Apie gyvenvietės pavadinimą „Salantai“ ir asmenvardžių tyrimą

ZIGMAS ZINKEVIČIUS ПРО НАЗВУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ SALANTAI ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБОВИХ ІМЕН Приводом для написання цієї статті стали дві статті мовознавця Пранаса Кнюкшти, родом із Салантайського краю, що з’явилися кілька років тому у виданні Kalbos kultūra1, але потрапили до рук автора лише нещодавно. У них міститься багато важливих даних, зібраних із книги записів про хрещення церкви Салантай за 1631–1640 рр. Дані про заміну назви населеного пункту Skilandžiai назвою, утвореною від дуже архаїчної назви річки Sālantas, у статті викладено ретельно й докладно. Вони дуже цінні. До іншомовних форм у записах про хрещення ставляться критично. І правильно, адже форми живої мови завжди незрівнянно точніші й автентичніші за форми в іншомовних документах, де їх спотворюють несвідомо, а часом і свідомо2. Молоді дослідники ономастики мають добре засвоїти цю настанову. Вона значною мірою сприятиме успіху їхньої праці. Однак трактування особових імен XVII ст., наведених у статтях (найбільше їх у другій статті), викликає значні заперечення. Сучасні терміни антропонімії, зокрема pavardė, тут штучно переносяться на ті часи. У науковій праці цього не повинно бути. Адже у XVII ст. прізвища (їхньою розрізнювальною ознакою була спадковість) мали лише представники знаті. Прості люди, особливо в провінції, ще користувалися неспадковими особовими іменами, які, щоб відрізняти їх від спадкових прізвищ, зазвичай називають prievardžiais. Вони походили від різних уточнювальних слів, які споконвіку вживалися prie vardo. Тому для їх позначення й пропонується термін prievardžio. Їх можна називати й просто особовими іменами, звісно, якщо немає доказів, що це вже спадкове прізвище. Називання всіх таких особових імен XVII ст. прізвищами ускладнює виклад і робить його важким для розуміння. Авторові статей доводиться вживати термін netikros pavardės (с. 208) — навіщо тоді взагалі потрібен у тексті термін pavardė? Цілком прийнятно 1 Pranas Kniūkšta. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose. – Kalbos kultūra 81, 103–111; Pranas Kniūkšta. Barzdžių kaimo XVII amžiaus pavardės. – Kalbos kultūra 83, 202–210. 2 На цьому наголошується в нещодавно виданій книзі: Zigmas Zinkevičius. Ukmergės rajono gyvenviečių vardynas: Pavadinimų kilmė. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2011 (див. особливо с. 10). Pastabos / Notes 145 ZIGMAS ZINKEVIČIUS навіть до непорозумінь, таких як твердження, що «від середини XIX століття в Бурздзієсах не було жодного з тих прізвищ, які безпосередньо зафіксовані в записах XVII століття» (с. 207). Звісно, їх і не могло бути, адже в записах XVII ст. зафіксовано ще неуспадковані особові імена, а не прізвища. Точність викладу затьмарили такі нечіткі терміни, як по батькові (патронімічні прізвища) замість точного терміна (неуспадковані) по батькові. Виправдання автора, що неуспадковані особові імена нібито можна називати прізвищами, бо вони «стоять після імені» (с. 203), зовсім невдале, оскільки ігнорує найважливішу ознаку прізвища — його успадковуваність. Автор і сам починає сумніватися в доцільності вживання терміна «прізвище» у своєму тексті. Про це свідчать такі його висловлювання, як «якщо такі патроніми можна називати прізвищами» (с. 206) тощо. Невдале вживання терміна прізвище у науковій праці фахівців, звісно, не введе в оману, лише ускладнить використання цінних антропонімічних даних, надзвичайно ретельно й сумлінно зібраних. Подано 2 березня 2012 р. 146 Acta Linguistica Lithuanica LXVI