Étymologie du lituanien « ir » ‘et’ et « yra » ‘est’

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLIX (2003), 61 – 62 Етимологія литовських ir «і» та yra «є» WITOLD MAŃCZAK Cracovie У слов’янських мовах займенники, як-от польське to, рос. èto, укр. це, можуть замінювати зв’язку. У кількох слов’янських мовах сполучники зі значенням «і» походять від займенникової основи t-: укр. та, рос. да < та, білорус. ды < да < та. Стверджується, що подібність між лит. yra та ir не випадкова, а паралельна слов’янському вживанню займенникових форм і в позиції зв’язки, і як джерела сполучників. У статті s.v. aŕ‘ob, oder’ у своєму словнику Френкель згадує: «лит. ir “і, також”, прус. ir “також”, латис. ir “і” (тепер витіснене запозиченим словом un), “також, навіть” [...] Крім того, спорідненими з ним є грец. ἄρα, ἄρ, ἄρα “адже, отже, адже також, також саме, якраз”. У статті s.v. esmi той самий автор, серед іншого, пише: “про лит. 3. Praes. yra, латис. ir(a), які первісно були іменником зі значенням «існування, дійсність, річ», див. J. Schmidt [...], Gauthiot [...], Verf. [...] Gauthiot посилається на вірм. ir “річ, справа, факт, реальність”. Stang (1966: 414–416) вважає» «... що yrà походить від давнього прислівника або вигуку типу aurè. Лит. aurè (“ось”) безперечно, і цілком слушно, зіставляють зі слов’янським ovъ [...] Nyberg [...] зіставляє aurè з авест. avara (тут), середньоірл. avar (тут, там). Подібно до того, як aure-, anre- походять від *ava, ana-, yrà могло б належати до займенникової основи i-. Однак мені зрозуміло, що це пояснення пов’язане з певними труднощами... Отже, я вважаю можливим, що *īrá, перш ніж набути засвідченого значення, функціонувало як вигук, подібно до сучасних aurè, anrèkui [...] Але можна уявити й іншу можливість. Мені здається можливим, що yrà, anre- спочатку були прислівниками зі значенням “тут”, “там” [...] У такому разі можна було б ототожнити r у yrà, aurè, anre- з r у лит. kuī, visùr тощо, латис. kūr..., авест. avara, санскр. tárhi (тоді) [...], гот. her [...]» Selon Palmaitis (1984: 132), ‘as for Baltic *īrā, it... seems to be loaned to Indo-European from Kartvelian Svan-like *(H-)ī-r-a, r being Common Kartvelian root “to be”, i- – versional formant, a – vocalization of the bare-stem ending [...] So originally *Hīra had no futural sense and was borrowed in “Baltic” Indo-European and Armenian as a masdar.’ Enfin Smoczyński (1989: 8) mentionne ‘yrà “jest”, dial. yra, 2 pl. yŕot(és): stot. girragh (= jirag), fot. dial. ira “jest”; jest to chyba spetryfikowana forma 3 os. praes. *i-n-ra “powstaje, pojawia się” [...], od pierwiastka *ēr- < ie. *erH- “poruszyć się; wstać, powstać”. Тепер ми хотіли б звернути увагу на те, що у слов’янських мовах є сполучник ta «і», про який Васмер у своєму етимологічному словнику російської мови пише таке: 62 | WITOLD MAŃCZAK «ta спол. “і, а також, крім того”, також taže те саме, давнє; укр. ta, давньорус. ta, taže ‘дзе, хай’, староболг. ta ‘хай’ (Supr.), болг. ta ‘і, і так, отже’ [...], сербохорв. tā – tā ‘і те й інше’, tā ‘та все ж’, словен. tā ‘так, та все ж’. У будь-якому разі споріднене із займенником *to [...]» Більше відомостей про цей сполучник можна знайти у словнику, що є колективною працею чеських мовознавців і має назву Etymologický slovník slovanských jazyků. Slova gramatická a zájmena, т. II (Praha, 1980, p. 631): «Очевидно, за походженням це первинний вигук, як і його дзвінкий варіант da (який, між іншим, також має значення ‘і’; в українській у цьому значенні трапляються обидві форми). Водночас він, безперечно, належить до займенникової основи t-, але було б сумнівно вбачати в ньому, скажімо, застиглий відмінковий відмінок, наприклад аблатив (пор. давньоіндійське tāt ‘а тому’, гомерівське τω ‘тоді’), — так само, як і в етимологічно споріднених утвореннях to, tě, ti та te, або у дзвінких варіантах da / do, de, di, dy. – Радше напрошується зіставлення з хетт. ta ‘і’ [...]; хетт. ta відрізняється від слов’янського ta лише короткістю голосного (якщо, звісно, слов’янське ta є прадавнім і, отже, < *tō / *tā).» Докладніше див. також Mańczak (2003). Крім того, цікаво відзначити, що польською можна сказати не лише mój sąsiad jest marynarzem «мій сусід — моряк», а й mój sąsiad to marynarz «мій сусід — це моряк». Однак між польським mój sąsiad to marynarz і французьким mon voisin c’est un marin є різниця: у польському реченні зв’язку опущено. Інакше кажучи, у польській мові зв’язку jest «є» можна замінити займенником to «це». Така сама можливість існує й в інших слов’янських мовах, пор. рос. Ivan – èto soldat «Іван — солдат», білорус. praca – hèta kÿnica bahaccja «праця — джерело багатства», укр. Kyjiv – ce stolcyja Ukrajiny «Київ — столиця України». Додамо, що укр. ce пояснюється контамінацією двох займенників: to і se. Отже, бачимо, що в деяких слов’янських мовах той самий корінь наявний у сполучнику зі значенням «і» (пор. укр. chlib ta voda «хліб і вода», рос. sosna da (< ta) osina «сосна і осика», білорус. dzeń dy (<da < ta) noč «день і ніч») і в займеннику, здатному замінювати зв’язку (див. наведені вище приклади). За таких обставин нам здається, що не можна виключати можливості, що подібність між лит. ir «і» та yra «є» не випадкова, а паралельна подібності між рос. sosna da osina та Ivan – èto soldat. Зрештою, між балтійськими та слов’янськими мовами надзвичайно багато подібностей. RÉFÉRENCES MAŃCZAK, W. 2003: Etymologia rosyjskiego ta ‘i’. Slavia Orientalis 52, 111–113. PALMAITIS, L. 1984: Indo-European Masdar as the 3rd Person and yrà in Baltic. Baltistica 20, 126–135. SMOCZYŃSKI, W. 1989: Studia balto-słowiańskie 1, Wrocław etc.: Ossolineum. STANG, Chr. S. 1966: Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen. Oslo etc.: Universitetsforlaget. Witold Mańczak Zakątek 13/59, 30-076 Kraków, Pologne [email protected] Gauta 2003 11 24