Prano Skardžiaus laiškai Williamui R. Schmalstiegui

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVIII (1997) ЛИСТИ ПРАНАСА СКАРДЖЮСА ДО ВІЛЬЯМА Р. ШМАЛЬСТІГА* [1] Washington, D. C. 1970.I.23. Високоповажний пане, Книги Й. Мікели Baltisches u. Slavisches (1902/3) немає в Бібліотеці Конгресу; цієї книжечки немає і в Union Catalog, отже, найімовірніше, її немає й у цій країні; чи могла б вона десь знайтися в публічній бібліотеці (public library)? Кілька днів тому я отримав коректуру Baltic Linguistics. Дякую. Тепер потроху читаю. Чи зможу щось про це написати, зможу сказати пізніше, коли як слід ознайомлюся з усім виданням. Тим часом я вже остаточно переглянув і потроху ще доповнюю свою працю з мовознавства Литовські гідроніми на -nt-. Обсяг цієї праці — близько 100 сторінок. Через брак безпосередніх джерел литовської мови я, звісно, не міг як слід розв’язати всю цю надзвичайно складну й заплутану проблему; чимало питань залишив відкритими для розв’язання в майбутньому, але, сподіваюся, дещо просунув уперед розгляд цього питання. Цю працю краще було б надрукувати якоюсь іноземною мовою, але сумніваюся, що зможу це зробити. Адже в бібліотеці я працюватиму останній рік, після цього доведеться переорієнтуватися, тож більше не хочу затримуватися; до того ж мені це вже дуже набридло. Зрештою, литовці хочуть видати цю працю самі, хоча для ширшої литовської громадськості вона «надто суха», тобто непрактична. Поряд із цим уже друкується й інша моя праця — Раніше й нинішнє вживання литовської літературної мови. Це вже суто описова історична праця, частково пов’язана також із практикою. Тут я хочу показати спільні риси й відмінності довоєнної та повоєнної литовської літературної (нормативної) мови. З глибокою повагою * Усі опубліковані тут листи Пр. Скарджюса написані литовською мовою. Вони надруковані на машинці, за винятком листа від 1970 05 11, написаного від руки. Правопис і пунктуацію листів не виправляли. Листи можуть бути особливо цікавими для дослідників литовської мови через порушені в них проблеми історичної граматики литовської мови. Вони містять також певний матеріал до біографії нашого видатного мовознавця. Копії цих листів передав Інституту литовської мови проф. В. Р. Шмальстіг, до друку підготував А. Сабаляускас. 27 [2] Вашингтон, округ Колумбія 1970.5.11. Високоповажний пане! Ви вже одного разу запитували мене про це, і я відповів Вам, наскільки міг; тепер нічого нового додати не можу. Це досить складне питання. Chr. Stangas користується лише BGLS А. Bezzenbergerio, але більше ні звідки не наводить відомостей; критично не обговорює й тих самих прикладів із BGLS; а приклади із сучасної мови та діалектів цього не підтверджують. Зрештою, тут постає вся проблема походження дифтонга ie (ei):ai. Мені здається, це питання ще як слід не розв’язане. Я сам частково торкався його в ZfslPh XXVI, 375–382(1958). Шкода, що Kazlauskas не зможе сюди приїхати. Якщо Ви будете цього літа у Вільнюсі, прошу передати вітання від мене Зігмасу Зінкявічюсу, K. Ulvydai, J. Kruopai, A. Vanagui. З найглибшою пошаною Pr. Skardžius. [3] Вашингтон, округ Колумбія 1971. III.12 Високоповажний пане, Шкода, що Ви, як слід не прочитавши всієї моєї книжечки, одразу дійшли висновку, що «не треба надто осуджувати A. Lyberį, J. Kruopą та інших у Литві», адже «вони дуже приємні люди й роблять усе можливе, щоб підтримати литовськість». Це мені добре відомо: A. Lyberis, J. Kruopas і K. Ulvydas — мої давні знайомі; останні навіть були моїми слухачами. Я ніскільки не сумніваюся, що литовськість їм дуже дорога, і тому ані не звинувачую, ані не нападаю на них. У книжечці я намагався говорити з ними по суті й там, де було потрібно, подекуди навіть підтримував або виправдовував, наприклад, V. Ambrazą, A. Sabaliauską чи K. Ulvydą. Але там, де вони без жодної різниці зараховують нас, довоєнних мовознавців, до буржуазних мовознавців або прямо так нас називають, приписують нам антинародність, зневагу до народної мови або примітивну упередженість проти нібито слов’янського походження слів і кілька разів закидають нам пуризм, там я висловився дещо відвертіше — і то лише говорячи про мовні питання, зовсім не торкаючись жодної ідеології чи політики. Загалом же я намагався бути стриманим, а подекуди навіть литовських мовознавців... 28 яким приписую великі заслуги. Гадаю, якщо Ви краще ознайомитеся з усім реальним станом речей, із фактичним розвитком цієї ситуації, то, можливо, почнете оцінювати дещо й в іншому світлі — не лише з огляду на теперішнє, а й на довоєнний період. Щодо причини смерті Казлаускаса я нічого певного сказати не можу. Чую різні чутки, але не можу їм повірити; непереконлива й думка † Laisvę. У найновішому номері Pergalės Б. Савукінас дуже прихильно пише про Ю. Казлаускаса як мовознавця. По той бік могло статися всяке: могли скластися такі обставини, що Ю. К. сам утопився в Нярісі, але його могли й так хитромудро вбити, а потім занурити в Няріс, що ніхто навіть не міг би запідозрити чогось недоброго. Тим часом у повідомленнях тієї країни, здається, сказано не все або не все хотіли сказати, і тому дещо залишається незрозумілим, підозрілим. З усієї цієї історії я поки не роблю жодного остаточного висновку: треба дочекатися достовірніших, надійніших відомостей. З глибокою повагою Пр. Скарджюс P. S. Сьогодні закінчив писати й надіслав до «Aidai» рецензію на «Діалекти литовської мови» (хрестоматію). Можливо, вийде у квітні. [4] Washington, D. C. 17.Х.1971. Вельмишановний пане, Насамперед щиро дякую за чудовий переклад англійською мовою резюме моєї статті. Дякую також за фотокопії листів: іноді ці листи цікаві, особливо тим, що в них часом виявляються мовознавчі настрої. Пошукавши, я знайшов іще кілька відбитків рецензії на граматику Ю. Отре̨бського; один із них і надсилаю Вам. З цієї нагоди, перечитавши ту свою рецензію, я теж почав більше цікавитися формами родового відмінка однини східноавкштайтських назв на кшталт avies тощо. Це велика проблема, досі як слід не розв’язана. Ю. Казлаускас у своїй граматиці (с. 198) вважає, що це закінчення -ies походить через -eis від < ide. -eyes (пор. давньоіндійське avayas, гр. poleis тощо). Такої думки дотримується В. Мажюліс, див. його працю Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai, с. 297 і далі. Але не зовсім зрозуміло, чому e перед s, як зауважує Chr. Stang, мало б зникнути дуже рано, тоді як таке саме e у називному відмінку множини приголосних основ частково збереглося й досі, наприклад širdes, móteres тощо, — це по-перше; по-друге, як скорочене ненаголошене закінчення -eis згодом могло перетворитися на -ies? З 29 З одного боку, аналогією для цього могла б бути закінчення прикметника у східновисокому наріччі в родовому однини -aus (наприклад, gražaus «гарного»), яке зазвичай виводять із -awes, але поряд із -aus є також закінчення -uos (наприклад, gražuos «гарні»), тоді як поряд із закінченням nom. pl. -ies тепер уже ніде не вживається -eis. З іншого боку, форми akies «очі» тощо трапляються лише в твереченському діалекті поряд із ākys та ākes; у давніх пам’ятках литовської мови й інших сучасних діалектах таких форм, принаймні досі, не виявлено. Тому мені й тепер здається, що згадане закінчення -ies є витвором пізнішого часу й, найімовірніше, виникло внаслідок контамінації. Початок цьому, як вважають J. Endzelynas і Chr. Stangas, могли покласти займенники ānys та anìe, pātys та patìes тощо. До цього, можливо, долучилися й форми nom. pl. того самого твереченського діалекту ānes, ākes поряд із ānys, ākys тощо; форми sniẽnga від sniẽgti (sniẽga) + sniñga, ужиті мною як аргумент, очевидно, для цього не годяться, тож їх можна відкинути. Як на те, в одній зі статей, над якою я працюю, я розглядаю форми nom. pl. ā vies тощо, тому мені було б надзвичайно цікаво дізнатися, яких висновків Ви дійшли в цьому питанні. Був би дуже вдячний, якби Ви могли надіслати мені для ознайомлення хоча б фотокопію Вашої доповіді або її частину. Останнім часом я написав рецензію на Donum Balticum, у якій дійшов зовсім інших висновків, ніж E. Hampas: мені все ж здається, що східновисокі priemnė, prienė є скороченням від priemenė, подібно, наприклад, до Dūstos від Dūsetos, kėln[i]os від kėlin[i]os, šulnys від šulinys тощо. Крім того, priemenė відоме не лише східним, а й віддаленим західним високайцям; сюди належить також жмудське preimenė (пор. priekālas та жмудське preikālas). Priemenė насправді означає «передня кімната, передпокій, Vorzimmer, вестибюль», а тому, як гадав K. Būga, легко могло утворитися від *preima- «передній, передовий». E. Hampas дуже штучно заплутує все це питання. Поки що досить. Чекатиму на Ваші новини. З найщирішими вітаннями Пр. Скарджюс [5] Washington, D. C 1971.IX. 9. Високошановний пане, Насамперед дякую за уривки з Вашої статті. Щоправда, у них робиться спроба сказати дещо нове і, як Ви пишете в листі, сказати це сміливо. Але цілком нових думок у науці небагато. Справді багато нового сказав, наприклад, E. Benveniste у своїй книжці Origines de la formation des noms en indo européen; чимало його думок повторює і V. Mažiulis у своїй останній книжці. Чим далі 30 Що далі в минулому лежать доісторичні часи, то сміливіше можна розв’язувати різні мовні проблеми, і, навпаки, що ближче до сучасності, то важче це робити. Напр., H. Krahe сформував дуже чітке уявлення про вживання суфікса -int- у давніх мовах Західної Європи й навіть створив для цього цілісну логічну систему словотворення та значення слів цього типу, але, як виявилося згодом, у різних мовах це виявлялося по-різному й у різний час. Цілком можливо, що так само було й із загальною монофтонгізацією давніх часів, яку Ви висуваєте: десь вона відбувалася, а десь її взагалі не могло бути. Або ось J. Kazlauskas вважає (і, наскільки мені відомо, Ви з ним погоджуєтеся), що такі діалектні дієслівні форми, як dė «поклав», stō «став» — це пережитки давнини, а dėjo, stojo — пізніші новотвори. Але в сучасних діалектах ми знаходимо також didė «велика» — то що це: давній пережиток чи пізніше скорочення від didėja (didėji)? Мені правдоподібнішим видається друге припущення. Насамперед це треба як слід, ґрунтовно дослідити в сучасних литовських діалектах і мові давніх писемних пам’яток, а J. Kazlauskas цього не зробив, — він міркував так лише тому, що йому це здавалося переконливішим. Те саме стосується й ā́vies «вівці» тощо: Ви також не намагаєтеся насамперед пояснити виникнення закінчення -ies на матеріалі самої литовської мови. Форми plātāus «широкий»: plā-tuos «те саме» добре узгоджуються з *akeis «очі»: ākies «те саме». Але на підставі даних із Тверечюса та інших східних діалектів ще зовсім не видно, щоб закінчення -eis легко, без усяких перешкод, перетворилося на -ies. Адже ті самі східно-верхньолитовські діалекти знають і закінчення -ys: avys та ін. У цьому листі я не можу далі заглиблюватися в критику, можу лише сказати, що Ваше пояснення цього явища радше уявне, гіпотетичне, а не справді переконливе. Тому, гадаю, не слід посилатися на мого листа у Вашій статті. Вірю, що Ви надішлете мені свою доповідь, уже остаточно написану чи надруковану, як і іншим. Я чекатиму на неї з нетерпінням. На конференцію в Торонто, на жаль, приїхати не зможу: для пенсіонера це неможливо. З глибокою повагою [6] 1972.II.21 Вельмишановний колего, Щиро дякую за New thoughts on Indo-European phonology, за словничок мовознавчих термінів і відбиток із ZfslPh. Ваша доповідь про первісну монофтонгізацію була для мене надзвичайно цікавою: я уважно її прочитав. Прочитавши весь цей матеріал цілком, я склав повніше уявлення, ніж коли читав лише його частину. Насамперед усе, що Ви стверджуєте в цій статті, — це велика, заздалегідь побудована гіпотеза, контури якої Ви згодом намагаєтеся відшукати в окремих індоєвропейських мовах і, переважно йдучи дедуктивним шляхом, 31 переходячи до окремих фактів, уже без особливих труднощів усюди знаходите відображення своєї гіпотези. Так, наприклад, санскр. sakh-ā <-ē<-ey, як і лит. deivē< *dei-woy, але санскр. devī < *dei-wey тощо. Як фонетично чи фонологічно слід пояснити всі ці варіанти, досі не пояснено. Можливо, у сиву давнину діяли інші закони цього типу? Чи можна це пояснити лише структурно? Адже ці вельми віддалені гіпотетичні явища ми вже не можемо підтвердити пізнішими аргументами. З іншого боку, доказ (proof), за Вашими словами, — це наче красуня (чи краса?) в очах спостерігача... Отже, проблема іменників ē-основи в литовській мові, як на мене, досі належним чином не розв’язана: до кількох дотеперішніх гіпотез Ви додаєте ще одну нову. Буде цікаво дізнатися, який відгук це знайде в міркуваннях інших дослідників. З цієї нагоди хочу також зауважити ось що. У литовській мові, здається, були відомі або могли бути відомими корені, відповідні слов’янським кореням kry-ti, ply-ti, ry-ti та ін., — krū-, plū-, rū-. Напр., лит. krū-snis «купа каміння» або krū-tis «те саме», латв. krūts «виступ, пагорб, горб» та ін. свідчать, що поряд із kráuti існувало й *krūti, так само як поряд із láužti є lūžti, або поряд із kró-snis було *króti «збирати» (=латв. krát) тощо. Поряд із лит. vē-jas, слов’ян. vėjati та ін. у мові Біблії Чилінського є також дієслівна форма vēti; корінь vė- міститься також у vē-tra, vē-tyti, санскр. vá-tah «вітер», vá-ti тощо. Сумнівно, що тут корінь vė- виник лише перед голосним (in pre-vocalic position), а vėj- — перед приголосним (in pre-consonantal position); мені й досі здається, що -j- у словах vėjas, слов’ян. vėjati тощо радше було суфіксальним, а не кореневим. У словничку термінів я помітив деякі сумнівні речі, певні недоліки, непослідовності тощо. Напр., anonimas — це не лише анонімний твір, а й автор. Garsynas охоплює сукупність звуків однієї мови чи діалекту, тобто вокалізм і консонантизм. Koinē названа з а г а л ь н о ю м о в о ю, що сформувалася на основі якогось панівного діалекту, але самого терміна lietuvių bendrinės kalbos «стандартна литовська мова» зовсім немає, хоча ще до війни він широко вживався як термін у Литві; подекуди його починають уживати там і тепер; однак у мовознавчій літературі вже усталюється цей термін, наприклад, у щойно опублікованій праці д-ра P. Jonikas Bendrinės rašomosios kalbos kūrimasis XIX a. antrojoje pusėje. Nacionalinė literatūrinė kalba «літературна мова» утворене за російським nacional'nyj literaturnyj jazyk, а в самій Литві переважно вживають literatūrinė kalba «загальна мова», яка насправді й означає «літературну мову». Наведено лише один прислівник — atgal, але утворений від нього прикметник atgalinis зовсім пропущено, а тому немає й важливих усталених термінів із цим прикметником, наприклад atgalinė (регресивна) асиміляція, atgalinis (ретроградне) утворення «Rückbildung, retrograde Ableitung» тощо. Vardažodis — це не лише «іменник»; воно охоплює іменники та прикметники, тому німецькою правильно перекладається як Nomen, Nennwort. Також бракує вже вживаних литовських термінів pérrašas «транскрипція» (здається, укладений A. Salys, уживається в Liet. enc-joje тощо), pérbalsa «умлаут», pérkaita «зміна, перетворення» (напр., priebalsių perkaita «пересування приголосних») тощо. Kaitýba — це «флексія, словозміна». І так далі. Можливо, про це ще доведеться докладніше написати деінде. 32 У третьому томі «Литовських праць» з’явиться моя рецензія на граматику Й. Казлаускаса, де наші з ним погляди щодо nom. pl. vagies тощо вже майже не відрізняються. Усе, що я тут пишу, — лише мої перші враження, тому цього не слід ніде більше використовувати. З найщирішими побажаннями Пр. Скарджюс [7] 1973.I.8. Високоповажний пане, Дякую за фотокопії листів К. Корсака й В. Мажуліса, але я не знайшов у них нічого особливого: перший обмежується самими загальними фразами, а другий надзвичайно зацікавлений Вашою співпрацею в галузі балтистики. Кілька днів тому я отримав від К. Корсака листа, у якому він від імені Інституту литовської мови та літератури пообіцяв допомогти в роботі над моєю нинішньою працею, надавши фахову інформацію та постанови Інституту з деяких питань сучасної літовської літературної мови. К. Корсак — мій давній знайомий, ще зі студентських часів, і в Литві він добре відомий як марксистський критик литовської літератури. Мені здається, Ви досить вузько зрозуміли справу литовських скаутів: це патріотична релігійна молодіжна організація, для якої будь-яка комуністична пропаганда неприйнятна, а тому вони не можуть терпіти її у виданнях, які публікують; з іншого боку, мовознавча праця, навіть написана популярно, їм навряд чи під силу, тим паче що вони самі бідні й не можуть видавати книжечки спеціального змісту, тому не можна вимагати від них більшого зацікавлення лінгвістичним змістом; звісно, вони не настільки освічені в лінгвістиці, як Ваші студенти, і серед них, мабуть, лише дехто частково цікавиться балтистикою або окремими її питаннями, можливо, більше — литовською мовою. Дуже шкода, що такий талановитий і стриманий мовознавець, як А. Сабаляускас, тяжко хворіє. Це справжнє лихо для литуаністів: нещодавно померли Й. Сенкус, Й. Казлаускас, Й. Лебедіс, Е. Мікалаускайте, тут — З. Івінскіс, А. Саліс та інші. Така вже доля. А. Саліс — мій давній колега: ми обоє вступили до університету 1923 року, довго працювали разом, і я добре бачив, наскільки він наважувався братися за конкретні наукові праці. Ще в Литовському університеті я пропонував йому написати для студентів комплексний науковий підручник із граматики литовської мови, але з цього нічого не вийшло: обіцянки так і залишилися обіцянками. Крім своєї чудової дисертації, він залишив також лекції з литовських діалектів, але їх записав слухач його лекцій Й. Лабокас, а не він сам. 33 Іншою важливою працею є «Словник литовської писемної мови», до якого він долучився, починаючи із середини літери P: тут він зробив чимало корисного для науки про литовську мову та загальної індоєвропейської лінгвістики; але ця праця була найважливішою підставою, завдяки якій він рано зміг приїхати до цієї країни з ініціативи проф. А. Сенна. Маючи добру мовознавчу орієнтацію та ерудицію, він хотів видавати лише добрі, вже добре опрацьовані праці, а тому написав їх небагато. У Філадельфійському університеті він мав читати багато курсів, до яких потрібно було готуватися наново, бо він не вивчав їх спеціально. У цій країні мені не доводилося говорити з А. Салісом про його праці, але з його інтерв’ю з нагоди 60-річчя (його опублікували в «Драугас») я дізнався, що він мав намір написати своєрідний історико-етимологічний словник литовської мови, який мав би істотно відрізнятися від словника Е. Френкеля. Частково він уже готував матеріал до нього, пишучи різні історико-лінгвістичні статті для LE (= …нішу монографію «Литовські гідроніми з -nt-». Коли отримаю коректуру, відразу складу резюме й надішлю його Вам. На цьому поки що все. Я висловився щодо окремих питань, моя думка про які може бути Вам трохи цікавою. Бажаю успіхів у працях з балтистики: своєю рішучістю Ви можете тут багато чого досягти. З щирими побажаннями Pr. Skardžius [8] 1973.I.14 Високошановний пане, Мені приємно, що я можу Вам чимось допомогти, хоча за нинішніх обставин моя допомога дуже мала. Ви — ентузіаст науки, віддано дбаєте про наукові справи, і цей науковий запал захоплює також мене. Я все життя жив науковими клопотами, але в останню чверть віку мені майже не вдавалося займатися справжньою науковою працею: кілька задуманих мною і частково розпочатих наукових праць залишилися незавершеними через несподівану катастрофу. Ще в Німеччині я домовився з університетським видавництвом у Ґеттінґені, що перекладу німецькою свою «Словотвір литовської мови», і вже виконав майже третину цієї роботи, але тутешні обставини не дали мені її завершити. Однак мій науковий інтерес через це анітрохи не зменшився. І я дуже радію, що іноді можу поговорити з Вами про те чи інше наукове питання, хоч через брак часу не завжди можу глибше в усьому розібратися. Тепер щодо книжечки А. Сабаляускаса Žodžiai atgyja. Ви дуже добре вчинили, переклавши цю книжечку англійською, і її варто було б якось видати. Литовські скаути цього краю для цього не дуже підходять. Кілька днів тому я говорив про це з В. Трампою, істориком, колишнім асистентом Литовського університету, який тепер працює в Бібліотеці Конгресу. На його думку, цю книжечку, можливо, міг би видати «Фонд видавництва книжок А. Мацка», керівником якого є містер Г. Вежис (6349 So. Artesian Ave., Chicago, Ill. 60629). Цей чоловік — добрий знайомий В. Трампи, адже той належить до цього Фонду і, здається, навіть є членом його правління. Цей Фонд — об’єднання ліберальних людей; якщо Ви вирішите звернутися до нього, В. Трампа надасть необхідну допомогу; тільки прошу повідомити, коли вирішите звернутися, якщо Ви ще не домовилися деінде. Я також підтримав би цей крок. Свого часу В. Мацюнас повідомив, що коректуру згаданої статті буде надіс… 35 їх було надіслано ще перед Різдвом, але я їх досі не отримав, а без рукопису, який має бути надісланий разом із коректурами, я не можу як слід написати й анотацію. Щойно я все це отримаю, відразу напишу цю анотацію і якомога швидше надішлю її Вам на переклад. Я знаю, що довгі литовські речення досить важко перекладати англійською. Дякую за обіцяну допомогу. З найкращими побажаннями Пр. Скаржюс NN. Можливо, Ви знаєте щось більше про долю А. Сабаляускаса? P. S. [9] 1973.II.14 Високошановний колего, Нарешті я отримав від В. Мацюна рукопис своєї праці та коректуру, тож лише тепер зміг написати анотацію. Насправді це не анотація в буквальному значенні цього слова: у ній я коротко виклав думки вступу й самі висновки. Зізнаюся, я не зумів коротше й стисло «згорнути» всю працю, досить спеціальну за характером. Я добре знаю, що литовські речення, особливо мої, часто довші, ніж заведено в англійській мові; особливо ускладнюють їх підрядні скорочені речення з дієприкметниковими та напівдієприкметниковими зворотами. Усе ж я намагався писати коротшими реченнями, але й цього разу мало що вийшло краще. Можливо, Ви якось їх «розіб’єте». Перекладену «анотацію» прошу безпосередньо надіслати В. Мацюну (247 E. Albanus St., Philad. 20., Pa. 19120) За цю допомогу буду Вам дуже вдячний. З найкращими побажаннями Пр. Скаржюс 36