Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

DALIA SVIDERSKIENĖ Інститут литовської мови Напрям наукових досліджень: ономастика (дослідження творення, походження та мотивації власних назв). МОТИВАЦІЯ СКЛАДЕНИХ ГЕЛОНІМІВ МАРІЯМПОЛЬСЬКОГО ПОВІТУ Мотивація складених гелонімів Маріямпольського повіту АНОТАЦІЯ Стаття є продовженням раніше проведених ареальних досліджень литовської топонімії. У ній аналізується мотивація складених гелонімів, зафіксованих в анкетах «Назви земель» одного адміністративного утворення — міжвоєнного Маріямпольського повіту. Дослідження відображає зусилля, спрямовані на фіксацію назв малих водних об’єктів, що зникають (уже зникли), та розкриття їхнього гносеологічного потенціалу на основі інших даних міжвоєнних анкет, які також варті збереження. Щоб якомога надійніше інтерпретувати мотивацію водних назв, було використано матеріали міжвоєнних анкет, що фіксують чинники номінації, результати комунікативної діяльності представників мовної спільноти, які допомогли з’ясувати реальний репрезентований зміст водних назв і псевдомотивацію. Результати аналізу показали, що мотивація «творення» через назву фіксує й консервує природне, соціальне та культурне середовище, його деталі. В етнокультурному аспекті інформативними є назви птахів і міфічних істот, які у структурі найменувань виконують функцію аксіологічного кодування та стереотипної оцінки, а також псевдомотиватори, що фіксують асоціативні зв’язки між мовними одиницями. Цінною є й інтерпретація ознак мотивації метафоричного вираження досліджених водних назв. КЛЮЧОВІ СЛОВА: міжвоєнний період, топоніми, водні назви, гелоніми, складені гелоніми, номінація, мотивація, псевдомотивація. АНОТАЦІЯ Стаття є продовженням попереднього дослідження литовської ареальної топонімії. У ній досліджується мотивація складених гелонімів з однієї адміністративної одиниці — міжвоєнного Маріямпольського повіту, зафіксованих в анкетах «Назви земель». Дослідження 78 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonų motyvacija відображає зусилля, спрямовані на фіксацію назв малих водних об’єктів, яким загрожує зникнення (або які вже канули в забуття), а також на розкриття їхнього гносеологічного потенціалу на основі інших даних міжвоєнних анкет, що також заслуговують на збереження. Щоб якомога надійніше інтерпретувати мотивацію гідронімів, у статті використовуються дані міжвоєнних анкет, у яких зафіксовано чинники номінації та результати комунікативної діяльності членів мовної спільноти; ці дані допомогли уточнити фактично виражений зміст гідронімів і псевдомотивацію. Результати показали, що через назву номінатор фіксує та зберігає навколишнє природне, соціальне й культурне середовище, його подробиці. Назви птахів або міфічних істот, використані в структурі найменування як псевдомотиватори, що фіксують асоціативні зв’язки мовних одиниць, виконують функцію аксіологічного коду й стереотипної оцінки та є інформативними в етнокультурному плані. Цінною вважається також інтерпретація особливостей мотивації метафоричного вираження розглянутих гідронімів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: міжвоєнний період, топоніми, гідроніми, гелоніми, складені гелоніми, номінація, мотивація, псевдомотивація. 0. ВСТУП У контексті сучасних лінгвістичних досліджень, зорієнтованих на зв’язок між народом, мисленням, культурою та мовою (Gritėnienė 2006, Gudavičius 2009, Lubienė 2015, Березов 1997; 2010; Кубрякова 2004; 2012 та ін.), подальший шлях дослідження литовських локальних топонімів, що фіксують просторово-часовий зміст, заснований на національному світобаченні й світосприйнятті є важливим і перспективним. Доказом, що засвідчує користь обраного напряму досліджень, є аналіз мотивації гелонімів, утворених способом складання (Sviderskienė 2016). У перму 1результати аналізу ономастичної ситуації засвідчують емпіричний досвід представника мовної спільноти певного етнічного регіону, його стосунок до навколишнього мікросвіту (міжвоєнного села), його сприйняття та категоризацію. Отже, розвиток топономастичного напряму досліджень у межах нової парадигми водночас посилює та збагачує литовську топоніміку. Крім того, аналіз міжвоєнних онімів — один із 1 Щодо терміна «ономастична ситуація» див. TMO: 19, 71. Straipsniai / Articles 79 DALIA SVIDERSKIENĖ способів, що допомагають зберегти культурну спадщину та сприяють виконанню доручення, даного майже пів століття тому Александром Ванагасом2. Думки мовознавців, які досі аналізували топонімію, утворену способом складання, різняться. Усі дослідники литовських назв місцевостей ішли шляхами аналізу цих утворень, окресленими А. Ванагасом, і, зважаючи на неоднорідність синтаксичних зв’язків між головним і залежним компонентами двочленного найменування, поділяли складені топоніми на генітивні та кваліфікаційні3. У такому форматі, крім гідронімів, найдетальніше проаналізовано ойконіми Литви (Razmukaitė 2003b: 63–80). Бронюс Савукінас, написавши окрему й важливу для досліджень литовської топонімії рецензію на аналіз словотвору гідронімів А. Ванагаса4, звернув увагу на недосконалість класифікації гідронімів і аргументовано запропонував поділяти гідроніми, утворені способом складання, на складені узгоджувані та складені неузгоджувані5. На цю обґрунтовану пропозицію позитивно відреагували Юрате Лубене та інші дослідники номінації й мотивації литовських міконімів і слушно вказали на аналогічні приклади поділу в литовському мовознавстві, які вже стали традиційними6. Отже, можна припустити, що в майбутньому складена литовська топонімія також має долучитися до загальної кваліфікації та класифікації груп словосполучень. Щоб пояснити мотивацію гелонімів, утворених способом складання, слід звернути увагу на те, що складені узгоджувані гелоніми — це словосполучення, у яких 2«Швидкі зміни в господарстві, землевпорядні роботи, меліорація, прокладання доріг швидко змінюють обличчя землі. Багато назв місцевостей стають неважливими, забуваються. Так безповоротно втрачається велике надбання» (Vanagas 1973: 6). «Збирати слід без винятку всі назви місцевостей, особливо звертаючи увагу на дрібні об’єкти, назви яких швидше забуваються або залишаються непоміченими збирачами» (там само, 7). 3 Генітивними називають складені гідроніми, утворені з двох самостійних слів, перше з яких, означальне, є родовим відмінком загальної або власної назви. Кваліфікаційними називають складені назви водойм, обидва слова яких ужито у називному відмінку (див. також Vanagas 1970: 258–259, 273). Про литовські генітивні топоніми писав і Бронюс Савукінас (докладніше див. Savukynas 1963: 235–246). 4 Plačiau žr. Savukynas 1971: 166–169. 5 На думку цього дослідника, логічний термін П. Лебеля «les noms qualificatifs» (якісні назви), який А. Ванагас переклав як «кваліфікаційні», варто замінити робочим терміном — узгоджувані складені. Тоді вони разом із генітивними або неузгоджуваними складеними становили б один підрозділ складених назв. До того ж так звані генітивні також можуть бути «кваліфікаційними», наприклад: Šaltinių upelis тощо (Savukynas 1971: 167). 6 За синтаксичними зв’язками між головним і залежним компонентами в литовському мовознавстві традиційно розрізняють дві групи словосполучень: 1) із узгодженим означенням; 2) із керованим означенням, або неузгодженим означенням (див. також Lubienė 2015: 73). 80 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija Залежний компонент увиразнює найхарактерніші ознаки значення іншого, головного компонента7 (наприклад, Rets — калюжка, б. Brb; Tamsioji plūnė — болото, Ss тощо). У похідних цього типу ступінь семантичної затемненості найбільший, однак вони не передають значного обсягу інформації. Велику пізнавальну цінність мають інші утворення — складені неузгоджувані гідроніми8 (особливо метафоричні), хоча семантичний зв’язок між їхніми головним і залежним компонентами слабший. Наприклад, складені неузгоджувані назви місцевостей, утворені від особових імен, найчастіше мають посесивне значення (Rudnicko raštas — болото, Brb); у складених апелятивних неузгоджуваних топонімах родовий відмінок апелятива, що виступає першим компонентом, позначає певну особливість місцевості (Žardakčių plūnė — болото, Vv: «vv.» має атрибутивне значення). В інших складених апелятивних неузгоджуваних назвах місцевостей можна вбачати й локативне значення (Palinės bala — болото, Krsn; болото біля вирубаної лісосмуги, тобто palinė). На відмінність значень гідронімних утворень обох типів звертав увагу й А. Ванагас: «значення складених гідронімів не цілком тотожні» (Vanagas 1981: 51). «Це залежить від значення першого, детермінувального, компонента [...]» (там само)9. Отже, пояснюючи мотивацію гідронімів, утворених способом складання, необхідно зважати на різні синтаксичні зв’язки між головним і залежним компонентами двочленного найменування, адже важлива не сума значень окремих компонентів, а їхня смислова цілісність, тобто єдине значення утворення10. Проаналізувати мотивацію топонімів означає з’ясувати, як представник певної етнічної спільноти взаємодіє з навколишнім середовищем і сприймає його, які мовні одиниці обирає та як їх комбінує, називаючи той чи інший топонімічний об’єкт. За словами Алойзаса Гудавічюса, «нове слово, нове значення в мові має опору, є мотивованим, а це означає, що, називаючи новий предмет, ми водночас говоримо, чому назвали його саме так, підкреслюючи ту чи іншу властивість або аспект названого предмета. Виражена словами основа назви, мотивація становить її внутрішню форму» (Gudavičius 2009: 140). «Коли розкрито внутрішню форму слова, стає зрозуміло, як об’єкт на основі певних ознак отримує ту чи іншу назву, як у процесі номінації діє людська свідомість, про що і як думає той чи інший народ, концептуалізуючи 7 Основними (базовими) вважаються другі компоненти balà, pelkė, plūnė, raistas та їхні зменшувальні й множинні форми. 8 Слід звернути увагу на те, що у статті термін гідронім ужито в широкому значенні. Про вживання цього терміна як у вузькому, так і в широкому значенні див. Vanagas 1999: 239 (у першому випадку терміном називають річки й озера, у другому — також інші власні назви водних об’єктів: морів, вод, озер, річок, ставків, канав, бродів, боліт, трясовин тощо). 9 Dėl reikšmių nepatumo dar žr. Savukynas 1963. 10 Dėl tokio požiūrio dar žr. Urbutis 1978: 150. Straipsniai / Articles 81 DALIA SVIDERSKIENĖ pasaulį“ (Gritėnienė 2006: 24). Pastaroji motyvacijos samprata suponuoja mintį dėl bendruomenės gyvenimo būdo ir kalbos glaudžių ryšių, kalbos vienetuose įtvirtintos tautinės įkrovos. Ir tai tik pradžia smulkiųjų hidronimų įvardijimų analizės svarbą, nes šie funkcionavo arčiausiai įvardijančiųjų, buvo „pamatuoti“ (ne)naudingo žmogui reikmėms matu, „sugėrė“ jų nuostatas, mikroaplinkos, tam tikro laikotarpio – tarpu­kario kaimo – kasdienybės patirtis. Продовжуючи аналіз дрібних гідронімів, об’єктом дослідження обрано гелоніми іншого способу творення — складні. Мета статті — пояснити (інтерпретувати) мотивацію гелонімів, утворених способом складання, і визначити тенденції номінації водних об’єктів на досліджуваній території. Для досягнення мети поставлено завдання: 1) з’ясувати, що означали на час утворення складені назви водойм, зібрані з міжвоєнних анкет «Назви земель» населених пунктів і лісництв та опрацьовані лінгвістично11; 2) пояснити (інтерпретувати), чому той чи інший гідрооб’єкт було номіновано саме такою складеною назвою; 3) виявити сукупність ознак мотивації та їхню специфіку. Під час аналізу матеріалу використано схеми семантичної типології топонімів, сформовані в межах власної топономастичної традиції12, що витримали перевірку дослідженнями13, і доповнені узагальнювальним семантичним критерієм. Запроваджений додатковий критерій допоміг класифікувати мотиви найменування відповідно до принципів топономастики: (1) за особливостями гідрооб’єкта, (2) за його розташуванням у просторі та (3) за його відношенням до людини. Ці принципи можна вважати базовими, зумовленими специфікою самих об’єктів номінації14. Наявний матеріал дає змогу розширити класифікацію. Наприклад, у цьому дослідженні виокремлено номінацію (4) за часом використання / користування гідрооб’єктом (див. 1.4.). До досліджуваного матеріалу застосовано метод робочого аналізу, пояснювальний (інтерпретаційний) метод з елементами порівняльного методу, а також методи семантичного аналізу та внутрішньої інтуїції. Пояснення мотивації складних гелонімів ґрунтувалися на матеріалах Словника литовської мови (2013; далі15 — LKŽ): дефініціях словника та прикладах уживання (з урахуванням локальної ідентичності). Основними джерелами особових імен були Словник литовських прізвищ (далі — LPŽ) та алфавітна картотека історичних особових імен. 11 Нормалізовано, за можливості позначено наголос. 12 Див. Sviderskienė 2016. 13 Мається на увазі схема аналізу мотивації топонімів, укладена A. Vanagas (детальніше див. Vanagas 1981: 4–153); запозичене з неї пояснення мотивів найменування за певною ознакою об’єкта виявилося недостатнім. 14 Див. також Фолб 1972; Березович 1998; Sviderskienė 2014; 2016. 15 У статті відмовилися від наведення скорочень деяких джерел через часте їх повторення. 82 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija (далі – IAK16). Для обґрунтування найменувань гідронімів особовими іменами стали у пригоді словники польської та німецької мов, перелічені у списку джерел наприкінці статті. Пояснення мотивації складених утворень від назв місцевостей ґрунтувалися на Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas (1976; далі – ATSŽ II), Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas (далі – LUEV), Lietuvos vietovardžių žodynas (2008; 2014 – далі LVŽ I; LVŽ II). З огляду на думку Б. Савукіна, висловлену ним і актуальну й сьогодні, про необхідність враховувати зв’язки онімів із топонімічним контекстом усього лінгвістичного ареалу (докладніше див. Savukynas 1966: 172), важливим джерелом, на яке спиралося дослідження мотивації складених гелонімів, слід вважати зібрання назв місцевостей, записаних у різні періоди з живого мовлення, – vietovardžių kartoteka (далі – VK17). Крім того, матеріали самих анкет, аркушів реєстрації назв місцевостей та земельних назв є містком, що допомагає дослідникові подолати відстань між топооб’єктом і його назвою18. Отже, ці джерела особливо цінні для пояснення мотивації назв місцевостей, оскільки розкривають ономастичну ситуацію. Результати аналізу ономастичної ситуації, якість яких, як буде видно з аналізованого у статті матеріалу, залежить від наявних зафіксованих свідчень інформантів, найкраще допомагають розв’язувати питання інтерпретації топонімії, мотивації та псевдомотивації. Далі у статті дотримуємося тих самих звичних і усталених у литовській топонімії критеріїв подання матеріалу. Щодо поділу матеріалу й порядку аналізу див. також Sviderskienė 2016: 246–247. 1. СКЛАДЕНІ ГЕЛОНІМИ З ПРОЗОРИМ МОТИВУВАННЯМ 1.1. Найменування за характеристиками гідрооб’єктів 1.1.1. За характеристиками поверхні дна гідрооб’єкта 16 Зберігається у фондах Центру досліджень балтійських мов та ономастики Інституту литовської мови. 17 Також зберігається у фондах Центру досліджень балтійських мов та ономастики Інституту литовської мови. 18 Dėl Žemės vardų anketų medžiagos dar žr. Sviderskienė 2015: 170, 172–174; 2016: 244–245. Pabrėžian vietovardžių surašymo lapuose (be kitų svarbių duomenų) išlikus etninės srities atstovų kalbines sąmonės duomenų vertę, reikšminga Rūtos Marcinkevičienės išsakyta mintis: „Iš tiesų ne žodis, o žmogus turi galvoje tam tikrą reikšmę – konceptą, sąvoką ar sampratą, kurią gali išreikšti vienu ar kitu žodžiu. Tik individui vartojant žodžius kyla asociacijos, atsiranda vaizdiniai. Todėl reikšmės reikia ieškoti ne žodyje ar žodyne, bet jo vartosenos kontekste, klausant pašnekovo ir lyginant savąjį konkretaus žodžio supratimą su išgirsto ar perskaityto žodžio ypatumais“ (Marcinkevičienė 2011: 8). Straipsniai / Articles 83 DALIA SIDERSKIENĖ (1) Через якість поверхні дна гідрооб’єкт отримав назву Šlynų balà б. Krsn: лит. šlynė ‘сірувато-блакитна або білувата в’язка глина з домішками органічних речовин’19. (2) Фізичні властивості поверхні дна гідрооб’єкта спонукали до утворення назви болота Klampioji bala б. Krsn20: лит. klampóji, пор. klampùs, -i ‘у яку грузнуть’ (пор. Очерет звичайний росте великими кущами, особливо у в’язких болотах (rš)). Щодо семантики пор. утворену способом складання назву водойми Klampā-balis б. KzR21, зафіксовану на гаданій території. (3) Через поверхню дна як шару, його западистість і глибину гідрооб’єкт отримав назву Gilùs raistas б. Krsn: лит. gilùsis, пор. gilàs, -i ‘той, що далеко простягається від поверхні до дна, западистий’. Те, що в процесі топонімізації актуалізувалася просторова сема першого компонента складної назви водойми, підтверджує і другий компонент — raistas. Означена форма першого компонента свідчить про конкретизацію в процесі номінації гідрооб’єкта (пор. Gilì bala, Gilì balãtė — гідрооб’єкт характеризується)22. 1.1.2. Прикметник gilùs, окрім просторової семи, має також сему кількості. У цих випадках номінації гідрооб’єктів було актуалізовано саме останню: Gilì balà б. Lbv; Gilì balãtė б. Lbv: лит. gilùs, -i, що підтверджують і другі компоненти balà, balãtė. Через велику кількість води метафорично названо інший гідрооб’єкт: Patapų balà б. Krsn: лит. pãtapas, pãtapas ‘повінь’ (лит. põtvynis ‘розлив води, затоплення’). Ця назва водойми передає зміст явища не лише якісно, а й емоційно, а перший компонент складеної назви місця робить її живішою, оскільки має відтінок розмовної мови. Натомість через відсутність води названо вологі місця Sausasis raistas б. Krsn: лит. sausas, -à ‘без вологи, без води, несирий, висохлий’; Sausieji raisteliai б. Krsn: лит. sausieji, пор. sausas, -à. 1.1.3. Через скупчення птахів, їхнє гніздування тощо в певних вологих місцях назви отримали такі топооб’єкти: Antų balà б. Ss: лит. antùkas ‘каченя23 19 Пор. šlynė ‘ґрунт із такою глиною’. 20 Назву водойми записано в анкеті села Znicos лісництва Kalniškės. 21 Dėl jo žr. Siderskienė 2016: 253. Pastarasis hidroobjektas greičiausiai buvo nominuotas dėl dugno paviršiaus fizinių ypatybių. 22 На невідповідність значень складених гідронімів, у яких перший (детермінувальний) компонент виражений звичайним і означеним прикметником, звертав увагу й A. Vanagas (детальніше див. Vanagas 1981: 51). 23 Такий вибір у цій статті зумовлений специфікою досліджуваного матеріалу — назв водойм, утворених від назв інших тварин, не наведено. Зазвичай виокремлюють розділ про мотивацію назв місць скупчення тварин (перебування, проживання тощо), де далі не уточнюється, яких саме тварин (птахів, плазунів тощо) мають на увазі (див. Vanagas 1981; Siderskienė 2016). 84 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija молодняк24; Пемпійський запис (|| Пемпине) rst. Vv: лит. pėmpė ‘невеликий болотяний птах родини сивкових (Vanellus vanellus). Варіант, уживаний у живому мовленні, тобто робочий синонім, Пемпине — місце, де гніздяться чибіси — уточнює і підтверджує пояснення мотивації складного гідроніма; Запис Ванагів 2 rst. Brb25: лит. vanagai ‘підродина хижих птахів (Accipitridae), vanagas ‘вид підродини яструбових, хижий птах із коротким загнутим дзьобом і гострими кігтями’. Хоча гелоніми, як і інші власні назви, завжди є монореферентними, у цьому випадку значення обох можливих для актуалізації під час процесу номінації компонентів — детермінативного й детермінованого — наведено з огляду на те, що кожне з них могло бути актуалізоване. 1.1.4. Різні вологі місця номіновано за рослинами, що там росли: Березова галявина pln. Įgl: лит. beržas ‘листяне дерево з білою корою (Betula); Березова болотинка b. Krs: лит. berželis, пор. beržas26; Конопляна плетінка b. KzR: лит. kanapė ‘культурна рослина, зі стебла якої добувають волокно, а з насіння вичавлюють олію (Cannabis sativa); Мохове болотце rst. Gdl: лит. sā́na, samanā, samanōs ‘спорова рослина вологих місць із кореневими волосками замість коренів (Bryophyta). 1.1.5. На те, що є / що знаходять на галявині, вказують гелоніми з атрибутивним значенням: Жардакова галявина pln. Vv: лит. žardakartė ‘довга, мов жердина огорожі’. В анкеті лісництва Шальків зафіксовано назву галявини Бартова галявина pln. Vv: лит. barčia ‘певний тип підвісного вулика для бджіл, шпаківня’ (пор. У старому лісі було багато бортей (Al)), лит. bartis ‘старе трухляве дуплисте дерево (сосна, ялина), дупло’ (пор. У бортях колись тримали бджіл, або вони самі там роїлися (KzR))27. 1.1.6. Характерну особливість місцевості позначають такі гелоніми: Западинне болото rst. Ss28: лит. duobė ‘заглибина або просто заглиблене місце в землі; Гірська галявина b. KzR: лит. kalnas ‘високе підвищення земної поверхні; Пагористе болото rst. Gdl: лит. kalva ‘підвищене місце, невеликий пагорб’; Камшове болото b. KzR: лит. kamša ‘шлях, вимощений хмизом і пруттям’. 24 Пор. речення, записане з живого мовлення: «Вони тут, а каченята собі по калюжі хлюпочуться» Gs (скорочення, як у LKŽe, окремо не пояснюються). 25 В анкеті лісництва Івонішкіс записано два болотні топоніми Ванагівське болото. За даними анкети, їх зафіксовано в різних кварталах лісу; важко визначити, чи межують вони між собою. 26 Записано в анкеті лісництва Калнішке, у селі Зніца. Щодо пояснення його творення та походження див. також LVŽ I 447–455. 27 Див. також LVŽ I 269–270, де не відкидається й можливість утворення болотного топоніма від особового імені (пор. прізв. Barčys, Bartys). 28 В анкеті лісництва Саснавас зазначено: посеред болота є пагорб. Колись люди викопали в ньому ями й м’яли там льон. Straipsniai / Articles 85 DALIA SVIDERSKIENĖ 1.1.7. Через значні габарити гідрооб’єкта, тобто його винятково великий розмір, було номіновано Didysis raštas rst. Ig: лит. didysis, пор. didis, –ė (–ė, –i, didžią) ‘значний за обсягом, великий’. 1.1.8. Із демонологічною мотивацією зафіксовано лише один називний термін для болота — Velnių bala b. Brb: лит. vėlnas ‘божество землі й підземного світу, чорт, біс; у релігійному контексті — злий дух, нечистий’. Не можна не зважити на те, що гідронім записано в анкеті лісництва Балбєришкіс, тож можна припустити, що болото не пристосоване (не пристосовується) до потреб людини. Це знання (припущення) пов’язане зі стереотипами мовної спільноти, вплив яких на процес номінації очевидний: малознайоме вологе місце на лісовій території (не в населеному пункті), болото, яким люди не користуються, представники етнічної спільноти трактують як певне місце «перебування» («житло») чортів29. Не зовсім зрозуміло, за якою ознакою гідрооб’єкта його було номіновано Tamsioji plėnė rst. Ss: чи через непрозору воду (пор. лит. tamsói, пор. tamsùs, –i ‘який не світлого кольору, чорний’), чи через освітленість / неосвітленість гідрооб’єкта (пор. лит. tamsùs, –i ‘слабо освітлений або неосвітлений; куди потрапляє мало світла або не потрапляє зовсім’). На користь останнього тлумачення мотивації може свідчити така інформація: гелонім зафіксовано в анкеті лісництва Варнабуде. Хоча й незрозуміло, яку саме сему першого компонента було актуалізовано в процесі номінації, це не заважає кваліфікувати цей гідронім як найменування за особливістю гідрооб’єкта. 1.2. Найменування за розташуванням гідрооб’єктів у просторі Тлумачення мотивації репрезентантів цього розділу дещо відрізняється: одні гелоніми мають посесивне значення, в інших можна вбачати локальне значення. Визначити це можливо лише з’ясувавши їхній генезис30. З цієї причини складні гелоніми Маріямпольського повіту аналізувалися в розділі «Посесивність і мотивація місця»31. Аналізуючи складені назви малих гідрооб’єктів, зазначені нюанси значення намагаються увиразнити, розподіляючи гелоніми на окремі мікрогрупи, які розглянуто в підрозділах статті; однак через вказану причину (брак даних, необхідних для з’ясування генезису) їх сукупність подано в одному розділі. 29 Dėl demonologinės motyvacijos sudėtinių helonimų dar žr. Sviderskienė 2016: 252–253. Dėl skirtingų mitinio vandens įprasminimo aspektų atskleidimo tradicinėje lietuvių pasaulėžiūroje, vandenį siejant su požemiu, žeme ir dangumi, dar žr. Būgienė 1999: 13–85. Dėl demonologinių vv. rusų toponimijoje žr. Березов, Макарова, Мылонен 2015. 30 Dėl šio teiginio žr. Savukynas 1963: 238. 31 Dar žr. Sviderskienė 2016: 254. 86 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija 1.2.1. Гелоніми, що позначають певне місце гідрооб’єкта в просторі (1) або частину простору (2): (1) Palaukinis raistas b. KzR: лит. palaukinis, пор. palaukė, palaukė ‘край лісу, що межує з полем’, отже, назва болота, записана в анкеті лісництва Папіліс, указує на місце розташування гідрооб’єкта. (2) Galų bala b. Ldv: лит. gãlas ‘місце, де закінчується якийсь довгий предмет; крайня частина предмета (початок, кінець)’, тобто болото, розташоване на краю села (назву болота зафіксовано в анкеті села Армонішкес). З іншого боку, гідронім можна розуміти як болото, розташоване на краю поля, пор. лит. galã ‘край поля’ (Nuojo į galus arklių perkelti (Mrj)). За обох варіантів тлумачення мотивації назва болота вказує на місце розташування гідрооб’єкта. Kampų bala b. Lbv: лит. kampas ‘місце, де перетинаються дві лінії, площини, стіни чи предмети; кут’ — болото, розташоване в кутку села. З іншого боку, під час номінації могла актуалізуватися й інша сема першого компонента kampas — ‘край, сторона; бік’. За наявними даними анкети села Салапєраугіс з’ясувати це неможливо. 1.2.2. Назви за локальним розташуванням (a) щодо інших місць земної поверхні: Kamšės raistas rst. Gdl: лит. kamšė ‘дорога, вимощена хмизом, пруттям’; Kupstinės raistas b. Krsn: лит. kupstynė ‘горбкувате місце, лука’; Lūgo bala b. KzR: лит. lūgas, lūgas ‘западинне місце, яке затоплює річка’; в’язка річкова протока. На користь останнього тлумачення мотивації свідчать наявні дані: назву болота записано в анкеті лісництва Аґуркішкес, територією цього села протікає річка Сурупеліс. Назву річки зафіксовано також в офіційному друкованому джерелі гідронімів Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas: Suirupelis Kazlų Rūda, Agurkiškės k., Jurės 1 nt. (LUEV 158). Зіставлення цих даних про локалізацію назви річки з наявними даними анкети підтверджує також тлумачення мотивації назви болота. Гідрооб’єкти, названі за певними місцями земної поверхні: Murgėlių bala b. Prn: лит. murgėlis, пор. murgas ‘маса землі’³² (назва позначає визначену, сталого розміру річ); Palinijos bala b. Krsn: лит. palinė ‘вирубана смуга лісу, просіка’ (назву болота записано в анкеті села Зніца Калнішкського лісництва); Pãlių bala b. Ldv: лит. pãlios ‘великі болота на місці зарослих озер, пустища’ (за даними анкети Буктоського лісництва, болото у лісі, воно поросло вільхами); (b) щодо місцевості, де рясно ростуть рослини певного виду: Pušyno bala b. Prn: лит. pušynas ‘сосновий ліс’; (c) щодо дерева або споруди, тобто гелоніми з мотивацією, що описує довкілля: Ąžuolo balaitė b. Krsn: лит. ąžuolas ‘листяне дерево з дуже твердою деревиною (Quercus)’. Назва дерева в цьому найменуванні, виражена називним відмінком однини, показує, що неподалік ріс дуб 32 Назва позначає визначену, сталого розміру річ. Straipsniai / Articles 87 DALIA SVIDERSKIENĖ функції справжнього орієнтира, який використовують під час процесу номінації для позначення місця болота. Порівняння цього найменування з репрезентантами розділу «рослинної» мотивації (див. 1.1.4.) очевидно засвідчує їхню відмінність: перший компонент останніх, виражений родовим відмінком множини, вказує, які рослини ростуть або й досі ростуть у названому заболоченому місці. Функцію певних орієнтирів виконують назви будівель у ролі перших компонентів, виражені родовим відмінком множини: Daržinių bala б. Krn: лит. daržinė ‘будівля для зберігання сіна, збіжжя; Gonkų balaitė б. Krn: лит. gonkas ‘передпокій, сіни, веранда’; Kuknelių raistas б. Krn: лит. kuknelė ‘коптильня’; Lėptų raistas б. KzR: лит. lėptas ‘дошка або колода, покладена впоперек канави чи струмка, щоб перейти’. Форму множини у структурі останніх гідронімів могла зумовити не лише наявність кількох будівель у названому середовищі (наприклад, клунь тощо), а й просторове розташування гідрооб’єктів, тобто уявлення про віддаленість (за межами місця проживання)33. Таке припущення дає змогу зробити спостереження, що ці хелоніми зафіксовано в анкетах лісництв. Отже, зазначена причина також могла зумовити вираження певних об’єктів-орієнтирів (будівель, мосту (мостів)) як цілого формою множини замість однини34. 1.2.3. Найменування за зв’язком з іншими топооб’єктами, що були поблизу. (1) Номіновані за локально близькими водними об’єктами; назви річок і боліт обрано опорою для номінації відповідних назв: Rūdės raistas болото Brb: Rūdė річка Brb35; Lankavos Kōja озерце KzR: Lankava болото KzR. Обидві останні назви зафіксовано в анкеті лісництва Папіліо36. У цьому документі міжвоєнної доби зафіксовано й іншу інформацію, яка допомагає зрозуміти й інтерпретувати процеси номінації та мотивації. Біля запису назви Lankavos Kōja в анкеті наведено додаткові дані: галявина в долині, виступ болота Ланкава — брід. Біля назви болота Lankava у KzR зазначено: округлої форми глибоке болото, заросле чорною вільхою. Отже, через певне взаємне розташування (конфігурацію) двох об’єктів у просторі другим компонентом складної назви місцевості Lankavos— 33 На цей чинник звертали увагу й у дослідженнях слов’янської топонімії. Щодо зручного просторового розташування середовища з «ідеальними» відстанями, які номінатори «вимірювали» від житлового приміщення до городу тощо, тобто в межах населеного пункту (села), докладніше див. Березович 1997: 103. 34 Вираження орієнтирів формою множини першого компонента у структурі складних назв, спричинене географічною віддаленістю, може сигналізувати про деонімізацію. Докладніше про це явище в топонімії див. також TMOI: 42–44; Суперанская 2009: 42, 50. 35 Щодо vv. див. LHEž 137; LUEV 137. 36 У попередніх дослідженнях номінації та мотивації топонімів Маріямпольського повіту зафіксовано й іншу мікросистему назв водойм — Шінкабеле – Уодегеле (докладніше див. Sviderskienė 2015: 92–93; 2016: 257). 88 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija Kója37 ужито в переносному значенні38. Ці топоніми пов’язані відношеннями частини й цілого — партонімічними відношеннями39. (2) Номіновані через локально близькі населені місця, назви останніх обрано за основу номінації болотних об’єктів: Važkiemio balā болото Brb: Važkiemis село Āsm (ATSŽ II 338; Žuklių raistas болото Vv: Žukliai (‖ хутір Pamėdi-nės)40. Село Vv (VK). (3) Номіновані через локально близькі географічні назви; назви об’єктів земної поверхні обрано за основу номінації гелонімів. Після пояснень мотивації в дужках наведено дані інвентаризації обох назв, оскільки цю інформацію не вважають зайвою. Навпаки, це допомагає поглянути очима номінатора, «творця» назв місцевостей, помічаючи орієнтири найближчого навколишнього життєвого простору: Barsukyno balā болото Krsn: Barsukynas пагорб Krsn (обидві назви записані в анкеті села Znics Калнішкського лісництва); Bielskapievės raistas болото Igl: Bielskapievė хутір Igl (анкета Варнабудського лісництва); Dvarākėlio balās болото Krsn: Dvarākėlis село Krsn (анкета села Znics Калнішкського лісництва); Klōninės raistas болото Brb: Klōninė хутір Brb (анкета Івонішкського лісництва); Kumėlpievės raistas болото Brb: Kumėlpievė хутір Brb (анкета Івонішкського лісництва); Lapinskepievės raistas болото Brb: Lapinskepievė хутір Brb (анкета Івонішкського лісництва); Lygumukių balā болото Klvr: Lygumukės містечко Klvr (анкета села Šuninkai); Smalinių balā болото Lbv: Smalinės хутір Lbv (анкета села Senabūdis). Ще один болотонім Barsukyno balā Krsn42, записаний в анкеті села Znics Калнішкського лісництва, номіновано шляхом закріплення в живому мовленні, адже існував, але не був зафіксований в анкеті варіант назви пагорба Barsūkų kalnas пагорб Krsn43 *Barsukinis. 1.2.4. Назви, номіновані за взаємним розташуванням у просторі Retos balās болото Brb: лит. rėtas, -ā ‘[...] розташований [...] на певних, порівняно великих відстанях’. 1.3. Назви за відношенням до особи 1.3.1. Перший компонент цих гідронімів — апелятивна назва особи: (1) ім’я, прізвище, прізвисько (2), виражені формою родового відмінка однини або множини, і є назвами тодішніх (колишніх) місцевостей, позначених гелонімами 37 Пор. лит. kója ‘одна з парних частин тіла, за допомогою яких людина або інша істота ходить’. 38 Метонімія, точніше — синекдоха, за відношенням частини й цілого. 39 Toks žodžių santykių tipas vadinamas meronimija (plačiau žr. Jakaitienė 2010: 114). 40 Щодо останнього топоніма див. ATSŽ II 214. 41 Далі вказано назву села, де було записано обидва топоніми, або назву лісництва. 42 До LVŽ I (2008), здається, гелонім не потрапив. 43 Цей топонім записано в тій самій анкеті села Znics Калнішкського лісництва. Straipsniai / Articles 89 DALIA SVIDERSKIENĖ прізвища власників. Усі ці топоніми у формі родового відмінка, як відомо, найчастіше мають посесивне значення, інші — меморіальне44. (1) Меморіальні назви45: Dieduko raštas болото. Brb: лит. diedukas «батько чи мати батько, дід; стара людина, старий; Pūdžius plynie болото. Igl: лит. pūdžius «гончар». (2) Назви за відносинами власності: Botýriaus raštas болото. Brb: прізв. Botýrius; Brók bala болото. Igl: прізв. Brōkas; Būdos pynaitė болото. KzR: прізв. Būdė⁴⁶; Česnų balaitė болото. Brb: прізв. Česna, Česnas; Čižko balaitė болото. Krsn: прізв. Čižikas, Čižikas; Dóbilas raštas болото. Gdl: прізв. Dóbilas; Gidžiūno balaitė болото. Krsn: прізв. *Gidžiūnas, пор. прізв. Katarzyna Gidžunas 1873 р. у Krsn (IAK — за даними цього джерела, прізвище записано в церковній книзі парафії Krosnos), прізв. Gregorius Gidzialis 1691–1719 рр. (там само47); Įrškio balūkė болото. Lb: прізв. *Įrškis чи под., пор. польськ. прізв. Hirshe (SNP IV 121), Irski (там само, 221); Jančaro plynia болото. Vv — антропонім є мотиваційною основою гідроніма, пор. польськ. прізв. Janczur (SNP IV 276); Kėkės raštas болото. Gdl: прізв. Kėkė; Kričenos balaitė болото. Krsn: прізв. Kričena; Lenartų bala болото. Ldn — антропонім є мотиваційною основою гідроніма, пор. прізв. Lenartavičius, нім. прізв. Lenart (Gottschald 1954: 403), польськ. прізв. Lenart (SNP V 558); Rudniko raštas болото. Brb: прізв. Rudnickas; Uželio bala болото. Prn — антропонім є мотиваційною основою гідроніма, пор. прізв. Užinskas, Užinas, польськ. прізв. Uziel (SNP X 38). Лексична природа першого компонента дає змогу подвійно його інтерпретувати — залежно від належності до класу апелятивів чи антропонімів; проте невдовзі до цієї семантичної мікрогрупи було віднесено також: Bartninko bala (т. Bartnyko bala) болото. Igl: лит. bártninkas, bártiniṅkas «управитель маєтку, пасічник» / прізв. Bārtininkas. 1.4. Назви за часом (по)використання / використання (самого) гідрооб’єкта. Мотивація назви болота Malkairčių bala, записаної в анкеті лісництва Sanavās, пов’язана з періодом експлуатації цього об’єкта — лит. malkartis «час заготівлі дров». Цю інтерпретацію мотивації підтверджують фонові 44 Dėl termino žr. Savukynas 1963: 238. 45 «Посесивні топоніми, утворені від апелятивів у формі родового відмінка, також важко відрізнити від меморіальних, оскільки, скажімо, Kūni̇go upelis міг називатися так не лише тому, що протікав через поле священника, а й тому, що священник був пов’язаний із ним у якийсь інший спосіб» (Savukynas 1963: 239). Виходячи з цього твердження, назву гелоніма Dieduko raštas, болото Brb., можна кваліфікувати і як меморіальну, і як посесивну — дані листків запису топонімів цього не прояснюють. Інший топонім можна було б кваліфікувати як меморіальний, оскільки, за даними анкети села Gudinė, колись звідси брали глину для виготовлення горщиків; отже, можна припустити, що в цьому місці, найімовірніше, жив гончар.» 46 На думку авторів LVŽ, можливою є й інша основа утворення топоніма — назва споруди лит. būdė (див. також LVŽ I 588–590), що виступає першим, означальним компонентом складного гідроніма. 47 Прізвище зафіксовано в іншому ареалі; назву засвідчено книгою реєстрації хрещень Кріунської парафії. 90 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija відомості48: «Дров’яні дерева зазвичай рубають узимку, коли деревина сухіша (до того ж легше зайти в ліс із грузьким ґрунтом, легше вивезти деревину, коли ґрунт промерзлий)»49. Щодо семантики пор. також записане в анкеті лісництва Юрес50 ім’я урочища Malkabiris rst. KzR. 2. СКЛАДНІ ГЕЛОНІМИ З ПОКИ ЩО НЕ ЗОВСІМ ЗРОЗУМІЛОЮ МОТИВАЦІЄЮ. 2.1. Імовірно, у назві відображено історичні події, реальні чи уявні, що збереглися в пам’яті певних етнічних груп: Liogerio balos b. Ss51; пор. лит. liogeris «тимчасове місце стоянки, перебування, зазвичай у наметі або тимчасових спорудах, табір»52. Таке тлумачення назви, схоже, також має певний відтінок поранення, однак щодо цього пор. лит. legerė (нім. Lägel), lėgerė «маленька бочка» (LKŽ), lėgerė (legerė) «те саме» (Čepienė 2006: 74). Можливо, цей апелятив і є справжньою мовною основою мотивації назви болота. Щодо семантики пор. також зафіксований у тій самій місцевості складний гідронім Bōsaraistis rst. Šl: лит. bōsas «бочка, барило». У цьому останньому випадку гідрооб’єкт отримав назву через свою «опуклу» поверхню, а «набрякання» поверхні могло бути спричинене рослинним покривом або шаром торфу (див. також Sviderskienė 2016: 250). Отже, дані анкети села Лашяй — посеред болота горбок, ніби якась опуклість, — підтверджують імовірне пояснення мотивації. Близькою до семантики історичних подій видається й назва болота Razbaininkų pynė b. KzR, зафіксована в анкеті лісництва Папіліс. Дослідниця російської топонімії Єлена Л. Березович пропонує два тлумачення мотивації географічних назв, пов’язаних із цим апелятивним найменуванням особи (пор. рос. разбойник «перен. розм. гнобитель; розм. негідник, шибеник, бандит; жарт. розбишака, шибайголова, гульвіса» (RLKŽ III 543)). В одному з них (найновішому) 48 Dėl termino žr. Gudavičius 2007: 153–154, Гуриева 2009: 70–73. 49 Щодо останнього твердження див. https://lt.wikipedia.org/wiki/Malkos [дата перегляду: 2017-04-25]. 50 Дані цієї анкети: розповідають, що тут було багато засохлих дерев, і люди могли рубати стільки, скільки хотіли. 51 Схоже, ту саму назву зафіксовано й в анкеті лісництва Саснава. Тут написано: у давнину під час воєн люди, покинувши домівки, жили біля тих боліт. 52 Очевидно, повстання 1863 року, яке в міжвоєнний період ще називали buntmetis, спонукало до появи цієї назви місцевості; пор. уривок із листа Міколаса Каткаускаса до Вайжгантаса: Там були ліси. Лісники тих лісів, починаючи з buntmetis, кожен передавав своїм наступникам звістку про місце табору... (докладніше див. Mataitytė 2013: 4–11). Про відображення в литовській фразеології нещасть минулого, що збереглися в пам’яті певних етнічних груп, див. також Jašūnaitė 2007: 89. Straipsniai / Articles 91 DALIA SVIDERSKIENĖ генеруються номінації та мотиваційні зв’язки, засновані на культурно-історичних відносинах, висвітлюється значення просторово-часових подій як стимулу номінації (докладніше див. Березович, Куко, Сурикова 2015: 108–133). Інше пояснення мотивації дослідницею, що доповнює перше, ґрунтується на семантичній асоціації словоформ (пор. також рос. апелятив разбойник і фізико-географічний термін рос. разбой, разбойник, про який ітиметься далі). Оскільки репрезентанти російської топонімії зафіксовані поблизу річок, що протікали (протікають) неподалік, їхня номінація, як зауважує J. L. Березович, могла бути пов’язана з місцевою гідрографією, вираженою фізико-географічним терміном рос. разбой, разбойник ‘ділянка річки, що тече багатьма потоками, рясніє островами, де багато мілин, перекатів, осередків’⁵³, який позначає певні особливості ділянки річкового русла (докладніше див. Березович 2010: 200–201; 203–204). Під час розширеного аналізу мотивації назви болота Razbaininkų plyne у KžR у картотеці литовської топонімії (VK) виявлено й інші назви місцевостей, записані з живого мовлення, з першим компонентом або складником, що структурно збігається⁵⁴. Наводимо їх далі: у досліджуваній місцевості зафіксовано ороним Razbaininkų kalnas у klv. KžR (за даними анкети лісництва Papilio у волості Veiverių-Kazlų, кажуть, раніше тут жили розбійники)⁵⁵; дещо далі — Razbajakalnis у kn. Pv (до речі, структурно найбільше збігається з імовірним лексичним мотиватором⁵⁶ рос. разбой); в інших місцевостях — Razbaininkų salelė у s. Sug, Razbaininkų kelėlis у kl. Auk, Razbajų dubà у db. Slnt (також пор. разбой) та ще кілька інших. Порівнявши наявні дані картотеки з гідронімічними даними, наведеними в офіційному друкованому джерелі Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas та Lietuvos vietovardžių žodyno, а також зі свідченнями VK, записаними з живого мовлення, з’ясовуємо, що поблизу всіх згаданих топонімів (у тому самому селі) течуть річки: Razbaininkų plyna і Razbaininkų kalnas у KžR (анкета лісництва Papilio) — р. Pilvė у Plv (LŪV 125); Razbajakalnis у Pv (с. Laučionys) — потічок Didelio raisto upėlis у Pv (LVŽ II 245), потічок Dryžėlė || Dryžėlės у Pv (там само, 331) (потічки течуть територією с. Laučionys); Razbaininkų salelė (с. Suginčiai) — Sug — р. Daubulis у Sug, р. Daubulis у Sug (LŪV 27), р. Kūlėpis у Sug (там само, 82) (річки течуть територією с. Suginčiai); Razbaininkų kelėlis у Auk (с. Šadžiūnai) — р. Milunka у Auk (потічок тече територією с. Šadžiūnai (VK); Razbajų dubà у Slnt 53 Термін зафіксовано у словнику народних етнографічних термінів: Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов. Москва: Мысль, 1984, 654 с. (за Березович, с. 473). Рецензію на словник опублікував A. Vanagas (докладніше див. Vanagas 1989: 212–214). 54 Траплялися також випадки фонетично варіативних форм. 55 Цей vv. повторно зафіксовано також під час мовної експедиції 1966 року (див. про нього VK). 56 Dėl termino žr. Блинова 2007. 92 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija (с. Skudaliai) — Gedgūdų upalis потічок у Slnt (потічок тече територією с. Skudaliai (VK)). Як видно з зібраного й наведеного матеріалу, дані литовської топонімії також не суперечать ідентифікації мотиватора, пов’язаного з гідрографією57. Отже, можна вважати, що приклади закріплення етнокультурної інформації в назвах місцевостей, імовірно, свідчать про псевдомотивацію. 2.2. Зафіксована в живому мовленні форма гідроніма Sidabrinių bal болото у Ldn (анкета с. Paželsviai) могла постати на основі семантичної асоціації словоформ: sidabriniai — срібні гроші, цінності58. Однак гідрооб’єкт, найімовірніше, отримав назву через певні особливості його дна й води: світле (піщане) дно та чисту й прозору воду болота59. Отже, реальному змісту назви відповідає суфіксальне утворення Sidabriniai болото у Ldn: лит. sidabras ‘дорогий, стійкий до іржі білий метал (Ag)’. Щодо семантики пор. зафіксований у тій самій місцевості утворений шляхом складання гідронім Cidabrabl болото у Brb: лит. cidabras ‘срібло’, також метафорично названий за властивістю води гідрооб’єкта (її прозорістю)60. 2.3. Болото Vieversių bal у Lbv отримало метафоричну назву через заростання гідрооб’єкта рідкими аїрами. На всій території Литви поширену властивість пташки (за даними LKŽe, vieversys = vieversys ‘співочий птах родини жайворонкових’) — menkumas ‘мала кількість’ (пор. Vieversys mažas toks, gieda pasari (Dv)) — у процесі номінації перенесено на ознаку рослин, що росли поряд із гідрооб’єктом, — ірисів (kalavijas ‘рослина боліт, озер і річок із листям, схожим на меч, аїр (Acorus calamus)’) — (за даними «Словника порівнянь», виражати її можна так: Rugiai esti kaip vieversiai (smulkūs, reti61 ‘дрібні, рідкі’, пор. також зафіксоване в живому мовленні в тому самому ареалі речення: Plaukai buvo kai vieversio (menki ‘рідкі, тонкі’), kai gimė (Vs). Цю інтерпретацію мотивації підтверджують дані анкети с. Makauskai — [болото] заросло так званими калавіями62. Отже, значення назви місцевості, що реально репрезентується, — заросле аїром, 57 Оскільки досліджувану місцевість у міжвоєнний період можна охарактеризувати як етнічно змішане середовище (за даними загального перепису населення 1923 року, у Маріямпольському повіті, крім литовців (87,92%), проживали 3,42% німців, 1,31% поляків та ін. (ці дані див. також Subačius 2009: 228)), імовірний термін, пов’язаний із гідрографією, міг належати до запозиченої лексики. 58 Про псевдомотивації гідронімів, пов’язані з грошима, у російській топонімії див. Березович 2010: 200–201. 59 У дослідженнях російської топонімії наведено аналогічне тлумачення мотивації назв водойм (докладніше див. там само). 60 Dėl pastarojo balardžio motyvacijos dar žr. Sviderskienė 2016: 253. 61 Див. http://lkiis.lki.lt/palyginimu;jsessionid=7A915DD336B6718C1189DBE0D0396F9 [переглянуто 2017-09-04]. 62 Пор. також зафіксоване в досліджуваній місцевості висловлювання Reikia išpjauti kalavijas iš baltes (Šil). Straipsniai / Articles 93 DALIA SVIDERSKIENĖ через малі розміри називалася vieresiais, заросла болотом. Пояснення значення виявляє невідповідність між вираженням гідроніма Vėversiuko balaitė і його значенням63. Виникнення цієї форми в живому мовленні зумовила обставина, що в балтійських мовах кожну назву місцевості можна передати родовим відмінком особового імені64. Як показав докладний аналіз мотивації згаданого гідроніма, реальний зміст назви відповідає похідному утворенню із суфіксом Vėversiukas б. Lbv. Для порівняння семантики залучено зафіксований в іншому ареалі суфіксальний мікротопонім Vieversytė ж. Gdž65, що підтверджує можливість існування в живому мовленні форми гідроніма Vėversiukas і виявляє єдність форми та змісту назви як знака. 2.3. На досліджуваній території зафіксовано ще одну назву, тлумачення мотивації якої викликає сумніви, — Kaulinis raistas б. Šl. З огляду на свідчення інформантів, зафіксовані в анкеті лісництва Мікалішкіс, болото, оточене сушею, можна припустити, що гідрооб’єкт, найімовірніше, був невеликим, тож той, хто дав йому назву, міг ідентифікувати його візуально щодо навколишнього мікросередовища66. Щоб аргументовано пояснити, яка ознака місцевості зумовила цю назву, відповідь шукали також у топонімічному матеріалі з інших ареалів, записаному з живого мовлення. В анкеті села Стукай, волості Крекенави Паневежиського повіту, знайдено зафіксований гідронім Kaulinė б. Kkn. У графі анкети «Тип, вигляд, якість поверхні землі» зазначено: купинясте болото біля лісу Стукай. Далі [...] (нерозбірливе слово) palga. З наведеної інформації можна зробити висновок, що цей гідрооб’єкт назвали через його форму67. Отже, можна припустити, що гідрооб’єкт на досліджуваній території також міг отримати назву через свою форму (пор. також зафіксований на досліджуваній території суфіксальний гідронім Kaulinė б. KzR68). Семантичні асоціації словоформ могли в живому мовленні породжувати асоціації з кістками, які знаходили в тих місцях. Наприклад, у графі «Примітки» згаданої анкети села Стукай зазначено, що у старовину в тому болоті закопували здохлих або зарізаних коней. 63 Варто також звернути увагу на зменшувальну форму першого компонента складеної назви місцевості. 64 Dar žr. Savukynas 1963: 235. 65 За даними VK, гідронім записано в анкеті маєтку Піленай, волості Гуджюнай Кедайняйського повіту (1936 р.). 66 Авторка статті дякує анонімному рецензентові за зауваження, що болото ‘місце, оточене сушею’ — це так чи інакше будь-яка водойма: водну місцевість завжди оточує суша. Крім того, авторка дякує за інтерпретацію мотивації гідроніма: «не виключена можливість, що Kaulinis raistas — це місце, де знаходять кістки». 67 Пор. також зафіксовані у VK мікротопоніми: Kiškiaulis паг. Rim (записав мовознавець K. Eiginas у 1966 р.), Nugarkaulis узгір. Mt (анкета назв земель 1935 р.), які, найімовірніше, також отримали назви через форму топооб’єкта. 68 В анкеті лісництва Рункіай додаткову інформацію не зафіксовано. 94 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija 2.4. Не всі чинники, що надихнули появу ще одного гідроніма, зрозумілі: Samanyno raistas болото Brb: лит. samanynas «місце, поросле мохом»; щодо семантики пор. інші гідроніми, утворені складним способом і зафіксовані в досліджуваному ареалі: Samanynraistis болото Dg, Samanynpeikė плесо Smn (див. про них VK). Нині важко точно сказати, чи вологі місця називали за розташованою поруч місцевістю, де росли певні види рослин, тобто мохи, чи місце, зайняте болотом, і було тим порослим мохом місцем, моховищем (Samanynas болото Brb?). Наявні дані свідчать на користь можливості обох інтерпретацій мотивації гідроніма. За даними LẒe, у живому мовленні досліджуваного ареалу зафіксовано вживання апелятива samanas: Tam paraity vieni samanynai [...] (Pv) — це свідчило б, що місце, де є моховище, вказано щодо болота (paraity), отже, й місце розташування болота імовірно, могло бути визначене щодо моху. Однак зафіксовані в живому мовленні досліджуваного ареалу назви гідрооб’єктів Samanynas плесо Lp (1975 р.); болото Šlvn (1988 р.), болото Ktv (1986 р.)69 засвідчують можливість існування назви болота Samanynas. 3. ВИСНОВКИ 3.1. Встановлено, що на дослідженій території переважають складені назви, які позначають положення гідрооб’єкта, його місце у просторі, — 30 одиниць (40%). Назви утворюють, орієнтуючись на розташовані поруч топооб’єкти: гідроніми, населені пункти, особливо назви земельних ділянок; будівлі (клуні, токи, кухні, кладки), дерево (дуб), а також інші ділянки земної поверхні (болото, луку, сосновий ліс тощо). Назву, утворену за взаємним розташуванням гідрооб’єктів, зафіксовано одну (Retos balaitės б. Brb). Це дає підстави стверджувати, що більшість гелонімів, утворених способом складання, відображають у свідомості індивіда навколишню топографічну, географічну й культурну дійсність. Особливості досліджених гідрооб’єктів позначають 26 гелонімів (36%). Під час найдетальнішого найменування описують поверхню дна3 (якість поверхні дна (мулисте дно), її фізичні властивості (в’язкість), постійний спуск від поверхні вниз (глибина) і кількість води в гідрооб’єкті3 (велика кількість води в гідрооб’єкті та її відсутність). Назви утворюють і за іншими особливостями гідрооб’єктів: за характерною особливістю місцевості4, за рослинами4 та тваринами (птахами)4, за тим, що є / трапляється у вологих місцях, за розміром гідрооб’єкта тощо. Це показує, що 69 За свідченням інформанта, дуже глибоке, заросле кущами, до нього просто важко дістатися. Посеред болота росте мох. Straipsniai / Articles 95 DALIA ŠIDERSKIENĖ найбільше привертає увагу того, хто дає назву, під час утворення складених назв водойм на дослідженій території. Зафіксовано 17 назв (24%), утворених за зв’язком з особою. Абсолютну більшість становлять назви, що виражають відносини власності. Вибрані для номінації антропоніми відображають змішане національне середовище досліджуваної території. До наших днів дійшла зафіксована форма гідроніма Gidžiūno balā болото, волость Krsnos), особове ім’я *Gidžiūnas збереглося в церковній книзі Кросненської парафії Katarzina Gidžunas (1873 р.). Аналіз складених гелонімів (як і складних) дає змогу обережно констатувати помічене активніше використання антропонімів у процесі номінації гелонімів, ніж у випадках номінації річок та озер. Щоб підтвердити або спростувати це твердження, потрібні ґрунтовніші дослідження власне литовських гелонімів. За часом використання названо один гідрооб’єкт (Malakirių bala болото Ss). 3.2. Метафоричні гідроніми, хоча й фрагментарно, по-різному розкривають сприйняття гідрооб’єктів представниками мовної спільноти дослідженої території. У процесі топонімізації, називаючи об’єкт як місце, цільову сферу, використовують різні сфери-джерела: päpas, patāpas (повінь) — для позначення кількості води в гідрооб’єкті (Patapų balā болото Krsn), sidābras — для позначення прозорої води гідрооб’єкта (Sidabriniai болото Ldn). Зафіксована в живому мовленні форма гідроніма Sidabrinių balā болото Ldn могла виникнути на основі семантичної асоціації словоформ (sidabriniai — срібні гроші, цінності). Просторове сприйняття «творцем» топонімів цілого й частини та його схильність до конкретизації ілюструє мікросистема, виявлена під час дослідження: Lanckava (с. KzR) — Lanckavos Kōja (поле KzR). Імовірно, через замкнутість і консервативність міжвоєнної сільської громади, а також наголошення на власній ідентичності робилися спроби відродити й закріпити в топонімії спогади про минуле народу. Ці спроби «осіли» в місцевих назвах Liogerio balos болото Ss, Razbaininkų plytė болото KzR (псевдоміфічні образи liogeris, razbaininkas), таким чином виявляючи етичні й культурні пріоритети громади. Мотивація гелонімів Veversīkas болото Lby (уточнена форма назви з Veversīko balā болото Lby) та Velnių balāte болото Brb ґрунтується на перенесенні оцінних ознак реалій, що дають назву (птаха, міфічної істоти), на оцінювання рослин, які росли поруч із гідрооб’єктом, і самого гідрооб’єкта. Vēverys (= жайворонок) уособлює малий розмір, а чорти — непридатність до людських потреб. Остання оцінка ґрунтується на стереотипі етносвідомості. Обидві назви гідрооб’єктів інформативні з етнокультурного погляду. Помічена особливість закріплення етнокультурної інформації в назвах місцевостей спонукає до подальших досліджень топонімізації, що розкриватимуть накопичений у назвах місцевостей національний (культурний) інвентар ознак, які виявляють ту чи іншу 96 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities... motyvacija найтиповіші ознаки місцевості (репрезентанти). Оскільки пояснення мотивації гідронімів (як і інших топонімів) також розкриває оцінні інтенції того, хто дав назву, результати досліджень литовської ономастики можна було б включити до сфери досліджень аксіології мови. ПОЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ТА ІНШІ СКОРОЧЕННЯ ank. – анкета aps – повіт avd. – особове ім’я b. – болото db. – балка dv. – маєток gir. – лісництво int. – притока kl. – дорога kln. – гора klv. – пагорб mš. – ліс pk. – болото, заболочена місцевість pk. – переносне значення pv. – луг pd. – прізвище rst. – болото s. – острів vls. – волость vv. – назва місцевості ž. – земля СКОРОЧЕННЯ ПОСИЛАНЬ НА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ Auk – Аукштадваріс (Аукштадварський район) Brb – Балбєришкіс (Пренайський район) Dg – Дауґай (Алітуський район) Gd – Ґуделяй (територія самоврядування Маріямполе) Gdž – Ґуджюнай (Кедайняйський район) Igl – Іґлішкеляй (територія самоврядування Маріямполе) Klv – Кальварія (територія самоврядування Маріямполе) Kt – Кієтавишкес (Кайшядорський район) KzR – Казлу-Руда Lb – Любаво (територія Калварійського самоврядування) Ldv – Людвінавас (територія Маріямпольського самоврядування) Lp – Лейпалінгіс (територія Друскінінкайського самоврядування) Mj – Маріямполе Pk – Пакуньоніс (район Пренай) Plv – Пілвішкяй (район Вілкавишкіс) Pn – Пенаї Pv – Півашюнай (район Алітус) Slt – Салантай (район Кретінга) Smln – Смалінинкай (район Юрбаркас) Ss – Сасна (територія Маріямпольського самоврядування) Sg – Сугіняй (район Молетай) Šl – Шілавотас (район Пренай) Švn – Шлавантай (район Лаздіяй) Vv – Вейверяй (район Пренай) Straipsniai / Articles 97 DALIA SVIDERSKIENĖ ŠALTINIAI ATSŽ II – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, parengė Z. Noreika, V. Šravinskas. Vilnius: Mintis, 1976. Gottschalď Max 1954: Deutsche Namenkunde. Berlin: Verlag Walter de Gruyter u. Co. IAK – Istorinių asmenvardžių kartoteka, Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002, elektroninis variantas (antras elektroninis leidimas, red. kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Rūtė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jona Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013. LPŽ – Lietuvių pavardžių žodynas 1–2, autoriai: V. Maciejauskienė, M. Razmutė, A. Vanagas, atsak. red. A. Vanagas. Vilnius: Mokslas, 1985–1989. LUEV – Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, atsak. red. E. Grinaveckienė. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963. LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1, red. kolegija: L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolp. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008. LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2, autoriai: L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmutė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2014. SNP – Słownik nazw współczesnie w Polsce używanych 1–10. Kraków: Polska Akademia Nak, Instytut Języka Polskiego, 1992–1994. VK – Vietovardžių iš gyvosios kalbos kartoteka. Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro fondas. LITERATŪRA Būgienė Lina 1999: Minis vandens įprasminimas Lietuvių sakmėse, padavimuose ir tikėjimuose. – Tautosakos darbai 11(18), 13–85. Čepienė Nijolė 2006: Lietuvių kalbos germanizmai ir jų fonetinės ypatybės. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gudavičius Aloyzas 2007: Gretinamoji semantika. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Gudavičius Aloyzas 2009: Etnolingvistika (Tauta kalboje). Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Gritėnienė Aurelija 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. 98 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Jasiūnaitė Birutė 2007: „Velnio kėdė“ (mitologinių personažų aplinka frazeologijoje: namai, sodyba, bažnyčia). – Baltistica 42(1), 89–115. Lubienė Jūratė 2015: Lietuvių kalbos mikonimai: nominacija ir motyvacija. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Marcinkevičienė Rūta 2011: Žodžio reikšmė. Žodynai ir tekstynai. Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla. Mataitytė Inga 2013: 1863 metų sukilimas ir sukilėliai kalboje. – Gimtoji kalba 4, 4–11. Razukaitė Marija 2003: Būdvardžio aukštas, aukšta įvardžiuotinės formos vietovardžiuose. – Kalbos kultūra 76, 63–66. Razukaitė Marija 2003b: Sudėtiniai Lietuvos oikonimai. – Baltų filologija 12(2), 63–80. Savuknas Brony̆s 1963: Kilmininkiniai lietuvių vietovardžiai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 6, 235–246. Savuknas Bronys 1966: К проблеме западнобалтийского субстрата в юго-западной Литве. – Baltistica 1(2), 165–176. Savuknas Bronys 1971: Kaip padaryti vandenų vardai. – Pergalė 12, 166–169. Subačius Kęstutis 2009: Marijampolės miestas. Prieštarė, miesto ištakos, istorija, mintys, kūrėjai. Marijampolė: Piko valanda. Sviderskienė Dalia 2005: Marijampolės apskrities Marijampolės valsčiaus vietovardžių darbos ir kilmės pinklėnai. – Acta Linguistica Lithuanica 52, 91–118. Sviderskienė Dalia 2014: Dėl Marijampolės apskrities žemėvardžių semantinės motyvacijos (kvalifikavimo ir klasifikavimo problema). – Tarptautinės mokslinės konferencijos „Onomastikos darbai: inovacijos ir tradicijos“ tezės 2014 m. lapkričio 20–21 d., Vilnius. Prieiga per internetą http://www.lki.lt/LKI_LT/images/Instituto_darbai/Konferencijos/onomastikos_darbai_tezės.pdf (žiūrėta 2015-08-14). Sviderskienė Dalia 2015: Dėl pragmatinės lingvistinės vietovardžių analizės (remiantis Marijampolės apskrities vietovardžiais). – Acta Linguistica Lithuanica 73, 166–199. Sviderskienė Dalia 2016: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 243–273. Urbis Vincas 1978: Žodžių darbos teorija. Vilnius: Mokslas. Vanas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mintis. Straipsniai / Articles 99 DAIĄ SVIDERSKIENĖ Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153. Vanagas Aleksandras 1989: Recenzija: Мурзаев Э. М. Словарь народных географических терминов. Москва: Мысль, 1984, 654 с. – Lietuvių kalbotyros klausimai 28, 212–214. Vanagas Aleksandras 1973: Vietovardžiai. – Kaip rinkti liaudies kalbos duomenis (Metodiniai patarimai). Vilnius: Raidė, 6–9. Vanagas Aleksandras 1999: Hidronimai. – Lietuvių kalbos enciklopedija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 239–242. Березович Е. Л. 1997: О специфике топонимической версии этнокультурной информации. – Известия Уральского государственного университета. Гуманитарные науки 7, 90–106. Березович Е. Л. 1998: Семантическая типология русских топонимов: проблемы, возможности, перспективы. – Ономастика и диалектная лексика 2, 129–148. Березович Е. Л. 2010: Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте: Мифопоэтический образ пространства. Москва: КомКнига. Березович Е. Л., Кучко В. С., Сурикова О. Д. 2015: Топонимическое предание и исторический факт (на материале преданий о разбойниках восточного Вологодско-Костромского пограничья). – Вопросы ономастики 1(18), 108–133. Березович Е. Л., Макарова А. А., Муллонен И. И. 2015: „Демонологические“ названия в русской и субстратной топонимии Русского Севера и Карелии (на материале основ черм- и hisi-). – Linguistica 55, 187–206. Блинова О. И. 2007: Мотивология и её аспекты. Томск: Издательство Томского университета. Голев Н. Д. 1972: О принципах номинации и методе их исследования. Prieiga per internetą http://lingvo.asu.ru/golev/articles/z66.html (žiūrėta 2017-08-19). Гулева Л. Г. 2009: Топонимия и фоновая информация. – Этнолингвистика. Ономастика. Этимология: материалы междунар. науч. конф. Екатеринбург, 8–12 сентября 2009 г., под ред. Е. Л. Березович, 70–73. Кубрякова Е. С. 2004: Язык и значение. Москва: Языки славянской культуры. Кубрякова Е. С. 2012: Теория номинации и словообразование. Москва: Либроком. Суперанская А. В. 2009: Ономастика начала XXI века. Москва: Институт языкознания. 100 Acta Linguistica Lithuanica LXXVI Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija ТМОИ – Теория и методика ономастических исследований, А. В. Суперанская, В. Э. Сталтмане, Н. В. Подольская, А. Х. Султанов, отв. ред. А. П. Непокупный. Москва: Наука, 1986. Motivation of Composite Helonyms of Marijampolė County SUMMARY As a continuity of the analysis of toponimization of hydronyms from a single administrative unit (Marijampolė County) recorded in the interwar period, the article provides an in-depth analysis of the motivation of helonyms formed by means of compositing. After the available division of compound toponyms into genitive and qualifying toponyms (according to Vanagas) was corrected by dividing them into compound toponyms in agreement and in non-agreement (according to Savukynas), the latter were evaluated in a complex manner: from a derivational and semantic perspective, taking into account the background information of the period in question and referring to additional data of the interwar questionnaires recording the factors of nomination and the outcomes of the communicative activity of linguistic community members which helped to find out the actually represented content of hydronyms and pseudomotivation. The analysis showed the uneven structure of composite hydronyms and different syntactic connections between the components of a binary nomination; in the process of nomination the lexical inventory reflects the direction of thought of a linguistic community member in a certain ethic field in the selection of the feature of motivation and communicative intentions. All that is closely linked to the name-giver’s reality, his/her knowledge and awareness as well as ethnic (national) consciousness. The research determined the tendencies of nomination of compound helonyms (1). The area in question is dominated by the nominations expressing the position of the hydroobject, its place in space (40 per cent). The objects are nominated with a focus on the locally connecting land names and other places and buildings located on the land surface. It shows that the helonyms formed by means of compositing are a reflection of the surrounding topographical, geographical and cultural reality in the individual’s consciousness. The peculiarities of hydroobjects are expressed by 36 per cent of hydronyms. The hydroobject’s bottom surface (its quality (clay-covered area), physical properties (viscosity), remoteness, going from the surface downwards (depth) and the amount of water in the hydroobject (plenty of water and its absence) are most commonly reflected in nominations. Hydroobjects are also named for other properties: plants, animals (birds), for what is (found) in wet places, the voluminosity of the hydroobject, etc. It shows what draws the name-giver’s attention in compounding the hydronyms in the area in question. Straipsniai / Articles 101 DALIA SVIDERSKIENĖ The nominations based on the relationship with a person account for 24 per cent. They are prevailed by the nominations expressing the relations of ownership. The personal names on which the nomination is based reflect the mixed ethnic environment in the area under analysis. (2) Metaphorical hydronyms reveal how a linguistic community member in this area perceives the small hydroobjects. When designing the target domain of the hydroobject as a place, different source domains are selected in the process of nomination: pãtapas, pãtapas (flood) – to denote the amount of water in the hydroobject (Pãtapų balà b. Rsn); sidãbras – to denote the hydroobject’s transparent water (Sidabrinių b. Ldn). The hydronym form Sidabrinių balà b. Ldn recorded in the living language could have originated on the basis of the semantic association of word forms (sidabriniai – silver money, valuables). (3) The name-giver’s concept of the spatial whole and part and the tendency to concretise is illustrated by the microsystem which became apparent in the research Lančkavõ (b. KzR) – Lančkavõs Kója (pln. KzR). (4) The ethnic community’s cultural priorities reveal in the attempts to revive and consolidate the memories of the past of the nation which are established in the form of the pseudoinnovators logeris and razbaininkas in such units of own toponymy as Logerio balas b. Ss and Razbaininkų plyniai b. KzR. (5) The nominations Vėversiukas b. Lbv (the place-name form is modified from Vėversiuko balà) and Velnių balà b. Brb are informative in ethnic-cultural terms. Their motivation is based on the transfer of the evaluative features of the nominating realia (bird, mythical creature) to express the evaluation of the plants growing next to the hydroobject (calamus) and the hydroobject itself. Vėversys (= vieversys, ‘lark’) represents smallness; velnias (velniai, ‘devil’) represents usefulness for human needs. The latter evaluation is based on the stereotypes of ethnic consciousness. The analysis of the motivation of compound hydronyms revealed that theonyms in question are not only a reflection of the surrounding geographical and topographical reality in the individual’s consciousness. They also reflect the cultural priorities and axiological indicators of the ethnic community. Įteikta 2017 m. spalio 3 d. DALIA SVIDERSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 102 Acta Linguistica Lithuanica LXXVII