Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai

J̇INA ŠVABARYTĖ-VALUŽIENĖ Інститут литовської мови Напрями наукових досліджень: лексикографія та лексикологія писемних джерел і діалектів, соціолінгвістика. ВПЛИВ ДІАЛЕКТУ НА МОВУ ТВОРІВ МАРІУСА КАТИЛІШКІСА Вплив діалекту на мову творів Маріуса Катілішкіса АНОТАЦІЯ У статті науковій спільноті представлено мовні погляди письменника Маріуса Катілішкіса. Розглядаючи лексику творів Катілішкіса та моделі діалектного мовлення, висунуто гіпотезу, що його тексти написані локальним діалектом західноаукштайтського шяуляйського говору. Використання діалектної та унормованої лексики у творах Катілішкіса відображає період утвердження літературної (стандартної) мови. КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноаукштайтський шяуляйський підговір, діалектна лексика, новотвори, літературна мова, виражальні засоби діалектного мовлення. АНОТАЦІЯ У статті на розгляд наукової спільноти знову винесено мовні погляди письменника Маріуса Катілішкіса. У ході аналізу лексики творів Катілішкіса та діалектних мовленнєвих особливостей сформульовано гіпотезу, що тексти Катілішкіса написані місцевою мовною системою, тобто говіркою, західноаукштайтського говору Шяуляйського регіону. Використання в творах Катілішкіса діалектної лексики поряд із літературною відображає період становлення літературної мови. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Шяуляйська підговірка західноаукштайтського говору, діалектна лексика, неологізм, літературна мова, вираження діалектного мовлення. ВСТУП Маріус Катілішкіс (справжнє ім’я — Альбінас Вайткус, народився 1914 09 13 у Грузджяї, Шяуляйський р-н, помер 1980 12 17, похований у Лемонті, передмісті Чикаго Straipsniai / Articles 155 J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė ) формувався як особистість і письменник на півночі Литви, в околицях Жагаре. Дев’ятирічного Альбіна батьки привезли до села Катілішкіс; як казав сам письменник, «у поля» (ER 38). Він зростав в оточенні двох мовних систем: мови матері Оні Філіпавічюте, родом із Рокішкіса (східні аукштайти, утенішки), та мови батька Юозаса Вайткуса й односельців, які розмовляли Жагарською говіркою Шяуляйської підговірки західноаукштайтського говору¹. Мабуть, завдяки уважному слуханню розповідей мешканців околиць і самого акту творення та мовлення діалектного тексту Катілішкіс називав себе не письменником, а «оповідачем». Літературознавці оцінювали його так: «Катілішкіс — професіонал-художник високого класу» (Kubilius 1995: 458). Твори Катілішкіса є відображенням діалектного мовлення (дискурсу) в період утвердження й поширення літературної мови в суспільстві². Така мовна ситуація визначила й мету статті — розглянути діалектні (фонетичні, морфологічні, словотвірні) особливості лексики творів Катілішкіса та зіставити приклади з діалектним матеріалом кінця XIX — початку XXI ст. Мовне вираження кінця XX — початку XXI ст. відображене в рукописному словнику говірок Йонішкіса (скорочено JŠ), а кінця XIX — початку XX ст. — у лексиці збірок оповідного фольклору Матаса Сланчяускаса та його помічників. Словник (скорочено SŽ). Для досягнення цієї мети передбачено кілька завдань: а) пригадати мовні настанови самого письменника, б) проаналізувати діалектну лексику його творів, в) виявити моделі вираження діалектного мовлення. Статтю підготовлено на основі рукописних матеріалів словника творів Маріуса Катілішкіса (скорочено KŽ), укладеного авторкою статті. Лексику для KŽ зібрано з романів: «Осінь приходить лісами» (1969), «Притулок» (1990), «Тим, хто пішов, не повернутися» (1990) та збірки новел «Повернення старого солдата» (2003)³. Для розгляду досліджуваного матеріалу застосовано описовий, аналітичний і зіставний методи; висунуто мовні гіпотези. 1 Apie Katiliškio mamos tarmes įtaką plačiau žr. Tumėnas 2003: 5–10, o apie Žagarės šnektą ir artimą Skaistgirio šnektą išsamiau žr.: Jšpt 16–17, Kairyte 2015: 150–173. 2Авторка статті вважає, що навчання літературної мови посилилося зі збільшенням кількості шкіл на всій території Литви приблизно у 1932–1936 рр., а діалектне мовлення поступилося літературній мові у п’ятому–шостому десятиліттях XX ст. Така думка авторки статті сформувалася на основі літніх експедицій, у яких вона бере участь із 1977 р.; однією з тем розмов є запитання про школи, учителів і навчальний процес. 3 Роман «Осінь приходить лісами» перевидано 1991 р. Авторка не розглядає вплив редакторів на мову творів Катілішкіса та принципи редагування, оскільки вважає, що ця тема заслуговує на окрему статтю. 156 A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X V I Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai МОВНІ ПОГЛЯДИ МАРІУСА КАТІЛІШКІСА В автобіографії Катілішкіс висловив своє ставлення до мови. Він писав: «Як склалася соковитість слова? Не знаю. Найімовірніше, винна моя природа. Будучи проклято нездатним до чужих мов, я маю не забувати своєї» (ER 391). Там само знаходимо й інше речення: «Знаю лише рідкісні слова, які знає доктор Пятрас Йонікас і ще кілька людей» (ER 380). Катілішкіс, через історичні катаклізми опинившись в іншому культурному й мовному середовищі та спостерігаючи, як репатріанти пристосовуються до життєвого середовища переселенців, не раз скаржився, що читачі не розуміють слів, ужитих у його романах. Через це «стільки рідкісних, чудових слів доводиться відкладати, щоб шановний читач зрозумів. Ще стільки ж редактори й видавці викреслили, побоюючись утратити читачів» (ER 390). Чи звернув би Катілішкіс увагу на таке прагнення вберегти читацьку спільноту від його власного й самобутнього мовного вираження, якби не еміграція, — питання риторичне. Юрате Сприндіте зауважила одну особливість Катілішкіса — «він усюди носив із собою блокнот для записів, а з кишеньки сорочки завжди стирчав олівець.»4 Подібне кажуть і про мовознавців. Отже, Катілішкіс записував різні термінологічні слова й вислови, і це зрозуміло, адже середовище, у якому жив письменник, і постійні заклики Юозаса Балчіконіса до народу збирати матеріал для великого Литовського словника, гадаю, спонукали й Катілішкіса шукати жваві мовні засоби вираження. ЛЕКСИКА ГОВІРОК У СЛОВНИКУ ТВОРІВ МАРІУСА КАТІЛІШКІСА Зазвичай у художніх творах термінологічні слова вживають для характеристики персонажів і увиразнення місцевого колориту. Але таких лексичних одиниць небагато. Ті, хто читав твори Катілішкіса, безперечно, звернули увагу на численні слова, що відрізняються від літературної мови. Використання діалектної лексики у творах Катілішкіса зовсім не таке, як прийнято в сучасній літературі. Деякі відгомони говірок у творах Катілішкіса можна помітити у фонетичному оформленні окремих слів, але найчастіше діалектні особливості виявляються в морфологічних формах слів, а зрештою й саме слово може вживатися лише в локальному середовищі. Із фонетичних особливостей у творах Катілішкіса помітне вставлення голосного a у корінь слова, відповідне також у JŠŽ, наприклад: kazalekas ‘kazlekas’, порівн.: 4 Докладніше див. www.šaltiniai.info/index//details/1264. Straipsniai / Articles 157 J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė казалєкас5. Катілішкіс послідовно вживає діалектну форму слова šilima «тепло» з коротким голосним i замість голосного u літературної мови. Про його вживання свідчать приклади з ŠŽ і JŠŽ, пор.: Šilima tokį kaip grinčio, – vidutinė. ŠLSP 271 (ŠŽ 561); šilimas nėr gž. (žr. 1 priedą). Діалектне написання найвиразніше відображається в морфологічних і словотвірних формах слова. У ареалі шяуляйського піддіалекту вживаються форми іменних частин мови з різними основами6. Таких прикладів багато в KtŽ, пор.: kelūta ir kelūtė «вузька, малопроїзна дорога», kišenė ir kišenius «місце в одязі чи в’язаному виробі, куди просовують руки», paladė ir paladys «білий пухирник», šelma ir šelmis –ė «шибеник, бешкетник, пустун», šerkšna ir šerkšnas «кристали туману й пари на деревах, іній». Іменники з різними основами вживалися також у текстах усної народної творчості, записаних понад сто шістдесят років тому Матасом Сланчяускасом і його помічниками, пор. ŠŽ: bitė ir bitis «комаха, що приносить мед», dysė ir dysa «дихання, дихання», gyventojis ir gyventojas «мешканець». Це мовне явище помітне і в заголовних словах JŠŽ, пор.: akėtojas «боронувальник», artojs «орач», bitis «бджола», alyva ir alyvas «олія», ámžis ir ámžus «рік», árklas ir árklė «знаряддя для оранки землі» (див. додаток 2). У текстах Катілішкіса трапляються похідні із суфіксом –utis на позначення дитинчат тварин, наприклад: šunūtis «цуценя», žvirblutis «пташеня горобця, горобчик». Похідних із цим суфіксом багато не лише в ŠŽ, а й у JŠŽ, пор.: laputis «лисичка, лисеня», varnutis «вороненя», pėmputis «пташеня чибіса, чибісик». Похідні із суфіксом –ininkas у текстах Катілішкіса трапляються рідше, наприклад: butininkas «відповідальний за квартирування війська»7. Такі суфіксальні похідні є в ŠŽ і JŠŽ, пор.: medininkas «лісовий сторож, лісник», puodininkas «гончар», minčininkas –ė «з Мінчяй». У текстах Катілішкіса трапляється похідне із суфіксом –inė ratinė «сарай для зберігання возів, саней та інших речей». Але, як можна судити з прикладу, vazūnė «приміщення для зберігання возів, саней, господарських знарядь, запряжених тварин тощо», ratinė Катілішкіс уживає частіше, ніж ratinė. KtŽ відображає різні діалектні форми слів, що свідчить: письменник так добре розумів систему говірки, що навіть міг сам варіювати форми слів у своїх творах, створюючи небанальні, насичені й виразні образи. 5 З огляду на обмежений обсяг статті в додатках 1–4 наведено ілюстративні приклади з усіх трьох джерел: видання Лексика збірок усної народної творчості Матаса Сланчяускаса та його помічників. Словник, рукописного словника текстів Катілішкіса та рукописного Словника говірок Йонішкіса. Знайдені приклади зведено в таблиці відповідно до розглянутих у статті діалектних особливостей фонетики, морфології та словотвору. 6 Докладніше див. Lktch 64; Jšpt 35–37. 7 Пор.: транскрибовані тексти Jšpt 72–86, 97–105. 158 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai Під час пошуку слова супроводжувалися форми kvapnis і kvaptis «запах», pakabus, -i і pakabūs, -i «зручний», пор. також уживання pakabenis, -ė. Можливість вставляти приголосні (зазвичай n, s, t) у корінь або суфікс слова засвідчена і в ŠŽ, і в JŠŽ, наприклад: lepniai «вбрані, чепурні», pranas і prastas «убогий, убогий», skraitas і skraistas «фартух», apynasris і apynastris «шкіряні ремені, якими вуздять коня», atsvaitas «те, що відбиває промені» (див. додаток 3). У текстах Катілішкіса переважають складні слова, утворені без сполучного голосного, пор.: vortinklis «павутина», žemlužis, -ė «низькоросла людина». Таку традицію творення складних слів підтверджують також заголовні слова в ŠŽ, пор.: juodgalvis «рогіз», mergomėre «дівчина, яка має дитину», vortinklis «павутина». У рукописному JŠŽ також переважають складні слова без сполучного голосного, пор.: žvyrėlis «гравійна дорога», greitgrūžnė «рання груша», taukarškė «сир, змішаний зі смальцем». Катілішкіс утворює складні слова і зі сполучними голосними -a-, -i-, особливо коли утворені групи приголосних важко вимовити, наприклад: rugiagėlė «бур’ян серед озимих злаків із синіми квітами, рослина з родини айстрових», rugiagėlė «волошка», voratinklis «1. павутина; 2. перен. скрутне становище, ситуація», žalitorė «жива огорожа». У ŠŽ також є такі складні слова, але зазвичай вони поєднуються голосним -a- або -(i)a-, пор.: laukagalė «край поля, кінець поля», kiauranosės «погане зерно з половою, відокремлене під час провіювання». Приклади показують, що такі важковимовні складні слова зі сполучними голосними -a-, -i-, -y- трапляються і в JŠŽ, пор.: arklėmėlis «кінський гній», antrakartis «який обробляють удруге», avižanis «пастух овець», darbymetis «час збирання врожаю». У текстах Катілішкіса іноді вживається варіант того самого складного слова з коротким сполучним голосним -i-, властивим літературній мові, і діалектний варіант із довгим голосним -y-, наприклад: šalimais і šalÿmais «поруч, близько», aukštinelkas і aukštinelkas, -a «високий, -а», пор. уживане в JŠŽ aukštinėkas. Подібні складні слова з неоднаковою довжиною сполучного голосного -i- та -y- трапляються і в ŠŽ, пор.: šalikė і šalykė «мишача нора» (див. додаток 4). У романах і збірці новел видно, як в одному випадку письменник уживає діалектні лексичні форми, а в іншому трапляються нормативні форми, наприклад: viensėdis «хутір», sodas «сад, садок». У текстах Катілішкіса вони вживаються значно частіше, ніж vienkiemis «садиба одного господарства» або sodas «ділянка землі, на якій ростуть фруктові дерева й кущі». Замість слова kaimas у говірках Йонішкіса часто вживали sodžius «1. село; 2. садиба», а його мешканця називали sodietis, -ė. Ці слова також послідовно трапляються в текстах Катілішкіса. Катілішкіс уживає також неологізми й творчі похідні слова (словотвірні новотвори). Про творення та тенденції вживання таких незвичних утворень писала Йоланта Васкелене. Мовознавиця дослідила збірку новел Повернення старого солдата і виявила 26 незвичних утворень. За словами Васкелене, «словотвірні утворення підпорядковуються правилам словотвору, але рідко вживаються і навряд чи коли-небудь Straipsniai / Articles 159 JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ taps aktyviosios leksikos dalimi“ (Vaskelienė 2007: 511). Tokios lek­sos, turin­čios vaizdinę garsi­nę semą, gausu ir kituose Katiliškio romanuose, pvz.: parpi­nas ‘šonkulis’; žabūs ‘kieno ūsa tiesus, panašus į žabus’, žalonis ‘žaliavimas, žalu­ma’; žemkelis ‘tik žiemą įvažinėjamą kelias’. У Ктж є слова, які повністю збігаються з реєстровими словами, наведеними в лексичному словнику збірок оповідного фольклору Сланчаускаса та його помічників, пор.: banka «банк» (Вух не видно — банк провалився. Už 58. Пор. ŠŽ 81); kanduolas «ядро» (Зерно, мов горіхове ядро [дуже велике]. Už 124. Пор. ŠŽ 270); kiaudienas «пара, рік» (Що такий kiaudienas може знайти, та й нема де, де кисло вкусить. Už 220. Пор. ŠŽ 294); kriaučius «кравець» (Коли ніхто не чекає, я, мов кравець біля ґанку, — шмиг і вже тут. Už 212. Пор. ŠŽ 312); kvit «усе скінчено» (Не розумію. І квит. IšN 530. Пор. ŠŽ 327); šeimynė «наймичка, кімната для прислуги, хата» (Що йому снилося першої ночі в сімейні Довека? MAR 111. Пор. ŠŽ 557); šventininkas, -ė «святкові, недільні (одяг)» (Тут можна розвісити святковий одяг. MAR 104. Пор. ŠŽ 578); žaliukas, -ė «здорова, сильна, міцна людина» (Ще все життя попереду, — озвалася здорова дівчина. MAR 102. Пор. ŠŽ 675). Те, що за понад сто шістдесят років лексика мало змінилася, можна було б пояснити лише тим, що представники громади не змінювали місця проживання, постійно жили в батьківських і прабатьківських садибах та виробили високі ціннісні критерії щодо рідної мови — діалекту⁸. Отже, Катілішкіс справді добре вслухався в місцеве мовлення й передавав його у своїх оповідях. ОЦІНЮВАННЯ ЛЕКСИКИ ТВОРІВ КАТІЛІШКІСА В енциклопедичних виданнях Катілішкіса представляють як письменника-емігранта. З погляду мовної самосвідомості це твердження можна критикувати. Адже для читачів-емігрантів, майже через 20 років, коли підросло нове покоління, читати Катілішкіса ставало важко. Про це свідчить і дипломна (нині — бакалаврська) робота Асти Величкайтє, випускниці Чиказького педагогічного інституту литуаністики, Mariaus Katiliškio raštų žodynas9. Величкайтє занотувала ті слова з творів Катілішкіса (їх близько трьохсот), 8 Plačiau žr.: Dobrowolski 2001: 374–385. 9 Дякую доц. д-ру Стасісу Туменасу, який привіз цю роботу до Литви й подарував її авторці статті. 160 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai яких немає у виданому 1954 року Dabartinės lietuvių kalbos žodyne10. У дипломній роботі є чимало термінологічних слів, яких у згаданому словнику, єдиному доступному литовцям за океаном, звісно, не було. Термінологічні слова розглянуто як запозичення; до речі, одну з причин, чому читати Катілішкіса важко, назвав і сам письменник. Це — велике прагнення литовців узгоджувати мову з англійською (ER 380). Яке враження справляла лексика творів Катілішкіса в Литві та яку реакцію викликала, дуже виразно показують спогади Вітаутаса Алменаса. Наприкінці 1969 року, повернувшись із заслання, Алменіс купує в Йонішкській книгарні роман Катілішкіса Miškais ateina ruduo. Біля прикрашеної ялинки вся родина, не відриваючись, читає роман. Як каже Вітаутас Алменас: «Кожне слово, кожне речення роману М. Катілішкіса “Miškais ateina ruduo” — наче ключ до старовинної скрині, усередині якої, знаєш напевно, знайдеш щось незвичайне, небачене й таємниче» (Almenas 2015: 106). У спогадах висловлено дуже важливу думку — сором через діалектне мовлення, пор.: «Та я ж і сам знаю слова свого краю, навіть почав писати словничок литовців Палатв’я (“скертливів”), наприклад: “sunelis та лигай (разом)”, “пшениця міта і кукурудза атє (з кукурудзою)”, “крамниця кєтай (зачинена)”, “ар (але)”. Та лише я їх уживаю, та ще й соромився, мов якийсь простакуватий хлопець, що стоїть серед товаришів і бачить, як іде а̌пєсус, у вивернутих полах свого батька» (Almenas 2015: 106). Хто прищепив цей сором? Звідки він узявся? Ці питання — для майбутніх досліджень. Згадаймо, яку увагу привернув роман Педро Ленца Čia aš varatarius, перекладений шяуляйським діалектом у 2013 році (перекладачі — Маркус Родунеріс і Рімантас Кміта). За словами Рімантаса Кміти, «у Литві відчувається тиск літературної мови», тоді як у Швейцарії сформувалася мода на діалектну літературу. Отже, відбувається повернення до природної мови — саме такою мовою і писав Катілішкіс. Наведені лексичні приклади й дві різні оцінки лексики творів Катілішкіса, безперечно, підтверджують думку, що Катілішкіс писав місцевим говірковим (діалектним) варіантом мови. Мова не мала на меті індивідуалізувати персонажів, як це зазвичай роблять у художніх текстах. У творах Катілішкіса відображено перший, мало досліджений період розвитку літературної мови, коли нормативна лексика й нормативні слова ще не витіснили діалектну лексику. Можна лише міркувати: якби Катілішкісу не довелося емігрувати, чи мали б ми, можливо, сформований напрям діалектної літератури й групу авторів, які б у ньому писали?12. 10 Величкайтє добирала лексику з творів: Užuǒveja. Чикаго: Terra, 1952; Miškais ateina ruduo. Чикаго: Terra, 1957; Išėjusiems negrįžti. Чикаго: Terra, 1958; Šventadienis už miesto. Чикаго: Terra, 1963. 11 http://www.kulturpolis.lt/dedikuota-klaipeda/rimantas-kmita-kalbos-varatarius/ 12 Під час написання статті, у 2016 році, вийшов роман Рімантаса Кміти Pietinia kronikas, написаний шяуляйським діалектом. Straipsniai / Articles 161 JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ МОДЕЛІ ДІАЛЕКТНОГО МОВЛЕННЯ У ТВОРЧОСТІ МАРІУСА КАТІЛІШКІСА Розглянувши діалектну лексику, необхідно проаналізувати й синтаксичне оточення слів. Адже речення Катілішкіса як засіб реалізації думок є адаптацією всіх мовних рівнів, щоб діалектне мовлення (оповідь) було зрозумілим читачам (Aliūkaitė 2008). Синтаксичне вираження оповіді у творчості Катілішкіса не досліджувалося. Уперше зроблено спробу розглянути й виокремити моделі діалектного мовлення та структурно їх зобразити. Відібрано лише таку структуру речення, яка є незвичною і свідчить про те, що це спосіб письма Катілішкіса, тобто важливо те, що вирізняє Катілішкіса з-поміж інших письменників і за чим можна впізнати Катілішкіса як письменника. Чи відображені ці моделі також у текстах йонішкіських говірок, зіставлено з прикладами дискурсу з видання Joniškio šnektų pratimai ir tekstai та окремими ілюстративними реченнями з ŠŽ. Одна з таких моделей — подрібнення думки речення, послідовне пояснення явища. Такий спосіб вираження думок, описаний у працях із синтаксису литовської мови, найчастіше трапляється в дискурсі. Зазвичай спочатку подається частина речення, яка потребує доповнення чи пояснення (або може бути доповнена чи пояснена). Катілішкіс використовує і зворотну модель, коли спочатку перелічують, а потім узагальнюють, наприклад: Поля, узгір’я, смерекові ялинки — усе там так пасувало серед пагорбів, поміж щойно розпуклих березових гілок, прикрашених пухом і розставлених уздовж стін. Už 45; Аугалатас, статечний генерал у мундирі з доброго сукна, з квадратним підборіддям і кирпатим носом, привітався з нашим лектором і перекладачем. IŠN 324; Сільськими дорогами, польовими й луговими стежками, путівцями та вулицями тяглися сусіди. Už 78. Така докладна оповідь дуже характерна для дискурсу: у виданні Joniškio 162 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai вправу й текст говірок у записаній оповіді «Ганіння» подано докладно: пояснюється, що і як їй доводилося пасти (Įpt 72–7413. Катілішкіс дуже любить розбивати речення на смислові сегменти, іноді запитуючи й відповідаючи, іноді оповідаючи простими реченнями, сукупність яких описує певний стан чи поведінку людини. А що вона? Зв’язалася з таким нікчемою. Десятинником, що при лісничому притулився MAR 299. Текст, нерідко розбитий на коротші сегменти (з однієї чи кількох частин речення), сприймаємо як нормативне висловлення думки лише тоді, коли об’єднаємо ці сегменти в ціле, пор.: Не до снаги їй зі своїм бороною. Не заробила. Už 153; Сільський чоловік має свою манеру. Погану, неотесану — це правда. І думки свої викладає погано. Už 228; Гризти сад. Завдавати людям шкоди. Я їм. Už 226; А які ж вони!.. Строкаті, темно-коричневі. SKS 24; Дитина — як із ока вийнята. І в матір. І в батька. Už 114. У романах Катілішкіса й збірці новел багато словесних оцінок. На думку Алойзаса Гудавічюса, мовцеві важливо не лише описати й назвати реалії, а й емоційно їх оцінити (Gudavičius 2000: 136; Hanke 195: 93). Поділ речень має також ознаки приєднання, пор.: Не розумію. І годі. IšN 530. Плачучи, та все ж сію, от і все. MAR 18. Приєднання, яке зазвичай виражається і(), помічене у вже згаданих текстах «Ганіння» та «Нагінес», особливо часто воно трапляється в ілюстративних реченнях до похідних слів зі словника Сленчяускаса (Įpt 75, 102; SŽ 2014: 44, 51, 67 та ін.). Для Катілішкіса, поширювача ідей моністичного світобачення, особливо характерні зіставлення й порівняння з певними природними явищами14. Порівняння традиційно виражається порівняльними словами як, мов, ніби, наприклад: Дмеш, дмеш босоніж ¹³ Через обсяг статті прикладів діалектного тексту не наведено, а лише вказано сторінки видання з діалектними текстами, на яких переважають речення описаної діалектної моделі. ¹⁴ Докладніше про обриси моністичного світобачення у прозі Маріуса Катілішкіса див. Tūltė 2015: 66–79. Straipsniai / Articles 163 JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ ногами по мокрій траві, мов снігова грудка, мов клаптик зими, що кружляє в густій літній зелені. SKS 168; Піддувавши на кінський щавель, наче залишений іній, розсіював жовтий пилок. SKS 136; Зруб криниці, мов горлянка глека, виразно вирізнявся на зеленкуватому небі із зорями, мов на американському прапорі. SKS 232. У розповідях із вправ та текстів йонішкіських говірок «Ganymas», «Paparčio žiedas ir žiniuoniai» також порівнюють за допомогою слів kai, kaip (див. Įst 72, 83, 84). Бувають випадки, коли порівняння відокремлюється від речення. Тоді цілісність думки сприймається лише через вираження двох речень. Таке відокремлення порівняння особливо характерне для Катилішкіса, наприклад: Ще під час парноксл[о] його губа почала сіпатися. Ніби хтось штрикнув шилом між ребрами — сухий і гарячий біль пройняв під грудьми. Už 59; Як уже спав, то спав. Коли їжак у своєму кубельці. MAR 198. Оповідь Катилішкіса ґрунтується на простих непоширених і поширених реченнях, які й переважають у дискурсі. Значно рідше трапляються складні речення, серед яких найчастіше вживаються підрядні, пор.: Коли, набивши тютюном рідкі зуби, він виривав бадилля і стебла, а руки, засунувши в кишені штанів, витріщався на працюючих, тоді був страшенно схожий на млинара із Сугінчяй. SKS 14; Коли матері не було в хаті, Елія добру годину марнував біля її машини: то натискав на педаль, то змотував шпульку, як справжній бешкетник. Už 175; Поки орач оре дерев'яним плугом і боронує дерев'яною бороною, не помітив, що сонце вже повернуло на захід. MAR 147; Не виправдаєшся, що не вмієш із ним засіяти й узагалі уникаєш сусідства такого проклятого пристрою, що пускає вогонь з обох кінців. ĮšN 343. Підрядні речення частіше вживаються і в діалектних текстах, наведених у виданні Joniškio šnektų pratimai ir tekstai. Зокрема, у казці «Kraupi istorija» думки найчастіше виражено підрядними додатковими реченнями, рідше — підрядними підметовими, причини та місця (див. Įst 79–82). 164 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tamės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai Саулюс Кетуракіс, який досліджував роман Miškais eina ruduo як систему медіа, зауважує, що «Усне слово для героїв роману, ставши мовчанням, є своєрідною відсутністю комунікації; натомість писане слово обіцяє бажану реальність діалогу з іншим. [...] Персонажі роману ніби мають можливість залишитися „у давніх добрих часах“» (Keturakis 2010: 187). Моделі діалектного мовлення письменника переймають усталене й незмінне самовираження героїв Катилішкіса через примітивізовану мову. Підсумок Як можна виснувати з автобіографії самого письменника, Катилішкіс досконало володів загарською говіркою шяуляйського піддіалекту західноаукштайтського діалекту. Чимало лексичних одиниць цієї говірки (окремих слів та їхніх форм), різноманітних висловів і словосполучень він занотував, слухаючи розповіді місцевих мешканців. Така схильність Катилішкіса збирати мовні факти сформувалася завдяки його ціннісному ставленню до мовлення: усе, що розповідають природно, — прекрасне. Тому, як вважали, слова були потрібні, щоб відтворити природну діалектну оповідь. Крім того, Катилішкіс прагнув виявити призабуті слова, які, переступивши поріг XIX століття, продовжували вживатися і на початку XX століття. Недарма Катилішкіс називав себе оповідачем; можна сказати, він був передавачем діалектної оповіді, уважно дослухаючись і до окремого слова, і до його місця в реченні, розуміючи особливості структури природної (родової) оповіді. Багата діалектна лексика творів Катилішкіса аж ніяк не є художнім засобом, покликаним виокремити чи якось інакше схарактеризувати героїв романів. Різноманітність діалектної лексики свідчить також про те, що кожен носій діалекту може творити потрібні лише йому слова, залучаючи їх до словника, з усіма відтінками значень. Так само вільно чинить і Катилішкіс: ужите чи створене слово справляє враження, привертає увагу читача як незнане, емоційне, а зрештою цікаве своїм звучанням і семантикою. У творах Катилішкіса оповідь ведеться або поширеними простими реченнями, або думки розбиваються на короткі відрізки речень. Здається, письменник прагне зупинити читача й наголосити на кожному слові, словосполученні чи фразі. Часто за таким розчленованим реченням приховане й емоційне вираження. Отже, можна сказати, що твори Катилішкіса — це тексти, написані місцевою говіркою (діалектом) у період утвердження літературної мови в суспільстві. Такий мовний варіант зневажали, тому твори Катилішкіса стануть опорою для діалектологів та істориків мови, а особливо для тих, хто досліджуватиме тенденції утвердження писемного варіанта літературної мови. Straipsniai / Articles 165 JANINA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ ДОДАТОК 1. Приклади фонетичних змін у діалектній лексиці. KtŽ SŽ JšŽ Уже жабу чи колесо не встромиш у маточину. Už 88. Або, скажімо, їдеш лісом восени. То вибираєш полози чи колеса. Už 85. Є в Казалюках. Тиреляй.* Шмк. У хаті тепле жовтувате світло. SKS 107. Тепло таке, як у хаті, – внутрішнє. ŠLP 271 [SŽ 56] ši.limas ṅė.r. Gž. ДОДАТОК 2. Приклади морфологічних особливостей діалектної лексики. KtŽ SŽ JšŽ Сусідські вози їхали стежками поміж пагорбами, полями й луками, дорогами та вулицями. Už 78; Ледве помітна вервечка возів бігла поміж луками вниз. Už 95. Бджола домовилася з орлом. ŠLP 49; На десятий день бджоли прилетіли. ŠLP 181 [SŽ 103] я є орачами/жнецями Гж. Кум розпух у кишенях і з щетиною на підборідді, а кума була підперезана хусткою на колінах. SKS 40; Коли, завівшись, він закушував рідкими зубами скручену цигарку, набиту тютюном і стеблами, а руки засунувши до кишень штанів, витріщався на робітників, то був до біса схожий на млинаря із Сугінчяю. SKS 14. Ну й пихтить, ну й пихкає — його чоловік як не чхне, то й не чхне. ŠLSA 121; він ходив, дух переводив. ŠLP 378 [SŽ 173]. нешикубін да. біті.с кору. акут. Див. Папороть, підмаренник, запашні безсмертники — усе там так пасувало серед оберемків щойно розквітлих березових гілочок, прикрашених під стелею і розставлених уздовж стін. Už 45; Стежки вже в’ються ніжною, м’якою травою, а поміж широкого листя фіалки й підмаренники буйно цвітуть. SKS 130. мешканець довчив своїх дітей до науки. ŠLSA 297; Один мешканець південної околиці села синові [...] сказав. ŠLSA 336 [SŽ 219]). тою ниткою з вовною вишиваю. Dmk.; не використовував ту нитку. Gtč. 166 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai KtŽ SŽ JšŽ Чув, пустуне, і його юну, гарну жінку зваблює. MAR 409; Коли матері не було в хаті, Елія добру годину гаяв біля її машинки: то клаптики перебираючи, то шпульку знімаючи, наче справжній бешкетник. Už 175. людині вже вік. В Інш.; уже не молодий. Brn. Його руде волосся за ту годину страждань припорошив іній сивини, і поступово губа опустилася аж до підборіддя, коли він почув, що жоден німець не повинен намагатися втекти на Захід разом із литовцями. IšN 530; Сережки осики, дрібненькі, наче пізній іній, сипали жовтий пилок. SKS 136. Ті дерев’яні борони треба було самим зробити. Lnk.; пройду, на возі Lnǩ. 3 ДОДАТОК. Приклади похідних діалектної лексики. KtŽ SŽ JšŽ Окотилася, і тих цуценят годує, принаймні доки підростуть. Už 111. Та лисичка винесла йому той пиріжок. ŠLP 74 [SŽ 33] бігав чи щось подібне до пімпів. Vdg. А нам не дасть? — простягни руку через стіл, як кіт із гнізда горобчика, коли він сам-один. Už 153. Але, коли жодного вороненяти не залишилося, мати знову запізнилася з кормом — панич схопив саму матір за загривок. ŠLP 39 [SŽ 64]. ведмежатко і гілка. Įnš. Ми вже воліємо перебратися до повіток, які собі пригледіли нужденні, де в господарів завжди назбираємо соломи. IšN 315. Тепер той тесля, дослухавшись, зрозуміє, про що говорили ті двоє його песиків. ŠLP 303 [SŽ 364]. нас трьох згадують.Įnš. Той дятел гойдався на тому горщику. ŠLP 268 [SŽ 64]. Straipsniai / Articles 167 J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė KtŽ SŽ JšŽ Збурені пилюкою і сухим запахом глини ніздрі щипало й змушувало чхати. SKS 183; Розтерши [смолу] в долоні й понюхавши, вона різко вдарила в ніздрі й обліпила пальці масою випаруваного та стікшого соку. MAR 365. Таких багато: одні живуть розкішно, а інші обжилися й у найкращих місцях здають ділянки орендарям. ŠLSA 296 [SŽ 34]. та.м_ велосипедних блискіток, немає | знаєш | ти. _ відблисків. Див. Твоя [Agnes] мати дивиться у вікно й уже шукає якийсь підвісний предмет. MAR 253; Оглянулася — якогось підвісного предмета під рукою. Už 90. Мав дружину, дітей і конячину з прослабленим кишечником. ŠLSP 55; тітка так полюбила старого, що виміняла козу на погану. ŠLSP 123 [SŽ 45]. čopū̄čę [коня] за_повід. Dr; тримає її [коня] за_повід. Sp. Вона, підбігши, вхопила в плащ і понесла додому. ŠLSA 174; Поклавши голову на її плащ, він спав, а та шукала. ŠLSP 294 [SŽ 51]. 4 ДОДАТОК. Приклади діалектних лексичних композитів. KtŽ SŽ JšŽ Звислі зі скріплених балок кінці мотузок, неначе павутини, залишилися високо, недосяжні для руки. За 34. Є багато таких місць, де самі зарості — очерету, чорноголовок, осок, вовчих ірисів тощо. ŠLSA 273 [SŽ 253]. підняв добро / що до гравійних стежок. Шмк. — Я теж не курю, — сказав чоловік із жахливо спотвореним обличчям, із розірваним вухом. IšN 492–493. Так пурмонас вважає короля, що в місті Мерготері є лікар і все знає. ŠLSP 251 [SŽ 370]. вклав сир / якогось кислого молока. Йкш. Прийдуть ледарі з барабанами й павутинами — пан ще тільки занедужає, а лікар уже бозна-де опинився. ŠLP 407 [SŽ 669]. 168 A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X V I Tamės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai KtŽ SŽ JšŽ Зірки волошок сяяли в щітці бліднучих стебел. MAR 303. Ідучи полями додому, ось і сам такий високий. ŠLSA 173 [SŽ 335]. arklā.mėslų. gražei priŕiņkę,(s). Al. Вона вся стоїть блакитна, наче волошка. SKS 26. А за видані мірки під час поминання вдів господарі заповнюють шика зерном із дуби. ŠLSA 291 [SŽ 295]. наймаємо сім’ю. на_роботи. Jnn. Роса коливалася в павутинні. MAR 87; Дивовижно швидко вона [настрій] залишилася стертою, наче настирливе павутиння, що липне, звисає перед очима й дратує. MAR 87. перший першокартіс [пиво першого варіння] / багато другокартіс [пиво другого варіння]. Stnl. Зелені дільниці місцями висохли й більше не косять перуго. SKS 101. я був дуже молодий. Sk. На пасовищах широкі шоломи, і всюди тварина пробирається крізь кущі. IŠN 299–300. Шоломи — молодий сад. SKS 232. І поки вони йшли, настав вечір, а перед ними тут був великий ліс, і ніде тут не видно було жодного мешканця, ані якоїсь притулку в околицях. ŠLSA 107. Потім, здається, три пані йдуть і йдуть узбіччям навколо гори. ŠLSP 155 [SŽ 552]. Лежав горілиць і не рухався, аж суглоби заніміли. Už 71; Не встиг як слід позіхнути, як уже лежала на спині, а на ній, осідлавши живіт, сиділа Зузана й тримала передні ноги. MAR 145. що_небудь. впало високо. ніч Žr. Straipsniai / Articles 169 JANA ŠVAMBAR YTĖ-VALUŽIENĖ СКОРОЧЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Ал. — Алсяй. Брн. — Барунай. Дмк. — Дамеляй. Днр. — Даунорава. Гщч. — Гащюнай. Гтч. — Гатаучяй. Гжч. — Гажайчяй. Йкш. — Якішкяй. Йн. — Яунюнай. Йнш. — Йонішкіс. Кпл. — Кепаляй. Лнкч. — Лінкайчяй. Ск. — Скайстгіріс. Стнл. — Станеляй. Стп. — Ступурай. Šmk. – Шімчяй. Vdg. – Відгінай. Žr. – Жюряй. LITERATŪRA Aliūkaitė Daiva 2008: Tarminio kalbėjimo suprantamumas: apriorinės eilinių bendruomenės narių nuostatos. – Lietuvių kalba 2. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/4 (žiūrėta 2017 04 10). Almanis Vytautas 2015: Tolstančios salos. – Metai 10, 99–117. ER – Egzodo rašytojai, par. A. T. Antanaitis, A. Mickienė. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1994. Dobrovolski Kazimierz 2001: Chłopska kultura tradycyjna. – Antropologia kultury. Warszawa: Wydawnictwa uniwersytetu Warszawskiego, 374–384. Gudavičius Aloyzas 2009: Etnolingvistika. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Jšpt – Joniškio šnektų pratimai ir tekstai, ats. red. Janina Švambarytė. Šiauliai: K. J. Vasiliausko įmonė, 2001 (arba CD Joniškio šnektų pratimai ir tekstai. Šiauliai: Dicsens, 2005). JšŽ – Joniškio šnektų žodynas (rankraštis). Handke Kwiryna 1995: Polski język familijny. Warszawa: Slawistyczny ośrodek wydawniczy (SOW) przy Instytucie slawistyki PAN. 170 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Tamės įtaka Marius Katiliškio raštų kalbai Kaikarytė Aušra 2015: Skaigirio šnekos ypatybės. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 3. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 150–173. Keturakis Saulius 2010: Literatūra kaip medijų sistema arba kas yra medija Mariui Katiliškiui? – Logos 64. Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 179–189. Kmita Rimantas 2014: Rimantas Kmita: kalbos vatarus. Prieiga internete: http://www.kulturpolis.lt/didikuota-klaipeda/rimantas-kmita-kalbos-vatarus/ (žiūrėta 2016 10 02). KtŽ – Mariaus Katiliškio raštų žodynas (rankraštis). Kubilius Vytautas 1995: XX amžiaus literatūra. Vilnius: Alma littera. Ltch – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, mokslinė red. Laima Grumadienė, sud. Rima Bacevičiūtė, Audra Ivanauskienė, Asta Leskauskaitė, Edmundas Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004. Macienė Jurgita 2005: Deminutyvų stilistika. Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla. Sprindytė Jūratė: Marius Katiliškis. Prieiga internete: http://www.šaltiniai.info/index//details/1264 (žiūrėta 2016 07 10). ŠŽ – Švambarytė-Valužienė Janina 2015: Mato Slančiausko ir jo pagalbininkų pasakojamosios tautosakos rinkinių leksika. Žodynas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Tumėnas Stasys 2003: Dar vienas M. Katiliškio sugrįžimas. – Seno kareivio sugrįžimas. Šiauliai: Šiaurės Lietuva, 5–10. Tūtlytė Rita 2015: Mariaus Katiliškio proza: meniniai monistinės pasaulėvokos kontūrai. – Colloquia 34. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 60–79. Vaskelienė Jolanta 2007: Žodynų nefixuoti dariniai ir funkcijos Mariaus Katiliškio novelių rinkinyje „Seno kareivio sugrįžimas“. – VALODA 2007. Valoda dažādu kultūru kontekstā, Zinātnisko rakstu krājums XVII. Daugavpils universitātes akadēmiskais apgāds “Saule”, 505–512. Veličaitė Asta 1968: Mariaus Katiliškio raštų žodynas. Diplominis darbas (rankraštis). Čikaga. Straipsniai / Articles 171 JANINA ŠVAM BARYTĖ-VALUŽIENĖ Influence of Dialect on the Language of Marius Katiliškis’ Works SUMMARY The article describes linguistic views of writer Marius Katiliškis (real name is Albinas Vaitkus, born on 15 September 1914 in Gruzdžiai, Šiauliai district; died on 17 December 1980 in Lemont, a suburb of Chicago), who comes from Northern Lithuania, Žagarė district, discusses the lexis of Šiauliai sub-dialect of the Western Aukštaitian used in Katiliškis’ works and dialect speech patterns that the writer is known for. The article is compiled with reference to the material of the manuscript of the Glossary of Marius Katiliškis’ Works (abbreviated as KtŽ), compiled by the author of the article. KtŽ lexis is compiled from the novels Miškais ateina ruduo (1969), Užuovėja (1990), Išėjusiems negrįžti (1990) and a collection of short stories Seno kareivio sugrįžimas (2003). Katiliškis had a good command of Žagarė speech: he had heard quite a few stories told in it, collected and noted individual words, their forms and language expressions. Dialect lexis abundant in Katiliškis’ writings indicates that the writer acted as a dialect user, i.e., created words, formed collocations not included into any dictionaries, used various nuances of word meaning. Words used or created by Katiliškis are affective, noticed by the reader as new, emotional, finally interesting in the way of phonic and semantic meaning. In Katiliškis’ writings the story is relayed by using simple and extended sentences or thoughts that are divided into short sentence components. It seems that the writer wishes to halt the reader for a moment and to emphasise every colocation or phrase. Usually, this kind of fragmented sentence also conceals an emotion expression. Katiliškis’ writings, as indicated in the article, are written in local dialect, i.e., dialect language used in 20th century. Up till this day, the development of standard language requires a more in-depth study by linguists focused on various areas of research, and Katiliškis’ writings are texts on which such an investigation should be grounded. Įteikta 2017 m. kovo 2 d. JANINA ŠVAM BARYTĖ-VALUŽIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5. LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 172 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI