Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos

LOÏC BOIZOU Університет Вітовта Великого Напрями наукових досліджень: комп’ютерна лінгвістика, порівняльна лінгвістика, корпусна лінгвістика. JOLANTA KOVALEVSKAITĖ Університет Вітовта Великого Напрями наукових досліджень: корпусна лінгвістика, фразеологія, лексикологія та лексикографія. ERIKA RIMKUTĖ Університет Вітовта Великого Напрями наукових досліджень: корпусна лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика, автоматичний морфологічний і синтаксичний аналіз, культура мовлення, морфеміка, стійкі сполуки. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДВОСЛІВНИХ СТАЛИХ СПОЛУЧЕНЬ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Граматичні категорії двослівних багатослівних виразів литовської мови АНОТАЦІЯ У цій статті аналізуються двослівні сталі сполучення, представлені у двох і більше формах у Словнику іменникових фраз литовської мови. Розглядаються особливості вживання граматичних форм цих сполучень, які вважаються типовими колокаціями. Мета дослідження — докладно проаналізувати граматичні категорії двослівних сполучень, приділяючи найбільшу увагу відмінкам; описати кореляцію між відмінками та вираженими ними синтаксичними зв’язками. У статті наведено статистичні дані про розподіл граматичних категорій дієслів і іменних частин мови, які зіставлено з уживанням граматичних форм у корпусах писемних і усних текстів литовської мови. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська мова, сталі сполучення, граматичні категорії, Словник іменникових фраз литовської мови. Straipsniai / Articles 115 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ АНОТАЦІЯ У цьому дослідженні розглядаються двослівні багатослівні вирази (ББВ), представлені кількома граматичними формами у Словнику іменникових фраз литовської мови. Ми аналізуємо розподіл граматичних категорій у двослівних ББВ, які переважно трактуються як типові колокації. Мета дослідження — докладно описати вживання граматичних категорій, приділяючи особливу увагу категорії відмінка, щоб показати взаємозв’язок між кожним відмінком і певною синтаксичною функцією. Стаття робить внесок в опис граматичних особливостей литовських ББВ, наводячи кількісні дані про розподіл дієслівних та іменних категорій, які далі зіставляються з уживанням тих самих категорій у корпусах писемного й усного литовського мовлення. КЛЮЧОВІ СЛОВА: литовська мова, багатослівні вирази, граматичні категорії, Словник іменникових фраз литовської мови. 1. ВСТУП Сталі словосполучення (далі СС) литовської мови досліджувалися досить широко: якщо обмежитися лише тими дослідженнями, у яких аналізується структура та граматика СС різних типів, можна згадати праці Justinos Bagdonaitės (2010), Agnės Bielinskienės (2010), Giedrės Jarašiūnaitės (2004), Jolantos Kovalevskaitės ir Erikos Rimkutės (2010), Rūtos Marcinkevičienės ir Ginarės Grigonytės (2005) та ін. Ця стаття продовжує цикл праць про граматику іменних двослівних сталих словосполучень у Lietuvių kalbos daiktavardinių frazių žodyno (далі LKDFŽ або словник1): автори цієї праці розглянули труднощі автоматичного визначення заголовкових форм сталих словосполучень, поданих у LKDFŽ (Boizou ir kt. 2015a), описали морфологічні та синтаксичні особливості двослівних СС у LKDFŽ (Boizou ir kt. 2015b), а також проаналізували граматику й семантику двослівних СС, поданих у LKDFŽ в одній формі (Rimkutė ir kt. 2015). У цій статті аналізуються двослівні словосполучення, подані в LKDFŽ у двох або більше формах, без розширень і скорочень; загалом їх 19 816. Серед них найбільше словосполучень із двох іменників (наприклад: dauguma gyventojų, daugumos gyventojų; aukso amžiumi, aukso amžius, aukso amžių; Baltijos 1 LKDFŽ — перший словник СС литовської мови, укладений на основі корпусу. Він містить часто вживані змістовні й граматично правильні словосполучення та фрази, у яких є принаймні один іменник (докладніше про LKDFŽ та принципи його укладання див. Marcinkevičienė 2010; Rimkutė ir kt. 2012; Boizou ir kt. 2015b). 116 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos kelias, Baltijos kelią, Baltijos kelyje), а також у словосполученнях, утворених прикметником та іменником (rimta problema, rimtų problemų; gryni pinigai, grynieji pinigai), дієсловом та іменником (atveria kelią, atvėrė kelią; priimant sprendimą, priims sprendimą). У попередньому дослідженні (Boizou ir kt. 2015b), спираючись на Dabartinės lietuvių kalbos gramatika (1996), ці двослівні словосполучення класифіковано за такими групами: 1) зв’язок взаємної залежності: а) об’єктні (становлять 0,08% усіх словосполучень), б) суб’єктні (0,33%); 2) сурядні (0,16%); 3) підрядні: а) об’єктні (3,42%), б) суб’єктні (0,16%), в) обставинні (0,30%) і г) означальні (95,55%)2. У цьому дослідженні основну увагу приділено особливостям уживання граматичних форм, виявленим у двослівних словосполученнях LKDFŽ (їх можна вважати типовими колокаціями). У статті наведено статистичні дані про розподіл граматичних категорій усіх дієслів та іменних частин мови, показано, як певна граматична категорія використовується для утворення синтаксичних зв’язків. Особливу увагу приділено відмінкам; розглянуто кореляцію між відмінками та синтаксичними зв’язками, які вони виражають. Розподіл частин мови та відмінків у двослівних СС, наведених у LKDFŽ, порівняно з даними усного й писемного мовлення на основі корпусів цих двох різновидів мови, а розподіл інших граматичних категорій — із писемним мовленням, оскільки даних про розподіл усіх граматичних категорій в усному мовленні не знайдено. Для репрезентації писемного мовлення було обрано морфологічно анотований корпус литовської мови обсягом 1 млн слів (див. Rimkutė 2006; далі — корпус), а усного мовлення — Sakytinės lietuvių kalbos tekstynas (Dabašinskienė 2009). Очікується, що порівняння розподілу граматичних категорій СС в усному та писемному мовленні допоможе визначити, що характерне для застиглого мовлення, утвореного зі СС (англ. formulaic language, див. Wray 2002); наскільки застигле мовлення відображає граматичні закономірності литовської мови та які відмінності й подібності можна спостерігати. 2. РОЗПОДІЛ ЧАСТИН МОВИ ТА ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ З таблиці 1 чітко видно, що серед аналізованих двослівних СС із LKDFŽ переважають іменники — таке співвідношення частин мови зумовлене тим, що до словника 2 Kiti autoriai, pavyzdžiui, Vitas Labutis (1998), laikosi kiek kitokios klasifikacijos: šiame darbe prijungiamojo ryšio požymio junginius atitinka V. Labučio atributiniai junginiai, o tarpusavio sąsajos ryšio objektinius – predikatyvų (Labutis 1998: 90–94). Straipsniai / Articles 117 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ включено лише ті сполуки, у яких є принаймні один іменник (але він не обов’язково є головним компонентом сполуки)3. Отже, аналізуючи двослівні PJ, не можна було очікувати інших результатів, і вони зовсім не схожі на дані писемного й усного мовлення: у корпусі писемного мовлення іменники становлять близько 39% (Rimkutė 2006: 27), а в корпусі усного мовлення — 16,2% (Dabašinskienė 2009: 9). Через велику кількість іменників серед аналізованих PJ чимало й прикметників (оскільки вони узгоджуються з іменниками) — їх удвічі більше, ніж у корпусах (у корпусі писемного мовлення — 7,33%, у корпусі усного мовлення — 2,8%). Розподіл інших частин мови також не відповідає даним писемного й усного мовлення, пор. дієслова — 20,5 / 22,84%, числівники — 0,96 / 1,9%, займенники — 8,7 / 16,9%. Серед основних частин мови досить суттєво відрізняється кількість дієслів, оскільки в матеріалі дослідження дуже мало дієслівних сполук. Хоча, як встановлено у статті (Boizou та ін. 2015b: 121), модель «дієслово + іменник» становить 9,99%, за частотністю вона все ж значно поступається двом найчастотнішим моделям — «іменник + іменник» (49,07%) і «прикметник + іменник» (32,2%). 1 ТАБЛИЦЯ. Розподіл частин мови Частина мови К-сть Відс. Іменники 29559 74,55 Прикметники 6388 16,11 Дієслова 2061 5,20 Числівники 738 1,86 Займенники 640 1,61 Незмінювані частини мови 31 0,08 Скорочення 234 0,59 Усього 39651 100,00 Серед незмінюваних частин мови у двослівних ПС виявлено лише прислівники, прийменники та частки. Прислівників, як і прикметників, у ПС, найімовірніше, було б 3 Ankstesniame tyrime (Boizou ir kt. 2015b: 123) nustatyta, kad pagal pagrindinį dėmenį junginiai pasiskirsto taip: daiktavardiniai – 96,4 proc., veiksmažodiniai – 3,59 proc., būdvardiniai – 0,02 proc. 4Перші цифри показують, скільки одиниць певної частини мови виявлено в корпусі писемного мовлення, а цифри після скісної риски — скільки вжито в корпусі усного мовлення. 118 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos більше, якби в досліджуваному матеріалі були сполуки моделі прислівник + прикметник, прислівник + дієслово. Прийменники та частки здебільшого вживаються у складених сполуках або сполуках із неясними синтаксичними зв’язками (у цій статті їх докладніше не розглянуто). Прийменники, прислівники та частки становлять 0,08 відсотка двослівних ПС, у корпусі писемного мовлення — понад 13 відсотків; ще більшу частку — 26,4 відсотка — вони становлять у корпусі усного мовлення. У двослівних ПС дуже мало незмінюваних частин мови, оскільки це зумовлено закономірностями сполучуваності частин мови: у змістових двослівних сполуках, у яких один компонент — іменник, другим компонентом найчастіше може бути лише іменна частина мови або дієслово. У корпусі майже 2 відсотки становлять скорочені форми, зараховані до частин мови (абревіатури й усічення); у проаналізованих сполуках їх лише 0,59 відсотка, однак ці лексичні одиниці посідають досить значну частку серед інших частин мови. Це можна пояснити тим, що у сполуках із різними синтаксичними зв’язками можна знайти скорочені форми, наприклад: носії ВІЛ, країни ЄС, членство в НАТО, В-лімфоцити, група С. Найчастіше вони вживалися як означення. Проаналізувавши, яке розмаїття частин мови виявляється в різних синтаксичних зв’язках (див. також Boizou та ін. 2015b), можна зробити такі узагальнення: лише іменники вжито у сполуках зі сурядним зв’язком; лише іменники та дієслова — у суб’єктних і об’єктних сполуках взаємного зв’язку, а також у суб’єктних сполуках із підрядним зв’язком. Більше розмаїття частин мови виявлено серед обставинних сполук із підрядним зв’язком: крім іменників і дієслів, у них знайдено також прислівники та скорочені форми; в об’єктних сполуках із підрядним зв’язком переважають іменники та дієслова, але вжито також прикметники, числівники та займенники. Усі частини мови, наведені в таблиці 1 (крім незмінюваних), виявлено у сполуках ознаки з підрядним зв’язком; у сполуках цього типу домінують іменники. Те, що розподіл частин мови в проаналізованих двослівних ПС не відповідає закономірностям уживання литовської мови в писемному та усному мовленні, зумовлює досить відмінні результати щодо розподілу граматичних категорій (порівняно з даними корпусів). Водночас у деяких випадках (особливо щодо відмінків) спостерігається дуже подібне вживання (докладніше див. підрозділи 2.1 і 2.2). 2.1. Форми дієслова 2.1.1. Розподіл особових і неособових форм До проаналізованих двослівних сполук входять 379 особових форм і 280 неособових. Звертаємо увагу, що до неособових Straipsniai / Articles 119 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ дієслів не зараховано дієприкметники: найчастіше дієприкметники вживаються як узгоджувані слова, тому їх зараховано до прикметників.5 Серед неособових форм найбільше виявлено інфінітивів (див. таблицю 2), найрідше вживаються напівдієприслівники. Порівняння з корпусом текстів писемного мовлення показує подібне вживання: у корпусі найчастіше вживаються інфінітиви (якщо не враховувати дієприкметники) і становлять 76,73%, на другому місці за частотністю дієприслівники — 14,61%, на третьому — напівдієприслівники — 8,56%. Значно більшу частку дієприслівників серед аналізованих словникових сполук, ніж у корпусі, можна пояснити тим, що ця граматична форма вживається в різних сполуках із підрядним зв’язком: суб’єктних, об’єктних, обставинних. Можна припустити, що рідше вживання напівдієприслівників зумовлене тим, що в LKDFŽ один компонент мав бути іменником (оскільки такий принцип добору сталих сполук було застосовано), отже, до вибірки потрапили лише ті напівдієприслівники, які найчастіше керують іменниками (наприклад: лежачи в ліжку, маючи мету, даючи інтерв’ю), але не потрапили ті, що приєднують прислівники, — а такі сполуки в литовській мові досить поширені (наприклад: швидко біжучи, важко несучи). ТАБЛИЦЯ 2. Розподіл неособових форм Форма Кільк. Відс. інфінітиви 196 70,0 дієприслівники 71 25,4 напівдієприслівники 13 4,6 Усього 280 100,0 Найбільше інфінітивів (189) ужито в об’єктних сполуках із підрядним зв’язком, наприклад: отримати гроші, взяти на себе зобов’язання. У сполуках цього типу найчастіше вжито також дієприслівники (38 випадків), наприклад: закінчивши навчання, скоївши злочин. Лише в кількох формах рідше (виявлено 32 випадки) дієприслівники вживаються в суб’єктних сполуках із підрядним зв’язком, наприклад: з плином часу, після аварії. Напівдієприслівники також частіше вживаються в об’єктних сполуках, наприклад: даючи інтерв’ю, маючи мету. Про те, з якими відмінками вживаються дієслівні форми, див. підрозділ 2.2.1. Далі розглядаються особові форми і наводяться статистичні дані про розподіл граматичних категорій, властивих дієсловам. 5Зрозуміло, що дієприкметники можуть уживатися не лише як узгоджені означення, а й як керівні слова, наприклад: приголомшений шоком, стиснувши зуби. Відносити такі дієприкметники до прикметників недоцільно, але випадків такого вживання досить мало, тому це суттєво не впливає на результати. 120 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos 2.1.2. Категорія часу У таблиці 3 наведено лише часи особових форм; часи напівдієприкметників і дієприкметників тут не враховано. Ці дані можна порівняти з даними морфологічно анотованого текстового корпусу (див. Rimkutė 2006: 35). Виявляється одна важлива відмінність: серед проаналізованих двослівних PJ із LKDFŽ домінує простий минулий час (майже 53%), тоді як у згаданому корпусі подібну частку (52,5%) становить теперішній час. За частотністю далі розподіл такий: у двослівних PJ — теперішній час (40,85%), у корпусі — простий минулий час (37,8%). Майбутній час значно рідший: у двослівних PJ — 6,2%, у корпусі — 7,9%. Найрідший — багатократний минулий час; у корпусі він становить 2,7%, а в двослівних PJ — менше від одного відсотка. 3 ТАБЛИЦЯ. Розподіл часів Час | К-сть | Відс. простий минулий | 190 | 51,9 теперішній | 153 | 41,8 майбутній | 22 | 6,0 багатократний минулий | 1 | 0,3 Усього | 366 | 100,0 2.1.3. Категорія способу Розподіл способів дієслівних форм у двослівних PJ, ужитих у LKDFŽ (див. таблицю 4), відповідає закономірностям сучасної писемної литовської мови: понад 96% становлять форми дійсного способу (пор. у морфологічно анотованому корпусі — 91,5% (Rimkutė 2006: 35)). Найбільше (290) форм цього способу виявлено у двослівних сполуках із підрядним об’єктним зв’язком, наприклад: мало вплив, святкувала Євхаристію. 63 форми дійсного способу вжито у двослівних сполуках суб’єктного зв’язку з взаємною співвіднесеністю: настав час, лунала музика. Форми як умовного, так і наказового способу вжито у двослівних сполуках із підрядним об’єктним і обставинним зв’язком (наприклад: створили б умови, відкладіть на ранок), а також у сполуках суб’єктного й об’єктного зв’язку з взаємною співвіднесеністю (наприклад: з’явилася б можливість, будь людиною). Straipsniai / Articles 121 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ ТАБЛИЦЯ 4. Розподіл способів Спосіб К-сть Відс. дійсний 366 96,6 наказовий 7 1,8 умовний 6 1,6 Усього 379 100,0 2.1.4. Категорії числа й особи Як зазначалося раніше (див. також таблицю 4), найбільше форм дійсного способу виявлено в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком, отже, саме тут виявлено й найбільше форм особи. У таблиці 5 чітко видно, що переважає третя особа — ця тенденція характерна й для морфологічно анотованого корпусу: там третя особа становить 81,3 відсотка (Rimkutė 2006: 35). 286 випадків уживання третьої особи виявлено в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком, наприклад: миє посуд, хитає головою. 62 випадки виявлено в суб’єктних словосполученнях із взаємним зв’язком, наприклад: трапилася нагода, конференція відбудеться. 11 форм третьої особи виявлено в обставинних словосполученнях із підрядним зв’язком, наприклад: братиме участь у виборах, тримав у руках. ТАБЛИЦЯ 5. Розподіл за числом та особою Число й особа Кільк. Відс. 3-тя особа 359 94,7 одн. 1-ша особа 8 2,1 мн. 1-ша особа 5 1,3 мн. 2-га особа 5 1,3 одн. 2-га особа 2 0,5 Усього 379 100,0 7 випадків уживання першої особи однини виявлено в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком, наприклад: мав нагоду, читав лекцію. Друга особа однини вживається рідше; обидва випадки виявлено в об’єктних словосполученнях із взаємним зв’язком: будь чоловіком, будь людиною. Перша особа множини частіше трапляється в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком, наприклад: маємо можливість, звертаємо увагу. Усі випадки вживання другої особи множини виявлено в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком, наприклад: натисніть кнопку, не пропустіть 122 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos нагоди. Як видно з прикладів, серед форм другої особи однини й множини домінують форми наказового способу. Розподіл зворотних і незворотних форм у двослівних PJ у LKDFŽ відповідає загальним закономірностям писемного мовлення: у словнику зворотні форми становлять 10,6 відсотка, у корпусі — 12,3 відсотка; незворотних форм найбільше як у словнику, так і в корпусі — відповідно 89,4 і 87,7 відсотка.6 Підсумовуючи дані, наведені в підрозділі 2.1.1, можна стверджувати, що вживання граматичних форм дієслів загалом відповідає закономірностям уживання литовської мови. Водночас огляд категорій способу й особи показує, що домінантний член зазвичай становить більшу частку, ніж форми, які найчастіше вживаються в корпусі (наприклад, минулий одноразовий час у PJ). Можна припустити, що ці результати зумовлені тим, що аналізувалися стійкі сполуки, або ж кількість граматичних форм надто мала, аби проявилися чіткіші закономірності вживання. 2.2. Іменні форми 2.2.1. Категорія відмінка Далі описано розподіл уживання кожного відмінка з огляду на те, який синтаксичний зв’язок він виражає. Під час підрахунку відмінків не брали до уваги частину мови, рід, число та інші граматичні ознаки (наприклад, чи є іменник власною чи загальною назвою, зворотним чи незворотним; чи є дієприкметник займенниковим чи незайменниковим; чи вжито прикметник у звичайному чи вищому ступені тощо). Спершу подаємо загальну таблицю частотності відмінків двослівних багатоформних і одноформних PJ у LKDFŽ та відмінків слів, ужитих у корпусі писемного мовлення. Хоча в цій статті аналізуються двослівні PJ, ужиті в кількох відмінюваних формах, під час розгляду розподілу відмінків хочеться звернути увагу й на двослівні сполуки, ужиті в одній формі7. Порівняти відмінки багатоформних і одноформних PJ цікаво тому, що вживання відмінків багатоформних PJ, 6 Підраховано всі дієслівні форми, а також віддієслівні іменники. 7 Одноформними вважаються такі PJ, які в LKDFŽ зафіксовані в одній відмінюваній формі (докладніше див. Rimkutė ir kt. 2015). Деякі одноформні сполуки насправді повністю застиглі й уживаються як PJ лише в одній формі (dėmesio centre, konkurso keliu); один компонент таких PJ (найчастіше другий) застиглий, і це зумовлює стабільність усієї сполуки. Є й такі одноформні сполуки, що в LKDFŽ зафіксовані лише в одній (зазвичай найчастотнішій) формі, хоча в мовленні можуть змінюватися, наприклад: skristi lėktuvu, atrankos rungtynių, Šventajame Rašte. Straipsniai / Articles 123 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ імовірно, буде ближчою до писемного мовлення, а вживання відмінків однієї форми PJ має відрізнятися, оскільки вони відображають більш усталену мову. ТАБЛИЦЯ 6. Розподіл відмінків Відмінок | Сполуки кількох форм | Сполуки однієї форми | Корпус писемного мовлення К-сть | Част. | К-сть | Част. | К-сть | Част. Називний | 7170 | 18,66 | 5103 | 22,19 | 95075 | 26,38 Родовий | 19074 | 49,64 | 12160 | 52,89 | 147308 | 40,88 Давальний | 2088 | 5,43 | 467 | 2,03 | 14664 | 4,07 Знахідний | 5770 | 15,02 | 2255 | 9,81 | 59432 | 16,49 Орудний | 1719 | 4,47 | 1628 | 7,08 | 22520 | 6,25 Місцевий | 2549 | 6,63 | 1310 | 5,70 | 19346 | 5,37 Кличний | 49 | 0,13 | 63 | 0,27 | 1714 | 0,48 Ілатив | 3 | 0,01 | 6 | 0,03 | 286 | 0,08 Усього | 38422 | 100,00 | 22992 | 100,00 | 360345 | 100,00 Як видно з таблиці 6, уживання відмінків у сполуках однієї форми мало відрізняється від їх уживання у сполуках кількох форм. Можна згадати кілька відмінностей: найчастіші відмінки, тобто називний і родовий, трапляються у сполуках однієї форми частіше, ніж у сполуках кількох форм, але знахідний у сполуках однієї форми трапляється майже вдвічі рідше, ніж у сполуках кількох форм; давальний у сполуках однієї форми вживається значно рідше. Слід звернути увагу на значно частіше вживання орудного відмінка у сполуках, ужитих в одній формі. Це можна пояснити тим, що орудний відмінок другого іменникового компонента часто вживається як післяйменник, тобто як усталена форма, наприклад: під час бурі, за словами директора, щодо Росії, підрядним способом, шляхом конкурсу. Альдона Паулаускене (1989: 55) стверджує, що адвербіалізація певного відмінка залежить від лексичного значення іменника. Наприклад, орудний відмінок у сполуці šaukė balsu схильний до адвербіалізації, оскільки цей іменник означає не конкретний предмет, а абстрактне поняття. Відмінок перетворюється на прислівник (або післяйменник), коли предметне значення повністю зникає, а адвербіальне стає основним. Такі усталені форми іменників А. Паулаускене (1989: 56) називає непарадигматичними — таких форм багато серед двослівних PJ однієї форми. Кличний відмінок трапляється у сполуках однієї форми значно частіше, ніж у сполуках кількох форм, оскільки сполуки у формі кличного відмінка зазвичай не є відмінковими формами певної PJ (тому їх відносно мало серед двослівних PJ, ужитих у кількох формах), а є специфічними лексичними одиницями, що виконують визначену комунікативну функцію: 124 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos звертання, емоційного вираження, наприклад: Ваша величносте / ексцеленціє / еміненціє; пане президенте; Ісусе, Маріє; допоможи, Боже; о, жахе. Знайдено кілька сполук у формі кличного відмінка, зафіксованих у назвах творів, наприклад: Литво люба; Лети, соколику; Аве Марія. Отже, рідше вживані відмінки (кличний і згаданий раніше орудний) властивіші усталенішим сполукам. Далі порівняймо розподіл відмінків у двослівних PJ кількох форм (як звичніших і типовіших) із уживанням відмінків іменників у писемному мовленні (див. таблицю 6) та усному мовленні (спиратимемося на матеріал, наведений Інетою Дабашинскене (2009) з Корпусу усного литовського мовлення). Як стверджує І. Дабашинскене (2009: 10), граматичні відмінки вживаються частіше за семантичні і в усному, і в писемному мовленні. У корпусах усного й писемного мовлення відмінки за частотністю поділяються на дві групи: основну (називний, родовий, знахідний) і периферійну (давальний, орудний, місцевий, кличний). Основні відмінки в усному мовленні розташовуються за частотністю так: називний (одн. Н. становить 31,6%, а мн. Н. — 30%), знахідний (одн. З. становить 26%, мн. З. — 22,8%), родовий (одн. Р. становить 22,9%, мн. Р. — 33,5%), тоді як у писемному мовленні — родовий, називний, знахідний (див. Dabašinskienė 2009: 10 і таблицю 7). Порівняння цих двох різновидів мовлення показує, що називний відмінок іменників є найчастотнішим в усному мовленні, а в писемному — родовий. Як видно з таблиці 6, найчастотнішим відмінком, на який припадає майже половина всіх проаналізованих відмінків PJ (49,64%), є родовий; другий за частотністю — називний, третій — знахідний. Порівняння з частотністю родового відмінка в писемному мовленні (40,88%) показує, що показники досить подібні. Уживання відмінків двослівних PJ кількох форм у LKDFŽ ближче до писемного, а не усного мовлення; це не дивно, оскільки більшість Корпусу сучасної литовської мови, з якого для LKDFŽ збирали дані, становлять тексти писемного мовлення. Таке часте вживання родового відмінка серед двослівних сполук LKDFŽ (і загалом у писемному мовленні) можна пояснити тим, що родовий уживається як неузгоджене означення. Це твердження підтверджують і наведені далі дані про частотність уживання всіх відмінків, класифікованих за вживанням для вираження певного синтаксичного зв’язку (див. таблиці 7–12). Уживання називного відмінка у двослівних PJ і корпусі помітно різниться: відповідно 18,66 і 26,38%. Це можна пояснити тим, що лише невелику частину сполук підмета й присудка можна вважати усталеними, тому до словника ввійшло порівняно небагато прикладів називного відмінка; більшість із них ужито у сполуках із підрядним зв’язком. Далі докладно розглянуто вживання всіх відмінків: як певний відмінок розподіляється у сполуках із певним синтаксичним зв’язком, у якій позиції — ліворуч чи Straipsniai / Articles 125 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ праворуч — уживаний. У наведених таблицях відмінки подано й далі в тексті розглянуто відповідно до найбільшої кількості випадків уживання у сполученнях певного синтаксичного зв’язку. 2.2.1.1. Називний відмінок Оскільки називний відмінок є часто вживаним, а серед усіх проаналізованих двослівних сполучень переважають сполучення, що виражають ознаку підрядного зв’язку, часте вживання називного відмінка не дивує. ТАБЛИЦЯ 7. Розподіл називного відмінка Порядк. № Синтаксичний зв’язок Ліва частина, к-сть8 Ліва частина,% Права частина, к-сть Права частина,% Усього Частка серед усіх сполучень,%9 1 Підрядний зв’язок: ознака 2159 30,9 4823 69,1 6982 18,7 2 Взаємозв’язок: суб’єкт 15 23,4 49 76,6 64 100,0 3 Підрядний: об’єкт 52 98,1 1 1,9 53 6,6 4 Взаємозв’язок: об’єкт 16 47,1 18 52,6 34 100,0 5 Сурядний 14 50,0 14 50,0 28 37,8 6 Підрядний: обставини 8 88,9 1 11,1 9 11,4 Усього 2264 4906 7170 Як видно з таблиці 7, у двох третинах випадків називний відмінок уживається праворуч, наприклад: працівники адміністрації, мова есперанто, а лівим компонентом виступає неузгоджене означення, найчастіше виражене родовим відмінком іменника. У тих сполуках, у яких ужито узгоджені означення, обидва слова повністю узгоджені, наприклад: обидві команди, інженерні мережі. Звісно, тут може 8 Лівий означає лівий компонент PJ, правий — правий. У таблицях відмінків відсотки обчислено як частку, яку певний відмінок становить у конкретному синтаксичному зв’язку, виступаючи лівим і правим членом. 9 В останньому стовпці цієї та інших таблиць відмінків у відсотках зазначено, яку частку серед усіх проаналізованих двослівних сполук PJ, що утворюють певний синтаксичний зв’язок, становить цей відмінок (див. також табл. 13). 126 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos можуть уживатися й інші відмінки (див. приклади при інших відмінках). У деяких сполуках можуть змінюватися граматичні форми як першого, так і другого компонента, наприклад: akcizų tarifai, akcizo tarifas. Як і очікувалося, лише називний відмінок уживається в предикативних сполуках взаємного зв’язку. Як видно з таблиці 7, називний відмінок звичніше вживається праворуч, тобто звичний порядок слів у таких сполуках — дієслово + іменник, наприклад: atsitiko nelaimė, lyja lietus. Однак є й такі приклади (щоправда, вони трапляються значно рідше), у яких називний відмінок уживається ліворуч: vaikai auga, saulė šviečia. В одних сполуках уживаються незмінні10 форми, наприклад: saulė teka; в інших змінюються форми дієслова або іменника, наприклад: konferencija vyks / vyko, grėsė / gresia pavojus; žmogus / žmonės gyvena, žmogus / žmonės stengiasi. Підрахунок розподілу відмінків виявив досить часте вживання називного відмінка в об’єктних сполуках підрядного зв’язку — їх виявлено 53 (третій за частотністю тип сполук). Як видно з таблиці 7, тут називний відмінок стоїть ліворуч, наприклад: dauguma gyventojų, daugybė žmonių, devyniolika metų, milijonas litų. З прикладів можна зрозуміти, що це не зовсім типові об’єктні сполуки (якими є, наприклад, сполуки з дієприкметниками: užvertęs galvą, apgynęs disertaciją); частково їх можна було б вважати прикладами обставини способу дії (кількості). У Граматиці сучасної литовської мови (1996: 512) зазначено, що іменники зі значенням кількості, субстантивовані числівники, займенники й прислівники кількості утворюють об’єктні сполуки, а керований ними родовий відмінок називають родовим відмінком кількісного змісту. Отже, спираючись на граматику, згадані раніше сполуки також віднесено до об’єктних сполук підрядного зв’язку. Лише називний відмінок уживається в об’єктних сполуках взаємного зв’язку, яких майже вдвічі менше, ніж предикативних, — 34. Більшість прикладів відповідає моделі іменник + дієприкметник, наприклад: balsavimas pradedamas, sprendimas priimtas. Як видно з наведених прикладів, і іменник, і дієприкметник ужито в називному відмінку; іменник може стояти як праворуч, так і ліворуч. Лише в трьох сполуках змінюється число іменників і дієприкметників, наприклад: klausimas sprendžiamas / klausimai sprendžiami; tyrimas atliekamas / tyrimai atliekami. Через специфіку сурядного зв’язку обидва компоненти мають узгоджуватися у відмінку, наприклад: kairė, dešinė; marksizmas, leninizmas. Число іменників може змінюватися, наприклад: vyrai, moterys; vyras, moteris (можуть змінюватися й відмінки, див. підрозділи, присвячені розгляду інших відмінків). 10 Мається на увазі, що в LKDFŽ певна сполука вживається лише в одній формі або один компонент завжди вживається в незмінній формі. Слід звернути увагу, що різні форми тієї самої сполуки можуть належати до різних синтаксичних зв’язків: наприклад, lyja lietus віднесено до предикативних сполук взаємного зв’язку, а lyjant lietui — до предикативних сполук підрядного зв’язку (докладніше див. Boizou та ін. 2015b: 126). Straipsniai / Articles 127 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ Для обставинних сполук підрядного зв’язку називний відмінок також не надто характерний — це найрідкісніший тип сполук із називним відмінком, наприклад: maždaug pusė, karas Čečėnijoje, narystė NATO, ambasadorius Lietuvoje / Lietuvai. У сполуках цього типу називний відмінок майже завжди вживається ліворуч. 2.2.1.2. Родовий відмінок Оскільки неузгоджені означення найчастіше виражені родовим відмінком, така велика кількість випадків родового відмінка в атрибутивних сполуках підрядного зв’язку — майже 19 тис. (50,4% усіх PJ) — зовсім не дивує (див. таблицю 8). Зазвичай неузгоджене означення стоїть ліворуч; цю закономірність підтверджують і двослівні сполуки LKDFŽ, наприклад: pėsčiųjų perėja, radijo imtuvai. Якщо обидва компоненти сполуки відмінюються і якщо ці відмінювані форми зафіксовані в LKDFŽ як форми тієї самої сполуки, родовий відмінок може стояти й праворуч, наприклад: Radviliškio rajono, žmogaus kūno. ТАБЛИЦЯ 8. Розподіл родового відмінка Порядк. № | Синтаксичний зв’язок | Ліворуч, к-сть | Ліворуч,% | Праворуч, к-сть | Праворуч,% | Усього | Частка серед усіх сполук,% 1 | Підрядний: атрибутивний | 12444 | 66,2 | 6358 | 33,8 | 18802 | 50,4 2 | Підрядний: об’єктний | 41 | 17,7 | 191 | 82,3 | 232 | 28,8 3 | Сурядний | 14 | 50,0 | 14 | 50,0 | 28 | 37,8 4 | Підрядний: обставинний | 10 | 83,3 | 2 | 16,7 | 12 | 15,2 Усього | 12509 | | 6565 | | 19074 | З таблиці 8 видно, що другим за частотністю типом сполук із родовим відмінком є об’єктні сполуки підрядного зв’язку. Найчастіше першим компонентом виступають різні форми дієслова, наприклад: skirti pinigų, neliko vietos, проте нерідко трапляються й сполуки, у яких родового відмінка вимагають іменні слова зі значенням кількості, наприклад: daugelyje valstybių, dešimčiai minučių, penkiolikos metų. У цих сполуках переважає родовий відмінок, ужитий праворуч; ліворуч родовий відмінок стоїть тоді, коли перший компонент — іменне слово зі значенням кількості, наприклад: daugelio šalių, devyniolikos metų. 128 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos Сполучних конструкцій майже вдесятеро менше, ніж об’єктних конструкцій із підрядним зв’язком. З огляду на специфіку конструкцій із цим типом зв’язку і перший, і другий компонент мають бути виражені в тому самому відмінку. Можна навести такі приклади з родовим відмінком: меро, валдыба; вайсіу, даржовю. Кілька прикладів, коли родовий відмінок уживається в обставинних сполуках із підрядним зв’язком: роками, під час війни в Чечні. Як видно з таблиці 8, у цих сполуках родовий відмінок частіше стоїть ліворуч. Лише у двох випадках родовий відмінок ужито праворуч: часу, вчорашнього дня. 2.2.1.3. Давальний відмінок Як в усному, так і в писемному мовленні давальний відмінок є одним із найрідше вживаних відмінків; він досить рідкісний і серед двослівних PJ із LKDFŽ — тут становить лише 5,43 відсотка всіх відмінків (див. таблицю 6). Уже зазначалося, що в цьому словнику найбільше сполук із підрядним зв’язком, у яких виражено ознаку, тому не дивно, що й найбільше випадків давального відмінка зафіксовано в цих сполуках. Як видно з таблиці 9, у двох третинах випадків давальний відмінок стоїть праворуч, наприклад: борг митниці, вічному життю. Якщо вживаються сполуки з узгодженими означеннями, то обидва слова мають форму давального відмінка. Як зазначалося раніше, дуже поширені сполуки з неузгодженими означеннями, тому давальний відмінок ліворуч трапляється рідше, ніж праворуч. ТАБЛИЦЯ 9. Розподіл давального відмінка Порядк. № | Синтаксичний зв’язок | Ліворуч, к-сть | Ліворуч,% | Праворуч, к-сть | Праворуч,% | Усього | Частка серед усіх конструкцій,% 1 | Підрядний: ознака | 649 | 32,7 | 1337 | 67,3 | 1986 | 5,3 2 | Підрядний: об’єкт | 35 | 58,3 | 25 | 41,7 | 60 | 7,5 3 | Підрядний: суб’єкт | 4 | 12,5 | 28 | 87,5 | 32 | 100,0 4 | Підрядний: обставина | 2 | 33,3 | 4 | 66,7 | 6 | 7,6 5 | Сполучний | 2 | 50,0 | 2 | 50,0 | 4 | 5,4 Усього | 692 | | 1396 | | 2088 | Для об’єктних конструкцій із підрядним зв’язком характерно, що в них давальний відмінок може стояти і ліворуч, і праворуч, хоча звичніше вживати його ліворуч, наприклад: Straipsniai / Articles 129 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ атстоваути валстибей, келету деню, проектуй финансуоти. Якщо давальний відмінок уживається ліворуч, то найчастіше це конструкції, що виражають кількість, перший компонент яких є іменником (як у прикладі келету деню). У суб’єктних конструкціях із підрядним зв’язком давальний відмінок звичніший праворуч, наприклад: атейус павасариуй, лиянт летуй. Такі конструкції, як вайкуй аугант, саулей швичянт, судячи з нечисленних даних, не є звичною для литовської мови структурою для вираження суб’єктних відношень. Виявлено лише шість випадків, коли давальний відмінок виражає обставинні словосполучення: приблизно половині, членству в ЄС / НАТО, відкладіть на завтра, тож неможливо зробити докладніші узагальнення щодо вживання давального відмінка в словосполученнях цього типу. Стільки ж випадків давального відмінка виявлено і в сурядних словосполученнях, наприклад: братам, сестрам; меру, правлінню. 2.2.1.4. Знахідний відмінок Як уже неодноразово зазначалося, оскільки серед двослівних PJ домінують сполучення із виявом підрядного зв’язку ознаки, найчастіше знахідний відмінок уживається саме в сполученнях цього типу (див. таблицю 10), наприклад: немалі суми, литовське суспільство. Те, що у двох третинах випадків знахідний відмінок стоїть праворуч, можна пояснити переважанням сполучень із неузгодженими означеннями, а отже, відмінюватися може лише другий компонент, наприклад: литовське суспільство / литовського суспільства / литовському суспільству / литовське суспільство. ТАБЛИЦЯ 10. Розподіл знахідного відмінка Порядк. № | Синтаксичний зв’язок | Ліворуч, к-сть | Ліворуч,% | Праворуч, к-сть | Праворуч,% | Усього | Частка серед усіх сполучень,% | 1 | Підрядний: ознака | 1880 | 35,3 | 3442 | 64,7 | 5322 | 14,3 | 2 | Підрядний: об’єкт | 39 | 9,1 | 390 | 90,9 | 429 | 53,3 | 3 | Сурядний | 5 | 50,0 | 5 | 50,0 | 10 | 13,5 | 4 | Підрядний: обставина | 3 | 33,3 | 6 | 66,7 | 9 | 11,4 | Усього | 1927 | 3843 | 5770 Порівняння вживання всіх відмінків (див. таблицю 13) показує, що знахідний відмінок є найтиповішим для вираження об’єктних сполучень із підрядним зв’язком (становить 53,3% усіх PJ цього типу зв’язку). Необхідно зазначити, що більш ніж у 90% 130 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos випадків знахідний відмінок стоїть праворуч, оскільки найчастіше сполучення цього типу мають структуру «дієслово + іменник», наприклад: запобігти чомусь, мав нагоду. Ліворуч знахідний відмінок уживається, якщо першим компонентом є числівник або іменник, що виражає кількість, наприклад: сто років, тисячу літів. Щоправда, знайдено кілька не зовсім типових сполучень, у яких знахідний відмінок ужито ліворуч: вплив на довкілля (оскільки керує іменник), проблему розв’язати (через інверсний порядок слів). Обставинних сполучень із підрядним зв’язком знайдено лише 9, а із сурядним зв’язком — 10 прикладів; ці сполучення ілюструють такі приклади: рахунки в банках, учора вранці (обставинні) та вікна, двері; руки, ноги (сурядні). 2.2.1.5. Орудний відмінок Більшість сполучень із виявом ознаки та підрядним зв’язком відмінюються, тому вони вживаються і у формі орудного відмінка, наприклад: приємностями, які дарують, королем Польщі. Як зазначалося, переважають сполучення з неузгодженим означенням, тому орудний відмінок удвічі частіше стоїть праворуч, ніж ліворуч (див. таблицю 11). Узагальнені дані щодо всіх відмінків (див. таблицю 13) свідчать, що орудний відмінок (за винятком кличного) є найрідшим відмінком для вираження сполучень із виявом ознаки, оскільки на нього припадає лише 4,5%. ТАБЛИЦЯ 11. Розподіл орудного відмінка Порядк. № Синтаксичний зв’язок Ліворуч, к-сть Ліворуч,% Праворуч, к-сть Праворуч,% Усього Частка від усіх сполук,% 1 Підрядний: ознака 628 37,2 1060 62,8 1688 4,5 2 Підрядний: об’єкт 3 10,7 25 89,3 28 3,5 3 Підрядний: обставина 1 33,3 2 66,7 3 3,8 Усього 632 1087 1719 Через рідкісне вживання орудного відмінка виявлено лише 28 випадків цього відмінка в об’єктних словосполученнях із підрядним зв’язком. Найпоширеніша структура таких словосполучень — дієслово + іменник, наприклад: визнати винними, знизав плечима. Знайдено кілька прикладів, коли віддієслівні іменники вимагають орудного відмінка, наприклад: перебування собою, упевненість у собі. Локатив уживається лише в кількісних словосполученнях, наприклад: на сто відсотків. Варто зазначити, що серед обставинних словосполучень із підрядним зв’язком з орудним відмінком знайдено дві сполуки на позначення часу: місяцями, роками. Straipsniai / Articles 131 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ Ще одне словосполучення, у якому орудний відмінок ужито ліворуч, — ambasadoriumi Lietuvoje. 2.2.1.6. Місцевий відмінок Під час класифікації даних для дослідження, описаного Boizou та ін. 2015b, виникло багато запитань щодо того, куди віднести словосполучення з місцевим відмінком: таку невизначеність спричинило те, що аналізували двослівні словосполучення. Якби аналізували трислівні словосполучення, у багатьох із них, імовірно, були б ужиті дієслова, значення яких давали б змогу точніше визначити тип словосполучення. Під час класифікації двослівних словосполучень із місцевим відмінком, як видно з таблиці 12, більшість із них віднесено до словосполучень вираження ознаки підрядного зв’язку, наприклад: grožio konkursuose, viršutinėje dalyje, universalinėje parduotuvėje. На перший погляд може здатися, що це словосполучення, які позначають місце. Так і було б, якби поруч були вжиті дієслова, наприклад: dalyvauti grožio konkursuose, pirkti universalinėje parduotuvėje. З іншого боку, ці словосполучення є автономними, їх слід вважати типовими колокаціями, а отже, трактувати як відмінкові форми словосполучень, що виражають ознаку. Тому всі форми словосполучень, що виражають ознаку (незалежно від відмінка), віднесено до згаданого типу словосполучень, наприклад: trečia vieta, trečioje vietoje, trečioji vieta, trečiojoje vietoje, trečios vietos, trečiosios vietos, trečią vietą, trečiąją vietą, trečiąsias vietas. Саме тому словосполучення з місцевим відмінком також потрапили до словосполучень вираження ознаки підрядного зв’язку. Як видно з наведених вище прикладів, місцевий відмінок уживається як у словосполученнях із узгодженими, так і з неузгодженими означеннями; цей відмінок частіше стоїть праворуч. ТАБЛИЦЯ 12. Розподіл місцевого відмінка Порядковий номер Синтаксичний зв’язок Ліва позиція, кількість Ліва позиція,% Права позиція, кількість Права позиція,% Усього Частка серед усіх словосполучень,% 1 Підрядний: ознака 716 28,6 1786 71,4 2502 6,7 2 Підрядний: обставина 2 5,0 38 95,0 40 50,6 3 Сурядний 2 50,0 2 50,0 4 5,4 4 Підрядний: об’єкт 3 100,0 0 0,0 3 0,4 Усього 723 1826 2549 Як і можна було очікувати, місцевий відмінок найчастіше серед усіх відмінків уживався в обставинних сполуках із підрядним зв’язком — становить 50,6 відсотка (див. 132 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos таблиці 12 і 13). Майже в усіх випадках місцевий відмінок стоїть праворуч; ним можуть керувати як дієслова, так і іменники, наприклад: лежачи в ліжку, рахунки в банках, зависає в повітрі, залишив у спокої, маючи на увазі. Ліворуч він стоїть лише у двох формах одного сполучення: у проєкті передбачено / передбачалося. Серед проаналізованих двослівних постійних сполучень із місцевим відмінком знайдено чотири приклади сурядного зв’язку: у Вільнюсі, у Каунасі; у Латвії, в Естонії. Як видно з прикладів, у всіх випадках виражено конкретне місце. Знайдено лише три об’єктні сполучення підрядного зв’язку з місцевим відмінком: у багатьох державах, у багатьох країнах, у Посланні до римлян. Як зазначалося раніше, хоча ці сполучення можна було б вважати вираженням обставини місця, з огляду на значення всього сполучення (а не лише якоїсь однієї його відмінкової форми) такі сполучення віднесено до об’єктних. 2.2.1.7. Інші відмінки Оскільки кличний відмінок — один із найрідше вживаних відмінків литовської мови (пор.: у корпусі писемного мовлення він становить 0,48%, у корпусі усного мовлення множина кличного відмінка становить 0,3%, а однина кличного відмінка — 3,3%), не дивно, що в LKDFŽ загалом знайдено лише 49 випадків уживання цього відмінка. Усі вони трапляються у сполученнях, що виражають ознаку підрядного зв’язку, наприклад: шановний голово, любий читачу, Господи Боже, любі колеги. 24 випадки кличного відмінка вжито в лівій позиції, а 25 — у правій, отже, майже в усіх випадках кличний відмінок уживається у сполученнях з узгодженими означеннями. Знайдено три випадки ілативного відмінка (його відокремлено від місцевого відмінка), також у сполученнях, що виражають ознаку підрядного зв’язку, наприклад: у власність муніципалітету, у власність держави. 2.2.1.8. Підсумок уживання відмінків Узагальнивши результати щодо вживання відмінків (за винятком кличного та ілативного), у таблиці 13 можна побачити, які відмінки домінують у сполученнях певного типу. Як зазначалося раніше, оскільки серед двослівних сполучень у LKDFŽ переважають сполучення, що виражають ознаку підрядного зв’язку, статистичні дані про вживання відмінків зумовлені вживанням цього типу сполучень; однак можна зробити висновки й про вживання відмінків для вираження інших типів сполучень, а не лише сполучень ознаки. У таблиці 13 видно, що лише називний відмінок у двослівних постійних сполученнях LKDFŽ уживався для вираження взаємозв’язку як суб’єктних, так і об’єктних сполучень. Це можна пояснити тим, що ці типи сполучень, згідно з класифікацією DLKG, найчастіше утворюються лише з називним відмінком. Суб’єктні сполучення підрядного зв’язку утворюються лише з давальним відмінком. На підставі даних двослівних постійних сполучень LKDFŽ можна стверджувати, що найбільш типовою Straipsniai / Articles 133 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ Структура підрядних суб’єктних сполук така: дієприслівник + давальний відмінок іменника. Якби ми не дотримувалися традиційної класифікації, поданої в DLKG, то взаємозв’язки суб’єктних і об’єктних, а також підрядних суб’єктних сполук можна було б класифікувати разом, і так чіткіше виявилися б відмінки, якими виражаються суб’єктні відношення: називний і давальний (із дієприслівниками). Ці три типи сполук об’єднує також те, що вони складаються лише з іменників і дієслів. Найчіткішими є сполуки з підрядним зв’язком (за винятком суб’єктних): саме в них найкраще видно розподіл відмінків. В об’єктних, обставинних і атрибутивних сполуках виразно проступає один домінантний відмінок (на який припадає понад половина всіх уживань: відповідно знахідний, місцевий і родовий). В об’єктних сполуках із підрядним зв’язком домінує знахідний відмінок — на нього припадає понад 53%. Другим за частотністю є родовий (28,8%), третім — давальний (7,5%). Як уже зазначалося, дещо здивувало вживання називного відмінка в об’єктних сполуках (тут на називний припадає 6,6%), але це можна пояснити тим, що трапилися сполуки зі значенням кількості. Якби не дотримувалися традиційного погляду граматики й сполуки зі значенням кількості класифікували як обставинні, розподіл відмінків в об’єктних сполуках був би чіткішим і послідовнішим. Понад половину обставинних сполук із підрядним зв’язком утворено з місцевим відмінком; другим за частотністю є родовий (15,2%), далі йдуть називний і знахідний (на кожен із цих відмінків припадає по 11,4%). Дещо дивує вживання називного відмінка для утворення обставинних сполук, але, імовірно, через малу кількість сполук (загалом знайдено лише 77 обставинних сполук) закономірності вживання відмінків у сполуках цього типу не виявляються. Для обставинних сполук характерна також така особливість: один компонент (найчастіше лівий) змінюється (змінюється відмінок або час, число й особа), а інший компонент (найчастіше це місцевий відмінок, іноді прислівник) залишається незмінним, наприклад: представництва / представництво в Литві; брав участь / брати участь / братиме участь у виборах; учора вранці / ранок; приблизно половина / половину. Слова, вжиті в сполуках інших типів, характеризуються більшою змінюваністю. У сполуках із підрядним зв’язком, що виражають ознаку вжито всі відмінки, оскільки сполук цього типу знайдено найбільше (вони становлять понад 95% усіх сполук), тож тут можна простежити закономірності вживання відмінків. Вони підтверджують (і майже відтворюють) дані, наведені в таблиці 6, про розподіл відмінків у двослівних багатозначних PJ; за частотністю відмінки розташовуються так: родовий — 50,4%, називний — 18,7%, знахідний — 14,3%, місцевий — 6,7%, давальний — 5,3% і орудний — 4,5%. 134 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos Як уже не раз зазначалося, домінування родового відмінка в цих та інших сполуках зумовлене тим, що двослівні сполуки LKDFŽ найчастіше утворюються з невідмінюваними означеннями. Частотність інших відмінків підтверджує частотність відмінків у литовській усній і писемній мові, описану в попередніх дослідженнях. Сурядний зв’язок може виражатися всіма відмінками; щоправда, у сполуках цього типу не вжито орудного відмінка, але це не означає, що таке вживання для орудного відмінка неможливе. Просто через рідкісне вживання орудного відмінка до LKDFŽ не потрапили двослівні сполуки із сурядним зв’язком і цим відмінком. Оскільки для сурядних сполук не характерне специфічне вираження граматичних форм, тут можна говорити лише про загальні закономірності частотності відмінків (вони більше відображають уживання відмінків у корпусі, а не в словнику). Ці закономірності підтверджують і дані, наведені в таблиці 13: найчастотнішими є називний і родовий відмінки (майже по 38%), а також знахідний (понад 13%). 2.2.2. Інші категорії іменних частин мови У цьому підрозділі розглянуто категорії роду, числа, ступеня та означеності. Під час підрахунку згаданих категорій іноді враховували й деякі дієслівні форми. Як уже зазначалося, найбільшу частку аналізованих двослівних PJ становлять сполуки, віднесені до типу сполук із підрядним зв’язком, що виражають ознаку; отже, саме сполуки цього типу значною мірою визначають розподіл граматичних категорій, які розглядатимуться далі. 2.2.2.1. Категорія роду Під час підрахунку категорії роду іменних частин мови враховано також дані про дієприкметники та напівдієприкметники, оскільки в проаналізованих двослівних PJ ці форми найчастіше вживалися як узгоджувані слова. Розподіл родів двослівних сполук у LKDFŽ наведено в таблиці 14. ТАБЛИЦЯ 14. Розподіл форм роду Рід К-сть Відс. чоловічий 21039 54,58 жіночий 17500 45,4 середній 6 0,02 Усього 38545 100,00 Частотність форм чоловічого роду майже не відрізняється від даних корпусу — тут вона становить 57,2 відсотка; значно відрізняється вживання жіночого та середнього родів — у корпусі вони становлять відповідно 36,6 і 2,6 відсотка (Rimkutė Straipsniai / Articles 135 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ ТАБЛИЦЯ 13. Узагальнений розподіл відмінків (сірим тлом позначено єдиний або найчастіше вживаний відмінок, що утворює певний синтаксичний зв’язок) Синтаксичний зв’язок / відмінок К-сть % Р. в. Р. в.,% З. в. З. в.,% В. в. В. в.,% О. в. О. в.,% М. в. М. в.,% Усього, к-сть 1 Для взаємного зв’язку: суб’єкт 64 100,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 64 2 Взаємний зв’язок: об’єкт 34 100,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 34 3 Підрядний: суб’єкт 0 0,0 0 0,0 32 100,0 0 0,0 0 0,0 0 0,0 32 4 Підрядний: об’єкт 53 6,6 232 28,8 60 7,5 429 53,3 28 3,5 3 0,4 805 5 Підрядний: обставина 9 11,4 12 15,2 6 7,6 9 11,4 3 3,8 40 50,6 79 6 Підрядний: ознака 6982 18,7 18802 50,4 1986 5,3 5322 14,3 1688 4,5 2502 6,7 37282 7 Сурядний 28 37,8 28 37,8 4 5,4 10 13,5 0 0,0 4 5,4 74 Усього 7170 19074 2088 5770 1719 2549 38370 136 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos 2006: 31–32). Ці результати зумовлені тим, що в корпусі до категорії роду включено також ті форми займенників і числівників, яким категорія роду не властива (наприклад: kas, mano, aš, dešimt, penkiolika, dvejetas¹¹) — ці форми становлять 3,6%. Однак можна стверджувати, що розподіл за родами двослівних PJ відповідає закономірностям уживання цих форм у писемному мовленні. 2.2.2.2. Категорія числа Під час підрахунку форм однини й множини не враховано числові форми особових форм дієслова, оскільки їх розглянуто разом із категорією особи (див. таблицю 5), натомість враховано форми дієприкметників і напівдієприкметників. У двослівних багатослівних PJ у LKDFŽ дві третини становлять форми однини, див. таблицю 15. ТАБЛИЦЯ 15. Розподіл числових форм Число Кільк. % однина 25650 66,95 множина 12665 33,05 Усього 38315 100,00 Наведені в таблиці 15 числа майже ідентичні даним корпусу писемного мовлення: у цьому джерелі однина становить 67,27%, а множина — 32,73% (Rimkutė 2006: 32). Щодо множини важливо наголосити, що частина PJ вживається лише у формі множини, пор. Jungtinės Tautos, mirties aplinkybės, meteorologinės sąlygos (Boizou ir kt. 2015a: 46). У корпусі знайдено також форми двоїни та форми числа, не властиві деяким іменникам (наприклад: dešimt, dvylika, keliolika — їх у корпусі виділено в окрему групу), тому неможливо цілком точно порівняти дані проаналізованих двослівних PJ і корпусу. Однак після підрахунку в корпусі лише форм однини й множини іменників, прикметників, займенників, числівників, дієприкметників і напівдієприкметників видно, що дані про категорію числа двослівних PJ і корпусу майже повністю збігаються. 2.2.2.3. Категорія ступеня Частина PJ уживається лише в одній формі ступеня (наприклад: Aukščiausiasis Teismas), частина — може вживатися в кількох формах ступеня (наприклад: įvairūs būdai, įvairiausi būdai) (Boizou ir kt. 2015a: 47). Ступеневі форми проаналізованих двослівних PJ ¹¹ Щодо цих та інших форм родів (а також інших граматичних категорій) існують різні погляди (пор. Paulauskienė 1994; Judžentis 2012). Використано дані, наведені морфологічним анотатором литовської мови (див. http://tekstynas.vdu.lt/). Straipsniai / Articles 137 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ форми відповідають закономірностям уживання цієї категорії в писемному мовленні — переважають форми звичайного ступеня, див. таблицю 16. ТАБЛИЦЯ 16. Розподіл форм ступеня Ступінь | К-сть | %; звичайний | 6300 | 95,93; найвищий | 135 | 2,06; вищий | 132 | 2,01; Усього | 6567 | 100,00 Однак відсоткове співвідношення форм ступеня в проаналізованих сполуках LKDFŽ та форм, ужитих у корпусі, досить істотно відрізняється: звичайний ступінь становить у корпусі 87,5%, серед двослівних PJ майже однакову частку становлять форми вищого й найвищого ступенів, тоді як у корпусі помітна більша різниця — вищий ступінь становить 8%, а найвищий — 4,5% (Rimkutė 2006: 36). 2.2.2.4. Категорія означеності Як і можна було припустити, серед проаналізованих сполук найбільше неозначених форм, див. таблицю 17. ТАБЛИЦЯ 17. Розподіл означених і неозначених форм Форми | К-сть | %; неозначені | 6714 | 81,9; означені | 1480 | 18,1; Усього | 8194 | 100,0 Palyginus su rašytinės kalbos tekstyno duomenimis (Rimkutė 2006: 33), matyti, kad vartosenos dėsningumai tokie patys, bet procentinė išraiška gana skirtinga: tekstyne neįvardžiuotinės formos sudaro 93,6 proc., o įvardžiuotinės – 6,4 proc. Šiuos skirtumus gali lemti tai, kad, kaip minėta poskyrio pradžioje, giminės, skaičiaus, laipsnio, apibrėžtumo kategorijas iš esmės lemia prijungiamojo ryšio požymio raiškos junginių gramatinės kategorijos, taip pat tai, kad tarp dvižodžių PJ labai dažnas morfologinės struktūros modelis būdvardis + daiktavardis ir retesnis modelis skaitvardis + daiktavardis (Boizou ir kt. 2015b: 121). Tiek būdvardžiai, tiek kelintiniai skaitvardžiai gali būti įvardžiuotiniai ir tai galima laikyti priežastimi, dėl ko tarp analizuotų dvižodžių PJ gana daug 138 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos займенникових форм. Більшу частотність займенникових форм зумовлює також те, що серед двослівних PJ, наведених у LKDFŽ, чимало термінів, назв посад та установ, які зазвичай уживаються із займенниковими формами, наприклад: житловий будинок, легка атлетика, першого віцемера, Червоний Хрест. Узагальнивши граматичні категорії, розглянуті в підрозділі 2.2.2, можна побачити, що для двослівних PJ, проаналізованих у цій статті, характерний подібний розподіл граматичних форм, як і в корпусі текстів писемного мовлення. Однак відсоткові показники деяких категорій відрізнялися, оскільки в корпусі виявлено різноманітніші форми (наприклад, двоїну, форми без категорій числа чи роду тощо), тоді як серед проаналізованих двослівних PJ різноманітність таких форм значно менша або їх зовсім не виявлено. Крім того, відмінності у вживанні деяких форм зумовлені особливостями PJ (термінами, назвами установ тощо). 3. ВИСНОВКИ 1. У двослівних PJ, наведених у LKDFŽ і проаналізованих у цій статті, домінують іменники (74,55%), на другому місці за частотністю — прикметники (16,11%), на третьому — дієслова (5,2%). Розподіл частин мови не відповідає закономірностям писемного й усного мовлення. Відмінність у вживанні зумовлена принципом укладання словника (у кожному сполученні обов’язково має бути один іменник), а також тим, що аналізувалися двослівні стійкі сполучення, тож у них не може бути значного розмаїття частин мови. 2. У проаналізованих сполученнях частіше вжито особові форми дієслів; серед неособових форм домінують інфінітиви (70%). Понад половину всіх особових форм за часом становить минулий одноразовий час, а теперішній — близько 42%. Більшу частину категорії способу становить дійсний спосіб (96,6%); переважає третя особа (94,7%). Уживання граматичних форм дієслів у проаналізованих сполученнях мало відрізняється від даних корпусу текстів писемного мовлення, хоча домінантний член відповідної категорії становить дещо більшу частку, ніж у корпусі (це стосується й граматичних категорій іменних частин мови). 3. Частотність уживання частіше й рідше вживаних відмінків підтверджує закономірності частотності відмінків в усному й писемному литовському мовленні, описані в попередніх дослідженнях. У проаналізованих PJ найчастіше вживаються такі відмінки: родовий (49,64%), називний (18,66%), знахідний (15,02%). Домінування родового відмінка зумовлене тим, що двослівні сполучення в LKDFŽ найчастіше утворені з неузгодженими означеннями, вираженими родовим відмінком. У двослівних PJ з однією формою виразно частіше (ніж Straipsniai / Articles 139 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ у багатоформних PJ) вживаються орудний і кличний відмінки. Отже, рідше вживані відмінки звичніші для більш усталених сполучень. 3.1. Лише називний відмінок у двослівних PJ LKDFŽ уживався для вираження взаємозв’язку як суб’єктних, так і об’єктних сполучень. Суб’єктні сполучення підрядного зв’язку утворює лише давальний відмінок. 3.2. В об’єктних, обставинних і атрибутивних сполученнях підрядного зв’язку виразно виділяється один домінантний відмінок, на який припадає понад половина всіх уживань, — відповідно знахідний, місцевий і родовий. 3.3. Сполучення сурядного зв’язку більше, ніж підрядні сполучення чи сполучення взаємозв’язку, відображають закономірності вживання відмінків у корпусі текстів писемного мовлення, а не в словнику: найчастотнішими є називний, родовий і знахідний відмінки. Однак кількість таких PJ у матеріалі дослідження надто мала, щоб робити надійніші висновки. 4. Розподіл інших граматичних категорій іменних частин мови здебільшого збігається з даними корпусу: більшу частину становлять форми чоловічого роду (54,58%), однини (66,95%), позитивного ступеня порівняння (95,93%) та неозначені (81,9%) форми. Однак деякі категорії, наприклад займенникові форми, вживаються частіше, оскільки серед проаналізованих PJ багато термінів. ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА Bagdonaitė Justina 2010: Lietuvių kalbos samplaių sintaksinės funkcijos. Bakalauro darbas. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Bielinskienė Agnė 2010: Sujungiamojo ryšio semantika, pragmatika ir vartosenos ypatumai. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Boizou Loïc, Kovalevskaitė Jolanta, Rimkutė Erika 2015a: Automatic Lemmatisation of Lithuanian MWEs. – Proceedings of 20ₜₕ Nordic Conference of Computational Linguistics NODALIDA 2015. NEALT Proceedings 23, 41–49. Boizou Loïc, Kovalevskaitė Jolanta, Rimkutė Erika 2015b: Lietuvių kalbos dvižodžių junginių morfologinių ir sintaksinių ypatybių sąsajos. – Darbai ir dienos 64, 115–131. Граматика сучасної литовської мови, за ред. V. Ambrazas. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1996. 140 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos Dabašinskienė Ineta 2009: Šnekamosios lietuvių kalbos morfologinės ypatybės. – Acta Linguistica Lithuanica 60, 1–15. Jarašiūnaitė Giedrė 2004: Morfologinių samplaikų semantika ir gramatika. Magistro darbas. Kaunas: VDU. Judžentis Artūras 2012: Lietuvių kalbos gramatinės kategorijos. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kovalevskaitė Jolanta, Rimkutė Erika 2010: Sudėtinės ir suaug­tinės lietuvių kalbos morfologinės samplaikos. – Kalbų studijos 16, 79–88. Labutis Vitas 1998: Lietuvių kalbos sintaksė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Marcinkevičienė Rūta, Grigonytė Gintarė 2005: Lexicogrammatical Patterns of Lithuanian Phrases. – Proceedings of 2nd Baltic Conference on Human Language Technologies, 299–305. Marcinkevičienė Rūta 2010: Lietuvių kalbos kolokacijos. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Paulauskienė Aldona 1989: Gramatinės lietuvių kalbos vardažodžių kategorijos. Vilnius: Mokslas. Paulauskienė Aldona 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Paskaitos lituanistams. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Rimkutė Erika 2006: Morfologinio daugiareikšmiškumo ribojimas kompiuteriniame tekstyne. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Rimkutė Erika, Bielinskienė Agnė, Kovalevskaitė Jolanta (sud.) 2012: Lietuvių kalbos daiktavardinių frazių žodynas. Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla. Prieiga internete: http://donelaitis.vdu.lt/lkk/pdf/ daikt_fr.pdf. Rimkutė Erika, Kovalevskaitė Jolanta 2015: Lietuvių kalbos daiktavardinių frazių žodyno vienaf or miai pastovieji junginiai. – Darbai ir dienos 64, 155–169. Wray Alison 2002: Formulaic Language and the Lexicon. Cambridge: Cambridge University Press. Straipsniai / Articles 141 LOÏC BOIZOU, JOLANTA KOVALEVSKAITĖ, ERIKA RIMKUTĖ Граматичні категорії литовських двослівних багатослівних виразів АНОТАЦІЯ У центрі уваги цього дослідження — двослівні MWEs, що вживаються в кількох граматичних формах у Словнику литовських іменникових словосполучень. Ми аналізуємо розподіл граматичних категорій у двослівних MWEs, які переважно розуміються як типові колокації. Мета дослідження — докладно задокументувати вживання граматичних категорій, приділяючи особливу увагу категорії відмінка, щоб показати співвідношення між кожним відмінком і певною синтаксичною функцією. Дані про вживання граматичних категорій порівнюються з даними корпусів писемної та усної литовської мови. Аналіз показав, що серед частин мови в досліджуваних даних переважають іменники (74,55%), за якими йдуть прикметники (16,11%); за частотністю дієслова посідають третє місце (5,2%). Дані корпусів писемної та усної мови свідчать про іншу картину, що може пояснюватися тим, що ми аналізуємо MWEs, які містять щонайменше один іменник і складаються лише з двох слів; тому не можна очікувати, що такі MWEs демонструватимуть значну варіативність категорій частин мови. У досліджуваних даних особові форми дієслова вживаються частіше, ніж неособові. Аналіз особових і неособових форм дав такі результати: найчастотнішою є категорія інфінітива (70%); понад половину всіх особових форм становлять форми минулого часу, а 42% — форми теперішнього часу. Категорія способу представлена дійсним способом (96,6%), а переважає 3rd-тя особа (94,7%). Можна стверджувати, що граматичні категорії аналізованих MWEs доволі подібні до вживання в писемній мові, хоча найчастотніший член відповідної категорії становить у словнику більшу частку, ніж у корпусі. Розподіл частотніше й рідше вживаних відмінків підтверджує подібні тенденції в писемній та усній мові, зафіксовані в попередніх дослідженнях. Найчастотнішими є такі відмінки: родовий (49,64%), називний (18,66%) і знахідний (15,02%). Дані дослідження пояснюють винятково часте вживання родового відмінка: понад половину MWEs у словнику становлять атрибутивні словосполучення з неузгодженим означенням, вираженим іменником у родовому відмінку. У MWEs, які внесено до словника лише в одній формі, такі відмінки, як орудний і кличний, трапляються частіше, ніж це зазвичай властиво цим відмінкам. Це означає, що фіксовані вирази частіше містять рідковживані відмінки. У взаємозалежних словосполученнях підмета та взаємозалежних конструкціях додатка вживається лише називний відмінок. Словосполучення підмета із підрядним зв’язком містять лише іменники в давальному відмінку. У підрядному зв’язку виявлено домінантний відмінок: родовий — в атрибутивних словосполученнях, знахідний — у словосполученнях із додатком, місцевий — в обставинних словосполученнях. На відміну від словосполучень із підрядним зв’язком, словосполучення із сурядним зв’язком виражають 142 Acta Linguistica Lithuanica LXXV Lietuvių kalbos dvižodžių pastoviųjų junginių gramatinės kategorijos Відмінки вживаються приблизно в тому самому порядку, що й у корпусі, а не в словнику: найчастіше вживається називний відмінок; за ним іде родовий, а третє місце за частотністю посідає знахідний. Розподіл інших іменних категорій збігається з уживанням, засвідченим у корпусних даних: найбільшу частку становлять категорії чоловічого роду (54.58%), однини (66.95%), позитивного ступеня (95.93%) і означеної форми (81.9%). Подано 12 липня 2016 р. LOÏC BOIZOU Vytauto Didžiojo universitetas Kompiuterinės lingvistikos centras Vlადო Putvinskio g. 23-216, LT-44243 Kaunas [email protected] JOLANTA KOVALEVSKAITĖ Vytauto Didžiojo universitetas Kompiuterinės lingvistikos centras Vlადო Putvinskio g. 23-216, LT-44243 Kaunas [email protected] ERIKA RIMKUTĖ Vytauto Didžiojo universitetas Kompiuterinės lingvistikos centras Vlადო Putvinskio g. 23-216, LT-44243 Kaunas [email protected] Straipsniai / Articles 143