Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.). „Urbare des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach“

GRASILDA BLAŽIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: ономастика прусської та балтійських мов, давня балтійська писемність. SIEGFRIED HANKE, RAINER VOGEL (HG.) УРБАРІЙ КНЯЗІВСТВА ЄҐЕРНДОРФ З ЧАСІВ МАРКГРАФІВ БРАНДЕНБУРГ-АНСБАХУ Berlin: LTI Verlag Dr. W. Hopf, 2010, 469 S. ISBN 978–3–643–10845–6 RAINER VOGEL ПРІЗВИЩА В РЕГІОНІ АЛЬТФАТЕР. ПОХОДЖЕННЯ, РОЗВИТОК І ЗНАЧЕННЯ ОСОБОВИХ ІМЕН У КНЯЗІВСТВІ ЄҐЕРНДОРФ І ВЛАДІ ФРОЙДЕНТАЛЬ (КОЛИШНЯ АВСТРІЙСЬКА СІЛЕЗІЯ) Серія видань «Philologia Sprachwissenschaftliche Forschungsergebnisse», т. 190. ISSN 1435–6570. Гамбург: Verlag Dr. Kovač GmbH, 2014, 698 с. ISBN 978–3–8300–7905–7 У читача може виникнути запитання, чому рецензуються дві книжки. Відповідь проста. Книжку, видану 2010 року, Urbare des Fürstentums Jägerndorf Recenzijos / Reviews 271 GRASILDA BLAŽIENĖ aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach (1531–1535–1554/78) (укр. «кадастри князівства Єгерндорф, або Єгерндорфа, за правління маркграфів Бранденбург-Ансбах (1531–1535–1554/78)») своєрідно відгукується на ґрунтовне дослідження цікавого автора Райнера Фогеля (Rainer Vogel) і суттєво його доповнює: Familiennamen in der Altvaterregion. Entstehung, Entwicklung und Bedeutung der Personennamen im Fürstentum Jägerndorf und in der Herrschaft Freudenthal (ehemals Österreich-Schlesien) (укр. «Прізвища регіону Альтфатер. Формування, розвиток і значення особових імен у князівстві Єгерндорф і володінні Фройденталь (колишня Австрійська Сілезія)»). Обидві книги завдяки своїй методиці корисні дослідникам історичної ономастики, адже європейська ономастика, як і балтійська, формувалася під впливом мовних контактів. У цих працях ідеться про спільний німецько-чеський мовний простір, у якому мешкали чехи та німецькі переселенці. Слід наголосити ще на одному важливому аспекті. У книгах представлено досі не опубліковані рукописні матеріали, які розкривають також розвиток німецької писемної мови XVI ст. У 1522 р. Мартін Лютер переклав Новий Завіт німецькою мовою, а 1534 р. — усю Біблію. Маркграф Бранденбург-Ансбах визнав Реформацію, яка дала початок протестантизму. Рукописні джерела, які потребують розшифрування, пов’язані з історією, географією, історією поселень і культурою Єгерндорфа (Jägerndorf), Крнова (чеськ. Krnov) або Брунталя (чеськ. Bruntál), а безперечно — із соціальними й політичними аспектами життя цих земель у XVI ст. Авторці рецензії траплялося знайомитися з надзвичайно багатими архівами Чехії, де через велику кількість матеріалів і досі відчутний брак чіткої системи рукописів не завжди легко працювати. Розглянуті документи зберігалися в земельному архіві Опави (Troppau), який люб’язно дозволив використати архівні матеріали для публікації. Про це свідчить щира подяка авторів працівникам архіву. Читати й транскрибувати рукописи XVI ст., написані так званим Kurrentschrift (укр. готичний курсив), яким почали писати на початку XVI ст., непросто, хоча існувала канцелярія маркграфів Бранденбург-Ансбах, де служили досвідчені писарі, які писали німецькою мовою. Канцелярія дисциплінувала писарів. Відомі, наприклад, прізвища писарів канцелярії князя Єгерндорфа (Vogel 2014: 149–150). Транскрибована публікація джерела, написаного німецькою мовою, виразно демонструє співіснування двох мов (німецької та чеської) в ономастиці. Апелятивна лексика нагадує відомі описи, або реєстри, турецького податку Герцогства Пруссія (нім. Die 272 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbare des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540), surašytus Rytprūsių foliante 911 a1, ir parodo vokiečių kalbos regioninius skirtumus. Kadastrų paskirtis buvo kitokia nei Turkų mokesčių registrų. Pažymėtina, kad vadinamasis „Turkų mokestis“, kurį buvo nutarta rinkti Vormso (Vorms) reichstage 1498 m., lietė tuo laiku vokiškai kalbantį aptariamąjį Europos regioną. Negalima pamiršti, kad parapijų mokesčių sąrašus sudarinėjo iždininkas, kunigas, du parapijos atstovai ir raštininkas (žr. Vogel 2014: 158). Rytų Prūsijos hercogystėje tų mokesčių rinkimas buvo deklaruotas 1539 m. pradžioje (Diehlmann 1998: 26–29). Būtina pabrėžti, kad abu dokumentai atskleidžia istorinį kontekstą, palydimą politinio, socialinio ir kultūrinio tų regionų išsivystymo. Читанню рецензованої книги значною мірою сприяють надзвичайно професійна й ретельна робота упорядників, а також цінні додатки, які є й у виданнях рукописів, присвячених Східній Пруссії. Чому в рецензії порівнюються два джерела? Щоб наголосити на зв’язках між цими регіонами Європи, які виявляються в описі тих самих понять і явищ. По суті, йшлося про податкову політику. Якби не було мешканців, не було б і потреби в податках. Найбільше було pauern, baurrn (2010: 87, 213), pawer, pauer (Ostpr. Fol. 911 a XIV 5 39r, 48v) «селянин-господар», на яких припадав основний тягар податків. В обох джерелах про це докладно йдеться. Податки називалися: Zins «чинш» (2010: 156 і далі), zins (Ostpr. Fol. 911 a VI 4 17r,18r, 18v), dinst «чинш»: Simon zu Sudaw hot einenn dinst (укр. «Симон із Судави має один чинш податку») (Ostpr. Fol. 911 a XXX I 3r). У розглянутому джерелі слово dinst вживається також в основному значенні «служба, послуга, служіння»: Dienst, die trewe stette Diennst (укр. «вірне постійне служіння») (2010: 131). Податки сплачували грошенами, гульденами та іншими грошовими одиницями, наприклад: XV gr Zins («чинш 15 грошей»), марками й шилінгами: ein gertner: 5 β. («мешканець хатини — 5 шилінгів», 2010: 137); 1 m Linck mohller von einer erbmuhl mit einem rad («мельник Лінк — 1 марка з успадкованого млина з одним колесом») (Ostpr. Fol. 911 a VI 3 18v). У цьому рукописі є цікаві відомості про натуральні податки, наприклад: Nun volgen Die Zins Martzihin Pablencke (Martin Pabunek) XXIIII gr Zins / XVIII eier Georgi / XXIIII gr Zins / VII henne Michaelis («Далі перелічено податки Мартіна Пабленке: 24 гроші податку, 17 яєць на Юрія (23 квітня), 24 гроші 1 Ostpr. Fol. 911 a — фоліант Східної Пруссії 911 а, що зберігається в Таємному державному архіві в Берліні Прусська культурна спадщина. Ганс Гайнц Дільманн (Hans Heinz Diehlmann) ретельно підготував 3 томи: 1998: Die Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540. Bd 1. Fischhausen – Schaaken – Neuhausen – Labiau. Hamburg: Verein für Familienforschung in Ost- und Westpreußen e.V.; 2006: Die Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540. Bd. 2. Memel – Tilsit. Hamburg: Verein für Familienforschung in Ost- und Westpreußen e.V.: 2008: Die Türkensteuer im Herzogtum Preußen 1540. Bd. 3. Ragnit – Insterburg – Georgenburg – Saalau. Verein für Familienforschung in Ost- und Westpreußen e.V. Recenzijos / Reviews 273 GRASILDA BLAŽIENĖ податків, 7 курей на Михайла (29 вересня). Також зазначено, наприклад, скільки яєць потрібно було віддати на Великдень: vf Ostern Eier 18 Eier, 27 Eier (2010: 274, 275). До речі, у розглянутому рукописі так багато відомостей про сам край, що важко усвідомити, що такі докладні документи писалися ще у XVI ст., хоча, з іншого боку, це можна пояснити браком іншої інформації, через який писарі намагалися занотувати кожну дрібницю. Наприклад, Die als Schafferin hatt ein gartenn am dorff, zinst der Herschatfft nichts, sondern der pfar kirchen III Pfd. (= Pfund) Wachs zu Ostern (укр. «та, що працює наймичкою, має земельну ділянку біля села, не має жодних податкових зобов’язань перед владою, а лише передає парафіяльній церкві 4 фунти (1 фунт = 467,7 грама) воску на Великдень») (2010: 175). Отже, церкві потрібен був віск, імовірно для виготовлення свічок. Цікавим є аркуш 2v зошита 5 тому 14 фоліанта Східної Пруссії 91 1a, де перелічено худобу мешканців Лабіави й Лаукішкен, що обкладалася податком на Різдво. А її було чимало: zihende pferde «робочі коні», fullen «кобилки», junge rinder «молоді бики (телята)», schoffe «вівці», schweyne «свині» (арк. 2v), stercke «телиці» (арк. 3r), rindt «бик» (арк. 7r). Тут також згадується вік худоби: dreyjherige fullen «трирічні кобилки», jherige kelber «однорічні телята» (арк. 7r, 7v). У тих краях податки сплачували й курми: Hüner «кури», Henner «кури-несучки». Rauch hun, Rauch huhn, Rauch henn, значення яких можна тлумачити по-різному: курка, яку закоптили або виростили самі, мала передаватися землевласникові-поміщикові; це був обов’язок селян, а не міщан. Податки сплачували також яйцями та відгодованими свинями (III mastung schwein). Цікавий приклад: ein gertner zinst / Igr vf Georgii Igr vf Michaelis / ein, (укр. «один мешканець хатини сплачує податок: 1 грош на Юрія, 1 грош на Михайла і копчену курку»). Інший віддавав аж X Rauch hennen (10 копчених курей) (2010: 219, 250, 251, 303). Говорячи про податки, можна згадати й такі факти життя першої половини XVI ст.: Nö: die gebaurschaft zaigenn an, dass die von Turckau II viertel irß felds gebrauchen vnnd geniessen, davon kainnen Zins gebenn, dann die III garb dem closter vermaimen, so man Ihnen solche guetter lies, wollten sie sovil die herschafft Zins davon geben (укр. «селяни повідомляють, що мешканці Туркау користуються двома чвертями їхнього поля й отримують із цього користь, не сплачуючи жодних податків, а натомість віддають монастирю три снопи; якби їм залишили це майно, вони хотіли б сплачувати з нього панам належні податки») (2010: 212). В обох краях були й інші мешканці. У джерелах зафіксовано поняття та явище gertner (2010: 45, 46), gertner «мешканець хатини» (Ostpr. Fol. 911 a VI 4 19r), яким присвячено ґрунтовну монографію Die ländliche Gartensiedlung im mittelalterlichen Preußen (укр. «Сільське поселення мешканців хатин у середньовічній Пруссії») 274 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbane des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach У 1997 році його призначив Юрген Мартенс (Jürgen Martens)2. У переліку понять, уживаних у кадастрах Єгерндорфа й Опави (Troppau) розглядуваної праці, gärtner, gärttner, gertner визначено так само, як і в інших німецькомовних країнах — Польщі, Великому князівстві Литовському й Литві (MLE 2009: 575)3. У кадастрах описано й їхню діяльність: Ein yeder gertner ist schuldig, Drey tag zu schneiden, dagegen gibt man Ihm Essen und Drinncken (лит. «Кожен хижник зобов’язаний три дні косити сіно, за що йому дають їсти й пити») (2010: 122). Не обійшлося також без панщинників, які обробляли землю без робочої худоби, наприклад: Die fueßgaenger sein schuldig, Ihn denn Grossen garten hinter dem Schloß Layn, Fanf, Rueben, Zwiffel vnd anders zu jetten schuldig. Auch hanf vnd fymmel (?) zurauffen, Vnnd man gibt Ihnen alweg darbey Essen und Drinncken (лит. «Панщинники зобов’язані в великому саду за замком полоти льон, коноплі, буряки, цибулю та інше, а також рвати коноплі, і за це їм завжди дають їсти й пити») (2010: 322). У джерелі докладно пояснено життя панщинників: Item Welche Leutt im Dorf nicht Pferd haben, Die sollen diese nachvolgende Arbeit thon, benendlich holtz fellen, Kraut vndergraben, Hanf raufen vnd sonst ander Arbeit, so einem fueßgaenger gebürt, thon (лит. «Також деякі люди в селі не мають коней. Вони повинні виконувати такі роботи, як зазначено далі: рубати ліс, викопувати капусту, рвати коноплі та виконувати іншу роботу, яку належить виконувати панщинникові») (2010: 324). Життя вирувало, а багато продуктів збували в корчмах. Корчмаря називали kreczmer, kretczemer, Krätschmer (2010 90, 395) і Kretzschmehr, kruger (Ostpr. Fol. 911 a VI 4 63v; 30 2 14v), а корчму — Kretschem (2010: 272), krugk (Ostpr. Fol 911a XIV 6 95v–96r). Де корчми, там і пиво, яке згадується дуже часто: bier (2010: 121), bier (Ostpr. Fol. 911 a VI 3 27r) — «пиво»; його варили, але дехто його не мав: <...> hatt kein bier (2010: 124–125); або його описували як ein gebrew ‘граль, брага’, eigebreuen, einge breuenn bier — «пиво власного виробництва», fremde bier — «пиво, зварене іншими», і вимірювали його бочками (нім. thonnen, у які вміщувалося від 100 до 700 літрів пива) (Ostpr. Fol 911 a VI 3 27r). Для виготовлення пива були потрібні Hopffen — «хміль» (2010: 221). У прусському джерелі про нього також згадують і пишуть: wilden Hopffen — «свіжий хміль», getreucken hopffen — «сушений хміль» (Ostpr. Fol. 911 a XXX 3 5r, 7r). Цікаві подробиці: Item die Vnderthanen des orts (Dorf Pütschs) sollen kein Bier von keiner Herrschaft ausZutrinnken oder ausZuschencken nehmen. (лит. «Також піддані цього поселення (села Пютш) не можуть приймати від жодного пана пиво, щоб допити його або розливати») (2010: 254). Пиво потрібно було розливати. У Східній Пруссії 2 Martens Jürgen 2010: Die ländliche Gartensiedlung im mittelalterlichen Preußen. Lüneburg: Institut Nordostdeutsches Kulturwerk. 3 MLE 2009: Mažosios Lietuvos enciklopedija 4. Rahn– Žvinėžeris. Vilnius: Mažosios Lietuvos fondas, Mokslų ir enciklopedijų leidybos institutas. Recenzijos / Reviews 275 GRASILDA BLAŽIENĖ пиво розливали в бочки, які називали thonnen (Ostpr. Fol. 911 a VI 3 27r). У розглядуваній книзі в бочки, які називали thunnen, Vhassen, клали оселедці: ein Thunnen Hering in der Vhassen (лит. «бочка оселедців у бочках») (2010: 254). Цей уривок свідчив би, що в цьому випадку thunnen — «бочка» — була меншою за Vhassen — «діжку». Для життя вкрай важливими були млини, згадані в кадастровій книзі й реєстрі турецького податку; написання їхньої назви в документах першої половини XVI ст. дуже різнилося: dy mühle, muel — «млин». Цікаве поняття ein Brettmuel українською означало б «дощаний млин», тобто «лісопильню», яка розпилює добрі дошки — ein guet Breth (лит. «добра дошка») (2010: 45, 253), möhl, mühl (Ostpr. Fol. 911 a XXII 1 36r, 37v), müllner, mülner (2010: 45), moller, mohller, mollner, muller, molner (Ostpr. Fol. 911a VI 4 18v, 26v; XXX 15 22 6r) — «мірошник». Люди, які жили на початку XVI ст., не могли обійтися без одиниць вимірювання, що відображено й у джерелах такого типу; наприклад, одиниця ваги scheffel — «шефель», scheffel = від 30 до 300 літрів (2010: 135, 396), scheffel Ostpr. Fol. 911 a XXX 22 6r), шефель = — 54 літри (MLE 2009: 391). Abiejuose aptariamos žemėse buvo sėjama: habern ‘avižos’ (2010: 86, 87, 164, 189; Ostpr. Fol. 911 a XXX 3 7r), Gerssten (2010; 302), gersten ‘miežiai’ (Ostpr. Fol. 911 a XXX 3 7r), Korn, Korn ‘grūdai’ (2010: 163, 164, 172, 174). Tas žodis neužfiksuotas Rytprūsių foliante 911 a recenzijoje minimumose tomuose, kuriuos autorė yra išstudijavusi. Pasitaiko sąvokų, nepažįstamų Rytų Prūsijai, pvz.: Wisen / Item die wisen, zue solchem furwerck geherig, ligen alle nacheinander Bis an die greintz der von Liechtnaw vnnd obgemelter herschafft eckern, solche wissen megen Jerlich zu gemeinen Jarn bis Inn zwayhundertt fuder hays ertragen (‘Pievos. Taip pat pievos, kurios yra tokio palivarko nuosavybė, visos plyti iki Liechtnaw sienos ir minėtų ponų laukų, tokios pievos gali kasmet visų naudai duoti iki dviejų šimtų vežimų šieno’) (2010: 199, dar žr. 352). Rytprūsių foliante fuder ‘vežimas’ yra išreiškiamas žodžiu Wagen, plg....von wagenschob (Ostpr. Fol. 911a XIV 5 81r). Gyvulių minima daug: Khuve ‘karvės’ (2010: 214), kurias ganė khu (hirt) ‘piemuo’, khwe melcke khwe ‘melžiamos karvės’ (Ostpr. Fol. 911 a VI 4 65r), Ros, Roß ‘žirgas’ (2010: 219, 220), preuschen hengst ‘prūsų eržilas’ (Ostpr. Fol. 911 a VI 9 12r), pferdt ‘arklys’ (2010: 220), pfert (Ostpr. Fol. 911 a VI 1 1 a; XXX 1 59r) Išvardijamos ir profesijos, pvz.: ein schmidt, Der Schmidt ‘kalvis’ (2010: 219, 366: čia užsimenama ir apie jo amatą ir ūkėlį: sein handwerg, garten), der schmit, drauge su handtwerckern ir gertner – ‘amatininkai ir trobelininkai’ (Ostpr. Fol. 911 a VI 1 6r). Daug tose žemėse būta ir žvejų, vischern. Kalbamajame dokumente einama į medžioklę: auf die Jagtt gehen, zur yagt <...> (2010: 324, 352), o Rytprūsių foliante minimumose tomuose tik vieną kartą paminėtas senas medžiotojas Janelle, alte jegher (lie. ‘Janelis, senas medžiotojas’) (Ostpr. Fol. 911 a XIV 6 4 15r). Abiejuose šaltiniuose skiriasi ir medaus 276 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbare des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach įvardijimas: Von BienBeuten <...> ‘vieno bitininko bičių suneštas medus’ (2010: 332), dat tor 1 1/2 tonne honig 1 1/2 m (lie. ‘tai už pusantros statinės medaus mokama 1 1/2 markės’) (Ostpr. Fol. 911 a VI 1 1v). У першій половині XVI ст. життя вирувало. Люди обробляли землю, вирощували зернові культури й овочі, розводили велику рогату худобу, інших тварин і курей. Серед них були землевласники, яких називали шляхетними (нім. edeleutte), селяни-господарі, хижники та панщинники. Усе їхнє життя й майно було ретельно описано; сьогодні ми сказали б — зареєстровано, внесено до всіх списків. У рукописі згадуються й питання моралі: наголошується, що крадіжки, убивства, підпали та інші злочинні діяння розглядав суд; описано також його інстанції, суддів і вироки (2010: 268–269). Розглядувана книга цінна не лише тим, що розшифровує складний текст і змальовує докладну панораму життя регіону, а й тим, що містить перелік понять: «Verzeichnis der Begriffe in den Urbaren Jägerndorf und Troppau» (с. 380–409). Для пізнання німецької мови того часу, її контактів і краєзнавства також надзвичайно цінні огляд міст і сіл, що належали маркграфу, їхніх назв і географічного розташування, а також огляд ойконімів у дослідженому документі (410–450), список правителів Єгерндорфа (Jägerndorf) й Опави (Troppau) (2010: 451–453). Видання джерела доповнюють сім історичних мап; якість їхнього відтворення невисока, але, можливо, це було зумовлено станом рукописних мап (2010: 456–462). Варто згадати й бібліографію, укладену не за абеткою, а за реаліями, згаданими в джерелі (2010 463–469). Суттєвий недолік — відсутність покажчиків особових і географічних назв. Документ надзвичайно цінний для дослідників ономастики: він наочно засвідчує, що онімія жодного краю не може обійтися без історичних словників топонімів. Назви населених пунктів були німецькими, чеськими й польськими, наприклад, нім. Bransdorf, чеськ. Brantice, яке в латиномовних джерелах 1413–1461 років називають Branczicz, Branticz; безперечно, це чеський топонім: у чеських джерелах від 1433 року — Brantice, у німецьких джерелах 1377 року — Brandisdorf, Bronsdorf (2010: 415, див. також Hosak, Šramek 1970: 106)4. У письмових джерелах село вперше згадується під німецькою назвою, яку, на думку чеських ономастів, найімовірніше слід трактувати як гібридний топонім *Brabantsdorf; його другий компонент пов’язаний із нім. Dorf — «село» (Hosak, Šramek 1970: 106–107). Назва міста Freudenthal згадується в першій половині XIII ст. у латиномовних джерелах 1220 року як de Freudental, у німецьких — 1325 року як Vredenthal, у чеських — 1456 року як starosta bruntalsky, 1529 na Bruntali (2010: 414, Hosak, Šramek 1970: 116–117). 4 Hosák Ladislav, Šrá¬mek Rudolf 1970: Místní jména na Moravě a ve Slezsku. I A–L. Praha: Academia Nakladatelství československé akademie věd Praha. Recenzijos / Reviews 277 GRASILDA BLAŽIENĖ У рецензованій книзі неточно наведено форму топоніма за 1456 рік, якою ще не була Bruntal. Словотвір і походження німецького ойконіма очевидні: це складне слово, перший компонент якого пов’язаний із нім. Freude «радість», а другий — із нім. Tal «долина». Чеське Bruntal — фонетично адаптована форма німецького ойконіма. Назва місцевості мала відображати бажання засновників знайти тут радість і щастя (Hosak, Šramek 1970: 116–117). Ойконім нім. Bauerwitz, пол. Baborów (Баборув) згадується у формах 1303 року Bauorov, 1323 року Bourowicz (NMP 1996: 51; пор. 2010: 419–420). Пол. місцева назва має антропонімне походження й пов’язана з особовим ім’ям Bawor (= Bawarczyk) (NMP 1996: 51)5. У документі не всі топоніми названо; імовірно, переписувачі не знали або не розуміли тієї чи іншої власної назви. Можливо, не всі об’єкти вже мали назви, наприклад, Es seind nutzliche gebirg onnd Wel-de zu diesern guet geherig <...> (лит. «Є корисні гори й поля, що належать до цього маєтку») (2010: 323), Ein Stuck wasser von der Branßdorfer graintz bis an der Meischners furt <...> (лит. «ділянка води від межі Брансдорфа до броду Мейшнера») (2010: 332), Auch hatt es aldo ein ferchen wasser, darin ferchen und Aschenn sindt, des wassers graintz gehet an an Gunttersdorffer graintz <...> (лит. «Також тут є вода, у якій водяться форелі й харіуси, і вона тече аж до межі Гунтерсдорфа») (2010: 315). У фрагменті згадано риб, але назви самої річки чи струмка не наведено. Іноді називають дрібні об’єкти. У тому самому документі йдеться про п’ять ставків, що належали управителеві Брансдорфа, і наведено їхні назви: Barons Teicht (Баронський ставок), Bechin Teicht (імовірно, ставок якогось Bechin; можливо, пор. нім. прізвище Bech, пов’язане із середньоверхньонім. bëch, pěch «смола, смоляр», Becher пов’язане з нім. Pechsammler «збирач смоли»6; пор. також прізвище такого самого словотвірного типу в цьому ареалі — Blaichin (2014: 271)), Schunetzek oder Schind Teicht (імовірно, ставок чинбаря, пор. середньоверхньонім. schinden «здирати, знімати шкіру» (Lexers 1980: 184)), у якому розводили хижих щук, Frauen Teicht (Жіночий ставок) і Kirch Teicht (Церковний ставок) (2010: 315). В описі того самого Бронсдорфа згадано назви річок: ein Fischwasser, die Sidina, genandt («рибна річка, названа Сідіна»; можливо, це сучасна чеська Sezina), ein Stuck wasser, die Opa («ділянка води Опа») (2010: 279), floßlein Mstina («струмок Мстіна») (2010: 270), Ein Wiesen genandt Lupnika («луг, названий Лупніка») (2010: 269)7. 5 NMP 1996 Nazwy miejscowe polski. Historia, Pochodzenia. Zmiany. Pod redakcją Kazimierza Rymuta. A–B. Kraków: Wydawnictwo Instytutu Języka Polskiego PAN. 6 2005: Duden Familiennamen. Herkunft und Bildung. Bearbeitet von Rosa und Volker Kohlheim. Mannheim: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus AG,, 115. Авторка рецензії дякує відомому чеському ономастові Рудольфу Шрамеку за допомогу у з’ясуванні локалізації річок, згаданих у джерелі.7 278 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbare des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach Як уже зазначалося, рукопис написаний німецькою мовою; є кілька документів латинською. Відомий німецький ономаст і мовознавець Альбрехт Гройле (Albrecht Greule), представляючи книгу, зауважив, що такі тексти нелегко читати (2010: 4–5). Із цим твердженням можна погодитися лише частково, адже книга дуже цікава для мовознавців, істориків, географів, біологів,1 ботаніків та фахівців інших галузей. Ще раз хочеться наголосити, що дуже бракує покажчиків географічних назв та особових імен, які значно полегшили б роботу не лише дослідникам ономастики цього краю. Ґрунтовну монографію Райнера Фогеля Familiennamen in der Altvaterregion. Entstehung, Entwicklung und Bedeutung der Personennamen im Fürstentum Jägerndorf und in der Herrschaft Freudenthal (ehemals Österreich-Schlesien) (укр. «Прізвища регіону Прадєда. Виникнення, розвиток і значення особових імен у князівстві Єгерндорф і володінні Фройденталь (колишня Австрійська Сілезія)») видано 2014 року на основі дисертації, захищеної в Регенсбурзькому університеті 2013 року. Автор уже немолодий і не є мовознавцем, раніше він не займався ономастикою. Після виходу цієї книги Р. Фогеля можна назвати й ономастом. Він інженер, однак його послідовна праця та допитливість переконливо свідчать, що можна фахово написати ґрунтовні наукові праці. Регіон Прадєда (чеськ. Praděd) був батьківщиною батьків автора. Р. Фогель збирав матеріал із рукописних джерел: із уже згаданих кадастрів, кадастрів Карла й Йозефа та основних податкових матриць (Grund-Ertrags-Matrikel), а також із кадастрів правителів Фройденталя (XV–XVIII ст.). Попри високий рівень писемної культури, не існувало жодних інструкцій щодо написання імен міщан і підданих. Кожен міг записати своє ім’я як хотів, вільно ним розпоряджатися та на власний розсуд змінювати або коригувати його. У XVI — на початку XVII століття німецькі імена записували з латинськими закінченнями або перекладали латинською мовою. Після Французької революції виникла державна потреба впорядкувати систему імен (Vogel 2014: 163). Цікаво, що політика віротерпимості імператора Карла II дала змогу існувати лютеранській, кальвіністській, православній та юдейській релігіям; тому в кадастрах зафіксовано багато єврейських імен, які Р. Фогель дослідив на цій території (172–192), і він констатував, що в XVI столітті ще не можна говорити про усталене єврейське іменування. Зафіксовано такі єврейські імена: Mojzis, Mosse, Nathanien, Tabakjūdin; останнє вказує також на заняття жінки, тобто торгівлю тютюном, тощо (2010: 184–186). Ці імена було нелегко зібрати, оскільки представники Третього рейху цілеспрямовано знищували численні джерела, у яких були зафіксовані єврейські особові імена, часто слов’янського походження й інтегровані в німецький іменник (2014: 29). Автор цікаво розглядає походження прізвищевих антропонімів і категорії мотивації, наголошуючи, що їх можна поділити на п’ять груп, але, на жаль, майже не наводить прикладів (2014: 24), тому їх довелося шукати в інших джерелах, адже іноді складно провести межу між прізвиськовими прізвищами та прізвищами третьої групи: Recenzijos / Reviews 279 GRASILDA BLAŽIENĖ 1) прізвища, утворені від патронімів або матронімів, наприклад: Alberti < Albrecht, Dilger < Dilg < Otillie (FN 2005: 84, 192); 2) прізвища, утворені від топонімів (Herkunfsnamen), пор. нім. антропонім Nörnberg < Nürnberg, назву міста; пор. також лит. прізв. Kaunėckas < Kaũnas8; 3) прізвища, пов’язані з місцем проживання, які, можливо, можна назвати й прізвиськовими, наприклад: Lindemann або Lindner (той, хто живе біля липи (нім. Linde ‘липа’ (2010: 24)); нім. прізв. Kleinfeld означає, що носій прізвища жив біля невеликого поля (FN 2005: 379); лит. Pamiškis — той, хто живе біля лісу, на узліссі (LPŽe); пор. також лит. прізвисько Liepìnis — біля садиби ростуть липи (Butkus 1995: 291)9; 4) прізвища, утворені від назви ремесла; пор. нім. Klauber від klauben ‘збирати, підбирати’ (FN 2005: 378); пор. також лит. прізв. Dailidė від лит. dailidė ‘виробник меблів, тесляр; будівельник будинків’) (LPŽe); 5) прізвища, утворені від прізвиськ, які разом із прізвищами від назв ремесел становлять найчисленнішу групу німецьких прізвищ; пор. нім. прізв. Schädlich від нім. schädlich ‘шкідливий, згубний; лиходій’ (FN 220: 574); пор. лит. прізв. Pìlka, імовірно, від лит. pìlkas ‘кольору попелу, свинцю; блідий, тьмяний’ (LPŽe). Варто зазначити, що автор залучив також латиські та литовські особові імена, принаймні згадав про стан досліджень у балтійських країнах, Латвії та Литві (2014: 26). Райнер Фогель наводить багато цікавого емпіричного матеріалу, точно описуючи його географію (с. 37), а також численні факти з історії досліджуваного регіону, приділяючи особливу увагу мовній ситуації та співіснуванню німецької й чеської мов на окресленій території. Інакше кажучи, автор підготував ґрунт для вивчення впливу мовних контактів на антропонімію (69 ff.). Зразково описано джерела, з яких зібрано матеріал для дисертації, що згодом переросла в монографію. Як уже зазначалося, у праці докладно розглянуто особові імена євреїв досліджуваного регіону (128–190), наприклад, Blühdorn — нетипове для німецької антропонімії складне ім’я, утворене від дієслова blühen ‘цвісти’ та Dorn ‘колючка, шпичак’ (с. 178). Структура монографії — не боюся цього слова, адже її автор — представник точних наук — надзвичайно оригінальна. Тут немає звичних довгих списків особових імен та їхніх описів. Особові імена та пояснення їхнього походження подано відповідно до років укладання джерел: 1531, 1535 тощо. Автор обрав незвичну структуру вступних розділів, розглядаючи особові імена Заіферсдорфа (Seifersdorf), Фрідріхсдорфа (Friedrichsdorf) та міста Єгерндорфа (Jägerndorf), а також підпорядкованих йому поселень Альт-Фогельзайфена (Alt Vogelseifen), Ліхтервердена (Lichterwerden), Діттерсдорфа (Dittersdorf) і вже згаданого Фройденталя (Freudenthal), про який уже йшлося в рецензії. У монографії вжито термін прізвища (Familiennamen), що не зовсім 8 Lietuvių pavardžių žodynas. 2012–2015. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. http://pavardes.lki.lt 9 Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės. Kaunas: Aesti. 280 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbare des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach точно відображає ситуацію в антропонімії, адже формування прізвищ ще тривало, а імена не завжди ставали прізвищами. Розгляд особових імен кожного джерела починається також із запитань, які можуть виникнути на підставі емпіричного матеріалу. Іноді автор порушував аж 35 запитань (під час аналізу антропонімії Заіферсдорфа), і вони справді ретельно продумані: наприклад, які мотиви найменування переважають, які типи імен і прізвищ засвідчено в досліджуваному регіоні, від якого часу найменування особи особовим ім’ям і прізвиськом або прізвищем можна розглядати як двокомпонентне найменування в аналізованих історичних документах (192–195). Вражають і розділи з можливими або очікуваними гіпотезами (Erwartunghypothesen) (195–196). На думку рецензентки, монографія є зразковим дослідженням історичної антропонімії в Німеччині останніх років. Походження особових імен досліджуваного регіону різноманітне. Наприклад, 1531 року зафіксовано Fürsknecht, пор. Fuhrknecht ‘наймит, слуга, відповідальний за упряж’ від нім. Fuhre ‘віз, поїздка, перевезення возом’ і нім. Knecht ‘слуга, наймит, найманий працівник’. Для кожного особового імені наведено всі пояснення його походження, запропоновані іншими ономастами (с. 196); Baier — топонімічне особове ім’я від Bayern ‘Баварія’, Meischsner — від назви міста Meißen (с. 199); у 1554/78 році записано прізвиськове ім’я Hackenfuß, можливо, від нім. Hacke ‘п’ята’, hacken ‘копати мотикою, сапати, розпушувати; рубати, різати’, Haken тут ‘кочерга’ і Fuß ‘нога’; воно характеризує людину, яка кульгає, тягне ногу (с. 206–207). У Фрідріхсдорфі 1531 року було особове ім’я Englisch від нім. Engel ‘ангел’, що позначало спокійного, побожного й мирного носія особового імені (с. 224); Richter від нім. Richter ‘суддя’. У Моравії та Чехії так називали сільських старост — рихтарів, посада яких успадковувалася, тому це особове ім’я було дуже поширеним, як переконливо показує Р. Фогель (с. 233). У 1557/78 році в селі жив Lemegr eber, лит. відповідником якого було б «глиноміс» — від нім. Lehm ‘глина’ і graben ‘копати’; це ім’я походить від назви професії, заняття (с. 240–241). Наприкінці кожного розділу подано дуже інформативні таблиці з етимологією особових імен. Значну увагу приділено також словотворенню, суфіксації (популярні суфікси –er і –in) та складним словам (поширений другий компонент –man від –man(n), нім. Mann ‘чоловік, людина’). Я не погодилася б з автором, що особове ім’я Arbaiter від Arbeiter ‘робітник’, зафіксоване 1535 року в місті Єгерндорф, утворене за допомогою суфікса –er, оскільки в цьому випадку суфікс є частиною апелятива (с. 263–264). У тому джерелі згадуються також жіночі найменування, наприклад: Kramerin від нім. Krämer ‘дрібний крамар’ із додаванням суфікса –in (с. 289). Вражають надзвичайно докладні гіпотези щодо походження імен: наприклад, походження прізвища Setzkegel розглядається на 14 сторінках — с. 311–325 — і автор доходить висновку, що Hanitz en Setzkegel / Hanns Setz kegel, яке автор тлумачить як Setzer von Kegeln, могло означати, скажімо, укладача дров або руди конусом — формою, потрібною для гірничої справи (с. 325). Р. Фогель трактує це особове ім’я як Satzname, тобто ім’я, записане у вигляді речення. На професію вказує також T opfer, пор. Töpfer ‘гончар’, Tuchmachmacher, пор. Tuchmacher ‘суконник’, Visch, пор. Fischer ‘рибалка’ (с. 314–335), Recenzijos / Reviews 281 GRASILDA BLAŽIENĖ Ziegenfleischer від нім. Ziege «коза» і нім. Fleischer «м’ясник», тобто м’ясник, який продає козлятину. Чимало особових імен указують на родинні зв’язки, наприклад: Vetter від нім. Vetter «двоюрідний брат», Vischers Schwester «сестра рибалки»; тут родинний зв’язок виражений своєрідним прикладковим компонентом. Виникає питання, чи слід трактувати це як опис, чи як особове ім’я (с. 335–336, 342). Читаючи монографію, розумієш, що для автора вся інформація в історичних документах була дуже важливою, хоча часом бракує контексту. У таблицях (с. 343–346) наведено також виявлені авторкою рецензії відомості про походження прізвищ із зазначенням прізвища й особового імені, наприклад, прізвище Beck та ім’я Martin, або називання жінки одним особовим ім’ям Bernhartin, що підтверджує неодноразове зауваження авторки рецензії: у XVI ст. і пізніші століття жінок не називали на ім’я (с. 343). Це помітно й у Східній Пруссії10. Слід наголосити, що автор навів особові імена ремісників Єгерндорфа, які жили на вулиці гільдії. Завдяки цим особовим іменам відкривається такий пласт історії провінційного міста XVI ст., що залишається лише шкодувати, що ми не описали так само свої населені пункти, можливо, через брак джерел. На цій вулиці жили Kochwasser «той, хто кип’ятить воду», Leineweber «ткач полотна», Salzman «продавець солі», Schuster «швець», Stainmetz «каменяр», Strohalm, пор. нім. Strohhalm «соломинка», імовірно, жали зернові та збирали солому (можливе й прізвиськове походження, що означало б бідну худу людину) (с. 343–346). Розглядаючи прізвище Wurm, яке могло походити від назви місцевості або від апелятива Wurm «черв’як; змія, дракон», автор, пояснюючи апелятив, залучає також лит. var̃mas «комар» (с. 341). Окремо розглянуто жіночі прізвища в кадастрі маєтків Фройденталя за 1618 рік, оригінал якого не має нумерації. У цьому кадастрі зафіксовано 1173 особові імені, з них 25 жіночих, наприклад: Böhmin George, що вказує на чеське походження носійки імені, а її чоловіка звали George; у 1636 році — Bayerin, що означає «баварка, з Баварії», Georg — ім’я чоловіка. У 1604 році зафіксовано називання жінки Fichtnerin Susanna, пор. Fichtner — виробник кухлів з ялинової деревини11, та ім’я Susanna (Зузана), латинізована форма євр. Susanna від євр. Šōšannā: євр. šōšannā «лілія»12. Імена Фройденталя 1604 року демонструють усе розмаїття способів називання, наприклад, Kernwischer, якого не розглядали інші дослідники: Ернст Шварц (Ernst Schwarz), Йозеф К. Брехенмахер (Josef K. Brechenmacher), Йозеф Бенеш (Josef Beneš). Це особове ім’я могло означати того, хто вимітає зерно чи полову, або чистильника рушничних чи 10 Blažienė Grasil da 2012: Dar viena Jono Bretkūno duktė? – Mažoji Lietuva: paribio kultūros tyrimai. Vilnius: Europos kalbų ir kultūrų dialogo tyrėjų asociacija, ISBN 978-609-420-323-2, 11–29. 11FN 2005: 243. 12 Kuzavinis Kazys, Savukynas Bronys 1987: Lietuvių vardų kilmės žodynas. Vilnius: Mokslas, 385. 282 Acta Linguistica Lithuanica LXXIII Siegfried Hanke, Rainer Vogel (Hg.) Urbane des Fürstentums Jägerndorf aus der Zeit der Markgrafen von Brandenburg–Ansbach труб гармат (с. 488), Saulig — похідне від відомого єврейського й біблійного особового імені Saul із демінутивними суфіксами –ing > / –ik / > –ig (с. 513–514). Монографія Райнера Фогеля та її висновки про антропонімію пізнішого регіону Австрійської Сілезії істотно збагачують наші знання про історію цього ареалу, функціонування імен за умов двомовності, словотвір і походження самих особових імен, а також їхнє поширення (с. 569–582). У ґрунтовних додатках, орієнтованих на читачів, незнайомих із теорією ономастики, пояснено терміни, наведено списки ойконімів, історичні відомості, копії оригіналів, карти, без яких ономастичні праці вже важко уявити, а також покажчик розглянутих особових імен — імен та прізвищ, як зазначає автор. Можна лише шкодувати, що не всі литовські ономасти читають німецькі праці з ономастики, адже розглянута монографія, яку Райнер Фогель скромно називає студією, можливо, тому, що вона постала з дисертації, наочно демонструє значення рукописних історичних джерел для дослідження іменника. Надійшла 15 листопада 2015 р. GRASILDA BLAŽIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva grasil [email protected] Recenzijos / Reviews 283