„Milošas“ ar / ir „Milãšius“?

JONAS PALIONIS Вільнюський університет Напрями наукових досліджень: історія литовської писемної мови, культура загальної мови, публікація та дослідження давніх литовських писемних пам’яток, ономастика. МІЛОШ АБО / І МІЛАШЮС? Не так давно ми згадували 100-річчя від дня народження видатного поета, есеїста, перекладача, лауреата Нобелівської премії Чеслава Мілашюса (Мілоша), родом із Литви. На литовському радіо, телебаченні та в періодичній пресі його прізвище нині зазвичай вживають у формі Milošas. Цю дещо адаптовану до литовської мови форму знаходимо також у книжці Вікторії Даужотите й Міндаугаса Кветкаускаса Lietuviškieji Česlovo Milošo kontekstai, виданій 2011 року. Однак у незалежній довоєнній Литві цього видатного письменника й діяча культури іноді називали також Milāšiumi. І це не випадковість, а також не результат спроб мовознавців адаптувати його прізвище до литовської мови. Як видно зі словника Lietuvių pavardžių (далі — LPŽ) (LPŽ II 237), форма Milāšius дуже поширена в жемайтських і східноаукштайтських говірках (у словнику зафіксовано загалом аж 44 випадки!). Це дає підстави вважати, що прізвище може мати литовське походження й бути пов’язаним із литовським словом mìlas — «товста домоткана вовняна тканина», яке має також переносне значення «незграбна людина, ледар» (LKŽ VIII 184–185). Таке припущення особливо підтримувало б саме останнє переносне значення, зафіксоване в околицях Гарляви, Ґейстарай, Паявоніса й Вірбаліса, тобто в західноаукштайтських говірках (LKŽ VIII 184–185), особливо якби воно виникло в давні часи. З прізвищем Milāšius, безперечно, пов’язані й прізвища Milāšas, Milāšis, Mila-Milašauskas, Milašauskas, Milaševīčius та ін. Від цього прізвища походять назви сіл: Milāšiai (Ігналінський р-н), Milāšaičiai (Расейняйський р-н), Milāšinė (Вільнюський р-н), Milāšiškės (Молетайський р-н), Milāšiškiai (Йонавський р-н), Milāšiūnai (Кедайняйський і Укмергський р-ни), Milāšius (Ігналінський р-н) (Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas II 185). Такий широкий діапазон утворень із основою Miloš- також дає підстави вважати прізвище Milāšius можливого литовського походження. Проф. Зігмас Зінкявічюс у праці Lietuvių asmenvardžiai (Zinkevičius 2008: 289–290) також схиляється до думки про литовське походження цього прізвища, хоча детальніше питання його походження не розглядає: обмежується включенням його до реконструйованої групи колишніх складних слів Įžvalgos / Insights 257 JONAS PALIONIS tariamą pirmąjį dėmenį Milas ir siejimu pa-mil-ti (Zinkevičius 2008: 116)1. LPŽ pavardė Milăšius siejama su lenkų Milosz ir baltarusių Milou (LPŽ II 237). Toks siejimas yra ir istoriškai, ir lingvistiškai patikimas. Tačiau lenkiškasis jos atitikmuo nėra dažnas senuosiuose lenkų rašto paminkluose. Vitoldo Tašickio redaguotame senųjų asmenvardžių žodyne, apimančiame tokius žodžius, fiksuotus raštuose iki 1500 m., pateikta tik 10 atvejų su formomis Milosz, Milos, Mylos (pastarosios dvi yra lotynizuotos) (Słownik [...] III 514–515). Ir įdomu tai, kad tarp jų vienas yra iš Lietuvos: Lentupio (Lynthup) bažnyčios mokesčių mokėtojo (tributori) asmenvardis Milosh, pastebėtas Vilniaus katedros bei diecezijos diplomatiniame 1461 m. kodekse: Codex diplomaticus ecclesiae cathedralis necno dioeceseos Vilnensis2. Безперечно, у цьому кодексі згадується церква містечка Lęntupio, розташованого у Східній Литві, нині належного Білорусі, а з 1385 до 1795 року — Великому князівству Литовському (містечко розташоване за 12 км на південний схід від Швенчоніса, біля струмка Лентупіс). Вважають, що дерев’яна церква, збудована тут 1495 року воєводою віленським Андрієм Довгирдайтісом, існувала до 1700 року, а згодом була відновлена й перебудована на муровану3. У кодексі збережено діалектну форму назви містечка (із yn < en). Згадана в кодексі форма, звичайно, нічого не говорить про походження прізвища Milăšius. Вона свідчить лише про давню присутність цього особового імені на території Литви. Однак широка географія його поширення, що збереглася до наших днів, і можливий зв’язок із переносним значенням литовського слова milas — «незграбна людина, ледар» — підтримують гіпотезу про його литовське походження. Не вдаючись до коментування всіх можливих гіпотез походження прізвища Milăšiaus і залишаючи це фахівцям з етимології, далі повернімося до проблеми сучасного вживання цього прізвища. У незалежній довоєнній Литві, як і нині, прізвище Оскара Мілашюса (1877–1939) вживали в литовській формі, хоча цей литовський поет, який писав французькою, і дипломат Литви походив із колишньої Могильовської губернії. Натомість прізвище Чеслава Мілашюса (1911–2004), який народився в Шетейняй (нині Кедайняйський район) і писав польською, 1 Автор знаходить такий компонент аж у сімдесяти прізвищах, серед яких є й такі, що викликають сумніви (pa-vyzdžiui, Milinavičius, Milevičius, Miliauskas, Milevskis та ін., у яких може приховуватися вихідне особове ім’я Milis або Milius). 2 Цей приклад у словнику В. Ташицького наведено з видання, підготовленого Я. Фіялеком і В. Семковичем та надрукованого у Кракові в 1938–1948 роках: Codex diplomaticus ecclesiae cathedralis dioceses Vilnensis, Kodex dyplomatyczny katedry i diecezji wilenskiej. I. 1387–1507. Wyd. J. Fijałek i W. Semkowicz. Wydawnictwo Komisji Hystorycznej Pok. Akademii Umiejętności. Kraków 1938–1948 (Vln 240). 3 Докладніше див.: LE IV 445; VLE XI 799; Республика Беларусь IV 574. 258 Acta Linguistica Lithuanica LXXII Milošas ar / ir Milašius? Форма прізвища в довоєнній незалежній Литві вживалася неоднаково: у 1939 р. Naujojoje Romuvoje надрукованих його перекладах литовською мовою: і Miłosz-Milašius, і Milosz (Milašius) (Naujoji Romuva 33–34, p. 610; 45, p. 801). У повоєнній американській Lietuvių enciklopedijoje подано форму Milosz (LE XVIII 478)4. Остання найчастіше трапляється також у писемності відновленої незалежної Литви (наприклад, у статтях Томаса Венцлови про Чеслова5, у книжці В. Даутотайте й М. Квєткаускаса Lietuviškieji Česlovo Milošo kontekstai, виданій 2011 року). Виникає питання, чому прізвище людини, яка заслужила на пошану в культурі литовського народу, з ідентичним походженням пишуть в одній, литовській формі, а прізвище іншої людини, яка також багато зробила для Литви, — у нелитовській формі? Чи не вплинули на це погляди цих двох особистостей, не пов’язаних родинними стосунками, щодо національності? Однак зі статей Т. Венцлови, який особисто спілкувався з видатним письменником Чесловом, про його погляди та роль в історії литовської культури не видно, щоб той заперечував проти того, аби його вважали литовцем, а тим паче — проти вживання литовської форми його прізвища. Крім того, сам Чеслов писав, що «литовцем, який розмовляє польською, є тип свідомості, що історично сформувався на території LDK, поширився й на етнічних литовських землях» (Milosz 2003: 58). Чи не зараховував Чеслов і себе до цього типу? Як на мене, це цілком очевидно. Тому уникання литовської форми його прізвища абсолютно безпідставне й навіть дивне, нелогічне. І Оскара, і Чеслова слід називати литовською формою Milašiai, а не різними формами прізвищ, як це роблять не лише автори наших праць з історії літератури, а й навіть згадані енциклопедії. Варто додати, що в працях про життя Чеслова Мілашюса його місце народження називають по-різному. В американській Lietuvių enciklopedijoje написано, що він народився в Шатейняй (p. 478), а в книжці Т. Венцлови Vilniaus vardai (Venclova 2006: 298) — у Шетейняй, неподалік від Кедайняй. Однак ні в Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinyne, ні у Vietovardžių žodyne форми Шетейняй немає. У довіднику є лише Шетеняй (II 302), а в цьому словнику — два варіанти: Шетеняй і Шатейняй, тобто варіантні форми. Заголовною тут подано першу форму (другу — у квадратних дужках), тому саме її слід вважати нормативною. Подвійне написання й уживання того самого прізвища лінгвістично невиправдане. 4 На цей варіант, мабуть, орієнтувалися й редактори Visuotinės lietuvių enciklopedijos; див. VLE XV 144. 5 Veidas 35 та інші місця. Įžvalgos / Insights 259 JONAS PALIONIS LITERATŪRA Daujotytė Viktorija, Kvietkauskas Mindaugas 2011: Lietuviškieji Česlovo Milošo kontekstai. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. LE IV; XVIII – Lietuvių enciklopedija 4; 18. Boston, 1959; 1985. Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2. Vilnius, 1976. LKŽ VIII – Lietuvių kalbos žodynas 8. Vilnius, 1970. LPŽ I–II – Lietuvių pavardžių žodynas 1–2. Vilnius: Mokslas, 1985–1989. Milosz Czesław 2003: Išvyka į Dvidešimtmetį. Vilnius: Pasviręs pasaulis. Naujoji Romuva. 1939, Nr. 33–34; 45. Słownik staropolskich nazw osobowych 3, red. Witold Taszycki. Wrocław, 1973. Veidas. 2004, Nr. 35. Venclova Tomas 2006: Vilniaus vardai. Vilnius: R. Paknio leidykla. Vietovardžių žodynas 2002. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. VLE I–XXV – Visuotinė lietuvių enciklopedija 1–25. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2015. Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Республика Беларусь 4. Минск, 2007. Įteikta 2015 m. birželio 5 d. JONAS PALIONIS Juozo Tumo-Vaižganto g. 9–27, LT-01108 Vilnius, Lietuva 260 Acta Linguistica Lithuanica LXXII