовпи. Спроби це з’ясувати не мали успіху. Одні стверджували,» 71 що їм може бути 300 років і їх поставили на згадку про шведське нашестя; інші — що це таємні пам’ятники повстанню 1831 р.». Б. Квікліс додає: «Є припущення, що це могли бути ще й прикордонні знаки між Великим князівством Литовським та Орденом. На жаль, вони не перевірені» (8:352). Стовпи були широко відомі, тож не виключено, що їх могли сприймати, а може, й називати ідолами. Слово stabas означає не лише «статуя або якийсь предмет, який вважають божеством і якому поклоняються», а й просто «статуя; стовп» (13:XIII 604). Тому в мові місцевих поляків або полонізованих литовців від литовського stabas міг утворитися гібрид *Stabownia. Його значення було б «місце ідолів, місце, де є ідоли» чи подібне. Пор. лит. vazainė, vazaunìa «приміщення для возів, саней....» — польськ. wozównia, білор. vazoužnja (14:II 12009), лит. ledaūnė, ledaunìa «місце для зберігання льоду» — польськ. lodownia, білор. ledovnia (13:VII 222; 14: I 350). Stabaunica була б похідним із суфіксом -ica від *Stabownia, як, наприклад, поряд із лит. ledaūnė, ledaunìa маємо ledaunyčia «місце, де зберігають лід для охолодження» — від польськ. lodownica (13: VII 222). Отже, польськ. lodownia і lodownica відповідають лит. *Stabownia і Stabaunica. Відомий ще один топонім подібної будови — назва поля (орна земля, 4 га), розташованого на межі сіл Клебонішкіс і Вайстарішкес в околицях Пажайсліса Каунаського району: Stabaunica, Stabownica. Свідчень, що тут була пристань, не маємо. Щоправда, у цих місцях не відомо й жодних стовпів чи чогось подібного, які могли б називатися ідолами. Однак, зважаючи на те, що споріднене литовському stabas прусське слово stabis означало просто «камінь» (14: II 891), можна припустити, що й лит. stabas могло мати ширше значення — «камінь» чи подібне. Загалом вважається, що слова литовської, прусської та латиської мов (власні й загальні назви), які містять корінь stab-, становлять одну з виразніших ізоглос, що об’єднують усі ці балтійські мови (18:61). Крім того, не слід забувати, що лит. stabas може означати просто «статую» та «стовп». Певною переробкою *Stabaunyčia чи подібної форми, ймовірно, є також назва гори Stabonýčia у селі Юркшай, в околицях Алкснена (Пілвішкес) Вілкавішкського району (записана в наш час, у 1972 р.). Пов’язування Stabonýčios зі словом stabauti «затримувати» викликає сумніви й з тієї причини, що саме це дієслово більше ніде не відоме: його немає у великому «Словнику литовської мови», його не згадують ані К. Буга, який, мабуть, найширше досліджував лит. stabas та споріднені з ним слова (15:II 599—602), ані Е. Френкель (14), ані інші словники й автори. Щоправда, «Словник литовської мови» наводить споріднені слова подібної будови: stabinti «затримувати» (13:XIII 609), stabýti, stābo, stābė «затримувати» (там само, 610). Але важко уявити, що від них можна було б утворити гібридний іменник *Stabaunia ir Stabaunica. Зв’язок Stabaunyčios з лит. stabas підтверджується також тим, що топоніми з stab- загалом досить поширені в балтійських країнах: лит. Stab-galė — лука, Ванджіогала; Stabinė — поле, Салочяй; болото, Скаудвіле; Stabinė — село, Тельшяй; Stabinės — гора, Варняй; Stab-u-lankiai — село, Лелянай; прус. Stabayn, Stab-e-gode, Stab-e-lauken, Stab-ingen (16:171—172); латис. Staba-gals, Staba-plava, Stabu-plava, Stabu-rags (17:313). Цікаво, що деякі топоніми Литви зазнали слов’янського впливу й мають гібридну будову, подібно до Stabaunyčia: Stabaūcas — ліс, Румшишкес; 72 болото Stabavicos, Daugai; гора Stabavicos, Alytus. Особливу, дещо проблематичну за походженням назву мають луки поблизу Varėna — назва поля Stabaviškas (можливо, ятвязьке запозичення). Із сказаного тут, мабуть, можна зробити висновок, що первісним варіантом назви, який сформувався в польській мові або в мові місцевих литовців, що зазнали полонізації, найімовірніше, був Stabaunica, Stabownica або подібна форма. З нього в литовській мові розвинулася форма Stabaunyčia (пор. біл. Bistrica — лит. Bistryčia). Назвою Stabaunicos, Stabaunyčios спочатку, очевидно, називали гору з описаним стовпом. Згодом назву гори перейняло розташоване поблизу поселення. Цим, мабуть, можна було б пояснити появу форми чоловічого роду Stabaunyčius — і гора, і село належать до чоловічого роду. Якщо ця версія походження Stabaunyčiaus підтвердиться, тоді доведеться погодитися, що згадані три стовпи були встановлені не пізніше 1784 року, оскільки на той час назва вже була зафіксована в документах. LITERATŪRA 1. Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 1, Vilnius, 1974. 2. Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, Vilnius, 1976. 3. Abėcėlinė vietovardžių, surinktų iš gyvosios kalbos, kartoteka saugoma Lietuvių kalbos institute. 4. Vidaus Reikalų Ministerijos Pavardžių ir Vietovardžių Komisijos protokolų knyga. 1934. I. 24—1936. III. 27. 5. Vidaus Reikalų Ministerijos Pavardžių ir Vietovardžių Atlit lietovinimo Komisijos Protokolų Knygos. 1936—1940 m. 6. Lietuvos apgyventos vietos. K., 1925. 7. Lietuvos TSR administracinis-teritorinis suskirstymas. Vilnius, 1959. 8. K v i k l y s B. Mūsų Lietuva 2, Vilnius, 1991. 9. Lietuvių kalbos instituto abėcėlinė istorinių vietovardžių kartoteka. 10. H o l o w i n s k i I. Telšių ir Žemaičių vyskupystės vietovardžių rankraštinis sąrašas, saugomas Lietuvių kalbos institute. 11. Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich 11, Warszawa, 1890. 12. Список населенных мест Ковенской губернии. К., 1892. 13. Lietuvių kalbos žodynas 1—15, Vilnius, 1956—1991. 14. F r a e n k e l E. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1—2, Heidelberg, 1962 t.t. 15. B ū g a K. Rinktiniai raštai 1—3, Vilnius, 1958—1961. 16. G e r u l l i s G. Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin und Leipzig, 1922. 17. V a n a g a s A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius, 1981. 18. Д а м б е B. Соответствия в топонимии Латвийской ССР с древнепрусским языком. — Baltistica. 1 priedas, 55—62, 1972. DER DORFNAME STABAUNYČIUS Zusammenfassung Die erste Variante des Namens, entstandene aus dem Polnischen oder der polonisierten litauischen Sprache, war sicherlich Stabaunica oder Stabownica. Das ist das Wort der hybridischen Bildung: aus dem lit. stabas ”Pfosten, Säule, Götzenbild” und aus dem slawischen Suffix -ovnica (cf. polnisch lodownica). Die Formen Stabaunica, Stabownica wurden in der litauischen Sprache zu ”Stabaunyčia”. Aus ihr entwickelte sich später die Variante des männlichen Geschlechts Stabaunyčius. 73