Laima Kalėdienė (sudarytoja). „Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika“

VILJA RAGAŠIENĖ Литовський інститут мови Напрями наукових досліджень: акцентологія, діалектологія, етнолінгвістика, лексикографія. DOI: https://doi.org/10.35321/all81-13 Лайма Каледієне (упорядниця) ВАЛЕРІЮС ЧЕКМОНАС: МОВНІ КОНТАКТИ І СОЦІОЛІНГВІСТИКА Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2017, 1100 p. ISBN 978-609-411-201-0 2017 року Литовський інститут мови видав книгу, упорядковану досвідченою соціолінгвісткою Лаймою Каледієне, Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika. У виданні опубліковано найважливіші праці ерудованого лінгвіста, професора Валеріюса Чекмонаса (1937–2004), присвячені взаємодії балтійських і слов’янських мов та соціолінгвістичній ситуації в багатомовних ареалах Литви. Підготовку й видання книги підтримала Державна комісія з литовської мови коштами програми досліджень функціонування та змін літературної литовської мови, діалектів та інших різновидів мови. Над укладанням збірника статей багато працювали не лише керівниця проєкту (упорядниця книги й відповідальна редакторка), проф. д-р Лайма Каледієне, а й очолювана нею редакційна колегія — доц. д-р Ірена Адамавічюте-Чекмонене, д-р Нійоле Туоміене та Ріта Урнєжюте. Видання рецензували компетентні дослідники діалектів і мовних контактів: проф. габіліт. д-р Боніфакас Стунджя та доц. д-р Едмундас Трумпа. Мета цієї рецензії — привернути увагу лінгвістичної спільноти до ґрунтовної збірки праць В. Чекмонаса, розглянути, на думку авторки, найактуальніші статті та структуру видання, а також обговорити принципи його укладання. Книга складається з передмови (с. 13–20), вступу (с. 21–58) і двох великих частин: наукових статей Валеріюса Чекмонаса (значну частину написано у співавторстві) про контакти литовської, білоруської та польської мов (с. 59–584), а також праць його учнів, однодумців і колег у цій галузі досліджень (с. 585–788). Recenzijos / Reviews 261 VILIJA RAGAIŠIENĖ У виданні опубліковано актуальну для дослідників мовних контактів бібліографію Валерія Чекмона, упорядковану Надеждою Морозовою (доповнену І. Адомавічюте-Чекмонене) (с. 826–845). Наприкінці книги подано резюме статей литовською та англійською мовами (с. 847–1056), а також покажчики за трьома темами — термінів, досліджених населених пунктів і авторів (с. 1057–1110). У передмові до книги, опублікованій литовською та англійською мовами, коротко розглянуто характер збірника й представлено мету його укладання — розкрити створену В. Чекмоном методологію дослідження взаємодії балтійських і слов’янських мов. У передмові не лише представлено методологію, а й звернуто увагу на особливі риси праці науковця. Упорядниця збірника й сьогодні вважає унікальним підхід дослідника, за яким справжній стан речей можна з’ясувати, лише спілкуючись із інформантом усіма мовами, якими він розмовляє, не надаючи жодній із них переваги (с. 15). Зібраний за цією методикою дослідницький матеріал мав би стати основою задуманої В. Чекмоном багатотомної енциклопедії. У ній було б представлено не лише автентичні аудіозаписи, а й різноманітні факти про поширення, вживання, історію, мовні настанови та культуру литовської, білоруської й польської мов. У вступі до книги, підготовленому Л. Каледене й також опублікованому литовською та англійською мовами, розглянуто два важливі для такого видання аспекти — контекст і зміст книги. Тут пояснено терміни, вживані у статтях, охарактеризовано аудіозаписи живого мовлення, що досліджувалися (білоруські, литовські, польські та російські), і їхніх інформантів, описано досить складну історичну й соціальну ситуацію XX століття. Дуже конкретно представлено опубліковані в книзі статті, розглянуто висунуті в них гіпотези та актуальні методологічні питання. Найцікавішою є перша частина книги, присвячена окремому напряму. Вона складається з чотирьох розділів: I — Соціолінгвістика: методологія, II — Ареали, III — Граматика і фонологія, IV — Старообрядці. У цій частині опубліковано двадцять п’ять статей В. Чекмона, чимало з яких, як уже зазначалося, підготовлено у співавторстві. Тематика статей досить широка: взаємодія литовської, білоруської та польської мов, поширення цих мов у Литві, соціолінгвістична ситуація в багатомовних прикордонних ареалах Литви й Білорусі, у колишніх або досі наявних литовських мовних островах у Білорусі, розгляд населення, яке користується литовською та слов’янськими мовами й їхніми різновидами, а також національної самосвідомості та етнічного походження тощо (див. Nijolė Tuomienė. Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika, sud. Laima Kalėdienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2017, 110 p.; Gimtoji kalba 9, 2019, 24–25). Перший розділ складається з дванадцяти статей, актуальних і сьогодні; три з них варто виокремити й розглянути докладніше. Насамперед слід звернути увагу на статтю В. Чекмона, яку Л. Каледене пропонує вважати програмною: «Ще раз про долю рукописів, або передмова до вступної статті» (в огляді змісту книги зазначено іншу назву — «Про походження польськомовних ареалів у Віленському краї», с. 25). 62 Acta Linguistica Lituanica LXXI Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika У ній викладено основні думки про поширення польської мови в Литві. Це вступ, написаний В. Чекмоном до зниклої 1939 року книги Галини Турської, перевиданої у Вільнюсі 1995 року. В. Чекмон, оцінюючи праці Г. Турської на тлі сучасних досліджень, вважає її заслуги беззаперечними. Особливо цінними з наукового погляду вважаються й докладно коментуються три наукові спостереження (ідеї, висловлені перед нею іншими дослідниками): 1) основою віленського діалекту є варіант польської літературної мови, сформований у Вільнюсі в XVII–XIX століттях; 2) територіальні відгалуження віленського діалекту походять від віленського варіанта польської літературної мови; 3) особливості як віленського варіанта польської літературної мови, так і віленського польського діалекту виникли під впливом білоруських і литовських говірок (с. 93). Уся суть теорії В. Чекмона про взаємодію балтійських і слов’янських мов викладена у статті «Соціолінгвістична характеристика польських говірок, що функціонують на білорусько-литовському прикордонні» (К социолингвистической характеристике польских говоров белорусско-литовского пограничья). В. Чекмон визнавав, що в мовознавстві зазвичай констатують результати мовних контактів — запозичення, але стверджував, що лише соціолінгвістичне тлумачення мовної інтерференції пояснює механізм запозичення, а особливості цього процесу залежать від подібності контактуючих мов та їхнього соціального престижу. В останньому розділі подано надзвичайно важливу двочастинну Програму дослідження литовських говірок та їхньої взаємодії. Соціолінгвістика., підготовлену В. Чекмоном і Л. Грумадене. Перша частина програми — соціолінгвістичний опитувальник, що складається з п’яти анкет: Соціолінгвістична характеристика інформанта, Соціолінгвістична характеристика ситуації, Соціолінгвістична характеристика населеного пункту, Номенклатура живого мовлення, Виписки з документів і пам’яток (усього 107 запитань). Особливо важливою вважається друга частина програми — Схема соціолінгвістичної взаємодії говірок і мов, що складається з Синхронної соціолінгвістичної характеристики поселення, Діахронної соціолінгвістичної характеристики поселення та Розвитку соціолінгвістичної ситуації (усього 41 запитання). Остання частина, як зазначає упорядниця книги, є квінтесенцією концепції В. Чекмона щодо соціолінгвістичного дослідження, якою досі користуються недостатньо (с. 29). Мабуть, найпослідовніше концепцію В. Чекмона досі втілила Н. Туомене, досліджуючи соціолінгвістичну ситуацію в селі Рамашконі, розташованому в Білорусі (див. Nijolė Tuomienė. Ramaškonių šnektos diktuaras: sociolingvistinis tyrimas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2010, 232 p.; пор. також опубліковану в рецензованій книзі статтю Нійоле Туомене «Литовський мовний острів Рамашконі в Білорусі — перехідна мовна зона», с. 788–825). У програмі закріплено найважливіші наукові принципи: накопичувати не ізольовані факти про володіння будь-якою однією з місцевих мов, а документувати сукупність даних, з’ясовувати мовну ситуацію в середовищі, збирати дані про рідну мову інформанта та мови його батьків, родини й села, а також про мову спілкування з чужинцями. Насправді науковців Recenzijos / Reviews 263 VILIJA RAGAIŠIENĖ сформована соціолінгвістична програма актуальна й сьогодні. У колективній монографії «Литовські діалекти початку XXI століття: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них)», виданій 2014 року Інститутом литовської мови, опубліковані соціолінгвістичні запитання Дайви Алюкайтене та Л. Калялене для пункту LKA та інформанта (див. с. 378–384) свідчать про зв’язок методик дослідження й розкривають соціолінгвістичні перспективи литовського діалекту. Другий розділ ареали складається з 9 статей, у яких розглянуто соціолінгвістичні ситуації в окремих місцевостях Білорусі (у Видзах, Ажерках, Пелясе, Рамашконях) і Литви (у Калеснинкаях, Шальчинінкському районі, околицях Молетая та Немянчине, районах Анікщяй і Йонава). Серед праць, опублікованих у цьому розділі, вирізняються дві статті, що ґрунтуються на надзвичайно детальному й об’ємному аналізі даних. У статті «Про литовсько-білоруську фонетичну інтерференцію в Пелясе» (К проблеме литовско-белорусской фонетической интерференции в Пелясе) стверджується, що в регіоні Пелясе—Радуне—Ноча відображено всі можливі етапи переходу литовської мови до білоруської. У статті «Функціонування мов і білінгвізм (на матеріалі говірок Рамашконяй)» (Функционирование языков и билингвизм (На материале рамащанских говоров)) на основі даних, зібраних протягом багатьох років, розкрито механізм мовних змін. Ретельний аналіз численних розмов із місцевими жителями дав змогу дослідникові побудувати модель занепаду функціонального навантаження литовської мови, утвердження білоруської мови та вживання польської мови в певних ситуаціях. Упорядниця збірника Л. Калялене слушно називає цю статтю ключовою (с. 31). Третій розділ першої частини книжки «Граматика і фонологія» складається з чотирьох статей, підготовлених В. Чекмонасом у співавторстві. Перші три статті, написані разом з І. Адомавічюте («Граматичні литуанізми в периферійних польських говірках» (Грамматические лтуанизмы в польских периферийных говорах белорусско-литовского пограничья), «Походження форм на -(f)sy та їхній морфологічний статус у польській мові Віленського краю» (Образование и морфологический статус форм на -(f)sy в «польщине виленской») і «Парадигма форм на -(f)sy у польській мові Віленського краю» (Парадигма казиперфектных форм на -(f)sy в «польщине виленской»), присвячені аналізу вживання граматичних форм у польських говірках. Четверта стаття «Фонологія Рамашконяй. 1984», підготовлена у співавторстві з Л. Грумадене-Калялене, є фонологічною. У ній розглянуто причини зміни основних характеристик приголосних — тону, інтенсивності й тривалості. У четвертому розділі «Старообрядці» опубліковано дві оглядові статті, покликані представити контекст старообрядців у Литві, — «Соціолінгвістична характеристика старообрядницьких говірок у Литві» (К социолингвистической характеристике старообрядческих говоров Литвы) і «Про поняття соціолінгвістичного ареалу» (О понятии социолингвистического ареала). Публікація цих статей у збірнику не повинна викликати сумнівів. Дотримуючись настанови В. Чекмонаса досліджувати 264 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika сукупність мов, уживаних у конкретній місцевості, та шукати прояви їхньої взаємодії, необхідно було включити й праці про російську мову та старообрядців, які нею розмовляють (тим паче, що В. Чекмонас приділяв дослідженням литовських старообрядців дуже багато уваги). Незрозумілим залишається лише одне: чому ці праці подано в окремому розділі книжки. В обох працях ідеться переважно про місця проживання старообрядницьких громад і соціолінгвістичну ситуацію. Якби в книжці послідовно дотримувалися ареального принципу розміщення матеріалу (як і передбачалося в заявці на видання, поданій до Державної комісії з литовської мови), ці праці доповнили б розділ «Ареали» й ще краще розкрили б соціолінгвістичну ситуацію в окремих місцевостях Литви. Друга частина книги складається зі статей колег і учнів В. Чекмона, поданих у двох розділах — школа Валерія Чекмона та статті учнів Валерія Чекмона і загальні статті. Розділ школа Валерія Чекмона складається з трьох статей, мета яких — представити В. Чекмона як науковця. У публікації І. Адомавічюте-Чекмонене «Історія досліджень мовних контактів» докладно розглянуто наукову біографію В. Чекмона та створену ним методологію дослідження контактів балтійських і слов’янських мов, виокремлено й описано найважливіші риси наукової школи дослідника, наведено дані про зібраний дослідницький матеріал (аудіозаписи, опитування респондентів тощо). У статті наголошено на специфіці досліджень В. Чекмона, зумовленій тим, що до сфери дослідження мовних контактів він прийшов не лише як діалектолог, а й як професійний фонетист. Докладнішого розгляду заслуговує стаття Л. Калялене та Н. Туомене «Школа Валерія Чекмонаса», у якій широко описано формування школи В. Чекмонаса та контекст її діяльності. Авторки статті вважають його наукові праці професійно винятковими, а більшість його тверджень, підкріплених значним дослідницьким матеріалом, — беззаперечними. Внесок дослідника в балтистику, особливо литуаністику, охарактеризовано в трьох аспектах: створено концепцію, розроблено методику, зібрано багато даних (с. 616–617). Найважливішою науковою працею вважається формулювання, обґрунтування й актуалізація концепції взаємин балтійських і слов’янських народів, особливо їхніх мов. Найбільшим внеском В. Чекмонаса в науку визнано створення методики дослідження та інтерпретації взаємин балтійських і слов’янських мов. Не менш важливим аспектом його внеску названо масштабну дослідницьку роботу В. Чекмонаса, його колег і учнів, які протягом кількох десятиліть вивчали взаємини балтійських і слов’янських народів, збирали, накопичували й опрацьовували мовні та історичні дані. У статті розглянуто вміння В. Чекмонаса застосовувати найновіші методи дослідження й на їхній основі здійснювати феноменальні наукові відкриття (наприклад, перетворення литовської фонологічної системи на білоруську після переходу місцевих жителів тих самих сіл з однієї мови на іншу). Досить докладно представлено принципи роботи В. Чекмонаса під час експедицій і пояснено, чому та як йому вдавалося дізнаватися так багато фактів про місцевих селян. Авторки статті наголошують на винятковій сумлінності дослідника — він не робив висновків, почувши від інформанта лише один раз Recenzijos / Reviews 265 VILIJA RAGAİŠIENĖ інтерпретацію, висунуті гіпотези перевіряєш кілька разів, опитуєш усіх можливих інформантів навіть тоді, коли досліджуваного матеріалу достатньо. В. Чекмонас дотримувався принципу, що немає жодних наукових авторитетів, чиї теорії або гіпотези слід було б приймати беззастережно. Розглянуту статтю Л. Каледене та Н. Туомене можна вважати працею, що підсумовує наукові дослідження В. Чекмонаса взаємодії литовської та слов’янських мов, представляє створену ним школу дослідження мовних контактів і специфіку її роботи. Отже, ця стаття, як і дві інші праці, опубліковані в розділі Valerijaus Čekmono mokykla (згадана публікація І. Адомавічюте-Чекмонене «Історія досліджень мовних контактів» і підготовлена у формі бесіди стаття Марії Крупове «Як полякам у Литві зберегти польськість»), могла б стати вступом до збірника статей. Щоправда, опублікованої на початку збірника передмови, хоч і ґрунтовної, недостатньо, щоб оцінити наукову діяльність В. Чекмонаса та представити його особистість. Основні акценти читач мав би знайти на перших сторінках книжки. Сумніви викликає формування окремого другого розділу Valerijus Čekmonas mokinų ir bendrąjį straipsnį, до якого за абеткою, відповідно до прізвищ авторів, увійшли дев’ять праць. Насправді ці статті можна було б опублікувати й у розділі Valerijaus Čekmono mokykla (тим паче що їхні автори так чи інакше пов’язані зі школою В. Чекмонаса). З іншого боку, статті однодумців науковця, якщо дотримуватися принципу подання праць за досліджуваними ареалами, могли б доповнити також розділи першої частини збірника (у них, як уже не раз згадувалося, чимало праць В. Чекмонаса, написаних у співавторстві з колегами). Наприклад, у розділі Sociolingvistika: metodologija можна було б розмістити статтю Миколая Савича «Про мовну ситуацію в одному з ареалів південно-східної частини Вільнюського району» (О языковой ситуации в одном из ареалов юго-восточной части Вильнюсского района), у якій на основі соціолінгвістичної програми В. Чекмонаса докладно описано співвідношення білоруської мови, що переважала в ареалі Калвелю у 1988 році, з польською та литовською мовами. До згаданого розділу, мабуть, варто було б включити й статтю М. Крупове «Вокальний репертуар та етнічна і культурна ідентифікація польськомовного населення Литви» (Repertuar wokalny a identyfikacja etniczna i kulturowa ludności polskojęzycznych terenów Litwy). У другому розділі першої частини Arealai можна було б опублікувати статті І. Адомавічюте-Чекмонене, присвячені дослідженням ареалу середньолитовського білінгвізму: «Поляки, які живуть у Йонавському районі: характеристика їхнього польсько-литовського білінгвізму» (К характеристике польско-литовского билингвизма поляков Яновского района Литвы) і «Як вола вчили бути лісником (польський і литовський текст із коментарями з Йонавського району Литви)» (Как вола учили нянеком (польский и литовский текст из Яновского района Литвы с комментариями)). До праць, що представляють останній етап наукового шляху В. Чекмонаса — дослідження старообрядців, — належить і стаття Н. Морозова «Компактні 266 Acta Linguistica Lithuanica LXXI Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika старообрядницькі поселення Литви в минулому й тепер» (Староверы Литвы: тема контактного проживания в прошлом и настоящем). На основі значного обсягу історичних, демографічних і мовних матеріалів розглянуто зони проживання старообрядців у Литві, які подекуди простягаються до Білорусі та Латвії. Окремо розглянуто статтю Н. Туомене «Литовський мовний острів Рамашконіс у Білорусі — перехідна мовна зона», яка вперше публікується в рецензованому збірнику і в проєкті, поданому укладачкою до видавництва, була відведена до розділу Arealai. У статті сучасну соціолінгвістичну та етнолінгвістичну ситуацію в Рамашконісі розглянуто у світлі результатів досліджень цього мікроареалу, опублікованих В. Чекмонасом у 1988 році. Значну увагу приділено перемиканню кодів, яке в досліджуваному говорі є досить складним: нерідко навіть в одному реченні вживаються елементи трьох або чотирьох мов (литовської, білоруської, російської, польської). У статті наведено достатню кількість прикладів, щоб висвітлити найважливіші аспекти змін у литовському говорі за останні три десятиліття та вказати на помітніші зміни у фонетиці й наголошуванні. З наукового погляду цінним є пояснення причин поліфон[g]ії, uo монофтонгізації як явища. Детальний аналіз фіксує, мабуть, найважливішу зміну в системі наголошування говору — утвердження моделі двох акцентних парадигм іменників. Із наведених у статті даних не завжди зрозуміло, чи сформувалася цілковита вторинна акцентна парадигма конкретних слів, чи варіює лише наголошування певних форм. Кінцевий наголос у формах grūdės, langūs, šiaudūs, tėvūs не слід пов’язувати лише з морфологічним вирівнюванням парадигми. Деякі з них могли бути успадковані з давнини, тобто походити з окситонної парадигми. Варто зауважити, що узагальнення парадигм постійного або кінцевого наголосу іменників, мабуть, зумовлене не однією якоюсь причиною, а цілим їх комплексом: акцентною та семантичною моделлю двох множин — простої та збірної, морфо(но)логічним вирівнюванням парадигми, вирівнюванням системи, аналогією наголошування, м’яким кінцевим приголосним основи, впливом слов’янських мов тощо. Як зазначалося, наприкінці книжки опубліковано ґрунтовні анотації до всіх статей, спеціально підготовлені для цього збірника Л. Каледене (за винятком анотацій, написаних Н. Туомене та Н. Морозовою до власних статей), литовською й англійською мовами. Подання змісту статей цими мовами дає змогу ознайомитися з працями В. Чекмонаса та його колег, опублікованими в книжці російською, білоруською, польською й литовською мовами, також читачам, які не володіють цими мовами. Безперечно, професійно підготовлені анотації литовською й англійською сприятимуть поширенню ідей В. Чекмонаса та популярності його наукової школи. Також варто звернути увагу на покажчики термінів, досліджених місцевостей та авторів, подані наприкінці книжки. Вони, безперечно, полегшать роботу читачеві, який цікавиться дослідженнями мовних контактів у конкретному ареалі або працями того чи іншого науковця. Recenzijos / Reviews 267 ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЕ Завершуючи цю рецензію, хочу відзначити велику виконану роботу — професійно підготовлену й гарно оформлену збірку статей Valerijus Čekmonas: kalbų kontaktai ir sociolingvistika. Упорядниця книги Л. Каледєне, безперечно, досягла поставленої мети — збірка статей належним чином представила створену В. Чекмонасом подвійну методологію дослідження взаємодії балтійських і слов’янських мов — типологічної реконструкції та соціолінгвістичну. Подано 14 січня 2020 р. ВІЛІЯ РАГАЙШЕНЕ Інститут литовської мови вул. Петра Вілейшіса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected] 268 Acta Linguistica Lithuanica LXXI