Marijampolės apskrities drimonimų darybos ir kilmės polinkiai

Acta Linguistica Lithuanica LIV (2006), 49 – 62 Словотвірні та етимологічні тенденції дрімонімів Маріямпільського повіту Dalia Sviderskienė Інститут литовської мови У статті представлено аналіз назв лісів довоєнного Маріямпільського повіту в Литві з погляду їхніх словотвірних особливостей та походження. Отримані результати для цієї території Південної Литви порівнюються з аналогічними даними, зібраними в Тельшяйському повіті на півночі центральної Литви, та обговорюються територіальні відмінності словотвірних моделей. 0. ВСТУП Дослідження литовської топоніміки здебільшого ґрунтуються на вивченні окремих класів і підкласів цієї галузі науки. Варто згадати ґрунтовний словотвірний, етимологічний і семантичний аналіз назв річок та озер, здійснений А. Ванагасом (Vanagas 1970: 428; 1981: 408; 1981a: 4–153), словотвірне дослідження назв гір Литви (оронімів) (Vanagas 1973: 209–219), ґрунтовний аналіз кількох словотвірних типів назв населених пунктів (ойконімів) — суфіксальних похідних, складних слів і складених топонімів (Razmukaitė 1998; 2002: 121–130; 2003: 63–80), а також назв боліт і трясовин (гелонімів), утворених одним способом — суфіксацією (Bilkis 1998; 1999: 51–95). Крім того, у різних аспектах досліджено словотвір кількох класів топонімів Тельшяйського району (гідронімів, ойконімів, оронімів, дрімонімів, агронімів, годонімів) і визначено найпродуктивніші типи словотворення топонімів цього ареалу (Mickienė 2001). Окрему публікацію присвячено огляду словотвору назв доріг і стежок (годонімів) Тельшяйського краю (Mickienė 2002: 94–97). Серед досліджень спеціальних класів топонімів можна згадати ті, що стосуються лише топонімів окремих ареалів, — назви орних земель, полів, лук, пасовищ та різних ділянок землі (агроніми) північно-центральної Литви. Відомі й уживані усно топоніми цього регіону розглянуто з погляду словотвору, структури та семантики. 49 Dalia Sviderskienė siekiant išryškinti agronimų klasės sandaros ypatumus (Endzelytė 2004a: 80–89). Dar aptarta to paties Lietuvos arealo vandenvardžių daryba (Endzelytė 2004b: 63–77). Taip pat analizuojamos Lietuvos miškų vardyne (toliau LMV) užfiksuotų priesaginių asmenvardinių miškų vardų (drimonimų) darybos ypatybės (Mickienė 2004: 121–131). Як уже згадувалося, дрімоніми Тельшяйського району з різних словотвірних аспектів розглянуто в докторській дисертації І. Мікене (Mickienė 2001: 91–109). Матеріал для роботи збирали безпосередньо під час мовних експедицій 1985–1989 рр., а також із картотеки топонімів, що зберігається у відділі ономастики Інституту литовської мови; безсумнівно, до неї внесено дані анкет міжвоєнної Литви, на які спиралася й авторка статті1. Мета цієї статті — розширити й доповнити аналіз ще одного класу топонімів-онімів у територіальному аспекті. Це буде перша публікація, у якій після дослідження назв лісів міжвоєнної Литви в Маріямпільському повіті з погляду словотвору та походження й визначення загальних тенденцій результати словотвірного аналізу порівнюються з результатами дослідження дрімонімів іншого литовського ареалу — Тельшяйського району2. Оскільки тенденції походження дрімонімів у працях з литовської топоніміки не описані3, стаття обмежується з’ясуванням і описом можливого походження дрімонімів досліджуваного ареалу. У Маріямпільському повіті зафіксовано 101 одиницю досліджуваного класу топонімів (близько 1,3% від кількості, зафіксованої в усій Литві)4. Це назви лісових масивів, лісів, їхніх частин і соснових борів. Для їх позначення в статті, поряд із терміном дрімоніми, дрімонім (гр. δρυμός «ліс, гай» + ὄνομα «назва»), з тією самою метою у вузькому значенні вживається литовський відповідник назва лісу. Це робиться традиційно, як і щодо кожного більшою чи меншою мірою дослідженого класу топонімів. 1 Apie Lietuvos žemės vardyno anketas plačiau žr. Sviderskienė (2005: 91). 2 Для порівняння невипадково обрано ареал північно-центральної Литви: досі цей клас топонімів не досліджував ніхто — ні в окремих ареалах, ні в Литві загалом. 3 У передмові до LMV А. Брукас (LMV₁ 4) наводить лише оглядові дані про походження назв усіх лісів Литви, не підкріплені науковими дослідженнями; тенденції походження дрімонімів Тельшяйського району в докторській дисертації І. Мікене (Mickienė 2001) не розглянуто. 4 За даними 1994 року, у Литві зафіксовано 7902 назви лісів (LMV₁ 267). 50 Marijampolės apskrities drimonimai для називання класу (див. на початку вступу): створюються литовські та міжнародні терміни. Так зберігається система термінів. Крім того, вдається уникнути переліку географічних місць, яким надається термін (пор. Bilkis 1997: 36–37). У системі термінів топоніміки слов’янських мов усталився міжнародний термін дримоніми (Superanskaja 1973: 186), дримонім (Podol’skaja 1978: 56–57). У найновіших словниках, що містять різні лінгвістичні терміни, знайти термін дримонім не вдалося, хоча вживаються інші терміни на позначення одиниць класів топонімів, наприклад: гідронім, годонім (Glossary of Terms 2002: 133), оронім (там само, 143; Dubois 2001: 337). Матеріал, що публікується вперше, тобто дримоніми, досліджується з погляду словотвору відповідно до структурно-граматичної класифікації, обраної А. Ванагасом для дослідження словотвору гідронімів (Vanagas 1970: 21–27), і поділяється на первинні та вторинні; останні — на похідні (у цьому разі лише суфіксальні, оскільки префіксальних і флексійних похідних не зафіксовано), складнословні та складені. Оцінюючи дримоніми з погляду походження, не випускали з уваги основну засаду розуміння походження литовських топонімів: походження назви місця розуміється як джерело виникнення самої топонімічної лексеми, а не як генетична етимологія її кореня (пор. Vanagas 1980; Bilkis 1998). За твірними словами, від яких утворено дримоніми, їх поділяють на апелятивні (від загальних назв), топонімні (від ойконімів, гідронімів чи інших топонімів) та антропонімні (від імен, прізвищ, апелятивних назв осіб тощо)5. Визначаючи твірні слова дримонімів (загальні слова, особові імена, інші топоніми), користувалися такими основними джерелами: Словника литовської мови (т. 1–20, Vilnius, 1956–2002), Словником литовських прізвищ (т. 1–2, Vilnius, 1985–1989), Довідником адміністративно-територіального поділу Литовської РСР (Vilnius, 1974, ч. 1; Vilnius, 1976, ч. 2; далі – ATSŽ), працею A. Vanagas Етимологічним словником литовських гідронімів (Vilnius, 1981; далі – LHEŽ), працею K. Kuzavinis і B. Savukynas Словником походження литовських імен (Vilnius, 1997; далі – LVKŽ). Перші два джерела (LKŽ, LPŽ), щоб уникнути частих- 5 Щодо цих та інших основних засад, викладу матеріалу, критеріїв оцінювання тощо докладніше див. Sviderskienė (2005: 92–93). Таких самих засад дотримано й у цій статті під час дослідження дримонімів. 51 DALIA SVIDERSKIENĖ их посилань на них під час пояснення твірних слів наведено у списку скорочень джерел. Загальні та власні слова інших мов (у цьому ареалі частіше слов’янських і германських) також використовуються для пояснення походження дримонімів Маріямпольського повіту. Найчастіші джерела цих слів — словники, списки, алфавітна картотека історичних антропонімів (далі — IAK). Усі згадані джерела також включено до списків скорочень джерел і літератури. 1. ДРИМОНІМИ, ПОХІДНІ ВІД ЗАГАЛЬНИХ СЛІВ (АПЕЛЯТИВНИХ ЛЕКСЕМ) 1.1. Первинні Утворені без додаткових словотвірних засобів і структурно цілком тотожні вихідному загальному слову6 вони становлять найчисленнішу групу досліджуваних онімів: Alksnynas ліс Mrj, Prn: лит. alksnynas «вільшаник, невеликий вільховий ліс»; Apātkai ліс Prn: *apatkai, пор. пол. opatki «рослина родини молочайних (Euforbia mirsinites)» (SJPIII 34); Atžalynas ліс Ss: лит. atžalynas «місце, де росте багато пагонів; молодий ліс»; Beržynas ліс Gdl, 2 ліси Klvr, Krsn, ліс Lbv: лит. beržynas «березовий ліс»; Garnializdis ліс Prn: лит. garnializdis «гніздо лелеки»; Giraitė 2 ліси Mrj: лит. giraitė «гайок»; Gõjus ліс Igl, 2 ліси Klvr, ліс Ldvn: лит. gõjus «невеликий гарний гайок»; Juodóji 2 ліси Klvr: лит. juodóji, пор. лит. júodas, -à «кольору вугілля, темний»; Kapaĩ ліс KzR: лит. kapaĩ «місце, де ховають людей»; Mólkasis ліс KzR: лит. mólkasis «яма для добрив»; Pagirýs ліс Lbv: лит. pagirýs «узлісся»; Pastaunīñkas (тобто Pastaunỹkas) ліс Prn: лит. pastaunīñkas «обгороджена ділянка для випасу худоби»; Pasóda ліс KzR: лит. pasóda «ліс, що відновлюється»; Plýně ліс Gdl: лит. plýně «відкрите місце, рівнина»; Pušýnas ліс Krsn: лит. pušýnas «сосновий ліс»; Pusinė ліс Lbv: 6 Варто зазначити, що в цій групі розглядаються дримоніми, словотвірною основою яких, як вважають, є безпрефіксні, префіксальні апелятиви або структурно складні слова, наприклад: samanýnas, užplynis, garnializdis тощо. Таке розуміння зумовлене семантичним аспектом оцінювання досліджуваних онімів. Крім того, було звернуто увагу й на те, що суфікси з демінутивною функцією (див. 1.2.) тяжіють до приєднання до безафіксних апелятивів, напр.: Alksnyn-ėlis: alksnynas; Eglyn-ėlis: eglynas; Kvajn-ūkas: kvajynas тощо. 52 Marijampolės apskrities drimonimai лит. pušinis, -ė «той, що належить двом або перебуває у спільному володінні двох, використовується двома»; Raštas ліс Gᴅʟ: лит. raštas «в’язке місце, поросле чагарниками чи деревами, болото, рідколісся»; Samanynas ліс Kʀsɴ: лит. samanynas «місце, заросле мохом»; Saman̄ius ліс Kʟᴠʀ: лит. saman̄ius «той, хто збирає мох»; Skynymas ліс Kʟᴠʀ: лит. skynymas «вирубана, розчищена ділянка лісу»; Skirpstȳnas ліс Lᴅᴠɴ: лит. skirpstȳnas «в’язовий ліс»; Šilȳnas ліс Kʟᴠʀ: лит. šilȳnas «хвойний ліс, сосняк»; Telėtnikas ліс Pʀɴ: лит. *telėtnikas, пор. лит. telėtninkas, telėtinin̄kas «загін для телят»; Trākas ліс Ss: лит. trākas «схил»; Trikampis ліс KᴢR: лит. trikampis «той, що має три кути, трикутної форми»; Uosynas ліс Kʀsɴ: лит. uosynas «ясеневий ліс»; Užplynis ліс KᴢR: лит. užplynis «місце за відкритою болотистою ділянкою»; Užtvaras ліс KᴢR: лит. užtvaras «укріплення, захищене місце»; Vidōtkas ліс Pʀɴ: *vi-dotkas, пор. пол. wydatki «витрати» (WSPR 1179), білор. выдамки «видача, виплата» (SBM 146); Zagāinikas ліс Iɢʟ, MʀJ, Vv: *zagāinikas, пор. пол. zagajnik «гайок, невеликий ліс» (WSPR 1239); Žāl̄giris ліс Vv: лит. žāl̄giris «зелений ліс (переважно хвойний); ялинник із листяними деревами». Цю групу доповнюють форми pluralia tantum: Apatkos ліс KᴢR: *apatka, пор. пол. opątka «рослина родини молочайних (Euforbia mirsinities)» (SJP₃ 34); Degimai ліс Gᴅʟ: лит. degimas «вигоріле місце (луг, болото, ліс), згарище»; Druiskos ліс Pʀɴ: лит. druska «солона мінеральна сполука»; Dzelkos ліс Gᴅʟ: *dzelka, пор. пол. dziatka «ділянка, площа, частина; поле» (WSPR 174–175), білор. дзялка «смужка; ділянка, призначена для засівання, лугу, лісу» (Jaškin 1971: 59; SBM 213)7; Grīovos ліс KᴢR: лит. griovà «дерево, що впало в трясовині, вивернуте дерево»; Kalnai ліс Pʀɴ: лит. kalnas «високе підвищення землі»; Kamšos ліс KᴢR: лит. kamša «набивка»; Karklynai ліс Lʙᴠ: лит. karklynas «місце, де ростуть верби; багато верб»; Kryžkelės ліс Lʙᴠ: лит. kryžkelė «місце перетину, перехрестя доріг»; Podzelai ліс BʀB: *podzelas, пор. пол. podział «поділ, розподіл; поділ на частини; ділення, поділ між собою; розподілення» (WSPR 715), пор. також пол. podzielić «поділити, розділити, розподілити» (там само); Šilainės ліс Kʟᴠʀ: лит. šilainė «піщаний, легкий ґрунт, піщаний ґрунт». 7 Не слід залишати поза увагою можливість пов’язати вихідне слово з пол. dziatki «ділянки саду, городу» (WSPR 174–175). 53 DALIA SVIDERSKIENE 1.2. Похідні. Суфіксальні похідні Для їх утворення використовуються кілька литовських (балтійських) суфіксів, що виконують демінутивну (-ait-, -el-, -ėl-, -uk-), посесивну (-in-), збірну та топонімічну (-yn-) функції: -ait-: Plyn-aitė ліс Ss: лит. plynė, plýnia «відкрите місце, рівнина»; -el-: Goj-ėlis ліс Krsn: лит. gõjus «невеликий гарний гайок»; Kaln-ėliai ліс KzR: лит. kálnas «високе підвищення землі»; Šil-ėlis ліс GDL: лит. šìlas «ліс із високими прямими хвойними деревами (переважно соснами), що росте на піщаних ґрунтах»; -ėl-: Alksnyn-ėlis ліс Ss: лит. alksnýnas «вільшаник, невеликий вільховий ліс»; Eglyn-ėlis ліс Vv: лит. eglýnas «ялинник»; -in-: Kakariek-inė ліс Krsn: лит. kakarìekas «півень»; Kaỹmp-inė ліс MrJ: лит. kaĩmpas «край, країна; сторона»; -yn-: Mešk-ynė ліс Vv: лит. meškà «ведмідь»; -uk-: Alksnyn-ūkas ліс MrJ: лит. alksnýnas «вільшаник, невеликий вільховий ліс»; Kv ajyn-ūkas ліс LBV: лит. kvajýnas «сосняк»; Lygum-ūkės ліс, частина лісу KIVR: лит. lygùmà «рівне місце без пагорбів». Як видно з наведених прикладів, у цій групі найпродуктивнішими є литовські (балтійські) суфікси, що виконують демінутивну функцію (~77%). 1.3. Складні слова (композити) У всіх записаних композитах, утворених із двох основних слів, другим компонентом найчастіше є географічні номенклатурні терміни balà, kálnas, raĩstas та інші загальні іменники, як-от лит. girià «великий ліс», лит. kiẽmas «ділянка землі між будівлями одного садибного господарства, схил; майданчик біля житлового будинку» і лит. kója «орган, за допомогою якого людина або інша істота пересувається». За першим компонентом їх можна поділити на (1) іменникові: Aĩksn-ɑ-girė мш. KzR: лит. alksnà «місце, заросле вільхами, вільшаник»; Mešk-ā-raistis мш. IGL: лит. meškà «ведмідь»; Šil-a-kōjis мш. Ss: лит. šìlas «ліс із високих, прямостовбурних хвойних дерев (зазвичай сосен), що ростуть на піщаних ґрунтах»; Vilk-ā-balė мш. MrJ: лит. vìlkas «хижий лісовий звір, схожий на собаку (Canis lupus)»; Zòmč-ia-kalnis мш. LBV — найімовірніше, пов’язане з польським żomczyk «замок, засув» (SJPVIII 168–169); (2) прикметникові: Saũs-giria мш. MrJ: лит. saũsas, -à «без вологи, без води, не намоклий, висохлий»; Smaĩl-a-kalnis мш. KzR: лит. smaĩlas, -à «різко звужений до кінця»; (3) 54 Marijampolės apskrities apskrityje дієслівний — Grįst-a-balė мш., частина Ss: лит. grįsti, grindžia, grindė «настилати підлогу в хаті, на мосту, дорозі; мостити, вимощувати». 1.4. Складені назви У Маріямпольському повіті їх два типи — генітивні та кваліфікативні. 1.4.1. Записано лише одну генітивну назву: Degėsių plynia мш. Prn. Вона складається з двох компонентів, перший з яких є родовим відмінком загального слова лит. *degėsiai, пор. лит. degėsis «залишок горіння, обгоріле дерево, вуглинка», що характеризує місцевість; другий компонент — загальна назва місцевості лит. plynia «відкрите місце, рівнина; болото, драговина». 1.4.2. Кваліфікативні (обидва їхні слова стоять у називному відмінку): Ilgasis lau‘želis мш. KzR: лит. ilgasis, пор. лит. ilgas, -a «той, що простягається в довжину, далеко (у просторі)» і лит. lau‘želis, пор. лит. laužas «купа прутів, хмизу, гілок, обрубків деревини»; Trumpasis lau‘želis мш. KzR: лит. trumpasis, пор. лит. trùmpas, -a «той, що має невелику протяжність або відстань, недалекий» і лит. lau‘želis, пор. лит. laužas «купа прутів, хмизу, гілок, обрубків деревини». Як видно з наведених прикладів, дрімоніми цього словотвірного типу можуть утворювати опозиційні пари, оскільки їхні перші компоненти є антонімічними (утвореними від займенникових прикметників ilgasis, trumpasis). У ще одного записаного кваліфікативного дрімоніма перший компонент — прикметник у називному відмінку, другий — апелятивна назва географічного об’єкта: Rudà balà мш. Lbv: лит. rùdas, -à «темно-жовтий» і лит. balà. 2. ДРИМОНИМИ, ПОХІДНІ ВІД ІНШИХ ТОПОНІМІВ Їх зафіксовано лише кілька; усі вони — складні генітивні утворення, утворені від родового відмінка топонімів, що вказують на локальну належність об’єкта, його близькість до іншого об’єкта, а також від топографічного терміна miškas або загального слова лит. giraitė «гайок». Це: Aĭksniakiemio miškas ліс. Prn: Aĭksn-ia-kiemis с. Ašmn (ATSŽII 8); Prūsokų giraitė ліс. KzR: Prūsokai с. KzR (ATSŽII 249); Rūdupįo miškas ліс. Prn: Rūdupis річка. Prn (LHĖŽ 282). 55 Dalia Sviderskienė 3. ДРИМОНИМИ, ПОХІДНІ ВІД ОСОБОВИХ ІМЕН ТА АПЕЛЯТИВНИХ НАЗВ ОСІБ 3.1. Первинні Їхньою основою є власний іменник, тобто незмінене особове ім’я або апелятивна назва особи: Bendorius ліс. Ss: прізв. Bendorius або лит. bendorius «бондар»; Igliškis ліс. Šil: прізв. Igliškis. Pluralia tantum форм роду не зафіксовано. 3.2. Похідні Зафіксовано кілька суфіксальних похідних. Для їх творення вживається литовський (балтійський) суфікс -išk-, що виконує лише посесивну функцію: Karal-iškė ліс. Igl: прізв. Karalius або лит. karalius «титул правителя, монарха в деяких країнах»; Kukor-iškė струмок. Brb: прізв. Kūkoris або лит. kùkorius, -ė «кухар»; Simanáuč-iškės ліс. Lbv: прізвисько *Simanaúčius чи под., пор. прізв. Simanáuskas, Simanávičius; Ščeščiūn-iškė (?) ліс. Klvr: прізвисько *Ščeščiūnis чи под., пор. польськ. прізв. Szczesć (SNPIX 246). 3.3. Складні (композити) Перші компоненти цих утворень походять від особових імен або апелятивних назв осіб, другі — від загальних слів лит. dárbas «те, що зроблено, виготовлено, виконано», лит. daržas «ділянка землі біля садиби для вирощування овочів», лит. girià «великий ліс», лит. šlaitas «пологе місце, поросле деревами й кущами», а також від топографічного терміна pieva: Jónis-darbis пагорб. Ss: прізвисько *Jonišas чи под., пор. польськ. прізв. Jonisz (SNPIV 381) і лит. dárbas; Mìl-ia-daržis ліс. Ss: прізв. Mìlius чи под. і лит. daržas; Mozūr-girė пагорб. Ldvn: прізв. Mozūras або лит. mozūras, -ė «представник мазурської групи» і лит. girià; Niè-girė пагорб. Ss: прізв. Ničas і лит. girià; Riè-laitis (< *Riè-slaitis) ліс. Prn: прізв. Rièius і лит. šlaitas; Rùnk-a-giris ліс. KzR: прізв. Runkỹs, Runkus і лит. girià; Žỹd-pievė ліс. Prn: лит. žỹdas, -ė «людина єврейської національності» і лит. pieva. 56 Marijampolės apskrities drimonimai 3.4. Складні Усі зафіксовані назви є родовими відмінковими формами з посесивним значенням; перший компонент «є родовим відмінком особового імені колишнього власника місцевості, яку вони позначають<...>» (Savukynas 1963: 238), а другий компонент — загальна назва лит. giraitė «лісок», лит. sodėlis; пор. лит. sòdas «ділянка землі, на якій ростуть плодові дерева й кущі; плодові дерева й кущі, що ростуть на цій ділянці»: Brūndzų giraitė ліс Mrj: особове ім’я Brūndza; Rūškių giraitė ліс Ss: прізвисько Rūškys; Spinderio Sodėlis ліс Ss: особове ім’я *Spinderis, пор. прізвисько Spinderaitis. 4. МОЖЛИВОГО ПОДВІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ДРИМОНІМИ 4.0. У кількох випадках було неможливо встановити, чи є джерелом походження досліджуваних дримонімів особове ім’я, чи загальна назва. 4.1. Похідні з суфіксом -išk-: Beržin-iškė ліс KzR: прізвисько Beržinis тощо або лит. beržinė «березова різка», пор. лит. beržinis, -ė «зроблений (виготовлений) з берези»; Medel-iškės ліс PrN: прізвисько Medėlis або лит. medėlis «маленьке, молоде дерево; лісок». 4.2. Складне слово (композит): Bič-ia-sodis ліс Vv: прізвисько Bitė, Bitis або лит. bičius «бджоляр» або лит. bitė, bitis «комаха, що приносить мед (Apis mellifica)»; другий компонент походить від загальної назви лит. sòdas «ділянка землі, на якій ростуть плодові дерева й кущі; плодові дерева й кущі, що ростуть на цій ділянці». 5. ДРИМОНІМИ НЕЯСНОГО ПОХОДЖЕННЯ Зафіксовано лише одну назву лісу Kaldob-inė ліс LBV, лексему якої kaldob- не вдалося пов’язати із загальними чи власними назвами литовської, слов’янських або німецької мов. Можна лише припустити, що це може бути змінена форма від *Kalk-duob-inė, пов’язана з лит. *kalkduobė; пор. лит. kalkiadùobė «вапняна яма». Далі подано таблицю, що підсумовує результати дослідження; з неї видно, назви лісів якого походження переважають у Маріямпольському повіті та який спосіб творення є найпоширенішим. Дані подано в числах і відсотках. 57 DALIA SVIDERSKIENĖ Таблиця 1. Дримоніми Маріямпольського повіту за словотвором і походженням Дримоніми за походженням | Дримоніми за словотвором | Первинні | Похідні | Суфіксальні | Префіксальні | Із закінченням | Складні (композити) | Складені | Усього Із загальних слів | 53 | – | 13 | – | 8 | 4 | 78 (~76%) З інших топонімів | – | – | – | – | – | 3 | 3 (~3%) З особових імен та апелятивних назв осіб | 2 | – | 4 | – | 7 | 3 | 16 (~16%) Можливе подвійне походження | – | – | 2 | – | 1 | – | 3 (~4%) Не цілком ясного походження | – | – | 1 | – | – | – | 1 (~1%) Усього | 55 (~54%) | – | 20 (~20%) | – | 16 (~16%) | 10 (~10%) | 101 Із таблиці видно, що в зазначеному повіті переважають первинні назви лісів апелятивного походження, тобто такі, які в процесі словотворення (або топонімізації) не набули словотвірних формантів і не утворені іншими способами словотворення (словоскладанням чи складанням). 6. ВИСНОВКИ 6.0. Провівши лінгвістичний аналіз дримонімів одного повіту за анкетами міжвоєнної Литви та з’ясувавши їхні словотвірні особливості й тенденції походження, можна зробити кілька висновків. 6.1. Тенденції словотворення 6.1.1. У Маріямпольському повіті зафіксовано первинних дримонімів — близько 54% усіх досліджуваних онімів цього класу, вторинних — близько 46%, серед яких найчисленнішими є 58 Marijampolės apskrities drimonimai суфіксальні похідні — близько 20%. Складних дримонімів зафіксовано близько 15%, складених — близько 11%. Похідні із закінченням та префіксальні похідні не характерні для дримонімів Маріямпольського повіту. 6.1.2. Порівняння отриманих результатів із даними робочого аналізу дримонімів Тельшяйського району (які наразі є єдиними в працях із литовської топоніміки) виявляє ареальні відмінності в тенденціях словотворення дримонімів. 6.1.2.1. У Тельшяйському районі зафіксовано виразну різницю у співвідношенні первинних і вторинних дримонімів (20%: 80%). У Маріямпольському повіті співвідношення цих словотвірних груп приблизно рівне, з перевагою первинних (54%: 46%). Отже, на відміну від Тельшяйського району, дримоніми згаданого повіту в процесі словотворення частіше не набувають словотвірних формантів і не утворюються іншими способами словотворення. 6.1.2.2. В обох порівнюваних ареалах тенденції словотворення вторинних дримонімів значно відрізняються. 6.1.2.2.1. У Маріямпольському повіті найпродуктивнішими є суфіксальні похідні (~20%), у Тельшяйському районі — складені дримоніми (~79%), переважну більшість яких становлять форми з родовим відмінком (~98%). 6.1.2.2.2. Складні дримоніми, що становлять близько третини вторинних у Маріямпольському повіті (~16%), у Тельшяйському районі належать до найменш продуктивних (~4%), як і похідні із закінченням та префіксальні похідні (~1%). 6.1.2.2.3. Дещо менше різниться частка суфіксальних похідних: у Маріямпольському повіті вона становить близько 20%, а в Тельшяйському районі — близько 15%. 6.2. Тенденції походження За походженням у Маріямпільському повіті найбільше дрімонімів утворено від апелятивних лексем — близько 76% усіх досліджених онімів цього класу. Оскільки у статті досліджено тенденції творення й походження топонімів лише одного класу географічних назв — дрімонімів, то на підставі нечисленних даних та результатів їх порівняння вирішено не робити ширших узагальнень щодо причин, які зумовили ці тенденції. Вважається, що пояснити їхні причини, тобто шукати зв’язки із соціальними й економічними особливостями досліджуваного краю Литви та психолінгвістичними характеристиками його населення, можна буде лише після дослідження топонімів усіх інших класів і тенденцій їх творення та походження, коли виявляться спільні закономірності. 59 Dalia Sviderskienė СКОРОЧЕННЯ ПОСИЛАНЬ НА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ Asmn – Ашимінта (Пренайський р-н) Brb – Балбєришкіс (Пренайський р-н) Gdl – Гуделяй (самоврядування Маріямполе) Igl – Іглішкеляй (самоврядування Маріямполе) Klvr – Калварія (самоврядування Маріямполе) Krsn – Кросна (Лаздіяйський р-н) KzR – Казлу-Руда Lbv – Любав (самоврядування Калварія) Ldvn – Людвіновас (самоврядування Маріямполе) Mrj – Маріямполе Prn – Пренай Ss – Саснава (самоврядування Маріямполе) Šil — Šilavótas (Пренайський район) Vv — Veiveriãi (Пренайський район) ІНШІ СКОРОЧЕННЯ авд. — особове ім’я бр. — білоруський гр. — ліс пол. — польський лит. — литовський ліс. — ліс под. — подібно пор. — порівняй звич. — зазвичай ш. — сосновий ліс т. — тече од. — одиниці див. — дивись СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ ATSŽ – Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР 1–2, упоряд. Ž. Noreika, V. Stravinskas. Vilnius: Mintis, 1974, 1976. 60 Marijampolės apskrities apskrityės drimonimai IAK – картотека історичних особових імен відділу ономастики LKI. LHEŽ – Етимологічний словник литовських гідронімів, ред. A. Vanagas. Vilnius: Mokslas, 1981. LKŽ – Словник литовської мови 1–20. Vilnius, 1956–2002. LMV – Реєстр назв лісів Литви 1. Kaunas: Союз лісівників Литви, 1994. LPŽ – Словник литовських прізвищ 1–2, ред. A. Vanagas. Vilnius: Mokslas. SBM – Слоўнік беларускай мовы. Мінск: Выдавецтва „Беларуская Савецкая Энцыклапедыя“ імя Петруся Броўкі, 1987. SJP – Ян Карлович, Адам Кринський, Владислав Недзьведзький, Словник польської мови 1–8. Варшава: коштом передплатників, 1900–1927. SNP – Словник прізвищ, що нині використовуються в Польщі 1–10, видав К. Римут. Краків: Польська академія наук, Інститут польської мови, 1992–1994. WSPR – Великий польсько-російський словник. Warszawa-Moskwa: Wiedza Powszechna, Sovetskaja enciklopedija, 1967. LITERATŪRA BILKIS, L. 1998: Lietuvių priesaginės darybos helonimai. Daktaro disertacija, Vilnius. BILKIS, L. 1997: Lietuvių helonimai: termino teikimas, sąvoka, vieta toponiminėje sistemoje. Lituanistica 1 (29), 35–57. BILKIS, L. 1999: Lietuvių priesaginiai deminutyviniai helonimai. Acta Linguistica Lithuanica 41, 51–95. DUBOIS, J. 2001: Dictionnaire de linguistique. Paris: Larousse. ENDZELYTĖ, R. 2004a: Šiaurės vidurio Lietuvos agronimai. Vārds un tā pētīšanas aspekti. Rakstu krājums, 8, 80–89. ENDZELYTĖ, R. 2004b: Šiaurės vidurio Lietuvos vandenvardžių daryba. Lituanistica 4 (60), 63–77. Glossary of terms, 2002: Glossary of Terms for the Standardization of Geographical Names. New York: United Nations Publication. 61 DALIA SVIDERSKIENE JAŠKIN, I. J. 1971: Беларускія геаграфічныя назвы. Мінск: Навука і тэхніка. MICKIENĖ, I. 2001: Telšių rajono toponimų daryba. Daktaro disertacija, Kaunas. MICKIENĖ, I. 2002: Hodonimų, užrašytų Telšių krašte, darybos apžvalga. Žmogus kalbos erdvėje, 2002, 94–97. MICKIENĖ, I. 2004: Dėl Lietuvos asmenvardinės kilmės drimonimų darybos. Baltu filoloģija 13 (1), 121–131. PODOL’SKAJA, N. V. 1978: Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука. RAZMUKAITĖ, M. 1998: Lietuvos priesaginiai oikonimai: Daktaro disertacija, Vilnius. RAZMUKAITĖ, M. 2002: Lietuvos sudurtinių oikonimų darybos bruožai. Acta Linguistica Lithuanica, 44, 121–130. RAZMUKAITĖ, M. 2003: Sudėtiniai Lietuvos oikonimai. Baltu filoloģija 12 (2), 63–80. SAVUKYNAS, B. 1963: Kilmininkiniai lietuvių vietovardžiai. Lietuvių kalbotyros klausimai 6, 235–246. SUPERANSKAJA, A. V. 1973: Общая теория имени собственного. Москва: Наука. VANAGAS, A. 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mintis. VANAGAS, A. 1973: Структурно-словообразовательный анализ названий гор Литвы. Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A ser. 3 (44), 209–219. VANAGAS, A. 1980: K. Būga – lietuvių onomastikos pradininkas. Lietuvių kalbotyros klausimai 20, 7–35. VANAGAS, A. 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas. Dalia Sviderskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] 62