Fonosemantinės sakmės Lietuvių kalbos žodyne

ALGIRDAS SAUDARGAS Європейський парламент Комітет з промисловості, досліджень та енергетики Напрями наукових досліджень: когнітивна лінгвістика, когнітивна нейропсихологія, біофізика. ФОНОСЕМАНТИЧНІ САГИ У СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Фоносемантичні саги у словнику литовської мови АНОТАЦІЯ У статті викладено підхід до пояснення фоносемантичних явищ у литовській мові. Цей підхід поділяє зміст значення слова на концептуальну частину та ті змісти, що виражають відношення динаміки простору, часу й сили. У межах цього підходу фоносемантичні явища пояснюються як розширення когнітивної топології мережі значень слова на фонологічно подібні, але неспоріднені слова. Досліджено кілька прикладів. Проаналізовано мережі значень литовських слів із приголосними K/L; N/R; M/L <> L/M у корені. КЛЮЧОВІ СЛОВА: фоносемантична сага, вихідний фрейм, образ-схема, динаміка сили, когнітивна топологія. АНОТАЦІЯ Подано пояснення фоноѕемантичних явищ у литовській мові. Це пояснення поділяє зміст значення слова на концептуальну частину та зміст, що виражає просторові, часові й силодинамічні (STD) аспекти. У межах цього підходу фоноѕемантичні явища пояснюються як поширення когнітивної топології мережі значень слів на фонологічно подібні, хоча й генетично не споріднені слова. Розглянуто кілька прикладів. Проаналізовано мережу значень литовських слів із приголосними K/L; N/R; M/L <> L/M. КЛЮЧОВІ СЛОВА: фоноѕемантична сага, система координат, образна схема, силова динаміка, когнітивна топологія. Įžvalgos / Insights 229 ALGIRDAS SAUDARGAS 0. ВСТУП «…власне мислення можна висловити лише власною мовою». Antanas Maceina Понад три десятиліття тому самвидавом вийшли роздуми Algirdas Patackas про балтійську культуру Saulė ir kryžius (Patackas 1983; Patackas 2014: 30–85). Там уперше згадано «закон симетрії»: помічено, що при перестановці приголосних у корені деяких слів їхнє значення також набуває певного симетричного характеру, відбувається своєрідна інверсія значення (наприклад: meilė – laimė) (Patackas 2014: 78). Іншим спостереженням було те, що значення слів з однаковими кореневими приголосними, але різними голосними, залишається об’єднаним спільною ідеєю, хоча самі слова зовсім не споріднені (наприклад: nokti – nykti) (Patackas ir kt. 1984; Patackas ir kt. 2014: 93). З погляду формальної лінгвістики ці приклади видавалися нічим не обґрунтованими розширеннями відомих лінгвістичних явищ — метатези й апофонії — і не могли бути прийнятними. Patackas зацікавив мене мовними проблемами, порушеними у його студії, і заохотив викласти свої думки письмово. Той текст (Saudargas 1986) сповнений філософствувань, які сьогодні могли б зацікавити хіба що дослідників жанру самвидаву. Однак він ґрунтується на ідеї, що становить і суть цієї статті. Моя увага зосередилася на словах, корені яких фонологічно подібні, але спорідненість між ними не підтверджена. Я намагався розкрити їхні семантичні зв’язки. Провідником був (і залишається) погляд Antanas Maceina на рідну мову: «Багатство словника литовської мови та різноманітність її граматичної будови свідчать про те, що литовське мислення здатне надзвичайно широко й глибоко проникати в об’єкт мислення та описувати навіть ледве вловимі, але реальні відтінки його зв’язків і відношень. У цьому сенсі литовська мова не поступається жодній іншій мові, якою впродовж історії було створено або створюється філософію високого рівня. Mūsų мова — відкритий шлях до mūsų філософії. Чи підемо ми juo, чи звернемо на закостенілий шлях чужомовних запозичень, залежить від нашого усвідомлення того, що savas мислення можна висловити лише sava мовою» (Maceina 1994: 309). У згаданому тексті я розглядав дієслова, що називають зорове чуття: žiūrėti, domėtis, regėti, matyti та vysti (vydo), а їхню семантику порівнював зі словами, що мають фонологічно близькі корені. Коли я досліджував ці фоноѕемантичні відношення, праці з когнітивної лінгвістики, що тоді формувалася, були мені невідомі, адже за тогочасних умов їх було важко дістати, а можливо, вони були й цілком недоступні. До цих роздумів я повернувся десять років тому й невдовзі виявив, що когнітивна лінгвістика має потрібну дослідницьку методику. Тоді я також не знав багатьох інших речей, про які згадую сьогодні. 230 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės šaknės lietuvių kalbos žodyne Тексти, зібрані в цій статті, написані протягом останнього десятиліття. Їх наново переосмислювали й переписували по кілька разів. Зібравши їх докупи, я ще раз усе обміркував, виправив і розвинув. Багато чого довелося написати цілком заново. Ці тексти мають двоїстий характер. Тексти першого типу — це емпіричні дослідження, у яких я прагнув бути якомога об’єктивнішим. Тому я точно визначив досліджувані об’єкти: це Lietuvių kalbos žodyno (далі LKŽ) лексеми, і тільки вони. Дослідження має на меті описати семантичні зв’язки між фонологічно близькими словами (тими, що мають у корені ту саму пару приголосних). Мета дослідження — показати, що деякі фонологічно близькі литовські корені (так звані пучки коренів) утворюють також семантичні цілісності, які для зручності названо фоносемантичними оповідями. Суть дослідження полягає в розкладанні змісту значень литовських слів на концептуальну та просторово-часову частини. Просторово-часові змісти охоплюють і взаємодію сил (динаміку), тому я використовую скорочення ELD (простір, час, динаміка). Для семантичного дослідження застосовую методи когнітивної семантики. Я намагався спиратися на якомога надійніші, перевірені методи; наприклад, для опису взаємодії сил використовую вже класичні схеми силової динаміки Леонарда Talmy. Усі емпіричні результати достатньо очевидні, хоча, як мені самому довелося переконатися, щоб помітити деякі з них, потрібно трохи звикнути до застосовуваних методів. Тексти другого типу суб’єктивні. Вони знадобилися, оскільки згадані емпіричні дослідження не мають місця в традиційному спектрі лінгвістичних студій. Звісно, у вільний час кожен може досліджувати значення слів скільки душа забажає. Чи знаходять такі дослідження відображення в поезії — вирішує читач. Якщо ж їх хочуть представити на розгляд наукової спільноти, вони мають знайти своє місце. У пошуках такого місця з’ясувалося, що ці дослідження в лінгвістиці є позасистемними або навіть загалом позалінгвістичними. Точніше кажучи, фоносемантичні оповіді — це предмет на перетині наук, хоча ними мала б цікавитися мовознавча наука, зрозуміла в найширшому сенсі. Шукаючи аналогії, я блукав між математичною топологією та середньовічною алхімією. У пошуках аргументів я переглядав монографії, дисертації та статті з найрізноманітніших галузей: від маргінальною визнаної фоносемантики до сучасних досліджень мозку. Такі блукання постійно загрожують перетворитися на безглузде розпорошення думки, адже заглибитися в далекі одна від одної галузі можна лише дуже обмежено. З іншого боку, саме на перетині наук змінюються парадигми й формуються нові течії. Тому в цих текстах я спираюся на найрізноманітніших авторів і джерела, які всі докладно вивчити не вистачило б і кількох життів, але наведені посилання заощадять час допитливому читачеві. Зрозуміло, що тексти такого типу відображають мій суб’єктивний вибір і особисті оцінки та не можуть претендувати на науково вичерпний огляд якоїсь галузі. Тепер час перейти до конкретніших міркувань. Але насамперед слід згадати попередників, з яких усе почалося. Įžvalgos / Insights 231 ALGIRDAS SAUDARGAS 1. МІРКУВАННЯ ЩОДО МЕТОДУ 1.1. Попередники та їхні критики «Йому й сам мед гірким здається» (LKŽ) Algirdas Patackas разом з Aleksandras Žarskus розвинули початкові міркування в самобутнє дослідження управління духовними перетвореннями в давній балтській культурі, підкріплене численними етнографічними джерелами (Patackas, Žarskus 2013). Dainius Razauskas оцінив ці дослідження так: «Творчість Algirdas Patackas і Aleksandras Žarskus — одне з найцікавіших і найглибших явищ у сучасній литовській культурі слова, за своїм духом, можливо, порівнянне з явищем Vydūnas століття тому» (Razauskas 2006: 47). Однак, за словами Razauskas, «цей “мед” духу, зібраний ціною величезної праці, отруює “ложка дьогтю”» (там само: 45). Це «ставлення Patackas і Žarskus до мови, або радше до мовознавства, до наук про мову» (там само). Справді, ще десятиліттям раніше міркування Patackas і Žarskus зазнали гострої (і, мабуть, справедливої) критики мовознавця Simas Karaliūnas (1995). Офіційний світ мовознавства не побачив у згаданих дослідженнях жодного явища, яке можна було б досліджувати. Пом’якшуючи критику Karaliūnas, у емоційній доповіді, прочитаній 1996 року й названій «Лінгвістичне божевілля і священна мова», Razauskas стверджує: «Мета тут — не довести походження того чи іншого слова, не етимологічну спорідненість слів, а звернути увагу на іноді справді вражаючу відповідність, наприклад між фонетичною та семантичною симетрією коренів слів, залишаючи питання про походження слів узагалі осторонь» (Razauskas 1997: 10). Утім, Razauskas чомусь резигнує: «Так чи інакше, така мета, здається, справді не належить до компетенції лінгвістики. Коротко кажучи: досліджуване ставлення до мови — не лінгвістика, не наука» (там само). Далі Razauskas переводить розмову до явища анаграм, відкритого Ferdinand de Saussure і заново відкритого Vladimir Toporov. Він правильно формулює проблему: «Чи можна — а якщо можна, то на якій підставі, спираючись на що — пов’язати просту фонетичну симетрію приголосних у корені слова із семантикою відповідних слів, тим паче з цілим їхнім нібито уявним світоглядом?» (там само). На жаль, заглибившись у цікавий, але й досі доволі туманний потік досліджень анаграм і пов’язаної з ними індоєвропейської поетики, він виринає з відповіддю, аж надто етнософічною (за його власною термінологією1): «Отже, маємо не лише дві мови — звичайну, повсякденну й священну, поетичну, — а відповідно й дві лінгвістики, 1 Пор. Razauskas 2006. 232 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 1 РИС. Фоносемантична мережа академіка Паулюса Славенаса Įžvalgos / Insights 233 ALGIRDAS SAUDARGAS тобто два різні, теоретично й методологічно по-різному обґрунтовані відношення до мови як відображення різних відношень до дійсності загалом — а саме звичайну, профанну, і таємну, сакральну лінгвістику» (там само: 16). Інший попередник, патріарх литовської астрономії, академік Паулюс Славенас, опублікувавши серію статей у 1974–1985 роках, дуже цікаво досліджував зв’язки між звуком і значенням у литовській мові (Slavenas 2001; 1984). Він зауважив, що дуже часто чергування голосних у корені слова не змінює його значення по суті, а лише модифікує його. Переглянувши різні комбінації та відкинувши невідповідні, він накреслив схему на площині. За його власним свідченням, «у не надто дрібному масштабі креслення займало близько третини квадратного метра» (Slavenas 1984: 34). Оскільки дослідження Славенаса не привернуло уваги мовознавців, на рисунку 1 я подаю креслення його фоносемантичної мережі (Slavenas 2001: 278). Саме креслення — лише спосіб упорядкування лінгвістичної інформації. Структура приголосних поєднується найпростішим комбінаторним способом. Славенас своїм дослідженням ніби пропонує: тимчасово забудьмо все, що знаємо про корені слів, і погляньмо, які асоціації значень викликають фонологічно близькі слова. Тоді в ретельно складеній фоносемантичній мережі можна побачити певні закономірності. Така методика звична не лише в експериментальних природничих науках, а й у теоретичних пошуках. Заради справедливості слід зауважити, що таку методику нерідко застосовують і самі мовознавці. Отже, такі експерименти з коренями слів не порушують жодних відомих законів мовознавства. У вільний час кожен може насолоджуватися такими експериментами. Однак якщо ми хочемо щось представити науковій спільноті, треба зробити з цих експериментів висновки й обґрунтувати їх. Академік Славенас зі своїх досліджень робить справді сміливі висновки, які мовознавчій спільноті не здаються достатньо обґрунтованими. Наведу кілька уривків зі статті «Смисловість прамови». «Давня прамова ізольованого племені розвивалася лише завдяки наслідуванню старшого покоління та генетично запрограмованим мовленнєвим звичкам. Вона складалася не зі слів (у розумінні литовської мови), а з коротших багатозначних формантів, які згодом могли стати як коренями слів, так і афіксами коренів. Точніше кажучи, формант має не значення, а ширше уявлення, дещо розпливчасту категорію мислення, а значення виникають лише в поєднаннях формантів. Формант не є ані словом у звичному граматичному розумінні, ані одиницею частини мови: у різних сполуках він міг би мати значення іменника, дієслова чи іншої частини мови, тобто міг би мати те, що в сучасній англійській називають конверсією, міг би годитися для назви, прізвиська, констатації, дії чи іншої мети. Окремий формант давав лише натяк на те, про що йдеться, а значення увиразнювалося у сполуці» (Slavenas 2001: 261). «Різні наведені тут зауваги породжують доволі парадоксальну думку, що розпад індоєвропейських мов означає віддалення не від гіпотетичної прасанскритської прамови, а від архаїчної живої структури литовської мови» (там само: 273). 234 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne Ці спостереження справді глибокі й цікаві, але, хоч і дуже лестять самолюбству литовськомовної спільноти, недостатньо обґрунтовані. Тому цілком зрозуміло, чому мовознавці забули про дослідження старого академіка. 1.2. Аптека розуму «Аптека розуму під тим дахом. Може, звеселити людину своєю думкою.» Dionizas Poška «Несвідомий розум пропонує, свідомий розум відбирає.» Stanislas Dehaene Повернімося до висновку Разаускаса, що «маємо [...] два різні, теоретично й методологічно по-різному обґрунтовані відношення до мови як відображення різних відношень до дійсності загалом — а саме звичайну, профанну, і таємну, сакральну лінгвістику». Де шукати методику для дослідження явища, яке нас цікавить? Першим кроком могло б бути твердження, що ця «повсякденна, звичайна, профанна» лінгвістика досліджує свідомо сприйняті мовні явища, а «таємна, сакральна, поетична» прагне розкрити те, що в мові є несвідомим, тобто безпосередньо недоступним свідомості. Те, що все залежить від точки зору, зрозуміло з простого прикладу. Граматика, безперечно, є традиційною галуззю лінгвістики. Однак на ту саму граматику можна дивитися з двох боків. Діти дошкільного віку розмовляють граматично правильно, хоча ніколи не вивчали граматики. Коли вони починають вивчати граматику в школі, багатьом цей предмет здається виснажливим і нудним. Це добре відомо й зрозуміло. Так само, як під час їзди на велосипеді чи керування автомобілем частину дій ми виконуємо автоматично, а інші — свідомо, так і під час мовлення ми автоматично вимовляємо слова й граматично правильні речення, тоді як свідомість спостерігає за смисловим контекстом і спрямовує його. Слово — це вікно, крізь яке свідомість дивиться на значення, але значення занурене в людське підсвідоме, а межу між свідомим і несвідомим нелегко вловити... Įžvalgos / Insights 235 ALGIRDAS SAUDARGAS поняття. У наступному розділі я запитую, чим можуть допомогти нам сьогодні нейрофізіологічні вимірювання мозкової діяльності. В останніх розділах, присвячених осмисленню методу, визначається фоносемантична сага — об’єкт дослідження цієї статті. Особливо важливий вимір мови — між однозначністю та двозначністю (англ. ambiguity2. Здавалося б, однозначність мала б бути ідеалом мови. Справді так і є, коли двозначність може бути небезпечною. Наказ, відданий офіцером, має бути зрозумілим однозначно. Вказівки хірурга під час операції не можуть бути двозначними. Від цього залежить життя військових або пацієнтів. У законодавстві та багатьох інших сферах прагнуть, щоб уживані терміни розумілися однозначно. То чому ж у мові є двозначність? Двозначність у мові — емпіричний факт. На неї треба дивитися як на джерело мовної творчості, на запоруку життєздатності мови. У мові завжди були і термін, і поетичне слово3. У литовській мові вагання тонко відрізняється від сумніву: вагання наголошує на неминучому виборі між двома можливостями, а сумнів позначає також стан, що охоплює обидві можливості. Можна сказати, що вагання більше властиве механічному вибору машини за заздалегідь визначеними критеріями й позначає точку розгалуження алгоритму. Натомість сумнів описує метод діяльності інструмента розуму — людського мозку. Двозначність сьогодні перебуває в центрі уваги когнітивних досліджень (Zeki 2004). Так з’ясовується місце нашого дослідницького методу в системі наук: нас цікавить мова як засіб пізнання стану розуму. Сьогодні ця галузь — когнітивна лінгвістика в найширшому розумінні (Cuyckens, Geeraerts 2007). У мові ми стикаємося з двома різними напрямами вибору. Найпростіший приклад — омонімія та синонімія (див. рис. 2). Коли ми чуємо багатозначне слово (наприклад, baras), ми опиняємося в точці сумніву. Щоб визначитися, зазвичай маємо дочекатися додаткової інформації з того чи іншого контексту. У протилежному напрямі ми потрапляємо в точку сумніву, коли маємо кілька способів виразити той самий зміст: птах летить / птах мчить. І знову визначаємося, залучаючи додаткову інформацію. Залежно від напряму розрізнятимемо ономасіологічну двозначність і семасіологічну двозначність4. Омонімія та синонімія не є безпосереднім об’єктом нашого дослідження. Полісемічний корінь — це семасіологічна двозначність. Взаємодія семасіологічної та ономасіологічної двозначностей лежить у самій основі механізму сприйняття мови. Однозначність і двозначність — не два дискретні стани, а крайні полюси виміру важливої риси діяльності людського розуму. Людського розуму 2 Це поняття вживається дуже широко. Для нас важливий погляд, викладений Семиром Зекі у своїй статті (Zeki 2004) та в інших працях. 3 Panašiai mano ir Skirmantas Valentas (2012: 12). 4 Пор. Geeraerts 2010: 281–284. 236 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Фоносемантичні саги в словнику литовської мови 2 РИС. Омонімія та синонімія як семасіологічна й ономасіологічна двозначність інструмент — мозок — не є комп’ютером. Суть архітектури сучасних комп’ютерів не змінилася з часів Алана Тюрінга та Джона фон Неймана. Можна сказати, що архітектура комп’ютера відображає діяльність свідомого розуму (Dehaene, Brannon 2011; Zylberberg та ін. 2011). На полюсі однозначності людський мозок здається безнадійно повільним порівняно із сучасними комп’ютерами. Проте навіть найпотужніші комп’ютери й найрозумніші програми поки що не здатні надійно розв’язати навіть найпростіші завдання людського розуму. Чому так, припускав ще фон Нейман: найбільшу роботу людський розум виконує несвідомо, використовуючи паралельно діючі аналогові механізми мозку. Станіслас Деан так описує результати ретельних досліджень психологів мови за останні три десятиліття: «Отже, наш несвідомий розум достатньо кмітливий, щоб паралельно зберігати в пам’яті й викликати з неї всі семантичні асоціації слова, навіть коли слово багатозначне або коли контексту відповідає лише одне його значення. Несвідомий розум пропонує, свідомий розум відбирає» (Dehaene 2014: 66). За допомогою ретельних сучасних досліджень психологи з’ясовують, як діти сприймають слова. Відома психологиня Джин Мандлер, підсумовуючи ці дослідження, зауважує, що дворічна дитина стикається з подвійною проблемою: у яких випадках уживати засвоєне слово і яке слово вживати в конкретному випадку (Mandler 2004: 131). У наших термінах дитина стикається із семасіологічною та ономасіологічною двозначністю. Слово те саме, але для дитини воно означає щось інше, ніж для дорослого. Спілкуючись, дитина зменшує двозначність, аж поки вона не стає такою самою, як у мовній спільноті. Ці та Įžvalgos / Insights 237 ALGIRDAS SAUDARGAS Багато інших досліджень свідчать, що сумнів є протилежним до однозначності полюсом людського розуму, зануреним у води підсвідомості5. Як завжди, своєрідно й цікаво взаємозв’язок свідомого та несвідомого розкриває Маршалл Маклюен (разом із канадським поетом Вілфредом Вотсоном) у своїй рідко згадуваній книжці Від кліше до архетипу (McLuhan 2011 (1970)). Щоб зобразити цей перехід — від однозначного застиглого кліше до сумніву, потім до архетипу й знову до нового кліше, — він наводить останні рядки вірша ірландського поета Вільяма Батлера Єйтса «The Circus Animals’ Desertion»: Ці майстерні образи, завершені, Зросли в чистій думці, та з чого почалися? З купи сміття чи зметеного з вулиці бруду, Старих чайників, пляшок і розбитої бляшанки, Старого заліза, старих кісток, старих ганчірок, тієї навіженої повії, Що стереже касу. Тепер, коли моєї драбини вже немає, Я мушу лягти там, де починаються всі драбини, У смердючій крамниці ганчір’я й кісток серця. Ту ділянку нашого розуму, наповнену старими кліше та їхніми уламками й керовану архетипами, що породжують нові кліше, він за текстом поета називає rag-and-bone shop of the heart. Це була крамничка старих речей і відходів в Англії XIX століття, де торгували ганчір’ям (rag) і навіть кістками тварин (bones). Як пояснює нам редактор видання, навіть кістки тварин були затребуваною вторинною сировиною для виробництва добрив, клею чи порцеляни (McLuhan 2011: vii). Ця ділянка розуму — джерело нових форм і образів, світ архетипів (McLuhan 2011: 104). У ній вирує поетична творчість; на неї спирається драбина Якова, яку Єйтс згадує у своїх віршах. Аналіз Маклюена влучний, але сама книжка складна для читання й химерно побудована. Для нас тут важлива лише безсумнівна аналогія з тим, що засновники психоаналізу називали підсвідомістю й архетипами, хоча останнє поняття дуже туманне й залежить від автора, який його вживає. Українською ту крамничку старих речей, що міститься в серці поета, можна назвати аптекою розуму. Діонізас Пошка запрошує до свого музею Баубли «людей із думкою», щоб вони розважилися, адже «аптека розуму — під тим дахом». Музей є джерелом уяви, де ремісник «із думкою» може черпати образи та ідеї для своїх творів. Можемо трохи погратися словами — адже váistas і vaistas — слова спільного походження, омографи, що різняться лише інтонацією. Слово váistas Войцех Смочинський у Słownik etymologiczny języka litewskiego (далі SEJL) виводить зі спільного для балтів і слов’ян кореня *vaid- «знання (про замовляння хвороб)» (SEJL 2007: 713), а форма vaistas має вторинний корінь дієслова vysti (išvydo) vais-, який він виводить 5 Ще одна важлива тема, пов’язана з дихотомією однозначності / сумніву, — асиметрія мозку (McGilchrist 2009). 238 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne iš prokalbės šaknies *ueid- (SEJL 2007: 762, 763). Vaistas (be kirčio) yra abeją, apimanti vaizdinę (vaistas) (LKŽ: Dievas kalbėjo Izraeliui vaiste) ir veikliąją (váistas) dalį, kuri tinka nurodyti į archetipinį informacijos pobūdį. Jungas tai vadino lotynišku žodžiu imago – pasąmonės turinių telkinio (komplekso) suvokimo schema. Imago apima įvairius pojūčius (kaip šiuolaikinėje psicholingvistinėje literatūroje vadina – modalumus): tai ir regimo vaizdinio schema, ir garsinė melodija ar ritmas, ir lytėjimo, kvapo ar skonio motyvas, bet taip pat ir ritualinio (schematiško) judesio pajautimas savame kūne. Tai ir vaistas, ir váistas. Proto vaistinė (vaištinė ir váistinė vienu metu) tai ta pati pranokėjų Patacko ir Žarskaus vydija (tos pačios šaknies naujadaras!), tai Freudo ir Jungo pasąmonė, tai XX a. pabaigoje psichologų eksperimentuose tiriama implicitinė atmintis (Mancia 2006), tai McLuhano poeto Yeatso kūryboje surasta „sendaičių krautuvėlė širdyje“, tai tie sąmonei tiesiogiai nepasiekiami atminties klodai, iš kurių James’as Joyce’as du dešimtmečius jam vienam težinomais būdais traukė Finegano budynių į kitas kalbas neišverčiamus sakinius. Daugelis žmogaus dvasios tyrinėtojų mėgina pasidairyti proto vaistinėje. Ten pat žvelgia ir Skirmantas Valentas (1997; 2007; 2012) savo trilogijoje, gilindamasis į Antano Baranausko, Vlado Braziūno, Sigito Gedos ir kitų poetų kūrybinę virtuvę. Ремісники «з думкою» були (і залишаються) творцями міфів. Те, що пише Клод Леві-Строс (1997) про міфічне мислення, — повсякденність сучасного міждисциплінарного дискурсу: «І в наш час ремісник6 — це той, хто все робить сам, власноруч і, на відміну від майстра (спеціаліста) в певній галузі, користуючись різноманітними, часто випадковими засобами. [...] Отже, міфічне мислення — це певний різновид інтелектуального ремесла» (Lévi-Strauss 1997: 29). «[...] міфічне мислення, подібно до ремесла на практичному рівні, утворює структурні цілісності, використовуючи не безпосередньо інші структурні цілісності, а субстратні залишки й уламки подій [...] фрагменти й рештки — наче скам’янілості, у яких відбивається історія індивіда або суспільства» (Lévi-Strauss 1997: 34). «У зменшеній моделі, на відміну від спроби пізнати предмет чи істоту в реальному масштабі, спершу пізнається ціле, і лише потім — окремі частини» (Lévi-Strauss 1997: 37). Ми досить поблукали нивами поетичної та міфопоетичної творчості. Нам хотілося лише переконатися, що в пошуках «священної мови» ми аж ніяк не самотні. В аптеці розуму старі кліше та їхні уламки пливуть у водах підсвідомості у вигляді образів і їхніх фрагментів. Це не лише зорові образи, а й звукові поєднання (слова, фрази чи мелодії), запахи, відчуття, смаки та враження від найрізноманітніших емоцій. Ці образи стають виразнішими й тьмяніють, сполучаються всіма можливими 6 У литовському виданні французьке слово bricolage перекладено як «ремісництво». Įžvalgos / Insights 239 ALGIRDAS SAUDARGAS комбінаціями. Звідти ідеї черпають не лише поети, а й математики (Hadamard 1945). Хто впорядковує ці образи, яка їхня граматика? Фоносемантичні явища особливі тим, що значення залучається до несвідомих процесів. Ці явища досліджують уже понад століття. Один із засновників психоаналізу й творців аналітичної психології Карл Густав Юнг (разом із Францом Рікліном) розпочав свою наукову кар’єру з експериментів зі словесними асоціаціями в клініці Бурггельцлі у Швейцарії на початку XX століття. Він продовжив досліди Крепеліна й Ашшаффенбурга, які встановили, що досліджувані, будучи відпочилими, асоціюють слова за значенням, а втомленими — за звуковою подібністю. Юнг уточнив умови. З’ясувалося, що звукові, тобто фонологічні, асоціації переважають, коли свідомість приглушена, а її увага розсіяна, наприклад, щойно після пробудження або просто під час експерименту, що навіює нудьгу. Юнг дійшов висновку, що зосереджена увага пригнічує звукові асоціації, а коли увагу розпорошено, їх стає дедалі більше, аж поки не залишаються самі лише звукові асоціації (Kugler 1980: 2–7). Тому Пауль Куглер (1980: 15) у своїй дисертації запитує: чи є в нашій мові автономні групи асоціацій, фонетично пов’язані й наділені значенням в архетипному образі?7? Значну увагу звуковим асоціаціям і мовним обмовкам приділяв також Фройд. Часто згадують описаний ним у 1909 році випадок Rat Man (у якому асоціюються німецькі слова: Ratten, Raten, Spielratte, Rita, Heiraten, Rathaus8. 1.3. Живий розум «Ну, звичайно, Гаррі, це відбувається у твоїй голові, але хто сказав тобі, що через це воно несправжнє?» (Альбус Дамблдор)9 Дослідження мозку, про які йтиметься далі, також мають тридцятирічну історію. Приблизно в той самий час, коли академік Славен креслив свої схеми, в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, на околиці знаменитої Кремнієвої долини, американська науковиця угорського походження Марта Кутас хотіла з’ясувати, як електричний потенціал мозку людини (ЕЕГ) відображає семантичний зв’язок слова з контекстом речення. Сучасна техніка дає змогу зареєструвати реакцію мозку на вимовлене слово, хоча сигнал реакції на одне слово 7 Через кілька років Пауль Куглер розвинув свої міркування в книжці Алхімія дискурсу, перевиданої через два десятиліття (Kugler 2002). 8 Freudo aprašytus atvejus būtina vertinti kritiškai (žr. Sulloway 1991: 255). 9 J. K. Rowling. Haris Poteris ir Mirties Relikvijos. Vilnius: Alma littera, 2008, 572. 240 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne реакції іноді буває вдесятеро слабшим за саму ЕЕГ. Науковці вже не одне десятиліття досліджують такі реакції, які називають потенціалами, пов’язаними з подією (англ. event related potential — ERP). ERP триває до секунди й за цей час кілька разів коливається, утворюючи характерні пагорби й долини. Кожен максимум або мінімум має свої властивості; їхній опис зайняв би багато сторінок. Нас цікавить один поворот у дослідженнях, що стався наприкінці 1970-х років. Згадана дослідниця разом із колегами хотіла з’ясувати, як змінюється ERP, наприклад, у реченні Я поголив вуса й бороду, якщо замінити останнє слово бороду на місто (Kutas, Hillyard 1980). Речення стає семантично неузгодженим. Дослідники помітили, що змінюється друга хвиля, яку відтоді називають N400. За майже чверть століття, що минула від цього спостереження, N400 став маркером семантичної діяльності мозку (Münte ir kt. 2000). З’ясувалося, що збільшення амплітуди цього маркера вимірює зусилля, потрібні для узгодження слова з контекстом речення. Для таких досліджень найзручніше подавати речення, подібні до наведеного. Останнє слово може бути очікуваним (як борода) або несподіваним (як місто). Такий тест називається тестом із пропуском (англ. cloze). Найважливіше, що з’ясувалося відразу: N400 реагує не лише на несподіваність, а й на дуже різні параметри, які відображають відповідність речення й слова. Після трьох десятиліть ретельних досліджень сформувався приблизно такий загальний погляд. Почувши слово або прочитавши його на екрані, ми сприймаємо його в досить точному часовому ритмі. Упродовж першої чверті секунди аналізується відчуття, поки слово не буде розпізнане. У другій чверті секунди, яку відображає маркер N400, відбувається узгодження сприйнятого слова з контекстом, актуальним у цей момент. Далі відбувається те, що можна назвати виправленнями. Щодо першої чверті секунди важливо зазначити, що під час розпізнавання слова одразу використовується вся інформація, яка вже надійшла через органи чуття. Крім того, психологічними експериментами й нейрофізіологічними вимірюваннями доведено, що в міру розгортання слова постійно й безпосередньо доступна семантична інформація — не потрібно чекати, поки слово буде розпізнане. Друга чверть секунди — це точне часове вікно, упродовж якого вже розпізнане слово узгоджується насамперед із контекстом речення, але також і з ширшими знаннями, актуальними в цей момент. Часове вікно, відведене на узгодження, не залежить від властивостей інформації, наявної в слові й контексті. Для сприйняття слова в контексті відведено певний проміжок часу, і після його завершення матимемо результат, якого вдалося досягти за цей час. Крім того, важливо пам’ятати, що все відбувається несвідомо. Якщо усвідомити не вдалося, доведеться уточнювати вже при світлі свідомості. Що таке цей контекст із погляду нейронної мережі? Безперечно, це нейронні ансамблі слів, активовані почутим або побаченим реченням, а також інші активовані нейронні мережі, що відображають граматичну, просодичну (пов’язану з наголосом, тоном, тривалістю, інтонацією тощо) або невербальну інформацію, а також зміст, викликаний із довготривалої пам’яті, що породив асоціації. Найважливіше те, що мозок активно узгоджує нове слово. Мозку Įžvalgos / Insights 241 ALGIRDAS SAUDARGAS механізми постійно прогнозують, намагаються передбачити, яка інформація на них чекає. Слово не механічно включається в уже наявний контекст і не додається до нього. Слово потрапляє в мережу, яка вже на нього чекає. Наведений вище приклад лише показує, що слово barzdą було спрогнозоване, на нього чекали, і тому його навіть не потрібно було перевіряти. Це відображала мала амплітуда компонента N400. Несподіване слово miestą, як і будь-яке інше слово, що не пасує до контексту речення, навантажує мозок роботою з пошуку бодай якогось зв’язку з контекстом. Це відображає максимальна амплітуда N400, яка показує, що мозок використав увесь відведений йому для перевірки часовий інтервал на пошук значення. Звичайно, контекст не завжди настільки обмежувальний, щоб існував єдиний і чіткий прогноз. Контекст постійно змінюється, а його обмежувальні властивості змінюються й пульсують. Так само й прогноз мозку пульсує від цілковитої невизначеності до високої конкретності. Мозок прогнозує на всіх рівнях — від розпізнавання образів до розуміння мовлення та намірів співрозмовника. Найцікавіше у сприйнятті мовлення — це форма прогнозу очікуваного слова. З’ясувалося, що реакції мозку не бувають лише двох типів — на очікуване й неочікуване слово. Між ними є цілий спектр проміжних реакцій. Амплітуда N400 може бути не лише максимальною чи мінімальною, а й набувати будь-якого проміжного значення. У реальності почуте слово може бути не лише очікуваним чи неочікуваним, а й трохи очікуваним або трохи несподіваним. Наприклад, мозок передбачає категорію слова й більше очікує типових представників цієї категорії, ніж нетипових. Якщо контекст указує на те, що слово має бути назвою якогось фрукта, то яблуко буде очікуванішим за грушу, а тим паче — за якийсь екзотичний фрукт. Мозок більше очікує частотніші слова, ніж рідкісні, і так само в інших випадках. Для литовських слів компонент N400, схоже, ще не вимірювали, але за бажання це нескладно зробити й перевірити наведені нижче міркування. Щоб увиразнити значення цих досліджень для нашої проблеми, сформулюймо аналогічний литовський приклад. Візьмімо таке речення: Kas rytą teka saulė. Початок речення Kas rytą teka дуже обмежувальний. Якщо попросити закінчити речення, багато хто назве saulę. Неочікуваним закінченням речення могло б бути, наприклад, таке: Kas rytą teka drambl ys. Виявляється, мозок очікує слова, подібні до найімовірнішого не лише семантично, а й фонологічно. Це довели дослідження останнього десятиліття, проведені Карою Федермаєр, ученицею Марти Кутас, разом зі своєю докторанткою Сарою Ласло (Federmeier, Laszlo 2009). Поясню їхні висновки на тому самому литовському прикладі. Очікуючи на найімовірніше завершення — saulė, — мозок людини активує не лише семантично суміжні слова або слова, які можна пов’язати з ним, mėnuo, vanduo, mergina (з огляду на полісемію дієслова teka), а й фонологічно близькі слова. Такими могли б бути слова, що римуються зі словом saulė: sala, sula, siela, seilė або suolas. Полегшення перевірки таких слів пояснюється тим, що прогнозуються не лише зв’язки семантичного контексту, а й фонологічний контекст, який не обов’язково має якесь смислове тлумачення. Тому 242 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne імовірний результат експерименту мав би бути таким: saulė — мінімальна амплітуда N400; dramblys — максимальна; suolas або mėnuo — середня. Це факт про організацію мовної системи в нашому мозку, доведений експериментально. Чому мозок активує не лише семантичні, а й фонологічні зв’язки? Чимало даних свідчить, що слово розпізнається послідовно, фонема за фонемою. Мозок працює, широко охоплюючи одночасні паралельні потоки інформації. Прогнозуються не лише слова, а й фонеми, поки остаточний вибір ще не зроблено. Отже, розпізнавання слова активує цілий пучок фонологічно близьких слів. Коли слово вже розпізнано, ансамбль нейронів, пов’язаний із фонологічно подібним до очікуваного словом, уже активований. Вважають, що така стратегія розпізнавання підвищує надійність і ефективно використовує перевагу мозку — принцип паралельної обробки інформації. Ми докладніше розглянули один результат психологічних експериментів. Це галузь досліджень, що називається нейролінгвістикою, а в ширшому контексті — когнітивною нейропсихологією. Спеціалізація сучасної науки створила глибокі прірви між різними дисциплінами, а мости, перекинуті над концептуальною ущелиною завдяки ретельним експериментам і уважному теоретичному аналізу, ненадійні й часто безповоротно руйнуються. Можливо, це лише питання часу, і дослідження мозку та штучний інтелект найближчим часом заповнять усі ущелини, і ми відчуємо твердий ґрунт незаперечної науки? Чи залишиться місце для звичних нам мовознавства й психології? У 2016 році на Brain forum у Лозанні було представлено програми дослідження мозку, що здійснюються у США, Європі, Китаї та Японії й уже отримали мільярдне фінансування. Деякі з цих програм та інші подібні дослідження оглядає видання за редакцією Ґері Маркуса й Джеремі Фрімена Smegenų ateitis (Marcus, Freeman 2015; пор. Adolphs 2015). У післямові до видання Крістоф Кох і Ґері Маркус спрогнозували розвиток нейронаук на п’ятдесят років уперед (Koch, Marcus 2015). Передбачаючи поступ когнітивних наук, вони стверджують, що через п’ять десятиліть мислення, мова, соціальні стосунки та інші явища, притаманні людському розуму, усе ще не вдасться пояснити на основі нервової діяльності мозку. На їхню думку, і тоді залишатиметься незрозумілим, як мозок кодує значення слова чи зміст речення, хоч нанороботи вже зможуть проникати аж до живого нейрона. Отже, найближчі пів століття доведеться покладатися на висячі мости... Такий тверезий погляд спонукає не відкидати жодних інсайтів — незалежно від того, коли й за допомогою яких засобів їх було здобуто. Порівняймо висновки, які можна зробити з дослідження ERP у Кремнієвій долині, з психологічними експериментами, проведеними століття тому в клініці Бурґхельцлі. Вимірювання компонента N400 показали, що мозок людини прогнозує завершення речення (наприклад, saulė), яке активує пов’язаний із ним фрагмент семантичної та фонологічної мережі (наприклад, mėnuo або suolas). Цю інформацію порівнюють зі словом, поданим в експерименті. Įžvalgos / Insights 243 ALGIRDAS SAUDARGAS Усе відбувається несвідомо. Свідомості подається лише один остаточний варіант значення речення. Експерименти Юнга та Рікліна повідомляють нам дещо більше. Учасників експерименту просять назвати свою асоціацію до заданого слова. Його результати показують, що асоціації бувають і семантичними, і фонологічними. Це відповідає висновкам дослідження ERP. Але дослідження, проведені в клініці Бурггольцлі, засвідчили, що характер асоціації залежить від стану досліджуваного щодо свідомості. Юнг дійшов важливого висновку: свідомий розум шукає семантичні асоціації, а фонологічні пригнічує. Фонологічні асоціації прориваються, коли свідомість досліджуваного пригнічена. Аналогічні результати отримали, досліджуючи пацієнтів з амнезією, які не могли пригадати той факт (порушена експліцитна пам’ять), що грали у візуальну комп’ютерну гру (наприклад, Tetris), але перед сном бачили образи цієї гри або бачили їх уві сні (Stickgold ir kt. 2000). Психологи пояснюють це проявом імпліцитної пам’яті. Сучасні дослідження свідомості розрізняють п’ять видів несвідомої діяльності мозку (Dehaene 2014: 190–197). Згідно з гіпотезою «глобального робочого простору», думка, яку свідомо сприймають, широко «ретранслюється» великими нейронними мережами мозку. До уваги свідомості можуть потрапити лише сильні, так звані надпорогові сигнали. Таких сигналів у мозку одночасно може бути багато, але свідомість відбирає лише одну послідовну низку. Ці сигнали не зникають, а чекають на увагу свідомості й можуть бути посилені для глобальної ретрансляції. «Несвідомий розум пропонує, свідомий розум відбирає» (Dehaene 2014: 66). Ці сильні сигнали, які ще чекають на увагу свідомості, є несвідомими мозковими змістами першого виду. Сигнали другого виду надто слабкі, щоб привернути увагу свідомості. Це підпорогові сигнали, які зникають і стають недоступними свідомості. Самі по собі ці сигнали не здатні привернути увагу свідомості, проте за короткий час свого існування можуть впливати на інформацію, яку згодом сприймають свідомо. Несвідома діяльність мозку третього виду охоплює весь автоматизм нашої нервової системи, наприклад дихання. Четвертий вид охоплює всі різновиди первинного кодування відчуттів, яке перед тим, як потрапити у поле свідомості, має бути перекодоване. Нас найбільше цікавить п’ятий вид несвідомого знання, який Dehaene називає дрімаючим. Ця інформація закодована в синаптичних зв’язках. Її накопичення починається ще до народження. У перший рік життя, хоча більшість нейронів людського мозку вже перебуває на своїх місцях, синаптичні зв’язки формуються з великою швидкістю. За перші два роки мозок виростає до половини розміру дорослого мозку — від чверті до трьох чвертей його об’єму. Однак ми нічого не пам’ятаємо з перших трьох років життя (так звана інфантильна амнезія). Куди поділася ця інформація? Усе це і є дрімаюча пам’ять. Інформація зберігається, але недоступна свідомій пам’яті. Там залягають уся граматика й фонологія мови, і залягають так глибоко, що керівники мільярдних проєктів із дослідження мозку не сподіваються дістатися до них упродовж найближчих п’ятдесяти років. 244 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne Дрімаюча пам’ять — це та сама аптека нашого розуму. Вона безпосередньо недоступна свідомості, але до неї можна дістатися інтуїтивним шляхом. До цього джерела творчості звертаються і поети, і математики. Французький математик Жак Адамар (1945), спираючись на досвід Анрі Пуанкаре, одного з найвидатніших математиків, що вже став класичним, поділяє цей діалог на чотири етапи: підготовку, інкубацію, осяяння та верифікацію. Математик не дочекається натхнення без тривалої виснажливої підготовчої праці, яка часто не дає бажаного результату. Математик працює зі свідомо сприйманими формами думки, здобутими під час тривалого навчання та відшліфованими напруженими роздумами. На етапі інкубації комбінації форм свідомої діяльності математика занурюються в океан первообразів, яким керують схематичні інструменти, що перебувають у підсвідомості, дрімають, але є реальними. Осяяння (натхнення) приходить, коли підсвідомість виводить на світло свідомості несподіваний розв’язок. Його форма відповідає окресленому психоаналізом образові — архетипу. Він завжди має емоційне навантаження. У математиці емоція виявляється естетично: несподіваний розв’язок завжди буває красивим. 1.4. Фоносемантичні легенди «Майже не зачеплені ниви литовського мовознавства — зв’язок семантики з фонетичною будовою кореня» Аудроне Каукіене (Історія дієслова литовської мови, т. I) «Ой, котики, котику, чом ниви не зорав, чом льону не посіяв?» Юозас Тумас-Вайжгантас (LKŽ) Аудроне Каукіене у праці Історія дієслова литовської мови пише: «Зв’язок структури й семантики помітили вже давно. Часто наголошують на зв’язку фономорфологічної структури з конкретною семантикою». Далі констатує: «Майже не зачеплені ниви литовського мовознавства — зв’язок семантики з фонетичною будовою кореня» (Kaukienė 1994: 164, 165). Ці ниви мовознавства (згадані в підзаголовку розділу) і є тією ще не дослідженою наукою територією, на яку ступають попередники, згадані в першому розділі. Суперечностей із відомими мовними фактами немає, але проблему ще не сформульовано у прийнятний для науки спосіб. З іншого боку, ця територія лежить облогом лише в дослідженнях литовської мови. Сьогодні на ній працюють великі гурти науковців, залучаючи найсучаснішу техніку, хоча на посіяний льон, як застерігає народна мудрість (і керівники мільярдних проєктів із дослідження мозку), ще чекає довгий і болісний шлях. Це територія на межі наук, Įžvalgos / Insights 245 ALGIRDAS SAUDARGAS до якої час ступити й дослідникам литовської мови (досить лише подолати вайжгантівську млявість кота...). Як ми могли переконатися, наразі шлях до цієї території пролягає лише підвісними мостами. Фахівці однієї галузі, безпечно тримаючись свого берега, не дістануться іншого. Потрібен інтелектуальний ризик. Підвісний міст не гарантує безпеки. Гіпотези можуть не підтвердитися, але іншого шляху наука не знає. Важливо, щоб міст, який сполучає дві галузі, був надійно закріплений і з одного, і з другого боку. Візьмімо конкретний приклад — пару литовських дієслів lemti / limti. SEJL наводить прамовний корінь *lemH– зі знаком питання, який, мабуть, стосується значення ‘ламати’ (польськ. łamać) (SEJL 2007: 344). Цей корінь знаходимо й у MA, звідки дізнаємося, що цей дуже продуктивний у балтійських і слов’янських мовах корінь у монографії енциклопедичного масштабу про духовний світ індоєвропейців зберігся лише в образі жахливих нічних духів: латинських lemures та грецьких lamia (MA 2006: 411). Безперечно, на рівні залякування дітей їх можна порівняти з нашими laumėmis. Порівняльне мовознавство, обтяжене авторитетом класичної тріади (санскриту, грецької, латини), схильне забувати балтійські слова, хоча дослідники індоєвропейської поетики їх пам’ятають (пор. West 2007: 384, 386). Погляньмо на цей простий малюнок (див. рис. 3), який ми сотні разів бачили в текстах економічних і соціологічних досліджень. РИС. 3. Схема частини цілого Його зазвичай обплітали іншими подібними малюнками й обсипали цифрами. Це схема образу, що вказує на відношення цілого до його частини. Схема образу (англ. image schema) є одним з основних інструментів когнітивної лінгвістики10. Тут нам важливо лише нагадати, що схема образу — це не малюнок чи креслення (він може бути зовсім іншим), а первинний образ думки, на який малюнок лише вказує (Cuyckens, Geeraerts 2007). У LKŽ і досі маємо назву частини цілого: 10 Terminą „vaizdinys“ vartoju pagal Jakaitienės vadovėlį (Jakaitienė 2010: 45). 246 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne РИС. 4. Концептуальна метафора 1 lãmas 1. ‘частина чогось, шматок, ламантас’11 I Як ти проковтнув такий лӑмас пирога так швидко! Ms. Дієслова з коренем L/M у значенні ‘ламати’, схоже, вже не вживаються (наприклад, lamėti ‘ламатися’, пор. слов’янське lomati). Іменників багато: lãmas ‘частина чогось, шматок, ділянка землі, наділ’, lamatà ‘сильне ламання (під час бурі)’, lomà ‘западина на землі, долина, шматок, грудка, ділянка землі, наділ’. Слово luomas переносить нас у соціальну сферу. У LKŽ наведено такі значення: ‘суспільна група, утворена за походженням, майном або заняттям’; ‘сімейний стан’; ‘рід, походження’; ‘ділянка, наділ, шматок’; ‘клас чисел’. Відповідник жіночого роду luoma, крім першого значення luomo, має й інші: ‘щастя, доля’; ‘раз, черга’; ‘часова межа, термін’. Усім зрозуміло, що означає слово laimė. Ми знаємо про його зв’язок зі словами lemti, likimas. Тут слід зупинитися й звернутися до другого розділу ґрунтовного дослідження Альгірдаса Юлюса Ґреймаса «Аушріне і Лайма» (Greimas 2005b). У ньому розкрито 11 У цій статті елементарними об’єктами є лексеми з LKŽ (лише кілька прикладів узято з DLKŽ). Леми подано напівжирним шрифтом із власною нумерацією. Терміни «лексема» і «лема» вживаю відповідно до визначення Якайтене (2005; 2010), але у вузькому значенні — як структурні об’єкти LKŽ. Įžvalgos / Insights 247 ALGIRDAS SAUDARGAS МАЛ. 5. Коло Редоса зв’язки між щастям і долею, щастям і фатумом, Лаймою та Лауме у широкому контексті литовського фольклору. Семантичний зміст литовської лексики та міфології в найзагальнішому вигляді зображено на малюнку 4. Стрілки приписують схематичну структуру кожній площині (фрейму) або переносять її з однієї площини до іншої. Порівняльне мовознавство, не цікавлячись когнітивною структурою значень слів, збіднює духовний світ індоєвропейців до рівня (у цьому разі) дитячих страшилок. Це лише один приклад, який показує, що порівняльному мовознавству варто взяти на себе принаймні частину відповідальності за згадану «ложку дьогтю». Розгляньмо інший приклад, який формальна лінгвістика автоматично відкидає. Патаккас і Жарскус укладають перетворення в Коло Редоса (див. мал. 5) (Patackas, Žarskus 2013: 10; Patackas 2014: 87). 248 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne МАЛ. 6. Схема дієслова 2 nókti Ніщо не забороняє використовувати схоже звучні (nokti – nykti) або інвертовані (migti – gimti) слова для називання відношень перетворень. Традиційна лінгвістика відкидає будь-який зв’язок таких пар слів із наукою про мову. Візьмімо пару слів nokti / nykti. Порівняльне мовознавство реконструює такі прамовні корені: *neh₂k- / *nik- (SEJL 2007: 427, 425). Це різні корені й різні етимологічні гнізда. На цьому інтерес закінчується12. Як ми бачили, когнітивний зміст семантики мовознавців не надто цікавить. Утім, варто було б ним поцікавитися. Передусім слід зауважити, що семантичну опозицію, яку в Колі Редоса приписано парі слів nokti / nykti, містить саме дієслово nokti: 1 nókti 1. «дозрівати (про плоди, зернові)» 1 nókti 4. «слабнути, занепадати» Згадаймо також дієслово, що виходить з ужитку: 2 nókti 1. intr. «іти, слідувати позаду» 2 nókti 2. tr. «наздоганяти, переслідувати» Структуру цього набору значень можна зобразити як дві концептуальні метафори (Cuyckens, Geeraerts 2007). Зміст дієслова 2 nókti «іти, слідувати позаду; наздоганяти, переслідувати» передає схема на малюнку 6. У точці P той, хто наздоганяє, panoko «наздогнав» і pranoko «обігнав». Перша метафора {2 nókti → 1 nókti 1. «дозрівати»} переносить структуру схеми з простору руху 12 Plg. Karaliūnas 1995: 8. Įžvalgos / Insights 249 ALGIRDAS SAUDARGAS площини до природної площини, де точка P позначає вершину зрілості. Та сама метафора відображена й у дієслові prieiti: 1 prinókti 1. «дозріти, дійти» prieiti 1. «підійти (до чогось), ідучи» Дійшов до кінця мосту. prieiti 13. «дозріти, достигнути» Цього року жито достигло раніше. Інша метафора має ціннісну інверсію: {2 nókti → 1 nókti 4. «слабнути, занепадати»} Кульмінаційна точка відповідає не позитиву, а негативу (Nōks nōks i nu-nōks (numirs)). Дієслово nykti рятує від незручної інверсії. Отже, повну когнітивну структуру обох дієслів описують дві такі метафори: {2 nókti → 1 nókti 1. «дозрівати»} + {1 nókti 4. «слабнути, занепадати» ← 1 nýkti} Перший приклад був лише м’яким докором лінгвістам, які працюють на ниві порівняльного мовознавства, за те, що вони (очевидно) мало заглиблюються в сучасну семантику, проте цей приклад викликає запитання. Подана структура є когнітивною структурою на рівні вживання лексики, відображеного в LKŽ (яке є синхронним із точністю до кількох століть у часі й поширення діалектів у просторі). За своїм значенням вона природно охоплює не лише слова одного етимологічного гнізда, а й фонологічних «сусідів»13. Питання до лінгвістів полягає саме в тому, як виникають такі структури. Розвиток концептуальних метафор є предметом широкої дискусії (Fusaroli, Morgagni 2009). Лінгвістика когнітивного спрямування визнає важливість метафори для мовних змін. Який розвиток засвідчує семантична структура nokti / nykti — питання, що потребує ретельного дослідження. Дієслово 2 nókti, яке є просторово-часовою основою концептуальної метафори, вже вийшло з ужитку, хоча подієва дія 2 pranókti і досі є продуктивним джерелом нових метафор (у цьому можна переконатися, ввівши це слово в програму Google). До наведеної схеми слід було б додати ще й точку перетворення, яку наочно демонструє двозначність дієслова noko у фольклорі: В’яла рута, в’яла м’ята, в’яла лілієчка, в’яли мої молоді літа, мов зелена руточка (пісня) Gs. В’яне в городі троянда, в’яне лілієчка, в’яне моя молодість біля спритного парубка LTR (Mrk). LKŽ і DLKŽ наводять ці речення при значенні «втрачати свіжість, в’янути» (DLKŽ наводить лише першу частину речення). Цікаво, що професор Смочинський помічає їхню двозначність, перекладаючи це речення двома способами: «Dojrzewała (= дозрівала) ruta, dojrzewała mięta, dojrzewała lilia, jak zielona rutka więdły (= в’янули) dni mej młodości». Переклад або заміна дієслів виявляє й фіксує певну інтерпретацію. Неповторна краса фольклору полягає в його двозначності: скрізь те саме дієслово nokti, але в першій частині речення воно тяжіє до значення «дозрівати», а у фінальній фразі речення постає загроза «втратити свіжість, 13 Plg. Federmeier, Laszlo 2009. 250 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne в’янути’. Це точка переходу, закладена в суті весільних звичаїв і свята Раси. На жаль, мовознавство в Литві й досі байдуже до цієї амбівалентності. Значення слова перебувають між собою в парадигматичних відношеннях. У реченнях Квітка зріє або Яблуко зріє зміст залежить від того, яке значення слова noksta ми обираємо: 1 nókti 1 «дозрівати» чи 1 nókti 3 «втрачати свіжість, в’янути». Однак у реченні Nóko rūta, nóko mėta, nóko lelijėlė, nóko mano jaunos dienos kap žalia rūtelė, в інтерпретації SEJL ті самі значення перебувають у синтагматичних відношеннях: спочатку noksta, потім vyksta. Ця синтагма перебуває на рівні не синтаксису речення, а структури наративу. Порівняймо три варіанти цього речення: Nóko rūta, nóko mėta, nóko lelijėlė, nóko mano jaunos dienos kap žalia rūtelė = амбівалентність у фольклорі; Vyto rūta, vyto mėta, vyto lelijėlė, vyto mano jaunos dienos kap žalia rūtelė = інтерпретація LKŽ і DLKŽ; Brendo rūta, brendo mėta, brendo lelijėlė, vyto mano jaunos dienos kap žalia rūtelė = інтерпретація SEJL. Перше речення, як уже зазначалося, є амбівалентним, що надає фольклору відкритості для інтерпретації. У другому реченні слово nóko замінено запропонованим у LKŽ синонімом. Третє речення — це зворотний переклад з польської мови. Якщо розглядати формально, інтерпретація LKŽ правильна. Словник відображає світосприйняття землероба, яке формувалося не одне тисячоліття. Мова дуже чутлива й точна щодо важливих рис довкілля. Основне значення дієслова 1 nókti — «дозрівати (про плоди, зернові)». Про квітку так не скажеш. Це видно з такого речення: Мак, цвітучи, наче троянда, утворює отвори, достигає, а дозрівши, висипається, коли його струсне вітер B. Спочатку мак цвіте (як троянда), а потім достигає. Квітка не достигає, а цвіте, доки не зів’яне. Достигають плід, зерно, насінина (висипається, коли його струсне вітер). Однак молодість і цвіте, і зріє, і в’яне: Петнюнас не довіряв нареченим і не наважувався брати приймака, хоча донька зріла-зріла, аж поки не перезріла й не втратила чарів молодості rš. (LKŽ). Це речення, позначене в LKŽ як ужите в переносному значенні, тобто як концептуальна метафора, переносить схему з рослинного світу на біологічну природу людини. Молодість можна порівняти і з квіткою лілії, і з яблуком, що достигає, і (на жаль) із перезрілим плодом чи зів’ялою квіткою. Цю точку переходу красиво й концептуально точно окреслено в схемі кола Редос, але нас цікавлять аспекти мовного вираження. Формально точно замінивши в реченні nóko на vyto, ми втрачаємо всю поетичну сутність фольклору. Дієслово vyto не має амбівалентності й тому не відкриває читачеві (а також слухачеві — адже це пісня!) доступу до точки переходу (як сформулювали б когнітивні Įžvalgos / Insights 251 ALGIRDAS SAUDARGAS психолінгвістика). Інтерпретація SEJL, жертвуючи точністю14, намагається сконструювати цей підхід. Точку переходу виявлено на свідомому раціональному рівні як розгортання дискурсу (зріла лілея > в’янули мої молоді дні). Фольклор використовує двозначність, закладену в дієслові nokti, щоб відкрити несвідомий доступ до точки переходу. У цьому й полягає різниця між прозою та поезією. Цей безсумнівно довговічний зміст не знаходить місця в царині порівняльного мовознавства, хоча SEJL, реконструюючи форму *neh₂k-, не сумнівається в індоєвропейському походженні кореня. Чи прийшов такий ключовий для світогляду землероба зміст із прамови, чи був створений у балтійських мовах, як постпозиційні місцеві відмінки, і тепер уже зникає — це питання, які порушує когнітивний аналіз. DLKŽ показує, як розтріскується це широке й глибоке семантичне поле. Мова неминуче змінюється. Що слід зберігати, а що не має значення — це основне питання. Я не коментуватиму й не ставитиму під сумнів важливість стабільності вираження (і правопису). Мову ми засвоюємо несвідомо, тому механізми несвідомого сприйняття мають вирішальне значення для життєздатності мови. Щоб знати, що і як зберігати, її потрібно ґрунтовно дослідити. Тепер погляньмо на четвертий варіант речення, у якому останнє дієслово nokti замінено дієсловом nykti. Зів’яла рута, зів’яла м’ята, зів’яла лілійка, в’янули мої молоді літа, мов зелена рутонька. Його наведено не для того, щоб замінити текст пісні. До сказаного про двозначність уже нічого додати. Вираження цього речення (nokti / nykti) залишає двозначність у першій частині речення (nóko lelijėlė), але виявляє свідомості загрозу в другій частині речення (nyko mano jaunos dienos). У фольклорі точка переходу глибоко занурена в полісемію дієслова nokti. Це речення виводить точку переходу на рівень свідомості (як і інтерпретація SEJL), але завдяки фонологічній подібності залишається зануреним у підсвідомість. Це не якийсь новий лінгвістичний факт, що суперечить висновкам порівняльного мовознавства. Це вказівка на семантично пов’язаний масив, що охоплює обидві пракореневі форми. Семантичне ціле (гештальт) охоплює в мові обидва етимологічні гнізда, що перебувають з фонологічного погляду на «аблаутній відстані». Nokti / nykti — цей приклад мотивує назву фонсемантичні саги. Сага — термін на рівні наративу. Цю статтю присвячено методиці пошуку й опису таких структур. У цьому прикладі фонсемантична сага охоплює весь континуум вираження в LKŽ: nokti, nykti, neikti, niūkti, [...] niekas, naktis [...] тощо. Основу семантичного гештальту становлять згадана пара метафор і точка переходу. З погляду «алхімії дискурсу» Пола Куглера це скупчення фонетично близьких слів, об’єднаних емоційно сильно вмотивованим значенням 14 Dojrzewala у словнику перекладається як «дозріває, достигає». Як ми бачили, LKŽ не приписує цих значень квітам. Чи можна польське слово dojrzewala вживати не лише щодо плодів, а й щодо квітів — не беруся судити. 252 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne цілого — imago. До речі, загроза точки переходу, пов’язаної з nokti / nykti, докладно описана у Книзі перетворень, — та сама, про яку йдеться в головному прикладі студії психоаналітика (втрата цноти; Kugler 1980: 11). Однак комплексу змістів підсвідомості, описуваному психоаналітиками, бракує структурної організації. Архетипи колективного несвідомого Юнга виявляють лише дуже загальні риси. Тут потрібно прокласти міст до міцнішої опори — математики. Швейцарський психолог чилійського походження Рафаель Нуньєс (нині працює в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго), аналізуючи листування Юнга з відомим фізиком Вольфгангом Паулі, зауважує концептуальну відповідність між архетипами колективного несвідомого та образними схемами, використовуваними в когнітивній лінгвістиці (Núñez 2008: 9). Наприкінці тисячоліття Нуньєс разом з одним із засновників когнітивної лінгвістики Джорджем Лакоффом розкрили когнітивну структуру математичного мислення (Núñez, Lakoff 1998; Lakoff, Núñez 2001). Це перші кроки до наукового дослідження математичної творчості, проаналізованої згаданим нами ще пів століття тому Адамаром (див. 1.3). Сьогодні науковці, які працюють у цьому напрямі, використовують як методи когнітивної лінгвістики та психології, так і нейрофізіологічні вимірювання мозкової активності (див. Núñez, Marghetis 2014; Marghetis, Edwards, Núñez 2014; Dehaene, Brannon 2011; Dehaene 2014). 1.5. Майстрування фонсемантичних саг «І в наш час майструвальник — це той, хто все робить сам, власноруч і використовує, на відміну від майстра [фахівця] певної галузі, найрізноманітніші, часто випадкові засоби». Claude Levi-Strauss Підсумовуючи, можна сказати, що фонсемантична сага — це скупчення фонетично близьких слів, семантичний зміст просторових, часових і силових динамік (ELD) значень яких утворює ціле, часто набуваючи емоційного забарвлення. Де шукати такі саги? Відповідь: у LKŽ. Куглер цікавиться проявами підсвідомості в психіці людини й досліджує ті випадки, коли скупчення фонетично близьких слів можна виявити у снах чи видіннях. У хворобливій психіці (описаний Фройдом випадок Rat Man) або в обмовках виявляється стан індивідуальної психіки. Безпосередньо в мові саги можна шукати у створених текстах або в самій структурі словника. Фольклор, як ми бачили, приховує когнітивну структуру в багатозначності слова — двозначності. Синтагматично співзвуччя розгортаються через парадигми відмінювання та словотвору (LKŽ: Aš keleivis keleivėlis, keleliu keliavęs KlpD20). Текстів Įžvalgos / Insights 253 ALGIRDAS SAUDARGAS Фольклор, здається, не творить послідовностей фонетично близьких слів, не споріднених між собою (пор. nóko lelijėlė / nyko mano jaunos dienos). Такі тексти були б помічені й досліджені. Проблему можна проілюструвати штучним текстом. Порівняймо три історії про ворон: I. Чекають три ворони. Одна відлетіла, друга залишилася, третя і далі чекає. II. У клітці чекали три круки. Час минав. «Вже час», — сказав один крук і вилетів надвір. Другий крук залишився. Він тримав у дзьобі сир і думав: «я голодний, мене не зламати». Третій крук і далі чекав. Його тримала туга за рідним домом. «Більше ніколи», — прокаркав він. III. У клітці сиділи три круки. Життя пливло повз. «Вже час», — сказав один крук і вилетів із клітки. Другий крук не летів. Він тримав у дзьобі сир і думав: «я не їв, мене не примусити». Третій крук затримався. Його вабила туга за рідним домом. «Більше ніколи», — прокаркав він. Суб’єкти першої історії — три ворони, а всі дієслова мають однакову приголосну структуру коренів L/K, хоча й не обов’язково споріднені, адже належать до різних етимологічних гнізд (laukti < *leuk; lėkėti < *lek; likti / laikyti < *leiku / *liku). У другій історії наведено ще інші слова з такою самою структурою коренів L/K (laikyti, lenkti, alkti, laukan, laikas). Ворон замінено круками, які мають багато асоціацій у фольклорі; сир пов’язаний із відомим сюжетом байки, а фраза «більше ніколи» шанувальникам поезії Едгара По нагадує знаменитий вірш «Ворон» (англ. The Raven). У третій історії вже немає жодного слова з коренями типу L/K, але її сюжет майже не змінився. Ніхто не створює текстів першого типу й не говорить так. Друга історія розгортає семантичне ядро дієслів першої історії, використовуючи корені того самого типу (за винятком останнього речення). Третя історія зберігає когнітивну структуру дискурсу, хоча всі фонологічні зв’язки стерто. Такими є мовні тексти. Але структура мови нікуди не зникла. Як ми бачили, психологічні експерименти й навіть точні вимірювання електричної активності мозку свідчать про те, що слова в несвідомих механізмах пов’язуються і семантично, і фонетично. Таким чином, фоносемантичні цілісності виявляються та впливають на мислення й мову. Психоаналітики помічають їх у своїх дослідженнях. У мові вони закріплені в морфонологічних парадигмах. Але не все зафіксовано в граматиках. Тому відповідь така: фоносемантичні оповіді закладені в когнітивній структурі значень слів у LKŽ. Фоносемантичної оповіді не знайдемо в текстах. Фоносемантичну оповідь треба поставити. Почнемо з фонологічної частини, вибравши сукупність слів із коренями однакової структури. Потім, використовуючи когнітивної 254 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne лінгвістики техніку, ми вибудуємо структуру семантичного змісту простору, часу й динаміки значень слів цієї сукупності. Погляньмо на рисунок 7, який допоможе показати, що метод, застосований у цьому дослідженні, не суперечить відомим мовним фактам, а доповнює їх. На ту саму колонку словоформ можна дивитися з лінгвістичного погляду (зліва) або з екстралінгвістичного погляду (справа)15. Розгляньмо обидва способи уважніше. Форми слів розташовано вертикально відповідно до голосного кореня (включно з відсутністю голосного — ø). Корені всіх слів мають однаковий приголосний каркас (позначатимемо його K/L, а розрізняючи вокалізовані й невокалізовані: K-L і KL-). Позначені зліва реконструйовані форми коренів праіндоєвропейської мови тут і в інших місцях (якщо не зазначено інакше) взято зі Smoczyńskiego Słownik etymologiczny języka litewskiego. Отже, вокалізовані корені належать до двох різних етимологічних гнізд, а дієслова kloti, klėsti і klysti також не споріднені між собою. Дієслова kelti / kilti, kalti / kulti, kloti, klėsti, klysti фонологічно близькі. Можна стверджувати, що їхня фонологічна близькість така сама, як чергування голосних кореня (апофонія). Kelti / kilti — споріднені слова, тому відмінність їхньої структури відносять до апофонії. Kelti / kalti не споріднені, і їхню фонологічну подібність не відносять до чергування голосних кореня, хоча голосні кореня відрізняються так само, як у kelti / kalnas. Співвідношення голосних коренів kelti / kloti у литовській мові взагалі не відносять до апофонії, однак таке сполучення приголосних трапляється в споріднених словах інших мов (Smoczyński 2006). Корені можна згрупувати за їхньою приголосною структурою (див. рис. 8). Схему складено шляхом вибирання із SEJL усіх етимологічних гнізд, що мають відповідний литовський приголосний каркас. Сукупність коренів, що відгалужується від вузла вниз у напрямку стрілок, називатимемо пучком коренів (ШП). Наприклад, ШП K-L складають корені з такими каркасами: K-L; K-LB; K-LP16. Числа позначають кількість етимологічних гнізд. Таких гнізд у ШП L/K ми знайшли сім, а в K/L — аж дев’ятнадцять. Суть нашого дослідження не залежить від точності цього розподілу. Інша методика чи можливі помилки під час інтерпретації даних джерела не змінюють основного висновку — численності дискретних груп значень, не пов’язаних між собою. 15 Claude’as Vandeloise’as (Vandeloise 2010: 171) savo erdvinių žodžių genezės sistemoje lingvistinį požiūrį vadina vidiniu (an. internal lexical formation), o ekstralingvistinį – išoriniu (external lexical formation) kalbos sistemos atžvilgiu. Jo sistema remiasi ekstralingvistiniu erdvės sąvokų genezės mechanizmu (plg. skirsnyje 2.1 minimą Herberto Clarko P- erdvės ir L- erdvės skirtį). 16 Таке позначення двозначне — воно однаково позначає і сам приголосний каркас, і пучок коренів, що починається з нього. Це не спричиняє плутанини, адже з контексту зрозуміло, про що йдеться. Įžvalgos / Insights 255 ALGIRDAS SAUDARGAS РИС. 7. Корені з приголосними K/L Це лише впорядкування інформації — ШП не приписується жодного лінгвістичного змісту. Однак ШП укладено на основі не фонетики, а порівняльного мовознавства (наприклад, lizdas належало б до ШП S–D)17. 17 Цим укладання ШП відрізняється від схеми Паулюса Славенаса, яка спирається на фонетику (див. перший розділ). 256 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sąkmės lietuvių kalbos žodyne РИС. 8. Етимологічні гнізда з приголосними K/L У LKŽ знайдемо такі основні значення дієслів: kélti 1. «щось важке брати вгору» 1 kálti 1. «бити молотом, ударами забивати, встромляти» klóti 1. «стелити, класти, укладати щось на поверхню» 1 klė́sti 1. «мести, підмітати, вимітати» klýsti 1. «іти хибним шляхом, непомітно збитися зі справжнього шляху» Безпосереднє зіставлення цих значень видається довільним. Ці значення, з погляду традиційної або структурної семантики, не дають підстав пов’язувати неспоріднені дієслова. Методика Ґреймаса дає змогу розрізняти лінійний (kelti, kalti) і нелінійний (kloti) рух (див. Greimas 2005a: 64; Nastopka 2010: 144)18. Структуралістська методика, заснована на протиставленні опозицій, тут зупиняється. Когнітивна структура простору для неї не розкривається. Когнітивна лінгвістика не досліджує значення слів у замкненій лінгвістичній системі, а спирається на загальні закономірності мис- 18 Строго кажучи, значення дієслова kloti за аналізом Ґреймаса належить не лише до семантичної осі просторовості, а й до осі горизонтальності (латеральності). Для подальшого розгляду це не має значення. Įžvalgos / Insights 257 ALGIRDAS SAUDARGAS леннєвими закономірностями, тобто на нашому рисунку підходить до слова з екстралінгвістичного (правого) боку. Такий погляд не суперечить фактам порівняльного мовознавства, а доповнює їх. Те, що вокалізовані корені означають лінійний рух (kelti — підняти з поверхні; kalti — повернути назад на поверхню), а корені зі сполукою KL- означають нелінійний рух, є емпіричним фактом. Для лінгвістичної системи литовської мови цей факт є екстрасистемним і тому видається довільним. Когнітивний метод знаходить для цього факту місце в екстралінгвістичній системі сприйняття простору. Лівий край рисунка 7 надійно закріплений на березі порівняльної лінгвістики. Там щось надійно виправити може запропонувати лише фахівець із великим досвідом. Щоб спорудити «висячий міст», ми мусимо надійно закріпити й праву (екстралінгвістичну) частину. Як уже згадувалося, методи структурної лінгвістики тут більше не діють. Ми залишаємося в полі дискретних етимологічних гнізд, семантично не пов’язаних між собою. Усередині етимологічного гнізда семантичний зв’язок є обов’язковим (якщо тільки він не згас у ході розвитку мови), а між гніздами семантичні зв’язки щодо фонології довільні. ШП нескладно спроєктувати на множину значень LKŽ. Елементарними об’єктами нашого дослідження є лексеми з LKŽ. Ми не ставимо під сумнів жодних описів значень. Екстралінгвістичний погляд там, де корені мають глибоку й багату структуру ELD, докорінно змінює взаємозв’язок між лексемами. Це не означає, що словник слід переписати, змінивши порядок лексем. ELD перебудовує лексеми нелінійно — це вже не фрагмент словника, а епізод семантичної мережі. У правій частині рисунка 7 зображено найзагальніші схеми ELD, що відповідають різним групам слів. Підіймаючи предмет, ми відриваємо його від поверхні й розміщуємо над нею. Забиваючи, робимо навпаки — повертаємо предмет на поверхню. Обидва рухи лінійні, тобто одновимірні. Укладаючи, ми суміщаємо двовимірні поверхні. Таке міркування матиме сенс, коли ми вкажемо на спільну множину цих схем, певний гештальт, щодо структури якого значення слів пов’язані або відрізняються. Цю множину породжують основні дієслова kelti і laikyti у своїх основних значеннях. Концептуальний зміст дієслова kelti вказує на земне тяжіння, або гравітацію. Досвід гравітації зумовлює певну структуру просторового фрейму відліку (AF) і обмежує характер силової динаміки. Істотна риса — поділ ізотропного тривимірного простору на двовимірну поверхню, яка залишається ізотропною, і одновимірний вертикальний напрямок. Предмети мають вагу, і ми підіймаємо їх вертикально вгору, але вага предметів на земній поверхні всюди однакова. Завдання другого розділу — показати, що значення слів ШП K/L мотивуються згідно з AFK-L, у якому двовимірна поверхня необмежена, а L/K — згідно з AFL-K, у якому двовимірна поверхня обмежена й замкнена. Усі наші спостереження, як зазначалося вище, обмежені принципами лінгвістичної системи (ми обираємо лише слова балтійського походження, відкидаючи звуконаслідування та запозичення), але не скуті нею. Інакше кажучи, дослідження не суперечить відомим лінгвістичним фактам, 258 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne але доповнює їх. Звідки береться ця додаткова інформація? Лексикологія відмежовує свій об’єкт дослідження від граматики. Вона вивчає лише іменні слова та їхній зміст, інваріантний щодо словозміни. Однак структури ELD найчастіше виявляються у граматичній інформації. Ієрархічні системи, що породжують поняття простору, ілюструються прийменниками різних мов. Класифікацію форм динаміки сил Talmy насамперед обґрунтовує синтаксичними структурами. Граматична система литовської мови також має аналогічні засоби вираження, більшою чи меншою мірою систематизовані. У нашому дослідженні джерелом інформації є розподіл змісту значень фонологічно близьких коренів (зокрема полісемія). Інакше кажучи, інформацію ELD, яка зазвичай міститься у граматичних формах вираження, ми шукаємо в лексиці слів. Граматична інформація зазвичай створюється шляхом поєднання значущих морфем. У нашому випадку інформація ELD міститься в самому корені. Слово namas поділяється на морфеми — корінь nam- і закінчення -as. Інформація, передана морфемою nam- (поняття будинку) і -as (називний відмінок), у результаті композиції підсумовується в інформацію, передану словом namas. Такий підхід властивий структурній або генеративній лінгвістичній традиції. Сьогодні його вже недостатньо. Це не означає, що цей підхід хибний, але означає, що він обмежений. Він розкриває лише один аспект явища. Когнітивна лінгвістична традиція дивиться інакше. Насамперед, хоча лексична інформація (яку передає корінь) і граматична інформація (яку передає закінчення) за своєю суттю мають різну природу, обидві є значущими (Talmy 2000: 21; Langacker 2008: 18). Граматика — це не правила, вона має семантичний зміст. Корінь (nam-) відкриває доступ до енциклопедичної пам’яті через фрейм, на який вказує конкретний контекст. Закінчення (-as) відкриває доступ до граматичної парадигми: мережі словозмінних або словотвірних форм, у якій nam- є фонологічним інваріантом. Корінь не має значення. Значення мають лише слова. Кожне значення слова є інваріантом уживання. Саме за таким принципом укладено LKŽ. Кожна лексема подає лему (що представляє словозмінну парадигму), її опис (семантичний інваріант уживання) та приклади вживання. SEJL подає послідовність фонологічних трансформацій від реконструйованого індоєвропейського або балтійського кореня до кореня слова. Строго кажучи, значення має лише лексема (описана характеристикою, поданою в LKŽ), а семантичний зміст слова (за винятком досить рідкісних і нецікавих випадків) утворює сукупність належних до нього лексем. Ця сукупність — не просто пронумерований список лексем, вона охоплює семантичну мотивацію зв’язку між змістами (описами) лексем. Отже, значення слова, яке подається як основне, лише представляє всю мотивовану систему значень слова. Семантичний зміст етимологічного гнізда охоплює мотивовану систему всіх значень усіх споріднених слів. Вибір основного значення слова створює для лексикографів чимало синхронних і діахронних проблем (Jakaitienė 2005: 2010). Тим паче, «основне значення», яке подається для реконструйованого кореня, рідко належно представляє семантичну структуру всього гнізда. Įžvalgos / Insights 259 ALGIRDAS SAUDARGAS структуру. Особливо виразно це помітно, коли розглядаємо семантичний зміст етимологічного гнізда лише литовських (або балтійських) слів, тоді як «основне значення» нав’язане авторитетом класичних мов19. Багатий семантичний зміст литовського гнізда, який у LKŽ подано як на долоні, просто ігнорується. Формується хибна звичка мислити про корінь (слова чи реконструйований у прамові) як про такий, що має значення, і цим значенням часто маніпулюють. Такий погляд на семантику необхідно змінити. Точніше мислення (у сенсі науки про семантику) має розглядати зміст послідовності {лексема < слово < корінь < реконструйований корінь} як послідовне розкриття обох. Лексема виражає кінцеве прагнення до однозначності у свідомому мовленні. Реконструйований корінь має найбільшу невизначеність. Саме в такій перспективі можна говорити про значущість пари приголосних. Це тим паче не значення, а мотивована сукупність усіх слів і всіх значень. Фоносемантична сага і є змістом ШП — її мотивованим семантичним змістом. Послідовність можна продовжити: {лексема < слово < корінь < реконструйований корінь < фоносемантична сага}. На зв’язок між структурами ШП та ELD указують і згадані Patackas симетрії та так звані закони nokti / nykti, і мережа коренів Slavėnas. Ці прозріння попередників не були визнані мовознавством, оскільки, як уже зазначалося, фонологічні зв’язки є екстрасистемними, а семантичні — екстралінгвістичними. Утім, для них можна знайти місце хоча б у паралельній архітектурі Ray’aus Jackendoffo (Jackendoff 2003). Генеративна структура морфології та синтаксису, що спирається на фонологічну систему, становить основний принцип систематизації мовних фактів. Автономна система знань, що описують мову, основи якої заклав Ferdinandas de Sosiūras, а формальної суворості якої надало покоління генеративістів на чолі з Noamas Chomsky’is, обґрунтувала прагнення до мовознавства як точної науки й створила ілюзію повної формалізації мови. Спроби генеративної лінгвістики формалізувати мову називали когнітивною революцією на тлі пошуків штучного інтелекту. Напрям когнітивної лінгвістики виник як реакція на безплідний формалізм генеративних методів. Обіймаючи проміжну, своєрідну примирливу позицію, Jackendoff запропонував паралельну архітектуру, зауваживши, що в мові є не одна своєрідна незалежна генеративна система. Підхід паралельної архітектури спонукає після опису окремих генеративних структур досліджувати їхні взаємозв’язки. Основними є фонологічна, синтаксична (що охоплює також морфологію) та семантична генеративні структури. Окрім них, Jackendoff згадує ще й просторову структуру (див. рис. 9). Сам автор визнає, що просторова структура охоплює також сприйняття часу та форми динаміки сил (Jackendoff 2003). Просторові, 19 Pgl. MA 2006: 396, 404, kur prokalbės šaknys *h₁enek- ir *bher- indoeuropiečių kalbų spektre apima reikšmes ‘imti’, ‘nešti’ ir ‘duoti’ plačiame freime, bet „pagrindinė reikšmė“ parenkama pagal „autoriteta“. 260 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne РИС. 9. Паралельна архітектура за Jackendoff фоносемантична РИС. 10. Фоносемантична сага в паралельній архітектурі Įžvalgos / Insights 261 ALGIRDAS SAUDARGAS Сприйняття взаємодії (динаміки) часу й сил та її вираження в мові протягом останніх десятиліть досліджують дедалі інтенсивніше. У своїй паралельній архітектурі Джекендофф пропонує описувати генеративні фонологічні, синтаксичні та семантичні структури й досліджувати зв’язки між ними. Для просторової структури він передбачає зв’язок лише з концептуальною структурою. Це розгортання змісту понять через різні людські відчуття (модальності). Зв’язків структур ELD із синтаксисом чи фонологією він не передбачає. Безпосередній зв’язок ELD із фонологічною будовою мови і є тією ділянкою, де лежать згадані досі неорані цілини литовського мовознавства. Наш підхід передбачає безпосереднє вираження структур ELD у фонології. Інакше кажучи, такий підхід постулює, що зв’язок концептуальної структури з фонологічним вираженням супроводжується не лише зв’язком через синтаксис (включно з морфологією), а й зв’язком через ELD. Пам’ятаючи про постійно наголошувану послідовниками когнітивної лінгвістики значущість граматики (включно із синтаксисом) та переважання інформації ELD у граматичному змісті, ми можемо доповнити трикутник паралельної архітектури Джекендоффа до тетраедра (див. рис. 10). 2. ЛЕГЕНДА ПРО ШЛЯХ І ЧАС 2.1. Сприйняття простору, часу й динаміки та вираження в мові «Отже, первинний образ простору є апріорним спогляданням, а не поняттям» Imanuelis Kantas (Kantas 1982: 77) Запитаймо, що зображено на рисунку 11 — квітку в руці чи на руці? Очевидно, що вибір місцевого відмінка або прийменника ant залежить від того, як ми поділимо простір, дивлячись на малюнок: чи сприйматимемо руку як вмістилище (замкнену поверхню), чи як опору (відкриту поверхню). Ця ситуація не випадково останнім часом привернула особливу увагу20. У ній перетинаються вираження силової динаміки та сприйняття простору. Докладно досліджували як уживання англійських прийменників on / in, так і прийменникові системи різних мов. У мовознавчих дослідженнях контекст, стосовно якого йдеться про розміщені предмети, називають системою координат. Психологія досліджує, як чуттєво сприймається 20 Див. Evans, Chilton 2010 та численні посилання там. 262 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 11 РИС. Квітка в руці чи на руці? образ інтерпретується в одному чи іншому референційному фреймі. З погляду семантики тут стикаються ономасіологічна перспектива (як можна по-різному назвати те саме переживання) із семасіологічним дослідженням (до яких ситуацій застосовується той чи інший багатозначний прийменник). І те, й інше виявляється, якщо обрати поділ тривимірного простору двовимірною поверхнею. Простір є тривимірним та ізотропним. Розмістити щось у просторі можна лише відносно чогось іншого. У математиці або точних науках, що її використовують, предмети розміщують відносно системи координат. Мови мають власні способи виражати відношення декартової системи координат: угору / униз; уперед / назад; ліворуч / праворуч (Landau, Jackendoff 1993). Просторові відношення виражаються як лексичними, так і граматичними засобами. Референційні фрейми можуть бути різними, і мови послуговуються ними по-своєму. Аналіз Герберта Кларка, представлений ще у сімдесятих роках, пропонує погляд, що безпосередньо ставить питання, як ми сприймаємо простір (Clark 1973). Коротко розгляну цей погляд. Дитина народжується у світі, де ходить прямоходячи по рівній землі й усюди відчуває дію гравітації. Це формує в неї структуру сприйняття простору, яку автор називає перцептивним простором — P-простором. Починаючи говорити, дитина використовує для цього досвіду просторові мовні терміни, що становлять систему, названу автором L-простором (мовним простором). Кларк розглядає дві гіпотези: гіпотезу кореляції та гіпотезу складності. Гіпотеза кореляції стверджує, що за своєю структурою L-простір має відповідати P-простору. Гіпотеза складності твердить, що дитина спочатку засвоює простіші терміни, а потім складніші (див. Clark 1973: 28). Безперечно, від часу згаданої статті Кларка минуло не одне десятиліття міждисциплінарних студій. Я згадав цю статтю, оскільки сформульовані в ній дві гіпотези окреслюють загальний контекст цього розділу. Літературу про сприйняття простору та його вираження в мові важко охопити. Загальний огляд і аналіз два десятиліття тому подав Стівен К. Левінсон (Levinson 1996), а збірник пізніших праць упорядкували Еванс і Чилтон (Evans, Chilton 2010). Там можна Įžvalgos / Insights 263 ALGIRDAS SAUDARGAS 12 РИС. Поділ тривимірного простору необмеженою площиною або обмеженою поверхнею знайти також чимало посилань на відповідні теми. До них можна додати огляд сприйняття простору, часу й чисел у мозку (Dehaene, Brannon 2011), а також нещодавно опубліковану монографію Чилтона (Chilton 2014). Декартова система координат вводить по одній осі для кожного виміру тривимірного простору. Нас цікавить сам перший крок, що зменшує ізотропність простору. Ми досліджуватимемо початковий крок, коли три виміри поділяються на двовимірну поверхню й одновимірну лінію. На цьому початковому етапі поділу двовимірна поверхня залишається ізотропною. Маємо два фундаментальні найпростіші варіанти — нескінченна площина або замкнена поверхня. Якщо поділити тривимірний простір площиною, рештою виміром буде вертикальний напрямок, що перетинає поверхню. Площина залишається ізотропною. У випадку замкненої сфери рештою виміром є радіус, що виходить із центра. Сфера також залишається ізотропною (див. рис. 12). У структурі литовських коренів це відповідає відображенню інверсії K/L >< L/K у референційні фрейми AFK-L і AFL-K. Структури сприйняття простору здебільшого досліджують на синтаксичному рівні. Розглядають системи прийменників різних мов. Поки що не вдалося знайти досліджень того, як початковий поділ простору виявляється в мові. У кожному випадку референційному фрейму можна приписати той чи інший характер поділу. Цей поділ тісно пов’язаний із розрізненням референційних фреймів на егоцентричні й алоцентричні, але не збігається з ним. Для дослідження литовських коренів візьмемо за основу це початкове зменшення ізотропності простору. Поділ простору взаємодіє зі сприйняттям часу та динаміки сил. У фреймі AFK-L час сприймається як одновимірний або інший рух у просторі. Натомість у фреймі AFL-K час має власну унікальну природу, яку не можна звести до просторової форми, це 264 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne gražiai parodo lietuviški veiksmažodžiai laukti ir likti (plg. Galton 2011). Toks erdvės padalijimas glaudžiai susietas su dvejopų jėgų santykiu. Jei perkeliant vieną daiktą judesys perduodamas kitam, tai gali vykti dviem būdais: judesį valdantis daiktas kito atžvilgiu yra atrama arba talpykla. Tai aišku iš mūsų pradinio pavyzdžio. Bet, pereidami nuo sintaksės lygmens prie šaknies sandaros, lietuviškų šaknų semantikoje atveriame gilesnę erdvės, laiko ir jėgų dinamikos santykį. Neurofiziologiniai erdvės suvokimo tyrimai parodė, kad smegenys taip pat linkusios trimatę erdvę dalyti į paviršių ir vertikalią kryptį.21 Сказане можна підсумувати в таблиці: AFK-L AFL-K відкрита закрита шлях час простір площина + вертикаль сфера + радіус + точка час траєкторія в просторі тривалість у точці сила розсіяна на поверхні, діє вздовж лінії сконцентрована в точці 2.2. Динаміка сил у полісемії дієслів kelti і laikyti Pasigilinkime į jėgos dinamiką pagal Leonardo Talmy (Talmy 2000: 409; De Mulder 2007). Kadangi šis, kognityvinėje lingvistikoje jau senokai tapęs klasika, metodas lietuviškuose semantikos tyrimuose dar labai retai sutinkamas, išdėstysiu jo esmę smulkiau. Jėgos dinamika nusako santykį tarp dviejų sąveikaujančių jėgų: agonisto ir antagonisto. Agonistas tai tas objektas, į kurį nukreiptas sakinio dėmesys ir kuris arba pasižymi polinkiu išlaikyti esamą stacionarią būseną, arba pats turi potenciją judėti ar kitaip veikti. Antagonistas veikia priešingai agonistui. Susidaro keturios situacijos. Dvi situacijos yra, kai antagonistas nugali agonistą: JDa — агоніст прагне зберегти нерухомий стан, але антагоніст зрушує його; JDd — агоніст має потенціал рухатися, але антагоніст його стримує. Інші дві ситуації аналогічні, лише антагоністові не вдається перемогти агоніста, і той зберігає нерухомий стан або рух. Їх позначено відповідно як JDb і JDc. У своїй монографії Talmy (2000: 412) досліджує переважно динаміку сил, що виявляється в синтаксисі речення. Якщо м’яч (баскетбольний, футбольний чи для гольфу) лежить 21 Žr. trimatės erdvės neurofiziologinių tyrimų apžvalgą (Jeffery et al. 2012). Įžvalgos / Insights 265 ALGIRDAS SAUDARGAS на землі, він там і залишиться, якщо хтось його не копне, не візьме або якось інакше не зрушить. Припустімо, дме достатньо сильний вітер, який зрушує м’яч. Тоді ситуацію JDa описує таке речення: За сильного вітру м’яч котиться майданчиком. Якщо покласти м’яч на схил, він матиме тенденцію скотитися, якщо тільки хтось його не триматиме: М’яч не скочується зі схилу, бо його утримує густа трава. Тут маємо випадок JDd. В обох випадках м’яч є агоністом, на якому зосереджено увагу висловлювання. Вітер і густа трава — антагоніст, який, долучившись до ситуації, змінює (або прагне змінити) стан агоніста. Talmy вважає ці дві схеми основними, адже вони передають у мові дію та її причину. Він позначає їх сполучниками бо / оскільки: М’яч котиться, бо / оскільки дме сильний вітер; М’яч не котиться, бо / оскільки його утримує густа трава. Інші дві ситуації описують невдалий вплив антагоніста, і Talmy позначає їх словом незважаючи (англ. despite): М’яч лежить нерухомо, незважаючи на сильний вітер; М’яч котиться, незважаючи на густу траву. Нас цікавлять ті випадки, коли динаміка сил закладена в самій основі дієслова. Іншими словами, ми досліджуватимемо зміст ELD у значенні дієслова. Переходячи до прикладів литовської лексики, можемо зобразити їх у формі, поданій на рисунку 13. Тут порівнюємо основні значення kelti і laikyti та їхні заперечення: kelti I.1. ‘брати щось важке вгору’ Підійми стіг. Чи піднімеш його з землі? kelti I.10. ‘орати, розорювати’ Ой, котику, котику, чого ти не орав перелоги, чого льону не сіяв? laikyti 1. ‘тримати, щоб не впало, не вирвалося’ Стоїть дівчина біля його боку, тримає в ручці шовкову хусточку; Добре ти вчинила, сестричко, що не тримала необ’їжджених коників. На цьому рисунку коло позначає агоніста, а півмісяць — антагоніста. Стрілка або крапка посередині кола вказує на тенденцію агоніста (рухатися чи стояти), а плюс у півмісяці або колі показує, хто перемагає — антагоніст чи агоніст. Унизу пунктирна лінія зображує кінцевий результат: рух або нерухомість. У реченнях із LKŽ дієслово, що передає JD, виділено жирним шрифтом, а агоніста підкреслено. JDa і JDd виявляють ELD семантики основних значень kelti I.1. ‘брати щось важке вгору’ та laikyti 1. ‘тримати, щоб не впало, не вирвалося’. Як зазначалося раніше, це дві основні схеми, оскільки вони вказують на можливі зміни ситуації: перемагає антагоніст, який зрушує агоніста (JDa) або зупиняє його (JDd). В обох випадках плюсом позначено півмісяць антагоніста. Не дивно, що ці схеми виражають значення основних значень (kelti I.1 і laikyti 1). Дві інші схеми вказують на випадки, коли перемагає агоніст і ситуація залишається незмінною. Схеми JDb і JDc можна отримати зі схем JDa і JDd, застосувавши логічне перетворення — заперечення. Розглянувши схеми JDa і JDb, бачимо, що вони відрізняються лише перенесенням знака плюса з півмісяця (антагоніста) до кола (агоніста). Це і є семантика заперечення: зусилля антагоніста заперечено, і перемагає агоніст (зберігає власну тенденцію): не підняв (не підіймав) стогу (не орав перелогів). Аналогічно, переносячи 266 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 13 РИС. Динаміка сил із запереченням плюс, переходимо від JDd до JDc (не втримав, не зберіг, не втримав бравих конячок (шовкових хусток). Схема Talmy виявляє чотири можливі відношення між агоністом і антагоністом. Нас цікавить її зв’язок із сприйняттям простору. Я покажу, що після поділу четвірки схем вертикальною лінією JDa і JDc, розташовані ліворуч, сприймаються у фреймі AFK-L, а JDb і JDd, що залишилися праворуч, — відповідно у фреймі AFL-K (див. рис. 14). Щоб увиразнити сприйняття простору, речення JDb і JDc із запереченнями я замінив уживанням неперехідних дієслів kilti і likti. Розгляньмо неперехідну форму дієслова kilti. Вона описує стан предмета. Коли ми піднімаємо предмет, він піднімається. Однак приклади, наведені в LKŽ, і сам опис свідчать про інше: kilti 1. «підніматися вгору» З-за клена сходить місяць. Įžvalgos / Insights 267 ALGIRDAS SAUDARGAS 14 РИС. Динаміка сил і поділ простору Місяць сходить не тому, що його хтось піднімає. Ні в повсякденному світосприйнятті, ні спираючись на знання з астрономії, ми не зможемо вказати силу, яка піднімає його за схемою JDa. І сам місяць не підводиться. Місяць просто сходить. Речення виражає спостережуваний рух місяця відносно клена. Іншими словами, у реченні динаміки сил її вже немає. Утім, пара слів kelti / kilti не допускає цілковитої відсутності. Динаміка сил не зникла, а відсунута на периферію сприйняття — у тло. На передньому плані — чистий просторовий рух. Істотною розрізнювальною ознакою семантики kelti / kilti є перенесення JD із переднього плану (профілю) у тло, залишаючи профіль 268 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne просторово-часовій площині. Тому це речення ще умовно можна помістити у схему JDc. Порівняймо цю ситуацію зі схемами основних значень kelti (JDa) і laikyti (JDd). Місяць сходить не тому, що його хтось піднімає, а (за початковим тлумаченням Talmy) сходить, попри гравітацію. Такими є всі прямі речення LKŽ, що описують явища (без метафоричного перенесення): Угору здіймалися велетенські хмари пилу. Навесні з твоїх лук здіймається теплий туман. Півмісяць без плюса на боці антагоніста у схемі, з одного боку, походить із JDd (гравітація не здатна утримати у полі зору місяць, що сходить). З іншого боку, він відображає одну з двох сил, що взаємодіють у JDa (гравітація — не сила, яка піднімає, а сила, яка заважає піднімати). Як ми бачили, сила антагоніста, що перемагає, більше зовсім не бере участі, а в схемі JDc антагоністом переможеного є гравітація, яку в схемі JDa долає сила, що піднімає. Отже, семантика дієслова kilti — це вертикальний рух на тлі гравітації. Це і є фрейм відліку AFK-L, викликаний дієсловом kelti. Слід зауважити, що заміна дієслова kilti зворотною формою keltis у деяких випадках доречна, але змінює зміст. Зворотне дієслово залишається у схемі JDa, ототожнюючи агоніста з антагоністом. Інші мови здебільшого замість литовського kilti (або аналогічних дієслів) уживають саме зворотні форми. У литовській мові така заміна, коли вона не виражає когнітивної структури, руйнує глибинну тканину нашої мови. Аналогічно можна розглянути й laikyti / likti. Для нас важливо, що після відходу JD у тло kilti і likti опиняються в різних фреймах відліку. Дієслово kilti переносить у вираження одновимірного руху, який влучно символізує іменник kelias. Фрейм AFL-K, усунувши сили, замикає у внутрішньому замкненому просторі без просторового руху. Залишається тільки час. Поетичний приклад добре показує, що дієслово kilti має у тлі свого значення JD. У LKŽ маємо два речення, що ілюструють лексему pakilti 2 «піднятися вгору»: Злетіли в небо строкаті соколи V.Myk-Put. Зграя птахів злетіла Kl121. У поезії строкаті соколи не можуть здійматися вгору, як туман чи просто зграя птахів. Тому наступні рядки вірша Вінцаса Міколайтіса-Путінаса «Строкаті соколи» виявляють JD, відсунуту на тло: Пізно, проводжаючи згаслу жарину Злетіли в небо строкаті соколи. Знехтувавши оманливими земними снами, Розпростерли в піднебессі свої крила. З’ясовується, що строкаті соколи не просто злітають, а розривають зв’язок із землею, яка їх утримувала, принаджуючи оманливими снами, а їх підіймають розпростерті крила. Įžvalgos / Insights 269 ALGIRDAS SAUDARGAS 15 РИС. Дієслова підняти у різних системах відліку Твердження, що, переходячи від дієслова нести до тримати і навпаки, ми сприймаємо їхнє просторове значення, замінюючи одну систему відліку іншою, потребує точнішого аналізу. Тому знайдемо точку перетину сприйняття в полісемії дієслів нести і тримати (семасіологічна перспектива), де обидва дієслова виступають як синоніми, і покажемо, що сприйняття їхніх значень, які збігаються, відрізняється лише системою відліку (ономасіологічна перспектива). Що означає популярне прислів’я Багато рук велику ношу підіймають, треба пояснювати хіба що першокласникам. Однак укладачі словників тлумачать його по-різному. LKŽ подає його при значенні підняти I.1. «бути спроможним підняти щось важке». Тим часом укладачі DLKŽ відносять його до значення підняти 9. «бути спроможним утримати». Останнє значення відповідає значенню LKŽ підняти I.2. «бути спроможним утримати, витримати, перенести, здолати; знести». Значення LKŽ суміжні, то, можливо, вони мало чим різняться? Погляньмо на рисунок 15. У лівій частині рисунка — Атлант, на плечі якого покладено небесне склепіння. Дивлячись на рисунок і чуючи фразу Атлант підняв ношу, ми оберемо значення DLKŽ, оскільки настрій рисунка спонукає думати про статичний варіант, що його підтверджує інше речення з тієї самої статті: Покладу мішок на плечі — чи піднімеш? Динамічний малюнок праворуч не залишає сумніву, що дієслово підіймає у прислів’ї Багато рук велику ношу підіймають сприймається відповідно до основного значення дієслова в LKŽ. 270 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne DLKŽ — це словник сучасної мови, і таке зміщення значення вказувало б на зміну інтерпретації. Однак зображення праворуч ще сучасніше, адже його взято з навчальних матеріалів для молодших школярів22. Дітям легше засвоїти динамічну інтерпретацію прислів’я. Ось таке завдання є в зошиті з історії для п’ятикласників: на зображенні показано людей, які вирубують ліс, а потрібно сказати, з якою формою землеробства це пов’язано і як це зображення відповідає нашому прислів’ю (Багато рук велику ношу підіймають)23. Учні, які читали про підсічне землеробство, легко впізнають його й пояснять, що одній людині надто важко відвоювати в лісу орне поле, але всі разом можуть досягти мети. Прислів’я протиставляє зусилля однієї людини спільній праці групи людей (багато рук). Дієслово підіймають у цьому прислів’ї другорядне. Багато рук можуть виконати й іншу роботу: відкотити великий камінь, збудувати високий замок або зрубати дерева в лісі. Народна мудрість обрала просту, але наочну роботу — підняти велику ношу. Дієслово підняти привнесло свою двозначну природу й у прислів’я. Контексти, у яких можна вживати прислів’я, різняться навіть емоційно, але повчальний зміст прислів’я не змінюється. Значення прислів’я інваріантне, незалежне від інтерпретації значення дієслова підіймають. Тому немає сенсу запитувати, який словник має рацію, адже обидві інтерпретації доречні. Це рідко помічають, бо механізми, що зумовлюють цю відмінність, не досягають свідомості. Наша мета — відобразити за допомогою схем JD перехід від основних до суміжних значень підіймати і тримати. Щоб описати когнітивні властивості значень, мусимо проникнути глибше, аж до елементарного руху розуму. Розгляньмо речення: Сосни витримають бурі. Хвилі шаленіли, пінилися, звивалися зміями, і здавалося, що корабель не витримає бурі. Якій схемі JD відповідає зміст цих речень? Згадавши опис Talmy (М’яч нерухомо лежить, незважаючи на сильний вітер), можна стверджувати, що це JDb. Сосни (корабель) залишаються в початковому стані (не зламані), попри бурю: сосни (корабель) витримали (перенесли) бурі. Пригадаймо, що схему JDb ми отримали, заперечивши JDa. Коли дія антагоніста зазнає невдачі або (як той кіт) антагоніст відмовляється діяти, агоніст залишається в нерухомому стані: кіт лежить на землі, перелоги не підняті. У цьому випадку заперечення немає, а перетворення схеми інше. Можна було б ужити заперечення, щоб описати ту саму ситуацію, але дієслово буде інше: бурі не зламали сосен (корабля). Щоб синтаксично зблизити обидва речення, потрібно поміняти місцями підмет і присудок, тобто перейти до пасиву: сосни 22 Kašubienė 2012: 15 skaidrė. 23 IPU 2014: 7. Įžvalgos / Insights 271 ALGIRDAS SAUDARGAS (корабель) не був зламаний бурями. Усі ці вживання дієслів передають той самий зміст: витримати (бурі); перенести (бурі); не бути (бурями) зламаним. Є одна істотна відмінність. Сосни або корабель з агоніста стають антагоністом. «Не бути зламаним бурями» або «витримати (перенести) бурі» відрізняються перерозподілом уваги. Ми можемо поцікавитися, чи самі сосни не є причиною бурі (чи не спричиняють бур): Сосни спричинять бурі. Сосни не спричинять бур. Усі ці значення узагальнює схема, у якій для нас найважливіша зміна агоніста (підкреслено) на антагоніста (див. рис. 16). Для наочності, використавши замість основного значення значення, утворене шляхом концептуальної метафори (підняти VII. 2. ’зробити, спричинити’), маємо речення про сосни, які самі по собі не спричиняють бур, і можемо порівняти його з реченням, яке отримали, замінивши витримають на спричинять: Сосни не спричинять бур. Сосни спричинять бурі. Формально речення є логічним запереченням одне одного, але їхні схеми JD збігаються. Проте збігається лише тип схеми (JDb), а її застосування відрізняється: агоніст і антагоніст міняються місцями. Як кіт зовсім не збирається піднімати цілину, і цілина залишається як була, так і сосна сама по собі не має сили здіймати бурі, а отже, між соснами й виникненням бурі немає причинно-наслідкового зв’язку. Інтерпретуючи те саме речення з тим самим дієсловом підніме / не підніме, але надаючи роль агоніста не бурям, а соснам, ми отримуємо зовсім інше значення, хоча схема залишається тією самою. Це не просто формальний перерозподіл, а психологічна дія. Призначення ролей агоніста й антагоніста пов’язане з порядком спрямування уваги. Агоніст — це не стільки головний діяч, скільки той, на кому спочатку зосереджується увага. Антагоніст вводиться в уже відому ситуацію, і його вплив оцінюється щодо агоніста. У реченні Сосна не підніме бур спочатку спрямовуємо увагу на бурі, а потім залучаємо сосни до поля уваги, констатуючи, що вони не мають (не піднімуть =не спричинять) причинно-наслідкового зв’язку з виникненням бур. У реченні Сосна підніме бурі розподіл уваги є протилежним. Спочатку увагу спрямовано на сосни, а потім констатується, що бурі не зможуть зламати сосни. Такий розподіл уваги (у литовській мові) не залежить від порядку слів у реченні, але відображається в синтаксисі. У JDa або JDb із запереченням антагоніст виступає підметом. Перевернувши спрямування уваги, ми робимо підмет агоністом. Це своєрідна пасивна ситуація, хоча граматично це не пасивна форма. Те саме можна сказати про дієслово тримати. У цьому випадку краще пасує форма з іншим префіксом Сосна стримає бур. Заперечення цього речення має схему JDb, але стверджувальне 272 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne ĮDa Сосни спричинять бурі. ĮDb Сосни не спричинять бур. Сосни піднімуть бурі. Сосни витримають бурі. Сосни не стримають бур. ĮDc ĮDd Сосни стримають бурі. Рис. 16. Динаміка сил дієслів піднімати й тримати речення переходить до схеми ĮDd. Така алхімія дистилює шуканий несвідомий рух розуму. Це повернення до порядку спрямування уваги. Воно перетворює значення основних смислів (ĮDa і ĮDd) на тотожний смисл (ĮDb). Для нашого дослідження суттєво те, що у значеннях дієслів піднімати й тримати трансформується лише схема ELD, а концептуальний зміст не змінюється. У семасіологічній перспективі основні значення одним-єдиним рухом розуму замінюються одним із периферійних значень у розташуванні LKŽ чи DLKŽ. Чи є емпіричний факт, що ці значення є синонімами, довільним? Це головне питання. Довільність можна спростувати, виявивши мотивацію. Семасіологічна перспектива має показати, у чому полягає мотив такого розширення значення. В ономасіологічній перспективі потрібно відповісти на запитання, чому те саме явище називають різними словами. У нашому випадку маємо синоніми, отримані шляхом розширення Įžvalgos / Insights 273 ALGIRDAS SAUDARGAS 17 РИС. Схема полісемії дієслова kelti основні значення. Семасіологічна мотивація має забезпечити підґрунтя для ономасіологічної мотивації. Звідки виникає потреба в цих периферійних значеннях? Спершу розгляньмо процес, виражений дієсловом kelti. Предмет, який треба підняти, ми маємо взяти з місця L1 на землі й, долаючи силу тяжіння, підняти його на вище місце L2 (див. рис. 17). Граматичні засоби й контекст речення можуть виражати рух на різних етапах. Увага може бути зосереджена на початку руху (pakelti, atkelti – Ar pakelsi nuo žemės?), його завершенні (užkelti – Kelk maišą į ratus) або на всій траєкторії руху (perkelti). У будь-якому разі описуваний рух обмежений двома стаціонарними станами, як сказали б фізики. Рух можна продовжити, переносячи вантаж ще вище, у необмеженій кількості ітерацій. Досліджуване нами периферійне значення виникає тоді, коли ми хочемо осягнути співвідношення сил після того, як піднімання зупинилося в проміжному положенні. Тут ми стикаємося зі згаданим реверсом уваги. Щоб підняти предмет із землі, ми перебуваємо в ролі антагоніста (Kelk pūrą. Ar pakelsi nuo žemės?). Коли ми піднімаємо вантаж, його треба втримати в руках, і важкий предмет стає антагоністом, який прагне зламати наш опір (Uždėsiu maišą ant pečių, ar pakėlsi?). Чому литовська мова зберегла те саме дієслово для позначення цих ситуацій? Ми не зможемо відповісти на це запитання — це цікава проблема для майбутніх досліджень. Наше дослідження лише показує, що литовська мова ретельно й точно фіксувала цю ключову точку динаміки сил, у якій взаємодія сил перетинається з фундаментальними поворотами в осмисленні простору й часу. Щоб виразити стан JDb у точці L2, ми обираємо AF (див. рис. 18). Якщо ми кажемо laiko, то обираємо AFL/K, і образ у просторі статичний, змінюється лише час. Якщо ми кажемо kelia, то обираємо AFK/L, і образ динамічний, він окреслює шлях руху в просторі. Обираючи AF, ми виявляємо ономасіологічну ідею 274 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 18 РИС. Накладання схем полісемії дієслів kelti ir laikyti (пор. рис. 19). Це дуже важлива інформація для розуміння архітектури генеративної схеми ELD. Мова концептуалізує основні, часто повторювані риси спостережуваного світу. Однак мова мусить залишатися відкритою до світу, що змінюється. Тоді значення слів стають відкритими для інтерпретації. Звернімося до фольклору. Які значення має дієслово kelti у цих строфах: Земля піднімала траву, Кінь піднімав сідло, Трава піднімала росу, Сідло піднімало вершника, Роса піднімала підківку, Вершник піднімав шапочку Підківка — коня. Старенькій матусі. У LKŽ знаходимо перші два рядки цих строф: kelti I.2. «утримувати, витримувати певну вагу (коли щось тисне вниз); нести на собі, на своїй поверхні» Žemė kelia žolę, žolė kelia rasą J.Jabl (Rm); Balos paviršius tik žmogų kelia (su arkliais nevažiuoja). У словнику наведено подвійний опис. Перша частина — «утримувати, витримувати певну вагу (коли щось тисне вниз)» — очевидно виражає співвідношення сил JDb. Друге речення про вкриту льодом поверхню калюжі, яка витримує людину Įžvalgos / Insights 275 ALGIRDAS SAUDARGAS 19 РИС. Семасіологічна й ономасіологічна двозначність дієслів kelti і laikyti (kelia), але коня вже ні, цілком відповідає цьому опису. Йому відповідають і всі інші приклади, наведені у статті kelti I.2., за винятком фрагмента нашого віршика. Друга частина опису «нести на собі, на своїй поверхні» очевидно призначена лише для нього, адже для всіх інших прикладів таке тлумачення зайве. Перша частина опису «витримувати, зносити якусь вагу (коли щось тисне донизу)» не дуже пасує до першого речення. Справді, непереконливо звучало б пояснення значення дієслова kelia у реченні Žemė kelia žolę як того, що земля витримує вагу трави, яка тисне на неї донизу. Дивним видавався б і тиск роси на траву. По суті, друга частина опису дає змогу замінити дієслово kelia дієсловом laiko: Žemė laiko žolę. Оскільки ми відкинули JDb як непридатне, то що ж зумовлює синонімію дієслів? Погляньмо, як виглядатиме віршик, якщо всюди поміняти дієслова місцями: Земля тримала траву, Сідло тримало вершника, Трава тримала росу, Вершник тримав капелюшок, Роса тримала підківку, Старенькій матінці. Підківка — коня (Вершник піднімав капелюшок, Кінь тримав сідло, Старенькій матінці) Усюди, крім останньої фрази, дієслово laikyti вжито правильно — у прямому чи переносному значенні. Дієслово laikyti точніше, ніж kelti, відображає 276 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 20 РИС. Куб Неккера описуваний образ. Однак образ залишається статичним. Дієслово laikyti вжито за схемою]Dd. Однак уся поетика пісеньки зникає, бо слово laikė викликає в нашій свідомості статичний фрейм AFL/K. Народна творчість обирає дієслово kėlė, а разом із ним і динамічний фрейм AFK/L, хоча й за невластивою йому схемою]Dd («нести на собі, на своїй поверхні»). Ба більше, дієслово kėlė приносить із собою всю свою полісемію (з]Da і]Db) у двозначному вигляді (згадаймо прислів’я!): Rasa kėlė pasagėlę — розумій як хочеш, тобто всіма способами водночас. Це чудовий приклад двозначності в народній поезії, справжня усмішка Джоконди, прихована в мовних звуках, аналогічна творам Мікеланджело чи Вермеєра, згаданим Зекі у зв’язку з образотворчим мистецтвом (Zeki 2004:). Повернімося до прислів’я (Daug rankų didžią naštą pakelia). Почувши прислів’я без конкретного контексту, ми без зусиль розуміємо його повчальний зміст, не заглиблюючись у конкретне тлумачення дієслова pakelia. Тлумачення обираємо, зіткнувшись із конкретною ситуацією. Залежно від ситуації, прислів’я породжує три принципово різні образи. Ця зміна внутрішнього образу цілком аналогічна добре відомим зоровим ілюзіям, наприклад так званому кубу Каніжі (або кубу Неккера) (див. рис. 20). Якщо запитати, що зображено на верхньому рисунку, отримаємо однозначну відповідь: це куб. Сприйняття образу на цьому рисунку аналогічне прислів’ю Įžvalgos / Insights 277 ALGIRDAS SAUDARGAS без конкретної інтерпретації для розуміння значення. Почавши заглиблюватися в конкретне значення дієслова піднімає, ми опиняємося в неоднозначній ситуації, аналогічній зображеній на нижніх рисунках із пунктирними лініями. Коли ми запитуємо, як зображено куб на малюнку — якщо дивитися згори чи знизу, — з’ясовується, що верхній рисунок є неоднозначним. Ці дві інтерпретації несумісні між собою. Нейрофізіологічна основа ілюзії полягає в тому, що механізми нашого мозку не мають чітких критеріїв для інтерпретації цього двозначного зображення, і образ мимоволі перекидається. Слід зазначити, що цей аналіз відбувається несвідомо. Куб Канізи відповідає абстрактному повчальному значенню прислів’я, а позначивши пунктиром закриті лінії, ми полегшуємо ту чи іншу інтерпретацію. Аналогічно, не змінюючи значення прислів’я, конкретне значення дієслова піднімає породжує властивий йому образ. Безсумнівно, мозкові механізми, відповідальні за сприйняття зорових і мовних образів, є аналогічними. 2.3. Структура полісемії дієслова піднімати в ELD LKŽ подає 45 значень піднімати, 16 значень підніматися і 33 значення тримати. Значень із префіксами знайдемо ще близько 300. Структура ELD дає змогу значно спростити цю розмаїтість, упорядкувавши взаємозв’язки між значеннями. У цьому розділі ми розглянемо полісемію дієслова піднімати. За основу візьмемо основні значення недоконаного виду. Значення доконаного виду (з префіксами) загалом відтворюють структуру недоконаного виду. Семантику основних значень дієслова підніматися стосовно JD було розглянуто в розділі 2.2. LKŽ подає таке групування значень дієслова піднімати: I. «брати, штовхати щось угору; класти щось на вище місце» II. «підносити, збільшувати, посилювати» III. «будувати» IV. «будити, пробуджувати, спонукати; пожвавитися» V. «з’являтися, проростати, рости; здійматися; поширювати» VI. «перевозити з одного місця в інше; нанизувати, робити» VII. «готувати, організовувати щось». Насамперед слід зауважити, що більшість цих значень (31) є концептуальними метафорами: I. 3, 9, 10; II. 2–8; III. 3–6; IV. 1–6; V. 1–9; VII. 1–2. Звісно, концептуальна метафора проєктує структуру ELD на якусь іншу сферу (див. рисунок 4). Сама метафора не є нашою темою. Нас цікавить вираження структури ELD у корені в чистому вигляді. Відповідні значення LKŽ класифікуються за концептуальною частиною сфери, на яку проєктується метафора. Правду кажучи, для словника це досить безнадійне заняття. Майбутнім творцям семантичної мережі литовської мови (якщо в Литві вже є стимули до створення такої мережі 278 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne можна серйозно оцінювати — це серйозне завдання. Досліджень структури й розвитку метафор надзвичайно багато (Cuyckens, Geeraerts 2007; Fusaroli, Morgagni 2009). У тому, що джерело метафор невичерпне, можна переконатися, згадавши завдання для п’ятикласників із розділу 2.2. Інтерпретуючи прислів’я Daug rankų didžią naštą pãkelia, учні насправді мають сконструювати джерело схеми ШТЦ (джерело > стежка > ціль) як дикий ліс, ціль — як орне поле, а стежку наповнити прикладами найрізноманітнішої діяльності зі скарбниці власних знань. Структура ELD залишається прихованою від свідомості. Це схема ШТЦ значення дієслова pakelia, яку ілюструє рисунок 21. Змінюючи дисципліни та зважаючи на рівень підготовки учнів, для однієї-єдиної приказки можна згенерувати необмежену кількість таких завдань. Зрозуміло, у LKŽ подано так звані вже мертві метафори або метафори різного ступеня конвенціоналізації, які часто стали мовними кліше (Lakoff 1987; Lakoff 1993; Allan 2009). Це широка сфера досліджень, і в цій статті ми заглиблюємося в неї лише тоді, коли це неодмінно потрібно для досягнення поставлених основних цілей. Розгляньмо інші 14 значень. Найперше значення I.1 ‘те, що важко взяти вгору’ JD ми вже досліджували. Безпосереднім наслідком JD для простору-часу є топологічна подія24. Справді, щоб щось pakelti, ми маємо подолати силу тяжіння об’єкта, який піднімаємо. У реченнях Kelk pūrą. Ar pakelsi nuo žemės? дієслова мають і процесуальний, і подієвий вид. У заклику kelk pūrą ще немає інформації про те, чи буде копицю справді піднято. Процесуальний вид такої інформації не надає. Вислів kelia pūrą відкритий для обох логічних наслідків, які неодмінно розкриває подієвий вид: pūrą pakėlė або pūro nepakėlė. Однак ця відкритість несиметрична, оскільки дієслово kelti однозначно передбачає ту інформацію, яка міститься в подієвому виді, адже протилежний результат (невдала) спроби підняти вимагає заперечення з відповідними морфологічними показниками (префіксом ne-). Водночас дієслово kelti однозначно описує просторово-часові наслідки JD, які актуалізуються в подієвому виді: pakeltas об’єкт відокремлюється від поверхні, з якою був пов’язаний (Ar pakelsi nuo žemės?), і рухається вгору. Якщо копиця не втратила контакту із землею, жодна комісія спостерігачів не визнає, що її було pakeltas, хіба що її було pajudintas, patrauktas чи paslinktas. У просторі-часі зміст дієслова kelti описують три образні схеми: вертикаль, ШТЦ і JD. Найзагальніші риси їхнього взаємозв’язку зображено на рисунку 21. Лексеми переносять увагу з однієї схеми на іншу. I.1 зосереджує увагу на початку руху — топологічній події (обведеній колом на рисунку 21, що є аналогом схеми відривання від поверхні на рисунку 7). Це джерело схеми ШТЦ. Перейдімо до лексеми: I.4. ‘класти, нести щось на вище місце або в інше місце’ Kelk maišą į ratus. 24 «Топологія» — математичний термін, уживання якого в лінгвістиці поки що недостатньо чітке (Talmy 2000: 25; Petitot, Doursat 1998). Įžvalgos / Insights 279 ALGIRDAS SAUDARGAS РИС. 21. Схеми полісемії дієслова kelti Тут на передньому плані — ціль схеми ШТЦ. Сама схема ШТЦ також пов’язана з вертикаллю. Інша лексема знову повертає до джерела, а JD набуває вигляду причинного зв’язку (топологічної природи): I.7. ‘зняти’ Kels nu galvelės rūtų vainikelį, maus nu pirštelio sidabro žiedelį. Лексема I.8. ‘знімати з петель (двері, вікно, ворота...)’ є лише застосуванням тієї самої ELD до конкретної ситуації. Тут варто згадати Казимераса Бугу, який наголошував, що литовське дієслово kelti, на відміну від слов’янських відповідників, може вживатися в процесуальному виді (без префікса) у значеннях pakelti і nukelti (Būga 1958: 477). Безперечно, префікси розподіляють увагу між складниками схеми ШТЦ (джерело > стежка > ціль), звичним для себе способом модифікуючи значення. Процесуальний вид витісняється з ужитку. Він має gilesnę abeĵą і тому йому важче вижити в поверхневих 280 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sankmės lietuvių kalbos žodyne у перенасиченій деталями мові. То тут, то там він іще живий. Ось іще чотири лексеми: VI.1. ‘перевозити, переміщати щось в інше місце’ Узимку вже треба буде й хати переносити до колгоспу Ktk. VI.2. ‘перевозити човном через воду на інший берег’ Перевези мене човном через річку J. VI.3. ‘перев’язати на інше місце (худобу на пасовищі)’ Батько пішов перев’язати корів Dgl. VI.4. ‘робити, встановлювати (ворота)’ Не замикай ворота до кінця KlvD92. Структура їхньої ELD однакова. На передньому плані (у профілі) залишилася майже сама схема ШТТ без JD і вертикалі (відсунутих на задній план). Перев’язуючи корів, ніхто не підіймає їх угору. Це суто просторово-часова структура топологічної природи. Від’єднати від вихідної сфери й пов’язати зі сферою цілі. Може здатися, що контексти цілком застаріли й сьогодні такі схеми нікому вже не потрібні. Аж ніяк. Контексти змінюються, схеми залишаються. Сьогодні за такою схемою переносимо файли з одного смартпристрою на інший. Це не метафора. Інформація не має ваги. Її, як ту корівку, відв’язуємо від одного носія й прив’язуємо до іншого. Коли джерело й ціль пов’язуються з двома звичними, але протилежними станами людського тіла — лежачим і стоячим, маємо не лише ще дві лексеми, а й цілий пучок метафор. Ці обидві лексеми: III.1. перех. ‘допомогти комусь підвестися, зробити так, щоб стояв, поставити’ III.2. неперех. ‘вставати (після падіння, сидіння)’ також можемо тлумачити як метафори, але це вже інша тема. Інші дві лексеми: I.5. ‘надавати комусь вищого становища, сприяти піднесенню’ II.1. ‘робити щось вищим, піднесенішим’ посідають проміжне становище. Варто нагадати, що I.2. ‘витримувати, зносити певний тягар (коли щось тисне вниз)’ I.2. ‘нести на собі, на своїй поверхні’ Земля підіймає траву, трава підіймає росу ми вже обговорили в розділі 2.2. Залишилася одна зворотна форма: I.6. звор. ‘лізти, підійматися вгору’ Із луків піднімався туман. Тут слід згадати дієслово kilti, JD якого ми вже обговорили в розділі 2.2: kìlti 1. ‘підійматися вгору’ За вільхами сходить місяць; Навесні з твоїх луків підіймається теплий туман. Teks dar kartą pažvelgti į Būgos raštus (Būga 1959: 113). Jo žodžiai skamba kiek senoviškai, bet jų prasmė labai šiuolaikiška: „Svetimoji kalbos dvasia dau-gio inteligentų smageninėje nustelbė ne tiktai tą dalyvį, bet ir ištisą savaiminų veiksmažodžių (neutra, media) rūšį. Vietoje sakyti kyla, pakilo; [...] daug kas da-bar ima sakyti ir rašyti keliasi, pasikėlė; [...]“. Be abejo, lema I.6 refl. LKŽ yra visai teisėtai. Galima sakyti abe-jopai: Із луків піднявся туман; Із луків піднімався туман. Įžvalgos / Insights 281 ALGIRDAS SAUDARGAS Проте їхній когнітивний зміст різниться. Як ми бачили в розділі 2.2, дієслово kilo відповідає схемі]Dc, де гравітація залишається на тлі й помітний лише просторовий рух (схема вертикалі). Натомість зворотну форму можна інтерпретувати як своєрідний варіант схеми]Da, у якому агоніст збігається з антагоністом. Порівняймо речення: Kilst із моря хмаринка, зів’яне моє сіно. Kȳla із моря хмаринка, зів’яне моє сіно. Keliasi із моря хмаринка, зів’яне моє сіно. Перше речення взято з пісні й наведено при LKŽ kilti 1. У ньому ми зустрічаємо другу з наведених у LKŽ форм теперішнього часу: kȳla, kilsta, kȳlna. У другому реченні для порівняння вжито першу форму (kȳla), а в третьому реченні вжито зворотну форму за прикладом із леми: kelti 6. звор. ‘лізти, підійматися вгору’ Насувається чорна хмаринка, зів’яне на лузі сіно. Хмаринка з формою kȳla пасивна з причин, які ми обговорили в розділі 2.2. Зворотна форма активізує хмаринку й тому додає їй жвавості (вмикається рефлексивна форма]D). Наведена в LKŽ форма дієслова kilsta є омофонічною з цією лемою: kilst вигук. [для позначення раптового підняття] Що вжито в пісні: вигук kilst чи усічену форму kilti 1 kilsta? Як би там не було, у наших «мозкових скриньках» поєднуються дуже чутливі й глибокі речі. Може, вже час назвати їх справді суворою (не формальною!) науковою мовою? 2.4. Будова кореневих пучків K-L і KL- Я мандрівник, мандрівничок, шляхом подорожував KlpD20 (LKŽ) Землю вкриває шовк листя S.Nėr (LKŽ) Ріс кленочок найвищий, листочки розпускав найширше (LKŽ) Розгляньмо значення дієслова кувати. Знову маємо пучок метафор: 1 kalti 4, 5, 8, 11–13. Залишаються такі лексеми: 1 kalti 1. перех., неперех. ‘бити молотом, забивати ударами, встромляти’ 1 kalti 2. перех., неперех. ‘бити, лупцювати, гатити’ 1 kalti 6. перех., неперех. ‘рубати, різати’ 1 kalti 7. перех. ‘гострити, бити (жорна)’ 1 kalti 10. перех., неперех. ‘бити метал молотом’ 1 kalti 14. перех. ‘бити, клепати (косу), гострити’ 1 kalti 3. перех., неперех. ‘стукотіти, цокотіти, клацати; капати’ 282 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 22 РИС. Схеми дієслів kelti і kalti Бачимо істотну відмінність від полісемії дієслова kelti. Усі значення мають однакову структуру ELD, а їхні відмінності є концептуальними (з метафорою чи без неї). Нас цікавить лише зв’язок між структурами ELD дієслів kelti і kalti (див. рис. 22). Просторово-часові та JD-властивості дієслова kalti відповідають структурі фрейму AFK/L і навіть заповнюють її. Подолавши силу тяжіння, піднявши предмет із нижчого місця L1 і поклавши його на вище місце L2, маємо кілька варіантів (див. рис. 17). У розділі 2.2 ми дослідили перетин статичного стану (час) і подальшого підняття (шлях) (пор. рис. 18). У стані L2 предмет можна випустити з рук або кинути на землю. Однак, зберігаючи контакт із предметом і контроль над ним, ми можемо повернути його назад на двовимірну поверхню, з якої його було iškeltas, лише одним природним способом — kalti. Įžvalgos / Insights 283 ALGIRDAS SAUDARGAS L-K(T) летіти L-(J)K залишатися, тримати, час L-(V)K поле I,II L-(V)K чекати L-(N)K згинати, схилятися LK лікоть LK голодувати, голод I,II K-L піднімати, підніматися K-L бити K-L ув’язнювати (S)K-LB говорити K-L шлях K-L піднята K-L кістка K-LP петля K-L шия KL стелити KL розширювати I,II KL-JD блукати, марити KL-V довіряти, заважати KL питати, слухати KL-B липнути KL-VB ставати навколішки KL-N клан KL-V клен KLŠ кулше AFL/K простір 3D AFK/L 23 РИС. Сприйняття простору у пучку коренів K/L <> L/K SEJL виокремлює дієслово kalėti в окреме етимологічне гніздо. Якщо поглянути на цю групу лексем LKŽ з екстралінгвістичного та екстрасистемного боку, не повинно виникнути проблем із їх інтерпретацією з погляду ELD паралельно з kalti: 3 kálti, kãli (kãla), kãlė [див. 1 kalėti 3] Велике дерево пригнічує маленьке деревце, або затінює його. 1 kalėti, kãli, -ėjo 1. intr. «перебувати у в’язниці» 1 kalėti 3. tr. «пригнічувати, затінювати, заглушати (рослини)» 284 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 1 kalėti 4. intr. «занепадати, перебуваючи в одному місці, будучи притиснутим» Можливо, інші, відчувши небесні простори, на самоті вже не занепадатимуть B.Sruog. refl.: Я цілими днями сиджу замкнений і нудьгую]. 2 kàiti, kãlia, kõlė tr. «що на що ставити, приховувати, підпирати». Тепер розгляньмо п’ять іменників, які SEJL розподіляє по окремих етимологічних гніздах (див. рис. 23). Для їх характеристики я скористаюся терміном «реїфікація» приблизно в розумінні Рональда Лангакера (Langacker 2008: 95, 107, 119), щоб наш підхід залишався незалежним від словотвору. Для ясності візьмімо приклад. У розгортанні полісемії дієслова kelti ми використали схему ШТТ. У розгорнутій формі схеми дієслово kelti ДЖЕРЕЛО > ШЛЯХ > ЦІЛЬ зосереджує увагу на початку й кінці, ігноруючи сам перебіг. Дієслово kilti, як ми бачили, виражає схему ВЕРТИКАЛЬ. Отже, іменник kelias є опредметненням, або реїфікацією, одновимірної частини фрейму AFK/L, цілком незалежно від словотвору чи етимології цього слова. Щодо дієслова kelti, kelias є реїфікацією середньої частини ШТТ-схеми — ШЛЯХУ. Своєю чергою, ця схема слугує прототипом для концептуальної метафори у вживанні іменника kelias. Основне вживання є конкретним: 1 kelias 1. «смуга землі, якою ходять, їздять» Цією дорогою тепер (люди) вже не їздять J.]abl. В інших уживаннях тієї самої лексеми kelias осмислюється інакше: Ця дорога проходить через Свірю. Це фіктивний рух (Talmy 2000: 99). Біля дороги, шляху росло зелене дубеня. Тут дорога є частиною ландшафту. 1 kelias 3. «лінія в просторі (у повітрі, воді), якою відбувається рух» Я поведу її зоряними шляхами Mair. Це концептуальна метафора. Опис у LKŽ формулює прототип. Цей перелік можна продовжувати, але схема скрізь буде однакова. Те саме можна сказати й про інші етимологічні гнізда, додавши деякі зауваги. Kaulas очевидно, є реїфікованим одновимірним об’єктом, хоча його вживання використовує механічні властивості кістки. Kilpa — це одновимірна замкнена лінія. Шию ми використовуємо не лише для кивання у вертикальній осі, а й можемо озиратися навколо в горизонтальній площині. Цікаво, що тут на допомогу приходить порівняльне мовознавство: kaklas < *kal-klas (SEJL 2007: 245). Можна тлумачити це по-різному, але відповідно до фрейму AFK/L так і має бути. Залишається давнє слово kėlta (саме таку форму наведено в SEJL). У LKŽ знаходимо: 1 kėlta 1. див. 1 keltas 1 keltas «дерев’яний плавучий міст, яким переправляються на інший берег річки, коли немає мосту; пліт» 2 kėlta див. keltava 1 kėltava 1. див. keltuva 1 kėltuva «велика рогата худоба, тварина». Įžvalgos / Insights 285 ALGIRDAS SAUDARGAS Як це слово пасує до AFK/L? З однією keltuvėlė вже мали справу: 1 keltuvė «корова». Пригадаймо: kélti VI.3. «перегнати на інше місце (худобу на пасовищі)» Батько пішов перегнати корів. Ця нині вже майже забута дія від часів неолітичної революції була найхарактернішою ознакою випасання великої рогатої худоби, тобто keltuvų. Очевидно: keltuvos — це ті, яких потрібно постійно переганяти (безперечно: kélti VI.3). Що каже порівняльне мовознавство? SEJL виводить слово kelias від форми *kelas і зниклого дієслова *kelti (значення «зрушити, спричинити поштовх або обертання»), які пов’язуються з праіндоєвропейським коренем *kʷelh₁-o- (SEJL 2007: 271). Сполучною ланкою для такого пояснення є саме слово kélta. Отже, згідно з (SEJL 2007: 272), kelias — це «шлях, яким женуть худобу на пасовище». Якось усе перевернуто догори дриґом. Та ми ж і дивимося з різних перспектив... Підсумовуючи, можемо стверджувати, що структура ELD у ШП K-L усюди дотримується обмеження на одновимірну частину поділу простору. Різноманіття ELD зосереджене в полісемії основного дієслова kelti. Подальші зміни будови ELD пов’язують між собою неспоріднені слова (kelti / kalti), тоді як усередині етимологічного гнізда зміни ELD звичайним чином супроводжують словотвір і словозміну. Перейдімо до ШП KL– і розгляньмо решту поділу простору — двовимірну поверхню. Зрозуміло, увагу привертає дієслово kloti: klóti 1. перех. «стелити, класти, розміщувати щось на поверхні» Шовк листя вкриває землю S.Nėr. Інші значення мають таку саму структуру ELD. Мабуть, варто згадати лише дві характерні метафори: 22. звор. «вестися, складатися» У подорожі в мене все складалося добре. išklóti 7. перен. «викласти, розповісти, пояснити» Треба знайти таку людину, яка вміла б... стати перед очі й усе як слід викласти LzP. kaip lapų klóti «говорити плавно». Однак маємо десять етимологічних гнізд (див. рис. 23). Що пов’язує їх із двовимірною поверхнею? Ми досліджуємо емпіричний матеріал, тому не мусимо нічого йому нав’язувати, але маємо з’ясувати, як його можна інтерпретувати в прийнятій теоретичній схемі. Пригадаймо, що дієслово kelti, залишаючись у межах одновимірної частини поділу, розвинуло полісемію в абстрактній схемі ШТТ, цілком відійшовши як від вертикального руху, так і від самої JD (усе та сама корівка або сучасна інформація). Те саме бачимо й у ШП KL-. Мова розвинула протиставлення {одновимірна лінія <> двовимірна поверхня} у протиставлення абстрактно одновимірного цілеспрямованого руху (ШТТ) його протилежності. Kloti — лише безпосередньо просторове тлумачення. Насправді ми знаходимо два істотні узагальнення, які мотивують цілий пучок лексики KL-. Перше узагальнення — поширення руху з двовимірної площини на тривимірний простір (klėsti) з відповідними метафорами (klėstėti). Друге узагальнення — заперечення цілеспрямованого руху (klysti): 286 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne блукати 1. intr., tr. ‘йти хибним шляхом, непомітно збочити зі справжньої дороги’. З LKŽ можна провести години й переконатися, що всі надзвичайно розрослі лексеми пучка — як за фонологічним вираженням, так і за нюансами значень — з погляду ELD мотивуються тим чи іншим зі згаданих способів. Нижче наведу лише кілька прикладів. 1 клясти, клястися (–ся, клястися, клястися), -ти (клясти, кляшу) 1. tr. ‘підмітати, замітати, klastyti’ 3. tr. ‘окутувати, огортати’ 4. tr. ‘ховати, оберігати, захищати’ 6. intr. ‘рухатися, коливатися’ тощо. Коментарі зайві. Klesčia (1 klėsti 9. ‘поширювати, розширювати’), отже, розходиться й розвивається і вираження, і смисловими нюансами найрізноманітніших контекстів. Серед уживань знаходимо: Ріс кленочок якнайвище, розпросторював листочки якнайширше. З погляду ELD більше не потрібно запитувати, що таке клен. klejóti 1. ‘марити, маячити’ klejóti 3. ‘ходити, заблукавши, блукати, не знаходити дороги’ SEJL обрав заголовним словом klejóti. Зміни у фонології мають власні критерії. З погляду структури ELD klejóti 1 — це метафора, першообразом якої є klejóti 3. Отже, типовим значенням є вже згадане klýsti 1. Протиставлення гори / долини відтворює говорити / слухати. Цей список можна продовжувати. Інтерпретації вдалося знайти лише для свині, що належить до пучка K–L. Кабана. Я не включив її до списку, оскільки SEJL вважає етимологію свині непевною. Можна було б стверджувати, що відповідність стовідсоткова, якби якась свиня комусь чогось не підклала. Але й свиня мріє про хмари (вертикаль!). 3. ЛЕГЕНДА ПРО НАРНІЮ Герої дитячих книжок Клайва Степлтона Льюїса не раз потрапляють до таємничої країни Нарнії та повертаються звідти, здійснивши різні подвиги. У кожній пригоді діти потрапляють туди різними способами, але всі вони мають спільну рису — до Нарнії потрапляють пірнаючи. Не завжди пірнають у воду. Якось їм потрібно пройти (пропірнути) крізь задню стінку старої шафи для одягу, а іншого разу — перетнути якусь іншу реальну (зокрема водну) чи уявну поверхню. Герої Льюїса завжди потрапляють не лише в інший простір, а й в інший простір-час. Нерідко вони повертаються додому не через ті самі ворота, через які потрапили туди, а іншими способами, сюжетними поворотами з’єднуючи відвідані світи зі своїм в один світогляд. Įžvalgos / Insights 287 ALGIRDAS SAUDARGAS РИС. 24. Пучок коренів N-R Розповідають, що письменник обрав назву казкової країни випадково. Переглядаючи старовинну карту Італії, він помітив містечко Narnia (нині — Narni) в Умбрії, на півдорозі між Римом і Ассізі. Йому сподобалося звучання назви. Це випадковість, але зв’язок Нарнії з литовським дієсловом nerti не є довільним. Біля містечка Narni тече умбрійська річка Nera, яка впадає в Тибр, а корінь ner умбрійською означає героя. У Литві також тече річка Neris, а замість героя під водою пірнає нирка або вир. Це індоєвропейська спадщина. Грецький бог моря — Нерей, а його дочки — німфи нереїди. У скандинавській міфології бог Njord та його пара Nertus пов’язані з водою. Не забуваймо й про зв’язок Нарциса з водною поверхнею, що відбиває його обличчя (MNM 1992: 212, 231, 201). Уже не слід було б дивуватися, що когнітивну структуру знайдемо лише в литовській мові, адже дієслово nerti зберегло своє основне значення 1 nérti 1. «стрімко пірнати, спускатися (наприклад, у воду)» лише в балтійських і слов’янських мовах (MA 2006: 293). Фонологічну схему приголосних зображено на рис. 24. У SEJL знаходимо вісім статей, які зводяться до чотирьох етимологічних гнізд: N-R nerti I, nerti II, narys, niuras N-R norėti, norint N-RŠ neršti N-RT nertėti 288 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne З погляду семантики етимологія зводить ШП N-R до п’яти прототипових значень: 1 nėrti 1. «різко занурюватися, спускатися (зазвичай у воду)» 2 nėrti 1. «плести мереживо, сітку; в’язати» norėti 1. «відчувати бажання, прагнути» 1 neršti «метати ікру (зазвичай про риб, жаб)» nertėti 1. «дуже злитися, гніватися, лютувати, гнівитися» LKŽ подає дієслово nerti у двох окремих статтях: 1 nerti «різко занурюватися у воду» і 2 nerti «в’язати». Мовознавці не мають згоди щодо того, чи це різні значення одного слова, чи омоніми, тобто слова, значення яких настільки віддалилися одне від одного, що їх слід подавати в окремих статтях. У підручнику Йонаса Пальоніса (1999: 185) нагадується, що в першому виданні DLKŽ (1954 р.) було обрано перше рішення, а в наступних виданнях, як і в LKŽ, — уже друге. У підручнику пояснюється, що «досі не встановлено суворіших критеріїв, які дозволяли б сказати, чи маємо в конкретному випадку одне полісемічне (багатозначне) слово з віддаленими значеннями, чи два слова — омоніми» (там само). Інакше кажучи, досі незрозуміло, який зміст має поняття «віддалені (або близькі) значення слова». Порівняльне мовознавство в цьому конкретному випадку пояснює небагато більше. SEJL подає таку етимологію: 1 пірнати I, 2 пірнати, нирус, родич < *nerH- norėti < noras < *nārā- < *nā-ra < *neh₂-ro- neršti < *nerḱ- SEJL стверджує, що 2 пірнати «ймовірно, етимологічно пов’язане» з 1 пірнати, але аргументів не наводить (SEJL 2007: 421, 422). MA 1 пірнати наводить як приклад збереженої в литовській мові дієслівної форми, що відповідає праіндоєвропейському прийменнику *ner (після). Цей прийменник у цікавий спосіб породив германське слово північ (адже індоєвропейці пов’язували північ із низом). Тим часом 2 пірнати у тій самій праці наведено як приклад кореня *(s)ner- (значення «скріплювати ниткою або мотузкою») (MA 2006: 234, 293). Насправді проблема та сама: реконструйовані корені мають значення, подібні до литовських, і доводиться відповідати на те саме питання про близькість чи віддаленість значень. Просторово-часову структуру занурення у воду (1 nerti) зображено на рисунку 25. Для в’язання (2 nerti) такого рисунка вже недостатньо. У чому полягають подібність і відмінність просторово-часових структур обох груп значень? Обидві показано разом на рисунку 26. Уявімо поверхню P, натягнуту на замкнену лінію L. Рух починається в точці A і в точці B перетинає поверхню P. Далі позначено точку C, у якій можна вибрати один із двох можливих подальших напрямків руху. Якщо поверхня P — це поверхня водойми, а лінія L — її берегова лінія, рух може продовжитися під поверхнею, але, щоб повернутися до початкової точки A, нам доведеться перетнути (водну) Įžvalgos / Insights 289 ALGIRDAS SAUDARGAS 25 РИС. Просторово-часова структура дієслова 1 nerti у точці D поверхні. Якщо P — (уявна) поверхня на замкненій лінії, ми можемо повернути в інший бік і, обійшовши межу L, не перетинаючи поверхні, повернемося до початкової точки A. Саме в точці C відбувається вибір між 1 nerti і 2 nerti. Ця точка вибору є об’єктом нашого дослідження. Що це за об’єкт і які науки вивчають такі об’єкти? Малюнок легко інтерпретувати в математиці. Він зображає важливу властивість двовимірної обмеженої поверхні: пройшовши крізь таку поверхню, ми маємо два шляхи повернутися до початкової точки. Цю ситуацію можна сформулювати як факт математичної галузі — топології. Однак математиків зовсім не цікавить, що ці дві можливості виражаються тим самим литовським коренем. Для семантичного дослідження математика також не потрібна. Просторові відношення очевидні, і складна математична галузь тут нічого не додасть. Усі бачать ті самі значення дієслова, докладно описані в LKŽ, але бачать лише те, що парадигма конкретної науки здатна і прагне побачити. Значення дієслова nerti чітко розподіляються на дві групи понять, що суттєво відрізняються: 1 nerti (стрімко занурюватися у воду) і 2 nerti (в’язати). Занурення у воду не має нічого спільного з в’язанням. Чого не помічає такий підхід? Він не помічає того, що є головним методологічним інструментом нашого дослідження: частини змісту значення слова, 290 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sąkmės lietuvių kalbos žodyne 26 РИС. Об’єднана просторово-часова структура дієслів 1 nerti ir 2 nerti яка виражає відношення простору, часу і динаміки сил (ELD). Помістімо звивистого кота в точку C, щоб він побачив усю структуру ELD. Об’єктом нашого дослідження є не стільки сама точка, скільки стан розуму перед обличчям вибору. У розділі 1.2 ми назвали такий стан абеєю. Дивлячись так на наш приклад, ми не лише бачимо сукупність значень слова, а й можемо побачити унікальний факт литовської мови. Корінь ner у литовській мові зберіг стан абеї. У цьому легко переконатися, послідовно розгорнувши, наприклад, таке речення: Neriu… Neriu tinklą… Neriu tinklą į vandenį. Можна було б за допомогою нескладних психологічних тестів, яких у світі щодня проводять тисячами, перевірити, як змінюється сприйняття речення. Дуже ймовірно, що воно змінювалося б у такій послідовності: 1 nérti > 2 nérti > 1 nérti. Поки психологи в Литві зацікавляться унікальними властивостями своєї мови, нам не залишається нічого іншого, як продовжувати дослідження власними засобами. У точці C обираємо просторовий контекст, Įžvalgos / Insights 291 ALGIRDAS SAUDARGAS так званий фрейм відліку (AF). Вибір, до якого приводить цей та інші литовські приклади, незаслужено ігнорують у сучасних дослідженнях просторового сприйняття. Нагадаємо, що простір тривимірний та ізотропний. Семантика дієслова nerti приводить до того самого першого кроку, що зменшує ізотропність простору, який ми розглянули в розділі 2.1. Два можливі найпростіші варіанти розрізняють значення 1 nérti ir 2 nérti. Значення 1 nérti осмислюється у фреймі AFK-L, оскільки поверхня води, крізь яку пірнають, у жодному вживанні не є обмеженою. На відміну від семантики K/L, де все відбувається над поверхнею землі, тут описано стан під (водною) поверхнею. Значення 2 nérti вже не пов’язане з водою, але поверхня, крізь яку пірнають, є обмеженою. Ми переходимо не до фрейму AFL-K, як у випадку L/K, а до перетину фреймів AFK-L і AFL-K. Тут термін «перетин» варто взяти в лапки, бо він безпосередньо описує лише геометричний факт: контур L утворюється як перетин відкритої та замкненої поверхонь. Для комбінації самих фреймів відліку, очевидно, слід було б застосувати техніку концептуального змішування (англ. blending). У цій статті це зайняло б забагато місця. 4. ЛЕГЕНДА ПРО КОХАННЯ І ЩАСТЯ Структуру пучка коренів L-M/M-L подано на рисунку 27. Заголовні слова SEJL згруповано в 11 етимологічних гнізд: L-M визначати долю, щастя M-L милий, любі, любити M-L молоти M-L молоти, млин, дятел, борошно, борошно, глина, синява, змішанина, пісок M-L брехня M-LD молитися M-LD вільха M-LK поліно M-LK дрова M-LŠ бити, молотити M-LŽ доїти, велетень Пучок коренів L-M охоплює лише одне етимологічне гніздо, семантику якого, що виражає відношення частини й цілого, ми розглянули в розділі 1.4. Тут докладніше зупинимося на пучку коренів M-L, який складається з десяти етимологічних гнізд. Розгляну семантику лише чотирьох основних гнізд (без додаткових приголосних). У назві легенди є натяк на симетрію кохання / щастя. Однак когнітивна природа симетрії полягає не в цих популярних словах, а в оберненні відношення між цілим і частиною. Обертаючи структуру ELD визначати долю / зникати, як відламування частини (уламка) від цілого (визначення долі), ми маємо очікувати протилежної дії — утворення цілого з частин. 292 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne 27 РИС. Пучок коренів L-M / M-L Когнітивна структура M-L говорить про інше. Як побачимо, семантика слів M-L веде до співвідношення обмеженого / необмеженого та дискретного / континуального. Дієслова пучка M-L виражають перехід від дискретного обмеженого до дискретного необмеженого, а потім трансформацію в континуальне обмежене. Справді, відламуючи lamą пирога чи хліба, ми не вилучаємо складову частину з механізму, а відділяємо частину обмеженого континуального об’єкта (відламуємо). Було б цікаво з цього погляду заглибитися в міфологічний аналіз Греймаса й переосмислити його. У цій статті я обмежуся аналізом кореневого пучка M-L, до якого й переходжу. Семантика M-L / L-M має форму концептуальної метафори (у тому розумінні, в якому її трактують у когнітивній лінгвістиці). Це проєкція з конкретної сфери (виробництво й споживання хліба) на абстрактну (стосунки в спільноті), які поєднує та сама ELD-структура. Виробництво хліба (і його споживання) складається з трьох етапів: a) зерно мелють на борошно, b) борошно замішують (з водою), c) хліб печуть (у вогні), d) хліб нарізають для споживання. Ці етапи не вигадані, а взяті з мови. Вони відповідають трьом етимологічним гніздам, в основі яких лежать дієслова: malti, milti ir lemti. Усі інші гнізда спираються або на іменники (наприклад, mylas), або містять скупчення приголосних (наприклад, melsti) і є похідними з когнітивного та фонологічного погляду. Ці Įžvalgos / Insights 293 ALGIRDAS SAUDARGAS три етапи у сфері взаємин спільноти не є очевидними, тому спершу наведу ELD. Когнітивна семантика поділяє сприймані речі на обмежені / необмежені та дискретні / неперервні (Talmy 2000: 59). Чотири отримані комбінації зображено на рис. 28. Стрілками показано послідовність перетворень: перехід від обмеженого дискретного до необмеженого дискретного, трансформацію від дискретного до неперервного і, нарешті, перетворення неперервного необмеженого на неперервне обмежене. Наша мета — переконатися, що семантична структура ELD дієслів із коренем M-L відповідає саме цим перетворенням. Крім того, ці перетворення відбуваються паралельно як у конкретній сфері (виробництві хліба), так і в абстрактній (взаєминах спільноти), чого вимагає схема концептуальної метафори. На перший погляд неочевидно, що дієслово malti пов’язане з перетворенням обмеженого дискретного на необмежене дискретне: malti 1. «розмелювати зерно на борошно». Це значення очевидно вказує на простий механізм, за допомогою якого із зерна отримують борошно. У ширшому контексті вживання «подрібнювати, розтирати, товкти щось на борошно, на дрібні частинки» ще зрозуміліше. Malti означає перетворювати більші матеріальні об’єкти на менші, дрібніші або (у випадку борошна) навіть ледь помітні. У цьому сенсі дієслово malti є синонімом дієслів grūsti, trinti, smulkinti, skaldyti тощо, які виражають той самий процес у різних аспектах і ступенях. Розгляньмо ширший контекст, який подає LKŽ. Те, що miltai — це «продукт змеленого зерна», також не повідомляє нічого нового. Однак форма однини цього слова багато що змінює: miltas «борошниста частина зерна». Оскільки для нашого дослідження це має вирішальне значення, варто розглянути низку прикладів, які подає LKŽ: Avižų mažas miltas, o didelė sėlina. Grūdą parkandus, miltas matyti. Ar pupelė, ar žirnis – turia tokį pat miltą. Mažųjų linų sėmuo y[ra] juo pripurpęs, didelį miltą turia. Grūdai sudžiūvo, bet nebuvo dar milte, iš to badas [1868 m.]. Ці приклади описують будову зернини, яку землеробська спільнота усвідомлювала дуже чітко. З цього випливає, що miltus отримуємо не «подрібнюючи зерно на борошно», а якимось іншим способом, адже miltas уже є в зернині. Навіть казали: «grūdas yra / nėra milte» — залежно від того, великий miltas чи малий. Зернини вже містять у собі miltus. Кожна зернина має miltą, а їхня сукупність під час malant утворює miltus. Miltas міститься в зернині, наче вмістищі, яке називається sėlena. Під час помелу miltas відокремлюється від sėlenos і вивільняється з вмістища. Залучімо когнітивні структури, щоб з’ясувати, чим відрізняються значення дієслова malti «розмелювати зерно на борошно» і «подрібнювати, розтирати, товкти щось на борошно, на дрібні частинки», хоча LKŽ подає їх як одне й те саме значення 294 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne maltį: обмежене дискретне перетворюється на необмежене дискретне 2 milti: необмежене дискретне перетворюється на необмежене неперервне 1 milti: безперервне необмежене перетворюється безперервне обмежене 28 РИС. Зміна структури легенди M/L ELD варіанти. Каміння можемо дробити на щебінь, ще дрібнішим буде гравій, потім пісок і нарешті пил. Так усвідомлюючи помел зерна, ми перебуваємо на грубшому рівні когнітивної структури, придатному для каменю, але такому, що не зважає на глибше осягнення — структуру зернини. Якщо розмелюємо камінь, безперервне обмежене перетворюється на дискретне необмежене. Точніше, це інша схема, у якій одиничний об’єкт стає множинним. Якщо мелемо зерно, зважаючи на структуру зернини, дискретне обмежене перетворюється на дискретне необмежене. Такі перетворення сприймаються по-різному. Камінь (безперервне обмежене), змелений на пил (дискретне необмежене), не є вмістилищем цього пилу. Зернина має висівки, що вміщують борошно, і, мелячи зерно, ми вивільняємо борошно із цього вмістилища. Це принципово різні когнітивні структури. Мова дуже точно їх виражає. Вивільняючи з вмістилища дискретний або безперервний вміст, ми вживаємо різні слова. Воду (безперервне) з посудини наливаємо, а зерно (дискретне) з мішка висипаємо. Ми не можемо висипати воду чи вилити зерно. Борошно, як і пил, ані висипають, ані виливають. Воно займає проміжне, перехідне становище, тому Įžvalgos / Insights 295 ALGIRDAS SAUDARGAS ми маємо вживати універсальне слово: борошно ллємо (але ллємо і воду, і зерно). Отже, когнітивна структура семантики молоти містить і грубшу, і глибшу будову. Чи є молоти синонімом до висипати чи подрібнювати — залежить від глибини осягнення. Мова буває і прецизійно точною, і поетично вільною. Як ми зазначали, воду не можна сипати, а зерно — лити. Перенісши ту саму схему метафоричним шляхом у соціальну сферу, у LKŽ знаходимо, що люди можуть і литися, і сипатися, і литися потоком. Так обґрунтовуємо згаданий вище етап виготовлення хліба a. Будова етапів b і c цілком очевидна, адже хліб виготовляють із борошна (дискретне необмежене), яке під час замішування й випікання перетворюється на безперервний об’єкт. До речі, слово хліб вживається і як обмежене (буханець хліба), і як необмежене (дай мені хліба). Цей етап охоплює два перетворення: з дискретного на безперервне і з необмеженого на обмежене. Розглянемо їх разом, адже семантика слів цікаво накладається. Зв’язок із дієсловом milti не очевидний. У LKŽ знаходимо два значення (і дві фонологічні форми): 1 milti, milia, mylė ‘кидати нагріте каміння (у холодну воду в лазні)’ Ходімо до лазні — уже, бачив, кидає каміння. 2 milti, milsta, milo ‘починати любити’ Живучи в злагоді, люди починають любити одне одного. Друге значення 2 milti виявляє когнітивний шар. Наведене в LKŽ значення ‘починати любити’ залишається на поверхні, а приклад указує на глибший шар. Люди milsta, якщо живуть у злагоді. Це можна зрозуміти так, що люди починають любити одне одного. Але дієслово milsta вживається неперехідно, тобто воно виявляє не те, що люди роблять, а те, що з ними відбувається, — люди milsta. Стаючи єдиними, люди переходять від співіснування окремих індивідів (дискретне необмежене) до спільноти (безперервне обмежене). Це таке саме перетворення, як під час виготовлення хліба з борошна. У LKŽ не знаходимо значення, що борошно, перетворюючись на хліб, milsta. Знову ж таки, зовсім неважливо, чи існувало колись таке значення або чи мало воно якесь інше фонологічне вираження. Консервативною є сама когнітивна структура, про що свідчить значення дієслова. Найдивовижніше, що перше значення слова 1 milti безпосередньо пов’язане з виготовленням хліба. Борошно уже не має індивідуальності, але без нього хліба не спечеш. Та щоб ним стати, борошно має пройти сповнену символізму процедуру з вогнем і водою. Починається містерія вогню й води, і лише завдяки їй матимемо запашний хліб. Отже, борошно є не лише наслідком помелу, а й причиною подальшого процесу (milti). Воно зливає складові елементи в одне ціле — хліб. Залишається згадати, що в давнину хліб пекли в лазні… Про когнітивну структуру етапів b і c свідчать і інші слова. SEJL подає слово mylas як заголовне для всіх значень і форм, пов’язаних із любов’ю, зокрема й 2 milti. Окремо подано лише 1 milti, походження якого залишено нез’ясованим. Тим часом когнітивний погляд розставляє все на свої місця. Іменники групуються навколо: mylas, mielas, mielės. Неважко побачити спільний знаменник цих значень — те, що збирає докупи 296 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne єдине ціле (хліб, спільноту, будівлю) «фермент», — чи означало б це дріжджі, гіпс або милу людину. Це перехід від дискретного до безперервного. Останній етап d пов’язаний із фонологічним переходом M-L > L-M. ФП L-M, як уже згадувалося, ми розглянули в розділі 1.4. Цікаво, що в LKŽ є також фонологічна метатеза milinys / liminys. Зрозуміло, що її природа зовсім інша. ŠALTINIAI DLKŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, trečiasis elektroninis leid., vyr. red. Stasys Keinys. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. IPU 2014–2015 – Istorija. Pilietinis ugdymas. Mokymosi priemonių katalogas. Kaunas: Šviesa, Vilnius: Alma littera. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002; elektroninis variantas. Redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Rიტutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete www.lkz.lt. MA 2006 – Mallory J. P., Adams D. Q. The Oxford Introduction to Proto-Indo-European and the Proto-Indo-European World. Oxford University Press. MNM 1997 – Mify Narodov Mira. Olimp. SEJL 2007 – Smoczyński Wojciech. Słownik etymologiczny języka litewskiego, Vilnius: Vilniaus universitetas. LITERATŪRA Adolphs Ralph 2015: The unsolved problems of neuroscience. – Trends Cogn Sci 19(4), 173–175. Allan Kathryn 2009: An Inquest into Metaphor Death: Exploring the Loss of Literal Senses of Conceptual Metaphors. – Conceptual Metaphor Theory: Thirty Years After. Journal of Cognitive Semiotics 5(1–2), ed. by Riccardo Fusaroli, Simone Morgagni, 291–311. Būga Kazimieras 1958–1962: Rinktiniai raštai 1–3. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Chilton Paul 2014: Language, space and mind: the conceptual geometry of linguistic meaning. Cambridge: Cambridge University Press. Clark Herbert 1973: Space, time, semantics, and the child. – Cognitive development and the acquisition of language, ed. by T. Moore. New York: Academic Press, 27–63. Įžvalgos / Insights 297 ALGIRDAS SAUDARGAS Cuyckens Hubert, Geeraerts Dirk 2007: Handbook of Cognitive Linguistics. Oxford University Press. Dehaene Stanislas 2014: Consciousness and the Brain: Deciphering How the Brain Codes Our Thoughts. Viking Press. Dehaene Stanislas, Brannon Elizabeth, ed. 2011: Space, Time and Number in the Brain. Searching for the Foundations of Mathematical Thought. Academic Press. De Mulder Walter 2007: Force dynamics. – Cuyckens, Geeraerts Handbook of Cognitive Linguistics. Oxford University Press, 294–317. Ellenberger Henri F. 1970: The Discovery of the Unconscious: The History and Evolution of Dynamic Psychiatry. New York: Basic Books. Evans Vyvyan, Chilton Paul, ed. 2010: Language, Cognition and Space: The State of the Art and New Directions. Equinox Publishing Ltd. Federmeier Kara, Laszlo Sarah 2009: A beautiful day in the neighborhood: An event-related potential study of lexical relationships and prediction in context. – Journal of Memory and Language 61, 326–338. Fusaroli Riccardo, Morgagni Simone, ed. 2009: Conceptual Metaphor Theory: Thirty Years After. Journal of Cognitive Semiotics 5(1–2). Galton Antony 2011: Time flies but space does not: Limits to the spatialisation of time. – Journal of Pragmatics 43(3), 695–703. Geeraerts Dirk 2010: Theories of Lexical Semantics. New York: Oxford University Press Inc. Greimas Algirdas Julius 2005a: Struktūrinė semantika. Metodo ieškojimas. Vilnius: Baltos lankos. Greimas Algirdas Julius 2005b: Lietuvių mitologijos studijos. Vilnius: Baltos lankos. Hadamard Jacques 1945: The Psychology of Invention in the Mathematical Field. New York: Princeton University Press. Jackendoff Ray 2003: Foundations of Language: Brain, Meaning, Grammar, Evolution. USA: Oxford University Press. Jakaitienė Evalda 2005: Leksikografija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija: studijų knyga. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. 298 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne Jeffery et al. 2012: Navigating in a 3D world. – Behavioral and Brain Sciences. Cambridge University Press. Kantas Imanuelis 1982: Grynojo proto kritika. Vilnius: Mintis. Karaliūnas Simas 1995: Etnokultūra, kalba ir krikščionybė. – Liaudies kultūra 3, 8–10. Kaukienė Audronė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžio istorija 1. Klaipėda: Klaipėdos universitetas. Kašubienė Laima 2012: Marijampolės „Smalsučio“ pradinė mokykla. Lietuvių kalba. Skaitymas. Literatūros bei kultūros pažinimo pradmenys. Patarlės ir priežodžiai. 3 klasė. Prieiga internete: http://peliukai.lt/lietuviu-kalba/3-klase Koch Christof, Marcus Gary 2015: Neuroscience in 2064: a look at the last century. – The Future of the Brain, ed. by Marcus G., Freeman J. Princeton University Press, 255–269. Kugler Paul 1980: Archetypal linguistics: an inquiry into the relation between phonetics and the imagination. Thesis/dissertation. State University of New York at Buffalo. Kugler Paul 2002 (1982): The Alchemy of Discourse: Image, Sound and Psyche. Daimon. Kutas Marta, Hillyard Steven 1980: Reading senseless sentences: Brain potentials reflect semantic incongruity. – Science: 207, 203–205. Lakoff George 1987: The Death of Dead Metaphor. – Metaphor and Symbolic Activity 2(2). Lakoff George 1993: The Contemporary Theory of Metaphor. – Metaphor and Thought, ed. by Andrew Ortony. Cambridge: At the University Press. Lakoff George, Johnson Mark 1999: Philosophy In the Flesh: The Embodied Mind and Its Challenge to Western Thought. New York: Basic Books. Lakoff George, Nuñez Rafael E. 2001: Where Mathematics Comes From: How the Embodied Mind Brings Mathematics into Being. New York: Basic Books. Landau Barbara, Jackendoff Ray 1993: “What” and “Where” in Spatial Language and Spatial Cognition. – Behavioral and Brain Sciences 16, 217–38. Langacker Ronald 2008: Cognitive Grammar. A Basic Introduction. Oxford University Press. Levinson Stephen C. 1996: Language and space. – Annu. Rev. Anthropol. 25, 353–82. Lévi-Strauss Claude 1997 (1962): Laukinis mąstymas. Vilnius: Baltos lankos. Įžvalgos / Insights 299 ALGIRDAS SAUDARGAS Maceina Antanas 1994 (1978): Filosofijos kilmė ir prasmė. Raštai 6. Vilnius: Mintis. Mancia Mauro 2006: Implicit memory and early unrepressed unconscious: Their role in the therapeutic process (How the neurosciences can contribute to psychoanalysis). – Int J Psychoanal 87, 83–103. Mandler Jean 2004: The foundations of mind. Origins of conceptual thought. Oxford university press. Marcus Gary, Freeman Jeremy 2015: The Future of the Brain: Essays by the world’s leading neuroscientists. Princeton University Press. Marghetis T., Edwards L., Núñez Rafael R. 2014: More than mere handwaving: Gesture and embodiment in expert mathematical proof. – Emerging Perspectives on Gesture and Embodiment in Mathematics, ed. by L. Edwards, F. Ferrara, D. Moore-Russo. Charlotte, NC: IAP-Information Age Publishing. McGilchrist Iain 2009: B001KE101Y Master and His Emissary: The Divided Brain and the Making of the Western World. Yale University Press. McLuhan Marshall, Watson Wilfred 2011 (1970): From Cliche to Archetype. Gingko Press. Münte Thomas F., Urbach Thomas P., Düzel Emrah, Kutas Marta 2000: Event-related brain potentials in the study of human cognition and neuropsychology. – Handbook of Neuropsychology 1, ed. by F. Boller, J. Grafman, G. Rizzolatti. Nastopka Kęstutis 2010: Literatūros semiotika. Vilnius: Baltos lankos. Núñez Rafael 2008: What is Mathematics? Pauli, Jung, and Contemporary Cognitive Science. – Recasting Reality: Wolfgang Pauli’s Philosophical Ideas and Contemporary Science, ed. by H. Altman-spacher, H. Primas. New York: Springer. Núñez Rafael, Lakoff G. 1998: What did Weierstrass really define? The cognitive structure of natural and epsilon-delta continuity. – Mathematical Cognition 4(2), 85–101. Núñez Rafael, Marghetis K. 2014: Cognitive Linguistics and the concept(s) of Number. – The Oxford Handbook of Numerical Cognition, ed. by R. Cohen Kadosh, A. Dowker. Palionis Jonas 1999: Kalbos mokslo pradmenys. Vilnius: Jandrija. Patackas Algirdas 1983 (1979): Saulė ir kryžius. Kaunas: savilaida. Patackas Algirdas ir kt. 1984: Ethos. Baltų kultūra ir lietuviškoji savimonė. Kaunas: savilaida. 300 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV Fonosemantinės sakmės lietuvių kalbos žodyne Patackas Algirdas 2014: LITUA. Lituanistika, publicistika, beletristika. Vilnius: Versmė. Patackas Algirdas ir kt. 2014: Lietuva yra vydija. Kaunas. Patackas Algirdas, Žarskus Aleksandras 2013 (2002): Virsmų knyga. Kaunas. Petitot Jean, Doursat René 1998: Modèles dynamiques et linguistique cognitive: vers une sémantique morphologique active. – Rapport du CREA 9809, Ecole Polytechnique. Rзzauskas Dainius 1997: Lingvistinė beprotybė ir šventoji kalba. – Liaudies kultūra 1, 10–18. Rзzauskas Dainius 2006: „Etnosofai“A. Patackas ir A. Žarskus. – Liaudies kultūra 2, 45–47. Saudargas Algirdas 1986: Žodžio duris pravėrus. Kaunas: savilaida. Slavėnas Paulius 1984: Gamtamokslinis žvilgsnis į prokalbes. – Mokslas ir gyvenimas 7, 34–35. Slavėnas Paulius 2001 (1985): Prokalbės prasmingumas. Akademikas Paulius Slavėnas. Vilnius: Vilniaus universitetas, 259–278. Smoczyński Wojciech 2006: Laringalų teorija ir lietuvių kalba. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Stickgold Robert, Malia April, Maguire Denise, Roddenberry David, O’Connor Margaret 2000: Replaying the Game: Hypnagogic Images in Normals and Amnesics. – Science 290, 350–353. Sulloway Frank J. 1991: Reassessing Freud‘s Case Histories. The social construction of psychoanalysis. – ISIS 82, 245–275. Talmy Leonard 2000: Toward a Cognitive Semantics 1. Concept structuring systems. Cambridge, MA: MIT Press. Valentas Skirmantas 1997: Lingvistinis pasaulis poezijoje. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Valentas Skirmantas 2007: Mė(lynojo)nulio lingvistika Vlado Braziūno ir Sigito Gedos poezijoje. Vilnius: Baltos lankos. Valentas Skirmantas 2012: Kalbos stigmos poezijoje: (prō)nōmen. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Vandeloise Claude 2010: Genesis of spatial terms. – Language, Cognition and Space, ed. by Evans Vyvyan, Chilton Paul. Equinox Publishing Ltd., 171–192. Įžvalgos / Insights 301 ALGIRDAS SAUDARGAS West M.L. 2007: Indo-European Poetry and Myth. Oxford University Press. Zeki Semir 2004: The neurology of ambiguity. Consciousness and Cognition 13(1), March, 173–196. Zylberberg Ariel, Dehaene Stanislas, Roelfsema Pieter R, Sigman Mariano 2011: The human Turing machine: a neural framework for mental programs. – Trends Cogn Sci 15(7), July, 293—300. Fonosemantic Sagas in the Dictionary of the Lithuanian Language SUMMARY Several decades ago fonosemantic phenomena have been noticed in the Lithuanian language. It was observed that the senses of certain words with interchanged consonants remain related. Those observations were not supported by the scholars of the Lithuanian language. In this article an account explaining fonosemantic phenomena in the Lithuanian language is presented. This account partitions the content of the word sense into the conceptual part and the content which expresses space, time and force dynamic (STD) aspects. The conceptual part of the word sense provides access to encyclopaedic knowledge and is processed consciously. STD part remains unconscious. The fonosemantic phenomena under this account are explained as the extension of the cognitive topology of the network of word senses to phonologically similar though not genetically related words. Several examples are investigated. The network of senses of the Lithuanian verb kelti (to rise, to lift) is studied and expanded. It is demonstrated that STD content of verbs with consonants K/L in the root corresponds to the frame of reference which partitions isotropic 3D space into unbounded 2D manifold plus verticality of one dimension. On the other hand, STD content of senses of the verb laikyti (to keep, to hold) corresponds to the frame of reference which partitions isotropic 3D space by bounded 2D manifold. Words with consonants N/R; M/L <> L/M are analysed in a similar manner. Įteikta 2016 m. gegužės 5 d. ALGIRDAS SAUDARGAS Europos parlamento nario Algirdo Saudargo biuras Teatro g. 8, LT-03107 Vilnius, Lietuva [email protected] 302 Acta Linguistica Lithuanica LXXIV