Lithuanian incantation in Arabic script from a Tatar manuscript

MICHAIl TARELKA Центр досліджень білоруської культури, мови та літератури Національної академії наук Білорусі Галузі наукових досліджень: сходознавство та слов’янознавство. SERGEJUS TEMČINAS Інститут литовської мови Галузі наукових досліджень: слов’янознавство та балтистика. ЛИТОВСЬКЕ ЗАКЛИНАННЯ, ЗАПИСАНЕ АРАБСЬКИМ ПИСЬМОМ У ТАТАРСЬКОМУ РУКОПИСІ Литовське заклинання, записане арабським письмом у татарському рукописі АНОТАЦІЯ У статті представлено перший відомий литовський рукописний текст, записаний арабським письмом татарами колишнього Великого князівства Литовського. Текст нещодавно було виявлено в хамаїлі, написаному наприкінці 19th — на початку 20th століття й нині збереженому в приватній колекції в Мінську. Раніше рукопис використовували в містечку (містечках) Постави й, можливо, Мядзелі в Білорусі, неподалік литовського кордону. Литовський текст — це коротке замовляння від зміїних укусів. Автори публікують його латинською транслітерацією (разом із фотографією відповідного фрагмента рукопису) та пропонують його інтерпретацію на основі текстуально подібних литовських народних замовлянь від зміїних укусів. Литовське замовляння, відоме з унікального татарського рукопису, ймовірно, виникло приблизно в тому самому регіоні східної Литви / західної Білорусі (десь між поселеннями Дісна, Тверечюс, Мілагенай, Адутішкіс у Литві та Постави в Білорусі), де його згодом, імовірно, записали татари арабським письмом. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські татари, рукописи, литовська мова, фольклор, замовляння. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовські татари, рукописи, литовська мова, фольклор, замовляння. Straipsniai / Articles 11 MICHAIL TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS ВСТУПНІ ЗАУВАГИ У цій статті розглядається перший відомий текст, записаний арабськими літерами. Його записали татари Великого князівства Литовського. Нещодавно текст було виявлено в хамаїлі кінця XIX — початку XX ст., який нині зберігається у приватній колекції в Мінську. Раніше рукопис використовували в районі міст Постави або Мядзель у Білорусі, неподалік литовського кордону. Литовський текст — це коротке замовляння від укусу змії. Автори подали текст латинськими літерами (разом із копією відповідного фрагмента рукопису) та запропонували його інтерпретацію, спираючись на подібні литовські народні замовляння. Литовське замовляння в татарському рукописі, найімовірніше, походить майже з того самого регіону східної Литви й західної Білорусі (приблизно між поселеннями Дісна, Тверечюс, Мілагенай, Адутішкіс у Литві та поселенням Постави в Білорусі), де його згодом і записали татари арабськими літерами. ВСТУПНІ ЗАУВАГИ Рукописна спадщина, створена татарами колишнього Великого князівства Литовського (нині — Білорусь, Литва та східна польська область Підляшшя), є об’єктом наукових досліджень із 19th століття. Проте ці дослідження все ще перебувають на початковому етапі, оскільки дослідники постійно знаходять нові й нові рукописи. Наразі відомо про понад 300 татарських рукописів кінця 16th — початку XXI століття, які зберігаються в окремих державних бібліотеках і музеях Білорусі, Литви, Польщі, Росії, Великої Британії, Німеччини, України, Латвії, а також у численних приватних колекціях Білорусі, Польщі та Литви. Татарська рукописна традиція є багатомовною й містить тексти слов’янськими (білоруською, польською, а в деяких пізніх рукописах — російською), арабською та деякими тюркськими мовами; усі ці тексти (зокрема слов’янські) записано арабськими літерами. Оскільки багато татарських рукописів досі зовсім невідомі науковцям, цілком можливо, що майбутні відкриття виявлять тексти іншими мовами, наприклад перською, українською чи литовською. Саме існування окремих татарських рукописних текстів литовською мовою, записаних арабським письмом, видається цілком імовірним, оскільки у 16–17th століттях литовсько-білоруський етнічний кордон проходив значно південніше й східніше, ніж нині. У 14–16th століттях східні кордони етнічно й мовно литовських земель проходили не лише приблизно через нинішні білоруські поселення Гродно, Щучин, Наваградак, Валожин, Сморгонь, Постави, Браслав і Друя, за якими на схід було чимало литовських поселень, а й захоплювали деякі слов’янські поселення на захід від цієї лінії (Гауłas 1988; Zinkevičius 1993: 31–39; Gaučas 2004: 8–20). Це означає, що значна частина татарських поселень мала 12 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Lithuanian incantation in Arabic script from a Tatar manuscript існують у середовищах, де переважає литовська або принаймні змішана литовсько-білоруська етнічна та мовна належність. У меморандумі, який єзуїтський провінціал Литви адресував своєму генеральному настоятелю Клавдію Аквавіві у 1611 році, прямо зазначалося, що місцеве мусульманське населення могло розмовляти польською, російською (фактично руською) та литовською мовами (Lebedys 1976: 217). Татарські рукописи різняться за змістом і практичним використанням: існують списки Корану, тафсири1, кітаби2, хамайли3 тощо. Деякі хамайли містять замовляння, які зазвичай складаються з інструкції та власне апотропейного тексту. Інструкцію зазвичай записано слов’янською мовою (білоруською, польською або, зрідка, російською), тоді як апотропейний текст дуже часто подано арабською мовою, яка була й досі є сакральною мовою ісламу. Це може бути цитата з Корану або мусульманська релігійна формула. Іноді апотропейний текст може бути тюркською або слов’янською мовою4; іноді він може являти собою набір арабських знаків без зрозумілого значення або просто абракадабру. Деякі тексти-абракадабри нагадують арабське письмо (є псевдоарабськими) або навіть латинське (є псевдолатинськими). Одне замовляння від укусів змії (гадюки або вужа)5 привернуло нашу увагу, оскільки воно здавалося написаним литовською мовою, і зрештою з’ясувалося, що так і є. ЛИТОВСЬКЕ ЗАМОВЛЯННЯ АРАБСЬКИМ ПИСЬМОМ ТА ЙОГО ФОЛЬКЛОРНІ ПАРАЛЕЛІ Текст записано на сторінці 37b у хамайлі, який нині зберігається у приватній колекції в Мінську. Рукопис без обкладинки складається з 44 аркушів розміром 175 × 110 mm. На жаль, у рукописі немає колофона. На папері немає водяного знака, проте є штамп із зображенням орла та таким написом: Кн[язя] Паске[вича] (‘виготовлено князем Пашкевичем’) (арк. 5a тощо). Отже, він не міг з’явитися раніше за 1872 рік — рік, коли в місті Добруш (нині в Білорусі) почав працювати паперовий млин, що належав князеві Пашкевичу. Рукопи- 1 З арабського تفسير [tafsīr] «коментар». Це текст Корану арабською мовою з коментарем або перекладом іншою мовою (тюркською, польською, білоруською). 2 З арабського كتاب [kitāb] «книга». Це збірка коментарів до деяких уривків Корану, повчальних оповідань тощо білоруською або польською мовою. 3 З арабського حمائل [ḥamā’il] «амулети». Це збірка молитов, переважно арабською мовою, з окремими коментарями білоруською або польською мовою, доповнена календарними, астрологічними та іншими текстами. 4 Приклади татарських рукописних замовлянь слов’янськими мовами див. у (Сынкова 2012). 5 Очевидно, вважається, що вуж отруйний, як і гадюка. Варто зазначити, що в литовському фольклорі й усній традиції будь-яку отруйну змію можуть називати вужем, а будь-якого вужа — просто змією (Dundulienė 2005: 13). Straipsniai / Articles 13 MICHAIL TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS Рукопис, написаний наприкінці 19th — на початку 20th століття, пізніше використовувався в містах Пастави й, можливо, Мядзелі, поблизу литовського кордону. До замовляння додано інструкцію слов’янською мовою: bāb6 ’i ṭo ṭože z̄āmāwālać hāziná ’ili ’užā pred z̄aḥodām ṣloncā ’i duc nā pūḥlinu «Розділ [починається], який також слід промовляти проти гадюки або вужа7 перед заходом сонця, а потім подути на пухлину». Далі йде литовський апотропеїчний текст: žemā žimā ’abriwā pęktibā z̄āmān gūs ʒewā geribā. Литовський текст виділено лінією зверху. Відоме досить подібне литовське замовляння від укусів змій: Земле, велика земле, «О земле, велика земле, Небесна доброто, о небесна доброто, Твоя злобо, твоя злобо, Твоя злобо твоя злобо Божою могутністю буде знищено! буде знищено Божою могутністю» – Поверни доброту – – Поверни доброту – Людську білизну. людську білизну [наприклад, здоровий колір обличчя] (Vaitkevičienė 2008: 217, nr 280; cf. also nr 279). У татарському рукописі подано по суті той самий текст у скороченому варіанті, без рядків 2 і 4, а також двох заключних рядків. Відомі й коротші тексти такого типу, пор.: Земле, велика земле, твоя злобо, мій Бог дасть мені доброту, амінь. «О земле, велика земле, твоя злобо, мій Бог дасть мені [Свою] доброту. Амінь» (Vaitkevičienė 2008: 216, nr 277). 6 Арабське باب [bāb] «розділ». 7 Попередній текст у рукописі — інше замовляння від укусів змій (слов’янською мовою). 14 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Литовське замовляння арабським письмом із татарського рукопису Наведене вище фольклорне замовляння є найближчою (хоча й не цілком тотожною) паралеллю до замовляння, виявленого в татарському рукописі, яку нам вдалося знайти. ТЕКСТУАЛЬНА ТА ЛІНГВІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ Ці литовські паралелі дають змогу запропонувати таку інтерпретацію татарсько-литовського замовляння: зема̄ жима̄ ’абрива̄ пе̨ктиба̄ zāmān gūṣ ӡева̄ гериба̄ *Земля земність, твою злобу нехай замінить доброта Бога! «О земле, велика земле, твоє зло буде знищене Божою силою!» Точна лінгвістична інтерпретація неможлива, оскільки литовський текст замовляння, записаний арабським письмом, не дає змоги розрізнити фонетично й семантично подібні діалектні форми piktybą і piktybę або навіть gerybą, gerybą, gerybę і gerybę. Усі ці форми однаково можливі в цьому контексті. Між фактичним текстом і запропонованою інтерпретацією є щонайменше дві суттєві розбіжності: 1) žimā ’abriwā ≈ žemybę, tavą «велика земле, твоя»; 2) zāmān gūṣ ≈ ažumuš «[він] уб’є». Їх важко пояснити. Цілком можливо, що вони є лише наслідком текстового псування, яке сталося під час певного (не обов’язково тривалого) передавання тексту. Проте можливість іншої інтерпретації не можна цілком відкинути. Наприклад, žimā ’abriwā pęktibā можна було б альтернативно зрозуміти як žemė, per tavą piktybę «О земле, через твоє зло», пор. per tavo piktybę «через твоє зло» в текстуально подібному литовському замовлянні (Vaitkevičienė 2008: 216, nr 278). Як інший варіант, прочитання ’abriwā певною мірою нагадує литовське bjaurybė «гад, жаба», яке досить часто трапляється в литовських замовляннях від зміїних укусів8, але в литовській традиції невідомі більш-менш чіткі текстуальні паралелі до розглядуваного тексту, які містили б цю лексему. Прочитання zāmān gūṣ також можна зрозуміти як спотворену послідовність man duos «(він) дасть мені», пор. такі приклади з двох текстуально подібних 8 Ціла група абстрактних іменників на -ybė часто вживається в литовських замовляннях: žemybė «велика земля», gerybė «доброта», piktybė «злість», galybė «могутність», balfybė «білизна», bjaurybė «гад, жаба» тощо (пор. Завьялова 2006: 87). Straipsniai / Articles 15 MICHAIL TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS Литовські замовляння: mano Dievas duos man gerybę «Мій Бог дасть мені [Його] благість» і Dievas duos man savo gerybę «Бог дасть мені Свою благість» (Vaitkevičienė 2008: 216, nr 277 and 278). Таке тлумачення породжує нову проблему, оскільки тут потрібен Nom. Sg. Dievas, а не Gen. Sg. Dievo, яка фактично представлена в тексті (у діалектній формі zewā). Як альтернативу можна припустити, що тут у татарському литовському замовлянні читаємо man bus «[це] буде [дано] мені», де потрібне слово Dievas «Бог» у формі Gen. Sg., саме так, як у тексті, проте така послідовність не засвідчена в текстуально подібних литовських замовляннях. В обох випадках початковий сегмент žā послідовності žāmān gūṣ залишається нез’ясованим. Попри ці незначні проблеми, текстовий тип татарського литовського замовляння та його загальний зміст цілком зрозумілі. Литовські замовляння, наведені вище як паралелі до замовляння з татарського рукопису, були записані в Ігналінському й Утенському районах (східна частина Литви), неподалік від поселення Постави (Білорусь), де цей самий татарський рукопис побутував принаймні певний час. У всіх випадках голосні [e] та [i], які у литовській вимові суттєво відрізняються, транскрибовано по-різному за допомогою арабських діакритичних знаків вокалізації для [e] та [i], пор. žemā žimā – *Žeme žemybe; peḳtibā – *pḳtybą. Це можуть бути незначні наслідки текстового псування, спричиненого специфічною слов’янською (білоруською) вимовою з редукцією голосних (і нейтралізацією), що регулярно відбувається в ненаголошених складах. Якщо це справді так, псування такого типу є вторинним і було спричинене пізнішим переписувачем, який розмовляв слов’янською, але недостатньо знав литовську або зовсім не володів нею9. У такому разі текст зазнав процесу текстової передачі. Мову татарського литовського замовляння можна визначити як діалект, що чітко відрізняється від стандартної литовської мови. Можна відзначити принаймні дві діалектні особливості: a) палаталізація t(v)′, d(v)′ → c(v)′, dz(v)′ перед голосними переднього ряду типу i у південних і східних литовських говорах, наприклад так зване dzūkavimas (Zinkevičius 1966: 518, map nr 73), пор. zewā – *Dzieva (а не *Dieva); b) ненаголошене закінчення Nom. Sg. -a у чоловічих іменниках на -as у центральних і північних литовських говорах, що відповідає закінченню Nom. Sg. -o у стандартній мові (Zinkevičius 1966: 477, map nr 32), пор. zewā – *Dzieva (а не *Dzievo). 9 Щоправда, татарські переписувачі зазвичай не мали подібних труднощів із знаками вокалізації для [e] та [i], коли писали або переписували слов’янські (білоруські чи польські) тексти арабським письмом, але це пояснювалося їхньою здатністю контролювати текст завдяки досконалому розумінню. Ситуація, мабуть, була зовсім іншою, коли їм доводилося працювати з текстом мовою, яку вони не могли легко зрозуміти. 16 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Lithuanian incantation in Arabic script from a Tatar manuscript Слід зазначити, що читання peḳtibā не обов’язково відображає той самий результат палаталізації (*peḳčibā), якого можна було б очікувати за аналогією з zewā – *Dzieva (а не *Dieva). Арабська літера Tā’ (ت), використана для третього приголосного в peḳtibā, зазвичай передає палаталізований [tʲ] (для велярного [t] існує інша літера), але іноді також результат звукової зміни [tʲ] → [cʲ] (Антонович 1968: 256, 258). Отже, цілком можливо, що в peḳtibā та сама арабська літера передає [cʲ], наприклад результат литовського džūkavimas. Використання арабської літери Tā’ для [tʲ] та його замінника [cʲ] типове для білоруських текстів арабським письмом, що трапляються в місцевих татарських рукописах XVIIth століття; спорадично це явище трапляється у XVIIIth столітті, а в XIXth столітті стає надзвичайно рідкісним (Антонович 1968: 250–261). Якщо припустити паралель між білоруськими й литовськими текстами, написаними арабським письмом, то гіпотетичний протограф литовського замовляння арабським письмом (нині відомий за рукописом XIXth століття) можна було б датувати XVIIth століттям. У такому разі читання zewā – *Dzieva можна краще пояснити пізнішою орфографічною модернізацією (якщо погодитися, що писареві природно було користуватися систематичною орфографією, яка послідовно передавала б литовське džūkavimas)10. Теоретично можна припустити, що дві згадані вище фонетичні особливості спочатку не були представлені в литовському тексті арабським письмом, а є лише наслідком пізніших змін, внесених білоруськомовним татарським писарем, оскільки в білоруській існують досить подібні фонетичні явища tsekannie/dzekannie та akannie. Однак немає реальної потреби постулювати пізніші зміни для особливостей, цілком закономірних у литовському тексті (пор. принцип бритви Оккама). Фонетичні ізоглоси двох діалектних особливостей, виразно відображених у татарському литовському замовлянні, перекриваються на досить обмеженій території у східній частині Литви — між населеними пунктами Кальтаненай, Мєлягенай, Тверечюс, Дісна й Адутішкіс (вони розташовані вздовж східної ділянки кордону між литовськими районами Ігналіна та Швенчоніс), наприклад, у безпосередній близькості від білоруського населеного пункту Постави, де певний час побутував татарський рукопис із литовським замовлянням. Слід пам’ятати, що в 1920–1939 роках етнічні литовці навколо білоруських населених пунктів Постави, Груздава, Камаї, Лінтупи й Жукойні становили близько 10% усього місцевого населення (Zinkevičius 1993: 178–179). 10 Це припущення не є обов’язковим, оскільки навіть професійні записи фольклору іноді непослідовно передають džūkavimas: пор., наприклад, паралельні форми Dzievo (двічі) та Dievo (двічі) в одному й тому самому литовському замовлянні, записаному В. Мансіккою та А. Бєлінісом поблизу Алітуса в південній частині Литви (Vaitkevičienė 2008: 454, nr 1057). Straipsniai / Articles 17 MICHAIŁ TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS Цілком очевидно, що литовське замовляння в рукописі chamail спочатку було записане арабським письмом у місцевості, де місцеві татари мали доступ до литовських замовлянь (і литовського населення як їхнього безпосереднього джерела). Можна дійти висновку, що воно походить приблизно з того самого регіону східної Литви / західної Білорусі, де циркулював цей татарський рукопис. Хоча точне місце походження рукопису залишається невідомим, цей географічний збіг дає підстави вважати, що, ймовірно, саме в цьому регіоні татари вперше записали литовське замовляння арабським письмом (гіпотетичний оригінал XVIIth століття), і саме тут виникла його збережена копія кінця XIXth — початку XXth століття (якою пізніше користувалися). МІЖКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ Замовляння від укусів змій часто трапляються в chamails, проте інші рукописи містять апотропеїчні тексти не литовськими мовами. Текст, опублікований вище, унікальний і відомий лише з одного рукопису (з яким немає змоги порівняти інші копії), що, природно, значно ускладнює його точну текстуальну та мовну інтерпретацію. Водночас він являє собою інтригуюче й досі невідоме (хоча й не цілком неочікуване) культурне явище: це литовський текст, написаний арабським письмом татарами колишнього Великого князівства Литовського. Замовляння від укусів змій становлять найбільшу групу литовських фольклорних замовлянь11, а також посідають чільне місце в білоруському фольклорі (Завьялова 2006: 161). Це можна розглядати як регіональну особливість (імовірно, пов’язану з балтійським субстратом у білоруській мові), що різко контрастує з російським фольклором, де замовляння від укусів змій трапляються значно рідше (Завьялова 2000: 197). Не дивно, мабуть, знайти литовське замовляння саме такого типу в татарському рукописі. Наявність литовського замовляння в татарському рукописі не обов’язково свідчить про те, що татарський писар, який уперше записав текст арабським письмом, добре знав литовську мову: він міг більш-менш механічно записати текст, вимовлений для нього кимось іншим. Загальновідомо, що замовляння часто вважали ефективнішими, якщо їх вимовляли більш-менш «екзотичною» мовою та/або людиною з «екзотичним» релігійним чи культурним походженням. Це, наприклад, може пояснити наявність кількох карельсько-вепських замовлянь (із російськими інструкціями і, отже, 11 Саме цей факт відображає надзвичайно важливу роль, яку змія відігравала в традиційних литовських віруваннях (Dundulienė 2005). 18 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Lithuanian incantation in Arabic script from a Tatar manuscript призначені для російського читацького загалу), які були записані разом із численними російськими замовляннями в олонецкому рукописі другої чверті 17th століття (Топорков 2010: 46–54, 286–310). Деякі литовські знахарі мали звичай записувати замовляння кількома мовами — литовською, польською та російською; у литовській традиції відомі також поодинокі замовляння латинською, латиською та німецькою мовами (Vaitkevičienė 2008: 17–21, 53, 611–710). Цікаво зазначити, що на початку 20th століття В. Мансікка записав у Швенчонісі (у східній частині Литви) єдине замовляння, вимовлене арабською мовою: A uzi-i bie-la-hi-i bez me-la-hi ra-cha-li-ra-chim (Mansikka 1929: 27, прим. 1). Це спотворений варіант відомої мусульманської формули ’a‘ūzu billahi min aš-šayṭāni-r-rajīm bismi-llahi-r-raḥmāni-r-raḥīm «Шукаю захисту в Аллаха від диявола; в ім’я Аллаха, всемилостивого, милосердного», численні засвідчення якої можна знайти в чамайлах і, рідше, у кітабах (див., наприклад: Jankowski, Łapicz 2000: 110). На жаль, В. Мансікка не зазначив, чи почув він арабське «замовляння» від християнина, чи від місцевого татарина. Другий варіант цілком можливий, оскільки на той час у Швенчонісі була татарська громада. У Швенчонісі є мізар (мусульманський цвинтар) (Buinovska 2014: 11). Відомо, що на початку 20th століття в повіті Швенчоніс користувалися принаймні одним татарським рукописом (кітабом Александра Хасеневича 1868 року) (Мишкинене, Намавичюте, Покровская 2005: 62–64). Проте арабське «замовляння», записане у Швенчонісі, спотворене настільки, що це важко узгодити з його можливим татарським походженням, адже можна очікувати, що будь-який татарин, незалежно від рівня грамотності й освіти, добре знає принаймні басмалу (слова bismi-llahi-r-raḥmāni-r-raḥīm «В ім’я Аллаха, всемилостивого, милосердного», що становлять другу частину розглядуваного арабського тексту) настільки добре, щоб не припускатися помилок, подібних до тих, що є в послідовності bez me-la-hi ra-cha-li-ra-chim у «замовлянні», записаному В. Мансіккою. Імовірніше, що цей текст записали зі слів християнина (литовськомовного або слов’янськомовного), який засвоїв арабську формулу від місцевого татарина. Якщо це справді так, то Швенчоніс постає ще одним регіоном, де відбувався взаємний християнсько-мусульманський обмін справжніми або уявними замовляннями. Це розташовано поблизу поселень Дисна, Тверечюс, Мелягянай та Адутішкіс у Литві, а також Поставів у Білорусі — місць, де литовське замовляння, відоме з татарського рукопису, спершу виникло в литовському середовищі, потім було переписане арабським письмом у татарському чамайлі і згодом використовувалося в наявній копії. Наше дослідження показало, що найімовірнішим регіоном такого міжкультурного обміну можна вважати східну Литву / західну Білорусь. Це Straipsniai / Articles 19 MICHAĪL TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS відома зона литовсько-східнослов’янських контактів, важлива також для фольклорної традиції литовських замовлянь (Vaitkevičienė 2008: 19). Наведені вище рукописні тексти арабським письмом — як литовське замовляння, так і його слов’янська інструкція — транслітеровано латиницею за правилами, поданими нижче. Таблиця транслітерації літер арабського алфавіту (зокрема додаткових літер, створених іранцями й турками), використаних у литовському замовлянні та його слов’янському вступі Літера | Знак транслітерації | Літера | Знак транслітерації | ا | ’ | ظ | ż | ب | b | غ | ġ | پ | p | ق | ḳ | ت | t | ل | l | ح | ḥ | م | m | د | d | ن | n | ر | r | ه | h | ژ | ž | و | w | ص | ṣ | ي | j | ط | ṭ Транслітерація додаткових літер, які татари використовували у слов’янських (білоруських і польських) текстах ڭ | 3 | ص | c | Транслітерація діакритичних знаків голосних | фатха | e | фатха + аліф | ā | дамма | u | дамма + вав | ū | касра | i | касра + я | ī | вав + фатха | o 20 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Lithuanian incantation in Arabic script from a Tatar manuscript ЛІТЕРАТУРА Buinovska Fatima 2014: Lietuvos totorių sakralinis paveldas: mečetės ir kapinės. Vilnius: Keturiasdešimt Totorių kaimo totorių bendruomenė. Dundulienė Pranė 2005: Žaltys ir jo simboliai lietuvių liaudies mene ir žodinėje kūryboje. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Gaučas Petras 2004: Etnolingvistinė Rytų Lietuvos gyventojų raida: XVII a. antroji pusė–1939 m. Istorinė-geografinė analizė. Vilnius: Inforastras. Jankowski Henryk, Łapicz Czesław 2000: Klucz do raju. Księga Tatarów litewsko-polskich z XVIII wieku. Warszawa: Wydawnictwo Akademickie DIALOG. Lebedys Jurgis 1976: Lietuvių kalba XVII–XVIII a. viešajame gyvenime. Vilnius: Mokslas. Mansikka Viljo 1929: Litauische zaubersprüche. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica (Folklore Fellows Communications, vol. 87). Vaitkevičienė Daiva (ed.) 2008: Lietuvių užkalbėjimai: gydymo formulės. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija: Lyginamoji tarmių fonetika ir morfologija (su 75 žemėlapiais). Vilnius: Mintis. Zinkevičius Zigmas 1993: Rytų Lietuva praeityje ir dabar. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Антонович А. К. 1968: Белорусские тексты, писанные арабским письмом, и их графико-орфографическая система. Вильнюс: Вильнюсский государственный университет. Гаучас Пятрас 1988: К вопросу о восточных и южных границах литовской этнической территории в Средневековье. – Балто-славянские исследования 1986: сборник научных трудов. Москва: Наука, 195–213. Завьялова М. В. 2000: Модель мира в литовских и русских заговорах «от змеи» (сопоставительный анализ). – Балто-славянские исследования 1998–1999: сборник научных трудов, вып. 14. Москва: Индрик, 197–238. Завьялова М. В. 2006: Балто-славянский заговорный текст: Лингвистический анализ и модель мира. Москва: Наука, 2006. Мишкнене Галина, Намавичюте Сигита, Покровская Екатерина 2005: Каталог арабскоалфавитных рукописей литовских татар. Вильнюс: Издательство Вильнюсского университета. Сынкова Ірына 2012: Хрысціянскія матывы ў знахарскіх замовах беларускіх мусульман. – Dialog chrześcijańsko-muzułmański. Klucz do wspólnej przyszłości / pod red. M. Lewickiej i Cz. Łapicza. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 249–257. Straipsniai / Articles 21 MICHAIЛ TARELKA, SERGEJUS TEMČINAS Топорков А. Л. 2010: Русские заговоры из рукописных источников XVII–первой половины XIX в. / Составление, подготовка текстов, статьи и комментарии А. Л. Топоркова. Москва: Индрик. Литовське замовляння, записане арабськими літерами в татарському рукописі АНОТАЦІЯ У статті розглядається унікальний рукописний текст литовською мовою, записаний арабськими літерами й нещодавно виявлений у хамайлі (молитовнику), написаному наприкінці XIX — на початку XX століття татарами, які жили на землях колишнього Великого князівства Литовського. Рукопис, що походить із регіону білоруських міст Постави або Медило, розташованих неподалік від сучасного кордону Литви, нині зберігається в приватній колекції в Білорусі. У ньому арабськими літерами записане литовське замовляння, яке використовували після укусу змії. У статті опубліковано латинську транслітерацію цього тексту разом із фотографією відповідного фрагмента рукопису та подано його інтерпретацію, здійснену із залученням оригінальних литовських замовлянь подібного змісту й такого самого призначення. Аналіз литовського замовляння, записаного в татарському рукописі, показав, що воно походить приблизно з того самого регіону на сході Литви й заході Білорусі (між Кальтаненами, Мелягенами, Тверечем, Дісною, Адутішкісом у Литві та Поставами або Медилом у Білорусі), де татари й записали його арабськими літерами. Подано 4 вересня 2014 року. МІХАЇЛ ТАРЕЛКА Мінськ, 220047, вул. Ілімська, 21, кв. 95, Білорусь [email protected] СЕРГЕЮС ТЕМЧИНАС вул. Пятра Вілеішиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected] 22 Acta Linguistica Lithuanica LXXI