Die Areale Charakteristik von Wörtern und Wortbedeutungen im nichtdifferenzierenden Mundartwörterbuch

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Ilga JANSONE АРЕАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛІВ І ЗНАЧЕНЬ СЛІВ У ДИФЕРЕНЦІЙНОМУ ДІАЛЕКТНОМУ СЛОВНИКУ Специфічним і малодослідженим питанням діалектної лексикографії є система географічних позначок, що містить відомості про поширення слова або його значення. Такі позначки особливо потрібні у словниках, що охоплюють лексику великого регіону; саме таким є й майбутній «Словник говірок латиської мови» (Bušmane, Kagaine 1980: 59–75; Kagaine 1985: 64–86), задуманий як відносно повний словник говірок. Географічні позначки можуть бути різними залежно від ступеня їхньої загальності або конкретності: • загальні позначки — діалект, група говірок або культурно-історичний регіон; • конкретні позначки — певна говірка. У недиференційному словнику говірок («Словник говірок латиської мови») залежно від щільності матеріалу зазвичай доцільно використовувати обидва типи позначок. Проте слід зважати, що кожен із них має свої переваги й недоліки. Загальні позначки займають мало місця і наочно показують локалізацію слова або його значення, але можливі неточності: у деяких говірках зазначеного ареалу певний лексичний або семантичний діалектизм може не вживатися. Перелік конкретних говірок (особливо за щільного збирання матеріалу) займає багато місця, але надає точні відомості про вживання лексеми у вказаній говірці. Для користувача словника, який не має повного уявлення про адміністративно-територіальний поділ Латвії, конкретні позначки не завжди дають достатнє уявлення про місце локалізації слова або його значення. Зважаючи на те, що кожному словнику властивий певний ступінь абстракції (наприклад, з погляду ареального поширення словники говірок не дублюють атласи діалектної лексики, які подають відомості про поширення невеликої кількості слів у відносно всіх говірках), загальні позначки рекомендується використовувати тоді, коли слово або його значення охоплює широкий ареал поширення [див. biķis1, bruceklis1] або трапляється у вузькому компактному ареалі [див. blozmē]. У лексикографічній практиці спостерігається поєднання обох типів позначок. У недиференційному словнику говірок географічні позначки трапляються у двох формах: • опосередковано — в ілюстративному матеріалі та у посиланнях на лексикографічні джерела; • безпосередньо — як словесний (або зашифрований) перелік загальних ареальних позначок чи конкретних говірок, а також у вигляді карт. Кожен словник (особливо словник говірок) є джерелом не лише лінгвістичних, а й культурно-історичних фактів: уміщений у словнику ілюстративний матеріал містить відомості як про етнографічні реалії, так і про народні звичаї та вірування. 137 Щоб якнайповніше представити цей культурно-історичний пласт, у «Словнику латвійських говірок» до кожного значення лексем додано приклади з говірок, відібрані так, щоб охопити говірки різних культурно-історичних областей (Відземе, Земгале, Курземе, Латгале, а також Селії) [див. bedre]. Опосередковано відомості про ареальне поширення лексеми можна отримати також із посилань на лексикографічні та інші опубліковані джерела. Найважливішим лексикографічним джерелом для «Словника латвійських говірок» є «Словник латвійської мови» К. Міленбаха та Я. Ендзелінса (ME I–IV) і його доповнення (EH I–II), у яких містяться вказівки на географічне поширення слів, що «переносяться» і до словника, який укладається [див. blorcat 1,2, blikstiens]. Крім них, використовуються й інші (видані після ME та EH) словники говірок, наприклад «Словник говірки Ерґеме» (ĒIV I–III), а також матеріали говірок, зокрема описи говірок у працях Товариства філологів і працях Інституту мови та літератури [див. blumizers..], окремі монографії, як-от опис говірки Стенде (DR 1955 та ін.), які також опосередковано надають відомості про ареальне поширення лексем. Посилання на «Словник латвійської літературної мови» (LLVV I–VIII) указує, що відповідна лексема вважається складником літературної мови, тобто вона відома також носіям говірок. Якщо слово або значення слова не поширене в компактному ареалі або ж якщо реєстр слова недостатньо щільний, у «Словнику латвійських говірок» використовуються прямі географічні вказівки, тобто перелічуються говірки, у яких зареєстровано відповідне слово. (Щоб цей перелік не займав надто багато місця, можна розробити скорочення назв говірок, як це зроблено також у ME та EH). Особливим і малопоширеним різновидом прямих географічних вказівок у словнику говірок є карти (Viereck 1988: 101–113), використання яких має кілька переваг. По-перше, на карті можна об’єднати кілька фонетичних і морфологічних варіантів [див. blusāt, blusuot; blusāties, blusuoties], по-друге, на карті наочніше видно поширення лексико-семантичних діалектизмів поза межами компактного ареалу [див. bruceklis]. Розглядаючи словниковий склад, який має бути включений до недиференційного словника говірок, з погляду ареалу та широти вживання, доцільно, як видається, виокремити кілька груп. 1. Спільні для говірок і літературної мови слова. З огляду на значну роль засобів масової комунікації, вплив літературної мови незаперечний у всіх говірках, і носії всіх говірок знають слова літературної мови. Однак багато слів у певній групі говірок можуть мати виразно літературний характер. Якщо можна встановити, що якесь слово літературної мови рідко вживається в певній місцевості або групі говірок, слід наводити обмежувальні географічні вказівки: рідко; вживають лише молодше (середнє) покоління; не вживають тощо [див. bedre 1]. Географічні вказівки слід наводити для тих значень слів літературної мови, усталених словосполучень або фразеологізмів, які відрізняються від літературної мови. Звісно, цей поділ не буде абсолютним, оскільки єдиним критерієм розмежування слова літературної мови чи його значення вважається «Словник латвійської літературної мови» (LLVV), перший том якого вийшов ще 1972 року, але 138 pēdējais 1996. gadā vēl atrodas tipogrāfijā. Svarīgi ir norādīt izplatības areālu arī tiem vārdiem vai vārdu nozīmēm, kas LLVV ievietoti ar norādi ‘apv.’ [sk. bruceklis 1], kā arī etnogrāfisko reāliju apzīmējumiem. 2. Слова позалітературного розмовного мовлення, що утворюють проміжний шар між словниковим складом літературної мови та говірковою лексикою, мають певне територіальне обмеження, зумовлене зазвичай історичними обставинами. Наприклад, германізми поширеніші у Відземе, Курземе, Земгале, а слов’янізми — у Латгале. Для деяких слів цієї групи, пов’язаних із певним ареалом, можна було б навести загальні географічні вказівки [див. blumizers.. (можлива загальна вказівка: Курземе, Земгале, Відземе), blūdat..]. 3. Для слів діалектної лексики, поширених у широкому ареалі, (за наявності достатнього обсягу зібраного матеріалу) слід наводити загальні географічні вказівки щодо компактного ареалу, а також зазначати конкретні говірки, де слово або його значення зареєстровано поза ареалом [див. bruceklis..]. Ареальне поширення слів цієї групи можна було б відображати також на лінгвогеографічних картах [див. зразки карт]. (Для слів, включених до лексичних карт «Атласу діалектів латвійської мови», слід наводити посилання на цю працю). 4. Для слів діалектної лексики, поширених у вузькому ареалі, необхідно вказувати конкретні місця поширення — говірки [див. blozmē, biksiņš]. Такий поділ можливий лише за наявності достатньо щільно зібраного й перевіреного матеріалу говірок; на етапі підготовки словника, щоб уникнути неточностей, рекомендується частіше використовувати конкретні географічні вказівки. Зразки словникових статей bačinas, bačiņi; одн. bačiņš ім. Зупа з листя буряка (а також лободи) з крупою та додаванням молока або вершків. bačinas, biešu bačinas, zupē izvāra putraimus mīkstus, lapas nuovāra acsevišķi, a nazi tā sakapā, liek iekšā [zupā], pielēi pienu-tās i biešu bačinas у Курсіші; суп із листя буряка варять із молоком або вершками; варили bačiņus у супі, щоб їсти, коли ще не було [буряків], листя буряка — поки їх іще не було. Варили з молоком, додавали крупу, різали те листя, ще трохи обдавали окропом у Снікере; у давні часи її [зупу з буряка] називали — bačini, bačini у Брукні; називають bačiņas. На листя ллють окріп, дрібно-дрібно нарізають. Коли крупа м’яка, додають його. Так само, як до щавлевого супу, додають яйця, пісне м’ясо, вершки у Занте. У південній частині Курземе й Відземе, у Земгале. ME I 247 — страва з буряка в Ауросі, Плявінясі, з бурякового листя в Блідієне; у Шкеде — bačiņš або з листя щавлю в Курсішос; EH I 197 — у Бене, Салдусі (тут: листя буряка, зварене в молоці), Джуксте (тут: страва з листя буряка й лободи та крупи), bačiņi буряковий суп у Гренчі. 139 bačinas «суп із листя буряка» bedre ім. 1. Заглиблення, впадина (зазвичай на поверхні землі). за садом була велика глибока яма, де все літо стояла вода всередині, у Свєтціємі; [загадка]: що більше береш звідти, то більшою стає — яму, мірку копай в околицях Валмієри; за весь час сінокосу це вже називали димовою ямою, тепер уже кажуть «яма» у Ніці; картопляні ями були на пагорбі Рунча. Там восени закопували картоплю по самі вінця в Синоле; картоплю [для зимового зберігання] клали в яму, казали також — капча̄ у Баусці. ● яма для мерців, також закривана яма — яма для зберігання картоплі, з якої картоплю взимку не дістають. У нас немає таких доступних ям, а є закривані; старі люди кажуть — ями для мерців ĒIV I 159. ● доступна яма — яма для зберігання картоплі, з якої картоплю дістають також узимку. LLVV II 49–50; ME I 276; ĒIV I 158; рідко (як літературне слово) у латгальських говірках верхньолатиського діалекту, замість нього duobe. 2.... biksniņš ім.; зменш. Складена тканинна (зазвичай марлева) пелюшка, яку кладуть немовляті між ногами. це називають biksniņ, яку кладуть між ніжками спереду на попку, щоб не забруднилася гарна одежа у Свєтціємі. bīkstīties дієсл. Боятися, лякатися. кізка не боїться, що там собака, її ж не виженеш із конюшини, у Єросі; не бійся шкоди, це буде моя шкода, а тобі тільки треба робити так, як я кажу у Джуксте; також у Межамуйжі. EH I 223 — в Аугсткалне, Джуксте. biķis ім. 1. Молотоподібний інструмент для загострювання жорен. biķs — це те, чим обтісують жорно. У нього обидва кінці загострені, середина вигнута, в Іванді; помічник мірошника обтісував цим biķi жорна в Гробіні; жорна обтісують biķ у Пузе. У Курземе. EH I 219 — в Іванді, Гробіні. 140 // Інструмент у формі молотка (з одним загостреним, а другим пласким кінцем металевої частини) для подрібнення, розбивання твердих матеріалів (наприклад, мерзлої землі, льоду). biķis i. ku cērt. viņam bi viens gals nuo dzelža spic, uōtrs plakans, vidū kâc nuo kuôka. priêkš ciêt(a)s zemes ciršan(a)s, cērt zemi – ku ciētu vaîg cîrst, sasalušu zemi a biķi cērt Nicā; у новому полі придбали biķi з одним широким кінцем для рубання мерзлої землі та інших потреб у Гробіні. Курземе. EH I 219 Grobiņā. 2. Кексіс. biķis i nuo dzelža uskaļc uz kuôka kâtu, viēns zaŗs i uz priêkšu un uōtrs i līks, ka var pastumt un piēvīlkt у Ніці. 3. Товкач. k⁰ капусту товкли в діжці товкачем у Сіноле; товкач для капусти — коли капусту нашаткували й склали в діжку, її товчуть або збивають товкачем — важкуватим дерев’яним знаряддям із круглим диском на кінці в Алуксне. EH I 219 Mālupē, Gulbenē. Запозичено; див. EH I 219: aus d. Bicke. blikstiēns, blikstiņš імен. Повіка. katię acę sovs blikstīs. blikstiņ kad emieg, aizkrit ciet: у Дундазі; я вже чекаю, що наша дівчинка незабаром почне малювати ті повіки синіми чи зеленими у Лауцієні; blikstiņ a i liēs (govij) tiē i uz acs. ja viś guļ aizmidziēs, ta acs i ciē. ja viś guļ laukē un grēmuo, ta viņam acs i vaļēm у Стразде. EH I 229 Talsos. blozmē присл., незмін. У гурті, купою. приходять [до корчми], займають місце, товчуться по кутках. танцюють і стрибають усі разом, мов звірі, коли зберуться: усі гуртом у Пузе; так само зібрані докупи в Угале; також у Пілтене. EH I 231 Ugālē. blūdāt, blūdēt, blūdīt дієсл. Блукати; безцільно тинятися. де ти так довго блукав, що додому не дістався? у Прейлі; він усю ніч блукає лісом у Пілді; перший раз, як я їхав до Риги, то заблукав у Калупе. Латгале. Запозичено; пор. рос. блудить «блукати, плутатися» СРЯ I 116. blumizers, blumizeris, blūmizers, blūmizeris імен. Губна гармоніка. blumīzeri – у неї дмуть ротом так, що можна награвати гарні мелодії у Куршішах; мати купила у мандрівного торговця blumīzeri, щоб братик грав в Ірлаві; у дітей були губні гармошки, або blūmizerēs у Баусці; ніякого балу там не було, лише на blumizer грали в Кулдизі; губні гармоніки називають blūmīzeri у Синоле; грали на гребінцях, і була ще така blūmizers у Межотне; blumizers завжди помічний, коли треба — тоді заграють на цьому blumizer у Дундазі; blumeižers — чотиригранний інструмент у Дігнаї; blumizeris у Пілтене, Занте; blumizers у Кандаві, Лайдзе (Graudiņa VI), Пузе, Вандзене; blumīzers (jo -c.) у Стенде (DR 1955, 111). Запозичено; < nd brummisern DR 1955, 111. blusāt; blusuot дієсл. 1.... 2. Дрібно булькотіти перед закипанням. вода булькоче, ось-ось закипить у Браславі; ...коли та вода булькоче, тоді й треба замішувати хліб у Єрценах; у діжу налили такої води, що вже булькоче, додали борошно, взяли й добре замісили [тісто] у Буртнієках; вода булькоче. Коли вода булькоче, то це найкраще для хліба у Ренценах; також blusuot 141 У Яунбуртнієках, blusāt у Трікаті. Пор. також blusāties (2), blusuoties. 3.... blusāties; blusuoties дієсл. 1.... 2. Дрібно пузиритися перед кипінням. blusuōjās ūdens. ūdens tā kā kustas, vēl nevārās, bet blusuōjās у Наукшені; ka sāk ūdens blusoties, ka lēka aūksā tāds ka blusins, ta lej miltim virsū у Єрах; ūdeņc tāduos burbulišuos met, blusājas, ta esuot laps[для замішування тіста] в Ейвеле; ūdeņc sāk blusuoties, ta kuļ milts iekšā у Кьонах; ūdeņc blusuōjās, met, sit aūksā [burbulišus], vārītēs nevar laist, milti pārdeg, ta i tāda glīdaiņa [maize], garaužu sit vaļā у Ренценах; blusāties також у Єрценах; blusuoties у Карках. EH I 232 blusuoties при дієсл. blusuot у Єрах; ĒIV I 177 blusāties. Пор. також blusāt, blusuot (2). 3.... blusāt «дрібно пузиритися перед кипінням» bļorcāt дієсл. 1. Замішувати. bļorcā mālus – місить, щоб вони стали в’язкими у Вецате. ME I 321 Duntē, Stienē. 2. Брести, пробиратися вбрід (по багнюці, брудній, каламутній воді). neviēnc negrib pa netīrīm ūdeņīm pa tuo bļorcu bļorcāt у Вецате; nebļorca pa dubļim! у Свентціємі. ME I 321 bļorcāt; EH I 234 bļorcāt у Лієлсалаці. 3. Рухати (наприклад, щось полоскати в рідині), створюючи шум, схожий на хлюпання. lēji kartiņ kuivīm ūdeņ virsa un bļorcej, kustinej tuo kuŗu у Вайніжах. 4. Місити, перемішувати (рідину), створюючи звуки, схожі на хлюпання. nebļorca, ber ēd! у Свентціємі. 5. Мити. У Лімбажі. bruceklis; bruceķis ім. 1. Точило (зазвичай для гостріння коси). tuo sauc strīķs. veç ļauds sauc pa bruceķi. iskapš bruceķis. nu jau pa strīķ sauc у Дундазі; tie ritīgie bruceķi i tād kuok delīt, kam abās pusēs uzsmērēt tād ās graņit. te 142 граніте, гадаю, і цементу додавали, аби трималося, щоб не обсипалося. Це такий кам’яний уламок, а дерева там зовсім немає. Увесь цей уламок зроблено з одного каменя. Раніше самі робили такі уламки: виготовляли дерев’яну лопаточку й добре розтирали нею з обох боків шматок каменя. Потім обидві сторони змащували дьогтем і посипали зверху піском. Пісок забивали молотком у ті отвори, давали йому висохнути, а тоді зчищали й знову посипали піском. Так повторювали, доки не утворювався досить товстий шар. У давнину ці уламки були дещо іншими. Їх просто добре розтирали дерев’яною лопаточкою; коли йшли жати, брали із собою торбинку піску. Коли треба було гострити, сипали пісок на уламок і гострили. Щоб пісок краще тримався, уламок заздалегідь змочували водою; bručeķlis — саморобний точильний брусок, на якому гострили косу. Дай мені свій bručeķlis нагострити косу! Ніца; bručeķļi робили з наждачного каменю. Такий брусочок. По зубчиках проводили точилом. Потім біля дерева додавали таку грудкувату масу разом із наждаком. У bručeķļis була така ручка. Під час косіння bručeķļi тримають у руці або в кишені Ніґранді; він гострить косу, притискаючи її до bruć’ēkļi, у Сайкаві; bručeķlis — точильний брусок або штучний пісковик із дощечкою посередині. У Вецате купували bručeķļus у крамниці, щоб гострити коси. Курземе; поза ареалом — у Вецате, Сайкаві. ME I 338 bručeķlis у Дундазі, Кулдізі; EH I 244 bručeķlis також у Салдусі, Іванді, Сайкаві; EH I 244 bručeķļs у Дуніці, Ґробіні, Калетах, Барті, Руцаві. LLVV I 130 apv. 2. Пристрій для обробляння льону. [для обробляння] була ще така дошка й такий bručeķlis, такий bručeķlis був, щоб льон обробляти у Ніці. 3. EH I 244 bručeķlis «варикозне розширення вен» у Бікстах. 4. Зайва, непотрібна людина. Оце такий bručeķlis — плутається під ногами у Ніці. ME I 338 bručeķlis «зайва людина, п’яте колесо» у Ґробіні. 5. ME I 338 bručeķļs «недбало вдягнена людина» у Засі. bručeķlis «точильний брусок» bručeķlis, bručeķļs 143 LITERATŪRA B ū š m a n e B., K a g a i n e E. 1980: Izlokšņu vārdnīcu tipi un latviešu dialektālo vārdnīcu veidošanas jautājumi. – Latvijas PSR ZA Vēstis 8, 59–75. DLJ – Dialektālās leksikas jautājumi, Rīgā: Zinātne, 1986. DR 1955: D r a v i ņ š K., R ū ķ e V. Leute und Nominalformen der Mundart von Stenden 1 Einleitung, Akzent und Intonation, Lautlehre. Lund. EH I–II – E n d z e l ī n s J. u n H a u z e n b e r g a E. Papildinājumi un labojumi K.Mühlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai 1–2, Rīgā, 1934 – 1946. ĒIV I–III – K a g a i n e E., R a ģ e S. Ērģemes izlokšņu vārdnīca 1–3, Rīgā: Zinātne, 1977–1983. G r a u d i ņ a M. 1958: Laidzes un Kandavas izloksne. – Valodas un literatūras institūta raksti 6, Rīgā, 1958, 257–297. K a g a i n e E. 1985: Apvienotās latviešu izlokšņu vārdnīcas veidošanas problēmas. – Valodas aktualitātes 1984, Rīgā: Zinātne, 1985, 64–86. LLVV I–VIII – Latviešu literārās valodas vārdnīca 1–8, Rīgā: Zinātne, 1972–1996. ME I–IV – M ū l e n b a c h s K. Latviešu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J.Endzelīns 1–4, Rīgā: Kultūras fonda izdevums, 1923–1932. V i e r e c k W. 1988: A Dictionary of English Dialects – the Date of the Survey of English Dialects Dictionaryized. – Symposium on Lexicography IV. Proceedings of the Fourth International Symposium on Lexicography April 20–22, 1988 an the University of Copenhagen. Lexicographica Series Maior 26, Tübingen, 101–113. VLIR VI – Valodas un literatūras institūta raksti 6, Rīgā: Zinātne, 1958. СРЯ I- Словарь русского языка 1, Москва: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1957. ŽODŽIŲ IR JŲ REIKŠMIŲ AREALO CHARAKTERISTIKA NEDIFERENCINIAME TARMIŲ ŽODYNE Santrauka Šiame straipsnyje nagrinėjama specifinė tarmių leksikografijos problema – geografinių nuorodų pateikimo sistema, kurią sudaro bendrosios nuorodos (tarmė, istorinė sritis, rajonas) ir konkrečiosios nuorodos (šnekta). Tokios nuorodos, aiškinančios žodžio ar tam tikros jo reikšmės paplitimą, nediferenciniame tarmių žodyne pateiktinos dvejopai – netiesiogiai (prie iliustracinės medžiagos) ir tiesiogiai (arealo nuorodų ar šnektų sąrašas bei žemėlapiai). Arealo ir vartojimo požiūriu tikslinga išskirti kelias žodžių grupes, kurios čia analizuojamos smulkiau: 1) tarmių ir bendrinės kalbos bendroji leksika; 2) neliteratūrinė šnekamosios kalbos leksika; 3) tarmių leksika, vartojama plačiame areale; 4) tarmybės, vartojamos vienoje ar keliose šnektose. DIE AREALE CHARAKTERISTIK VON WÖRTERN UND WORTBEDEUTUNGEN IM NICHTDIFFERENZIERENDEN MUNDARTWÖRTERBUCH Zusammenfassung In der dialektalen Lexikographie ist das Problem des Systems geographischer Angaben, die die Information über Verbreitung des Wortes resp. der Wortbedeutung bieten, spezifisch. In 144 der lettischer Sprachwissenschaft hat sich dieses Problem während der Arbeit am “Wörterbuch lettischer Mundarten” aktualisiert. Geographische Angaben können hinsichtlich des Grades ihrer Verallgemeinerung oder Konkretisierung unterschiedlich sein: 1) allgemeine Angaben – Dialekt, die Mundartgruppe oder kulturhistorisches Gebiet, Region; 2) konkrete Angaben – eine bestimmte Mundart. Im nichtdifferenzierenden Wörterbuch (abhängig von der Dichte des Materials) ist in der Regel angemessen, diese beide Typen der Angaben zu verwenden, die am entsprechenden Wort bzw. der entsprechenden Wortbedeutung zu bieten sind: 1) vermittelt – bei illustrativem Material und lexikographischer Quelle; 2) direkt – als wörtliche (oder auch kodierte) Auflistung von allgemeinen arealen Angaben oder konkreten Mundarten sowie als Karten. Es erscheint zweckmäßig, bei Betrachtung des ins nichtdifferenzierende Wörterbuch einzufügenden Wortgutes in arealer Hinsicht und beträchtlich seiner Gebrauchsdynamik mehrere Gruppen aufzustellen: 1. Für Mundarten und Literatursprache gemeinsame Wörter. 2. Nichtliterarische umgangssprachliche Wörter. 3. Wörter der dialektalen Lexik, die in breitem Areal vorkommen. 4. Wörter der dialektalen Lexik, die in engem Areal vorkommen. 145