Daiktavardžio „širdis“ semantika

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS Zita ŠIMĖNAITĖ СЕМАНТИКА ІМЕННИКА СЕРЦЕ Сьогодні в мовознавстві загальновизнана теза структуралістів про системний характер мови (Ivič 1973: 71): на мову дивляться як на систему, а на слово — як на елемент системи. Можемо згадати постійно повторюване у працях французького мовознавця Г. Гійома (G. Guillaume) твердження, що «мова — це система систем» (Gijom 1992: 6, 12, 53). Словник — це теж система: у ньому слова подано й описано в певному порядку. Будь-який тлумачний словник — це вже семантичні знання. Словникова стаття в тлумачному словнику — початок семантичного аналізу. Лексикографи здійснюють первинне дослідження значень слова; можна навіть сказати, що «лексикографічній практиці<...> належить основна роль в описі лексичної семантики» (Kotelova 1974: 48). Наука про семантику використовує те, що збирає й систематизує лексикографія (Kasares 1958: 63; також Kuznecova 1982: 48). Усі праці з лексико-семантичного аналізу спираються на тлумачення значень, наведені у словниках, та їхній ілюстративний матеріал. Завдання подальшого семантичного аналізу — розглянути слово як частину цілого мовного утворення, визначити, як воно функціонує, співвідносячись з іншими елементами мови. У 14-му томі академічного «Словника литовської мови» лексикографічно описано іменник серце (LKŽ XIV 850–897): наведено 23 значення та виокремлено близько 500 фразеологізмів. У статті спробуємо розглянути семантичні зв’язки цього слова з іншими словами, знайти його місце в мовній системі й з’ясувати семантичні закономірності його значень. Зазначимо найзагальніші семантичні ознаки (семи), що організують мікросистему серця, обговоримо мотивацію значень, їхню ієрархію та питання регулярної полісемії. Мовне вираження, формальну будову слів можна описати досить системно. Систематизувати зміст мови й значення слів складніше, адже більшість слів багатозначні. Проте в тексті слово завжди вживається в одному значенні (здебільшого — у двох). Лексико-семантичну систему неможливо точно визначити, оскільки слова неоднорідні, а їхні відношення надзвичайно різноманітні. Загальну семантичну систему лексики досі не створено (Paulauskas 1987: 6). Слід одразу відмовитися від задуму укласти семантичну систематику слів, спираючись на якийсь один критерій (Stepanov 1981: 46). Значення всіх слів також не можна описати одним методом (Fillmor 1983: 50; Jakaitienė 1988: 102). Непросто формалізувати багато- 62 семантичну структуру значеннєвого слова, адже те саме слово може входити до кількох лексико-семантичних груп. Значення часто не мають чітких меж, відрізняються їхній мовний статус (Nikitin 1983: 23, 49) і характер історичного розвитку. Основне значення 1. Іменник širdis, якщо йдеться про основне значення (Š₁), належить до класу слів із конкретною семантикою, до лексико-семантичної групи назв частин тіла (соматизмів). Увесь словниковий склад мови систематизують родо-видові (гіпонімічні) та частинно-цілісні (партонімічні) відношення (Nikitin 1988: 73). Назви частин тіла об’єднують відношення частини й цілого. Somatizmai yra “neskaidomos visumos” (“неразборного целого” Arutiunova 1980: 173, “неразъёмного целого” Ufimceva 1986: 122) dalys. Kūnas yra “neskaidoma visuma”, kadangi jo sudedamosios dalys iš tikrųjų negali funkcionuoti atskirai, nes priklauso nuo visumos: jas galime išvardyti – mąstymo procese jos iškyla kaip tam tikras sąvokos, – bet nė viena iš jų negali pakeisti visumos – kūno (Karaulov 1976: 133). Між širdies і тіла існують партонімічні відношення: тіло — ціле, širdis — частина тіла. Це приватівна опозиція (наявність/відсутність ознаки), властива гіпонімії. Між назвами окремих частин тіла існують еквіполентні опозиції (рівноправні відношення): вони є партонімами, що позначають частини цілого, і об’єднані спільною інтегральною семою — «частина тіла». Для «неподільного цілого» характерний топографічний, конфігураційний і функціональний поділ (Arutiunova 1980: 175): соматизми розрізняються за розташуванням щодо цілого, за формою та виконуваною функцією. Частини тіла можна поділити на зовнішні й внутрішні (внутрішні органи). Можна виокремити такі диференційні семи партоніма širdis: «внутрішнє», «центр», «функція». Основне значення širdies — «внутрішня частина тіла, центральний орган, що перекачує кров і нагадує формою перевернутий конус». 2. Назва Širdies важлива як найменування предмета, але не менш важливі й ознаки širdies: «У глибинній структурі всі ознаки предмета можуть бути узагальнено визначені як те, що належить предметові, — його буття, дія, властивість» (Paulauskienė 1994: 166). 2.1. Почувши слово širdis, постає запитання: чиє серце? Очікується уточнення. Аналіз синтагматичних відношень слів показує, з якими словами чи групами слів širdis може утворювати словосполучення. Найчастотніші, типові словосполучення допомагають виокремити інтегральні семи. У частотних іменникових підрядних словосполученнях širdis означується родовим відмінком іншого іменника: значення належності, виражене означенням, виявляє відношення цілого й частини, наприклад: С е р ц е л ю д и н и приблизно розміром із її кулак LKŽ XIV 850 63 (V.Laš)*. Коли вже вілочка серця лиш стукає, лиш стукає LKŽ XIV 851 (Ml). Серце лошати дай з’їсти — і будеш здоровою LKŽ XIV 850 (Lz). Серцевина тієї берези вже згнила LKŽ XIV 865 (Krž). Із серцевини льону сорочки, рушники ткали LKŽ XIV 865 (Ps). Серцевина моркви тонка — морквина добра LKŽ K (Brb). Лишилося саме листя, серцевини [капусти] вийняті LKŽ K (Tn). Повернувшись [додому], [із проріджених посівів] серцевинки повитягував би з землі LKŽ XIV 865 (Pj). Капустяна серцевинкане зав’язалася LKŽ XIV 865 (Ml). Серцевина зілляповна бджіл LKŽ XIV (Drsk). Серцевинки [яблук]висипав свині Dūn Ž 371. До серцевини колеса прив’язують мотузочку LKŽ XIV 865 (M.Valanč). Не завжди безпосередньо родовим відмінком виражається, до якої цілісності належить серце. На належність указує й інший контекст, наприклад: Коникдовго живе: виймеш серце, а він ще смикається LKŽ XIV 850 (Aln). Цибулинаневеличка, тільки серцевина залишиться, як обріжу LžŽ 197. Вже пустила серцевинки зелені [прижилися суниці] LKŽ XIV 865 (Šll). Серцевийнявши з гречаного зерна, залишається одна оболонка LKŽ XIV 865 (J III 162). Нагідкиті цілющіші, що мають чорні серцевинки LKŽ K (Tv). Три зв’язують у серце, а в проміжки по дві — дев’ять сажнів [у копиці] LKŽ XIV 865 (Grd). Навколо серця обертаються мотовила LKŽ XIV 865 (Mšk). На серцевинкинадягається брунька LKŽ XIV 846 (Krkn). Нарини були жамбрай, посередині йшло серце DūnŽ 371. У наведених прикладах позиції залежного компонента займають назви тварин, рослин, плодів, квітів, предметів. Основне значення серця (Ш₁) слід було б уточнити семами «людина», «тварина». Визначення значення було б таким: «внутрішня частина людини або іншої тварини, центральний орган, що перекачує кров, за формою подібний до перевернутого конуса». Слово серце є єдиною назвою цього поняття. 2.1.1. Інші назви залежного компонента вказують на нові сутності (інші цілісності), у яких немає семи «тіло», натомість актуалізується сема «центр». Іменники, що позначають цілісність, уже означають не тварину, а містять семи «предмет», «рослина». Ці та інші побічні значення розглянемо пізніше (див. с. 68). 2.2. За чисельністю вирізняються дієслівні суб’єктні сполуки, у яких серце поєднується з дієсловами, що позначають його діяльність. Для вираження функціонування серця немає спеціального слова. Зазвичай кажемо, що серце б’ється, стукає, наприклад: Серце б’ється — ще живий LKŽ X 60 (Jrb). Серце стукаєіз перебоями LKŽ X 792 (Ms). Вимірюючи пульс, дізнаємося, як часто серце стукає LKŽ VIII 457 (rš). 2.2.1. Коли серце б’ється спокійно, ритмічно, ми його не відчуваємо. Лише коли нормальний ритм порушується, ми відчуваємо й чуємо його. Щоб точніше описати незвичне сер- * Ілюстративні приклади взято зі «Словника литовської мови», його картотеки та термінологічних словників. Використано також приклади, зібрані авторкою. 64 удари серця, вдаємося до порівнянь, наприклад: Серце працює, мов мотор, ноги зовсім плутаються, серце калатає LKŽ K (Slnt). Серце ніби тремтячи б’ється LKŽ K (Trk). Серце тремтить, тук-тук-тук, мов овечий хвіст LKŽ K (Sd). Серце б’ється, наче його товчуть товкачем LKŽ VI 774 (NmŠ). Його серце стукотіло, ніби його товкли товкачем LKŽ VI 776 (Rdž). Серце вже тріпотіло, мов упіймана пташка LKŽ XIII 554 (Vaižg). Серце стрибає в грудях, мов лошатко LKŽ K (Pc). Не завжди вислів серце б’ється означає спокійну роботу серця. У багатьох контекстах дієслово бити описує сильне серцебиття, наприклад: Коли підіймаю відро, серце починає калатати LKŽ VIII 457 (Sem). Молодим помер: мав серце, що билося (хворів на серце) LKŽ VIII 447 (Šts). Я захворів — серце калатало LKŽ VIII 447(Imb). Те саме можна сказати й про значення зворотних дієслів битися, калатати, гупати, тарабанити, наприклад: Серце моє калатає, не можу поворухнутися (працювати) LKŽ VIII 457 (Švnč). Серце б’ється, калатає, здається, ось-ось вискочить LKŽ XIV 851 (Grv). Серце так гупає — тум-тум-тум LKŽ XVII 23 (Jrb). Серце тарабанить, але болю немає LKŽ XVI 576 (Smln). Про серце, що сильно й гучно б’ється, кажуть, що воно гупає, бухкає, гуркотить, стукає, гупає, калатає, стукає, цокає, тукає, бухкає, стукотить. Цими дієсловами удару, що описують дії, які породжують звук, характеризують різні аспекти роботи серця, наприклад: Серце почало гупати, я пішов до лікаря LKŽ K (Slnt). Серце тільки бухкає, коли подумаю про бійку LKŽ I₂ 1146 (Gs). Твоє серце гуркотить, наче у молодої після весільної ночі LKŽ II₂ 855 (Vlk). Дивлюся, що тут буде, а серце вже стукає LKŽ II₂ 857 (Užv). Серце кілька разів застукотіло, і я роззявив рота DünŽ 79. Я впав у картоплю, а серце так і калатає — боюся, щоб хто не почув LKŽ XIV 851 (Slv). Так стомився, що серце почало стукати LKŽ XV 740 (Rod). Коли я дізнався, що до мене приїхали свати, серце так і застукотіло LKŽ XIV 851 (Mrc). Так перелякався — серце тільки калатає, ноги тремтять LKŽ XIV 850 (Gs). Коли втомлююся, серце починає стукотіти LKŽ XVII 22(Šil). Невимовно радів, його серце стукотіло в грудях LKŽ XVII 198 (LC 1883, 40). 2.2.2. Звуконаслідувальне дієслово квакати може означати й неспокійне серцебиття, наприклад: Серце тільки квакає, коли ті черевики натирають [ногу] LKŽ VI 1036 (Gs). Серце квакає, мов курка: ква, ква, ква LKŽ K (Aln). 2.2.3. Сильну й неспокійну роботу серця допомагають описати численні дієслова руху: серце біжить, мчить, бігає, тріпоче, плещеться, тріпоче, пурхає, нуртує, стрибає, підстрибує, тремтить, бовтається, розгойдується, метушиться, наприклад: Та коли тобі недобре в голові, і голові, і серцю, серце починає бігти, тремтіти LKŽ K (Lk). Коли серце біжить (хворіє), кажуть, людина гарна LKŽ XIV 852 65 (Klk). Я так злякався, що серце тільки 1 е к а є, тільки 1 е к а є LKŽ XIV 851 (Rs). Серце ще 1 е к: оживе, ще не померло LKŽ VII 308 (Plt). Так перелякався уві сні, що серце аж 1 а к с т о LKŽ XIV 850 (Pc). Серце 1 а п с і, 1 а п с і, чи то від очей, не знаю LKŽ VII 154 (Al). Навіть п л а с т а серденько від радості LKŽ X 75 (Ėr). У Пікчюрна й досі п л а з д ė j о серце LKŽ X 120 (I.Simon). Серце п л а з д е н а LKŽ XV 120 (Skrd). Серденько п л у с т а, коли працюєш DūnŽ 272. Коли вийшов із болота, серце аж узялося страшенно весело с к а к а т и LKŽ XV 229 (Užp). Дуже погано мені, серце дуже с к а ч е, дуже калатає LKŽ K (Aln). Серце в мене т в а с к а LKŽ XVII 239 (Vdk). Серце моє т а б а л у о [j а] зовсім LKŽ XV 634 (Kv). Серце т а л а н д у о j а і т а л а н д у о j а — це вже буде зміна погоди LKŽ XV 754 (Ml). К а д а л о j а с у мене в серденьку, простягаю ноги DūnŽ 117. Посмикувальне, неспокійне биття серця передають дієслова тремтіти, вібрувати, дрижати, поколювати, смикатися, пульсувати, сіпатися, тремтіти, пульсувати, наприклад: Щойно ляжу на лівий бік, то серце аж т р е м т и т ь!LKT 313 (Ob). Починає серце т р е м т і т и, битися — я листя суниці варю, горох LKŽ XIV 851 (Mlt). Серце все в і б р у є, а погода така LKŽ K(Rnv). Як було, серце в і б р у в а л о, то так само й усі жили LKŽ K(Trk). Випив дев'яту чарку, серце моє д р и ж и т ь LKŽ XVI 426 (LTR(Grš)). Послухаєш, як у горобчика серденько тільки д и л д а, тільки д и л д а LKŽ II, 546 (Mlt). Серце дуже с м и к а є т ь с я і душить під горлом LKŽ XVI 977 (Švnč). Послухай, як у мене серденько п у л ь с у є LKŽ XIV 850 (Skd). Серце п у л ь с у є, аж груди рухаються LKŽ XVII 208 (Rod). Кожне серце п у л ь с у є, згадуючи волю давніх днів LKŽ XVII 294 (S.Dauk). Перелякався, аж серце п у л ь с у є LKŽ XVII 295 (Vv). 2.2.4. Побічне значення дієслів удару й руху, пов’язаних із серцем, зумовлює винятковий суб’єкт серце. Щоб точніше описати різні відмінності в діяльності серця, добирають дієслова, якими позначені дії можна порівняти з роботою серця. Домінує номінативний аспект, а не образність, тому ці значення не вважаються переносними. Тлумачення цих побічних значень як «сильно, неритмічно битися» потребує уточнення: йдеться про серце (саме так найчастіше тлумачить LKŽ, хоча, на жаль, непослідовно). У 15-му томі LKŽ основним значенням дієслів taksėti і taksenti помилково вважається значення, пов’язане із серцем. У гнізді дієслова tuksėti воно подане як побічне, а основним є значення, пов’язане з конкретною дією, що створює звук. У DŽ₃ taksėti тлумачиться як «tvaskėti» й ілюструється сполуками Širdis taksi, Laikrodis taksi, хоча в DŽ₂ було виокремлено два значення, що позначають різні дії. Гнізда дієслів tvinkčioti і tvinksėti у словниках сучасної мови не зовсім точні. За DŽ₁ (DŽ₂, DŽ₃) серце tvinkčioja, tvinksi і pulsuoja. У 17-му томі LKŽ основне значення tvinkčioti і tvinksėti — «пульсувати посмикувально», а побічне — «сильно битися, пульсувати (про серце)». Привертає увагу речення А. Юшки: Gysla tvinksi, o širdis taksi. Найчіткішими були б сполуки: серце б’ється, кров пульсує, жили пульсують. 66 DŽ₁ (DŽ₂, DŽ₃) серце гупає, б’є, б’ється, тріпоче, тремтить, стрибає, стукає, калатає, тріпоче, стукає, гупає, пульсує й б’ється. За даними LKŽ, лише у словнику А. Юшки серце гупає, тихо стукає, тихо гупає, калатає, калатає, лише у Ф. Несельмана — гуде, лише у Clavis — літає (C II 245), лише у Ф. Руїга та К. Г. Мілкуса — тріпоче (R 226, MŽ 301). У старих писемних пам’ятках серце тихо б’ється, тріпоче, здригається, наприклад: Серце н е к і ū к а у яє, почувши, що вона його вихваляє DP 440. Твоє серце радісно п л а с т е PK 94. А коли [Давид] відрізав край [одягу] Саула, його серце сіпнулося LKŽ XVI 982 (BB 1 Sam 24, 6). 2.2.5. Різні особливості діяльності серця допомагають передати повторювані звуконаслідувальні вигуки: bluk, dunk, dunks, dunkt, dusku, dvakt, kadakšt, kiūst, klapt, kop, kva, lek, plast plupt, pur, put, tak, takš, tuk, tuks, tūks, tū(k)st, tunk, tunkst, tvak, tvaks, наприклад: Щойно почув, у мене серце б л у к, б л у к! LKT 157 (Grz). Серце весь час д у к т д у к т пульсує LKŽ II₂ 810 (Rd). Серденько Адвайки б’ється: д у н к с, д у н к с, д у н к с! LKŽ II₂ 857 (I. Simon). Коли побіжиш на ту гору, серця не відчуєш — здається, д у н к т д у н к т д у н к т LKŽ K (End). Серце д у с к у д у с к у, і я роззявив рота DünŽ 80. Д в а к т д в а к т серце почало битися LKŽ II₂ 935 (Šts). Серце тільки к а д а к ш т к а д а к ш т, так і б’ється LKŽ X 42 (Kdl). К і ū с т к і ū с т серце kiūščio[ja] і волосся на голові дибки від страху LKŽ V 925 (J II 139). Серце так часто б’ється: к л а п т, к л а п т, к л а п т LKŽ XIV 850 (Ant). Тільки й чути, як наші серця пульсують: к о п, к о п, к о п LKŽ VI 345 (tsp). Серце квокає, як курка: к в а, к в а LKŽ K (Aln). Як потягався з коровами, серце в мене л е к, л е к, л е к, л е к — і вже нічого не можу LKŽ VII 297 (Plt). Коли злякаєшся — п л а с т п л а с т серце LKŽ X 74 (Skn). Серце Марії від переляку страшенно б’ється: п л у п т, п л у п т... чути здалеку LKŽ X 364 (Sl 72). У мене починається — п у р п у р серце LKŽ XIV 851 (Krž). Серце, наче мішок із половою, п у т, п у т пульсує LKŽ X 1117 (rš). Серце тільки т а к т а к т а к віддає, аж підстрибує LKŽ XV 733 (Pv). Серце в грудях, аж я сама чую: т а к ш т а к ш т а к ш [б’ється] LKŽ XV 742 (Pt). Серце т у к т у к — іде, наче на нитці LKŽ XVI 1071 (Prn). Т у к с т у к с серце в мене — дуже недобре! LKŽ XVI 1074 (Mžš). Т ū к с т ū к с — так серце б’ється LKŽ XVI 1075 (Mžš). Упав у ліжко, а серце т у н к т у н к т у н к б’ється LKŽ XVII 22 (Šts). Серце так калатає — т у н к с т т у н к с т т у н к с т LKŽ XVII 23 (Jrb). Серце т в а к т в а к т в а к LKŽ XVII 208 (Gršl). Моє серденько т в а к с т в а к с т в а к с! LKŽ XVII 208 (Žem). Найуживаніший вигук, що передає биття серця, — tuk LKŽ XVI 1071 (Dkš, Lkv, Krš, Ėr, Ssk та ін.), а інші зафіксовані лише по одному чи кілька разів. До томів LKŽ не потрапили вигуки bluk, kiūst, klapt і значення вигуків dunkt, kva, pur, пов’язані із серцем. У DŽ₁ подано лише один вигук, що передає биття серця, — plast, але не виокремлено його в окреме значення. У DŽ₂ і DŽ₃ його подано як окреме значення й пояснено синонімом tuk, якого ці видання словника не містять. Дієслівні сполуки, у яких називний відмінок серця поєднується з дієсловами удару та 67 дієсловами руху (і відповідними вигуками) показано, як описуються дії, що їх виконує серце — «орган, що перекачує кров». 2.3. Варто згадати дієслівні сполуки, у яких серце поєднується з дієсловами стану, що описують біль: боліти, нити, тиснути, стискати, пронизувати тощо. Тоді знахідним (іноді називним) відмінком слова серце позначається об’єкт, що зазнає пов’язаних із болем станів, наприклад: Серце болить перед негодою LKŽ XIV 851 (SmIn). Чи голова занедужає, чи серце — не докличешся LKŽ XIV 851 (Klt). Попрацював тяжче — серце тисне LKŽ XIV 851 (Klt). Серце стискає, їж ріпу з кислим молоком LKŽ XIV 851 (Tv). Болі пронизують серце LKŽ XIV 851 (Krkl). 2.4. Залишилося без відповіді питання: яке серце? У словосполученнях серце характеризується прикметниками, що вказують на його фізичні властивості: міцне, хворе, слабке, погане, добре, збільшене, ослаблене, наприклад: Моє серце дуже міцне, серця я не відчуваю LKŽ XIV 851 (Kvr). Чоловік не мав здоров’я, серце хворе LKŽ K(Šts). Моє серце слабке, дуже болить LKŽ XIV 852 (Krž). Кров у серці дуже погана, у легенях — усе зруйноване LKŽ K(Sdb). Серце добре, то й міцний LKŽ XIV 851 (Ps). Серце збільшене й ослаблене LKŽ XIV 852 (Pst). Говорячи про значення серця «центральний орган, що перекачує кров», ми зазначили, що його як фізичний об’єкт характеризують виконувані ним дії, фізичні відчуття, які воно переживає, і властиві йому фізичні особливості. Похідні значення 1. Повернімося до словосполучень, у яких серце поєднується з родовим відмінком зі значенням належності (див. с. 63–64). Коли іменники, що називають ціле, означають не тварину, а назви рослин або предметів, назва серця за аналогією до його розташування відносно тіла переноситься на інші об’єкти. Так виникають спеціальні значення, мотивовані основним значенням. Серцем називають різні центральні, середні частини: а) рослин, плодів, квіток і б) предметів: а) С15 — «середня, м’якша частина дерева», С16 — «волокна в середині стебла льону», С17 — «середня частина деяких овочів», С18 — «листочки в середині паростка», С19 — «середня частина плоду, насіннєва камера», С20 — «середина квітки», С21 — «зернівка», б) С22 — «середина копиці — зазвичай три зв’язані снопи», С23 — «середній жердинний стрижень, вісь ткацького верстата», С24 — «вісь жорен, веретено», С25 — «кочедик дзвона», С26 — «центральна частина плуга, леміш», С27 — «планка, що з’єднує передню частину воза із задньою, поперечина, розпірка», С28 — «підпірка в горизонтальному колесі, що тримає поперечину зі стійками котушки, ріпа». 1.1. Синонімом більшості перелічених значень — С15–19, С22–25 — є слово серцеви́на. 68 Середню частину дерева К. Сирвідас у своєму словнику називав серцевиною (SD¹²⁷), а в «Punktų sakymuose» — серцем, наприклад: І я візьму стільки з серця високого кедра LKŽ XIV 865 (SP I 310). Ф. Руїгис і К. Г. Мількус у своїх словниках перекладали «Mark im Baum» як серцевину (R 251, MŽ 335), а «Kern im.Holz» — як серце (R 222, MŽ 296). Уже в перших словниках середню частину дерева називали по-різному, але її основна назва — серцевина. Значення іменника серце «серцевина дерева» (Š₁₅) зафіксоване в перших словниках, тоді як інші вторинні значення (Š₁₆–₂₈) новіші й виникли пізніше. У діалектах часто вживаються значення «серцевина дерева», «середні листочки паростка», «середина копиці». Значення «ядро зернини» занотоване в тлумачному словнику А. Юшки (JII 162), а «центральна частина плуга» — у «Словнику говірок північно-східних землеробів» В. Віткаускаса (Dūn Ž 371). Перетинка та котушка прядильного колеса, названі серцем в околицях Грузджяй і Юодупе за даними «Атласу литовської мови» (LKA I 91, LKA I 127), були б оказіональними значеннями. «Середину копиці» в Жемайтії називають не лише серцевиною LKŽ XIV 647 (Ms, Rs, Šts, Slnt, Erž), а й йонисом LKŽ K (End, Plt), крикшту LKŽ VI 585 (MTt VIII 110) (Trk), трипедгіу LKŽ XVI 897 (Vž), а в Сувалкії — бобою LKŽ I₂ 959 (Grl, PnmA, Prn, Vl). 1.2. Побічні значення слова «серце», що називають нові об’єкти — середні частини рослин і предметів, — є нейтральними, так званими лексичними метафорами (KTŽ 123), властивими багатьом мовам (Ufımceva 1986: 122). Їх вважають прямими номінативними, оскільки вони мають предметне призначення і є синонімами інших слів (пор. Kėzytė 1961: 235). Така вторинна номінація властива й іншим соматизмам. За подібністю просторового розташування особливі значення мають голова, зуб, вухо, ніс, рука, нога та ін., наприклад: Г о л о в а м а к у SD 140. Г о л о в к а к а п у с т и м’яка LKŽ III 79 (J). Г о л о в а л ю л ь к и LKŽ III 80 (Šts). Робить г о л о в у, з у б и й г р а б л і DrskŽ 92. З у б ц і в к и LKŽ II₂ 266 (B). Покриви з у б ц і п и л к и, доріжки вже нема LKŽ II₂ 266 (Vvr). З у б ц і г р е б і н ц я повилазили LKŽ II₂ 266 (Jnšk). Рідко з у б ц я м и ч е с а т и, негарно льон розчісує LKŽ II₂ 266 (Rdm). Збив в у х о г о р щ и к а LKŽ I₂ 502 (Gs). Відламалося в у х о б і л я LKŽ I₂ 503 (Kb). В у х а ч е р е в и к і в LKŽ I₂ 503 (Ms). В у х о б у р а вилізло LKŽ I₂ 503 (Pls). Не зминай н о с а л а п т і в — вода потече всередину LKŽ VIII 871 (Gdl). Н о с а в і з к а залізо надяглося LKŽ VIII 871 (Grv). Н о г а л і ж к а R 69, MŽ 92. Н о г а к о ш и к а R 342, MŽ 457. Н о г а к о с и, вставлена в держак коси LKŽ VI 291 (Srv). Витри н о г и ж о р н а, я вже закінчив молоти LKŽ VI 291 (Pgr). Р у к а п л у г а зламалася LKŽ XI 156 (Rdš). Р у ч к а в и л складається з двох дощок DrskŽ 295. 2. У позиції залежного компонента іменникових підрядних словосполучень можуть стояти різні складні об’єкти, наприклад: Із Ужвенчиса дорога вела в бік Варняй, у с е р ц е Ж е м а й т і ї LKŽ XIV 69 865 (trš). У Дурнелюсі була сама душа маєтку: муровані будинки, непрохідні сади (ps). LKŽ XIV 865 (Vlk). Серце корабля — атомний реактор LKŽ XIV 865 (tsp). Назва «серце» переноситься за подібністю функції та її важливістю. Можна виокремити семи «функція», «важливість», «центр». Це значення (Š14) є переносним, оскільки має виразне емоційне забарвлення й образність. 3. За подібністю форми серцем називають фігури, що мають форму органа, який перекачує кров (Š29), наприклад: Не було майстра Йонаса Драйки, який прикрасив би дахи кониками, а на віконницях вирізав би конюшину й серця LKŽ XIV 866 (K.Saj). Посередині вирізьблених прикрас вирізано серце LKŽ XIV 866 (I.Simon). Сердечка якісь там купили LKŽ XIV 866 (Km). 4. Сема «форма» актуалізується й тоді, коли чирвами (Š30) називають масть карт, позначену знаками у формі серця. Це назва, що прийшла разом із відповідною реалією і зафіксована у словниках цього століття (Š, NdŽ). Синоніми — серцевина LKŽ XIV 647 (NdŽ, Slnt), чирвас LKŽ II 131 (Dkš, Er, Kp, Lnkv), чирва LKŽ II 131 (Gs, Ss, Grž) і рауде, раудіс (NdŽ). 5. Абстрактного значення серцю надав К. Сирвідас: Koniec spraw... Кінець робіт, завершення, серце, яким роблять кожну річ SD 102. У його словнику серце (Š31) означає мету; актуалізується сема «важливість». 6. Привертають увагу дієслівні сполучення, у яких орудний відмінок іменника серце указує на причину стану, якого зазнає діяч: хворіє серцем, лежить через серце, помер від серця (те саме можуть означати й відповідно модифіковані сполучення з прийменником «з»), наприклад: Коли хворіють серцем або біля серця, ці ліки добрі LKŽ XIV 853 (Klt). Жінка хворіла на серце DūnŽ 355–356. Вона лежала в лікарні через серце LKŽ XIV 853 (Krš). Я лежав у лікарні з серцем LKŽ XIV 853 (Kb). Іде собі, падає та помирає з цим серцем DrskŽ 375. Те серце билося й билося без упину — і він помер від серця LKŽ XIV 850 (Kpc). В останньому реченні серце вжито у двох значеннях: основному (Š1) — «центральний орган, що перекачує кров» і побічному (Š2) — «хвороба серця». Побічне значення ілюструють також іменникові словосполучення, де в позиції головного компонента стоять назви ліків чи лікарських рослин, а прийменник «від» із родовим відмінком слова серце указує на призначення головного компонента, наприклад: Ті шит[ліки] [є] від серця LKŽ K(End). Ратиляй від серця LKŽ XIV 854 (Dgč). П’є трави від серця DrskŽ 231. 6.1. Особливий метонімічний зв’язок «частина тіла» — «хвороба цієї частини тіла» властивий багатьом соматизмам. Це приклад регулярної полісемії. Подібні сполуки знаходимо з назвами частин тіла око, рот, голова, нирки, печінка, шия, кістки, живіт, легені, передсердя, шлунок, морда, шлунок, бік, черево, нутрощі тощо, наприклад: За все життя очима не хворів LKŽ XII 576 (Všv). Що ти тут 70 вариш? – Очуняй від очей LKŽ VIII 902 (Brt). Я захворів ротом LKŽ XII 577 (Kps). Захворіла голова LKŽ XII 574 (Kp). Нирками хворіє LKŽ IV 117 (OG 215). Шавлія була від шиї DūnŽ 363. Порося здохло від шиї LKŽ V 92 (Skr). Захворів старий кістками LKŽ V 430 (Ds). Від живота помирали давніше LKŽ IX 1025 (Ck). Чим він хворів, легенями чи печінкою? – Спершу легенями LKŽ X 15 (Šts). Він помер від легень LKŽ X 89 (Prk). Хворобу видно, від лишаю діти хворіють передсердям LKŽ XI 341 (Šts). Але такі діти хворіють шлунками LKŽ XII 896 (Brs). Корені айєро добре допомагають від шлунка LKŽ XII 896 (Kv). [Корови] хворіли мордами і хворобами копит LKT 152 (Žg). Криляунінкай добре лікують від шлунка добре DūnŽ 331. Помер від шлунка LKŽ XII 1039 (Skdv). Цього року я захворів боком LKŽ XIV 737 (Lnt). Хворів на черевце, але їв усе LKŽ K (Ant). Він помер від черева LKŽ K (Klt). Вельможа від нутрощів аж у кістки скручується DrskŽ 356. Від нутрощів, від печінки та трава LKŽ K (Pls). Приклад цієї метонімії знаходимо вже в Постилі Й. Бреткуна: Як бачимо, один хворіє головою, очима, вухами, руками, ногами, інший серцем, інший животом, а інший і всім тілом, так що не може ні ходити, ні працювати BP I 89. Захворів нутрощами, бо все його тіло набрякло BP I 112. У LKŽ регулярне похідне значення соматизмів «хвороба частини тіла», зумовлене їхньою семантикою, виокремлено лише у словникових статтях серця (відтінок значення) і передсердя (окреме значення) (воно слабко відображене в тлумачних словниках литовської та російської мов, див. Babickienė 1985: 234). Існування такого значення підтверджується тим, що від нього утворюються назви носіїв ознаки за допомогою суфікса -ininkas, -ė: širdininkas, -ė; kaulininkas, -ė; plautininkas, -ė; skilvininkas, -ė; skrandininkas, -ė; inkstinin-kas, -ė, наприклад: Сердечники уся його рідня DrskŽ 375. У його домі тепер санаторій для сухотників кісткових хворих санаторій LKŽ V 433 (Rm). Легеневий хворий він, висох, як ніготь LKŽ X 117 (Rdn). Шлунковий хворий я: розмелений на доброму березовому вугіллі LKŽ XII 896 (Skdv). Шлункові хворі показували одне одному язики й сперечалися, у кого біліший LKŽ XII 1039 (trš). Хворих на нирки тепер дуже багато LKŽ K(Rdn). Варто згадати значення дієслова turėti «мати якусь хворобу, нездужання, хворіти на щось», яке реалізується в об’єктних сполуках, коли залежний компонент є назвою хвороби, наприклад: Мабуть, він має якусь хворобу, раз так плюється LKŽ XVII 104 (Pn). Я хворію, маю нежить LKŽ XVII 104 (Trk). Адже ж не знаєш, маєш рак чи ні LKŽ XVII 104 (End). Маю перебої серця LKŽ XVII 104 (Rš). Він, пишучи листа, раптом і помер за столом: мав хворобу серця LKŽ XIV 853 (Vž). Такий нездоровий був, мав хворобу черевця LKŽ K(Antr). А я й не знав, що він має ту хворобу шлунка LKŽ K(Yl). Дієслово turėti у цьому значенні утворює сполуки також з розглянутими соматизмами 71 метонімічне значення «хвороба частини тіла», напр.: Одній зробили операцію, не одужала — мала хворе серце LKŽ XIV 854 (Kv). Той узявся підстрибувати й упав — мав хворе серце LKŽ K (Grv). У дитини хворе серце LKŽ X 700(Šts). Хто має хвору печінку, не може випити й чарки LKŽ XVII 104 (Nmk). Метонімія «хвороба частини тіла» є еліптичною (Pikčilingis II 273–274): кажемо хворіє на хворобу серця, легень, кісток, а коротше — хворіє серцем, легенями, кістками. 7. У дієслівних словосполученнях прийменники prie ir ant із родовим відмінком слова «серце» можуть виступати в позиції обставини місця. Коли головним словом є дієслова, що позначають дотик (контакт), glaũsti (або вигук glust), spausti, dėti, segti, тоді родовий відмінок слова širdies указує на місце дії, напр.: Я до серця притискаю стару ніжку розп’яття B.Braz. Лиш любов оспівувати хотів би, світ обійняти, до серця прихилити, солодко поцілувати з любов’ю! Mair. Люлі-люлі, притиснись до серденька (кажуть, колишучи дитину) LKŽ XIV 854 (Grž). Міцно-міцно притиснув голову до серця Vaižg. То ми тобі покладемо по гілочці рути, то ми тобі прикріпимо до серденька LKŽ XIV 854 (Drsk D 145). Поклавши руку на серце, скажи хоча б самому собі: “Неправда, неправда!” LKŽ XI 159 (V.Bub). Повертаємося — вояк зі складеними на серці руками, застрелений LKŽ XIV 854 (Lpl). Поклавши три пальці правої руки спершу на чоло, а потім на серце LKŽ XIV 854 (DK 16). У цих словосполученнях širdies (Š₃) — «місце на грудях, під яким міститься серце». Тут метонімічно одна частина тіла замінює іншу; між ними існує відношення суміжності. У подібних контекстах синонімічно може вживатися соматизм krūtinė — груди, напр.: Пригорнув його до грудей і хусткою огорнув його голову V.Krėv. І я хотів би всіх притиснути до палаючих грудей Mair. Усе втратиш, руки складеш на грудях і спочиватимеш (помреш) LKŽ XI 152 (Aps). Метонімічне відношення «частина тіла» — «місце, під яким міститься ця частина тіла» знаходимо й у системі значень соматизмів viduriai, pilvas ir inkstai — нутрощі, живіт і нирки, напр.: Ми любили лежати біля ставка, простягнувшись на животах. Nėr. Він промочив аж до живота LKŽ IX 1026 (Pun). Знову клястиметься, битиме себе в живіт, що більше так не робитиме Alk (Pikčilingis II 245). І все, що повзе на животі LKŽ IX 1026 (BB3Moz11, 42). Схопився за живіт і почав дуже кричати LKŽ K(Žb). Замість дорогої стрічки вони підперезують мотузками свої поперек LKŽ IV 117 (SP I 9). 8. У суб’єктних словосполученнях širdis може поєднуватися з дієсловами, що називають стани, яких вона зазнає, напр.: Моє серце відчувало, що ти в Расейняй LKŽ XIV 854 (Rs). Серце віщує — буде зле LKŽ K(Varn). Відчуває моє серденько: недовго тут буду, недовго гулятиму LKŽ XIV 854 (DrskD 74). Так і передчувало моє сер- 72 ця біда LKŽ VII 34 (Ut). Передчувати передчувало моє серденько, що так буде, тільки сказати не сказало LKŽ IV 334 (Tr). Серце боїться, не хоче того Йоніса, не підходить LKŽ XIV 855 (Trk). Серце злякалося тих розмов про війну LKŽ XIV 855 (Šts). Якби я не вийшла за тебе, то серденько не раділо б! LKŽ II₂ 1014 942 (KrvD 17). Хоч як би батьки прагнули дати їм бодай сяку-таку освіту, але, на лихо, немає коштів, немає зайвої копійки LKŽ XVI 942 (Žem). Такого-то кохання прагне моє серце? Žem. Тут у позиції суб’єкта серце означає не частину тіла, а називає «цілу» людину. У цьому випадку маємо класичне перенесення значення, засноване на кількісних відношеннях предметів, — так звану синекдоху: ціле називається через частину (Pikčilingis II 261–263). Ту саму ситуацію дієсловами відчувати, здогадуватися, передчувати, боятися, злякатися, радіти, прагнути можна описати простіше, без іменника серце — безпосередньо за допомогою назв осіб (або займенників, що їх замінюють, чи лише особових форм дієслів), наприклад: Може, ти відчуваєш, де тут живе той чоловічок? LKŽ IV 318 (Kp). Я й здогадувався, що так буде LKŽ VII 834 (Trgn). Він передчуває, хто це міг зробити LKŽ IV 334 (Žl). Боїться як чорт хреста LKŽ I₂ 557 (LTR). Так перелякався, що й захворів LKŽ I₂ 558 (Šts). Ти радів, дивлячись на дівчат LKŽ II₂ 1014 (Als). Я так прагнув знань LKŽ XVI 941 (Grd). Дівчата прагнуть заміжжя LKŽ XVI 941 (Pv). Метонімічні сполуки зі серцем виражають думку емоційніше, щиріше. Різні способи вираження очевидні в народних піснях, наприклад: Плакатимеш, доню, плакатиме твоє серденько LKŽ XIV 854 (DrskD 142). Знає моє серденько, у якій країні дівчина LKŽ XIV 854 (KrvD 137). Коли йдеться про почуття й настрої людини, місцевий відмінок іменника серце зазвичай указує на місце почуттів, переживань, думок, наприклад: У серці відчуваю біль і тяжкість: наче велика ноша давила на груди LKŽ XIV 857 (J.Bil). Мені навіть соромно, що в серці могли зародитися такі почуття LKŽ XIV 857 (J.Jabl). То хто зменшить помсту в людському серці? A.Mišk. А в серці так темно й моторошно V.Myk-Put. Ой матусенько, старенька голівонько, ти не знала, що в моєму серденьку LKŽ XIV 857 (D 117). Кажу болючі, неприємні речі. Вони довго накопичувалися в серці, і їх треба відкрито висловити бодай самому собі M.Mart. Подумав у своєму серці, що з тих полови не буде зерна LKŽ XIV 857 (Krž). Слово довго в серці перебуває — обачніше LKŽ XIV 856 (Krš). Серце — не лише місце почуттів: воно означає більше — усі переживання, весь духовний світ, наприклад: З твоїм життям не розлучуся, але якби хто знав моє серце... R.Gran. Як я бідну любив, якби ти знав моє серце! LKŽ XIV 856 (Erž). Яким же має бути те серце, щоб опинитися в такому розладі (у сім’ї, де не знаходять спільної мови) LKŽ XIV 856 (Klb X 126) (Krtn). Актуалізується сема «внутрішня частина» в основному значенні соматизму серце, і пере- 73 переноситься з фізичного світу у духовний: цей орган стає символом людських почуттів, настроїв, центром переживань (Š₄). Це найбільш невизначене, найбільш відкрите значення: щоб його описати, недостатньо виділити сему «духовний»; у ньому переплітаються і метонімічне, і метафоричне вживання цього слова. Це значення — символ: тобто не лише перенесення значення, а й «розширення значення перенесення» (Daujotytė 1984: 96). Часто трапляються метафори, коли родовий відмінок слова «серце», виступаючи означенням, указує на якість явища: голос серця, мова серця, слово серця, тепло серця, світло серця, сльози серця, рана серця. Таких метафоричних епітетів багато в поезії. Важливість серця у поетичній мові засвідчує частота його вживання. Цим іменником людина виражає все, що становить її сутність, — як у фізичному, так і в духовному сенсі. У «Голосах весни» Майроніса слово серце вживається найчастіше й найбільшу кількість разів (більш ніж у половині віршів, 54 зі 100) (Jurgaitienė 1970: 136). Воно також найчастіше трапляється в ліриці С. Неріс (475 разів, див. Alekna 1980: 171, 382). 8.1 Переносне значення серця наочно розкривається при зіставленні пар протилежних слів розум — почуття, розум — серце, голова — серце, наприклад: 1) Почуття плутаються, і розум уже нічого не підказує В.Мик-Пут. Хай би хтось прийшов і заспокоїв її, прояснив його розум і почуття А.Мішк. Гніт каменем пригнічує серця й розум, гніт сковує руки й ноги Вайжг. Ідея Литви, що заволоділа його розумом і серцем, ніби піднесла Міндаугаса над його епохою Й.Марцін. Віра людей буде слабкою, хиткою, не сягатиме ні серця, ні розуму LKŽ XIV 308 (A.Baran). Стільки разів досвід розуму радив мені мовчати серцем Майроніс. 3) Серце сповнилося почуттями, голова — думками LKŽ XIV 856 (A.Vien). Серце часто говорить те, чого голова не розуміє LKŽ XIV 854 (J.Bil). У молодості нами керує серце, а в старості — голова LKŽ XIV 858 (Pln). З розумом у голові, з любов’ю в серці ніде не пропадеш LKŽ XIV 858 (Sim). У сім’ї батько був головою, а мати — серцем LKŽ XIV 858 (Sri). У тому самому контексті вживані семантичні протилежності увиразнюють зміст переносних значень голови й серця, показують спільну основу їх перенесення. Голова — частина тіла, у якій мозок зумовлює мислення людини й становить основу розумової діяльності. Тому семантичні зв’язки між головою і розумом обґрунтовані співвідношенням фізіологічних функцій організму (метонімічне відношення «частина тіла замість її призначення та виконуваної дії», Pikčilingis II 251). Прямого функціонального зв’язку між серцем (Š₁) — «органом, що перекачує кров» — і серцем (Š₄) — «центром людських почуттів, настроїв, переживань» — немає, оскільки воно не «виробляє» почуттів. Однак здавна відомий зв’язок психіки зі змінами, що відбуваються в організмі (соматичними). Ритм серця порушується не лише через хворобу чи важку працю, а й від страху, хвилювання, великої радості. Серце — орган, який найчутливіше реагує на духовні переживання людини. 8.2. Для позначення внутрішнього, психічного світу людини може вживатися також іменник душа. У Євангелії від Матвія читаємо: Люби Господа, Бога свого, 74 усім своїм серцем, усією своєю душею і всім своїм розумом Skv Mt 22, 37. Серце й душа поєднуються в «Постилі» М. Дауκші: Якщо серце або душа наша не докоряє нам, то маємо довіру до Господа Бога DP 223. Як гарно ти зберігав своє серце й душу DP 307. Серце й душа — близькі за значенням синоніми: в одних контекстах вони замінюють одне одного, в інших — доповнюють. Серце — предметне найменування душі, внутрішнього світу людини. Душа — семантично ширше слово, воно охоплює невизначений зміст серця і, стоячи поряд, після серця, уточнює його, наприклад: Усі рухи завершуються трагічно, якщо людина забуває, що має серце й душу — свою незбагненну сутність, яку, можливо, можна відчути лише в музиці й поезії (та в молитві) S.Geda. Вона дивилася за ними, опікувалася ними, і той лагідний вплив жінки відшліфував і пом’якшив їхню вдачу, серце, душу Vaižg. Прошу, нехай блискавка вразить мене, нехай вітер, що зриває плащ і оголює моє тіло, оголить моє серце й душу B.Radz. О, усім серцем, усією душею я приносив тобі жертви, шляхетні!.. Mair. У-у — стогнучи, вітер проникає в серце й душу S.Ner. Ось кілька прикладів уживання серця й душі для вираження того самого змісту, наприклад: Людське серце — наче дірявий мішок: злість, любов, краса — усе вміщається B.Sruog. У такі ночі кожен відчуває, яка неосяжна сила любити, страждати, радіти таїлася в душі B.Radz. Пробач, Алеліуме... Не словами — пробач із глибини серця LKŽ XIV 857 (K.Saj). Із глибини душі я відразу зрозумів, що це обман LKŽ XII 518 (A.Vencl). 8.3. Автори перших литовських писемних пам’яток також уживали іменник серце для позначення почуттів, внутрішнього світу людини, наприклад: Серце моє радіє спасінню твоєму Mž 530. У серці дай відчути тебе Mž 482. Запитай, чоловіче, власне серце своє, яке твоє життя LKŽ XIV 859 (BP II 285). Але серце царів непізнанне BB Pat 25, 3. Смуток сповнив серця ваші DP 215. Молитва серця, а не уст, сягає неба DP 538. Я сплю, а серце моє чуває DP 79. Це переносне значення фіксували й перші словники, наприклад: Чого прагне серце SD 449. Думаю, міркую в серці SD 391. Смуток, досада, неспокій, гнів, турбота серця SD 63. Серце щемить R 86, MŽ 113. Мені болить на серці LKŽ XIV 855 (B). Чим серце переповнене, те й уста промовляють LKŽ XIV 859 (C II 623). У релігійних текстах наголошується на важливості духовного життя людини, тому в них досить часто вживається назва серця, метафорично говориться про ниву серця, зерно в серці, наприклад: А тут уже кожен сам себе розгледить і побачить, яка ж то нива його серця DP 101. Маємо... ниву свого серця, добре оброблену, що принесла насіння слова Божого LKŽ XIV 858 (SE 47). Насіння прийнялося в його серці LKŽ XIV 858 (MP 101). Слово те вийму, яке було посіяне в їхніх серцях1 Ch¹ Mr 4, 15. 75 У працях М. Мажвідаса širdis вжито 118 разів (Urbas 1996: 363–364), а в «Постилі» М. Даукши — близько 600 разів (Kuzinowski 1977: 282–284). 8.4. У перших перекладах Біблії для вираження значень внутрішнього світу людини, світу духу вживаються також соматизми inkstai, iščios, viduriai, наприклад: Мої нирки дуже тужать, щоб прихистити мене LKŽ IV 117 (ChJob, 19, 27). І моє нутро (на полях — нирки) радіє, коли твої уста говорять правду BBPat 23, 17. І поспішив Йосип, бо його нутро запалало до брата свого LKŽ K (Ch 1 Moz 43, 30). Таке значення цих соматизмів властиве іншим мовам, у наших говірках воно не вживається, тому в LKŽ його слід подавати як чужомовне. У найновіших перекладах Біблії їх перекладають соматизмом širdis, пор.: Цього прагне моє серце в грудях ST Job 19, 27. Радітиму всім серцем, коли твої уста говоритимуть правду ST Pat 23, 17. І він поспішив вийти, бо його серце зворушилося через його брата Skv 1 Moz 43, 30. 9. У деяких контекстах значення širdies, символу почуттів, звужується, стає конкретнішим. Місцевий відмінок від Širdies може позначати місце, в якому міститься не почуття, а кохана людина, наприклад: Доки заплющиш очі, дитина буде в серці LKŽ K(Rdn). Тут у серці дівчина LKŽ XIV 857 (JD 155). Даремні всі балачки, що в серці є хлопець LKŽ XIV 857 (BsO 61). Хоча й з іншими говорила, тебе в серденьку тримала (пісн.) LKŽ XIV 856 (Mlk). Ей, хлопче мій, ей, юначе мій, чи любитимеш мене, чи триматимеш у серці? LKŽ XIV 856 (KlvD 20). Невже вже немає для мене місця у твоєму серці V.Krėv. Родовий відмінок від Širdies може позначати не якість речі чи явища, а особи. Тоді його значення стає дуже прикметниковим, семантично зближується з прикметниками милий, коханий, наприклад: Адже ти знаєш, серденько-хлопче, я не сиджу в маєтку LKŽ XIV 857 (KlvD 275). Не плач, серденько-дитино, люлі, люлі... Неспокійна серденько-дитина не засинає S.Ner. Сердечний приятель Lex 48. Іменник širdis стає символом любовного почуття, прихильності, прив’язаності (Š₅). Дієслівні сполуки, у яких знахідний відмінок širdies вживається з дієсловами пообіцяти, присвятити, умовити, привабити, звабити, є дуже метафоричними; вони наближаються до рівня фразеологізмів, наприклад: Ти зі мною говориш, серце мені обіцяєш, а як вип’єш, іншій руку подаєш LKŽ III 653 (Žž). Мабуть, своє серце вже комусь присвятила LKŽ XIV 859 (J.Dov). Пам’ятаєш, хлопчику, як лагідно говорив, поки не вмовив моє серденько належати тобі (пісн.) LKŽ XIV 859 (Plv). Дівчина усміхнеться — і причарує серце DrskŽ 375. Не вплітай собі троянди у коси: вона звабить юне серце Mair. Коли йдеться про молоде, нев’януче серце, так само виражається ідея любові— 76 …я, вічність цього почуття, наприклад: Старий ти, а серце те саме, не старіє LKŽ XIV 859 (Krš). Коли тіло старе, серце молоде LKŽ XIV 859 (Rdn). Знаю, посивілі щоки вже не проситимуть — нехай хоч у грудях серце не старіє V.Myk-Put. 10. У словосполученнях прикметники, що виступають залежним компонентом, можуть указувати не лише на фізичні (див. 3. 7.), а й на духовні властивості серця, наприклад: Адже всі люди народжуються не із золота, але серце добре LKŽ XIV 860 (Stl). Доступний у біді, людина доброго серця LKŽ XIV 860 (Dgč). Той чоловік чуйного серця LKŽ XIV 861 (Dkš). Він має жалісливе серце, співчуває LKŽ XIV 861 (Pv). Має зле серце, розсердився LKŽ XIV 861 (Rsn). Він поблажливого серця, тобто простить тебе, хоча й розсердився LKŽ I₂ 391 (J I 131). Найнявши, няньчили дітей, були страшними людьми Dunž 219. Мовляв, є багато дурнів, які бідолашного селянина через лихе серце вважають простаком K.Donel. У цьому випадку серце має значення, яке допомагає характеризувати людину: його можна вважати символом духовних властивостей, характеру, схильностей людини (Š₆), наприклад: Якби всі люди мали однакове серце, було б погано LKŽ XIV 860 (Skr). Мені не таке серце, щоб нарікати LKŽ XIV 860 (Vgr). Я вже така людина, що не можу забути доброї людини LKŽ XIV 860 (Skr). Я люблю тебе більше за твоє серце, ніж за корону LKŽ XIV 860 (J.Balč). 10.1. Š₆ зафіксовано в перших словниках, знаходимо його у старих писемних пам’ятках, наприклад: Серце, як у матері R 262. Батьківське серце не передаси LKŽ XIV 860 (CI 396). Добре бажання, добре серце SD¹ 22. Приготуйте зброю і будьте відважного серця LKŽ XIV 861 (BB 1 Mak 3, 58). Бог чинить добро тим, хто має добре й праведне серце DP 30. 10.2. Щоб образніше й виразніше описати вдачу людини, використовують порівняння, наприклад: Серця людей, наче каміння: гризуть одне одного LKŽ XIV 860 (Krš). Серце чоловіка — камінь, жіноче — віск LKŽ XIV 862 (Erž). Його серце, мов залізо: вночі нічого не бере, ніхто його не будив LKK XIII 124 (Grv). Кажуть і без вказівки на порівняння — просто, що людина має кам’яне, золоте, тверде, м’яке, холодне серце. Символічне значення слова «серце» у сполученнях із прикметниками переносного значення, які описують духовні властивості особи, створює умови для виникнення фразеологізмів, що по-різному характеризують людину. 11. Серце у сполученні з прикметниками, які позначають духовні властивості, може синекдохічно означати особу, що вирізняється певними духовними властивостями (Š₇), наприклад: Ой, та хіба мало у світі всяких сердець! LKŽ XIV 862 (Skr). От сер- 77 dis, щоб його громом — лежачого — вдарило! LKŽ XIV 862 (Žl). Так руйнуються стіни, щодня сумніші, засмучуючи її бурхливе серце, не одне Mair. Зле серце пісень не любить LKŽ XIV 862 (TŽ V 602 (Al). 12. Серце без означального слова може просто називати людську рису. Тоді воно означає добрі духовні якості: щирість, доброту, чуйність, співчуття (Š₈), наприклад: Коли немає серця, то й домівки чужі, і поля чужі LKŽ XIV 862 (Dkš). Дякую за серце, дякую LKŽ XIV 862 (Bb). За серце — серце, за камінь — камінь LKŽ XIV 862 (An). Я вчив своїх дітей сердечності D.Mušinskas. Дуже добру людину можна уподібнити серцю, наприклад: Ой тітонько, серце, а не людина, така вже добра, така добра B.Radz. 12.1. Метонімічне відношення «частина тіла замість риси» (Pikčilingis II 251) характерне й для інших соматизмів: голова може означати розум, тямущість, ніготь — вправність, язик — красномовність, наприклад: Для цієї роботи треба мати голову LKŽ III 78 (Jnšk). Хто був той вправний, чого він не зробив! LKŽ VIII 498 (Mžk). Одні нігтями, інші головою заробляють на хліб LKŽ IX 773 (PPr 55). Ото в неї язик! LKŽ VII 458 (KlvrŽ). Її язичок — та її й чорт не зможе обмовити LKŽ VII 458 (Ukm). 13. Серце має особливу цінність, тому кажуть, наприклад: Люби його, як рідного брата, як саме серце своє LKŽ XIV 858 (Tat). Любить, як серце, а пеленає, як злодія (сповиває дитину) LKŽ XIV 859 (LTR). Сема цінності актуалізується, коли серце вживається в позиції означення як постійний епітет (Š₉) і виконує функцію ознаки, наприклад: Бабусю-матусю, бабусю-серденько, чи багато ти натерпілася, поки мене виростила? LKŽ XIV 864 (Niem 4). Сестричко-гостенько, поділися одягом: таткові-серденьку — сиві воли, матусі-серденьку — строкаті корови LKŽ XIV 864 (VoL 392 (Onš). Проводжає матусю-серденько, біло-срібна китичко (d.) LKŽ XIII 556 (Mrc). Таке узагальнене вживання демінутива серця характерне для народних пісень: демінутиви від слова «серце» зазвичай є емоційними супутниками матусі і татка. 14. Особливо виразно сема цінності виявляється, коли серце вживається як звертання (Š₁₀), наприклад: Серце моє, збирайся на весілля: твоя старша сестра виходить заміж LKŽ XIV 864 (LB 168). Сестричко, серденько, руточко, квіточко наймиліша, золотце найдорожче, поший для святої Они, поший! LKŽ XIV 864 (Lp). Я не називала їх на ім’я — серденько, любонько, моя втіхо LKŽ XIV 864 (JV 880). Пестливі демінутиви від слова «серце» вживаються в переносному значенні звертання, щоб виразити прихильність і ніжність. Значення ласкавого звертання, сформоване на основі демінутивного значення пестливості, узагальнюється для осіб обох статей (Šimėnaitė 1995: 150). 14.1. Подібним чином метафорично звертаються до близької, дорогої людини, використовуючи демінутивні назви птахів, ягід, квітів, золота, срібла чи інших милих, гарних, цінних речей (Šimėnaitė 1990: 66–67). Такі пестливі звертання зафіксовано 78 уже на початку XVIII ст. у рукописному словнику Й. Бродовського: Моє серденько, мій соколику, моє золотце LKŽ XIV 864 (B 690). 14.2. Значення звертання «серденько» створило передумови для того, щоб людину доброї, лагідної вдачі або того, хто постійно вживає це звертання, прозивали Шірделе, Шірделюнасом, Шірдіте, Шірдукасом, Шірдуке, Шірдуте і навіть Шірделене (L Pr 406). До такого самого походження належить прізвище Шірдукас, зафіксоване у «Словнику прізвищ литовської мови» (LPŽ II 936 (Kv)). 15. Людину, яка є милою, дорогою, коханою, можуть називати просто серденьком, сердечком (Š₁₁), наприклад: Не побачу свого серденька, як воно полями погойдуючись додому йде LKŽ XIV 863 (Grk). Є, що є, три ткалі, нема, що нема мого серденька LKŽ XIV 863 (D 29). Синонімами цих прикладів були б коханий, -а; дорогий, -а. 16. Цікаво, що серце не завжди означає любов, доброту. У сполуках із дієсловами (pa)imti «охопити», užeiti «найти», pereiti «перейти» воно (Š₁₂) буває синонімом гніву, наприклад: За такі вчинки вже останній гнів бере LKŽ XIV 864 (Arm). Як мене на нього гнів узяв! LKŽ XIV 864 (Pun). Так гнів налетів, що я мало не заплакав LKŽ XIV 864 (Srv). Ось і знову гарно говорю, бач, гнів минув LKŽ XIV 865 (Dl). 16.1. Лише ширший контекст допомагає розрізнити протилежні значення того самого слова, наприклад: Люди були недобрі LKŽ XIV 862 (Užv). І горобець із гнівом! (так кажуть про когось малого, злого) LKŽ XIV 865 (Krok). Серце вміщує всі почуття й найрізноманітніші настрої, тож можна зрозуміти, що воно може виражати не лише доброту, а й гнів (про полярні значення того самого слова та архаїчність цього явища докладніше див. Erm anytė 1996: 53–59). 16.2. Від цих протилежних значень слова «серце» утворюються прикметники з протилежними значеннями širdingas, -a; širdus, -i та іменник širdžius, наприклад: a) Той сердечний чоловік, будучи нашим сусідом, кожного товариша любив по-литовськи K.Donel. Вона така сердита жінка LKŽ XIV 900 (Jrb). Твої зуби повипадають, повипадають, і серденько не любитиме, не любитиме LKŽ XIV 900 (JV 718). b) Він дуже запальний, краще не чіпай LKŽ XIV 849 (Dbg). Не дратуй його, бо він дуже гнівливий LKŽ XIV 900 (Ds). Вона справжня гнівлива: тільки не вбила корову зопалу LKŽ XIV 900 (Trgn). Значення цих похідних, пов’язані з гнівом, за словотвірною будовою можна співвіднести зі значенням širdies «злість, гнів» і дієсловом širsti «гніватися, шаленіти» (Šimenaitė 1995: 153, 152). Очевидні семантичні зв’язки між širdies (Š₁₂) і širsti, širdytis (Skardžius 1943: 487, 534; FrnW) не є типовими. Первинне дієслово širsti, яке не піддається словотвірному членуванню, має власну словотвірну парадигму. 16.3. Привертає увагу те, що слово «серце» у значенні «злість, гнів» найчастіше вживається в південній і східній Литві (LKŽ XIV 864–865). Цього значення немає 79 у старих писемних пам’ятках і словниках. Уперше її зафіксовано в рукописному східному словнику (RtŽ). 16.4. Синоніми гніву širdas* і širsmas зафіксовані лише по одному разу (LKŽ XIV 846, 905), тоді як іменник множини širdai «злостивість, сварки» трапляється частіше, наприклад: Той без сердечних стосунків із сусідами не обходиться LKŽ XIV 845 (Prng). Із серця розбилися LKŽ XIV 845 (Lp). 16.5. Соматизм širdis у значенні «злостивість, гнів» уживають латиші (ME III 843–844, ĒIV III 351, LLVV VII2 324), білоруси (TCBM V1 439), росіяни (ССРЛЯ XIII 683, докладніше див. Šanskij 1985: 227). У цих, а також хетській, албанській та вірменській мовах назву širdies можна зіставити з дієсловом того самого кореня, уживаним у значенні «гніватися» (Tischler 1980: 524). 16.6. Значення «злостивість, гнів» має також соматизм tulžis, наприклад: Адже я не гніваюся, ось проковтни ковточок і заспокой свою ж о в ч LKŽ K(J.Balč). Вилив усю ж о в ч, то аж полегшало LKŽ K (Dbk). Міжнародні слова меланхолія, сплін, що позначають негативні почуття, первісно пов’язані з грецькими соматизмами жовч (cholē) і селезінка (splēn). К. Сирвідас перекладав меланхолію сполукою tulžis prდეგusi (SD 145). 17. У суб’єктивних сполуках širdis може сполучатися з дієсловами, що називають фізичні та фізіологічні стани, яких вона зазнає, наприклад: Їж, чого с е р ц е б а ж а є, пий, чого с е р ц е х о ч е LKŽ XIV 863 (Btg). Х о ч е т ь с я моєму с е р д е ч к у солоденького сну LKŽ XIV 863 (N 40). С е р ц е о ж и л о, як води випив LKŽ XIV 863 (J I 147). З а н у д и л о с е р ц е, так солодко наївшись DūnŽ 313. С е р ц е к о л о т и т ь від такого рідкого молока LKŽ XIV 863 (Ggr). Мені с т а л о п о г а н о, коли кров побачив LKŽ XIV 863 (Jž). Н у д и т ь, блюватиму DūnŽ 256. С е р ц е н у д и т ь SD1 15, 65; SD 31. Серце у цих прикладах прагне, бажає, хоче, оживає, нудиться, калатає, стає погано, нудить: його стан залежить від контексту, пов’язаного з фізіологічними потребами, найчастіше — з їжею або іншими фізичними реакціями. Синекдохічно воно означає особу, яка реагує на фізіологічні подразники; воно є осередком життєвих функцій. Це значення можна визначити так: «символ реакцій, потреб і фізіологічного стану людського організму» (Š13). 17.1. Визначення цього значення слова «серце» у ДЖ3 надмірно конкретизоване: «шлунок, горло як основа смакового (рідко — нюхового) рефлексу». Серце — це ні шлунок, ні горло. Знову маємо справу зі співвідношенням частини й цілого: серце є символом людини, носія фізіологічних відчуттів і реакцій. * У 14-му томі LKŽ наведено речення з Біблії Ю. Бреткуна з неправильно розшифрованим словом širdas (LKŽ XIV 846 (BB Na 2,1): має бути smirdas. Слово širdis(2), наведене в «Словнику синонімів» А. Ліберіса з відсиланням до гнізда pyktis (Lyberis 1980: 425), не підтверджене картотекою академічного «Словника литовської мови». 80 ВИСНОВКИ Лексико-семантична структура іменника širdis була б такою: 1. «внутрішня частина тіла, центральний орган, що перекачує кров, за формою нагадує перевернутий конус». 2. «захворювання цього органа». 3. «місце в грудях, під яким міститься цей орган». 4. перен. «цей орган як символ людських почуттів і настроїв, осередок переживань, внутрішній світ». 5. перен. «цей орган як символ любові, прихильності, прив’язаності». 6. перен. «цей орган як символ духовних якостей людини, характеру, схильностей». 7. перен. «людина, якій властиві певні духовні якості». 8. «щирість, доброта, чуйність, співчуття». 9. пестл. зменш.-пестл. «пестливий епітет». 10. пестл. зменш.-пестл. «пестливе звертання». 11. пестл. зменш.-пестл. «коханий, -а; дорогий, -а». 12. перен. «злість, гнів». 13. перен. «цей орган як символ реакцій організму людини, її потреб і фізіологічного стану». 14. перен. «найважливіша частина, середина, центр». 15. «внутрішня м’якша частина дерева, серцевина». 16. «волокно всередині стебельця льону». 17. «внутрішня частина деяких овочів». 18. «листочки в середині паростка». 19. «внутрішня частина плоду, насіннєве гніздо». 20. «середина квітки». 21. «ядро зерна». 22. «середина копиці — зазвичай три зв’язані снопи». 23. «середня жердина, вісь ткацького верстата». 24. «вісь жорен, веретено». 25. «язик дзвона». 26. «центральна частина плуга, леміш». 27. «планка, що з’єднує передню вісь воза із задньою, поперечина, розпірка». 28. «підкладка лежачого коловорота, що тримає поперечину зі стійками котушки, брусок». 29. «кругла фігура, верх якої увігнутий, а низ загострений». 30. «карта, позначена червоними символами у формі серця». 31. «мета». Полісемія іменника širdis є змішаною (див. схему, с. 82), хоча перша, основна семема «орган, що перекачує кров» мотивує всі прямі й переносні значення, об’єднані спільними семами (див. таблицю, с. 83; знак плюс указує, що семема має таку сему). 81 Схема значень іменника širdis 82 Семеми й семи іменника širdis СЕРЦЕ; СЕМИ; СЕМЕМИ; S₁; S₂; S₃; S₄; S₅; S₆; S₇; S₈; S₉; S₁₀; S₁₁; S₁₂; S₁₃; S₁₄; S₁₅–₂₂; S₂₃–₂₈; S₂₉; S₃₀; S₃₁; частина; ціле; функція; порушення функції; форма; центр; внутрішнє; зовнішнє; фізичний; духовний; людина; тварина; предмет; складені об’єкти; важливість; цінність; емоційний: позитивний, негативний; термічний; контекст; абстрактний. + 83 Можна виокремити дві групи значень слова širdies. 1) До першої належать значення номінативного характеру (денотативні): основне, що називає внутрішню частину тіла (орган) людини або іншої тварини, та побічні значення, що називають інші об’єкти дійсності. Згаслі метафори, коли подібні предмети називають частинами тіла, властиві багатьом соматизмам: це універсальне перенесення значення «частина тіла» — «частина предмета». 2) Іншу групу значень становлять побічні переносні значення, що виражають внутрішній, духовний світ людини. Це фразеологічно пов’язані значення, які розкривають символічний зміст слова širdies. Опозиція тіло — серце, що відображає відношення цілого й частини, у процесі розвитку системи значень širdies стає основною опозицією прямого й переносних значень, семантичною опозицією тіла — духу, матерії — духу. Серце переноситься зі сфери фізичної діяльності у сферу психічної та поєднує дві сторони світу — матеріальний і духовний світи. Іменник širdis — не лише соматизм. Серце — це мікросистема, що завдяки найрізноманітнішим асоціативним зв’язкам поєднує відчутну частину предметів, конкретного матеріального світу, і невидимий, невизначений духовний світ. Це слово — наймісткіша метафора: його система значень, зумовлена важливістю реалії, є яскравим прикладом антропоцентризму мови. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА A l e k n a V. 1980: Salomėjos Nėries poezijos dažnumų žodynas. – Literatūra ir kalba 16, 167–423. A r u t i u n o v a N. D. 1980: Арутюнова Н. Д. К проблеме функциональных типов значения. Аспекты семантических исследований, Москва: Наука, 156–249. B a b i c k i e n ė Z. 1985: Reguliariųjų išvestinių reikšmių pateikimas aiškinamuosiuose lietuvių ir rusų kalbų žodynuose. – Lietuvių kalbotyros klausimai 24, 223–235. BB – Біблія, тобто все Святе Письмо, перекладене литовською мовою Я н о м Б р е т к у н о м. Лит. пастором у Кенігсберзі (рукопис 1590 р.). BP – Постила... Я н а с о м Б р е т к у н о м... у Кенігсберзі... 1591. Частини I і II. Б. Браз – Б. Б р а з д ж й о н і с, його твори. Ch¹– Литовська Біблія Хилінського. Новий Завіт 2, Текст, Познань: Національний заклад ім. Оссолінських у Вроцлаві, 1958; 3, Індекс, Познань: Державне наукове видавництво, 1964. D a u j o t y t ė V. 1984: Lyrikos teorijos pradmenys, Vilnius: Mokslas. К. Донел – К. Д о н е л а й т і с (1714–1780), його твори. DP – Католицька постила... Через священника М і к а л о ю с а Д а в к ш у... перекладено з польської... у Вільні, в друкарні Академії... 1599. DrskŽ – N a k t i n i e n ė G., P a u l a u s k i e n ė A., V i t k a u s k a s V. Druskininkų tarmės žodynas. Vilnius: Mokslas, 1988. DunŽ – В і т к а у с к а с В. Словник говірок північно-східних дунінінкайців. Вільнюс: Mokslas, 1976. DŽ₁ – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1954. DŽ₂ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mintis, 1972. DŽ₃ – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. 84 ĒIV III – Kagaine E. Словник Е̄ргемського говору 3, Рига: Zinātne, 1983. Ermanytė I. 1997: Kelios pastabos apie enantiosemiją. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 53–59. Fillmor Č. 1983: Филллмор Ч. Об организации семантической информации в словаре – Новое в зарубежной лингвистке 14, Москва: Прогресс, 23–60. FrnW – E. Fraenkel. Литовський етимологічний словник 1–2, Гайдельберг–Геттінген, 1955–1965. Gijom G. 1992: Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики, Москва: Прогресс. R. Gran – R. Granauskas, його твори. Ivič M. 1973: Lingvistikos kryptys, Vilnius: Mintis. Jakaitienė E. 1988: Leksinė semantika, Vilnius: Mokslas. Jurgaitienė I. 1970: Maironio “Pavasario balsų” dažnuminis žodynas. – Literatūra 13(1), 133–153. Karaulov J.N. 1976: Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография, Москва: Наука. Kasares Ch. 1958: Касарес Х. Введение в современную лексикографию, Москва: Издательство иностранной литературы. Kėžytė S. 1961: Perkeltinės žodžio reikšmės ir jų pateikimas “Lietuvių kalbos žodyne”.– Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 233–253. Kotelova N. Z. 1974: Котелова Н.З. Искусственный семантический язык (теоретические предпосылки). – Вопросы языкознания 5, 48–63. V. Krėv – V. Krėvė-Mickevičius (1882–1954), jo raštai. KTŽ – Gaivenis K., Keinys S. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1990. Kudzinowski Cz. 1977: Indeks-słownik do “Daukšos Postilė” 2, oprac. Cz.Kudzinowski, Poznań:Wydawnictwo naukowe uniwersytetu im. Adama Mickiewicza. Kuznecova Ė. V. 1982: Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка, Москва: Высшая школа. Lex – Литовський лексикон, підготував V. Drotvinas. Вільнюс: Mokslas, 1987 (Рукописний німецько-литовський словник XVII ст.). Lyberis A. 1980: – Sinonimų žodynas, Vilnius: Mokslas. LKA I – Атлас литовської мови 1, Лексика, Вільнюс: Mokslas, 1977. LKT – Lietuvių kalbos tarmės, Vilnius: Mintis, 1970. LKŽ I₂–II₂ – Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969. LKŽ III–XVII – Словник литовської мови 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956, 1957, 1959, 1962; 7–9: Mintis, 1966, 1970, 1973; 10–15: Mokslas, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991; 16–17: Видавництво науки й енциклопедій, 1995, 1996. LKŽ K – картотека «Словника литовської мови». LLVV VII₂ – Словник латиської літературної мови 72, Рига: Zinātne, 1991. LPr – Butkus A. Lietuvių pravardės, Kaunas: Aesti, 1995. LPŽ II – Словник литовських прізвищ 2, Вільнюс: Mokslas, 1989. LzŽ – Petrauskas J., Vidugiris A. Lazūnų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1985. Mair – Maironis (J.Mačiulis) (1862–1932), jo raštai. J. Marcin – Юстінас Марцінкявічюс, його твори. M. Mart – M. Мартінайтіс, його твори. ME III – K. Mühlenbach та ін. Словник латиської мови. Відредагував, доповнив і продовжив J. Endzelīns, 3, Рига: видання Фонду культури, 1927–1929. V. Myk-Put – V. Mykolaitis-Putinas (1893-1967), jo raštai. A. Mišk – A. Miškinis (1905–1983), jo raštai. Mž – Мажвідас. Найдавніші пам’ятки литовської мови до 1570 року... Каунас: видання Міністерства освіти, 1922. MŽ – Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... Крістіана Готліба Мільке... Кенігсберг: друк і видання придворної друкарні Гартунгів, 1800. 85 Naž I–V – Niedermann M., Senn A., Brender F., Salys A. Словник литовської писемної мови 1–5, литовсько-німецька частина, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1932–1968. S. Nėr – S. Nėris (1904–1945), jos raštai. Nikitin M. V. 1983: Никитин М.В. Лексическое значение слова, Москва: Высшая школа. Nikitin M. V. 1988: Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения, Москва: Высшая школа. Paulauskas J. 1987: Sistemin is lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslas. Paulauskienė A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Pikčilingis J. II: Стилістика литовської мови 2, Вільнюс: Mokslas, 1975. PK– Polski z Litewskim Katechism... Nakładem... Máłcherá Pietkiewicza...W Wilnie: Drukował Stanisław Wierzejski...1598. R – Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches lexicon... gesammelt von Philipp Ruhig... Königsberg: Druckts und verlegets I. H. Hartung, 1747. B. Radz – B. Radzevičius (1940–1980), jo raštai. SD – Dictionarium trium lingvarum... Avtcore... Constantino Szyrwid...Quinta editio...Вільно. SD¹ – перше видання того самого словника (близько 1690). Skardžius P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius. Skv – Святе Письмо Старого й Нового Завіту... Переклав і додав коментарі свящ. J. Skvireckas... I–V т. – 1913–1937, VI т. – 1911. B. Sruoga – B. Sruoga (1896–1947), jo raštai. ССРЛЯ XIII– Сучасний словник російської літературної мови 13, Москва–Ленінград: Видавництво Академії наук СРСР, 1962. ST – Святе Письмо. Старий Завіт. Переклад з єврейської та грецької мов, свящ. A. Rubšys. Патнем, CT: “Krikščionis Gyvenime”, 1994–1995. Stepanov J. S. 1981: Степанов Ю.С. Имена. Предикаты. Предложения, Москва: Наука. Šanskij N. M. 1985: Шанский Н.М. В мире слов, Москва: Просвещение. Šimėnaitė Z. 1990: Maloniniai kreipiniai. – Kalbos kultūra 59, 65–67. Šimėnaitė Z. 1995: Daiktavardžio širdis dariniai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 35, 148–168. Tischler J. 1980: Hethitisches etymologisches Glossar. Mit Beiträgen von Günter Neumann. Lieferung 3. – Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft 20, 403–600. ТСБМ V, – Тлумачальны слоўнік беларускай мовы 5₁, Мінськ: Беларуская Савецкая Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі. Ufimtseva A. A. 1986: Уфимцева А. А. Лексическое значение, Москва: Наука. Urbas D. 1996: Martyno Mažvydo raštų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Vaižg – Vaizgantas (J.Tumas) (1869–1933), jo raštai. Žem – Žemaitė (J.Žymantienė) (1845–1921), jos raštai. Скорочення інших джерел — як у LKŽ. СЕМАНТИКА ІМЕННИКА ŠIRDIS Підсумок У 14-му томі «Lietuvių kalbos žodynas» (за ред. Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литви) з лексикографічного погляду описано іменник širdis. У цій статті розглядаються семантичні зв’язки цього слова з іншими словами, щоб визначити місце аналізованого іменника в мовній системі та виявити його різні значення. Під час аналізу семантики širdis розглядаються парадигматичні та синтагматичні 86 особливості семем, а також мотивація значень та їхня ієрархія, а також питання регулярної полісемії. Іменник širdis слугує не лише для позначення внутрішньої частини тіла. Širdis охоплює мікросистему, у якій наявні конкретні значення та абстрактні, що стосуються нечітко окреслених понять духовного світу. Ця система, очевидно, передає антропоцентричний характер мови. 87