M. Daukšos „Katekizmo“ (1595) lyginamieji sakiniai

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA LIII (2005), 23–31 M. Daukšos Katekizmo (1595) lyginamieji sakiniai ARTŪRAS JUDŽENTIS, JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови У статті розглянуто порівняльні підрядні речення в «Катехизмі» М. Дауґши. У них уживаються ті самі сполучники, що й у сучасній литовській мові. Підрядні означальні речення, що виражають порівняння якості, вводяться сполучником kaip як у «Катехизмі», так і в «Короткому способі». Підрядне порівняльне речення кількості зі сполучником kiek засвідчене лише в «Катехизмі», а корелятивне речення з kuo – tuo — лише в «Короткому способі». Порівняльні підрядні додаткові речення, що виражають відмінності ступеня й вводяться сполучником neg, уживаються лише в тій частині «Катехизму», яка не має польського відповідника, та в «Короткому способі». Порівняльні речення того самого типу зі сполучником nekaip уживаються в «Катехизмі» та в передмові до «Короткого способу». Їх використовують для порівняння присудків. Порівняльне підрядне речення як додаток до дієслова bevelyti, введене сполучником neg, уживається в частині тексту, незалежній від польського взірця, і, ймовірно, відображає автентичне слововживання. 1. Статтею продовжено дослідження складних речень у книзі, виданій у Вільнюсі 1595 року, яку традиційно називають «Катехизмом» Миколая Дауґши«Катехизмом», але в новіших дослідженнях вважають конволютом, що складається з двох творів різного ступеня залежності від оригіналів1, різних за структурою й змістом, — Kathechismas (KATHECHISMAS ARBA MOKSLAS KIEKWIENAM KRIKSZCZIONII PRIWALVS. PARASZITAS PER D. IAKVBA LEDESMA Theologa Societatis IESV. Ižguldytas iż Lieżuvio Łakiśko ing Lietuwiśka per Kuniga Mikaloiu Daugśa Kánonika Żemaicziu. Iśpáuśtas Wilniuie Metuśe uźgimimo Wieśpaties 1595) і Trumpas Budas (Trumpas Budas Paśiśákimo / arba iźpaźinimo Nůdemiu. Drin tu kurie daźnai wartója tú Sakramentu. Yź takiśko ant Lietúwiśko pergulditas. WILNIVI Metuśe M. D. XCV.) — дослідження складних речень2. Порівняльними в цій 1Ґюдо Мікеліні встановив, що «текст катехизму Ледесми становить лише першу частину польської книги, оскільки Krotki obyźay śpowiedźi (> Trumpas Budas Paśiśákimo / arba iźpaźinimo Nůdemiu) спирається на інші джерела» (Michelini 2000. 260, 2001: 228). 2Порівняльні речення з Катехизму М. Даукші досліджено за тією самою методикою й описано в подібному порядку, як інші типи складних речень у попередніх публікаціях авторів (див. Judžentis, Pajėdienė 2001, 2005). У статті використано результати дослідження «Складні речення Катехизму М. Даукші 1595 року», проведеного авторами та підтриманого Державним фондом науки й освіти Литви. Цитуючи речення Даукші, використано фотомеханічне відтворення тексту з видання Катехизму, підготовленого Відою Якштене та Йонасом Паліонісом (Jakštienė, Palionis, par., 1995). Приклади речень із польського катехизму Ледесми транслітеровано за фотокопією Катехизму, що зберігається в бібліотеці Вільнюського університету й належить до колекції Юргіса Лебедиса: NAWKA CHRZESCIANSKA. Abo Kátechiśmik dla dźatek. 24 | Artūras Judžentis, Jūratė Pajėdienė у цій статті — підрядні частини складнопідрядних речень, що мають порівняльне значення. 2. Підрядні речення з порівняльним значенням у старих литовських писемних пам’ятках досліджувалися у працях Едуарда Германа (1912), Йонаса Палюоніса (1967), Леонардаса Дротвінаса (1968a, 1968b), Артураса Юджентіса (1995), однак порівняльні речення в «Катехизмі» М. Дауґши 1595 року«Катехизмі» досі не були докладно описані. У цій статті порівняльні речення Дауґши розглядаються на теоретичних засадах, викладених у збірнику статей «Дослідження синтаксичних зв’язків» (Holvoet, Judžentis, red., 2003). Для розв’язання деяких питань синтаксичної структури й семантики порівняльних речень використано синтетичні праці західної лінгвістичної традиції (Lieko 1992; Fauconnier [1985] 2003; Anderson [1997] 2004; Culicover, Jackendoff 2005), узагальнювальні праці з литовського мовознавства (Ambrazas, red., 1976, 1994, 1997; Morkūnas, par., 1999) і спеціальні дослідження (Ambrazas 19713; Semėnienė 2002). 3. У складних реченнях із підрядною порівняльною частиною дві пропозиції зіставляються на основі певних спільних ознак4. За своєю функцією в складному реченні всі підрядні порівняльні речення в досліджуваному конволюті є обставинними, однак їхні синтаксичні зв’язки з іншими словами складного речення різні. Одні порівняльні речення приєднуються (найчастіше до дієслів-присудків), інші — підпорядковуються словам головної частини (зазвичай певним їхнім формам). 4. Приєднувані порівняльні речення за значенням і особливостями граматичної структури поділяються на дві групи. До однієї групи належать порівняльні речення, що позначають ознаку й виступають стандартом порівняння головної частини. За характером порівняння та сполучними словами вони поділяються на порівняльні речення якості й кількості. Інші приєднувані порівняльні речення виражають тотожність ступеня змінної ознаки зі ступенем тієї самої або іншої змінної ознаки, вираженої головною частиною. Це порівняльні речення відношення5. Для них характерні корелятивні сполучні слова, і 3Вітаутас Амбразас у статті «Структура порівняльних речень сучасної литовської мови» зазначає, що в литовській граматичній традиції порівняльні речення як окремий тип речень виокремив лише Йонас Балкявічюс у «Синтаксисі сучасної литовської мови» (Ambrazas 1971: 161). Щоправда, у згаданому синтаксисі порівняльні речення описано і в загальному розділі «Порівняльні підрядні речення» (Balkevičius 1963: 329–331) — за граматичними особливостями, і окремо — за семантичними відношеннями: як порівняльні речення присудка (там само, 339–341), означення (там само, 345–346) або як порівняльні речення для пояснення обставин часу (там само, 351–352) чи способу дії (там само, 358–360). Амбразас подає класифікацію порівняльних речень за граматичними особливостями форми (модель класифікації порівняльних речень, викладена у статті 1971 року, була перенесена до академічних граматик), зважаючи на граматичні значення й абстрагуючись від лексичних і контекстуальних значень (Ambrazas 1971: 162). 4 Plg. Anneli Lieko duodamą apibrėžimą (1992: 222), kurio pagrindinė idėja perimta iš A Grammar of Contemporary English: „The basic feature of a comparative construction is that two propositions are compared with respect to something they have in common“ (Quirk et al. 1972: 765) Lietuvių kalbos gramatinėje tradicijoje skiriami lyginamieji sakiniai ir lyginamieji posakiai (apie juos žr. Morkūnas, par., 1999: 379–380) Pastaruosius galima laikyti redukuotais lyginamaisiais sakiniais (plg Holvoet, Judžentis 2003: 144–146). Šiame straipsnyje redukuoti lyginamieji sakiniai nenagrinėjami. 5В. Амбразас визначає порівняльні речення відношення як такі, що позначають «взаємопов’язані дії та явища, коли зі збільшенням або зменшенням одного відповідно збільшується або зменшується й інше» (Ambrazas 1971: 172). В англомовній «Граматиці литовської мови» порівняльні речення відношення (com- M. DAUKŠOS KATEKIZMO (1595) LYGINAMIEJI SAKINIAI | 25 позначення змінної ознаки формами вищого ступеня в обох частинах складного речення. 4.1. ЯКІСНІ У розглянутих порівняльних реченнях у текстах Даукші, як і в сучасній літературній мові, вживається сполучне слово як. У досліджуваному конволюті це основний тип уживання підрядних речень, пов’язаних цим сполучним словом⁶, пор.: nóri Bažni- // czia pagėrbt fawús ſúnus // ßwetúlius / kaip’ nie gėrbė io // Diewą / ir Bażniczią ßwęta 67₁₃–₁₆. Зазвичай порівняльні речення якості стоять після головної частини, як у процитованому реченні, яке не має польського відповідника. Такий самий порядок частин характерний і для речень, що мають польський оригінал (так само, як і для їхніх відповідників у польському перекладі катехізису Ледесми), пор.: atháid’ mū́mus mū́- // ſų kaltės / kaip’ ir męs át- // haidżęmę ſawięmus kaltie- // mus 46₅–₈ (odpuść nam náſze winy // iáko y my odpuſcżamy náſym // winowáicom 28₁₀–₁₂). Перед головною частиною порівняльні речення якості вживаються рідко; у таких випадках вони зазвичай співвідносяться зі співвідносними словами, пор.: kaip’ anoí // ſkrinioi nē búwo dáiktas // bragẹ́lnis / tiektái toblíczios // priſsákimo Diewo / idant’ // teip widurū́ję ßi[r]diés máno // ne butú kita dumá / nei nó- // ras / tiektái tawóp ßwetóp // priſsákimóp 166₁₀–₁₇ (iáko w oney ſkrzyni nie // była rzécż przednieyſßa / iedno // tablice zakonu / aby tak wnętrz // w ſercu moim nie była inßa // myśl ani chuć / iedno ku twemu // naświętßemu zakonowi 125₂₂–₁₂₆₅). Синтаксична структура процитованого речення залежить від оригіналу. Однак у Kathechisme є також препозитивні порівняльні речення, незалежні від оригіналу; зазвичай вони не мають відповідників у польському катехізисі Ледесми, наприклад: kaip’ pirmas // Adómas tėwas mū́ſų / át- // nēſe mū́mus paſkadinimą // per parágáwimą waiſéus // mędžio vźdrauto / teip’ // antras Adómas Jefus Chri- // ſtus / átnēſe mū́mus iźgá- // nimą / per mędźią kríźėus // ßwęto 35₈–₁₆. У конволюті знайдено лише один випадок інтерпозиції порівняльного речення якості. порівняльні речення пропорції) характеризуються як такі, що позначають порівняння інтенсивності ступеня різних дій або явищ (Ambrazas 1997: 750). 6 Значення часової межі мають речення, пов’язані складеним сполучним словом tuojau kaip (див. Judentis, Pajedienė 2005: 60–61). 26 | A R T Ū R A S J U D Ž E N T I S, J Ū R A T Ė P A J E D I E N E Він ужитий у «Короткому катехизмі»: Іду [...] немов поклавши правдиву [??] основу праведності, аби ти мене удостоїв виправдати 15112–17. (Ję [...] iáko grześny do [prá- // wiedliwego źrodła fráwie- // dliwości / ábys ty mnie raczył // vſprawiedliwić 11216–19). Відповідні слова вживаються не лише з препозиційними (як у випадку 358–16), а й із постпозиційними порівняльними реченнями якості (щоправда, у «Катехизмі» таких випадків небагато), наприклад: так Бог учинить із нами, як і ми вчинимо з іншими 5419–21 (lę // Pan Bog będźie / tak obcho- // dźił 3 nami / iáko lę my 3 // nimi obchodźimy 346–9). У процитованому реченні Дауґші позиція відповідного слова інша, ніж в оригіналі; крім того, до сполучного слова тут приєднана частка ir, якої в оригіналі немає. У «Короткому катехизмі» навіть третина всіх постпозиційних порівняльних речень якості має відповідне слово, наприклад: не любило своїх ближніх так, як саме хотіло б, щоб його любили 12818–20 (nie miłował bliźnich swoich // tak iákoby fam chciał być mi- // łowan 928–10). Відповідне слово, що стоїть безпосередньо перед сполучним словом, може утворювати з ним функціональну єдність — складене сполучне слово, пор.: Abú draugia / túri vźlaikit // pakáiu / wienibę / iſtikėii- // ma / méilę / fádarą / teipó // kaip Chriſtus turi fudėréii- // ma fu baźnycžia fawo 10219–103₂ (oboie weſpołek maią // zachować pokoy / iedność / wiá- // rę / miłość / tak iako czyni Pan // Chrystus 3 kościołem swoim 707–10). Межі між категоріями якості та кількості нечіткі; деякі прислівникові речення зі сполучним словом kaip можуть виражати також порівняння за КІЛЬКІСТЮ, пор.: nę kurie dá- // bar teip tikėdamies // // iog niekad nę yfſipa- // źiſta / teip pakaktinái // // kaip būtų kalti 11117–112, (niektoryſie ieſſcźe dla te- // go mniemánia / iż ſię ni- // gdy nie ſpowiadáia tak // // doſkonále/ iáko ſą powin- // ni 782–6). Спеціальне сполучне слово для порівняння кількості kiek ужито лише в одному порівняльному реченні «Катехизму» (варто звернути увагу на те, що польський відповідник цього речення в катехизмі Ледесми має особову форму дієслова): nę // ſkaitit knįgų nę więźliwų / // nę kabėt’ źodźiu / nei giedót // gieſmių gėdiſkų / kiek pri- // manant 8512–16 (nie czytać ksiąg wſetecz- // nych / ani mówić ſłów / ani // śpiewać pieśni nieuczeſciwych: // ani ich ſłuchać ile być może 5420–55₁). M. Daukšos Katekizmo (1595) lyginamieji sakiniai | 27 4.2. У конволюті виявлено лише одне порівняльне речення відношення7. Його сполучне слово kuo (в оригіналі вжито архаїчну форму сполучного слова im) співвідноситься8 із корелятом tuo: Краще мені померти негідно, ніж уславитися таким чином 1502–4. (Abowiem im ia ie- // ßtem niegodnieyßy / tym ty // chwalebnieyßy zoßtánieß 1115–7.) 5. ПІДРЯДНІ ПОРІВНЯЛЬНІ РЕЧЕННЯ9 також неоднорідні за характером порівняння. В одних із них виражено порівняння кількості (або ступеня) ознаки10, в інших порівняльних реченнях ознака як ціле порівнюється з ознакою, вираженою головною частиною. Ступеневі порівняльні речення Daukša вживає зі сполучником neg. Їм відповідають польські порівняльні речення зі сполучником niżli, пор.: Ти можеш відпустити більше, ніж я можу відпустити 1379–11 (więcey // ty możesz odpuścić / niżli ię ia // mogę dopuścić 9918–20.) У порівняльних реченнях ознаки вживається сполучне слово nekaip. В оригіналі їм, як і ступеневим порівняльним реченням, відповідають речення зі сполучником niżli, пор.: Краще померти, ніж образити [Dievą] 7012–13 (ráčęy vmrgęć ma- // my niżli go obrázić 4314–15.) Великою кількістю порівняльних речень відношення відзначається й Daukšos Postile (див. покажчик Чеслава Кудзиновського, 1977 (1т.): 354; 1977 (2т.): 316). У ній польським реченням із корельованим сполучним словом im... tym відповідають литовські речення з kuo... tuo. Наприклад, речення з Postilės Вуєка im fie kościół więcej na nabożeństwo gotuie/ tym więcej świat Isaleie y blążnuie перекладено так: kū Ba=źnícza daugéus ant nôbáźnumo zopótijęs/ tū didżéus pãfaulus fêucźę ir ßu –tie, 10238–39. Про порівняльні конструкції im... tym у старопольській мові див. Klemensiewicz et al. (1955: 479–480). Про корельовані порівняльні конструкції англійської мови, їхні найближчі граматичні відповідники та спектр значень див. Culicover, Jackendoff (2005: 500tt). В. Амбразас називає їх порівняльними реченнями різниці, пор.: «Порівняльні речення різниці позначають відмінність між порівнюваними діями та явищами. Підрядні частини цих речень, що починаються сполучниками negu, nekaip, kaip, пов’язуються з прикметниками й прислівниками вищого ступеня або з займенниками, що вказують на відмінність, у головних частинах». (Ambrazas 1971: 173). Дослідження Лорети Семєнєне показує, що «валентна властивість форм вищого й найвищого ступенів прикметників приєднувати порівняльні конструкції [...] властива не прикметнику як певній частині мови, а лише морфологічній категорії ступеня, яка охоплює не тільки прикметники, а й прислівники» (Semėnienė 2002: 142). На зв’язок між будовою порівняльних конструкцій і валентністю дієслів звертає увагу також Johnas M. Andersonas (2004: 126). Володимир Плунгян пов’язує появу показника порівняння з потребою у другому аргументі: другий аргумент потрібен, щоб виявити властивість основного аргументу або її інтенсивність (Plungian 2003: 212). Докладніше про віднесення порівняльних речень, керованих показником ступеня, до типу прислівникових речень і про те, що морфологічний клас керівного слова не має значення для визначення синтаксичної категорії порівняльних речень, див. Holvoet, Judžentis (2003: 149t). 28 | A R T Ū R A S J U D Ž E N T I S, J Ū R A T Ė P A J E D I E N Ė У реченнях останнього типу виразно протиставлено ознаки порівняння. Ці речення близькі до протиставних речень сурядного типу, про що свідчить і польський відповідник порівняльного речення зі сполучним словом a niżli, що має не лише семантичні, а й синтаксичні ознаки порівняльного та протиставного речення, пор.: гріхи людей праведних // [...] швидше // з відпущення добрих речей (пізнати які // важче) // ніж із відпущення злого 796–15 (гріхи людей праведних / [...] швидше // з відпущення доброї речі (пізнання // якої важче) // ніж із відпущення злої 794–12). Визначеному розподілу сполучних слів за ступенем і ознакою у порівняльних реченнях відповідає лише одне речення з Katechizmo зі сполучником neg, критерієм порівняння в якому є дієслово bevelyti11: це речення близьке до речень із nekaip (див. процитоване речення 7012–13), пор.: bewę- // lit numirt neg ij pažėit ku- // rime daikte 283–5. Звичайне місце критерію порівняння у складнопідрядних порівняльних реченнях — перед стандартом. У тих випадках, коли стандарт порівняння стоїть перед об’єктом, критерій може виноситися перед ними обома, пор.: Pirm’ neg pradės fakit // nūdemės ławas / turi dūtis // kaltas ižg tų keturių daiktų 11917–19 (Pierwey niż pocznie powiadáć // grzechy swoje / ma się dać winien z tych // czterech rzeczy 8413–15). Процитоване речення є єдиним випадком у Katekizme Даукши, коли критерій порівняння виражений прислівником pirm, що безпосередньо стоїть перед сполучником neg. Воно вважається складнопідрядним порівняльним через смислові відношення та їхнє вираження: два предикати порівнюються в часовому аспекті12. Підрядне порівняльне, що позначає стандарт порівняння 11 Хоча Katekizme bevelyt ужито лише один раз, у Postilėje це дієслово слов’янського походження (Skardžius [1931] 1998. 293, Fraenkel 1965: 1219) вживається досить часто. У цьому творі дієслово керує порівняльними конструкціями, поєднаними сполучним словом negu, яким у польському тексті Postilės Вуйка відповідають речення з дієсловом woleć («воліти, віддавати перевагу, бути більше схильним до чогось» Vaicekauskaitė 1979: 877), наприклад: bewėliji kakłą dūt/ nég atfót’ nūg W. sawo 34440 (woliś gardło dać/ niżli odtąpić od Pana swego). Порівняльні речення з формами дієслова bevelyti уживаються також у Punktuose Sakymų Костянтина Сирвіда (для пошуку порівняльних речень було використано конкорданс до Punktų Sakymų Сирвіда, створений в Інституті литовської мови за «Програмою використання та розвитку державної мови Литовської Республіки на 1996–2005 роки»), наприклад: Kas tádu linkiáfiu tų žodžių / bewelida = mas tilet / negi niekus kal=bet / Śwentay daro (kto te=dy łtrzęge się tych flower / wo = łąć milczeć/ á niż frałski mo = wić świetobliwie czyni) PSII 551–2; beweliia badu kif / ir fun = kiey wárgt / negi iż fwetimu runku penukßło tikot (wołą głod cierpieć/ y ciężko nę = dźować/ á niż z cudzych rąk pokarmu czekać) PSII 10316–18. 12 Зв’язок порівняльних речень із часовими визнає Anelli Lieko: «Порівняльні речення мають природний зв’язок […] із часовими реченнями; можна порівнювати як часи подій, так і їхні M. Daukšos Katekizmo (1595) lyginamieji sakiniai | 29 речення вставлене в головне і підпорядковане критерію порівняння13. Порядок частин складного речення відповідає порядку частин польського речення, а коротка форма сполучника neg відповідає оригінальному niż14. Можливе й інше тлумачення цього складного речення: перш ніж вважати складеним сполучником, що вводить підрядне речення часу15. На таке тлумачення вказували б також пунктуація, ідентична пунктуації оригіналу, найближчий контекст речення16 та вживання складнопідрядних речень із перш ніж у «Постилі» Дауґші17. Речення з перш ніж як часові, а не порівняльні класифікували Eduardas Hermannas (1912: 34–35)18, Jonas Jablonskis (1957: 510–511), Leonardas Drotvinas (1968)19, Jonas Palionis (1967: 202). properties.“ (Lieko 1992. 223). 13 P. V. Амбразас так характеризує подібні речення: «Різницю в ознаці дії виражають речення, підрядна частина яких пов’язана з різними прислівниками вищого ступеня, прислівниками kitai, purma тощо, які описують характер дії. Підрядна частина розташовується відразу після прислівника, рідше — після інших слів, які цей прислівник характеризує». (Ambrazas 1971: 174). 14 На думку Jaroslavas Baueris, старочеське než походить від заперечення й поступово перетворилося на сполучник часу (Bauer 1972: 227). Значення чеського сполучного слова niž також змінювалося з часом. niž набуло часового значення в конструкціях зі значенням порівняння, у яких цей сполучник стояв після компаратива dréve або прислівника prvé (Bauer 1972: 448); для порівняння тут наведено речення з «Постилі» Дауґші з «Постилі» neg, ужитим для вираження часових відношень, хоча в оригіналі стоїть прислівник perwey niž: Цієї ночі / перш ніж півень двічі проспіває / тричі мене відречешся 148 (сьогодні вночі / pierwey nižli dwákróč kur źápoie/ trzykróč fįe mnie źáprzylß). 15 Aprašant Daukšos Katekizmo laiko sakinius (Judžentis, Pajėdiene 2005) šis sakinys nebuvo paminėtas, nes dviejų gramatinių interpretacijų galimybę patogiau aptarti vienoje vietoje, tą vietą pasirenkant ties dažniau vartojamu jungiamuoju žodžiu ir nemėginant spręsti, kuris semantinis tarp propozicijų egzistavancių ryšio aspektas – lyginimas ar laiko santykis – yra svarbesnis (apie netiesioginį ar neišreikštą lyginimą bet kokio pobūdžio teiginiuose plg. Lyons 1993: 274tt). Lyginti du veiksmus reiškia lyginti jų išsidėstymą tam tikroje (pavyzdžiui, laiko) skalėje (plg. Fauconnier 2003: 137). 16 На 119-й сторінці «Катехизису» Дауґші нова тема Mokstas Jžpąžinimo (Náuká Spowiadánia) починається підрядним дієприкметниковим реченням часу, яке закінчується крапкою (пор.: A btiòjes Jžpąžinimą wiſ-//[g]adienį […]). До нього прилягає розглядуване речення 119 з перш ніж, яке починається з великої літери. Отже, одна за одною йдуть обставини часу з різною граматичною будовою, причому друга уточнює першу. 17 Більшу частину (80%) речень у Постилі Даукши становить сполучене вживання «перш ніж»: порядок компонентів і пунктуація деяких із них ніби дозволяють зарахувати «перш» до підрядної частини, наприклад: teįstremi weliną įžg širdų fawu / pirm’ neg patis bus imęti ing tamſibes wifſutnes 507–508 (dybata 3 ſerc / woch wyzucią / pierwey nižli ſámi bedą wyrzuceni w zewnetrze ciemności), Praſłik’ manė ko nôris idánt táw padaríc30/ pirm’ neg bûfiu ûmtas nûg tawęs DP 236 (Pros odemne co chceſ bymći vçžynit / pierwey niż bedę wzięt od ciebie). У частині прикладів пунктуація відокремлює сполучники, що стоять поруч, «перш» і «ніж», наприклад: vžėk «перш, ніж» numirs lūnūs mánas DP 355(2) (sſtap pierwey / niżli umrze łyn moy). 18 Про те, що речення, поєднані сполучником «перш ніж», Германн вважав підрядними реченнями часу, свідчить спосіб їх подання (їх наведено окремо від речень зі сполучником «ніж»), а також переклад німецькою мовою, пор.: „Bevor man beginnt, seine Sünden zu nennen, soll man sich wegen folgender vier Dinge für schuldig erklären“ (Hermann 1912: 34–35). В іншому випадку (пишучи про «Постилю» Бреткуна) Германн пов’язує сполучене вживання «перш ніж» зі значенням німецького сполучника ehe (там само, 29). У таблиці, що підсумовує дослідження сполучників, «перш ніж» записано у стовпці зі значенням часу (Hermann 1912). 19 На думку Дротвінаса, pirm neg (а також його варіанти pirma neg, purm neig...) — це підрядні сполучники, якими в давніх литовських писемних пам’ятках поєднуються підрядні речення часу (1968a, 1968b. 89). Дротвінас зазначає, що ці «спеціальні сполучники часу […] не вживаються цілком 30 | ARTŪRAS JUDŽENTIS, JŪRATĖ PAJEDIENĖ 6. ВИСНОВКИ. У порівняльних реченнях Катехизму М. Даукши вживаються ті самі сполучні слова, що й у сучасній литовській мові. Прилягаючі порівняльні речення якості в Katechisme та Trumpame Bude вживаються зі сполучним словом kaip. Порівняльне речення кількості зі сполучним словом kiek трапляється лише в Katechisme, а порівняльне речення відношення з корелятивним сполучним словом kuo – лише у Trumpame Bude. Керовані порівняльні речення, що виражають зіставлення за ступенем ознаки, зі сполучником neg вживаються лише у фрагменті Katechismo, якому не відповідає польський текст, та у Trumpame Bude. Порівняльні речення того самого синтаксичного типу зі сполучним словом nekaip вжито в Katechisme та у передмові до Trumpo Budo. Ними порівнюються предикати. Кероване дієсловом bevelyt порівняльне речення зі сполучником neg вжито у фрагменті тексту, незалежному від польського оригіналу, і, ймовірно, воно відображає автентичне вживання речень цього типу. Синтаксична структура порівняльних речень разом з іншими ознаками будови складних речень підтверджує вже висловлене в попередніх дослідженнях припущення, що Katechismas і Trumpas Budas слід вважати окремими текстами, що мають різний зв’язок з оригіналами та своєрідну синтаксичну структуру. Текст Katechizmo, розглянутий окремо, неоднорідний і складається щонайменше з кількох гетерогенних частин: передмови, тексту, що має польський оригінал, і тексту, що не має польського відповідника. СКОРОЧЕННЯ DP – ПОСТИЛЛА Микалоюса Даукши 1599 року та її джерела. Видання підготував Йонас Палйоніс, Вільнюс: Baltos lankos, 2001. PS – [Konstantinas Sirvydas] PVNKTY KAZAN od Adwentu áž do Połtu, Litewskim językiem, z wytłumaczeniem ná Polskie PRZEZ Księdza KONSTANTEGO SZYRWIDA / Theologá Societatis IESV / Z DOZWOLENIEM STARSZYCH wydáne. W WILNIE W Drukárni Akademiey Societatis Iesus Roku M.DC.XXIX. (Naudotasi fotografuotiniu leidimu: Franz SPECHT, Szyrwids Punktay sakimu, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1929) LITERATŪRA AMBRAZAS, V. 1971: Dabartinės lietuvių kalbos lyginamųjų sakinių sandara. Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai, A serija, 2 (36), 161–177. AMBRAZAS, V. 1976: Prijungiamieji sakiniai. In: Ulvydas, K., red., 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3. Sintaksė, Vilnius: Mokslas, 789–916. AMBRAZAS, V. 1994a: Išplėstinis sakinys. In: Ambrazas, V., red., Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 625–637. AMBRAZAS, V. 1994b: Prijungiamieji sakiniai. In: Ambrazas, V., red., Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 659–696. nuosekliai“, nes „tas pats veiksmų laiko santykis įvairiuose paminkluose (arba net ir tame pačiame paminkle) yra reiškiamas įvairiomis prijungimo priemonėmis“(1968b: 95); be to, „pagrindinis […] komponentas purm gali būti ir pagrindiniame sakinyje, o antrasis komponentas neg, tarsi pirmojo koreliatas – šalutiniame“ (ten pat). Ir iš tiesų, veiksmo išsidėstymas laiko ašyje išlieka akivaizdus ir sakiniuose, kuriuose prieveiksmis purm ir jungtukas neg vartojami atskirai, tačiau tokiais atvejais labiau išryškėja lyginimo reikšmė. Drotyvinas taip pat nustatė, kad pagal lenkiškų jungiamųjų žodžių pierwiej niz, pierwiej niżeli modelį sudarytas jungiamasis žodis purm neg vartojamas dažniau (1968b: 97) nei atsiėtas jungtukas neg ir prieveiksmis purm. Kaip jau buvo minėta, Daukšos Postilėje samplaikinė purm neg vartosena sudaro keturis penktadalius visų atvejų. M. Daukšos Katekizmo (1595) lyginamieji sakiniai | 31 Ambrazas, V. 1997: Comparative clauses. In: Ambrazas, V., red., Lithuanian Grammar. Vilnius: Baltos lankos, 748–751. Anderson, J. M. 2004 [1997]: A notional theory of syntactic categories, Cambridge: Cambridge University Press. Balkevičius, J 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Bauer, J. 1972: Syntactica Slavica. Brno: Universita J. E. Purkyně. Culicover, P. W., Jackendoff, R. 2005: Simpler Syntax. Oxford: University Press. Drotvinas, L 1968a: Sudėtinės prijungiamosios laiko konstrukcijos senuosiuose lietuvių kalbos raštuose. Kalbotyra 19, 67–88. Drotvinas, L 1968b: Laiko aplinkybės šalutinių sakinių prijungimo priemonės senuosiuose lietuvių kalbos raštuose. Kalbotyra 19, 89–98. Fauconnier, G., 2003 [1985]: Mental spaces. Cambridge: University Press. Fraenkel, E. 1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch. Band II Heidelberg. Winter, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht. Hermann, E. 1912: Über die Entwicklung der litauischen Konjunktionalsätze. Jena: Frommansche Buchdruckerei. Holvoet, A., Judžentis, A. 2003: Sudėtinio prijungiamojo sakinio aprašymo pagrindai. In: Holvoet, Judžentis, red., 2003, 115–172. Holvoet, A., Judžentis, A., red., 2003: Sintaksinių ryšių tyrimai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Jablonskis, J. 1911/1957: Lietuvių kalbos sintaksė. Cituojama pagal: Rinktiniai raštai I. Sudarė J Palionis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 435–549. Jakštienė, V., Palionis, J., par., 1995: Mikalojaus Daukšos 1595 metų Katekizmas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Judžentis, A. 1995: Senosios lietuvių kalbos lyginamosios konstrukcijos. Daktaro disertacija, Vilnius. Judžentis, A., Pajėdienė, J. 2001: Mikalojaus Daukšos Katekizmo (1595) sudėtiniai sujungiamieji sakiniai. Acta Linguistica Lithuanica 45, 63–92 Judžentis, A., Pajėdienė, J. 2005: Mikalojaus Daukšos Katekizmo (1595) sudėtiniai prijungiamieji vietos ir laiko sakiniai. Baltu Filologija 14 (1), 53–65. Klemensiewicz, Z., Lehr–Spławiński, T., Urbańczyk, S. 1955: Gramatyka historyczna języka polskiego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe Kudzinowski, Cz. 1977: Indeks-słownik do „Daukšos Postilė“ I (A–N), II (O–Ž), Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza. Lieko, A. 1992: The Development of Complex sentences. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura. Lyons, J. 1993: Semantics, Vol. 1, Cambridge: University Press. Michelini, G. 2000: Daukšos Katekizmo šaltinių klausimai. Baltistica 34 (2), 259–261. Michelini, G. 2001: Itališkas Ledesmos Katechismo Dottrina Christiana: Daukšos panaudoto lenkiško teksto šaltinis. Acta Linguistica Lithuanica 44, 227–250. Morkūnas, K., par., 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Palionis, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis. Plungian, V. A. 2003: Общая морфология. Москва: УРСС. Quirk, R., Greenbaum, S., Leech, G., Svartvik, J. 1972: A Grammar of Contemporary English. London: Longman Group Semenienė, L. 2002: Aukštesniojo ir aukščiausiojo laipsnio būdvardžių valentingumas. Acta Linguistica Lithuanica 46, 131–144. Skardžius, Pr. 1998 [1931]: Rinktiniai raštai 4 Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vaitkevičiūtė, V. 1979: Lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas. Artūras Judžentis Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva Jūratė Pajėdienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva