Afrikatų „č“, „dž“ raida kaltinėniškių šnektoje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Sigita JANKAUSKAITĖ РОЗВИТОК АФРИКАТ «ч», «дж» У КАЛЬТИНЕНАЙСЬКІЙ ГОВІРЦІ Африкати літературної мови č, dž у багатьох жемайтських говірках перед закінченням відповідають t<*tja, d<*dja. Така вимова утвердилася перед *ā. Цей короткий a після йота жемайти палаталізували й перетворили на e ще до появи африкат (Zinkevičius 1966: 141). У «Писаннях» Д. Пошки африкат немає перед ā, *ā, *ān, *ān, наприклад, pauksztey, meldenos, norintem, szirde, pate. Отже, на початку XIX ст., коли ще не було впливу літературної мови, вживання t>*tj, d<*dj у говірці південно-східних дунінінків, очевидно, було закономірнішим (Grinaveckis 1973: 291). В. Грінавецкіс установив, що в піснях С. Станевічюса (Відукле), у творах С. М. Славочинськіса (Немакщяй), С. Валюнаса (Расейняй) африкати не вживаються лише перед коротким кінцевим -a (Grinaveckis 1973: 291). За В. Грінавецкісом, у західних говірках південних жемайтів немає африкат перед ā і *a, *ān, *ān, а також у центральних жемайтів (Тельшяй, Жараняй, Неваренай, Луоке, Рієтавас, Тверай, Варняй, Паванде, Лаукува, Кальтиненай, Шилале, Кведарна, Швекшна, Гардума), наприклад, m’ē·d’ē·<*m e-djā (~mēdžio), s o p ā t’ē<*p a t’ā (~su pačia) тощо. Е. Віткаускас, досліджуючи мову творів С. Станевічюса, записав говірку Відукле й зафіксував відсутність африкат č, dž перед e, ei (<*ia, *iai): p a n t e y (~pánčiai), r u p e s t e i (~rūpesčiai), Ž e m a y t e y (~žemaičiai), p a u k s z t ę m s (~paúkščiams), d i d e m (~didžiám), s t a t s (~stačias), n u p u t (~nūpučia), p r a l e i d (~pralėidžia) тощо (Vitkauskas 1992: 55). Отже, у другій половині XIX ст. у говірці Відукле—Немакщяй відповідність африкат č, dž звукам t, d ще була незмінною, а тепер, за словами В. Віткаускаса, це правило значною мірою занепало, адже зафіксовано таку вимову: p ā.ū. k š’ č’ e i, g a i d ž’ē.; s p ā. u d ž’ (Vitkauskas 1992: 59). П. Йонікас зауважив і на прикладах довів, що вже на початку XX ст. у районі говірки Паграманті відповідність сполучень *dj, *tj була значно непослідовною, наприклад, s u d’ i-d’ ž’ ē n’ j e // d’ i d’ ē. n’ j e «з великою», k a r’ t’ š’ ē. n’ s’ e s // k a r t’ ē n’ s’ e s «гіркі» (Jonikas 1939: 24). У кальтиненайській говірці відповідність африкат č, dž звукам t, d перед закінченням старші люди ще часто зберігають. У цій говірці у формах називного, давального й орудного відмінків множини іменників африкати часто відсутні, наприклад, j á. u t’ e, j á. u t e m s, j á. u t’ e. s (~jaučiai, jaučiams, jaučiais), g a i d’ ē., g a i d’ ē. m s, g a i d’ ē. s (~gaidžiai, gaidžiams, gaidžiais), m’ ē. d’ e. (~medžiai), m’ ē. d’ e m’ s (~medžiams), m’ ē. d’ e. s (~medžiais), p ā. ū. k š’ t’ e. (~paukščiai), p ā. ū. k š’ t’ e m s (~paukščiams), p ā. ū. k š’ t’ e s (~paukščiais). Представники молодшого покоління поряд із наведеними прикладами під впливом літературної мови нерідко вимовляють аналогічні слова з африкатами, наприклад, j á. u č’ e m s (~jaučiams), m’ ē. d’ ž’ e m s (~medžiams), g a i d’ ž’ ē. s (~gaidžiais). 206 Без африкати č кальтиненайці вимовляють називний відмінок однини слів на jó-основу із закінченням -ias, наприклад, t’r’èc (~trėčias), stāč (~stãčias), p’íesc (~pėščias). Закономірно вживаючи t, d замість африкат літературної мови č, dž, кальтиненайці використовують їх і в прислівниках, утворених від прикметників, наприклад, stāt’t’e· (~stãčiai), skrād’d’e· (~skradžiai), grā.ū. d’e· (~graūdžiai). У кальтиненайській говірці, як і в більшій частині жемайтського діалекту, дієслова jó-основи перейшли до ō-основи, наприклад, áud (~áudžia), gā.ū.d (~gaūdžia), k ē.n. tam (~kenčiam), s’ūñtam (~siunčiam), l’é·idat (~lėidžiat), sná·udat (~snaūdžiat). З. Зінкявічюс стверджує, що після втрати короткого голосного ненаголошеного закінчення III особи жемайти змішали форми ia- та a- основ, пор. á.ud («áudžia») і v’é.rd (~vérda). «Через це з часом вони перебудували всю дієвідміну ia-основи, запровадивши закінчення ā-основи» (Zinkevičius 1966: 142). У кальтиненайській говірці t, d замість č, dž літературної мови в родовому відмінку однини іменників на -jó-основу та в називному відмінку множини іменників на ia-основу закономірно вживаються, наприклад, já.ut’į (~jaučio), pā.u.kš’t’i (~paukščio), ā.ū.kš’t’i (~aukščio), mē·d’i (~medžio), gā.i.d’i (~gaidžio), pā·t’es (~pačios), mā.r’.t’es (~marčios), skā.u.d’es (~skaudžios). Однак видається, що в множині охочіше вживаються з африкатами č, dž слова на jā-основу, оскільки поряд із наведеними формами pā·t’e·s, mā.r’.t’es, skā.u.d’es частіше трапляються форми з африкатами: pā·č’e·s, mā.r’.č’e·s, skā.u.d’ž’e·s. У кальтиненайській говірці запозичення завжди зберігають африкати, наприклад, bažn’í·č’e (~bažnyčia), česnāks (~česnãkas). Африкати завжди вимовляються в іменниках на ju-основу, наприклад, sùkč’ùs (~sùkčius), rā·č’ùs (~rāčius), pē·č’ùs (~pėčius), а також в іменниках із суфіксами, наприклад, barzdù.ō.č’ùs (~barzdõčius), kar’š’ī.n.č’ùs (~karšínčius). У словах, де африкати стоять не перед закінченням, вони також зберігаються, наприклад, d’ž’a.ū.k.smas (~džiaugsmas), pā·n’č’uot’į (~pánčioti). У звуконаслідувальних словах кальтиненайці також вимовляють африкати, наприклад, č’ā.ud’ie’t’į (~čiūdėti), č’i.r’.škals (~čiirškalas), čā.iž’įt’į (~čaižyti), d’ž’e.r’.kš’t’į (~džeržkti). Отже, у кальтиненайській говірці t<*tj, d<*dj замість африкат літературної мови č, dž перед кінцевим *ā і *ā слова ще досить систематично зберігаються, особливо в говірці представників старшого покоління. Молодше покоління в цій позиції вже частіше вимовляє африкати č, dž. Отже, у кальтиненайській говірці, як і в більшості говірок прикордонної смуги, згадане правило африкат зникає. LITERATŪRA G r i n a v e c k i s V. 1986: Pietų žemaičių tekstai 2, Varniškiai, Vilnius. G r i n a v e c k i s V. 1973: Žemaičių tarmių istorija (fonetika), Vilnius: Mintis. J o n i k a s P. 1939: Pagramančio tarmė, Kaunas. LKA II – Lietuvių kalbos atlasas 2, Fonetika, Vilnius: Mokslas, 1982. V i t k a u s k a s V. 1992: Simono Stanevičiaus raštų kalba ir vidukliškių praradimai. – Aitvarai 3, 55–59. 207 Zinkevičius Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. EVOLUTION OF THE AFRICATES č, dž IN THE DIALECT OF THE KALTINĖNAI REGION Summary The africates č, dž in standard Lithuanian are pronounced as t<*tja, d<*dja before the endings *a, *a in a number of the Samogitian dialects. The famous modern scientists V. Grinaveckis, P. Jonikas, V. Vitkauskas, Z. Zinkevičius and others have described the existence of this law within the nineteenth and the twentieth centuries. It has been observed that at the beginning of the twentieth century the above law of affricates started losing its stingency. Only the representatives of older generation speaking the dialect of the Kaltin enai region pronounce t<*t′jā, *t′jā, d<*djā, *djā before the endings *a, *a instead of the general language affricates č, dž while representatives of younger generation quite often pronounce the affricates č, dž in the same position. Consequently, the above law of affricates in the dialect of the Kaltin enai region as well as in the majority of marginal dialects has become more flexible. 208