Liaudiški augalų pavadinimai, siejami su augalo gydomosiomis savybėmis

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA L (2004), 11 – 24 Народні назви рослин, пов’язані з лікувальними властивостями рослин AURELIJA GENELYTĖ Lietuvių kalbos institutas, Vilnius У статті розглядаються литовські фітоніми (назви рослин), утворені на основі лікувальних властивостей, приписуваних відповідним рослинам. Матеріал узято як із писемних джерел, так і з живих говірок. Назви рослин, що обговорюються у статті, містять (а) назви органів і рідин людського тіла, (б) назви хвороб, які, як вважають, лікують ці рослини, і (в) слова, що позначають симптоми таких хвороб. Назви рослин цього типу й досі широко вживаються в сучасних литовських говірках, але ареал їх поширення зазвичай вузький. 1. ВСТУПНІ ЗАУВАГИ З найдавніших часів люди лікують хвороби й недуги різними лікарськими рослинами. У Литві традиції народної медицини й траволікування дуже давні. За твердженням ботаніків, у нашій країні росте понад 2000 лікарських рослин (Puidokas 2002: 4), тож цілком зрозуміло, що в XIX–XX століттях багато сільських жителів Литви трохи зналися на лікуванні травами — це було повсякденням їхнього життя. Майже кожну травинку вважали ліками: Усі трави — ліки, тільки треба знати, що від чого DJ (LKŽk). Тільки мітличка не ліки, а так усі трави лікують PnMŽ (LKŽXVII 947). За твердженням Р. Трімако, наприкінці XIX століття в литовському селі переважали народні способи лікування. Офіційними медичними послугами користувалися рідко; захворівши, воліли звертатися до травників (іноді й знахарів), і ці люди мали неабиякий авторитет у сільській громаді. На думку автора, існував навіть своєрідний розподіл за статтю: народна хірургія та ветеринарія вважалися чоловічою справою, а траволікування — жіночою (Trimakas 2001: 19). У науковій літературі численні матеріали з народної медицини й ветеринарії часто розглядають у різних аспектах, оскільки вони можуть бути об’єктом досліджень кількох дисциплін — антропології, біології, етнології, фольклористики, медицини, фармації та навіть лінгвістики. Старі сільські жінки й досі знають дуже багато лікарських рослин і називають їх власними діалектними назвами, яких не знайти ані в ботанічних довідниках, ані в наукових описах рослин. Народні фітоніми (пор. гр. φυτóν ‘рослина’), цілком зрозумілі місцевим жителям і передавані з покоління в покоління, збереглися до наших днів, адже знання, накопичені травниками, не вважалися таємницею (на відміну від обіцянок знахарів), їх переймав той, хто більше цим цікавився або мав хист збирати трави (Trimakas 2001: 19). У живому мовленні вживаються тисячі образних народних назв рослин (наприклад, лише в говірках північних паневежців записано понад 800 народних фітонімів із різними коренями). Часто ту саму рослину називають по-різному не лише в різних говірках, а й навіть в окремих селах, оскільки 12 | A U R E L I J A G E N E L Y T Ė мовці звертають увагу на різні розрізнювальні ознаки рослини, тобто в процесі пізнання різниться аспект профілювання (кут зору), який стає важливим у певній ситуації під час фіксації предмета чи явища. У процесі номінації особливо важливе профілювання, тобто певне специфічне сприйняття предмета, основою якого є та чи інша властивість, особливість, функція тощо предмета, а отже, та чи інша його категоризація, віднесення до певної категорії (Gudavičius 2000: 50). У живому мовленні порівняно небагато назв, що вказують на лікувальні властивості рослини. Більшість уживаних у говірках фітонімів становлять назви за зовнішніми ознаками рослини (назви, що описують форму й колір її квіток, листя чи плодів, їхню схожість із якимось реальним атрибутом тощо). Оскільки люди схильні сприймати весь світ у образах, то й у системі номінації рослин переважають назви, засновані на візуальних ознаках. Крім того, вимирає старше сільське покоління початку XX століття, яке знало безліч лікарських рослин, відало, якою травою лікують ту чи іншу хворобу, і за цими лікувальними властивостями назвало чимало рослин. Однак під час збирання етнологічного матеріалу про народну медицину й записування народних назв рослин у литовських говірках зафіксовано й кілька десятків фітонімів (переважно це назви лікарських рослин), які вказують на конкретні лікувальні властивості рослини. Матеріал, зібраний авторкою з говірок, а також дані LKŽ і LKŽₖ свідчать, що народні фітоніми, пов’язані з лікувальними властивостями рослин, поділяються на кілька семантичних груп. 2. Ф І Т О Н І М И, У Т В О Р Е Н І В І Д Н А З В Ч А С Т И Н Т І Л А Л Ю Д И Н И Виокремлюються дві групи таких назв. 2. 1. Фітоніми, твірне слово яких указує, яка частина тіла лікується: 2.1.1. око: akėlė (Šlu – ²LKŽ₁ 52)¹, akisopai (LBŽ 139 [PN]), akišvietė (LBŽ 139), akišvita (LBŽ 139 [P]), akšvita (P – ²LKŽ₁ 87), akutė (LBŽ 139) ‘очанка’ (Euphrasia) — у народній медицині відваром цієї трави здавна лікують хвороби очей (LBŽ 139; VA 1973: 31); 2.1.2. вухо: ausgyda (P, LBŽ 45 – ²LKŽ₁ 500), ausiagydė (LBŽ 45, RŠ – ²LKŽ₁ 500), ausigydė (LBŽ 45, BŽ 40 – ²LKŽ₁ 500) ‘собача кропива’ (Ballota) — лікарська рослина, відваром якої лікують хвороби вух (LBŽ 45; LVAS 1941: 16); 2.1.3. селезінка: blužniažolė (J, K, LBŽ 88 – ²LKŽ₁ 957), blužniažolė (LL 228 – ²LKŽ₁ 957), blužnies žolė (D.Pošk – LKŽₓₓ 959) ‘селезінник’ (Chrysosplenium) — відвар уживають від хвороб селезінки (LBŽ 88); blužnpapartis (P, LBŽ 35 – ²LKŽ₁ 957) ‘аспленій’ (Asplenium) — раніше траву використовували для лікування хвороб селезінки (LBŽ 35); назва рослини має мотивацію також у класичних мовах, пор. гр. σπλήν ‘селезінка’; 2.1.4. зуб: dantgalba (LBŽ 237 [P]) ‘дзвоники’ (Odontites) — настій використовують як ліки від зубного болю (LBŽ 237); dantvyra (LBŽ 178 [P]) ‘оман’ (Inula) — відвар коренів зміцнює ясна (VA 1973: 79); 1 У статті наголошено ті фітоніми, які в LKŽ, LKŽₖ або інших джерелах наведено з наголосом. LIAUDIŠKI AUGALŲ PAVADINIMAI 13 2.1.5. нирки: inkstaglobė (P, LBŽ 247 – LKŽᵥ 171) «сінна трава» (Parietaria) — лікарська рослина, яку використовували для лікування хвороб нирок (LBŽ 247; LVAS 1941: 62); 2.1.6. горло: kaklažolė (LBŽ 57 [Brž, Pn], RTN – LKŽᵥ 92), kaklinėlis (LBŽ 57 [Pn] – LKŽᵥ 93), kaklinyčia (LBŽ 57 [Brž] – LKŽᵥ 93), kaklinykas (Lš – LKŽᵥ 94) «звичайна чорноголовка» (Prunella vulgaris) — у народній медицині горло полощуть відваром трави (LBŽ 58; VA 1973: 128; Jankevičienė 1987: 154): Коли болить горло, треба пити чай із kaklinykų Lš (LKŽᵥ 94); 2.1.7. кістка: gyvakaulė (Mt – LKŽₘₘₘ 361), gyvakaulis (LBŽ 338), kaulažolė (J, LBŽ 338, Kp, Pc – LKŽᵥ 431; Pnm – LKŽₖ), kaulažolė (Varn, Šd – LKŽᵥ 431; Gdr – LKŽₖ), kaulažolynis (J, LBŽ 338 [Rk], NdŽ, Švnč, Ds – LKŽᵥ 431), kaūžolis (LBŽ 338 [P], Ak, NJ, Ds – LKŽᵥ 431; Pnm – LKŽₖ), kaūliašaknis (Pnm – LKŽₖ), kaūliažolė (Pnm – LKŽₖ), kaūliažolynis (Gmž, Ktk, Trgn – LKŽᵥ 432), kaūliažolis (Ds – LKŽᵥ 432; Pnm – LKŽₖ), kaūliažolis (Gdr – LKŽₖ) «живокіст лікарський» (Symphytum officinale) — подрібнене коріння рослини використовують для лікування переломів кісток (LBŽ 338; VA 1973: 359; VAK 1976: 688): Коли кістка ламалася, баби лікували kaulažoliu Ds (LKŽᵥ 431). Kaulažolynį дають, коли людина захворіє на кістки, на кісткові хвороби Ds (LKŽᵥ 431). Kaūliašaknis цвіте білим. Його викопують, у нього є коріння, а тут тільки його квіти. Треба викопати, натерти й перев’язати. Отак, коли болить, коли в когось зламані кістки, то перев’язують — швидше зростається Pnm (LKŽₖ). Подібна мотивація назв рослини існує й в інших мовах: лат. Symphytum утворено від гр. συμφυῶ «зрощувати»; пор. нім. Beinwell, англ. boneset, пол. żywokost; 2.1.8. печінка: kepingelbė (P, LBŽ 22 – LKŽᵥ 581), kepenių žolelė (LBŽ 22) «печіночниця звичайна» (Hepatica nobilis). Це запозичення з грецької мови, пор. гр. ἧπαρ, ἥπατος «печінка» — трилопатеве листя рослини за формою нагадує печінку². Та сама мотивація назви є і в багатьох інших мовах: нім. Leberblümchen, англ. liverwort, рос. печеночница; 2.1.9. кров: kraujo žolė (D.Pošk, P, Sd – LKŽₓₓ 960), kraujanosė (LBŽ 5 [Brž]), kraujanošis (LBŽ 5 [Pn], DŽ, Dkk, Šmn – LKŽᵥᵢ 461), kraujiēs (LBŽ 5 [Švnč] – LKŽᵥᵢ 463), kraujińinkas (kraujinykas) (BŽ 107, Mr, LBŽ 5 – LKŽᵥᵢ 463), kraujūtis (J, LBŽ 5, Al, Auk, Slv – LKŽᵥᵢ 466), kraužolė (NdŽ – LKŽᵥᵢ 485) «деревій» (Achillea) — препарати з квіток, листя й трави застосовують для зупинення різних кровотеч, вони посилюють згортання крові (LBŽ 6; VA 1973: 163; VAK 1976: 16; VAA 1983: 58; Jankevičienė 1987: 140): Заткни ніс kraujanosiais, і кров зупиниться Dkk (LKŽᵥᵢ 461). Дай-но kraujanosio — кров страшенно тече Ut (LKŽᵥᵢ 461). Щоб зупинити кров, на рану кладуть kraujučių Auk (LKŽᵥᵢ 466). Поклади kraujučio, і кров перестане текти Slv (LKŽᵥᵢ 466); kraujo duobelė (LBŽ 310 – LKŽᵥᵢ 462), kraujašaknė (TRGN – LKŽᵥᵢ 462), krau jelis (TRGN – LKŽᵥᵢ 463), krauji nis (TRGN – LKŽᵥᵢ 463), kraujotenis (LBŽ 310 [I]), kraujótraukis (IM 1862, 31, LBŽ 310 [I] – LKŽᵥᵢ 465), kraujūtis (BŽ 218, LBŽ 310, NdŽ – LKŽᵥᵢ 466), kraustaba (P, LBŽ 310 – LKŽᵥᵢ 472), krau žolė (J, Kair – LKŽᵥᵢ 485) «кровохлебка» (Sanguisorba) — відвар трави в народі вживають для лікування ран 2На думку Леві-Стросса, види рослин, що мають якусь помітну ознаку, певну форму, колір або запах, дають спостерігачеві підстави вважати й стверджувати, що ці ознаки вказують на певні, також помітні, але приховані властивості рослин. Тому люди, хай і тимчасово, звертають увагу на чуттєвий зв’язок між двома речами, наприклад, на те, що жовтий сік рослин лікує хвороби селезінки, квітки рослин жовтого або червоного кольору придатні для лікування внутрішніх органів такого кольору, листя, схоже на печінку, лікує хвороби печінки тощо (Lévi-Strauss 1997: 28). 14 | AURELIJA GENELYTĖ лікування; настій п’ють від кривавого проносу (LBŽ 311; Jankevičienė 1987: 172; MVAE 2002: 353): Kraużolės худобі дають від кривавого сечовипускання KAIR (LKŽᵥᵢ 485). Пор. назви рослини в інших мовах: лат. Sanguisorba утворено від sanguis «кров», sorbere «всмоктувати» — кореневище містить багато танінів і зупиняє кровотечу. Також пор. рос. кровохлёбка, пол. krwiściąg, англ. blood-root; kraujatraukė (VRN – LKŽᵥᵢ 462), kraujazolė (VRN – LKŽᵥᵢ 462) «перстач болотний» (Comarum palustre) — відвар трави в народній медицині застосовують від підвищеного кров’яного тиску та різних кровотеч (VA 1973: 361): Коли прикладають kraujatraukių, кров одразу зупиняється VRN (LKŽᵥᵢ 462); 2.1.10. залози: liauktrama (P, LBŽ 317 – LKŽᵥᵢᵢ 393), liaukų žolė (LBŽ 317, AK – LKŽᵥᵢᵢ 392), liaukžolė (J, LBŽ 317 – LKŽᵥᵢᵢ 393) «норичник» (Scrophularia) — настій трави в народі використовують як ліки від набрякання залоз (LBŽ 317; LVAS 1941: 81); liaukų žolė (GRG – LKŽᵥᵢᵢ 392), liaukažolė (LBŽ 156, GRG – LKŽᵥᵢᵢ 392), liaukažolynis (J.JABL – LKŽᵥᵢᵢ 392) «будра плющевидна» (Glechoma hederacea): Ту liaukažoles (liaukų žoles) відварюють і дають свиням, коли хворіють на залози GRG (LKŽᵥᵢᵢ 392); 2.1.11. матка (пол. macica «матка»): māčicos žolė (LBŽ 278, GRG – LKŽᵥᵢᵢ 722) «перстач сріблястий» (Potentilla argentea) — відвар трави використовують у разі болісних менструацій (VA 1973: 302; MVAE 2002: 346); 2.1.12. ніс: sraujanōsė, sraujanōsė (LBŽ 6, NdŽ, LKA₁ 264 [DBK, AN] – LKŽₓᵢᵢᵢ 568), sraujanōsis, sraujanōsis (Š, LBŽ 6 [PN, RK, UT, ZR], NDŽ, K.BŪG [DS], LKA₁ 264 [RK], LEL, KP, ADM, SKP, ON, VB, AND, DKK, UT – LKŽₓᵢᵢᵢ 568), sravanōsė, sravanōsė (L 461, LBŽ 6 [BRŽ], NDŽ, LKA₁ 168 [SLČ, SKRB, KRČ], JNŠK – LKŽₓᵢᵢᵢ 570), sravanōsis, sravanōsis (L 813, LBŽ 6 [PN, RK], Š, NDŽ, LKA₁ 168 [VB], AR, SV, VŠK, RM – LKŽₓᵢᵢᵢ 570), srevanōsė (LKA₁ 168 [SK] – LKŽₓᵢᵢᵢ 577), srevanōsis, srevanōsis (LBŽ 6 [BRŽ, KLP], NDŽ, PS, GRŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 577), srevenōsė (LKA₁ 168 [PS] – LKŽₓᵢᵢᵢ 577), srevenōsis (LKA₁ 168 [KVT], JNŠK – LKŽₓᵢᵢᵢ 577), sriaunanōsis (LBŽ 6 [KDN, PN], NDŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 579), sriavanōsis (NDŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 580), sruvanōsis (LBŽ 6 [RK], SV – LKŽₓᵢᵢᵢ 601), straujanōsis (KRSN, ANTZ – LKŽₓᵢᵢᵢ 940), stravanōsė (LKA₁ 168 [SLČ, SKRB] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravanōsis (LKA₁ 168 [VB] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), strevanōsis (LKA₁ 168 [SLČ, KRČ], PS – LKŽₓᵢᵢᵢ 953) «деревій звичайний» (Achillea millefolium) — у народній медицині подрібнену траву широко використовують, щоб зупинити кров, що тече з носа (LBŽ 6; VA 1973: 163; VAA 1983: 55; Jankevičienė 1987: 140; MVAE 2002: 202): Щойно заткнеш ніс sraujanōsiais, кров одразу перестає текти UT (LKŽₓᵢᵢᵢ 568). Треба назбирати sravanōsių: дуже добре зупиняє кров AR (LKŽₓᵢᵢᵢ 570). Straujanōsis — ліки, щоб зупинити кров ANTZ (LKŽₓᵢᵢᵢ 940); 2.1.13. живіт: pilvýtė (P, LBŽ 220, NDŽ – LKŽᵢₓ 1029), pilvýtis (MT, BŽ 29, NDŽ – LKŽᵢₓ 1029) «вахта трилиста» (Menyanthes trifoliata) — чай із листя збуджує апетит і покращує травлення (LBŽ 220; VA 1973: 237; MVAE 2002: 294); легені: plaučninkas (LBŽ 287, NDŽ – LKŽₓ 89) «медунка» (Pulmonaria) — чаєм із трави лікують бронхіт та інші захворювання легень (LBŽ 287; VA 1973: 234); plaučiažolė 1) «белокрильник болотний» (Calla palustris) (LBŽ 62 [BRŽ]), 2) «тирлич легеневий» (Gentiana pneumonanthe) (LBŽ 153) — чаєм із квіток і листя цих рослин лікують хвороби легень (LBŽ 62, 153); LIAUDIŠKI AUGALŲ PAVADINIMAI 15 2.1.15. сечовий міхур: pūslėlė (LBŽ 322, LF₃₀₈ – LKŽᵥ 1044; DGP, GDR, Klt, KZT, AKM, YL – LKŽₖ), pūslėlytė (Klt – LKŽₖ), pūslės žolėlė (AKM – LKŽₓₓ 60), pūslikė (SMLN, ŠKT – LKŽₖ), pūslýtė (GDR, Ut – LKŽₖ), pūsliukas (JSV – LKŽₖ) «нічна зірка» (Silene) — відвар трави п’ють при запаленні сечового міхура: Pūslytės nuo pūslės gert GDR (LKŽₖ). Pūslėlytės tokios, anos nuo pūslės gert Klt (LKŽₖ). Pūslikės šlapimą sulaiko ŠKT (LKŽₖ); pūslėlė (DGP – LKŽₖ), pūsliukas (ALZ – LKŽₖ) «лікарський мильняк» (Saponaria officinalis) — у народній медицині відваром коренів мильняку лікують хвороби сечового міхура (VA 1973: 248; MVAE 2002: 297): Arkliai suserga, šlapinas per daug, tada pūsliukų virdavo ALZ (LKŽₖ); 2.1.16. шия: sprandadarė (LBŽ 64), sprandadora (LBŽ 64 [P]), sprandininkė (LBŽ 65 [P]) «дзвоники кропиволисті» (Campanula trachelium) — запозичення з грецької мови, пор. гр. τράχηλος «шия»; відвар рослини застосовують як ліки від хвороб шиї (LBŽ 65); 2.1.17. поперек: strėnų žolės (Mtₙ 141, LBŽ 269, LFₙ 544 – LKŽₓₓ 960), strėnažolė (KŽ, Mt – LKŽₓₓₓ 951) «купина запашна» (Polygonatum odoratum) — у народній медицині купину застосовують для лікування ревматизму; її настоєм розтирають болючі суглоби й поперек, а ягоди допомагають запобігти вагітності (LBŽ 269; VA 1973: 59; MVAE 2002: 63); 2.1.18. серце: širdžolė (Mt, BŽ 41 – LKŽₓᵢᵥ 846) «тирлич» (Gentiana) — відвар коренів тирличу зміцнює серце (MVAE 2002: 136); širdžolė (L, L 445, Rtr, Trgn – LKŽₓᵢᵥ 846), širdgloba (LBŽ 195 [P], NdŽ – LKŽₓᵢᵥ 848), širdininkas (F, LBŽ 195, NdŽ – LKŽₓᵢᵥ 849) «собача кропива» (Leonurus) — у народній медицині відваром листя собачої кропиви лікують невроз серця і судин, кардіосклероз; відвар коренів уповільнює серцевий ритм і збільшує силу серцевих скорочень (LBŽ 195; VA 1973: 319; Šimkūnaitė 1994: 34; MVAE 2002: 356); širdies žolės (I, P, KlvK 82, LBŽ 78 – LKŽₓₓ 960), širdžiažolė, širdžiažolė (Brš, Alk, Nč – LKŽₓᵢᵥ 900), širdžiažolynis, širdžiažolynis (Kzt, Klt – LKŽₓᵢᵥ 900), širdžolė (F, LTR [KLTN] – LKŽₓᵢᵥ 900) «золототисячник» (Centaurium) — у народі відваром трави лікують хвороби серця (LBŽ 78; VA 1973: 341; MVAE 2002: 373); širdžolė (MŽ, N, [K], F, BzBkₙᵢᵢ 18, NdŽ, KŽ, LTR [KLTN] – LKŽₓᵢᵥ 900) «піретрум дівочий» (Tanacetum parthenium) — раніше чай із рослини вживали для лікування хвороб серця; širdėlė, širdytė (GDR – LKŽₖ) «парана́сія болотна» (Parnasia palustris) — відваром листя і коренів лікують невроз серця; він регулює роботу серцево-судинної системи (VA 1973: 183; MVAE 2002: 232); širdūkai (Trgn – LKŽₓᵢᵥ 899), širdžiukai (LTR [Trgn] – LKŽₓᵢᵥ 900), širdžolė (NdŽ, KŽ, Trak – LKŽₓᵢᵥ 900) «сонцецвіт монетолистий» (Helianthemum nummularium) — у народній медицині препарати сонцецвіту застосовували для лікування хвороб серця; širdies žolės (P – LKŽₓₓ 960) «тирличник гіркий» (Gentianella amarella) — відвар коренів заспокоює нерви, зміцнює серце (VA 1973:109); 2.1.19. жовч: tulžiažolė «грицики звичайні» (Sisymbrium sophia) (LBŽ 324 [Brž], NdŽ, LFₙ 491 – LKŽₓᵥᵢᵢ 13) — у народній ветеринарії відвар трави застосовують для лікування жовчних хвороб у тварин (LBŽ 324); tulžiažolė «перстач сріблястий» (Potentilla argentea) (LBŽ 278 [Brž], NdŽ – LKŽₓᵥᵢᵢ 13); tulžiažolynis (Aps, Kzt – LKŽₓᵥᵢᵢ 13), tulžies žolės «козелець низький» (Scorzonera humilis) (LBŽ 324) — мотивація трьох останніх назв ніби подвійно обґрунтована: рослини не лише є лікарськими й лікують жовчні хвороби — усі вони мають жовті квіти, тобто кольору жовчі; 16 | AURELIJA GENELYTĖ 2.1.20. жывата³: žyvatrama «сухоцвіт» (Gnaphalium) (P, LBŽ 158, NdŽ – LKŽₓₓ 825) — відвар трави й коренів сухоцвіту посилює перистальтику кишечника (VA 1973: 235). 2. 2. Не всі фітоніми, утворені від назв органів людського тіла, вказують на лікувальні властивості рослини. Іноді такі назви лише позначають, що певна частина рослини зовні подібна до відповідного органа. На форму суцвіття рослини вказують такі фітоніми: širdėlė (BZF 182, LBŽ 120, KŽ, Plšk – LKŽₓᵢᵥ 846), širdelės (Š, LBŽ 120, LFₘ 470, NdŽ, Vaižg, Nč, Brž, Ds – LKŽₓᵢᵥ 846), širdikės (LTR [Lš], DSN – LKŽₓᵢᵥ 899) «розбите серце» (Dicentra); širdelės (Š, LBŽ 56, LFₘ 470, NdŽ, LMD [Brž], Vaižg, Brž, Ds – LKŽₓᵢᵥ 846) «трясучка середня» (Briza media). Форму листя або плодів указують такі назви рослин: dvidantis (LBŽ 49) «череда» (Bidens) — плоди рослини клиноподібні, угорі з 2–4 остюками, схожими на зубці (LFᵥᵢ 65); pūslaziedis (LBŽ 109) «кубушка» (Cucubalus) так називають через округлі плоди (LFₘ 326); širdlapėliai (LBŽ 210 [Brž], NdŽ, LFᵢᵢ 543 – LKŽₓᵢᵥ 899) «майник дволистий» (Majanthemum bifolium) — листки серцеподібно-яйцеподібні (LFᵢᵢ 543); širdlapis (Mt, KŽ – LKŽₓᵢᵥ 899) «оман» (Inula) — верхні листки рослини серцеподібними основами охоплюють стебло (LFᵥᵢ 57). На зовнішні, а не лікувальні властивості рослини вказують також такі назви: dantžolė (Dentaria) (пор. лат. dens, dentis «зуб», нім. Zahnwurz, англ. toothwort, рос. зубянка, латис. zuobainītes) — кореневище рослини вкрите зубоподібними лусками (LBŽ 117); dvily-pdantė (Ditrichum) — верхівки волосків перистома подвійні (BVŽ 1998: 115); dvy-nadantė (Dicranum) — зубці перистома розщеплені надвоє (BVŽ 1998: 111); krei-vadantė (Anomodon) (пор. гр. ἄνομος «неправильний», ὀδούς, ὀδόντος «зуб») — зубці перистома неправильної форми (BVŽ 1998: 35); gyslalapė (Ps – LKŽₘᵢᵢ 354), gyslalapis (LBŽ 264 [Brž, Pn], Pn, Jnšk, Brž, Pl, Er – LKŽₘᵢᵢ 354; Krč, Rgv, Sur, Ps, Pl, Slm – LKŽₖ), gyslalapis (Ln, Vlk – LKŽₖ), gyslalapis (Pbr, Pmp, Pšš, Mžš – LKŽₖ), gyslapis (Kᵢᵢ 341, M, Ldvn – LKŽₘᵢᵢ 354; Skp, Ppl, Sur, Sdb – LKŽₖ), gyslažolė (LBŽ 264 [Pn]; Sd – LKŽₖ), gyslapis (Krč – LKŽₖ), gyslonis (Ob – LKŽₖ), gysliuotis (Kč, Kpč – LKŽₖ), gysločius (Pnm, Tvr, Bd – LKŽₘᵢᵢ 355; Pns, Dv, Sb – LKŽₖ), gyslūnas (Kvr, Dbk, Lkm, Slk, Vj, Dglš, Ssk, Ds, Trgn, Ml, Švnč – LKŽₘᵢᵢ 356; Ktk, Slk, Dgl, Pg, Sld, Ig, Dglš, Vdž, Kzt, Trgn, Psn, Aln, Mlt – LKŽₖ), gyslonė (Lkm – LKŽₖ), gyslūnis (Ds – LKŽₘᵢᵢ 356), gyslūnalapis (Mšg – LKŽₘᵢᵢ 356), gysliuonis (Ant – LKŽₘᵢᵢ 356; Dgp – LKŽₖ), gysluotis (Mrk, Jnš, Pkr, Grv, Nmn, Mš – LKŽₘᵢᵢ 356; Bsg, Kpč – LKŽₖ) «подорожник» (Plantago) — широкі яйцеподібні листки рослини пронизані густими дугоподібними жилками; жилки є також на черешку (LFᵥ 505); pirštūkas (F, LBŽ 121 – LKŽₓ 33), pirštūnas (P, LBŽ 121 – LKŽₓ 33), pirštūnė (Mt – LKŽₓ 33) «росичка» (Digitaria) (пор. лат. digitus «палець», нім. Fingergras, Fingerhirse, англ. fingergrass) — складне суцвіття складається з кількох колосків, розташованих пальцеподібно на верхівці стебла (LFᵢᵢ 128); plaukalapė (Blepharostoma) — краї періантія вкриті волосками (BVŽ 1998: 53); plaukunis «огірочник» (Borrago) (LBŽ 52 [I]) — стебла й листки рослини грубо опушені (LFᵥ 248); plaukželda «аспленій волосовидний» (Asplenium trichomanes) (LBŽ 35 [P]) — стебло рослини вкрите дрібними війчастими лусочками (LFᵢ 44); LKŽₓₓ 824 зазначає, що живатом у живому мовленні й старіших писемних пам’ятках можуть називати «живіт, нутрощі»; це слово також означає дві пов’язані з нутрощами хвороби — «пронос і кривавицю».3 Liaudiški augalų pavadinimai 17 роздвоєнозубий (Fissidens) (пор. лат. fissus «розщеплений», dens «зуб») — зубці перистома роздвоєно розщеплені (BVŽ 1998: 132). 3. ФІТОНІМИ, КОРЕНЕМ ЯКИХ Є НАЗВА ЯКОЇСЬ ХВОРОБИ Фітоніми цієї мотиваційної групи вказують на те, що названа словами з таким коренем рослина зазвичай придатна для лікування певної хвороби. малярія: drugenis (LBŽ 318 [I]), drūgiažolė, drugiažolė (Mt, Ak, I, ALV, Kp – ²LKŽII 751), drūgiažolynis (KŽT – LKŽK), drugio žolė (Q 183, P, D.Pošk – LKŽXX 959), drugžolė (MŽ, K, J – ²LKŽII 752) «очиток» (Sedum) (LBŽ 318 [I]); drugžolė 1) «грушанка зонтична» (Chimaphila umbelata) (LBŽ 85), 2) «золототисячник зонтичний» (Centaurium erythraea) (LBŽ 78); drugio dobilas (LBŽ 220) «вахта трилиста» (Menyanthes trifoliata); drugupis (LBŽ 280 [I]) «мигдаль» (Amygdalus) — на думку народу, ці рослини придатні для лікування малярії (LBŽ 318; VA 1973: 339), пор. ілюстративне речення у ²LKŽII 752: Drūgžolė balō auga, gydo nuo drugio J; карієс, їсти: ėdažolė, ėduonžolė (LBŽ 151 [Brž]) «підмаренник чіпкий» (Galium aparine) — народ використовує траву від карієсу (LBŽ 151); переляк: gąšto žolė (Š, I – ²LKŽII 151)⁴ «трава від переляку»; ґуля: gumbo žolė (D.Pošk, LBŽ 341 – LKŽXX 959) «пижмо звичайне» (Tanacetum vulgare); gumbažolė 1) «чабер лікарський» (Satureja calamintha) (LBŽ 313); 2) «тирлич лучний» (Gentiana amarella) (LBŽ 152 [PN]); 3) «гвоздика дельтоподібна» (Dianthus deltoides) (LBŽ 119 [PN]); 4) «грушанка одноквіткова» (Pyrola uniflora) (LBŽ 263); 5) «меліса лікарська» (Melissa officinalis) (RDM – LKŽK); 6) «герань болотна» (Geranium palustre) (LBŽ 154); 7) «золототисячник зонтичний» (Centaurium erythraea) (LBŽ 78); gumbo mėtra (LBŽ 129 [KLP]) «анізова пахучка» (Elsholtzia ciliata) — усі перелічені тут рослини в народній медицині вважаються лікарськими й використовуються для лікування різних хвороб. Часто навіть важко визначити, від якої саме хвороби їх застосовують, оскільки в живій мові gumbas може означати кілька хвороб. Пор. наведені у LKŽIII 723 значення слова gumbo: 1) «наріст, набряк, ґуля (на тілі людини чи тварини); нарив, чиряк», 2) «розлад шлунка або інший біль у животі; сильний біль у животі», 3) «хвороба матки», 4) «грижа», 5) «моровиця». Наприклад, анізова пахучка дуже схожа на перцеву м’яту, препаратами якої в народі лікують хвороби шлунка й кишківника, ерозію шийки матки (VA 1973: 230; MVAE 2002: 282); настоянками золототисячника зонтичного лікують хвороби шлунка й кишківника, коліт, дизентерію (VA 1973: 341; MVAE 2002: 374); препаратами меліси лікують катар шлунка (VA 1973: 192): Nuo gumbo an labai senų lašinių paspigydavo sutrintų gumbažolių RDM (LKŽK); чай із тирличу застосовують при розладах травлення й апетиту, від здуття живота (VA 1973: 109; MVAE 2002: 136) тощо; хвороба крові: kraūligės žolės (AKM – LKŽXX 960) «гравілат річковий» (Geum rivale): Kraūligės žolės nu karvių kraūligės AKM (LKŽXX 960)⁵; 4 Переляк — «страх, переляк» (LKŽIII 151). 5 Kraūligė, kraūligė у живій мові та писемних джерелах називають кілька хвороб: 1) «хвороба великої рогатої худоби, що проявляється виділенням крові із сечею (haemoglobinuria)», 2) «хвороба крові», 3) «кривава хвороба» (LKŽVI 468). 18 | AURELIJA GENELYTĖ māras: maražolė (Petrorhagia) (LBŽ 357) – траву раніше використовували як ліки від чуми (LBŽ 357); niūomaras: nuomaražolė (LBŽ 318 [Brž], LTR [An] – LKŽVIII 941) ‘їдкий очиток’ (Sedum acre) – народ використовує очиток для лікування задишки (LBŽ 318): Nuo nuomario gydosi nuomaražolėm LTR [An] (LKŽVIII 941); priemėtis: priemėčio, priemėtžolė – цими назвами називають не одну лікарську рослину: ‘шоломниця звичайна’ (Scutellaria galericulata) (LBŽ 318 [Pn]); 2) ‘гірка сердечниця’ (Cardamine amara) (LBŽ 68); 3) ‘чина лісова’ (Lathyrus silvester) (LBŽ 191); 4) ‘крес-салат посівний’ (Lepidium sativum) (LBŽ 196); 5) ‘істод’ (Polygala) (LBŽ 268 [Brž, Pn]); 6) ‘перстач прямостоячий’ (Potentilla erecta) (LBŽ 278 [Brž]): Kad nuo priemėčio vidų paleidė, tai tik priemėčžolė ir sulaikysi T R G N (LKŽX 659); 7) ‘зірочник’ (Stellaria) (Mt, LBŽ 334, LFIII 274 – LKŽX 660). Деякі з цих рослин (наприклад, перстач прямостоячий) і нині використовують як ліки від приємеча⁶, лікувальні властивості інших дещо забуті; priepuolis: priepuolžolė (LBŽ 143, NdŽ, LTR [Kltn], Vl – LKŽX 670), priepžolė (LTR [Lp] – LKŽX 670) ‘таволга в’язолиста’ (Filipendula ulmaria) – настоєм трави лікують різні напади: ниркові, серцеві, головний біль, діарею, переляк (LBŽ 143; VA 1973: 393; MVAE 2002: 427): Priepuolžolių arbata nuo išgąsčio LTR [Kltn] (LKŽX 670). Priepuolės vartojamos nuo išsigandimo LTR [Lp] (LKŽX 670); prietvaras: prietvaro žolė ([K], LBŽ 57 – LKŽX 725), prietvaraus žolė (CI 402, KI 264, P, AK – LKŽX 725) ‘чорноголовка звичайна’ (Prunella vulgaris) – відвар трави народ використовує від хвороб кишечника (LBŽ 58; VA: 1973, 128); prietvaržolė (J – LKŽX 725) ‘така трава, що росте в горах, цвіте синім і використовується від пріетвару⁷’; [pa]siutimas, siūstas, siūtas: pasiutžolė (Mt – LKŽIX 477), siūstažolė (LBŽ 209, NdŽ – LKŽXIII 620), siūtažolė (NdŽ, Jž, siutāžolė RŽ, LBŽ 209 [Pn], MTt 5, 221, KkK 3, 47, Vlž, Dkšt, Kp – LKŽII 630), siusto žolė (Kos 134 – LKŽXX 960) ‘дербенник верболистий’ (Lythrum salicaria) – у народній медицині відвар трави використовують після укусу скаженої тварини (LBŽ 209; VA 1973: 261); siutažolė: 1) ‘м’ята польова’ (Mentha arvensis) (LBŽ 219); 2) ‘підмаренник м’який’ (Galium mollugo) (LBŽ 151 [Brž]) – раніше чаєм із трави й підмаренника лікували епілепсію (LBŽ 151); 3) ‘зірочник злаковий’ (Stellaria graminea) (LBŽ 334 [Brž]) – його чаєм лікують сказ (LBŽ 334); 4) ‘блекота чорна’ (Hyoscyamus niger) (LBŽ 174) – рослина отруйна, від її поїдання божеволіють (LBŽ 493); siūtgalba (P, LBŽ 18, NdŽ, LFIII 538 – LKŽXII 630), siūtgloba (NdŽ, siutglóba Mt, Rtr, Ser, BŽ 37, LBŽ 18, LFIII 538 – LKŽXII 630) ‘алісум’ (Alyssum) – запозичення з грецької, пор. гр. ἄλυσσον від λύσσα ‘сказ’; рослину використовували як ліки від сказу (LBŽ 18); skōrbutas: skorbutrama ‘весняний жовтець’ (Ficaria verna) (цю назву згадує J. Dagys у своїй статті, говорячи про новотвори J. Pabrėža. Див. Dagys: 1972: 19). Імовірно, раніше траву використовували від цинги. Пор. назви цієї рослини з такою самою мотивацією в інших мовах: нім. Scharbockskraut, рос. чистяк; 6 У східноаукштайтських говірках priemėčiu називають ‘таку нервову хворобу, судоми’ (LKŽX 660). 7 У східноаукштайтських говірках (Rm, Kvr, Km, Ds, Užp, Slm) prietvaras означає ‘закреп’ (LKŽX 725). LIAUDIŠKI AUGALŲ PAVADINIMAI 19 sūkatos: sukatinė (Pst – LKŽxiv 58) ‘бетоніка лікарська’ (Betonica officinalis) — відваром листя й трави лікують катар дихальних шляхів і кашель (VA 1973: 199; MVAE 2002: 251); sūkatžolė (Leonurus), sukatos žolė (LBŽ 159) ‘сухоцвіт лісовий’ (Gnaphalium sylvaticum) — чаєм з обох трав лікують сухоти (LBŽ 195)8; sūsas, sūskis, susnà: susażolė (LBŽ 291, NdŽ – LKŽxiv 221), suskážolė (Rt – LKŽxiv 227), sūskė (Užv – LKŽxiv 227), sūsnažolė (LBŽ 291 [Pn], NdŽ – LKŽxiv 230) ‘жовтець’ (Ranunculus); sūskio žolė (AkM – LKŽxx 960) ‘жовтець їдкий’ (Ranunculus acris) — відвар рослини в народі вживають для лікування сусни, сускіса (тобто такого грибкового захворювання шкіри, сусу, корости (favus) (LKŽxiv 230); šāsas: piktasāšis (Mt, LBŽ 342 [Brž, Pn], Kp, SmL, Jnšk, Sb, Er, SmLn, Vb – LKŽix 960); PnM – LKŽx), šasávalkis (LBŽ 342 [Brž, Pn], DŽ, NdŽ, Slč, Krs, Kp, Mžš, Brž – LKŽxiv 537), šasūkas (LBŽ 342 [Pn], J.Jabl, NdŽ, Jnšk, Ps, Dj, PmP – LKŽxiv 540), šasūnas (LBŽ 342, NdŽ – LKŽxiv 540) ‘кульбаба’ (Taraxacum) — у народній медицині відвар коренів застосовують від екземи, фурункулів (VA 1973: 150; VAA 1983: 139; MVAE 2002: 179); skrūpas: skrūpažolė (LBŽ 270 [Brž], NdŽ, LFiii 208 – LKŽxiv 990) — ‘гречка витка’ (Fallopia convolvulus) — народ лікує скру́пу відваром трави9; traidà: traiduolė (LBŽ 346, NdŽ, LFiii 578 – LKŽxvi 526) ‘грицики польові’ (Thlaspi arvense) — відвар трави п’ють від діареї; trydà, triznà: trydažolė (Mt, LBŽ 175, NdŽ – LKŽxvi 809), triznažolė (LBŽ 175, NdŽ – LKŽxvi 935) ‘звіробій’ (Hypericum) — відвар трави застосовують від дизентерії, коліту, діареї (LBŽ 175; VA 1973: 127; MVAE 2002: 159)10; trūkis: trūkāžolė (BŽ 106, NdŽ, DŽ, KŽ, trūkāžolė Mt, TvR – LKŽxvi 962), trūkāžolynis (DGLS, Kzt, Švnč, Vdš, Ign – LKŽxvi 962), trūkiāžolė, trūkiāžolė (LBŽ 262, NdŽ – LKŽxvi 968) ‘грушанка’ (Pyrola); мотивацію назв виявляють ілюстративні речення, наведені в LKŽ: Від грижі пити відвар trūkāžolynio Vdš (LKŽxvi 963). Коли пупок, низ живота болить, тоді треба гризти trūkāžolynius Ign (LKŽxvi 963); trūkāžolė (BŽ 106, NdŽ, DŽ, KŽ, Kos 126 [Šv], Encvii 856, Sb, trūkāžolė LBŽ 88, TvR – LKŽxvi 962), trūkiāžolė (NdŽ, trūkiāžolė LMD [Brž], Ds – LKŽxvi 968), trūžkolė (J, DRSKŽ, Pc, Grd, Pv, Ktv, Šl, trūkžolė RŽ, NdŽ, LTR [Br], V.Krev, Skr, KzR, Kpč, Ūd, Pn – LKŽxvi 1008), trūkžolis (Šlvn, Dg – LKŽxvi 1009), ‘цикорій’ (Cichorium). Щодо мотивації назв пор. такі речення: Чай із katrušyčių (trūkiāžolių) — від грижі LMD [Brž] (LKŽxvi 968). Раніше грижу лікували trūkižolėm, а тепер п’ють риб’ячий жир Ds (LKŽxvi 968). Trūkžolės були від грижі Grd (LKŽxvi 1008). Trūkžoles викопували, сушили, коли хтось надривається, коли щось підіймає [надто важке] Pv (LKŽxvi 1008). Trūkžolę треба їсти з яєчнею від надриву й для апетиту Šl (LKŽxvi 1008). У живому мовленні складними словами, першим компонентом яких є корінь trūk-, називають- 8 Sūkatomis у живому мовленні називають кілька хвороб. Форма однини найчастіше означає: 1) ‘вертячку овець (Coenurus cerebralis)’, 2) ‘хворобу коней, схожу на сказ’, 3) ‘діарею’ (LKŽxiv 58). Форма множини у східноаукштайтських говірках зазвичай означає сухоти (LKŽxiv 59). 9 Škrupų, krupų у старіших словниках і живому мовленні називають ‘запалення верхньої частини горла; дифтерія’ (LKŽxiv 990, LKŽvi 714). 10 Дизентерія — це інфекційне запалення товстої кишки (DŽ, 126). 20 | AURELIJA GENELYTĖ та й інші рослини; trūkžolė також називають: 1) «подорожник» (Plantago) (LBŽ 265, VDK, KLN – LKŽxvi 1008); 2) «болотний саліавас» (Peucedanum palustre) (Jsv – LKŽxvi 1008); 3) «парасолькова зимолюбка» (Chimaphila umbellata) (SMLN – LKŽxvi 1008); 4) «плющ» (Hedera) (Kos 238 – LKŽxvi 1008); 5) «валеріана» (Valeriana) (BRU – LKŽxvi 1008); trūkižolė, trūkižolė також можуть називати: 1) «болотна парнасія» (Parnassia palustris) (LBŽ 248, NĎŽ – LKŽxvi 968); 2) «королівський саліавас» (Peucedanum ostruthium) (LBŽ 253, NĎŽ – LKŽxvi 968); 3) «болотна герань» (Geranium palustre) (LBŽ 154 [Pn]); 4) «парасолькова золототисячниця» (Centaurium umbellatum) (LBŽ 78, NĎŽ – LKŽxvi 968); 5) «яструбинка волохата» (Hieracium pilosella) (LBŽ 169 [BrŽ] – LKŽxvi 968). Можливо, раніше в народній медицині ці рослини й справді використовували для лікування грижі, однак у сучасних описах лікарських рослин цієї лікувальної властивості не зазначено; валасника11: валасникова трава, валасникова трава (LBŽ 84, LFIII 462, Db – LKŽxvii 1023) «чистотіл» (Chelidonium) — молочний сік чистотілу використовують для лікування шкірних захворювань (вовчака, бородавок) (LFIII 464; VA 1973: 373; MVAE 2002: 396); vėžys: vežiūkas «перстач прямостоячий» (Potentilla erecta) (GraŽ – LKŽxix 44; PnM – LKŽk), vežūninkas (-nykas P, RTŽ, KpČ) (KŽ, PLn, Šts, vežaūninkas L, Rtr, LBŽ 270 [P], NĎŽ, LFIII 206, ŽL – LKŽxix 16), vežiūkas (LBŽ 270 [ŠL], NĎŽ, LFIII 206, KLI – LKŽxix 44) «гірчак зміїний» (Polygonum bistorta); vėžtrama (P, Mt, LBŽ 239 [P], NĎŽ, KŽ – LKŽxix 69) «татарник колючий» (Onopordon acanthium) — відваром коріння всіх цих трав лікують рак (Šimkūnaitė 2001: 30); votis: vočiažolė, vočiažolė 1) «волошка лучна» (Centaurea jacea) (LBŽ 77 [BrŽ], NĎŽ – LKŽxix 880); 2) «дзвінець» (Alectorolophus) (LBŽ 14 [Rk], NĎŽ, Rk – LKŽxix 880); 3) «болотна парнасія» (Parnassia palustris) (LBŽ 248 [Sn], NĎŽ, VRN – LKŽxix 880); 4) «росичка круглолиста» (Drosera rotundifolia) (LBŽ 125 [BrŽ], NĎŽ, LFIII 594 – LKŽxix 880); 5) «будра плющевидна» (Glechoma hederacea) (LBŽ 156, NĎŽ – LKŽxix 880) — у народній медицині відвар і настій волошки лучної та дзвінця використовують для лікування шкірних захворювань, різних ран і наривів (LBŽ 14, 77; VA 1973: 361; MVAE 2002: 232, 391). 4. НАЗВИ, КОРЕНЕМ ЯКИХ Є ПОВ’ЯЗАНЕ З ХВОРОБОЮ АБО ІНВАЛІДНІСТЮ ДІЄСЛОВО ЧИ ВІДДІЄСЛІВНИЙ ІМЕННИК Фітонімів цієї групи зафіксовано найменше, а рослини, названі словами з такими коренями, мають двоїсту дію: 1) спричиняють (або посилюють) ознаки чи наслідки певних хвороб; 2) призначені для усунення цих наслідків чи ознак. čiaudėti: čiaudažolė (Š – ²LKŽII 89), čiaudžolė (LBŽ 6 [P]) «деревій чхальний» (Achillea ptarmica) — різкий запах трави викликає чхання; čiaudžolė (K, J – ²LKŽII 90) «чемериця біла» (Veratrum album) — препарати чемериці подразнюють дихальні шляхи 11Valasni̇nikas, valasnẏkas — запозичення зі слов’янських мов (пор. польськ. włosiennica, рос. волосница), що означає: 1) «панарицій, запалення навколо нігтя (гнійне запалення пальця)»; 2) «стрептокок (куляста бактерія, що спричиняє нариви, скарлатину, бешиху тощо)» (LKŽXVII 1023). LIAUDIŠKI AUGALŲ PAVADINIMAI 21 слизову оболонку дихальних шляхів і рота, тому люди, випивши їх, починають чхати, кашляти або навіть блювати (MVAE 2002: 86); спати: miegãlė (MŽ 413, N – LKŽVIII 134), miegãliai (N, K – LKŽVIII 134), miegãlis (LBŽ 174), miegãžolė (LBŽ 174) ‘блекота чорна’ (Hyoscyamus niger) – препарати блекоти мають заспокійливу дію, а у більших дозах можуть сильно подразнювати нервову систему (VA 1973: 91; LFV 388); помирати: mirštamasis (LBŽ 89), mirštamukai (LBŽ 89) ‘цикута отруйна’ (Cicuta virosa) – це одна з найотруйніших рослин Литви; нею часто смертельно отруюються не лише велика рогата худоба, а й люди (VA 1973: 203; LFV 55); убивати: nuožudis (LBŽ 10 [II]) ‘собача петрушка’ (Aethusa cynapium) – дуже отруйна рослина, небезпечна для людей і тварин (LFV 71); дутися: putãžolė ‘звичайна смілка’ (Silene vulgaris) (LBŽ 322 [BrŽ]) – у народній медицині траву смілки дають худобі від здуття (LBŽ 323); зморщувати: raũko žolė (Q 610, CII 921, P, NdŽ – LKŽXI 290), raukãžolė (LBŽ 264, GrŽ, JNšK, Ps, VšK, raukãžolė (R, MŽ, Sut, Ak, D.Pok, N, Mt, LBŽ 264, NdŽ, [K], LTR [Žd], Dj – LKŽXI 290), raĩklapis (SMLN – LKŽXI 294), raũkžolė (MŽ, K, J, LBŽ 264, NdŽ, Jrb – LKŽXI 305) ‘подорожник’ (Plantago) – листя подорожника радять прикладати до забитих місць і ран, почервонілих ділянок шкіри та місць укусів комах, бо воно стягує, «зморщує» рани (VA 1973: 113; MVAE 2002: 138)¹²: Це нічого не значить, що стільки порізався: прикладе raukãžolė — і загоїться JNšK (LKŽXI 290). Розітри й приклади raukãžolė на забите місце VšK (LKŽXI 290); текти, струменіти, струмувати, струїти, струменіти, струїти: sraujãžolė (BŽ 198, DŽ, NdŽ, sraũjažolė Mt, RTR, LBŽ 6, LKA₁68 [Kp, Slm] – LKŽXIII 570), srauzdė (P, LBŽ 6 – LKŽXIII 570), sraũžolė (NdŽ, sráužolė Rt, LBŽ 6, KŽ, NdŽ – LKŽXIII 570), sravai (LBŽ 6, NdŽ – LKŽXIII 570), sravanóji (LKA₁68 [Pš] – LKŽXIII 570), srãvas (LBŽ 6, NdŽ – LKŽXIII 571), srãvo žolė (Q 434, CII 384, P, Kos 126, LBŽ 6, KII 145, K.BūG, NdŽ, KŽ, LKA₁68 [Vn] – LKŽXIII 571), sraváuninkas (LKA₁68 [Šts, Brs] – LKŽXIII 571), srávažolė (LTII 14 [K.BūG], J.JABL. [GrŠ], DŽ, Nm, Jrb, ErŽ, VdŽg, Skr, Gl, srávažolė J, RTR, LBŽ 6 [Pn, Š, Rs], KŽ – LKŽXIII 571), sravėniai (LBŽ 6), sravėnis (NdŽ – LKŽXIII 571), sravì-nė (NdŽ, LKA₁68 [Šlu] – LKŽXIII 571), sravìnė žolė (R 301, MŽ 403, P, N, K, LBŽ 6, NdŽ, LKA₁68 [ErŽ] – LKŽXIII 572), sravìnis (NdŽ, Vn – LKŽXIII 572), sravìnžolė (LKA₁68 [ErŽ] – LKŽXIII 572), srãvžolė (R 301, MŽ, P, KBII 97, N, KGr 190, K, L, Rtr, LBŽ 6, KŽ, LKA₁68 [Vn, Trg, ErŽ, Smln], Šlu, Vd – LKŽXIII 572), srevà (LKA₁68 [KRTN] – LKŽXIII 577), srevai (J.JABL, LBŽ 6 – LKŽXIII 577), srėvas (LBŽ 6, NdŽ, LKA₁68, Kl, GrŠl, Grg – LKŽXIII 577), srėvo žolė (P, Kel 1881, 168, LKA₁68 [Dr], KŽ – LKŽXIII 577), sreváuninkas (LKA₁68 [Pln] – LKŽXIII 577), srėvažolė (LKA₁68 – LKŽXII 577), srevažolės (Ak – LKŽXIII 577), sreveñė (LKA₁68 [KRTN] – LKŽXIII 577), sreveñokai (LKA₁68 [BrŽ] – LKŽXIII 577), sreveñokas (Vb – LKŽXIII 577), srevìnė (LKA₁264, SLNT – LKŽXIII 577), srevìnis (LKA₁264 – LKŽXIII 577), srėvžolė (LBŽ 6 [Šlu], LKA₁68 [KRTN] – LKŽXIII 577), sriaũžolė (NdŽ, sriaũžolė LKA₁68 [Trg, Šlu] – LKŽXIII 580), sriãžolė (LKA₁68 [Sb], Kp – LKŽXIII 598), sruvãžolė (NdŽ, sruvãžolė LBŽ 6 [Pn], LKA₁68 [Krs] – LKŽXIII 601), strãuninkas (-ykas) (LKA₁68 [Šlu] – LKŽXIII 12 Пор. значення слова raukti ‘робити так, щоб стиснулося, закрилося’, наведене в LKŽXI 299. 22 AURELIJA GENELYTĖ 941), strāvas (LKA₁ 168 [KRKL, SLNT] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), strāvo žolė (BzF 177 [PRK], KŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravāvininkas (LKA₁ 168 [ŠV] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravāžolė (ERŽ, JRB, stra-vāžolė LKA₁ 168 [VDŽG] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravāklas (NDŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), straviklė (LBŽ 6, NDŽ, LKA₁ 168 [PLUT], IG – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), straviklis (LBŽ 6, NDŽ, LKA₁ 168, AL, RDM – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravyla (LKA₁ 168 [MRK], ZR – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravylas (LBŽ 6, NDŽ, LKA₁ 168 [MRC], NMN, LP, LŠ, RTN – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravinė (LKA₁ 168 [ŠLU] – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), stravinis (K.BŪG, LKA₁ 168 [PNS], SN, RDM – LKŽₓᵢᵢᵢ 941), strāvžolė (L 430, LKA₁ 168 [PGG] – LKŽₓᵢᵢᵢ 942), strēvas (LKA₁ 168 [KIN, KRKL, KRT] – LKŽₓᵢᵢᵢ 953), strēvažolė (LD 193 [VLKV], ŠN, ALK, ŽAL, strevāžolė LBŽ 6, NDŽ – LKŽₓᵢᵢᵢ 954), streviklė (LKA₁ 168 – LKŽₓᵢᵢᵢ 954), strevylas (LKA₁ 168 – LKŽₓᵢᵢᵢ 954), strēvžolė (LKA₁ 168, PRK – LKŽₓᵢᵢᵢ 954), strujāžolė (LBŽ 6 [BRŽ]) ‘кривавник’ (Achillea) – подрібнене листя рослини зупиняє кровотечу (VA 1973: 163; VAA 1983: 58; MVAE 2002: 202): Srāvažolių syvais patrink žaizdą, ir nustos kraujas bėgęs VDŽG (LKŽₓᵢᵢᵢ 571). Kad įsipjovei, ty sevenokų prisirinkai, sutrynei, tai kraujas nebėga ir nesetrija VB (LKŽₓᵢᵢᵢ 577). Oi, nusimušiau pirštą! Bėk, paskinsi straviklių RDM (LKŽₓᵢᵢᵢ 941). Atnešk greit stravylų – bėga kraujas RTN (LKŽₓᵢᵢᵢ 941). Įsipjovus reik tuoj uždėt strēvažolių ALK (LKŽₓᵢᵢᵢ 954); trāukti, traukālas¹³: trauko kiaulėlė (GRG, lāpas PLT, SKD, JDR, PGR, DŪNŽ, žolė P, KOS 151, LBŽ 265 [P, ŠL, TRG], J.JABL, Š [KV], ŠL, AK, LKŽ – LKŽₓᵥᵢ 603), traukālapis (PLŠK – LKŽₓᵥᵢ 602), traukāžolė (RŽ, NDŽ, ŠL, AK, LKŽ – LKŽₓᵥᵢ 603), traukālapis (LBŽ 265 [PN, ŠL, TL], NDŽ, PLN, YL, MŽK, KRP, KRŠ, KLP, ENDB, BRS, SD, AKM, TL, KRŽ, LKV, DŪNŽ, NMŽ, TRG, SMLN, SLV, VKŠ, VN, SNT, SRV, PN – LKŽₓᵥᵢ 624), traukūtis (LBŽ 265 [PN, ŠK], DŽ, NDŽ, FRNW, JSV, DKŠ, SNT, PNMŽ, KT, ŽVR, ALVT, ŠN, KROK, KZR, ŠK, ALK, GS, GRL, ILG, LKŠ, PLV – LKŽₓᵥᵢ 723) ‘подорожник’ (Plantago) – у народі листя рослини прикладають до синців, ран, почервонілих місць і місць укусів комах (LBŽ 265; VA 1973: 113; VAA 1981: 39; MVAE 2002: 138); пор. також ілюстративні речення з LKŽₓᵥᵢ: Trauklapiai labai karšti traukia KLP (LKŽₓᵥᵢ 624). A parsipjovei, a koja suputo – dėk trauk-lapį, ir ištrauks BRS (LKŽₓᵥᵢ 624). Trauklapiai: kad yr skaudulys kame, deda lapelį – i ištraukia pūlius TL (LKŽₓᵥᵢ 624). Trauklapiaus ant auglių deda, i tada pratraukia KRŽ (LKŽₓᵥᵢ 624). Tie traukūčiai labai gerai, kai suka, tep ištraukia, visi pūliai išeina KZR (LKŽₓᵥᵢ 723). Užs dėk traukūtį, tegu karštį nutraukia GS (LKŽₓᵥᵢ 723). 5. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ 1. У живій мові найбільше похідних утворено від слів kraujas, nosis, širdis, káulas. Особливо продуктивними є дієслівні утворення. Наприклад, від кореня sravėti, srūti утворено аж 22 суфіксальні похідні та 17 складних слів із цих дієслів та іменника. Також у живій мові є тенденція утворювати фітоніми, коренями яких є дієслова miegoti, siūsti, traukti, trūkti тощо. У групі складних слів переважають композити з двох іменників; поширені також складні слова, утворені з дієслова та іменника, а також з іменника й дієслова. Другим компонентом іменникових композитів найчастіше є слова žo- 13 Пор. одне зі значень слова trauko, наведене в LKŽₓᵥᵢ 603: «клапоть тканини, намащений ліками й накладений на хворе місце; пластир». LIAUDIŠKI AUGALŲ PAVADINIMAI 23 lė, žolynas. Дещо рідше другий компонент точніше визначає, яку частину рослини використовують для лікування: lāpas (rauklapis, trauklapis), šaknis (kauliašaknis, kraujašaknė). Лише в дуже рідкісних випадках другий компонент композитів позначає конкретну рослину: blužnpapartis, drug-pupis тощо. Другим компонентом дієслівних композитів найчастіше є такі дієслова: gydyti, globoti, traukti, gelbėti, sopėti, stabdyti, vilkti. У групі назв, виражених усталеними словосполученнями, переважають найменування, головним компонентом яких є іменники žolė, žolės, žolelė, žolikės. Іноді головний компонент указує також на конкретну рослину, наприклад drugio dobilas, gumbo metra. У поодиноких випадках головний компонент указує на конкретну частину рослини (наприклад, trauko lūpas), місце або істоту, для лікування якої використовують рослину. Такі іменникові словосполучення з родовим відмінком виражають означальні відношення: родовий відмінок характеризує рослину, позначену головним іменником, указуючи, для лікування якого органа чи хвороби вона придатна. 2. Деякі назви цієї мотиваційної групи засвідчені лише в письмових джерелах. Їх уживання в живій мові не засвідчене ні в LKŽ, ні в матеріалах, наведених у LKŽ. Частину з них слід вважати новотворами J. A. Pabrėža. У статті, написаній польською мовою, «Зауваги щодо укладання повної флори Жемайтії», він зазначав, що найпростіше під час творення нових назв перекласти з латини назву відповідної рослини (Elisonas 1922: 47). J. Dagys вважає новотворами Pabrėži такі фітоніми, що вказують на лікувальні властивості рослин: akšvita, ausgyda, čiaudžolė, dantgalba, dantvyra, inkstaglobė, kepingelbė, liauktrama, kraustaba, pilvytė, siutgalba, skorbūtrama, sprandadora, sprandininkė, srauzdė, širdgloba, vėžtrama, žyvatrama (Dagys 1972: 21). До фітонімів, створених L. Ivinskis, належать такі назви: drugėnis, kruvinis gydantysis, kraujotenis, kraujotraukis, nuožudis. Лише у працях D. Poška вживалися назви blužnės žolė, gumbo žolė. Імовірно, новотворами P. Matulionis слід вважати назви gyvakaulė, pilvytis, trydažolė. Значна частина назв, що вказують на лікувальні властивості, — це не оригінальні утворення, сформовані в литовській мові, а кальки з інших мов, наприклад: блужнпапартис «аспленій» — лат. Asplenium від гр. σπλήν «селезінка»; блужнажоле, блужняжоле, блужнес жоле «золототисячник» — лат. Chrysoplenium, утворене від гр. χρυσός «золото», σπλήν «селезінка»; дантгалба «зубниця» — лат. Odontites, утворене від гр. ὀδούς, ὀδόντος «зуб», пор. також рос. зубчатка, нім. Zahntrost; печінкова травичка, кепінгельбе «печіночниця звичайна» (Hepatica nobilis) — лат. Hepatica від гр. ἧπαρ, ἥπατος «печінка», пор. назви рослини в інших мовах: нім. Leberblümchen, рос. печеночница, англ. liverwort; усі синоніми кровохлібки (Sanguisorba), утворені від коренів krauj-, крув- тощо, також є кальками з інших мов — лат. sanguis «кров», sorbere «всмоктувати», пор. назви в інших мовах: рос. кровохлебка, пол. krwiściąg, англ. blood-root; кальками з інших мов слід вважати й назви норичника (Scrophularia) з коренями ляук-, паляук-: лат. scrophulae «набряк шийних залоз»; синоніми алісуму (Alyssum) з коренями сюст-, пасюст- утворені за зразком грецької мови: гр. ἀ- заперечний префікс, λύσσα «сказ» — рослину використовували як ліки від сказу, пор. англ. madwort; плаунник, плаунова трава «медунка» (Pulmonaria) утворені за зразком інших мов: лат. pulmo, -onis «легеня», pulmonaris «легеневий», пор. також назви цієї рослини в інших мовах: нім. Lungenkraut, рос. легочница, англ. lungwort; у працях Ю. Пабрежі вживані назви дзвоників кропиволистих (Campanula trachelium) спрандадора, спрандинінке утворені за латинською назвою виду: лат. trachelium від гр. τράχηλος «шия». 24 | AURELIJA GENELYTĖ 3. У литовській мові приблизно 20 назв органів і рідин людського тіла можуть виступати коренями фітонімів. Назви рослин утворюються від усіх найважливіших для життя органів (кров, серце, кістка, сечовий міхур тощо). Фітоніми не схильні утворюватися від назв менших органів тіла (нігті, шкіра, мозок, нерви) та кінцівок (нога, рука, палець). СКОРОЧЕННЯ BVŽ – Словник ботанічних назв, упоряд. R. JANKEVIČIENĖ, Вільнюс: Видавництво Інституту ботаніки, 1998. BZF – Litauische Forschungen [...] von A. BEZZENBERGER, Goettingen, 1882. IM – L. IVINSKIS, Календар або літопис. LF – Флора Литовської РСР 1–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, Mintis, Mokslas, 1959–1980. LBŽ – Литовський ботанічний словник 1, упоряд. Комісія ботанічного словника під керівництвом L. VAILIONIS, ред. J. DAGYS, Каунас: Varpas, 1938. 2LKŽI–II, LKŽIII–XX – Словник литовської мови 1–20, Вільнюс: Mintis, Mokslas, Видавництво науки та енциклопедій, Інститут видавничої справи науки та енциклопедій, Видавництво Інституту литовської мови, 1968–2002. LKŽK – Картотека словника литовської мови. L, L – A. LALIS, Словник литовської та англійської мов. Частина 2: англійсько-литовська, Чикаго, 1915. LVAS – Список лікарських рослин Литви, Каунас: Медичний факультет Каунаського університету Литовської РСР, 1941. MT – Mitteilungen der Litauischen Litterarischen Gesellschaft I–VI, Heidelberg, 1883–1912. MTt – Наша народна творчість, Каунас, 1930–1935. MVAE – Мала енциклопедія лікарських рослин, ред. M. PUODŽIŪNIENĖ, Каунас: видавнича компанія „P. G.“, 2002. VA – Vaistiniai augalai, vyr. red. J. PIPINYS, Vilnius: Mintis, 1973. VAA – Vaistinių augalų auginimas, red. Z. BANDZAITIENĖ ir kt., Vilnius: Mokslas, 1983. VAK – Лікарські рослини (каталог), упоряд. H. DUDĖNAS, J. GRINEVIČIUS, ST. GUDANAVIČIUS, Вільнюс: Mokslas, 1976. LITERATŪRA BECKER, U. 1995: Simbolių žodynas, Vilnius: Vaga. DAGYS, J. 1972: J. Pabrėžos gyvenimas ir darbai. Jurgis Pabrėža 1771–1849, Vilnius: Botanikos institutas, 8–26. ELISONAS, J. 1922/23: Iš Pabrėžos nespausdintų botanikos raštų. Uwagi tyczące się ułożenia doskonałey Flory Žmudz k iey. Kosmos, 1922/1923, sąs. 1, 46–51; sąs. 2, 183–186; sąs. 3, 283–292. GAIVENIS, K. 1980: Paronimai – kla stingi žodžiai. Kalbos kultūra, 39, 48–50. GRYBAUSKAS, K. 1946: Lietuvos TSR miškų sumedėję vaistingieji augalai, Kaunas: Valstybinė enciklopedijų, žodynų ir mokslo literatūros leidykla. GUDAVIČIUS, A. 2000: Etnolingvistika, Šiauliai: Šiaulių universitetas. JANKEVIČIENĖ, R. 1987: Vasarą žydintys augalai, Vilnius: Mokslas. LEVI-STRAUSS, C. 1997: Laukinis mąstymas, Vilnius: Baltos lankos. PUIDOKAS, A. 2002: Vaistingieji augalai sodyboje, Vilnius: Gamta. ŠIMKŪNAITĖ, E. 1994: Ką žino tik ragana, arba gyvenimas be tablečių, Kaunas: Ūkininko patarėjas. TRIMAKAS, R. 2001: Lietuvos kaimo vaistininkystės tradicijos XIX a. pabaigoje – XX a. pirmojoje pusėje. Liaudies kultūra, 3, 18–27. Aurelija Genelytė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Gauta 2003 10 16