Dėl vienos XVII a. lietuvių asmenvardžių priesagos

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA LI (2004), 29–38 Про один суфікс литовських особових імен XVII ст. VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ Інститут литовської мови, Вільнюс У статті розглядається суфікс -uitis, засвідчений у литовських особових іменах XVII століття. Формування литовських прізвищ і особових імен, від яких вони походять, уже певною мірою досліджене. У досі вивчених історичних джерелах суфікс -uitis або не траплявся, або був рідкісним. Тому його частотність у церковних книгах парафії Грузджяй XVII століття, де за його допомогою утворено аж 20,5% усіх прізвищ, є примітним фактом. Форми зафіксовано в реєстрі церковних шлюбів за 1619–1690 роки. Порівняння з відомостями про патронімічні утворення відповідного періоду дає підстави зробити висновок, що суфікс -uitis був патронімічним. На цей висновок указують також особливості творення особових імен у нововивчених джерельних документах. Отже, суфікс -uitis можна додати до переліку засвідчених патронімічних суфіксів XVII століття. 0. ВСТУПНІ ЗАУВАГИ Порівняно нечисленні праці з литовської історичної антропоніміки різняться за різними аспектами. У деяких із них із тією чи іншою метою досліджується антропонімія майже всієї Литви за кілька століть. Тут можна згадати працю К. Буги «Про литовські особові імена», у якій досліджено структуру давніх двоосновних особових імен, розглянуто, як записували литовські антропоніми в документах XIII–XV ст., а на підставі вивчених випадків заміни литовських голосних російськими на початку, у середині та в кінці слів реконструйовано автентичні форми імен дев’яти литовських князів (Būga 1958). Охопити антропонімію різних місцевостей Литви й різних століть довелося також під час дослідження явищ, пов’язаних із формуванням литовських прізвищ: розвитку двочленного найменування, появи прізвищ та остаточного закріплення їхніх форм, джерел походження прізвищ тощо (Maciejauskienė 1991). В одних працях досліджується антропонімія кількох історичних джерел, в інших — лише одного. У таких випадках місце функціонування досліджуваних особових імен є достатньо конкретним, а досліджуваний період — порівняно коротким. Можна згадати працю про антропонімію міста Вільнюса початку XVII ст. (Zinkevičius 1977), дослідження особових імен парафії Кряуни кінця XVII — початку XVIII ст. (Maciejauskienė 1993), працю про прізвища Рагнітського повіту другої половини XVIII — початку XIX ст. (Žemienė 2002) або дослідження прізвищ Жемайтійського єпископства за 1795 рік 30 | VITALIJA MACIJAUSKIENĖ (Ramonienė 1987) тощо. Від усіх уже згаданих суттєво відрізняється дослідження антропонімів міщан Каунаса. У цьому випадку антропонімічний матеріал конкретного литовського населеного пункту зібрано з численних історичних джерел XVI–XVIII ст., отже, досліджуваний період є тривалим (Ragauskaitė 2002). Варто також згадати дослідження про одноосновні імена литовського походження XVI ст., у якому аналізуються антропоніми, записані протягом одного століття в джерелах із багатьох різних місцевостей Литви (Maciejauskienė 1997). Зрозуміло, що повнота й точність результатів досліджень, проведених у згаданих працях різного характеру, також не можуть бути однаковими. Точні висновки про словотвір (структуру) історичних антропонімів, тенденції їхнього походження, ситуацію найменування осіб та інші питання, що становлять інтерес, нескладно зробити тоді, коли досліджується антропонімія певного місця за одним або кількома джерелами, що охоплюють нетривалий період (пор. Zinkevičius 1977, Ramonienė 1987, Maciejauskienė 1993, Žemienė 2002 та ін.). Однак у тих випадках, коли мета й завдання праці вимагають охопити антропоніми, зафіксовані протягом кількох століть у різних місцевостях Литви й у численних історичних джерелах, дослідник, узагальнюючи результати, безумовно, спирається лише на аналіз даних, зібраних до того часу. Висновки такої праці не можуть бути остаточними. Сказане особливо стосується дослідження формування литовських прізвищ, джерел їхнього походження та словотвору історичних антропонімів. Адже під час подальшого опрацювання джерел та оцінювання за згаданими чи іншими критеріями їхніх антропонімів можуть бути виявлені нові, раніше не засвідчені дані. Мета цієї статті — оцінити ще один суфікс антропонімів XVII ст., помічений під час збирання нових даних з історичної антропонімії, і вписати його в контекст словотвірних афіксів антропонімів цього періоду. Це суфікс -uitis. 1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВОТВОРУ АНТРОПОНІМІВ XVII СТ. Tiriant lietuvių pavardžių susidarymą (Maciejauskienė 1991) įvairiais požiūriais buvo įvertinta kelių šimtmečių antroponimija. Nustačius, kad intensyviausiai pavardės formavosi XVII a., ypač svarbu buvo aptarti šio laikotarpio dvinarío įvardijimo antruosius asmenvardžius. Kaip tik iš jų turėjo susidaryti dauguma lietuvių pavardžių. Visi jie buvo suskirstyti į patronimus ir asmenvardžius be patroniminių priesagų. У XVII ст. переважали патроніми. Вони утворювалися за допомогою литовських (-aitis, -onis, -ūnas та ін.) і слов’янських (-evič, -ovič) патронімічних суфіксів. Зібрані дані засвідчували, що в цей період особливо поширеними були литовські патронімічні суфікси. За продуктивністю вони розташовувалися в такому порядку: -aitis, -onis, -ūnas, -ovič, -evič, -ėnas та ін. (дуже рідкісні). За допомогою цих суфіксів патроніми утворювалися: від християнських імен різних форм (повних, скорочених, зменшувальних), наприклад: Andreiaitis, Gabraytis, Jurgutaytis; Bagdananis, Grigonis, Jonelonis; Alexieūnas, Mikiūnas, Pronckielun; Jakubowicz, Муковичъ, Wołukowicz; Alexiewicz, Staniewicz, Станюлевич; Powilenas, Kazenas, Stasiulenas тощо; від різних антропонімів литовського походження, наприклад: Akmenaytis, Baltmiszkaitis, Kieturnitaytis, Szaltnosaytis, Žusinaitis; Burneikonis, Grazulanis, Szyłeikanis, Wanaganis; Ak- DĖL VIENOS LIETUVIŲ ASMENVARDŽIŲ PRIESAGOS 31 meniunas, Medziunas, Rymkunas, Ziamayciunas; Dziugowic, Kiszkielowicz, Trinitowicz; Budrewicz, Gilewicz, Juodziejwicz; Butenas, Niksztelenas, Plikienas тощо; серед останніх патронімів є також утворені від давніх двоосновних антропонімів, наприклад: Daugwitavits, Galminaytis, Narwayszaytis; Dawnaronis, Nartawtanis, Waysznaranis; Girdwaynowicz, Kontrymowicz, Narwilowicz тощо; від різних слов’янських чи інших антропонімів іншомовного походження, наприклад: Czebotaraytis, Perwaznikaytis, Žukaytis; Czerniukonis, Stalmakaniš; Kowalun, Krowczunas, Zolnierunas; Byczkowicz, Strycharowicz, Szopowalowicz тощо. У XVII ст. антропоніми без патронімічних суфіксів, записані на другому місці у двочленному іменуванні, були дуже різноманітними. Більшість із них мала литовське походження, наприклад: Ak­menis, Auksz­tawartis, Bat­nagis, Grauz­yk­lis, Kier­deykis, Kupstas, Miltakis, Nareykis, Pakarklis, Silpnis, Szaltenis, Taurakis, Toley­kis, Trejgis, Wabzda, Wanags тощо; серед них є й давні двоосновні антропоніми, наприклад: Dauginas, Dawnoras, Dowtort, Jogmin, Kiezgli, Kimont, Syrgied, Skawgird, Surkont, Swirbut, Wilbut, Zutowt тощо. Антропоніми цього типу іншого походження були рідкісними, наприклад: Endrykis, Łukszas, Miceykis, Razmis, Tamolis (форми християнських імен), Bohumatka, Dobrylo, Merinik, Niewiera; Donmark, Gieyber (інші антропоніми слов’янського та германського походження). Після поділу антропонімів на патроніми та ті, що не мають патронімічних суфіксів, залишилися нерозглянутими антропоніми зі зменшувальними суфіксами -elis, -elė, -ėlis, -ėlė, -ulis, -utis тощо. Вони були непоширеними, наприклад: Dagielis, Gierweta, Awinelis, Awizeta, Burbulis, Mažulis, Kiszkucis, Rudutis тощо. Це антропоніми литовського походження. Були й антропоніми цього типу, утворені від християнських імен, наприклад: Banelis, Bochdanelis, Janel, Tumkielis, Antulis, Stanulis, Szeputis, Walutis тощо. Ці суфікси могли мати й патронімічне значення, якщо антропоніми з ними утворювалися від будь-якого компонента іменування батька (першого, яким у XVII ст. майже завжди було християнське ім’я, або другого, походження якого могло бути різним). З іншого боку, такі антропоніми могли утворитися безпосередньо від зменшувальних апелятивів або форм християнських імен і не мати нічого спільного з патронімами (див. також Maciejauskienė 1977: 165–166). Такою є загальна картина других антропонімів у двочленному іменуванні осіб, уживаних у XVII ст., — потенційних литовських прізвищ (докладніше про них див. Maciejauskienė 1991: 230–243). Її можна доповнити, оцінивши новозібрані дані з антропонімії Грузджяйської парафії (Шяуляйський район) XVII ст. 2. АНТРОПОНІМИ ПАРАФІЇ ГРУЗДЖЯЙ XVII СТ. Ці антропоніми виписано з реєстраційної книги шлюбних метрик парафії Грузджяй XVII ст. (1619–1690 рр.), що зберігається в архіві цієї церкви. Загалом їх близько 1900 (чоловічих іменувань — 1250, жіночих — 650). Характеризуючи антропоніми парафії Грузджяй, тут розглядатимемо лише другі антропоніми у двочленних чоловічих іменуваннях. При цьому дотримуємося тієї самої, уже згаданої системи оцінювання антропонімів XVII ст. Так легко помітити як подібності, так і відмінності. Отже, антропоніми Грузджяй поділено на патроніми та антропоніми, що не мають патронімічних суфіксів. Кількісне співвідношення цих груп свідчить про очевидне переважання перших. Антропоніми без патронімічних суфіксів становлять близько 30%. І патроніми розглядуваного джерела- 32 | VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ також свідчать, що значно популярнішими є литовські патронімічні суфікси, які за продуктивністю розташовуються в такому порядку: -aitis (утворено близько 30,7% патронімів), -evič (8,9%), -ovič (3,2%), -ūnas (1,4%), -onis (0,08%). Отже, найчастотнішим є патронімічний суфікс -aitis, а інші литовські суфікси нехарактерні для антропонімів цієї місцевості (докладніше про поширення суфіксів антропонімів XVII ст. див. також Maciejauskienė 1977). Патроніми парафії Грузджяй із зазначеними суфіксами утворені: від християнських імен у різних формах (повних, скорочених, зменшувальних), наприклад: Ambroziejaytis, Augustinaytis, Bartlomiejaytis, Ambrazaytis, Grigaytis, Stonaytis, Andrutaytis, Czepłutaytis; Brazewicz, Jankiewicz, Iaskiewicz; Bogdanowicz, Gasperowicz; Grigalunas, Gryciunas, Grinciunas тощо; від антропонімів різного литовського походження, наприклад: Balczaytis, Berzaytis, Gaytaytis, Norutaytis; Bangiewicz, Budrewicz, Dargiewicz, Daukƒzewicz, Judrewicz, Noreikiewicz; Girdowicz; Noriunas тощо; серед цих патронімів є й утворені від давніх двоосновних антропонімів, наприклад: Daugintaytis, Daujoytaytis, Miłwidaytis, Radwiłaytis; патроніми, утворені від антропонімів чужого або не цілком зрозумілого походження, трапляються порівняно рідко, наприклад: Miernikaytis, Urmonaytis; Ratkunas; Waytonis. Антропоніми без патронімічних суфіксів дуже різноманітні. Найбільше серед них таких, що мають литовське походження, наприклад: Awizius, Batądis, Bauza, Budris, Butkus, Dagis, Daugwedis, Dauksza, Gielzinis, Jodupis, Judrys, Kairis, Kautakis, Lingis, Lepƒza, Łokis, Monstis, Wower e, Żogas, Zwiłga тощо; серед них чимало давніх двоосновних антропонімів, наприклад: Butowt, Dargaudis, Dowgint, Giedwidis, Geystar, Kantminis, Norgietto, Normatis, Skaudwitaƒ, Sugowdz, Towgintt, Waybut, Woyszwiłt тощо. Інші антропоніми без патронімічних суфіксів (форми християнських імен або антропоніми чужого походження) трапляються дуже рідко, наприклад: Augustinas, Grinius, Mocius; Duleba, Dulicz, Krupo, Starosta, Szapko тощо. Серед антропонімів парафії Грузджяй є також такі, що мають литовські демінутивні суфікси -ėlis, -ytis, -užis, -ulis, -utis, -užis та інші, які, як уже згадувалося, можуть мати й патронімічне значення, наприклад: Treciokielis; Jonktytis, Karkaty tis, Laur ytis, Thomaszytis; Piktuyzis; Baniulis, Kibulis; Barutis, Guzutis, Jokubutis, Maniutis; Darguzis тощо. Як бачимо, це антропоніми, що виникли від християнських імен або мають литовське походження. Усі вони становлять близько 4% розглядуваних антропонімів. Те, що досі сказано про антропоніми Грузджяй, ніби дозволило б стверджувати, що вони нічим не вирізняються на тлі загальної литовської антропонімії XVII ст. Однак це не так. Справді винятковою їхньою особливістю є те, що серед них багато утворень із суфіксом -uitis. Цей суфікс у розгляді антропонімів XVII ст. тут досі не згадувався, отже, у раніше опрацьованих джерелах він не траплявся або був дуже рідкісним. Натомість серед антропонімів Грузджяй утворення з цим суфіксом становлять 20,5%, тобто за частотністю поступаються лише утворенням із литовським патронімічним суфіксом -aitis. Антропоніми із суфіксом -uitis (зазвичай пишеться -uytis, зрідка — -u itis, -ujtis) частіше утворені від різних, порівняно прозорих форм християнських імен (повних, скорочених, зменшувальних), наприклад: Roman Adamuytis (наведено повне двочленне іменування, що дає змогу краще показати частотність цих антропонімів), Aloizius Adomuytis, Izidor Adomuytis, Symon Adomuytis, Simonus Adomuytis, Andreas Andreykuytis, Laurentius Andreykuytis, Simonus Augustinuytis, Martinus Baltramuytis, Ge- DĖL VIENOS LIETUVIŲ ASMENVARDŽIŲ PRIESAGOS 33 orgius Baltronuytis, Jakobus Baltruytis, Paulus Benedyktytis, Josephus Czepuytis, Paulus Czepuytis, Stephanus Czepuytis, Petrus Dawiduytis, Martinus Gasperuytis, Gasper Grygorytis, Augustinus Grygujtis, Petrus Hryhoruytis, Philipus Iakuytis, Ioannes Iankuytis, Ioannes Jocubuytis, Georgius Jonuytis, Stephanus Ionuytis, Andreas Jonuszkuytis, Andreas Jonuszuytis, Gregorius Josuytis, Nicolaus Iozapuytis, Casimirus Iozuytis, Philipus Iurgieluytis, Hryhory Iusuytis, Martinus Kasporuytis, Adamus Kazimieruytis, Thomas Kazimieruytis, Mathias Krisynuytis, Aloizius Łaurynuytis, Stephanus Łaurinuytis, Stefanus Łukoszuytis, Nicolaus Macuitis, Stefanus Macuytis, Stephanus Martinuytis, Nicolaus Matutuytis, Nicolaus Matutuytis, Andreas Mikieluytis, Andreas Mikoluytis, Casimirus Mikoluytis, Joannes Mikuytis, Andreas Morkuytis, Stanislaus Morkuytis, Samuel Motiejuytis, Valentinus Petrikuytis, Iosephis Petrutis, Martinus Petrvytis, Stefanus Petruytis, Ioannes Powiluytis, Martinus Sabuytis, Mathias Sabuytis, Ioannes Sabuytis, Martinus Sabuytis, Matheus Sabuytis, Nicolaus Sabutuytis, Simon Sabutuytis, Casimirus Simuytis, Paulus Simuytis, Andreas Stankuytis, Gasper Stasiuytis, Andreas Stasiuytis, Sebastianus Staskuytis, Gasper Stasuytis, Martinus Stasuytis, Symonus Stasuytis, Ioannes Szymkuytis, Andreas Szymuytis, Georgius Szymuytis, Sebastianus Sztoczkuytis, Aloisius Tamoszuytis, Josephus Tamoszuytis, Simon Tamutuytis, Andreas Wayciuhytis, Martianus Wayciuhytis, Stanislaus Waytekuytis, Aderbertus Waytiekuytis, Casimiri Waytiekuytis, Martinus Waytiekuytis, Mathias Waytiekuytis, Joannes Valentinuytis, Josephus Walentinuytis, Casimirus Walentinuytis, Andreas Wenckuytis, Nicolaus Wenckuytis, Matheas Woycutuytis, Iosephus Woytiekuytis, Samuelus Woytiekuytis, David Woszkuytis та ін. Трохи менше похідних із суфіксом -uitis утворено від різних інших особових імен. Найчастіше ці похідні мають литовське походження; серед них є також утворені від давніх двоосновних особових імен. Інші мають іншомовне походження, а походження деяких незрозуміле або не цілком зрозуміле. Очевидно, це також пов’язано з тим, що їхні форми записано неточно, спотворено. З огляду на те, що мета цієї статті не пов’язана з точним визначенням походження розглядуваних особових імен, усі приклади наведено разом: David Bajoruvytis, Iacobus Bajoruitis, Adamus Batnuytis, David Batozuytis, Iacobus Batozuytis, Bartholomeus Baltonuytis, David Baltoszuytis, Casimirus Baltozuytis, Adamus Baltytis, Stephanus Barczuytis, Joannes Batwiłuytis, Gasper Ciałkuytis, Nicolaus Daynuytis, Bartholomeus Dantuytis, Ioannes Daukszuytis, Laurentius Didinskyuytis, Casimirus Dykyutis, Casimirus Dityutis, Stephanus Dymfuytis, Stefanus Dyrmuytis, Nicolaus Dumszuytis, Stefanus Dwilitytis, Andreas Galminuytis, Nicolaus Giedwiduytis, Valentinus Gieysztaruytis, Iosephus Gielzinuytis, Casimirus Gihuytis, Iosephis Impokuytis, Stanislaus Jodrujtis, Stan. Joduytis, Barthol. Ioteykuytis, Simonus Iurduytis, Ioannes Kaczuskuytis, Stanislaus Kanczekuytis, Oliasz Kantminuytis, Nicol. Kielnuytis, Paulus Kintaykuytis, Paulus Konteykuytis, Stanislaus Kreputyis, Nicolaus Kulhuytis, David Kunigzgenuytis, Mathias Kupruytis, Petrus Kusuytis, Iacobus Łaguytis, Antonius Łaukuytis, Casimirus Łaukuytis, Jacobuſ Łaumakujtis, Iacobus Łokuytis, Stanislaus Łokuytis, Iacobus Ługuytis, Stefanus Maszkuytis, Stanislaus Melickuytis, Bartholomeus Milwiduytis, Iozephus Narkuytis, Michal Norekuytis, Matheus Platkuytis, Stanislaus Poduytis, Martinus Poinkuytis, Mathias Ponikuytis, Mathias Pupuytis, Valerianus Rakuytis, Simonus Raubuytis, Izidor Razuytis, Martinus Rymkuytis, Matheas Rukuytis, Iosephus Sabutuytis, Ioannes Saguytis, 34 | VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ Ioannes Sakihytis, Joannes Sauguytis, Samuel Skapuytis, Filipus Skupeykuytis, Stephanus Smilguytis, Simon Sorbutuytis, Gasper Sraguytis, Jacobus Strazduytis, Adalbertus Stunguytis, Bartholomeus Swarakuytis, Ioannes Szansztowuytis, Stanislaus Sziautuytis, Andreas Szlupuytis, Steponas Szukuytis, Andreas Triwatakujtis, Laurentius Urmonuytis, Nicolaus Urmonuytis, Bartholomeus Vaideuytis, Martinas Wainuytis, Stanislaus Waynuytis, Valentini Wasgirdutytis, Petrus Viliszkuytis, Paulus Winksznuutis, Valenti Woyzgirdutytis, Iacobus Žaguytis, Franciskus Ząsinuytis, Casimirus Zautkuytis, David Zentuytis, Tomas Zoguytis та ін. Антропонімія джерела свідчить, що часто від тих самих особових імен утворено також патроніми з особливо продуктивним литовським суфіксом -uitis, наприклад: Adomaytis, Augustinaytis, Dawidaytis, Iakubaytis, Ianuszkaytis, Ionaitis, Josaytis, Jozaytis, Iozapaytis, Jurgietaytis, Kasparaytis, Casimierytis, Łukofzaytis, Martinaytis, Matuthaitis, Mikielaytis, Morkaytis, Motieyatis, Petraytis, Powitaytis, Symautis, Stasiaučytytis, Szimaytis, Tamaszaytis, Tamofzaytis, Waytekaytis, Valentinaytis, Waszkayt, Wenskaytis, Woytiekaitis та ін. (від християнських імен різних родів) і Baioraytis, Balczaytis, Batozaytis, Barczaytis, Daukfzaytis, Dumfzaytis, Gitaytis, Iodaytis, Iuodraytis, Łaukaytis, Łaumakaytis, Miłwidaytis, Norkaytis, Rymkaytis, Szaulaytis, Slupaytis, Urmonaytis, Woyzgirdaytis, Ziogaytis, Zogaytis та ін. (від інших особових імен, часто литовського походження). Похідні із суфіксом -uitis від християнських імен різних родів найчастіше, очевидно, слід пов’язувати з першими особовими іменами у двоіменуванні — іменами. І не лише з канонічними формами цих імен, які прийнято було записувати в церковних джерелах, а й зі скороченими та пестливими формами християнських імен, уживаними в живій мові (докладніше див. Maciejauskienė 1991: 38–39). Адже на другому місці у двоіменуванні такі особові імена трапляються дуже рідко (пор. Georgius Augustinas, Jozephus Jurgielis, Martinus Petrutis, Thoma Staniulis, Petrus Stankus, Bartholomeus Stasiulis тощо). Лише з другими особовими іменами у двоіменуванні можна пов’язати похідні із суфіксом -uitis не від християнських імен. Деякі з таких особових імен, які можна вважати твірними словами похідних із розглядуваним суфіксом, зафіксовано в джерелі, наприклад: Balcius, Danta, Dauksza, Daukszas, Dikis, Dykis, Dymsza, Dwilis, Geystar, Gielzinis, Giedwidis, Judris, Judrys, Iurd, Iurda, Kantminis, Krepa, Kriepa, Łagis, Laumakis, Łokis, Noreykis, Podzius, Raubis, Rukas, Smilgis, Smyłgis, Szlupas, Szukis, Triwatakis, Urmonas, Waydyta, Weysgirdis, Zasinas, Zogas, Zogis та ін. Як видно, твірні особові імена похідних із суфіксом -uitis мають закінчення -a, -as, -is, -ys, -ius. 3. ЩОДО ОЦІНКИ СУФІКСА -UITIS 3.1. Уже зазначалося, що в попередніх дослідженнях литовської антропонімії XVII ст. суфікс -uitis не виокремлювали. А під час розгляду антропонімів з інвентарю Шяуляйської економії 1673 р. та їх оцінювання з погляду перетворення на прізвища дуже рідкісні другі члени двочленного найменування з цим суфіксом було подано серед антропонімів без патронімічних суфіксів. Серед приблизно 400 антропонімів цього типу із суфіксом -uitis було лише 12 (Auguytis, Baluytis, Czernuytis, Gatyutis, Gizuvytis, Jasuvtis, Juzuytis, Mankuytis, Paluytis, Skloruytis, Watuytis ir Žakuytis). Близько 2450 двочленних найменувань у джерелі були DĖL VIENOS LIETUVIŲ ASMENVARDŽIŲ PRIESAGOS 35 записані як ім’я та патронім, а найчастотнішим патронімічним суфіксом був -aitis (див. Maciejauskienė 1991: 91–99). Лише під час розгляду 93 антропонімів чоловіків-міщан Йонішкіса XVII ст., виписаних із реєстраційної книги хрещень Йонішкіської церкви за 1599–1621 рр., серед інших демінутивних суфіксів згадується також -uitis і наводяться приклади утворень із ним (Biwoñuytis, Buskuytis, Celkuytis, Gnupęutitis, Janutuitis, Jozuitis, Kiepiėtuitis, Lasuitis, Mekuytis, Mitkuitis, Pukuytis тощо) (Ragauskaitė 2002: 32–33). Крім того, тут, як і в попередніх дослідженнях антропонімії цього періоду (Maciejauskienė 1977: 165–166; 1991: 240; 1993: 42), також стверджується, що демінутивні суфікси могли мати й патронімічне значення. 3. 2. У працях, присвячених словотвору литовської мови, суфікс -uitis згадується й описується. П. Скардіус стверджує, що він уживається переважно в жмудських діалектах, і, спираючись на К. Бугу, оцінює його як контамінаційний, утворений унаслідок злиття суфіксів -ūtis та -ytis, отже, paukštūtis може походити від paukštūtis + paukštytis (Skardžius 1943: 365). Такої самої думки дотримуються Б. Кабашинскайте (1996: 27; 1998: 89) та С. Амбразас. Останній, говорячи про вживання суфікса -uitis у жмудських говірках і ближчих до них аукштайтських говірках, називає демінутивами його похідні від назв живих істот (наприклад: arkliūtis, kiaulūtis, mergūtis) (Ambrazas 2000: 105). Цей суфікс дещо докладніше розглянуто в Граматиці литовської мови. Тут його згадано в розділі про демінутиви й оцінено лише як суфікс, властивий деяким діалектам (північним жмудським та ближчим до них аукштайтським). Крім того, стверджується, що демінутиви з ним утворюються лише від назв живих істот, і виокремлюються дві групи похідних із суфіксом -uitis: 1) власне демінутиви, які зазвичай уживаються у значенні зменшеності-ласкавості (arkliūtis, kalūūtis, karvūtis, mergūtis, vaikūtis); 2) назви дитинчат тварин і птахів та дітей, які водночас мають значення походження (gandriūtis «дитина лелеки, лелеченя», kalakutūtis, katūtis, velnūtis, žąsūtis) (Ulvydas, ред., 1965: 282). В обох випадках ідеться про загальну лексику. 3. 3. У контексті словотвору власних назв — антропонімів — суфікс -uitis згадується в Атласі литовської мови. Серед суфіксів прізвищ неодружених чоловіків (хлопців), про які йдеться в цьому атласі, розглянуто й -uitis. Зазначено, що його похідні вживаються переважно в північних жмудських і деяких інших говірках (нині вже зникають), що вони утворюються від батькового прізвища з будь-якою основою, наприклад: Dāntuitis (: Dānta), Gėdgauduitis (: Gedgaudas), Keršūitis (: Keršys), Rāštikuitis (: Rāštikis), Rimkūitis (: Rimkus) тощо. Також зазначено, що в деяких місцевостях ці похідні мають відмінності у значенні — уживаються для називання молодших дітей або мають зневажливий відтінок (LKA₃ 119). 3. 4. Те, що за допомогою суфікса -uitis від батькового прізвища утворюються прізвища неодружених чоловіків (хлопців), дає підстави вважати його патронімічним. Це підтверджується й уживанням у загальній мові, де засвідчені похідні з цим суфіксом — назви дитинчат тварин і птахів та дітей, що також мають значення походження (пор. другу групу похідних із цим суфіксом, виокремлену в Граматиці литовської мови). Варто звернути увагу, що згадані прізвища неодружених чоловіків (хлопців) не є офіційними (останні ніяк не утворюються, а просто успадковуються від батька без змін). Їхнє творення — явище живої мови 36 | VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ факт, і це певною мірою пов’язує ці неофіційні особові імена з особовими іменами XVII ст. Останні, зафіксовані в джерелах, також не були офіційними, часто засвідчували явища живого мовного вжитку, могли змінюватися й поступово перетворюватися або навіть не перетворюватися на прізвища. Отже, уживаний у XVII ст. у Грузджяй суфікс особових імен -uitis слід вважати патронімічним, а утворені від нього форми — патронімами. Розглядати цей суфікс лише як демінутивний не дозволяє, зокрема, і його частотність (як уже зазначалося, похідні від нього форми становлять близько 20,5% усіх других особових імен у двочленному найменуванні, тоді як на всі демінутивні суфікси припадає близько 4%). Крім того, як видно з наведених вище даних, розглянуті особові імена із суфіксом -uitis нічим не відрізняються ані від загального контексту патронімів XVII ст., утворених за допомогою різних суфіксів, ані від контексту грузджяйських патронімів, утворених за допомогою найчастотнішого суфікса -aitis. Усі вони утворені від християнських імен та інших особових імен (здебільшого литовського походження), тобто від перших або других компонентів двочленного найменування батька. У джерелі зафіксовано також чимало особових імен того самого кореня без суфікса -uitis. Це, безперечно, твірні слова для розглянутих патронімів — похідних із суфіксом -uitis. Отже, перелік уживаних у XVII ст. литовських патронімічних суфіксів слід доповнити суфіксом -uitis. Очевидно, він був властивий особовим іменам лише в деяких місцевостях Литви. За наявними нині даними, у XVII ст. він був поширений у районі Грузджяй, зафіксований у згаданому вище джерелі цього періоду з костелу в Йонішкісі, тобто в тих місцевостях, які згадуються також у зв’язку з уживанням демінутивів загальновживаної лексики із суфіксом -uitis та поширенням прізвищ неодружених чоловіків (хлопців) із цим суфіксом (зазвичай називають ареал жмудських, частіше північних, і прилеглих до них аукштайтських говірок). До речі, крім уже згаданих особових імен містян Йонішкіса із суфіксом -uitis, його вживання в цій місцевості засвідчують і наведені у праці про форми литовських ойконімів у джерелах XVI–XIX ст. приклади записів про хрещення, взяті з того самого джерела: поряд з іншими особовими іменами там є й похідні із суфіксом -uitis: Bartlomieus Kraguitis, Vrbons Szaruiitis, Joannis Pirtininkuitis (Garliauskas 1998: 152–153). Імовірно, уживання та частотність цього суфікса підтвердила б також антропонімія інших місцевостей Північної Жмуді та прилеглих до неї регіонів. 4. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ Дослідження формування литовських прізвищ засвідчило, що більшість із них мала виникнути у XVII ст. Найважливішим джерелом походження прізвищ були другі компоненти двочленного найменування, уживані в той період, — патроніми та інші особові імена. Перші траплялися значно частіше. Це підтверджує також розглянута антропонімія джерела XVII ст. з костелу в Грузджяй. Ставши прізвищами, патроніми перетворилися на спадкові й, передаючись із покоління в покоління, мали дійти до наших днів, тобто бути серед сучасних прізвищ. Дані «Словника литовських прізвищ» свідчать, що прізвищ із розглянутим суфіксом -uitis є лише кілька десятків: Adomuitis, Jakuītis, Januitis, Jasuītis, Jonuitis, Južuitis, Mačiūitis, Martynuitis, Motejuitis, Motejuitis, Petrūitis, Prančuitis, Pranuitis, Samuitis, Slašiūtis, Tamašiūtis (LPŽI, 66, 792, 804, 819, 844, 877; LPŽII 129, 169, 273, 274, 447, 503, 505, 671, 810, 1014). Майже всі вони зафіксовані в районі Акмене, Грузджяй (Шяуляйський р-н), Йонішкіса, Картени DĖL VIENOS LIETUVIŲ ASMENVARDŽIŲ PRIESAGOS 37 (Кретингський р-н), Клайпеди, Куляй (Плунгеський р-н), Куршенай (Шяуляйський р-н), Куртувенай (Шяуляйський р-н), Лінкуви (Пакруойський р-н), Мешкуйчяй (Шяуляйський р-н), Папіле (Акменський р-н), Плунге, Скайстгіріса (Йонішкіський р-н), Шяуляя, Шяуленай (Радвілішкіський р-н), Ужвентіса (Кельмеський р-н), Вашкай (Пасваліський р-н), Вегері (Акменський р-н) і Жагаре (Йонішкіський р-н), тобто переважно у вже згаданих місцевостях уживання суфікса -uitis. Кілька винятків — прізвища, зафіксовані в Каунасі, Вільнюсі та Жеймяй (Йонавський р-н), — легко пояснити можливістю міграції носіїв цих особових імен. Отже, якщо вважати, що перелічені прізвища походять від патронімів із суфіксом -uitis, які функціонували у XVII ст. (або раніше), можна принаймні приблизно визначити ареал поширення цього суфікса. Зрозуміло, точніші дані можна отримати лише досліджуючи історичну антропонімію цих місцевостей XVII ст. (і попереднього періоду). З огляду на частотність і різноманітність патронімів із суфіксом -uitis, які функціонували у XVII ст. у Грузджяйській парафії, можна поставити запитання, чому так мало сучасних прізвищ мають цей суфікс. Це легко пояснити явищем утрати патронімічних суфіксів. Його суть така: патроніми, перетворюючись на прізвища, або прізвища, що походять від патронімів, часто втрачали патронімічні суфікси. Це явище розглянуто в деяких працях, присвячених дослідженням історичної антропонімії. Зауважено, що вже у XVI ст. форми особових імен із патронімічним суфіксом і без нього, які називали тих самих осіб, могли вживатися паралельно та були рівнозначними. Це пов’язують з утрачанням патронімічних суфіксів (Jonikas 1973: 207–208). Існує думка, що у XVII ст. патронімічні суфікси, утративши своє давнє значення, відкидалися не в усіх місцевостях Литви, а лише в деяких, наприклад у Жмуді (Salys 1933: 1269). Однак докладніше дослідження відпадання патронімічних суфіксів, здається, не підтвердило цього твердження (Maciejauskienė 1991: 151–169). Найпереконливіше свідчення того, що більшість патронімів, уживаних у XVII ст. у Грузджяйській парафії, або прізвищ, що походили від них, утратили патронімічні суфікси, дає антропонімія книги реєстрації шлюбних метрик тієї самої церкви за XVIII століття (1699–1773 рр.; це джерело також зберігається в церковному архіві). Із приблизно 1500 других особових імен у чоловічих двочленних найменуваннях лише близько 8% мають литовський патронімічний суфікс -aitis і близько 1% — суфікс -uitis (у XVII ст. таких особових імен було відповідно 30% і 20,5%). Помітно побільшало особових імен без патронімічних суфіксів — вони становлять близько 67% усіх других компонентів двочленного найменування (у XVII ст. їх було близько 30%). Імовірно, суфікс -uitis міг відпадати особливо інтенсивно ще й тому, що був певним регіоналізмом, тобто словотвірним афіксом патронімів, які функціонували лише в деяких місцевостях Литви. Натомість, наприклад, литовський патронімічний суфікс -aitis у XVII ст. був не лише найпродуктивнішим, а й найширше поширеним у різних місцевостях Литви (Maciejauskienė 1977: 160–161). Існує навіть думка, що у XVI–XVII ст. формувалася або вже більш-менш сформувалася так звана система патронімічних особових імен із суфіксом -aitis, спільна для всієї етнографічної Литви (Zinkevičius 1977: 155). Очевидно, саме це, зокрема, зумовило наявність суфікса -uitis у порівняно багатьох сучасних литовських прізвищах. Сказане про відпадання патронімічних суфіксів є ще одним аргументом на користь того, щоб називати патронімічним суфікс -uitis особових імен, уживаний у XVII ст. у Грузджяйській парафії та інших місцевостях. 38 | VITALIJA MACIEJAUSKIENĖ СКОРОЧЕННЯ LKAIII – MORKŪNAS, K., відповідальний редактор, Атлас литовської мови 3, Вільнюс: Mokslas, 1991. LPŽI–II – VANAGAS, A., відповідальний редактор, Словник литовських прізвищ 1–2, Вільнюс: Mokslas, 1985–1989. LITERATŪRA AMBRAZAS, S. 2000: Daiktavardžių darybos raida II. Lietuvių kalbos vardžodininiai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. BŪGA, K. 1958: Apie lietuvių asmens vardus. Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 201–269. GARLIAUSKAS, V. 1999: Lietuviškos oikonimų lytys nelietuviškuose XVI–XIX a. šaltiniuose. Lietuvių kalbotyros klausimai 40, 123–204. JONIKAS, P. 1973: Lietuvos studentų pavardės XV–XVIII a. Europos universitetuose. Lituanistikos darbai 3, 201–216. KABAŠINSKAITĖ, B. 1996: Lietuvių kalbos liaudies etimologija ir kontaminacija. Kalbotyra 45 (1), 20–29. KABAŠINSKAITĖ, B. 1998: Lietuvių kalbos liaudies etimologija ir artimi reiškiniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. MACIEJAUSKIENĖ, V. 1977: Lietuvių asmenvardžių priesagų paplitimas XVII a. Lietuvių kalbotyros klausimai 17, 159–168. MACIEJAUSKIENĖ, V. 1991: Lietuvių pavardžių susidarymas, Vilnius: Mokslas. MACIEJAUSKIENĖ, V. 1993: Kriaunų parapijos XVII–XVIII a. asmenvardžiai. Lietuvių kalbotyros klausimai 32, 34–99. MACIEJAUSKIENĖ, V. 1997: Vienkamieniai lietuviškos kilmės vardai XVI amžiuje. Darbai ir Dienos 4 (13), 111–133. RAGAUSKAITĖ, A. 2002: XVI–XVIII a. kauniečių asmenvardžiai. Daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas. RAMONIENĖ, M. 1987: Litovskije familii konca XVII v. Avtoreferat dissertacii na soiskanie učenoj stepeni kandidata filologičeskich nauk, Vilnius: Vilniaus universitetas. SALYS, A. 1933: Asmenvardžiai. Lietuviškoji enciklopedija 1, Kaunas: Spaudos fondas, 1266–1270. SKARDŽIUS, P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius. ULVYDAS, K., red., 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis, 282. ZINKEVIČIUS, Z. 1977: Lietuvių antroponimika. Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje, Vilnius: Mokslas. ZINKEVIČIUS, Z. 1977: Tėvavardinė asmenvardžių sistema Lietuvoje. Baltistica (II priedas), 151–156. ŽEMIENĖ, A. 2002: XVIII–XIX a. Ragainės apskrities lietuvininkų pavardžių daryba ir kilmė. Daktaro disertacija, Vilniaus pedagoginis universitetas. Vitalija Maciejauskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Gauta 2004 03 21