Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai

ROLANDAS KREGŽDYS Lietuvių kalbos institutas Напрями наукових досліджень: порівняльна граматика балтійських та інших індоєвропейських мов, етимологія; лексикографія, лексикологія. ЗАПОЗИЧЕНА ЛЕКСИКА У ТВОРЧОСТІ КРИСТІЙОНАСА ДОНЕЛАЙТІСА: ПОЛОНІЗМИ Лексичні запозичення у творах Kristijonas Donelaitis: полонізми АНОТАЦІЯ У статті розглядаються полонізми, ужиті в поетичних творах Kristijonas Donelaitis (поема Metai; ранній фрагмент поеми Metai «Казка про весілля Пришкауса, литовського селянина»; у 6 байках: «Aužuols gyrpelnys», «Lapės ir gandro česnis», «Pasaka apie šūdvaibalį», «Rudikis jomarkininks», «Šuo didgalvis», «Vilks provininks») та в першому творі, написаному литовською мовою. Загалом у статті розглядаються 59 полонізмів і 24 їхні морфонетичні варіанти, вторинні похідні. Окрім опису походження полонізмів (якщо вони не мають слов’янського походження), у статті також розглядаються критерії системи класифікації полонізмів і принципи подання етимологічного опису. АНОТАЦІЯ У статті розглянуто етимологію та особливості розвитку полонізмів (59), а також їхні морфофонетичні варіанти й вторинні похідні (24), уживані в поетичних творах (поемі Пори року [литовською: Metai], ранньому фрагменті Пір року — «Оповіданні Прічкуса про литовське весілля» [литовською: „Pričkaus pasaka apie lietuvišką svodbą“] і шести байках «Хвалькуватий дуб» [литовською: „Aužuols gyrpelnys“], «Бенкет лисиці та лелеки» [литовською: „Lapės ir gandro česnis“], «Байка про гнойового жука» [литовською: „Pasaka apie šūdvaibalį“], «Собака на ярмарку» [литовською: „Rudikis jomarkininks“], «Розумний собака» КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексичні запозичення, полонізми, напівполонізми, твори Kristijonas Donelaitis. КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексичні запозичення, полонізми, напівполонізми, твори Kristijonas Donelaitis. Straipsniai / Articles 23 ROLANDAS KREGŽDYS [литовською: „Šuo didgalvis“], «Вовк-суддя» [литовською: „Vilks provininks“]) і 1st листі, написаному литовською мовою Kristijonas Donelaitis. У статті також представлено методологію та критерії виявлення полонізмів у творах класика литовської літератури. 0. ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛОНІЗМІВ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ПРАЦЬ, ПРИСВЯЧЕНИХ ДОСЛІДЖЕННЮ СЛОВНИКА ТВОРІВ К. ДОНЕЛАЙТІСА Полонізми у литовській мові — це полонізми, що ввійшли до мовного вжитку не лише безпосередньо з польського мовного ареалу, а й із сусідніх східнослов’янських мов (передусім канцелярської мови ВКЛ1), якщо морфологічна структура та семантична цінність лексем цих запозичень із західнослов’янського ареалу не відрізняються. Варто зазначити, що до полонізмів традиційно зараховують не лише автохтонні західнослов’янські, а й італійські (і сучасні романські), германські, тюркські та інші слова, які ввійшли до вжитку в литовській мові з польської (пор. Brückner 1877: 66тт.; Skardžius IV 80тт.; LEW; ALEW; Palionis 1967: 273–286; Zinkevičius 1988: 136; Gaivenis, Keinys 1990: 152; Urbutis2 2009: 410, 419, 432; ЭСБМ та ін.). Лексикон творів Kristijonas Donelaitis найповніше дослідив Jonas Kabelka (1964). Однак він не був першим дослідником особливостей словника творів цього класика литовської літератури. Автором неопублікованого словника лексики творів цього поета є Liud- 1Зазвичай стверджують, що чимало полонізмів почали вживати в канцелярській мові ВКЛ раннього періоду (щодо терміна див. Zinkevičius 1987: 133; Zinkevičius II 7–10; Kabašinskaitė 2013: 68), яку слід відрізняти від давньої слов’янської мови (вважається, що саме з неї до литовської мови потрапили перші славізми [див. Buga I 350–351; також див. Zinkevičius II 7]), від часу прийняття хрещення (див. Palionis 1987: 188), тобто від кінця XIV ст., відповідно 1386–1387 рр. (пор. Smułkowa 1988: 239, 2002: 296тт.; Čekmonas 2001: 88; Коряков 2002: 17; Norvilaitė 2004: 37, 40; Лавриненко 2006: 209; Гарбуле̇ 2009: 26), а терміни християнської сфери (полонізми) могли з’явитися в литовській мові вже з XIII ст. (періоду коронації Mindaugas [пор. Chodynicki 1914: 249; Kardelis 2003: 52]). Гудське походження литовських релігійних термінів досі обґрунтовують, спираючись на твердження K. Būga (RR I 348) ad hoc, проілюстроване переліком східнослов’янських запозичень, і постулат Henrykas Łowmiańskis (1957: 370), нібито католицизм у Литві постав на підґрунті православ’я (пор. Адамавичюте 1980: 9), хоча відомо, що діяльність поляків і Тевтонського ордену мала надзвичайно великий вплив на запровадження християнства (докладніше див. Chodynicki 1914: 250; Liedke 2004: 34). Також, мабуть, не варто ігнорувати можливий вплив на творення термінології польських за національністю писарів, які в XIV–XV ст. готували документи латинською мовою в канцелярії ВКЛ (докладніше про них див. Ušinskienė 2014: 47–48). 2У пізніших працях цей дослідник (LKE 590–591) зараховує такі запозичення до невизначених славізмів, а не до полонізмів. 24 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai vikas Rheza (plačiau žr. Cita­vičiūtė 2003: 328, 331), o 1865 m. pasirodė Augusto Schleicherio žodynėlis K. Donelaičio raštų leidime, 1869 m. tokį parengė Ferdinand­as Nesselmannas (plačiau žr. Subačius 2012: 162). Vėliau K. Donelaičio žodžių vartosenos ypatumus tyrė Jurgis Lebedys (1972: 213, 228–232), Jonas Stoskelūnas (1990), Zigmas Zinkevičius (1990: 279–280; 1993), Elvyra Buk­evičiūtė (1993), Dai­va Krištopaitienė (2004, 2005, 2007), Palmira Zemlevičiūtė (2007) ir kt. 1. КРИТЕРІЇ СИСТЕМ КЛАСИФІКАЦІЇ ПОЛОНІЗМІВ. ПРИНЦИПИ ПОДАННЯ ЕТИМОЛОГІЧНОГО ОПИСУ Полонізми литовської мови в цій статті поділено на 3 групи: 1) моногенних (відповідно, первинних, які не передбачають східнослов’янських полонізмів та альтернантів цих мов — вторинних запозичень неслов’янського походження [відповідно, напівполонізмів]); 2) невизначених, тобто без архілексем польської мови та напівполонізмів (див. вище) кодифікуються запозичення білоруської та російської мов давнього чи пізнішого періоду (а також [морфологічно] індигенні семантизми [інші аргументи див. у прим. 1 (щодо терміна див. Durkin 2014: 136)]), які за семантичною та фономорфологічною структурою відображають первинний полонізм, що міг потрапити до литовської мови також зі східнослов’янського мовного ареалу (пор. методику, застосовану Людмилою Гарбул [Гарбуль 2009: 42], якої раніше дотримувалися під час укладання «Етимологічного словника російської мови» Макса Фасмера Російський етимологічний словник і «Етимологічного словника білоруської мови» авторського колективу Етимологічний словник білоруської мови3; 3Доводиться шкодувати, що автори «Етимологічного словника давньої литовської мови»Етимологічного словника давньої литовської мови (ALEW [фіксація від 2012 11 30 до 2014 02 17 (літери a, b, c, č, d, e, f, g, h, i, j, l, n, o, r, u]) не застосовують цього принципу класифікації лексем (див. s. v. abavem; abivātelis, obivetelis; adversōrius; afierà, ofiera; afieravonė; afieravōti, ofieravo­ti; afiernykas; apeliācija; apeliāvoti; apertūra; arkabūzas; ārnotas; ār̄tas «така старовинна монета» тощо). З цієї причини до полонізмів литовської мови зараховують не лише білорусизми (ākrūtas, хоча й зазначено тенденції зміни структурних елементів; chvoldas, chvoldavoti [див. СБГП V 259] тощо) чи альтернативні полонізми та невизначені славізми (див. s. v. aktovā; також див. s. v. abičájus; adpustas; babkà; nestotkas), а й подано вкрай сумнівний етимологічний розвиток слов’янських форм (див. bespičėnas, -à; також див. s. v. ābazas, ābāzas [див. ЭСБМ I 55]; atkonýčia [див. Miklosich 1977: 1016; СБГП V 99] тощо). Також спираються на принцип позиційної послідовності наголосу, який спотворює акцентну систему литовської мови й нібито передбачає первинний субстрат запозичення (ним зазвичай послуговуються автори етимологічних праць зі слов’янських мов [пор. Фасмер I 509, II 301, 581, 610, 621, 627; Шанский I⁵ 94, II⁶ 102, II⁹ 227, II¹⁰ 95, 173, 201, 231, 293; Barszczewska, Jankowiak 2012: 48]), — не враховують закономірностей фонологічної адаптації (докладніше про них див. Pakerys 1982: 104–106, 1991: 8–9); пор., наприклад, давньолитовське britōnas виводять зі східнослов’янських форм, а не з форми середньопольської мови, яка їх зумовила, хоча зафіксовано й форму лит. britōnas (див. s. v. britōnas, britonas). За такої методики, мабуть, литовські запозичення з наголосом на останньому складі слід було б зарахувати до успадкованої лексики, адже така акцентна модель нетипова для багатоскладових імен слов’янських мов (див. s. v. brazalijà та багато інших). Straipsniai / Articles 25 ROLANDAS KREGŽDYS 3) alternatyviųjų, skirstytinų į 2 pogrupius: 3a. praslavų prokalbės veldinių refleksijas, kai gudų a4 rusų kalbose nėra užfiksuotas dar ybinis semantinis alternantas; 3b. ne slavų kalbų prototipinių leksemų dupletinius variantus, kai lenkų ir rytų slavų (gudų ir / ar rusų) kalbų žodžiai, disponityviai suponuojantys lietuvių kalbos skolinį, kildinami iš skirtingų substratinių lyčių. Pastarajam pogrupiui taip pat priskiriami tie semipolonizmai (resp. alternatyvieji polonizmai–semitizmai5 / polonizmai–lotynizmai6–graikizmai), kurių etiologinė priklausomybė, remiantis struktūriniu bei semantiniu substratinės lyties tapatumu, yra duali, tačiau tradiciškai identifikuojama, remiantis vakarų slavų leksiniu superstratu (plačiau žr. Крегждис 2014). Крім того, аргументація, заснована на позиційній тотожності наголосу, цілком непридатна, коли акцентна парадигма слов’янських форм варіює; пор., наприклад, невизначений славізм (про такі запозичення див. прим. 4): pãgrebas3b (см.) «похорон» BS 84: Бо, виливши цю оливу на моє тіло, вона вчинила це для (приготування) мого похорону Ch1 Mt. 26.12 ← (с. / ф.) пол. (діал.) pogrzeb «похорон; похоронна процесія; труна; поминки тощо» (SW IV 471–472; SPW XXVI 193–195; Karłowicz IV 211–212), ‖ дав. біл. погребы «похорон» (ГСБМ XXV 138–139), біл. по́гребъ «те саме» (Носовичъ 1984: 458; ЭСБМ IX 259), дав. рос. погребъ «похорон тощо» (СРЯБ XV 198–199), рос. діал. по́греб «могила» (СРНГ XXVII 311; Шанский, Иванов, Шанская 1971: 346), рос. погре́б «похорон» (Даль III 157) < прасл. *pagrebъ (БЕР V 426–427). Слід зазначити, що деякі слова давніх литовських писемних пам’яток (форми запозичень) узагалі не згадуються (наприклад, дав. лит. arganykas; дав. лит. árfa; дав. лит. archeiretikás; дав. лит. arcibýskupas; дав. лит. arcibažničnykas; дав. лит. archaniolas; дав. лит. **archa та багато інших), що призводить до очевидних помилок кодифікації етимологічного субстрату. Наприклад, не наведено дав. лит. arkušas «аркуш паперу або скла» SD 329 з фрикативним -š-, що відображає пол. (сучасну) arkusz, натомість наведено дав. лит. árkužas, яке слід виводити не з наведеної польської форми, як стверджують укладачі ALEW, а з її діалектної форми arkuž. Отже, вважати історично обґрунтованими принципи звукової адаптації полонізмів литовської мови, встановлені авторами ALEW (пор., наприклад, твердження: Auffällig ist die unregelmäßige Wiedergabe des slavischen stimmlosen Sibilanten [ʃ] im Lit. mit stimmhaftem [ʒ] in LxL, CIG und der modernen Standardsprache gegenüber erwartetem [ʃ], <β> in SzD³ [див. ALEW — див. s. v. árkužas]), мабуть, не можна, якщо не згадано діалектних форм цих західнослов’янських мов, що відображають архаїзми. Автори ALEW трактують лексеми середнього періоду польської мови (якого взагалі не згадують) як давні; однак таке ігнорування часової диференціації слів під час укладання етимологічного словника, мабуть, не лише недоречне, а й вкрай хибне. Ідентичний метод аналізу слів, застосований у XIX і першій половині XX століття в працях Александра Брюкнера (1877) та Пранаса Скарджюса (RR IV), навряд чи відповідає потребам сучасного лексикографа чи лексиколога, адже одні фономорфологічні зміни характерні для давньої польської мови XII–XV століть, а зовсім інші — для польської мови XVI–XVIII століть, тобто середнього періоду. 4 Якщо генетичні східнослов’янські альтернанти польських лексем зафіксовано і в білоруських, і в російських лексикографічних зібраннях, такі форми слід зарахувати до підгрупи невизначених славізмів. 5 Apie lietuvių kalbos polonizmus-semitizmus plačiau žr. Kregždys 2014a. 6 Докладніше про особливості атрибуції полонізмів-латинізмів у литовській мові див. Kregždys 2014. 26 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai За структурою запозичення з польської мови поділяються7 на морфологічно чисті та гібридні (з погляду польських лексем)8, а також на робочі семантичні поморфемні (або партитивні) кальки. За поширеністю вживання вони охоплюють діалектизми, тобто слова, уживання яких зафіксовано лише в діалектних ареалах литовської мови, та форми загальнолітературної мови (в аналітичному словнику [про нього див. також Kregždys 2012: 125–126] останні ще можуть групуватися на рекомендовані з погляду мовних норм, тобто одиниці кодифікованої лексики, а інші — на запозичення [resp. варваризми], які слід замінити відповідниками питомої лексики). 1.1. Моногенні полонізми ãlasas 3b (зневажл.) «г о л о с»: Ale nedingokit, kad mes dėl ãlaso mielo ar dėl jūs dainų šventų jus šeriame tvartuos K. Donel (RG 66 [Kabelka 1964: 49]) ← польськ. діал. ałas «вигук, шум; гуркіт та ін.» (← польськ. діал. hałas [(заг.) польськ. hałas]9 «т. ін.» < укр. zálac10 «шум; крик; чутка» [SGP I² 103; SW II: 10; SPW VIII 286; Karłowicz II 163; Sławski I 397; ECYM I 458; CYM II 19]), ‖ ǂ білор. zálac «крик; шум» (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 76; ЭСБМ III 25–26), білор. діал. gólas, gólos «голос; мелодія; шум» (СБГП I 461; TC I 213) bòstras 2 «п а в и н»: Ir aukùodamos ant alkūnių garbino bostrą K. Donel (PL 307), Irgi moma taipjau su bòstrais žolę nuėdė Vp 25 (Kabelka 1964: 63; див. також Krištopaitienė 2004: 260)11 7 V. Urbučio (2009: 416) teigimu, „Tikru leksikos slavizmu tegali būti laikomas žodis (apimantis visus fonetinius ar kitus galimus variantus, nereikalaujančius skirtingo kilmės aiškinimo), tiesiogiai atsiradęs iš atsakančio slavų žodžio“, t. y. iš skolinių sąrašo eliminuotini slaviškųjų afiksų vediniai, hibridiniai dariniai, hibridiniai dūriniai, antriniai pirminių skolinių variantai ir nomina propria. Vis dėlto rengiant Lietuvių polonizmų žodyną nesiremiama teiginiu, kad „<...> dariniai iš skolinių jau laikomi savais žodžiais“ (Urbutis 2009: 434), mat toks vedinių ir superstatinės leksikos kai kurių elementų tapatinimas vertinamas kaip netikslingas ir mistifikuojantis kalbos gramatinę sistemą. 8 Цим терміном позначають не лише литовські утворення з успадкованого, resp. субстратного шару лексики зі слов’янським робочим елементом, а й чисті запозичення з польської мови з невластивими їм афіксами. 9 Lateralinio sonanto le. ł (< prale. *l + *j [Dejna 1973: 114]) vavacija (resp. „wałczenie“, t. y. le. ł > /u/), reflektuoja gudų leksinių pavyzdžių (šis dėsningumas taikytinas tik vėlyvojo laikotarpio lietuvių raštuose bei šnektose užfiksuotiems polonizmams). Minėtina, kad vavacija, lenkų kalbos dialektuose įsigalėjusi nuo XVI a. pabaigos (t. y. viduriniuoju lenkų kalbos laikotarpiu), yra nebūdinga rytinėms (taip pat ir Suvalkų) bei pietinėms Lenkijos šnektoms (Dejna 1973: 115). 10 Праслов’янський велярний *g у всіх українських діалектах зазнав спірантизації, тобто укр. (діал.) z = /h/ (докладніше див. Шевельов 2002: 444–445). 11 Daiva Krištopaitienė (ibd.) šią leksemą, prieštaraudama J. Kabelkai (1964: 24, 63), kažkodėl priskiria germanizmams. Straipsniai / Articles 27 ROLANDAS KREGŽDYS ← с. / ст. пол. baster «позашлюбна дитина; безплідний нащадок тварин різних видів; сорт вина тощо» (< с. в. н. bastart «позашлюбна дитина» ← лат. bastardus «дитина священника, незаконнонароджений нащадок» [SW I 103; SPW II 26; ЭСБМ I 281; MLex 10; Blaise 1994: 99; пор. Moszyńska 1975: 163; див. також ALEW]) → ≠ с. біл. бастр «позашлюбна дитина» (ГСБМ I 201; Булыка 1980: 125), біл. бастра «т. с.» (Носович 1984: 16) čyžė 1 (імен.) «данина, податок, оренда»: O štai man daugsýk dėl čýžės taip pasidarė K. Donel (VD 376 [Kabelka 1964: 67; див. також Krištopaitienė 2004: 255]) ← зах. пол. czyża «данина, чинш» (с. / ст. пол. czyża «такий податок» [SW I 415; SPW III 729; див. також Kabelka 1964: 24, 67; Palionis 1967: 282] ↔ [с.] пол. czynsz «плата за користування чужою власністю; податок на майно; прибуток, майно» < с. в. н. zins «данина» ← лат. census «[дорожній] податок; податок, контрибуція, накладені на сторону, що програла [війну]; щорічний податок тощо» [SW I 412; SPW IV 336–338; SSt I 425; GS 25–26; Brückner 1985: 82; Фасмер IV 363–364; MLex 336; Niermeyer 1976: 167–168; див. також Palionis 1967: 282; Walczak 1995: 92; Филичева 2003: 141]) grẽčnas, -à 4 (прикм.) «добрий, порядний, гарний, чудовий; досить великий, доволі значний»: Būrs nor grẽčną grūdą sulaukti K. Donel (VD 267 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 86]) ← (зах.) пол. (діал.) grzeczny «придатний, добрий, чудовий, прекрасний; розумний, мудрий; гарний; граціозний; спокійний тощо» (SW I 933; SPW VIII 214; Karłowicz II 140; див. також Zinkevičius 1990: 280; Drotvinas 2012: 73; ALEW) lė́bauti, -auja, -avo (неперех. дієсл.) «бенкетувати, гуляти, постійно влаштовувати частування, бенкети»: Nepnieteliau, tu lėbaudams ir vis smaguriaudams lauką su tvoroms ir namą visą suėdei K. Donel (PL 465–466 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 124]) ↔ (зах.) пол. labować «радіти; бути задоволеним; веселитися» (< с. в. н. / зах. laben «вважати щось чимось; догоджати, заспокоювати; розважати тощо» ← лат. lavare «очищати» [SW II 671; SPW XII 2; Brückner 1985: 288; Kluge 2002: 551; Blaise 1994: 527; MLex 120]) nuõpertas, -à 3ᵇ (прикм.) «підступний, лихий, негідний» Tie tyčioms ko tykot ar pagrie bt atsibastė. Krizas koliojo nuõpertą porą (Slunkių su Pelėda) matydams K. Donel (RG 234 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 147]) ↔ зах. пол. (діал.) naparty «наполегливий, настирливий, упертий» (SW III 115; SPW XVI 46; Karłowicz III 249–250; див. також ALEW) pakamõrė 2 (імен.) «управитель маєтку»: Selmui taip besirau kant, štai pakamõrė suriko K. Donel (VD 543 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 157]) ↔ ст. пол. podkomorze «землемір, який вирішував спори щодо належності землі; титул найвищого придворного урядовця Польщі тощо» (SW IV 364; SPW XXV 443–444) – партиційна калька (із фрикативізацією пол. *ř → /ж/)¹² ¹² Фрикативізація пол. *ř, тобто перехід ř у /ж/ або /ш/, почалася в XIII ст., однак тверде ř вимовлялося до XVII ст. (Rozwadowski I 192; Walczak 1995: 69–70, 76, 95, 107, 120; Ананьева 1994: 128; Strutyński 2002: 69). Отже, це запозичення потрапило до литовської мови із західнослов’янського мовного ареалу до XVII ст. (докладніше див. Креждис 2014). 28 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai paliauóti, –ója, –ójo (перех. дієсл.) «г л а з у р у в а т и»: Але Енскіс, його наймит, привіз багато полив’яних горщиків... К. Донел (RG 721 [Kabelka 1964: 158]) ← (імен. / дієсл.) пол. polewać «покривати шаром, намазувати; глазурувати тощо» (SW IV 530; SPW XXVI 445–446; Boryś 2005: 460) péržegnoti (перех. дієсл.) «б л а г о с л о в и т и»:... а я, люблячи вас і благословляючи, буду й залишуся К. Донел (L 1 [Kabelka 1964: 175]) ↔ (імен. / дієсл.) пол. przeżegnać «робити рукою знак хреста; благословляти» (SW V 253; SPW XXXII 491; ЭСБМ III 199; див. також Zinkevičius 1988: 137) → ɘ стар. білор. пережегнатися «перехреститися» (ГСБМ XXIV 145) – партитивна калька (щодо походження див. žegnoti) šaltyšius 2 (імен.) «с і л ь с ь к и й с т а р о с т а»: Пан так само, як селянин, зневажає старого старосту К. Донел (RG 519 [LKŽė; див. також Kabelka 1964: 223]) ← стар. пол. szoltys(z) (стар. пол. [діал.] szaltys) ([нов.] пол. szoltys) «сільський урядовець найнижчого рангу, відповідальний за кілька населених пунктів; війт тощо» (< середньоверхньонім. schultheize «сільський староста» [SW VI 266; Linde V 558; SSt VIII 333–334; Karłowicz V 188–189; Kluge 2002: 828; див. також Zinkevičius 1990: 63; Walczak 1991: 95; Kabasińskaitė 1998: 19–20; Połomski 2010: 7]) → ɘ стар. білор. шолтыс, шолтис «сільський староста» (Булыха 1980: 25) výskupas (імен.) «х р и с т и я н с ь к и й с в я щ е н н и к, я к и й м а є н а й в и щ и й с т у п і н ь п о с в я ч е н н я»: Ось того дня через ворота привезли пару, на якій святий єпископ за божим вівтарем, вінчаючи за звичаєм, поклав священне благословення К. Донел (RG 132 [Kabelka 1964: 28, 260]) ← пол. діал. (DLd [Kujawy]) wiskup «єпископ» (< [стар.] чеськ. biskup «єпископ» ← стар. верхньонім. biscop «т. с.» ← лат. episcopus «т. с.» ← пізньогрец. ἐπίσκοπος «найвищий представник кліру християнської церкви, єпископ; наглядач тощо» [SW VII 629; Karłowicz VI 131; Sławski I 34; Machek 1968: 54; Rejzek 2001: 80; Pleskalová 2009: 17, 34; ЭСБМ I 353; Аникин I 308, III 205; Lampe 1961: 532–534; Wackernagel 1878: 36; Köbler 1993: 282; Seebold 2008: 173; Schützeichel 2012: 51; див. також Sabaliauskas 1966: 83; Palionis 1967: 273; Zinkevičius 1987: 138; Petit 2010: 82; див. також Walczak 1995: 53; Титаренко 2002: 161 // Skardžius IV 351; Kabasińskaitė 1998: 20; Buß 2008: 147; пор. Kardelis 2003: 105) 1.1.1. Морфофонетичні альтернанти моногенних полонізмів, вторинні похідні adpeñtai 2 (ім. мн.) ‘(церк.) ч о т и р и т и ж н е в и й п е р і о д п е р е д Р і з д в о м’: O adpeñtai su Kalėdomis jau prisiartin K. Donel (RG 894 [LKŽė; Kabelka 1964: 49]) – див. advėntai (зі спорадичною зміною структурного елемента -v- > -p-) atpeñtai 2 (ім. мн.) ‘(церк.) ч о т и р и т и ж н е в и й п е р і о д п е р е д Р і з д в о м’: Atpeñtai nor poryt pasibaigti K. Donel (ŽR 16 [LKŽė; Kabelka 1964: 49]) – див. adpeñtai (зі спорадичною зміною структурного елемента -v- > -p- та девокалізацією -d- > -t- [див. також Kabelka 1964: 49]) Straipsniai / Articles 29 ROLANDAS KREGŽDYS adveṅtai 2 (ім. мн.) ‘(церк.) ч о т и р и т и ж н е в и й п е р і о д п е р е д Р і з д в о м’ Lkš: Pirmoji adveṅtų nedėldienė K; Adveṅtų giesmės Gs ← польськ. (діал. [ŽV-Md]) adventy ‘чотиритижневий період посту, присвячений спогаду про народження Ісуса Христа; прибуття, прихід’ (← [давн. / ст.] польськ. aduent ‘чотиритижневий період посту, присвячений спогаду про народження Ісуса Христа; прибуття, прихід’ ↔ давньочеськ. advent ‘те саме’ ← вульг. лат. adventus ‘адвентовий піст; прибуття тощо’ [SW I 10; SPW I 87; SSt I 21; SGP I¹ 39; Machek 1968: 34; Rejzek 2001: 45; Niermeyer 1976: 24; див. також Адомавичюте 1980: 9; Zinkevičius 1987: 138; Kregždys 2014: 407]) česnìs 4 (ім. жін.) ‘б е н к е т’: Nugi dabar, naš tas vargų visas nusikratę, jau pasilinksmyn-kim bensyk česnỹj susikbietę K. Donel (RG 372 [LKŽe; Kabelka 1964: 66]) – див. čestnis (з асиміляцією структурного елемента -t- [див. також Zinkevičius 1990: 280]) čestnis (ім. жін.) 1. ‘ч е с т ь, п о ш а н а’ N; 2. ‘бенкет’ Q 378, C II 5: Čestnį kelti N; Pritai-sai čestnį Bt. Luk 14.13 ↔ польськ. діал. (SLd [Katowice]) češć ‘честь, пошана, визнання, шанування; учта, бенкет, ласощі тощо’ (SGP V¹ 121; пор. Būga III 771; Zinkevičius 1990: 280)¹³ – із метатезою сонанта -n-, тобто лит. *če-n-stis → če-st-n-is svìklas 2 (ім. чол.) ‘(бот.) ч е р в о н и й б у р я к (Beta vulgaris)’: Sekite... ropių, pastarnokų, sviklų beigi rapukų K. Donel (PL 656 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 28, 221]) – див. sviklà sviklà 2 (ім. жін.) ‘(бот.) ч е р в о н и й б у р я к (Beta vulgaris)’ NdŽ, P, N, KŽ – див. čvikla čvikla (ім. жін.) ‘б у р я к; ч е р в о н и й б у р я ч о к’: czwikla PrD 136.25 (Skardžius IV 117) ← (давн. / ст.) польськ. ćwikła ‘буряк; гарнір із варених буряків’ (< чеськ. cvikla ‘буряк’ ← гр. σεῦτλον ‘столовий буряк’ [SW I 419; SPW IV 396; LS 1382, 1546–1547; пор. Фасмер III 571; Machek 1968: 91]) delmõnas 2 (ім. чол.) ‘г а м а н е ц ь’: O pinigėli delmonė kytriai pakavoji? K. Donel (PL 595 [Kabelka 1964: 71; див. також Kr ištopaitienė 2004: 255]) dalmõnas 2 (ім. чол.) ‘кишеня’ Q 444, Lex 49, K, Pgg, Šk: Kiša duona, pyragą į dalmõną, eidamas į mokslinyčią | ∧ Tuokart esi didis ponas, kad pinigų pilns dalmonas Sim ← польськ. (діал.) dolman, (ст.) польськ. dolman ‘короткий гусарський плащ; жіночий плащ’ (< угор. dolmány ‘плащ’ ← тур. dolama ‘червоний плащ піхотинця османської доби; плащ’ [SW I 499; SPW V 298; SGP VI¹ 42; Brückner 1985: 92; Wołosz 1989: 248–249; Géza 1991: 52; Фасмер I 525–526; Юсипова 2005: 147; див. також Zinkevičius 1990: 280; Urbutis 2009: 426]) → давньобілорус. даламань, до-ломань ‘короткий чоловічий плащ із рукавами’ (ГСБМ VIII 263–264; Булыка ¹³ Твердження Z. Zinkevičius (ibid.), який спирається на пояснення K. Būga (ibid.), що лит. čestnis / česnìs є білорусизмами, відповідно похідними від білорус. чецубь / чэцьубь ‘честь, пошана; учта тощо’ (Носовичъ 1984: 698; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 346), малоймовірне, адже його автори не пояснюють походження сонанта -n- і не згадують польських діалектних прикладів. 30 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai 1980: 113), рос. долома́нь ‘накидка кавалериста (гусара); довгий плащ, що застібається на ґудзики’ (Даль I 463) iškādininkas, -ė 1 (зневажл.) ‘той, хто завдає збитків; шкідник’: Jūs, iškādininkai, jūs, vagys, jūs, piktadėjai, ar nesibijotes žmonėms iškadą daryti? K. Donel (Pš 26–27 [LKŽe; Kabelka 1964: 94]) – див. iškadninkas, -ė (див. також Zinkevičius 1988: 39) iškadnīkas, -ė 2], iškādnykas 1 (зневажл.) ‘той, хто завдає збитків’ Ds: Kiškis didis iškādnykas Er; Tokio iškādnyko nei į vidų nesileisk Vl; Aš tau parodysiu, tu iškādnyke! Vv; Nuog iškādnykų mus gelbėk Mž 59; iškādōrius14 2 (ім.) ‘те саме’ [K], N, BS 87 ↔ пор. пол. zaszkodca ‘той, хто шкодить або заважає’ (SW VIII 298; Linde VI 789) – партитивна калька (щодо походження див. iškadà) jóm arkas 1 (ім.) ‘ярмарок’: Valkata Slunkius jóm arke man iš papykio kone visą nupešė kiaušę K. Donel (VD 428 [LKŽe; Kabelka 1964: 100–101]) – див. jór-markas (з поглинанням першого повторюваного -r- [див. також Jancza 1984: 117]) jóm arkininkas 1 (ім.) ‘той, хто буває на ярмарку’: Rudikis jóm arkininks K. Donel (у заголовку Rj [LKŽe; Kabelka 1964: 101]) ⇦ jóm arkas jórmarkas 1 (ім.) K, R 214 1. ‘ярмарок’: Ir aš pasigundžiau į jormarką eit MŽ; Po jormarko PrL XVII 3 (LKŽe); 2. ‘ринок’: род. одн. Iormarko3v II₃ (Aleknavičienė 2012: 121, 243, 413, 515) ← давньопольськ. jormark ‘ярмарок, ринок; зібрання, метушня; ринковий збір’ (↔ [давн. / сучас.] пол. jarmark, діал. пол. [DLd (Куяви, Познань, Каліш), MLd (Рудава), Psd (LĮs)] jarmarek ‘ярмарок, ринок; зібрання, метушня; ринковий збір’ < середньоверхньонім. jārmarket / давньоверхньонім. jārmarkāt, jārmercat ‘ярмарок; щорічний ринок’ / нім. Jahrmarkt ‘ярмарок, торговий сезон, великий ринок’ [SSt III 116; SW II 136; SPW IX 262–264; Karłowicz II 234; Sławski I 502; Siatkowski 2004: 7, 40–41; Фасмер IV 561; Köbler 1993: 1199; Schützeichel 2012: 169; див. також Palionis 1967: 276; Адомавичюте 1982: 43; Zinkevičius 1988: 131; Walczak 1995: 92; Połomski 2010: 7; Markus-Narvila 2011: 176]) mãckas 4 (прикм.) ‘дуже малий, крихітний’: Giltinė su rauplėms piktoms atšokusi smaugia ar su karšlige dar tikt mažką pasuka biedžių K. Donel (VD 89 [LKŽe; Kabelka 1964: 128]) – див. mãč itkas, -à (з поглинанням морфемного елемента -it-, тобто mac-it-kas → mac-kas) mãčitkas, -à3b (прикм.) ‘дуже малий, крихітний’: Jūs bùlbàs rāvit, tas macitkàs Dv (DvŽ I 376) ↔ діал. пол. maciutki ‘дуже малий; крихітний, малесенький’ (SW II 840, 857) šaltyšiáuti, -iauja, -iãvo (дієсл. неперех.) ‘бути шальтишем’: Rods, tarė Pričkus, taip ir man daugsyk pasidarė, kad aš šaltyšiaudams šen ir ten jodinėjau K. Donel (RG 486 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 28, 223]) ⇦ šaltyšius (щодо походження див. підрозділ 1.1 [s. v. šaltyšius]) 14 Пор. також діал. пол. szkodur ‘тварина, що завдає шкоди; небезпечний звір’ (SW VI 623; Karłowicz V 301). Straipsniai / Articles 31 ROLANDAS KREGŽDYS šėtra 1 (sf.) ‘п а л а т к а’: Ta liepsna... ne tiktai mūsų būriškas sudegina šėtras K. Donel (ŽR 239 [Kabelka 1964: 224]) – див. šatrà (зі зміною кореневого -a- на > -ė-, очевидно, унаслідок контамінації з пол. діал. s-iá-ter ‘курінь’ [Karłowicz V 286; див. також Kardelis 2003: 86]) šatrà 4 (sf.) Š, NdŽ, 2 ‘п а л а т к а’ NdŽ, M, Rtr, KŽ: Kada šatrosu gyvensit, būsit kaip šviesumas sparnų karvelio Mž 289 ← (діал.) пол. szatra ‘навіс із хмизу для худоби на гірських пасовищах; намет; табір циган’ (< тат. čadpa ‘покриття’ ↔ с̌амып ‘намет’ ← перс. chādar ‘намет; покриття; покривало, вуаль тощо’ [SW VI 574–575; Linde V 516; Фасмер IV 413; Dawletschin, Tezcan 1989: 130, 289; Steingass 1963: 383–384; див. також Kardelis 2003: 86]), ‖ ≠ біл. шаўер ‘намет’ (ТСБМ V² 361; PBC III 742), рос. шапёр ‘те саме’ (Даль IV 624) viñčiavoti, -oja, -ojo (дієсл. перех.) ‘о д р у ж у в а т и’: Parvėžė porą, ant kurios švents vyskupas pas dievstalį šventą viñčiavodams, kaip reik, žegnonę buvo padėjęs K. Donel (RG 133 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 258]) – див. veñčiavoti, venčiavóti veñčiavoti, -oja, -ojo (дієсл. перех.) KB II 195, K II 233, K, BzF27, NdŽ, KŽ, Sg, KIp, venčiavóti, -ója, -ójo ‘о д р у ж у в а т и’ BzF 21, FrnW, NdŽ, Q 527, R, MŽ, N, M. Valanč: Tur būti venčiavoti Vln 27; Nesa ji yra vyro venčiavuota motė BB 1Moz. 20.3; Jone, bau nori turėti Margretą už savo venčiavotąją moterį Vln 49 та ін. (End, KIpD 2, NdŽ, Akm, LKK XXI 201 [Lz], N 148, VoL 100) ↔ пол. діал. (ŽV-Md) wieńcować ‘одружувати’ (Karłowicz VI 114) ≠ (діал.) пол. wieńcować, пол. wieńczować ‘увінчувати, коронувати’ (SW VII 582; Linde VI 214), ‖ ≠ давньорос. вѣнчавати ‘увінчувати; коронувати’, вѣнчевати ‘увінчувати; нагороджувати; славити, шанувати; завершувати’ (СРЯВ II 76, 78) 1.2. Невизначені полонізми blùznyti, -ija, -ijo (дієсл. перех., неперех.) ‘б о г о х у л ь с т в у в а т и, л а я т и с я’: Dievą blùznydams taip baisiai šaukti pagavo K. Donel (PL 215 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 63]) ← (давн. / діал.) пол. bluznić (bluznić) ‘богохульствувати; верзти нісенітниці; гаяти час’ (SW I 170; SPW II 191–192; SSt I 105; див. також Zinkevičius 1988: 132; Kardelis 2003: 107; Kazak 2011: 79) → давньобіл. блюзнути, блузнути ‘богохульствувати’ (ГСБМ II 77–78; Булыка 1980: 182), біл. діал. блю́зьніц ‘те саме’ (Бялькевіч 1970: 89) ≠ біл. блюзні́ць, блю́зніць ‘говорити дурниці; молоти язиком; говорити уві сні’ (ТСБМ I 390; ЭСБМ I 364; Аникин III 274; Гілевіч 2005: 19) budavõnė 2 (sf.) ‘с п о р у д а, б у д і в л я’: Vyrs tuojauš žagarų budavõnei (lizdui) parnešė glėbį K. Donel (PL 57 [LKŽe; Kabelka 1964: 64]) ← (ст. / пол.) пол. будування ‘будівництво; спосіб будівництва, структура; будівля’ (← [ст. / пол.] пол. буда ‘сарай із дощок, сіна, глини; тимчасовий намет для торгівлі на ринку; навісна частина воза тощо’ ↔ ст. ч. búda / ч. bouda ‘будиночок, збитий із дощок, тощо’ <? >¹⁵ ст. в.-н.' 15 Щодо статусу цього слова немає згоди (див. Machek ibd.): одні стверджують, що воно є запозиченням із германських мов (Фасмер ibd; Rejzek ibd.), а інші, навпаки, зараховують давньоверхньонім. buode до слов’янізмів (Филичева ibd.). 32 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai намет / пор. Bude ‘намет’ [SW I 226, 227; SPW II 193–195, 488–489; SSt I 174; ЭСБМ I 399; Фасмер I 230; Machek 1968: 61–62; Rejzek 2001: 87; Kluge 2002: 158; MLex 28; Филичева 2003: 201; див. також Palionis 1967: 277; Kardelis 2003: 107; Urbutis 2009: 423, 425; ALEW]) → пор. біл. budovane, būdovane, būdovanie, būdoanne ‘будівництво; споруда; укріплення; будівельні матеріали’ (ГСБМ II 234–235), біл. будаванне ‘будівництво; споруда, будівля’ (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 49) cimbõlai 2 (іменник, множ.) ‘с т а р о в и н н и й, с х о ж и й н а ц и т р у с т р у н н и й м у з и ч н и й і н с т р у м е н т’: Плицюс грає на цимбалах, а Кубас висвистував на скрипці K. Donel (RG 220 [Kabelka 1964: 66]) ← (пор.) пол. (діал.) cymbal (пол. cembał) ‘т а к и й с т р у н н и й м у з и ч н и й і н с т р у м е н т; щ о г о д и н н и й з в у к о в и й с и г н а л; дзвін і т. ін.’ (< пол. cymbalum ‘те саме’ ← гр. κύμβαλον ‘ударний музичний інструмент’ [SW I 360; SPW III 719; SGP IV³ 592–593; Фасмер IV 306; див. також Palionis 1967: 284; Zinkevičius 1988: 132]) → біл. (діал.) цымба́лы ‘музичний інструмент, схожий на ліру; музичний інструмент, уживаний юдеями; товсті губи; сідниці’ (Носовичъ 1984: 691–692; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 340; СБГП V 370), рос. цымба́лы ‘такий музичний інструмент; мідні тарілочки’ (Даль IV 575) ≠ пор. біл. цимбаль ‘(годинниковий) дзвінок’ (СЛw) čestavójimas 1 (іменник) ‘п р и г о щ а н н я’: Тобі, мабуть, вистачить і частування K. Donel (Lg 51 [Kabelka 1964: 66]) ↔ пор. / ст. пол. czestowanie ‘частування; вшанування’ (SW I 390; SPW IV 150) → біл. честованнэ ‘частування’ (Носовичъ 1984: 698) čestavóti, -ója, -ójo (перехідне дієсл.) ‘п р и г о щ а т и, л ю б и т и’: Селянин, якого пригощають, уже зовсім тямок утрачає K. Donel (RG 731 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 66]) ← пор. / ст. пол. czestować ‘пригощати; вшановувати’ (SW I 390; SPW IV 149) → біл. честова́ць ‘пригощати; (перен.) сварити, бити’ (Носовичъ 1984: 698) glóda (іменник жіночого роду) 1. ‘н е с т а ч а, б р а к’: Так само тепер уже бракує киселю й юшки K. Donel (VD 593); 2. ‘з а г и б е л ь, к і н е ц ь (г о л о д)’: Ну ж бо, лютий північний вітре... покарай, скуй їх (вовків) морозами, щоб їм настав кінець! K. Donel (ŽR 77 [LKŽe; Kabelka 1964: 29, 85]) ↔ (пор.) пол. głód ‘порожнеча в шлунку, голод; спрага; прагнення, бажання; нестача їжі; брак’ (SW I 849; SPW VII 375–381) → біл. діал. глод ‘голод’ (СБГП I 461) gvõltas 2 (іменник) ‘п р и м у с, п р и т и с к’: Обманути, вкрасти, відібрати й силоміць привласнити K. Donel (RG 873 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 88]) ← (пор.) пол. (діал.) gwałt ‘примус; сила, тиск; допомога; шум, крик; поклик про допомогу, заклик; скрутне, тяжке становище; громадський обов’язок’ (< їдиш. gvald16 відповідно גוואלד ‘примус; (заклик про) допомогу’ / ← ст.-в.-нім. ge-walt / нім. Gewalt ‘сила, міць; примус’ [SW I 945; SPW VIII 243–253; SSt II 523; Karłowicz II 149; 16 Кінцеві дзвінкі приголосні їдишу ב, ד, ג, ז, ו, װ не оглушуються (за винятком вкрай рідкісних випадків [детальніше див. Weinreich 1992: 19–20]). Straipsniai / Articles 33 ROLANDAS KREGŽDYS Sławski I 382; Sokólska 1999: 145; Галай 2011: 361; Фасмер I 398; ЭСБМ III 74; Lötzsch 1992: 84; سالاتاش 2011: 99; MLex 70; див. також ALEW; Walczak 1995: 92, 142]) → пор. біл. гвалт, гвалты «насильство; незаконний напад; гноблення; зґвалтування (жінки); покарання за насильство; шум, крик (про допомогу); громадський обов’язок тощо» (ГСБМ XV 39–42; Булыка 1972: 148, 1980: 41), біл. (діал.) гвалт(ь) «насильство, гноблення; вереск, крик» (Носовичъ 1984: 111; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 80; СБГП I 438; CC I 107; див. також Прыгодзіч, Прыгодзіч 2011: 148), біл. діал. гвалт «крик про допомогу» (ТС I 198), рос. діал. гвалтъ «насильство; вереск, крик; тривога; шум; напад, пограбування» (Даль I 346) gvõltyti, -ija, -ijo (дієсл. перех.) «ч и н и т и н а с и л ь с т в о; з н е в а ж а т и; н е з а т р и м у в а т и, н е ш а н у в а т и»: І він дуже мене gvõltija, щоб я пообіцяв віддати їм на забій останнє й єдине теля K. Donel (VD 387 [LKŽe; Kabelka 1964: 88]) ← (пор. / пов’язане) пол. gwałcić «ґвалтувати, порушувати» (SW I 945; SPW VIII 241–243) → пор. біл. гвалтumu, гвалтumu «(з)ґвалтувати; порушити права» (ГСБМ XV 34), біл. гвалццъ «зґвалтувати; примусити» (Носовичъ 1984: 111; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 80) – щодо походження див. gvõltas iškadà 2 (імен.) «з б и т о к, ш к о д а»: Можна завдати багато користі й багато шкоди K. Donel (ŽR 212 [Kabelka 1964: 94]) ↔ пор. пол. zaszkoda «шкодження; те, що шкодить; шкода» (< пор. в.-нім. schade / дав.-сакс. scado, skado «шкода, збиток» [SW VIII 298; Linde VI 789; Brückner 1985: 549; Фасмер IV 449; Wackernagel 1878: 249; Köbler 1993: 1739; Seebold 2008: 735; Schützeichel 2012: 284; див. також Zinkevičius II 272]) → пор. біл. зашкода «шкода, пошкодження» (ГСБМ XI 277) – партитивна калька (див. також Zinkevičius 1988: 38, 130) kó botas 1 (імен.) «б е з р у к а в к а, т е п л и й ж і н о ч и й о д я г; с п і д н и ц я»: А коли часом ми побачимо на тобі ко́боту, то ти нам здаєшся не інакше як горобцем-селянином (про солов’я) K. Donel (PL 113 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 115]) ← (пор. / пов’язане) пол. kabat «верхній одяг чоловіків і жінок, халат; гамівна сорочка; сорочка, в яку вбирали засуджених до спалення на вогнищі; військова куртка тощо» (< I. [ст.] чеськ. kabát «короткий плащ до пояса; такий одяг воїна; піджак» ← болг. кабад, кабам «старовинний жіночий одяг; плащ без рукавів тощо» ← гр. [пізн.] καβάδιον «чоловічий одяг» ← новоперс. qabāh «верхній одяг, плащ»; II. угор. kabát «плащ; піджак; куртка; короткий верхній жіночий жакет»; III. середньолат. cal[p]pa «плащ із каптуром», середньолат. capatus «одягнений у плащ» [SW II 193; SPW X 2–3; SSt III 215; Sławski II 9; БЕР II 119; Wołosz 1991–1992: 5–6; Niermeyer 1976: 129; ЭСБМ IV 9; Machek 1968: 233; Bělič, Kamiš, Kučera 1978: 91; Du Cange I 525; Steingass 1963: 951; Géza 1991: 144; пор. Фасмер II 150]) → пор. біл. кабать, кобать «короткий чоловічий і жіночий халат без рукавів» (ГСБМ XIV 213; Булыка 1980: 112), біл. (діал.) каба́м(ъ) «селянський корсет, до якого пришивають спідницю; халат» (Носовичъ 1984: 226; ТС II 176), (ст.) рос. (діал.) каба́ть «верхній одяг іноземців; верхній одяг царя з широкими рукавами; довга широка робоча сорочка, яку селяни носять поверх верхнього одягу; куртка» (Даль II 70; СРЯБ VII 8) 34 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai karbãčius 2 (імен.) «такий батіг, канчук»: Адже мене... як норовливого, тим karbãčiais відшмагали б K. Donel (Pp 135 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 107]) ← дав.-пол. (діал.) karbacz, (ст.) пол. korbacz «батіг, різка тощо» (< угор. korbács «те саме» ← тур. kırbaç «батіг, різка» [SW II 260, 472; Linde II 960; Karłowicz II 431; Sławski II 474; Булыка 1980: 104; Фасмер II 195; Wołosz 1989: 270; Géza 1991: 171; Юсипова 2005: 340]) → пор. біл. карбач «батіг, різка» (ГСБМ XIV 283; Булыка ibd.), рос. карбач «батіг» (Даль II 91) klãpas 2 (імен.) «х л о п ч и к; п а р у б о к»¹⁷: А дівчина Енскіса закликає танцювати хлопців K. Donel (Pp 68 [Kabelka 1964: 114]) ← (пор. / пов’язане) пол. (діал.) chłop «(вільний) селянин, безземельний селянин, хатник; (небагатий) господар; найманий сільськогосподарський робітник (наймит); чоловік; простолюдин; невихована, груба людина; людина тощо» (SW I 283; SPW III 240–242; SSt I 237; SGP III³ 560–569; Sławski I 68–69; ECYM VI 182–183; LEW 210; див. також ЭССЯ VIII 62–64; Фасмер IV 257; Palionis 1967: 282; Трубачев 2006: 167; Леонтьева 2014: 334–335) → біл. хлоп «наймит (сільськогосподарський робітник)» (Носовичъ 1984: 679), рос. діал. хлапъ «хлопець, хлопчина; неодружений чоловік; підмайстер» (Даль IV 551) klãpčius 2 (імен.) «с л у г а, х л о п ч и к, п о с и л ь н и й»: Але Енскіс, його klãpčius, привіз багато розписаних барил, а розписаних діжок — ще більше K. Donel (RG 721 [LKŽe; Kabelka 1964: 114]) ← (пор. / пов’язане) пол. chłopiec «хлопчик; юнак; служка-підліток; підмайстер; хлопець, який навчається ремесла; син тощо» (SW I 284; SPW III 244–245; Brückner 1985: 180; Фасмер IV 245; див. також Arumaa 1933: 82; LKA I 121, 125; Zinkevičius 1978: 150) → біл. (діал.) хло́нец(ъ) «хлопчик, нащадок; юнак; хлопчик-служка» (Носовичъ 1984: 679; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 335; СБПП V 310; TC V 243), рос. хло́нец «хлопчик, юнак; неодружений чоловік; підсобний робітник» (Даль IV 551) kùkarka 1 (жін. імен.) «к у х а р к а» А його kùkarka, стара баба, злякалася K. Donel (Pp 79 [Kabelka 1964: 119]) ← (пор. / пов’язане) пол. (діал.) kucharka «кухарка; служниця; металева плита» (SW II 617; SPW XI 528–529; Karłowicz II 508) → пор. біл. кухарка «кухарка» (ГСБМ XVI 253–254), біл. куха́рка «те саме» (ТСБМ II 765; РБС I 703), рос. куха́рка «кухарка, помічниця» (Даль II 228; Фасмер II 436) – щодо походження див. kùkorius kùkorius 1 (чол. імен.) «к у х а р»: Кухарі вже приготували нові страви K. Donel (RG 294 [Kabelka 1964: 25, 119]) ← (прус. / дав.-прус.) пол. kucharz «кухар; танець, який танцювали з кухаркою, що готувала весільні страви» (< [прасл.] ч. kuchař «те саме» ← дав.-в.-нім. kuchenære «кухар» ← дав.-в.-нім. kuoche / серед.-в.-нім. kuohho «пиріг; випічка» [SW II 617; SPW XI 529; SSt III 459; Sławski III 304; Фасмер II 436; Machek 1968: 305; Kluge 2002: 543; Köbler 1993: 1286; Seebold 2008: 488; Schützeichel 2012: 186; див. також Zinkevičius 1988: 130]) → прасл. білор. кухаръ, кухарь «кухар» (ГСБМ XVI 254; Булыка 1980: 89), білор. (діал.) ку́хар(ъ) «те саме» 17 J. Palionis (1967: 282) įvardija sememą ‘valstietis’, kuri LKŽe kažkodėl nenurodoma. Straipsniai / Articles 35 ROLANDAS KREGŽDYS (Носовичъ 1984: 262; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 155; ЭСБМ V 175; ТС II 255), рос. діал. kúхарь «те саме» (Даль II 228) kulkà 2 (імен.) «м а л е н ь к и й к у л ь к о п о д і б н и й с в и н ц е в и й ш м а т о ч о к, в с т а в л е н и й у т р у б к у з в и б у х о в о ю р е ч о в и н о ю й в и с т р і л ю в а н и й з г в и н т і в к и тощо»: Хіба даремно він дав вам кулі та порох K. Donel (ŽR 105 [Kabelka 1964: 26, 120]) ← (прус. / дав.-прус.) пол. kulka «куля; кулька; обертання; очне яблуко тощо» (< дав.-в.-нім. kûle «куля; куля» [SW II 627; SPW XI 545; Фасмер II 413; ЭСБМ V 157; MLex 118; див. також Palionis 1967: 278; Zinkevičius 1988: 136; Kabašinskaitė 1998: 76]) → прасл. білор. кулька, кулка «кулька» (ГСБМ XVI 216), білор. ку́лька «кулька; кулька» (Носовичъ 1984: 259) lenciūgas 2 (імен.) «л а н ц ю г»: Тому його міцно закували в ланцюги K. Donel (ŽR 326 [Kabelka 1964: 125]) ← пол. діал. łańcug (дав. / старопол. łancuch, старопол. łańcuch, пол. діал. [DLd, Kšbd] lencuch, leńcuch «металевий ланцюг; кайдани, ланцюги; ряд, вервечка тощо» (< дав.-в.-нім. *lannzug ← дав.-в.-нім. lanne «ланцюг» + дав.-в.-нім. zuc, zug «тягнення, волочіння» [SW II 794; SPW XII 467–470; SSt IV 96; Karlowicz III 64; Brückner 1985: 306; ЭСБМ V 227; Фасмер II 458; MLex 121, 339; див. також Атомавичюте 1982: 47; Zinkevičius 1988: 135; ALEW; Mikulėnienė 2004: 78]) → прасл. білор. ланцугъ, ланцугь (ланухъ, ланухъ) «металевий ланцюг; кайдани, ланцюги» (ГСБМ XVI 290, 291–292; Булыка 1980: 101), білор. (діал.) лану́г, ланцу́г (ланух, ланцу́к) «металевий ланцюг» (Носовичъ 1984: 264; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 156; СБГП II 617; Шатэрнік 1929: 145; див. також Барысюк 2011: 123), рос. діал. ла́нугъ «ланцюг, ланцюжок» (Даль II 236)¹⁸ macnùs 4 (прикм.) «м о г у т н і й, с и л ь н и й, м і ц н и й»: Так непристойно посварився з міцним пивом K. Donel (RG 734 [LKŽe; Kabelka 1964: 129]) ← (прус. / дав.-прус.) пол. mocny, mocen «повний сил, сильний, міцний, могутній; завзятий тощо» (SW II 1022–1023; SPW XIV 523–536; див. також Zinkevičius 1988: 130) → білор. (діал.) мо́чны(ў) «сильний, могутній» (Носовичъ 1984: 292; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 172; ЭСБМ VII 75; ТС III 95)¹⁹ maskòlius 2 (імен.) «росіянин»: Хіба не бачать, що всі так поводяться, селяни? Швед, москаль, поляк і жид інакше не роблять K. Donel (ŽR 170 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 131]) ← старопол. moskal «житель Москви; воїн московського царського війська; такий пиріг (з вівсяних пластівців); грудка тіста; ненажерлива людина, обжера; така риба» (SW II 1046–1047; SPW XV 34; ЭСБМ VI 246; Фасмер II 659) → білор. москва́ль / маска́ль «москвич, росіянин; солдат російського війська» (Носовичъ 1984: 290; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 167; ЭСБМ VI 245–246), рос. моска́ль «москвич, росіянин; солдат» (Даль II 349) ¹⁸ Z. Zinkevičius (1988: 135) lie. lenciūgas ‘grandinė’ priskiria rytų slavų kalbų skolinių grupei. ¹⁹ Прасл. лит. mãčnas, -à 4 (прикм.) «могутній, сильний, міцний»: Я є… mãčnas, мщуся Mž 20; mãčnai (присл.): Щоб… не сумнівався, а твердо вірив Vln 28 (LKŽe), через структурний елемент -č-, очевидно, належить до русизмів, пор. дав.-рос. мощный «сильний, міцний; могутній» (СРЯВ IX 283–284) ≠ дав.-білор. мощный «повноправний; законний» (ГСБМ XVIII 193). 36 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai міщані́н 1 (чол.) ‘той, хто живе в місті, городянин’: Miesčiónys be vargų mieste šokinėją К. Donel (PL 248 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 134]) ← (давн. / сер.-в.) пол. mieszczanin ‘мешканець міста, городянин; громадянин’ (~ давн. чеськ. měščěnin ‘те саме’ [SW II 964; SPW XIV 91–95; SSt IV 237; Bělič, Kamiš, Kučera 1978: 134; див. також Zinkevičius 1988: 131–132; Шанский II¹⁰ 187]) → давн. білор. мещанин, мещанинъ ‘городянин; мешканець, громадянин; представник шляхетського стану’ (ГСБМ XVIII 33–34; Булыка 1980: 26), білор. мещані́н ‘постійний мешканець міста, городянин; громадянин’ (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 169; ЭСБМ VII 30–31), давн. рос. мъщанинъ ‘городянин низького стану (зазвичай ремісник), який сплачує податки; городянин; торговець’ (СРЯВ IX 143–144), рос. мщанинъ ‘городянин низького стану, на якого поширюється військова повинність; ремісник, який не належить до купецької гільдії’ (Даль II 373; Фасмер II 616) мшіа 4 (жін.) ‘важливе християнське богослужіння’: Jūs apjakėliai, mišiõn sudriske bei škaroti nukaksit. К. Donel (VD 592 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 135]) ← (давн. / сер.-в.) пол. (діал.) msza, (пол.) msz(e) ‘меса; музика, яку грають під час цього обряду’ (< давн. чеськ. mše ‘меса’ ← дав.-в.-нім. messe, misse / сер.-в.-нім. missa ‘меса; ярмарок [що влаштовувався після меси]’ ← вульг. лат. / лат. missa ‘меса; священний обряд; читання Святого Письма тощо’ [SW II 1063; SPW XV 156–160; SSt V 239; Karłowicz III 195; Būga I 347; ЭСБМ VII 110; Фасмер III 22; Machek 1968: 382; Rejzek 2001: 395; Wackernagel 1878: 199; Köbler 1993: 1459; Seebold 2008: 591; Schützeichel 2012: 225; Niermeyer 1976: 693–694; див. також Zinkevičius 1987: 138; Walczak 1995: 53]) → давн. білор. мша (имша) ‘католицька меса’ (ГСБМ XIV 104; XVIII 242; Булыка 1972: 211, 1980: 183), білор. діал. мша́ ‘меса’ (Цыхун 1993: 89), рос. мша ‘католицька меса’ (Даль II 364)²⁰ ≠ білор. діал. імша́²¹ ‘те саме’ (СБГП II 344) моліаво́ті, -о́я, -о́ (перехідне дієсл.): O moliavóty stuopų dar daugiaus sugabeno К. Donel (RG 722 [Kabelka 1964: 136]) ← (давн. / сер.-в.) пол. malować ‘фарбувати; малювати; прикрашати тощо’ (< дав.-в.-нім. mâlen / сер.-в.-нім. mâlên ‘малювати, писати картини; фарбувати’ / нім. malen ‘малювати, писати картини; фарбувати [також обличчя]; прикрашати’ [SW II 859; SPW XIII 58–60; SSt IV 146; Wackernagel 1876: 191; Köbler 1993: 1402; Schützeichel 2012: 213]) → давн. білор. малевати, маловати, малиовати ‘малювати, писати картини; описувати, пояснювати’ (ГСБМ XVII 234–235; Булыка 1980: 166), білор. мале́ваць / маляваць ‘малювати, фарбувати; описувати; обговорювати’ (Носовичъ 1984: 278; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 165; ЭСБМ VI 206), давн. рос. малевати, молевати ‘малювати, писати картини’ (СРЯВ IX 243), рос. малева́ть ‘те саме’ (Даль II 292) моліо́ріус 2 (чол.) ‘маляр, художник’: Kad aš tai pamatau, tuojaus man giltinė rodos, kaip ją mõlioriaus ranka moliavodama rašo К. Donel (RG 539 [LKŽe; Kabelka 1964: 136]) ← (давн. / сер.-в.) пол. (діал.) malarz (пол. діал. [SLd (Горішня Сілезія)] malarz) ‘маляр; художник’ (< дав.-в.-нім. mâlære ‘художник; маляр’ [SW II 856; SPW XIII 54–55, 56; SSt IV 20 B. Kabašinskaitė (2013: 68) šį skolinį interpretuoja kaip monogeninį polonizmą, nors iš pateiktų pavyzdžių matyti, kad taip nėra. 21 Литовське діал. imšà 4 (жін.) ‘меса’ (ZtŽ 235; ZŠT I 54, II 409) за морфологічною структурою належить до білорусизмів. Straipsniai / Articles 37 ROLANDAS KREGŽDYS 146; Karłowicz III 102; Фасмер II 565; ЭСБМ VI 207; MLex 133]) → південнобіл. малярь, маляръ (малеръ, молеръ) ‘маляр’ (ГСБМ XVII 251–252; Булыка 1980: 160), біл. маля́р ‘фарбувальник; маляр’ (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 165; ЭСБМ там само), південнорос. моляръ ‘маляр’ (СРЯВ IX 257), рос. маля́рь ‘фарбувальник’ (Даль II 296) nõbažnas, -a 1 (прикм.) ‘п о б о ж н и й’: Я, свої мужицькі руки як слід склавши, чекаю на всіляку молитву і панську та побожну K. Donel (RG 300 [LKŽe; Kabelka 1964: 143–144]) ← (пд. / в.) пол. nabożny ‘побожний, богомільний; такий, що викликає побожність тощо’ (< ч. na bože ‘Богові, Господу’ [SW III 12; SPW XV 379–383; ЭСБМ VII 166; ЭССРЯ I 552; див. також Palionis 1967: 273; Zinkevičius 1988: 133; Kabašinskaitė 1998: 18; ALEW]) → південнобіл. набожный ‘релігійний, побожний’ (ГСБМ XVIII 291–292), біл. набо́жный ‘побожний, релігійний, віруючий’ (Носович 1984: 298; ЭСБМ VII 166), південнорос. набожный ‘побожний, богомільний, щиро віруючий’ (СРЯВ X 20), рос. набожный ‘те саме’ (Даль II 380) padõnas 2 (ім.) ‘п і д д а н и й, с л у г а, н е в і л ь н а, з а л е ж н а л ю д и н а, к р і п а к’: <...> пан-поміщик, здається, сміється з мужика і свого напівживого підданого тримає за собаку K. Donel (Pp 129 [Kabelka 1964: 155]) ← (пд. / в.) пол. poddany ‘підданий; наймит (сільськогосподарський робітник), кріпак’ (< [переклад] V. лат. subditus ‘підданий; васал’ < V. лат. subditus ‘підвладний; залежний’ ← лат. subditus ‘поневолений; підвладний’ [SW IV 346; SPW XXV 394–399; SSt VI 236; Niermeyer 1976: 996; ЭСБМ VIII 104; ЭССРЯ II 147; див. також Palionis 1967: 282; Kregždys 2014: 411]) → південнобіл. подданный ‘підданий’ (Булыка 1980: 21), біл. (діал.) пода́бный / пада́бны ‘кріпак; підданий’ (Носович 1984: 440; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 208; Шатэрнік 1929: 188; Расторгуев 1973: 184), біл. діал. пада́бный ‘те саме’ (Бялькевіч 1970: 304), (пд.) рос. подданный ‘підданий’ (СРЯВ XV 248; Даль III 170; див. також Гарбуль 2009ᵃ: 528) пожертвувати собою (дієсл. звор.) ‘п о ж е р т в у в а т и с о б о ю’: А ви, мої любі, коли справлятимете ситу осінь, веселощами супроводжуючи її, пожертвую собою K. Donel (VD 710 [LKŽe; див. також Kabe l-ka 1964: 166]) ↔ (пд. / в.) пол. polecać ‘похвалити когось, представляючи його; рекомендувати; довірити, доручити піклуватися, зобов’язати’ (SW IV 527; SPW XXVI 430–431; див. також Kazak 2011: 79; ALEW [див. s. v. liecavóti]) → південнобіл. полецати, полицати ‘довірити (кому що), віддати, передати; вказати; рекомендувати’ (ГСБМ XXVI 136; Булыка 1972: 251) pažyčyti (перехідне дієсл.) ‘д а т и к о м у с к о р и с т а т и с я п о з и к о ю, п і д о б о в’ я з а н н я п о в е р н у т и’: «Дай», — сказав, — «кельше, негайно поверни позичений борг» K. Donel (Šd 21 [Kabelka 1964: 172]) ← (пд. / в.) пол. pożyczyć ‘позичити, дати в позику; передати вітання тощо’ (SW IV 930; SPW XXIX 433–435; див. також Markus-Narvila 2011: 180, 291) → південнобіл. пожичити, пожычьити ‘позичити; позичати’ (ГСБМ XXV 391–392; Булыка 1972: 249), біл. діал. пажычьць ‘те саме’ (СБГП III 328) ≠ біл. (діал.) пазьічьць ‘те саме’ (ТСБМ III 604; СБГП III 334; ЭСБМ VIII 119), біл. діал. позьічьць ‘позичити, дати в борг; украсти, схопити’ (ТС IV 126), південнорос. позычити ‘позичити’ (Срезневский II 1093), рос. діал. позычить ‘позичати(ся)’ (Даль III 233; СРНГ XXVIII 342) 38 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai pōnas 2 (чол.) «людина з привілейованого стану; багата людина, поміщик, власник; господар; той, хто не займається фізичною працею, чиновник»: Адже знаєш, що двом не можна служити панам K. Donel (PŠ 45 [Kabelka 1964: 180]) ← (п. / ст.) пол. pan «володар, король; Бог; годувальник; багата людина та ін.» (SW IV 30–31; SPW XXIII 76–139; SSt VI 17; ЭССРЯ II 107; див. також Palionis 1967: 282; Адомавичюте 1982: 43, 46; Zinkevičius 1987: 139; Walczak 1995: 68, 73; Титаренко 2010: 177–178) → ст. біл. панъ «володар, король; аристократ; пан, землевласник, Бог; чоловік та ін.» (ГСБМ XXIII 439–442; Булыка 1972: 235, 1980: 21), біл. (діал.) пан(ь) «власник майна; землевласник; пан, шляхтич; шляхетна людина; господар дому; господар» (Носовичъ 1984: 392; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 220; СБГП III 386; ТС IV 11; ЭСБМ VIII 146), ст. рос. панъ «сановник Великого князівства Литовського та Польщі; шляхтич, поміщик; емігрант із Польщі чи Литви» (СРЯВ XIV 143) ponavóti, -ója, -ójo (дієсл. перех., неперех.) «бути паном, володарювати»: Пани цієї землі без нього не можуть панувати K. Donel (ŽR 470 [LKŽe]) ← (п. / ст.) пол. panować «володарювати, керувати; мати право власності та ін.» (SW IV 39; GS 126; SPW XXIII 175–182; SSt VI 30; див. також Palionis 1967: 282) → ст. біл. пановаць, пановать «володарювати, керувати; бути правителем; брати участь; домінувати; розпоряджатися» (ГСБМ XXIII 431–432; Булыка 1972: 235, 1980: 34), біл. панова́ць / панава́ць «жити по-панськи, панувати; володарювати» (Носовичъ 1984: 391; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 220; ЭСБМ VIII 146), рос. пано́вать «панувати; жити як шляхтич» (Даль III 16) porà 3, 4 (жін.) 1. «чоловік і жінка як подружжя, закохані тощо»: Свекор вітає пару з усіма гостями K. Donel (Pp 38 [див. також Krištopaitienė 2005: 295]); 2. «самець і самиця птахів, тварин»: Жайворонки, літаючи парами, гралися K. Donel (VD 62 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 181]) ← (п. / ст.) пол. para «дві однакові речі, пара; пара людей; парне число; кілька, небагато та ін.» (< ст. в.-нім. pâr, par «рівний, однаковий; пара» ← лат. par [прикм.] «рівний, однаковий; відповідний; парний», [ім.] «пара, два» [SW IV 50–51; SPW XXIII 246–247; SSt VI 37; Brückner 1985: 395; Būga I: 109; LEW 639; Фасмер III 203; ЭСБМ VIII 160; MLex 157]) → ст. біл. пара «пара» (Булыка 1980: 154), біл. па́ра «те саме» (ТСБМ IV 35), ст. рос. пара «те саме» (СРЯВ XIV 150), рос. па́ра «те саме» (Даль III 17) pōteriai 1 (чол.) «(церк.) певні молитви, що читаються напам’ять»: Отче наш слід читати, як належить християнам, поміж іншим K. Donel (RG 185 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 181]) ← пол. діал. Pater (noster) (ст. пол. Pater noster) «молитва “Отче наш”» (SPW XXIII 313; Karłowicz IV 56–57) ≠ (п. / ст.) пол. pacierz22 «Отче наш (молитва); молитва, моління; 22 Nina Borowska (1957: 332), matyt, remdamasi lenkų leksemos afrikatos -c- ir baltarusių dantinio -t- diferenciacija, teigia, kad lie. pōteriai pasiskolintas iš senosios gudų kalbos (dar žr. Адомавичюте 1980: 9). Dėl tos pačios priežasties lie. dial. pōterka 1 (sf.) ‘atskiras karolių rutuliukas’: Raikštelis nutrūko, ir pabiro pōterkos LŠ; Paimk siūlą, verk poterą prie poterko s Lp; Jau kap skūpi, pōterkėlė (toks maloninis Straipsniai / Articles 39 ROLANDAS KREGŽDYS «намистина вервиці; вервиця; хребет тощо» (< див. ч. páter «Отче наш [молитва]; вервиця» ← середньоверхньонімецьке paternoster «вервиця» [SW IV 5; SPW XXIII 7–9; SSt VI 3; Kuzinowski 1974: 100; Brückner 1985: 390; ЭСБМ VIII 244; Machek 1968: 437–438; Rejzek 2001: 453; Bělič, Kamiš, Kučera 1978: 296; Blaise 1994: 661; пор. Zinkevičius 1987: 139]) → давньобілоруське паперъ (наперъ) «молитва» (ГСБМ XXIV 55; Булыка 1980: 180) ≠ білоруське (діал.) па́пер(ъ), (мн.) на́перы (на́піръ) «молитва; Отче наш (молитва); вервиця» (Носовичъ 1984: 395; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 228; СБГП III 468; ЭСБМ ibd.) pročià 2 (ж. р.) «р о б о т а, п р а ц я»: І за працю вашу мало подякуєте, коли підете K. Donel (PL 345 [Kabelka 1964: 188]) ← (див. / пор.) польське praca «діяльність людини, робота; зусилля; втома; результат праці тощо» (< середньочеське práce «робота, діяльність; твір» [SW IV 965; SPW XXX 1–20; SSt VII 20; ЭСБМ X 18; Machek 1968: 477–478]) → давньобілоруське праца «діяльність людини, робота; турбота; результат праці» (ГСБМ XXVII 484–485; Булыка 1972: 257, 1980: 95), білоруське (діал.) пра́ца «т. с.» (Носовичъ 1984: 493; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 249; СБГП IV 104; ТС IV 215; ЭСБМ X 18–19), рос. діал. пра́ца «робота, діяльність» (Даль III 382) pùlokas 1 (чол. р.) «п і с т о л е т»: Та й Дурака пістоль, розірвавшись, пошкодив K. Donel (ŽR 310 [LKŽe; Kabelka 1964: 190]) ← (пор.) польське pułhak, półhak «такий вид зброї» (< [напівкалька] німецьке Halbhaken «напів- + зброя» [SW IV 943, V 432; SPW XXXIV 436; ЭСБМ X 212; див. також Palionis 1967: 278; Адамовичюте 1982: 43, 46]) → давньобілоруське пулгакъ (полгакъ) «рушниця середнього розміру» (ГСБМ XXVI 115, XXIX 344–345; Булыка 1980: 70), білоруське пулга́к «т. с.» (ЭСБМ ibd.) pūstélninkas 1 (чол. р.) «п’ я н и ц я, г у л ь т я й»: Ви, п’яниці! Невже Бог щодня й так щедро дарує нам свої блага, щоб ми, мов свині, щоранку тільки й робили, що жерли їх? K. Donel (RG 433 [LKŽe; Kabelka 1964: 191]) ↔ (пор.) польське pustelnik «людина, що живе у віддаленому, незаселеному іншими місці; самітник, пустельник» (SW V 438; SPW XXXIV 471) → давньобілоруське пустельникъ, пустэльникъ «самітник, відлюдник» (ГСБМ XXIX 356; Булыка 1980: 175), білоруське (діал.) пустэ́льнік «т. с.» (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 263; СБГП IV 193; ЭСБМ X 241) rodà 2 (ж. р.), róda 1 «п о р а д а»: Навчіться й доброї поради приймайте K. Donel¹ (LKŽe)²³ ← (пор.) польське rada «порада; рада; розум; місце засідань; ратуша; радник» (< середньоверхньонімецьке rât «порада, нарада; рада» / німецьке Rat «т. с.» [SW V 461–462; (звертання), не можу! Lz (LKŽe) і лит. póterkos 1 (ж. р., мн.) «намисто» A1, Smn, Brt: На шиї кілька рядів намиста Ds; Я куплю тобі намистинки NS 83; Нанизані намистинки Drsk (LKŽe; див. також ZtŽ 505), очевидно, слід віднести до білорусизмів, тобто виводити зі старобілоруського намєрку «намистинки» (ГСБМ XXIV 42), білоруського (діал.) на́меркі, намэркі (на́ерки, на́еркі, на́міркы / на́ерка) «намисто (з бурштину або скла)» (Носовичъ 1984: 395; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 228; ТСБМ IV 133; СБГП III 467; ЭСБМ VIII 222, 244), які передбачають польське paciorka, (мн.) pacierki «намистина вервиці; вервиця; намистини вервиці», оскільки в польській мові не зафіксовано словотвірних варіантів із зубним –t-. 23 Цю лексему не включено до словника слів К. Донелайтіса, укладеного Й. Кабелкою (див. Kabelka 1964: 197). 40 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai SPW XXXV 25–60; SSt VII 420; GS 166; MLex 164; ЭСБМ XI 24; див. також LEW 741; Zinkevičius 1988: 133]) → ст. біл. pada ‘рада магістрату, що вирішує питання міського управління та судових спорів; порада’ (CLW; Булыка 1980: 189), біл. (діал.) ра́да ‘порада; засіб’ (Носовичъ 1984: 544; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 267; СБГП IV 238), ст. рос. pada ‘порада; дорадча рада польського короля зі знаті; рада; колегіальне рішення; королівський радник’ (СРЯВ XXI 120–121), рос. па́да ‘порада; рада’ (Даль IV 9) rokùndas 1 (чол.) ‘з в і т, р о з р а х у н о к’: Ти, пузаньку, що розперезався... Тільки гляди, що буде, коли, помираючи, знайдеш розрахунок K. Donel (Ag 26 [Kabelka 1964: 198]) ↔ (ст. / дав.) пол. rachunek ‘обчислення; рахунок; арифметика; фінансовий звіт тощо’ (< с.-в.-н. rech[e]nunge ‘рахунок’ [SW V 458–459; SPW XXXV 6–7; SSt VII 418; Siatkowski 2004: 43; Фасмер III 450; ЭСБМ XI 154; MLex 164; див. також Walczak 1995: 80, 142; Kabasińskaitė 1998: 11]) → ст. біл. рахунокъ, рахункъ, рохунокъ ‘обчислення’ (ГСБМ XXX 34), біл. (діал.) раху́нокъ / раху́нак ‘документ; обчислення, облік; порядок; звіт’ (Носовичъ 1984: 561; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 278; СБГП IV 293) ≠ ст. рос. рахунка, рахунка ‘обчислення, рахунок’ (СРЯВ XXII 119) ≠ рос. діал. раху́нок ‘порядок’ (СРНГ XXXIV 346) skárbas 3 (чол.) ‘г р о ш і, с к а р б’: Амтсротс, побачивши три мішки нових скарбів, знову ожив і перестав важко зітхати K. Donel (ŽR 436 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 204]) ← (ст. / дав.) пол. skarb ‘скарб; майно; державна скарбниця’ (< с.-в.-н. schērf / ст.-в.-н. skerf, skerpƒ, scerf ‘[дрібна] монета; лепта — дрібна грецька монета’ ← ст.-в.-н. scarbôn, skarbôn ‘різьбити; подрібнювати’ ↔ *‘різьблена поверхня монети’ [SW VI 131; ISJP 18; SSt VIII 216–217; Фасмер III 633; ЭСБМ XII 118; Kluge 2002: 799; Wackernagel 1878: 253; Köbler 1993: 1749, 1762; Schützeichel 2012: 288; див. також Zinkevičius 1988: 130]) → ст. біл. скарбъ ‘гроші; цінні речі; державна скарбниця; майно; сховище цінностей’ (ГСБМ XXXI 301–303; Булыка 1972: 299, 1980: 81), біл. (діал.) скарб(ъ) ‘державна скарбниця; майно; скарб; коштовності’ (Носовичъ 1984: 581; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 288; СБГП IV 440), (ст.) рос. (діал.) скарбъ ‘рухоме майно; хатні скарб; предмети домашнього вжитку; (діал.) державна скарбниця’ (Даль IV 193; СРЯВ XXIV 177–178) skrynė 4 (жін.) ‘о р н а м е н т о в а н а д е р е в ’ я н а с к р и н я з к р и ш к о ю т а н і ж к а м и, с п е ц і а л ь н о ї ф о р м и (зазвичай для зберігання одягу, посагу)’: Яка з того користь, що Дікс, голий, біля повної скрині, стоячи навколішки й тяжко стогнучи, поклоняється скарбам K. Donel (VD 24 [LKŽe; Kabelka 1964: 206]) ← (ст. / дав.) пол. skrzynia ‘ящик із кришкою; скриня тощо’ (< ст. чес. skříňe ‘шафа; ящик’ ← ст.-в.-н. schrīn / ст.-в.-н. scrīni, skrīni ‘ящик; шафа’ ← лат. scrinium ‘округлий ящик для зберігання книг, документів’ [SW VI 190–191; SSt VIII 261–262; Linde V 273; Буга II 487; Фасмер III 657; ЭСБМ XII 156–157; Machek 1968: 550; Rejzek 2001: 578; Bělič, Kamiš, Kučera 1978: 503; Wackernagel 1878: 258; Köbler 1993: 1787; Seebold 2008: 757; Schützeichel 2012: 293; див. також Palionis 1967: 275; Zinkevičius 1987: 140; Филичева 2003: 137]) → ст. біл. скрыня, скрыня ‘ящик; Straipsniai / Articles 41 ROLANDAS KREGŽDYS прямокутна посудина; схованка; труна’ (ГСБМ XXXI 388–389), біл. (діал.) скрыпня ‘великий ящик; скриня для живої риби з отворами; ящик для борошна, зерна; ясла’ (Носовичъ 1984: 588; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 291; СБГП IV 464; Сцяцко 1972: 102–103; див. також Прыгодзіч, Прыгодзіч 2011: 148), ст. рос. скрыпна ‘окований ящик, скриня; ящик із кришкою’ (СРЯВ XXV 31; див. також Гарбуль 2009: 405–406), рос. скрыня ‘ящик, скринька з кришкою’ (Даль IV 209) skūrā 4, 2 (жін.) ‘щойно здерта або вже вичинена шкіра тварини, хутро’: А свиней та кіз я так багато обробив, що вже ледве знав, куди повісити шкури K. Donel (VD 382 [LKŽe; Kabelka 1964: 206]) ← (ст. / дав.) пол. skóra ‘шкіра людини й тварини; зад; вичинена шкіра; кора дерева тощо’ (SW VI 169–170; SSt VIII 250–251; Linde V 261–262; див. також Mikulėnienė 2004: 78) → ст. біл. скупа ‘шкіра; вичинена шкіра тварини; життя’ (ГСБМ XXXI 396), біл. (діал.) ску́па ‘шкіра людини; вичинена шкіра тварини’ (Носовичъ 1984: 589; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 292; СБГП IV 471–472; ТС V 52; ЭСБМ XII 167) ≠ рос. шку́ра ‘невичинена шкіра звіра з хутром; кора дерева; нікчемна жінка тощо’ (Даль IV 638–639; Фасмер IV 451) šmõtas 2 (чол.) ‘окрема частина якогось предмета, шматок’: Колесо на осі, скриплячи, важко обертається, вириваючи погану землю й розкидаючи її шматками K. Donel (RG 17 [LKŽe; Kabelka 1964: 227]) ← (дав.) пол. szmat ([дав.] пол. szmata) ‘шматок; клапоть; багато тощо’ (< ст.-в.-н. snat[t]e ‘стрічка; шрам’ / діал. нім. [шваб.] Schnatte ‘зарубка на дереві, м’ясі’ / нім. Schnat ‘межа, лінія, смуга’ [SW VIII 638; Linde V 554; Фасмер IV 458–459; LEW 1015; див. також Zinkevičius 1990: 35; Kardelis 2003: 89]) → ст. біл. шматъ ‘шматок; шматок м’яса’ (СЛш; Булыка 1980: 186), біл. (діал.) шмат(ь) ‘шматок; велика кількість; велике за обсягом, багато’ (Носовичъ 1984: 714; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 350; СБГП V 486–487), рос. шматъ ‘шматок; обрізок; частина; відстань тощо’ (Даль IV 640) šoblė 4 (жін.) ‘меч, шабля’: Здавалося мені, що весь світ, зібравшись битися, мечі й шаблі приніс на строкаті луки K. Donel (VD 439 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 227]) ← (ст. / дав.) пол. szabła ‘меч із вигнутим лезом тощо’ (< угор. szablya ‘вигнутий меч’ [SW VI 549; SSt VIII 526–527; Linde V 500; Фасмер III: 541; Wołosz 1989: 301–302; Géza 1991: 278; Tóth 2007: 130; див. також Palionis 1967: 278; Zinkevičius 1988: 129]) → ст. біл. шабля ‘меч’ (Булыка 1980: 70), біл. (діал.) шабля ‘меч; шпага’ (Носовичъ 1984: 703; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 346; СБГП V 450) trõpytis, -ija, -ijo (дієсл. зворотне безособове) ‘статися, трапитися’: Якось трапилося, що я, їдучи на панщину, як і належало десятському, добряче всипав ледареві Слункіусу K. Donel (RG 501 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 241]) ← (ст. / дав.) пол. trafić ‘влучити в ціль; напасти, торкнутися; зустріти, знайти; статися у відповідний час; вибрати; догодити; зуміти; чітко викласти, пояснити тощо’ (< ст.-в.-н. treffen ‘влучити’ [SW VII 91–92; SSt IX 179; Linde V 644–645; Фасмер IV 94; ЭСБМ XIII 350]) → ст. біл. трафи́ти ‘влучити, досягти; зустріти’ (Булыка 1972: 324, 1980: 42 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai 189) ≠ ст. біл. mpanumu «мучити; знищувати; випробовувати; (на)падати» (ГСБМ XXXIII 420–422), біл. (діал.) mpánulь / mpániub, mpáfьub «влучити в ціль; знайти, зустріти; відгадати; встигнути, подолати; могти тощо» (Носовичъ 1984: 638; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 314; СБГП V 117; ТС V 151; ЭСБМ XIII 349–350), рос. mpáfьutb, mpánutb «влучити в ціль» (Даль IV 426; Фасмер ibd.) vožyti, -ija, -ijo (дієсл. перех.) «ц і н у в а т и, в в а ж а т и ц і н н и м»: Ти не шкодуєш пирогів ані коржів і не цінуєш найсмачнішого напою панів K. Donel (PL 135 [LKŽe; Kabelka 1964: 262]) ← (ст. / дав.) пол. ważyć «важити на терезах; зважувати; вирішувати; ризикувати; оцінювати; махати; намірятися; ненавидіти; ризикувати; досягати рівня, вартості тощо» (← [ст. / дав.] пол. [діал.] waga «терези; будівля, де зважують; зважування; тяжіння; звірина стежка; гиря; зважена кількість; вага; значення, важливість; повага; важіль; канат, мотузка; підвісні гирі; журавель; ткацькі важки тощо» < верхньоверхньонім. wâge / давньоверхньонім. wâga / нім. Wage «терези; гиря; вага» [SW VII 442–443, 476–477; Linde VI 125–126, 150–151; SSt X 34–35, 52–54; Karłowicz VI 64; Brückner 1985: 598–599; Фасмер I 263; ЭСБМ II 12; Wackernagel 1878: 368; Köbler 1993: 2185; Schützeichel 2012: 367; див. також Zinkevičius 1988: 131, 134; пор. Шанский²⁴ I³ 4; Судник 1975: 142]) → ст. біл. важити, важити «важити; коштувати; зважувати на терезах; (о)цінювати, берегти; розмірковувати; мати цінність; намірятися» (ГСБМ II 291–294; Булыка 1980: 184), біл. (діал.) ва́жыць / ва́жыць «зважувати на терезах; ризикувати; наважуватися, мати намір; оцінювати; брати до уваги» (Носовичъ 1984: 42; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 55; СБГП I 268; ЭСБМ II 23), рос. діал. важить «важити; (під)вішувати» (Даль I 159) zalnierius 2 (ім.) «в о ї н»: І як якийсь залнєр, залишивши ніс у бійці... до панщини плентається K. Donel (Pp 180 [Kabelka 1964: 262]) ← діал. пол. (DLd [Kujawy]) żołnier, żołnierz «вояк» (← ст. пол. [діал.] żołnierz / [дав. пол. żołnierz] «вояк; військо» < чеськ. žoldnéř «т. с.» ← верхньоверхньонім. soldenäere, soldner / нім. Söldner «найманий вояк» ← італ. soldato «воїн» [Karłowicz VI 447; SW VIII 717; SSt XI 590; ISJP 69; Kudzinowski 1974: 101; Machek 1968: 730; Kluge 2002: 855; див. також Palionis 1967: 279; Адамавичюте 1982: 43, 46; Zinkevičius 1988: 131; Walczak 1995: 80; Rejzek 2001: 751; пор. Жирмунский 1948: 106]) → ст. біл. золнеръ «воїн» (Булыка 1980: 61) žegnōnė 2 (ім.) 1. «б л а г о с л о в е н н я»: Але... стіл такими пекельними благословеннями перехрестивши, хапається за хліб, щоб нарізати K. Donel (VD 122); 2. «(перен.) о т р и м а т и в р о ж а й я к б л а г о с л о в е н н я Б о ж е»: А з смердючого гною надходить благословення K. Donel (VD 277 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 264]) ← (ст. / дав.) пол. żegnanie «імітація хресного знамення, благословення; освячення тощо» (SW VIII 703; SSt XI 580; Linde VI 883) → біл. жегна́нне «благословення; прощання» (Носовичъ 1984: 154) – щодо походження див. žegnóti 24 Деякі славісти стверджують, що це спільнослов’янське запозичення з давньоверхньонім. wâga (докладніше див. Преображенский I 61–62; Шанский ibd.; ЭССРЯ I 92). Straipsniai / Articles 43 ROLANDAS KREGŽDYS žegnóti, -ója, -ójo (дієсл. перех.) «благословляти (зазвичай хресним знаменням)»: Усе це дрібниці; що ж ми робитимемо, чи почнемо, коли твоя ручка, що благословляє, не допоможе K. Donel (ŽR 672 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 264]) ← (с. / пор.) пол. zegnać (się) «робити рукою знак хреста; благословляти; освячувати; (у протестантів) конфірмувати; замовляти (хворобу, зурочення); прощатися, доручати Божій волі тощо» (< чеськ. žehnati «благословляти; висловлювати подяку» ← середньоверхньонім. ségenen / нім. segnen «благословляти, робити рукою знак хреста; обдаровувати» ← західнолат. signare «осінити когось хрестом, благословляти; перехреститися; хрестити; конфірмувати тощо» [SW VIII 703; SSt XI 579–580; Linde VI 882; Brückner 1985: 664; ЭСБМ III 199; Machek 1968: 724; Niermeyer 1976: 970; MLex 189; див. також Palionis 1967: 274; Судник 1975: 84, 170; Zinkevičius 1987: 138; Walczak 1995: 54; PEŽ IV 106; Филичева 2003: 141; пор. Kardelis 2003: 66]) → давньобілор. жегнати, жегнати / жегнатися, жегнатися «прощатися, проводжати; хрестити» (ГСБМ IX 282; Булыка 1980: 182), білор. жегнаў (жагнаў) «благословляти; робити рукою знак хреста» (Носовичъ 1984: 154; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 100; ЭСБМ III 199) žýčyti, -ija, -ijo (дієсл. неперех., перех.) «давати комусь у борг, позичати»: Так овечка... побачивши таке стійло й уже не маючи в усьому світі жодної допомоги, обіцяє віддати ячмінь, не позичений з нужди K. Donel (Šd 25–27 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 265]) ← (с. / пор.) пол. życzyć «бажати добра, радіти з успіху іншого; схиляти на свій бік, вербувати; радити, давати пораду; дозволяти, погоджуватися; позичати, давати користуватися» (SW VIII 730–731; SSt XI 604; Linde VI 1064–1065; див. також Walczak 1991: 72; Kardelis 2003: 106; Kazak 2011: 80) → давньобілор. жичити, жычити, жычити, жычьити «прагнути, бажати» (ГСБМ X 39; Булыка 1972: 114, 1980: 133), білор. жичыць «бажати» (Носовичъ 1984: 156), рос. діал. жичить «позичати» (СРНГ IX 201) ≠ давньобілор. зичити, зычити «прагнути, бажати» (ГСБМ XIII 271–272), білор. (діал.) зычыць / зьічьць «бажати; радити» (Носовичъ 1984: 222; ЭСБМ III 353; ТС II 170), рос. діал. зычить «бажати» (Даль I 697) 1.2.1. Морфонетичні альтернанти невизначених полонізмів, вторинні похідні čiepelis (ім. зменш.) «молоде щеплене деревце»: А в домі гарні щеплені деревця порозламували K. Donel (Vp 29 [Kabelka 1964: 67]) ⇦ čiepas čiepas 4, 2 (ім.) Plv 1. «гілочка, пагін, яким прищеплюють іншу рослину, щепа, прищепа» SD 361, R 276, K: Це погана щепа, не приживеться Pbs; Відростки, або щепи, мають бути з непошкодженою серцевиною, здорові S. Dauk; 2. «молоде щеплене деревце, щепа» R 327: Посаджена торік щепа добре росте Plv; Цієї зими всі щепи вимерзли Pgr; За зиму заєць обгриз усі щепи Grž та ін. (LB 66, RD 73, BB Ps 128.3); 3. «(переважно мн.) щеплення, вакцина»: Віспяні щеплення rš; Мене щепили, тільки щеплення не прижилися Kp; 4. «слід від щеплення на тілі»: Ось уже й сліду від того щеплення не видно Plv; Які великі щепи! Slnt; 5. «виїмка на лезі складного ножа»: Виїмка на лезі ножа довга Jrb – див. ščiepas (див. також Roszko 2009: 76) 44 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai ščėpas 4 (ім.) Ndž, Švnč, ErnW 1. «гілочка, пагін, яким прищеплюють іншу рослину, щепа, прищепа» Sut, MP 93: Я взяв щепи з груші Ign; (перен.): Ми винні... прищепити їм (у душі) паростки всіляких святих чеснот DP 96; 2. «молоде щеплене деревце, щепа»: Я купив щепи OZ 55 /\ Коли я був молодим щепленим деревцем Aps; Твої дітки — мов бузкові щепи (пагінці) Mž 386 ← (с. / пор.) пол. szczep «підщепа; щеплене деревце тощо» (SW VI 581; SSt VIII 538–539; Linde V 521; див. також ALEW [s. v. čiepas]), ‖ ≠ білор. (діал.) ишчэпа «підщепа» (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 353; Сцяшковіч 1983: 568) ≠ рос. щепа «деревна тріска, шматочок» (Даль IV 655; пор. Фасмер IV 502–503) dabóti, -ója, -ójo (дієсл. перех.) «берегти, доглядати»: Чи ж ти не дбаєш про хлопчаків, як належить батькові K. Donel (ŽR 299 [LKŽe; Kabelka 1964: 67]) dabótis, -ója, -ójo (дієсл. зворотн.) 1. «остерігатися»: Отож стережися пихатого пана K. Donel (ŽR 409); 2. «дбати, старатися»: Від малих літ я сумлінно дбав про пристойну поведінку K. Donel (Pš 30 [LKŽe; Kabelka 1964: 67]) – див. dbóti (з епентетичним або неетимологічним -a- [про це фонетичне явище див. Zinkevičius 1966: 135–136; див. також Адомавичюте 1982: 47; Zinkevičius 1988: 38, 130; Zinkevičius II 272]) bóti, bója, bójo (дієсл. неперех.) «зважати, звертати увагу»: Та не зважай, голубе, не плач, надмірно журячись K. Donel (PL 529 [LKŽe; Kabelka 1964: 63]) – див. dbóti (з аферезою початкового d-) dbóti, -ója, -ójo (дієсл. перех., неперех.) «спостерігати (за кимось/чимось), дивитися (на когось/щось)»: Чому вони пильнують за птахом, що віщує Ch 5Moz 18.10; Ой, не зважай ні на що, моя сестричко JR 165; Не зважаю я й на слівця, що хлопець — до серця JV 276 ← (с. / пор.) пол. dbać «дбати; звертати увагу тощо» (SW I 431; GS 28; SPW IV 561–565; SSt II 44; ЭСБМ III 129–130; Urbutis 2009: 423) → давньобілор. дбати «дбати; думати про щось; звертати увагу, помічати» (ГСБМ VII 271–272; Булыка 1980: 197), білор. (діал.) дбаць «дбати; думати, звертати увагу» (Носовичъ 1984: 127; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 92; TC II 9), рос. діал. дбать «дбати; накопичувати, збирати» (Даль I 416)25 kaštuótis, -úoja, -ãvo (дієсл. зворотн.) «робитися витратним»: Тому батьки її... чимало через це витрачалися, а вона й досі вирізняється K. Donel (RG 142 [LKŽe; Kabelka 1964: 108]) – див. kaštavóti kaštúodintis (-ytis), -inasi, -inosi (дієсл. звор.) ‘зазнавати витрат, коштувати’: Інші так багато не хотіли витрачатися K. Donel (LKŽe)26 – див. kaštavóti kaštavóti, -ója, -ójo (дієсл. неперех.) ‘коштувати, обходитися’ [K]: Чи багато коштували тобі черевики? Ds (LKŽe; див. також ZtŽ 278; ZŠT I 353) 25 Деякі славісти реконструюють прасл. *дбати ‘піклуватися’ (Фасмер I 486 [вставка О. Трубачова]; ЭССЯ V 172–173), тобто трактують перелічені східнослов’янські лексеми як успадковані, а не як запозичення із західнослов’янського мовного ареалу. 26 Цю лексему не включено до словника слів К. Донелайтіса, укладеного Й. Кабелкою (див. Kabelka 1964: 197). Straipsniai / Articles 45 ROLANDAS KREGŽDYS ← (ст. / зах.) пол. kosztować ‘коштувати; мати витрати, коштувати’ (← [ст. / зах.] пол. [діал.] koszt ‘витрати, кошти; ціна, вартість’ < ч. kość ‘те саме’ ← сер.-в.-нім. kost[e] ‘витрати, кошти’ [SW II 495–496; SPW XVI 14–16, 17; SSt III 357; Karlowicz II 446; Sławski II 545–546; Siatkowski 2004: 16; Polomски 2010: 7; пор. Kluge 2002: 531; Фасмер II 361; ЭСБМ V 107; LEW 228; MLex 113; див. також Palionis 1967: 276; Адомавичюте 1982: 43; Zinkevičius 1988: 136]) → ст. білор. коштовати ‘коштувати’ (ГСБМ XVI 72), білор. (діал.) коштова́ць ‘випробувати; коштувати’ (Носович 1984: 250; TC II 231), ст. рос. коштовати ‘коштувати, обходитися’ (СРЯВ VII 396–397), рос. діал. коштова́ть ‘коштувати; оцінюватися; підходити тощо’ (Даль II 183) krõmininkas 1 (ім.) ‘купець, продавець’: Рудікіс... швидко подався між крамарями й купцями K. Donel (Rj 6 [LKŽe; Kabelka 1964: 118]) – див. krõmininkas krõmininkas (krõmnykas), -ė 1 (ім. особ.) 1. ‘купець, продавець’: Слід було б наказати (заборонити) крамарям... вештатися подвір’ями й хуторами BzBk II 119; 2. ‘(перен.) горбань’: Ми й горбуна називаємо крамарем Ds; 3. ‘(перен.) швидконогий’: Чий це такий швидконогий біжить сюди? Ds ← (зах.) пол. kramnik ‘торговець дрібними товарами; мандрівний купець’ (← [ст. / зах.] пол. kram ‘торговий кіоск; невелика крамниця; реміснича майстерня; товари тощо’ < сер.-в.-нім. krâm ‘товар, дріб’язок тощо’ / ст.-в.-нім. krâm ‘торгове місце на ринку тощо’ // нім. Kram ‘дрібні товари; відходи; справи тощо’ [SW II 526, 527; SPW XI 121–122, 124; SSt III 375; Kluge 2002: 534; Wackernagel 1878: 165; Köbler 1993: 1264; Schützeichel 2012: 182; див. також Kabelka 1964: 25, 118; Palionis 1967: 276; Адомавичюте 1979: 99–100, 1982: 43; Walczak 1995: 142]) → ст. білор. крамникъ ‘купець, продавець’ (ГСБМ XVI 89–90), білор. (діал.) кра́мникъ ‘продавець; власник крамниці’ (Носович 1984: 251; СБГП II 514) kùknė 2 (ім.) ‘кухня’: Тому я сміливо подався до відчиненої кухні K. Donel (Pp 114 [Kabelka 1964: 26, 119]) – див. kùchnė kùchnė 2 (ім.) ‘кухня’ ZtŽ 322; ŽŠT I: 254; kuchnià 2 ‘те саме’: Іди на кухню, там знайдеш замішений хліб і їж с. Римашяй (DvŽ I: 316; див. також ZtŽ 322; ŽŠT II: 446); ← (ст. / зах.) пол. kuchnia ‘піч для приготування їжі; плита; приміщення, де готують їжу; спосіб приготування страв тощо’ (< ст. ч. kuchyně ‘кухня’ ← ст.-в.-нім. kuhhinna ‘місце приготування їжі; кухня; заїзд’ ← лат. coquina ‘кухня; кулінарія’ [SW II 618; SPW XI 531–532; SSt III 459; Фасмер II 436; ЭССРЯ I 454–455; Machek 1968: 305; Wackernagel 1878: 168; Köbler 1993: 1278; Seebold 2008: 482; див. також Palionis 1967: 277; Walczak 1995: 92; Siatkowski 2004: 14; Филичева 2003: 136]) → ст. білор. кухня ‘приміщення, де готують їжу; запаси їжі’ (ГСБМ XVI 256–257; Булыка 1980: 97), білор. (діал.) ку́хня ‘кухня; плита’ (ТСБМ II 764; СБГП II 592; ЭСБМ V 175), ст. рос. кухня ‘приміщення, призначене для приготування їжі; кухонне начиння’ (СРЯВ VIII 150), рос. ку́хня ‘кухня’ (Даль II 228) nabãšininkas 1 (ім.) ‘покійник (про померлу людину)’: Але покійний амтсрот так не чинив із селянином K. Donel (VD 177 [Kabelka 1964: 137]) – див. na-bãštininkas (з абсорбованим -ti-) 46 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai nabāščikas, -ė 1 (імен.) «п о к і й н и к (п р о п о м е р л у л ю д и н у)» — див. nebāščikas nebāštikas, -ė 1 (імен.) 1. «п о м е р л и й»; 2. «п о к і й н и к (п р о п о м е р л у л ю д и н у)» — див. nebāščikas, -ė (із дефрикативізацією структурного елемента -č-) nabāštikas, -ė 1 (імен.) 1. «п о м е р л и й»; 2. «п о к і й н и к (п р о п о м е р л у л ю д и н у)» — див. nebāštikas, -ė (із чергуванням -e- → -a- у першій частині слова внаслідок регресивної асиміляції, тобто > n-e-b-a-štikas → n-a-b-a-štikas) nabāštininkas, -ė 1 (імен.) 1. «п о м е р л и й»; 2. «п о к і й н и к (п р о п о м е р л у л ю д и- н у)» — див. nabāštikas nabāštininkas, -ė 1 (імен.) «п о м е р л и й» — див. nabāštininkas, -ė nebāščikas, -ė 1 (імен.) «п о к і й н и к, в і ч н о г о с п о ч и н к у (п р о п о м е р л у л ю д и н у)»: Kāp numirė žmogus, vėža nebāščikų Micaičiai (DvŽ II 9; див. також ZtŽ 427; ZŠT II 445) ← (s. / v.) польс. nieboszczyk «покійник; зернистий сир, який закопують у землю, щоб він набув певного смаку» (SW III 260; SPW XVII 147; Brückner 1985: 33) → дав. біл. небож-чыкъ, небожчыкъ, небожчыкъ, небожущикъ, небожущыкъ, небозчикъ, небосчикъ, небощикъ, небощыкъ «покійник, мрець» (ГСБМ XIX 391), біл. (діал.) нябожчык, нябо́йчык, небо́чык (біл. діал. нібо́чык) «померлий; бідаха» (Байкоў, Некрашэвіч 1993: 196; СБГП III 242–243; ЭСБМ VIII 58) ponātis (імен.) «п а н и ч»: Ogi dabar jau kaip ponātis skiauturę rodai К. Donel (PL 268 [Kabelka 1964: 180]) — див. ponāitis (із монофтонгізацією дифтонга ai [детальніше про неї див. Zinkevičius 1966: 91, 2006: 187; див. також Kregždys 2012: 41]) ponāitis 1 (імен.) 1. «м о л о д и й, н е о д р у ж е н и й п а н; с и н п а н а; д р і б н и й ш л я х т и ч» R, N, I: Tuos pakajuos už stalo sėdi viena pana, o jau tų ponaičių – baisi daugybė BsP IV 47; Vieną kartą jis ėjo per mišką ir sutiko ponaitį LTR (Bsg); Tik kaip matai atsirado ties juo gražiai apsitaisęs ponaičiukas ir eina drauge su juo S I 366 та ін. (Šts, JD 27, JV 50, 444, 916, Gmž, BsO 215, Krž, Grk, Jrg, Lkš, Škn, LTR (Brž), Dv, Ad, Ml, Pnd, Dglš); 2. «Господь»²⁷: Garbink ponaitį, žmonelių gelbėtoją Mž 208; 3. «б а л у в а н и й, б е з д а р н и й, з н і ж е н и й» Grž (LKŽe; див. також DvŽ II 121; ZtŽ 502) ↔ дав. / ст. польс. panic, (v.) le. panicz «вродливий юнак, красень; син пана; дрібний шляхтич; молодий неодружений пан; франт, нероба; неодружений чоловік» (SW IV 35; SPW XXIII 153) → дав. біл. паничъ, пануцъ «молодий пан; наречений» (ГСБМ XXIII 425), біл. панічъ / паніч «син пана; шляхетний юнак; охайно, чисто вбраний юнак; панич» (Носовичъ 1984: 391; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 221) pōniškas, -a 1 (прикм.) «т а к и й, щ о н а л е ж и т ь п а н а м»: Pōniški vaikai, su buriškais susisėdę, kartais broliškai purvus krapštydami, žiopso К. Donel (PL 309 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 181]) ⇦ pōnskas, -à pañskas, -à 4 (прикм.) «п а н с ь к и й, б а л у в а н и й»: Kad tu labai jau pañskas pasidaręs – niekai iš tavę! Mžš; Ar tu mokėsi jį priimt – jis labai pañskas! Brt; Pañskas daiktas (sakoma apie ²⁷ Dominykas Urbas (1996: 294) nurodo sememą ‘jaunas ponas’, o ne reikšmę ‘Viešpats’. Straipsniai / Articles 47 R O L A N D A S K R E G Ž D Y S розбещену людину), але чого їй не подаси Mžš; põnskas, -à 4 (прикм.) «п о н і ш к а с, п а н с ь к и й» Pagaujenai (DvŽ II 122; див. також ZtŽ 503; ŽŠT I 235, II 352) ← (з. / в.) пол. pański «пана, короля, монарха; Бога, Христа, Господа; аристократичний, чудовий, дивовижний тощо» (SW IV 42; SPW XXIII 190–213) → з. біл. панский, паньский «володаря, короля; пана тощо» (ГСБМ XXIII 432–434), біл. па́нскі(ŭ) «пана, панський» (Носович 1984: 392; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 221; ЭСБМ VIII 146), з. рос. панский «панський; вихідців із Польщі, Литви та інших західних країн, які мешкали в Москві» (СРЯВ XIV 145), рос. панской «те саме» (Даль III 16) rokúoti, -úoja, -ávo (дієсл.) 1. (неперех.) «а р и ф м е т и ч н о р о з в’ я з у в а т и, р а х у в а т и»: Отож не дивуймося, що пани показують чуба і, щодня рахуючи імена чортів, проклинають K. Donel (ŽR 514 [Kabelka 1964: 198]); 2. (перех.) «п р и п и с у в а т и»: Розуму не має, тому не треба йому (собаці) гріха приписувати K. Donel (Rj 36 [LKŽe; див. також Kabelka ibd.]) – див. rakavoti rakavoti, -oja, -ojo (дієсл. перех.) «р а х у в а т и» SD¹ 153; rokavóti, -ója, -ójo 1. «а р и ф м е т и ч н о р о з в’ я з у в а т и, р а х у в а т и» Ds; 2. (звор.) «з в і т у в а т и»: А коли минув довгий час, повернувся пан того слуги й розрахувався з ними Ch 125.19; Як ти звітував перед власною душею (совістю)? DK 68 (див. також DvŽ II 194) ← (з. / в.) пол. rachować «рахувати, (обмірковувати); сподіватися; довіряти тощо» (< з. в. н. rechen, rechnen «рахувати» / н. rechnen «[по]рахувати» / [SW V 457–458; SPW XXXV 4–5; SSt VII 418; Brückner 1985: 451; Połomski 2010: 14; Фасмер III 450; ЭСБМ XI 151; MLex 164; див. також Kazak 2011: 81]) → з. біл. раховати, раховать, роховати «рахувати; обмірковувати, звертати увагу» (ГСБМ XXX 32; Булыка 1980: 81), біл. (діал.) раховаýb / рахаваýb «(по)рахувати; мати на увазі» (Носович 1984: 561; Байкоў, Некрашэвіч 1993: 278; СБГП IV 293; TC IV 287), рос. діал. ра́хова́ть «рахувати, міряти; обговорювати, обмірковувати» (Даль IV 86; СРНГ XXXIV 345) ≠ біл. діал. рахова́цца «мати на увазі, обмірковувати» (TC ibd.) 1.3. Альтернативні полонізми kùsinti, -ina, -ino (дієсл. перех.) «с п о к у ш а т и, з а о х о ч у в а т и, у м о в л я т и»: Слункюс... спонукав Пеледпалаїса готуватися до битви K. Donel (Pp 206 [LKŽe; див. також Kabelka 1964: 122]) ↔ (з. / в.) пол. kusić «смакувати; пробувати; спокушати; заважати» (< з. сл. ИСКѪСИТИ «випробувати; спокушати; оцінити» ← прасл. *kusiti «смакувати; торкатися» ← гот. kausjan Luk 14.19 «перевіряти, випробувати; смакувати» [SW II 649; SPW XI 589–591; Sławski III 429–430; Фасмер II 431–432; ECУM III 160; ССЯ I 796–797; Uhlenbeck 1900: 94, 95; Lehmann 1986: 219; див. також ЭССЯ XIII 135; Kardelis 2003: 107), ‖ з. біл. кусити «спокушати; випробувати» (ГСБМ XVI 246) ≠ з. рос. кусити «торкатися; смакувати» (СРЯВ VIII 144 [германізми]). 48 A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai 2. УЗАГАЛЬНЕННЯ Запозичення з польської мови, ужиті у творах К. Донелайтіса, поділяються на групи моногенних (11), невизначених (47) та альтернативних (1) полонізмів. За структурою ці запозичення поділяються на морфологічно (α) чисті (ālasas, blūznyti, bòstras, budavōnė, cimbōlai, čestavōti, čỹžė; grẽčnas, –à; gvõltas, gvõltyti, karbãčius, klãpas, klãpčius, kób­otas, kūkarka, kūkorius, kulkà, lenciūgas, macnùs, maskōlius, miesčionis, mišìa, moliavōti, moliōrius; nõbažnas, –a; padõnas, paliavōti, pažỹčyti, põnas, ponavōti, porà / póra, procià, pùlokas, rodà / róda, skárbas, skrynė, skūrà, šaltyšius, šmõtas, šoblė, trõpyti, vỹskupas, võžyti, zalniẽrius, žegnonė, žegnóti, žỹčyti), (β) гібридні (čestavójimas, glóda, kùšinti, lėbauti; nuõpertas, –à; pasilie cavōti, pōteriai, pūstėlninkas, rokùndas) та (γ) семантичні поморфемні (або партиципіальні) кальки (iškadà, pakamõrė, péržegnoti). Морфонетичних альтернантів і вторинних похідних нараховано 24 (adpẽntai, atpẽntai, bóti, česnis, čiepėlis, dabóti, dabótis, delmõnas; iškādininkas, –ė; jóm arkas, jóm arkininkas, kaštúodintis, kaštúotis, krõmininkas, kūknė, mąčkas, nabãšnikas; ponãtis; põniškas, –a; rokúoti, svìklas, šaltyšiáuti, šėtra, viñčiavoti). За поширеністю вживання та тенденціями вони утворюють дві основні групи: 1) ненормативна лексика — діалектизми, уживані лише в діалектних ареалах литовської мови, а також архаїзми / історизми, згадані в давніх і пізніших литовських писемних пам’ятках (adpẽntai, ālasas, atpẽntai, blūznyti, bòstras, bóti, budavōnė, česnis, čestavójimas, čestavōti, čiepėlis, čỹžė; dabóti, dabótis, delmõnas, glóda; grẽčnas, –à; gvõltas, gvõltyti; iškādininkas, –ė; jóm arkas, jóm arkininkas, karbãčius, kaštúodintis, kaštúotis, klãpas, klãpčius, kób­otas, krõmininkas, kūkarka, kūknė, kūkorius, kùšinti, lenciūgas, lėbauti, mąčkas, macnùs, maskōlius, mišìa, moliavōti, moliōrius; nabãšnikas, nõbažnas, –a; nuõpertas, –à; padõnas, pakamõrė, paliavōti, pasilie cavōti, pažỹčyti, ponãtis, ponavōti, procià, pùlokas, pūstėlninkas, rodà / róda, rokùndas, rokúoti, skárbas, skūrà, svìklas, šaltyšius, šaltyšiáuti, šėtra, šmõtas, šoblė, trõpyti, viñčiavoti, võžyti, zalniẽrius, žegnonė, žỹčyti); 2) слова літературної мови (cimbōlai, kulkà, miesčionis, péržegnoti, põnas; põniškas, –a; porà / póra, pōteriai, skrynė, vỹskupas, žegnóti). 3. ВИСНОВКИ 1. За первинним джерелом запозичення лексичних альтернантів (α) (в ареальному аспекті), відповідністю варіантів фонетичних / морфологічних / семантичних лексем (на основі модифікації α) та вживанням первинних слов’янських (не обов’язково автохтонних) форм у західно- та східнослов’янських мовах (на основі чинників α, β), полонізми у творах К. Донелайтіса поділяються на 3 групи: I. м о н о г е н н і (не передбачають відповідників запозичень із польської мови та / або запозичень у східнослов’янських мовах); II. н е в и з н а ч е н і ([в аспекті чинника α] запозичення з польської мови, уживані та / або вживані в східнослов’янських мовах у різні періоди Straipsniai / Articles 49 ROLANDAS KREGŽDYS слов’янських мовах); III. а л ь т е р н а т и в н і (III.1. рефлекси автохтонної праслов’янської прамови, уживані в польській мові та в одній зі східнослов’янських мов [білоруській або російській (з огляду на ареальний аспект)]; III.2. пари лексичних варіантів неслов’янського походження, коли лексеми західно- та східнослов’янських мов, що могли зумовити появу запозичення з польської мови в литовській, виводяться з різних праформ; III.3. напівполонізми). 2. У творах К. Донелайтіса вжито: а) 11 моногенних запозичень із польської мови та 12 їхніх морфонетичних альтернантів і вторинних похідних; б) 47 невизначених полонізмів та 12 їхніх морфонетичних альтернантів і вторинних похідних; в) 1 альтернативне лексичне запозичення польського походження. 3. Практичну цінність зведення полонізмів у творах К. Донелайтіса обґрунтовує експлікація етнічної ідентифікації лексем, основним результатом якої є розмежування та кодифікація запозичень із польської й білоруської мов, а також германізмів. СКОРОЧЕНІ НАЗВИ ТВОРІВ К. ДОНЕЛАЙТІСА Ag – «Дуб-жолуденосець» (байка) L 1 – перший (збережений) лист К. Донелайтіса (написаний литовською мовою) Lg – «Бенкет лисиці й лелеки» (байка) PL – «Весняні радощі» (частина поеми Metai) Pp – «Казка Причкуса про литовське весілля» (ранній фрагмент поеми Metai) Pš – «Казка про гнойового жука» (байка) RG – «Осінні дари» (частина поеми Metai) Rj – «Рудик ярмаркар» (байка) Šd – «Собака-велетень» (байка) VD – «Літні роботи» (частина поеми Metai) Vp – «Вовк-провінціал» (байка) ŽR – «Зимові турботи» (частина поеми Metai) СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МОВ blr. – білоруське (або давньоруське) слово bulg. – болгарське слово č. – чеське слово dial. – діалектне слово (діалектизм) DLd – діалект Великої Польщі (пол. wielkopolski) (Західна Польща) go. – готське слово (мертвої східногерманської мови) gr. – грецьке слово (мови античного періоду) it. – італійське слово jdš. – слово їдишу (гібридної мови на основі верхньонімецького діалекту [баварсько-австрійських говірок], з нашаруванням успадкованих елементів давньо- та середньоєврейських періодів і лексичного суперстрату мов Центральної та Східної Європи) (лексеми транскрибовано, ре- 50 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai … на основі Yidisher Visnshaftlekher Institut [YIVO], транслітеровані за системами передавання польського їдишу [PN–74/N–01212]) Кшбд — кашубська діалектна зона пол. — слово польської (нового періоду [від XIX ст.]) мови лит. — слово литовської мови лат. — слово латинської мови МЛд — малопольський (пол. małopolski) діалект (Південна Польща) н. — слово нового періоду (мови) (лише в поєднанні зі скороченням назви мови) перс. — слово перської мови прас. — (реконструйована) форма праслов’янської мови Псд — прикордонні діалекти Польщі (пол. polszczyzna kresowa [Литва, Латвія, Білорусь, Україна]) рос. — слово російської мови с. — слово старого періоду (мови) (лише в поєднанні зі скороченням назви мови) ст. сл. — слово старослов’янської мови СЛд — сілезький (пол. śląski) діалект (Південно-Західна Польща) с. пол. — слово польської мови старого періоду (XII ст., 2-га половина — XV ст.) с. в. в. — слово давньоверхньонімецької мови (VIII–XI ст. [до 1050 р.]) татар. — слово татарської (мови) тур. — слово турецької (мови) укр. — слово української (мови) н. — слово нової верхньонімецької (мови [від 1650 р.]) угор. — слово угорської (мови) с.-п. — слово польської мови середнього періоду (XVI–XVIII ст.) середньовічна лат. — слово середньовічної латинської (мови) с.-в.-н. — слово середньоверхньонімецької (мови [від 1050 р. до 1350 р.]) ЖВ-Маз — діалект Нижньої Вісли-Мазовії (пол. mazowiecki) (Центральна Польща) Скорочення назв місцевостей, граматичні та інші скорочення див. у LKŽe (доступ в інтернеті: www.lkz.lt). ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ ← – позначення джерела первинного запозичення ↔ – позначення джерела партитивного (відповідно, часткового, тобто лише деяких частин слова) запозичення → – позначення вторинного запозичення (у слов’янських мовах, наприклад, з польської до білоруської; з германських мов до польської тощо) ⇦ – позначення джерела вторинного запозичення (змішаних утворень) ≠ – позначення семантичної суперечності (невідповідності значення [з погляду лексем литовської мови]) ∥ – позначення альтернативного первинного запозичення ≯ – позначення невідповідності фонетичної чи морфологічної структури (з погляду лексем литовської мови) (...) – варіанти лексем, що відрізняються фонетичною чи морфологічною структурою Straipsniai / Articles 51 ROLANDAS KREGŽDYS LITERATŪRA ALEW – Altlitauisches etymologisches Wörterbuch. Projektleitung: Prof. Dr. Wolfgang Hock, Mitarbeiter: Dr. Rainer Fecht, PD Dr. Anna Helene Feulner, PD Dr. Eugen Hill, PD Dr. Christiane Schiller, PD Dr. Dagmar S. Wodtko, Fördereinrichtung: DFG, 2007–2013 (http://www2.hu-berlin.de/indogermanistik/alew.php). Aleknavičienė Ona 2012: Jokūbo Brodovskio patarlių, priežodžių ir mįslių rinkinys Litauische Sprichwörter und Rätsel. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas (knygos maketas). Arumaa Peeter 1933: Untersuchungen zur Geschichte der litauischen Personalpronomina. Tartu: K. Mattiesens Buchdruckerei ant.-ges. Barszczewska Nina, Jankowiak Mirosław 2012: Dialektologia białoruska. Warszawa: Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk. Bėlič Jaromír, Kamiš Adolf, Kučera Karel 1978: Malý staročeský slovník. Praha: Státní pedagogické nakladatelství. Blaise Albert 1994: Dictionnaire Latin-Français des auteurs du Moyen-Age. Lexicon Latinitatis Medii Aevi. Tvrnholti: Typographi Brepols editores pontificii. Boryś Wiesław 2005: Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Wydawnictwo Literackie. Borowska Nina 1957: Wpływy słowiańskie na litewską terminologię kościelną, na podstawie Dictionarium Szyrwida. – Studia z filologii polskiej i słowiańskiej 2. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 320–365. Brückner Alexander 1877: Litu-Slavische Studien 1. Teil: die slavischen Fremdwörter im Litauischen. Weimar: Hermann Böhlau. Brückner Alexander 1985: Słownik etymologiczny języka polskiego. Warszawa: Wiedza Powszechna. Būga I–III – Būga Kazimieras. Rinktiniai raštai 1–3, sud. Zigmas Zinkevičius. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1958–1961. Bukevičiūtė Elvyra 1993: Keletas pastabų apie K. Donelaičio raštų frazeologiją. – Darbai apie Kristijoną Donelaitį. Sud. L. Gineitis, A. Samulionis. Vilnius: Vaga, 113–118. Bušs Ojārs 2008: No ģermānismiem līdz superlatīvam. Rīga: LU aģentūra LU Latviešu valodas institūts. Chodynicki Kazimierz 1914: Próby zaprowadzenia chrześcijaństwa na Litwie przed 1386 rokiem. – Przegląd Historyczny 18, 215–318. Citavičiūtė Liucija 2003: (rec.) Leonas Gineitis (par.). Iš vokiškųjų raštų apie Kristijoną Donelaitį, 2002. – Archivum Lithuanicum 5, 325–336. 52 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai Čekmonas Valerijus 2001: Russian varieties in the southeastern Baltic area. Urban Russian of the 19th century. – The Circum-Baltic Languages: Typology and Contact. Edited by Östen Dahl and Maria Koptjevskaja-Tamm. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 81–99. Dawletschin Tamurbek, Dawletschin Irma, Tezcan Semih 1989: Tatarisch-Deutsches Wörterbuch. Wiesbaden: Otto Harrassowitz. Dejna Karol 1973: Dialekty polskie. Wrocław & Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Drotvinas Vincentas 2012: Frydricho Kuršaičio žodyno „Littauisch–deutsches Wörterbuch“ (Halle a. S., 1883) leksikografinio metodo bruožai. – Mažoji Lietuva: paribio kultūros tyrimai, sud. Grasilda Blažienė, Nadežda Morozova, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Europos kalbų ir kultūrų dialogo tyrėjų asociacija, 59–86. Du Cange I–II – Carolus de Fresne, Dominus du Cange (Charles du Fresne, sieur du Cange // Du Cange) Glossarium ad Scriptores Mediæ & Infimæ Græcitatis, in quo Græca Vocabula Novatæ Significationis, aut usus rarioris, Barbara, Exotica, Ecclesiastica, Liturgica, Tæctica, Nomica, Jatrica, Botanica, Chymica explicantur, eorum Notiones & Originationes reteguntur... 1–2. Lugduni: Apud Anissonios, Joan. Posuel, & Claud. Rigaud, 1688. Durkin Philip 2014: Borrowed Words. A History of Loanwords in English. Oxford: Oxford University Press. DvŽ I–II – Dieveniškių šnektos žodynas 1–2. Autoriai: Laima Grumadienė, Danguolė Mikulėnienė, Kazys Morkūnas, Aloyzas Vidugiris. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005–2010. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas. Kaunas: Šviesa. Géza Bárczi 1991: Magyar szófejtő szótár. Budapest: Trezor Kiadó. GS – Glosariusz staropolski: dydaktyczny słownik etymologiczny, red. Wanda Decyk-Zięba, Stanisław Dubisz. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 2008. ISJP – Indeks a tergo do słownika języka Jana Chryzostoma Paska. Zespół redakcyjny: Stanisław T Urbańczyk, Jan Basara, Kazimierz Rymut. Wrocław & Gdańsk: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1976. Kabašinskaitė Birutė 1998: Lietuvių kalbos liaudies etimologija ir artimi reiškiniai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Kabašinskaitė Birutė 2013: Etimologija: istorijos ir teorijos bruožai lietuvių kalbos kontekste. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kabelka Jonas 1964: Kristijono Donelaičio raštų leksika. Vilnius: Mintis. Straipsniai / Articles 53 ROLANDAS KREGŽDYS Kardelis Vytautas 2003: Rytų aukštaičių šnektų slavizmų fonologijos bruožai. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Karłowicz I–VI – Karłowicz Jan. Słownik gwar polskich 1–6. Kraków: Drukarnia C. K. Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1900–1911. Kazak Anželika 2011: XVI–XVII a. LDK tekstų veiksmažodinių hibridų problema. – Perspectives of Baltic Philology II. Poznań: Rys, 71–84. Kluge Friedrich 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 24 Aufl. Bearb. von Elmar Seebold. Berlin & New York: Walter de Gruyter. Köbler Gerhard 1993: Wörterbuch des althochdeutschen Sprachschatzes. Paderborn: F. Schöningh. Kregždys Rolandas 2012: Charakterystyka słownika polonizmów w języku litewskim. – LingVaria 14(2). Kraków: Księgarnia Akademicka, 125–146. Kregždys Rolandas 2012ₐ: Baltų mitologemų etimologijos žodynas I: Kristburgo sutartis. Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas. Kregždys Rolandas 2014: Lietuvių kalbos polonizmų-lotynizmų atribucijos ypatumai. – Funkcjonowanie języków i literatur na Litwie. Litewsko-polskie związki naukowe i kulturowe. Monografia zbiorowa, red. Mirosław Dawlewicz, Irena Fedorowicz, Algis Kalėda. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 407–421. Kregždys Rolandas 2014ₐ: Leksiniai skoliniai – tautų kultūrinės interferencijos refleksija: lietuvių kalbos polonizmai-semitizmai. – Baltu filoloģija 22(2 [2013]), 55–93. Krištopaitienė Daiva 2004: Kristijono Donelaičio raštų leksika ir jos redagavimas. – Senoji Lietuvos literatūra, 18 knyga. Vilnius: LLTI, 252–264. Krištopaitienė Daiva 2005: Kristijono Donelaičio raštų rengimo ir redagavimo principai: ankstesnieji ir 1977 bei 1994 metų leidimai. – Archivum Lithuanicum 7, 287–302. Krištopaitienė Daiva 2007: Kristijonas Donelaitis ir brošiūra apie separacijos naudą (1769): kalbos analizė. – Archivum Lithuanicum 9, 215–234. Kudzinowski Czesław 1974: Rzeczowniki o osnowie na -ęu/ąu- w Postylli Daukszy. – Studia indoeuropejskie, red. Jerzy Kuryłowicz. Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich; Wydawnictwo PAN, 97–102. Lampe Geoffrey W. H. 1961: A Patristic Greek Lexicon. Oxford: Clarendon Press. Lebedys Jurgis 1972: Lituanistikos baruose II. Recenzijos, paskaitos, sumanymai, par. Juozas Girdzijauskas. Vilnius: Vaga. Lehmann Winfred P. 1986: A Gothic etymological Dictionary. Based on the third edition of Vergleichendes Wörterbuch der Gotischen Sprache by Sigmund Feist. Leiden: E. J. Brill. LEW – Fraenkel Ernst. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1–2. Heidelberg: Vandenhoeck & Ruprecht, 1962–1965. 54 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai Liedke Marzena 2004: Od prawosławia do katolicyzmu. Ruscy możni i szlachta Wielkiego Księstwa Litewskiego wobec wyznań reformacyjnych. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku. Linde I–VI – Linde M. Samuil Bogumił. Słownik języka polskiego 1–6. Warszawa: w Drukarni Xięży Piiarów, 1807–1814. LKA I–III – Lietuvių kalbos atlasas 1–3. Vilnius: Mokslas, 1977–1991. LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, par. Kazys Morkūnas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1999. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002. Antrasis elektroninis leidimas, redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013. Lötzsch Ronald 1992: Duden Jiddisches Wörterbuch (2., durchgesehene Auflage). Mannheim & Zürich: Dudenverlag. Łowmiański Henryk 1957: Uwagi o wpływach słowiańskich na litewską terminologię kościelną. – Studia z filologii polskiej i słowiańskiej 2. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 366–372. LS – Liddell Henry George, Scott Robert. A Greek-English lexicon. New York & Cincinnati: American Book Company, 1882 (eighth edition). Machek Václav 1968: Etymologický slovník jazyka českého. 2. vydání. Praha: Československá akademie věd. Markus-Narvila Liene 2011: Rucavas izloksnes vārdnīca: leksikogrāfiskais un leksiskais aspekts. Promocijas darbs filoloģijas doktora grāda iegūšanai valodniecības nozares latviešu diahroniskās valodniecības apakšnozarē. Liepāja: Liepājas Universitāte. Miklosich Franz von 1977: Lexicon palaeoslovenico-graeco-latinum. Darmstadt: Scientia Verlag Aalen. Mikulėnienė Danguolė 2004: Skolinių atranka ir vertinimas „Kalbos patarimuose.“ – Skoliniai ir bendrinė lietuvių kalba. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 77–89. MLex – Matthias Lexers Mittelhochdeutsches Taschenwörterbuch. 37 Auflage. Leizig: S. Hirzel Verlag, 1986. Moszyńska Danuta 1975: Morfologia zapożyczeń łacińskich i greckich w staropolszczyźnie. Wrocław & Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Niemeyer Jan Frederik 1976: Mediae Latinitatis lexicon minus. Leiden: E. J. Brill. Norvilaitė Ilona 2004: Polonizmai XVI–XVII amžių poterių tekstuose. – Lituanistica 57(1), 36–42. Pakerys Antanas 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija. Vilnius: Mokslas. Straipsniai / Articles 55 ROLANDAS KREGŽDYS P a k e r y s A n t a n a s 1991: Tarptautinių žodžių kirčiavimas. Kaunas: Šviesa. P a l i o n i s J o n a s 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis. P a l i o n i s J o n a s 1987: Dėl lietuvių literatūrinės kalbos kilmės „interdialektinės“ koncepcijos. – Baltistica 23(2), 184–192. P e t i t D a n i e l 2010: Untersuchungen zu den baltischen Sprachen. Leiden & Boston: Brill. PEŽ I–IV – M a ž i u l i s V y t a u t a s. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4. Vilnius: Mokslas (t. 1), Mokslo ir enciklopedijų leidykla (t. 2, 3), Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas (t. 4), 1988–1997. P l e s k a l o v á J a n a 2009: Stará čeština pro nefilology. Brno: Masarykova univerzita. P o ł o m s k i T o m a s z 2010: Rola zapożyczeń z języka niemieckiego w procesie kształtowania się polszczyzny na przestrzeni wieków. – XV Sesja naukowa „Język i czas“. Nowy Sącz, 1–15 (priega internetu: http://www.zse.nowysacz.pl/old/publics/sprache_und_zeit.pdf). R e j z e k J i ř í 2001: Český etymologický slovník. Praha: Leda. R o s z k o D a n u t a 2009: Zapożyczenia leksykalne w litewskiej gwarze puńskiej. – Acta Baltico Slavica 33, 75–90. Rozwadowski I–III – R o z w a d o w s k i J a n M i c h a ł. Wybór pism 1–3. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1959, 1961. S a b a l i a u s k a s A l g i r d a s 1966: Lietuvių kalbos leksikos raida. Lietuvių kalbotyros klausimai 8. Vilnius, 5–141. S c h ü t z e i c h e l R u d o l f 2012: Althochdeutsches Wörterbuch (7., durchgesehene und verbesserte Auflage). Berlin &Boston: Walter de Gruyter GmbH & Co. KG. S e e b o l d E l m a r 2008: Chronologisches Wörterbuch des deutschen Wortschatzes 2 (Der Wortschatz des 9. Jahrhunderts). Berlin & New York: Walter de Gruyter. SGP I–VIII(1–26)... – Słownik gwar polskich 1–8, red. Mieczysław Karaś, Jerzy Reichan, Stanisław Urbańczyk, Joanna Okoniowa, Barbara Grabka. Wrocław & Gdańsk: Zakład narodowy imienia Ossolińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979–1991 (I1–III3); Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 1992–2013 (IV1–VIII3)... S i a t k o w s k i J a n u s z 2004: Studia nad wpływami obcymi w ogólnosłowiańskim atlasie językowym. Warszawa: ISZiP. Skardžius I–VII – S k a r d ž i u s P r a n a s. Rinktiniai raštai 1–7, par. Albertas Rosinas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996–2013. Sławski I–V – S ł a w s k i F r a n c i s z e k. Słownik etymologiczny języka polskiego 1–5 (1. A–J; 2. K–Kot; 3. Kotar–Kysz; 4. La–Łapucha; 5. Łasia–Łżywy). Kraków: Towarzystwo Miłośników Języka Polskiego, 1952–1982. 56 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai Smułkowa Elżbieta 1988: O polsko-białoruskich związkach językowych w aspekcie czasowym i terytorialnym. – Studia polsko-litewsko-białoruskie. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 220–258. Smułkowa Elżbieta 2002: Białoruś i pogranica: studia o języku i społeczeństwie. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego. Sokólska Urszula 1999: Siedemnastowieczna polszczyzna kresów północno-wschodnich (słowotwórstwo, słownictwo, frazeologia). Białystok: Trans Humana. SPW I–XXXVI... – Słownik polszczyzny XVI wieku 1–36. Wrocław & Kraków: Wydawnictwo Polskiej Akademii nauk, 1966–2012... SSt I–XI – Słownik staropolski 1–11, red. Stanisław Urbańczyk (t. 1, A–Ć, Warszawa 1953–1955; t. 2, D–H, Wrocław–Kraków–Warszawa 1956–1959; t. 3, I–K, Wrocław–Kraków–Warszawa 1960–1962; t. 4, L–M, Wrocław–Warszawa–Kraków 1963–1965; t. 5, N–Ó, Wrocław–Warszawa–Kraków 1965–1969; t. 6, P–Pożżenie, Wrocław–Warszawa–Gdańsk 1970–1973; t. 7, Póć–Rozproszyć, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk 1973–1977; t. 8, Rozpróchnieć–Szyszki, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź: 1977–1981; t. 9, Ściadły–Używowanie, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź 1982–1987; t. 10, W–Wżgim, Kraków 1988–1993; t. 11, Z–Ż, Kraków 1995–2002). Zakład narodowy imienia Ossolińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii nauk. Steingass Francis Joseph 1963: A comprehensive Persian-English Dictionary. London: Routledge & Kegan Paul Limited. Stoskeliūnas Jonas 1990: Donelaičio „Metų“ stilius. – Kristijonas Donelaitis literatūros moksle ir kritikoje, sud. Kostas Doveika. Vilnius: Vaga, 353–378. Strutyński Janusz 2002: Elementy gramatyki historycznej języka polskiego. Kraków: Tomasz Strutyński. Subačius Giedrius 2012: Lietuvių kalbos balsių abėcėlės tvarka ir netvarka: istorija ir nūdiena. – Archivum Lithuanicum 14, 155–190. SW I–VIII – Karłowicz Jan, Kryński Adam A., Niedźwiedzki Władysław (red.). Słownik języka polskiego 1–8. Warszawa: W drukarni E. Lubowskiego (1–2), W drukarni „Gazety Handlowej“ (3–6), W drukarni „Współczesnej“ (7), Wydawnictwo kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowym imienia J. Mianowskiego (8), 1898–1923. Tóth Alfréd 2007: Etymological Dictionary of Hungarian. The Hague: Mikes International. Uhlenbeck Christianus Cornelius 1900: Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch der Gotischen Sprache. Amsterdam: Johannes Müller. Urbutis Vincas 2009: Baltų etimologijos etiudai 2. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Ušinskienė Viktorija 2014: Komunikacja prawna Wielkiego Księstwa Litewskiego w świetle nowego projektu naukowego Biblioteki Uniwersytetu Wileńskiego. – Funkcjono- Straipsniai / Articles 57 ROLANDAS KREGŽDYS wanie języków i literatur na Litwie. Litewsko-polskie związki naukowe i kulturowe. Monografia zbiorowa, red. Mirosław Dawlewicz, Irena Fedorowicz, Algis Kalėda. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 42–53. Wackernagel Wilhelm 1878: Altdeutsches Handwörterbuch. Basel: Schweighauserische Verlags-Buchhandlung (Hugo Richter). Walczak Bogdan 1991: Słownik wileński na tle dzisiejszej polskiej leksykografii. Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM. Walczak Bogdan 1995: Zarys dziejów języka polskiego. Poznań: Kantor Wydawniczy SAWW. Weinreich Uriel 1992: College Yiddish. New York: Yivo Institute for Jewish Research. Wołosz Robert 1989: Wyrazy węgierskie w języku polskim. – Studia Slavica Hungarica 35 (3–4), 215–317. Wołosz Robert 1991–1992: Wyrazy węgierskie w języku polskim II. – Studia Slavica Hungarica 37, 3–27. Zemlevičiūtė Palmira 2007: Terminologinė medicinos leksika lietuviškuose 1738–1831 metų Prūsijos valdžios įsakuose. – Archivum Lithuanicum 9, 121–182. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis. Zinkevičius Zigmas 1978: Mintys pasirodžius Lietuvos kalbos atlasui I. – Baltistica 14(2), 147–151. Zinkevičius Zigmas 1987: Lietuvių kalbos istorija II. Iki pirmųjų raštų. Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 1988: Lietuvių kalbos istorija III. Senųjų raštų kalba. Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 1990: Lietuvių kalbos istorija IV. Lietuvių kalba XVIII–XIX a. Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Zigmas 1993: K. Donelaičio raštų kalba istorinės gramatikos ir dialektologijos požiūriu. – Darbai apie Kristijoną Donelaitį, sud. Leonas Gineitis, Algis Samulionis. Vilnius: Vaga, 104–108. Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Zinkevičius I–IV – Zinkevičius Zigmas. Rinktiniai straipsniai 1–4. Vilnius: Lietuvių katalikų mokslo akademija, 2002–2004. ZŠT I–II – Zietelos šnektos tekstai 1–2, sud. Aloyzas Vidugiris, Danguolė Mikulėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005–2010. ZtŽ – Vidugiris Aloyzas. Zietelos šnektos žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1998. 58 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai Адамавичюте Ирена Эльжбета 1980: К проблеме взаимоотношения литовских белорусизмов и полонизмов. – Slavia Orientalis 29(1–2), 7–12. Адамавичюте Ирена Эльжбета 1982: Этапы польско-литовского лексического взаимодействия. – Acta Baltico-Slavica 14, 41–48. Ананиева Наталия Евгеньевна 1994: История и диалектология польского языка: Учебник. Москва: Изд-во МГУ. Аникин I–VI... – Аникин Александр Евгеньевич. Русский этимологический словарь 1–6. Москва: Рукописные памятники Древней Руси, 2007–2012... Байкоў Мікалай Я., Некрашэвіч Сцяпан М. 1993: Беларуска-расійскі слоўнік. Факсімільнае выданне. Мінск: Народная асвета. Барысюк У. У. 2011. Германізмы ў “Заўслед” (слоўніку гаворкі вёскі Белы Мох Мсціслаўскага раёна). – Беларускае слова: дыялектнае запазычанае. Матэрыялы навуковых чытанняў, прысвечаных памяці дацэнта Еўдакіі Суцяпанаўны Мяцельскай, пад агульнай рэдакцыяй М. Р. Прыгодзіча. Мінск: «Права і эканоміка», 101–126. БЕР I–VII – Български етимологичен речник 1–7..., ред. Владимир И. Георгиев (Иван Василев Дуриданов). София: Издательство на Българската академия на науките, 1971 ([т. 1] а – з), 1979 ([т. 2] и – крепя), 1986 ([т. 3] крес – минго), Академично Издателство „Проф. Марин Дринов“, 1995 ([т. 4] минго – падам), 1999 ([т. 5] падёж – пъска), 2002 ([т. 6] пъскам – словарь), 2010 ([т. 7] слово – терясвам)... Булыка Аляксандр Мікалаевіч 1972: Даўнія запазычанні беларускай мовы. Мінск: Навука і тэхніка. Булыка Аляксандр Мікалаевіч 1980: Лексічныя запазычанні ў беларускай мове XIV–XVIII стст. Мінск: Навука і тэхніка. Бялькевіч Іван Кандратавіч 1970: Краёвы слоўнік Усходняй Магілёўшчыны. Мінск: Навука і тэхніка. Галай Ольга Максимовна 2011: Элементы яўрэйскага культурнага ўплыву ў беларускай мове. – Белорусско-еврейский диалог в контексте мировой культуры. Материалы I Международной научной конференции (Минск, 28–30 апреля 2008 г.). Ред. Г. В. Синило. Минск: БГУ, 360–362. Гарбуль Людмила Павловна 2009: Семантические полонизмы в русском приказном языке первой половины XVII века. Вильнюс: Издательство Вильнюсского университета. Гарбуль Людмила Павловна 2009: Семантические полонизмы в русском приказном языке первой половины XVII века. Докторская диссертация. Вильнюс: Вильнюсский университет. Гілевіч Ніна 2005: Дыялектны слоўнік. Мінск: Беллітфонд. Straipsniai / Articles 59 ROLANDAS KREGŽDYS ГСБМ I–XXXIII... – Гістарычны слоўнік беларускай мовы 1–33. Мінск: Навука і тэхніка; Беларуская навука, 1982–2013... Даль I–IV – Даль Владимир. Толковый словарь живого великорусского языка 1–4. Москва: Русский язык, 1989–1991. ЕСУМ I–VI... – Етимологічний словник української мови 1–6, отв. ред. Олександр Савич Мельничук. Київ: Наукова думка, 1982–2012... Жирмунский Виктор Максимович 1948: История немецкого языка. Москва: Издательство литературы на иностранных языках. Коряков Юрий Борисович 2002: Языковая ситуация в Белоруссии и типология языковых ситуаций. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Москва: Московский Государственный Университет им. М. В. Ломоносова. Крегждис Роландас 2014: Методика и критерии идентификации полонизмов литовского языка. – LingVaria 18(2). Kraków: Księgarnia Akademicka, 195–217. Лавриненко А. 2006: О некоторых полонизмах и их восточнославянских соответствиях в деловой письменности южной и юго-западной Руси XIV–XV веков. – Studia wschodniosłowiańskie 6. Białystok, 209–226. Леонтьева Татьяна Валерьевна 2014: «Чей хлап с утра ходил по улице?»: к истории рус. диал. хлап. – Acta Linguistica Petropolitana 10(1), 334–343. Носовичъ Иван И. 1984: Словарь бѣлорусскаго нарѣчія (Specimina philologiae Slavicae). München: Verlag Otto Sagner. Преображенский I–III: Преображенский Александр Григорьевич. Этимологический словарь русского языка 1–3. Москва: Типография Г. Лисснера и Д. Совко, 1910–1914 (т. 1–2); Москва & Ленинград: Издательство академии наук СССР, 1949 (т. 3). Прыгодзіч Алена Аляксандраўна, Прыгодзіч Мікалай Рыгоравіч 2011: Да пытання аб храналогіі даследаванняў іншамоўных запазычанняў у беларускай мове. – Беларускае слова: дыялектнае запазычанае. Матэрыялы навуковых чытанняў, прысвечаных памяці дацэнта Еўдакіі Сцяпанаўны Мяцельскай. Пад агульнай рэдакцыяй М. Р. Прыгодзіча. Мінск: «Права і эканоміка», 146–149. Расторгуев Павел Андреевич 1973: Словарь народных говоров Западной Брянщины (материалы для истории словарного состава говоров). Минск: Наука и техника. РБС I–III – Русka-беларускі слоўнік 1–3, рэд. Якуб Колас, Кандрат Крапива, Пятро Глебка. Мінск: Беларуская энцыклапедыя, 2002. СБТТ I–V – Слоўнік беларускіх гаворак Паўночна-Заходняй Беларусі і яе пагранічча 1–5. Мінск: Навука і тэхніка, 1979–1986. 60 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai СЛw – Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік. Укладальнікі: Прыгодзіч Мікалай, Ціванова Галіна. Менск: Беларускае выдавецтва Таварыства «Хата», 1997 (http://slounik.org/starbiel/). Срезневский I–III – С р е з н е в с к и й И з м а и л И в а н о в и ч. Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ 1–3. СанктПетербургъ: Типография Императорской Академии Наукъ, 1893–1912. СРНГ I–XLIII... – Словарь русских народных говоров 1–43. Ленинград (Санкт Петербург): Наука, 1965–2010... СРЯВ I–XXIX... – Словарь русского языка XI–XVII вв. 1–29... Москва: Наука, 1975–2008, Азбуковник, 2011... СС I–... – Слоўнік Сенненшчыны 1 (а – к), рэд. В. М. Курцова, Л. П. Кунцэвіч. Мінск: Беларуская навука, 2013... ССЯ I–IV – Словарь старославянского языка 1–4. Санкт Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2006. С у д н и к Т а м а р а М. 1975: Диалекты литовско-славянского пограничья. Очерки фонологических систем. Москва: Наука. СУМ I–XI – Словник української мови 1–11. Київ: Наукова думка, 1970–1980. С ц я ц к о П а в а л У. 1972: Народная лексіка і словаўтварэнне. Мінск: Навука і тэхніка. С ц я ш к о в і ч Т а т ь я н а Ф. 1983: Слоўнік Гродзенскай вобласці. Мінск: Навука і тэхніка. Т и т а р е н к о В а л е н т и н а М. 2002: Запозичена лексика у грамотах Київського міського магістрату XVI – XVII ст. – Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних питань № 9. Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 157–161. Т и т а р е н к о В а л е н т и н а М. 2010: Мовна диференціація суспільства в XVI – XVII ст. (На матеріалі північноукраїнських пам’яток). – Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем № 22(I). Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 171–179. Т р у б а ч е в О л е г Н и к о л а е в и ч 2006: История славянских терминов родства и некоторых древнейших терминов общественного строя. Москва: КомКнига. ТС I–V – Тураўскі слоўнік 1–5, рэд. Аляксандр Антонавіч Крывіцкі. Мінск: Навука і тэхніка, 1982–1987. ТСБМ I–V1–2 – Тлумачальны слоўнік беларускай мовы 1–5, рэд. Кондрат Кондратович Атраховіч (Кондрат Крапіва). Мінск: БелСЭ, 1977–1984. Фасмер I–IV – Ф а с м е р М а к с. Этимологический словарь русского языка 1–4. Москва: Прогресс, 1986–1987. Straipsniai / Articles 61 ROLANDAS KREGŽDYS Филичева Нинель Ильинична 2003: История немецкого языка. Москва: Издательский центр «Академия». Цыхун Павел А. 1993: Скарбы народнай мовы (з лексічнай спадчыны насельнікаў Гродзенскага раёну). Гродна: Гродзенскі дзяржаўны ўніверсітэт імя Янкі Купалы. Шанский I–II – Шанский Николай Максимович. Этимологический словарь русского языка 1(1–5)–2(6–8) (9–10 ред. А. Ф. Журавлёв). Москва: Издательство Московского университета, 1963–1982; 1999–2007... Шатэрнік Мікола 1929: Краёвы слоўнік Чэрвеншчыны. Менск: Выданьне Беларускае акадэміі навук. Шевельов Юрій 2002: Історична фонологія української мови. Харків: Акта. ЭСБМ I–XIII... – Этымалагічны слоўнік беларускай мовы 1–13, рэд. В. У. Мартынаў ([ппо 2004 м.] Г. А. Цыхун). Мінск: Акадэмія навук БССР (Беларусі), 1978 ([т. 1] а – бячэйка), 1980 ([т. 2] в – вяшчэль), 1985 ([т. 3] г – ішчэ), 1988 ([т. 4] к – каята), 1989 ([т. 5] каяць – ліпянка), 1990 ([т. 6] ліра – маячыць), 1991 ([т. 7] мгла – нема-расць), Навука і тэхніка, 1993 ([т. 8] немарачь – пяць), Беларуская навука, 2004 ([т. 9] пе-пе-пе – праснак), 2005 ([т. 10] прасніца – пяць), 2006 ([т. 11] раб – саян), 2008 ([т. 12] с – стэсам), 2010 ([т. 13] су – трапкач)... ЭССРЯ I–II – Этимологический словарь современного русского языка. Составитель Александр Константинович Шапошников. Москва: Издательство «Флинта», Издательство «Наука», 2010. ЭССЯ I–XXXVIII... – Этимологический словарь славянских языков 1–38. Отв. ред. Олег Николаевич Трубачёв ([ппо 2007 м.] Анатолий Фёдорович Журавлев). Москва: Наука, 1974–2012... Юсипова Роза Ризовна 2005: Турецко-русский словарь, ред. Т. Е. Рыбальченко. Москва: Русский язык, Медиа. מאַסקסאָן. גרוס ייִדיש־רוסיש ווערטערבוך. 2011. אַלכּסנדר סאַלראַטאַן. 62 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Kristijono Donelaičio veikalų skolintinė leksika: polonizmai Lexical borrowings in the works by Kristijonas Donelaitis: Polonisms SUMMARY The article presents methodology and criteria of identification of the Polonisms in the poetic works and the 1st letter written in Lithuanian by Kristijonas Donelaitis. The article deals with the etymology and developmental peculiarities of the 59 Polonisms and 24 morpho-phonetic alternatives and secondary derivatives. Due to the analysis suggested here the following conclusions are proposed: 1. In accordance with the principles of (α) establishment of the primary source of variants of the Lithuanian loanwords (by virtue of areal attribution), (β) their phonetic / morphological / semantic identity (agreeably to modulation α), and also the usage peculiarities of primary forms (unessentially of the inherited layer) on the West Slavic ground and their secondary variants in the East Slavic languages (being based on the influence of factors α and β), Polonisms of the works by K. Donelaitis might be distributed into 3 groups: I. monogenic (i.e., not submitted in lexis of the East Slavic languages [by means of the factor α]); II. indeterminate (because of presence of variants of the loanwords from Polish in the East Slavic lexis [under the factor α] of the different period of time); III. alternative (III.1. the forms of the inherited layer specific to Polish and one of the East Slavic languages [in relation to the factor α]; III.2. doublet lexical variants of the foreign origin, derived from the different primary source; III.3. Semipolonisms). 2. The usage of the following Polonisms are identified in the works by K. Donelaitis: a) 11 monogenic lexical borrowings and 12 morpho-phonetic alternatives and secondary derivatives; b) 47 indeterminate lexical borrowings and 12 morpho-phonetic alternatives and secondary derivatives; c) 1 alternative loanword. 3. Lexis of the Polonisms of the works by K. Donelaitis is valuable for its clarification and evaluation features facing with the problem of segregation and codification of the Polonisms, White-Russianisms and Germanisms. Įteikta 2014 m. spalio 7 d. ROLANDAS KREGŽDYS Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] Straipsniai / Articles 63