Nesusipratimai dėl dažninio žodyno

PASTABOS 129 STEPANOV, JU. S. 1972: Ударение и метатония в литовском глаголе. Baltistica, I priedas, 169–183. STEPANOV, JU. S. 1997 a: Непарадигматичні переміщення наголосу в індоєвропейській мові. (Вихідні положення.) Вестник Московского университета. Серия 9. Филология № 5, 63–80. STEPANOV, JU. S. 1997 b: Непарадигматичні переміщення наголосу в індоєвропейській мові. (I. Навколо законів Ваккернагеля та Лескіна.) Вопросы языкознания, 1997, № 4, 5–26. STUNDŽIA, B. 1980: Vadinamosios bendrosios giminės vieta lietuvių kalbos morfologinėje sistemoje. Kalbotyra 31 (1), 79–87. TRUBECKOJ, N. S. 1960: Основы фонологии, Москва: Издательство иностранной литературы. TRUBECKOJ, N. S. 2000: Основы фонологии, Москва: Аспект Пресс. ULVYDAS, K., red. 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1. Fonetika ir morfologija, Vilnius: Mintis. VAITKEVIČIŪTĖ, V. 1961: Lietuvių literatūrinės kalbos balsinės ir dvibalsinės fonemos. Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 19–47. VALECKIENĖ, A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. ZALIZNJAK, A. A. 1967: Русское именное словоизменение, Москва: Наука. (= Zaliznjak 2002: 1–370.) ZALIZNJAK, A. A. 2002: «Русское именное словоизменение» с приложением избранных работ по современному русскому языку и общему языкознанию, Москва: Языки славянской культуры. ZINKEVIČIUS, Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. Aleksejus Andronovas St. Petersburg State University Department of General Linguistics Universitetskaya nab. 11, 199034 St. Petersburg, Russia [email protected] Отримано 2002 12 05 НЕПОРОЗУМІННЯ ЩОДО ЧАСТОТНОГО СЛОВНИКА Acta Linguistica Lithuanica У томі XLVI Артурас Юджентіс, оглядаючи наукову діяльність Вітаса Лабутіса (с. 230–248), переказує деякі твердження з його рецензії на наші з ним словники – Частотний словник сучасної писемної литовської мови (у порядку спадання частотності) (1997) та інший словник із тією самою назвою, лише впорядкований за абеткою (1998) (щоправда, переплутавши наші імена та прізвища, див. с. 245). Ми захотіли публічно відповісти авторові щодо викладених ним не власних, а Лабутіса тверджень, бо, оскільки Юджентіс не скористався можливостями непрямої мови, залишається лише припустити, що думки і автора огляду, і Лабутіса збігаються: мовляв, частотні словники можна укладати, не дотримуючись вимог лінгвостатистики (пор. твердження Лабутіса: «Спираючись на вибірки текстів, сформовані за принципами статистики, і переконавшись, що крізь їхню сітку постійно вислизає якийсь вугор чи плітка, вибірку текстів, мабуть, слід було б скоригувати». (Kalbos kultūra 72, 1999, с. 113.)) Юджентіс без жодних коментарів повторив не лише докір Лабутіса — до речі, як і інших, хто недостатньо заглибився в принципи укладання лінгвостатистичних списків слів і словників — щодо відсутності в цьому списку тих чи тих слів («…бракує (…) назв побутових реалій, рослин і тварин, слів зі сфери культури та пов’язаних з інтелектуальною діяльністю…»), а й примудрився нагадати, що частотні словники не можна доповнювати тими чи тими словами, хай навіть дуже бажаними. Така вже природа лінгвостатистичних методів: нічого не можна ні додати, ні вилучити — статистично описувати належить реально наявний 130 | PASTABOS текст або сукупність таких текстів, без жодних доповнень. Може статися — і, до речі, стається, — що не всі слова того самого класу чи групи потрапляють до такого частотного списку (скажімо, серед термінів спорідненості бракує якоїсь дружини дядька), але така специфіка лінгвостатистичних праць: не доповнювати, хоч як би кортіло. Про згоду Юджентіса з докорами Лабутіса свідчать і стилістичні засоби, наприклад: «Із занепокоєнням констатується, що у словнику багато ненормативних слів (…)». Схоже, обом мовознавцям разом просто незбагненна елементарна річ: хоч би як мовознавцям цього хотілося, знімок реального вживання мови не можна переробити, якщо не хочемо, за старою звичкою, спотворювати дійсність і видавати бажане за дійсне. Ще щодо деяких інших речей, згаданих в огляді, сперечатися слід не з Юджентісом, а з Лабутісом, але ж саме авторові огляду належить щойно надруковане речення: «Критерії визначення частин мови незрозумілі, тому таблиці статистики частин мови не викликають довіри». Це звучить як вирок, адже в наших словниках біля кожного слова наведено вказівку на частину мови (тому, до речі, головне не таблиці, а ці вказівки). Юджентіс повторює це твердження, а це означає, що він твердо вірить висновку Лабутіса, мовляв, «словник і його опорні точки, на жаль, частіше розчаровують, ніж тішать». Можливо, й не було б так важливо сперечатися з тим чи тим мовознавцем, якби не було видно перспектив лінгвостатистичних праць. Тим паче, що ми вже проклали стежку, маємо інструменти й певні навички. Частотні словники деяких мов, подібні до наших, укладено 50 або навіть 100 років тому (докладніше про це див. статтю Лайми Грумадене в тому самому томі ALL 46). Тепер рухаються далі — великі словники загальних або сучасних мов зазвичай уже містять вказівки біля найчастотніших слів, а це означає, що й литовській мові (або литовській лексикографії) час заповнити цю прогалину. Отже, частотність слів невдовзі, можливо, доведеться визначати не від випадку до випадку, а постійно. Тоді з’ясувалася б елементарна істина: найчастотніші слова змінюються, адже залежать від багатьох мінливих життєвих обставин. Безсумнівно, серед самих слів траплялися б як гарні, так і не дуже, бо їх рахували б за текстами зі справжнього життя, а не добирали б цілеспрямовано лише для ілюстрування краси мови. Отримано 2002 12 23 Laima Grumadienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 2055 Vilnius, Lietuva [email protected] Vida Žilinskienė Lietuvos teisės universitetas Ateities g. 20, 2057 Vilnius, Lietuva [email protected]