The Indo-European genitive of agent with finite verbs and participles

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLVII (2002), 41–54 Індоєвропейський генітив агенса з особовими дієсловами та дієприкметниками* William R. Schmalstieg The Pennsylvania State University Приклади вживання особового дієслова та генітива у функції агенса наведено зі староіндійської, давньоперської, тохарської, грецької та слов’янських мов. Крім того, висловлено припущення, що генітивний об’єкт деяких класів дієслів, наприклад індоєвропейських дієслів із суфіксом *-é-, міг первісно виконувати функцію агенса, а етимологічний суб’єкт був пацієнсом. У цій статті я хотів би навести кілька прикладів генітива агенса (або, можливо, точніше, генітива джерела) з особовими дієсловами в деяких індоєвропейських мовах, окрім балтійських¹. Етимологічне присвійне тлумачення завжди можливе для конструкцій із пасивними дієприкметниками, але, на мою думку, немає потреби пояснювати конструкції з особовими дієсловами одним способом, а конструкції з пасивними дієприкметниками — іншим, хоча, гадаю, теоретично конструкції з особовими дієсловами можна було б пояснити як аналогічні конструкціям із дієприкметниками. Насамперед наведу приклад уживання генітива агенса з особовим дієсловом зі староперської (Cardona 1970: 2; Kent 1953: 133): (1) avāy ūvijyā arikā āha НАЗ. ВІДМ. МН. ЧОЛ. РІД. НАЗ. ВІДМ. МН. НАЗ. ВІДМ. МН. ЧОЛ. РІД. 3 ОС. МН. НЕДОК. МИН. еламітяни невірними були u-tāšam Auramazdā naiy ayadiya СПОЛ. ГЕН. ВІДМ. МН. ЧОЛ. РІД. НАЗ. ВІДМ. ОДН. ЧОЛ. РІД. ЗАПЕРЕЧ. 3 ОС. ОДН. ПАС. НЕДОК. МИН. і ними Ахура-Мазда не шанований був «Еламітяни були невірними, і Ахура-Мазду вони не шанували». Note the Old Indic example with a finite verb (Jamison 1979: 134): Хочу подякувати професорові Vytautas Ambrazas і професорові Algirdas Sabaliauskas за прочитання попередніх версій цієї статті та за зауваження до них. Також хочу подякувати професорові Giedrius Subačius за транскрибування уривка з Біблії Rhesa в бібліотеці Newberry у Чикаго. Хоча я прямо не згадував його в цій статті, хочу висловити подяку професорові Axel Holvoet, з висновками якого я часто не погоджуюся, але чиї статті допомогли мені переглянути й сформулювати власні думки. Його стаття 2001 року, наведена у списку літератури, стала безпосереднім поштовхом до написання цієї статті. 1 Haudry (1977: 409) writes that the subjective genitive and the genitive of belonging go back to the same origin as the genitive of agent, viz. the genitive of source, which when used with the passive participles denotes the author of the action and is opposed to the instrumental which denotes the element in contact, the object possessed or the instrument of the process. 42 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG (2) idáṃ tyát НАЗ. ОДН. СЕР. цей той pātram НАЗ. ОДН. чаша indrapāṇam, НАЗ. ОДН. напій Індри índrasya РОД. ОДН. Індрою priyám НАЗ. ОДН. СЕР. любий amṛ́tam НАЗ. ОДН. СЕР. безсмертний apāvi 3-ТЯ ОС. ОДН. ПАС. АОР. було випито «Цю саму чашу, напій Індри, любий, безсмертний, випив Індра». A Tocharian B example of the genitive of agent is given below (Krause, Thomas 1960: 83): (3) srukor НАЗ. ОДН. смерть aíśaumyepi РОД. ОДН. мудрим (чоловіком) olypo ПРИСЛ. дуже [ri]toy(tā)r 3-ТЯ ОС. ОДН. СЕРЕДНІЙ СТАН, ОПТАТИВ: слід шукати «радше смерть мала б бути шуканою мудрою людиною» «смерть радше належить шукати мудрій людині». Тепер добре відомо, що в історії мов із плином часу прийменник починає підтримувати просте відмінкове закінчення. Зазвичай учителі мов кажуть учням, що той чи інший прийменник вимагає того чи іншого відмінка або відмінків, але історично все переважно було якраз навпаки. Прийменник (як певний різновид етимологічного прислівника) підтримує первісний відмінок. Заміна лат. īre Romam на īre ad Romam «їхати до Рима» добре відома, але є й багато інших прикладів. Наприклад, Криско (1997: 121–122) пише, що в російській мові під час формування категорії прямого додатка протиставлення об’єктних і обставинних форм посилюється, унаслідок чого знахідний відмінок просторового об’єкта, який поєднує лексично локативну та функціонально об’єктну категорії, тобто позначений і обставинністю, і об’єктністю, поступово витісняється прийменником čerez «через» із відмінковою формою. Цікаво, що Криско передбачає, що простий знахідний відмінок об’єкта при дієсловах руху поступово замінюватиметься конструкцією «прийменник + об’єкт», як це вже сталося з певними конструкціями, наприклад, perelet’ čerez zabor «перелізти через паркан», pereletet’ čerez more «перелетіти через море». У грецькій мові прийменник ὑπό «ким» почав уживатися з родовим відмінком у значенні агенса. Отже: (4) ἠνάγκασμαι ὑπὸ τῶν γεγενημένων... τούτου κατηγορεῖν 1 ОС. ОДН. ПАС. АОР. ПРИЙМ. РОД. МН. РОД. МН. РОД. ОДН. ІНФ. Я змушений тим, що сталося... цього звинувачувати «Я змушений через те, що сталося, звинуватити цього чоловіка». (Goodwin, Gulick 1958: 261.) Paul Andersen (1991: 123) showing how in Greek the introduction of an agent can change the interpretation of an active intransitive construction to a passive construc- THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT 43 ...водить такі приклади (Herodotus 3, 15, 4): (5) αἷμα ταύρου πιών ἀπέθανε παραχρῆμα ACC. SG. GEN. SG. NOM. SG. MASC. PAST ACT. PART. 3 SG. AOR. ADV. кров бика випивши помер на місці «Випивши кров бика, він помер на місці» (Herodotus 7, 213, 2) (6) ἀπέθανε ὑπό ’Αθηναδέω ἀνδρός Τρηχινίου 3 SG. AOR. PREP. GEN. SG. GEN. SG. GEN. SG. MASC. помер від Афінадея, чоловіка з Трахіни «Його вбив чоловік із Трахіни на ім’я Афінадей». With regard to Old Church Slavic Vaillant wrote (1964: 189) that the agent of a passive verb may be rendered by the instrumental or otъ plus the genitive. Vaillant (1964: 195) gives the example from Matthew 3.6: (7) krъštaaxo sę otъ nego 3 PL. IMPERF. REFL. PTCL. PREP. GEN. SG. хрестилися від нього «Їх охрестив він». Додавання otъ лише посилює первісне значення родового відмінка агента. Вище я навів свідчення вживання агентного родового відмінка з особовим дієсловом у давньоперській, давньоіндійській, тохарській, грецькій і слов’янській мовах. Отже, на мою думку, індоєвропейське походження цієї конструкції цілком імовірне. Дотримуючись думки, що невмотивований синтаксис бере початок у мотивованій семантиці, я припускаю, що невмотивований родовий відмінок, якого вимагають певні дієслова, є відображенням давнішого агентного значення. З синхронного погляду можна сказати, що те чи те дієслово вимагає певного відмінка, але жодної мотивації для цього немає. Отже, у багатьох конструкціях підмет можна розуміти як первісний об’єкт (або пацієнс) дії чи стану, а родовий додаток — як агента або джерело дії чи стану. Коли індоєвропейська мова перейшла від ергативної типології до номінативно-акузативної типології, первісний пацієнс почали сприймати як підмет, а аналіз речень давнього ергативного типу змінився. Так, наприклад, деякі конструкції давньоанглійської мови традиційно називають «безособовими», хоча Visser (1963: 20) вважає цей термін невдалим. За Visser (1963: 23): «Ця конструкція нерідко супроводжується додатком у формі іменника або займенника в родовому відмінку... або прийменником (for, of, æt, to тощо) + іменником... Оскільки зручно мати назву для додатка у формі (про)іменника в родовому відмінку, називатимемо його CAUSATIVE OBJECT, адже в більшості випадків він виражає причину або привід дії чи стану, позначених дієсловом, до якого його віднесено». Термін Visser «причиновий додаток» дуже доречний, оскільки він узгоджується з уявленням про родовий відмінок як агента або джерело, що спричиняє дію чи стан. Приклад: 44 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG (8) його sceamode ðæs mannes DAT. SG. 3 SG. PRET. GEN. SG. MASC. GEN. SG. йому соромило того чоловіка «він соромився того чоловіка». Цій «безособовій конструкції» з «каузативним об’єктом», імовірно, передувала особова конструкція, також із «каузативним об’єктом». У давньоанглійській мові давальний додаток замінив первісний підмет у називному відмінку. Пор. готський приклад із спорідненим дієсловом (Luke 9.26): (9) saei... skamaib sik meina NOM. SG. 3 PRES. REFL. GEN. SG. хто соромить себе мною «хто соромиться мене» (Streitberg 1919: 131) According to Erhart (1980: 182) Indo-Iranian fourth class verbs (those in -ya) were originally stative, but some had developed into passives already in the Indo-Iranian period. Let us compare the following sentence from Old Indic (Macdonell 1916: 319): (10) ānnasya tṛṇyati GEN. SG. 3RD SG. PRES. їжею він підкріплюється «Він підкріплюється якоюсь їжею». Згідно з тлумаченням у підручниках, дієслово tṛp- керує родовим відмінком, але зауважмо, що це дієслово належить до четвертого класу індійських дієслів і синтаксичне тлумачення можна було б обернути, припустивши агента в родовому відмінку (або, за термінологією Visser, каузативний об’єкт) і пацієнс у називному. Тоді речення можна було б зрозуміти так: «їжа підкріплює його». Розгляньмо тепер такий латинський приклад: (11) pudet mē tuī 3 SG. PRES. ACC. SG. GEN. SG. соромить мене тебе «Мені соромно за тебе». (Bennett 1945: 140) Це також можна було б зрозуміти як: «ти соромиш мене». Пор. наведені вище давньоанглійський приклад (8) і готський приклад (9). Hermann (1926: 286–287) пов’язує латинські дієслова на *-ē- з литовськими стативними дієсловами на -ė-, які часто вимагають додатка в родовому відмінку; пор. литовське речення з праці Basanavičius: (12) o jéí tù manęš taip bjaurési CONJ. CONJ. NOM. SG. GEN. SG. ADV. 2 SG. PRES. але якби ти так від мене відсахнувся «але якби ти так від мене відсахнувся». THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT 45 Дієслово bjaurētis «відштовхуватися», є дієсловом основи на -ē- (<*-ē-). Це можна було б зрозуміти так: «але якщо я так тебе відштовхую». Інші литовські приклади: (13) Vaikas svečių drōvisi (inf. drovėtis) NOM. SG. GEN. PL. 3 PRES. child by guests is made shy (DŽ 1993: 13) «Дитина соромиться гостей, тобто дитина сором’язлива в присутності гостей». Це також можна було б переосмислити й зрозуміти як «Гості змушують дитину соромитися». (14) Manęs visi bōdis (inf. bodėtis) GEN. SG. NOM. PL. 3 PRES. мною всі роздратовані (LKŽ, 966) «Усі мною роздратовані», що можна було б зрозуміти як «Я дратую всіх». Дієслова в наведених вище прикладах (9)–(14) належать до того самого індоєвропейського класу стативних дієслів і тут усі мають генітивні додатки, або, за терміном Віссера, «каузативні додатки». Див. також Ambrazas (2001a: 29–34), де наведено багато інших прикладів і зроблено дещо подібні висновки. На мою думку, аналіз генітива агенса не можна відокремити від аналізу інструменталя, з яким він конкурує в певних синтаксичних сполученнях2. Зверніть увагу на таке литовське речення (Paulauskienė 1979: 99): (15) žēmė ēsti sniegū (sniego) nuklōta NOM. SG. 3 PRES. INSTR. SG. GEN. SG. NOM. SG. FEM.-T-PART. земля є снігом (снігу) вкрита «Земля вкрита снігом (снігом)». У цьому випадку вживання інструментального відмінка sniegū означало б, що сніг розглядається як інструмент, тоді як уживання родового відмінка sn一ego означало б, що сніг є агенсом. 2 Тепер можна застосувати подібну дихотомію до іменників основи на *-o. Тоді називний відмінок однини на *-s (імовірно, давній ергатив) можна розглядати як джерело дії, на відміну від називного відмінка однини на *N (= *-m або *-n, імовірно, давній інструментальний відмінок), який можна розглядати як інструмент. Причина віднесення назв істот до морфологічної категорії *-s полягає в тому, що вони з більшою ймовірністю функціонують як джерело дії. Це може пояснити, чому такі латинські іменники, як gladium «меч», scutum «щит», caelum «небо» мають давніші альтернативні форми називного відмінка однини gladius, scutus, caelus. Пор. також грец. ζυγόν «плуг» поряд із ζυγός. Первісно вибір форми називного відмінка однини залежав від сприйняття мовцем функції підмета, тобто як джерела (із закінченням *-os) або інструмента (із закінченням *-oN). Звичайно, добре відоме явище зміни роду прикметника, напр., лат. bon-us, bon-um, bon-a тощо, але щодо іменника я припускаю, що форми називного відмінка однини *-os, *-oN, *-ā первісно мали різні функції, хоча наразі я не маю пояснення відмінності між *-oN та *-ā; для останнього Haudry (1977: 449) припускає первісну інструментальну функцію. Він порівнює форму інструментального відмінка основи на *-ā з називним відмінком однини в латинських реченнях (1) miles sagitta hostem vulnerat «воїн ранить ворога стрілою» та (2) militis sagitta hostem vulnerat «стріла воїна ранить ворога». Це пояснило б, чому той самий корінь у споріднених мовах може виступати як основа на *-o чоловічого або середнього роду чи як основа на *-ā (переважно жіночого роду). 46 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG або джерела дії. Варто зазначити, що агентивне вживання родового відмінка не обмежується живими істотами. Інші приклади, наведені Paulauskienė (1979: 99), включають: (16) Daiktinis ar veiksmìnis simbolis būvo užstelbtas NOM. SG. CONJ. NOM. SG. NOM. SG. 3 PRET. NOM. SG. -T- PART. матеріальний або активний символ був придушений īr užtemdytas žodiniu apvalkalu (žodinio apvalkalo) CONJ. NOM. SG. -T- PART. INST. SG. INST. SG. GEN. SG. GEN. SG. і затінений словесним покривом (словесний покрив) «Матеріальний або активний символ був придушений і затінений словесним покривом». (17) Bendruomenės istorijos kūrimas yra GEN. SG. GEN. SG. NOM. SG. 3 PRES. створення історії спільноти є neįžvelgiama paslaptim (neįžvelgiamos paslapties) pridengtas... INST. SG. INST. SG. GEN. SG. GEN. SG. NOM. SG. MASC. -T- PART. прихований непроникною таємницею (непроникною таємницею) «Встановлення історії громади приховане непроникною таємницею». Слід зазначити, що тут автор і знаряддя (або, можливо, джерело і шлях) чітко не розрізняються, хоча в більшості випадків литовська мова розрізняла б їх цілком виразно (Paulauskienė 1979: 99). Проте навіть із дієсловами на -ėti можна спостерігати конкуренцію між родовим та орудним відмінками; пор. наведений нижче приклад із (14) вище: (18) Kai jisai sirgo, visi juō bodėjosi ЗВ’ЯЗКА. НАЗ. ОДН. 3 МИН. НАЗ. МН. ОРУД. ОДН. 3 МИН. Коли він хворів, усі з ним дратувалися «Коли він хворів, усі ним дратувалися». (LKŽ, 967) У прикладі (3) вище я навів тохарський приклад із родовим відмінком агенса. Але, крім родового відмінка, у тохарській мові також можуть функціонувати інструментальний (для неживих істот) і перлативний (для живих істот) відмінки — як відмінки знаряддя та агенса. Зверніть увагу на такий приклад з тохарської A (Krause, Thomas 1960: 84; Lane 1947: 49): (19) mā poryo tskāmsamtār mā wāryo ПРИСЛ. ОРУД. ОДН. 3 МН. СЕРЕДНІЙ СТАН ТЕП. ПРИСЛ. ОРУД. не вогнем спалені, не водою THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT | 47 sikamtār mā lāñcā pārtsi vātēnc 3 PL. MIDDLE PRES. ADV. PERLATIVE PL. INF. 3 PL. PRES. змиті не царями взяти можуть бути «Вони не згоряють у вогні, не змиваються водою, не можуть бути забрані царями...» В наведених вище грецьких прикладах (4) і (6) я зазначив родовий відмінок діяча, керований прийменником ὑπό. Грецький давальний відмінок виконує функцію інструменталя, оскільки грецька мова не успадкувала інструменталь від праіндоєвропейської. Отже, подібно до конкуренції родового й інструментального відмінків у литовській мові, у грецькій конкурують родовий і давальний відмінки. Зверніть увагу на приклади зі Schwyzer (1966: 526): (20) ἐδάμη ὑπὸ χερσί ποδώκεος Αἰακίδαο 3 SG. PSV. AOR. PREP. DAT. PL. GEN. SG. GEN.SG. був убитий руками швидконогого Еака «Він був убитий руками швидконогого Еака». (Іліада II, 860) (21) σῷ ὑπὸ δοὐρὶ πόλιν πέρθαι DAT. SG. PREP. DAT. SG. ACC. SG. MIDDLE INFINITIVE твоїм списом місто бути спустошеним «місто, що має бути спустошене твоїм списом» (Іліада XVI, 708) Як і у випадку родового відмінка, прийменник ὑπό лише посилює первісне інструментальне значення. Той факт, що ὑπό вживається як із родовим відмінком (зі значенням діяча), так і з давальним (зі значенням інструменталя), свідчить, що первісна відмінність у значенні визначалася відмінком, а не прийменником. Вживання інструментального відмінка з пасивом (на відміну від родового, як у реченні [2] вище) засвідчене у давньоіндійській мові (Jamison 1979: 131): (22) adbhír góbhir mrjyate INSTR. PL. INSTR. PL. 3 PRES. водою коровами обтирається «Його обтирають водою (і) коровами (= молоком).» (23) sá mrjyámānaḥ kavíbhiḥ... NOM. SG. MASC. NOM. SG. MASC. PSV. PART. INSTR. PL. він (= Сома), якого обтирають каві... According to Haudry (1977: 414) the use of the instrumental as an agent in Old Indic is a result of the extension of the subject of origin to the subject of instrument. Haudry writes that this results from the fact that ṛṣayo hinvanti ‘the seers incite’ and the innovation matāyo hinvanti ‘the thoughts incite’ are parallel, so that the parallel to matíbhiḥ hitá ‘incited by the thoughts’ would be ṛṣibhir hitá ‘incited by the seers’. 48 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG У російській мові конкуренція між родовим відмінком агенса та орудним відмінком очевидна в цьому прикладі зі «Слова о полку Ігоревім»; пор. реконструкцію Якобсона (1966: 170): (24) Poskěpani sabljami kalenymi šelomi НАЗ. мн. ч. чол. р. мин. час пас. дієприкм. ОР. мн. ч. ОР. мн. ч. НАЗ. мн. ч. розсічені шаблями загартованими шоломи Ovarbskïi otъ tebe, Jarъ ture Vъsevolode! НАЗ. мн. ч. чол. р. ПРИЙМ. РОД. одн. КЛИЧ. одн. КЛИЧ. одн. КЛИЧ. одн. Аварські від тебе Лютий Бику Всеволоде! «Розсічені загартованими шаблями аварські шоломи — від тебе, Лютий Бику Всеволоде!» У сучасній російській мові, звісно, це розрізнення втрачено, і відповідно такі сучасні російські словосполучення, як (25) і (26): (25) napisano НАЗ. одн. ч. сер. р. мин. час пас. дієприкм. mnoju ОР. одн. «написано мною» (26) napisano НАЗ. одн. ч. сер. р. мин. час пас. дієприкм. karandašom ОР. одн. «написано олівцем» литовською мовою передавалися б відповідно як (27) і (28); див. Paulauskienė (1979: 99). (27) parašyta НАЗ. одн. ч. сер. р. теп. пас. дієприкм. màno РОД. одн. «написано мною» (28) parašyta НАЗ. одн. ч. сер. р. теп. пас. дієприкм. pieštukù ОР. одн. «написано олівцем» У сучасній російській мові спостерігаємо розвиток, паралельний розвитку давньоіндійської мови, а саме заміну родового відмінка орудним (із otъ). Конкуренція між родовим та орудним відмінками трапляється також у реченнях давньоіндійською мовою, наведених Вакернагелем і Дебруннером за Патанджалі (1954: 582): (29) idam aheḥ sṛptam присл. РОД. одн. НАЗ.-ЗН. одн. сер. р. -T- дієприкм. тут змія проповзла THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT 49 (30) ihāhinā (= iha + ahinā) srptam ПРИСЛ. ОР. ОДН. НАЗ.-ЗН. ОДН. СЕР. -ДІЄПР. НА -T. тут змія повзла «Змія повзла тут». У сучасній вірменській мові дієприкметник на -c вживається з генітивом агенса, який, очевидно, не сягає індоєвропейської доби й має розглядатися як нововведення; на відміну від уживання генітива з дієприкметником на -l, яке, найімовірніше, є давнім. Звернімо увагу на сучасний вірменський приклад (Fairbanks and Stevick 1975: 227): (31) im barekami grac girk’a hetak’akir ē ПРИСВ. ЗАЙМ. РОД. ОДН. ДІЄПР. МИН. ЧАСУ НАЗ. ОДН. НАЗ. ОДН. 3-ТЯ ОС. ТЕП. ЧАСУ мій від другом написана книжка цікава є «Книжка, написана моїм другом, цікава». Таке речення можна перекласти литовською мовою майже з цілком такою самою синтаксичною структурою: (32) māno bičiūlio parašyta knygà yrà įdomi ПРИСВ. ЗАЙМ. РОД. ОДН. ДІЄПР. МИН. ЧАСУ НАЗ. ОДН. 3-ТЯ ОС. ТЕП. ЧАСУ НАЗ. ОДН. мій від другом написана книжка є цікава З дієприкметником на -c у вірменській мові також трапляється орудне вживання (Tumanjan 1962: 58): (33) angin k’arov šarac ПРИКМ. ОР. ОДН. ДІЄПР. МИН. ЧАСУ дорогоцінний, оздоблений камінням «оздоблений коштовним камінням» Пор. лит. (34) pàpuoš tas brángakmeniais НАЗ. ОДН. ОР. МН. «прикрашений коштовностями» Одним з аргументів на користь посесивного походження родового відмінка агенса в балтійських мовах є усталене вживання присвійних займенників лит. màno, латв. mana «мій, мною» та лит. tàvo, латв. tava «твій (одн.), тобою (одн.)» як агенсів замість нормативних родових форм лит. manęs, латв. manis «мій, мною» та лит. tavęs, латв. tevis. Звісно, трапляються винятки. Ендзелін (1923: 384) відзначає коливання між латв. dziēsma mana padziedāta «пісня, заспівана мною» та пізнішим уживанням у тому самому місці manis jāūna padziedāta «me juvenco cantata, заспівана мною, юним (парубком)» 50 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG Vilius Gaigალaitis writes (1998: 81): Mano tėvas ir motina buvo gryni lietuvininkai, juose nebuvo nei lašelio svetimo kraujo ir aš esmi savo lietuviškumą ir lietuvišką kalbą motinos pienu įžindęs. ‘My mother and father were pure Lithuanians, in them there wasn’t a drop of foreign blood and I have imbibed my Lithuanian nationality and Lithuanian language along with my mother’s milk’. Still we encounter here such sentences as the following (1998: 69): (35) lankiausi Kretingoje ir kai kada manęs 1 ОСОБ. ОДН. МИН. ЧАС. З’ЄДН. ПРИСЛ. ПРИСЛ. РОД. ОДН. Я відвідав у Кретинзі й колись обслуговуваний мною aptarnaujamoje Gargždų parapijoje МІСЦ. ОДН. ЖІН. ТЕП. ПАС. ДІЄПР. РОД. МН. МІСЦ. ОДН. обслуговану парафію Гаргждай «Я відвідав Кретингу й парафію Гаргждай, яку колись обслуговував». Another example (1998: 134): (36) mėnesinis organas, manęs redaguojamas НАЗ. ОДН. ЧОЛ. НАЗ. ОДН. РОД. ОДН. НАЗ. ОДН. ЧОЛ. ТЕП. ПАС. ДІЄПР. щомісячний орган, редагований мною «щомісячний орган, який я редагую» У литовському перекладі Pranas Bieliauskas (1998: 180) роману Марселя Пруста La prisonnière (Kalinė) трапляється такий приклад: (37) baronas lydimas Brišo, manęs НАЗ. ОДН. НАЗ. ОДН. ЧОЛ. ТЕП. ПАС. ДІЄПР. РОД. ОДН. РОД. ОДН. барон у супроводі Брішо мною ir Sanjeto... З’ЄДН. РОД. ОДН. і Санієт... (= le Baron... suivi de Brichot, de moi, et de Saniette... [Proust 1984: 328]). Žulys (1969: 170) gives the examples from Vaižgantas: (38)... kokio taves esama lipšnaus РОД. ОДН. РОД. ОДН. ТЕП. ПАС. ДІЄПР. РОД. ОДН. яка ти мила «...яка ж ти мила (людина)» THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT | 51 (39) Ir manęs tesama malonaus CONJ. GEN. SG. PRES. PSV. PART. GEN. SG. і я досі приємний jos akims, ne širdžiai GEN. SG. DAT. PL. CONJ. DAT. SG. їй для очей, а не для серця «І я досі приємний для її очей, а не для (її) серця». Жуліс пише, що таке вживання manęs і tavęs, імовірно, не є відхиленням від граматичної норми, а становить вільне варіювання, хоча без спеціального дослідження важко вирішити це питання, оскільки подвійний родовий відмінок із цими займенниками трапляється рідко. Можна припустити, що принаймні в прикладах із Клайпедського краю на вживання manęs і tavęs замість очікуваних за правилами літературної мови mano і tavo вплинув німецький мовний вплив. Можна запропонувати такий сценарій. У стандартній німецькій мові в таких словосполученнях, як mein Buch «моя книга» і das von mir geschriebene Buch «книга, написана мною», посесор і агенс виражені по-різному. Можливо, це сприяло тенденції виражати їх по-різному також у балтійських діалектах. Проте таке пояснення видається мені малоймовірним. Варто також зазначити існування діалектного німецького das Buch von mir у значенні «моя книга». Я не знаю, чи був такий тип вислову поширений у німецькій мові Клайпеди, однак, схоже, мало підстав розрізняти дві литовські конструкції, посилаючись на вплив німецької мови. Можливо, однак, вибір mano і tavo замість manęs і tavęs у стандартній литовській мові зумовлений тим, що при віддієслівних іменниках агенс виражається присвійним займенником, тоді як пацієнс — звичайним родовим відмінком. Мій колега проф. Вітаутас Амбразас звернув мою увагу (особисте повідомлення) на те, що mano (tavo) išnaudojimas «моє (твоє) визискування» означає, що я (ти) когось визискую. Натомість išnaudojimas manęs, tavęs «визискування мене (тебе)» означає, що хтось визискує мене (тебе). Подібно, mano (tavo) baimė «мій (твій) страх» < aš (tu) bijau resp. bijai «я (ти) боюся (когось або чогось), але manęs (tavęs) baimė «страх переді мною (тобою)» < bijo manęs / tavęs «(хтось) боїться мене (тебе)». Докладніше див. Ambrazas (2001b). Це, здається, відповідає англійському вживанню my fear («мій страх»: я відчуваю страх) і (56) fear of me («страх переді мною»: хтось інший мене боїться). In Latin according to Menge (1955: 54) typically the possessive pronoun expresses the subjective genitive, e.g., epistulae tuae ‘your letters, i.e., letters from you’, nostra origo ‘our origin, i.e., where we come from’, etc. On the other hand the genitive of the personal pronoun mei ‘of me’, tui ‘of you (sg.)’, sui (3rd reflexive), nostri ‘of us’ vestri ‘of you’ is customarily used to express the objective genitive, e.g., memoria nostri ‘memory of us’, misericordia tui ‘compassion for you’, invidia tui ‘jealousy of you’, ratio vestri ‘concern for you’, although sometimes one encounters the possessive pronoun in an objective meaning, e.g., meam quoque rationem habere debetis ‘you must also have concern for me’. 52 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG Далі я хотів би коротко згадати кілька литовських загадок. Перша стосується перекладу Луки 7:30. У грецькому тексті знаходимо οἱ δὲ Φαρισαῖοι καὶ νομικοὶ τὴν βουλὴν τοῦ θεοῦ ἠθέτησαν εἰς ἑαυτούς μὴ βαπτισθέντες ὑπ’ αὐτοῦ (Nestle e.a., eds., 1981) = лат. Pharisaei autem, et legis periti consilium Dei spreverunt in semetipsos, non baptizati ab eo (Nestle, ed., 1971), що в перекладі Біблії короля Якова англійською звучить так: «А фарисеї та законники відкинули Божу волю щодо себе, не охрестившись від нього». I note here Rhesa’s (1824: 84) edition: (40) Bet Parizeuszai ir raszte: mokiti СПОЛ. НАЗ. МН. СПОЛ. МІСЦ. ОДН. НАЗ. МН. Але фарисеї та письменники, навчені грамоти paniekinno Diewo roda priesz sawe 3 МИН. МИН. ОДН. ЗН. ОДН. ПРИЙМ. ЗН. відкинули Божу пораду для себе ir nedawesi jo krikstziti СПОЛ. 3 МИН. РОД. ОДН.? і не дозволили йому охрестити? [бути] охрещеними? Синтаксичний аналіз наведеного вище речення непростий. Проф. В. Амбразас пише (особистий лист від 2002/01/15), що цей вислів є гапаксом, який не має аналогій ані в живій мові, ані в інших письмових джерелах, але, можливо, виник унаслідок змішування двох конструкцій: nesidavė krikštyti «не піддався хрещенню» і nebuvo jo krikštyti «не були охрещені ним». Ще один цікавий литовський приклад походить із Марка 1:9 у Новому Завіті Тільзітського видання 1823 року (LKŽvi 588): (41) Хрестився від Івана в Йордані 3-тя особа однини, минулий час, зворотне дієслово, прийменник, родовий відмінок, місцевий відмінок. Переклад англійською мовою короля Якова такий: «був охрещений Іваном у Йордані»3. У грецькому оригіналі (Nestle e.a., eds., 1981) вжито пасивну форму ἐβαπτίσθη εἰς τὸν Ἰορδάνην ὑπὸ 3 Імовірно, мовцеві сучасної литовської мови конструкція в (69) вище видалася б неправильною, але якщо вона неправильна, чи мав престижний «Словник Литовської академії» залишити цей вислів без зауваження щодо його синтаксичної недоречності? Додам, що переклад того самого вислову в Біблії короля Якова видається мені неправильним як мовцеві сучасної американської англійської. Я сказав би радше: «охрещений ним у Йордані». Однак зауважу, що Webster’s Third New International Dictionary (с. 1565) наводить архаїчне вживання of як службового слова для позначення агента, тобто виконавця дії. Те, що здається неправильним одному поколінню, могло бути доречним для іншого. Інтуїтивні судження носіїв мови щодо граматичності, як відомо, надзвичайно важко встановити, а мови можуть втрачати синтаксичні конструкції, характерні для попереднього періоду. Порівняймо таке речення, приписуване Йонасу Яблонскісу (LKŽviii 108): Tik jo apsimetimas negyvo (tik jo negyvo apsimetimas) lokį iš čion nuvarė «лише його удавання мертвим (лише його удавання неживим) прогнало звідси ведмедя». Проф. Algirdas Sabaliauskas (лист від 2001 05 17) написав, що наведене вище речення звучить для нього дивно і що тут він ужив би орудний відмінок (Jo apsimetimas negyvo… «Його удавання мертвим…» для мене звучить дивно. Тут я вжив би орудний відмінок). Сабаляускас припускає, що вживання орудного відмінка може бути зумовлене впливом російської мови. У цьому разі, очевидно, вплив чужої мови перетворив би етимологічно правильне питомо мовне вживання на неправильне. THE INDO-EUROPEAN GENITIVE OF AGENT 53 ’Ιωάννου, а в латинському тексті (Nestle, ed., 1971) маємо baptizatus est a Ioanne in Iordane. Імовірно, найкращим перекладом Krikštydinosi було б щось на кшталт «дозволив себе охрестити», проте тут бачимо родовий відмінок агента (з підсилювальним прийменником nuo), ужитий із особовим дієсловом. Вживання литовського nuo (див. Ulvydas, ed. 1971: 601; Fraenkel 1929: 113–114) та латвійського no разом із родовим відмінком для позначення агента при пасивному дієприкметнику минулого часу зазвичай пояснюють відповідно польським і німецьким впливом, однак примітно, що обидві мови обрали споріднені прийменники для агентної конструкції. На мою думку, німецька й польська мови могли бути каталізаторами, що, можливо, полегшили цей процес, але поява прийменника для підтримки ранішого простого відмінкового закінчення цілком звична, і конструкція не виникла б, якби суперечила загальним тенденціям розвитку цих мов. Загалом, однак, мені здається, що, зустрівши мовну особливість, яка не узгоджується з якимось наперед сформованим уявленням, її зазвичай можна пояснити впливом якоїсь сусідньої мови. Відповідний приклад з орудним відмінком знаходимо в LKŽVI 588; Luke 7.29 у Берлінській Біблії 1931 року): (42) І хрестилися хрещенням Івана Сполучник. 3-тя особа однини, минулий час, зворотне дієслово, родовий відмінок, орудний відмінок. І хрестився від Івана хрещенням Переклад англійською мовою короля Якова такий: «хрестячись хрещенням Івана». У грецькому оригіналі (Nestle e.a., eds., 1981) маємо βαπτισθέντες τὸ βάπτισμα Ἰωάννου, а в латинському тексті (Nestle, ed., 1971) — baptizati baptismo Ioannis. На завершення зазначу, що в індоєвропейських мовах є вагомі свідчення на користь існування родового відмінка агента, який не походить від присвійної конструкції. Можливо, такі свідчення є навіть у литовській мові, якщо взяти до уваги наведені вище приклади. Однак це знову ж таки не доводить, що родовий відмінок агента при дієприкметниках успадковано з індоєвропейської прамови; такий відмінок справді міг виникнути з присвійної конструкції й бути пізнішим цілком незалежним явищем. Проте я не бачу способу остаточно довести жодну з цих позицій. СКОРОЧЕННЯ DŽ = Словник сучасної литовської мови, ed. St. Keinys et al., Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993. LKŽ = Словник литовської мови 1–19, Вільнюс: Mintis; Mokslas; Видавництво науки та енциклопедій. REFERENCES AMBRAZAS, V. 2001a: Lietuvių kalbos adverbalis genityvas. Acta Linguistica Lithuanica 44, 3–39. AMBRAZAS, V. 2001b: Lietuvių kalbos pasyvo raidos bruožai. Acta Linguistica Lithuanica 45, 11–38. ANDERSEN, P. K. 1991: A new look at the passive. Frankfurt am Main etc.: Peter Lang. (Duisburg Papers on Research in Language and Culture, 11.) BENNETT, C. E. 1945: New Latin grammar, Boston: Allyn and Bacon. CARDONA, G. 1970: The Indo-Iranian Construction mana (mama) kṛtam. Language 46, 1–12. ENDZELIN, J. 1923: Lettische Grammatik, Heidelberg: Carl Winter. ERHART, A. 1980: Struktura indoiránských jazyků. Brno: Univerzita J. E. Purkyně. 54 | WILLIAM R. SCHMALSTIEG Fairbanks, G., Stevick, E. W. 1975: Spoken East Armenian. Ithaca, New York: Spoken Language Services, Inc. Fraenkel, E. 1929: Syntax der litauischen Postpositionen und Präpositionen, Heidelberg: Carl Winter. Gaig alaitis, V. 1998: Atsiminimai, Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Goodwin, W.W., Gulick, C.B. 1958: Greek grammar, Waltham, Mass., Toronto, London: Blaisdell and Co. Gove, Ph. B. et al., eds. 1966: Webster’s Third New International Dictionary, Springfield, Massachusetts: G. & C. Merriam Company. Haudry, J. 1977: L’emploi des cas en védique, Lyon: Editions L’Hermès. Hermann, E. 1926: Die subjektlosen Sätze bei Homer und der Ausdruck der Tätigkeit, des Vorgangs und des Zustands. Nachrichten von der Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, Berlin: Weidmannsche Buchhandlung. Holvoet, A. 2001: Once more the Baltic genitive of agent. Baltistica 35 (1), 45–58. Jakobson, R. 1966: La geste du Prince Igor. Id., Selected Writings, Vol. 4, The Hague, Paris: Mouton, 106–300. Jamison, S. W. 1979: The case of the agent in Indo-European. Die Sprache 25: 129–143. Kent, R. G. 1953: Old Persian: Grammar, texts, lexicon. 2nd ed., New Haven. (American Oriental Series, 33.) Krause, W., Thomas, W. 1960: Tocharisches Elementarbuch. Vol. 1, Heidelberg: Carl Winter. Krys’ko, V. B. 1997: Istoričeskij sintaks russkogo jazyka: Ob”ekt i perehodnost’, Moscow: Indrik. Lane, G. 1947: The Tocharian Punyavantajātaka: Text and translation. New Haven. (= Publications of the American Oriental Society. Offprint series, 21.) Macdonell, A. A. 1916: A Vedic grammar for students. Bombay–Calcutta–Madras: Oxford University Press. Menge, H. 1955: Repetitorium der lateinischen Syntax und Stilistik, Leverkusen: Gottschalksche Verlagsbuchhandlung. Nestle, E., ed. 1971: Novum Testamentum Latine, Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft. Nestle, E. et al., eds. 1981: Novum Testamentum Graece, Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft. Paulauskienė, A. 1979: Gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio kategorijos, Vilnius: Mokslas. Proust, M. 1984: La prisonnière. Edition du texte, chronologie, introduction, bibliographie par Jean Milly, Paris: Flammarion. Proust, M. 1998: Kalinė. Lithuanian translation by P. Bieliauskas, Vilnius: Alma littera. Rhesa, M. L. 1824: Biblia, Tai eſti: Wiſſas Szwentas Ráſtas Seno ir Naujo Teſtamento, Lietuwiſzkay pérſtatytas, iż naujo Pérweizdetas Ir ketwirta Karta iſzpáuſtas, Tilžėje: Ráſztojas iſzſpaustas per Endriki Post. Schwyzer, E. 1966: Griechische Grammatik. Vol. 2. Syntax und syntaktische Stilistik. Vervollständigt und herausgegeben von Albert Debrunner, Munich: C. H. Beck. Streitberg, W. 1919: Die gotische Bibel, Heidelberg: Carl Winter. Tumanjan, È. G. 1962: Očerki istoričeskogo razvitija padežnyx form novoarmjanskogo literaturnogo jazyka, Moscow: Izdatel’stvo Akademii nauk SSSR. Ul vydas, K., ed. 1971: Lietuvių kalbos gramatika 2. Morfologija, Vilnius: Mintis. Vaillant, A. 1964: Manuel du vieux slave. Tome I. Grammaire. Seconde édition revue et augmentée, Paris: Institut d’Etudes Slaves. Visser, Th. F. 1963: An historical syntax of the English language, Leiden: E. J. Brill. Wackernagel, J., Debrunner, A. 1954: Altindische Grammatik. Vol. II, 2. Die Nominalsuffixe, Göttingen: Vandenhoeck and Ruprecht. Žulys, V. 1969: Vadinamųjų nekaitomųjų įvardžių vieta lietuvių kalbos gramatinėje sistemoje. Baltistica 5 (2), 167–177. William R. Schmalstieg The Pennsylvania State University, School of Languages 302 A Burrowes Bldg., University Park, PA 16802, USA [email protected] Gauta 2002 05 24