O konfrontacji językowej na przykładzie języka litewskiego i bułgarskiego

LITEWUYCH KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVIII (1998) Данута ROSZKO і Роман ROSZKO Інститут славістики PAN, Warezawa ПРО МОВНУ КОНФРОНТАЦІЮ НА ПРИКЛАДІ ЛИТОВСЬКОЇ ТА БОЛГАРСЬКОЇ МОВ Дослідження, започатковані авторами контрастивної болгарсько-польської граматики (Проєкт 1981), зорієнтовані від аналізу значення до аналізу форм зіставлюваних мов на основі мови-посередника, набувають дедалі більшої популярності. Досвід авторів контрастивної болгарсько-польської граматики знаходить втілення в працях міжнародної групи з когнітивної граматики, з якою себе ідентифікують не лише мовознавці, логіки й математики з Польщі, Болгарії, Франції, Німеччини, Бельгії, Італії... Контрастивні дослідження в розумінні авторів контрастивної болгарсько-польської граматики полягають у синхронному зіставленні щонайменше двох мов на основі мови-посередника. 1. Що таке мова-посередник? Мова-посередник становить спільну штучну семантичну площину зіставлюваних мов. Це структура, яку можна розвивати в ході дослідження і яка розташовується на одному рівні зі зіставлюваними мовами (у цьому випадку: литовською та болгарською), пор. рис. 1. Рис. 1. Мова-посередник є лише допоміжним інструментом під час опису, а не мовою опису (метамовою). У конкретному випадку мовою опису є польська мова; так само це могла б бути інша мова. Однак міркування, якими ми керувалися, обираючи мову публікації, зумовили те, що нею стала польська мова, яка невипадково не є об’єктом нашого дослідження. Мова-посередник конструюється паралельно з просуванням дослідницької роботи. Отже, мова-посередник є динамічною та гнучкою структурою. До мови-посередника висувається вимога внутрішньої узгодженості та простоти правил. 177 У контрастивних дослідженнях опис структур окремих досліджуваних мов здійснюється на основі мови-посередника, що забезпечує єдність опису та повну зіставність результатів. Застосування мови-посередника в дослідженнях нерозривно пов’язане з суто теоретичними працями. У прикладній лінгвістиці цей термін радше не вживається. Теоретичні засади мови-посередника спираються на так звану ситуаційну семантику Barwise’a і Perry’ego, означений опис Russella і Reichenbacha, а також екстенсіональну теорію моделей логіки предикатів першого порядку. Пор. (Koseska i Gargov 1990). Термін «мова-посередник» було запроваджено відносно недавно — у 1969 році. Саме цього року Selinker у своїй доповіді на 2-му Міжнародному конгресі прикладної лінгвістики в Cambridge уперше використав словосполучення «мова-посередник» для позначення нечітко визначених компетенцій у цільовій мові, що є результатом взаємодії компетенцій у рідній мові та мові, з якою її зіставляють. Пор. (Koseska i Gargov 1990) і наведену там бібліографію. 2. Контрастивні та традиційні дослідження На практиці застосування правил контрастивних досліджень на основі мови-посередника означає відмову від 1) досліджень, що ґрунтуються на формах, 2) досліджень, що полягають у перекладі форм мови A мовою B або навпаки. Наприклад, традиційний (формальний) опис категорії означеності-неозначеності в литовській і болгарській мовах зводився б переважно до опису морфологічних показників у болгарській мові, з очевидних (тобто формальних) причин обмеженого іменниками. Далі було б зазначено, що в литовській мові немає морфологічних показників цієї категорії. Можливо, було б проаналізовано окремі займенники та зроблено спробу перекласти болгарські форми з артиклем литовською мовою. Таким чином було б доведено тезу, що болгарська мова (як і подібні до неї, наприклад, французька, англійська, німецька) формально багатша за литовську, оскільки виражає значення означеності-неозначеності за допомогою артикля -ът. Можливо, у традиційних дослідженнях не згадали б болгарський артикль edin, виділення й опис якого ми, власне, завдячуємо авторам болгарсько-польської граматики (Koseska i Gargov 1990). На відміну від цього, контрастивні дослідження на основі мови-посередника показали б зовсім інший стан речей (status quo). По-перше, було б створено абстрактну мову-посередника для семантичної (увага: не морфологічної) категорії означеності-неозначеності, а потім послідовно проведено дослідження на матеріалі литовської та болгарської мов, метою яких був би пошук усіх форм (на рівні речення, у ширшому контексті), здатних виражати значення означеності. 178 Наступним етапом дослідження було б зіставлення цих показників в обох мовах і формулювання висновків, що випливають із такого зіставлення. Загальне розуміння семантичної категорії означеності-неозначеності, а також знання литовської та болгарської мов дають нам змогу стверджувати, що обидві мови виражають значення згаданої категорії. Лише той факт, що в болгарській мові розвинувся артикль -ăt та edin, тоді як у литовській немає точного морфологічного відповідника цих форм, може стати підставою для висновку про меншу формалізацію показників означеності-неозначеності в групі іменників литовської мови. Але це ніколи не може бути приводом для тверджень, ніби литовська мова є неспроможною виражати значення цієї категорії або ніби болгарська мова має особливе призначення для вираження цих значень. 3. Нарис семантичної категорії означеності-неозначеності Структуру семантичної категорії означеності-неозначеності представимо у вигляді схеми: Рис. 2. Цю категорію ми вважаємо категорією речення, а отже, рішуче відмежовуємося від традиційного опису, який убачає значення означеності лише у формах іменників, але ніколи — у дієсловах. З очевидних причин ця категорія складається з двох основних значень: означеності та неозначеності. Означеність — це не що інше, як одиничність, а неозначеність — сукупність екзистенційних і загальних значень. Для стислості опису скористаємося логічними формулами: Одиничність розуміємо як значення, виражені за допомогою логічної формули: (ix) P(x), (iX) P(X), що можна перефразувати так: «саме цей елемент (x), саме ця множина (X) задовольняє предикат P». Приклад: (1) Mano duktė gyvena Plocke. (2) Yra atvažiavęs. (3) Žmogus yra protingas. (лише люди і ніхто інший). Екзистенційність розуміємо як значення, виражені за допомогою логічної формули: (∃x) P(x), що можна перефразувати так: «існує принаймні один (x), який задовольняє предикат P». 179 Приклад: (4) Vaikai žaidžia kieme. (5) Każkas чекає на тебе. (6) Kartais grįžta anksčiau. Загальність розуміємо як значення, виражені за допомогою логічної формули (∀x) P (x), що можна перефразувати так: «кожен (x) задовольняє предикат P». Приклад: (7) Kiekvienas mirs. (8) Niekas tavęs neieškojo. 4. Останню частину нашої статті присвятимо вибірковому порівнянню показників семантичної категорії означеності-неозначеності в литовській і болгарській мовах. Зазначимо, що більшість болгарських прикладів не пов’язана з артиклем -ăt. Таким чином, ми хочемо показати, що охоплення семантичної категорії означеності-неозначеності значно ширше за морфологічну (формальну) категорію, оскільки охоплює форми, пов’язані з nomen і verbum. (9) Aš numam. (10) Aš klausiu. У реченнях (9) і (10) особовий займенник aš і aš є показником одиничності. (11) Моята дъщеря живее в Плоцк. (12) Mano duktė gyvena Plocke. Іменна група із присвійним займенником і артиклем у болгарській мові, так само як і іменна група з присвійним займенником у литовській мові, є показником одиничності. Зауважмо, що болгарська форма без артикля в реченні (11) неможлива. (13) Иван чете книга в стаята си. (14) Jonas skaito knygą kambaryje. Форми чете і skaito виражають одиничність стану сучасного стану висловлення. (15) Той понякога сънува кошмари. (16) Kartais jis sapnuoja košmarus. Екзистенційність виражається завдяки вживанню форм понякога і kartais, які є елементом дієслівної групи. (17) Един човек може да ти каже за това. (18) Apie tai vienas žmogus gali tau pasakyti. У двох наведених вище прикладах маємо справу з екзистенційністю. Зауважмо, що болгарська форма един формально відповідає литовській vienas. Але чи завжди так буває? (19) Една влюблена жена може всичко. (20) Закохана жінка може все. 180 Болгарське една із речення (19) не може бути відтворене литовським vieną, оскільки тут виражаються значення загальності. Отже, контекст або окремі значення, зіставлені в реченні, у своїй взаємодії визначають значення загальності. Іноді відсутність однозначного показника в подібних прикладах пов’язують із так званою мовною недомовленістю. (21) Всички деца обичат Дядо Мраз. (22) Усі діти люблять Діда Мороза. Всички і visi стають показниками загальності. Так само прийнятними є речення: (23) Децата обичат Дядо Мраз. (24) Діти люблять Діда Мороза. Речення, які іноді з погляду вираження значень означеності-неозначеності визначають як такі, що містять мовну недомовленість, виражають значення, близькі до значень речень (21) і (22). Хоча в деяких описах (Koseska і Gargov 1990) прямо йдеться про мовну недомовленість у реченнях типу (23) і (24), у моєму розумінні можлива дещо інша інтерпретація. А саме, речення (21) і (22) категорично виражають зміст «усі діти люблять Діда Мороза», тоді як (23) і (24) не такою мірою підкреслюють охоплення всіх дітей, які були, є і будуть. Отже, можна сказати, що, можливо, дитина, яку ми зустрінемо, любитиме Діда Мороза. Звичайно, твердження (23) і (24) не виключають можливості зустріти дитину, яка не любить Діда Мороза, хоча припускається, що ймовірність зустріти дитину, яка любить Діда Мороза, вища. Від цієї інтерпретації ближче до екзистенційних значень, які можна виразити за допомогою наведених нижче речень: (25) Някои деца обичам Дядо Мраз. (26) Деякі діти люблять Діда Мороза. Звідси випливає висновок, що структура мови не встановлює чітких меж між загальністю та екзистенційністю. Ця межа розмита, а отже, деякі показники можна однаково вважати, як у нашому випадку, показниками значень загальності або екзистенційності. Ці кілька прикладів дають змогу зорієнтуватися в обсязі семантичної категорії означеності-неозначеності. Як бачимо, показниками розглядуваної семантичної категорії стають не лише артикль чи займенники. Також форми verbum і групи verbum, і навіть явища, які в деяких працях визначають як мовну недомовленість (характерніші для литовської мови, ніж для болгарської), стають показниками цієї категорії. Варто зазначити, що в литовській мові зрідка трапляється форма, аналогічна болгарському -ăt, наприклад: (27) – Є біла, зелена й синя спідниця. Виберете.... Яку візьмете? – Прошу білу. 181 Її вживання дуже обмежене, значною мірою залежить від контексту; крім того, спектр значень зводиться до вираження одиничності. Отримано 1997 12 01 LITERATURA Projekt 1981: Projekt gramatyki konfrontatywnej bułgarsko-polskiej i serbskochorwacko-polskiej, – Studia polsko-południowosłowiańskie, Wrocław. Koseska i Gargov 1990: Българско-полска съпоставителна граматика 2, Семантична категория определеност/неопределеност, София. APIE LIETUVIŲ IR BULGARŲ KALBŲ GRETINAMĄJĮ TYRIMĄ Santrauka Gramatiko kategorijų gretinamasis tyrimas, pagrįstas semantinių sąvokų kalbos tarpininke, leidžia išsamiau ir tiksliau aprašyti kalbos vienetų reikšmes. Vadovaujantis tuo požiūriu straipsnyje norima parodyti, kad semantinė apibrėžtumo/neapibrėžtumo kategorija būdinga ir toms kalboms, kuriose ji neturi specialių morfologinių raiškos priemonių. Ta problema aktuali ir tarinio grupei, kuri tradiciniuose artikelį turinčių kalbų aprašuose šiuo atžvilgiu dar nenagrinėta. 182