Surinkimininkų repertuaro recepcija XIX a. antrosios pusės Prūsijos Lietuvos veikaluose

Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 92, с. 1–26 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / електронний) РЕЦЕПЦІЯ РЕПЕРТУАРУ SURINKIMININKAI У ВИДАННЯХ ПРУСЬКОЇ ЛИТВИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. Рецепція Surinkimininkai у виданнях Прусської Литви другої половини 19th століття ІНГА СТРУНГІТЕ-ЛЮГЕНЕ Інститут литовської мови Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1949-0874 Напрями наукових досліджень: писемна спадщина surinkimininkai та Моравського руху, пов’язана з литуаністикою, культурний і конфесійний контекст Прусської Литви XVIII–XIX ст., історія пієтизму. https://doi.org/10.35321/all92-09 АНОТАЦІЯ Мета статті — дослідити вплив гімнального збірника surinkimininkai Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai на видання Прусської Литви другої половини XIX ст., виявити ставлення духовенства литовських парафій і працівників освіти до репертуару surinkimininkai. Для аналізу обрано такі джерела: гімнальні збірники Фридриха Куршайтіса Giefmių bey Maldū=Knygos Karališkojo Prūſų Wajko (1854, Кенігсберг) і Trečioji Dalis Giefmių Knygų (1857, Кенігсберг), шкільний гімнальний збірник Карла Вільгельма Отто Glogau 64 Giefmes (1856, 1862, Тільзит), хрестоматію Карла Рудольфа Jacoby Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Мемель), книгу для читання Maximiliano Voelkelo Litauisches elementarbuch (1898, Гайдельберг), збірник мелодій Карла Теодора Вальдемара Hoffheinzo Giefmių Balfai (1894, Гайдельберг, Тільзит), а також публікації на гімнодичну тематику, надруковані в серійному науковому виданні Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft. У дослідженні застосовано аналітичний, порівняльний і текстологічний методи. КЛЮЧОВІ СЛОВА: гімнальний збірник surinkimininkai, церковний гімнальний збірник, солдатський гімнальний збірник, шкільні хрестоматії, Тільзитське товариство литовської літератури, Прусська Литва XIX ст. АНОТАЦІЯ Стаття має на меті дослідити вплив гімнального збірника Surinkimininkai Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai на пруссько-литовські книги другої половини 19th століття та виявити ставлення Авторське право © 2025 Inga Strungytė-Liugienė. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття відкритого доступу, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора та джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» Attribution, що дозволяють необмежено використовувати, поширювати й відтворювати її зміст на будь-якому носії із зазначенням автора та джерела. Отримано: / Gauta: 2024–12–22. Прийнято: / Priimta: 2025–05–26. 1 духовенства литовських парафій, а також членів Литовського літературного товариства в Тільзиті (до якого входили представники лютеранської церкви та освітяни) щодо репертуару Surinkimininkai. Для аналізу було обрано такі джерела: гімнальники Giesmų̄ bey Maldū=Knygos Karališkojo Prūfų Waijko (1854, Кенігсберг) і Trečioji Dalis Giesmjų Knygų (1857, Кенігсберг) Фрідріха Куршата, шкільний гімнальник 64 Giesmes (1856, 1862, Тільзит) Карла Вільгельма Отто Глогау, антологію Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Мемель) Карла Рудольфа Якобі, книгу для читання Litauisches elementarbuch (1898, Гайдельберг) Максиміліана Фелькеля, збірку мелодій Giesmių Balfai (1894, Гайдельберг, Тільзит) Карла Теодора Вальдемара Гоффгайнца, а також публікації на тему гімнодії в науковому періодичному виданні Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft. У дослідженні застосовано аналітичний, порівняльний і текстологічний методи. КЛЮЧОВІ СЛОВА: гімнальник Surinkimininkai, церковний гімнальник, військові та шкільні гімнальники, шкільні антології, Литовське літературне товариство в Тільзиті, рецепція, Прусська Литва у XIXth столітті. ВСТУП «Я майже відчуваю обов’язок публічно порушити це питання, щоб інспектори та священники Литви звернули увагу й серйозно протистояли такому задуму, який перешкоджає литовцям просвіщатися й здобувати освіту»¹ — такими словами пілкалнський кантор Крістіонас Ґотлібас Мілкус (Christian Gottlieb Mielcke, 1733–1807) зустрів перше видання гімнальника суринкіменінків² Крістіонаса Ендрікаса Мертікаїтіса (~1775 — до 1856 р.) Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai, що вийшов 1800 року в Кенігсберзі. Чи була критика кантора дієвою? Яким було ставлення священників литовських парафій до репертуару суринкіменінків? Чи розглядали вони його як творчу продукцію маргінальної групи, чи, навпаки, як тексти, що їх позиціонувала впливова спільнота молільників і які придатні для зміцнення побожності, практики співу та релігійної освіти? Гімнальник суринкіменінків Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai був новим явищем у царині релігійної літератури, що змінювало сформовану від XVI століття більш церковну традицію литовських гімнодійних збірників. Потреба у спеціальному виданні виникла через зростання кількості молільників, популяризацію та поширення релігійних зібрань, які називалися суринкімами, у парафіях Прусської Литви. Збірник гімнів від самого початку вирізнявся з-поміж інших лютеранських гімнальників Прусської Литви. Церковні, солдатські та шкільні гімнальники (останні два вийшли в другій половині XIX століття) характеризувалися офіційним схваленням, стабільністю змісту та систематичним виданням³. Гімнальник суринкіменінків, навпаки, був неофіційним гімнодійним виданням, не зачепленим цензурою. Його укладання не контролювали Кенігсберзька консисторія чи інші державні установи. Адже гімнальник призначався не для церковних богослужінь, а використовувався приватно вдома та на суринкімах, що діяли за межами церкви. Перекладацьку й редакторську роботу виконувала не призначена група священників, а миряни з нижчого соціального прошарку, які не закінчили університетів, — керівники домашніх богослужінь, ¹ Mielcke 1806: XVI–XVII. ² У статті вживаються функціонуючі в науковому обігу литовські поняття surinkimininkai або maldininkai (пор. Gaigalatis 1905; Žostautaitė 1996; Barasa 2018; Strungytė-Liugienė 2019). Вони визначають локальну спільноту півдня Прусської Литви та її членів, більше акцентують мовну, національну й регіональну належність, краще відображають соціальний аспект релігійного руху суринкіменінків, ніж поняття pietistai. ³ Kaunas 1996: 61–63, 388. 2 так звані проповідники й учителі («шульмайстри»). Неофіційний статус збірника надав укладачам (К. Е. Мертікаїтісу, Йоганну Фердинанду Келхі (1801–1877)) свободу без обмежень формувати репертуар, самостійно визначати принципи добору творів литовських і німецьких авторів⁴. Варто підкреслити, що важливої ролі не відігравав також якісний критерій перекладу, вимоги до віршування та литовської мови (якщо йдеться про перші видання)⁵. Укладачів задовольняла й робота менш грамотних авторів і перекладачів. Попри це, збірник викликав зацікавлення молільників і мав великий видавничий успіх. Тому для оцінювання репертуару суринкімінінків важливим чинником є публічні виступи в пресі духівництва литовських парафій, яке, безперечно, було знавцями протестантської (євангельсько-лютеранської, євангельсько-реформатської, Моравської Церкви) гімнодії. Мірилом оцінки могло б бути також запозичення й публікування текстів у підготовлених ними виданнях. Мета цієї статті — проаналізувати вплив репертуару гімнографічного збірника суринкімінінків на видання Прусської Литви другої половини XIX ст. Завдання — розкрити позицію представників церкви Прусської Литви та працівників освіти щодо гімнодії суринкімінінків⁶, дослідити зв’язки змісту підготовлених ними книг і публікацій зі збірником суринкімінінків. Для аналізу обрано жанрово різні видання (збірники гімнів і шкільні хрестоматії), щоб простежити тенденції домінування текстів суринкімінінків у розглядуваний період. У дослідженні застосовано аналітичний, порівняльний і текстологічний методи. Аналізуються видання, у яких засвідчено, що гімн запозичено зі збірника суринкімінінків. Свідчення виявлено в німецьких передмовах, реєстрах або коментарях до видань, де збірник суринкімінінків зазвичай названо, обмежуючись литовською назвою psalmų knygos або німецькою Psalmbuch, однак без зазначення конкретного видання збірника (за винятком одного випадку). Запозичені тексти суринкімінінків порівнюються з гімнами різних видань збірника суринкімінінків Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai. Для порівняння відібрано видання збірника суринкімінінків, хронологічно ближчі до аналізованого джерела. Дослідження історії гімнів було б неповним, якби не охоплювало питання ідентифікації авторів і перекладачів. У досліджуваних джерелах гімни подано анонімно. Проблему атрибуції розв’язано з урахуванням довідника Альберта Фрідріха Вільгельма Фішера Kirchenlieder-Lexicon (1967), історії гімнів і збірників гімнів Едуарда Еміля Коха Geschichte des Kirchenlieds und Kirchengesangs (4, 1868), а також німецьких протестантських збірників гімнів Кенігсберга та інших земель Прусського королівства (пізніше — Німецької імперії), у яких засвідчено авторство гімнів. Прізвища перекладачів зазначено на підставі досліджень авторки публікації⁷. ⁴ Про репертуар збірника суринкімінінків див. Michelini 2009b: 220–245; 2010; Strungytė–Liugienė 2009: 189–204; 2012: 83–101; 2016: 83–118. ⁵ Strungytė–Liugienė 2019: 158–168. ⁶ Поняття гімнодія суринкімінінків охоплює сукупність гімнів, визначає текстову та/або музичну форму гімнів і їхнє застосування. ⁷ Пор. Strungytė–Liugienė 2014: 31–34. 3 Досліджень, у яких вивчалася б рецепція репертуару суринкімінінків, поки що немає. Варто згадати публікацію дослідника збірників гімнів Прусської Литви Гвідо Мічеліні «Збірники гімнів, укладені Йонасом Піпірасом, у німецькому контексті» (2009). У цій праці автор порушив питання витоків литовських збірників гімнів, аналізуючи історію збірника гімнів лютеранського пастора Йонаса Піпіраса (1833–1912) та його зв’язок із німецькими джерелами. Г. Мічеліні виявив, що Й. Піпірас доповнив книжечку Pasiuntinýstės arpos (1890) п’ятьма текстами зі збірника суринкімінінків Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai. Пастор запозичив по одному гімну Галльського пієтиста Карла Генріха фон Богатцького, реформатського пастора Фрідріха Вільгельма Круммахера та кілька гімнів анонімних авторів. За словами Г. Мічеліні, Й. Піпірас деякі тексти модифікував з погляду структури й змісту⁸. Італійський науковець у монографії Mažosios Lietuvos giesmynų istorija: nuo Martyno Mažvydo iki XIX a. pabaigos (2009) дослідив шкільний збірник гімнів К. В. О. Глогау, а також збірники гімнів, підготовлені Ф. Куршайтісом, і їхній репертуар. У праці побіжно згадано про зв’язок збірника суринкімінінків Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai із книгами цих духівників. Проте в дослідженнях Г. Мічеліні є певна плутанина; залишилося не розглянутим видання шкільного збірника гімнів К. В. О. Глогау 64 Giefmes 1862 року⁹. Не в усіх випадках авторові вдалося ідентифікувати також авторів німецьких гімнів¹⁰. 1. ГІМН СУРИНКІМІНІНКІВ У ЗБІРНИКАХ ГІМНІВ Ф. КУРШАЙТІСА Збірник гімнів суринкімінінків і його репертуар були відомі кенігсберзькому пасторові Ф. Куршайтісу (1806–1884). Є підстави вважати, що він зважав на нього, укладаючи спеціалізований збірник гімнів Giesmių bey Maldū=Knygos Karališkojo Prūsų Waiſko (вийшов 1854 р., без нот), призначений для литовськомовних солдатів Прусської Литви. Таку думку підказує залишений укладачем коментар. Ф. Куршайтіс наприкінці збірника, коротко представляючи походження корпусу текстів, зазначив, що гімн під номером 92 було взято зі збірника суринкімінінків (нім. littauſche Pfalmbuch): № 92 взято з литовського псалтиря, який, до речі, було вилучено зі звичайного литовського співаника¹¹. Встановлено, що до солдатського збірника укладач умістив твір лютеранського пастора з Бертельсдорфа, німецького релігійного автора Йоганна Андреаса Роте (Johann Andreas Rothe, 1688–1758) «Radau, radau jau Gruntą ſawo», перекладений анонімом з оригіналу «Ich habe nun den Grund gefunden». Г. Мічеліні в монографії зазначив, що, укладаючи видання, Ф. Куршайтіс спирався на збірник гімнів, виданий для німецьких солдатів у Кенігсберзі Kirchenbuch für das Königliche Preußische ⁸ Michelini 2009a: 154. ⁹ Пор. Michelini 2009b: 209–212. ¹⁰ Пор. Michelini 2009b: 201. ¹¹ Kuršaitis 1854a: 154. 4 Krigsheer¹². За німецьким зразком він переписав із суринкіменницького збірника не весь текст J. A. Rothėʼes, а лише 5 строфу замість 10. Переклад гімну J. A. Rothėʼes уперше було опубліковано в другій частині суринкіменницького збірника, яку як додаток було долучено до виданого в Тільзіті 1825 р. видання збірника Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai¹³. Отже, під час укладання співаника для солдатів на робочому столі F. Kuršaitis лежало видання, що вийшло між 1825 і 1850 рр. Пор. гімн J. A. Rothėʼes (строфи 1–3, 5) у суринкіменницькому збірнику з його варіантом у співанику F. Kuršaitis: 1. Radau, radau jau Gruntą fawo.‖ Laikys amžʼnay tas Inkarą. ‖ Nẽs į Ronas įkibtʼ‖jis gawo. Cƶe Gruntas buvo wiffada. Tas‖ Gruntas amžinay ƒtowẽs, kad ir wfikas ƒu=‖ gaibʒtʼ turẽs. 2. Tas Grunts yrʼ amžʼna Malonybe, perll wiffą Umą einanti; jis Mẽilẽs Tojo yrʼ Di=‖dybe, kurs Griekinin̄kams dūdafi; Kuro be ‖ luʒtʼ wiffadʼ Sʒirdis, ar eitumʼ Iopʼ, ar nʼ lleitumʼ wis. 3. Kad ne prapultumʼ Diews norẽjo. Iſill nor, kad butʼ mums gẽlbẽta. Todẽley ir Su=‖nus atẽjo, todẽl wẽl ʒenge Danguna; todẽl‖tuzgẽnʼ dar wis uʒ wis į mufû kietafes Sʒirdis. ‖ 1. Rądau, rądau‖ jau Gruntą‖ fawo, laikys amžʼnay tas ‖ Inkarą, nẽs į Ronas įkibtʼ ‖ jis gãwo, czę jis gulėjo wi=‖ fada. Tas Gruntas amžinay‖ ƒtowẽs, kad wifas Swietas ‖ lufebkẽs. ‖ 2. Tas Grunts yrʼ amžʼna ‖ Malonybe, per wifą Umą ‖ einanti. Iis Mẽilẽs tojo ‖ yr Didybe, kurs Griekinin=‖ kams dūdafi, kurio be lubtll wifad Sʒirdis, ar eitum ‖ Iop, ar nʼ eitumʼ wis. ‖ 3. Kad ne prapultum, ‖ Diews norėjo, jis nor, kad ‖ but mums gẽlbẽta. Todẽ= ley ir Sunus atẽjo, todẽl ‖ wẽl ʒenge Danguna; todẽll tuzgẽnʼ jis wis uʒ wis įl mufû kietafes Sʒirdis. ‖ ¹² Michelini 2009b: 195–207. ¹³ Про видання Тільзитської друкарні близько 1825 р. та датування другої частини див. Strungytė–Liugienė 2019: 152–156. 5 5. У ту глибінь, занурюючи, кров’ю = не сумніваюся. Відмовляючись від своїх гріхів, до серця спрямовую погляд Божий. Бо без Закону знаходжу 14 Його милість, милосердя.¶ 5. У ту глибінь, занурюючись = кров’ю Христовою не сумніваюся =; відмовляючись від своїх гріхів =, до серця спрямовую погляд Божий =. Бо без Закону знаходжу біля Його милості, милосердя 15.¶ Слід сказати, що суринкіменницький збірник не мав значного впливу на F. Kuršaitis. Із гімнарієм пов’язаний лише згаданий текст. Однак, як побачимо далі, гімн J. A. Rothėʼes, що прийшов із молитовника, у другій половині XIX ст. утвердився в різноманітних виданнях різного призначення, став визнаним і майже репрезентативним твором суринкіменницького репертуару. Того самого року F. Kuršaitis опублікував у періодичній газеті Keleiwis iš Karaliaučiaus статтю «Žalnieriškofios Giesmių bei Maldų Knygos», у якій повідомив про появу нового співаника, спеціально призначеного для литовських солдатів Прусської Литви. У досить об’ємній статті кеніґсберзький священник докладніше говорив про практику співу, її значення для «євангельського християнства», наголошував на користі псалмів Старого Завіту та нових гімнів, у центрі яких міститься історія Спасителя Ісуса Христа. Автор приділив увагу щоденній релігійній практиці й самодисципліні, підкреслив, що християнин повинен особисто мати співані книги, а тексти гімнів — «pufėtìnay iß Galwôs mokėt[i]»16. Говорячи про гімни, він позитивно висловився також щодо суринкіменницького збірника, хоча визнав, що деякі литовські переклади поступаються німецьким оригіналам: Отже, для нас є пісні великим і дуже цінним скарбом, який наша євангельська Церква не хотіла б продавати ні за які гроші. У цій справі, як і в багатьох інших, особливо багаті німці. Вони мають дуже багато гарних і славних пісень, що містяться в різних книгах. Але дякувати Богові! і литовці не позбавлені цього скарбу. Милістю Господа Бога є добра збірка гарних пісень, перекладених з німецької на литовську, і вони містяться як у наших співаних книгах, так і в євангельських псалмах, зібраних [виділення автора]. Щоправда, інша пісня литовською перекладена не так гарно, як та, що є німецькою, але все ж ми не хочемо бути невдячними, а радіти, що Господь стільки нам дарував 17. Кеніґсберзький священник повернувся до суринкіменницького репертуару й пізніше, коли укладав самостійний додаток до церковного гімнарію Pagerintos Giefmių Knygos Trecżioji Dalis Giefmių 14 Wiffokios naujos Giefmes arba Ewangelìßki Pſalmai 1850: 495. 15 Kuršaitis 1854a: 75, Nr. 92. 16 Kuršaitis 1854b: 87. 17 Kuršaitis 1854b: 87. 6 Knygų (1857; без нот). До цього додатка Ф. Куршайтіс умістив ту саму пісню релігійного автора J. A. Rothe’es «Radau, radau jau Gruntą fawo». Поруч він зазначив і джерело: «JB Pfalmû Knygû imta»18. Узагальнюючи, слід сказати, що відібрана з репертуару молільників пісня J. A. Rothe’es у XIX столітті, в 50-х роках, виконувалася під час лютеранських богослужінь; з її змістом могли ознайомитися й литовські солдати, які служили в армії Прусського королівства. 2. РЕПЕРТУАР SURINKIMININKAI У ШКІЛЬНИХ КНИГАХ Репертуар surinkimininkai поступово утвердився у шкільних книгах. Тексти surinkimininkai прихильно оцінював Тільзитський superintendent K. W. O. Glogau (1805–1875). Про це свідчать його зусилля доповнити співаник народних шкіл (нім. Volksschulen) 64 Giefmes Szuilems19 текстами зі співаника surinkimininkai та подати їх із мелодіями в цифровій нотації20. Встановлено, що до видання шкільного співаника 1856 року увійшов переклад пісні Heinricho Jonathano Werenbergo (1651–1713) «Unverfälchtes Chriftenthum» — «Ak, tikrafis Krikščionum’s»21, а також перекладена священником із Йонейкішкіса (Новойого) Kristijono Lovyno пісня автора бароко Paulo Gerhardto (1607–1676) «Tikt Swẽczias ał ant Swieto» (оригінал «Ich bin ein Gaft auf Erden»)22. У реєстрі пісень «Prirodijimas Giefmjû» K. W. O. Glogau зазначив, що ці пісні — з «Psalmû=Knygû». Укладач не зазначив конкретного видання, на яке спирався, проте додав нумерацію пісень за джерелом. До додатка було перенесено першу строфу пісні «Krift aus Kraujas ir Teifybė» (оригінал «Chrifti Blut und Gerechtigkeit»). У реєстрі зазначено, що ця пісня походить із «Psalmû=Knygû», де їй надано номер 158. У виданні шкільного співаника 1862 року додатково надруковано ще п’ять пісень, пов’язаних із репертуаром surinkimininkai. У передмові до третього видання «Zur 3ten Auflage» сказано, що кількість пісень зросла до 80. До цього видання увійшли 16 пісень із різних книг: церковного співаника (нім. Kirchengefangbuch), співаника для солдатів (нім. Militaĭrgefangbuch), зі старої частини співаника surinkimininkai (нім. Pfalmbuch), а також переклад самого укладача: Шістнадцять доданих пісень було взято з Kirchengefangbuch, зі старшої частини Pfalmbuch і з Militaĭrgefangbuch; лише для прекрасної пісні «Wach auf du Geift der erften Zeugen» (№ 77) я не знайшов належного перекладу, тому її укладач переклав настільки вірно й плавно, наскільки це було можливо23. 18 Kuršatis 1857: 38, Nr. 45. 19 Описуючи співаник, спиралися на примірники 1856 і 1862 років (тобто другого й п’ятого видань), оскільки примірники видань 1855, 1858 і 1860 років невідомі, див. LB I 113–114, Nr. 300–303; LBP 26, Nr. 301; LB II(2) 127–128, Nr. 3262. 20 Про мелодії, записані цифрами, у співанику K. W. O. Glogau докладніше див. Strungytė-Liugienė 2023: 159–180. 21 Glogau 1856: 30, Nr. 38; пор. Wifókios naujos Giefmes arba Ewangelifki Pfalmai 1856: 533, Nr. 277. 22 Glogau 1856: 50, Nr. 63; пор. Wifókios naujos Giefmes arba Ewangelifki Pfalmai 1856: 219, Nr. 101. 23 Glogau 1862: [2]. 7 Дослідження виявило, що додаток до співаника «Pridėjimas I» К. В. О. Glogau доповнив такими піснями: піснею Johanno Mentzerio (1658–1734) «Ak, jeib Liežuwjú ab turėczau» (оригінал «O, daß ich tausend Zungen hätte»), яку переклав K. Lovynas²⁴, і перекладеною анонімом піснею Johanno Eusebijaus Schmidto (1669–1745) «Žėngk toliaus:; Žion žėngk toliaus» (оригінал «Fahre fort:; Zion! fahre fort im Licht»)²⁶. У реєстрі пісень зазначено, що переклад K. Lovyno — із «Pſalmų=Knygų», де її надруковано під номером 54²⁷. Нумерацію пісні J. E. Schmidto у реєстрі видання 1862 року наведено помилково. Інформацію переплутано з піснею «Žmogaus jau Kūną pakalkim»28 Другий додаток «Pridėjimas II» також містить пісні, запозичені зі співаника surinkimininkai. Тут надруковано модифіковану версію пісні керівника Моравської церкви Nikolauso Ludwigo von Zinzendorfo (1700–1760) «Ich will’s wagen», що починається п’ятою строфою «Pilnos Rankos»²⁹. Біля пісні залишено коментар, що її можна знайти у співанику surinkimininkai під номером 155: «[W]eiždek Pf. Knyg. Nr. 155: Ak tikt dryfu: 5 Perßelis: „Pilnos Rankos“³⁰. Сюди потрапила «Eikim Bėn, eikim Bėn» прихильника християнських місій Gustavo Friedricho Ludwigo Knako (1806–1878) (оригінал «Laßt mich gehn»)³¹ разом із коментарем, що текст міститься у співанику surinkimininkai під номером 348: «Weiždėk Pf. Knyg. Nr. 348»³². Публікація пісень surinkimininkai у співанику свідчить, що з репертуаром побожних людей учнів знайомили вже в найнижчих класах народних шкіл. Важливо наголосити, що співаник K. W. O. Glogau був виданням, яке пройшло апробацію та цензуру; його укладач узгоджував зміст із Кенігсберзькою консисторією та владою Гумбінненського округу. Пісні не викликали зауважень у рецензентів і священників литовських парафій, якщо судити з того, що співаник мав успіх і вийшов не в одному додатковому виданні. Цікаво, що шкільний співаник не мав фіксованого корпусу текстів. Його доповнювали новими творами, що ілюструє гнучкість таких книг щодо текстового корпусу. Пісні зі збірника surinkimininkai до шкільної хрестоматії Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Клайпеда) включив священник Клайпедської церкви, голова Литовського літературного товариства в Тільзиті K. R. Jacoby'is (1817–1881). Потреба в такому навчальному посібнику виникла після ухвалення рішення включити до гімназії портового міста литовську 24 Glogau 1862: 67, Nr. 71; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifßki Pſalmai 1861: 106, Nr. 54. 25 Знак <;:> позначає повторення фрагмента тексту або фрази. Він часто трапляється у співанику surinkimininkai. 26 Glogau 1862: 68, Nr. 72; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifßki Pſalmai 1861: 606, Nr. 322. 27 Glogau 1862: 91. 28 Glogau 1862: 93. 29 Glogau 1862: 81, Nr. III; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifßki Pſalmai 1861: 314, Nr. 155. 30 Glogau 1862: 81. 31 Glogau 1862: 81, Nr. IV; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifßki Pſalmai 1861: 650, Nr. 348. 32 Glogau 1862: 81. 8 вивчання мови33. Хрестоматія, укладена К. Р. Якобі, мала попит; її використовували не лише Клайпедська гімназія, а й інші школи Прусської Литви34. Слід зазначити, що укладач під час підготовки книги поєднав світські та релігійні твори. Поряд із байками Езопа, уривками з Року Kristijonas Donelaitis, литовськими народними піснями, загадками, прислів’ями, казками, патріотичними творами, що прославляли прусського правителя, книгу було доповнено фрагментами зі Старого та Нового Завіту, а також гімнами із суринкінінкайського гімบника Wijókios naujos Giefmes arba Ewangelijbki Pfalmai35. Укладач присвятив текстам суринкінінкай другий розділ хрестоматії — «Evangelische Psalmen». Для цього розділу він відібрав чотири гімни (без нот), які, за словами К. Р. Якобі, охоче співають на зібраннях суринкінінкай за особливими, надзвичайно гарними мелодіями: Ці пісні поряд із тими, що містяться в церковному гімнарику, охоче співають на зібраннях суринкінінкай, тобто на приватних годинах духовного повчання, за особливими, переважно дуже гарними мелодіями36. Укладач переписав тексти з виданого 1876 року в Клайпеді видання гімнальника суринкінінкай. Про конкретне видання він зазначив на початку розділу: «Memel 1876, gedruckt und verlegt von Heinr. Holz»37. 33 Juška 2003: 693. 34 Juška 2003: 695. 35 У книзі Juška Mažosios Lietuvos bažnyčia (XVI–XX) (1997) помилково зазначено, що гімни для хрестоматії було взято з «книги Д. Голлаца „Evangelškas malonės davadas“, що вийшла 1876 року в Клайпеді (переклав К. Ловинас)» (Juška 1997: 282). Щоправда, у пізнішій монографії автора Mažosios Lietuvos mokykla (2003) цю помилку було виправлено (див. Juška 2003: 694). 36 Jacoby 1880: 32. 37 Jacoby 1880: 32. 9 Рисунок 1. Пієтистський гімн «Вийди, душе, радій» (авт. П. Ґергардт) у K. R. Jacoby’io Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Клайпеда) 10 Рисунок 2. Пієтистський гімн «Вийди, голубонько, радій» (авт. П. Ґергардт) у збірнику Wiſókios naujos Gieſmės arba Ewangeliſki Pſalmai (1876, Клайпеда) Аналіз показав, що до хрестоматії священник умістив переклади Ґотфріда Остермейєра (Gottfried Oster meyer, 1716–1800), який активно працював у царині релігійної літератури38: «Без часу, Боже, Ти єси» Сімона Даха (1605–1659) з Клайпеди (оригінал «Du Gott! bist außer aller Zeit»)39 та «Вийди, душе, радій» П. Ґергардта (1607–1676) (оригінал «Geh’ aus, mein Herz, und suche Freud’»)40. Обидва гімни — із давньої (першої) частини збірника гімнів. Для хрестоматії K. R. Jacoby відібрав два анонімні гімни з другої частини збірника: «Боже, адже на спасіння»41 і «Коли чуєш, як одного вбивають»42. Укладач хрестоматії зберіг ті самі рубрики, що й у Клайпедському виданні. «Вийди, душе, радій» П. Ґергардта він відніс до рубрики «Про полум’я і подяку», 38 Не зовсім точно Юшка вказав кількість перекладів Г. Остермейєра: «<...> подано <...> псалмів із Псалтиря, надрукованого 1876 р. у Клайпеді Г. Гольцом, чотири гімни, перекладені Г. Остермейєром», Juška 2003: 694. У хрестоматії надруковано два, а не чотири його переклади. Інші твори пов’язані з анонімними авторами. 39 Jacoby 1880: 37; пор. Wiſókios naujos Gieſmės arba Ewangeliſki Pſalmai 1876: 205, № 99. 40 Jacoby 1880: 32; пор. Wiſókios naujos Gieſmės arba Ewangeliſki Pſalmai 1876: 92, № 53. 41 Jacoby 1880: 34; пор. Wiſókios naujos Gieſmės arba Ewangeliſki Pſalmai 1876: 403, № 211. 42 Jacoby 1880: 35; пор. Wiſókios naujos Gieſmės arba Ewangeliſki Pſalmai 1876: 588, № 321. 11 «Без часу, Боже, Ти єси» С. Даха позначено як «Гімн про смерть⁴³», «Боже, адже на спасіння» — «Про Боже слово», а «Коли чуєш, як одного вбивають» — «Гімн про Адама». Запозичені гімни переписано латинськими літерами, структурно змінено; наприклад, у гімні П. Ґергардта вилучено 11-у, 12-у та 15-у строфи, а в гімні С. Даха — 4 строфи. Цілком зрозуміло, що K. R. Jacoby, будучи представником церкви, вирішив доповнити зміст хрестоматії канонічними текстами, важливими для християнської громади, — фрагментами Святого Письма. Рішення відібрати пієтистські гімни свідчить, що K. R. Jacoby був знайомий із репертуаром, який вони співали, і цінував деякі їхні тексти, попри те, що збірник гімнів ніколи не проходив офіційної апробації священників. З іншого боку, німецькі поети П. Ґергардт і С. Дах були добре відомими представниками протестантської гімнодії доби бароко; їхні твори включали як до німецьких кеніґсберзьких, так і до литовських церковних лютеранських збірників гімнів. Майже через два десятиліття вийшло інше видання подібного характеру для шкіл, укладач якого вирішив доповнити його пієтистськими гімнами. Готуючи читанку Litauisches elementarbuch (1898, 2-е видання⁴⁴), на зміст пієтистського збірника гімнів зважав старший учитель Тільзитської реальної гімназії, активний член Товариства литовської літератури Максиміліан Фоелькель (Voelkel, до середини XIX ст. — бл. 1912). М. Фоелькель уклав читанку з текстів литовської художньої літератури, фольклорних творів, а також використав фрагменти Старого й Нового Завітів, церковні гімни, перекладені священником Ф. Куршайтісом, псалми, умістив молитву «Отче наш». Четверту частину «Lesebuch» М. Фоелькель доповнив двома гімнами (без нот), які мають зв’язок із пієтистським збірником гімнів. До читанки потрапив прихильно оцінений Ф. Куршайтісом переклад гімну Й. А. Роте «Знайшов, знайшов уже основу łáwo⁴⁵» та «Ходімо, Бене, ходімо, Бене» Г. Ф. Л. Кнака⁴⁶. Біля гімну Й. А. Роте він зазначив, що взяв його з «Pſalmų Knygų»⁴⁷. Суперинтендент K. W. O. Glogau⁴⁸ спонукав М. Фоелькеля підготувати читанку. Дуже ймовірно, що перед початком роботи над книгою Фоелькель ознайомився зі змістом шкільного збірника гімнів K. W. O. Glogau. Можливо, на його рішення вмістити твір відомого на той час і надзвичайно популярного німецького релігійного автора G. F. L. Кнака вплинуло актуалізування цього гімну в шкільному збірнику гімнів K. W. O. Glogau, що вийшов раніше. Варто підкреслити, що гімни виконували не лише релігійно-виховну функцію: співаючи або читаючи гімни, учні вчилися правильно вимовляти слова, розвивали свої мовні навички. І K. R. Jakoby, і M. Фоелькель графічно (виділенням або просодичними знаками) позначали наголошений склад слів, прагнучи таким чином акцентувати мовний аспект шкільних книг. ⁴³ smèrtį випр. smèrti. ⁴⁴ У першому, 1879 року, виданні пієтистських гімнів не було. ⁴⁵ Voelkel 1898: 91; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelijßki Pfalmai 1897: 479, № 250. ⁴⁶ Voelkel, 1898: 92; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelijßki Pfalmai 1897: 630, № 348. ⁴⁷ Voelkel 1898: 92. ⁴⁸ Citavičiūtė 2004: 266. 12 3. ЛИТОВСЬКЕ ЛІТЕРАТУРНЕ ТОВАРИСТВО В ТІЛЬЗИТІ ТА ГІМНИ СУРИНКІМІНІНКАЇ В останні десятиліття XIX століття гімнодія суринкімінінкаїв була об’єктом зацікавлення членів Литовського літературного товариства (нім. Litauische Literarische Gesellschaft, діяло 1879 – приблизно 1923) у Тільзиті⁴⁹. Це ілюструють зусилля К. Р. Якобі та М. Фоелькеля доповнити зміст шкільних книжок текстами суринкімінінкаїв, а також публічні доповіді, прочитані іншими членами товариства, підготовлені публікації в його науковому періодичному виданні Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft та видання збірника. 11 жовтня 1881 року єпископ К. Т. В. Гоффайнц (1823–1907), якого через рік обрали головою Литовського літературного товариства, на засіданні товариства в Тільзиті прочитав доповідь з історії литовських лютеранських збірників гімнів. Єпископ звернув увагу на знайдений у парафіяльному будинку рукописний збірник гімнів кантора К. Г. Мілкуса, а також у хронологічному порядку, починаючи від Мартінаса Мажвідаса, розглянув збірники гімнів XVI–XIX століть. К. Т. В. Гоффайнц коротко представив і виданий у Прекуле збірник гімнів суринкімінінкаїв Wifokios naujos Giefmes arba Ewangelifki Pfalmai⁵⁰, яким литовці користуються у своїх домівках і який, за спостереженням єпископа, вони значно більше цінують, ніж офіційний церковний лютеранський збірник гімнів⁵¹. Старі книги Берента, Ґлафера та Шиммельпфенніґа з їхніми 542 гімнами й нині використовуються, неодноразово поліпшені, неодноразово переглянуті, востаннє професором Куршайтісом у Кенігсберзі, а зрештою прецентором Келкісом із Кретинги, але вони все ще є старими подвійними книгами без жодної належної узгодженості розділів. Литовцям вони ніколи насправді не подобалися, та й нині їм не до вподоби; тому у своїх домівках вони користуються іншими книгами гімнів, які мають назву: «Wifokios naujos Giefmes arba Ewangelifki Pfalmai»⁵². К. Т. В. Гоффайнц не обмежився доповіддю, прочитаною на засіданні товариства, а разом із помічниками провадив активну діяльність — фіксував, записував мелодії лютеранських гімнів і публікував їх. К. Т. В. Гоффайнц розумів, що в Прусській Литві має бути ⁴⁹ Докладніше про характер діяльності наукового товариства див. Milius 1993: 42–87; Banytė-Rowell 2018: 117–130. ⁵⁰ [Hoffheinz] 1883: 46. ⁵¹ Подібну думку висловив іще один член наукового товариства, Йоганнес Зембжицький. 1889 року в газеті Alpreussische Monatsschrift він опублікував статтю «C. G. Mielcke’s verschollenes litauisches Gesangbuch», яку завершив латинським висловом: «Habent sua fata libelli!» («Книги мають свої долі»). Цим висловом він узагальнив долю трьох литовських збірників гімнів Прусської Литви (Г. Остермейєра, К. Г. Мілкуса та К. Е. Мертікайтіса), що склалася. На церковні збірники гімнів Г. Остермейєра та К. Г. Мілкуса спіткала однакова доля — не дочекавшись прихильного оцінювання духовенства, збірники потрапили до макулатури. Винятком є збірник литовських суринкімінінкаїв, який, за словами Зембжицького, і донині користується дуже високою оцінкою («noch heute das in hohem Ansehen stehende Hausgesangbuch der Litauer») (Sembrzycki 1889: 369). ⁵² [Hoffheinz] 1883: 46. 13 збиралися й записувалися не лише литовські народні пісні, а й мелодії релігійних гімнів. Як і інші члени товариства, він дотримувався думки, що литовський народ може вимирати, а разом із ним і цінний скарб — гімни. Тому необхідно було поспішити, спільними зусиллями записати й зберегти цей цінний матеріал литовців Прусської Литви для потреб науки. Результатом цього задуму стала публікація «Proben litauischer Choralmelodien», опублікована 1887 року в щомісячнику товариства Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft. У публікації К. Т. В. Hoffheinz наголошував на релігійній налаштованості та побожності литовців, які репрезентує співоча традиція, що відрізняється від німецького співу. Він опублікував 17 мелодій, записаних у різних місцевостях Прусської Литви. До мелодій він додав і фрагменти текстів — перші строфи гімнів. Дослідження виявило, що з 17 одноголосих гімнів 6 пов’язані зі збірником гімнів Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai. Твори зі збірника суринкімініків К. Т. В. Hoffheinz у публікації позначав німецьким скороченням «Pslmbch» (або «Pslbuch») разом із нумерацією текстів джерела (видання збірника гімнів суринкімініків не зазначено). Із збірника гімнів суринкімініків до публікації потрапили такі гімни з мелодіями: «Ak Iezau, kurs Dangu» (оригінал «Ach alles, was Himmel und Erde umschließet»)53, «Ak jus Waikai Karalystės»54 (оригінал — «O ihr auserwählten Kinder!» Christophо Augusto Spоlederio, переклад Kristijonas Demkis), «Ak kur kelauji tu»55 (анонімний), модифікована версія гімну N. L. von Zinzen­dorfo «Aß tikt dryfū» (оригінал «Ich will’s wagen»)56. Усі твори — з першої частини збірника гімнів. Збірник було доповнено також гімнами з другої частини: «Ar tai ne Džiaugsmas bus» (оригінал «Wird dann57 nicht Freude sein»)58 і «Triumph! Triumph! sżtay pergаlįs» Бенджаміна Praetoriusa (1636–1674) (оригінал «Triumph! Triumph! es kommt mit Pracht!»)59. Мелодії цих гімнів було записано в Tilsit і Vilkyškiai. Зацікавлення гімнами суринкімініків не зменшилося й не завершилося одноразовою публікацією. К. Т. В. Hoffheinz та його однодумці, як і планували, продовжували збирати й записувати мелодії. Через сім років коштом товариства було видано його ґрунтовну працю Giesmių Balfai (1894). Це збірник 115 мелодій релігійних гімнів, записаних у різних місцевостях Прусської Литви, пристосованих для органа й гармонізованих. Підготовка такого збірника була заздалегідь продуманою роботою, координованою кількома членами товариства. Значну частину гімнів гармонізував органіст Тільзитської лютеранської церкви Wilhelmas Wollfas. Допомагав готувати видання до друку й завершувати роботу Aleksandras Teodoras Kuršaitis (Alexander Theodor 53 Hoffheinz 1887: 398; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 303, Nr. 156. 54 Hoffheinz 1887: 398; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 236, Nr. 113. 55 Hoffheinz 1887: 399; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 177, Nr. 79. 56 Hoffheinz 1887: 404; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 302, Nr. 155. 57 dann corr. das. 58 Hoffheinz 1887: 401; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 709, Nr. 389. 59 Hoffheinz 1887: 405; пор. Wifókios naujos Giefmės arba Ewangelifki Pfalmаi 1879: 383, Nr. 195. 14 Kurschat, 1857–1944), Franzas Siemeringas, Rudolfas Schwedeʼ60, який, зокрема, взявся також за додаткову діяльність — науково описувати збірники гімнів суринкімініків. К. Т. В. Hoffheinz розпочав збірник Вступом, у якому наголосив на своєрідності литовських гімнів. Він підкреслив відмінності від німецької співочої традиції. За його словами, тональність і ритміка мають регіональні відтінки. Частина мелодій походить із литовських народних пісень, інші є переробками давніх церковних мелодій, а в деяких можна розпізнати й риси німецьких мелодій. Звідки вони взяли ці мелодії? — хто тепер ще може це дослідити? Безперечно, багато з них виникли зі старих Dainos=мелодій, багато є, як сказали б добрі німецькі композитори хоралів, цілком зміненими, зіпсованими старими церковними мелодіями, багато мають відгомони відомих німецьких мелодій61. К. Т. В. Hoffheinz також зазначив, що в литовських регіонах гімни можуть виконуватися на різні мелодії або на різні варіанти тієї самої мелодії: Цим також пояснюється той факт, що та сама пісня в різних литовських місцевостях почасти співається зовсім по-різному, а почасти демонструє ту саму мелодію, часто зі значними відхиленнями62. Встановлено, що з 115 зафіксованих мелодій 29 пов’язані зі збірником гімнів Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai. Дослідження показало, що ця книга посідає найважливіше місце в рецепції гімнів суринкімініків. Збірник було укладено за принципом, подібним до принципу раніше опублікованої праці автора. Конкретне видання суринкімініків, на яке спирався К. Т. В. Hoffheinz, у книзі не згадано; наведено лише німецьку назву (Pfalmbuch) і номер гімну в збірнику гімнів суринкімініків. З погляду добору репертуару збірник К. Т. В. Hoffheinza вирізняється різноманітністю. У ньому є тексти, що відображають ранній етап розвитку гімнодії суринкімініків, позначений перекладами творів німецьких пієтистів XVIII ст. литовською мовою. Чисельно у збірнику К. Т. В. Hoffheinz переважають гімни молодшого покоління гальського пієтиста, священника з Bunzlau (нині Польща, Bolesławiec) Ernst Gottlieb Woltersdorf (1723–1761) — усього 5. Два з них переклав проповідник і вчитель суринкімініків Mikelis Jurkšaitis. Сюди потрапили твори прихильників гальського пієтистичного напряму, таких як K. H. von Bogatzki (1690–1774), C. A. Sporleder (1708–1763), Johann Ludwig Konrad Allendorf (1693–1773), Joachim Lange (1670–1744). До збірника мелодій увійшов «Amžę tu Dangaus63» K. E. Mertikaitis, укладача збірника гімнів суринкімініків, а також «Rādau, rādau jau Gruntą savo» J. A. Rothe, що вже закріпився в литовських богослужіннях. Було вирішено відібрати записані самим К. Т. В. Hoffheinz у Įsė та Skaisgiriai мелодії, за якими виконується гімн керівника Моравської церкви N. L. von Zinzendorf «Als likt 60 Hoffheinz 1894: [II]. 61 Hoffheinz 1894: [I]. 62 Hoffheinz 1894: [I]–[II]. 63 Hoffheinz 1894: 10–11, Nr. 14–15. варіант «dryfu» («Ich will’s wagen») (див. таблицю). Цей гімн серед литовців був особливо популярним і, судячи з його поширення, домінував над іншими гімнами. Далі в таблиці подано ідентифіковані гімни пієтистів у збірці К. Т. В. Hoffheinzo (1894). Дані з гімніку пієтистів наведено за виданням, опублікованим 1893 року в Priekulė Wifokios naujos Giesmės arba Ewangelißki Pfalmai. Таблиця. Гімни пієтистів у збірці К. Т. В. Hoffheinzo Giesmių Balƒai (1894) і гімніку Wifokios naujos Giesmės arba Ewangelißki Pfalmai (1893) Автор гімну | Гімн у збірці К. Т. В. Hoffheinzo (1894) | Гімн (сторінка й номер) у гімніку пієтистів (1893, Priekulė) Allendorf, Johann Ludwig Konrad (1693–1773) | «Ißkank Dubia» (оригінал «Einfт ruht die Seel’ in Ieƒu Armen»), 54, № 59. | 693, № 373 Bogatzky, Carl Heinrich von (1690–1774) | «Pon’ lėžau miels, atwerk man tawo Ronas» (оригінал «Nun öffne mir, mein Ieƒu, deine Wunden»), 90, № 95. | 258, № 117 Connow, Christian Friedrich (1612–1682) | «Kas Ieƒų tur fawÿi» (оригінал «Wer Ieƒum bei fich hat»), 61, № 66. | 523, № 267 Lange, Joachim (1670–1744) | «Pone! kada budawofi» (оригінал «Herr, wann wirft du Zion bauen»), 89, № 94. | 603, № 320 Meyfart, Johann Matthäus (1590–1642) | «Ieruſalę, aukßtais Dieẃ=Miefte» (оригінал «Ierusalem, du hoch gebaute Stadt»), 51, № 56. | 697, № 376 Mertikaitis, Kristijonas Endrikis (~1775 – перед 1856) | «Amžę tu Dangaus», 10–11, № 14–15. | 673, № 363 Praetorius, Benjamin (1636–1674) | «Triump! Triump! ßtay pergalis»⁶⁴ (оригінал «Triumph! Triumph! Es kommt mit Pracht»), 103–104, № 109–110. | 399, № 195, 602, № 319 Rist, Johann (1607–1667) | «Sielwartai manę apftojo» (оригінал «Jammer hat mich ganz umgeben»), 2 мелодії, 95–96, № 100–101. | 470, № 237 ⁶⁴ До другої частини гімніку пієтистів переклад гімну Praetorius «Triump! Triump! ßtay pergalis» увійшов не повністю; його продовження міститься в гімні під номером 319 — «Adoms jau kelaf» (див. Wifokios naujos Giesmės arba Ewangelißki Pfalmai 1893: 602). 16 Rothe, Johann Andreas (1688–1758) «Я знайшов, знайшов уже свою основу» (оригінал «Ich habe nun den Grund gefunden»), 92, № 97. 495, № 250 Sinold von Schütz, Philipp Balthasar; Creutzberg, Amadeus (1657–1742) «Хто перемагає, тому буде дозволено скуштувати від дерева» (оригінал «Wer überwindet, soll vom Holz genießen»), 62, № 67. 658, № 357 Sporleder, Christoph August (1708–1763) «О, ви, обрані діти» (оригінал «O ihr auserwählten Kinder»), переклав Kristijonas Demkis, 6, № 9. 252, № 113 Woltersdorf, Ernst Gottlieb (1723–1761) «Багато добра Господь нам зробив» (оригінал «Der HErr hat viel an uns gethan»), 27, № 31. 107, № 52 Woltersdorf, Ernst Gottlieb (1723–1761) «Прийдіть же, о любі діти!» (оригінал «Kommt doch o ihr lieben Kinder»), 45, № 49. 441, № 228 Woltersdorf, Ernst Gottlieb (1723–1761) «Ідіть, милі діти» (оригінал «Kommt, o lieben Kinder»), переклав Мікеліс Юркшайтіс, 46, № 50. 41, № 12 Вольтерсдорф, Ернст Ґотліб (1723–1761) «В основі мого серця» (оригінал «In meines Herzens Grunde»), 47, № 51. 701, № 378 Вольтерсдорф, Ернст Ґотліб (1723–1761) «Який дзвін утішає моє вухо» (оригінал «Welch ein Schall erquickt mein Ohr»), переклав Мікеліс Юркшайтіс, 80, № 85. 245, № 110 Цинцендорф, Ніколаус Людвіґ фон (1700–1760) «Я лише наважуюся» (оригінал «Ich will’s wagen»), у збірнику починається 5-ю строфою «Повні руки», 86–88, № 91–93. 318, № 155 Анонім «Хіба це не буде радістю» (оригінал «Wird das nicht Freude sein?»), 12–13, № 16–17. 725, № 389 Анонім «О Ісусе, який охоплюєш небо» (оригінал «Ach alles, was Himmel und Erde umschließet»), 4, № 6. 319, Nr. 156 Анонім «О душе, пробудися, пробудися», 4, Nr. 7. 212, Nr. 91 Анонім «О куди ти прямуєш», 5, Nr. 8. 193, Nr. 79 Анонім «Тепер уже Небесний Князь»65, 22, Nr. 26. 385, Nr. 188; 669, Nr. 362 Гімн «Тепер уже Небесний Князь» у збірнику гімнів сюрінкінінків має два варіанти. Біля другого варіанта (Nr. 362) залишено коментар, у якому сказано, що він неоригінальний, а перекладений анонімом, який відійшов у потойбіччя 17 Анонім «Хвали Бога, о Дубіє», 30, № 34. 320, № 157 Анонім «Іди, іди, біжи до Неба» (оригінал «Fort, fort zum Himmel zu»), 44, № 48. 303, № 145 Анонім «Як миле там Житло» («Wie lieblich ist die Wohnung dort»), переклав Мікеліс Юркшайтіс, 58, № 63. 247, № 111 Анонім «Хто хоче стати учнем Ісуса» (оригінал «Wer will ein Jünger Iesu sein»), 60, № 65. 196, № 81 Анонім «Дивовижний мій наречений», 97–98, № 102–103. 316, № 154 Анонім «Sɠlownas Džiaug͂mas! Ak Linkim̃bẏe!», 100, Nr. 105. 502, Nr. 254 Анонім «Trumps Cɜi̇ėžas Bis», 106, Nr. 112. 740, Nr. 397 Збірка К. Т. В. Hoffheinzo була найбільшою, проте не єдиним опублікованим виданням подібного характеру. 24 мелодії (серед них і мелодії суринкримінінківських гімнів) у Тільзіті, Прекулі, Лауксгарґіаї та інших місцевостях зібрав і записав кантор церкви Катинави Albertas Niemannas (1846 – після 1913). Збірку під назвою 24 litthauische Choräle підготував до друку граф Bülowas von Dennewitzas і надрукував її 1902 року в Кеніґсберзі66. Немає відомостей, що ця книжечка була якось пов’язана з науковим Тільзітським товариством (Niemannas брав участь у діяльності товариства «Birutės», очолював його хор), однак безперечно, що на укладача збірки вплинули ідеї, поширювані науковим товариством, а також ініціативи, які виявляли K. T. W. Hoffheinzas і люди, що йому допомагали. У той час, коли записували й накопичували мелодії литовських релігійних гімнів, 1891 року в щомісячнику товариства з’явилася публікація бібліотекаря товариства та шкільного інспектора Rudolpho Schwede’ės «Zur Geschichte der litauischen Gefangbücher». Schwede’ė зібрав матеріал і в публікації науково описав литовські лютеранські гімникі Прусської Литви, а також подав першу типологічну класифікацію цих видань. Автор поділив гімникі на чотири групи: церковні, шкільні, солдатські та суринкримінінківські (нім. Pfalmbuch). Із суринкримінінківських гімникі найбільше уваги він приділив аналізу гімникі Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai. У публікації Schwede’ės Л. із Т. У збірці Giefmių Balfai наведено старіший варіант тексту (№ 188) (див. Wifokios naujos Giefmes arba Ewangelifki Pfalmai 1893: 385). ⁶⁶ Із 24 мелодій 4 пов’язані з текстами суринкамінінківського пісенника. У збірнику вони позначені скороченням L. Ps. (від нім. litauische Psalmbuch). До збірки Німанна увійшли дві мелодії пісні К. Ф. Коннова «Kas Iezu tur sawy» («Wer Iesum bei sich hat»), записані в Кінтай та Будвічяї, мелодія «Pilnos rankos» Н. Л. фон Цинцендорфа, записана в Саугах. До книжечки потрапила мелодія пісні Й. А. Ротеге «Radau, radau, jau Grünta sawo», записана в Прекуле. До збірки увійшли варіанти мелодій «Triump! triump! stai pergalys» («Triumph! Triumph! Es kommt mit Pracht») Преторіуса, почуті в Лауксарґяї та Тільзіті, Niemann 1902: 15, Nr. 13a–13b; 19, Nr. 19; 20, Nr. 21; 22–23, Nr. 23a–23b. 18 згадував кілька видань збірника гімнів пієтистів — 1825, 1856 і 1876 років. Судячи з опису, з двома останніми він був ознайомлений ґрунтовніше. Він говорив про структуру збірника та її зміни, додаток із мелодіями в цифровій нотації⁶⁷, виокремив кількох видавців — Поста в Тільзиті, Генріха Гольца та Мартіна Шернія в Мемелі. Автор зазначив, що частина гімнів — це переклади з німецької мови, а інша частина — оригінальні твори. Про іншомовні джерела збірника він говорив лаконічно. Мовляв, у третій частині збірника можна знайти гімни з латиського збірника гімнів («aus dem kurischen Gefangbuch»), а велика кількість текстів — із литовського джерела, періодичного видання «Nūdidawimai apie Ewangelijos Praplatinimą tarp žydų ir Pagonų»⁶⁸. У публікації Schwede порушив також питання атрибуції. Серед перекладачів і литовських авторів він назвав K. E. Mertikaitis, K. Demkį, M. Jurkšaitį, G. Ostermejerį, K. Lovyną. Він припускав, що в новітні часи частину гімнів із німецької мови переклав J. F. Kelchis. Як перекладачі або поети названі E. Mertikaitis, учитель Chriftian Demke, Michel Iurkßat, Gottlieb Oster­meyer, Chriftian Lovin. Із новішого часу багато перекладів позначено літерою K (Kelch?)⁶⁹. Однак авторство німецьких оригіналів Schwede не цікавило. Його більше цікавив лінгвістичний аспект. Отже, Schwede виокремив і підкреслив популярний, високо оцінюваний литовцями збірник серед інших литовських збірників гімнів Прусської Литви XIX століття, показав його місце в загальній панорамі видань цього жанру. Він був першим автором, який увів збірник гімнів пієтистів у науковий обіг. УЗАГАЛЬНЕННЯ Дослідження виявило, що збірник гімнів пієтистів Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai був впливовим виданням у другій половині XIX століття. Репертуар впливав на церковний і солдатський збірники гімнів Прусської Литви, на книги, пристосовані до шкільних потреб, а також на праці гімнологічного характеру членів Тільзитського товариства литовської літератури. Цьому не перешкодив той факт, що збірник гімнів не мав офіційної інституційної апробації. Цінність збірника підвищували його популярність, позитивне ставлення самих литовців до цієї книги, їхній оцінний голос, яким не могли нехтувати представники церкви Прусської Литви та працівники освіти. Зв’язки з репертуаром пієтистів помітні у збірнику гімнів кенігсберзького священника F. Kuršaitis Giefmijų bey Maldū=Knygos Karalißkojo Prufų Waifko (1854, Кенігсберг). Із збірника гімнів пієтистів Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai до нього потрапив твір бертельсдорфського лютеранського священника J. A. Rothe «Rądau, rądau jau Gruntą ſawo». Через кілька років F. Kuršaitis знову повернувся до цього тексту. Він опублікував його в додатку до церковного збірника гімнів Trecźioji Dalis Giefmijų Knygų (1857, Кенігсберг). Гімнами пієтистів було оновлено й шкільну програму. Тільзитський суперинтендент K. W. O. Glogau подбав про те, щоб збірник гімнів для народних шкіл 64 Giesmės ⁶⁷ Schwede 1891: 404–405. ⁶⁸ Schwede 1891: 404. ⁶⁹ Schwede 1891: 405. (1856, 1862, Тільзіт) було б доповнено гімнами з репертуару пієтистів разом із мелодіями в цифровій нотації. Задум K. W. O. Glogau спиратися на неофіційний збірник гімнів не викликав заперечень у Кенігсберзької консисторії та влади Гумбінненського округу, з відома яких збірник і вийшов. Тексти зі збірника гімнів пієтистів відібрав пастор Клайпедської церкви K. R. Jacoby’is для шкільної хрестоматії Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Клайпеда), а вчитель Тільзіта M. Voelkelis — для книги читання Litauisches elementarbuch (1898, Гайдельберг). Вибір K. R. Jacoby’io та M. Voekelio не був однаковим, погляди укладачів на це питання різнилися. Для K. R. Jacoby’io вартими уваги виявилися перекладені G. Ostermejerio твори авторів бароко S. Dacho і P. Gerhardto, а також анонімні, можливо, оригінальні литовські тексти; для M. Voekelio — переклади гімнів J. A. Rothe’ės та його сучасника G. F. L. Knako. K. R. Jacoby’is зазначив конкретне видання пієтистського збірника, яким користувався. Тексти він переписав із видання Клайпедської друкарні 1876 року. В останні десятиліття XIX ст. у полі інтересів Тільзітського товариства литовської літератури перебувала також гімнодія пієтистів. Голова товариства та церковний єпископ K. T. W. Hoffheinezas разом із помічниками публікував записані мелодії гімнів пієтистів у періодичному науковому виданні товариства Mitteilungen der Litauischen literarischen Gesellschaft і у збірнику, виданому за сприяння товариства Giesmių Balfai (1894, Гайдельберг, Тільзіт). До збірника він умістив 29 гімнів пієтистів із гармонізованими мелодіями, пристосованими для органа. Ініціативи членів товариства та об’єднані зусилля із запису мелодій гімнів і їх публікації в пресі свідчать, що гімнодія пієтистів вважалася цінним матеріалом, здатним прислужитися науковим потребам. Дослідивши запозичення гімнів пієтистів і їх публікацію в розглянутих виданнях, можна побачити тенденції домінування творів відповідного періоду. Вирізняються «Radau, radau jau Gruntą ławo» J. A. Rothe’ės, модифікована версія «Aß tikt dryfu» N. L. von Zinzendorfo, що починається строфою «Pilnos Rankos», «Eikim Bėn, eikim Bėn» тогочасного релігійного поета G. F. L. Knako, а також твори молодшого покоління галльського пієтиста E. G. Woltersdorfo. Серед литовських авторів можна було б виокремити проповідника, автора гімнів і першого укладача збірника гімнів пієтистів K. E. Mertikaitį та його твір «Amžę tu Dangaus». ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА Citavičiūtė Liucija 2004: Karaliaučiaus universiteto Lietuvių kalbos seminaras [Литовський мовний семінар Кенігсберзького університету], Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas. Banytė-Rowell Rasa 2018: Lietuvių literatūros draugija Tilžėje ir archeologija [Товариство литовської літератури в Тільзіті та археологія]. – Kultūros paminklai 22, 117–130. Barasa Darius 2018: Maldininkai Prūsijos Lietuvoje: masiškumas, išplitimas ir įvaizdis XIX a. 3-iajame dešimtmetyje [Молитвеники в Прусській Литві: масштаб руху, його поширення та образ у 1820-х роках]. – Senoji Lietuvos literatūra 46: Pietizmo idėjos ir surinkimininkų raštija Prūsijos Lietuvoje, редакційна колегія: M. Čiurinskas (чол. 20 редактор), O. Daukšienė, D. Dilytė, P. U. Dini, J. Gelumbeckaitė, D. Kuolys та ін.; укл. і підгот. Ž. Sidabraitė, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 140–169. DOI: https://doi.org/10.51554/SLL.2018.28801. [Hoffheinz Karl Theodor W.] 1883: Iß Nuſidawimû lietuwiſkûjų „Giefmjų Knygû“ [З історії литовських «книг гімнів»]. – Naujafis Keleiwis 5, 32–33; 6, 39–40; 7, 46–47. [Hoffheinz Karl Theodor W.] 1887: Proben litauiſcher Choralmelodien [Зразки литовських хоральних мелодій]. – Mittheilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft 2(12), [393]–406. [Hoffheinz Karl Theodor W.] 1894: Giefmiu Balfai. Litauiſche Kirchen-Gefänge [Мелодії гімнів. Литовські церковні піснеспіви] geſammelt durch W. Hoffheinz, Superintendent a. D. in Tilfit. <...>, Heidelberg: Carl Winters Universitäts-Buchhandlung. Gedruckt bei Otto v. Mauderode, Tilsit. Fischer A[lbert] F[riedrich] W. 1967: Kirchenlieder–Lexikon [Лексикон гімнів], reprofraf. Nachdr. der Ausg. Gotha, 1878–1879, Hildesheim: Olms. [Gaigəlatis Wilijus] 1905: Ewangelijſki Surinkimai Lietuwoje, Ißtyrinėjimai apie jû Pradžią, Augimą bey dabartinį Bu wį [Євангельські Surinkimai у Литві, дослідження їхнього походження, розвитку та сучасного стану], sutaifė Kunigas Dr. W. Gaigalatis, Priekulė. [Glogau Karl Wilhelm O.] 1856: 64 Giefmes Szuilėms [64 гімни для шкіл] iß Giefmjų=Knygų iškirtos per Karališką Prowincôs=Szuil Kollėgijį Karaliaučiuje Sutarimė su Karališkuoju Konfiftoriju bey Karališkomfions Regierungenoms, o lietuwiſkay išleistos per C. W. O. Glogau, Tilžės Wyfku pą, (Antrą Kart’ Raštais išspauftos, ir wėl perweizdėtos.) Tilžėje. Raštais išspauftos prie I. Reylenderio. (Druck und Verlag von I. Reyländer.); LNMMB: mikrofilmas 299. [Glogau Karl Wilhelm O.] 1862: 64 Giefmes [64 гімни <...> для шкіл], prie kuriu dar 16 pridėtos yra, taip, kad iß wifū 80 Giefmes, pagal karališką Regulatiwą, fuftatytos yra, Szuilėms iß Giefmjų=Knygų iškirtos per Karališką Prowincôs Szuil= Kollėgijį Karaliaučiuje Sutarimė su Karališkuoju Konfiftoriju bey Karališkomfions Regierungenoms, o lietuwiſkay išleistos per C. W. O. Glogau, Tilžės Wyfku pą, (Penkta Kart’ Raštais išspauftos, ir wėl perweizdėtos.) (Fünfte Auflage). Tilžėje. Raštais išspauftos prie I. Reylenderio. (Druck und Verlag von I. Reyländer.); KTUB: Cs 9745. [Jacoby Karl Rudolf] 1880: Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch [Литовська хрестоматія для шкільного користування], mit dem XX. Jahresberichte des Gymnasiums in Memel herausgegeben von Rudolph Jacoby, Pfarrer an der Landkirche in Memel, Leipzig, Kommissionsverlag von B. G. Teubner. [Gedruckt bei F. W. Siebert in Memel]. Juška Albertas 1997: Mažosios Lietuvos bažnyčia [Церква Малої Литви], Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. 21 Juška Albertas 2003: Школа Малої Литви [Школа Малої Литви], Клайпеда: видавництво Клайпедського університету. Kaunas Domas 1996: Книга Малої Литви: розвиток литовської книги 1547–1940 [Книга Малої Литви: розвиток литовської книги 1547–1940], Вільнюс: Baltos lankos. [Koch Eduard Emil] 1868: Історія церковного гімну та церковного співу християнської [History of Hymns and Church Singing of the Christian], зокрема німецької євангельської церкви. <...>, четвертий том <...> Штутгарт: друк і видавництво видавничої контори Хр. Бельфера. [Kuršaitis Frydrichas] 1854a: Пісні та молитовні книги Королівської прусської армії [Пісні та молитовні книги Королівської прусської армії], у Кенігсберзі: Druck und Verlag der Schulzen Hofbuchdruckerei. VUB LR 1267 (без титульної сторінки). [Kuršaitis Frydrichas] 1854b: Солдатські пісенні та молитовні книги [Солдатські пісенні та молитовні книги]. – Keleiwis iš Karaliaučiaus 22, 86–88. [Kuršatis Frydrichas] 1857: Третя частина книги пісень [Третя частина пісенника], у якій міститься чимала кількість нових християнських пісень. Їх, переклавши свіжо з німецької мови, упорядкував Ф. Курбатіс, литовський священник у Кенігсберзі (Збірка всіх нових пісень, які містяться в солдатській книзі пісень, а також серед тих 64 пісень, призначених для школи.), Кенігсберг: Druck und Verlag der Hartungſchen Buchdruckerei. LNMMB: 593939–593941. LB I: Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою [Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою] 1: 1547–1861, Вільнюс: Mintis, 1969. LB II(2): Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою [Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою] 2: 1862–1904, 2: R–Ž, Вільнюс: Mintis, 1988. LBP 1990: Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою 1: 1547–1861. Доповнення [Бібліографія Литви. Серія A. Книги литовською мовою 1: 1547–1861. Доповнення], Вільнюс: Mintis. Michelini Guido 2009a: Збірочки пісень, укладені Йонасом Піпірасом у німецькому контексті [Збірочки пісень, укладені Йонасом Піпірасом у німецькому контексті]. – Res humanitariae 5, 142–159. Michelini Guido 2009b: Історія пісенників Малої Литви: від Мартінаса Мажвідаса до кінця XIX століття [Історія пісенників Малої Литви: від Мартінаса Мажвідаса до кінця XIX століття], Клайпеда: видавництво Клайпедського університету. Michelini Guido 2010: Історичний контекст «Книги псалмів» пієтистів [Історичний контекст «Книги псалмів» пієтистів], Клайпеда: видавництво Клайпедського університету. Milius Vacys 1993: Наукові товариства та литовська етнографія (друга половина XIX століття – перша половина XX століття) [Наукові товариства та литовська етнографія (друга половина XIX століття – перша половина XX століття)], Вільнюс: видавництво науки та енциклопедій. 22 Mielcke C[hristian] G[ottlieb] 1806: Vorrede, Sė́nos ir naujos krikβčioniškos Giesmės [Старі й нові християнські гімни], уpacзey Sennienſiems ant Gėroʃu didelėis Raβtais iβpáuſtos draug ʃu naujom’s Maldū Knŷgėlėmis, Karalauczuje: Knygdrukawonej’ Lebrekto Eringo, IX–XVII. VUB RSS: Lᵣ 777–778. [Niemann Albert] 1902: 24 литовські хорали [24 литовські хорали] відібрані та опрацьовані за рукописною збіркою Німанна, кантора в Каттенаві, C. Graf Bülow von Dennewitz. <...> Кенігсберг: Gräfe & Unzer, книгарня. Semb rzycki Johannes 1889: Втрачений литовський пісенник C. G. Mielcke [Втрачений литовський пісенник C. G. Mielcke]. – Altpreussische Monatsschrift 26, Кенігсберг: Verlag von Ferd. Beyer’s Buchhandlung, [366]–369. Schwede R[udolph] 1891: До історії литовських пісенників [Історія литовських пісенників]. – Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft 16, Гайдельберг: Carl Winters Universitätsbuchhandlung, 396–406. Strungytė Inga 2006: Вияв суринкимінінкай у пісеннику Kristijonas Endrikis Mertikaitis «Wiffokies Naujas Giefmes arba Ewangel iški Pfalmai» (1817) [Вияв Surinkimininkai у пісеннику Kristijonas Endrikis Mertikaitis «Wiffokies Naujas Giefmes arba Ewangel iški Pfalmai» (1817)]. – Archivum Lithuanicum 8, 187–210. Strungytė–Liugienė Inga 2009: Зв’язки пісенників Kristijonas Endrikis Mertikaitis «Wissokies Naujes Giesmes arba Ewangeliszk i Psalmai» (1817) і «Mažos Giesmju Knygeles» (1819) із пісенником Frantz[o] Alberto Schultzo «Kern Alter und Neuer geistreicher Lieder, Als der Zweyte Theil» [Зв’язки пісенника Kristijonas Endrikis Mertikaitis «Wissokies Naujes Giesmes arba Ewangeliszk i Psalmai» (1817) і «Mažos Giesmju Knygeles» (1819) із пісенником Frantz Albert Schultz «Kern Alter und Neuer geistreicher Lieder, Als der Zweyte Theil»]. – Archivum Lithuanicum 11, 189–204. Strungytė–Liugienė Inga 2012: Гімни молодих галльських пієтистів у пісенниках Kristijonas Endrikis Mertikaitis Wissokies Naujes Giesmes arba Ewangeliszki Psalmai (1817) і Mažos Giesmju Knygeles (1819) [Гімни молодих гальських пієтистів у пісенниках Kristijonas Endrikis Mertikaitis «Wissokies Naujes Giesmes arba Ewangeliszki Psalmai» (1817) і «Mažos Giesmju Knygeles» (1819)]. – Res humanitariae 11, 83–101. Strungytė–Liugienė Inga 2014: Історія пісенників суринкимінінкай першої половини XIX століття (генеза та мова): докторська дисертація [Історія пісенників руху спільного моління XIX століття (мова та генеза): докторська дисертація], Vilnius: видавництво Vilnius universiteto leidykla. Strungytė–Liugienė Inga 2016: Питання джерел і репертуару пісенника Gotfrydas Ostermejeris (1781) [Питання джерел і репертуару пісенника Gottfried Ostermeyer (1781)]. – Senoji Lietuvos literatūra 42: Дослідження литуаністичної спадщини Gotfrydas Ostermejeris, ч. 2, редакційна колегія: M. Čiurinskas (головний редактор), D. Dilytė, P. U. Dini, J. Gelumbeckaitė, D. Kuolys та ін.; упоряд. L. Citavičiūtė, O. Aleknavičienė, підгот. і ред. O. Aleknavičienė, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 83–118. 23 Strungytė-Liugienė Inga 2019: Діалог модерних ініціатив і традиції: рух «суринкімінінкаїв» у Прусській Литві: збірник статей [Dialogue Between Modern Initiatives and Tradition: The ‘Surinkimininkai’ Movement in Prussian Lithuania: A Collection of Articles], упоряд. I. Strungytė-Liugienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Strungytė-Liugienė Inga 2023: Протестантські книги з мелодіями гімнів у цифровій нотації в Прусській Литві в другій половині XIX століття [Protestant Books with the Melodies of Hymns in Numerical Notation in Prussian Lithuania in the Second Half of the Nineteenth Century]. – Archivum Lithuanicum 25, 159–180. [Voelkel Maximilian] 1898: Литовський елементарний підручник Максима J. A. Voelkel [Lithuanian Elementary Book by Maxim J. A. Voelkel], друге, наново опрацьоване й доповнене видання, Heidelberg: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1850: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які доти були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька. <...>, у шосте видання надруковано в Тільзиті у Endrikis Poſt. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1856: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які спочатку були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька <...>, у сьоме видання надруковано в Тільзиті у Endrikio Poſto. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1861: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які до того були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька <...>, у восьме видання надруковано в Тільзиті у Endrikio Poſto. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1876: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які до того були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька <...>, Memel: Gedruckt und verlegt von Heinr. Holz. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1879: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які до того були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька <...>, Memel: Gedruckt und verlegt von Holz & Sžernus. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1893: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які до того були записані в малих книжечках як по одній, так і по кілька <...>, Priekulėj: Gedruckt bei G. Traufchies. Різні нові гімни, або євангельські псалми 1897: Різні нові гімни, або євангельські псалми [Various New Hymns or Evangelical Psalms], які до того були записані так 24 по одній, а також по кілька, до малих книжечок було вписано <...>, Memel: Gedruckt und verlegt von Holz & Szernus Nachfolger. Žostautaitė Petronėlė 1996: Evangeliniai surinkimai Prūsų Lietuvoje [Євангельські Surinkimai у Прусській Литві]. – Liaudies kultūra 4, 29–34. Сприйняття Surinkimininkai репертуару в пруссько-литовських виданнях другої половини XIXth століття АНОТАЦІЯ Гімнальник Surinkimininkai Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai був новим явищем у релігійній літературі, трансформувавши традицію пруссько-литовських гімнодичних видань, що існувала від XVIth століття. Потреба в окремій збірці виникла через збільшення кількості вірян і поширення релігійних зібрань (лит. surinkimai) у литовських парафіях. Від самого початку розглядувана збірка гімнів відрізнялася від інших лютеранських гімнальників Прусської Литви. Її укладання не контролювали Кенігсберзька консисторія чи державні органи. Переклад і редагування здійснювали не призначені групи священників, а керівники нижчих соціальних верств, які не мали університетської освіти, так звані sakytojai, і вчителі. Неофіційний статус гімнальника надавав його укладачам свободу формувати репертуар без обмежень і самостійно вирішувати, які гімни литовських та німецьких авторів добирати. Важливо зазначити, що якість перекладу, а також вимоги до віршування й литовської мови відігравали другорядну роль. Укладачів задовольняла робота, виконана менш кваліфікованими перекладачами. Видання призначалося не для богослужінь у лютеранській церкві, а для приватного використання вдома та на зібраннях (surinkimai), що проводилися поза церквою. Мета цієї статті — проаналізувати вплив репертуару гімнальника Surinkimininkai на видання другої половини XIXth століття. Завдання охоплюють виявлення ставлення укладачів офіційних литовських гімнальників, шкільних антологій і членів Литовського літературного товариства в Тільзиті (до якого входили високопоставлені священнослужителі та працівники системи освіти Прусської Литви) до гімнодії Surinkimininkai, а також дослідження зв’язків між змістом підготовлених ними книжок і публікацій та гімнальником Surinkimininkai. Для аналізу було відібрано публікації різних жанрів (збірки гімнів і шкільні антології), щоб визначити домінантні тенденції гімнів Surinkimininkai у досліджуваний період. Дослідження показало, що гімнальник Surinkimininkai Visokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai був впливовим виданням у другій половині XIXth століття. Репертуар вплинув на укладачів литовських церковних і військових гімнальників, шкільних антологій у Прусській Литві та на гімнодичні праці членів Литовського літературного товариства в Тільзиті. Цьому не завадив той факт, що гімнальник не мав офіційного інституційного схвалення. Його цінність підвищувала оцінка литовців цього видання та їхній голос, якого не могли ігнорувати представники Церкви й освітяни. 25 Їхній оцінний голос, якого не могли ігнорувати представники Церкви й освітяни. Аналіз показав, що для кенігсберзького священника Ф. Куршайта гімнальник Surinkimininkai був джерелом під час укладання військового гімнальника Giełmõ bej Maldū=Knygos Karališkojo Prūſū Waiſko (1854, Königsberg). Із гімнальника Surinkimininkai він узяв гімн Й. А. Роте „Rądau, rądau jau Gruntą ſawo“, який згодом було включено до самостійного додатка Trečioji Dalis Giełmū Knygū (1857, Königsberg) до церковного гімнальника Pagėrintos Giełmū=Knygos. Репертуар Surinkimininkai також проник у шкільні підручники. Тільзитський суперінтендент C. W. O. Glogau забезпечив доповнення шкільного гімнальника 64 Giełmes (1856, 1862, Tilsit) сімома гімнами з репертуару Surinkimininkai разом із мелодіями в цифровій нотації. Ідеї C. W. O. Glogau не противилися ні Кенігсберзька консисторія, ні влада Гумбінненського округу, які схвалили збірку. Тексти з гімнальника Surinkimininkai для шкільної антології Litauische Chrestomathie zum Schulgebrauch (1880, Memel) добрав священник Мемельської церкви C. R. Jacoby (усього 4), а для читанки Litauisches elementarbuch (1898, Heidelberg) — тільзитський учитель M. Voelkel (усього 2). Добір текстів C. R. Jacoby та M. Voelkel ґрунтувався на різних критеріях; ставлення укладачів до цього питання відрізнялося. Для C. R. Jacoby вартими уваги видавалися твори авторів бароко S. Dach і P. Gerhardt, перекладені G. Ostermeyer, а також, можливо, оригінальні литовські тексти, тоді як M. Voelkel надавав перевагу перекладеним гімнам J. A. Rothe та його сучасника G. F. L. Knak. Члени Литовського літературного товариства в Тільзиті цікавилися співочою традицією Surinkimininkai та їхнім гімнальником, приділяючи цим темам увагу в останні десятиліття XIXth століття. Голова товариства C. T. W. Hoffheinz разом зі співробітниками включив мелодії гімнів Surinkimininkai до наукового періодичного видання товариства Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft та до збірки Giełmū Balſai (1894, Heidelberg, Tilsit), опублікованої під егідою товариства, у якій було представлено 29 гімнів Surinkimininkai із гармонізованими мелодіями, адаптованими для органа. Ініціативи членів товариства свідчать, що гімнодія Surinkimininkai вважалася такою, що має тривалу цінність і є корисною для наукових цілей. Після дослідження засвоєння гімнів Surinkimininkai та їх появи в розглянутих публікаціях постають домінантні тенденції певних гімнів у досліджуваний період. Особливо вирізняються такі гімни: „Rądau, rądau jau Gruntą ſawo“ Й. А. Роте, „Aß tikt dryſū“ Н. Л. фон Цинцендорфа, „Eikim Bėn, eikim Bėn“ G. F. L. Knak, гімни галльського пієтиста молодшого покоління E. G. Woltersdorf, а також „Amžę tu Dangaus“ першого укладача гімнальника Surinkimininkai Viſokios naujos giesmės arba evangeliški psalmai, K. E. Mertikaitis. 26