In memoriam Terje Mathiassen (1938–1999)

Цей поділ не має єдиної основи (скажімо, топоніми прусського чи куршського походження також можуть бути гідронімічного, антропонімічного, професійного тощо походження), однак він дає повне й узагальнене уявлення про походження та творення назв населених пунктів Малої Литви. У другому підрозділі цього розділу — «Зміна назв місцевостей» — в історичному ракурсі висвітлено германізацію краю, а згодом його русифікацію, що зрештою призвела до цілковитого витіснення балтійських мов із цієї території. Студію завершує ґрунтовне (на 9 сторінках) резюме німецькою мовою та список назв церковних сіл, яких тут було 210. Завершуючи огляд книжки, слід сказати, що дослідники топонімів знайдуть тут, поряд з автентичним і цінним матеріалом, і те, що заслуговує на критику, — сумнівні етимології чи інші неточності в аналізі назв. Однак ніхто не зможе заперечити, що студія В. Петерайтіса «Топоніми Малої Литви й Тванксти», як і перша книжка цього автора «Мала Литва й Тванкста», ще раз засвідчує балтійський субстрат Малої Литви та є вагомим внеском у скарбницю досліджень балтійської культури. Марія Размукайте ПАМ’ЯТІ ТЕР’Є МАТІАССЕНА (1938–1999) Якась трагічна доля переслідує скандинавських балтистів. Ще не так давно страшні хвороби нашого століття передчасно звели в могилу норвежця Гельге Рінгольма й ісландця Йорундура Гільмарссона. І ось знову ми сумуємо: після тривалих страждань рак 9 січня 1999 року остаточно здолав і професора Університету Осло Тер’є Матіассена. Усі троє були не лише добрими друзями, дослідниками балтійських мов і учнями великого норвезького балтиста Крістіана С. Станга, а й найщирішими друзями нашого народу. Матіассен народився 12 квітня 1938 року в Осло. У 1957 році закінчив гімназію. Спочатку він хотів вивчати латинську мову й математику. Однак у наш час ці предмети важче поєднувати, тож Матіассен вирішив вивчати в Університеті Осло русистику, германістику та норвезьку філологію. Серед його викладачів тут, крім Кр. С. Станга, був і славетний норвезький іраніст Георг Моргенстьєрне. У 1962 році Матіассен завершив загальний курс навчання, здобувши ступінь магістра. Подальше зацікавлення славістикою, а почасти й балтистикою, можна сказати, визначило НАТО. Проходячи військову службу, Матіассен мав нагоду закінчити дуже добрі курси російської мови, організовані НАТО (він закінчив їх разом із майбутнім міністром оборони Норвегії). До речі, такі курси закінчив і згаданий нами Г. Рінгольм. У 1964 році Матіассен п’ять місяців удосконалював знання в Ленінграді. Небіжчик згадував, що першу візу до Ленінграда йому видав працівник посольства СРСР у Норвегії, литовець Вітаутас Буркаускас. У 1965 році Матіассен уже був кандидатом філологічних наук. У 1966–1971 роках він був стипендіатом Університету Осло- 247 1970 року за дисертацію «Студії з довгого вокалізму слов’янських та індоєвропейських мов» йому було присуджено ступінь доктора філософії. Невдовзі дисертацію видали окремою книжкою (Studien zum slavischen und indoeuropäischen Langvokalismus. Oslo, Bergen, Tromsø, 1974). Chr. S. Stangas був офіційним опонентом на захисті дисертації. 1971 року розпочалася активна педагогічна діяльність Mathiasseno. В університеті Осло він викладав російську, церковнослов’янську, литовську та латиську мови, а також вступ до балтійської філології. Він не лише теоретично вивчив, а й практично опанував литовську та латиську мови. 1982 року з його ініціативи в університеті Осло було запроваджено курс литовської мови як окремої дисципліни (раніше литовську викладали нерегулярно як відповідну частину індоєвропеїстики). 1991 року, також значною мірою завдяки його зусиллям, в університеті з’явилися лекторії литовської та латиської мов. Тут викладати приїжджали філологи з Lietuvos і Latvijos. 1978 року Mathiassenas був обраний членом Норвезької академії наук. 1985 року йому присвоїли звання професора. Від 1987 року він був членом Міжнародного комітету славістів. У 1992–1994 роках очолював проєкт університету Осло, що підтримував країни Балтії. 1996 року Latvijos академія наук обрала його своїм іноземним членом. Чимало найважливіших публікацій Mathiasseno пов’язані з його педагогічною діяльністю. Насамперед варто згадати ґрунтовну граматику російської мови (Russisk Grammatikk, Oslo, 1990; 2-ге вид. 1996) та влучно названі латвійським мовознавцем Janio Valdmanio «близнюками» граматики литовської й латиської мов (A Short Grammar of Lithuanian. Columbus, 19961; A Short Grammar of Latvian. Columbus, 19972). Разом з іншим норвезьким мовознавцем, Siri Sverdrupu Lundenu, Mathiassenas редагував «Російсько-норвезький словник» Valerijaus Berkovo, виданий 1987 року в Maskvoje (Русско-норвежский словарь. Russisk-norsk ordbok). Можливо, невдовзі побачить світ іще одна лексикографічна праця, у якій також буде значна частка ретельної роботи Mathiasseno. Ось що про цю працю розповідає одна з її керівниць, професорка Evalda Jakaitienė: «Від 1996 року він був одним із керівників проєкту нового Інституту східноєвропейських студій та орієнталістики університету Осло — „Литовсько-норвезький / норвезько-литовський словник“. Matiasenas не лише впорядковував організаційні питання проєктної групи, а й був чудовим порадником, адже надзвичайно добре відчував барви й відтінки слів норвезької мови, був невтомно працьовитим, багато разів виправляв той самий текст, шукаючи якнайточнішого литовського відповідника норвезькому слову. Словник ще не завершено, і його укладачам постійно бракуватиме кваліфікованих зауважень, проникливих порад і доброзичливих підказок колеги»3. 1 Sabaliauskas A., Valeika L. (Rec.). – Baltistica, 1997, 32 (1), 133–136. 2 Rosinas A. (Rec.). – Baltistica, 1997, 32 (2), 256–258. 3 Jakaitienė E. Profesorius Terjė Matiasenas. – Gimtoji kalba, 1999, 2, 21–23. 248 Mathiassenas опублікував у періодиці різних країн чимало статей з питань історичної морфології, фонетики, синтаксису й лексики балтійських та слов’янських мов, а також мовних контактів.4 На сесії Норвезької академії наук 1981 року Mathiassenas виголосив доповідь про мови та культуру балтійських народів. Доповідь було опубліковано у працях Норвезької академії наук. Він брав участь у багатьох наукових конференціях у Lietuvoje, Latvijoje, Швеції, Україні, Польщі, Німеччині, Канаді та Сполучених Штатах Америки. Mathiassenas бував у Lietuvoje багато разів. Приїхавши до Lietuva восени 1991 року, він радів, що цього разу йому вже не потрібна була віза. 1994 року він провів у нашій країні три тижні разом із дружиною Anna Maria Mathiassen, яка також дуже цікавилася Lietuva. Особливо йому запам’яталася поїздка на Куршську косу, неподалік від місць, де колись його вчитель Christianas S. Stangas разом із Jurgiu Geruliu досліджував нині цілком зниклий діалект литовських рибалок. Автор цієї статті пам’ятає, як 24 вересня 1975 року разом із професором Zigmu Zinkevičiumi їхав до аеропорту зустріти Mathiasseno. Тоді в Lietuvoje ніхто не знав норвезького мовознавця. Щоб привернути увагу незнайомця, ми тримали в руках його щойно видану книжку. Побачивши її, один із пасажирів усміхнувся й підійшов до нас. Так і почалася дружба Mathiasseno з Lietuva. Про ту зустріч і друзів, які його зустрічали, Terje Mathiassenas тепло згадав у своїй доповіді на VIII Міжнародному конгресі балтистів у Vilniuje (9 жовтня 1997 року). На жаль, ця доповідь стала останньою зустріччю мовознавця з нашою країною та його численними друзями тут. Важко змиритися з думкою, що цієї чудової людини, яка так багато доброго зробила для Lietuvos, вже немає серед нас. Algirdas Sabaliauskas 4 Mathiassen T. Die Personalendungen im baltischen Verbum unter besonderer Berücksichtigung der 2. P. Sg. lit. – lett. *je und die indoeuropäische Grundlage. Versuch einer neuen Deutung. – Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap, 1975, 29, 199–205; О происхождении форм причастий на -ęs, -ę в литовском языке, -is в латышском языке. – Baltistica, 1976, 12 (1), 43–50; Сколько было в прабалтийском основных типов словесного ударения – два или три? – Baltistica, 1983, 19 (2), 108–113; A Discussion of the Notion ‘Sprachbund’ and its Application in the Eastern Baltic Area (Slavic, Baltic, and West Finnish). – International Journal of Slavic Linguistics and Poetics, 1985, 31–32, 273–281; An Unorthodox View of the 1. P. Sg. Subjunctive (Optative) in Lithuanian. – Baltistica, 1993, 28 (1), 5–8; Prepozicinis nagų valdomas kilmininkas baltų, Pabaltijo suomių ir skandinavų kalbose (istorinė apžvalga). – Baltistica, 1993, 28 (2), 21–26; Nochmals zum ie- Komplex im Ostbaltischen. – Linguistica Baltica, 1995, 4, 41–53; Some Aspects of the History of Lithuanian and Latvian Grammatical Terminology. – Baltistica V Priedas, 1998, 169–176, ir kt. 249