Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse

ДАНУТЕ ВАЛЕНТУКЯВІЧЕНЄ Інститут литовської мови ORCID iD: orcid.org/0000-0001-7497-7365 Напрями наукових досліджень: діалектологія, геолінгвістика. DOI: doi.org/10.35321/all88-07 ДИНАМІКА ДЕПАЛАТАЛІЗАЦІЇ В ОКОЛИЦЯХ МАРЦІНКОНІСА Динаміка депалаталізації в околицях Марцінконіса АНОТАЦІЯ У статті розглянуто характерну фонетичну особливість південної аукштайтської говірки — депалаталізацію приголосних. Мета дослідження — обговорити тенденції депалаталізації приголосних південної аукштайтської говірки в околицях Марцінконіса протягом періоду спостереження. Розглядаючи стан депалаталізації приголосних у трьох вікових поколіннях, авторка спирається на геолінгвістичну перспективу, пов’язану з концепцією динамічного простору. У статті подано аналіз депалаталізації приголосних, заснований на двох шарах діалектного матеріалу: аудіозаписах і рукописних текстах 7-го десятиліття XX ст., що зберігаються в Архіві діалектів Інституту литовської мови, а також аудіоматеріалі трьох поколінь з околиць Марцінконіса, записаному авторкою статті. У дослідженні описано, яка кореляція між м’якими й твердими приголосними (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; пояснено причини, що визначають динаміку цього явища. Встановлено, що на початку XXI ст. діалектна територія околиць Марцінконіса змінилася. Отримані результати свідчать про досить послідовне й поступове послаблення депалаталізації приголосних. КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна аукштайтська говірка, депалаталізація приголосних, діалектна ознака, період спостереження. АНОТАЦІЯ У статті аналізується депалаталізація як розрізнювальна фонетична ознака південної аукштайтської говірки. Мета дослідження — розглянути тенденції депалаталізації, які можна спостерігати в південній аукштайтській говірці в околицях Марцінконіса Straipsniai / Articles 145 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ застосовуючи підхід уявного часу. Дослідження ситуації депалаталізації ґрунтується на геолінгвістичній перспективі, пов’язаній із концепцією динамічного простору. У статті подано аналіз депалаталізації на основі двох шарів діалектних даних: аудіозаписів і рукописних текстів 1960-х років, що зберігаються в Діалектному архіві Інституту литовської мови, а також аудіозаписів мовлення трьох поколінь, зроблених авторкою статті в околицях Марцинконіса. У дослідженні описано, яка кореляція палаталізованих і непалаталізованих приголосних (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; пояснено причини, що визначають динаміку цього явища. Встановлено, що на початку 21st століття діалектна територія околиць Марцинконіса зазнала певних змін. Результати свідчать про досить послідовне й поступове послаблення депалаталізації. КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна аукштайтська говірка, депалаталізація, діалектна риса, уявний час. ВСТУП Широко поширене в південноаукштайтській говірці ствердіння приголосних — перетворення м’яких приголосних на тверді — уже давно цікавить мовознавців. У 1960-х роках автори нової класифікації литовських мовних діалектів Aleksas Girdenis і Zigmas Zinkevičius не поділяли південноаукштайтську говірку детальніше, але визнавали неоднорідність діалектної території за ізоглосами дзекання та ствердіння приголосних (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147).¹ Зоною найінтенсивнішого ствердіння приголосних вважається південна частина південноаукштайтської території на південь від лінії Рудамінас–Сейріяй–Меркіне–Марцинконіс (див. рис. 1). У працях із традиційної діалектології стверджується, що в цій зоні ствердіння охоплює приголосні [l̡], [s̡], тоді як приголосні [r], [s], [z], [t͡s], [d͡z], [t͡ʃ], [d͡ʒ] не мають м’яких корелятів (Zinkevičius 1966: 158–170; LKT 381, 384–385; LKA II 101–105, карта № 85–87; пор. Leskauskaitė 2006: 35–36; 2009: 34–36). ¹ Цю класифікацію, засновану лише на фонетичних (переважно вокалізмі та наголосі) відмінностях і спільних рисах діалектів, критично оцінював Antanas Salys. На його думку, «недоліком слід вважати також невнесення ізоглоси ствердіння l на класифікаційну карту діалектів» (Salys 1992: 296). A. Salys докладно не досліджував ствердіння приголосних у західнодзекській говірці, лише зазначив, що «дзекські говірки, у яких відбувається ствердіння», на півночі межують із капсами (Salys 1992: 132). 146 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse РИС. 1. Закономірніше огублення голосних i, y (į) після твердих приголосних r, š, ž, č, dž (у центрально-західній частині та після c, dz (пор. LKA II, карта № 41) позначена пунктирною лінією². Карта з LKTCh У науковій літературі твердість приголосних описували переважно методами традиційної діалектології, указуючи походження цього явища, ареал поширення, інвентар твердих приголосних, позиції, у яких — перед голосними переднього чи заднього ряду — приголосні твердішають, а також зміни голосних, що йдуть після них (Buch 1966: 33–36; Zinkevičius 1966: 158–170; 2006: 142–146; LKT 1970: 38; Urbanavičiūtė 1970: 75–86; 1970a: 61–65; 1971: 55–70; 1974: 73–80; 1978: 69–77; LKTCh 2004: 80; Zinkevičius 2006: 142–144 та ін.).³ Такий статичний і майже незмінний опис цього явища в традиційній діалектології переважав до кінця XX ст., а в деяких випадках — і довше. ² Позначені на карті ізофони вокалізму неактуальні для досліджуваного ареалу, тому їх не розглядаємо. ³ Варто згадати й результати досліджень експериментальної фонетики. Артикуляцію твердих приголосних південних високайтісів за палатограмами досліджувала Elzbieta Mikalauskaitė (1975), акустичні особливості — Rytis Ambrazevičius, Asta Leskauskaitė (2014). Straipsniai / Articles 147 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ Ширші можливості для досліджень відкрилися перед діалектологами після утвердження в Литві геолінгвістичного напряму, коли до піднаріччя почали ставитися не як до локальної та замкненої фонологічної системи, обмеженої ізоглосами різного типу, а як до певного континууму, на який постійно впливають різноманітні явища конвергенції та дивергенції (Aliūkaitė, Mikulenienė 2014: 39; Mikulenienė 2018: 12; пор. Kalėdienė 2011). Крім того, геолінгвістична перспектива дає змогу спостерігати варіативність і зміну мовлення не одного, а кількох поколінь інформантів у спостережуваному часі⁴ — тут і тепер. Отже, будучи синхронними, дослідження такого типу набувають і діахронної перспективи. Проте й у найновіших працях діалектологів початку XXI ст. про динаміку твердіння приголосних подаються фрагментарні дані, тобто наголошується на несистемному твердінні приголосних і послабленні цього явища (Garšva 2005: 236–237, 247–248, 251–252, 263–265; Leskauskaitė 2006: 35–36; 2016: 52–55; 2020: 28–29; 2021: 55–56; Tuomienė 2010: 227, 231; Mikulenienė et al. 2019: 150, 154; пор. Mikulenienė 2016: 340–346; Leskauskaitė 2016: 52–55; 2018a: 23–24; 2021: 55–57). Отже, мета цієї статті — розглянути тенденції твердіння приголосних південних високайтісів в околицях Marcinkonys у спостережуваному часі. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) охарактеризувати, яка кореляція м’яких і твердих приголосних (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; 2) пояснити причини, що зумовлюють динаміку твердіння приголосних. Для дослідження обрано неоднорідний ареал південних високайтісів, тобто пункти Атласу литовської мови (далі — LKA)⁵ Marcinkonys (697), Darželiai (696), Kabėliai (704), які в традиційній діалектології відносять до говірок Marcinkonys і Kabėliai (Leskauskaitė 2009: 29–30). Розглядаючи стан твердіння приголосних у трьох вікових поколіннях, спираємося на геолінгвістичну перспективу, яка насамперед пов’язана з концепцією динамічного простору. Динамічний підхід зумовлений залученням до діалектологічних досліджень як культурних, так і соціальних чинників (Aliūkaitė 2013: 5). ⁴ 1966 р. William Labov використав очевидні відмінності в часі для дослідження звукових змін у Нью-Йорку та утвердив метод спостережуваного часу як основний засіб дослідження варіативності. Відповідно до теорії мовного варіювання та зміни W. Labov, відмінності в мовленні інформантів різного віку виявляють мовні зміни, що відбуваються у спостережуваному часі (англ. apparent time): мовлення старших інформантів позначає попередній, а молодших — сучасний етап мовної зміни. Докладніше про спостережуваний час див. Labov 1972; Bailey, Wikle, Tillery, Sand 1991: 241–244; Inoue 2008: 45–64; 2010: 45–64; Aliūkaitė, Mikulenienė 2014: 36; Kalėdienė 2015: 213–215). ⁵ Пунктом Атласу литовської мови вважається конкретний населений пункт і найближчі до нього в географічному та мовному відношенні поселення, віддалені на 10–12 км (Mikulėnienė, Čepaitienė 2021: 85–94). До пункту Marcinkonys, що розглядається в цій статті, належать села Zervynos і Manciagirė; до периферії пункту Darželiai — Kapiniškiai, Mardžionys, Grybauliai; до пункту Kabėliai — Ašašninkai, Musteikà, Daržinė lės. 148 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse Розглядаючи діалектний ареал околиць Марцинконіса, важливо зазначити, що в досліджуваних пунктах збережено найважливіші фонетичні особливості південних авкштайтів: звуження носових голосних [ɑː], [æː], збереження дифтонгів [ɛm], [ɑm] [ɛn], [ɑn], [ɛm], [æːm], [ɛn], [æːm], дування, отверді́ння приголосних та ін. (див. LKTCh 76–85; Zinkevičius 2006: 137–149; Leskauskaitė 2006: 29–40). Детальніше диференціювати ареал околиць Марцинконіса можна на підставі двох діалектних ознак: вимови голосних [eː], [oː] і [ɛː], [ɔː], а також змішування приголосних [sʲ], [s], [zʲ], [z] та [ʃ], [s], [ʒʲ], [z]. Закритіші й напруженіші [eː], [oː] найчастіше вимовляються в пунктах Даржеляй (696) і Марцинконіс (697), а в Кабеляї (704) — відкритіші [ɛː], [ɔː], ближчі до південно-західного ареалу південних авкштайтів (пор. Markevičienė 1999: 27–28; 2010: 51; Leskauskaitė 2004: 56–57; 2009: 30–31). Змішування приголосних [sʲ], [s], [zʲ], [z] та [ʃ], [s], [ʒʲ], [z] характерне для пункту Кабеляй (704) (Zinkevičius 1966: 147–148; LKTCh 38; Leskauskaitė 2009: 30; Markevičienė 2010: 49–50; Valentukevičienė 2019: 5–6)⁶ Досліджуваний матеріал складається з: 1) діалектного матеріалу 6–7-го десятиліття XX ст., що зберігається в Архіві діалектів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови (далі — GCTA): аудіозаписів із Марцинконіса (697) і Кабеляя (704) (CD 17 PA 7, запис 08201704; CD 21 PA 9, запис 38201697, тривалість записів — 31 хв. 2 с.), рукописного матеріалу з Марцинконіса (697, GCTA R, реєстр. № 839), Даржеляя (696, GCTA R, реєстр. № 821) і Кабеляя (704, GCTA R, реєстр. № 840)⁷; 2) аудіоматеріалу 28 інформантів загальною тривалістю 28 год. 16 хв., записаного авторкою статті у 2019–2022 рр. у досліджуваних пунктах методом напівструктурованого інтерв’ю: 13 представників старшого, 5 — середнього і 10 — молодшого покоління⁸. Майже всі учасники дослідження зі старшого покоління відповідають критерію NORM: мають початкову або середню⁹ освіту, проживають осіло й не мають можливості часто змінювати місце проживання. Багато хто з них працював у сільському господарстві, лісовому господарстві або сфері послуг, де не потрібна активна комунікація. Представники середнього покоління, за винятком одного інформанта з вищою освітою, мають базову або середню освіту, є мобільними, працюють ⁶ Це явище траплялося також у мовленні мешканців Марцинконіса, переселених з Ашаашнінкая та Кабеляя (Leskauskaitė 2009: 30). Змішування приголосних зафіксовано також у пункті Шклеряй (703). Аудіозаписів із пунктів Марцинконіс (697) і Кабеляй (704) 6–7-го десятиліття XX ст. небагато. Їхня тривалість — від 2 до 10 хв. ⁷ Аудіозаписів із пунктів Марцинконіс (697) і Кабеляй (704) 6–7-го десятиліття XX ст. небагато. Їхня тривалість — від 2 до 10 хв. ⁸ У дослідженнях кількісної соціолінгвістики ідеально, коли вибірка наближається до 30 інформантів (Milroy, Gordon 2003: 164). ⁹ Середню освіту інформанти здобули вже в дорослому віці у вечірній школі. Straipsniai / Articles 149 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ у сфері послуг. Молодь, яка брала участь у дослідженні, — учні гімназій і студенти, а також кілька робітників — є наймобільнішою групою, що задовольняє свої культурні, соціальні та економічні потреби за межами говірки. 1 ТАБЛИЦЯ. Тривалість аудіозаписів (28 год. 16 хв.) № Код інформанта Рік народження Освіта Тривалість аудіозапису 1. 697Mrc3M 1938 Початкова 1 год. 31 хв. 2. 697Mrc3–1M 1940 Початкова 1 год. 21 хв. 3. 697Mrc3–2M 1942 Середня 1 год. 16 хв. 4. 697Mrc3–3M 1937 Початкова 34 хв. 5. 696Drž3M 1936 Початкова 1 год. 36 хв. 6. 696Drž3–1M 1938 Початкова 1 год. 1 хв. 7. 696Drž3–2M 1938 Початкова 1 год. 8. 696Drž3–3M 1942 Середня 1 год. 1 хв. 9. 696Drž3V 1942 Базова 10. 696Drž3–1V 1938 Початкова 1 год. 2 хв. 11. 704Kb3M 1937 Початкова 12. 704Kb3V 1942 Початкова 1 год. 32 хв. 13. 704Kb3–1M 1966 Середня 36 хв. 14. 697Mrc2M 1975 Середня 1 год. 19 хв. 15. 697Mrc2–1M 1978 Базова 1 год. 10 хв. 16. 697Mrc2–2M 1973 Середня 1 год. 20 хв. 17. 704Kb2–1V 1973 Вища 36 хв. 18. 704Kb2V 1972 Середня 1 год. 19 хв. 19. 697Mrc1M 2004 Середня 20. 697Mrc1–1M 2002 Середня 1 год. 39 хв. 21. 697Mrc1–2M 2004 Базова 1 год. 22. 697Mrc1V 2003 Середня 1 год. 23. 696Drž1M 2002 Середня 1 год. 5 хв. 24. 704Kb1M 2003 Середня 1 год. 3 хв. 25. 704Kb1–2M 2004 Базова 1 год. 26. 704Kb1V 1995 Середня спеціальна 40 хв. 27. 704Kb1–1V 2004 Базова 1 год. 28. 704Kb1–2V 2002 Середня спеціальна 1 год. 29 хв. 150 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse Інформантів кодовано за номером і скороченням назви пункту LKA, віком інформанта (1 позначає молодшу вікову групу від 18 до 30 років, 2 — середню вікову групу від 31 до 50 років, 3 — старшу вікову групу) та статтю (M — жінка, V — чоловік). Наприклад, інформант молодшої вікової групи з пункту Marcinkonys позначається як 697Mrc1V. Якщо є більше інформантів тієї самої вікової групи, після короткого дефіса записується додатковий номер, напр., 697Mrc1V-1 (див. таблицю 1). Щоб з’ясувати тенденції затвердіння приголосних у трьох поколіннях, із аудіозаписів кожного інформанта було вибрано 30-хвилинний фрагмент спонтанного мовлення, послідовно виписано випадки з (не)затверділими приголосними, а результати візуалізовано. У статті приклади рукописних текстів подано автентичним написанням, а матеріал XXI ст. — Міжнародним фонетичним алфавітом (МФА) (див. Bakšienė 2018: 10–20; 2022: 165–183). У дослідженні використано описовий метод, а також методи спостереження й аналізу емпіричного матеріалу. 1. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ РИСИ ОКОЛИЦЬ MARCINKONYS Пункти досліджуваної території Marcinkonys (697), Darželiai (696), Kabeliai (704) розташовані в південній частині Литви, що межує з Білоруссю. У 1920–1939 рр. околиці Marcinkonys належали до Віленського краю, який перебував під владою Польщі, а в 1939–1940 рр. — до Білорусі. У XX ст. в околицях Marcinkonys, крім домінантних литовців, проживали також росіяни (переважно в Marcinkonys), поляки, білоруси, українці10. Крім литовської мови, до кінця XX ст. у публічному просторі вживалися також польська та російська мови, тому через взаємодію мов посилювалася й фонетична інтерференція (пор. Grumadienė 1988: 138). У другій половині XX ст., із утвердженням литовської літературної мови в суспільному житті, престиж південних аукштайтів, як і інших литовських діалектів,11 знижувався і знецінювався, оскільки основна увага переключилася на літературну мову 10 Більшість представників старшого покоління, які переїхали з Росії до Marcinkonys, так і не навчилися розмовляти литовською. Поляки та білоруси, які створили сім’ї з литовцями, удома спілкувалися литовською (пор. Rutkovska 2016: 2–3). Діти слов’янськомовних сімей відвідували литовські школи й успішно пристосувалися до домінантного мовного середовища. 11 Престижну мову використовують мешканці, які мають виняткову соціальну силу (Milroy 2001: 549). Престиж може бути явним, коли декларуються позитивні мовні установки та мовна поведінка (пор. Holmes 2001: 345). Поняття прихованого престижу охоплює позитивне оцінювання мовних кодів, не визнаних публічно, та позитивні установки, які відкрито (особливо перед чужими) не декларуються (пор. Trudgill 1979: 9; Kalėdienė 2013: 137; Holmes 2001: 345; Ramonienė 2006: 145). Straipsniai / Articles 151 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ (Leskauskaitė 2018: 36). Найяскравіші особливості південноавкштайтського говору — дзекання та отвердівання приголосних — стали непрестижними. Жителі околиць Марцінконіса, як і інші південні авкштайти, під час розмови з незнайомцями уникають цих особливостей (пор. Mikalauskaitė 1975: 94; Leskauskaitė 2009: 38).12 На послаблення престижу говору вплинули також занепала інфраструктура, змінені демографічні, соціально-економічні та культурні умови, які зумовили слабкі соціальні зв’язки й мобільність жителів не лише в межах діалектної території, а й за її межами.13 Різке посилення мобільності населення є одним з основних чинників, що зумовлюють частіше вживання літературної мови як окремими особами, так і в мовних спільнотах (пор.: Chambers 2002: 117; Meiliūnaitė, Mikulėnienė 2014: 126; Monka 2015: 98; Čepaitienė 2016: 154). Узагальнивши соціолінгвістичні дані, можна стверджувати, що рівень ізоляції говору околиць Марцінконіса є низьким — переважають відкриті соціальні мережі, у яких людей поєднують слабкі мережеві зв’язки і які є відкритими до інновацій та мовних змін (пор. Kalėdienė 2013: 148). 2. СИТУАЦІЯ З ОТВЕРДІВАННЯМ ПРИГОЛОСНИХ В ОКОЛИЦЯХ МАРЦІНКОНІСА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ. Ширшу діалектну ситуацію 60-х років XX ст. розкривають нечисленні звукозаписи та рукописні тексти, що зберігаються в Архіві говорів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови. Аналіз діалектного матеріалу показує, що на досліджуваній території твердо вимовлялися приголосні [l], [r], [s], [ʂ], [z̪], [tʂ], [t̪s], [dž], [dʐ], [p], [b], [m], [u] (див. таблицю 2). З рукописних текстів видно, що збирачі діалектного матеріалу фіксували також змінені голосні переднього ряду, які йшли після твердих приголосних. На огублення голосних типу переднього [l] після твердих [r], [s], [z], [tʂ], [t̪s], [dž] звернула увагу й позначала їх спеціальними графемами в транскрибованих текстах пунктів Даржеляй (696) і Кабеляй (704) Жанета Урбанавічюте-Маркевичене (шас. 12 Інформанти старшого та середнього поколінь оцінюють південноавкштайтський говір як гарний, придатний для розмови лише в близькому оточенні, але в публічному просторі він як засіб комунікації є непотрібним: «А хто тепер розмовляє по-дзуцьки в селах? Вісімдесятирічні. А якщо десь і залишився якийсь молодший, то він поїде кудись у Вільнюс чи до міста — і теж одразу дзуцької мови не почуєш. І вона непотрібна» (Mrc697Mrc3-2M). Молодше покоління дотримується думки, що говір цікавий, цінний і вартий збереження, але через перервану традицію передачі говору його вже потрібно вивчати. 13 Староство Марцінконіс вважається зоною тривалої депопуляції із занепалою інфраструктурою. У всьому старостві не залишилося загальноосвітніх шкіл, закладів охорони здоров’я тощо, а також робочих місць. 152 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse реєстр. № 821; реєстр. зв’язку № 840). Інші записувачі фактів подали лише поодинокі приклади (Leskauskaitė 2009: 35). ТАБЛИЦЯ 2. Інвентар твердих приголосних у рукописних текстах14 Твердий приголосний | Твердіння приголосних перед голосними переднього ряду | Твердіння приголосних перед голосними заднього ряду ł | lǎ-das, iškẽlė, sáulys | r | raci, rékc, sùtrbina | sugrùvo, karúominė, netùrù s | sanà, šẽmė | š | gru-šà, nãšė, šìltas | šuõmet ž | daržãluosa, ž̃ídzi, ãtvežė | žú-ro c | klùpscai, vaikãicais, scìklas | slanìksco, marcũ, akẽcuč | tuščàs, nebaščìkas | vaìkščioja, laìkraščiuosa dz | padzáuna | mẽdzo, sodzùs, dzidžulei dž | pradžà | ìždžúvi, bráìdžojo, balandžo p | p̃lãupė, sopẽc | b | duobẽta, taisìbė | m | mẽšlo, mėnásin, žãmės | v | dãvė, vẽl, vẽtra | Як видно з таблиці, система консонантизму околиць Marcinkonys не характеризується гармонійною кореляцією твердих і м’яких приголосних, оскільки приголосні [r], [š], [ž], [t͡ʃ], [d͡z], [t͡s], [d͡z] випадають із неї, тобто завжди вимовляються твердо (пор. Urbanavičiūtė 1970: 61). Твердо вимовляються не лише згадані приголосні, а й [l], [s], спорадично (лише в деяких словах) — також [p], [b], [m], [v]. У рукописних матеріалах і аудіозаписах GCTA другої половини XX ст. також подано випадки вживання м’яких приголосних [ǯ], [ʃ̌], [t͡ʃ̌], [rʲ], напр.: vežìmo, nùnėšė, incipràšė, pãǯčo (Mrc), ažãri (Drž), reĩke (Kb), які вже свідчили про початок діалектних змін. 14 Рукописні тексти написано спрощеною узагальненою транскрипцією, у якій подано найважливіші особливості піддіалекту. Проте частину варіантів фонем, особливо тонших, у текстах не позначено; не відображено й коливань фонетичних особливостей досліджуваних пунктів. З цієї причини в статті діалектний матеріал переписано ТФА. Докладніше про узагальнену спрощену транскрипцію див. Bacevičiūtė 2010: 5–14. Straipsniai / Articles 153 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ 3. ІНВЕНТАР ТВЕРДИХ ПРИГОЛОСНИХ ІНФОРМАНТІВ НА ПОЧАТКУ XXI СТ. Під час збирання діалектного матеріалу для Атласу литовської мови не досліджувалися відмінності в твердінні приголосних у інформантів різного віку. Аудіозаписи 28 інформантів, які брали участь у цьому дослідженні, показали, що твердіння приголосних властиве лише 22 інформантам, а в мовленні 6 молодих людей таке явище взагалі не зафіксовано. Інформанти відрізнялися також індивідуальним інвентарем твердих приголосних: у мовленні інформантів найстаршого покоління зафіксовано від 5 до 12, середнього — від 1 до 6, молоді — від 0 до 6 приголосних (див. таблицю 3). Як видно з таблиці 3, найбільший інвентар приголосних властивий найстаршому поколінню, але й у його мовленні твердіння приголосних не є систематичним, пор.: [zʲrʲuˈi̯ːnʲɪ̯kʲɪs] ~ žervyniškis і [zʲe̯rʲuˈi̯n̪o̞s] ~ Zervynos (697Mrc3–1M), [atʊəˈz̪u̯i̯] ~ atvažįavę і [nʊədʒʲa̯e̯ˈu̯] ~ nuvažiavau (697Mrc3–3M), [ˈp̪ɔ.d̪es] ~ pėdsakas і [p̪ˈe̞²d̪e̯] ~ pėdsakai (704Kb3V) тощо. Слід звернути увагу на те, що одним із важливіших чинників, які визначають діалекти та вживання певних мовних особливостей, є не лише мовне середовище, а й зв’язок передачі діалекту. Fumio Inoue (2008: 477) стверджує, що на оволодіння дітьми мовою значно впливає мова матері. Матеріал дослідження показує, що інформанти трьох поколінь однієї сім’ї можуть несистематично вживати ті самі тверді приголосні, напр.: 704Kb3M, 704Kb2V, 704Kb1V, 704Kb1–1V несистематично вимовляють приголосні [l], [r], [s], [z], [t͡s], [d͡z] так само, як інформантка 704Kb3M найстаршого покоління. Тому закономірно, що інвентар твердих приголосних у представників найстаршого покоління, які живуть в одній сім’ї, але народилися в різних селах, часто не збігається, напр.: 696Drž3–1V має 4, а 696Drž3–1M — 7; 704Kb3V — 13, а 704Kb3M — 6 приголосних. Підсумовуючи, слід зазначити, що інвентар твердих приголосних кожен носій піддіалекту формує індивідуально. Його багатство та реалізація залежать як від лінгвістичних, так і від екстралінгвістичних чинників. 154 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse ТАБЛИЦЯ 3. Інвентар твердих приголосних Straipsniai / Articles 155 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ 4. ТЕНДЕНЦІЇ ТВЕРДІННЯ ПРИГОЛОСНИХ У НАЙСТАРШОГО ПОКОЛІННЯ В околицях Marcinkonys найстарше покоління найчастіше вимовляє тверді приголосні [l], [r], [s], [š], [z] перед вокалізмом типу [ε]. Як і після всіх приголосних, що твердішають, голосні переднього ряду огублюються, напр.: [baˈlʲə] ~ balelė (696Drž3M), [gɣu̯ˈlʲəːk] ~ gulėk, [ˈlʲaɪ̯dzə] ~ leidžia, [ˈlʲɛn̪də] ~ lenda, [raˈt̪u] ~ retu (696Drž3M), [saˈna] ~ sena (704Kb3-3M); [ˈsaːra] ~ šeria (696Drž3-1M), [ˈzaːmʲiː] ~ žemę (704Kb3V). У знахідному та орудному відмінках однини іменників жіночого роду голосні основи ē переходять у огублений [i̯], [i], напр.: [spɔn¹ˈgu̯lʲiː] ~ spanguolę (697Mrc3M), [pʊˈpʲaːlʲi] ~ pupele (697Mrc3M), [pʊʂaˈlʲi] ~ pušele (704Kb3V). Тверді приголосні [r], [s], [z] перед вокалізмом типу [ɪ] найстарше покоління закономірніше вживає в пунктах Darželiai (696) і Kabeliai (704), напр.: [kʲoˈsʲɪnʲt͡ʃʲ] ~ kiaušinį (696Drž3-3M), [kuˈrʲɪna] ~ kūrena (Kb3V), [ˈʃʲi̯təs] ~ šitas (Drž3M), [ˈsʲi̯emʲɛt] ~ šiemet (697Mrc3M), [zʲiˈnʲɛv] ~ žinai (696Drž3-1M), [ɡrɔʑʲz̪] ~ graži (696Drž3V). Кореляція м’якості й твердості цих приголосних може зникати навіть у релевантній позиції, тобто перед голосними заднього ряду, напр.: [srʊˈba] ~ sriuba (696Drž3V), [ˈʐurβʊs] ~ žiūriu (697Mrc3M), [ˈkʲrʲiːzʊ] ~ kryžių (697Mrc3M). Тенденції твердішання приголосних можна проілюструвати діаграмою, на якій подано (не)тверді приголосні інформантки 697Mrc3–2M, вибрані з аудіозапису тривалістю пів години, і зазначено їхню кількість (див. рис. 2). РИС. 2. Тенденції твердішання приголосних в інформантки 697Mrc3–2M 156 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse Як видно на рис. 2, у мовленні інформантки 697Mrc3–2M систематично твердішають приголосні [l], [t͡s], [d͡z], тоді як [r], [ž] зазнають коливань. Найбільше варіює вимова [ʃ] / [ʒ], а [sʲ] завжди м’який. Як показують результати дослідження, лише інформанти трьох поколінь, які džūkavimas, систематично вживають тверді африкати [t͡s], [d͡z], напр.: [kuˈi̯eʲt͡su] ~ kviečių, [soˈd͡zus] ~ sodžius, [d͡zoˈu̯i̯tu] ~ džiovytų (697Mrc3–2M), ˈtsa ~ čia 704Kb1V. Перед вокалізмом типу [i] вимова цих африкат варіює — вони можуть вимовлятися і твердо, і м’яко, пор.: [nak͡tsʲˈmʲi] ~ naktimi (697Mrc3M), [ˈzʲsmʲe̯rt͡sʲ] ~ mirčiai (696Drž3–3M), але [ˈd͡zʲd͡eʲlʲis] і [ˈd͡zʲd͡ʲeʲlʲis] ~ didelis (704Kb3V)¹⁵ Інша ситуація з твердішанням приголосних [t͡s], [d͡z], яке відступає з діалектного вжитку. Лише окремі інформанти найстаршого покоління вимовляють ці приголосні твердо, напр.: [ɪzʲˈd͡zu̯i̯] ~ išdžiūvę (697Mrc3M), [ˈpɐu̯i̯zʲd͡zu] ~ pavyzdžiui (696Drž3–3M), [traˈt͡sɐdʲi̯e̯nʲis] ~ trečiadienis (697Mrc3–4M), [u̯oˈkʲi̯eʲt͡sʲi] ~ vokiečiai (696Drž3V), [suoˈkʲt͡sʲimas] ~ švokštimas (696Drž3V), [sokerˈsʲt͡sɐu̯o] ~ sukarščiavo (696Drž3–2M), [ˈt͡sʲt͡sʲas] ~ tuščias, [ˈt͡sʲɐs] ~ laikas (697Mrc3M). Отже, тверді приголосні [t͡s], [d͡z] у мовленні середнього та молодшого поколінь стали м’якими. Можна стверджувати, що твердішання приголосних [bʲ], [pʲ], [mʲ], [u̯] також зникає, хоча його вважають новішим і ще не завершеним явищем (LKTCh 38; Markevičienė 1970: 62; Garšva 2005: 263; Zinkevičius 2006: 143–144). Приклади твердої вимови цих приголосних перед [ə] зафіксовано лише в мовленні найстарших інформантів, напр.: [rɐˈmʲi̯bʲe̯s] ~ ramybės (697Mrc3M), [nʊˈbʲe̯gɔ] ~ nubėgo (704Kb3V), [ˈkʲa̯e̯pʲ] ~ kepė, [məˈlʲi̯nʲu] ~ mėlyniu (але [ˈmʲe̯lʲi̯nɐ] ~ mėlyna) (697Mrc3M), [mʲəˈsʲɐs] ~ mėsos (704Kb3V), [pastɪˈu̯əi̯o] ~ pastovėjo (696Drž3–2M), [ˈnʲe̯dɐu̯ɔ] ~ nedavė (696Drž3–3). Для діалектного вжитку, особливо в мовленні середнього та молодшого поколінь, вимова твердих приголосних [b], [p], [m], [u̯] перед голосним [ə] є непрестижною й вважається ознакою провінційності¹⁶ 5. ТЕНДЕНЦІЇ ТВЕРДІННЯ ПРИГОЛОСНИХ У СЕРЕДНЬОГО ТА МОЛОДШОГО ПОКОЛІНЬ Ще динамічніші зміни твердішання приголосних фіксуються в мовленні середнього та молодшого поколінь. Найбільше коливань зазнають тверді [l], [r], [s], ¹⁵ Про ситуацію džūkavimas у південноаукштайтському ареалі див. Valentukevičienė 2021: 58–76. ¹⁶ Вимова цих приголосних оцінюється як давній мовний пережиток і викликає сміх у співрозмовників, тому особи середнього та молодшого поколінь можуть вимовляти ці приголосні, бажаючи когось висміяти. Straipsniai / Articles 157 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ [z] — приголосні, які вимовляються в окремих словах, наприклад: [ɡɑˈlʲɛsʲɪ] ~ galėsi (Mrc2M-1M), [ˈpʲiːʂ] ~ pylė (Mrc2-2M), [ˈrɛːkʲæ] ~ reikia, [ˈʑuːro] ~ žiūri (Mrc1V) тощо (див. рис. 3). РИС. 3. Тенденції до ствердіння приголосних в інформантки 697Mrc2–1M Як видно з рис. 3, сильна конкуренція між твердими [r], [s], [z] і м’якими [rʲ], [ʃʲ], [ʒʲ] приголосними свідчить про те, що в говірці закріплюються варіанти з м’якими приголосними, наприклад: [wɑrʲəˈnɑ] ~ Varėna (704Kb2V), [rʲæ̃tɑs] ~ retas (696Drž3M–1), [ʃʲɛrʲmʊ̃kʲɪnʲɔ] ~ šermukšnio (697Mrc2–1M), [ʃʲɛɪ̯mɑ] ~ šeima (704Kb2V) тощо. Іншими словами, деякі тверді приголосні витісняються з ужитку в говірці. Послаблення ствердіння приголосних підтверджує мовна поведінка молодшого покоління. Із 10 молодих людей, які брали участь у дослідженні, це явище властиве лише 4, а 6 не вміли вимовляти тверді приголосні та голосні переднього ряду [ɡ̑], [i̯], [l̴], що йдуть після них і зазнали задньоязикового зсуву; тому очевидно, що ствердіння приголосних є непристижною фонетичною рисою говірки, якої молодь публічно уникає. Наприклад, інвентар твердих приголосних інформанта 704Kb1–1V є багатшим, ніж в інших учасників дослідження його покоління, але він стверджує приголосні лише під час спілкування в близькому оточенні (див. рис. 4). Як видно на рис. 4, у мовленні інформанта 704Kb1–1V конкурують [l], [r], [s], [z] та їхні м’які кореляти. Приголосні [ts], [dz] конкуренції не зазнають. 158 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse 4 РИС. Тенденції до ствердіння приголосних в інформанта 704Kb1–1V Оцінивши взаємозв’язок між ствердінням приголосних і поколіннями інформантів, установлено чітку негативну кореляцію: що молодший інформант, то рідше приголосні стверджуються або зовсім не вживаються. Наприклад, інформантка 697Mrc1M у півгодинному аудіозаписі 18 разів ужила форму дієслова važiuoti і лише 6 разів вимовила її з твердими приголосними: [atʋdˈʑuɔʑiem] ~ atvažiuojam(e), [atʋɑˈɫʑuɔt] ~ atvažiuotų, [atʋɑˈɫʑuɔs] ~ atvažiuos, [ɪsʋɑˈɫʑuɔʑiem] ~ išvažiuojam, [ɪsʋɑˈɫʑuˈi] ~ išvažiavę, [ʋɑˈɫʑuɔʑiem] ~ važiuojam(e). Ствердіння приголосних в окремих формах варто називати не стабільною діалектною ознакою, властивою традиційній говірці, а диференційним діалектним маркером, що допомагає ідентифікувати говірку особи17. Danguolė Mikulėnienė (2019: 51–62) стверджує, що під час характеристики новітніх територіальних діалектних утворень диференційного значення набуватимуть уже не окремі маркери, а весь їхній комплекс. Підсумовуючи, можна стверджувати, що інвентар твердих приголосних і тенденції до їхнього ствердіння в інформантів молодшого та середнього поколінь свідчать: у міру зміни південної аукштайтської говірки та формування нових діалектних утворень ствердіння приголосних втрачає стабільність, а деякі приголосні виходять з ужитку. 17 Про термін «діалектний маркер» див. докладніше: Mikulėnienė 2019: 51–62. Straipsniai / Articles 159 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ ВИСНОВКИ Оцінивши тенденції твердіння приголосних у трьох поколіннях, можна зробити такі висновки. Твердіння приголосних у другій половині XX ст. в околицях Марцинконіса було надзвичайно живим у мовленні найстаршого покоління. Аналіз діалектного матеріалу початку XXI ст. свідчить про вже змінену ситуацію цього явища. Приголосні [r], [s], [z] і [ts], [dz], [tʃ], [dʒ], які раніше не мали м’яких корелятів, тепер зазнають найбільших змін у мовленні всіх трьох поколінь. Тверді приголосні [r], [s], [z] у діалектному мовленні часто замінюються м’якими варіантами. У міру зникнення дзукі́вства дедалі рідше вживаються і тверді африкати [ts], [dz]. Їхня життєздатність корелює зі збереженням дзукі́вства як явища. Лише для найстаршого покоління характерні [s], [ts], [dz], [p], [b], [m], [l] виходять із ужитку. Неоднаковий інвентар твердих приголосних інформантів і тенденції до твердіння приголосних свідчать, що в міру зміни південноавкштайтського піддіалекту та формування нових діалектних утворень твердіння приголосних послідовно слабшає. Поодинокі випадки твердіння приголосних у діалектному мовленні слід оцінювати не як діалектні ознаки, а як діалектні маркери. ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА Aliūkaitė Daiva 2013: Горизонтальна та вертикальна фрагментація мовного континууму: варіанти мовлення XXI століття з погляду пересічного оцінювача мови. – Taikomoji kalbotyra 2, 1–27. DOI: 10.15388/TK.2013.17261. Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Геолінгвістика: ідеологія, теорія та методи. Основні поняття. – Литовські діалекти початку XXI ст.: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них), укл. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 29–47. Ambrazevičius Rytis, Leskauskaitė Asta 2014: Акустичні властивості приголосних: палаталізація та дзвінкість, Kaunas: Technologija. Bacevičiūtė Rima 2010: Представлення фонетичних особливостей у литовських діалектних словниках. – Baltų Filologija 19(1/2), 5–14. Bailey Guy, Wikle Tom, Tillery Jan, Sand Lori 1991: Конструкт уявного часу. – Language Variation and Change 3, 241–264. Bakšienė Rima 2018: Транскрипція литовських діалектів ipa-символами: аналіз особливостей південноавкштайтського діалекту. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 22(1/2), 10–20. Доступ в інтернеті: https://vards.liepu.lv/files/VARDS%20UN%20TA%20PETISANAS%20ASPEKTI_2018.pdf. 160 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse Bakšienė Rima 2022: Ще раз про транскрипцію підвищанських говірок знаками Міжнародного фонетичного алфавіту (кілька випадків, що потребують уточнення). – Acta Linguistica Lituanica 86, 165–183. Buch Tamara 1966: Явища депалаталізації в литовських говірках. – Acta Baltico-Slavica III, Baltica in honorem Johannis Otrębski, Білосток, 33–36. Chambers Jack K. 2002: Динаміка конвергенції діалектів. – Journal of Sociolinguistics 6, 117–130. GCTA R – Рукописний фонд Діалектного архіву Центру геолінгвістики Інституту литовської мови, 1964–1965. Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Про класифікацію діалектів литовської мови. – Kalbotyra 14, 139–147. Grumadienė Laima 1988: Соціолінгвістичне дослідження литовської мови віленців: консонантизм та акцентуація. – Lietuvių kalbotyros klausimai 27, 132–148. Holmes Janet 2001: Вступ до соціолінгвістики, 2nd-ге видання, Лондон: Longman, 342–361. Inoue Fumio 2008: Розділ двадцять четвертий. Старіння населення та мовні зміни. – Демографічний виклик: довідник про Японію, ред. F. Coulmas, H. Conrad, A. Schad-Seifert, G. Vogt, Лейден, Бостон: Brill, 473–490. Inoue Fumio 2010: Реальні та уявні часові орієнтири швидкості поширення діалекту. Dialectologia 5, 45–64. Kalėdienė Laima 2011: Умови розвитку геолінгвістики в Литві. – Тези доповідей міжнародної наукової конференції «Соціолінгвістична діалектологія: дослідження балтійських говірок», 21–22 жовтня 2011 р., Каунас: факультет Каунаса Вільнюського університету. Доступ в інтернеті: http://www.tarmes.lt/images/Veikla/Laima%20KALEDIENE.pdf. Kalėdienė Laima 2013: Ставлення до говірок і настанови щодо їх уживання у трьох частинах етнографічного регіону Дзукія. – Міста і мови II: Соціолінгвістична карта Литви, Вільнюс: Вільнюський університет, 125–151. Kalėdienė Laima 2015: Мова міста Вільнюса: гіпотеза видимого часу. – Говірки — культурна спадщина народів Європи = Dialects – Cultural Heritage of European Nations, Вільнюс: Університет імені Миколаса Ромеріса, 211–244. Labov William 1972: Соціолінгвістичні моделі, Філадельфія: Видавництво Пенсильванського університету. Leskauskaitė Asta 2004: Риси вокалізму та просодії південних підвищанських говірок, Вільнюс: видавництво Інституту литовської мови. Straipsniai / Articles 161 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ Leskauskaitė Asta 2006: Тексти говірки краю Кучюнай, Вільнюс: Інститут литовської мови. Leskauskaitė Asta 2009: Тексти говірки Марцинконіса, Вільнюс: Інститут литовської мови. Leskauskaitė Asta 2016: Тексти говірки Серіяй, Вільнюс: Інститут литовської мови. Leskauskaitė Asta 2018: Лінгвістичний ландшафт північних південних високолитовських говірок у 6–7-му десятиліттях XX ст. – Проблеми історії мови та діалектології 5, уклад. R. Bakšienė, N. Morozova, Вільнюс: Інститут литовської мови, 26–43. Leskauskaitė Asta 2018a: Тексти околиць Лейпалінгіса, Вільнюс: Інститут литовської мови. Leskauskaitė Asta 2020: Тексти околиць Швенду́бре, Вільнюс: Інститут литовської мови. Leskauskaitė Asta 2021: Тексти говірок литовців Польщі, Вільнюс: Інститут литовської мови. LKA II – Атлас литовської мови, т. 2: Фонетика, відповідальний редактор K. Morkūnas, Вільнюс: Mokslas, 1982. LKT – Говірки литовської мови. Хрестоматія, ред. E. Grinaveckienė, K. Morkūnas, Вільнюс: Mintis, 1970. LKTCh – Хрестоматія говірок литовської мови, уклад. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Вільнюс: видавництво Інституту литовської мови, 2004. Markevičienė Žaneta 1999: Тексти високолитовських говірок 1, Вільнюс: видавництво Вільнюського університету. Markevičienė Žaneta 2010: Фонетичні особливості говірок Аша́шнінкай і Кабеляй: сучасний стан. – Людина і слово 1, 48–51. Mikulėnienė Danguolė 2016: Характерні фонетичні ознаки. – Зміна литовських говірок на початку XXI ст.: говірки литовців Польщі, колективна монографія, уклад. D. Mikulėnienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgelienė, Вільнюс: Інститут литовської мови. Mikulėnienė Danguolė 2018: Про формування та розвиток вторинних діалектів. – Проблеми історії мови та діалектології 5, уклад. R. Bašienė, N. Morozova, Вільнюс: Інститут литовської мови, 11–25. Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Bakšienė Rima, Geržotaitė Laura, Kardelytė-Grinevičienė Daiva, Leskauskaitė Asta, Meiliūnaitė Violeta, Vyniautaitė Simona 2019: Діалектометричне дослідження традиційних литовських говірок 162 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse класифікаційний зріз: розглядається дослідження: колективне дослідження, за ред. D. Mikulėnienė, A. Čepaitienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Mikulėnienė Danguolė 2019: Номенклатура діалектних рис: від діалектних ознак до маркерів діалектності. – Respectus philologicus 35(40), 51–62. Mikulėnienė Danguolė 2020: Діалектність як вимірювана величина. Lietuvių kalba 15, 1–11. DOI: 10.15388/LK.2020.22434. Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė 2021: Поняття пункту діалектологічного атласу. – Baltistica 56(1), 81–106. Milroy James 2001: Мовні ідеології та наслідки стандартизації. – Journal of Sociolinguistics 4, 530–555. Milroy Lesley, Gordon Matthew 2003: Соціолінгвістика. Метод і інтерпретація, Oxford: Blackwell Publishing. Monka Malene 2015: Мобільність і мовні зміни. – Nydanske Sprogstudier NyS 49, 98–122. Ramonienė Meilutė 2006: Ставлення до літературної мови та діалекту: випадок Joniškėlis. – Kalbos kultūra 79, 137–148. Rutkovska Kristina 2016: Сучасний стан польських діалектів Литви. – Польські діалекти Литви, за ред. K. Rutkovska, електронне видання, Vilnius: Vilniaus universitetas, Polonistikos centras. Доступ в інтернеті: http://www.lenkutarmes.flf.vu.lt/. Salys Antanas 1992: Праці 4: Діалекти литовської мови, Roma. Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija. Tuomienė Nijolė 2010: Говірки південних литовців у Білорусі: наслідки мовної взаємодії. – Respectus philologicus 18(23), 223–234. Urbanavičiūtė Žanetа 1970: Приголосні l, r, s (ž?) перед не кінцевими ė, en у діалектах литовської мови. – Kalbotyra 21, 75–86. Urbanavičiūtė Žanetа 1970a: Тверді й м’які приголосні в литовській літературній мові та діалектах. – Baltistica 6(1), 61–65. Urbanavičiūtė Žanetа 1971: Твердіння приголосних у діалектах литовської мови. – Kalbotyra 23(1), 55–70. Urbanavičiūtė Žanetа 1974: Приголосні l, r, s, z перед кінцевим e слова в авкштайтських діалектах. – Kalbotyra 25(1), 73–80. Urbanavičiūtė Žanetа 1978: Приголосні t, d, n і p, b, m, v твердіння в діалектах литовської мови. – Kalbotyra 29(1), 69–77. Straipsniai / Articles 163 DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ Valentukevičienė Danutė 2019: Зворотні дієслова околиць Кабеляя. – Lietuvių kalba 13, 1–17. Доступ в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22485. Valentukevičienė Danutė 2021: Зміни дзукуювання на території геолекту Варени. – Lietuvių dialektologijos profiliai: XXI amžiaus pradžios regioniniai variantai, jų santykiai ir perspektyvos, уклад. V. Meiliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 58–76. Доступ в інтернеті: http://lki.lt/wp-content/uploads/2022/01/Lietuvių-dialektologijos-profiliai-1.pdf. Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis. Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Динаміка депалаталізації в околицях Марцинконіса РЕЗЮМЕ Аналіз діалектних даних початку XXIˢᵗ століття свідчить про вже змінену ситуацію цього явища. Приголосні [rʲ], [sʲ], [zʲ] і [t͡sʲ], [d͡zʲ], [t͡ʃ], [d͡ʒ], які раніше не мали своїх палаталізованих корелятів, уже зазнають найпомітніших змін у мовленні всіх трьох поколінь. У діалектному мовленні непалаталізовані приголосні [r], [s], [z] часто замінюються їхніми палаталізованими варіантами. Оскільки так зване дзукування занепадає, непалаталізовані африкати [t͡s] і [d͡z] уживаються рідше. Їхня життєздатність корелює зі збереженням дзукування як явища. Приголосні [s], [t͡s], [d͡z], [p], [b], [m], [ʊ], характерні лише для старшого покоління, поступово виходять з ужитку. Відмінний інвентар непалаталізованих приголосних, уживаних інформантами, і тенденції депалаталізації свідчать про те, що зі зміною субдіалекту південних аукштайтів і появою нових діалектних утворень депалаталізація поступово слабшає. Випадки депалаталізації окремих приголосних у діалектному мовленні розглядаються як діалектні маркери, а не як діалектні ознаки. Подано 2 вересня 2022 р. ДАНУТЕ ВАЛЕНТУКЕВІЧЕНЕ Інститут литовської мови Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva [email protected] 164 Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII