Kirčiuočių mišimas

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLVI (2002), 185–192 ПРИМІТКИ Remarks ЗМІШУВАННЯ АКЦЕНТНИХ ПАРАДИГМ У багатьох говорах південних аукштайтів (Léipalingis, Veisiejai, Kāpčiamestis, Drūskininkai, Rāt-nyčia, Pelēša, Žirmūnai, Ródūnia, Merkinė, Seinai, Pūnskas) у певних випадках¹ змішалися акутова й циркумфлексова інтонації (за проф. J. Balčikonis, акутова звучить — з його лекцій 1953–1954 рр.). Імовірно, тому похитнулися навіть схеми акцентних парадигм: gru·dù «зерном», gru·dūs «зерна», але grūdàs, k’ælmùs «колоди», але k’æ.lmas, ža.ŋklù «знаком», žaŋklùs «знаки», але žá.ŋklas, žiedù «квіткою», žiedùs «квітки», karštù «гарячим», karštùs «гарячі», але ká.rštas, ká.rštu; gri·nù «чистим», gri·nùs «чисті», але grì·nas, nuogù «голим», nuogùs «голі» Drsk (Švendubrė, Jaskónys); žantùs «зятів», žvèru «звіром», род. мн. žverìs «звірів», tv’irtù «твердих», p’irmù «першим» Rtn² (пор. також почуту й підтверджену іншими варіативну вимову назви озера Bìlsas як b’ì.lsu і b’ìlsu (Balčikonis 1978b: 383–384; Savukynas 1966). Такі приклади записано 1958 року й пізніше також в околицях Ródūnia (у селах Kargaudų, Klá išių, Naujų Smilginių, Piliakalnio, Leliūšių); (tùr) du sunù, але род. одн. súnu, marcì atè į nuogù žùpakal’u; nup’ìrkɔ. nàujùs žiedùs; rùkščùs barščùs nór k’àu.læ.m p’ìlk; su p’ìrmù, nors p’ìrmas: vaì m’er.gɔ’s dar. /su p’ìrmù gùlas || Такі факти записано й у Лазунському говорі: gru.dùs, vežùs, me·šlùs (але grūdàs, véžì) Lz (Pasalys, з казок і розмов, записаних від Avižičius у 1959 р., LKI), kaulùs LzŽ112 → káulas LzŽ112; jungùs LzŽ98,102 – jùngas LzŽ98; kelmùs LzŽ114 – kélmas там само; lungùs – lùngas LzŽ139; storùs LzŽ245 – stóras LzŽ там само; rìebù Lz (Pasalys) – род. мн. rieb’ùs там само, gru·dùs с. 151, storùs с. 150, але stóras с. 151, kaulùs с. 140, klù·n’i с. 147, unkšč’ìša, с. 151, але ù.ŋkšč’ìša род. мн. наз., від ù.ŋkšč’ù. род. мн. род. – с. 151 (останній приклад — занепала I-а акцентна парадигма) тощо. Panašių dalykų yra Dieveniškių (plg. Grinaveckienė 1993: 134–179) šnektoje; plg. dar Poško-nių kaime 1999 metais išgirstus sakinius: ká.r tus / m’ėšk karcùs [obuolius] tuos žà.me.n; du sunù pripùole. /nušùvė.; vag’ėi. klė·c’is plėša /v’ìsa /v’ìenus sanùs ažadauža až’ė jì ir t. t. Ще частіше так говорили у вже зниклому Зетелосському говорі: g’ies’m’ė → gies’m’ės ZtŽ205; grì·nas, grì·nù ZtŽ219; krésla → kreslùs і krésus ZtŽ316, lángo JR74 → dù langù p’irk’on instàt’em ZtŽ341; mèšlùs ZtŽ398; mùre і murè ZtŽ418; pėdàs → piedùs і pėdus ZtŽ469; p’ìrmas → sa p’ìrmai ZtŽ487; kunodàs dá nesuràs ZtŽ643; sá.udus → šiaudùs і šaudùs ZtŽ659, vienas → vìna.i (оруд. одн. viena) ZtŽ768 тощо. Вимовляють навіть g’ìema, але g’iem’ì, g’iemù ZtŽ204, 1 голосних e·, i·, u·, o·, дифтонгів ie, uo. 2 Tas klausimas buvo jau iškeltas (žr. Lazauskaitė 1998: 27–28). 186 | PASTABOS atjùnkau ir atjùnkai ZtŽ249; šìltus kal’in’us ZtŽ663, in Pagirūs Zt, bet Pagiriai (3b) ZtŽ821 і тощо. Мабуть, професор Й. Бальчиконіс мав рацію, коли в 1953–54 роках навчав, що зі занепадом мови та розхитуванням її системи насамперед починає строкатіти наголошування. Іноді здається, що схема наголошування частого слова цілком руйнується (наприклад, kėlinės і д. мн. род. kelinės ZtŽ283, k’ęp’in’im’i «печінками» д. мн. орудн. і k’ęp’in’ū д. мн. род. ZtŽ286, šilnas (4) ZtŽ589 = (3); skėpta (1)? – ZtŽ597; šūlnis (3)? – ZtŽ675; muzikontas (1) ZtŽ420 = (2); pakutys (3) ZtŽ450 = (3b), pelýnas (1) ZtŽ470 = (2), pekórnia (1) ZtŽ470) = (2) тощо. За наявності різних записів (записаного різними людьми, адже коливання трапляються навіть у мовленні однієї людини; наприклад, у селі Пошконіс Дівенішкського краю 1999 року від однієї жінки почули važà.v.àm in tró.bas ~ važiuovom in Tróbas ir važiuoc in tróbas nemòžna ~ važiuot in Tróbas nemòžna), іноді невідомо, який тип наголошування записувати в тому чи тому слові. Нерідко через наголошування закінчень у цих двох відмінках стверджують, що існує четвертий тип наголошування. На жаль, закон Ф. де Соссюра щодо гострої інтонації (у говірках лише k’ė.lmas, ka.rštas, ža.nyklas, p’ì.rmas тощо) не міг діяти в передостанньому складі; тут мали бути якісь інші причини. Причини могли бути такими. Через двомовність або інші чинники, коли відмінності інтонацій послабилися чи навіть зникли, у певних випадках у говірках збереглася тенденція наголосом виділяти певний відмінок. Більша частина іменників, прикметників, навіть числівників і дієприкметників належить до четвертого типу наголошування, тож це було начебто узагальнене наголошування закінчень деяких (а може, й усіх?) слів із коренем гострої інтонації в однині орудного відмінка та множині знахідного відмінка. Сприяла цьому також боязнь освіченої молоді (особливо в містах) переносити наголос із короткого закінчення на довгий склад перед ним. Цей новий тип наголошування, очевидно змішаний через прояв цієї аналогії, мабуть, не варто подавати у словниках і текстах (як намагалися зробити в DrskŽ і LKŽ), адже тоді ми стверджуємо, що слова четвертого типу наголошування можуть мати в корені гостру інтонацію (cv’ì.rtas, cv’ìrtų, trá.uktas, trắuktų тощо). Адже навіть носії літературної мови ніби цілком усувають третій тип наголошування, бо кажуть griežtì, griežtùs bernùs, aukštìnius žiédus, giesmè, giesmès, ties Lietuvà, su tamsumà, tamsumàs тощо. Багато міських мешканців уже не чують коливань гострої інтонації, тому поспішають наголошувати однину орудного відмінка та множину знахідного відмінка наголошеним складом закінчення, адже там наголос часто відтягується з різних закінчень: vaì.kus, sódu, sódus, mièstus. Це вже, мабуть, явище зовсім недавнього часу, яке почалося навіть у литовських говірках. На думку В. Лазаускайте-Рагайсене, це майже винятково наслідок аналогій з іншими основами (Lazauskaitė-Ragaisienė 2001: 97–109), але аналогічне змішування основ так само поширене майже по всій Литві, тоді як форми karštù, pirmù, pirmùs, žiédus, ties Lietuvà та ін. трапляються лише в двомовних прикордонних говірках, на які вплинуло нівелювання інтонацій, а також у наших великих містах (особливо у Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді). Варто також згадати дієслова теперішнього й майбутнього часів g’ìema → g’ìem’i, g’ɡvė. → gɔ.v’ėu. Lz, vé.ima → v’eim’i Dv (село Пошконіс) тощо. У цьому разі не слід ставити жодних позначок типу наголошування, оскільки це явище ще не сформувалося й залишається досить неясним, так само як у випадку з одниною власних іменників із коренем циркумфлексної інтонації, що їх рекомендував Й. Бальчиконіс: Kaũnas, Kaunù, Kaunè (2 чи 4), Smàlvas, Smalvù, Smalvè (2 чи 4; оскільки множини немає, перевірити неможливо; підтвердити це міг би хіба ілатив однини, але в говірках він іноді коливається, наприклад: Kaunan (у багатьох південних і східних аукштайтських говірках) і Kaũnan (DSM – інформація Б. Стундзі), адже «позначення парадигм є марним гаданням» (Balčikonis 1978a: 372). Так само зроблено і в так званому словнику Нідермана (Wörterbuch der litauischen Schriftsprache), особливо в переліку топонімів (зош. 49, Heidelberg, 1968). PASTABOS | 187 Це допоможе розв’язати й проблему наголошування озера b’ĭlsas: однину орудного відмінка та сама людина може вимовляти двояко — b’ĭlsu і b’ĭlsu. Перевірено 2002 року (пор. Savukynas 1966: 175–176; Balčikonis 1967: 130). Така варіативність залежить від бажання мовця наголосити однину орудного відмінка (я навіть чув речення prɪŋ’g’ėre. b’ĭlsu, хоча називний відмінок однини він вимовив як b’ĭlsas). LITERATŪRA BALČIKONIS, J. 1978a: [Rec.] Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, Kalbotyra 10, 1964. Cituojama pagal: Id., Rinktiniai raštai I, sud. A. Pupkis, Vilnius: Mokslas, 371–373. BALČIKONIS, J. 1978b: Laiškas redakcijai. Baltistica 3 (1), Cituojama pagal: Id., Rinktiniai raštai I, sud. A. Pupkis, Vilnius: Mokslas, 383–384. GRINAVECKIENĖ, E. 1993: Šaltinių šnektos tekstai. Lietuvių kalbotyros klausimai 30, 137–159. LAZAUSKAITĖ, V. 1998: Dėl dviskiemenių o-kamienių daiktavardžių kirčiavimo variantų pietinėse aukštaičių tarmėse (tezės). Lietuvių kalbos institutas, Vilniaus pedagoginis universitetas. LAZAUSKAITĖ-RAGAIŠIENĖ, V. 2001: Dviskiemenių u-kamieno daiktavardžių kirčiavimo variantai pietų aukštaičių ir rytų aukštaičių vilniškių paribio šnektose. Paribio tarmių ir kalbų problemos. Šiauliai, 2001, 97–109. SAVUKYNAS, B. 1966: K probleme substrata v jugozapadnoj Litve. Baltistica 1 (2), 165–176. Vytautas Vitkauskas Lietuvių kalbos institutas Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius, Lietuva Gauta 2002 03 20 DĖL UPĖVARDŽIO Dānė* Akmenos upės (Kretingos r.) žemupys klaipėdiškių šnektoje yra (ir buvo) dānė || dānej’e~Dā-nė | Dānija. Vokiškai buvo rašoma Dange. Vokiečių žemaičių tarme išmokę kalbėti rusniškiai (M. Deivelaitis), saugiškiai (J. Užpurvio brolis ir brolienė), preikuliškiai (M. Reizgys, buv. Klaipėdos gubernatoriaus giminė), klaipėdiškiai (Kazlauskas) W. Fenzlaw (1934: 141) sakinį su žodžiu Dange visi kaip vienas 1958–1960 metais yra skaitę dā.ne || dāne ir sakę, kad niekada nebuvo sutikę čia priebalį g tarusių klaipėdiškių (tek dėdlė tov’e pamātė- vō-k’ęška parašima Dange / pradė je t’ėp tārte – dā.ng’e – J. Užpurvio sesers Kohnienės žodžiai). Prof. V. Mažiulis remiasi F. Kuršaičio žodynu (K78). Tokio tarimo lietuvininkais save vadinę žmonės net taip vėlai (apie 1959–1963 metus) yra nevartoję. Jei kas dabar iš atsitiktinai likusių klaipėdiškių gali būti „naujoviškai“ ėmę sakyti pagal kraštą užplūdusius atkėliėlius, bet seniau neteko taip išgirsti. Vargiai iš gyvosios kalbos F. Kuršaitis galėjo išgirsti Dangę – tai raštų forma būsianti. F. Kuršaičio užrašymai iš Tilžės apylinkių yra be trūkumų, bet iš kitur, iš tolesnių vietų, yra netgi didžiai neįtikimų užrašymų (iš atsitiktinių pateikėjų?), pvz.: žem. unduo, viekšniškių * VYTAUTAS MAŽIULIS. Ne Dānė, o Dangė. Baltistica 34 (1), 1999, 93–98.