Mažmožiai 7–8

PASTABOS 161 Пошук має тривати, і конфронтація думок та концепцій колись, безперечно, дасть змогу сформулювати кращу теорію синтаксичних зв’язків, ніж сформульована в SRT. Axel Holvoet Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva Отримано 2005 05 13 ДРІБНИЦЯ 7 Здавна ми знаємо, нас навчали, що алофон сонанта n — ŋ — буває м’яким лише перед k’ (це дослідив проф. Aleksas Girdenis (Kalbotyra 48–49 (1), с. 165–167), подано автором цих рядків у Lietuvių kalbos tarties žodyne (2001); так вимовляють у всій Литві (деякі південні аукштайти, так звані дзуки, під впливом слов’ян замінюють його на n). Dabar žurnale Lituanistica (2004, 4 (20)) pasirodė (po Vilniaus pedagoginio universiteto mokslininkų darbų) Arimanto Raškinio, Gailiaus Raškinio, Astos Kazlauskienės straipsnis „Lietuvių bendrinės šnekamosios kalbos garsų fondo kūrimo principai“ (p. 53–62). Jame teigiama, turbūt pagal prof. Antaną Pakerį (kaip rodo prof. A. Girdenio minimas straipsnis), kad bendrinėje kalboje turi būti tariama aŋ’ks’t’i, taŋ’km’ė, aŋ’kš’t’is (p. 56), o paprastai visur lietuvių tariama aŋks’t’i, taŋkm’ė, a.ŋkš’t’is ir pan. Tai neįtikinamas siūlymas ir neigiamas dalykas (gal tame straipsnyje nereikėjo keisti ir daiktavardžių su priesaga -ybė priegaidės – tikimybė (p. 61) = tikimybė). Через учнів із VPU неправда потрапляє і до LKI: у важливому виданні Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija (2004) записано luŋ’.kt’ «гнути» (ширвінтішки) (с. 162), aŋ’k’š’č’au (Пакраждантіс) (с. 215), deŋ’.kt’ (с. 18 — теоретична частина). Дійшло навіть до суперечності з консультантом книжки проф. габілітованим доктором A. Girdenis! Є навіть bė’kt’ (с. 62). І це ж шяуляйські... ДРІБНИЦЯ 8 На півночі Жемайтії (усі доунінінки, північні дунінінки, так звані варнішки, північні донінінки — від Саугів на північ) у всіх коротких і циркумфлексних закінченнях наголос відтягується на початок слова (загальне відтягування наголосу). У цих говірках наголос може падати також на прийменник при змінюваному слові (це помітив Йонас Яблонскіс, редагуючи словник Антанаса Юшки). У третьому томі Lietuvių kalbotyros klausimų (1960) (с. 62–63) про це написано стосовно жемайтських говірок Куршенай, Папіле, Кауна тава, Раудени та інших; також читали про подібні явища в говірках Калнеліса (П. Кнюкшти), Лаук уви (В. Грінавецкіса) і навіть західноаукштайтській говірці Шакіна (А. Йонітіте). Сам я почув вимову vā-re aŋ darbu· біля Шюпилів, неподалік Грузджяй. У це повірили багато діалектологів, особливо академік Зігмас Зінкявічюс, автори першої Lietuvių kalbos tarmių chrestomatijos. Нині про це питання дуже докладно пише діалектолог Aleksas Girdenis разом зі своєю ученицею, докторкою Lina Muriniene, у статті «Особливості відтягування наголосу на проклітику в східній північножемайтській говірці» (Baltistica 36 (1), 2001, с. 87–102). Проблему, порушену ще 1960 року, тут дуже переконливо розглянуто на прикладах, розшифрованих із різноманітних записів; наведено навіть частотність, 162 | P A S T A B O S Різноманітніші коливання трапляються в говірках Акмене, Кликоли, Папіле, Вегеряй, Тиркшляй (скорочення Vg (с. 92–93) мало бути Vaiguva, але там цього явища немає — мабуть, сталася якась помилка). Переважно всюди не відтягуються такі наголоси з означення, іноді — з короткого закінчення (але puo žemaičiùs Rdn, Trš, Шяудине біля Pp; puo agl’ík’ės Krš тощо). Šiek tiek pavyzdžių pateikta naujojoje Lietuvių kalbos tarmių chrestomatijoje (2004): Darbėnuose ė(š) šėrdė ~ iš širdie (transponuota iš širdie); ėš jėgà (transponuota iš jėgai); ar ne ėš jie-gà(~ iš jėgai) – negi iš tvirtapradės galūnės galėtų kirtį šitaip atitraukti! Tai nelaukta, nes susiję su iškil ia mokslininko kalbininko, konsultavusio šį leidinį, asmenybe. Vytautas Vitkauskas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva Надійшло 2005 05 23 «ПОРОЖНЄ МІСЦЕ» — МЕТОДОЛОГІЧНО ВРАЗЛИВЕ ПОНЯТТЯ1 Вітаутас Амбразас у своїй відповіді Чи може порожнє місце щось означати? (Acta Linguistica Lithuanica 50, 136–138), дискутуючи з моїми поглядами на так звану нульову зв’язку, вважає, що мої «логічні твердження правильні, але вони зовсім не суперечать поняттю нуля, поданому в Граматиці» (с. 136), оскільки в ній «нуль розглядається як методологічний концепт, який допомагає визначити, коли відсутність певного показника має визначену граматичну функцію» (с. 137). Якщо нуль (або порожнє місце) належить до методології, то його й слід уживати так, як заведено в інших науках, — «не обтяжуючи» семантикою. Я сам не заперечую проти використання нуля як суто технічного засобу (пор. пояснення чергування голосних, де вживається термін «нульовий ступінь» цього чергування). Не заперечую і проти терміна «порожнє місце», адже, наприклад, у теорії формальних граматик уживається порожній рядок (базових елементів), символ якого E розкривається як ‘ ’.² Я заперечую лише проти надання значення порожньому місцю, бо такі граматики відрізняються від усіх емпіричних наук (я не можу вважати граматичні факти лише складниками психіки, адже мовознавство для мене не є галуззю психології). Викладаючи свої міркування про так звану нульову зв’язку, я вже показав, як виникає логічна суперечність: якесь значення, що не передається текстом, ігнорується, а текстові (через переінтерпретацію) приписується додаткове значення. Гадаю, це часто трапляється тому, що 1 Коли я знайшов статтю Литовська мовна енциклопедія за назвою Нульовий елемент мови (с. 441) у виданій 1999 року енциклопедії і, добре все обміркувавши, зрозумів, що не можу погодитися з більшістю її тверджень, я задумав за короткий час викласти свої міркування у трьох текстах: (i) про так звану нульову зв’язку, (ii) про так звані нульові закінчення та (iii) про так звані номінативні речення (такі, як, наприклад, Зима), яким дехто також приписує нульове вираження дієслова būti. Лише після цього мав з’ясуватися мій повний погляд на «нульові» елементи мови, і тільки тоді я сподівався взяти участь у дискусії, якщо хтось не погодиться з моїми міркуваннями. Однак після публікації міркувань про так звану нульову зв’язку (Acta Linguistica Lithuanica 48, 177–184) усілякі негаразди цілком перервали мої роздуми, а за цей час я отримав полемічну відповідь Вітаутаса Амбразаса. Через це, тимчасово відступивши від попереднього задуму, я змушений долучитися до дискусії. Читачам цього мого тексту скажу, що деякі аргументи щодо нульових елементів мови я залишаю на майбутнє, бо сподіваюся написати і про нульові закінчення, і про так звані номінативні речення. 2 Гросс, М., Лантен, А., Теория формальных грамматик, Москва, 1971, 15.