Dėl iliatyvų „laukan“, „laukuosun“ semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: діалектологія, морфологія та семантика говірок. ЩОДО СЕМАНТИКИ ІЛЯТИВІВ LAUKAN, LAUKUOSUN У ГОВІРКАХ СХІДНОАУКШТАЙТСЬКОГО ВІЛЬНЮСЬКОГО ДІАЛЕКТУ Про семантику ілятивів laukan, laukuosun у говірках східноаукштайтського вільнюського діалекту АНОТАЦІЯ У цій статті на основі теоретичних принципів референційної лінгвістики розглянуто семантичні особливості ілятивних форм лексеми laukas laukan, laukuosun у говірках східноаукштайтського вільнюського діалекту. Порушено такі питання: а) чим ілятиви лексеми laukas, уживані в різних контекстах, відрізняються від окресленої функції цієї форми та б) чи відрізняється значення ілятива як парадигматичного відмінка від основних значень лексеми laukas. Також розглянуто питання адвербіалізації однини ілятива laukan. АНОТАЦІЯ На основі теоретичних принципів референційної лінгвістики у статті розглянуто семантичні особливості ілятивних форм лексеми laukas laukan, laukuosun у говірках східноаукштайтського вільнюського діалекту. Порушено кілька питань: а) чим ілятиви лексеми laukas, уживані в різних контекстах, відрізняються від визначеної функції цієї форми та б) чи відрізняється значення ілятива як парадигматичного відмінка від основних значень лексеми laukas. Також розглянуто питання адвербіалізації однини ілятива laukan. КЛЮЧОВІ СЛОВА: говірки східноаукштайтського вільнюського діалекту, ілятив laukan, laukuosun, семантика ілятива, адвербіалізація ілятива. КЛЮЧОВІ СЛОВА: говірки східноаукштайтського вільнюського діалекту, ілятив laukan, laukuosun, семантика ілятива, адвербіалізація ілятива. 92 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų laukan, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose Із чотирьох постпозиційних відмінків литовської мови (інесива, або внутрішнього місцевого, ілативу, або внутрішнього напрямкового, адесива, або зовнішнього місцевого, та алатива, або зовнішнього напрямкового) нині в діалектах уживаються лише інесив і ілатив. Інесив властивий усім діалектам, ілатив живий у ареалі південно- та східноавкштайтських говірок, а в Гервечяї трапляються ще й форми алатива (див. LKA III 48–56; 72–78, карти 44, 45, 46, 47, 48, 67, 68, 69, 70). 1. Питання формування та розвитку постпозиційних відмінків литовської мови докладно розглянуто; про це писало чимало мовознавців. Відмінки літературної мови проаналізувала Adelė Laigonaitė (1957a: 21–39). Формування та функціонування розглядуваних форм у діалектах описав Zigmas Zinkevičius (1966: 200–203; 1980: 253–263; 1982: 21–38). Спираючись на займенники та матеріали давніх писемних пам’яток, Albertas Rosinas досліджував походження й розвиток постпозиційних відмінків (1995: 53–76; 2000: 272–273; 2001a: 173–183; 2001b: 136 і наст.). Постпозиційні відмінки давніх писемних пам’яток докладно досліджуються (див. Gelumbeckaitė 1997: 179–202, Kavaliūnaitė 2003: 33–49, Žilinskaitės 2010 та інші праці цих мовознавців). Однак семантичному аналізу згаданих форм досі приділяють увагу лише поодинокі мовознавці (див. Žilinskaitė 2010 та інші праці, де новаторськи аналізуються місцеві відмінки давніх писемних пам’яток). У цій статті також зроблено спробу застосувати семантичний підхід до аналізу місцевих відмінків. Точніше кажучи, тут розглянуто специфіку вживання форм ілатива лексеми laukas у східноавкштайтських віленських говірках, а також дискусійні питання. Ілативи laukan, lau- kuosun1 вже описали кілька мовознавців. Найбільше уваги приділено проблемі адвербіалізації згаданої форми (Laigonaitė 1957b: 35 і наст., Mikulskas 2003: 71–96, Lipartė 2000: 144–152). Семантичне вживання досліджуваних ілативів у східноавкштайтських віленських говірках коротко оглянула у магістерській роботі Justina Petkelytė (2010: 17–20). 2. Описуючи об’єкт дослідження, спираємося на принципи референційної лінгвістики. Референція — це відношення мовного вираження до дійсності. Референційні механізми дають змогу пов’язувати мовні повідомлення та їхні компоненти з позамовними об’єктами, ситуаціями, подіями, фактами, розташуванням предметів у реальному світі. Узагальнено кажучи, референція — це відношення до індивідуальних, щоразу нових об’єктів і ситуацій. Тому референція спрямована не на слова й мовне вираження, а на їх використання в мовленні — у контекстах та їхніх компонентах (Padučeva 2001: 7–8). Однією зі сфер референційної лінгвістики є дослідження простору й місця. Просторова референція стосується того, який зв’язок мовне вираження має з просторовими відношеннями. Референція місця— 1 У досліджуваних говірках уживається одна форма однини ілатива — laukan. Форми множини ілатива варіюються; трапляються варіанти laukuosun, laukuosan, laukuosna. У розгляді обрано вживати форму множини ілатива laukuosun. Для семантичного аналізу морфологічні варіанти не мають значення, тому в цій статті їх докладніше не розглядатимемо. З тієї самої причини не аналізуватимемо й фонетичні варіанти. Straipsniai / Articles 93 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ ференція охоплює місце перебування / перебігу об’єкта чи ситуації (у вузькому значенні), референцію напрямку (тобто рух з одного місця до іншого) та відношення до локальної вихідної точки (пор. X прибуває / від’їжджає з Y). Розрізняють статичну (нім. Positionierung) і динамічну (нім. Direktionalisierung) просторову референцію (докладніше див. Vater 1996: 41; 2005: 71; 113–130). У першому випадку аналізують позицію референта (місце, локалізацію), у другому — його рух з одного місця до іншого. У литовській мові місце перебування референта виражає інесив, а напрямок його руху в просторі — відмінок ілатива та прийменникові конструкції, наприклад: я перебуваю в лісі: іду до лісу, іду лісом; живу в місті: їду до міста, їду містом; сиджу на кораблі: залізаю на корабель, залізаю кораблем тощо. 3. Щоб чіткіше показати функціонування лексеми laukas у східноавкштайтських віленських говірках, спершу наведемо основні значення згаданої лексеми, уживані тут. Формулюючи їхні експлікації, ми спиралися на визначення, подані в LKŽe, однак скоригували їх з урахуванням наявного діалектного матеріалу. (1) «оброблювана земля, площа посівів»: nù̇_tai pavá.sari_ jàu kàp | in_trã.kta.rù. pradíem jãu dí.rp(t) ti.ná.i laukùs nu balãn.že. mé nasi. | tai tadù jãu vienu.kar.(d) dúdava. vá.lgi.t pietù.2 || (A. G., 1936, Bèčionys3); visakàs vírai dal̃.giem visùs laukùs | niẽkur neli.gda-và. niẽkas nešiená.uta | visur̃. sutvarkí ta | visakàs nù.-imta | vi.saz der̃.lus | į pasé ta | i nù.-imta || (M. R.-G., 1933, Rimšėnai). (2) «відкрите рівне, зазвичай порожнє місце»: [zuikeliu] gal̃ į̃r̃ į dabar̃ | àš kàp nestu.sãu_gi laukaĩs | tai_nežináu || nežináu || e_bùr dava. kap mažì bù.ùa.m | tai_bù dava. aĩ.nam špici-ẽ.leĩ jeiška.tie || (P. V., 1925, Didžiasalis); cè_tai ká.imaz bù.ùa. *kiñù nai | a._tadù ti skai.ta.s ká.imi bù.ùa. | bù.ùa. | trĩ:s laukoi._gi bù.ùa. || (ž.: laukù. pavadí.nimas) i_tùs laukùš(s) skai.ta.s | i_pavadí.nimas || išẽj.na tã._lãu.ka. | vù_tai *mẽr.gašulnė. | ti skai.-ta.s | *vaikì ne.s visà tą.-pù.se. || (ž.: raí.sta.) nu_tadù raí.sta. | kur_ã.žeru. ù.turau | raí.s-taz bù.ùa. ã.žeru || ti.ná.ina.s skai.ta.tas_ã.žeras | tai_ĩ.škirsta bù.ùa. | laukù. laukù. pavadí.nimas_vɑ || (J. B., 1923, Kiniūnai). (3) «місце просто неба; повітря»: bù.ùa. skanì dúona labaĩ. || taĩ._gi kai_kẽpa dúonu. | tai_nèt laukì kvãpàs ìrà dúna.s (S. C., 1923, Barkuškė); e._mù su. piřkė nemažà bù.ùa. | tai_mù s piřkìs i_gi cè_i telefù.nus uñsì.vede. gi_cè visà ki_gi karinĩn.kai || [tai jie buvo jūsų pirkioj?] cè. mù.su. e._mẽ.s lun---| lauki bù.ùa.m visi || (O. Š., 1927, Maldenėnai). Отже, лексема laukas у східноавкштайтських віленських говірках має три основні значення. У живому мовленні вживаються всі парадигматичні форми досліджуваної лексеми, зокрема й ілативи. 2 Діалектні приклади транскрибовано за принципами динамічної синхронії, тобто так, як їх вимовляють інформанти, а не так, як вони мали б звучати. 3 Після прикладу в дужках зазначено перші літери імені та прізвища інформанта, рік його народження й місце проживання. 94 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų lauk an, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose 4. Розглядаючи ілятивні форми лексеми laukas у східноаукштайтських віленських говірках, спираємося на думку, що останнім часом переважає в мовознавстві: під час аналізу окремих граматичних або лексичних одиниць надзвичайно важливою є контекстуальна інформація (пор. Kleinas 1990: 9 і далі, Mikulskas 2003: 71–96 та ін.). За словами представника референційної лінгвістики Wolfganga Kleina (1990: 9 і далі), у мові чимало висловлень, конвенційне значення яких видається ніби порожнім місцем (прогалиною в системі); заповнити його можна лише спираючись на контекст. Автор говорить про контекстуальну інтеграцію: мовець і слухач мають належним чином пов’язати значення окремих висловлень із контекстуальною інформацією, щоб мовленнєвим актом досягти мети — передати інформацію. Контекст модифікує референційне оточення лексем. Розглядаючи семантику ілятивів лексеми laukas, контекстуальна інформація також, безперечно, має дуже велике значення. Ще один важливий для аналізу досліджуваної форми аспект — функція ілятивного відмінка. У науковій літературі її визначення неоднакові. В одних працях узагальнено стверджується, що ілятивом позначається напрямок руху діяча або дії (Zinkevičius: 1966, 200), в інших — що ця форма вживається для вираження напрямку дії всередину предмета, до певного місця (LKE: 1999, 250). З наведених тлумачень значень laukas видно, що напрямок дії, виражений ілятивом цієї лексеми, не обов’язково спрямований усередину предмета чи до певного місця. Отже, ілятив може вказувати на напрямок дії як усередину предмета, так і у відкритий простір. Узагальнено можна сказати, що ілятив має лише одну функцію — вказує на рух у тому чи іншому напрямку. Контексти, у яких уживається форма ілятива, можуть так чи інакше модифікувати її значення, надавати йому того чи іншого відтінку. У цій статті буде зроблено спробу розглянути: а) чим ілятиви лексеми laukas, ужиті в різних контекстах, відрізняються від окресленої функції цієї форми та б) чи відрізняється значення ілятива як парадигматичного відмінка від основних значень лексеми laukas. 5. Після аналізу діалектного матеріалу східноаукштайтських віленських говірок, узятого з бази даних східноаукштайтських віленських говірок (RAVDB), а також з інших неопублікованих транскрибованих джерел і записів4, можна виокремити кілька варіантів значення ілятивних форм досліджуваної лексеми, що виявляються в конкретних контекстах. 5.1. Перша група розглянутих прикладів: (4) ė.ci gi.vėna. ré.iške | ví̄ras nu̜_i_žmɔ̜na | dv́iese | vaikū̜ nebū.ū̜. | nū išěi.na ví̄ras laukan. | gi_ti_šiená.uc kaíp_i_visì gi_ví̄rai bū.daų̜. gi ankščáu. | e_móteris liēka namiē ‖ (K. Č., 1934, Naujasalis); (5) mɔ̜̀ma liēka namu̜s rušė vá.lgíc | mè(s) sá.ula. netėkė(i) išěi.nam papjá.unam iki_aštu̜-nū̜ ka.kū̜ vá.lundu. | tadū grīštam namā̜ jāu | pū.šri.ču(s) suvā.lga.m ‖ tadū_jāu kaṗ_iš-ėi.nam | tai_ikì pirmā̜s vá.landa.s ‖ pirmā.i vá.landa.i pietāi. ‖ ē. jau pá̜ piecei bū̜ da.u̜. 4 Оскільки не всі записи прослухані, залишається припущення, що зроблені висновки можуть бути уточнені. Straipsniai / Articles 95 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ pinkų vā.landų. | tai_ú.n ā.tneša laukan ‖ tėp_me(s) susė dam pavā.lgā.m ‖ (V. Ž., 1924, Mėčionys); (6) gi.me. dvī.likta. rukpjū čė. | e_.taigi linùs tik_rá.udava. rukpjū.ti. | tai_māš aš_pa.rā(s) sā.vaīčū. nusī.nešāu ti laukan. ‖ (S. Š., 1926, Liepiškės). У всіх прикладах виокремлюється той самий референт — ілятив однини laukan. У наведених контекстах різниться референційне оточення, яке й указує, що саме в кожному окремому випадку називає досліджувана форма. У реченнях (4) і (5) референційне оточення визначають іменник namai, дієслова išeiti та šienauti (4), pjauti і atnešti (5). Суб’єкт рухається із замкненого простору (дому) у відкритий простір (поле), маючи на меті виконати певну фізичну роботу (косити сіно, жати, щось віднести). У прикладі (6) місце, звідки відбувається рух, не назване, проте референційне оточення вказує, що у відкритий простір також рухаються з певною метою — виривати льон. Контекстуальна інформація показує, що в наведених прикладах форма laukan розуміється як ділянка землі, на якій у той чи інший спосіб працюють. Отже, тут за своїм значенням ілятив не відрізняється від першого значення лексеми laukas, наведеного в третьому розділі. З прикладів цього типу видно, що функція ілятива тут — позначати рух із замкненого або імпліцитного простору у відкритий простір. Із контекстів також виявляються опозиції, що характеризують значення досліджуваного референта: + конкретний: − абстрактний / − не має меж: + має певні межі / − замкнений: + відкритий / + характерна певна пов’язана з ним цільова діяльність: − не характерна певна пов’язана з ним цільова діяльність. Ще раз слід зазначити, що ці ознаки властиві формі ілятива однини. 5.2. Дещо іншого семантичного відтінку досліджувана форма набуває в таких контекстах: (7) tai_ti kaṫrīe lī.ka, ká.imi | e. katu--- | kitùs iškėla. laukúosaⁿ | vienkiemúosaⁿ | žė.mi. razdalį.ja ‖ (J. D.-R., 1918, Dindos)⁵; (8) tr̥₂.be.sei. plé.ša. i_ne.ša | vė.ža | j_vė. statī.t | tai_tús palī.ka. in_vieṫa.s val--- | valžė ‖ ne_lx ckù prā.šie | ne_savan:ĩ rei | ne_savan:ĩ rei išė.ja.m laukúosan | i_và pamiškieñ k2.-k̄2.n ‖ paskī.re. ir_plė:še ‖ (J. D.-R., 1918, Dindos). У цих прикладах референтом є ілатив множини laukuosan / lauk uosna. Референтне оточення позначають іменник kaimas і дієслова iškėlė (7), išėjome (8). Формальна функція ілатива така сама, як і в раніше розглянутих прикладах – 5 Тут також можна навести приклад із LKŽe: Seniau mes kaime gyvenom, tik paskui išėjom ant laukų (į vienkiemius) (Велюона) і записаний у Зєтелі приклад Jau aš norėjau ait an lauko. 96 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų laukan, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose неявні суб’єкти рухаються у відкритий простір. Однак місце, звідки відбувається рух, не є замкнутим об’єктом. Це географічний регіон, позначений іменником kaimas (у прикладі (7), у (8) — неявно). У цих прикладах напрямок переміщення суб’єктів пролягає з одного формально відкритого простору до іншого. Лексема laukas, що позначає порожній простір, тут протиставляється заселеному, забудованому простору — селу. Про такий випадок уживання досліджуваної форми пише і Lipartė у статті «Значення ілатива, тобто прислівника laukan, та його можливі синоніми в литовських діалектах» (2000: 145–146). Приклади згаданого типу авторка відносить до конкретного місця здійснення дії просто неба, призначення якого не вказане. На думку дослідниці, у цьому випадку головна функція лексеми laukas та її форм є розрізнювальною: поле протиставляється лісу, населеному пункту або (частіше у формі множини) місту чи селу6 У контекстах розглянутого типу в говірках східних аукштайтів-вільнюсців уживаний ілатив laukuosun не лише позначає напрямок дії у відкритий простір, а й набуває розрізнювальної ознаки. Варто звернути увагу, що це властиво формі ілатива множини досліджуваної лексеми. П’яте значення слова laukas у LKŽe — «село, поселення (на противагу місту)». У говірках східних аукштайтів-вільнюсців зазначена лексема набуває значення «окремий хутір» лише у формі множини, позначаючи перебування в місці, яке вона називає, або рух до нього. У розглянутих прикладах виявляються такі самі опозиції, як і в ілатива laukan, що означає рух до оброблюваної земельної ділянки; слід лише додати ще одну опозицію, яка вказує на розрізнювальну ознаку (− забудований простір: + незабудований простір). Відрізняється й характер діяльності, яку референт здійснює в названому місці: у першому випадку це фізична праця (косити сіно, жати тощо), у другому — невизначена діяльність (її можна було б назвати дієсловом gyventi). 5.3. Іліатив лексеми laukas у східноаукштайтських вільнюських говірках уживається також у контекстах ще одного типу: (9) ir_á.na(s) sá.ka. ka(p)_pavá.ļge. | išėja. | jī pīkīnt pradėja. | jis_laukañ. išėja. isipīkina. || (J. K., 1926, Šileikiškė); (10) jé.igu jìs išėja. laukañ. | iškar.t grūna | a_jei.gu iš_lāu.kā. atėi.na kambarin. | ir_vėl grū-na | já.m̄_jau š.rā. trūksta || (O. B., 1930, Krikonys); (11) anà kai_kàs kalbė davɔ. sá.kɔ. un_aguõnu. | anà išėi.na laukañ. | kap_vė jas pū.čė | pa-vė.juī. i. kal̄.ba išėi.na || (1932, Stanislavavas). У наведених контекстах референційне оточення досліджуваної форми (дієслово išėjo) свідчить, що суб’єкт рухається із замкненого об’ємного простору ((9) і (11) — це простір, який мається на увазі: приміщення, де їли або щось робили, у прикладі (10) 6 Слід наголосити, що Евії Ліпарте не вдалося знайти прикладів, у яких форми іліатива laukan уживалися б у такому значенні віддаленого хутора, протиставленого місту й селу. Straipsniai / Articles 97 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ — кімната) у відкритий простір. Призначення відкритого простору в цих контекстах не має значення. Найважливіше тут — рух суб’єкта у простори різних вимірів7. Виявляється розрізнювальна ознака іліатива laukan, який у цьому випадку позначає опозицію внутрішнього й зовнішнього. Особливо виразно вона проступає у прикладі (10) (кімната (внутрішнє): поле (зовнішнє)). Це не було властиве розглянутим раніше випадкам уживання іліатива. Також варто зазначити, що в контекстах такого типу зафіксовано лише форму однини іліатива. Daugelis kalbininkų (Laigonaitė 1957b: 49), Ulvydas 2000: 291 t. ir kt.) panašaus tipo kontekstuose vartojamą iliatyvo formą laukan yra linkę laikyti prieveiksmiu. Mikulskas (2003: 85) remdamasis šiaurinių Lietuvos šnektų8 ir LKŽ duomenimis nurodo iliatyvo laukan prieveiksmėjimo motyvus. Pasak jo, spartų aptariamosios formos prieveiksmėjimą greičiausiai lėmė daiktavardžio laukas semantinės struktūros abstraktėjimas. Šio daiktavardžio abstrakčiausios reikšmės ‘vieta po atviru dangum’ ir ‘išorė’ dažniausiai žymi tik erdvės opozicijos vidus: išorė vieną pusę. Autorius teigia, jog tokia leksema prarandanti objektinę reikšmę, tik abstrakčiai rodanti kryptį erdvėje (iš vidaus į išorę) ir faktiškai jau esanti prieveiksmis. Варто поміркувати, чи слід вважати прислівником уживаний у згаданих контекстах у східноаукштайтських вільнюських говірках іліатив однини laukan. Як уже зазначалося, тут іліатив є живим, парадигматичним відмінком. Як і всі іліативи, форма laukan не відірвана від парадигми. Натомість форми, які вважають прислівниками, здебільшого від неї віддалені. Prisim inus Mikulsko (2003: 85) mintį, kad leksema laukas, vartojama reikšme ‘vieta po atviru dangum; išorė’, prarandanti objektinę reikšmę ir tik abstrakčiai rodanti kryptį erdvėje, norėtųsi atkreipti dėmesį į pragmatinį kalbos akto aspektą. Lingvistinė pragmatika tiria, kaip reikšmės perdavimas priklauso nuo pasakymo konteksto, žinių apie pokalbio dalyvių statusą, interferuotos kalbėtojo intencijos, pasakymo būdo, vietos laiko ir t. t. (žr. Ryvitytė 2011: 7–12). Turint tai galvoje, galima paprieštarauti minčiai, jog minėta reikšme vartojama forma laukan praranda objektinę reikšmę. Konkrečiame kontekste adresantas, perduodamas adresatui tam tikrą informaciją (mūsų aptariamuoju atveju tai yra nuoroda, kad subjektas / objektas juda iš uždaros erdvės į atvirą), ją sieja su daugeliu kalbinių ir nekalbinių faktorių. Konkrečiuose kontekstuose forma laukan suvokiama ne tik kaip abstrakcija „išorė“, bet ir kaip konkreti vieta. Adresantas, sakydamas „einu laukan“, gal- 7 У контекстах такого типу у східноаукштайтських вільнюських говірках можуть уживатися також форми іліатива лексеми oras, пор. друге значення oras — «місце просто неба, поле»: tai ai.nam’e jau or’an. klaus’ič’ | kur šuva lo.s (Padvarės); patstatė tinarį iir i.švedė oran ta.s merga.s pa.s ta.s akėtsas ir pra.ršė ažū kasu (ps.) (Žižmai) (DvŽ II 33). У цій статті форми іліатива лексеми oras докладніше не розглядаються. 8 У статті автор спирається на працю Алексаса Ґірденіса та Ґенуте Качюшкєнє «Паралельні явища в латвійській і північних литовських системах дієслова» (2000: 307–314). 98 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų laukan, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose … має також конкретне місце, куди потрапить той, хто вийде із закритого приміщення. У прикладах (9) і (10), імовірно, це буде подвір’я, у (11) — подвір’я або відкрите місце біля будинку. Тут можна навести ще такий приклад: (12) aš_sakâu. | né. brá.î | jáu_su_ši.tɔ.ku niekadà nę.jáu. š’kt ir_neišù || ir_aš_rá.s ir_nu-ę.- jáu. | nugi_á.nas vi.ràsni.s | ir_acistš’jau || ir_á.nas išė.jà. | išė.jà. | paskui. mergãî.tę.š išė.jà. laukañ. | ti.ná.i an_sá.vâ. rëî.kalà. tèna.s || (J., 1938, Ažušilė). У цьому контексті ілатив laukan, ужитий із дієсловом eiti «йти», набуває ще одного смислового відтінку — значення «справляти нужду»⁹. У говірках східноавкштайтського віленського говору інтерпретація форм однини ілативу laukan, уживаних із дієсловами руху, невіддільна від контексту та прагматичної інформації. Лише ці чинники можуть допомогти визначити значення форми, ужитої в конкретному випадку, а також її граматичний статус. Оскільки в досліджуваних говірках ілатив, як уже зазначалося, є парадигматичним відмінком, а форми laukan, уживані у значенні «місце просто неба; зовнішній простір», не можна вважати цілком абстрактними, можна зробити висновок, що форма laukan у говірках східноавкштайтського віленського говору не адвербіалізувалася. Її слід вважати формою однини ілативу. 5.4. Окремо слід розглянути ще одну, останню групу прикладів, що ілюструють досліджувану форму: (13) nù | šituõ·s rũ bus visùs kur_jáu_nakvój’ja. | tai_į_šņes laukañ || (J. B., 1916, Mileikiškiai); (14) tai nušà.vâ._ji. | i._ná.mu. ažù.degę. ši.tu. || ę. | já. žmã’nai i_mèrgã tie mažà | tai liēpe. lã.pšî’s isinè.št laukañ | e._tũ. diedù. anà ti’se. aš_nežinãu ar_sù.degę. taz_diedãs | su_na-mù || tèp_kat | bãū.de. iš_visù. šá.nu. || (A. G., 1936, Bėčionys); (15) alè vis_tiek jɔ.z_gi lauka(ñ) nemesi._gi | vą_ši.te vis_tiek_và.lgi.davà.m || (E. M., 1928, Smilgin iškė). У наведених контекстах референтне середовище називають дієслова iš(si) nešti і mesti («винести» і «викинути»). Їх відносять до дієслів зі значенням усунення (відокремлення) (докладніше див. Mikulskas 2003: 84). У прикладі (15) напрям описуваної дії — із закритого об’єкта («будинок») у відкритий простір. У прикладах (13) і (14) напрям конкретно не вказано, однак мається на увазі, що він такий самий. Отже, у цих контекстах знову виразно постає опозиція внутрішнє: зовнішнє, але тут вона має інший характер, ніж в описаних прикладах (9)–(11). Lipartė (2000: 149–150) taip pat mini panašaus tipo atvejus ir aprašydama juos aptaria partikulininius veiksmažodžius. Dėl partikulininių veiksmažodžių susidariusią vieną iš ternarinės veikslo sistemos kategorijų – perfectentyvą – yra apžvelgę Gir- 9 Plačiau apie frazeologizmą eiti laukan žr. Lipartė 2000: 150–151. Straipsniai / Articles 99 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ denis ir Kačiūškienė (2000: 307–314; dar žr. Kaikarytė, 2011). Perficientyvas sudaromas su tam tikrais „nublukusios” semantikos prieveiksmiais – postverbais, savo reikšme ir funkcija artimais perfekt yvinio veiksmažodžio priešdėliams. Eidami po vadinamųjų anihiliacinės reikšmmės veiksmažodžių, šie postverbai rodo, kad veiksmas artėja prie pabaigos arba tam tikros ribos. Pasak minėtojo straipsnio autorių, šis reiškinys būdingas tik šiaurinėms tarmėms (šiaurės vakarų žemaičių, šiaurinių šiauliškių ir panevėžiškių šnektoms) ir yra atsiradęs dėl kaimyninės latvių kalbos poveikio10 (Girdenis, Kačiūškienė 2000: 311). Lipartė teigia, kad šis reiškinys nėra vien tik nurodytų tarmių ypatybė, ir dėl to esą negalima tvirtinti, jog jis atsirado dėl latvių kalbos įtakos. Jos duomenimis, atskiri pavyzdžiai užrašyti taip pat iš vakarų, vidurio aukštaičių ir už Lietuvos sienų (Baltarusijoje) esančių lietuvių kalbos salų (Zietelos, Lazūnų, Ramaškonių). Mikulskas (2003: 75, 5 išn.) pastebi, kad Lipartės pavyzdžiai rodo tik lokalinę reikšmę, o vadinamosios partikulos, kaip ir jų priešdėliniai atitikmenys, čia neatlieka veikslo rodiklio funkcijos11. Autorius taip pat atkreipia dėmesį, jog forma lauka(n), ypač einanti po slinkties veiksmažodžių, dažnai gali būti suprantama dviprasmiškai. Šio neaiškumo priežastis – daiktavardžių, iš kurių yra kilę tokios formos, semantinė raida abstraktėjimo link. Tyrėjas teigia, kad „bendrai tereikšdamos veiksmo kryptį iš vidaus (centro) į išorę (periferiją), šios iliatyvo formos labiau linkę prieveiksmėti ir menkiau tinka reikšti perficientyvui svarbią ribos funkciją. Kadangi formos lauka(n) (ir lokaliniai variantai) bei šalin plačiai vartojamos visoje Lietuvoje kaip krypties prieveiksmiai, dėl galimos dvejopos interpretacijos sunkiau atpažinti jų postverbinės vartosenos atvejus. Sprendžiant šių formų leksikografinio pateikimo klausimą neaiškiais atvejais reikėtų orientuotis į tą geografinę perficientyvinių konstrukcijų paplitimo ribą, kurią šiaurinėse lietuvių tarmėse patikimai eksplikuoja populiariausio postverbo žemė(n) (ir jo lokalinių variantų) vartosena” (Mikulskas 2000: 82–86). У згаданих прикладах зі східноаукштайтських віленських говірок уживана форма laukan не є поствербом. У розглянутих контекстах напрямок руху, виражений ілативом laukan, залишається таким самим, як і в попередніх прикладах, — зсередини назовні. Тут чітко простежується опозиція внутрішнє: зовнішнє; ілатив laukan часто лише слабко позначає об’єктне значення, натомість виражає абстрактне місце зовні (приклади (18) і (20)). Цей ілатив за своїм значенням 10 Пор. жм. Kirškit köje žėmen (Тиркшляй) = лт. Cērtiet kāju nuost, Tas vēlnias jau skesta žemyn (Шатес) = лт. Tas veļns jau slīkst nuost, Malku neturiu – ziemā šalu į žemę (Папіле) = лт. Maļkas man nāv – ziemā sālstu nuost (Girdenis, Kačiūškienė 2000: 308–309). 11 Спираючись на картотеку LKŽ, Роландас Мікульскас накреслив точну межу поширення перфіцієнтивних конструкцій, уживаних у північних говірках. До ареалу поширення перфіцієнтивних конструкцій також включено північних купішкенів та утенішків (Mikulskas 2003: 76). 100 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų laukan, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose віддалене від основних значень лексеми laukas. Можна припустити, що ілатив однини laukan, уживаний із дієсловами зі значенням усунення (відокремлення), тяжіє до адвербіалізації12. 6. ПІДСУМОК З наведеного матеріалу видно, що в східноаукштайтських віленських говірках функція ілативних форм лексеми laukas полягає у вказуванні напрямку дії: (a) із замкненого об’єкта13 до конкретного відкритого простору з певними межами, де здійснюється певна цілеспрямована діяльність; (b) із замкненого об’єкта до абстрактного відкритого простору, що не має певних меж, де не обов’язково здійснюється певна цілеспрямована діяльність. - Значення досліджуваного ілатива не відрізняються від основних значень лексеми laukas у тих випадках, коли ним позначено напрямок дії до оброблюваної землі, посівної площі та місця просто неба. В обох випадках уживаються форми ілатива однини. - Виразнішого смислового відтінку набуває форма ілатива множини laukuosun, яка в контекстах протиставляється лексемам на позначення населеного географічного об’єкта. Напрямок дії — з відкритого об’єкта у відкритий простір, із забудованого простору в незабудований. У таких випадках цей ілатив уживається у значенні «хутір». - Форма ілатива однини laukan у східноаукштайтських віленських говірках, що вказує напрямок дії до місця просто неба, назовні, вважається парадигматичним відмінком, за винятком випадків, коли її вжито з дієсловами зі значенням усунення (відокремлення). Тоді ця форма тяжіє до адвербіалізації. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА DvŽ II – Mikulėnienė Danguolė, Morkūnas Kazys, Vidugiris Aloyzas 2006: Dieveniškių šnektos žodynas 2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Gelumbickaitė Jolanta 1997: Postpoziciniai vietininkai J. Bretkūno Evangelijos pagal Luką vertime. – Baltistica 32(2), 179–202. Girdenis Aleksas, Kačiuškienė Genutė 2000: Paraleliniai reiškiniai latvių ir šiaurinių lietuvių veiksmažodžio sistemose. – Kalbotyros darbai 2, 307–314. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. 12Не можна стверджувати, що в зазначених контекстах значення досліджуваної форми завжди абстрактне. Граматичний статус тут знову визначають контекстуальна та прагматична інформація, пор. приклад (14) або наказ «Викинь ти його надвір», де laukan сприймається як подвір’я або місце біля дому. 13Часто об’єкт або місце, звідки рухаються, мається на увазі. Straipsniai / Articles 101 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ Kaikarytė Aušra 2011: Perficientyvas šiaurinėse šiauliškių šnektose, Tarptautinės mokslinės konferencijos Kalba ir jos tyrimo aspektai tezės. Vilnius. Prieiga internete: http://lki.lt/LKI_LT/images/Naujienos/20111124_bendros_tezes.pdf. Kavaliūnaitė Gina 2003: Postpozicinių vietininkų sistema Chylinskio Naujojo Testamento vertime. – Acta Linguistica Lithuanica 49, 33–49. Klein Wolfgang 1990: Überall und nirgendwo. Subjektive und objektive Momente in der Raumreferenz. – Sprache und Raum. Zeitschrift für Literaturwissenschaft und Linguistik 78, 9–42. Laigonaitė Adelė 1957a: Pašalio vietininkai dabartinėje lietuvių kalboje. – Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 21–39. Laigonaitė Adelė 1957b: Vietininkų reikšmė ir vartosena dabartinėje lietuvių kalboje. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Lipartė Evija 2000: Iliatyvo resp. prieveiksmio laukan reikšmės ir galimi sinonimai lietuvių tarmėse. – Acta Linguistica Lithuanica 43, 144–152. LKA III – Атлас литовської мови 3. Морфологія. Вільнюс: Mokslas, 1991. LKE – Енциклопедія литовської мови. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1999. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002): elektroninis variantas. Redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: www.lkz.lt. Mik ulskas? Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas Mik ulskas 102 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII Dėl iliatyvų lauk an, laukuosun semantikos rytų aukštaičių vilniškių šnektose Rosinas Albertas 2001a: Inesyvo ir adesyvo formų kilmės ir raidos klausimu. – Baltistica 35(1), 173–183. Rosinas Albertas 2001b: Mikalojaus Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Ulvydas Kazys 2000: Lietuvių kalbos prieveiksmiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vater Heinz 1996: Einführung in die Raum-Linguistik. Hürth: Gabel Verlag. Vater Heinz 2005: Referenz-Linguistik. München: Wilhelm Fink Verlag. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis. Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1. Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 1982: Lietuvių kalbos postpoziciniai vietininkai. – Baltistica 18(1), 21–38. Žilinskaitė Eglė 2010: Vietos raiška Mikalojaus Daukšos Postilėje: postpoziciniai vietininkai ir jų funkciniai ekvivalentai. Daktaro disertacija. Про семантику ілативів laukan, laukuosun у говірках східноаукштайтського віленського наріччя АНОТАЦІЯ У науковій літературі докладно розглянуто питання формування та розвитку післяпозиційних локативів у литовській мові; локативи в давніх писемних пам’ятках привертали значну увагу дослідників. Однак досі лише окремі мовознавці зосереджувалися на семантичному аналізі згаданих форм. У статті розглянуто ілативні форми laukan, laukuosun лексеми laukas, уживані в говірках східноаукштайтського віленського наріччя, у семантичному аспекті. Аналіз ґрунтується на теоретичних засадах референційної лінгвістики, що зосереджується на інтерпретації зв’язків між мовним вираженням і дійсністю та на важливості контекстуальної інформації. Визначивши, що функція ілатива полягає в позначенні руху в тому чи іншому напрямку (з відкритого простору в закритий і навпаки), у статті поставлено завдання з’ясувати: (а) чим ілативи лексеми laukas, уживані в різних контекстах, відрізняються від визначеної функції цієї форми; (б) чи відрізняється значення ілатива як парадигматичного відмінка від основних значень лексеми laukas. Окремо розглянуто чотири випадки вживання ілатива laukan, laukuosun, пов’язані з різними контекстами. Після аналізу матеріалу зроблено висновки, що функція ілативних форм лексеми laukas у говірках східноаукштайтського віленського наріччя Straipsniai / Articles 103 DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ полягає в уточненні напрямку дії із закритого об’єкта до певного відкритого простору, окресленого визначеними межами й пов’язаного з певною цілеспрямованою діяльністю, або із закритого об’єкта до абстрактного відкритого простору без чітких меж, який не обов’язково пов’язаний із певною цілеспрямованою діяльністю. У таких випадках, коли лексема laukas уживається для позначення напрямку дії до оброблюваної землі, посівної площі та місця під небом, аналізовані значення ілатива не відрізняються від основних значень цієї лексеми. Форма множини ілатива laukuosuan набуває виразнішого поняттєвого відтінку, коли в різних контекстах зіставляється з лексемами, що позначають заселений географічний об’єкт. Форма однини ілатива laukan, що позначає напрямок дії до місця просто неба, назовні, вважається парадигматичним відмінком, за винятком випадків уживання з дієсловами зі значенням вигнання (відокремлення). Тому ця форма тяжіє до адвербіалізації. Подано 11 жовтня 2012 р. DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected]; [email protected] 104 Acta Linguistica Lithuanica LXVIII