Tarp „baltistikos“ ir „balticitas“, arba užsienio baltistikos klausimais

PIETRO UMBERTO DINI Пізанський університет Напрями наукових досліджень: порівняльне балтійське мовознавство, історіографія балтійського мовознавства, прусистика, перекладознавство. МІЖ БАЛТИСТИКОЮ І БАЛТИЦИТАСОМ, АБО ПИТАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ БАЛТИСТИКИ* 0. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Мета цього тексту — обговорити розвиток студій з балтистики та їхні перспективи в академічному світі за кордоном (тобто поза балтійськими країнами). Як стане зрозуміло з подальшого викладу, у самій перспективі вже закладено певний виклик... Спершу варто поглянути на розвиток балтистики впродовж минулого десятиліття з широкої історичної перспективи й спробувати стисло підсумувати — ніби з висоти пташиного польоту, — що відбулося за цей період. Гадаю, можна стверджувати, що доля студій з балтистики в Європі тісно пов’язана з долею самої Європи. У країнах Західної Європи помітна спільна риса: студії з балтистики знайшли відгук в академічному світі разом із здобуттям незалежності країнами Балтії. Адже невипадково збіглося так, що і в міжвоєнні роки, і в останнє десятиліття минулого століття академічний світ звернув увагу на дисципліни балтистики. Це сталося в багатьох країнах. А в радянський період у цих країнах інтерес до балтійських мов і культур в академічному середовищі або цілком занепав, або, у найкращому разі, ледве животів; у галузі балтистики працювали окремі науковці. З іншого боку, у Центральній і Східній Європі інтерес до балтійських мов і культур не згасав, однак балтистика там зазнавала значного ідеологічного тиску. У Центральній Європі особливим випадком була Німеччина, і зрозуміти, чому так сталося, нескладно. З одного боку, зв’язки цієї країни з країнами Балтії завжди були * Текст підготовлено на основі доповіді, виголошеної 6 квітня 2017 року на засіданні конференції «Всесвітня конференція з литуаністики (балтистики)» «Литуаністика (балтистика) у плануванні сучасного освітнього процесу: перспективи». Конференцію організовано в межах проєкту, що фінансується Європейським соціальним фондом, «Сприяння співпраці закордонних центрів балтистики з установами науки та навчання Литви», і проведено у Вільнюсі, в Литовському університеті освітніх наук. У тексті свідомо збережено риси усного стилю доповіді. 256 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Між балтистикою та «балтицитасом», або про питання закордонної балтистики настільки сильні, що їх не можна навіть порівнювати з жодною іншою країною Західної Європи. З іншого боку, як відомо, саме в Німеччині рани континенту довго не загоювалися. Тож балтистику плекали як у Німецькій Демократичній Республіці, так і у Федеративній Республіці Німеччина. І там, і там — попри те, що були запроваджені різні ідеологічні настанови, — збереглася стара традиційна школа німецького порівняльного мовознавства, яка особливо вирізнялася і в балтистичних дослідженнях. Повним винятком були Сполучені Штати Америки. Ситуацію у США не можна порівнювати з Європою. Там викладання литуаністики в університетах забезпечували кафедри балтистики, засновані коштом громад (як це було в Чикаго1 і як, імовірно, буде в Сіетлі). 1. ЯКИЙ НИНІ СТАН ЗАКОРДОННОЇ БАЛТИСТИКИ? Мені здається, що головною проблемою закордонної балтистики досі є структурування цієї дисципліни та її місце у філологічних і мовознавчих науках та студіях; тобто для того, щоб балтистика (і / або інші балтистичні студії) була чи стала самостійною дисципліною, потрібно створити всі рівні балтистичних студій (бакалаврський, магістерський, докторський). Було б ідеально, якби принаймні одна кафедра балтистики, що пропонує всі рівні навчання, була в кожній європейській країні з балтистичними традиціями. А в деяких країнах, де історичні зв’язки та зацікавленість особливо сильні, кафедр балтистики могло б бути, звісно, і більше. Це — наголошую — було б ідеально. Проте й у цьому плані ситуація справді неоднорідна. Спробую її систематизувати (хоча боюся щось забути або подати неточно). Здається, є три різні зони географічного структурування. (1) До першої зони належать ті європейські країни, де балтистичні студії більш-менш ґрунтовно структуровані (або принаймні так здається) і мають перспективи на майбутнє (наприклад, у Швеції2, Фінляндії, Чехії, Німеччині, Угорщині, Польщі та, можливо, деінде). Тут дисципліни балтистики можуть бути інтегровані до навчальних програм BA або MA з індоєвропеїстики, славістики, північноєвропейських студій або подібних напрямів. (2) До другої зони належать ті європейські країни, де балтистичні студії структуровані, але балтистика викладається лише як окремий курс (іспит), ¹ Історію та сучасний стан литуано-балтистики в Іллінойсі оглянув Гедрюс Субачюс у доповіді «Студії литуаністики в Чикаго». ² Із доповіді Пятера Ванаґа «Студії балтійських мов у Стокгольмському університеті: історія та актуальні питання», до речі, стало зрозуміло, що й у Швеції ситуація далеко не райдужна. Įžvalgos / Insights 257 PIETRO UMBERTO DIN наприклад, студентам бакалаврських чи магістерських програм із мовознавства. Така ситуація в Італії3. Подібне, але, мабуть, краще становище у Франції (зокрема викладання при INALCO)4. Нині викладання також може відбуватися в різних програмах BA і MA. Однак майбутнє балтистичних студій тут туманне, цим студіям загрожує небезпека, особливо в цю епоху постійних реформ вищої освіти... (3) До третьої зони належать ті європейські країни, де балтистичні студії (ще?) не структуровані. Така ситуація, наприклад, в Іспанії. Але сьогодні, на жаль, балтистики вже не викладають навіть у такій країні, як Норвегія, що має досить глибокі балтистичні традиції. Крім того, є країни, де балтистичних традицій немає або майже немає, наприклад Словенія, Хорватія, Сербія, Греція, Португалія. Звісно, це не означає, що балтистика потрібна кожній європейській країні (хоча це було б бажано). І це також не означає, що в цих країнах зовсім немає фахівців та знавців: там переважає спонтанна — отже, пара- або позаакадемічна — пропозиція: наприклад, різноманітні проєкти або дослідження, які самостійно здійснюють окремі науковці чи групи науковців. Однак ці задуми можуть завершитися гудінням сили. Хочу згадати протилежне явище, що відбувається за межами ЄС, у Швейцарії, де планують відновити балтистичні студії. 2. ВИЗНАЧЕННЯ БАЛТИСТИКИ Однією важливою відмінною рисою балтистики в країнах Балтії та за кордоном, мабуть, є те, що в останній сильніше відчувається потреба у визначенні. Зарубіжну балтистику потрібно визначити, як то кажуть, і горизонтально, тобто порівнюючи її з іншими філологіями та мовознавчими дисциплінами, і вертикально, тобто порівнюючи з балтистикою країн Балтії та у власній країні. Розуміння балтистики та її викладання в університетах світу були й залишаються неоднорідним явищем, що залежить від багатьох чинників. Нормально, що викладання постійно змінюється: змінюються методи, інтереси, зрештою — мода. Однак, незалежно від усього цього, мабуть, варто сказати, що балти в країнах Балтії та балти 3 З доповіді Гвідо Мікелі стало відомо, що ситуація з викладанням литовської мови в Пармському університеті також критична. 4 Дякую Hélène de Penros за зауваження та інформацію під час конференції. 5 З цією метою оголошену конференцію Revitalizing Baltic Studies буде проведено на початку травня 2017 року. До речі, нагадаю, що першу конференцію у 2008 році організувала Спілка литовців Швейцарії спільно з Інститутом литовської мови та Вільнюським університетом (Internationale Konferenz zur litauischen Sprache und Literatur „Position und Bedeutung des Litauischen im europäischen Kontext“, 4.–6.06.2008, Fribourg, Bern, Zürich). 258 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Між балтистикою та «бальтицитасом», або про питання закордонної балтистики: через різні традиції та різну аудиторію за кордоном один і той самий об’єкт дослідження іноді розуміють і викладають по-різному. Чи не так, що балтисти в країнах Балтії та балтисти за кордоном відрізняються тим, що керуються різним розумінням балтистики, а може, й різним каноном? Причому різним каноном балтистики керуються імпліцитно, навіть не усвідомлюючи цього або не надто зважаючи на теоретичні аспекти… Можливо, є сенс із цієї нагоди й на цій конференції порушити питання, чи можлива фундаментальна балтистика? Чи є сенс обговорити (і, можливо, спробувати встановити) певний спільний канон балтистики? Разом із цим постають й інші питання, наприклад, чи достатньо чітко визначено балтистику як дисципліну? І скільки є таких визначень, якщо вони взагалі є? Чи не так, що на таке важливе питання — і теоретичне, і прикладного характеру — досі немає належної відповіді? Можливо, над цією проблемою ще замало думали й розмірковували. Скільки визначень балтистики ми знаємо? Я спробував швидко зібрати бодай кілька дефініцій із видань, які були під рукою (але цю тему варто було б дослідити глибше). Jānis Endzelīns, Ievads baltu filoloģijā (1945: 5): «Якщо говорити безпосередньо про філологію балтів, то можна сказати, що її об’єктом дослідження є духовна діяльність балтійських народів, яка виявляється в усному мовленні та письмових або друкованих текстах, тобто давньопрусська, литовська й латиська мови, література (з метрикою) та міфологія, причому балтійська філологія прагне простежити хід розвитку балтійських мов, літератури та вірувань». Džomas Devotas, Kvietimas į baltų filologiją (2004: 83 [iš italų k. vertė R. Kliostaitė]): «Перше завдання філології балтів — визначити поняття спільності балтів не як гілки нерухомого дерева, а як рівновагу, що безперервно динамічно утверджується між протилежними течіями, які надходять із різних боків». Jonas Kabelka, Baltų filologijos įvadas (1982: 6): «Однією з таких галузей індоєвропейської філології є філологія балтів, або балтистика, об’єктом дослідження якої є балтійські мови, літератури та фольклор балтійських народів у зв’язку з історією цих народів та історією їхньої культури». Rainer Eckert ir kt., Die baltischen Sprachen (1998: 5; Vorwort): «Цей вступ до вивчення балтійських мов… має на меті через мови наблизити читача до унікальних культур цих народів». Įžvalgos / Insights 259 PIETRO UMBERTO DINI A[lgirdas] S[abal(i)auskas], Lietuvių kalbos enciklopedija (2008: 55): «балтистика, балтійська філологія, — порівняльна наука про мови, літературу й фольклор балтійських народів; у широкому розумінні — комплексна галузь науки, що досліджує історію, мови, літературу, фольклор балтійських народів (залежно від того, історія, мова, література і фольклор якого балтійського народу досліджуються, її поділяють на литовську, латиську, прусську)». Що спільного в усіх цих визначеннях? Усе. У всіх згаданих дефініціях наголошується на історичному призначенні балтистики, або балтійської філології, передусім індоєвропеїстичному, до якого належать і мова, і література, і міфологія, і фольклор, і історія. Цікаво, що термін філологія тут уживається і розуміється приблизно як «дослідження цілісності культури крізь призму мови». І саме таке розуміння панує (або довго панувало) в студіях з балтистики — судячи з наведених дефініцій — протягом добрих пів століття. Не відчувається (або не відчувалося) жодної різниці між цими позначеннями: це означало, що балтистика = балтійська філологія, і навпаки. Чи справді так є сьогодні? Чи можна, наприклад, стверджувати, що балти й сьогодні так само є більш-менш освіченими індоєвропеїстами? Зовсім не завжди. Чи можна, наприклад, стверджувати, що балти цікавляться не лише мовою, а й літературою та/або фольклором? Зовсім не завжди так є. І, мабуть, раніше також не завжди було так. Насправді наведені дефініції окреслюють ідеальні межі дисципліни. Однак ці міркування дають підстави поставити питання, чи й сьогодні позначення «балтистика» і «балтійська філологія» сприймаються як синоніми? Мабуть, це вже не так. У мовному вжитку відчувається певна семантична зміна, і це спонукає поставити таке питання. До речі, це дуже звичне явище в мовах. Добре відомо, що слова живуть довше, ніж поняття, тож у такий самий спосіб (тобто тим самим словом) ми називаємо вже застарілі або просто змінені поняття. Кожна мова може навести чимало прикладів послаблення, втрати або зміни мотивації. Гадаю, що це відбувається (або навіть уже відбулося) і з terminus technicus «балтистика». Не знаю, можливо, це лише моє враження. Було б цікаво, якби шановні колеги могли це підтвердити або спростувати. Погляньмо також на настанови одного відомого міжнародного журналу Baltistica. У першому номері журналу за 1965 рік, у короткому «Слові редакції» (с. 5), представлено й окреслено мету журналу: «У цьому виданні публікуватимуться статті з питань фонетики та фонології, акцентології, морфології, синтаксису й лексики балтійських мов; крім того, увагу буде приділено методиці дослідження балтійських мов, їхнім контактам з іншими індоєвропейськими (особливо слов’янськими) та неіндоєвропейськими мовами». 260 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Між балтистикою і балтицитасом, або про питання зарубіжної балтистики Як бачимо, насамперед важливо було окреслити напрями наукових досліджень, якими займатимуться, — напрями наукової роботи, тобто напрями дослідження граматики й словника всіх балтійських мов. Однак може дивувати те, що про методи майбутніх досліджень нічого не було сказано. Чому? Тому що само собою зрозуміло було, що вони мали бути історико-порівняльного, ареального та типологічного характеру. Таке самоочевидне переконання чітко виокремлене й сформульоване, до речі, і в статті академіка Костаса Корсакаса (с. 11), що йде відразу після «Слова редакції»: «...Цим виданням покладається обов’язок ще тісніше пов’язати сучасні дослідження балтистики з актуальними проблемами міжнародного порівняльного мовознавства, а особливо з тими галузями філологічної науки, які здавна мають глибокий традиційний зв’язок із балтистикою та зробили вагомий внесок у дослідження минулого, мови й культури балтійських народів.» Ця мета і сучасна мета того самого журналу, оприлюднена в інтернеті, чітко різняться: «Журнал надає перевагу історичним, порівняльним і типологічним дослідженням балтійських мов та їхніх діалектів, питанням зв’язків балтійських та інших мов, історіографії балтійського мовознавства [...] З 2006 року журнал приділяє більше уваги синхронним дослідженням сучасних балтійських мов, зокрема експериментальним, зіставним і прикладним працям». Звідси чітко видно, що розуміння цієї дисципліни зазнало певного зламу. Здається, що міжнародний науковий журнал під назвою Baltistica і досі вказує у своїх цілях пріоритет досліджень історичного характеру, але суттєво змінює настанови 1965 року, включаючи до своїх наукових напрямів також дослідження синхронного характеру. Злам фіксується з 2006 року, хоча самі зміни почалися раніше. Так сталося, що протягом останніх двох-трьох десятиліть набагато більше синхронних досліджень балтійських мов опубліковано як у країнах Балтії, так і за їхніми межами. Чи не є це de facto визнанням того, що поняття «балтистика» суттєво змінилося? Я б сказав, що сьогодні позначення «балтійська філологія» пов’язують лише з діахронією та проблемами мовних змін, і, можливо, саме з етдичними (пов’язаними з текстами) дослідженнями. З іншого боку, позначення «балтистика» більше схиляється до синхронних і типологічних аспектів дослідження. Хай там як, ця «балтистика» сприймається радше як постіндоєвропейська (можливо, навіть посткомпаративістська) і, можливо, типологічна. Скажімо, що позначення «балтистика» сьогодні є синонімічним до позначення «балтійське мовознавство». Мені здається, що, відкинувши систему, яка панувала до останніх десятиліть, тобто: Įžvalgos / Insights 261 PIETRO UMBERTO DINI • I) ГІПЕРОНІМ: 1. балтистика ↙ ↘ КОГІПОНІМИ: 2. балтійське мовознавство 3. балтійська філологія формується або, можливо, вже сформувалася двочленна система, тобто: • II) ГІПЕРОНІМ: 1a. балтистика = 1b. балтійське мовознавство ↓ 2. балтійська філологія Якщо говорити лінгвістично, відношення коіпонімії змінилося на відношення меронімії. Ще давно Роман Якобсон наголошував, що дихотомія діахронії та синхронії Фердинанда де Соссюра — лише дидактична фікція, вона не є реальною. Тому, на мою думку, до факту, що синхронні дослідження включено до загального сучасного поняття «балтистика», слід ставитися лише позитивно. Деякі балти дещо занепокоєні тим, що традиційні діахронічні лінгвістичні дослідження вже майже витіснені з цього поняття й відсунуті на другий план як «балтійська філологія»... Однак я вважаю, що незалежно від того, якому чи іншому розумінню цієї дисципліни віддає перевагу кожен науковець, нам, мабуть, доведеться звикнути до мінливого уявлення про балтистику... Мабуть, саме поняття нашої галузі науки має стати ширшим. До речі, закордонним балтам — більшою чи меншою мірою свідомо — завжди й доводилося так тлумачити «балтистику», адже їм потрібно говорити радше про ліс, ніж про окремі дерева: їм необхідно представити загальну картину балтистичних студій і не відокремлювати від філології не лише мовознавство, а й літературу, міфологію, переклад та історію культури. Натомість балти в країнах Балтії можуть дозволити собі «розкіш» поділяти дисципліну на дрібніші складові й у такий спосіб забезпечувати поступ досліджень. І той, і той аспект важливий і корисний. Обидва погляди можуть гармонійно співіснувати, адже з них постає те, що я вже в іншому місці назвав «нашою спільною балтійськістю»6. 6 Apie tai jau ne kartą esu samprotavęs pančios programis, plg. KB, 2005, 11, 57–58; LŽA Vėstis 2010, 64, 3./4., 132–134; BF, 2010 [2011], 19–1/2, 135–137). 62 Acta Linguistica Lituanica LXXVI Tarp baltistikos ir balticitas, arba užsienio baltikos klausimais 3. ПЕРСПЕКТИВИ МАЙБУТНЬОГО ЗАРУБІЖНОЇ БАЛТИСТИКИ Особливо зарубіжні балтисти мають послуговуватися поняттям спільного балтицитасу, тобто таким спільним відчуттям належності та/або почуттям, що об’єднує балтистів із Балтійських і небалтійських країн. Балтистика і балтицитас — це два полюси, між якими відбувається наш діалог як балтів між країнами Балтії та зарубіжжям. За кордоном доля студій і дисциплін балтистики залежить як від діяльності окремих науковців, так і від політики окремих зарубіжних університетів. Однак не секрет, що нині у вишах усього світу вузьким спеціальностям загрожує небезпека. Дозвольте мені ще раз вдатися тут до риторики терміна «орхідеєві спеціальності», створеного в Німеччині (нім. Orchideenfächer), і також сказати, що саме так за кордоном балтистику сприймають представники інших (особливо «потужних») дисциплін. Багато хто був би задоволений, якби ми викладали не балтійську філологію, а якусь загальну частину лінгвістики (сказав би я, будь-яку). Про це треба говорити не апокаліптично, а тверезо й об’єктивно. Нині економічні умови зумовлюють появу цілком нової принципової відмінності між балтистами з країн Балтії та зарубіжними балтистами й ускладнюють становище гуманітарних наук усюди — як у балтійських, так і в небалтійських країнах. Однак, хоча можна припустити, що в країнах Балтії самогубства балтистики не станеться, за кордоном балтистиці як дисципліні загрожує серйозна небезпека: вона може зникнути, а разом із нею зникнуть і перспективи її майбутнього. Така загроза особливо помітна там, де студії балтистики не мають міцної структури, а там, де традицій балтистики ще немає, їх започаткування стає складнішим. Само собою зрозуміло, що перспективи майбутнього зарубіжної балтистики тісно пов’язані із забезпеченням наступності. Питання наступності стає особливо гострим, адже після виходу нинішньої професорки на пенсію може не залишитися її наступників. І ще гірше: наступників може не бути не тому, що бракуватиме належно підготовлених молодих фахівців, а лише через відсутність відповідних рішень у сфері наукової політики. Далеко не процвітаючи — хіба що в країнах першої зони, — в інших країнах Європи студії балтистики намагаються уникнути будь-якого «скорочення» й бодай зберегти теперішній стан. 4. ВИКЛИКИ ДЛЯ ЗАРУБІЖНОЇ БАЛТИСТИКИ Гадаю, зрозуміло, що збереження й підтримка зарубіжної балтистики рівнозначні збереженню й підтримці балтистики в самих країнах Балтії. Лише ззовні це може здаватися двома різними речами. А, як відомо, зовнішність оманлива. Įžvalgos / Insights 263 PIETRO UMBERTO DINI Тож постає питання: що слід було б зробити, щоб ми могли зберегти студії з балтистики? Не приховуватиму: легше назвати ці проблеми, ніж запропонувати засоби їх розв’язання... Тут немає нічого особливо нового. Однак необхідно принаймні обміркувати проблеми й спробувати подати пропозиції. Мені здається, що корисними, хоч і нелегкими, могли б бути такі заходи: Організовувати й викладати спільні курси (тобто зміцнювати співпрацю та кооперацію університетів) і запроваджувати спільні багатосторонні студії щонайменше на рівні магістратури. Створити спільний проєкт докторантури, об’єднавши кафедри балтистики, що діють у різних країнах; ідеально було б, якби співпрацювали всі кафедри. Для цього використати наявні можливості та вже чинні міжнародні угоди. Запропонувати спільний європейський ступінь доктора, передбачивши різні можливості співпраці між країнами відповідно до спеціалізацій. Надавати короткострокове або довгострокове фінансування викладачам і доцентам-балтистам, зокрема іноземним, щоб забезпечити викладання, якщо один університет не може або не хоче використовувати для цього власний бюджет. Легше сказати, чого не слід робити, наприклад: Не виділяти кошти проєктів Європейського Союзу закордонним університетам, не отримавши від них чіткої обіцянки перебрати фінансування після завершення проєкту. Так чинити недалекоглядно, адже це може бути просто марнуванням коштів (якщо дивитися з довгострокової перспективи). Крім того, іноземцям доцільно зміцнювати вже наявні осередки балтистики, а не відкривати нові центри. Розумніше нині спрямовувати туди енергію та кошти, а не потроху розпорошувати їх по всьому світу. А там, де все ж можна думати про створення нових центрів, варто проконсультуватися з центрами, що діють давно, де можна знайти потрібних і вже кваліфікованих працівників. 5. ПРОЄКТИ7 Завершуючи доповідь, хотілося б публічно віддати належне роботі, виконаній у межах попереднього проєкту Литва тут і там, і особливо керівниці кафедри литуаністичних студій та проєкту Лореті Вількене за прозоре, коректне й збалансоване керівництво. Діяльність нинішнього проєкту Сприяння співпраці між центрами зарубіжної балтистики та науковими й навчальними закладами Литви (№ 09.3.1-ESFA-V-709-01-002, вартість — 5,8 млн євро), запланована на 2017–2023 роки, охоплює лише мобільність. Це 7 Цей розділ частково написано на основі доповіді Іли Лемшкіне «Куди веде шлях зарубіжної балтистики?», текст якої також опубліковано в цьому номері журналу. 264 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Між балтистикою і балтікатом, або про питання зарубіжної балтистики може без потреби дублювати інші заходи (адже іноді залишаються невикористані квоти за раніше підписаними й чинними угодами між університетами, міністерствами, програмою Erasmus тощо) і, що найважливіше, не розв’язує основних проблем центрів, зокрема наукових, тому зарубіжні центри ставлять питання про сенс участі в проєкті. Центрам балтистики життєво потрібен проєкт, який забезпечив би їхнє нормальне існування та розвиток8. Досі такого проєкту немає. Потреби й вимоги кожного зарубіжного центру балтистики різні. Ідеально було б, якби зарубіжні центри отримували бюджет і на власний розсуд використовували ці кошти на специфічні потреби (справедливу оплату праці, лекторій, придбання книжок, витрати на роботу в архівах, стипендії для здібних студентів, кошти, наприклад, на придбання копіювальної техніки). Литовська сторона не може орієнтуватися в актуальних питаннях зарубіжних університетів, тобто не може знати специфічних потреб центрів. Її завдання — лише перевіряти цільове використання коштів. І насамкінець, чи не варто було б також подумати про заснування міжнародної асоціації балтистів, яка, серед іншого, опікувалася б долею балтійських студій у різних країнах? Подібна асоціація насправді існує — це AABS (хоча у вузькому сенсі це не балтійська організація). Нам, мабуть, дуже потрібна сильна фундаментальна асоціація балтистики. Коротко кажучи — і цим скажу останнє слово — мабуть, ми маємо прагнути більшого й працювати ще більше задля балтистики! Подано 17 квітня 2017 року. PIETRO UMBERTO DINI Пізанський університет Департамент філології, літератури та мовознавства via S. Maria 36, 56126 Pisa [email protected] Цю потребу, до речі, чітко наголосив не один учасник конференції під час круглого столу 8 квітня.8 Įžvalgos / Insights 265